Управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості

Трегубов Олександр Сергійович

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Жнякін Борис Олександрович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор Поклонський Федір Юхимович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Монастирський Григорій Леонардович, Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Тернопіль), докторант кафедри державного і муніципального управління.

Захист відбудеться «16» червня 2010 року о 13.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий «14» травня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В.Шкрабак

1. Загальна характеристика роботи

концентрація капітал управління промисловість

Актуальність теми. Економічна ситуація в країнах, що переживають перехід від переважно адміністративних методів управління економікою до ринкових, показує, що промислове виробництво не тільки не стало більш ефективним, але й потребує дуже серйозних зусиль з боку держави, спрямованих на зупинення спаду його обсягів.

Економіка Радянського Союзу, по суті, являла собою величезну технічну та технологічну корпорацію, у середині якої будь-яка конкуренція у тому вигляді, в якому вона розуміється в ринковій економіці, була відсутня. Орієнтація на принципи концепції тотального виробництва призвела до того, що радянська економіка виявилася найбільш монополізованою у світі. Ця особливість радянської дійсності, яку успадкували економіки практично всіх держав колишнього СРСР, деякою мірою утруднює рух до ринку. Однак і загальне розукрупнення підприємств не завжди доцільне з технологічних, технічних та економічних причин.

Технічна та технологічна концентрація виробництва в економіці України також досягла такої стадії, коли той чи інший продукт із заданими властивостями випускається практично одним, у крайньому разі, двома-трьома виробниками. Роки реформування значно посилили цей процес.

Отже, технічна і технологічна структури промислового виробництва свідчать про високу концентрацію в базових галузях економіки, що спричиняє необхідність розв'язання проблеми монополізму. В основі структурної організації промисловості в умовах ринкової економіки повинно лежати співіснування, з одного боку, великих господарських структур, у межах яких формуються такі утворення як фінансово-промислові групи, й організаційно-господарських структур середнього і малого бізнесу - з іншого. Усе це вимагає удосконалення механізмів управління процесами економічної концентрації та деконцентрації у промисловості.

Вагомий внесок у розвиток питань структури економіки та управління процесами концентрації зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: О.Алимов, О.Амоша, І.Ансофф, С.Аптекар, Т.Бескен, С.Біла, Ю.Вінслав, Р.Гільфердинг, В.Дедекаєв, Ю.Іванов, М.Кизим, Р.Ларіна, О.Поважний, Ф.Поклонський, М.Прокопенко, І.Радигін, М.Чумаченко.

Проте в науковій літературі відсутні цілісні та інтегровані дослідження процесів економічної концентрації в промисловості та управління ними. Методи, за якими здійснюється управління цими процесами, часто мають безсистемний характер. Потребує удосконалення законодавче, нормативно-методичне, проектне й організаційне забезпечення процесів формування різноманітних корпоративних механізмів управління у сфері великого бізнесу. У зв'язку з цим актуальною є необхідність формування таких механізмів управління процесами економічної концентрації та деконцентрації, які б сприяли вступу нових суб'єктів на ринок і не гальмували об'єктивні структурні зміни в національній економіці. Це й визначило актуальність обраної теми, мету, завдання і структуру дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових досліджень, передбачених планом науково-дослідних робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України, в рамках держбюджетних тем кафедри економіки підприємства: «Економічні і соціальні проблеми реформації і реструктуризації підприємств і територіально-промислових комплексів у старому промисловому регіоні» (номер державної реєстрації 0130U003368, 2002-2004 рр.) - автором досліджено проблеми формування галузевої структури промисловості країни; «Соціально-економічні взаємовідносини суб'єктів підприємництва в аспекті структурно-інвестиційного розвитку регіону» (номер державної реєстрації 0105U007294, 2005-2007 рр.) - проведено аналіз рівня та процесів концентрації і монополізації в промисловості Донецької області; «Соціально-економічний розвиток суб'єктів господарювання в умовах структурної трансформації економіки промислового регіону» (номер державної реєстрації 0108U01819, 2008-2010 рр.) - досліджено рівень технологічного навантаження на довкілля, залежність показників здоров`я населення від рівня територіальної концентрації промисловості в області, проведено оцінку стану якості життя працівників сучасних промислових підприємств.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретичних положень, науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо розвитку механізмів управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості, реалізація яких дозволить адаптувати діяльність її підприємств до сучасних умов ринкового середовища.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

проаналізувати теоретичні та практичні світові надбання у сфері концентрації й деконцентрації в країнах з розвинутою та транзитивною економікою;

оцінити результати реформування економіки України в контексті процесів економічної концентрації та деконцентрації її промисловості;

визначити напрямки та механізм взаємодії великих і малих підприємств;

розкрити особливості поняття економічної концентрації та принципів класифікації методів визначення її рівня;

дати оцінку територіально-галузевої концентрації промисловості регіону і ступеня її впливу на фінансові результати, навколишнє середовище і стан здоров'я населення;

визначити рівень монополізації економіки регіону й розкрити особливості концентрації власності та формування виробничо-фінансових систем;

розробити організаційно-економічний механізм управління концентрацією власності;

сформулювати концептуальні положення деконцентрації промисловості регіону та механізм їх реалізації.

Об'єкт дослідження -- процеси економічної концентрації та деконцентрації в промисловості України та за кордоном.

Предмет дослідження -- теоретико-методичні засади формування та реалізації механізмів управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості України.

Методи дослідження. Дослідження базується на результатах новітніх теоретичних і практичних розробок вітчизняних і зарубіжних вчених в сфері управління процесами концентрації та деконцентрації. При цьому застосовувалися загальнонаукові та конкретнонаукові методи, зокрема: порівняльний аналіз рядів динаміки при характеристиці процесів концентрації в зарубіжних країнах і в Україні, а також розробці методики економічної доцільності зменшення - поглинання корпорації-мети; статистичний аналіз - для виявлення ступеня впливу різних чинників на рівень концентрації й оцінки впливу рівня концентрації на забруднення навколишнього середовища і характер захворюваності населення; економетричне моделювання - для аналізу рівня галузевої концентрації промислового виробництва; імітаційне моделювання - для визначення економічно доцільної зони використання міні-заводу з виробництва прокату чорних металів.

Джерелами інформації були законодавчі акти і постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Донецької обласної державної адміністрації, статистичні збірники Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Донецькій області.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій до формування і розвитку механізмів управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості, що ґрунтуються на результатах аналізу еволюції концентрації капіталу в країнах ринкової економіки, урахуванні особливостей економічних умов національного господарства, реалізація яких буде сприяти удосконаленню управління національною економікою в цілому та підвищенню її ефективності.

У процесі дослідження автором отримано такі наукові результати:

вперше:

обґрунтовано необхідність подальшого реформування економіки України шляхом активізації формування інтегрованих корпоративних структур, упровадження яких сприятиме розвитку механізму управління процесами економічної концентрації і деконцентрації в промисловості в напрямку взаємодії великих структур і малого бізнесу;

запропоновано організаційно-економічний механізм управління концентрацією власності, що є сукупністю економічних інструментів, дія яких заснована на організаційних принципах і виражає типову форму поєднання елементів ринкової саморегуляції з елементами демократичного регулювання ринку, що створює передумови для підвищення ефективності промислового комплексу країни;

удосконалено:

понятійний апарат теорії концентрації капіталу шляхом запровадження авторського визначення категорій: «економічна концентрація», в якому наголошується на необхідності організаційної консолідації виробництва, капіталу та управлінської влади на основі чіткого визначення прав власності, та «деконцентрація виробництва» як розукрупнення надмірно великих підприємств за рахунок виділення окремих самостійних підприємств з їх наступним поступовим відокремленням у межах системи малих підприємств та розосередженням їх на території регіону, країни з метою оптимізації територіального розміщення виробництва і зниження екологічного навантаження;

методичний підхід до оцінки економічної концентрації виробництва за рахунок включення таких показників як обсяг засобів виробництва (кількість виробничих фондів та їх вартість), виробничої потужності, обсяг продукції, питомі капітальні вкладення в об'єкти загального заводського господарства, випуск продукції на одного працівника, використання результатів якої забезпечує одержання оптимального рівня концентрації капіталу;

концептуальні положення деконцентрації промисловості регіону, що поєднують спільні організаційні процеси, характерні для розвинутих країн, такі як розукрупнення великих підприємств, виділення самостійних суб'єктів господарювання, розосередження їх по території регіону, країни, оптимізація територіального розміщення, зниження екологічного навантаження, впровадження яких забезпечить тісну взаємодію великих, середніх і малих підприємств будь-якої форми власності, підвищить роль і значимість середніх та малих підприємств в економічній системі промисловості країни;

дістали подальшого розвитку:

методи розробки напрямків взаємодії великих і малих підприємств промисловості, сутність яких полягає в реалізації двох тенденцій (усуспільнення та відособлення) шляхом організації великих корпорацій, промислових груп, тісно пов'язаних з розвитком малих підприємницьких структур та орієнтованих на збереження загальних інтересів акціонерів, менеджерів, кредиторів і власників усіх форм корпоративного майна на засадах регулювання та стимулювання з боку держави;

методи оцінки впливу рівня територіальної концентрації на фінансові та еколого-економічні показники регіону шляхом застосування економетричного аналізу, що забезпечило більш ґрунтовне визначення відповідних залежностей;

методичний підхід до оцінки рівня монополізації економіки регіону, основою якого є сукупність коефіцієнтів концентрації (СR), оцінної шкали Бейна, індексу Херфіндаля-Хіршмана, використання якого забезпечило визначення пріоритетів деконцентрації в економіці регіону;

методичний підхід до виявлення особливостей поетапної концентрації в промисловості України (ліквідація централізованої державної системи матеріально-технічного постачання, проведення масової лібералізації цін та приватизації великих підприємств, формування економічних суб'єктів особливого статусу - промислово-фінансових груп), використання яких забезпечило організацію бізнес-груп, які можуть розв'язувати ключові ефективні завдання - максимізацію прибутку та захист від банкрутства.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені у дисертації теоретико-методичні підходи до формування механізмів управління економічною концентрацією та деконцентрацією в промисловості доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій.

Висновки та пропозиції щодо запропонованої в дисертаційній роботі методики оцінки ефективності злиття та поглинань підприємств, що дозволяє визначити раціональну вартість покупки підприємства-мети для максимальної вигоди підприємства-покупця, знайшли практичне використання в економічній діяльності ТОВ «Гарант-2005» (довідка № 323 від 24.05.2006 p.); пропозиції та рекомендації щодо напрямів та форм взаємодії великих промислових структур і малого бізнесу, що запропоновані в дисертації, знайшли практичне використання в діяльності ВАТ «Ясинівський коксохімічний завод» (довідка №2834/17 від 11.05.2006 p.). Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при підготовці спеціалістів та магістрів економічних спеціальностей у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (довідка № 816/01-27/6.90 від 10.09.2009 p.). Розроблені в роботі механізми управління концентрацією власності, сприяння розвитку малого підприємництва, удосконалення взаємодії великих і малих промислових формувань прийняті до практичного використання в діяльності Міністерства транспорту і зв'язку України (довідка №6345/13/10-09 від 25.09.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові результати, представлені в дисертації, отримано автором особисто і відображають авторський підхід до розв'язання проблем управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості. Особистий внесок здобувача у спільні публікації показаний у переліку робіт за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорені і одержали схвалення на 25 наукових конференціях: міжнародних: «Ломоносов-2000, 2001, 2002, 2003» (2000, 2001, 2002 рр., м.Москва); «Реформи в Росії та проблеми управління» (2001 р., м.Москва); «Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи» (2001 р., м.Львів); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2008 рр., м. Донецьк); «Країни СНД в умовах глобалізації» (2002 р., м.Москва); «Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку» (2002 р., м.Донецьк); «Підприємство у ХХІ сторіччі - проблеми і перспективи» (2003 р., м.Свищов); «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (2005, 2006, 2008 рр., м. Тернопіль); всеукраїнських: «Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні» (2000 р., м. Дніпродзержинськ); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (2000 р., м.Донецьк); «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (2009 р., м.Донецьк-Слов`янськ); регіонального рівня: «Економіка, міжнародна економіка, менеджмент, маркетинг, управління людськими ресурсами» (2001, 2003, 2009 рр., м. Донецьк), «Проблеми розвитку національної та глобальної економіки» (2005 р., м.Донецьк).

Публікації. Основні положення і висновки дослідження опубліковано у 14 наукових працях у фахових виданнях, з яких 10 статей у наукових журналах і 4 у збірниках наукових праць. Загальний обсяг публікацій 6,8 д.а., з яких автором підготовлено 6,2 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 192 сторінках основного друкованого тексту, у тому числі 19 таблиць та 14 рисунків на 19 сторінках, а також містить список використаних джерел із 210 найменувань на 18 сторінках і 51 додаток на 84 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У розділі 1 «Теоретичні основи розвитку економічної концентрації та деконцентрації капіталу в країнах з ринковою економікою» узагальнено теоретичні та практичні світові надбання у сфері концентрації і деконцентрації в країнах з розвинутою та транзитивною економікою, здійснено оцінку результатів реформування економіки України і процесів економічної концентрації у промисловості, виявлено напрямки взаємодії великих і малих підприємств, розкрито особливості поняття економічної концентрації та методів визначення її рівня.

У результаті аналізу тенденцій та чинників концентрації капіталу в країнах ринкової економіки доведено, що концентрація капіталу означає збільшення індивідуальних капіталів на базі інвестування у виробництво частини одержуваного прибутку і виступає як економічна форма концентрації виробництва. При цьому концентрація капіталу тісно пов'язана з його централізацією, що виявляється в поглинанні одного підприємства іншим чи добровільним об'єднанням кількох самостійних капіталів у формі акціонерних товариств. Концентрація і централізація капіталу на практиці реалізуються як взаємозумовлювальні, тісно взаємозалежні процеси, які нерідко опосередкують один одного. Узяті разом, ці процеси сприяють розвитку суспільного характеру виробництва, зумовлюють його зростаючу концентрацію.

В роботі обґрунтовано, що надмірна концентрація значно знижує темпи економічного зростання (особливо в країнах, що розвиваються, в тому числі і в Україні, з недостатніми інвестиціями у фізичну інфраструктуру і людський капітал), оскільки вартість праці, землі й інфраструктура збільшуються з масштабами мегаполісу, утруднюючи залучення іноземних інвестицій і конкуренцію на світових ринках. Надмірна концентрація призводить також до зниження якості життя населення мегаполісів.

На підставі узагальнення процесів концентрації та централізації капіталу в країнах зі сталою ринковою економікою та країнах з перехідною економікою виділено тенденції зрощування, інтеграції і концентрації капіталу і різних його форм, характерних для української економіки. Рівень зазначених показників зумовлено чинниками, які впливають на економіку нашої країни (зовнішні: процес глобалізації економіки, поширення міжнародної та змішаної власності, зростання конкурентної боротьби великих корпорацій; внутрішні: необхідність структурної перебудови економіки, недостатність інвестицій, зростання тіньового сектору, наявність неплатежів). Виявлене свідчить про необхідність активізації процесів економічної інтеграції та формування великих корпоративних утворень, у тому числі за типом промислово-фінансових груп, які мають бути підкріплені добре розвинутим середнім і малим бізнесом.

Результати економічного аналізу взаємовідносин монополій та малого бізнесу в зарубіжних країнах свідчать, що сучасні економічні процеси, які відбуваються у більшості держав із розвиненою економікою, характеризуються посиленням двох тенденцій: усуспільненням та відособленням. В Україні, так чи інакше, повторюються, відтворюються ті ж тенденції та процеси, через які пройшли раніше провідні промислово розвинені країни. При всій суперечливості здійснення процесів економічної концентрації в Україні, вони, проте, є результатом як прогресу сучасного виробництва, так і необхідною умовою його подальшого розвитку. Одночасно з цим при здійсненні науково обґрунтованої економічної політики, становлення і розвиток форм економічної концентрації не гальмує, а навпаки, виступає як один з основних елементів створення ринкової економіки України.

Економічна концентрація і формування на її основі інтегрованих корпоративних структур стає одним з основних аспектів загального реформування сучасної української економіки. Корпоративні структури можуть стати реальними партнерами держави в розробці та реалізації промислової політики.

Роль держави у процесах економічної концентрації, як доведено в дисертації, повинна реалізуватися у межах науково обґрунтованої і послідовно здійснюваної національної промислової політики. Її основним елементом повинна стати активна підтримка державою найбільш соціально значимих і технологічних джерел економічного зростання, орієнтованих як на розв'язання проблем задоволення внутрішнього попиту, так і на всебічний розвиток наукомісткого, високотехнологічного експортно-орієнтованого виробництва.

У дисертації обґрунтовано напрямки пошуку оптимальних виробничих і управлінських структур у системі як корпоративного, так і групового управління, що приводить до появи і розвитку організаційних форм, заснованих на різноманітних комбінаціях малого, середнього і великого бізнесу. Така гібридна організація підприємницької діяльності повинна відповідати трьом основним вимогам: ефективність з погляду основ політики підприємництва, постійне відновлення і забезпечення достатньої чутливості до зміни внутрішніх і зовнішніх чинників. Як один із видів гібридної форми об'єднання підприємств великого і малого бізнесу розглядається франчайзна організація.

У роботі дається визначення поняття «економічна концентрація», що є процесом організаційної консолідації виробництва, капіталу та управлінської влади, основою якого є чітке визначення прав власності. У свою чергу, під поняттям «деконцентрація виробництва» розуміється процес розукрупнення надмірно великих підприємств шляхом виділення окремих самостійних суб'єктів господарювання із наступним поступовим відокремленням у рамки системи малих підприємств і розосередженням їх на території регіону та країни. Доведено також, що економічна концентрація може бути подана як інтегрована система, яка складається з окремих підсистем, а саме: концентрації виробництва, концентрації капіталу та концентрації управлінської влади. Вплив параметрів таких показників як обсяг засобів виробництва (кількість виробничих фондів та їх вартість, виробнича потужність, обсяг продукції, питомі капітальні вкладення в об'єкти загального заводського господарства, випуск продукції на одного працівника) визначено за допомогою запропонованих методів оцінки економічної концентрації.

Розділ 2 «Вплив процесів економічної концентрації та деконцетрації на ефективність діяльності промисловості регіону» присвячено аналізу особливостей формування територіально-галузевої концентрації виробництва, сучасного рівня монополізації економіки області (на прикладі Донецької області) та встановленню засад розвитку концентрації власності і формування виробничо-фінансових систем.

Дослідження показало, що наявність власних паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів, близькість залізорудної бази Кривбасу, вихід до моря Донецької області зумовили високу концентрацію галузей важкої промисловості та високий рівень урбанізації населення. Це дозволило області, яка займає 4,4% території України, виробляти п'яту частину загальнодержавного обсягу промислової продукції. Разом з цим у промисловості області наявні і підсилюються структурні деформації, пов'язані з високою концентрацією виробництва в окремих галузях. Зростає питома вага енерго-, матеріалоємних і екологічно небезпечних галузей. Основу економіки області складають чорна металургія, паливна промисловість та хімічне виробництво, з яких металургія та паливна промисловість вирізняються високим рівнем концентрації. З метою урахування рівня концентрації та деконцентрації підприємств галузей промисловості регіону та за результатами економетричного аналізу розроблені рекомендації щодо удосконалення методики оцінки впливу рівня територіальної концентрації на фінансові та еколого-економічні показники регіону за допомогою використання комплексу регресійних моделей залежності фінансових наслідків від рівня концентрації та деконцентрації в галузях промисловості. Результати використання моделей дозволили адаптувати діяльність суб'єктів господарювання промисловості до змін ринкового середовища.

У ході дослідження доведено, що підвищений рівень територіальної концентрації промисловості в Донецькій області призвів до високої щільності населення і найбільшого в Україні і Європі навантаження на біосферу, яке в багатьох містах області досягло рівня, загрозливого для довкілля та здоров'я населення. Розроблено та апробовано методичний підхід щодо уточнення характеру впливу рівня концентрації промисловості на рівень забруднення навколишнього середовища та характер захворювання мешканців населених пунктів регіону, результати використання якого є засадою для формування першочергових заходів у сфері соціального розвитку.

У дисертації проведено аналіз методів оцінки рівня концентрації окремих галузей Донецької області (чорної металургії, вугільної промисловості та підприємств малого бізнесу) за допомогою визначення коефіцієнта концентрації (CR), оцінної шкали Бейна та індексу Херфіндаля - Хіршмана. Узагальнення їх сутності та сукупності висновків стало основою для розвитку методики оцінки рівня монополізації промислового регіону. Результати використання розробленої методики на матеріалах Донецької області свідчать, що чорна металургія вирізняється надконцентрацією, де на частку тільки чотирьох підприємств припадає понад 80% виробництва. Для вугільної промисловості характерним є невисокий рівень концентрації і його скорочення, що зумовлене зниженням обсягів виробництва цієї галузі і пояснюється утворенням самостійних підприємств. Малі підприємства в Донецькій області мають невелику питому вагу як у загальній кількості підприємств, так і в чисельності зайнятих, обсязі продукції і сумі прибутку. Усе це вимагає приділення особливої уваги розвитку їх форм у промисловості та стимулювання взаємодії малих і великих підприємств для зниження рівня концентрації і монополізації в промисловості і підвищення ефективності її функціонування.

Дослідження концентрації власності в Україні дозволило виокремити три основні етапи, яким відповідає переважне нагромадження, відповідно, посередницького, фінансового та продуктивного капіталу. В даний час економіка України знаходиться на четвертому етапі. Виявлено, що перший етап концентрації власності припадав на 1988-1991 pp. і характеризувався наданням широкої господарської самостійності державним підприємствам при паралельному існуванні централізовано встановлених і вільних цін на ресурси і продукцію. Другий етап (1992-1996 pp.) характеризується масовою лібералізацією цін, джерелами нагромадження, бюджетними коштами, що перерозподіляються шляхом пільгового кредиту, хронічними нестачами власних обігових коштів, міжнародними і внутрішніми державними позиками. Для третього етапу концентрації власності (1997-2000 pp.) характерним є переорієнтація на нагромадження продуктивного капіталу, пов'язаного, в першу чергу, з відкриттям можливостей для участі національного капіталу в приватизації великих підприємств. При цьому визначено, що результатом трьох етапів концентрації власності стало формування основного економічного суб'єкту особливого статусу. Ним виступає не фірма (підприємство), а бізнес як сукупність виробників, посередників, фінансових інститутів і «мозкових центрів», об'єднаних приналежністю до одного чи групи власників. Мова йде про існування стійких промислово-фінансових груп (ПФГ), особливістю яких є юридичне оформлення господарських взаємин між членами груп таким чином, що вони приховують підпорядкованість і не дозволяють ззовні ідентифікувати їх власників. Сучасним ПФГ вдалося розв'язати два ключових для підприємств завдання: вони мають ефективні механізми як максимізації прибутку, так і захисту від банкрутства.

Результати тенденцій зміни форм власності, які характеризуються її переділом і почалися з 2000 p., дозволяють стверджувати, що розпочався четвертий етап концентрації власності. У ході переділу власності компаніями виникло безліч методів їх відібрання і захоплення: конвертація боргів в акції; блокування з іншими акціонерами, регіональними адміністраціями, управлінським персоналом і трудовим колективом компаній; поглинання дочірніх компаній; переділ власності шляхом процедури банкрутства, консолідації акцій. У роботі зазначено, що, починаючи з 2001 p., головними дійовими особами на ринку захоплень і переділів власності стали великі компанії, що формують нові ринкові імперії, їхні дії принципово відрізняються від простого захоплення привабливої власності на початку приватизаційного процесу. Вони використовують такі методи: поглинання методом «дрібних кроків», довгострокові угоди магнатів-суміжників щодо ринкових позицій, метод агресивного ринкового позиціонування, метод злиття, укрупнень і кооперації під наявну ринкову нішу, метод об'єднань на основі вертикальної виробничої інтеграції.

У розділі 3 «Механізми управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості» запропоновано організаційно-економічний механізм управління концентрацією власності, розроблено механізм взаємодії великих і малих підприємств, обгрунтовано концептуальні положення деконцентралізації промисловості в регіоні та механізм їх реалізації.

В основу побудови організаційно-економічного механізму управління процесами економічної концентрації закладено такі принципи: перехід від централізованого державного регулювання промислового розвитку до регіонального демократичного регулювання, діалектичної взаємодії саморегуляції з цілеспрямованим регулюванням державними і недержавними суб'єктами; встановлення раціональних співвідношень між рівнями державного управління при проведенні структурних змін; послідовність взаємоузгодження елементів регуляції; науково обґрунтована достатність у державному та регіональному регулюванні; адекватність запровадження засобів впливу реального стану розвитку ринкових відносин соціально-економічній ситуації; поступовість у заміні адміністративних регуляторів економічними.

Запровадження зазначених принципів зумовлює необхідність визначення суб'єктів реалізації запропонованої системи (підсистем), форм взаємодії та взаємовідносин між ними. Це зумовило необхідність включення до організаційно-економічного механізму управління концентрацією п'яти основних підсистем (рис. 1).

Таким чином, структура організаційно-економічного механізму виражає типову форму поєднання елементів ринкової саморегуляції з елементами державного, самоврядного, громадського та ринково-інституціонального регулювання ринку, властиву сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці. Зміст підсистем організаційно - економічного механізму повніше розкривається сукупністю їх співвідношення і зв'язком понять «функціональні елементи», «засоби» («інструменти») та «методи реалізації підсистем».

Зважаючи на те, що злиття і поглинання - природний процес розвитку економіки, а концентрація власності, доходячи до певної межі, змінюється процесами деконцентрації, у дисертації враховано вияви цих тенденцій у результаті вдосконалення методики оцінки злиття та поглинань.

Вона дозволяє визначити раціональну вартість купівлі корпорації-мети та максимізує вигоди корпорації-агресора. При цьому в основному вирішується проблема відбору таких груп поглинань, які можуть бути подібними до вже проведеного поглинання.

Спираючись на досвід країн з розвиненою стабільною економікою, де склалися відносно стійкі пропорції організаційної структури виробництва, що об'єктивно припускають необхідність функціонування й оптимальне поєднання малого, середнього і великого бізнесу та успішно взаємодіють у різних сферах діяльності, запропоновано механізм управління розвитком взаємодії великих структур і малого бізнесу (рис. 2) та порядок регулювання цієї взаємодії.

У результаті аналізу ступеня концентрації взаємопов'язаних підприємств різних галузей промислових провідних розвинених країн і регіонів доведено, що знизити концентраційне навантаження можна шляхом упровадження інноваційних структур, які замінюють великі структури на основі нових технологій. Зокрема, запропоновано математичну модель імітаційного типу для визначення економічної доцільності будівництва міні-металургійного заводу в зоні розташування комплексу підприємств інвестиційної спрямованості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Функціонально-цільова структура організаційно-економічного механізму управління концентрацією в промисловості

Для розробки математичної моделі оцінки доцільності будівництва міні-заводу може використовуватися витратний підхід без врахування і з урахуванням чинника часу.

Якщо чинник часу не враховується, то визначається коефіцієнт співвідношення витрат Ксв, який дорівнює відношенню витрати на купівлю прокату чорного металу у великих металургійних підприємств до інвестиційно-експлуатаційних приведених витрат по міні-заводу.

Ксв = Qм (Цм + Цтр + Езб) / / Qм [Нпр (Кмз + ДКтес + ДКлеп + ДКвп) + Цм-лом (1 - )х Qм-лом + +Цм-лом.с Qм-лом + Це qе h Цтр.мз + Zв.зпл] + Zз +Zадм + Zзб,

де Qм - річне споживання металу різного профілю машинобудівними підприємствами й інвестиційним комплексом; Цм - середньозважена ціна металу, одержуваного від металургійних підприємств, грн./т; Цтр - вартість транспортування металу, грн/т; Езб - екологічний збиток виробництва прокату чорних металів на великих металургійних комбінатах, грн./т; Нпр - бажана норма рентабельності проекту; Кмз, ДКтес, ДКлеп, ДКвп - питомі капітальні вкладення відповідно в міні-завод, приріст виробничої потужності електростанцій, ЛЕП, вугільних підприємств; Цм-лом - ціна металобрухту, одержуваного з боку, грн./т; в - частка металобрухту, що збирається на підприємствах, які обслуговуються міні-заводом; Qм-лом - норма витрати металобрухту на виробництво 1 т сталі, т/т; Цм-лом.с - вартість металобрухту, що збирається на підприємствах, які обслуговуються міні-заводом; Це - ціна електроенергії, грн./квт год; qе - витрата електроенергії на виробництво 1 т сталі на міні-заводі; h - річний ефективний фонд часу електропечей міні-заводу; Цтр.мз - ціна транспортування прокату від міні-заводу споживачам; Zв.зпл - відрядна заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи на виробництво 1 т металопрокату, грн./т; Zз - загальновиробничі витрати; Zадм - адміністративні витрати; Zзб - витрати на збут.

Якщо Ксв>1, то економічно доцільною є реалізація інвестиційного проекту міні-заводу. Якщо Ксв<1, то будувати його недоцільно. Якщо Ксв=1, то необхідний додатковий прогноз зміни ситуації на світовому і внутрішньому ринках машинобудування, будівництва і металопродукції.

Варіюючи параметри, наприклад, ціну металу, транспортні витрати на його доставку від великих металургійних комбінатів, вартість електроенергії, ціни на металобрухт і частку власних постачань металобрухту, можна визначити, при якому сполученні параметрів ефективною є реалізація інвестиційного проекту міні-заводу. Це можна зробити для компактної групи підприємств машинобудівного профілю в районі міст Константинівки, Краматорська, Дружківки, Горлівки. Необхідно установити перелік машинобудівних підприємств та обсяги споживання прокату і заготівель чорних металів.

Теоретичне узагальнення і практичне осмислення положень з деконцентрації промислових підприємств дозволило сформувати концептуальні положення деконцентрації великих промислових суб'єктів господарювання та механізм їх реалізації. Сутність обґрунтованих концептуальних положень полягає у необхідності створення таких взаємозв'язків та взаємодії великих, середніх і малих підприємств будь-якої форми власності, дія яких забезпечать одержання позитивного синергетичного ефекту, який досягається за рахунок такої організації колективної діяльності, коли великі суб'єкти господарювання виконують основну роботу, а середні та малі - проектну, підготовчу та допоміжну, тобто при цьому досягається оптимальне співвідношення рівнів концентрації та деконцентрації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Механізм управління розвитком взаємодії великих господарських структур і малого бізнесу

Для реалізації зазначених концептуальних положень обґрунтовано основні структурні складові механізму їх упровадження, до яких належать: зниження диспропорції використання території великими і малими підприємствами; покращення санітарно-епідемічного та екологічного стану території регіону; узгодження розміщення промислових підприємств та населених пунктів; реструктуризація та зниження антропогенного впливу виробництва на довкілля до екологічно допустимого рівня; підтримка життєзабезпечувальних функцій довкілля; стимулювання прогресивних технологічних зрушень і створення умов для переходу промисловості на інноваційний шлях розвитку; розробка державної регіональної програми децентралізації промислового виробництва в Донецькій області. Реалізація програми деконцентрації промисловості повинна забезпечуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством, а також власниками найбільших підприємств, що має виявлятися у відповідній стратегії довгострокового розвитку їх виробництва.

Найбільш доцільною та першочерговою є практична реалізація запропонованого концептуального підходу і його механізму для м. Маріуполя, яке найбільше з усіх міст Донецької області насичене промисловими підприємствами.

Висновки

У дисертації здійснено теоретико-методичне обґрунтування і розв'язання комплексного наукового завдання - формування та розвиток механізмів управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості на основі узагальнення положень теорії управління, урахування досвіду вітчизняних і зарубіжних суб'єктів господарювання цієї галузі та особливостей економіки України, реалізація яких на практиці забезпечить підвищення ефективності національної економіки в цілому.

Основні наукові та прикладні результати роботи полягають у наступному:

1. Доведено об'єктивну необхідність формування і розвитку оптимальних концентраційних та деконцентраційних відносин підприємств промисловості України, адаптованих до сучасних ринкових умов. Підвищення взаємозалежності відносин великих і малих підприємств створює передумови для збільшення можливостей зростання ефективності національної економіки загалом.

2. Шляхом застосування комплексного підходу до розгляду концентрації, централізації та деконцентрації на основі аналізу найважливіших аспектів їх змісту обґрунтовано, що економічна концентрація та деконцентрація стають важливими аспектами загального реформування сучасної української економіки, теоретичною засадою для удосконалення механізмів управління цими процесами.

3. Визначено, що напрямами взаємодії великих і малих підприємств, що є серцевиною управління процесами економічної концентрації та децентралізації, є результати взаємозв'язку сукупності двох тенденцій (усуспільнення та відособлення), які представлено організацією великих корпорацій, промислових груп, що тісно пов'язані з розвитком підприємницьких структур та орієнтовані на збереження загальних інтересів акціонерів, менеджерів, кредиторів і власників усіх форм корпоративного майна на засаді регулювання та стимулювання з боку держави.

4. Теоретично обґрунтовано сутність поняття «економічна концентрація», що розглядається як процес організаційної консолідації виробництва, капіталу та управлінської влади на основі чіткого визначення прав власності, та поняття «деконцентрація виробництва» - як процесу розукрупнення надмірно великих підприємств шляхом виділення окремих самостійних суб'єктів господарювання з їх наступним поступовим відокремленням у межі системи малих підприємств та розосередженням їх на території регіону, країни.

5. Удосконалено методичний підхід до оцінки економічної концентрації виробництва, що враховує вплив параметрів таких показників, як обсяг засобів виробництва (кількість виробничих фондів та їх вартість), виробнича потужність, обсяг продукції, питомі капітальні вкладення в об'єкти загального заводського господарства, випуск продукції на одного працівника, на економічний та соціальний стан регіону, країни.

6. Розвинуто методи оцінки впливу рівня територіальної концентрації на фінансові та еколого-економічні показники регіону з використанням статистичного аналізу та методичний підхід до уточнення характеру впливу рівня концентрації промислового виробництва на рівень забруднення навколишнього середовища, рівень і характер захворюваності мешканців населених пунктів регіону.

7. Обґрунтовано, що для оцінки рівня концентрації окремих галузей промислового регіону, в тому числі Донецької області, необхідно використовувати такі методи, як визначення коефіцієнту концентрації (CR), оцінної шкали Бейна, індексу Херфіндаля-Хіршмана, що в сукупності становлять методику оцінки рівня монополізації промислового регіону.

8. Дістав подальшого розвитку методичний підхід до виявлення етапів становлення концентрації власності в Україні, що дозволило визначити напрями формування основних економічних суб'єктів концентрації власності - стійких промислово-фінансових груп (ПФГ), особливістю яких є створення внутрішніх ефективних механізмів як для максимізації прибутку, так і для захисту їх від банкрутства, що створює передумови для їх господарської діяльності та взаємодії з середніми та малими підприємствами.

9. Розроблено організаційно-економічний механізм управління концентрацією власності, заснований на обґрунтованих принципах (регіональне демократичне регулювання, саморегуляція діяльності суб'єктів господарювання, оптимальне співвідношення державного і місцевого регулювання, адекватність до ринкових відносин, поступовий перехід від адміністративного до економічного регулювання), з включенням до нього п'яти основних підсистем (саморозвиток і саморегулювання підприємницьких структур, державне регулювання на загальнодержавному та регіональному рівні; регулювання і підтримка функціонування інтегрованих структур та малого бізнесу з урахуванням інтересів території; інституціональне регулювання з боку структур ринкової інфраструктури; громадське регулювання). Використання зазначеного механізму управління концентрацією власності забезпечує одержання синергетичного ефекту як результату взаємодії великих, середніх та малих підприємств під впливом державного та громадського регулювання. 10. Запропоновано математичну модель імітаційного типу для визначення економічної доцільності будівництва міні-металургійного заводу в зоні розташування комплексу підприємств інвестиційної спрямованості.11. Сформовано концептуальні положення деконцентрації великих промислових суб'єктів господарювання та механізм їх реалізації, використання яких забезпечує створення таких взаємозв'язків і взаємодії великих, середніх і малих підприємств, які гарантують одержання синергетичного ефекту за рахунок того, що великі підприємства виконують основну роботу, а середні та малі -- проектну, підготовчу та допоміжну, тобто при цьому досягається оптимальне співвідношення рівнів концентрації та деконцентрації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Трегубов О.С. Державне регулювання розвитку взаємодії великих і малих підприємницьких структур/ О.С.Трегубов// Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: «Економічна думка», 2001. - Вип.16. - С. 84-87.

2. Трегубов О.С. Інтеграція банківського і промислового капіталу в загальній системі реформування української економіки / О.С.Трегубов// Вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2001. - Вип.4. Економічні науки. - С. 114-119.

3. Трегубов О.С. Досвід великих японських підприємств в організації оплати і стимулювання праці/ О.С.Трегубов// Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2001. - Т.2. Частина 1. Економічні науки. - С. 73-78.

4. Трегубов О.С. Аналіз залежності результатів діяльності підприємств від рівня конкуренції в галузях промисловості Донецької області/ О.С.Трегубов// Економіка: проблеми теорії та практики: зб.наук.праць Дніпропетровського національного університету. - Дніпропетровськ, 2002. - Вип.162. - С. 68-76.

5. Трегубов О.С. Аналіз рівня та процесів концентрації в промисловості Донецької області/ О.С.Трегубов// Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. - Тернопіль: «Економічна думка», 2002. - Вип.7. - С. 45-48.

6. Трегубов О.С. Економічне обґрунтування вибору організаційних форм інтеграції й оптимізації проектів створення корпоративних структур/ О.С.Трегубов// Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: «Економічна думка», 2002. - Вип. 7/13. - С. 153-156.

7. Трегубов О.С. Дослідження рівня монополізації промисловості Донецької області/ О.С.Трегубов// Вісник Донецького національного університету. - Донецьк, 2002. - Т. 2-2. Серія В. Економіка і право. - С. 201-205.

8. Трегубов О.С. Проблеми аналізу і прогнозу діяльності великих корпоративних структур у промисловості/ О.С. Трегубов// Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2002. - Т.2. Частина 2. Економічні науки. - С. 126-131.

9. Трегубов О.С. Проблеми формування галузевої структури промисловості України в перехідний період/ О.С.Трегубов// Вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - Вип.2. Економіка України. - С. 190-191.

10. Трегубов О.С. Паливно-енергетичний комплекс України в умовах неплатежів: системна криза та проблеми роздержавлення/ О.С.Трегубов, І.Клименко// Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: зб.наук.праць Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: «Економічна думка», 2002. - Вип. 6. - С. 60-62.

Особистий внесок: виявлення особливостей системної кризи.

11. Трегубов О.С. Рівень технологічного навантаження на довкілля в Донецькій області та напрямки зниження негативного впливу на ресурсно-економічні системи/ О.С.Трегубов// Вісник Донецького національного університету. - 2003. - Вип. 1. Серія В. Економіка і право. - С. 77-81.

12. Трегубов О.С. Залежність показників здоров`я населення та охорони довкілля від рівня територіальної концентрації промисловості в Донецькій області/ О.С.Трегубов// Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб.науч.тр. Института экономики промышленности. - Донецк, 2003. - Т.2. Социальная политика и человеческое развитие. - С. 400-407.

13. Трегубов О.С. Механізм управління розвитком взаємодії великих і малих підприємств/ О.С.Трегубов// Вісник Донецького національного університету. - Донецьк, 2006. - Т. ІІ. Серія В. Економіка і право.- С.426-433.

14. Трегубов О.С. Оцінка стану якості життя працівників сучасних організацій/ О.Ю.Сердюк, О.С.Трегубов, Т.Філахтова// Вісник Донецького національного університету. - Донецьк: ДонНУ, 2009. - Т. ІІ. Серія В. Економіка і право - С. 172-177.

Особистий внесок: визначено показники оцінки стану якості життя працівників сучасних організацій.

Анотація

Трегубов О.С. Управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. -- Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.

У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні основи розвитку економічної концентрації та деконцентрації капіталу в країнах з ринковою економікою, виявлено тенденції та чинники концентрації їх капіталу, досліджено трансформаційні процеси економіки України та процеси економічної концентрації в промисловості, визначено роль монополії та малого бізнесу, розкрито сутність поняття економічної концентрації та складових класифікації методів оцінки її рівня. Виявлено вплив процесів економічної концентрації та деконцентрації на ефективність діяльності промисловості регіону, дано оцінку територіально-галузевої концентрації виробництва, визначено рівень монополізації економіки промисловості Донецької області, розкрито взаємозв'язок концентрації власності та формування виробничо-фінансових систем. Розроблено механізми управління процесами економічної концентрації та деконцентрації в промисловості, механізм управління розвитком взаємодії великих і малих підприємств, концептуальні положення деконцентрації промисловості в регіоні та механізм їх реалізації.

Ключові слова: управління, процес, економічна концентрація, деконцентрація, механізм, підприємство, промисловість, власність, капітал.

Аннотация

Трегубов А.С. Управление процессами экономической концентрации и деконцентрации в промышленности. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2009.

В диссертационной работе обобщены теоретические основы развития экономической концентрации и деконцентрации капитала в странах с рыночной экономикой. На основе выявленных тенденций и факторов концентрации капитала в странах рыночной экономики обоснованы предпосылки развития экономической концентрации и деконцентрации в Украине для повышения адаптационных возможностей предприятий промышленности и снижения влияния нестабильной внешней среды на их экономическую деятельность.

Получили дальнейшее развитие методы разработки направлений взаимодействия крупных и малых предприятий промышленности, сущность которых состоит в реализации двух тенденций (обобщения и разделения) путём организации крупных корпораций, промышленных груп, тесно связанных с развитием малых препринимательских структур и ориентированных на сохранение общих интересов акционеров, менеджеров, кредиторов и собственников всех форм корпоративного имущества на основе регулирования и стимулирования государства.