Розвиток підприємницької діяльності в овочевих підприємствах

На підтвердження цього у загальній структурі харчування населення світу питома вага овочів в окремих країнах має тенденцію до збільшення і становить: у Туреччині 8,2 %, Італії - 7, США - 5,2, Китаї - 4,9, Індії - 3,7, в Україні - 3,9 % від загальної кількості спожитих продуктів. Спостерігається тенденція до зростання споживання овочів у свіжому вигляді, які пройшли різноманітну підготовку для зручності їх транспортування, пакування, реалізації та споживання. Зростає також попит на овочеву продукцію високої якості без ГМО та хімічних домішок.

Сьогодні Україна входить у першу сімку світових лідерів з валового виробництва овочевої продукції і з розрахунку на душу населення займає дев'яте місце та має всі передумови для вирощування високоякісної овочевої продукції як для внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Простежуються позитивна тенденція до зростання виробництва овочів, обсяги яких за останні 18 років збільшилися від 6,7 млн т у 1990 р. до 8 млн т у 2008 р. Однак, врожайність овочевих культур досить низька і становить 17,4 т/га, що є в 2-3 рази менше порівняно з європейськими країнами. В Україні виробництво овочів здійснюється за високих матеріальних і трудових витрат та на низькому рівні механізації виробничих процесів. Вирішення зазначених проблем в овочівництві можливе за рахунок розвитку підприємницької діяльності на основі впровадження інновацій в реформовані ринкові структури з метою задоволення потреб споживачів та забезпечення ефективності галузі.

Наукові засади теорії підприємництва висвітлені у працях зарубіжних авторів, зокрема Г. Армстронга, М. Бейкера, Й. Гунтера, П. Штефана, Ф. Котлера, Й. Шумпетера та ін. Дослідженню проблем розвитку підприємництва та інноваційного процесу в аграрному секторі присвячені роботи вітчизняних авторів, а саме: В. Я.Амбросова, В. Г. Андрійчука, С. А. Володіна, В. В. Зіновчука, М. М. Ільчука, О. В. Крисального, І. І. Лукінова, Ю. О. Лупенка, М. Й. Маліка, В. Я. Месель-Веселяка, О. М. Могильного, С. В. Мочерного, Л. В. Романової, П. П. Руснака, П. Т. Саблука, І. І Червена, О. В. Шкільова, О. М. Шпичака, В. В. Юрчишина та ін.

У різні періоди розвиток овочепродуктового підкомплексу вивчали В. І. Бойко, В. А. Гальчинська, С. В. Кальченко, В. І. Криворучко, М. П. Канінський, В. В. Липчук, К. І. Олефір, В. В. Писаренко, В. П. Рудь, А. І. Шумейко, А. І. Ярмак та ін. Проте залишається недостатньо розкритою проблема розвитку підприємництва в овочівництві у постреформаційний період у маркетинговому контексті, що і підтверджує актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної роботи кафедри економіки Уманського національного університету садівництва, яка проводилася згідно з планом науково-дослідної програми «Адаптація організаційно-економічного господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин в АПК» - номер державної реєстрації 0101U004493 і підтемою «Розробка концепції ефективності аграрного сектора України в контексті євроінтеграції».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування наукових підходів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення підприємницької діяльності в овочевих підприємствах. Для її реалізації в процесі дисертаційного дослідження були поставлені наступні завдання:

· дослідити теоретичні підходи до розуміння підприємництва, його функцій та визначити сутність підприємницької діяльності;

· розробити концепцію інноваційної моделі розвитку підприємництва в овочевих господарствах на основі дослідження напрямів підвищення ефективності овочівництва відкритого ґрунту в аграрних підприємствах;

· проаналізувати стан, тенденції розвитку та ефективність товарного овочівництва на сільськогосподарських підприємствах з урахуванням специфіки зонального розміщення;

· обґрунтувати напрями розвитку галузі на період до 2015 року та підвищення ефективності виробництва овочів відкритого ґрунту в овочевих підприємствах;

· обґрунтувати підходи щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності в овочевих господарствах на основі впровадження інновацій;

· дослідити динаміку та напрями розвитку овочевих підприємств;

· обґрунтувати розвиток органічного виробництва овочів на Черкащині.

Об'єктом дослідження є трансформаційний процес розвитку підприємницької діяльності в овочевих підприємствах України та Черкаської області. овочевий підприємство підприємництво аграрний

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних основ і прикладних аспектів розвитку підприємницької діяльності на основі маркетингу й інновацій в овочевих підприємствах з метою забезпечення потреб споживачів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження були: діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії та ринкової економіки. В дисертаційній роботі використано для дослідження ефективності овочівництва аналітичний метод та метод статистичних групувань. Застосування монографічного і логічного методів дало можливість систематизувати й узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід розвитку підприємницької діяльності в овочівництві. Застосування також знайшли кореляційно-регресивний, графічний, експериментальний метод, метод лінійного програмування та ін. Розрахунки проводилися на основі сучасних пакетів прикладних програм.

Інформаційною базою дисертаційної роботи стали наукові публікації українських і зарубіжних учених з питань підприємницької та інноваційної діяльності підприємств АПК, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, Державного комітету статистики України, Черкаського обласного статистичного управління, дані статистичної звітності господарської діяльності підприємств Черкаської області, матеріали анкетного опитування, український Інтернет-ресурс.

Наукова новизна одержаних результатів. Автором у процесі дослідження отримані науково обґрунтовані нові результати, які слугують для вирішення важливої проблеми розвитку підприємницької діяльності в овочівництві:

вперше:

· визначено підприємницьку діяльність як засновану на маркетинговій концепції самостійну, інноваційну на власний ризик діяльність по задоволенню потреб споживачів в якісних товарах та послугах на ринках, що приносять прибуток.

удосконалено:

· концептуальну модель розвитку підприємницької діяльності в овочевих підприємствах, яка на відміну від існуючої передбачає впровадження інновацій, що втягуються попитом, як важливу складову маркетингової діяльності з відповідними етапами його проведення;

набули подальшого розвитку:

· підходи підвищення ефективності підприємницької діяльності в овочевих господарствах, що передбачають впровадження інноваційно-технологічних рішень та енергозберігаючих технологій виробництва овочів;

· обґрунтування необхідності застосування органічного виробництва як стратегічного напряму розвитку і підвищення ефективності овочевих підприємств;

· особливості здійснення підприємницької діяльності, доповнивши їх впровадженням сучасної концепції маркетингу, з використанням брендингу, впровадженням інноваційних технологій з метою забезпечення потреб споживачів у високоякісній екологічно-безпечній продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках;

· підходи до розробки торгової марки органічної овочевої продукції конкретного підприємства з урахуванням видової структури виробництва овочів;

· напрями розвитку галузі на період до 2015 року та підприємницької діяльності в овочівництві.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій та рекомендацій, що сприятимуть розвитку підприємницької діяльності та підвищенню її ефективності в овочівництві відкритого ґрунту.

Основні положення, висновки та практичні рекомендації використовуються сільськогосподарськими підприємницькими структурами Черкаської і Тернопільської областей України для підвищення ефективності виробництва овочів. Пропозиції щодо оптимізації галузевої структури й обґрунтування рівня виробництва овочевої продукції прийняті для впровадження у Черкаському відділенні Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (довідка № 67/01 від 12.05.2009 р.), Уманським (довідка № 14/04-04-1 від 19.01.2010 р.) та Бучачським районними управліннями агропромислового розвитку (довідка №93 від 6.04.2009 р.), ПП «Цвітова» Бучачського району Тернопільської області (довідка від 5.03.2009 р.), у господарствах Уманського, Тальнівського і Черкаського районів Черкаської області (ФГ АФ «Базис», ТОВ «Заліське», ПП «Гайша») (довідка №95 від 10.04.2009 р.; довідка від 2.10.2008 р., довідка від 20.03.2010 р.).

Результати дослідження знайшли відображення у методичних розробках для лекційних і практичних занять зі студентами факультетів менеджменту, економіки і підприємництва, харчових технологій та плодоовочівництва і лісівництва Уманського національного університету садівництва (довідка №861 від 6.04.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертаційній роботі результати досліджень одержані автором особисто. Їхній зміст висвітлено в 17 друкованих працях. Матеріали статей, які підготовлені у співавторстві, в роботі використані тільки в тій частині, що належить автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових розробок і досліджень обговорювалися на засіданнях кафедри економіки та вченій раді факультету менеджменту, наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Уманського НУС, доповідалися і були схвалені на міжнародних, вітчизняних і регіональних науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Динаміка наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції «Аграрна наука і освіта ХХІ століття» (м. Умань, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств» (м. Полтава, 2006 р.), науковій конференції, присвяченій 30-річчю створення економічного факультету Уманського ДАУ (м. Умань, 2006 р.), ІУ Міжнародній науково-практичній конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, 2007 р.), науковій конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, 2007 р.), Міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях молодих вчених (м. Умань, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 рр.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано у 17 наукових працях, в тому числі 6 - у виданнях, затверджених ВАК України як фахові, та 11 матеріалів конференцій, загальним обсягом 2,7 ум. друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота виконана на 190 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел із 270 найменувань, містить 37 таблиць та 21 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, мета та завдання дослідження, визначаються предмет та об'єкт дослідження, розкривається практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи підприємницької діяльності в овочевих підприємствах» викладено аналіз наукової літератури щодо визначення економічної сутності підприємництва, організаційних форм підприємницької діяльності та її особливості в овочівництві. Опрацювання наукових джерел дало підстави визначити підприємництво як важливий чинник структурних змін у системі господарювання, каталізатора економічного розвитку країни.

Трактуючи підприємництво як системне багатопланове поняття, основна увага звертається на підприємницьку діяльність - основну складову цього явища. Тому більшість авторів визначають підприємництво як підприємницьку діяльність, самостійну, творчу, ініціативну з метою отримання прибутку. Однак у процесі розвитку підприємництво набуло серйозних якісних перетворень. Це стосується насамперед підприємницьких функцій. Методичним підходом до з'ясування функцій підприємництва в сучасний період його розвитку є визначення впливу умов середовища як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках України. В розділі встановлено, що зміни у зовнішньому середовищі обумовлюють переосмислення підприємцями філософії діяльності на користь концепції управління підприємством на основі спрямованості організації на споживача.

Дослідження показали, що сучасна маркетингова концепція визначається як холістична в складі маркетингу взаємовідносин, заснованого на довірі між суб'єктами обміну, соціально-відповідального маркетингу, що передбачає задоволення потреб споживачів усього суспільства, інтегрованого та внутрішнього маркетингу. Такий підхід вносить зміни у визначення підприємницької діяльності.

В сучасних умовах функція маркетингу стає найважливішою у підприємницькій діяльності. Новаторство тепер займає другу позицію, підпорядковану маркетинговій концепції. Ринок, потреби споживачів диктують доцільність впровадження тих чи інших інновацій. Тому у роботі ми визначаємо підприємницьку діяльність як засновану на маркетинговій концепції, самостійну, інноваційну, на власний ризик діяльність по забезпеченню потреб споживачів у якісних товарах та послугах на ринках, що приносять прибуток.

Формою організації підприємницької діяльності є підприємство. Відповідно до законодавства України в аграрному секторі економіки розвиваються приватні, державні, різні форми господарських товариств, фермерські та особисті господарства населення. Доцільність застосування кожної з них визначається на основі аналізу їх ефективності та якості продукції.

У розділі встановлено, що напрями подальшого розвитку овочівництва у контексті особливостей розвитку галузі методологічно мають виходити із стратегічної мети сталого розвитку аграрного сектора України. Вихідними засадами та особливостями здійснення підприємницької діяльності в овочівництві є ряд складових, до основних з яких належать наступні: основою для розвитку овочевого виробництва в Україні повинен бути рівень споживання овочевої продукції та можливості її вирощування у конкретних регіонах; рівень комерційних відносин з іншими регіонами та країнами; раціональне розміщення виробництва овочів по зонах і регіонах; рівень інтенсивності виробництва овочів на основі інноваційних технологій; розвиток нових і удосконалення існуючих підприємств слід здійснювати на основі створення спеціалізованих овочевих підприємств; впровадження сучасної концепції маркетингу, використання брендингу; спеціалізація і інтеграція з іншими галузями.

Другий розділ «Діагностика розвитку підприємницької діяльності в овочевих господарствах України і Черкаської області» присвячений вивченню основних тенденцій розвитку підприємницької діяльності в овочівництві. Дослідження показали, що у період з 2003 до 2008 р. обсяг українського ринку овочів зріс більш, ніж утричі за рахунок збільшення виробництва та різкого зростання цін на овочеву продукцію і у грошовому виразі становив 6,8 млрд дол. проти 2,2 млрд дол. у 2002 р.

На основі вивчення структури балансу овочів в Україні встановлено, що загальний обсяг пропозиції овочевої продукції формується в основному за рахунок вітчизняного виробництва, імпорт овочів складає 1,5 %. Нині на ринок надходить понад 40 видів свіжих овочів, що є явно недостатнім порівняно з іншими країнами світу. Простежується позитивна тенденція по зростанню обсягів експорту овочів, однак його розмір ще не досягнув рівня 1996 р., що свідчить про доцільність посилення маркетингового контексту у розвитку підприємницької діяльності. В підтвердження цього в Україні розпочалося активне створення плодоовочевих оптових компаній, яких ще кілька років тому майже не було. Вони будують нові переробні підприємства, сучасні сховища, укладають контракти з фермерами на вирощування потрібних для продажу овочів, створюють центри діагностики та дистрибуції, більше уваги приділяють пакуванню та післязбиральній доробці продукції.

Обсяги виробництва овочів зростають як в Україні, так і у Черкаській області. Як показують дані табл. 1 в Україні область займає 11 місце за валовим збором овочів, що складає 3 % від загального виробництва та має 4 % площ. Однак за величиною урожайності вона посіла 19 місце (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва овочів в Україні і Черкаській області

Пропозиція овочів за останні роки постійно зростає і з розрахунку на душу населення їх виробництво в Україні досягло 172 кг у 2008 р. проти 128 кг у 1990 р. У Черкаській області цей показник був дещо вищим і перевищував норму споживання відповідно на 49-78 кг. Отже, область забезпечує овочевою продукцією не лише своє населення, а й інших областей України.

Встановлено, що у виробництві овочів в Україні спостерігалася тенденція до зниження частки сільськогосподарських підприємств. При цьому частка господарств населення зростала від 86,4 % у 2003-2004 рр. до 89,3 % у 2006-2008 рр. Аналогічні процеси характерні і для Черкаської області, яка займає одне з провідних місць у розвитку овочівництва Центральної частини України і де зосереджено багатий досвід та традиції ведення овочівництва. Тут 68,8 % обсягів виробництва овочів у 2008 р. зосереджено в особистих господарствах населення. 31,2 % виробляється в різних формах підприємств.

Серед 46 овочевих підприємств, обраних для дослідження, половина з яких мають площу овочів у розмірі від 1 до 10 га (рис. 1).

Рис. 1 Розподіл овочевих підприємств Черкаської області за площами вирощування овочів (2008 р.)

У чотирьох підприємствах площа овочів складає більше 1000 га, однак вона розосереджена по території Черкаської області.

У 2000 рр. овочівництво було збитковим в усіх категоріях підприємств. Починаючи з 2002 року галузь перестає бути збитковою і її рентабельність поступово підвищується за рахунок зростання врожайності овочів з одночасним зниженням прямих витрат на виробництво одиниці продукції. При цьому прямі витрати на виробництво 1 т овочів у сільськогосподарських підприємствах були на 6 люд-год. нижчими від витрат у господарствах населення у 2000 році, а у 2008 році ця різниця збільшилася до 23 люд-год. Ціна реалізації овочів за цей період теж збільшилася, що також вплинуло на підвищення їх рентабельності.

Рівень рентабельності виробництва овочів у господарствах населення порівняно з сільськогосподарськими підприємствами постійно знижується за рахунок зростання собівартості продукції. Аналогічні закономірності простежуються у Черкаській області.

У розділі 3 «Напрями подальшого розвитку підприємницької діяльності в овочевих підприємствах» обґрунтовано пропозиції щодо впровадження інновацій та підвищення ефективності діяльності овочевих підприємств. Розвиток агропромислового виробництва сьогодні можливий лише на основі активізації інноваційної діяльності, поширення нововведень, що забезпечують підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва та якості продукції, і забезпечення її конкурентоспроможності та прибутковості.

Одним із головних шляхів виведення овочевої галузі на світовий рівень продуктивності виробництва за одночасного забезпечення високої якості продукції є здійснення активної інноваційної політики держави, спрямованої на розвиток і стимулювання інноваційної діяльності підприємств, які займаються вирощуванням овочів. Інноваційна діяльність здійснюється завдяки прогресивним науково-технічним досягненням і є вирішальним чинником подолання кризових явищ, стабілізації і зростання економіки.

У виробництві овочів в Україні поки що існує система, за якої держава замовляє науковим установам відповідні науково-дослідні роботи і переважно сама організовує їх освоєння та впровадження. Однак процес освоєння результатів науково-дослідних та інженерно-технологічних розробок, які являють собою не що інше, як інноваційні проекти, іде повільно. Тому конкурентоспроможність овочевої продукції залишається низькою. Продукуванням більшості інновацій в овочівництві займається Інститут овочівництва і баштанництва НААНУ разом з його зональними установами та кафедрами овочівництва ВНЗ. Вони обґрунтовують ідеї і знаходять для їх реалізації фінансування за рахунок державного бюджету (державне замовлення) або укладанням прямих договорів з виробниками.

Однак часто такі інновації не відповідають вимогам ринку. В роботі встановлено, що ідея нового товару за умови запропонування його ринком стає вирішальним фактором успіху діяльності підприємства. Причому ринкова орієнтація на споживача має домінувати на всіх етапах створення нового товару. Тому ми пропонуємо концептуальну модель розвитку підприємницької діяльності в овочевих підприємствах, яка розглядає впровадження інновацій, що втягуються попитом, як важливу складову маркетингової діяльності з відповідними етапами його проведення (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Концептуальна модель розвитку підприємницької діяльності в овочевих підприємствах

Тому модель господарства, створеного на інноваційній основі, можна вважати найбільш прогресивною, оскільки вона передбачає на основі маркетингових досліджень запровадження інновацій, які сприятимуть значному підвищенню гнучкості цього підприємства на ринку за рахунок забезпечення високої конкурентоспроможності вироблених овочів.

Аналізовані господарства застосовували різні технології виробництва. Використання технологій із частковими інноваціями спостерігалося на підприємствах з площею посіву до 200 га і більше. Однак існуюча система звітності, прийнята в Україні, дозволяє визначити виробництво овочів взагалі та окремих культур, не говорячи про сортові відмінності. Тому ефективність вирощування будь-якої овочевої культури, а особливо нових сортів і гібридів, визначається науково-дослідними установами. Встановлено, що основними складовими нарощування виробництва овочів відкритого ґрунту є інновації у технологіях (табл. 2).

Таблиця 2

Інновації у технологіях виробництва овочів в Україні за роками

Застосування інновацій, таких як високоврожайне гібридне насіння, оптимальні схеми розміщення та густота сівби рослин, краплинне зрошення, внесення мінеральних добрив, використання регуляторів росту рослин може підвищити рівень рентабельності виробництва овочів до більш ніж 100 %. Наприклад, застосування краплинного зрошення пов'язано з додатковими витратами, але забезпечує високі економічні показники. Економічна ефективність застосування краплинного зрошення під окремі овочеві культури наведена нижче (табл. 3).

Таблиця 3

Ефективність застосування краплинного зрошення для вирощування овочів у ТОВ «Заліське» Тальнівського району Черкаської області

Впровадження на практиці інновацій у виробництво капусти, цибулі та інших овочів, застосування яких, за нашими розрахунками, на прикладі ТОВ «Заліське», ФГ «Людмила» та ФГ «Надія» 1 га посівів забезпечує прибуток на рівні 11 тис. грн за 120 %-го рівня рентабельності і окупності витрат протягом двох років. Поєднання виробництва овочів відкритого ґрунту з їх правильним зберіганням, переробкою і реалізацією в СВК «Зелений велетень» Черкаського району сприяло одержанню з 1 га посівів прибутку на рівні 61,7-61,8 тис. грн.

В розділі згруповано овочеві підприємства Черкаської області різних форм власності, одним з видів господарської діяльності яких є виробництво та реалізація овочевої продукції за розміром посівних площ овочевих культур на 4 групи: I група - до 2 га, II група - від 2 до 10, III група - від 10 до 100, IV група - понад 100 га. За результатами групування з використанням програми Microsoft Excel нами було визначено залежності між зібраною площею та виробничою собівартістю 1 ц овочів по всіх чотирьох групах господарств у вигляді емпіричних ліній регресії.

Таблиця 4

Рівняння регресії зв'язку між зібраною площею та виробничою собівартістю 1 ц овочів у господарствах Черкаської області за 2007-2008 рр

Наведені математичні залежності з високим рівнем адекватності (коефіцієнти детермінації дорівнюють 0,64…0,74) вказують на існування зворотного зв'язку між площею овочевих культур у господарствах з різною концентрацією виробництва овочів та собівартістю їх виробництва. Про високу щільність зв'язку між цими показниками свідчать також значення коефіцієнтів кореляції, які знаходяться на рівні 0,80…0,86. Графічне зображення цієї залежності на прикладі підприємств ІІ групи наведено на рис. 3.

Рис. 3 Залежність виробничої собівартості овочевої продукції від зібраних площ по сільськогосподарських підприємствах ІІ групи (від 10 до 100 га)

Виробнича підприємницька діяльність в овочівництві полягає у виробництві і просуванні на ринок продукції отриманої за рахунок застосування традиційних або інноваційних технологій. Встановлено, що екстенсивні (традиційні) технології виробництва застосовують в господарствах з площею посіву до 10 га. Більші площі посіву дають більший прибуток, а зростання останнього обумовлює застосування нових прийомів вирощування. Залежно від розширення площ спостерігається і збільшення запровадження інновацій, аж до повної відмови від традиційних технологій. В господарствах, де овочі вирощуються на площах понад 50 га, спостерігається зростання частки інновацій.

Зростання прибутковості виробництва овочів стає можливим за умови збільшення витрат на маркетингову діяльність, коли додаткові витрати на забезпечення ефективної збутової політики приносять додаткові прибутки. Торгова марка господарства є потужним інструментом виробника продукції або конкурентною інформацією. Реалізація продукції під своєю маркою сприяє збільшенню продажів і залученню нових клієнтів. На даний момент для виробників овочевої продукції найпростішим варіантом стало використання торгової етикетки, з якою вони працюють, яка змушує їх цивілізовано підходити до просування своєї продукції, особливо в мережі супермаркетів.

Покращення якості овочевої продукції, її смакових якостей, зовнішнього вигляду, здатності до тривалого зберігання, збалансованого вмісту поживних речовин, відсутність слідів нітратів та пестицидів спонукає сьогодні звернутися до технологій, за яких застосовуються екологічно чисті добрива, біологічні системи захисту від шкідників та хвороб рослин. Це - системи органічного землеробства. Розвиток органічного землеробства в Україні може бути перспективним напрямом, який дозволив би українським виробникам овочів підвищити прибутковість свого бізнесу. Україна вже є одним з найбільших світових постачальників зерна, вирощеного за технологіями органічного землеробства. Виробництво ж інших видів сільськогосподарської продукції, в тому числі овочів за такими системами в нашій країні практично тільки починає розвиватися. Органічна система ведення господарства передбачає зменшення витрат палива, проте витрати праці на вирощування овочів передбачаються більш високі та складні за рахунок внесення органічних добрив, зменшення обсягів обробітку ґрунту та великої різноманітності культур. В результаті собівартість та ціна реалізації такої продукції за нашими розрахунками буде вищою на 25-30 %. Споживачі готові платити дорожче за якісну продукцію, про що свідчать результати опитування. 85 % опитаних респондентів готові споживати екологічно чисту продукцію і 80 % з них готові платити вищу ціну.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало змогу сформулювати висновки науково-теоретичного і практичного спрямування з вирішення актуальної науково-практичної проблеми розвитку підприємництва в овочевих підприємствах. До основних із них віднесено наступне.

1. Визначено на основі вивчення джерел літератури зарубіжних та вітчизняних авторів, що підприємництво зазнало важливих якісних перетворень під впливом змін умов середовища як на зовнішніх, так і внутрішніх ринках. Функція маркетингу стає найважливішою у підприємницькій діяльності. Це дало підстави визначити підприємницьку діяльність як засновану на маркетинговій концепції, самостійну, інноваційну, на власний ризик діяльність із задоволення потреб споживачів в якісних товарах та послугах на ринках, що приносять прибуток.

2. Підприємницька діяльність в овочівництві відзначається цілим рядом особливостей, які в сучасних умовах розвитку слід доповнити впровадженням сучасної концепції маркетингу, з використанням брендингу, впровадженням інноваційних технологій з метою забезпечення потреб споживачів у високоякісній екологічно-безпечній продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Врахування їх у підприємницькій діяльності забезпечує розгляд овочівництва як складової підвищення якості життя населення та конкурентоспроможності країни у світі.

3. Запропоновано концептуальну модель розвитку підприємницької діяльності в овочевих підприємствах, яка на відміну від існуючої передбачає впровадження інновацій, що втягуються попитом, як важливу складову маркетингової діяльності. Процес створення інновацій складається з наступних етапів: генерація ідеї, відбір ідеї, розробка концепції інновації, стратегії маркетингу, аналіз можливостей виробництва та збуту, створення інновацій, пробний маркетинг, впровадження.

4. Проведене дослідження ринку овочевої продукції в Україні та Черкаській області показало, що потреби населення в овочах забезпечуються за рахунок вітчизняного виробництва. Відзначається низька товарність та незначний обсяг експорту овочів, що свідчить про доцільність та актуальність запровадження маркетингу в овочевих підприємствах. Встановлено також, що значне зростання цін на овочеву продукцію забезпечило високу прибутковість та привабливість підприємницької діяльності в овочівництві.

5. Черкаська область є традиційною зоною вирощування овочів і за рівнем їх виробництва займає 11 місце в Україні, однак за рівнем врожайності вона посідає лише 19 позицію серед областей України. Це свідчить про наявність невикористаних резервів для зростання виробництва і реалізації овочевої продукції.

6. Розроблена нами інноваційна технологія вирощування овочів у ТОВ «Заліське» Тальнівського району, ФГ «Людмила» і «Надія» Черкаського району дозволила підвищити ефективність підприємницької діяльності у цих господарствах та обґрунтувати доцільність використання і окупність залучених з цією метою додаткових фінансових ресурсів. Дана технологія як модельна може бути використана і в інших спеціалізованих овочевих підприємствах регіону.

7. Для оптимізації обсягів матеріально-фінансових ресурсів на виробництво одиниці овочевої продукції доцільно застосувати інструменти моделювання, за допомогою яких можливо визначити кількісну та якісну зміну величин взаємозалежних економічних показників, спрогнозувати їх стан та розвиток у майбутньому. Дослідження залежності собівартості та прибутковості овочівництва показали наявність існування тісного зв'язку між площею овочевих культур та собівартістю виробництва. Про високу щільність зв'язку між цими показниками свідчать значення коефіцієнтів кореляції, які знаходяться на рівні 0,80…0,86

8. Органічне землеробство в Україні перебуває на початковій стадії розвитку, хоча воно має величезний потенціал, що пояснюється відставанням експорту органічної продукції великими сільськогосподарськими підприємствами, а перехід малих та середніх господарств на органічні методи виробництва овочевої продукції залишається незначним.

9. Розвитку галузі овочівництва сприятиме зростання кількості зацікавлених у здоровому харчуванні споживачів з достатньою купівельною спроможністю, що може стати важливим внеском до сталого розвитку суспільства. В Україні до цього часу не розроблені нормативно-правові основи з впровадження органічного агровиробництва: відсутні базові закони про органічне агровиробництво і сертифікацію органічних продуктів та інфраструктури для виробництва і збуту продукції. Зовсім незначна підтримка органічного виробництва з боку Уряду України, не розроблені державна стратегія і програми для розвитку органічного агровиробництва.

10. З метою активізації подальшого розвитку органічного овочівництва доцільно розробити чітко визначену державну політику і нормативи та запровадити на базі міжнародних стандартів національну систему сертифікації органічної овочевої продукції та державну програму її розвитку, створивши систему співпраці між ланцюгами виробництва овочів - від виробника до споживача. Більше уваги потрібно приділити пропаганді передових методів виробництва та реалізації екологічно-чистих і якісних овочів і продуктів їхньої переробки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у фахових виданнях

1. Улянич К. Ф. Проблеми ефективного виробництва овочевої продукції в аграрних підприємствах / К. Ф. Улянич // Збірник наукових праць УДАУ. Умань: 2006. Вип. 63. Ч. 2. С. 170-175.