Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

Академія муніципального управління

УДК: 354.025.12:338.43

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Система стратегічного державного управління аграрним сектором в умовах реформування

25.00.02 - механізми державного управління

Машурян Армен Григорович

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Гусєв В'ячеслав Олександрович, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент Іваницька Ольга Михайлівна, Київський університет ім. Бориса Грінченка, завідувач кафедри управління навчальним закладом, менеджменту та економіки освіти Інституту лідерства та соціальних наук;

кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник Драган Іван Олександрович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Захист відбудеться 6 жовтня 2010 р. о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 5 вересня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важке положення, в якому останнім часом опинився аграрний сектор країни, зумовлене рядом причин. Ситуація, що склалася, викликана як непродуманими діями з переведення його до ринкових принципів господарювання на початку дев'яностих років минулого століття, так і недостатньо ефективною державною політикою відносно аграрного сектора в останні роки. Одним з недоліків процесів реформування стала ідеалізація ринку як регулятора нових виробничих відносин. Роль держави в регулюванні аграрного сектора при такому підході звелася до мінімуму. Таке трактування переходу до ринкових умов функціонування призвело до подальшої деградації аграрної галузі й криміналізації ряду її бізнес-процесів. У той же час властива аграрному сектору інерційність виявилася в збереженні на різних рівнях державного управління структур старого типу, що не відповідають ринковим умовам роботи. Існування таких структур, управлінські функції яких не можуть бути реалізовані в ринкових умовах, призвело до подальшої дезорганізації в аграрній сфері економіки.

Таким чином, важливою і актуальною проблемою на даному етапі переходу аграрного сектора країни до ринкових умов господарювання є розробка технології стратегічного управління, що відповідає як ситуації, що склалася, так і є орієнтованою на забезпечення стійкого розвитку аграрної галузі на користь всього суспільства.

Шляхи і принципи державного управління аграрним сектором економіки розглянуті в роботах вітчизняних вчених, зокрема П. Борщевського, П. Гайдуцького, В. Гусєва, О. Дація, І. Драгана, П. Дубінова, І. Жадан, О. Іваницької, О. Канєвського, П. Канінського, І. Кириленко, Г. Колісника, М. Корецького, М. Кропив-ка, А. Мельника, О. Могильного, О. Оніщенка, П. Саблука, К. Телешика, С. Тивончука та інших. Різні аспекти теорії, методології і практики розвитку ринкової економіки розроблялися багатьма зарубіжними авторами, зокрема, такими як Р. Акофф, І. Ансофф, П. Друкер, Дж. Кейнс, Ф. Котлер, М. Мескон, А. Томпсон та інші.

Не дивлячись на значну кількість науково-практичних досліджень у даній сфері, ряд принципових аспектів проблеми залишається поза дослідницьким полем. Вимагає вирішення цілий комплекс важливих теоретичних і практичних питань, пов'язаних із забезпеченням процесу ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором у період реформування на основі використання сучасних принципів управління бізнес-процесами і комплексу існуючих інформаційних технологій, врахування впливу стратегічного управління на розвиток галузі, корегування напрямів сучасної державної політики щодо її реформування. Це й зумовило актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164). У межах науково-дослідних робіт участь автора полягає в обґрунтуванні та розробленні теоретичних й методичних аспектів вдосконалення механізмів державного управління аграрним сектором у період реформування.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи стратегічного державного управління аграрним сектором.

Для досягнення мети дослідження було виконано такі завдання:

- проаналізувати стан досліджень теорії та практики розвитку стратегічного державного управління аграрним сектором економіки;

- встановити тенденцію розвитку концептуальних основ стратегічного державного управління через застосування підходів маркетингу як філософії ефективних бізнес-процесів;

- визначити особливості формування механізму стратегічного державного управління аграрним сектором економіки;

- показати можливість застосування теорій системності й самоорганізації для ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором;

- запропонувати систему інтелектуальної підтримки прийняття стратегічних рішень як одну з основ створюваного на державному рівні комплексу;

- розробити технологію практичного здійснення ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором економіки в умовах реформування;

- обґрунтувати напрями стратегічного державного управління аграрним сектором економіки при підвищенні ступеня участі держави.

Об'єктом дослідження є державне управління розвитком аграрного сектора економіки.

Предметом дослідження є система стратегічного державного управління аграрним сектором в умовах реформування.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційної роботи стали загальноприйняті наукові методи фундаментальної, загальнонаукової і конкретнонаукової методології пізнання досліджуваних явищ і процесів. Зокрема, теоретичні узагальнення й формування висновків здійснено за допомогою діалектичного, історичного, системного, абстрактно-логічного методів. При здійсненні аналізу стратегічного державного управління аграрним сектором в умовах соціально-економічної нестабільності застосовано методи порівняння, аналізу і синтезу, індукції та дедукції, вибіркового спостереження, монографічного методу та ін. При обґрунтуванні пропозицій щодо напрямів удосконалення системи стратегічного державного управління аграрним сектором застосовано розрахунково-конструктивний та інші методи.

Науковим підґрунтям слугували також основні положення теорії управління, економічної теорії, зокрема щодо аграрної сфери, капіталу, матеріально-технічної бази, ефективності виробництва тощо. Дослідження ґрунтувалось на нормативно-правових і господарських документах, розробленнях науково-дослідних установ та дослідженнях певних учених. Джерельну базу становлять матеріали Державного комітету статистики України; Міністерства аграрної політики України, регіональних органів державної влади.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

запропоновано систему інтелектуальної підтримки прийняття стратегічних рішень державного управління в аграрному секторі, яка включає інформаційне середовище і систему алгоритмічної підтримки ухвалення стратегічних рішень держави в АПК, які інтегровані в рамках динамічної експертної системи;

удосконалено:

- механізм формування стратегічного державного управління аграрним сектором, що, на відміну від діючого, полягає у створенні системи інтелектуального забезпечення, яка реалізується через комплекс сучасних інформаційних технологій;

- систему стратегічного державного управління аграрним сектором економіки в умовах реформування за рахунок подальшого розвитку теоретичних основ і практичних механізмів реалізації процедур управління в галузі на базі основних принципів і підходів;

дістали подальшого розвитку:

- концептуальні основи стратегічного державного управління аграрним сектором економіки як процесу розробки і реалізації рішень держави щодо формування майбутнього положення ринкових суб'єктів у контексті певної маркетингової концепції в умовах впливу ризиків і при існуючій обмеженості ресурсів управління;

- теоретичні підходи системності, самоорганізації та синергізму в стратегічному державному управлінні аграрним сектором, що врівноважують нестійкість економічних процесів при їх застосуванні;

- напрями стратегічного державного управління аграрним сектором, що передбачають: посилення ролі держави в регулюванні ринку підвищення ефективності управління земельними ресурсами на регіональному рівні забезпечення стійкості галузі.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці та впровадженні науково-обґрунтованих напрямів та пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності формування і розвитку державного регулювання аграрного сектора економіки. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційної роботи використовуються у практичній діяльності органів управління АПК Дніпропетровської області.

Результати дисертаційного дослідження щодо удосконалення системи, механізму, формування концептуальних основ, а також визначення напрямів стратегічного державного управління аграрним сектором використані в діяльності Дніпропетровської обласної державної адміністрації при піддготовці комплексу регуляторних заходів, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу (довідка № 10-15/641 від 16.02.2010 р.).

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів з таких дисциплін: «Теорія та історія державного управління», «Економіка підприємств», «Управління ресурсами та фінансами» (довідка № 398 від 27.01.20108 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки (м. Полтава, 2009 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом 3,8 обл.вид.арк., у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 183 сторінки, з яких 11 рисунків займають 6 сторінок, 3 таблиці - 3 сторінки, список використаних джерел (269 найменувань) - 26 сторінок.

Основний зміст роботи

стратегічний державний аграрний

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета і завдання дослідження, показана наукова новизна і практичне значення роботи, форми апробації і реалізації результатів, методи дослідження.

У першому розділі - «Теоретико - методологічні основи стратегічного державного управління аграрним сектором» досліджено суть і принципи формування системи стратегічного державного управління аграрним сектором, визначений вплив аграрної реформи на процеси управління в галузі, розглянуті особливості формування механізму стратегічного державного управління аграрним сектором.

Визначено, що теоретичні основи наукового управління були закладені класиками М. Вебером, А. Файолем, Ф. Тейлором, Г. Емерсоном на початку XX століття. В рамках старого підходу стратегічне управління трактується у вузькому сенсі, по суті ототожнюючи останнє із стратегічним плануванням (А. Чандлер). Так, У. Глюк відзначав,що стратегія є єдиним організаційним планом, що дозволяє сподіватися на досягнення довгострокових цілей. У свою чергу, Д. Куїнн визначав стратегію як план, що інтегрує основні організаційні цілі, політику і передбачувані дії в єдине ціле. Новий підхід до розуміння суті стратегічного державного управління пов'язаний з ім'ям американського вченого Р. Мінцберга, який одним з перших дав ширше тлумачення процесу стратегічного управління: стратегія є не тільки планом, а й комплексом рішень і дій. І. Ансофф розмежовує стратегічне планування і стратегічне управління, визначаючи, що стратегічне планування - аналітичний процес, а стратегічне управління - організаційний.

У працях вітчизняних учених (П.П. Борщевський, П. . Гайдуцький) стратегія визначається як сукупність раціональних прийомів досягнення довготривалих цілей в умовах нестабільності зовнішнього середовища. У свою чергу, О.М. Оніщенко, М.Ф. Кропівко і В.П. Рябоконь трактують стратегічне державне управління як систему управління, засновану на розробці й реалізації стратегії. Є. В. Ніколаєв відзначає, що стратегічне державне управління - це реалізація стратегії в часі й управління процесом її реалізації з урахуванням нових обставин. У той же час Л.М. Клецький і В.П. Ситник відзначають відсутність сталої термінології у питаннях стратегічного державного управління у вітчизняній теорії і практиці.

Зроблено висновок, що у вітчизняній економічній літературі, втім, як і в зарубіжній, до теперішнього часу не існує загальновизнаного визначення розглянутих вище базових понять. Таке положення, на нашу думку, зумовлене недостатньо глибоким опрацьовуванням основ стратегічного державного управління, що відповідають сучасному етапу розвитку наукової думки.

Вихідною ідеєю, що відбиває сутність концепції стратегічного державного управління, є взаємозв'язок та взаємовплив зовнішнього і внутрішнього середовища. Стратегії в цьому разі виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб аграрний сектор економіки функціонував у стратегічному режимі.

Встановлено, що раціональним розвитком теорії стратегічного державного управління в аграрному секторі економіки в даний час є включення розробки стратегії в контекст теорії маркетингу. Саме принципи маркетингової теорії можуть забезпечити комплексний і системний розгляд всіх найважливіших чинників, які необхідно врахувати при розробці ефективної стратегії держави. Виходячи з вищесказаного, пропонується визначення стратегічного державного управління як процесу розробки і реалізації рішень держави щодо формування майбутнього положення ринкового суб'єкта (динаміки його переміщення в середовищі ринкових параметрів) у контексті певної маркетингової концепції, в умовах прояву ризиків різного виду і при існуючій обмеженості ресурсів управління.

Суттєвою відмінністю пропонованого підходу, що включає процес стратегічного управління в парадигму маркетингової теорії, від раніше використовуваних, є те, що при цьому розширюється поняття «система» стосовно економічних об'єктів. У рамки такої економічної або бізнес-системи в цьому випадку можуть бути включені елементи, що раніше були віднесені до зовнішнього середовища, на основі яких можлива організація цілеспрямованих управлінських маркетингових дій, хоча такі дії і мають опосередкований характер. Стратегічне державне управління має обмежуватися рамками державної власності та його об'єктів, стоcовно яких держава (в особі органів державного управління) правомочна здійснювати як функції управління власністю, так і функції оперативного управління, якщо це передбачено установчими документами.

Кардинальні зміни соціально-економічної системи й інституційні перетворення в аграрній сфері країни, що проходять останнім часом, чинять істотний вплив на поведінку суб'єктів господарської діяльності. Трансформації в економіці викликають корінні зміни в організації, методах і технології управління. Зміст інституційних перетворень в аграрній сфері, що охоплюють реорганізацію існуючих підприємств, створення нових інститутів господарства і стимулювання економічної активності, включає напрями: проведення прискореної приватизації; формування вторинного ринку землі, капіталів і нерухомості; забезпечення рівних умов господарської діяльності та інвестування для всіх господарюючих суб'єктів; полегшення процедур реєстрації нових підприємств, спеціальні заходи з підтримки фермерства і розвитку конкуренції; впорядкування і забезпечення стабільності законодавства, що регулює господарські відносини. Саме тому особливої актуальності набувають питання побудови узгодженої системи орієнтирів у розвитку аграрного сектора економіки й інструментарію їх досягнення, які відповідають ситуації, що склалася на агропродовольчому ринку.

Виявлені в процесі проведеного дослідження чинники ринкового середовища, що істотно впливають на вироблення стратегії ефективного державного регулювання аграрного сектора економіки, полягають в тому, що відсутність цілісної загальної концепції управління приводить до побудови неадекватної системи державного управління на державному і місцевому рівнях, що веде до дезорганізації галузі; переоцінка регулюючих можливостей ринку призвела до фактично повної відмови держави від підтримки аграрного сектора, що значно підвищує стохастичність умов виробництва й мінливість всього економічного середовища; недооцінка конкретних проявів самоорганізації ринкового середовища підвищує рівень ризиків різного виду.

Зроблено висновок про необхідність виділення в аграрному секторі наступних рівнів, на яких необхідно здійснювати ефективне стратегічне державне управління: господарський рівень окремого сільськогосподарського підприємства (фермерські й особисті селянські господарства включно), підприємств переробних галузей й тих, що виробляють засоби виробництва АПК; адміністративний рівень - рівень територіально-галузевий. Слід підкреслити, що реалізація викладених заходів є головною умовою досягнення гармонізації аграрних відносин для переходу до наступного етапу реформування вітчизняної аграрної сфери економіки - постприватизаційного розвитку.

Сьогодні в багатьох програмних документах, які розробляються з метою активізації стратегічного державного управління аграрним сектором економіки України, досить часто застосовується поняття "механізм державного управління" як при вирішенні проблем розвитку галузі взагалі, так і при розв'язанні окремих питань. Механізм стратегічного державного управління розвитку аграрного сектора економіки пропонується розглядати як комплекс дій суб'єкта управління, який ґрунтується на базових функціях і принципах, забезпечуючи за допомогою форм, методів і засобів ефективне функціонування системи стратегічного державного управління для досягнення визначеної мети та розв'язання протиріч. При цьому економічні функції держави визначають напрями її діяльності, завдання і цілі, а механізм державного управління забезпечує способи їх реалізації.

Визначено, що в даний час ефективний механізм стратегічного управління в галузі може бути реалізований тільки на основі використання сучасних інформаційних технологій. Формування ринкових механізмів у АПК, створення необхідних умов функціонування основних суб'єктів аграрного ринку - товаровиробників і споживачів - вимагає створення адекватної цим механізмам системи інформаційних технологій підтримки процесу ухвалення управлінських рішень, а в ширшому плані - інтегрованого інформаційного простору АПК. Кризове становище в галузі, непідготовленість управлінських кадрів до проведення ефективної економічної політики в умовах ринкової кон'юнктури, яка швидко змінюється, постійно потребують упровадження сучасних інформаційно-алгоритмічних засобів інтелектуальної підтримки ухвалення адекватних управлінських рішень. Середовище інформаційно-алгоритмічних засобів повинно забезпечувати не тільки інформаційну, але і алгоритмічну підтримку суб'єктів ринкового механізму на всіх стадіях виробництва і споживання продукції та послуг, а також у всіх сферах їх діяльності. Інформаційні технології розглядаються і як елемент інформаційного бізнесу - його технологічна основа, -- і як окремий сектор інфраструктури, який часто розвивається самостійно.

Механізм стратегічного державного управління в галузі повинен базуватися на існуючих і таких, що розробляються, програмних засобах, це забезпечують підвищення ефективності процедур управління. В цілому, проведений аналіз ситуації, що складається в сфері формування механізму стратегічного державного управління аграрним сектором, який базується на створенні адекватної системи інтелектуального забезпечення, показав: існуючі підходи недостатньою мірою орієнтовані на інформаційні технології, які розвиваються останнім часом; розроблені програмні засоби підтримують, в більшості випадків не на алгоритмічному рівні, вирішення лише окремих завдань стратегічного державного управління.

У другому розділі - «Аналіз стратегічного державного управління аграрним сектором в умовах соціально-економічної нестабільності» - визначено вплив факторів системності й самоорганізації на формування системи державного управління аграрним сектором, проведена оцінка ризику та невизначеності як факторів ринкового середовища, що впливають на формування системи стратегічного державного управління аграрним сектором, виявлено тенденції формування ринку ділової інформації та розвиток механізму інформаційного і алгоритмічного забезпечення стратегічного державного управління аграрним сектором.

Показано, що аграрний сектор економіки є відкритою системою, для його дослідження необхідно використовувати теорію систем, яка заснована на системному підході, що базується на загальнометодологічних принципах. З метою дослідження введено в розгляд поняття «бізнес-система». Бізнес-система є економічним ринковим об'єктом (аграрний сектор економіки), що функціонує в у рамках певної маркетингової концепції. Пропоноване розширене тлумачення бізнес-системи є подальшим розвитком поняття «системність» стосовно об'єктів ринкового середовища, що, у свою чергу, дозволяє організувати ефективніший двоконтурний («класичний» і маркетинговий) процес стратегічного державного управління. Таким чином, побудова і дослідження аграрного сектора як бізнес-системи повинне включати основні етапи: визначення структури і організації бізнес-системи як сукупності бизнес-мікропідсистеми і бізнес-макропідсистеми; визначення внутрішніх інтегральних властивостей і функцій бізнес-мікропідсистеми у контексті певної маркетингової концепції; визначення інтегральних властивостей і функцій бізнес-макропідсистеми; визначення функцій бізнес-мікропідсистеми як реакції на вхідні впливи бізнес-макропідсистеми; визначення елементів зовнішнього середовища, які в перспективі можуть бути включені у рамки бізнес-системи; визначення історії бізнес-системи, тобто способів і механізмів її виникнення.

Розвитком ідей системного підходу є теорія самоорганізації, в основі якої лежить поняття системи, що самоорганізується. Ми розглядаємо бізнес-систему аграрного сектора як сукупність бізнес-мікропідсистеми і бізнес-макропідсистеми, для якої процеси самоорганізації можуть отримати своє нове тлумачення. Проте вектор розвитку бізнес-системи аграрного сектора задається, на нашу думку, відповідними маркетинговими діями і трактується зазвичай як процес самоорганізації. Теорія самоорганізації включає теорію змін, теорію катастроф і синергетику. Синергетика є методом дослідження процесів самоорганізації систем різної природи, в яких причинні зв'язки мають нелінійний характер. При цьому синергетика виробляє узагальнення, що стосуються поведінки відкритих систем, якими, зокрема, є всі економічні системи. Розгляд аграрного сектора у вигляді бізнес-системи, що складається з бізнес-мікропідсистеми і бізнес-макропідсистеми, уточнює висновки синергетики стосовно економічних ринкових суб'єктів. Що стосується теорії змін, то треба відзначити, що ця теорія багато в чому заснована на понятійному апараті синергетики, тому її можна назвати синергетичною. Велике значення для економічних систем має можливість різких змін, революцій, які в теоріях самоорганізації отримали назву стрибка, фазового переходу або катастрофи. Причому в теорії катастроф вважається, що стрибок може бути наслідком лише внутрішніх флуктуацій в системі (у контексті нашого розгляду - в бізнес-мікропідсистемі).

Доведено, що ефективне стратегічне державне управління в такій ситуації можливо здійснювати тільки на базі обліку і використання властивостей системності і самоорганізації та синергізму сільськогосподарських виробничих структур у прийнятому для нас розумінні. Причому каталізатором процесів самоорганізації в аграрному секторі економіки повинні виступати відповідні маркетингові засоби і підходи.

Ефективне господарювання сільськогосподарських товаровиробників значною мірою залежить від того, наскільки вони інформовані про нові технології виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, про ринкові ціни на вироблену продукцію та матеріально-технічні ресурси, про прогнози аграрного ринку й ін. Але існуюча система розповсюдження науково-технічної та ринкової інформації не відповідає сучасним виробничим відносинам. Особливо гостро проявилась така невідповідність після запровадження приватних форм господарювання на селі.

Процес управління суб'єктами аграрного сектора економіки є, насамперед, інформаційним процесом, він тісно пов'язаний із збиранням, опрацюванням інформації. Використання інформаційних технологій значно скорочує управлінські витрати, розширює доступ сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення до інформаційних джерел. Принципово змінюються можливості отримання, зберігання, поширення інформації, підвищується ефективність економічних контактів учасників аграрного ринку. Таким чином, сучасний етап розвитку аграрного сектора економіки потребує додаткових зусиль держави щодо покращення інформа-ційно-консультаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Зусиллями вітчизняних науковців сформовано теоретичні засади ефективної інформаційно-консалтингової діяльності держави на регіональному рівні. Проведений аналіз ринку аграрної інформації показує, що загальний обсяг і склад інформаційних ресурсів не забезпечує потреби сільського товаровиробника в сучасних умовах; структуризація наявної інформації недостатньою мірою враховує потреби користувача; актуалізація інформаційних ресурсів не по всіх позиціях відповідає потребам користувачів.

Сучасні інформаційні технології є основним засобом, що використовується при створенні систем інтелектуального управління. Основним завданням нових інформаційних технологій при розробці управлінських рішень держави є інтеграція оцінок, отриманих на підставі математичних розрахунків з суб'єктивними оцінками експерта. Зважаючи на непідготовленість потенційних користувачів системи інтелектуальної підтримки для роботи в дистанційному режимі із застосуванням сучасних інформаційних технологій, має бути розроблена черговість впровадження системи, орієнтована на користувача-непрофесіонала.

Запропонована система повинна мати блокову побудову і тому бути легко масштабована, має бути розміщена в рамках агропорталу на ресурсах Головного обчислювального центру Міністерства аграрної політики України, а її варіанти, орієнтовані на природно-кліматичні й інші особливості конкретних регіонів, - на обласних обчислювальних центрах. Побудова системи підтримки реалізується за принципом "ядра", коли її функціонування забезпечується наявністю деякого набору основних елементів, що можуть нарощуватися у міру розробки і реалізації нових функцій. Узагальнена схема системи інтелектуальної підтримки ухвалення стратегічних рішень держави представлена на рис. 1.

Встановлено, що система інтелектуальної підтримки стратегічного державного управління в аграрній галузі повинна включати власне інформаційне середовище і систему алгоритмічної підтримки ухвалення стратегічних рішень держави в АПК, що мають бути інтегровані в рамках динамічної експертної системи, яка повинна стати ядром середовища інтелектуального забезпечення стратегічного державного управління в аграрному секторі економіки. Важливою компонентою експертної системи є блок пояснень, що дає можливість користувачеві переконатися в обґрунтованості інформації, яка отримується ним від експертної системи. Причому середовище інтелектуальної підтримки процесу стратегічного управління в аграрному секторі, разом з власне інформаційними ресурсами, має містити підсистему алгоритмічного забезпечення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Узагальнена система інтелектуальної підтримки прийняття стратегічних рішень в аграрному секторі економіки

У третьому розділі - «Напрями удосконалення системи стратегічного державного управління аграрним сектором» - визначені концептуальні підходи до побудови системи інтелектуального забезпечення стратегічного державного управління аграрним сектором, підходи підвищення ефективності процесу стратегічного державного управління в аграрному секторі економіки, обґрунтовані напрями посилення ролі держави в регулюванні аграрного ринку, управлінні земельними ресурсами та в стійкості аграрного сектора економіки.

Ефективність управляючої системи повинна визначатися ефективністю всієї системи, що утворюється управлінням і аграрним виробництвом. Виходячи з цього, оцінка ефективності процесу стратегічного державного управління аграрним сектором повинна проводитися за кінцевим результатом - ефективності аграрного бізнесу в цілому. Ефективність системи стратегічного державного управління аграрним сектором економіки при цьому повинна розглядатися в двох взаємозв'язаних аспектах: адекватності цілей, завдань системи стратегічного державного управління цілям і завданням суспільства в цілому та наскільки адекватно цим цілям відповідає система стратегічного державного управління аграрним сектором. Проведені дослідження і розроблені на основі них підходи дають можливість підвищити ефективність процесу стратегічного державного управління як за рахунок подальшого розвитку теоретичних основ, так і практичних механізмів реалізації процедур управління в галузі. Це дозволяє сформувати процедури стратегічного державного управління в галузі як ефективний технологічний процес (рис. 2).

Розроблена ефективна технологія стратегічного державного управління в аграрному секторі базується на основних принципах і підходах: включення процедури стратегічного державного управління в парадигму маркетингової теорії; проведення стратегічного державного управління з використанням інтелектуальної системи підтримки; побудови технологічного процесу стратегічного державного управління за напрямами, які відрізняються складом початкової інформації, цілями і завданнями управління. При цьому забезпечується вирішення двох взаємопов'язаних завдань: ефективного стратегічного державного управління в галузі в перехідний період і формування умов для переведення галузі на траєкторію стійкого ринкового розвитку.

Визначені системою маркетингові рішення використовуються як для оперативної діяльності на ринку, так і інтегруються в експертній системі з рішеннями першого контуру управління, у вигляді самоздійсненого прогнозу для вироблення загального стратегічного рішення. Всі складові елементи системи повинні функціонувати в інформаційній і алгоритмічній взаємодії, утворюючи, в цілому, інтегроване середовище інтелектуального забезпечення ухвалення стратегічних рішень у галузі. Це середовище повинне стати основою інтегрованого інформаційного простору АПК.

Проведене дослідження свідчить, що в умовах сучасної економічної ситуації однією із загальних закономірностей розвитку є підвищення ролі організаційно-управлінських чинників. Відзначено, що у якості ключових напрямів стратегічного державного управління аграрним сектором виступають посилення ролі держави в: регулюванні аграрного ринку, управлінні земельними ресурсами на регіональному рівні та управлінні стійкістю аграрного сектора економіки. Тому актуальним є завдання формування цілісної системи економічних інститутів ринкового господарювання і модернізації інституційного середовища державного регулювання української економіки в процесі розвитку ринкових відносин у країні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Технологія стратегічного державного управління аграрним сектором

Необхідне підвищення ролі держави в регулюванні аграрного сектора економіки за цих умов може бути досягнуте на основі: виключення функцій безпосереднього управління, не підкріплених відповідним механізмом реалізації в ринкових умовах; використання системи регулюючих дій, направлених на організацію суспільно раціонального функціонування аграрного сектора економіки; напрямів регулювання, зорієнтованих здебільшого на сільського товаровиробника - другу сферу АПК.

Встановлено, що подолання глибокої кризи, в якій знаходиться аграрна сфера країни, неможливе без ефективного державного регулювання земельни-ми ресурсами - основою сільськогосподарського виробництва. Найбільш перс- пективним на даний момент є розвиток земельного ринку в тих його аспектах, які пов'язані з регулюванням прав володіння, користування і оренди. Метою державної земельної політики має бути не вирішення задачі швидкої і повсюдної зміни форм земельної власності, а формування комплексу чинників, що забезпечують збереження земель, їх ефективне використання. Для подолання глибокої кризи в аграрній сфері необхідно більше уваги приділяти проблемам вдосконалення управління земельними ресурсами, а не питанням власності на землю.

Визначено, що підвищення стійкості аграрного сектора економіки дозволяє вийти на нові обсяги виробництва і дає можливість створити стабільну виробничу систему, що меншою мірою залежить від змін зовнішніх умов господарювання. Стратегічне державне управління, що забезпечує стійкість господарства, має бути орієнтоване на оптимізацію параметрів його функціонування шляхом оптимального планування використання земель з урахуванням дотримання науковообґрунтованих вимог і рекомендацій. Спеціалізація господарства і обсяги виробництва залежать від структури земельних угідь, а обираний варіант розміщення посівів сільськогосподарських культур за технологічними ділянками сівообертів має бути оптимізований під характеристики кожної конкретної робочої ділянки, її біологічні і експлуатаційні параметри. При цьому має бути визначене таке динамічне розміщення сільськогосподарських культур за робочими ділянками, яке забезпечувало б найбільш раціональне чередування культур залежно від їх попередників і типу ґрунтів за декілька років. Цим самим забезпечуються умови раціонального використання земельних ресурсів при суворому дотриманні агротехнічних вимог. Іншими словами, завдання стратегічного державного управління полягає у виборі такого варіанта розвитку аграрного сектора економіки, який найповніше поєднував би в собі як забезпечення стабільного економічного стану, так і створення стійкої екологічної обстановки на перспективу.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання вдосконалення стратегічного державного управління аграрним сектором економіки України в умовах реформування шляхом визначення теоретичних підходів та заходів, що сприяють підвищенню його ефективності. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Проаналізовано стан досліджень теорії та практики розвитку стратегічного державного управління аграрним сектором. Наявні публікації зарубіжних та вітчизняних учених визначають стратегію як єдиний організаційний план, що дозволяє сподіватися на досягнення визначених довгострокових цілей. Стратегічне державне управління визначається як план, що інтегрує основні організаційні цілі, політику і передбачувані дії в єдине ціле. Інші підходи до розуміння суті стратегічного державного управління відображують ширше тлумачення процесу стратегічного управління - як системи, що заснована на розробці й реалізації стратегії. До теперішнього часу не існує загальновизнаного визначення поняття стратегічного державного управління, що зумовлює необхідність більш глибокого опрацьовування його основ, що відповідали б сучасному етапу розвитку наукової думки.

2. Встановлено тенденцію розвитку концептуальних основ стратегічного державного управління через застосування підходів маркетингу в його визначенні. Пропонується визначення стратегічного державного управління як процесу розробки і реалізації рішень держави щодо формування майбутнього положення ринкового суб'єкта (динаміки його переміщення в середовищі ринкових параметрів) у контексті певної маркетингової концепції, в умовах прояву ризиків різного виду при існуючій обмеженості ресурсів управління. Раціональною тенденцією розвитку теорії стратегічного державного управління аграрним сектором економіки в даний час є включення розробки стратегії в контекст теорії маркетингу, що призводить до ускладнення стратегічного державного управління, яке може бути адекватно здійснене тільки з використанням сучасних інформаційних технологій. Суттєвою відмінністю пропонованого підходу, що включає процес стратегічного державного управління аграрним сектором в парадигму маркетингової теорії, від раніше використовуваних, є те, що при цьому розширюється поняття «система» стосовно економічних об'єктів. У рамки такої економічної або бізнес-системи в цьому випадку можуть бути включені елементи, що раніше були віднесені до зовнішнього середовища, на основі яких можлива організація цілеспрямованих управлінських маркетингових дій держави.

3. Визначено особливості формування механізму стратегічного державного управління аграрним сектором економіки у вигляді комплексу дій суб'єкта управління, що ґрунтується на базових функціях і принципах, забезпечуючи за допомогою форм, методів і засобів ефективне функціонування системи стратегічного державного управління для досягнення визначеної мети та розв'язання протиріч. При цьому економічні функції держави визначають напрями її діяльності, завдання і цілі, а механізм стратегічного державного управління забезпечує способи їх реалізації. Формування механізму стратегічного державного управління в галузі повинне базуватися на існуючих і таких, що розробляються, програмних засобах, що забезпечують підвищення ефективності процедур управління. В даний час ефективний механізм стратегічного державного управління в галузі може бути реалізований тільки на основі створення системи інтелектуального забезпечення, що реалізується комплексом сучасних інформаційних технологій в трьох аспектах: безпосередньому їх використанні в системі, що розробляється, зміні ринкової кон'юнктури під впливом нових технологій та використанні нових підходів, апробованих в різних галузях національної економіки.

4. Показано можливості застосування теорій системності, самоорганізації та синергізму для ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором економіки, які врівноважують нестійкість економічних процесів, що протікають у відкритих системах, а їх використання протидіє впливу ризиків різних видів. Реформи, що проводяться в аграрному секторі, значно збільшили стохастичність бізнес-процесів, тим самим істотно підвищивши рівень ризиків у аграрному секторі економіки. Ефективне стратегічне державне управління в такій ситуації можливо здійснювати тільки на базі обліку і використання властивостей системності, самоорганізації та синергізму сільськогосподарських виробничих структур у прийнятому нами розумінні. Пропоноване використання теорії систем дозволяє організувати ефективніший двоконтурний («класичний» і маркетинговий) процес стратегічного державного управління. Причому каталізатором процесів самоорганізації в аграрному секторі економіки повинні виступати відповідні маркетингові засоби і підходи.

5. Запропоновано систему інтелектуальної підтримки прийняття стратегічних рішень державного управління в аграрному секторі, яка має бути розміщена в рамках агропорталу на ресурсах Головного обчислювального центру Мінагрополітики України, а її варіанти, орієнтовані на природно-кліматичні й інші особливості конкретних регіонів, - на обласних обчислювальних центрах. Запропонована система включає інформаційне середовище, основним завданням якого є інтеграція оцінок, отриманих на підставі математичних розрахунків, з суб'єктивними оцінками експерта, і систему алгоритмічної підтримки ухвалення стратегічних рішень держави в АПК, що забезпечується Головним обчислювальним центром Міністерства аграрної політики України в рамках системи заходів підтримки вітчизняного сільгосптоваровиробника; рішення мають бути інтегровані в динамічній експертній системі, яка є ядром середовища інтелектуального забезпечення стратегічного державного управління аграрним сектором економіки.

6. Розроблено технологію практичного здійснення ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором економіки в умовах реформування, яке повинно розглядатися в двох взаємопов'язаних аспектах адекватності цілей, завдань системи стратегічного державного управління цілям і завданням суспільства в цілому та наскільки адекватно цим цілям відповідає система стратегічного державного управління аграрним сектором. Проведені дослідження і розроблені на їх основі підходи дають можливість підвищити ефективність процесу стратегічного державного управління як за рахунок подальшого розвитку теоретичних основ, так і практичних механізмів реалізації управління в галузі. Це дозволяє сформувати процедуру стратегічного державного управління аграрним сектором як ефективну технологію, що базується на: включенні стратегічного державного управління в парадигму маркетингової теорії; проведенні стратегічного державного управління з використанням інтелектуальної системи підтримки; побудові технологічного процесу стратегічного державного управління за напрямами, які відрізняються складом початкової інформації, цілями і завданнями управління. При цьому забезпечується вирішення взаємозв'язаних завдань: ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором у перехідний період і формування умов для переведення галузі на траєкторію стійкого ринкового розвитку.

7. Обґрунтовано напрями стратегічного державного управління аграрним сектором економіки при підвищенні ступеня участі держави в регулюванні процесів, що протікають в галузі. У якості ключових напрямів стратегічного державного управління аграрним сектором виступають: посилення ролі держави в регулюванні ринку (на основі виключення функцій безпосереднього управління, не підкріплених відповідним механізмом реалізації в ринкових умовах; використання системи регулюючих дій, направленої на організацію суспільно-раціонального функціонування аграрного сектора економіки; напрямів регулювання, зорієнтованих здебільшого на сільського товаровиробника - другу сферу АПК); управлінні земельними ресурсами на регіональному рівні, що вимагає більше уваги приділяти системному аналізу сукупності якісних характеристик земель, а не питанням власності на землю; управлінні стійкістю аграрного сектора шляхом забезпечення внутрішньої збалансованості виробничо-господарської діяльності, що полягає в дослідженні і зіставленні сильних і слабких сторін всіх підрозділів аграрного сектора з метою ефективного використання виробничих чинників.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Машурян А.Г. Важелі державного регулювання поведінки сільськогосподарського товаровиробника [Електронний ресурс] / А.Г. Машурян // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - № 4. - Режим доступу до журналу : http : //www. dy. nayka .com. ua.

2. Машурян А. Г. Створення інтегрованих структур господарського управління в агропромисловому комплексі за участю держави / А.Г. Машурян // Наук. вісн. Акад. муніц. упр. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. - Вип. 1. - С. 342-349. - (Серія «Управління»).

3. Машурян А.Г. Зміст та особливості механізму державного регулювання аграрного сектора / А.Г. Машурян // Економіка та держава. - 2010. - № 5. - С. 45-47.

4. Машурян А.Г. Критерії ефективності державного регулювання агропродовольчому ринку / А.Г. Машурян // Інвестиції : практика та досвід. - 2010. - № 6. - С. 83-87.

5. Машурян А.Г. Соціальне середовище становлення і розвитку організаційної структури державного управління сільським господарством / А.Г. Машурян // Інвестиції : практика та досвід. - 2010. - № 7. - С. 82-87.

6. Машурян А.Г. Інструменти підвищення динамічного розвитку агропродовольчого комплексу регіону / А.Г. Машурян // Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації : наук.-практ. конф., (м. Дніпропетровськ, 26-27 листопада 2009 р.): - Дніпропетровськ : Біла К.О., [У 4-х частинах]. - Т. 3. - 2009. С. 52-54.

7. Машурян А.Г. Вдосконалення системи податкового регулювання розвитку аграрного сектора / А.Г. Машурян // Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки : наук.-практ. конф., (м. Полтава, 16-18 грудня 2009 р.). - Полтава : ПолтНТУ, 2009. - С. 58-60.

8. Машурян А.Г. Цілі держави у реалізації аграрної політики / А.Г. Машурян // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття : міжнар. наук.-практ. конф., (м. Дніпропетровськ, 25-26 грудня 2009 р.) - Дніпропетровськ : Біла К. . : [В 5-ти томах]. - Т. 1. , 2009.- С. 90-92.

9. Машурян А.Г. Основні функції держави щодо регулювання аграрного сектора економіки / А. . Машурян // Державне управління та місцеве самоврядування: міжнар. наук. конгрес, (м. Харків, 26 березня 2010 р.). - Х. : Видавництво ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - С. 271-272.

Анотації

Машурян А. Г. Система стратегічного державного управління аграрним сектором в умовах реформування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Академія муніципального управління. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й розробці напрямів удосконалення системи стратегічного державного управління аграрним сектором економіки у розрізі концептуальних аспектів: посилення ролі держави в регулюванні аграрного ринку; процесу управління земельними ресурсами на регіональному рівні та управління стійкістю аграрного сектора економіки. Проаналізовано стан досліджень теорії та практики розвитку стратегічного державного управління аграрним сектором. Встановлено тенденції розвитку концептуальних основ стратегічного державного управління через застосування підходів маркетингу як філософії ефективних бізнес-процесів. Визначено особливості формування механізму стратегічного державного управління аграрним сектором економіки. Показано можливість застосування теорій системності й самоорганізації для ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором. Запропоновано систему інтелектуальної підтримки прийняття стратегічних рішень як одну з основ створюваного на державному рівні комплексу. Розроблено технологію практичного здійснення ефективного стратегічного державного управління аграрним сектором економіки в умовах реформування. Досліджено можливі напрями стратегічного державного управління аграрним сектором економіки при підвищенні ступеня участі держави.

Ключові слова: стратегічне державне управління, концепція стратегічного державного управління, аграрний сектор економіки, механізм державного управління, інформаційне середовище, система інтелектуального забезпечення.

Машурян А. Г. Система стратегического государственного управления аграрным сектором в условиях реформирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Академия муниципального управления. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и разработке направлений усовершенствования системы стратегического государственного управления аграрным сектором в разрезе концептуальных аспектов: усиления роли государства в регулировании рынка; процесса управления земельными ресурсами на региональном уровне и управления устойчивостью аграрного сектора економики.

Проанализировано состояние исследований теории и практики развития стратегического государственного управления аграрным сектором. Имеющиеся публикации зарубежных и отечественных ученых освещают определение стратегии как единого организационного плана, который позволяет надеяться на достижение определенных долгосрочных целей. Стратегическое государственное управление определяется как план, интегрирующий основные организационные цели, политику и предвиденные действия в единое целое. Другие подходы к пониманию сути стратегического государственного управления отображают более широкое толкование процесса стратегического управления - как системы, основанной на разработке и реализации стратегии. К настоящему времени не существует общепризнанного определения понятий стратегического государственного управления, которое предопределяет необходимость более глубокого прорабатывания его основ, которые соответствовали бы современному этапу развития научной мысли.