Формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральна спілка споживчих товариств України

Львівська комерційна академія

УДК 658.6/8:338.43(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку України

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Лопащук Інна Афанасіївна

Львів 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Особливістю сучасного розвитку агропродовольчого ринку України є суттєве розширення його масштабів і висока динаміка структурних змін спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки і нарощування конкурентного потенціалу. У результаті зростає соціально-економічна роль агропродовольчого ринку, ускладнюються його функції, структура, засади розвитку.

У зв'язку з цим об'єктивно виникає необхідність осмислення процесів, які відбуваються на ринку агропродовольчих ресурсів і пошуку сучасних концептуальних підходів забезпечення його стійкого функціонування на базі нових механізмів, системи відносин, зв'язків і ефективної інфраструктури. Йдеться, насамперед, про торговельну інфраструктуру агропродовольчого ринку України.

Вітчизняний і зарубіжний досвід сформували певну систему знань в теорії і практиці інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку та агробізнесу, які висвітлені в працях В. Апопія, О. Березіна, Р. Біллінга, Д. Бланка, І. Буздалова, К. Грей, С. Дем'яненка, К. Дженсен, В. Клюкач, У. Кокрейна, М. Маліка, Т. Осташко, Н. Павленчик, П. Саблука, Є. Сєрової, В. Точиліна, М. Трейсі та ін.

Проте, слід зазначити, що ряд теоретико-методологічних та науково-прикладних аспектів цієї широкомасштабної проблеми залишаються недослідженими. Подальшого розвитку потребують теоретичні положення змісту і структури, типології об'єктів торговельної інфраструктури та їх функцій, методологічні підходи ефективної організації інфраструктури, науково-методичні аспекти посилення взаємодії інфраструктури з іншими складовими агропродовольчого ринку, прогнозування їх перспективного розвитку. Ці проблеми зумовили актуальність теми дослідження, визначили його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з основними положеннями “Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року” (постанова Кабінету Міністрів України від 19.ІХ.2007 р. №1158) та “Програми розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року” (постанова Кабінету Міністрів України від 24.VІ.2009 р. №632). Дисертація містить результати дослідження автора, які проводилися відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії в межах наукових тем: “Методологія трансформації ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів” (на замовлення Міністерства економіки та з питань євроінтеграції України) - досліджено оптові продовольчі ринки; “Розроблення нормативів забезпеченості населення торговельною площею” (номер державної реєстрації 0106U13023) - обстежено регіональні аспекти забезпеченості населення об'єктами торгівлі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних і науково-прикладних засад формування ефективної інфраструктури агропродовольчого ринку України в сфері обігу агропродовольчих ресурсів.

Для досягнення цієї мети було поставлено та вирішено наступні завдання:

- вивчити особливості агропродовольчого ринку і ролі торговельної інфраструктури у його функціонуванні;

- розкрити зміст і сучасні функції торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку;

- визначити основні засади впливу детермінуючих чинників на розвиток інфраструктури;

- проаналізувати стан інфраструктурного забезпечення ринку агропродовольства;

- провести оцінку ефективності функціонування об'єктів торговельної інфраструктури;

- моделювати розвиток торговельної інфраструктури в перспективі;

- обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку торговельної інфраструктури;

- визначити шляхи вирівнювання рівня міжрегіональної диференціації забезпеченості інфраструктурою.

Об'єктом дослідження є процес формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і науково-прикладні засади інфраструктурного забезпечення функціонування ринку агропродовольчих ресурсів.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження слугували фундаментальні положення економічної теорії, аграрної економіки, організації торгівлі, стратегічного маркетингу, наукові праці і монографічна література з профілю дисертації.

У роботі використано загальнонаукові і спеціальні методи пізнання. Зокрема: абстрактно-логічний метод - для розкриття теоретико-методологічних засад формування інфраструктури; системно-структурний та метод формалізації - при визначенні функцій і місця інфраструктури в системі агропродовольчого ринку; порівняння, факторний, графічний - при аналізі динаміки інфраструктури та ефективності її функціонування; моделювання і оптимізації - при обґрунтуванні пріоритетів і стратегічних напрямів розвитку торговельної інфраструктури; нормативний метод - при визначенні шляхів вирівнювання міжрегіональної диференціації забезпеченості торговельною інфраструктурою.

Інформаційно-аналітичну базу дослідження становлять чинні законодавчі та нормативні акти, державні програми, вітчизняні та зарубіжні публікації, офіційні статистичні та аналітичні дані, ресурси мережі Інтернет, власні обстеження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації проведено комплексне дослідження процесів формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку, що дало змогу одержати ряд теоретичних і практичних результатів, які мають наукову новизну, зокрема:

вперше:

- науково обґрунтована структурна модель інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку, що базується на засадах систем, механізмах корпоратизації, кооперації, інтеграції, кластеризації і яка адаптована до стратегії крупнотоварного аграрного виробництва, що сприятиме переходу від ситуативного до стратегічного управління інфраструктурою вітчизняного ринку агропродовольчих ресурсів.

удосконалено:

- методичні підходи щодо комплексного аналізу впливу інфраструктури на формування товарних ресурсів і залучення їх в економічний оборот з урахуванням особливостей оптового, роздрібного та посередницьких сегментів ринків, що сприятиме розширенню дистрибутивних каналів, а також їх спеціалізації на агропродовольчому ринку;

- систему показників ефективності функціонування об'єктів інфраструктури на агропродовольчому ринку для оцінки використання ресурсного потенціалу, організації процесів і операцій інфраструктурного обслуговування, а також інтегральних показників ефективності, що дозволило визначити комплексну оцінку ефективності.

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування активних стратегічних сил впливу на розвиток інфраструктури як сукупність детермінантів, що зумовлюють постійний вплив, масштабність і перспективність розвитку інфраструктурного комплексу. Це дозволило визначити пріоритети інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку України і запропонувати відповідну стратегію його розвитку;

- теоретико-методологічні засади розвитку трьохсферної структури агропродовольчого ринку (агропромислового виробництва, товарного обігу, кінцевого і проміжного споживання) для забезпечення основних стадій відтворювального процесу та безперебійного функціонування ринку агропродовольчих ресурсів;

- методологічні підходи досягнення еквівалентності обміну та узгодження інтересів суб'єктів агропродовольчого ринку як через ринкові інструменти, так і на базі системи взаємозв'язків і партнерської взаємодії таких суб'єктів на основних стадіях відтворення агропродовольчих ресурсів, що дозволить підвищити ефективність обміну у товарно-грошовій формі;

- теоретичні аспекти посилення взаємодії агропромислового виробництва і оптової торгівлі в системі економічного обміну в умовах розширення товарного виробництва, поглиблення міжрегіональних зв'язків і актуалізації проблем продовольчої безпеки, що дає можливість поглибити теорію міжгалузевої взаємодії та удосконалити систему економічних зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові розробки доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо формування і розвитку сучасної інфраструктури агропродовольчого ринку.

Окремі наукові результати впроваджені у практичну діяльність підприємств і організацій інфраструктурного комплексу та органів державного управління, зокрема Головного управління економіки та інвестицій Львівської ОДА (довідка № 50-51-1306 від 28.04.2011 р.), Чернівецької облспоживспілки (довідка від 12.08.2010 р.). Положення дослідження обгрунтовувалися при розробці науково-дослідної теми “Розроблення нормативів забезпечення населення торговельними площами магазинів” (Львівська комерційна академія, довідка № 12-07н від 10.03.2010 р.), науково-дослідної роботи “Розроблення нормативів забезпечення населення побутовими послугами” (Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, номер держреєстрації 0109U007963; довідка № 13-01/86 від 31.03.2010 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються Чернівецьким кооперативним економіко-правовим коледжем при викладанні дисциплін “Основи торговельного підприємництва” та “Основи підприємництва та управлінської діяльності” (довідка №568 від 28.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові положення, результати і висновки отримано здобувачем особисто на основі аналізу та узагальнення теоретичного і практичногоь метеріалів. Особистий внесок здобувача в наукових працях, які опубліковані в співавторстві, наведено у списках опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були оприлюднені та схвалені на трьох всеукраїнських та міжвузівських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: “Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України” (м. Львів, 2008 р.), “Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці, 2008 р.), “Проблеми розвитку мережевого бізнесу у внутрішній торгівлі України” (м. Полтава, 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 10 наукових працях загальним обсягом 4,16 д.а., з них 7 - у фахових виданнях загальним обсягом 3,58 д.а. Особисто автору належать3,6 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінок комп'ютерного тексту, основний текст - 158 стор. Робота містить 33 таблиці, 38 рисунків (з них 14 рисунків і 8 таблиць займають площу цілої сторінки), 7 додатків. Список використаних джерел охоплює 235 найменувань на 24 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, викладені основні результати, ступінь їх новизни та практичне значення, особистий внесок здобувача та надано інформацію про апробацію.

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади розвитку агропродовольчого ринку та його інфраструктури” - розглянуто сутність, зміст та особливості агропродовольчого ринку як організаційної складової загальнонаціонального ринку, розкрито сутнісну характеристику і склад торговельної інфраструктури, визначено стратегічні сили і детермінуючі чинники впливу на розвиток інфраструктури агропродовольчого ринку.

Ринок як інтегрована категорія однозначно не визначена в дефініціях дослідників економічної теорії. Його сутність може бути розкрита лише крізь призму природних особливостей товарних ринків які, безперечно, виступають складовими загальнонаціонального ринку.

Група товарних ринків (засобів виробництва, технологій, обладнання, сировини, товарів кінцевого споживання, послуг) є найбільш складною і широкою. У цій групі особливе місце займає агропродовольчий ринок, що розглядається нами як складна система відносин у сфері агропромислового виробництва, перерозподілу, обміну і споживання агропродовольчих ресурсів, сформованих під впливом попиту.

У роботі доведено, що в широкому діапазоні соціально-економічних відносин домінуючими є товарно-грошові, які проявляються в процесі взаємодії товаровиробників, торговельних підприємств, посередників, інших суб'єктів ринку з приводу обміну агропродовольчих ресурсів у формі купівлі-продажу. Товарно-грошові відносини є ключовими не тільки в формах обміну, але й в системі зв'язків агропродовольчого ринку та у його економічному механізмі. З такого погляду ефективність функціонування агропродовольчого ринку об'єктивно пов'язана і безпосередньо залежить від ступеня розвинутості і розгалуженості торговельної інфраструктури.

Така залежність підтверджується також особливостями і масштабами агропромислового товарного виробництва, специфікою агропродовольчих ресурсів, складом суб'єктів ринку і необхідністю забезпечення економічного і фізичного доступу споживачів до продовольства.

Таким чином, у системі агропродовольчого ринку торговельна інфраструктура займає особливе місце. За своєю сутністю, в авторському визначенні торговельна інфраструктура є сукупністю функціонально взаємопов'язаних суб'єктів, які через механізми ринкових відносин і зв'язків забезпечують процес товарного обігу і обміну агропродовольчих ресурсів у товарно-грошовій формі. Тим самим торговельна інфраструктура сприяє безперебійному функціонуванню агропродовольчого ринку.

Важливо підкреслити, що торговельна інфраструктура забезпечує не лише момент обміну, її функції і завдання ширші. Вона формує і залучає в оборот агропродовольчі ресурси, раціоналізує товарний рух, накопичує товарні запаси, перетворює асортимент, вивчає попит, аналізує кон'юнктуру ринку, проводить маркетингові дослідження, впливає на сферу агропромислового виробництва і сферу споживання. Крім того, торгівля виконує ряд технологічних, логістичних, мерчандайзингових, соціальних, фінансово-економічних функцій і завдань.

Все це суттєво ускладнює побудову структурної моделі торговельної підсистеми інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку. Очевидно, що така модель повинна базуватися на принципах системи: цілісності, стійкості, функціональної єдності, взаємообумовленості, ефективності, синергічності тощо. На основі зазначених принципів, побудована нами структурна модель торговельної інфраструктури виглядає наступним чином.

Таким чином, торговельна інфраструктура характеризується:

- складом функціональних суб'єктів ринку, які діють у всіх сегментах товарного обігу і забезпечують відповідні стадії товарно-грошового обміну;

- складною системою відносин і зв'язків, які забезпечують ефективну взаємодію суб'єктів агропродовольчого ринку;

- комплексом економічних, організаційних, управлінських, фінансових механізмів на стику сфери виробництва і сфери споживання, що сприяє підтриманню балансу інтересів, пропорцій і рівноваг в міжсуб'єктних відносинах.

Встановлено, що інфраструктура агропродовольчого ринку України формується і функціонує під впливом стратегічних сил і детермінуючих чинників. До стратегічних сил, для яких притаманні об'єктивний характер впливу, широкомасштабність прояву і перспективність дій нами віднесено: агропродовольчу виробничу систему, сферу споживання, державні органи влади і міжнародні організації. У процесі дослідження виявлені особливості та ключові вектори впливу зазначених стратегічних сил. У роботі проаналізовано також вплив провідних чинників на функціонування агропродовольчого ринку,зокрема потреб, рівня товарності продукції, торговельної політики, конкуренції, прибутковості.

У другому розділі “Стан розвитку і оцінка ефективності функціонування суб'єктів торговельної інфраструктури” - всебічно проаналізовано стан інфраструктурного забезпечення оптового і роздрібного сегментів агропродовольчого ринку, виявлені тенденції розвитку торговельної інфраструктури, визначено ефективність функціонування об'єктів інфраструктури в сучасних умовах.

Доведено, що в системі економічного обміну агропродовольчих ресурсів значення оптового і роздрібного сегменту агропродовольчого ринку зростає, що зумовлено об'єктивним характером взаємозв'язку і взаємозалежності агропромислового виробництва і торгівлі. У сфері обігу агропродовольчих ресурсів зосереджено близько 45,5 тис. об'єктів оптової торгівлі та не менш ніж 460 тис. роздрібних об'єктів. У сукупності вони забезпечують валовий оборот у 340-350 млрд.грн. щороку з тенденцією до зростання.

Проте, масштаби розвитку основних суб'єктів торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку мають протилежну тенденцію (табл.1).

Скорочення кількості об'єктів інфраструктурного обслуговування за останні десять років на третину пояснюється низкою причин. На оптовому ринку деградують класичні оптові та оптово-заготівельні бази, які не спроможні у нових умовах виконувати дистрибутивні функції. У пошуках каналів ефективного обміну товаровиробники все більше орієнтуються на сучасні ринкові форми оптової реалізації агропродовольчих ресурсів. Як наслідок, нові форми отримують потужний імпульс розвитку.

Таблиця 1. Динаміка розвитку основних суб'єктів торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку (тис.од.)

Роки	Суб'єкти оптового сегменту ринку	Суб'єкти роздрібного сегменту ринку	Всього об'єктів інфраструктури
	Оптові підприємства	Оптово- заготівельні підприємства	Продовольчі магазини	Об'єкти ресторанного господарства	Продовольчі роздрібні ринки (од.)
2000	12,5	2,6	52,1	33,1	634	100,9
2001	12,6	2,8	47,3	32,6	772	96,1
2002	12,4	3,1	41,7	30,5	725	88,4
2003	12,8	3,2	38,4	28,8	708	84,6
2004	12,0	3,4	34,7	27,8	688	75,2
2005	11,0	3,3	31,9	27,3	719	74,2
2006	10,2	3,5	29,5	26,7	736	70,6
2007	10,2	3,5	27,7	26,1	712	68,2
2008	10,4	3,5	26,1	24,9	705	65,6
2009	11,2	3,7	24,6	24,0	689	64,2
2009 до 2000, %	89,6	142,3	47,2	72,5	108,6	63,6

Вже тепер на ринку агропродовольчих ресурсів України функціонує понад 1100 оптових ринків, 923 обслуговуючі кооперативи, 25 агропромислових бірж, 314 агроторгових домів.

Ще більш глибоких трансформацій зазнає роздрібна інфраструктура агропродовольчого ринку. Відбувається товарна і територіальна концентрація торгівлі продтоварами на базі крупноформатних магазинів - супермаркетів і гіпермаркетів.

Поглиблюється спеціалізація мережі підприємств роздрібної торгівлі. Широких масштабів набуває горизонтальна і вертикальна інтеграція. Як наслідок, з'являються оптово-роздрібні підприємства, агропромислово-торгові об'єднання, виробничо-торгові структури.

Демонтаж застарілих об'єктів інфраструктури і створення нових торгових об'єктів сприяє нарощуванню товарообороту агропродовольчих ресурсів і прискоренню темпів його розвитку (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка випуску і реалізації агропродовольчих ресурсів

За 2000-2009 роки випуск агропродовольчих ресурсів зріс у 2,1 рази, в той же час обсяги оптового продажу збільшилися у 4 рази, а роздрібний товарооборот - у 6,6 разів, головним чином, за рахунок експансії імпорту і зростання цін у сфері торгівлі.

Нині обсяги імпорту продовольства сягають понад 45 млрд. грн. у рік або половину товарообороту продтоварів роздрібних підприємств. Експансія імпорту не лише збільшує товарну пропозицію, але й блокує вітчизняне товарне виробництво і розвиток збутової інфраструктури, головним чином, аграрної продукції.

У процесі аналізу виявлено, що частка залучення в товарооборот продовольчих ресурсів вітчизняного походження через канали організованої торгівлі є дуже незначною. У 2009 році підприємствами роздрібної торгівлі м'яса і м'ясопродуктів вітчизняного виробництва було реалізовано лише 10%, масла вершкового - 36%, олії - 8,2%, яєць - 15,3%, цукру - 8,7%, хлібобулочних виробів - 38,2%, овочів - 3,8%, плодів, ягід, винограду - 9,6%.

Це означає, що переважна частина продтоварів і сільгосппродукції реалізується поза межами організованої торгівлі: приватними підприємствами, формальними і неформальними ринками, дрібнороздрібною мережею. Такий напрямок розвитку торгівлі продтоварами безперспективний і тому постає проблема спрямування товарообороту в організований сектор торгівлі, де функціонує мережа підприємств, здатних забезпечити високий рівень реалізації продовольчих ресурсів.

Виконуючи свої соціально-економічні функції, суб'єкти інфраструктури співвідносять „результат діяльності”, „ефект” з витратами на їх досягнення для визначення ефективності функціонування.

Доведено, що сучасні підходи до визначення ефективності функціонування суб'єктів інфраструктури не прийнятні для аналізу і оцінки ефективності інфраструктурного забезпечення, оскільки не враховують такі особливості, як:

- економічну і соціальну спрямованість функціонування суб'єктів інфраструктури;

- прагнення суб'єктів інфраструктури до отримання результату, ефекту за рахунок оптимального розподілу сукупних ресурсів шляхом їх заміщення, що допускає багатоваріантність досягнення ефективності;

- необхідність оцінки ефективності всієї діяльності суб'єктів інфраструктури: використання ними окремих видів ресурсів, здійснення комерційних, торговельно-технологічних, торговельно-оперативних процесів і операцій.

З таких позицій сутність ефективності суб'єктів інфраструктури полягає у досягненні ними найбільшого результату (соціально-економічного ефекту) з використанням оптимальних сукупних ресурсів в процесі організації і здійснення товарно-грошового обміну агропродовольчих ресурсів.

В ієрархії управління і організаційної побудови інфраструктури можна виділити чотири рівні, з яких перший (інфраструктурного комплексу) в силу різнопрофільності має переважно теоретико-методичне значення. Інші рівні (суб'єктів інфраструктури, окремих видів ресурсів, процесів) відображають безпосередньо практичну діяльність. Для кожного з них визначено базові показники і порядок розрахунку ефективності, її оцінки та інтерпретації.

торговельний інфраструктура агропродовольчий ринок

Рис. 2. Рентабельність діяльності суб'єктів інфраструктур агропродовольчого ринку - підприємств роздрібної торгівлі

Розрахунок окремих показників ефективності функціонування суб'єктів інфраструктурного обслуговування у сфері роздрібної торгівлі показав їх низький рівень і негативну динаміку (рис. 2).

Зниження рівня рентабельності пов'язано з надмірним зростанням рівня витрат в сфері торгівлі продтоварами і сільгосппродукцією до 21%.

Комплексна оцінка ефективності функціонування суб'єктів інфраструктури може бути розрахована за формулою:

, (1)

де Кр - раціональність використання сукупних ресурсів (капіталу); Рр - рентабельність сукупних ресурсів; Кb - витратоємкіість результату (товарообороту); Рb - рентабельність сукупних витрат; Рс - рівень використання потенціальних можливостей суб'єкта інфраструктури; Ер - ресурсоємкість товарообороту; Дп - прибутковість суб'єкта; Рm - рентабельність товарообороту.

Складові формули виражені в коефіцієнтах. Визначення Кс за середньої геометричної складових компонентів дозволяє дизвуалювати крайні значення коефіцієнтів і отримати інтегрований показник, що може бути використаний в практичних цілях.

Інші методи визначення ефективності (матрична модель), фінансової стійкості (модель Зайцевої, модель Савицької, модель Тоффлера, модель Альтмана) також вказують на низьку результативність суб'єктів інфраструктурного обслуговування. Виходячи з наших досліджнь лише крупноформатні структури (супермаркети, гіпермаркети) таких мереж як „Metro-Group”, „Фоззі”, „Фуршет”, „Квіза-трейд”, „Інтермаркет”, „Таврія” мають задовільний рівень результативності.

Середні коефіцієнти за 2005-2009 рр. за такими операторами складали: К1 - коефіцієнт поточної платоспроможності - 1,255; К2 - коефіцієнт фінансової незалежності - 0,658; К3 - коефіцієнт рентабельності активів - 0,006; К4 - коефіцієнт оборотності активів - 1,402.

Відповідно, в моделі Альтмана рівень фінансової стійкості складав:

Z = (1,235 · 1,2) + (0,658 · 1,4) + (0,006 · 3,3) + (1,402 · 1) = 3,84,

що вказує на малу ймовірність банкрутства для крупноформатних мереж. У той же час дрібні підприємства-дискаунти функціонують на межі банкрутства.

Таким чином, інфраструктурний комплекс агропродовольчого ринку знаходиться на стадії становлення, тому вимагає обґрунтованості стратегії, ефективних механізмів, стимулів і державної підтримки.

У третьому розділі дисертації „Шляхи перспективного розвитку інфраструктури агропродовольчого ринку і механізмів регулювання” визначено пріоритетні напрями розвитку інфраструктурних об'єктів у сфері обігу агропродовольчих ресурсів, а також інтегрованих господарських систем за участю торгівлі, обґрунтовано шляхи і методи зниження міжрегіональної диференціації забезпеченості агропродовольчого ринку торговельною інфраструктурою.

Стратегічний характер розвитку агропродовольчого ринку відкриває широкий простір для розширення масштабів інфраструктури, її перетворення і адаптації до нових умов. Відповідно виникає необхідність обґрунтування структурних, територіальних, функціональних моделей торговельної інфраструктури.

У роботі обґрунтовано вимоги, яким повинні відповідати перспективні моделі інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку:

- інфраструктура повинна формуватися на принципах системи і підпорядкованої загальної цілі такої системи;

- бути функціонально і територіально взаємопов'язаною з основними складовими ринку і суміжними елементами інфраструктурного обслуговування агропродовольчого ринку;

- бути динамічною і адаптованою до трансформацій у сферах АПК, товарного обігу, споживання, експорту;

- використовувати, крім механізмів кооперації і корпоратизації, характерних для сучасного ситуативного управління, більш складні механізми інтеграції і кластеризації;

- базуватися на парадигмі крупнотоварного агропромислового виробництва, теорії сільського розвитку, ринкових теоріях товарно-грошового обміну, зростання і різноманітності споживання та ін.

Таким чином, у перспективі формування інфраструктури слід пов'язувати з активізацією процесів укрупнення товарних господарств, розширенням партнерських відносин між учасниками ринку, вдосконаленням ринкових механізмів. Йдеться, насамперед, про об'єднання учасників ринку в асоціації, господарські і акціонерні товариства, корпорації для створення більш масштабних форм організації обміну агропродовольчих ресурсів. До такої форми нами віднесено оптові ринки сільськогосподарської продукції.

Основними функціями таких ринків є мобілізація та акумулювання агропродовольчих ресурсів; забезпечення їх обміну та вільного доступу виробників, покупців, посередників для участі у торгах; зменшення витрат обігу; забезпечення конкурентного середовища.

Узагальнюючи підходи розвитку оптових ринків сільгосппродукції різних країн і, враховуючи специфіку вітчизняного агропромислового виробництва та торгівлі в роботі обґрунтовано типи, види оптових ринків сільгосппродукції, їх територіальне розміщення, а також нормативи створення таких ринків.

У найближчій перспективі, за нашими підрахунками, є можливості створити в Україні не менш ніж 12 тис. оптових продовольчих ринків локального, міжрайонного і міжрегіонального масштабу.

Інший новий напрямок розвитку інфраструктури агропродовольчого ринку зумовлений інституційними перетвореннями, які характеризуються розширенням багатоукладності, диверсифікацією капіталу, вертикальною інтеграцією, інтернаціоналізацією об'єктів у сфері агропродовольства. Усі ці процеси призводять до формування складних інтегрованих господарських систем, у тому числі агрохолдингів, промислово-фінансових груп, транснаціональних корпорацій. В Україні найбільш розповсюджена практика створення агрохолдингів. Їх кількість перевищує 50 од. і продовжує зростати.

Аналіз показує, що інтеграторами в Україні, на відміну від агробізнесу розвинутих країн, виступають непрофільні компанії - металургійні концерни, фінансові структури, енергетичні, інвестиційні і навіть фармацевтичні компанії, які диверсифікують капітал для зниження економічного ризику освоєння нових ринків збуту (переважно закордонних) та нарощування прибутку.

Агрохолдинги функціонують нині у птахівництві, на зерновому, олійно-жировому, цукровому ринках. Їх торгова інфраструктура включає оптові бази, оптово-роздрібні підприємства, фірмові магазини, ресторанну мережу, дистриб'юторів, брокерські контори, агроторгові доми, електронні портали, експортні структури, біржі. Потоки агропродовольчих ресурсів, які реалізуються через ці канали значні, а їх соціальна відповідальність низька.

Трансформація агрохолдингів повинна відбуватися шляхом заміни інтеграторів-непрофільних структур - підприємствами агропромислового виробництва, сільгоспмашинобудування, торгівлі агропродовольчими ресурсами, як це практикується в системі агробізнесу інших країн.

Корпоративний підхід на базі інтеграції з виділенням головної компанії (агрохолдинги) має свої переваги у сфері організації та управління. Разом з тим, цей підхід орієнтований переважно на забезпечення бізнес-процесів. Відповідно соціальні аспекти залишаються осторонь.

Тому об'єктивно виникає необхідність пошуку соціально-орієнтованих господарських механізмів і організаційних форм, до яких можна віднести міжгосподарську кооперацію, асоціацію (партнерство) та формування на їх основі нових господарських систем-кластерів.

В організаційно-економічному сенсі кластер є сукупністю господарюючих суб'єктів, тісно взаємопов'язаних функціонально, організаційно і територіально. На відміну від інших структур, у кластерах особливе значення має територіальна єдність. Це означає, що кластери слід розглядати як важливий інструмент забезпечення економіки територій і регіонів, використовуючи їх агрокліматичний, біологічний, економічний, соціальний потенціал та переваги.

Аналізуючи різні методологічні підходи, у роботі обґрунтована і запропонована структурна модель територіального агропромислово-торгового кластеру.

Таким чином, у перспективі якісно нові організаційні структури агропродовольчого ринку, насамперед, оптові ринки сільгосппродукції, агрохолдинги, кластери суттєво перетворять і зміцнять інфраструктуру, яка покликана забезпечити ефективний і масштабний обмін агропродовольчих ресурсів у товарно-грошовій формі.

Одним із ключових завдань формування торговельної інфраструктури є оптимізація її територіального розміщення, оскільки в розрізі регіонів спостерігається суттєва диференціація рівня інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку.

Забезпеченість населення продовольчими магазинами (од. на 10 тис. постійних жителів) у таких регіонах, як АР Крим, Запорізька, Івано-Франківська, Луганська, Харківська області удвічі нижча, ніж у Вінницькій, Житомирській, Закарпатській областях. Аналогічний стан із забезпеченістю населення регіонів торговельними площами. Різниця між крайніми значеннями цього показника у 2010 р. сягала 3 рази. Відповідно, товарооборот продтоварів на одну особу коливається у міжрегіональному розрізі від 48,1% до 129,7 % від середнього показника по Україні.

За критерієм забезпеченості населення торговими площами продовольчих магазинів нами розраховано перспективні потреби в торговельних площах для регіонів України (табл. 2).

Таблиця 2. Перспективні потреби регіонів України в торговельних площах продовольчих магазинів

Регіон	Фактична забезпеченість, м2 на 10 тис.осіб	Нормативи площх) на 2015р.	Обсяги нарощування торговельних площ в регіонах, %	Торговельні площі продовольчих магазинів у 2015р., тис. м2
Україна	912	1692	185	7783,2
АР Крим	752	1568	201	294,8
Вінницька	749	1342	186	230,1
Волинська	804	1640	199	162,4
Дніпропетровська	941	1872	198	626,4
Донецька	918	1556	169	694,5
Житомирська	916	1424	155	182,9
Закарпатська	701	1824	260	215,8
Запорізька	1159	1748	151	315,6
Івано-Франківська	673	1264	187	172,0
Київська	917	1572	171	268,4
Кіровоградська	831	1436	173	146,7
Луганська	619	1312	212	247,4
Львівська	850	1764	207	442,9
Миколаївська	1001	1460	146	173,7
Одеська	960	1748	182	414,9
Полтавська	850	1556	183	234,2
Рівненська	1083	1476	136	168,4
Сумська	714	1460	204	171,3
Тернопільська	697	1280	184	139,8
Харківська	931	1844	198	508,8
Херсонська	955	1568	165	173,2
Хмельницька	861	1376	160	184,0
Черкаська	756	1432	189	185,2
Чернівецька	577	1560	270	140,4
Чернігівська	946	1456	154	163,2

Відповідно до розрахунків, торгова площа продовольчих магазинів повинна збільшитися з 4,2 млн.м² до 7,8 млн.м² і тим самим знизити міжрегіональну диференціацію у 1,7-2,0 рази.

Окрім сфери роздрібної торгівлі, регіональні проблеми розвитку інфраструктури агропродовольчого ринку все гостріше проявляються в суміжній сфері - оптовій торгівлі. Їх суть полягає в диспропорціях регіонального виробництва агропродовольчих ресурсів і розміщення оптового товарообороту, деформаціях у структурі матеріально-технічної бази та її дислокації, зростанні товарних запасів та ін.

Обсяги агропродовольчих ресурсів, які реалізуються через канали оптової торгівлі сягає нині близько 170 млрд. грн. в рік. Ці ресурси формуються в агропромисловій сфері всіх регіонів України. Проте, оптовий оборот на 2/3 зосереджений у м. Києві - 34,6% і чотирьох областях - Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Харківській (29,5%).

Ключовим аспектом територіальної оптимізації оптового обороту агропродовольчих ресурсів є створення відповідної холодильно-складської мережі. Для цього запропоновано:

- системно розвивати мережу складів-холодильників у таких високотоварних регіонах як Вінницька, Харківська, Одеська області, АР Крим, а також у південних областях, де забезпечення складами дуже низьке;

- випереджальними темпами розвивати склади-холодильники в регіонах з високою концентрацією товарної продукції тваринництва (Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька, Черкаська області);

- якісно оновити матеріально-технічну базу складів і холодильників шляхом технічного переоснащення в регіонах з високою концентрацією оптово-складських мереж (Донецька, Житомирська, Запорізька, Київська, Львівська, Миколаївська області).

- Таким чином, вирівнювання міжрегіонального рівня інфраструктурного забезпечення ринку агропродовольчих ресурсів слід здійснити узгоджено у двох сферах: роздрібній торгівлі і оптовій торгівлі.

Висновки

Комплексне дослідження науково-прикладної проблеми формування і розвитку торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку України дозволяє зробити такі узагальнені висновки:

1. Ринок агропродовольчих ресурсів визначається нами як сукупність суб'єктів тісно взаємопов'язаних системою відносин, що забезпечує обмін агропродовольчих ресурсів в товарно-грошовій формі у конкурентному середовищі. Об'єктом купівлі-продажу на такому ринку виступає сільськогосподарська продукція і продовольчі товари вітчизняного та закордонного походження.

2. Інфраструктурне забезпечення агропродовольчого ринку - це об'єктивний процес обслуговуючого (допоміжного) характеру, спрямований на реалізацію основних функцій ринку і досягнення його головної мети.

В інфраструктурному комплексі ринку агропродовольства особлива роль належить торговельній інфраструктурі, яка є сукупністю функціонально взаємопов'язаних суб'єктів, що через механізм ринкових відносин і зв'язків забезпечують процес товарного обігу і обміну агропродовольчих ресурсів у товарно-грошовій формі. Тим самим торговельна інфраструктура сприяє розвитку товарно-грошових відносин, економічних зв'язків, обміну, товарного руху і забезпечує безперебійне функціонування агропродовольчого ринку.

3. Доведено, що структура, зміст, основні параметри і конфігурація торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку формуються переважно під впливом активних стратегічних сил (агропродовольчої виробничої системи, сфери споживання, державних органів влади, міжнародних організацій), які в силу своєї природи і стратегічних завдань об'єктивно створюють соціально-економічні, організаційно-правові, технологічні і зовнішньоекономічні передумови інтенсивного розвитку інфраструктури.

4. Запропонована структурна модель торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку характеризується: наявністю різнофункціональних суб'єктів ринку, які діють в усіх сегментах товарного обігу і забезпечують відповідні стадії товарно-грошового обміну; складною системою відносин і зв'язків, які забезпечують ефективну взаємодію суб'єктів агропродовольчого ринку; комплексом економічних, організаційних, управлінських, фінансових механізмів на стику сфер виробництва і споживання, що сприяє підтриманню балансу інтересів, пропорцій і рівноваг у міжсуб'єктних відносинах.

5. Інфраструктура оптового сектору агропродовольчого ринку розвивається безсистемно і суперечно. Спостерігаються негативні тенденції подрібнення підприємств, переважного розвитку малих підприємств оптової торгівлі продтоварами, надмірна концентрація оптового обороту агропродовольчими ресурсами (до 2/3) у чотирьох регіонах країни, “консервування” до 1/3 суб'єктів оптової торгівлі, перебазування обороту із сфери оптової торгівлі у оптово-роздрібну торгівлі в об'єкти (супермаркети, гіпермаркети) з обмеженими оптовими функціями і специфічними концептуальними засадами асортиментної політики, орієнтованими на імпорт.

6. Багатомірна інфраструктура роздрібного сегменту агропродовольчого ринку включає понад 460 тис. об'єктів, які виконують складні функції, зокрема: доведення до кінцевих споживачів продуктів харчування та їх реалізацію, забезпечення фізичного і економічного доступу споживачів до продовольчих товарів, формування сучасної системи торговельного обслуговування, стабілізацію ринку продовольства в Україні. Вважливо підкреслити, що ця інфраструктура не лише багатофункціональна, але й різновідомча, тобто належить різним неторговим організаціям і галузям, що суттєво ускладнює процес координації і регулювання їх діяльності.

7. Розкриті в роботі базові функції інфраструктурних об'єктів дозволяють сформулювати сутність ефективності їх діяльності як досягнення соціально-економічного ефекту при використанні оптимальних сукупних ресурсів в процесі інфраструктурного обслуговування. Такий підхід комплексно характеризує ефективність крізь призму організаційно-економічної та соціально-економічної діяльності суб'єктів інфраструктури.

8. Зростаюча роль агропродовольчого ринку у забезпеченні продовольчої безпеки країни зумовлює необхідність державного регулювання його розвитку і функціонування. Економічне регулювання доцільно здійснювати через фіскальну, бюджетну, податкову, кредитну, амортизаційну політику. Інструментом прямого адміністративного регулювання можуть бути ціни на товари першої необхідності.

9. Стратегічний характер розвитку агропродовольчого ринку вимагає створення перспективної структурної моделі інфраструктурного комплексу. Запропонована модель базується на теоріях систем, організації, сільського розвитку, товарно-грошового обміну. Система взаємозв'язків складових елементів забезпечується механізмами кооперації, корпоратизації, інтеграції і кластеризації. Запропонована модель динамічна, адаптивна до трансформацій АПК і сфери обігу. Вона містить традиційні об'єкти (заготівельні, оптові підприємства, ринки, магазини), об'єкти, що формуються (збутові кооперативи, біржі, аукціони, селянські торгові доми), об'єкти перспективного розвитку (оптові ринки сільгосппродукції, агрохолдинги, територіальні агропромислово-торгові кластери, електронні портали).

10. Суттєва диференціація міжрегіонального рівня забезпеченості агропродовольчого ринку об'єктами торговельної інфраструктури зумовлює обґрунтування оптимального територіального розміщення таких об'єктів. В роботі вирішено завдання оптимізації інфраструктури в роздрібному і оптовому сегментах за критеріями забезпеченості об'єктами, торговельними і складськими площами, товарообороту на одну особу, оптимального співвідношення часток агропромислового виробництва і оптового обороту в регіонах.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лопащук І. А. Роль, проблеми та перспективи споживчої кооперації у формуванні систем збуту продукції АПК / І. А. Лопащук // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. - Вип. 26. - С. 52-61. - (Серія економічна).

2. Лопащук І. А. Напрями формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції в Україні / І. А. Лопащук // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2008. - Вип. 28. - С. 291-297. - (Серія економічна). Випуск 28.

3. Лопащук І. А. Соціально-економічна ефективність торгівлі : теоретико-методичні аспекти / І. А. Лопащук, В. В. Апопій // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2009. - Вип. 31. - С. 3-9. - (Серія економічна). (Особистий внесок : визначено підходи до класифікації показників соціально-економічної ефективності торгівлі).

4. Лопащук І. А. Склад роздрібної інфраструктури продовольчого ринку України та тенденції її розвитку // І. А. Лопащук // Економіка : проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : Видавництво ДНУ, 2009. - Вип. 258. - Том ІІІ. - С. 615-621.

5. Лопащук І. А. Інфраструктура оптового ринку агропродовольчих ресурсів України : проблеми розвитку // І. А. Лопащук, В. В. Апопій, О. І. Шалева // Регіональна економіка, 2010 - №2 (56). - С. 191-198. (Особистий внесок : визначення підходів до формування суб'єктного складу інфраструктури оптового ринку агропродовольчих ресурсів).

6. Лопащук І. А. Становлення сучасних форм інфраструктури оптового ринку продовольства України / І. А. Лопащук // Торгівля, комерція, підприємництво : збірник наукових праць / [редакц. кол. Апопій В. В., Дайновський Ю. А., Скибінський С. В. та ін.]. - Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2010. - Вип. 11. - С. 32-36.

7. Лопащук І. А. Трансформація механізму економічної взаємодії аграрної сфери і торгівлі / І. А. Лопащук, В. В. Апопій // Науковий журнал ЛНАУ “Аграрна економіка”. - Львів : Видавництво Львіського національного аграрного університету, 2010. - №1-2. - Том ІІІ.- С. 135-143. (Особистий внесок : оцінка фізичної та економічної доступності товаровиробників і споживачів до торговельної інфраструктури аграрного ринку).

8. Лопащук І. А. Агропромисловий комплекс України: структура та основні напрями розвитку в умовах переходу до ринку / І. А. Лопащук // Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України : збірник тез доповідей до міжвузівської науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - Львів : Видавництво Львіської комерційної академії, 2008. - С. 58-60.

9. Лопащук І. А. Регіональні аспекти забезпечення потреб населення в продовольчих товарах / І. А. Лопащук // “Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів” : збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці : Видавництво ЧТЕІ КНЕУ, 2008. - С. 89-91.

10. Лопащук І. А. Динаміка розвитку інфраструктури роздрібного сегменту ринку продовольства / І. А. Лопащук, В. М. Горбатюк - [Електронний ресурс]. - Реж. доступу : <http://www.uccu.org.ua>. - (Особистий внесок : визначення підходів до суб'єктного складу інфраструктури роздрібного сегменту ринку продовольства).

Анотація

Лопащук І. А. Формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівська комерційна академія, Львів, 2011.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних і науково-практичних засад формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку.

Проведене дослідження дозволило виявити особливості агропродовольчого ринку як складової ринку загальнонаціонального, проаналізувати суть і побудову моделі сучасної торговельної інфраструктури, визначити рушійні сили та чинники впливу на розвиток інфраструктури ринку агропродовольчих ресурсів.

Досліджено стан інфраструктурного забезпечення оптового і роздрібного сегменту агропродовольчого ринку, виявлені тенденції розвитку торговельної інфраструктури, які характеризуються наявністю ряду диспропроцій і деформацій.

Розглянуто основні теоретико-методичні підходи до аналізу ефективності та визначено ефективність функціонування об'єктів торговельної інфраструктури.

Забезпечення належного рівня ефективності функціонування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку потребує обґрунтованих стратегій та механізмів розвитку. У зв'язку з цим визначено приорітетні напрями розвитку об'єктів інфраструктури з метою створення нових масштабних форм організації обміну агропродовольчих ресурсів, до яких відносяться оптові ринки сільгосппродукції, агрохолдинги та агропромислово-торгові кластери. З метою підвищення ефективності діючої торговельної інфраструктури визначені перспективні підходи до територіальної оптимізації інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку.

Ключові слова: торговельна інфраструктура, агропродовольчі ресурси, агропродовольчий ринок, функції інфраструктурних об'єктів, інфраструктурне забезпечення, роздрібні підприємства, оптові підприємства, оптовий ринок сільгосппродукції, агропромислово-торгові кластери.

Аннотация

Лопащук И. А. Формирование торговой инфраструктуры агропродовольственного рынка Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Львовская коммерческая академия, Львов, 2011.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методических и научно-практических основ формирования инфраструктуры агропродовольственного рынка в сфере оборота агропродовольственных ресурсов.

Проведенное исследование позволило выявить особенности агропродовольственного рынка как составляющей рынка общенационального, проанализировать сущность и построение модели современной торговой инфраструктуры, определить движущие силы и факторы влияния на развитие инфраструктуры рынка агропродовольственных ресурсов.

Осуществлен анализ влияния на процессы функционирования агропродовольственного рынка таких факторов как спрос, уровень товарности продукции, торговая политика, конкуренция, прибыльность.

Исследовано состояние инфраструктурного обеспечения оптового и розничного сегмента агропродовольственного рынка, выявлены тенденции развития торговой инфраструктуры в оптовом и розничном сегментах. На оптовом рынке деградируют традиционные объекты и активно развиваются оптовые рынки, обслуживающие кооперативы, агропромышленные биржи, агроторговые дома. В розничном сегменте происходит товарная и территориальная концентрация торговли продовольственными товарами, вертикальная и горизонтальная интеграция.

Рассмотрены основные теоретико-методические подходы к анализу эффективности и определена эффективность функционирования объектов торговой инфраструктуры.

Обеспечение должного уровня эффективности функционирования торговой инфраструктуры агропродовольственного рынка требует обоснованных стратегий и механизмов развития. В связи с этим определены приоритетные направления развития объектов инфраструктуры с целью создания новых масштабных форм организации обмена агропродовольственных ресурсов, к которым относятся оптовые рынки сельхозпродукции, агрохолдинги и агропромышленной-торговые кластеры.

Определены особенности территориального размещения розничных продовольственных магазинов и дислокации материально-технической базы оптовой торговли продовольственными товарами. С целью повышения эффективности действующей торговой инфраструктуры разработаны перспективные подходы к территориальной оптимизации инфраструктурного обеспечения агропродовольственного рынка.

Ключевые слова : торговая инфраструктура, агропродовольственной ресурсы, агропродовольственный рынок, функции инфраструктурных объектов, инфраструктурное обеспечение, розничные предприятия, оптовые предприятия, оптовый рынок сельхозпродукции, агропромышленной-торговые кластеры.

Summary

Lopaschuk I. A. Trade infrastructure formation of agrarian and food market in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Economics in specialty 08.00.04 - Economics and Management of Enterprises. - Lviv Commercial Academy, Lviv, 2011.

The dissertation is devoted to theoretical and methodological, scientific and practical bases of infrastructure food market in the sphere of agri-food resources.

These studies showed features agri-food market as part of a nationwide market, analyzed the nature and construction of models of modern trade infrastructure, identified the driving forces and factors influence the development of market infrastructure agri-food resources.

The status of the infrastructure of wholesale and retail food market segment was investigated, trends in trading infrastructure were identified, which were characterized by a number disproportions and strains.

The major theoretical and methodological approaches to the analysis of effectiveness were considered and the effectiveness of trade infrastructure facilities determined. Ensuring the efficiency of trade infrastructure of agri-market requires sound strategies and mechanisms for development.

For better define the current trading infrastructure promising approaches to the territorial infrastructure optimization of agrі-food market.

Keywords : trade infrastructure, agri-food resources, agri-food market, the functions of infrastructure facilities, maintenance, retailers, wholesale companies, wholesale market of agricultural products, agri-trade clusters.

Размещено на Allbest.ru

...