Підвищення енергетичної ефективності української економіки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національна академія наук УкраЇни

Інститут Економіки промисловості

Спеціальність 08.00.03 -Економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення енергетичної ефективності української економіки

Котляренко Дмитро Володимирович

Донецьк-2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) у відділі проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор інституту.

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Аптекар Савелій Семенович,

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри інвестиційного менеджменту;

кандидат економічних наук

Лежепьокова Вікторія Геннадіївна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Захист відбудеться " 25 "березня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "24" лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиЛ.М. Кузьменко

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У нинішній час одними з найбільш актуальних є дослідження проблем сталого розвитку цивілізації. Людство у спробі погодити економічні, енергетичні та екологічні інтереси зіштовхнулося з необхідністю пізнання системи зв'язків, що визначають споживання енергетичних ресурсів. Прояв нових закономірностей і тенденцій відбувся не тільки у зв'язку із планетарними ускладненнями кліматичного характеру, але і з розвитком постіндустріалізму, глобалізацією й іншими рисами сучасного світового господарства.

В умовах невизначеності шляхів розвитку цивілізації більшість наявних концепцій передбачає скорочення споживання органічних видів енергоресурсів, спалювання яких призводить до пагубних екологічних наслідків, у першу чергу підвищеної емісії парникових газів, еквівалентом яких прийнятий двоокис вуглецю (вуглекислий газ - СО2).

За логікою міжнародних інститутів найбільш жорстких санкцій мають зазнати країни з найгіршими параметрами енергетичної й екологічної прийнятності, зокрема країни з найбільшими значеннями річної витрати первинних енергоресурсів (ПЕР) на обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП).

У перерахуванні на макроекономічні показники в Україні ефективність використання енергоносіїв майже в 2 рази гірше за світові показники і в 3 рази, - ніж у країнах ЄС. Але якщо оцінювати витрати ПЕР на душу населення, то колишні соціалістичні країни центральної й східної Європи далеко відстають за рівнем задоволення енергетичних потреб своїх громадян від країн-економічних лідерів.

Технологічна недосконалість індустріальних (особливо старопромислових) країн у перетворенні ПЕР і недостатньо інноваційна структура їх ВВП є об'єктивними, але висока енергоємність не може бути виправдана тільки цими факторами. Наукові розробки вітчизняних вчених О.І. Амоші, С.С. Аптекаря, В.В. Микитенко, В.Е. Ліра, В.Г. Лежепьокової і російських дослідників В.А. Волконського, А.І. Кузовкіна, М.М. Алібегова та Л.М. Григор'єва дають суттєвий приріст знань щодо економічного і енергетичного розвитку країн, але на сучасному етапі потрібна науково-методична база для інтегрального оцінювання їх економіко-енергетичної і екологічної досконалості.

Відсутність апарату, придатного для порівняння національних економік за ступенем енергетичної ефективності, створює небезпеку прийняття помилкових рішень регіонального і планетарного масштабу в справі забезпечення сталого розвитку.

Стан проблеми і необхідність її вирішення обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв'язок робити з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темою "Ефективність державної підтримки та перспективи інноваційного розвитку і структурних перетворень вугільної промисловості України" (номер держреєстрації 0106U008449, 2006-2009 рр.), у рамках якої автором досліджено проблеми ефективності виробництва й витрати палива, а також перспективи структурних перетворень у вугільній промисловості; за темою "Формування державної політики стосовно вугільної промисловості в умовах інтеграції України у світову економіку" (номер держреєстрації 0109U000964, 2009-2010 рр.) - аналіз світових тенденцій розвитку структури вугільної промисловості, аналіз енергетичної ефективності діяльності вугільних шахт, розробка пропозицій щодо оптимізації структури паливної бази країни.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є встановлення зв'язків між темпами економічного зростання країн і витратами ПЕР для управління енергетичною ефективністю і екологічною прийнятністю національних економік.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

виявлено залежність між економічним зростанням країн і кількісно-якісними характеристиками споживання ними первинних енергетичних ресурсів в умовах підсилення жорсткості вимог до забезпечення сталого розвитку;

з використанням рікардіанської ідеології порівняльних переваг показано значущість енергетичної ефективності національної економіки для її зростання в умовах глобалізації світового господарства;

проаналізовано і обґрунтовано недосконалість існуючих підходів до оцінки енергетичної ефективності національних економік;

розроблено класифікацію країн за групами, що відрізняються ступенем індустріального розвитку, показано властиві угрупуванням відмінності у споживанні первинних енергетичних ресурсів;

розроблено модель, яка дає можливість оцінювати та порівнювати економіко-енергетичні і екологічні характеристики країн світу, оцінено показники економіки України;

проаналізовано стан найбільш енергоємних галузей української промисловості і плани їх розвитку;

розроблено комплекс пропозицій щодо підвищення енергетичної ефективності вітчизняної економіки.

Об'єктом дослідження є споживання енергоресурсів у різних країнах світу. економічний зростання енергетичний якісний

Предмет дослідження - сукупність теоретичних і практичних аспектів підвищення ефективності використання енергоресурсів в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою роботи є стан сучасної економічної науки щодо забезпечення сталого розвитку людства. Для вирішення наукових завдань з узагальнення енергетичних проблем економічного розвитку використано загальнонаукові методи абстракції, систематизації, порівняння й аналізу; для розподілу країн на групи за ступенем індустріального розвитку - методи кластерного аналізу; встановлення зв'язків між енерговитратами і розвитком макроекономіки - регресійного аналізу; виявлення статистично значимих відмінностей між енергетичними характеристиками груп країн - кореляційного аналізу (за критерієм Спірмена); отримання оцінки енергетичної ефективності розвитку країн - математичного моделювання; для комплексної характеристики економіко-енергетичного та екологічного стану світової (регіональних) економіки - побудови кумулятивних кривих.

Інформаційну базу досліджень склали дані, що публікуються Світовим банком, нормативні й законодавчі акти, звітні та статистичні галузеві дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні підходів до оцінки енергетичної ефективності національних економік, які знаходяться на різних стадіях індустріального розвитку і мають різні темпи економічного зростання. До найбільш суттєвих результатів дослідження, що відзначають його наукову новизну, відносяться такі:

уперше:

обґрунтовано доцільність розподілу притаманного національному господарству споживання первинних енергоресурсів на постійну частину, яка стосується домогосподарств і тіньового сектору економіки, і ту, що залежить від змін макроекономічного показника. Відповідна регресійна модель у вигляді полінома другого ступеня дає можливість для більш точної оцінки енергетичних витрат, пов'язаних з економічним розвитком країн;

надано підхід до визначення інтегрального показника енергетичної і екологічної ефективності національних економік, який ураховує інтенсивність економічного зростання країни, кількість споживання і ефективність переробки нею первинних енергоресурсів та обсяг викидів в атмосферу парникових газів;

удосконалено:

науковий підхід до класифікації країн за ступенем їх індустріального розвитку, який відрізняється використанням S-подібних логістичних кривих, побудованих за розрахунковими показниками, що враховують питомий ВВП країни і частку сфери послуг у його структурі. Нова класифікаційна система дає можливість об'єктивно виділяти постіндустріальні економіки і ті, що знаходяться на шляху переходу до цієї стадії, серед інших;

дістали подальшого розвитку:

підхід до комплексної характеристики економіко-енергетичного та екологічного становища світової (регіональної) економіки за допомогою подвійних кумулятивних кривих, побудованих за убуванням показників енергетико-екологічної досконалості національних економік;

пропозиції з визначення оптимального за фінансовими і екологічними критеріями співвідношення вугілля і природного газу у структурі енергоресурсної бази країни на основі використання кривих байдужості і бюджетних ліній;

висновки про перспективи розвитку національних економік з однаковими витратами на оборону і різними темпами економічного зростання, які поширено на таку ж ситуацію із забезпеченням енергоресурсами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у вирішенні задач щодо зниження в України обсягів споживання ПЕР і викидів парникових газів. Раціональність обґрунтувань і пропозицій наукових розробок підтверджено відповідними довідками Мінвуглепрому України (від 11.10.2010 № 1681/06/06 про врахування доцільності розширення споживання вугілля у вітчизняній економіці за фінансовими та екологічними критеріями); ДП "Укрінтеренерго" (від 15.09.2010 № 1806/01 про доцільність інтернаціоналізації оптових ринків електроенергії та перетворення України на країну-транзитера електричної енергії); ДП "Регіональні електричні мережі" (від 03.09.2010 № К3/2028 про доцільність участі компанії з постачання електричної енергії в інвестуванні проектів зі створення енергетичних комплексів на вугільних шахтах).

Особистий внесок здобувача. Наведені результати дисертаційної роботи відображають авторський підхід до вирішення наукових задач щодо встановлення енергетичних закономірностей економічного розвитку країн. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися і були схвалені на І Міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки" (Донецьк, 26 лютого 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми енергетичної безпеки України" (Донецьк, 25-26 квітня 2008 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Современные проблемы управления производством" (Донецьк, 22-23 жовтня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання (Донецьк, 19-20 жовтня 2009 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования» (Донецьк, 12-13 листопада 2009 р.), на засіданні круглого столу "Альтернативы импорту природного газа в Украину" (Донецьк, 10 червня 2010 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції "Современные проблемы управления производством" (Донецьк, 14-15 жовтня 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, із яких дві монографії у співавторстві, 6 наукових статей у фахових журналах і збірниках наукових праць, тези 4 доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 4,93 д.а., з яких особисто автору належить 4,03 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 170 найменувань і додатків. Робота містить 7 таблиць, 41 рисунок. Повний обсяг роботи - 190 сторінок.

Основний зміст дисертації

Перший розділ "Сучасні проблеми економічного зростання країн". Ефективність національної економіки визначається її результативністю в досягненні мети. Незважаючи на розмаїтість цілей, що висуваються різними країнами, досягнення максимально можливого економічного зростання традиційно було головним макроекономічним пріоритетом.

Існує багато теорій щодо чинників економічного зростання країн. Вважається, що концептуально вони відрізняються за уявленням про науково-технічний прогрес. Так, посткейнсіанські моделі виходили з нейтральності впливу технологічних досягнень і вважали головним чинником економічного зростання інвестиції; неокласичні підходи базувалися на розгляді взаємовідносин праці і капіталу із зовнішнім до них інноваційним фактором; школа економістів нової хвилі за головну в концепції економічного зростання мала ідею ендогенних, тобто вирощених саме в надрах бізнес-структур науково-технічних досягнень. При цьому жодна ідеологія не розглядає енергетичні ресурси як такі, що можуть самостійно обумовити економічний розвиток країни. Але стан довкілля обумовлює необхідність сталого розвитку і переходу від економічних цілей з екологічними обмеженнями до екологічних цілей з економічними обмеженнями. За таких умов енергетичний чинник - кількість і структура споживання ПЕР - виходить в розряд найголовніших. Наднаціональні мотиви задоволення потреб сьогоднішнього часу, не беручи під сумнів здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби, все більше впливають на національні інтереси.

Сталого розвитку можна досягти в результаті реалізації одного з підходів, що істотно відрізняються: охоронного, модернізаційного і структуралістського. Перший з них припускає збереження нинішньої моделі економіки з пріоритетом великого бізнесу; другий - трансформацію соціальних систем і інститутів без радикальної перебудови суспільства, але з посиленням регулюючої ролі держави; третій - заперечення ставки на економічне зростання, редукування ролі держави при розвитку народовладдя.

У нинішньому світовому співтоваристві, судячи з положень Кіотського протоколу, домінує модернізаційна ідеологія: скорочення глобальних викидів діоксиду вуглецю (СО2) за рахунок сполучення регламентуючих і ринкових механізмів. Для країн установлюються квоти на викиди в атмосферу вуглекислого газу і поряд з цим вони мають право торгівлі ліцензіями на викиди. Суть механізму Кіотського протоколу - створення у світовому масштабі ринку екстерналій. Але це - паліатив: для виходу на режим сталого розвитку, за оцінками експертів, необхідне дворазове скорочення загальносвітового споживання копальних енергоресурсів до 2050 р. При цьому, щоб відсталі країни змогли здійснити свій економічний розвиток, розвиненим економікам слід скоротити споживання ПЕР у 10 разів. Такий результат важко уявити навіть при повному сполученні технологічних, економічних і структурних впливів.

Ефективність економічного розвитку будь-якої країни напряму пов'язана з комбінацією інтенсивності розвитку і відповідними витратами ПЕР. Якщо дві країни споживають однакову кількість енергоресурсів, що дорівнює nx, де n - частка витрат на енергоресурси, а x - ВВП першої країни, то залежно від стану економіко-енергетичного показника , де k і p - відповідно темпи економічного зростання першої й другої країни, їхній розвиток може бути принципово різним (рис. 1).

При значенні m, яке більше одиниці, розвиваються обидві економіки, але друга, із ВВП, позначеним символом y, - більш інтенсивно; при показнику m меншим за одиницю траєкторія другої країни є шляхом економіки, що приходить до краху незалежно від її початкового стану. Це свідчить не тільки про тісний зв'язок між економікою та її енергетичною базою, але й про наявність обмежень у споживанні енергетичних ресурсів, обумовлених інтенсивністю саме економічного розвитку країни. Більш високі темпи зростання потребують певної кількості енергоресурсів, але якщо розвиток недостатньо інтенсивний для того рівня споживання, що склався, макроекономічна ситуація на перспективу може стати небезпечною. Тому більш доцільним є стимулювання економічного розвитку країн, що мають рікардіанські переваги в сфері використання енергоресурсів. При цьому варто враховувати не тільки кількість витрат ПЕР, але й супутній викид парникових газів, який залежить від структури паливної бази - при спалюванні вугілля в атмосферу виділяється майже у два рази більше, ніж при переробці природного газу. Таким чином, енергетична ефективність країни може бути підвищена через заміну одного виду ПЕР іншим, оптимальні кількості яких можуть бути визначені за допомогою двопродуктових ізоквант і бюджетних кривих.

Рис. 1. Фазові траєкторії розвитку двох країн з однаковим рівнем

енергоспоживання

Але, як випливає з історичного узагальнення, вибір домінуючого енергоносія обумовлює не тільки енергетико-екологічні показники макрорівня, а технологічний уклад і темпи розвитку країн тощо. Тому у світовій практиці усе більше скорочується коло країн з домінуючою вугільною енергетикою на тлі росту чисельності економік з домінуванням нафти (а зараз, все частіше, природного газу) в національних паливо-енергетичних комплексах.

Для ранжирування національних економік за ступенем їх енергетичної ефективності запропоновано використання подвійних кривих пропозиції - кумулятивних кривих, побудованих з урахуванням економіко-енергетичних і еколого-енергетичних показників. Однак зазначене моделювання вимагає знання абсолютної і порівняльної енергетичної ефективності національних економік. Інтегральні показники, що ґрунтуються на зв'язку макроекономічних і енергетичних показників, зараз відсутні. Ті змінні, що застосовуються, є спрощеними і тому не здатними об'єктивно охарактеризувати відповідну національну економіку; альтернативні ж наукові підходи в основному дають не інтегральні, а часткові оцінки. Для встановлення ступеня енергетичної досконалості національних економік потрібно дослідження закономірностей витрат первинних енергоресурсів, пов'язаних з економічним зростанням.

Розділ 2. Нові підходи до оцінки енергетичної ефективності країн. Із застосуванням статистичних методів кластерного аналізу сукупність із 101 країни за даними спостережень 2006 р. була розподілена на п'ять груп (кластерів). Перша група увібрала виражені індустріальні економіки, друга - ранньоіндустріальні, третя - доіндустріальні (аграрні), четверта - пізньоіндустріальні й п'ята - постіндустріальні. Як ознаки виступали аграрна, індустріальна й сервісна складові в структурі ВВП, а також питомий національний доход за паритетом купівельної спроможності. Основні характеристики груп наведені в табл. 1.

Для об'єктивної ідентифікації країн за ступенем індустріального розвитку уведений спеціальний індекс, що розраховується за формулою логістичної кривої

,(1)

де  - інтегральний показник постіндустріальної розвиненості країн зі значеннями 1 (постіндустріальні) и 0 (непостіндустріальні);

;

 - річний питомий національний доход, розрахований за паритетом купівельної спроможності, дол. США на 1 людину;

 - частка сфери послуг у формуванні ВВП країни, відсот.

Таблиця 1

Середні показники за групами країн світу

Номер кластера (кількість країн)	Частка аграрного сектору, відсот.	Частка індустріаль- ного сектору, відсот.	Частка сфери послуг, відсот.	Націона-льний доход, тис. дол. на 1 люд.	Індекс індустрі- альної розвиненості, од.	Питоме споживання ПЕР, т н.е.*) на 1 люд.
1 (15)	7,9	55,7	36,4	11,0	36*10-5	2,3
2 (29)	16,4	26,7	56,9	4,2	15*10-5	0,7
3 (11)	31,3	28,2	40,5	1,5	3*10-5	0,6
4 (25)	6,1	33,2	60,7	12,4	0.024	2,4
5 (21)	1,7	27,7	70,6	36,1	0.94	4,9

*) т н.е. - тонн нафтового еквівалента.

Графічним втіленням змінної INTC є S-подібна логістична крива (рис. 2).

Рис. 2. Логістична крива, що характеризує рівень індустріального

розвитку країн світу

Чим більшим є рівень індустріальної розвиненості країни, тим ближчим є значення властивого їй індексу до одиниці. На діаграмі крайньою праворуч є точка, яка символізує Люксембург, замикають групу постіндустріальних країн Іспанія (0,897) и і Греція (0,814). Португалія, наприклад, знаходиться на перехідному етапі від пізнього індустріалізму до постіндустріалізації (значення індексу 0,27), індустріальні країни мають значно нижчі показники, навіть Південна Корея отримала за розрахунком 0,09; Чехія - 0,05. Індекс Росії, України, Туреччини близький до нуля.

Аналіз за методом рангової кореляції Спірмена дозволив дійти висновку, що енергетичні потреби країн вираженої індустріальної природи (перша і четверта групи) відрізняються як від запитів постіндустріальних, так і слаборозвинених в індустріальному відношенні країн, але між собою ці групи статистичних відмінностей не мають. Найпотужнішим з витрат первинних енергоресурсів є п'ятий, постіндустріальний, кластер, але й серед його елементів показники можуть істотно відрізнятися (рис. 3).

Рис. 3. Питоме споживання енергоносіїв по кластерах

Важливою особливістю економічного зростання національних економік є характерна для більшості з них зростаюча віддача від масштабу - додаткові граничні енергетичні витрати, якщо аналізувати досить тривалі історичні періоди, супроводжуються зростанням граничного валового внутрішнього продукту. В основі цього феномена є не тільки удосконалення технологічної бази економіки, але й наростання віртуалізації економіки, яка є наслідком реструктуризації структури ВВП.

Для виявлення енергетичних закономірностей економічного розвитку країн доцільно розглянути зв'язок річних витрат енергоносіїв з розміром виробленого ВВП, обчисленого за паритетом купівельної спроможності.

За результатами регресійного аналізу витрати первинних енергоносіїв у національній економіці доцільно описати поліномом другого ступеня

,(2)

де EtY - вільний член полінома, що відповідає річним витратам ПЕР, не пов'язаним з виробленням ВВП;

EtХ - складова річних енергетичних витрат, пов'язана з виробленням ВВП;

 - обсяг ВВП, вироблений за рік, обчислений за паритетом купівельної спроможності;

 - складова зі знаком "мінус", пропорційна квадрату річного обсягу ВВП;

 - складова зі знаком "плюс", пропорційна обсягу ВВП, виробленого за рік.

EtY -енергоресурси, що використовуються для особистого споживання в домогосподарствах, на особистому автотранспорті й т.д., а також витрати ПЕР у неофіційному (тіньовому) секторі економіки. Обсяг EtY корелюється з кількістю населення в країні і певною мірою залежить від властивих їй кліматичних і географічних умов.

Тобто для об'єктивного оцінювання енергетичної ефективності національних економік має сенс розглядати тільки спеціалізовану частину витрат ПЕР.

Зразок діаграми за даними Франції періоду 1960-2008 рр., що ілюструє характер залежності (2), наведено на рис. 4.

Рис. 4. Економіко-енергетичні характеристики Франції

Характер зміни функції дає підставу для проведення аналогії зі зміною механічної роботи при русі тіл: негативна частина величини Etx, пропорційна квадрату ВВП, подібна роботі сил опору руху, позитивна - роботі рушійних сил. При цьому варто враховувати, що первинні енергетичні ресурси не повністю перетворяться на корисну для національної економіки енергію, оскільки існують втрати різного роду, зокрема технологічні.

,(3)

де A1t - чиста енергія, витрачена в рік t на вироблення ВВП;

 - коефіцієнт корисної дії, що показує ефективність перетворення ПЕР національною економікою.

Кожній країні властивий свій хід економічного розвитку з певним прискоренням, економічним аналогом якого виступає темп економічного зростання. На рис. 5 показана зміна в часі національного багатства трьох постіндустріальних країн - Франції, Бельгії і Японії, - яка може бути апроксимована функцією виду (4).

,(4)

де Х - поточний стан національного багатства країни в рік t;

w - прискорення розвитку економіки;

 - значення ВВП за умови t=0;

 - стан національного багатства в момент t=0.

За майже піввіковий період, починаючи з 1960 р., економіка Франції розвивалася із прискоренням 48 млрд. дол. / рік, Бельгії - 8 млрд. дол./рік, а Японії - 146 млрд. дол./рік, для цього були потрібні витрати ПЕР, що відповідають ефективності перетворення енергоресурсів в господарському комплексі та інертності саме макроекономіки, тобто її чутливості до впливу енергетичних ресурсів.

Рис. 5. Розвиток національних економік за часом

На підставі цього ступінь енергетичної ефективності національної економіки (м) є функцією виду

.(5)

Чим більше значення цієї змінної, тим досконалішою в енергетичному плані є відповідна національна економіка і тим з меншими витратами первинних енергоресурсів відбувається її розвиток.

Про зв'язок між енергоспоживанням і темпами економічного зростання може свідчити українська практика. Різкий підйом економіки 2002-2005 рр. - до 12% річних - обумовив зростання споживання первинних енергоносіїв від 132 майже до 140 млн. т н.е., наступне ж уповільнення - до 2% приросту ВВП на рік - викликало спад потреби в ПЕР до 131 млн. т н.е.

Розрахунки для деяких країн, виконані за даними 2001-2007 рр., свідчать, що показник м для Бельгії становить 4000, для Греції - 1526, Італії - 9411, Китаю - 2995, Півд. Кореї - 744, Португалії - 1125, Росії -2815, України - 144, Франції - 17500, Фінляндії - 89, Японії - 7315.

Очевидно, що належність до категорії постіндустріальних економік сама по собі не означає високої енергетичної якості країни. Якщо Франція, Італія, Японія є безсумнівними енергетичними лідерами, то Фінляндія в цьому аспекті уступає тим же Росії та Україні.

Ефективність використання ПЕР є умовою необхідною, але недостатньою. Для повної характеристики енергетичної ефективності національної економіки за умов забезпечення сталого розвитку потрібна також екологічна складова. Відповідний комплексний показник доцільно розглядати як відношення кількості парникових газів, що викидає в атмосферу за рік країна, до значення м.

Подвійна кумулятивна крива, побудована за зростанням цього комплексного показника, здатна надати картину економіко-енергетичної й екологічної ситуації у світі загалом або за окремими регіонами. На рис. 6 показана кумулятивна крива за даними 11 проаналізованих країн. Найбільш несприятливі характеристики, як свідчить діаграма, мають економіки індустріального типу - Росії, Півд. Кореї, Китаю, України. Постіндустріальні макроекономіки в більшості своїй істотно ефективніші у використанні ПЕР і нарощуванні макроекономічних показників.

Рис. 6. Подвійна кумулятивна крива, що характеризує країни

в економіко-енергетичному й екологічному аспектах

Відповідна Україні точка розташована на кінці кумулятивної кривої, тобто розвиток національної економіки створює надмірно негативний ефект і, за логікою міжнародних інституцій, має бути обмежений, наприклад, застосуванням штрафних санкцій. Тому докорінні заходи з підвищення енергетичної ефективності української економіки є нагальними.

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення енергетичної ефективності економіки України. В обсязі національного енергоспоживання частка промисловості становить понад 50%. При цьому на чорну металургію припадає близько 40% загальнопромислових витрат ПЕР, на електроенергетику - 15, паливну промисловість - 13, машинобудування - близько 9, хімію і нафтохімію - майже 7%. Енергетична й екологічна неефективність виробництва пояснюється технологічною відсталістю і зношеністю основних фондів. Відновлення виробництва потребує великих інвестицій, на які вітчизняний бізнес і держава не здатні. Тому для вирішення проблем підвищення енергетичної ефективності доцільні нетрадиційні підходи, а не тільки галузеві заходи, як передбачено Стратегією енергетичного розвитку України до 2030 р. Промислова політика має бути не тільки галузевою, а переважно макроекономічною і більш відкритою до інтернаціоналізації. Саме це, як свідчить світовий досвід, дає можливість швидше і з меншими витратами досягти екологічної й ресурсної ефективності. Але транснаціоналізація виробництва й об'єднання енергетичних систем мають доповнюватися мікроекономічними впливами. Тому в роботі обґрунтовано доцільність застосування широкого спектра заходів - від, наприклад, участі компаній, що постачають шахтам електроенергію, у створенні установок з енергогенерації на вугледобувних підприємствах до формування іноземних і зарубіжних секторів у вітчизняній економіці.

Іноземний сектор - це наявність в Україні власності компаній-нерезидентів; зарубіжний - власність українських компаній в економіках інших країн.

Найбільш прийнятною ідеологічною основою здійснюваних перетворень є сполучення принципів неоструктуралізму й екологічної модернізації, що припускають поступовість переходу господарського комплексу країни до вищого рівня ринкової еволюції. При цьому державі приділяється провідна роль у проведенні стабілізаційної політики, підтримці справедливості економічного "природного відбору", спрямованого на освоєння ринкового простору найбільш конкурентоздатними суб'єктами.

Зазначені концептуальні положення і найбільша енергетична неефективність металургії, електроенергетики й вугільної промисловості обумовлюють доцільність у державній політиці таких моментів:

неперешкоджання переходу у власність іноземних корпорацій, що володіють рудними й вугільними ресурсами, добутими за межами України, вітчизняних металургійних активів;

сприяння придбанню вітчизняними металургійними компаніями високотехнологічних підприємств за рубежами України для забезпечення національних потреб у металопродукції й одержання доступу до високих технологій;

сприяння будівництву в Україні глибоководних портів для організації ефективного імпорту вугільної і залізорудної продукції;

забезпечення приватизації шахт, що добувають вугілля коксового призначення; поступове припинення практики державного субсидування шахт, що добувають коксівне вугілля; консервація і закриття збиткових шахт, від приватизації яких відмовилися металургійні й приватні вугледобувні компанії;

сприяння придбанню вітчизняними суб'єктами бізнесу великих вугледобувних підприємств за кордоном;

стимулювання проектів спільної діяльності в рамках передбачених Кіотським протоколом угод;

сприяння інтернаціоналізації вітчизняних оптових ринків електроенергії і палива, перетворенню України на транзитера електроенергії європейського масштабу.

Іншим напрямом удосконалення енергетичної бази країни є оптимізація співвідношення видів палива в її ресурсній структурі. Для вирішення цієї проблеми запропонована модель, що враховує різну екологічну та економічну цінність субститутів - природного газу й вугілля. Рис. 7 демонструє застосування методу сполучення ізоквант і бюджетних ліній. За умов витрат країною ПЕР в обсязі 130 млн. т н.е. оптимальним є співвідношення газу і вугілля, де накладена бюджетна лінія проходить по дотичній до ізокванти, тобто при існуючих цінах - 69,9 млн. т н.е. вугілля і 7,6 млн. т н.е. природного газу, що потребує 8,9 млрд. дол. США грошового забезпечення.

Рис. 7. Оптимізація структури паливної бази за фінансовими показниками

Такий же підхід з урахуванням розходжень у викидах парникових газів при використанні різних видів палива може бути застосований для пошуку не тільки оптимальних фінансових умов, але й екологічних (рис. 8).

Рис. 8. Оптимізація структури паливної бази за екологічними показниками

Для забезпечення мінімального обсягу викидів СО2 оптимальна структура паливної бази України має бути зведена до співвідношень: річні витрати вугілля 52,2 млн. т н.е.; природного газу - 19,5 млн. т н.е.

Різниця між оптимальним співвідношенням за фінансовими і екологічними показниками досить значна. Витрати на вугілля і газ при екологічному оптимумі становлять майже на 1 млрд. дол. більше оцінених за мінімумом фінансових характеристик. Зате викиди парникових газів у випадку досягнення оптимуму за фінансовими критеріями на 48 млн. т більше (становлять 287 млн. т СО2), ніж у варіанті екологічного оптимуму.

І за фінансовими, і за екологічними критеріями нинішній українській енергетиці властиве підвищене у зіставленні з оптимумом використання природного газу. Кількість споживання вугілля може бути обґрунтовано збільшена навіть за екологічними принципами.

Отримані результати дозволяють формувати державну політику розвитку економіки України, що задовольняє національним інтересам і відповідає сучасним тенденціям розвитку світового господарства, яке перебуває під впливом енергетичної й екологічної кон'юнктури.

Висновки

Дисертаційну роботу присвячено встановленню закономірностей економічного зростання країн для управління споживанням первинних енергетичних ресурсів і викидами парникових газів.

1. Сучасний етап цивілізаційного розвитку відзначається наростанням планетарних екологічних проблем техногенної генези. Вимоги забезпечення сталого розвитку людства все більше приводять до змін пріоритетів: від економічних цілей з екологічними обмеженнями до екологічних цілей з економічними обмеженнями.

Розвиток національних економік традиційно асоціюється з темпами економічного зростання, але, як свідчать результати узагальнення існуючих провідних теорій, вони мають певну недооцінку ролі енергетичних ресурсів. Натомість вид домінуючого енергоносія створює не тільки передумови технологічного переоснащення національного господарства, але і впливає на його екологічний стан. Так, спалювання вугілля дає в два рази більші обсяги викидів СО2, ніж переробка відповідної кількості природного газу. Тому забезпечення сталого розвитку країн залежить від кількості і якості первинних енергоресурсів, які вони споживають.

2. Існує три принципово різні підходи до забезпечення сталого розвитку - охоронний, модернізаційний і структуралістський. Перший передбачає збереження існуючого стану, другий є паліативним, у якому знаходять місце, наприклад, встановлення квот на викиди і відповідні ринки екстерналій (як за Кіотським протоколом), третій передбачає докорінне перетворення суспільства аж до такого, що погоджується з "нульовим" економічним зростанням.

У нинішній час переважає модернізаційна ідеологія, але вона може виявитися недостатньою, бо для подолання кліматичної загрози, за оцінками експертів, споживання ПЕР до 2050 р. має скоротитися вдвічі. Проте для економічного підйому країн, що розвиваються, споживання енергоресурсів у розвинених країнах має скоротитися в 10 разів. Тому в подальшому вірогідною є ситуація, коли світове суспільство стане перед проблемою обмежень економічного зростання і ліцензування країн на право розвитку. За загальносвітовою доцільністю такими мають бути національні економіки, які мають рікардіанські переваги в плані ефективності споживання ПЕР.

Як показали дослідження, надійного апарату для такого оцінювання не існує. Міжнародні організації використовують спрощені методики (витрати ПЕР на 1000 дол. ВВП або на 1 людину), які не дають достатнього уявлення про енергетичну досконалість національних економік.

3. Виконаний кластерний аналіз дає підстави для розподілу країн на п'ять груп за структурою і питомим розміром їх макроекономічних показників. Умовні назви національних економік, що входять до відповідних груп, визначаються ступенем їх промислового розвитку: доіндустріальні, тобто аграрні; ранньоіндустріальні; індустріальні; пізньоіндустріальні та постіндустріальні. Підвищення ступеня економічного розвитку країн супроводжується підвищенням частки сфери послуг у структурі ВВП.

Для об'єктивної класифікації країн з постіндустріальними економіками запропоновано використання S-подібних логістичних кривих, що мають показники від 1 (постіндустріальні) до 0 (непостіндустріальні).

Результати порівняльного аналізу із застосуванням статистичних методів довели, що постіндустріальним економікам властиві найбільш високі у перерахуванні на 1 людину енергетичні витрати. Індустріальний же і пізньоіндустріальний кластер у цілому статистично значимих відмінностей за споживанням ПЕР між собою не мають.

Проте навіть серед постіндустріальних країн рівні енергоспоживання суттєво різняться.

4. Пошук енергетичних закономірностей економічного розвитку країн підвів до доцільності використання полінома другого порядку. Вільний член полінома, який не залежить від динаміки ВВП, відображає ресурси, що використовуються на особисті потреби (в домогосподарствах) та в тіньовому секторі економіки. Їх доцільно зіставляти з чисельністю населення країни. Друга частина полінома характеризує залежність річних витрат ПЕР від змін річного обсягу ВВП. Саме витрати енергоносіїв на випуск суспільного продукту характеризують ефективність економіки.

5. Для оцінки енергетичної досконалості національних економік і надання можливості їх порівняння між собою у роботі запропоновано інтегральний показник "м", який характеризує ступінь ефективності перетворення первинних енергоресурсів у країні і чутливість економіки до енергетичних впливів.

6. Для комплексної характеристики економіко-енергетичного й екологічного стану світової і регіональних економік запропоновано використання подвійних кумулятивних кривих. Місце розташування точок, що відповідають властивостям країн, на кривій визначається за зростанням співвідношення обсягів викидів вуглекислого газу до значення інтегрального показника м. Чим далі відстає точка від початку кривої, тим менша енергетична, економічна і екологічна ефективність відповідної країни.

Виконані розрахунки показали, що належність до складу постіндустріальних країн не є автоматичною ознакою енергетичної досконалості національної економіки. Так, Фінляндія в цьому сенсі не дуже відрізняється від України. Але більшість постіндустріальних країн, серед яких Франція, Італія, Японія, в цьому аспекті є безумовними лідерами. Точки, що відповідають країнам з пізньоіндустріальними економіками, розташовані наприкінці кривої, що свідчить про доцільність реформування їх господарських комплексів у першу чергу.

7. Енергетичне становище України є несприятливим навіть серед економік пізньоіндустріальної групи. У цьому стані країна опинилася, зокрема, через технологічну недосконалість і зношеність виробничих фондів у галузях промисловості, перш за все чорної металургії, теплової енергетики, вугільної промисловості та ін.

Стратегічні програми і плани розвитку національної економіки не містять заходів, які дозволяють корінним чином підвищити її енергетичну (з урахуванням екологічних аспектів) ефективність при обмежених інвестиційних ресурсах.

8. Пропозиції щодо підвищення енергетичної ефективності української економіки мають базуватися на принципах неоструктуралізму - сильний державний вплив і поступове підвищення ринкової досконалості національного господарства. З урахуванням цього визнано за доцільне сприяння поширенню в Україні діяльності іноземного і зарубіжного секторів, пов'язаних з виробленням енергоємної продукції, що не відміняє окремих заходів технологічного і організаційного толку, які мають здійснюватися суто вітчизняними компаніями.

Запропоновано методичний підхід з використанням кривих байдужості і бюджетних ліній до оптимізації складу енергетичної бази країни за видами палива, зокрема вугілля і природного газу. Обґрунтовано оптимальні умови споживання вказаних енергоресурсів за фінансовим і екологічним критеріями.

На підставі розрахунків доведена доцільність, навіть за екологічним критерієм, розширення вугільної частки в структурі паливної бази України. Однак це слід віднести більше на користь імпорту вугільних ресурсів, ніж на розвиток національного вуглевидобування.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Котляренко Д.В. Положение шахт ЦРД в секторе энергетических углей: моногр. / Д.В. Котляренко, Д.Ю. Череватский, О.Ю. Кузьмич // Стратегии развития угледобычи в Центральном районе Донбасса. - Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008.- С. 26-30.

Особистий внесок: аналіз доцільності розвитку вуглевидобутку у Центральному районі Донбасу в контексті розвитку національної електроенергетики.

2. Котляренко Д.В. Привабливість українських шахт для металургійних та енергогенеруючих підприємницьких структур: моногр. / Д.В. Котляренко, Д.Ю. Череватський, В.В. Рибалко, Д.Д. Чейлях, О.І. Атабеков // Державна підтримка та перспективи інноваційного розвитку і структурних перетворень вугільної промисловості України. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2009. - С. 203-214.

Особистий внесок: аналіз доцільності інтеграції шахт державного сектору, що видобувають вугілля енергетичного призначення, у склад енергогенеруючих компаній.

3. Котляренко Д.В. Об участии энергоснабжающих компаний в создании энергетических установок при промышленных предприятиях (на примере шахт Донбасса) / Д.В. Котляренко // Економічний вісник Донбасу.- 2007.- № 4.- С. 44-48.

4. Котляренко Д.В. Об измерении эффективности потребления первичных энергоресурсов экономиками стран мира / Д.В. Котляренко // Экономика промышленности: сб.науч.тр.- Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008.- С. 51-58.

5. Котляренко Д.В. К вопросу об оценке постиндустриальной развитости стран / Д.В. Котляренко // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб.науч.тр.- Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008.- С. 161-168.

6. Котляренко Д.В. Проблемы прогнозирования потребления электроэнергии крупными промышленными центрами / Д.В. Котляренко // Економічний вісник Донбасу.- 2009.- № 3.- С. 17-20.

7. Котляренко Д.В. Действующие силы развития национальных экономик / Д.В. Котляренко // Економіка промисловості.- 2009.- № 4.- С. 115-120.

8. Котляренко Д.В. Города-страны как пример постиндустриального развития / Д.В. Котляренко // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования: сб.науч.тр. в 2-х т.- Донецк : Ноулидж (Донецкое отд-ние), 2009.- Т. 1.- С. 368-373.

Матеріали наукових конференцій

9. Котляренко Д.В. Моделирование инвестиционно-инновационного развития угольной промышленности / Д.В. Котляренко // Інвестиційно-інноваційна модель розвитку національної кономіки: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 26 лют. 2008 р.). - Донецьк : ДонНУЕТ, 2008.- С. 95-98.

10. Котляренко Д.В. Модели с логистическими кривыми для определения степени развитости экономик стран мира / Д.В. Котляренко // Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання: міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 19-20 жовт. 2009 р.): в 2-х т.- Донецьк : ІЕП НАН України, 2009.- Т. 2.- С. 230-233.

11. Котляренко Д.В. Модель движения поезда для описания энергетических затрат национальных экономик / Д.В. Котляренко // Современные проблемы управления производством: тез. докл. ІV междунар. науч.-практ. конф. (Донецк, 22-23 окт. 2009 г.). - Донецк : ГВУЗ "ДонНТУ", 2009.- С. 80-82.

12. Котляренко Д.В. Об оптимальных соотношениях природного газа и угля в топливной базе страны / Д.В. Котляренко // Современные проблемы управления производством: тез. докл. V междунар. науч.-практ. конф. (Донецк, 14-15 окт. 2010 г.). - Донецк : ГВУЗ "ДонНТУ", 2010.- С. 143-144.

Інші видання

13. Котляренко Д.В. Украина как транзитер электрической энергии / Д.В. Котляренко, А.И. Амоша // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: зб.наук.праць. - Донецьк : ІЕП НАН України, 2009.- С. 3-10.

Особистий внесок: обґрунтування економічної доцільності інтернаціоналізації ринків електроенергії.

14. Котляренко Д.В. Оптимизация структуры топливной базы стран / Д.В. Котляренко // Механизмы управления развитием социально-экономических систем: моногр.- Донецк : ГВУЗ "ДонНТУ", 2010.- С. 508-512.

Анотація

Котляренко Д.В. Підвищення енергетичної ефективності української економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2011.

У дисертації розглянуто теоретичні і практичні аспекти забезпечення сталого розвитку цивілізації і відповідно до цього показано роль споживання енергоресурсів.

Виконано кластерний аналіз, за результатами якого країни світу розподілено на п'ять груп, які відрізняються за ступенем індустріалізації. Для об'єктивної ідентифікації країн за їх наближенням до постіндустріальної формації запропоновано використання S-подібних логістичних кривих.

Доведено, що залежність енергетичних показників від макроекономічних передає поліноміальна модель другого ступеня, вільний член якої можна трактувати як обсяг первинних енергоресурсів, що споживаються для задоволення особистих потреб населення і в тіньовому секторі країни. Розподіл обсягів споживання за двома частинами дає змогу більш точно оцінювати енергетичну ефективність саме економічного розвитку.

Запропоновано інтегральний показник енергетичної ефективності національних економік і способи розрахунку його значень; моделі у вигляді кумулятивних кривих, що дають уявлення про економіко-енергетичний і екологічний стан світової і регіональних сукупностей національних економік.

Визначено за доцільне паралельно з ресурсозберігаючою діяльністю на мікроекономічному рівні розвивати діяльність іноземного і зарубіжного секторів для забезпечення країни енергоємною продукцією, виробленою за її межами.

Ключові слова: сталий розвиток, споживання енергоресурсів, енергетична ефективність, інтегральний показник, національна економіка.

Аннотация

Котляренко Д.В. Повышение энергетической эффективности украинской экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2011.

В диссертации рассмотрены теоретические и практические аспекты обеспечения устойчивого роста цивилизации. Показано, что в условиях нарастания экологических проблем техногенного характера вопросы энергетической эффективности становятся все более значимыми в контексте экономического роста стран и регионов мира.

Выполненный кластерный анализ обусловил разделение стран мира на пять групп по степени их индустриального развития (от доиндустриального, аграрного, до постиндустриального). Для объективного отнесения национальных экономик к определенному кластеру разработана классификация, основанная на применении S_образных логистических кривых. В результате обобщения данных наблюдений установлено, что страны с постиндустриальными экономиками имеют существенно более высокие уровни потребления первичных энергоресурсов, чем остальные, однако в рамках самой группы показатели существенно варьируются.

В результате регрессионного анализа, проведенного по данным многолетних наблюдений, установлено, что зависимость затрат энергоресурсов от макроэкономических показателей может быть описана полиномом второй степени. При этом природа свободного члена полинома может быть истолкована как энергопотребление для удовлетворения личных потребностей населения (в домохозяйствах), а также в теневом секторе экономики.

Для интегральной оценки энергетической эффективности национальных экономик предложен показатель, характеризующий темпы экономического развития страны, свойственную ее хозяйству динамичность и эффективность переработки первичных энергоресурсов.

В диссертации разработана система оценки экономико-энергетического и экологического состояния региональных совокупностей национальных экономик и мировой экономики в целом, для чего предложены двойные кумулятивные кривые с ранжировкой стран по возрастанию отношения объемов выброса углекислого газа к значению интегрального показателя.

Выполненные расчеты показали, что принадлежность страны к разряду постиндустриальных экономик не обязательно является признаком ее энергетической эффективности. Вместе с тем в большинстве случаев страны с высоким уровнем индустриального развития имеют лучшие экономико-энергетические и экологические характеристики. Обосновано, что для улучшения энергетической ситуации в мире стратегия реформирования должна быть нацелена прежде всего на старопромышленные непостиндустриальные страны, в числе которых особого внимания заслуживает Украина.

Проведенный анализ дает основание утверждать, что энергетическая отсталость экономики Украины во многом обусловлена технологическим и физическим износом основных фондов в промышленности, особенно в металлургии, тепловой энергетике и угольной отрасли.

Традиционные меры повышения энергетической эффективности страны требуют больших инвестиционных ресурсов и времени. Поэтому в работе предложено обеспечивать отечественный хозяйственный комплекс энергоемкими продуктами за счет развития иностранного и зарубежного секторов, что означает расширение импорта соответствующих товаров и сокращение экспорта таковых. В частности, рекомендовано увеличить степень интернационализации оптовых рынков электроэнергии, принять меры по превращению Украины в транзитера электроэнергии европейского масштаба. Применительно к угольной промышленности - провести в кратчайшие сроки приватизацию шахт, добывающих коксующиеся угли, а те, которые не будут востребованы предприятиями металлургической промышленности, следует ликвидировать или, как паллиатив, поставить на консервацию. Такие же меры рекомендовано применить к наиболее энергозатратным и убыточным шахтам энергетического назначения.

...