Державне регулювання енергозбереження в промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

КОСТЕНОК ЯРОСЛАВА ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі макроекономіки та державного управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Никифоров Анатолій Євгенович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

доцент кафедри макроекономіки та державного управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Прейгер Давид Каспарович,

Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, радник при дирекції

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Подолець Роман Здиславович, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,

старший науковий співробітник відділу секторальних прогнозів і кон'юнктури ринків

Захист відбудеться « 9 » червня 2011 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 49-Г, ауд. 601.

Автореферат розіслано « 6 » травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Ю.К. Зайцев

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

енергозбереження виробництво промисловий

Актуальність теми. У другій половині ХХ ст. зниження енергомісткості економіки розвинених країн стало однією з головних закономірностей соціально-економічного розвитку. Одночасно формувалися різні моделі державного регулювання енергоспоживання. Світовий досвід показав, що висока енергомісткість економіки в поєднанні з дефіцитністю власної енергетичної бази спричиняє численні проблеми низької цінової конкурентоспроможності, додаткового навантаження на державний бюджет, посилення інфляційних процесів. Через недосконалість нормативно-правової бази та методів державного регулювання енергозбереження ця сфера в Україні є непривабливою для інвестування. Отже, завдання економічної політики полягає у формуванні ефективної стратегії енергозбереження й активізації процесів оновлення основних засобів високотехнологічним енергозберігаючим обладнанням і технологіями. Успішне вирішення поставлених завдань визначальною мірою залежить від реалізації ефективної політики енергозбереження, зокрема, розробки й впровадження оптимальних методів стимулювання енергозберігаючих заходів як одного з найважливіших напрямів удосконалення державного регулювання економіки.

Державне регулювання економічних процесів традиційно знаходилось в центрі уваги представників економічної науки. Суттєвий внесок у теорію державного регулювання зробили Т. Веблен, Л. Ерхард, Дж. М. Кейнс, Дж. Кларк, В. Ойкен, Дж. Стігліц, М. Фрідмен, Е. Хансен, С. Харрис.

Теоретична й методологічна проблематика державного регулювання в умовах економічної трансформації знайшла відображення в працях вітчизняних вчених В. Бородюка, В. Гейця, А. Гриценка, М. Гуревичева, В.Диканя, М. Долишнього, Б. Кваснюка, В. Клочка, І. Лукінова, І. Михасюка, І. Малого, Б. Панасюка.

Дослідження особливостей державного регулювання енергозбереження широко представлено в публікаціях Л.Антоненка, В. Жовтянського, І. Заремби, Ю. Костіна, М. Кулика, В. Микитенко, А. Праховника, О. Суходолі, А. Шидловського та ін. Вагомий внесок у вивчення закономірностей енергоспоживання та факторів, які впливають на енергоефективність, належить таким вченим, як: А. Голіков, А. Конопляник, Є. Козерчук, М. Ковалко, В. Лір, Л. Мельник, Д. Прейгер, У. Письменна, І. Сотник, В. Точилін.

Недостатня узгодженість методологічних підходів у дослідженні державного регулювання енергозбереження зумовлює той факт, що багато проблем залишаються нерозв'язаними, дискусійними й вимагають додаткового вивчення з таких причин: відсутність універсального підходу до побудови системи державного регулювання енергозбереження; зосередження на окремих методах і напрямах реалізації політики енергозбереження; невизначеність критеріїв оцінки енергоефективності, її кількісних та якісних параметрів; недостатня обґрунтованість інструментів стимулювання впровадження енергозберігаючих заходів.

Необхідність теоретичного та прикладного дослідження проблем і визначила тему дисертації, її мету, завдання та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових і прикладних досліджень, які проводились автором у процесі виконання планових науково-дослідних робіт кафедри макроекономіки та державного управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою: «Вдосконалення методів та механізмів державного управління національною економікою» (номер державної реєстрації 0101V007346). Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні пріоритетних напрямів державного регулювання енергозбереження, визначенні основних факторів, що впливають на енергозбереження в промисловості, дослідженні проблеми розробки індикаторів результативності політики енергозбереження та прогнозуванні енергомісткості промислового виробництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо здійснення ефективної політики державного регулювання енергозбереження.

Відповідно до визначеної мети було передбачено постановку і розв'язання таких завдань методологічного та практичного характеру:

дослідити роль первинних енергоресурсів у розвитку національної економіки, зокрема в промисловості;

обґрунтувати необхідність державного регулювання енергозбереження та уточнити його економічну сутність;

сформувати систему індикаторів енергоефективності промислового виробництва та здійснити аналіз ефективності реалізації політики енергозбереження;

дослідити та вдосконалити класифікацію методів державного регулювання енергозбереження в промисловості;

з'ясувати загальноісторичні закономірності та сучасні особливості державного регулювання енергозбереження та виявити форму їх прояву у вітчизняних умовах;

проаналізувати ефективність реалізації політики енергозбереження в Україні;

сформувати систему рекомендацій щодо удосконалення національної політики енергозбереження в промисловості;

розробити модель прогнозування параметрів енергомісткості промислового виробництва на основі макроекономічних показників.

Об'єктом дослідження є економічний механізм енергозбереження в промисловості України.

Предметом дослідження є методи державного регулювання енергозбереження в промисловості України.

Методи дослідження. Наукові результати дисертаційної роботи були одержані на основі системного підходу до аналізу економічних явищ і процесів у національній економіці з використанням таких методів: історико-логічний - при дослідженні закономірностей розвитку наукової думки щодо ролі держави в регулюванні енергозбереження; діалектичний та системно-структурний - при дослідженні процесів становлення механізму державного регулювання енергозбереження в Україні; наукової абстракції - при обґрунтуванні категоріального апарату; статистичного та факторного аналізу - для виявлення макроекономічних факторів впливу на енергозбереження; економіко-математичного моделювання - при розробці моделі прогнозування енергомісткості промислового виробництва.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації державної політики у сфері енергозбереження та енергоефективності в Україні, звіти Міністерства економіки України, Міністерства промислової політики, Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, матеріали Державного комітету статистики України, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дало змогу здобути такі наукові результати, що є особистим надбанням дисертанта і виносяться на захист:

вперше:

розроблено модель податкового стимулювання впровадження енергоефективного обладнання на підприємствах промисловості, яка передбачає застосування коригуючого коефіцієнта щодо ставки податку на прибуток (). Упровадження запропонованої моделі забезпечить зменшення енергомісткості продукції за рахунок впровадження інновацій та дозволить оцінити результативність енергозберігаючих заходів;

удосконалено:

класифікацію інструментів державного регулювання енергозбереження з оціночною метою в залежності від досягнення стратегічних цілей, шляхом виділення таких груп: організаційних, нормативно-законодавчих, економічних, інформаційно-консультаційних; з урахуванням цієї класифікації визначено основні чинники стимулювання та стримування на кожному етапі державного регулювання енергозбереження в промисловості;

методику оцінювання результативності державного регулювання енергозбереження через виокремлення чинників (структурних, технологічних, економіко-управлінських), формування системи індикаторів ефективності та застосування інструментів державного впливу; обґрунтування зв'язку між визначеними індикаторами та інструментами державного впливу, що забезпечує своєчасність у прийнятті управлінських рішень;

методичні підходи до прогнозування енергомісткості промислового виробництва шляхом використання нових екзогенних змінних, а саме: темпу зростання інвестицій в основні засоби, індексу цін виробників промислової продукції, рівня тіньової економіки, що дало змогу підвищити не лише прогнозні, але і управлінські якості моделі, оцінити ефект енергозбереження від запровадження запропонованих регуляторних заходів;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування ролі та місця енергозбереження у функціонуванні національної економіки. Зокрема, орієнтація на енергоефективність, як кінцеву мету політики енергозбереження обумовлена меншим рівнем капіталомісткості ніж витрати на приріст видобутку первинних паливно-енергетичних ресурсів. Таке положення дозволяє уточнити методи державного регулювання, а саме поєднання економічних методів стимулюючого характеру та адміністративних призводить до зменшення енергомісткості промислового виробництва;

розуміння першочергових регулятивних державних заходів у сфері енергозбереження, шляхом виділення найбільш перспективних, з точки зору стимулювання впровадження промисловими підприємствами енергозберігаючих технологій та обладнання, а саме: застосування енергетичної сертифікації обладнання, запровадження енергетичного аудиту, надання цільового фінансування під проекти для розробки та впровадження енергоефективних технологій;

уточнення методологічного підходу до оцінювання потенціалу енергозбереження через формування системи показників відповідно до критерію оцінки втрат за кожним технологічним етапом забезпечення промисловості паливно-енергетичними ресурсами та реалізацію аналітичних процедур за алгоритмом замкненості з урахуванням шляхів мобілізації резервів енергоефективності.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати, обґрунтовані теоретичні положення та науково-практичні висновки дають змогу підвищити ефективність політки енергозбереження в промисловості, можуть бути використані державними установами в процесі обґрунтувань рішень, спрямованих на вдосконалення практики державного управління у сфері енергозбереження.

Наукові розробки з оцінки ефективності реалізації політики енергозбереження та прогнозу енергомісткості промислового виробництва, використані при розробці стратегічних програмних документів Міністерством економіки України (довідка №3002-25/222 від 08.12.2010 р.). Пропозиції щодо податкового стимулювання впровадження високотехнологічного енергозберігаючого обладнання, а також оцінка впливу факторів на енергоефективність використані в діяльності «А.Е.С. Київобленерго» (довідка №2/3836 від 20.12.2010 р.). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли застосування в навчальному процесі при вдосконалені робочої програми, навчально-методичних матеріалів та при викладанні дисципліни «Промислова політика» у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 09.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі розробки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором особисто. Їх використання на практиці сприятиме підвищенню результативності політики енергозбереження в промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: «Управленческие аспекты повышения национальной конкурентоспособности» (м. Сімферополь, 2007), «Макроекономічна політика України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007), «Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації» (м. Сімферополь, 2008); на науковій конференції «Державне антикризове управління національною економікою: світовий досвід та проблеми України» (м. Київ, 2010).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 10 наукових працях загальним обсягом 3,1 друк. арк., у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях та 4 - в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 177 сторінки комп'ютерного тексту. Дисертація містить 28 таблиць на 10 сторінках, 16 рисунків на 7 сторінках, 7 додатків на 8 сторінках. Список використаних джерел налічує 147 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретичні засади державного регулювання енергозбереження» узагальнено основні положення концептуальних підходів щодо сутності та методів державного регулювання енергозбереження, визначено безпосередню залежність функціонування будь-якої економічної системи від раціонального використання цих ресурсів, здійснено аналіз наукових поглядів на сутність основних категорій, пов'язаних із проблемами раціонального використання енергоресурсів.

В процесі дослідження сутності енергозбереження було виявлено, що відмінність підходів до розуміння наявності та використання ПЕР визначає характер та сутність реалізації державної політики в цій сфері. При цьому особливої актуальності набуває визначення основних понять. Обґрунтовується, що для реалізації механізму державного управління слід застосовувати термін «енергозбереження», який необхідно розглядати як реалізацією державою та підприємствами технічних, організаційно-управлінських заходів на всіх етапах створення, розподілу, зберігання та споживання енергії, що дозволить зменшити енергомісткість продукції, не зменшуючи її якості. А поняття «енергоефективність» варто розглядати як кінцевий результат цієї діяльності.

Сутність поняття «енергозбереження» тісно пов'язана з факторами, які на нього впливають. Вагомість цих факторів можливо визначити лише за допомогою експертних оцінок через відмінності в одиницях їх виміру. В дисертації наведено найбільш поширені судження про ступінь впливу факторів на ефективність енергоспоживання, а саме коливання цін, технологічні зміни в економіці, структурні зміни, науково-технічний прогрес.

Проведено порівняльний аналіз теорій щодо ролі держави в регулюванні економічних процесів і, зокрема, процесу раціонального використання ресурсів, у тому числі, й енергетичних. Визначено, що в Україні найбільш широко застосовуються адміністративно-правові методи державного регулювання. Економічні методи менш вживані в процесі реалізації вітчизняної політики енергозбереження, тому що це обумовлено недостатньою їх визначеністю в нормативно-правових документах.

Використання адміністративних методів регулювання, незважаючи на виявлені недоліки, багато в чому є безальтернативним. Дослідження досвіду розвинених країн, вказує на те, що інструментарій прямого впливу на рівень енергоефективності, використовується і нині, причому, іноді він складає основу організаційно-економічного механізму державного регулювання (Японія, США). У періоди кризових явищ у розвинених країнах, адміністративні методи застосовуються достатньо активно. Проте вони використовуються у комплексі з економічними методами, що особливо актуально для України.

Встановлено, що обмежене використання у вітчизняній практиці більшості економічних методів регулювання енергетичної ефективності обумовлено правовою невизначеністю основних понять та механізмів їх реалізації. Проведений аналіз економічних методів та практики державного регулювання енергозбереження в Україні свідчить про те, що переважання адміністративних методів управління значно обмежує економічну свободу господарюючих суб'єктів. Домінування адміністративних методів проявилося в зупинці багатьох підприємств із причини механічного відключення енергопостачання без вибіркового підходу до споживачів за рівнем їх енергомісткості, конкурентоспроможності на вітчизняних і світових ринках; загостренні відносин між споживачами й органами державної виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за раціональним використанням паливно-енергетичних ресурсів.

Було з'ясовано, що ринковий механізм на сучасному етапі його розвитку в Україні не здатний ефективно впливати на енергозбереження. Це пов'язано з монопольним становищем паливно-енергетичного комплексу, наявністю перехресного субсидування, що спричинило невідповідність вартості заощаджених енергоресурсів і витрат, пов'язаних із впровадженням енергозберігаючих заходів.

Проведений аналіз дозволив встановити ряд розбіжностей між задекларованими пріоритетами енергозбереження та практикою їх реалізації у вітчизняної політиці енергозбереження. Виявлено, що за допомогою лише штрафних санкцій не можливо суттєво підвищити енергоефективність, тоді як удосконалення механізмів державного регулювання енергозбереження, що ґрунтується на використанні методів економічного стимулювання, здатне підвищити ефективність використаних енергоресурсів.

У результаті аналізу досвіду розвинених країн світу щодо державного регулювання енергозбереження та підвищення енергоефективності в промисловості було обґрунтовано доцільність застосування у вітчизняній практиці таких інструментів, що стимулюють реалізацію енергозберігаючих заходів на промислових підприємствах: 1) дотримання стандартів і нормативів використання енергоресурсів; 2) формування спеціальних служб для інформування підприємців щодо нових енергозберігаючих технологій; 3) створення фонду енергозбереження з метою фінансування енергозберігаючих заходів і надання пільгових кредитів; 4) надання податкових пільг при підвищенні ефективності використання ресурсів за рахунок впровадження інноваційного обладнання; 5) застосування енергетичного податку як фінансового стимулу для енергозбереження і зменшення викидів в атмосферу вуглекислого газу.

У розділі 2 «Основні тенденції енергозбереження в промисловості України» проведено аналіз енергомісткості промислового виробництва, визначено фактори, які на неї впливають, та досліджено напрями реалізації вітчизняної політики регулювання енергозбереження в промисловості.

Показано, що динаміка параметрів енергомісткості випуску продукції, споживання первинних енергоресурсів та рівня ВВП має як позитивні, так і негативні тенденції. Так, зменшення рівня використання енергоресурсів на 43% відбулось переважно внаслідок зменшення обсягу ВВП на 29,7%. Визначено причини даної динаміки енергомісткості ВВП, а саме: 1) неефективне використання енергоресурсів, яке стало наслідком морального та фізичного зносу більшої частини основних засобів; 2) низький рівень інвестицій в оновлення та впровадження енергоефективних технологій; 3) збереження тривалий час, за рахунок дотацій з бюджету, низької ціни на енергоресурси відносно світової; 4) зростання частки енергомістких галузей промисловості в структурі ВВП країни (рис. 1). Аналогічні тенденції спостерігаються й в промисловості України.

Рис. 1. Динаміка енергомісткості випуску продукції в Україні, (1990 р. = 100%)

В результаті аналізу розвитку промисловості визначено чинники впливу на енергоефективність: 1) високий рівень зносу основних засобів у промисловості, який досяг у 2009 р. майже 60%; 2) недостатній обсяг інвестування в оновлення основних засобів; 3) продовження тенденції відтоку кваліфікованих кадрів і занепаду галузевої науки.

На функціонування національної економіки негативно, впливає і технологічна структура промисловості, оскільки в Україні переважають енергомісткі сировинно-орієнтовані виробництва з незначним рівнем доданої вартості (табл. 1).

Таблиця 1

Енергомісткість промислового виробництва, кг у.п./ грн.

ТР*	Промисловість	2003	2004	2005	2006	2007	2008
3-й	Добувна	1,665	1,436	2,771	1,034	0,934	0,671
	Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	2,671	1,973	2,906	1,502	1,339	1,074
	Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	5,607	4,081	3,168	2,454	2,057	1,668
4-й	Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	0,607	0,480	0,620	0,378	0,264	0,196
	Легка промисловість	0,299	0,265	0,316	0,182	0,141	0,111
	Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	0,461	0,426	0,647	0,292	0,235	0,171
	Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність	0,386	0,323	0,480	0,232	0,186	0,163
	Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення	29,651	24,510	26,678	8,779	7,992	7,300
	Хімічна та нафтохімічна промисловість	5,679	4,520	6,284	3,188	2,575	2,264
	Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	0,399	0,373	0,571	0,264	0,204	0,159
	Вироблення машин та устаткування	0,711	0,552	0,729	0,356	0,243	0,191
	Виробництво транспортного устаткування	0,538	0,366	0,471	0,184	0,115	0,092
	Інші галузі промисловості	0,158	0,081	0,058	0,054	0,041	0,035
5-й	Вироблення електричного та електронного устаткування	0,265	0,168	0,348	0,167	0,124	0,094
	Всього по промисловості	5,607	4,081	3,168	2,454	2,057	1,668

*Технологічний рівень

За результатами проведених досліджень споживання первинних енергоресурсів в Україні встановлено, що рівень енергомісткості промислового виробництва у 2-2,6 рази більше рівня енергомісткості у країнах ОЕСР. На розвиток національної економіки негативною також впливає структура паливно-енергетичного балансу, у якій переважає природний газ та незначна частка нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Це свідчить про неефективне використання власних енергоресурсів та нераціональну структуру національного господарства.

Високий рівень енергомісткості промислового виробництва пов'язаний із підвищенням витрат енергоресурсів на виробництво продукції, високим рівнем зношеності виробничих фондів (близько 60%), незначними обсягами інвестицій в реалізацію комплексу з енергозбереження. Потенціал енергозбереження за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів становить 310 млн. т умовного палива. Для досягнення такого показника інвестиційні витрати в промисловість мають бути на рівні не менш ніж 75 млрд. дол. США.

В ході аналізу фінансування енергозберігаючих заходів з державного бюджету було визначено як позитивні, так і негативні тенденції. До негативних було віднесено: а) обсяг фінансування не враховує зростаючі потреби економіки України в енергозберігаючих заходах; б) виділення коштів на енергозберігаючі програми здійснюється без урахування інфляції; в) структура витрат на ці заходи склалась не оптимальною. Так, має місце велика частка фінансування статті «Керівництво та управління у сфері енергозбереження». Позитивним зрушенням є внесення у бюджет статті пов'язаної з фінансуванням інвестиційних енергозберігаючих проектів, що свідчить про поступове впровадження ринкових механізмів у фінансування енергозбереження.

У процесі аналізу виконання Комплексної державної програми енергозбереження (КДПЕ) протягом за період 2001-2008 рр. було визначено, що рівень фактичного енергозбереження відстає від запланованого на 40%. Виявлено, що в 2008 р. було заощаджено 487 млн. т у.п., що склало 2,5% фактичного річного рівня енергоспоживання, тоді як, згідно з КДПЕ, ефективним показником потенціалу енергозбереження вважається 5% річного рівня споживання ПЕР.

Дисертантом встановлено, що такий чинник зниження рівня енергомісткості випуску продукції промисловості протягом 1995-2009 рр., як зменшення умовно-постійної складової енерговитрат у структурі собівартості продукції при збільшенні обсягів виробництва, вже себе вичерпав. Тому державі необхідно для активізації процесу енергозбереження в Україні максимально задіяти технологічні та структурні фактори. Насамперед, це стосується інноваційної спрямованості інвестицій, сприяння збільшенню частки інвестицій у виробництво високотехнологічної продукції.

Виявлено, що щорічні витрати національної економіки на ефективне використання енергоресурсів повинні становити близько 17 млрд. дол. США, або 18% ВВП країни. В ході аналізу структури інвестицій у промисловість за технологічними рівнями було встановлено, що для інвесторів привабливими залишаються галузі, які відносяться до 3-го та 4-го технологічних рівнів. Визначено, що невисокий рівень інвестування галузей 5-го технологічного рівня пов'язаний з великою вартістю енергозберігаючих заходів і тривалим терміном їх окупності.

Дослідження становлення та розвитку державного регулювання енергозбереження в Україні обумовило виділення двох етапів: перший, 1994-1997 рр., характеризується уповільненням обсягів скорочення промислового виробництва, своєчасним прийняттям законодавчих актів в сфері енергозбереження, що вплинуло на зменшення енергомісткості промислової продукції; протягом другого етапу, з 1997 р. - по теперішній час, спостерігається зменшення ролі енергозбереження у державній економічній політиці, зниження рівня фінансування енергозберігаючих заходів.

У розділі 3 «Державний механізм активізації енергозбереження в промисловості України» розглянуто методи стимулювання впровадження енергозберігаючого обладнання та їх вплив на енергомісткість промислового виробництва, запропонована та апробована методика розрахунку коригуючого коефіцієнта до ставки податку на прибуток підприємств залежно від енергоефективності, розроблено модель та обчислено прогнозні значення енергомісткості промисловості.

Проведений аналіз оцінки енергоефективності функціонування промисловості довів, що зменшення енергомісткості промислового виробництва не характеризує якісну зміну показників. Для оцінки напрямів і результативності державного регулювання енергозбереження в промисловості України було визначено чинники впливу на енергоефективність та індикатори, за допомогою яких визначається характер та ступінь впливу чинників (табл. 2).

Таблиця 2

Система чинників, індикаторів та інструментів

державного регулювання енергоефективності

Група чинників	Індикатори	Інструменти державного регулювання
Структурна	Структура промисловості Індекс структурних змін Структура ПЕБ Коефіцієнт технологічності	Податкові та кредитні пільги Державні замовлення
Технологічна	Знос основних засобів Коефіцієнт прогресивного оновлення основних засобів Наукомісткість Фондоозброєність	Стандартизація обладнання Норми питомих витрат енергоресурсів Інвестиції в інноваційне енергоефективне обладнання
Організаційно-економічна	Рівень тінізації економіки Коефіцієнт застосування енергоменеджменту Коефіцієнт поінформованості	Екологічні податки податки на викиди СО Енергоменеджмент Перфоменс-конракт ЕСКО-компанії

Наведений розподіл індикаторів щодо чинників впливу на енергозбереження дозволяє отримати комплексну інформацію про елементи системи державного регулювання енергозбереження та визначити шляхи досягнення кінцевої мети (підвищення енергоефективності).

За результатами аналізу фактичних величин індикаторів встановлено, що у промисловості нині переважає реалізація короткострокових маловитратних енергозберігаючих заходів, тоді як заходи з впровадження інноваційного енергозберігаючого обладнання майже не здійснюються. Визначено, що наявна ситуація має наступні негативні тенденції: а) послаблюється енергетична безпека країни; б) зменшується конкурентоспроможність вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках; в) збільшується технологічний розрив, що створює загрозу перетворення країна на ринок збуту продукції індустріально розвинених держав.

Вплив впровадження інноваційного та енергозберігаючого обладнання проявляється через: збільшення ефективності використання палива; підвищення конкурентоспроможності продукції; зменшення впливу високих цін на паливно-енергетичні ресурси; підвищення продуктивності праці через удосконалення виробничих процесів; зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

З метою стимулювання підприємств до впровадження енергозберігаючого обладнання та на основі результатів дослідження, проведеного у попередніх розділах, автором запропоновано застосувати коригуючий коефіцієнт ставки податку на прибуток підприємств:

,

де k_e - відношення енергомісткості продукції і-го найменування до норми витрат енергоресурсів у виробництві продукції і-го найменування; I_inn - відношення загального обсягу інноваційних витрат в t періоді до загального обсягу інноваційних витрат в t-1 періоді.

Доведено, що застосування коригуючого коефіцієнта стимулює підприємства до інноваційного переоснащення виробництва і підвищення енергоефективності. Це дає позитивний ефекти як для держави (збільшення валової доданої вартості та, відповідно, податкових надходжень, зростання продуктивності праці), так і для підприємств (зменшення рівня енергомісткості, збільшення прибутку та підвищення конкурентоспроможності продукції).

З метою передбачення динаміки енергомісткості промислового виробництва, розроблено прогнозну економетричну модель, яка враховує чинники енергозбереження. До основних показників, які суттєво вплинули на споживання первинних енергоресурсів промисловістю (Еі) у 2001-2010 рр. і були враховані при побудові моделі прогнозування, віднесені: інвестиції в основний капітал промисловості (IFA_i), рівень тіньової економіки (SEc_i), вартість основних засобів промисловості(CFA_i). Серед основних показників, які суттєво вплинули у 2001-2010 рр. на обсяг реалізованої промислової продукції (Yi) належать: інвестиції в основний капітал промисловості (IFA_i), середньооблікова кількість працівників по промисловості (L_i), індекс цін виробників промислової продукції (IPI). Економетрична модель енергомісткості може бути записана у виді симультативної системи рівнянь:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ei = 87,93 + 1,37*CFA_i - 10,4*IFA_i - 5,8*SEc_i

(9,2) (3,39) (-3,64) (-5,38)

Yi = 291,6 + 17,35*IPI + 10,21*IFA_i - 56*L_i,

(2,19) (2,51) (20,19) (-2,48)

де IFA_i - інвестиції в основний капітал промисловості; SEc_i - рівень тіньової економіки; CFA_i - вартість основних засобів по промисловості; L_i - середньооблікова кількість працівників по промисловості; IPI - індекс цін виробників промислової продукції.

Результати прогнозних розрахунків доводять, що активне використання стимулюючих інструментів державного регулювання матиме позитивний вплив на зменшення енергомісткості промислового виробництва (табл. 3).

Таблиця 3

Прогнозні розрахунки енергомісткості промислового виробництва

до 2014 р.

Показники	2010	2011	2012	2013	2014
	факт*	прогноз
Споживання первинних енергоресурсів промисловістю, млн. т у.п.	1422,48	1440,97	1498,35	1584,72	1664,27	1764,75
Обсяг реалізованої промислової продукції, млн. грн.	806550,6	830356	918564	984972	1037561	1104486
Енергомісткість промислового виробництва, кг у.п./ грн.	1,76	1,73	1,63	1,608	1,604	1,59

*попередні дані

Результати прогнозу свідчать, що реалізація політики енергозбереження за рахунок впливу на основні чинників енергоефективності призводить до зменшення енергомісткості промислового виробництва.

Спираючись на прогнозну модель визначено, що при зростанні прогнозного значення інвестицій в інноваційне обладнання на 1 п.п., обсяг споживання паливно-енергетичних ресурсів промисловістю зменшуватиметься на 4,7-5,6 п.п. щорічно, а обсяг випуску зростатиме щороку на 0,88 п.п.. Таким чином, енергомісткість промисловості зменшуватиметься на 5,6-6,4 п.п..

Отже, лише комплексна політика держави, яка засновується на використанні економічних та фінансових інструментів, а саме, податкових пільг, цільового фінансування енергозберігаючих проектів сприятиме переходу промисловості на вищий технологічний рівень, збільшенню енергоефективність та підвищенню конкурентоспроможності продукції.

Доведено, що держава за допомогою ефективних інструментів прямого та непрямого регулювання здатна використати суттєві резерви зменшення енергомісткості промислового виробництва.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі, яка виявляється в розробці теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування ефективної політики енергозбереження в промисловості. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість викласти висновки та пропозиції, що характеризуються науковою новизною та мають практичне значення:

1 На основі теоретичного узагальнення економічного механізму енергозбереження та емпіричних досліджень установлено, що реалізація державної політики енергозбереження є одним з важливих чинників зростання ВВП. Ця залежність проявляється у двох напрямах. По-перше, впровадження енергозберігаючих заходів у ПЕК зменшує витрати та, відповідно, збільшує його рентабельність, що за умови реінвестування вивільнених коштів у розвиток високих технологій призводить до збільшення валової доданої вартості. По-друге, у сфері споживання енергоресурсів, зокрема, в обробній промисловості, політика енергозбереження стимулює зменшення частки витрат на енергоресурси у структурі собівартості продукції, що підвищує рентабельність виробництва та збільшує валову додану вартість.

2. Дослідження капіталомісткості видів діяльності у промисловості доводить, що політика енергозбереження має бути орієнтованою на підвищення енергоефективності, оскільки витрати на впровадження енергозберігаючих заходів є менш капіталомісткі, ніж витрати на приріст видобутку первинних ПЕР. Формування такої політики передбачає структуризацію цілей та заходів її реалізації за критерієм підвищення енергоефективності та надання їм пріоритетів. Це дасть змогу повніше використовувати механізм державного регулювання енергозбереження для досягнення встановлених цілей та покращення макроекономічних показників.

3. Визначено, що державна політика в сфері енергозбереження у розвинутих країнах заснована на активному втручанні в економічні процеси через економічні методи стимулюючого характеру (гнучка амортизаційна, податкова, інвестиційна політика), та адміністративні методи, які застосовуються у виді санкцій та нормативів (екологічні податки, встановлення питомих витрат енергоресурсів та штрафних санкцій за їх перевищення). Їх реалізація у різних комбінаціях забезпечує зменшення енергозалежності, прогресивні зміни структури економіки зарубіжних країн, зменшення енергомісткості промислового виробництва та збільшення енергоефективності.

4. Компаративний аналіз споживання первинних енергоресурсів в Україні та країнах ОЕСР дозволив встановити, що витрати енергоресурсів на виробництво одиниці товару в національній економіці більше у 2-2,6 разів за аналогічний показник у розвинутих країнах. Незважаючи на те, що енергомісткість доданої вартості у промисловоcті України за 2003-2010 рр. значно скоротилась за рахунок збільшення використання наявних виробничих потужностей, модернізації обладнання в окремих видах промислової діяльності, вплив цих чинників у майбутньому буде зменшуватися. Визначено основні чинники, які стримують розвиток процесів енергозбереження. До них належать: високий рівень зносу основних засобів у промисловості; недостатній обсяг інвестування, який не забезпечує комплексного технологічного оновлення основних засобів; продовження тенденції відтоку кваліфікованих кадрів та занепаду галузевої науки; недостатня результативність державної політики енергозбереження. Тому для активізації процесу енергозбереження в Україні державі необхідно максимально задіяти технологічні, структурні та інституціональні чинники.

5. Комплексний аналіз формування витрат у промисловості та енергомісткості промислового виробництва доводить недостатню ефективність державної політики енергозбереження, яка проводилася в Україні. Результати аналізу вказують на те, що зниження енергомісткості промислового виробництва в Україні протягом 2003 - 2009 рр. відбувалося у наслідок збільшення цін реалізованої продукції, зокрема, за рахунок випереджаючого зростання витрат на матеріали та заробітну плату (за виключенням 2009 р.). Крім того, у періоді, що досліджувався, зростаюча частка інвестиції спрямовувалася на ремонт зношених основних засобів, що також призводило до збільшення собівартості продукції при незмінному технологічному рівні виробництв та витратах енергоресурсів. Таким чином, продовжувалися негативні тенденції технологічного відставання у промисловості та її високої енергомісткості.

6. Підвищення ефективності реалізації політики енергозбереження у промисловості може бути досягнуто за рахунок використання інструментів державного регулювання, які за характером впливу адекватні чинникам енергомісткості. З цією метою запропонована класифікація інструментів державного регулювання енергозбереження за ознакою характеру впливу та здійснено їх розподіл на економічні, фінансові, інституційні. Розроблена система інструментів державного регулювання може бути використана як теоретична основа для створення алгоритмів державного управління у сфері енергозбереження.

7. На основі результатів дослідження впливу чинників на енергозбереження встановлено, що одним з основних інструментів державного регулювання є надання податкових пільг промисловим підприємствам залежно від фактично досягнутих індикаторів енергоефективності. Ґрунтуючись на цьому висновку розроблена та апробована методика розрахунку ставки податку на прибуток із застосуванням коригуючого коефіцієнта, величина якого прямо пропорційна зменшенню енергомісткості продукції порівняно з нормами витрат енергоресурсів та обернено пропорційна індексу інноваційних інвестицій в енергозберігаючі проекти. Обґрунтована економічна та бюджетна ефективність надання цієї пільги. Доведено, що бюджетна ефективність запропонованої пільги виникає у разі реінвестування додатково отриманого прибутку, що призводить до збільшення податкової бази у наступному періоді. Розраховані межі бюджетної ефективності надання пільги з податку на прибуток підприємств залежно від їх енергоефективності. Впровадження запропонованої пільги сприятиме активізації енергозбереження, модернізації промисловості на основі технологічної трансформації. зростанню валової доданої вартості.

8. Розроблена автором багатофакторна економетрична модель дала змогу провести розрахунки впливу чинників на енергомісткість промислового виробництва. Апробація моделі на даних Держкомстату України довела існування тісного зв'язку між рівнем інвестицій в основні засоби, рівнем тіньової економіки, середньорічною кількістю працюючих та енергомісткістю. Розрахунки показують, що збільшення інвестицій на 1 п.п. у промисловість України призводить до зменшення енергомісткості продукції на 5,6-6,4 п.п. Отже, використання авторської моделі прогнозування енергомісткості дає не тільки можливість визначення обсягу споживання енергоресурсів у прогнозному періоді, але й вказує на основний напрям політики енергозбереження та засоби її реалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Костенок Я. О. Особливості реалізації інноваційної моделі розвитку України / Я. О. Костенок // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Вип. 202: В 4 т. Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.929-935. (0,45 друк. арк.)

Костенок Я. О. Проблеми законодавчого характеру у сфері інноваційної діяльності / Я. О. Костенок // Підприємство, господарство і право. - 2006. - №3 (123). - С.162-165. (0,35 друк. арк.)

Костенок Я. О. Природно-ресурсний потенціал розвитку економіки України / Я. О. Костенок // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 12 (79). - С. 23-26. (0,50 друк. арк.)

Костенок Я. О. Оптимізація механізму податкового стимулювання енергозбереження в Україні / Я. О. Костенок // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №9. - С. 59 - 64. (0,50 друк. арк.)

Костенок Я. О. Інструменти державного регулювання енергозбереження: світовий та український досвід / Я. О. Костенок // Стратегія економічного розвитку України. - 2009. - Вип. 24-25. - С. 46-52. (0,50 друк. арк.)

Костенок Я. О. Перспективні напрямки управління енергомісткістю ВВП / Я. О. Костенок // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць - Вип. 12. - К., 2010. - С. 17-21. (0,40 друк. арк.)

В інших виданнях:

Костенок Я. О. Державне стимулювання попиту на впровадження енергозберігаючих технологій / Я. О. Костенок // Управленческие аспекты повышения национальной конкурентоспособности : мат. Междунар. науч.-практ. конф. (Симферополь, 4 - 7 октября 2007 г.) - Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. - 200 с. - С. 161-132. (0,1 друк. арк.)

Костенок Я. О. Окремі проблеми моделювання попиту та пропозиції на енергоресурси в Україні / Я.О. Костенок // Макроекономічна політика України: проблеми науки та практики : мат. Міжнар. наук. - практ. конф. (Харків, 20 - 21 листопада 2007 р.) - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. - С. 148-149. (0,1 друк. арк.)

Костенок Я. О. Сучасний стан паливно-енергетичного комплексу / Я.О. Костенок // Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації : мат. ІІ міжнар. наук. - практ. конф. (Сімферополь, 18 - 20 квітня 2008 р.) - Сімферополь: видавничий центр Кримського інституту бізнесу, 2008. - С. 69-71. (0,1 друк. арк.)

Костенок Я. О. Підвищення ролі енергоефективності як фактор забезпечення конкурентоспроможності в умовах кризи / Я.О. Костенок // Державне антикризове управління національною економікою: світовий досвід та проблеми в Україні : мат. наук. конф. (Київ, 14 - 15 квітня 2010 р.) - К.: КНЕУ, 2010. - С. 354-356. (0,1 друк. арк.)

АНОТАЦІЯ

Костенок Я. О. Державне регулювання енергозбереження в промисловості України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню методологічних аспектів енергозбереження в промисловості, відшуканню шляхів ефективної реалізації державної політики енергозбереження, а також прогнозуванню енергомісткості промислового виробництва. За результатами дослідження встановлено сутність, зміст, напрямки, методи та інструменти державного регулювання енергозбереження. Проведено ґрунтовний аналіз ефективності використання енергоресурсів та енергоефективності національного господарства, оцінено результативність реалізації політики енергозбереження на основі визначеної системи макроекономічних показників та чинників впливу на енергоефективність.

У роботі розкриті особливості впливу структури промислового виробництва і технологічного рівня на ефективність використання енергоресурсів та реалізацію політики енергозбереження, встановлені основні проблеми й можливості для удосконалення державного регулювання енергозбереження. Проведений ґрунтовний аналіз розвитку політики управління енергоефективністю, а також визначена система індикаторів, що дозволяє встановити зв'язок між фактичним станом промисловості

Запропоновано механізм стимулювання впровадження енергозберігаючого обладнання на енергомістких промислових підприємствах через застосування коригуючого коефіцієнту, який характеризує ефективність реалізації енергозберігаючих заходів та безпосередньо впливає на величину податкової пільги. Побудовано та апробовано модель енергомісткості промислового виробництва на основі симультативних рівнянь. Запропонована модель прогнозування споживання енергоресурсів промисловістю та виробництва товарів галузями промисловості враховує основні чинники, які впливають на енергоефективність промислового виробництва, а саме: інвестиції в основний капітал промисловості, рівень тіньової економіки, вартість основних засобів по промисловості, середньооблікова кількість працівників по промисловості, індекс цін виробників промислової продукції.

Ключові слова: державне регулювання енергозбереження, державне стимулювання, податкові пільги, чинники енергоефективності, структура промисловості, прогнозування енергомісткості.

АННОТАЦИЯ

Костенок Я.А. Государственное регулирование энергосбережения в промышленности Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана». - Киев, 2011.

Диссертация посвящена научно-теоретическому обоснованию и разработке практических рекомендаций по реализации государственной политики в сфере энергосбережения в промышленности и прогнозированию показателей энергоэффективности в условиях экономического роста. Энергосбережение раскрыто как макроэкономическая категория, определены сущность и значение государственного регулирования энергосбережения в промышленности Украины, проанализировано действующее нормативно-правовое обеспечение реализации политики энергоэффективности, а также выявлены основные факторы влияния на энергосбережение в промышленности.

В результате исследования формирования и развития государственной регулирования энергосбережения в Украине было выделено два этапа: первый, 1994-1997 гг., характеризуется замедлением объемов сокращения промышленного производства, своевременным принятием законодательных актов, в сфере энергосбережения, которое повлияло на уменьшение энергоемкости промышленной производства; второй этап, 1997 г - до настоящего времени, - уменьшение роли энергосбережения в государственной экономической политике, снижение уровня финансирования энергосберегающих мероприятий.

В работе раскрыты особенности влияния структуры промышленного производства и технологического уровня на эффективность использования энергоресурсов и проводимую политику энергосбережения, выявлены основные проблемы и возможности для усовершенствования государственного регулирования энергосбережения. Проведен обоснованный анализ политики управления энергоэффективностью, а также определена система индикаторов, позволяющая установить связь между фактическим состоянием промышленности, изменениями в экономике и государственными инструментами влияния на уровень потребления энергоресурсов. Обоснована необходимость расширения перечня стимулирующих инструментов к технологическому переоснащению основного капитала.

В диссертации исследован и уточнен категориальный аппарат таких понятий как «энергосбережение», «энергоемкость», «энергоэффективность». Установлено, что в современных условиях развития экономики Украины необходимо ориентироваться на энергоэффективность как результат политики энергосбережения. Данный подход позволит ориентироваться на экономические инструменты государственного регулирования.

Особое внимание уделено усовершенствованию механизма стимулирования реализации энергосберегающих мероприятий. Предложено предоставлять налоговые льготы лишь при получении результата от энергосберегающих мероприятий. Как результат энергосберегающих мероприятий принято отношение фактической энергоемкости к нормативно-установленной по данному виду продукции, а расходы - как отношение издержек на инновационную деятельность в текущем периоде к прошедшему. Обосновано, что данный вид стимулирования к внедрению энергосберегающего оборудования и технологий, исходя из поставленных целей политики энергосбережения, является более приоритетным по сравнению с амортизацией.

Предложен метод повышения качества прогноза энергоемкости промышленного производства. При помощи модели годового прогнозирования потребления энергоресурсов промышленностью и объемов производства продукции отраслями промышленности Украины, на основе системы симультативных уравнений, построена и апробирована модель прогнозирования энергоемкости промышленного производства. Данная модель учитывает основные факторы, влияющие на энергоэффективность промышленного производства, а именно: инвестиции в основной капитал промышленности, уровень теневой экономики, стоимость основных фондов по промышленности, среднестатистическая численность работников в промышленности, индекс цен производителей промышленной продукции.

На основе многофакторной эконометрической модели энергоемкости промышленного производства, которая учитывает основные макроэкономические показатели, было установлено, что увеличение инвестиций на 1 п.п. по промышленности приводит к уменьшению энергоемкости ВВП на 5,6-6,4 п.п.

Ключевые слова: государственное регулирование энергосбережения, государственное стимулирование, налоговые льготы, факторы энергоэффективности, структура промышленности, прогнозирование энергоемкости.

ANNOTATION

Kostenok Y.O. Government control of energy-savings in industry of Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a degree of Candidate of Economic Sciences. Speciality 08.00.03 - Economy and Management of National Economy. - SHEE «Vadym Hetman Kyiv National Economic University», Kyiv, 2011.

The thesis is devoted to a research of methodological aspects of energy-savings in industry, searching for ways of effective realization of public policy of energy-savings and prognostication of energy consumption of industrial production. As a result of the research the essence, the content, the ways, the methods and the instruments of government control of energy-savings have been set. The detailed analysis of efficiency of the use of energy resources and energy efficiency of national economy has been conducted and the effectiveness of realization of policy of energy-savings on the basis of a certain system of macroeconomic indexes has been appraised.

...