Підвищення ролі страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний аграрний університет

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 338.246.2:631.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення ролі страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства

Кіпрєєва Олена

Юріївна

Миколаїв - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Шебаніна Олена В'ячеславівна, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри економічної кібернетики і математичного моделювання.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сахацький Микола Павлович, Одеська державна академія будівництва та архітектури, завідувач кафедри менеджменту і маркетингу;

кандидат економічних наук, Навроцький Степан Аркадійович, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», старший науковий співробітник відділу фінансово-кредитної та податкової політики.

Захист відбудеться 6 липня 2011 року о 900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференцзала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 03 червня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф. Клочан

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основні засади державної політики в Україні ґрунтуються на концепції сталого розвитку, за якого досягається збалансоване забезпечення потреб сучасного і майбутніх поколінь. Проблема забезпечення сталості набула особливої актуальності в галузі сільського господарства, якому належить одне з провідних місць у національному господарстві та яке являє собою одну з головних складових системи узгодження економічних та екологічних інтересів людства. Одним із найважливіших питань у цій галузі виступає страховий захист сільськогосподарської діяльності від дії природно-кліматичних ризиків, за розв'язання якого можна стабілізувати розвиток сільського господарства та економіки країни в цілому.

На сьогодні окремі аспекти сталого розвитку сільського господарства України відображені в ґрунтовних працях таких відомих науковців, як С. Дорогунцов, М.З. Згуровський, О.Л. Кашенко, Д.Ф. Крисанов, Е.М. Лібанова, О.Г Осауленко, О.Л. Попова, П.Т. Саблук, М.П. Сахацький, В.М. Трегобчук, І.І. Червен, О.В. Шубравська, В.В. Юрчишин та інші. Проблемами сільськогосподарського страхування переймалися С.С. Осадець, М.В. Мних, С.А. Навроцький, В.А. Борисова, Н.М. Внукова, Т.М. Артюх, О.М. Залєтов, Р. Шинкаренко, О.О. Слюсаренко, В.М. Фурман, Я.П. Шумелда, А.В. Нікітін, В.В. Вітлінський, А.І. Гінзбург, Ю.С. Долгорукова, А.В. Зверев, В.В. Шахов, Г.Дж. Мірман, В.К. Райхер та інші. Водночас не всі форми забезпечення сталого розвитку в сільському господарстві всебічно досліджені відповідно до ринкових відносин. Реформування існуючої страхової системи потребує детального вивчення і доповнення теоретичних і методологічних основ, спрямованих на її удосконалення з урахуванням вимог сталого розвитку.

Зважаючи на проведений аналіз сучасного стану сільського господарства України, проблема переходу цієї галузі до засад сталого розвитку є доволі актуальною, що зумовлено наявністю цілої низки внутрішніх чинників, серед яких виокремлюються економічні, екологічні, ресурсні, соціально-демографічні та суспільні. Одночасно виникає проблема пошуку ефективних інструментів забезпечення такого переходу.

Теоретична і практична значимість вказаних проблем зумовили вибір теми дослідження та її цільове спрямування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до науково-дослідної теми Миколаївського державного аграрного університету «Забезпечення економічного зростання і конкурентоспроможності суб'єктів аграрного сектора економіки» (№ ДР 0106U005793).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування наукових положень та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ролі страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства. Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання наступних завдань:

- дослідити теоретичні аспекти забезпечення сталого розвитку сільського господарства;

- розкрити економічну сутність та особливості організації страхових відносин у сільському господарстві;

- визначити методичні основи дослідження страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства;

- дослідити сучасний стан ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств;

- дати економічну оцінку ринку страхування сільськогосподарських ризиків з державною підтримкою;

- визначити основні інструменти мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва;

- обґрунтувати напрями удосконалення механізму взаємодії суб'єктів системи сільськогосподарського страхування з урахуванням світового досвіду;

- запропоновувати модель страхового захисту в сільському господарстві, зважаючи на екологічну складову сталого розвитку;

- обґрунтувати основні напрями формування інформаційно-консультаційного забезпечення сільськогосподарського страхування.

Об`єктом дослідження є процес забезпечення сталого розвитку сільського господарства з урахуванням особливостей механізму страхового захисту.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів, пов'язаних з підвищенням ролі страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основи дисертаційної роботи становлять положення сучасної економічної теорії з проблем забезпечення сталого розвитку сільського господарства. У процесі дослідження використано наступні методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), монографічний (при висвітленні вітчизняного та зарубіжного досвіду, дослідженні існуючих моделей агрострахування), діалектичний (під час узагальнення теоретичних і методичних засад, пов'язаних із страховим забезпеченням сталого розвитку сільського господарства); статистико-економічні (оцінка параметрів ресурсного забезпечення підприємств та сучасного стану сільськогосподарського страхування), графічний (у процесі дослідження динаміки розвитку ресурсного забезпечення та проведення економічної оцінки страхового ринку); розрахунково-конструктивний та експериментальний (визначення потенційно можливих страхових премій з урахуванням витрат на бонітування ґрунтів), метод стратегічного аналізу (SWOT-аналіз основних інструментів управління сільськогосподарськими ризиками) тощо.

За інформаційну базу дослідження слугували: законодавчі й нормативні акти України; праці вітчизняних і зарубіжних вчених; матеріали Державної служби статистики та Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, відомості, розміщені в мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних рекомендацій щодо підвищення ролі страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства. Основні результати дослідження, яким притаманна наукова новизна і які одержані особисто автором, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано та обґрунтовано застосування бала бонітету ґрунтів в моделі страхового захисту «виробник - бал бонітету - страховик» у розрахунку вартості страхування, яка обернено пропорційна до коефіцієнту коригування на бал бонітету, з метою урахування екологічної складової сталого розвитку;

- розроблено та обґрунтовано розрахункову модель взаємозв'язків між страховими платежами і результатами сільськогосподарського виробництва, зміст якої полягає в оптимізації витрат на агрострахування через співвідношення витрат виробника на укладення договору страхування та сум, які планується отримати від держави у вигляді субсидій та від страхової компанії у вигляді відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.

удосконалено:

- алгоритм розрахунку середньої врожайності, виходячи з потреб страхування, та методику визначення страхового тарифу з урахуванням коефіцієнта коригування залежно від зміни бала бонітету ґрунтів;

- механізм взаємодії основних учасників системи сільськогосподарського страхування з урахуванням державної підтримки, що здійснюватиметься через такі організації, як Агентство з управління ризиками сільськогосподарського виробництва та Державна компанія з перестрахування таких ризиків;

- схему організації взаємозв'язку учасників системи інформаційно-консультаційного забезпечення страхування в сільському господарстві.

дістали подальшого розвитку:

- підходи до забезпечення сталого розвитку в сільському господарстві через удосконалення механізму страхування сільськогосподарських ризиків;

- напрями застосування методів стратегічного аналізу при дослідженні інструментів управління ризиками в сільському господарстві з метою надання можливості кожному підприємству виробляти власну стратегію із захисту своєї діяльності від ризиків, що виникають у процесі виробництва;

- підходи до визначення ефективності страхування в сільському господарстві з урахуванням державної підтримки, обґрунтування необхідності створення Державної перестрахової компанії.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у дисертаційній роботі результати формують наукову основу для вирішення проблеми страхового забезпечення в процесі формування сталого розвитку сільського господарства та мають практичну цінність як для управлінських структур, так і фахівців страхових компаній і сільськогосподарських підприємств, а також для науковців та студентів вищих навчальних аграрних закладів. Результати досліджень використано: Головним управлінням Державного агентства земельних ресурсів України Миколаївської області з метою введення процесу бонітування ґрунтів як обов'язкової процедури перед укладанням договорів страхування врожаю (довідка №386/8-1/900/11 від 06.05.2011 р.); Головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації з метою впровадження інформаційно-консультаційного забезпечення агрострахування, а також моделі страхування «виробник - бал бонітету - страховик» для урахування екологічної складової сталого розвитку сільського господарства Миколаївської області (довідка №119/06/09-01-29/11 від 29.04.2011 р.); страховими та перестраховими компаніями (ЗАТ «СК «ІнтерГарант», ПрАТ «СК «Мега-Поліс», ВАТ «Москва Ре») для застосування бала бонітету при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур та оптимізації розрахунків страхових премій при укладанні договорів страхування з сільгоспвиробниками (довідки вих. №679 від 03.12.2010 р., вих. №14729/1 від 06.01.2011 р., вих. №25/01/11-15вн-3 від 25.01.2011 р.), сільськогосподарськими підприємствами (ПСП «Перемога», ЗАТ «Україна», ТОВ «Меліоратор-Юг») з метою визначення потреби та ефективності страхування сільськогосподарських ризиків.

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації сформульовані та обґрунтовані автором особисто. Матеріали наукових статей та тез, виданих у співавторстві, використані у дисертації лише в частині, яка належить особисто здобувачеві.

Апробація результатів дослідження. Наукові і практичні положення основних результатів дослідження апробовано на науково-практичних конференціях: ІІІ регіональній науково-практичній конференції «Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери (у контексті вступу України до СОТ)» (м. Вінниця, 2007); Причорноморській регіональній науково-практичній конференції (м. Миколаїв, 2007); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річному ювілею ТДАТА «Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури» (м. Мелітополь, 2007); Причорноморській регіональній науково-практичній конференції (м. Миколаїв, 2008); Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика менеджменту, маркетингу та дорадництва у формуванні конкурентоспроможного АПВ на інноваційній основі (соціально-економічні аспекти)» (м. Мелітополь, 2009); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 3,4 друк. арк., з них 7 наукових статей у наукових фахових виданнях ВАК України (з них 4 одноосібних) обсягом 3,1 друк. арк., 3 - у матеріалах міжнародних та регіональних науково-практичних конференцій обсягом 0,3 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 21 додатка (на 29 сторінках) та списку використаних джерел, який нараховує 200 найменувань. Загальний обсяг дисертації 236 сторінок комп'ютерного тексту, з яких основна частина становить 170 сторінок. Робота містить 27 таблиць ( на 16 сторінках) та 26 рисунків (на 15 сторінках).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретичні аспекти страхового забезпечення сталого розвитку сільського господарства» - розглянуто основні засади сталого розвитку сільського господарства, економічна сутність та особливості організації страхових відносин у цій галузі, методичні основи дослідження страхового забезпечення сталого розвитку у сільському господарстві.

Сталий розвиток у сільському господарстві являє собою таке розширене відтворення, за якого досягатиметься гармонізація основних його аспектів - економічного, екологічного та соціального. Зважаючи на численну кількість факторів, що впливають на аграрне виробництво, слід вказати на важливість страхування як одного з дієвих інструментів управління ризиками і забезпечення сталого розвитку у сільському господарстві.

Як показав аналіз законодавчого забезпечення агрострахування в Україні, в країні відсутня повна і системна законодавчо-нормативна база, недостатньо розроблено механізм державної підтримки аграріїв та майже не узгоджені інтереси сторін страхового процесу. В державі не сформовано концепції розвитку системи агрострахування, яка б відповідала міжнародним принципам і процедурам, а також забезпечувала захист агровиробників від природних ризиків та беззбитковість страхових компаній з цього виду страхування.

Узагальнення основних рис страхових систем різних країн виокремлює дві моделі страхування, що можна умовно назвати «американська» та «європейська». Основною характеристикою «американської» моделі є широка участь держави в підтримці страхування агроризиків. В «європейській» моделі втручання держави мінімальне, а сільськогосподарські виробники придбають поліс за повною ціною через систему приватного страхування. Окремо можна виділити так звану іспанську систему, яка поєднує в собі ознаки як «європейської», так і «американської» моделей через активну участь держави в підтримці агровиробників і тісне співробітництво останньої з приватним страховим сектором, де її роль полягає в забезпеченні субсидій страхових премій та здійсненні перестрахування. За аналізом західних систем сільськогосподарського страхування можна вказати основні характерні риси, притаманні цим системам:

1. Провідна роль держави в організації та підтримці агрострахування з урахуванням наступних умов:

- сувора регламентація правил та умов страхування, що гармонізує інтереси агровиробників, держави та страховиків, чіткі критерії державних програм;

- координація дій страхових компаній через державну структуру (міністерство сільського господарства або спеціальна організація);

- різноманітність варіантів участі держави у страхуванні - від компенсації частини страхових премій до відшкодування частини збитків;

- забезпечення державним страховим захистом лише певної частки врожаю, створюючи необхідний мінімум для виникнення сприятливих умов для ведення сільського господарства;

- об'єднання фінансових ресурсів через створення спеціального фонду або виконання перестрахувальних операцій з гарантіями держави.

2. Обмеженість здійснення сільськогосподарського страхування у разі відсутності державної підтримки через втрату зацікавленості споживачів.

3. Обернено пропорційна залежність між державними витратами на субсидоване страхування і коштами на відшкодування збитків від природних катаклізмів поза страхової системи.

Світовий досвід показує, що державна підтримка агрострахування, яка надається через субсидування страхових премій та гарантіями державного перестрахування, виступатиме ефективнішою формою підтримки доходів агровиробників, ніж пряма допомога держави у випадку настання катастрофічних збитків. Участь агровиробників у страхуванні в умовах достатнього економічного та інституційного розвитку країни має бути добровільною. Проте на перших етапах розвитку системи агрострахування в Україні акцент має бути зроблений на обов'язковість страхування певної частини ризиків з метою захисту сільськогосподарського виробництва та завоювання довіри споживачів до цього напряму страхування. Доцільно в управлінні ризиками застосувати іспанський досвід. Для вирішення існуючих в країні проблем страхового захисту слід не лише використовувати міжнародний досвід як базу та набір варіантів, а й екстраполювати його через поєднання рис існуючих моделей агрострахування розвинутих країн та впровадження їх таким чином, щоб вони найефективніше працювали в країні. На сьогодні у країні не стільки відсутні кошти для стимулювання розвитку агрострахування, скільки не сформовано досконалий механізм їхнього використання та поширення цього напряму страхування.

Другий розділ - «Стан, тенденції розвитку та організація страхових відносин у сільському господарстві» - присвячений дослідженню сучасного стану ресурсного забезпечення сільського господарства, економічній оцінці ринку страхування сільськогосподарських ризиків та аналізу основних інструментів мінімізації таких ризиків.

Дослідження сучасного стану ресурсного забезпечення сільського господарства Миколаївської області засвідчили, що сільськогосподарські підприємства тут мають значні можливості для розвитку галузі, але рівень забезпеченості ресурсами недостатній для стабільного функціонування. Виробнича структура сільського господарства області - рослинницько-тваринницька, причому провідне місце посідає саме рослинництво, для розвитку якого наявні великі потенційні можливості. Сталий розвиток цієї галузі є основною передумовою забезпечення країни рослинницькою продукцією, кормовою базою для тваринництва, створення стратегічного запасу продукції країни, підвищення продовольчої безпеки останньої, збільшення експортного потенціалу сільського господарства України.

Аналіз та оцінку ринку агрострахування в Україні та Миколаївській області було проведено за 2005-2008 роки, коли здійснювалося державне субсидування сільськогосподарського страхування, що надавало сільськогосподарським виробникам можливості отримання часткової компенсації за сплачені страхові внески. В 2009 році виділення коштів з бюджету на фінансування цього напряму субсидування припинилося, а з 2010 року страхування ризиків в рослинництві стало добровільним, тому загальні статистичні дані з агрострахування в Україні майже відсутні. Цей напрям, хоча й виділено в окремий вид страхування, проте досі здійснюється за ліцензією майнового страхування, що відображається у звітності єдиними з договорами страхування майна сумами.

Основні показники сільськогосподарського страхування на умовах обов'язковості визначено за даними звітів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (табл. 1).

Таблиця 1 Показники обов'язкового сільськогосподарського страхування в Україні

Показник	Рік	Види обов'язкового страхування
		Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень	Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою
Страхові премії, тис. грн	2005	2 041,2	148,1
	2006	3 455,9	158,0
	2007	1 796,2	40,6
	2008	20 215,3	17,5
Страхові виплати, тис. грн	2005	47,2	0,0
	2006	2 907,2	0,0
	2007	3 914,8	1,8
	2008	0,0	31,3
Рівень страхових виплат, %	2005	2,3	0,0
	2006	84,1	0,0
	2007	217,9	4,4
	2008	0,0	178,9

Результати таблиці 1 свідчать про високу збитковість страхування в рослинництві у 2006 та 2007 рр., що виступило поштовхом до значного збільшення договорів страхування у 2008 році.

За даними управління агропромислового розвитку проведено аналіз показників страхування врожаю сільськогосподарських культур з державною підтримкою за 2005-2008 роки в Україні та Миколаївській області (табл. 2).

Таблиця 2 Показники страхування врожаю сільськогосподарських культур з державною підтримкою в Україні

Показник	Україна	Миколаївська область
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Посівна площа, тис. га	19 530,0	19 088,6	25 868,2	22 063,3	1 417,9	1 476,2	1 323,9	1 494,5
Застрахована площа, тис. га	390,6	668,1	2 350,3	1 171,6	11,1	30,1	144,2	56,8
Питома вага застрахованої площі, %	2,0	3,5	9,1	5,3	0,8	2,0	10,9	3,8
Кількість, од.:
страхових компаній	33	37	62	59	1	5	13	11
укладених договорів	934	1330	4397	1637	11	61	210	98
Загальна страхова сума, млн грн	375,4	619,6	2 189,1	3 153,4	8,7	16,2	99,6	82,8
Середня страхова сума на 1 га, грн	961,0	927,4	931,4	2 691,4	779,3	539,6	690,7	1 457,2
Страхові премії, млн грн	12,8	28,5	116,7	155,4	0,4	0,8	5,3	4,7
Середня премія на 1 га, грн	32,8	42,7	49,7	132,6	31,6	25,3	36,8	83,1
Середній страховий тариф, %	3,41	4,6	5,33	4,93	4,05	4,69	5,33	5,70
Сума сплачених субсидій, млн грн	5,8	11,7	47,8	72,8	0,2	0,4	2,5	2,1
Питома вага сплачених субсидій в страхових преміях, %	45,3	41,1	40,9	46,9	50,0	47,8	46,8	42,5

Як свідчать дані таблиці 2, попит на субсидоване агрострахування зростав, доки річним бюджетом країни планувалися та виділялися кошти на здешевлення страхових внесків для сільгоспвиробників, що виступало найвагомішим важелем їх спонукання до укладання договорів страхування.

Страхова премія є фактором впливу на зацікавленість споживача у страхуванні. Вона залежить від застрахованої площі, врожайності культури та її ціни, страхового тарифу. Встановлено, що агровиробник має спроможність впливати на вартість страхування через зміну врожайності та страховий тариф.

Для мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва існує певний інструментарій з управління такими ризиками, узагальнюючий аналіз складових якого дозволив виокремити наступні три їх рівні:

1) інструменти, які агровиробник може використовувати сам, проте лише у випадку його стабільного фінансового стану чи вільного доступу до кредитних ресурсів;

2) інструменти, для залучення та використання яких агровиробник має звернутися до приватного сектору;

3) макроекономічні методи, основою яких виступає регуляторна політика уряду на аграрному ринку та державні програми підтримки зазначеного сектору економіки.

Одним з оптимальних методів оцінки таких інструментів вважається SWOT-аналіз. У розвинутих країнах світу найефективнішим методом управління сільськогосподарськими ризиками визнано страхування, яке передбачає одночасний захист виробника від ризиків як фінансового, так і природно-кліматичного характеру (табл. 3).

Таблиця 3 SWOT-аналіз страхування

Внутрішнє середовище	Сильні сторони	Слабкі сторони
	1. Швидкість в оформленні захисту. 2. Самостійність у виборі страхової компанії, переліку ризиків, варіантів покриття та інших умов страхування. 3. Наявність компаній-перестраховиків - надійніший захист. 4. Можливість одержання державної підтримки на витрати зі страхування. 5. Можливість віднесення витрат зі страхування на витрати підприємства при визначенні оподаткованого прибутку.	1. Труднощі розрахунку страхових сум через невизначення майбутньої ціни на врожай та сум страхових відшкодувань при врегулюванні страхових випадків. 2. Нечіткість та розбіжності у трактуванні основних положень у договорі страхування. 3. Затримка у термінах виплати страхового відшкодування порівняно з потребою у вільних коштах. 4. Низька якість страхових послуг.
Зовнішнє середовище	Можливості	Загрози
	1. Джерело відшкодування майнових збитків агровиробника через вплив природно-кліматичних ризиків. 2. Поліпшення фінансового стану виробників. Забезпечення доступу до кредитних ресурсів та державних дотацій. 3. Виконання продовольчої програми через впевненість аграріїв у майбутніх діях. 4. Мінімізація впливу природно-кліматичних та виробничих ризиків. 5. Підвищення ефективності агровиробництва за рахунок дотримання раціонального умов ведення господарства.	1. Відсутність впорядкованої законодавчо-нормативної бази з питань агрострахування. 2. Відсутність державного органу з управління агрострахування. 3. Відсутність страхової статистики для проведення актуарних розрахунків та досягнення актуарної збалансованості. 4. Відсутність розгалуженої системи інформування про страхові продукти. 5. Відсутність реальної державної підтримки та непередбачення коштів на це у річних бюджетах.

Виявлені в процесі проведення SWOT-аналізу слабкі сторони страхування не є сталими та можуть бути усунені під час формування досконалої системи агрострахування в країні. Слід зазначити, що доступність та ефективність впровадження страхування та інших інструментів посилюється за умов втручання держави на певних етапах їх реалізації та застосування державної підтримки. Вдале поєднання сучасних методів ведення сільського господарства та обраних інструментів мінімізації сільськогосподарських ризиків сприятиме сталому розвитку як окремих підприємств, так і сільського господарства взагалі.

Третій розділ - «Основні напрями страхового забезпечення сталого розвитку сільського господарства» - присвячено удосконаленню механізму взаємодії суб'єктів системи сільськогосподарського страхування, моделюванню страхового захисту в системі «виробник-бал бонітету-страховик», формуванню послуг з питань інформаційно-консультаційного забезпечення агрострахування.

Запропоновано удосконалити та розширити систему страхування сільськогосподарських ризиків України, виходячи з міжнародного досвіду та з урахуванням вимог сталого розвитку до сільського господарства. Процес вдосконалення має проводитися в два етапи: перший - оновлення законодавчо-нормативної бази і створення додаткових державних структур і другий - стандартизація та апробація необхідних типових продуктів агрострахування з державною підтримкою. Вважається за доцільне створити дві державні структури з метою сприяння повноцінному розвитку страхування з державною підтримкою: Агентство з управління ризиками сільськогосподарського виробництва та Державну компанію з перестрахування таких ризиків. Тобто, у такій страховій системі існуватимуть такі учасники страхового процесу: страховик, агровиробник та держава. Функції держави при цьому мають бути наступними:

- планування і координація системи сільськогосподарського страхування з урахуванням державного субсидування агровиробників;

- державне перестрахування сільськогосподарських ризиків;

- контроль за здійсненням сільськогосподарського страхування.

Агентство з управління ризиками сільськогосподарського виробництва має надавати пропозиції щодо удосконалення страхового захисту з використанням нових механізмів та форм державної підтримки, забезпечувати інформаційно-консультаційну підтримку страхування в аграрній сфері з вивченням та узагальненням досвіду, збирати інформацію, проводити аналітичну діяльність, моніторити страхові операції та забезпечувати контроль за укладеними договорами страхування на відповідність чинному законодавству.

Зважаючи на специфічність виду страхування, особливості врегулювання та можливості настання катастрофічних ризиків доцільно заснувати нову для української страхової системи структуру - Державну компанію з перестрахування сільськогосподарських ризиків. Існування такої компанії з одного боку дозволить частину ризиків залишати в межах країни на більш надійних умовах перестрахування через державні гарантії виплати. З іншого - захистити як аграріїв від наслідків катастрофічних подій, так і страховиків від великих збитків при врегулюванні таких випадків. При цьому така компанія вирішуватиме ключові питання, актуальні при виборі типу перестрахування сільськогосподарських ризиків, віддаючи перевагу облігаторному захисту агропортфеля страхової компанії на основі пропорційного перестрахування або перестрахування за ексцедентом збитковості у рослинництві і перестрахування за ексцедентом збитку та екцедентом збитковості у тваринництві.

З метою якісного здійснення страхового захисту запропоновано введення окремих ліцензій на страхування сільськогосподарських ризиків, суворих обмежень щодо їх отримання, затвердження кваліфікаційних вимог до фахівців у сфері агрострахування та впровадження програм їх сертифікації. Вважається за доцільне відновити державні субсидії на сільськогосподарське страхування з оновленим порядком виплати субсидії безпосередньо страховим компаніям.

Крім того, на часі внесення змін в уже діючі закони та розробка і прийняття Закону «Про страхування сільськогосподарських ризиків з державною підтримкою» з метою затвердження основних прав та обов'язків кожного з учасників системи сільськогосподарського страхування. Запропоновано розширити та певним чином змінити ряд форм фінансової звітності страхових компаній і статистичної звітності сільськогосподарських виробників.

Розроблена система страхового захисту «виробник - бал бонітету - страховик», яка містить вдосконалений алгоритм розрахунку величини врожайності при визначенні страхової премії. Його доцільно поділити на два етапи, оскільки уточнюватиметься не лише врожайність, від зменшення якої буде застрахований виробник, а й страховий тариф, що відображає рівень наявного ризику.

На першому етапі визначається середня врожайність, від якої залежатиме величина страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Вдосконалений механізм встановлення середньої врожайності з метою страхування можна представити у вигляді наступного алгоритму (рис. 1).

Рис. 1. Запропонований алгоритм визначення середньої врожайності, де:

? середня врожайність i-ї культури по господарству за попередні п'ять років; ? середня врожайність i-ї культури j-го поля сівозміни господарства за попередні п'ять років; ? нормативно-ресурсна врожайність i-ї культури j-го поля сівозміни господарства; - середня врожайність, вибрана для розрахунку страхової премії.

Оскільки за відсутності середньої врожайності конкретного поля сівозміни за діючими методиками для розрахунку страхової суми береться врожайність як середня по господарству (або по району) за попередні роки, що майже не показує залежність від родючості ґрунтів, доцільно в певних випадках, визначених рис. 1, обчислювати її з урахуванням бала бонітету наступним чином:

,

де - нормативно-ресурсна врожайність сільськогосподарських культур;

- середньозважений по господарству бал бонітет ґрунту або окремого поля сівозміни;

- середня ціна одного бала бонітету ґрунту по врожайності сільськогосподарської культури;

, - норма внесення мінеральних та органічних добрив, передбачених планом внесення під культуру;

, - окупність 1 ц діючої речовини мінеральних та 1 т органічних добрив приростом врожаю.

Наведений розрахунок дозволяє визначити планову врожайність точніше, адже містить середню врожайність по району більше, ніж за п'ять років, що дає змогу врахувати вплив природно-кліматичних умов на неї.

Другим етапом у розрахунку вартості страхування є встановлення обґрунтованого тарифу з урахуванням родючості земель. Слід розробити додатковий коефіцієнт до тарифу, який залежатиме від бала бонітету та виступатиме як важіль впливу на точність оцінки планової врожайності при розрахунку страхової премії, а також як фактор заохочення виробників до екологічно ефективнішого ведення господарства. Таким чином, цей коефіцієнт використовуватиметься як так званий бонус-малус, причому він має бути обернений до бала бонітету, бо підвищення врожайності має стимулювати аграрія до дбайливого ставлення до землі через скорочення вартості страхування. Визначене уточнення врожайності надає змогу агровиробникові застрахувати втрати врожаю у повному обсязі від середньої врожайності, що склалася саме в його господарстві та з урахуванням особливостей ведення ним діяльності.

З урахуванням того, що запропонований механізм коригування тарифу за балом бонітету новий в умовах українського страхового ринку, то неможливо актуарно розрахувати відповідні коефіцієнти через відсутність необхідної статистичної бази. Тому пропонується на перших етапах впровадження такої моделі розрахунку при підвищенні бала бонітету на одну одиницю зменшувати тариф на 1%, і навпаки.

На прикладі даних з комплексного агрострахування з державною підтримкою за 2005-2008 роки кількох господарств Миколаївської області визначено, чи доцільним для них було б проведення оцінки ґрунтів задля здешевлення вартості страхування. На підставі таких вихідних даних розраховано, яку частку страхової премії складає вартість з проведення оцінки земель (табл. 4). За показниками цієї таблиці майже в усіх господарствах частка вартості оцінки земель у вартості страхування не виходить за межі 5%. Це доволі прийнятне для сплати агровиробниками з урахуванням того, що така оцінка може бути використаною власником землі в інших цілях. ресурсний страхування аграрний ризик

Таблиця 4 Частка вартості експертизи з оцінки земель у страховій премії по сільськогосподарським підприємствам Миколаївської області, %

Господарство	Рік
	2005	2006	2007	2008
Березанський район
ДП «АГРО «Коблево»	1,4	0,4	1,5	0,0
ВАТ «Прикордонник»	1,0	-	1,0	0,2
Доманівський район
ТОВ ім.Б.Хмельницького	2,6	1,0	4,1	0,3
СГ ЗАТ «Україна»	4,1	1,2	1,4	0,3
Єланецький район
ПП АТД «Гарант»	7,2	0,6	2,9	-
Кривоозерський район
ПСП ім.Горького	-	2,0	4,2	0,3
ПОСП «Свобода»	-	3,2	5,1	0,1
ФГ «Добробут»	-	1,5	3,2	0,1
Очаківський район
СГ ЗАТ ім.Ольшанців	4,9	0,7	0,9	0,1
СЗАТ «Ольвія»	2,3	0,6	1,0	0,2

На прикладі даних конкретних господарств визначено вплив бала бонітету на вартість страхування з урахуванням витрат на проведення оцінки земель. Метою цього дослідження є виявлення важеля стимулювання агровиробників до підтримання якості земель на належному рівні, зважаючи на вимоги сталого розвитку. За основу розрахунків вибрано дані 2008 року, припускаючи, що тариф, за інших незмінних умов залишився на рівні попереднього року (табл. 5).

Таблиця 5 Ефективність субсидованого страхування у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області з урахуванням бала бонітету

Господарство	Платіж без урахування бонітету, грн	Платіж після бонітування, грн	Перевитрата (+) / економія (-), грн	Відхилення, %
ДП «АГРО «Коблево»	56 754,13	56 229,84	-524,29	-0,9
ВАТ «Прикордонник»	22 225,77	22 090,01	-135,76	-0,6
ТОВ ім.Б.Хмельницького	6 753,88	6 729,59	-24,29	-0,4
СГ ЗАТ «Україна»	7 840,91	7 805,75	-35,16	-0,4
ПП АТД «Гарант»	7 780,68	7 746,12	-34,56	-0,4
ПСП ім.Горького	16 502,08	16 380,31	-121,77	-0,7
ПОСП «Свобода»	25 568,99	25 356,55	-212,44	-0,8
ФГ «Добробут»	17 875,89	17 740,38	-135,51	-0,8
СГ ЗАТ ім.Ольшанців	11 053,85	10 986,56	-67,29	-0,6
СЗАТ «Ольвія»	172 356,18	171 065,11	-1 291,07	-0,7

Дані таблиці 5 можуть бути використані сільськогосподарськими підприємствами для встановлення доцільного рівня підвищення родючості земель з метою значної економії коштів. Отримані підприємствами знижки незначні, проте ця процедура повинна мати насамперед екологічний ефект та сприяти покрашенню якості земель.

За методикою, застосованою у дисертації, отримано залежності коефіцієнта коригування страхового тарифу від вартості витрат на оцінку земель. За базу використано формули, які визначають розрахунок страхової премій та субсидії. Умова доцільності страхування зображена у вигляді залежності за формулою:

,

де - страховий платіж з урахуванням субсидії без коригування на бонітет;

- страховий платіж з урахуванням субсидії та коригування тарифу.

Шляхом перетворень обох сторін нерівності 2 з урахуванням модифікованих формул для розрахунків показників отримуємо наступну залежність:

,

де - страхова сума за договором страхування врожаю сільськогосподарських культур з державною підтримкою;

- страховий тариф по конкретній культурі, %;

- витрати на оцінку землі;

- коригуючий коефіцієнт до страхового тарифу за балом бонітету.

Формула 3 показує, яку економію коштів від страхування з державною підтримкою з урахуванням підвищення родючості земель агровиробник буде отримувати, коли кількість балів бонітету, на яку він збільшить родючість ґрунтів за попередній рік, перевищуватиме подвійну частку вартості оцінки земель у сумі страхової премії, розрахованої за тарифом без використання коригуючого коефіцієнта. Проте цей механізм розрахунку спричинює негативний ефект у разі зменшення бала бонітету, оскільки в такому випадку страхувальник на черговий рік страхування сплатить більший платіж. Це буде своєрідним штрафом за те, що агровиробник не сприяв підвищенню якості землі.

В умовах очікуваного зняття мораторію купівлі-продажу на землю така пропозиція набуває особливого значення. Адже, бонітування земель стане не лише обов'язковою умовою при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур з державною підтримкою, а й передумовою створення актуальної бази по ґрунтах, що будуватиметься за даними проведених оцінок. Це сприятиме визначенню слабких місць і територій, розробці прогнозів та екологічному розвитку сільського господарства регіону.

На сучасному етапі розвитку інформаційно-консультаційного забезпечення в сільському господарстві недостатньо поширена система інформування потенційного агрострахувальника, що є однією з причин неповного охоплення страхуванням господарств через необізнаність потенційних страхувальників стосовно переліку послуг агрострахування, умов страхування та надійних страхових компаній в цій галузі. В роботі надані рекомендації стосовно вдосконалення системи інформаційно-консультаційного забезпечення страхування у сільському господарстві України. Доповнення переліку дорадчих послуг інформаційно-консультаційною допомогою з питань агрострахування як у цілому, так і за програмами субсидованого страхування та збором необхідної інформації для забезпечення актуарно збалансованих розрахунків дозволило б прискорити процес впровадження страхування. З цією метою має бути вдосконалене законодавчо-нормативне забезпечення дорадчої системи внесенням змін до Закону «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» та підзаконних актів до нього.

Зазначені вище удосконалення страхового забезпечення представлено у вигляді схеми з урахуванням особливостей кожної з сторін (рис. 2).

Запропонована у дисертації модель страхового захисту «виробник-бал бонітету-страховик» з урахуванням вдосконаленого механізму взаємодії основних учасників ринку агрострахування та інформаційно-консультаційної системи дозволить за монополізації держави у галузі страхування сільськогосподарських ризиків, зберегти якісний рівень сільськогосподарських земель країни, забезпечити економічну стійкість підприємств галузі та створити умови для соціального розвитку сільського господарства.

ВИСНОВКИ

Наукові результати дисертаційного дослідження дають змогу вирішити актуальне науково-практичне завдання щодо страхового забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Основні висновки та результати, одержані в процесі дослідження, зводяться до наступного.

1. Сталий розвиток у сільському господарстві являє собою таке розширене відтворення, що сприяє гармонізації основних його аспектів - економічного, екологічного та соціального. Визначено, що сільське господарство України знаходиться на етапі становлення основних засад сталого розвитку, що вимагає пошуку ефективних інструментів, що дозволять галузі досягнути його.

2. Доведено, що страхування є одним з важливих інструментів мінімізації ризиків сільськогосподарської діяльності. Як виявив аналіз законодавчо-нормативного забезпечення агрострахування, в країні відсутня повна та системна законодавчо-нормативна база в частині страхування агроризиків, недостатньо чітко розроблено механізм державної підтримки аграріїв та неповно враховано особливості цього виду страхування й інтересів аграріїв та страховиків.

3. Встановлено, зважаючи на дослідження сучасного стану ресурсного забезпечення сільського господарства Миколаївської області, що остання є одним з регіонів інтенсивного землеробства в Україні, а її виробнича структура - рослинницько-тваринницька, причому провідне місце посідає саме рослинництво. Виробники сільськогосподарської продукції мають значні можливості для всебічного розвитку галузі, проте існуючий стан ресурсного забезпечення недостатній для стабільного функціонування.

4. За результатами дослідження ринку агрострахування визначено, що попит на ці послуги прямо пропорційний сумам державної допомоги, що надається на здешевлення страхових внесків. Встановлено, що наявна статистична база даних з аграрного страхування з державною підтримкою є обмеженою та не дає можливості всебічно оцінити ефективність страхового захисту. На зацікавленість агровиробника у страхуванні впливає страхова премія, визначена під впливом таких факторів, як: застрахована площа, врожайність та ціна культури, страховий тариф.

5. Виявлено, що одним з оптимальних методів оцінки інструментів управління ризиками сільського господарства є метод стратегічного аналізу, за результатами якого страхування визнано ефективним інструментом мінімізації таких ризиків, дія якого максимізуватиметься з урахуванням втручання держави в процес сільськогосподарського страхування на всіх його етапах.

6. Запропоновано удосконалення системи страхового захисту та поліпшення механізму взаємодії основних учасників процесу страхування з державною підтримкою. Вважається за доцільне створити дві державні структури: Агентство з управління ризиками сільськогосподарського виробництва та Державну компанію з перестрахування таких ризиків. Це вимагає розробки відповідної законодавчо-нормативної бази через внесення змін до ряду нормативних документів, а також розробку Закону «Про страхування сільськогосподарських ризиків з державною підтримкою»ю Це встановить основні вимоги до учасників страхового ринку та затвердить механізм здійснення державної підтримки в частини здешевлення страхових премій. Наведені пропозиції дадуть змогу не лише контролювати та регулювати ринок агрострахування, а й створити базу даних, яка необхідна кожній з сторін страхового процесу для аналізу, оцінки ефективності та подальшого прогнозування діяльності.

7. Розроблено і запропоновано для впровадження модель страхового захисту «виробник-бал бонітету-страховик», яка передбачає вдосконалений алгоритм розрахунку середньої врожайності та методику визначення коефіцієнта коригування страхового тарифу з урахуванням родючості сільськогосподарських угідь. Для цього вважається за необхідне проведення бонітування ґрунтів, як обов'язкової процедури, що має передувати оцінці ризику при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур з державною підтримкою.

8. Надано рекомендації щодо доповнення дорадчих послуг інформаційно-консультаційною підтримкою страхування сільськогосподарських ризиків та поліпшення таким чином системи інформаційно-консультаційного забезпечення у сільському господарстві з метою більш глибокого використання інструменту страхування в процесі досягнення сталого розвитку галуззю.

9. Доведено, що врахування особливостей страхування в процесі впровадження забезпечення сталого розвитку сільського господарства сприятиме поліпшенню основних його складових за умов створення прозорої та досконалої системи агрострахування, використання останнього як фактора підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та раціонального використання земельних ресурсів. Економічний ефект від запропонованих вдосконалень полягатиме у відшкодуванні збитків агровиробникам за несприятливих природних умов, а через це у зменшенні коливань їх доходів та стабілізації економічного становища підприємства, що користується послугами страхування. Соціальний ефект досягатиметься через впевненість аграрія в одержанні навіть за несприятливих природних умов страхового відшкодування для продовження своєї діяльності. Це сприятиме збереженню робочих місць на підприємстві, скороченню міграції сільського населення та поліпшенню соціальної інфраструктури на селі. Екологічним ефектом стане зацікавленість землекористувачів у раціональнішому використанні землі та підтримці корисних властивостей останньої на належному рівні, потенційна можливість її використання у майбутньому за допомогою сучасних технічних та технологічних досягнень та засобів захисту врожаю.

Одержані в роботі результати та розроблені методики розрахунків можуть бути використані в подальших дослідженнях, спрямованих на досягнення сталого розвитку сільського господарства України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Пантелєєв В.Д. Аналітичний огляд сучасного стану страхування сільськогосподарських ризиків в Україні / В.Д. Пантелєєв, О.Ю. Кіпрєєва // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2006. - Вип. 4(38) . - С. 25-31. (Автору належить збір, обробка та аналіз даних з сільськогосподарського страхування)

2. Кіпрєєва О.Ю. Необхідність страхування при стратегічній реструктуризації регіональної економіки / О.Ю. Кіпрєєва // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007. - №1(13). - C. 65-71.

3. Кіпрєєва О.Ю. Міжнародний досвід управління ризиками в сільському господарстві / О.Ю. Кіпрєєва // Економічні науки (Вісник ХНТУСГ). - 2007. - Вип.55. - C. 193-199.

4. Кіпрєєва О.Ю. Дослідження ефективності страхування сільськогосподарських ризиків (в рослинництві) в Україні / О.Ю. Кіпрєєва // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2009. - Вип. 2(49). - С. 129-138.

5. Кіпрєєва О.Ю. Впровадження дорадчих послуг з питань інформаційної підтримки агрострахування / О.Ю. Кіпрєєва // Аграрний вісник Причорномор'я : зб. наук. праць (Економічні науки). - 2009. - Вип. 49. - С. 71-74.

6. Шебаніна О.В. Раціональне співвідношення між добровільним та обов'язковим страхуванням врожаю сільськогосподарських культур / О.В. Шебаніна, О.Ю. Кіпрєєва // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (Економічні науки). - 2009. - №6. - С. 45-49. (Автором вивчено різноманітні точки зору науковців щодо форми ведення сільськогосподарського страхування)

7. Кіпрєєва О.Ю. Методичні передумови управління ризиками в аграрному виробництві / І.Л. Дибач, О.Ю. Кіпрєєва // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2010. - Вип. 2(53). - С. 95-108. (Автором досліджено і систематизовано сільськогосподарські ризики та інструменти мінімізації їхнього впливу).

Матеріали наукових конференцій:

8. Кіпрєєва О.Ю. Дискусійні положення правового забезпечення страхового захисту в сільському господарстві / О.Ю. Кіпрєєва // Причорноморська регіональна наук.-практ. конференція, квіт. 2007 р. : тези доп. - Миколаїв, 2007. - С.24.

9. Кіпрєєва О.Ю. Методичні основи дослідження регіонального ринку страхових послуг в аграрному секторі / О.Ю. Кіпрєєва // Причорноморська регіональна наук.-практ. конференція професорсько-викладацького складу, квіт. 2008 р. : тези доп. - Миколаїв, 2008. - С.21-22.

10. Кіпрєєва О.Ю. Застосування методики SWOT-аналізу при дослідженні інструментів мінімізації аграрних ризиків / О.Ю. Кіпрєєва // Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин IV Міжнародна наук.-практ. конф., 20-21 трав. 2010 р. : тези доп. - Умань, 2010. - С.140-142.

АНОТАЦІЇ

Кіпрєєва О.Ю. Підвищення ролі страхових відносин у формуванні сталого розвитку сільського господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Миколаївський державний аграрний університет. Миколаїв, 2011.

Досліджено теоретичні і методичні засади страхового забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Розглянуто сучасний стан, тенденції розвитку та організація страхових відносин у сільському господарстві. Визначено основні напрями вдосконалення страхового забезпечення сталого розвитку сільського господарства.

За результатами досліджень встановлено основні інструменти мінімізації ризиків сільськогосподарської діяльності, серед яких важливу роль відіграє страхування. Отримано та обґрунтовано залежність страхових платежів від результатів сільськогосподарського виробництва, що дозволяє оптимізувати витрати агровиробника на страхування. Надані рекомендації з удосконалення інформаційно-консультаційної підтримки страхування сільськогосподарських ризиків. Розроблено модель страхового захисту з використанням бала бонітету при визначенні вартості страхування з метою впливу на екологічну складову сталого розвитку. Удосконалено механізм взаємодії основних учасників системи сільськогосподарського страхування з урахуванням державної підтримки.

Ключові слова: сталий розвиток, страхування, сільське господарство, сільськогосподарські ризики, страхові премії, інструменти мінімізації, бонітет, субсидії, інформаційно-консультаційне забезпечення, державна підтримка.

Кипреева Е.Ю. Повышение роли страховых отношений в формировании устойчивого развития сельского хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. Николаевский государственный аграрный университет. Николаев, 2011.

Исследованы теоретические основы страхового обеспечения устойчивого развития сельского хозяйства. Рассмотрены современное состояние ресурсного обеспечения сельского хозяйства, тенденции развития и организация страховых отношений в указанной отрасли. Определены основные направления совершенствования страхового обеспечения устойчивого развития сельского хозяйства.

Автором проанализированы основные инструменты управления сельскохозяйственными рисками, в результате чего страхование признано эффективным инструментом минимизации подобных рисков, благодаря его возможности обеспечить одновременную защиту от рисков как финансового, так и природно-климатического характера. Действие этого инструмента будет максимальным при государственном участии в процессе сельскохозяйственного страхования на всех его этапах.

...