Активізація соціального потенціалу регіону в післякризовий період

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Спеціальність: 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Активізація соціального потенціалу регіону в післякризовий період

Кесарчук Галина Степанівна

Ужгород-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки, менеджменту та маркетингу ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України Мікловда В.П.

Мікловда Василь Петрович,

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», завідувач кафедри економіки,

менеджменту та маркетингу, м. Ужгород

доктор економічних наук, професор

Садова Уляна Ярославівна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону, м. Львів

кандидат економічних наук, доцент

Пітюлич Михайло Михайлович,

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», виконувач обов'язків завідувача кафедри фінансів, м. Ужгород

Захист відбудеться « 5 » липня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: 88000, м. Ужгород, площа Народна, 3, аудиторія 47.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розісланий « 03 » червня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, О.Г.Чубарь

кандидат економічних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На тлі антикризових заходів, які вживає нині уряд України, одним з найважливіших завдань, поза всяким сумнівом, є активізації соціального потенціалу суспільства. Йдеться про підвищення економічної активності населення і кожного працівника зокрема, формування ринкового світогляду і стандартів поведінки господарюючих суб'єктів, адекватних новим умовам економічного поступу, становлення ринкової системи стимулювання економічної активності населення. Суттєвим моментом цього процесу є створення критичної маси професійних, інноваційно налаштованих кадрів, що розуміють природу нових економічних відносин та усвідомлюють необхідність глибоких змін у соціально-трудовій сфері. Реалізація окресленого вузла проблем вимагає здійснення активної політики у сфері зайнятості та ринку праці. Йдеться про необхідність застосування комплексу заходів, спрямованих на розвиток сфери докладання праці, стимулювання нових форм господарювання, що відкривають простір для індивідуальних форм трудової активності, організацію професійної підготовки та перепідготовки кадрів, стимулювання попиту на працю та підвищення її конкурентоспроможності.

Активізація соціального потенціалу, що розглядається в якості ефективного інструменту виходу з кризового стану, - це складний процес, який передбачає здійснення низки заходів економічного, соціального та організаційного характеру, спрямований не тільки на стимулювання виробництва, його модернізацію та технічне оновлення, але і активний вплив на розвиток ініціативи, підприємливості, діловитості, креативності, творчості працівників, тобто тих якостей, які характеризують зміст процесу економічної активності.

Дослідження проблем активізації соціального потенціалу має під собою достатню методологічну базу. В працях О.Амоші, С.Бандура, В.Геєця, Д.Богині, В.Куценко, М.Долішнього, Е.Лібанової, О.Новікової, С.Злупка, В.Мікловди, М.Пітюлича, У.Садової, К.Семів, Л.Шаульської, Л.Шевчук, А.Чухна та багатьох інших вчених здійснено наукове переосмислення понять і сутності та ролі людини в постіндустріальному розвитку, сформовано теоретико-методологічні засади дослідження соціально-трудових відносин та механізмів їх регулювання. Разом з тим, проблема активізації соціального потенціалу в умовах економічної кризи не отримала належного розвитку. Звідси випливає актуальність теми дослідження, його мета та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті науково-дослідних робіт кафедри економіки, менеджменту та маркетингу в межах тематики досліджень економічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» «Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації» (номер державної реєстрації 0105U004082) та Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України «Наукове забезпечення формування людського потенціалу інноваційного розвитку Закарпаття» (державний реєстраційний номер 0109U006225), у якій автором було досліджено особливості формування інноваційної складової соціального потенціалу регіону.

Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних основ дослідження сутності процесу активізації соціального потенціалу як важливого чинника виходу з кризового стану та переходу до сталого розвитку, розробка рекомендацій щодо формування регіонального механізму регулювання економічної активності.

Для досягнення означеної мети в роботі розв'язано такі завдання:

висвітлено теоретичні основи дослідження сутності процесу активізації соціального потенціалу;

поглиблено теоретичні засади категорії «активізація соціального потенціалу», з'ясовано суть останнього та здійснено класифікацію форм економічної активності;

поглиблено змістове навантаження категорії «економічна активність» за рахунок її сегментації на трудову, соціальну, підприємницьку та інноваційну форми;

проаналізовано стан трудової активності населення Закарпатської області на основі застосування багатофакторної моделі оцінки трудової активності;

запропоновано методику та здійснено розрахунок коефіцієнта економічної активності населення в розрізі адміністративно-територіальних формувань Закарпатської області;

здійснено оцінку підприємницького потенціалу регіону та ефективності його використання; соціальний потенціал регіон трудовий

запропоновано перспективні напрями розвитку інноваційної активності за експертною оцінкою підприємців регіону;

обґрунтовано концептуальні підходи до формування регіональної політики активізації соціального потенціалу;

запропоновано методичні підходи до формування регіонального механізму регулювання економічної активності населення, розкрито його компонентну будову, важелі регулювання;

внесено пропозиції, спрямовані на інфраструктурне забезпечення процесу активізації соціального потенціалу, виділено функціональні, обслуговуючі та спеціальні інституції сприяння і підтримки економічної активності населення.

Об'єктом дослідження є процеси активізації соціального потенціалу в умовах економічної нестабільності.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади дослідження процесу активізації соціального потенціалу та формування регіонального механізму його регулювання.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення ринкової економічної теорії, наукові дослідження вітчизняних вчених з трудоресурсної проблематики, розвитку соціально-трудового потенціалу в умовах економічної нестабільності. У процесі дослідження використано методи експертних оцінок, спостереження і виміру (при дослідженні кількісних і якісних параметрів соціальних ресурсів регіону), метод динамічних рядів та факторного аналізу (при дослідженні ефективності використання трудового, підприємницького та інноваційного потенціалу), метод системного підходу (при формуванні регіонального механізму активізації соціального потенціалу), теоретичного узагальнення (при з'ясуванні форм економічної активності, їх цільової функції та інструментів регулювання), соціологічні дослідження (при вивченні різних форм економічної активності та з'ясуванні бар'єрів, що стримують підприємницьку активність).

Інформаційну базу дослідження становили закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України та його Головного управління в Закарпатській області, монографії та наукові статті вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

вперше:

- розкрито сутність процесу активізації соціального потенціалу, з'ясовано його компонентну будову, що включає трудову, підприємницьку, інноваційну та соціальну активність. Запропоновано багатофакторну модель оцінки економічної активності. Регіональний індекс економічної активності може використовуватися для оцінки ефективності використання соціальних ресурсів, а також для обґрунтування перспективних напрямів регіональної політики активізації соціального потенціалу та формування механізму регулювання його розвитку;

удосконалено:

- поняття «економічна активність», що сформульовано з позиції системного підходу, зокрема розкрито її рушійні сили, потреби та інтереси, а також складові процесу активізації - ініціатива, діловитість, креативність, творчість;

- підходи до розрахунку коефіцієнта рівня трудової активності, що включає нормовані коефіцієнти рівня безробіття, середньої тривалості незайнятості та навантаження на одне вільне робоче місце. На основі запропонованих коефіцієнтів здійснено ранжування рівнів трудової активності населення за трьома критеріями - високий, середній і низький;

дістало подальший розвиток:

- теоретичне обґрунтування регіонального механізму активізації соціального потенціалу, компонентну будову якого формують інституціонально-інфраструктурна складова, важелі регулювання, фінансовий механізм стимулювання економічної активності;

- конкретизація напрямів регіональної політики активізації соціального потенціалу, що передбачає стимулювання трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної активності населення. Кожна з цих форм має адекватну цільову установку та інструментарій регулювання. Метою підвищення трудової активності є створення умов для гідної людини праці, підприємницької - включення широких верств населення у сферу підприємницької діяльності, інноваційної - розвиток економіки знань, соціальної - спрямованість на мотивацію змістовної праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів до формування регіональної політики активізації соціального потенціалу та механізмів регулювання економічної активності працівників.

Результати дослідження, висновки та рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, були використані Головним управлінням економіки Закарпатської обласної державної адміністрації в процесі розробки програм зайнятості населення та соціально-економічного розвитку регіону (довідка Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.02.2011 № 02-1/134). Окремі результати наукових досліджень використані при розробленні навчальних програм з дисциплін «Регіональна економіка» та «Управління трудовими ресурсами», які викладаються на економічному факультеті ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (довідка ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 18.02.2011 № 01-10/402).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих автором дисертаційної роботи у співавторстві, в роботі використано лише ті положення, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції «Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка» (м. Львів, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Економічний простір України: регіоналізація та інтеграція в умовах суспільних трансформацій” (м. Львів, 2010 р.), міжнародна наукова конференція «National and regional economics VIII» (Словаччина, м. Кошице, 2010), трьох наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДВНЗ „Ужгородський національний університет” (м. Ужгород, 2008, 2009, 2010 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., з них 8 публікацій у фахових виданнях. Особисто автору належить 3,3 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (153 найменування). Повний обсяг дисертації становить 167 сторінок тексту, включає 12 таблиць і 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження процесу активізації соціального потенціалу в посткризовий період» поглиблено теоретичні основи дослідження сутності процесу активізації соціального потенціалу як складної соціально-економічної категорії, що має різні форми прояву, запропоновано методичні підходи до класифікації форм економічної активності.

Подолання системної кризи, подальший розвиток економіки України та її регіонів в число пріоритетних завдань висувають проблему підвищення економічної активності населення, під якою розуміється реалізація системних заходів соціально-економічного, адміністративно-правового та організаційно-інституціонального характеру, функціонально спрямованих на створення необхідних умов для розвитку ініціативи, діловитості, творчості, креативності. Відмічені складові у своїй сукупності становлять суть і зміст процесу активізації соціального потенціалу суспільства. Їх розвиток набуває особливої гостроти в умовах зміщення акценту в реалізації ринкових реформ на регіональний рівень господарювання.

У дисертації зроблено висновок, що розвиток різних форм власності супроводжується не тільки множинністю організаційно-правових форм господарювання, але й інваріантністю форм економічної активності, що відображають регіональну специфіку виробництва, глибину структурних змін, динаміку трансформаційних процесів. У цьому зв'язку в роботі поглиблено теоретичний аналіз сутності основних форм економічної активності - трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної (рис. 1), розкрито їх гносеологічну природу, механізми розвитку, функціональну спрямованість і реалізацію. Кожна з цих форм реалізує певну соціально-економічну мету, має кількісний і якісний вимір, критеріальні ознаки, адекватний інструментарій реалізації, який дозволяє впливати на рівень економічної активності та мотивацію праці.

Субстанцію трудової активності обумовлюють глибокі перетворення в структурі відносин власності, організаційно-правових формах господарювання, принципах і методах економічної діяльності. Під їх впливом суттєвої трансформації зазнає характер і зміст праці, сутнісні ознаки якої характеризують не стільки кількісні показники, як якісні, завдяки чому створюються умови для гідної людини праці, тобто трудової діяльності, де працівник може повною мірою реалізувати свою майстерність і професійні навики, внести найбільший вклад у розвиток виробництва. В зв'язку з цим у дисертації поглиблено теоретичну сутність і зміст категорії «гідна праця», здійснено її структуризацію, розкрито детермінанти її розвитку.

Невід'ємною складовою економічної активності є підприємницька, яка характеризує здатність економічно активного населення не тільки підтримати курс реформ, але і включитися в процес підприємницької діяльності, брати на себе відповідальність за результати господарювання,

Рис. 1. Системна модель активізації соціально-трудового потенціалу

усвідомлення необхідності вирішувати складні виробничі завдання власними силами. В роботі визначено мету та інструменти стимулювання підприємницької активності, її інфраструктурне забезпечення. Ріст підприємницької активності в дисертації пов'язується з реалізацією комплексу регулятивних дій на регіональному рівні господарювання, зв'язаних із формуванням механізму соціального партнерства по лінії найманий працівник - роботодавець, колективно-договірної системи та соціального партнерства.

Подальший розвиток інноваційної активності вимагає підвищення інтелектуальної підготовки працівників, розвитку їх творчих функцій, здатності на практиці застосувати набуті знання та виробничий досвід, генерувати інновації та впроваджувати їх у виробництво. Метою розвитку інноваційної активності є підвищення конкурентоспроможності соціального потенціалу. В зв'язку з цим у роботі обґрунтовуються шляхи, форми і методи стимулювання інноваційної активності.

Суть соціальної активності формує розвиток потреб економічно активного населення у праці, які визначають ставлення людини до трудової діяльності, професійного та кар'єрного зростання, можливостей саморозвитку.

Структуризація форм економічної активності має важливе як наукове, так і прикладне значення, оскільки ускладнюється процес управління, який функціонально спрямовується на розвиток і підтримку трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної активності. Ця проблема особливо актуальна на регіональному рівні господарювання, де доводиться враховувати специфіку відтворювальних процесів, існуючі трудові традиції, мобільність економічно активного населення, мотивацію праці, ціннісні орієнтації працівників тощо. На цьому робиться особливий акцент, оскільки в умовах поглиблення ринкових реформ для різних соціальних груп працівників, що відрізняються змістом і умовами праці, професією, кваліфікацією та соціальними ознаками, одні і ті ж процеси і явища мають різну цінність та значимість. Дослідження показують, що для однієї групи визначальним критерієм є рівень заробітної плати, для другої - умови праці з орієнтацією на її творчу складову, третьої - можливість кар'єрного росту, самореалізації та самовдосконалення тощо. Це є наочним свідченням того, що регіональна політика активізації соціального потенціалу повинна враховувати всю мінливість і динамізм інтересів та потреб, що виникають у сфері соціально-трудових відносин.

У дисертації виокремлено три рівні економічної активності населення - високий, середній та низький. Високий рівень трудової активності пов'язується з досягненням продуктивної зайнятості, підприємницької - ступенем розвитку різних форм підприємницької діяльності, участю населення в підприємництві, інноваційної - участю населення у формуванні нових ідей, раціоналізаторстві та винахідництві, соціальної - можливостями самореалізації, зростанням потреб та розвитком інтересів до змістовної праці. Відмічені ієрархічні рівні економічної активності мають кількісний вимір і можуть бути успішно використані при розрахунку коефіцієнта економічної активності в розрізі її конкретних форм та територіальних формувань різного рівня господарювання.

У другому розділі «Аналіз економічної активності населення Закарпатської області» здійснено оцінку стану трудової активності, проаналізовано ефективність використання підприємницького потенціалу, досліджено соціальний потенціал інноваційного розвитку за експертною оцінкою підприємців регіону.

Виходячи з того, що процес активізації соціальних ресурсів має різні форми прояву, специфічні механізми підтримки і розвитку, тісні функціональні зв'язки як всередині самої системи, так і опосередковані системою ринків, та різні ієрархічні рівні регулювання, при оцінюванні трудової активності населення регіону використано багатофакторну модель, в якій знайшли відображення основні показники, що характеризують трудову активність. На основі цих показників здійснено групування районів і міст Закарпатської області методом ієрархічної кластеризації. Основним масивом вихідної інформації для побудови запропонованої моделі послужили статистичні матеріали, результати соціологічних досліджень, у полі зору яких потрапили ті або інші аспекти трудової активності. Запропонований підхід до визначення рівня трудової активності представлено у такому вигляді:

КТАН=(1-(0,5*КРБ+0,17*КСТН+0,33*КНОРМ))*100%, (1)

де КТАН - коефіцієнт трудової активності населення (%);

КРБ - нормований коефіцієнт рівня безробіття;

КСТН - нормований коефіцієнт середньої тривалості незайнятості;

КНОРМ - нормований коефіцієнт навантаження на одне робоче місце.

На основі отриманих даних розраховано коефіцієнт рівня трудової активності в розрізі адміністративних районів та міст області (табл. 1).

Дані, наведені в таблиці 1, показують на суттєвий розрив у рівнях трудової активності. Його мінімальне значення (30,2% у Воловецькому районі) в 2,7 раза менше від його ж максимального значення (80,9% в Ужгородському районі). Враховуючи існуючу просторову диференціацію в рівнях трудової активності в роботі виділено три рівні трудової активності - низький, середній і високий. До групи з низьким рівнем трудової активності віднесено 5 адміністративних районів (Великоберезнянський, Воловецький, Іршавський, Міжгірський, Перечинський); другу групу з середнім рівнем трудової активності формують 9 адміністративних утворень (міста Берегово та Хуст, Берегівський, Виноградівський, Мукачівський, Рахівський, Свалявський, Тячівський та Хустський райони); до третьої групи з високим рівнем трудової активності віднесено міста Ужгород і Мукачево, а також Ужгородський район, де коефіцієнт рівня трудової активності суттєво перевищує середньообласний показник. У дисертації обґрунтовано концептуальні підходи до формування регіональної політики стимулювання трудової активності в районах з низьким її рівнем. Це має важливе значення з огляду на невпинне скорочення обсягів зайнятості в пріоритетних сферах, які є становим хребтом економіки області, бюджетоутворюючим фактором, де використовується легальна праця.

Важливим показником, який характеризує рівень трудової активності, є динаміка руху працівників за видами економічної діяльності, під якою розуміється відношення вибулих та прийнятих до середньооблікової чисельності працівників. Дослідження показало на високу мобільність кадрів та плинність робочої сили на підприємствах регіону. В цілому по економіці області вони становили в 2009 році 20,3 відсотка по прийому та 24,4 відсотка по вибуттю. Число звільнених працівників значно перевищило кількість працевлаштованих, що свідчить про від'ємне сальдо руху робочої сили.

Таблиця 1

Оцінка трудової активності населення Закарпатської області в 2009 році

Райони, міста	Рівень безробіття	Середня тривалість незайнятості	Кон'юнктура ринку праці (КР.П.), осіб	Навантаження на одне робоче місце	Коефіцієнт трудової активності населення (КТАН), %	Рівень трудової активності населення
	РБ, %	КРБ	СТ.Н.t, місяців	КСТН	Попит на працю, осіб	Пропозиція праці, осіб	НР.М., осіб	КНОРМ
Закарпатська область	3,0	0,345	5	0,714	1105	23353	21	0,165	68,1	Середній
м. Ужгород	1,2	0,138	7	1,000	397	936	2	0,016	76,2	Високий
м. Берегово	3,0	0,345	5	0,714	35	442	13	0,102	69,2	Середній
м. Мукачево	2,4	0,276	4	0,571	183	1283	7	0,055	75,8	Високий
м. Хуст	1,7	0,195	4	0,571	5	338	68	0,535	71,8	Середній
Берегівський	3,5	0,402	5	0,714	30	1142	38	0,299	63,0	Середній
Великоберезнянський	6,4	0,736	6	0,857	8	1015	127	1,000	32,3	Низький
Виноградівський	2,4	0,276	4	0,571	23	1758	76	0,598	66,7	Середній
Воловецький	8,7	1,000	7	1,000	52	1255	24	0,189	30,2	Низький
Іршавський	4,2	0,483	5	0,714	22	2513	114	0,898	49,0	Низький
Міжгірський	6,7	0,770	6	0,857	51	1904	37	0,291	42,4	Низький
Мукачівський	2,0	0,230	5	0,714	27	1287	48	0,378	70,3	Середній
Перечинський	6,2	0,713	6	0,857	32	1131	35	0,276	45,5	Низький
Рахівський	4,5	0,517	7	1,000	47	2483	53	0,417	50,5	Середній
Свалявський	3,3	0,379	5	0,714	37	1074	29	0,228	65,3	Середній
Тячівський	2,9	0,333	6	0,857	106	3095	29	0,228	65,2	Середній
Ужгородський	1,3	0,149	4	0,571	40	634	16	0,126	80,9	Високий
Хустський	1,8	0,207	4	0,571	10	1063	106	0,835	66,2	Середній

Особливо високою за аналізований період була мобільність виробничого персоналу в пріоритетних сферах економіки - промисловому виробництві, лісовому господарстві, будівництві, сільському господарстві. Інтенсивний міжсекторний перерозподіл праці є, з одного боку, наслідком реструктуризації економіки краю, що об'єктивно веде до переливу праці із сфери матеріального виробництва у невиробничу сферу, а з другого - свідченням несформованості трудових колективів, відсутністю стабільного ядра працівників, належних умов праці та її стимулювання. Звідси необхідність підвищення ефективності роботи регіональних інститутів регулювання трудової активності, задіяння механізмів соціального партнерства, колективно-договірних систем, посилення взаємодії та співпраці найманих працівників та роботодавців.

Аналіз підприємницької активності дозволив виділити три етапи в її розвитку. Перший припадає на період з 1997 по 2000 роки і характеризується високими темпами підприємницької активності. За цей період кількість малих підприємств зросла на 32,4 відсотка, кількість зайнятих - на 29,7%. Кількість суб'єктів малого підприємництва зросла з 44 в 1997 році до 46 - в 2000 році. Другий період (2001-2007 рр.) характеризується відносною стабільністю в розвитку підприємницької активності. Підтвердженням цього є збереження позитивної динаміки кількості діючих малих підприємств та незначне скорочення числа зайнятих. Однак, починаючи з 2008 року, динаміка розвитку малого підприємництва уповільнилася, як наслідок, на 2,6% зменшилася кількість діючих малих підприємств та скоротилося число зайнятих. У дисертації виокремлено основні бар'єри, що стримують підприємницьку ініціативу, та вироблено низку важливих рекомендацій, зв'язаних з її стимулюванням. Це вимагає внесення суттєвих коректив у розвиток підприємницького середовища. Такий висновок є результатом моніторингу населення області, який засвідчив високий рівень скептицизму серед респондентів щодо перспектив розвитку підприємництва в Україні (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл відповідей на запитання: «Як Ви оцінюєте перспективи розвитку підприємництва в Україні?»

Варіанти відповіді	2009
1. Найбільшою мірою підприємництво буде розвиватися в тіньовій сфері	31,5
2. Лише у віддаленій перспективі підприємництво в Україні набуде цивілізованих форм і швидко розвиватиметься	23,5
3. За нинішньої державної політики підприємництво реальних перспектив не має	25,7
4. Важко відповісти	13,4

З даних, наведених у таблиці 2, видно, що найбільш численною є група осіб (31,5%), які пов'язують перспективу функціонування підприємництва з тіньовим сектором, а кожний четвертий респондент вказав, що за нинішньої державної політики підприємництво реальних перспектив Україні не має. У розрізі природно-економічних зон області найбільша кількість респондентів, що пов'язують розвиток підприємництва з тіньовою економікою, становила 42,3% у низинній, передгірній - 20,0%, гірській - 30,8%. Отримані результати перебувають в тісній кореляції з реальним станом розвитку малого підприємництва і засвідчують їх високу достовірність. Серйозним гальмом на шляху розвитку підприємництва є глибока диференціація його стану в просторовому зрізі. Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб у м. Ужгород та гірських районах області перебуває у співвідношенні 5:1, а чисельність зайнятих у Великоберезнянському і Міжігрському районах була відповідно у 23,6 та 5,6 раза меншою, ніж в обласному центрі. Принаймні це означає, що мале підприємництво не здійснює серйозного впливу на підприємницьку активність тих районів, де зберігається гостра напруга у сфері соціально-трудових відносин.

У дисертації проведено комплексний аналіз економічної ефективності реалізації інноваційної активності соціального потенціалу, з'ясовано причини низької інноваційної активності, запропоновано підходи до формування регіонального механізму стимулювання інновацій.

Розвиток інноваційної активності пов'язується зі створенням сприятливого середовища для формування економіки знань. Це вимагає внесення відповідних коректив у політику формування регіональних економічних пріоритетів, які б стимулювали розвиток сфери докладання праці на базі високих технологій і відкривали простір для інтелектуальної праці, росту інноваційної активності, становлення нового типу економічної культури. Особливий акцент робиться на тому, що пріоритетні сфери економіки регіону - це регіональні інноваційні лідери, які формують ядро інноваційного потенціалу і створюють мультиплікаційний ефект його розвитку в інших сферах господарювання.

У числі важливих заходів - формування економічного механізму стимулювання суб'єктів господарювання різних форм власності, що забезпечують завершений цикл виробництва, оскільки саме вони створюють мотиваційне поле розвитку інтелектуальних здібностей працівника. Вкрай важливим є формування регіональної політики щодо підприємств, які працюють на давальницькій сировині, на предмет їх можливостей генерувати нововведення, високі технології, ноу-хау, а відповідно стимулювати інноваційну активність зайнятих працівників. Значна увага приділена формуванню регіональної інноваційної інфраструктури підтримки і розвитку інноваційної активності.

У третьому розділі «Організаційно-економічні механізми підвищення економічної активності в умовах виходу з кризи» обґрунтовано перспективні напрями формування регіональної політики активізації соціального потенціалу, сформовано концептуальні підходи до розвитку механізму регулювання економічної активності, окреслено підходи щодо інституційно-інфраструктурного забезпечення процесу післякризової активізації соціального потенціалу.

Об'єктивними передумовами розвитку регіональної політики активізації соціального потенціалу є зміщення акценту в реалізації ринкових реформ на регіональний рівень господарювання, поступова децентралізація функцій управління економікою, підвищення ролі і відповідальності територіальних органів влади за ефективність впровадження реформ та проголошена адміністративна реформа.

Системний підхід до формування регіональної політики регулювання економічної активності включає сукупність економічних відносин правового, економічного, соціального та інституціонального характеру, а також розвиток механізмів стимулювання процесу активізації та його інфраструктурне забезпечення.

В агрегованому плані регіональна політика стимулювання економічної активності включає чотири підсистеми відносин. Перша підсистема охоплює регулювання соціально-економічних відносин, зв'язаних з підвищенням трудової активності. Це, зокрема, відносини між найманими працівниками і підприємцями з приводу професійно-кваліфікаційного зростання, умов включення працівників до складу господарюючого суб'єкта, стимулювання праці, соціального захисту, розвитку системи соціального партнерства.

Друга підсистема передбачає здійснення регулюючого впливу на активізацію підприємницької діяльності. Її змістом є регулювання відносин, зв'язаних із залученням широких верств населення до підприємницької діяльності, наданням їй високого соціального статусу, підтримкою досконалої конкуренції, організацією навчання підприємців, розвитком інфраструктури сприяння підприємницькій діяльності.

Третя підсистема регіональної політики регулювання економічної активності функціонально спрямована на розвиток інноваційної активності. Це досягається завдяки формуванню економіки знань, підвищенню якості соціального потенціалу, рівня знань, кваліфікації, економічної культури, безперервному пошуку і реалізації нововведень.

Четверта підсистема охоплює регулювання соціально-економічних відносин, зв'язаних з соціальною активністю. Це відносини, що стосуються розвитку потреб і мотивації праці, характеру і змісту трудової діяльності, свободи вибору сфери докладання праці, її творчої складової, креативності, збереження здоров'я, екологічної безпеки, демократизації соціально-трудових відносин.

Економічна активність реалізується в конкретному господарському середовищі, відповідних соціально-економічних та інституційних умовах, має специфічні механізми реалізації, розвинуту інфраструктуру.

Регіональний механізм регулювання економічної активності в дисертації трактується як система організаційних, соціальних, інституційних факторів та економічних важелів, спрямованих на розвиток різних форм економічної активності та забезпечення нової якості формування і використання соціального потенціалу.

Організаційно-економічний механізм регулювання економічної активності соціального потенціалу передбачає здійснення впливу на реалізацію інтересів і розвиток потреб у професійній діяльності, мотивацію високопродуктивної праці. В цьому контексті інтереси та потреби розглядаються як джерело розвитку різних форм процесу активізації. Важливим компонентом механізму є інституційно-правове забезпечення, організація, контроль та стимулювання економічної активності шляхом активного впливу на об'єкти регулювання - попит, пропозицію, конкуренцію та ціну праці.

Невід'ємним елементом механізму є фінансово-кредитне стимулювання ділової активності та наявність розвинутої інфраструктури її підтримки. Відмічені підсистеми механізму функціонально спрямовані на розвиток основних складових процесу активізації - підтримку ініціативи, стимулювання діловитості, творчості, креативності, тобто характеристик, які відображають зміст процесу активізації соціального потенціалу. Компонентна будова регіонального механізму регулювання економічної активності населення відображена в моделі механізму (рис. 2), в якій виокремлені джерела розвитку, складові економічної активності, важелі впливу та об'єкти регулювання.

Рис. 2. Модель регіонального механізму регулювання економічної активності населення (авторська розробка)

Успішна реалізація регіональної політики активізації соціального потенціалу значною мірою залежить від ефективності функціонування наявної інфраструктури. Особливо важлива роль відводиться розвитку функціональної інфраструктури, її взаємодії зі спеціальними та обслуговуючими інституціями. В дисертації наведено низку пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування інфраструктури підтримки економічної активності, посилення їх узгодженості, розвиток системи соціального партнерства, підвищення відповідальності бізнесу за ефективність використання людських ресурсів.

ВИСНОВКИ

1. Важливим результатом системної економічної кризи в Україні є глибоке усвідомлення органами державної влади та місцевого самоврядування цілком очевидного факту, що реальний економічний ефект, а отже, шлях виходу з кризового стану лежить у площині максимально можливої реалізації інтелектуального, підприємницького і трудового потенціалу суспільства. Йдеться про необхідність задіяння соціальних, економічних, організаційних, інституційних чинників, які відкривають простір для активізації соціального потенціалу.

2. Під активізацією соціального потенціалу мається на увазі реалізація системних заходів соціально-економічного, адміністративно-

правового, організаційно-інституційного характеру, функціонально спрямованих на створення умов для розвитку ініціативи, діловитості, творчості, креативності економічно активного населення, тобто складових, які відкривають простір для самореалізації і саморозвитку.

3. Реформування відносин власності створює підґрунтя для розвитку різноманітних організаційно-правових форм господарювання, що об'єктивно веде до множинності форм економічної активності соціального потенціалу - трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної. Кожна з цих форм має змістове та функціональне навантаження, адекватні форми та інструменти активізації, механізм їх розвитку та інфраструктурне забезпечення.

4. Дослідження трудової активності економічно активного населення Закарпатської області із застосуванням багатофакторної моделі аналізу вказало на наявність значної диференціації в рівнях трудової активності. Його мінімальне значення у 2,7 раза менше (Воловецький район) від його ж максимального значення (Ужгородський район). Суттєва різниця показника трудової активності дозволила виділити райони і міста області з низьким, середнім та високим її рівнем. Особливої уваги з боку органів державної влади та місцевого самоврядування потребують адміністративні райони з низьким рівнем трудової активності, що повинно бути враховано при розробленні програм соціально-економічного розвитку на перспективу.

5. Кризова ситуація в економіці області негативно позначилася на підприємницькій активності. Починаючи з 2008 року, динаміка росту суб'єктів малого підприємництва уповільнилася, наслідком чого стало зменшення кількості діючих підприємств на 2,6 відсотка порівняно з 2005 роком. Відповідно до цього зменшилася кількість зайнятих працівників на малих підприємствах - 39,9 тис. осіб у 2005-му та 39,5 тис. осіб у 2008 році. Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тисяч наявного населення за аналізований період зменшилася з 63 до 51. Наведене є свідченням втрати динаміки розвитку підприємницької активності та зниження ролі малого бізнесу в економічному розвитку регіону.

6. Моніторинг населення області показав, що основним бар'єром на шляху започаткування власної справи є відсутність стартового капіталу. При цьому кількість осіб, що вказали на цю причину, зросла із 27,6 відсотка у 2000 році до 59,0% у 2009 році. Серйозним гальмом на шляху розвитку підприємницької активності є протидія місцевої влади, контролюючих органів та корупція. Однак число тих, хто вважає корупцію одним із стримуючих чинників на шляху розвитку підприємницької активності, у 2009 році зменшилося до 20,1 відсотка проти 24,5 відсотка у 2000 році. Значна частина респондентів, або 20,0 відсотка, вказали на відсутність необхідних знань і досвіду ведення бізнесу. Проведене соціологічне дослідження показало, що підприємницьке середовище не сформовано ні організаційно, ні функціонально, відсутнє його достатнє правове забезпечення.

7. У нинішніх умовах економічного поступу принципово новим змістом наповнюється процес розвитку соціальної активності. Традиційно ріст соціальної активності економічно активного населення пов'язується з домінуванням гігієнічних чинників умов праці, її оплатою, морально-психологічним кліматом у трудовому колективі, взаємовідносинами підлеглих і керівництва підприємства. Сьогодні її вектор зміщується в площину розвитку мотивації до змістовної праці, складовими якої є свобода у прийнятті рішень, творчість, ініціативність та діловитість. Ці чинники є найбільш реальними мотиваторами соціальної активності, оскільки виражають природну потребу людини в розвитку і самовдосконаленні. Звідси випливає проблема прикладного характеру, зв'язана з націленістю регіональних механізмів на мотивацію змістовної праці.

8. Розвиток інноваційної активності населення регіону є складною і масштабною проблемою, що вимагає внесення серйозних коректив у політику регіональних економічних пріоритетів, стимулювання розвитку сфер інтелектуальної праці, формування економіки знань. Регіональна політика інноваційної активності населення повинна передбачати здійснення системних заходів, спрямованих на розвиток людських ресурсів у тісному ув'язуванні з глибокими технологічними змінами на виробництві, політикою розвитку сфери докладання праці, яка потребує високої кваліфікації та відповідних знань, забезпечення неперервності процесу навчання.

9. Ефективна реалізація інноваційної політики в регіоні вимагає підвищення дієвості інститутів, що забезпечують формування кваліфікованих кадрів, і передбачає:

активізацію роботи організаційних структур, що здійснюють інноваційну діяльність - бізнес-центрів, інноваційних фірм, венчурного бізнесу, агенцій розвитку, центрів інформаційних технологій, які сприяють впровадженню нової техніки і передових технологій у виробництво;

стимулювання діяльності лізингових фірм нової техніки, дослідного обладнання та унікального устаткування;

надання прямих державних субсидій та цільових асигнувань місцевих органів влади суб'єктам підприємницької діяльності, які створюють високотехнологічні робочі місця та нарощують обсяги інноваційної продукції;

надання податкових преференцій суб'єктам господарювання, діяльність яких спрямована на стимулювання регіонального інноваційного розвитку;

створення на базі наукового парку Ужгородського національного університету регіональної системи формування, збереження, аналітичної обробки, поширення і впровадження всіх видів науково-технічної інформації стосовно об'єктів інтелектуальної власності та передових технологій. Доцільною є реалізація інноваційного проекту „Кадри ХХІ століття”, спрямованого на підготовку вивільнених та тимчасово непрацюючих осіб, що мають вищу освіту зі спеціальностей, які не користуються попитом на регіональному ринку;

- організацію на базі кращих освітніх закладів у районах області мобільних підрозділів, які б здійснювали комп'ютерний всеобуч населення за місцем проживання, особливо осіб старших вікових категорій.

10. Необхідною умовою реалізації регіональної стратегії активізації соціальних ресурсів є формування механізму регулювання економічної активності населення. Зазначений механізм має складну компонентну будову, яка включає регулюючий вплив на ключові інститути ринку праці - попит, пропозицію, ціну праці та конкуренцію, а також інструменти впливу на їх формування. Невід'ємними складовими механізму є інфраструктурне забезпечення і підтримка процесу активізації соціального потенціалу та фінансово-кредитне стимулювання економічної активності. Відмічені складові механізму регулювання економічної активності функціонально забезпечують розвиток різних форм активності, джерелом розвитку яких є потреби та інтереси.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Кесарчук Г.С. Витрати підприємства: поняття, класифікація та управління / Г.С.Кесарчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2005. - Вип. 18. - С. 133-138. - [Серія «Економіка»]. - 0,41 д.а.

2. Кесарчук Г.С. Управлінський облік - нова комплексна галузь економічних знань / Г.С.Кесарчук, Г.Г.Штулер // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2007. - Спецвип. 22. - Ч. ІІ. - С. 263-266. - [Серія «Економіка»]. - 0,39 д.а. (Особистий внесок здобувача полягає у визначенні управлінського обліку як інструменту впливу на підвищення ефективності діяльності підприємств шляхом зниження собівартості продукції як однієї з форм реалізації підприємницького потенціалу - 0,19 д.а.)

3. Кесарчук Г.С. Теоретичні підходи до аналізу форм активізації трудового потенціалу / І.І.Балога, Г.С.Кесарчук //Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2009. - Спецвип. 28. - Ч. І. - С. 129-132. - [Серія «Економіка»]. - 0,43 д. а. (Особистий внесок здобувача полягає у розкритті теоретичних основ сутності процесу трудової активізації соціальних ресурсів, структуризації форм трудової діяльності. - 0,39 д.а.)

4. Кесарчук Г.С. Формування людського потенціалу інноваційного розвитку / В.П.Мікловда, М.І.Пітюлич, Г.С.Кесарчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2010. - Вип. 30. - С. 6-14. - [Серія «Економіка»]. - 0,92 д. а. (Особистий внесок здобувача полягає в оцінці інноваційного потенціалу населення Закарпатської області та виробленні методичних підходів до розробки регіональної програми інноваційного розвитку людського потенціалу - 0,87д.а.)

5. Кесарчук Г.С. Методичні підходи до дослідження процесу активізації соціальних ресурсів в умовах економічної нестабільності / Г.С.Кесарчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2010. - Вип. 31. - С. 43-47. - [Серія «Економіка»]. - 0,60 д.а.

6. Кесарчук Г.С. Активізація соціально-трудового потенціалу в післякризовий період / Г.С.Кесарчук // Регіональна економіка. - 2010. - № 4. - С. 107-112. - 0,46 д. а.

7. Кесарчук Г.С. Активізація підприємницького потенціалу регіону в умовах економічної нестабільності / Г.С.Кесарчук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.1. - С. 221-226. - 0,44 д.а.

8. Кесарчук Г.С. Теоретико-методичні засади формування регіонального механізму регулювання економічної активності населення / Г.С.Кесарчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2011. - Вип. 32. - С. 113-118. - [Серія «Економіка»]. - 0,60 д.а

АНОТАЦІЯ

Кесарчук Г.С. Активізація соціального потенціалу регіону в післякризовий період. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, 2011.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад дослідження сутності процесу активізації соціального потенціалу регіону та розробленню рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня економічної активності населення та формування ефективних механізмів її регулювання та розвитку.

У дисертації з наукових позицій обґрунтовано ідею, що розвиток форм власності на засоби виробництва супроводжується становленням різноманітних організаційно-правових форм господарювання, що відкривають простір для розвитку множинності форм економічної активності - трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної. Кожна з цих форм реалізує певну цільову функцію, має адекватний механізм регулювання і підтримки та інструментарій впливу на економічну активність. У зв'язку з цим дано визначення та розкрито суть трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної активності. Обґрунтовано важелі їх розвитку і підтримки. На основі результатів соціологічного дослідження з'ясовано бар'єри, які гальмують розвиток економічної активності населення Закарпатської області, внесено рекомендації щодо нейтралізації їх негативного впливу на процеси економічної активізації. Запропоновано концептуальні підходи до побудови організаційного механізму регулювання і підтримки економічної активності та її інституціонально-інфраструктурне забезпечення.

Ключові слова: активізація соціального потенціалу, організаційно-економічний механізм, регулювання, економічна активність, розвиток, підтримка, регіональна політика, інфраструктура.

АННОТАЦИЯ

Кесарчук Г.С. Активизация социального потенциала региона в послекризисный период. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - Развитие производительных сил и региональная экономика. - ГВУЗ «Ужгородский национальный университет», Ужгород, 2011.

Диссертационное исследование посвящено теоретико-методологическим и методическим вопросам активизации социального потенциала региона в посткризисный период. В работе процесс активизации социального потенциала рассматривается в качестве ключевой проблемы выхода экономики из системного кризиса и достижения её устойчивого развития.

В диссертации с научных позиций обоснована идея, что в условиях совершенствования отношений собственности на средства производства создаются предпосылки для развития различных организационно-правовых форм хозяйствования. Их функционирование открывает пространство для развития различных форм экономической активности - трудовой, предпринимательской, инновационной и социальной. В своей совокупности они составляют процесс экономической активности. Под экономической активностью социального потенциала диссертант понимает реализацию системных мероприятий социально-экономического, административно-правового и организационно-институционального характера, функционально направленных на создание условий для развития инициативы, деловитости, ответственности, творчества, креативности экономически активного населения, то есть составляющих, которые характеризуют сущность процесса активизации и являются непосредственным объектом регулирования и поддержки.

Системный поход к исследованию сущности форм активизации показал, что любая из них выполняет определённую целереализующую функцию в процессе активизации социального потенциала, имеет адекватный механизм регулирования и поддержки, совокупность инструментов воздействия на экономическое поведение субъектов трудовых отношений, институционально-инфраструктурное обеспечение.

Установлено, что трудовая активность во многом определяется состоянием регионального рынка труда, соотношением на нём спроса и предложения, развитием конкуренции, ценой рабочей силы. Развитие трудовой активности в значительной степени зависит от эффективности региональной политики развития сферы приложения труда. Уровень предпринимательской активности пребывает в тесной корреляционной связи с существующей предпринимательской сферой, что создаёт условия для вовлечения широких слоёв населения в активную предпринимательскую деятельность. На основании мониторинга населения Закарпатской области выявлены основные барьеры, сдерживающие предпринимательскую инициативу.

Важнейшей составляющей экономической активности является инновационная. Её развитие связывается с формированием экономики знаний, внесением серьезных корректив в политику региональных экономических приоритетов, поддержкой инновационных форм экономики.

Социальная активность в современных условиях наполняется новым содержанием. Её сущность определяет мотивация к содержательному труду, составляющими которого является свобода принятия решений, инициатива, деловитость, то есть характеристик, которые содействуют самоусовершенствованию и самореализации человека.

Региональный механизм регулирования экономической активности имеет сложную структуру, которая включает объекты регулирования, инструменты воздействия на экономическую активность в нужном для общества направлении, финансово-кредитное стимулирование, институционально-инфраструктурное обеспечение.

Ключевые слова: активизация социального потенциала, организационно-экономический механизм, регулирование, экономическая активность, развитие, поддержка, региональная политика, инфраструктура.

SUMMARY

Kesarchuk G.S. Activation of social potential of region in after crisis period. - Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of the Candidate of Economic sciences in specialty 08.00.05 - The development of productive forces and regional economy. - Uzhhorod National University. - Uzhhorod, 2011.

Dissertation is devoted the ground of theoretical and methodical principles of research of essence of process of activation of social potential of region and development of recommendations, directed on the increase of level of economic activity of population and to forming of effective mechanisms its adjusting and development.

In dissertation from scientific positions the grounded idea, that development of patterns of ownership on capital goods is accompanied becoming of various legal forms of menage, which open space for development of multiplicity of forms of economic activity, - labour, enterprise, innovative and social. Each of these forms will realize a certain objective function, has an adequate mechanism of adjusting and support and tool of influence on economic activity. Determination is in this connection given and essence of labour, enterprise, innovative and social activity is exposed. Grounded levers of their development and support. On the basis of results of sociological research barriers which brake development of economic activity of population of the Zakarpattya area are found out, recommendations are given in relation to neutralization of them negative influence on the processes of economic activation. The conceptual going is offered near the construction of organizational mechanism of adjusting and support of economic activity and it institucional-infrastruktural providing.

...