Механізм управління інноваційною діяльністю малого підприємництва на засадах її розвитку (на прикладі легкої промисловості)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Формування та розвиток в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки з конкурентоспроможним приватним сектором передбачає розвиток інноваційного підприємництва та його основної ланки - малого підприємництва. Необхідність прискореного розвитку економічного потенціалу і створення ефективної системи управління в малому підприємництві зумовлена його важливим місцем у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку країни.

У значній кількості наукових розробок вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, присвячених малому бізнесу, поки що не вирішено проблеми управління розвитком цього сектора економіки. В першу чергу, це стосується активізації розвитку інноваційної активності, яка залежить від зростання інноваційного потенціалу, удосконалення систем управління, державної підтримки малого підприємництва тощо. У той же час від ефективності управління та реалізації інноваційних можливостей в умовах швидких змін конкурентного середовища залежать конкурентні позиції малого підприємництва. Тому адаптація малого підприємництва до змін зовнішнього середовища, стабільність діяльності і розвиток на них інноваційних процесів вимагає пошуку нових форм організації, методів і технологій управління, розвитку інноваційного потенціалу та шляхів його використання.

Це зумовило необхідність теоретично-методичного дослідження засад створення та розвитку систем управління інноваційно-орієнтованим малим підприємництвом, нових підходів до організації ним виробництва, накопичення інноваційного потенціалу. Концептуально дослідження ґрунтується на аналізі сучасного стану розвитку малого підприємництва та його правовій основі, врахуванні основних чинників, які впливають (чи можуть вплинути) на удосконалення системи управління у процесі розвитку інноваційної діяльності. Це призвело до необхідності системного підходу в дослідженні моделей управління малим підприємництвом та напрямків його можливого розвитку.

З іншого боку в економічній науці розглядають інноваційну діяльність як важливий чинник прискорення темпів економічного розвитку та зростання конкурентоспроможності малого підприємництва. Однак розв'язанню питань розвитку управління інноваційною діяльністю малого підприємництва у більшості країн з перехідною економікою приділяється недостатня увага. Аналіз останніх досліджень в цьому напрямку показав, що основним підходом до сучасного ефективного управління інноваціями є цілеспрямоване формування інноваційного потенціалу малого підприємництва та ринкової перспективи інноваційного продукту. Це, насамперед, мотивовано ситуацією на внутрішньому і зовнішніх ринках, яка визначається різким загостренням конкурентної боротьби у сфері інновацій. У цих умовах інноваційна діяльність стає обов'язковим елементом функціонування малого бізнесу, основною рушійною силою та передумовою його розвитку.

При цьому важливим питанням управління у цьому напрямку доцільно вважати пошук шляхів підвищення ефективності циклу «дослідження - виробництво». Аналіз підходів до вирішення цієї проблеми в науковій літературі показав її спрощене розуміння, яке зводять лише до скорочення тривалості циклу. Однак, неважко збагнути, що цей підхід не може стимулювати пошук оптимальних шляхів підвищення ефективності та якості інноваційного процесу як у розробці та упровадженні нових зразків продукції, так і в удосконаленні систем управління підприємствами малого бізнесу.

Інноваційні процеси у сфері управління малим виробництвом, які пов'язані з розвитком інноваційного потенціалу, досліджували такі відомі вітчизняні і зарубіжні фахівці та вчені як О.В. Ареф'єва, Л.П. Батенко, А.А. Бодюк, С.В. Валдайцев, 3.С. Варналій, В.А. Верба, В.О. Василенко, А.Е. Воронкова, Л.М. Ганущак-Єфіменко, А.П. Гречан, А.В. Гриньов, М.П. Денисенко, П. Друкер, М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, С.М. Ілляшенко, Ю.М. Канигін, О.І. Карпова, О.А. Кириченко, Ф. Кліфорд, Н.С. Краснокутська, В.Г. Мединський, Л.Г. Мельник, М.Х. Мескон, І.В. Новікова, М. Портер, Б. Санто, Л.М. Тарасенко, І.В. Федулова, Б. Твісс, Р.А. Фатхутдінов, Й. Шумпетер та інші дослідники.

Таким чином, актуальність обраної теми полягає у тому, що мале підприємництво є основною формою організації приватного виробництва та головним учасником інноваційних процесів в ринковій економіці. Від стану їх розвитку, прискореного зростання інноваційного потенціалу, ефективності організації виробництва та управління, залежить не тільки економічний стан малого бізнесу, але й стан економіки України у цілому.

Мета і завдання дослідження. Відповідно до результатів проведених автором інформаційно-пошукових досліджень щодо стану розвитку малого підприємництва в Україні, організації виробництва, управління інноваційною діяльністю, рівня інноваційного потенціалу і державного регулювання у сфері інновацій метою цього дисертаційного дослідження визначено розробку організаційно-методичних засад розвитку структурної організації, удосконалення управління інноваційною діяльністю та зростання інноваційного потенціалу малого підприємництва.

Автором розглянуто питання удосконалення форм та методів управління діяльністю інноваційно-орієнтованого малого підприємництва і забезпечення умов зростання його інноваційного потенціалу. Відповідно до визначеної мети у поданих результатах дисертаційного дослідження було поставлено і вирішено наступні завдання:

· узагальнити теоретичні та методологічні підходи до організації діяльності та управління малим підприємництвом;

· узагальнити науково-методичні підходи до реалізації інноваційної діяльності і формування структури інноваційного потенціалу;

· визначити структуру, задачі, функції, принципи управління та розвитку інноваційного потенціалу малого підприємництва;

· визначити проблеми, тенденції, напрями розвитку управління та інноваційного потенціалу малого підприємництва України;

· провести аналіз зарубіжного досвіду розвитку малих підприємств інноваційного спрямування;

· дослідити організаційний потенціал розвитку управління малим підприємництвом;

· провести аналіз розвитку управління проектами та інноваційного потенціалу проектів для малого підприємництва;

· удосконалити методи елементної оцінки виробничого потенціалу інноваційних проектів для потреб малого підприємництва;

· розвинути методичний підхід до оцінки ризиків при розрахунку ефективності інноваційних проектів;

· удосконалити організаційні підходи до інформаційного забезпечення управління і розвитку інноваційного потенціалу малого підприємництва.

1. Теоретичні засади управління інноваційною діяльністю малого підприємництва на основі її розвитку

Шляхом системного аналізу узагальнено теоретичні і методологічні підходи до визначення сутності та функцій підприємництва, розвитку організаційної структури, управління та інноваційного потенціалу малих підприємств (далі МП) у сфері створення продуктових і процесних інновацій. Виявлено проблеми нормативно-правової бази і ринкових умов господарювання малих підприємств. Проведено аналіз умов господарювання малого бізнесу у сфері легкої промисловості України, де кількість малих підприємств, у тому числі інноваційних є незначною, на противагу західним країнам, де вона традиційно висока. Визначено і надано характеристики проблем легкої промисловості у сферах недосконалої структури, отриманої у спадок від СРСР; проблем, створених у перехідному періоді і виниклих у наслідок світової кризи; наслідків невдалих реформ.

Встановлено, що головною перевагою інноваційної діяльності є орієнтація на творчі здібності працівників та інтелектуальний капітал, за яких забезпечується економічне зростання без пропорційного збільшення сировинних ресурсів, відбувається формування нетрадиційної структури інвестування, формується механізм, здатний до самоорганізації, який дозволяє здійснювати інвестиції та стимулювати економічний розвиток.

Визначено, що сучасний рівень розвитку малого підприємництва в Україні не дозволяє віднести його до акселератора економіки, оскільки основна частка його відноситься до торговельного сектору або сектору послуг. Крім того, технологічна відсталість малого підприємництва не дозволяє упроваджувати і виробляти конкурентоспроможну продукцію. Показано, що під впливом економічних та тиском політичних чинників близько 80% малих підприємств існують в Україні один-два роки. Починаючи із 2000 р. зростання доходів у малому підприємництві та його частка у ВВП має тенденції до стійкого зниження. Сукупний фінансовий результат (дохід) малого підприємництва був позитивним лише у 2004 р. (більше 1 млрд. грн.). В останні роки малий бізнес в цілому є збитковим.

Доведено, що для більшої частки малого підприємництва використання інновацій поки що не стало головним чинником розвитку. За статистичними даними проведено аналіз виробництва нової продукції і впровадження нової техніки (рис. 1) та витрат на інноваційну діяльність у легкій промисловості (рис. 2). Виявлено тенденції спаду виробництва якісно нових видів продукції і впровадження нових видів техніки в Україні.

Рис. 1. Виробництво нової продукції і впровадження нової техніки на підприємствах України

Спад витрат на інноваційну діяльність (рис. 2) у 2009 р. в легкій промисловості та її основних підгалузях автором віднесено до наслідків впливу світової фінансової кризи на економіку України.

У роботі доведено, що розвиток управління в малому підприємництві доцільно проводити на інноваційних засадах, а інноваційну діяльність у цій сфері визначати як самостійну, ініціативну та систематичну діяльність з удосконалення організаційної та функціональної структури управління. Інноваційний процес при цьому необхідно націлювати на потреби ринків продуктів, технологій чи послуг та здійснювати у тісній єдності із ринковим середовищем. Інноваційна діяльність у роботі визначена автором як складний творчий процес визначення потреб, створення, виробництва, впровадження і поширення інновацій, націлений на практичне використання результатів науково-технічної діяльності, наявних ресурсів та потенціалу з метою отримання нового або удосконалення існуючого матеріального чи інтелектуального продукту за існуючим або розробленим способом його виробництва і поширення з метою задоволення потреб ринку і суспільства в конкурентоспроможних нових продукції чи послугах, які мають позитивний матеріальний (економічний, технічний) або нематеріальний (соціальний, екологічний) ефект.

Рис. 2. Динаміка витрат на інноваційну діяльність у легкій промисловості України, млн. грн.

Інноваційний потенціал малого підприємництва визначено як комплекс синергетично пов'язаних ресурсів і компетенції окремого малого підприємства або групи підприємств (поєднаних, наприклад, шляхом кооперації), який відповідає релевантному рівню доцільної ділової активності та економічної спроможності окремого підприємства або групи підприємств (матеріальної, інтелектуальної, фінансової, кадрової, інформаційної тощо) до реалізації мети інноваційної діяльності на основі постійного пошуку, використання і розвитку нових способів та методів ефективної реалізації наявних ресурсів і компетенції відповідно до існуючих та перспективних ринкових потреб споживачів інновацій.

У роботі подано характеристику категорій інноваційного потенціалу, етапів інноваційного циклу проекту, виявлено узагальнену структуру витрат за етапами інноваційного циклу при виконанні проектів. Автором доведено, що інноваційний потенціал малого підприємництва є складною функцією, котра приймає різні значення на окремих стадіях інноваційного циклу і на окремих часових проміжках. Проведено порівняння підходів до визначення структури інноваційного потенціалу і створено його узагальнену структуру.

Визначено, що нові принципи з розвитку управління інноваційною діяльністю необхідно створювати на визнанні їх як системо-утворюючих елементів безперервного інноваційного процесу, який на певних проміжках часу є неврегульованим і має непередбачувані кінцеві результати.

2. Дослідження форм і методів розвитку управління інноваційною діяльністю малого підприємництва

Подано результати аналізу стану розвитку малого підприємництва України та відповідного зарубіжного досвіду. У роботі доведено, що у перехідному періоді виявився значний потенціал розвитку українського підприємництва, який вже на початку реформ виявив тенденцію залучення значної кількості робочої сили та висококваліфікованих фахівців. Основні показники розвитку малого підприємництва в Україні протягом 2000-2009 рр. виявили тенденцію зменшення впливу малого підприємництва на економіку, яка спостерігалася при аналізі його внеску у ВВП України і легку промисловість, де із 2004 р. відбулося зниження ділової активності малого підприємництва.

Універсального визначення поняття «малий бізнес» поки що не існує. Однак традиційно до критеріїв визначення малого бізнесу відносять кількість зайнятих та обсяг продажу товарів і послуг, серед яких в окрему групу виділяють інновації. У роботі показано, що діяльність малого підприємництва упорядкована національними законодавчими і нормативними актами. Деякі положення у сфері малого бізнесу приймаються на міжнародному рівні, зокрема в межах інтеграційних угрупувань, таких як ЄС, АСЕАН, НАФТА. Показано важливість розвитку малого бізнесу у сучасних економіках країн. Наприклад, у країнах ЄС налічується більше 20 млн. підприємств малого бізнесу, котрі забезпечують зайнятість 65 млн. осіб. Єврокомісія чинить значний вплив на розвиток малого бізнесу шляхом методів координації діяльності через структурні фонди, Європейський інвестиційний банк та інші фінансові інструменти.

Встановлено, що у країнах розвиток малого бізнесу проходить нерівномірно. Так, в найбільш розвинутих країнах (Польща, Угорщина, Чехія) малий бізнес динамічно розвивається і чинить суттєвий вплив на економічний розвиток, тоді як у менш розвинутих країнах, (частина пострадянських та постсоціалістичних країн) малий бізнес не набув суттєвого впливу і державна підтримка має обмежений характер. Хоча в країнах з низьким рівнем економічного розвитку малий бізнес може мати вплив на економіку завдяки історично-культурним та іншим особливостям.

Виявлено, що підтримка малого бізнесу на державному рівні приводить до зменшення ризиків його діяльності та тиску чинників зовнішнього оточення. Це сприяє зростанню прибутковості бізнесу, надає можливість його розвитку шляхом вкладення власних засобів в основні фонди, інформаційні технології, автоматизацію процесів, управління, кваліфікацію робітників, тобто веде до зростання фондоозброєності праці. На певному проміжку часу виникає недовантаження інноваційного потенціалу, яке за наявності мотивації спонукає до пошуку нових ідей для розробки та упровадження інновацій.

Підтримка малого підприємництва у західних країнах, зокрема в країнах Європейського Союзу, здійснюється через інноваційні центри науки і технологій. Інноваційні центри у цьому сенсі займають проміжне положення між виробниками інноваційної продукції (центрами фундаментальних та прикладних досліджень) та промисловим сектором (в основному малим і середнім бізнесом). Стратегія інноваційних центрів, заснована на їх потенційній здатності підтримувати інноваційний процес, прискорюючи обмін технологіями (hardware) та інформацією між компонентами науково-технічної інфраструктури.

У роботі визначено, що метою системи управління і розвитку інноваційного потенціалу повинна бути оптимізація структури та її орієнтація на ефективне використання джерел потенційних можливостей на основі поєднання економічної, технічної, технологічної, соціальної та інших підсистем при їх взаємному впливі одна на одну, з безумовним забезпеченням контролю, ризиків і безпеки інноваційної діяльності. При цьому системний підхід у дослідженні використано для визначення організаційного потенціалу системи управління як організаційної множини елементів інноваційного потенціалу малого підприємства. Це дало змогу розробити класифікацію чинників впливу на потенційні інноваційні можливості, з урахуванням яких формуються потенційні можливості як малого підприємства, складовими яких виступають фінанси, існуюча система управління, виробництво, маркетинг, кадри, інвестиції, ресурси, інформація тощо, так й організаційний потенціал у сфері інноваційної діяльності.

Організаційний потенціал малого підприємництва визначено як здатність виробничо-економічної системи змінювати наперед запланований режим функціонування у процесі інноваційної діяльності та пристосовуватися до впливу зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку наявних або створення нових конкурентних переваг на ринку інноваційної продукції.

В дисертації проведено аналіз організаційних механізмів управління малим підприємством: організаційно-структурного, організаційно-технічного, організаційно-економічного, організаційно-адміністративного, комплексного та інноваційного. Основним призначенням організаційних механізмів у складі механізму управління розвитком визначено задачу формування і розвитку організаційного потенціалу як складової інноваційного потенціалу і ресурсів управління, котрі забезпечують вплив на чинники виробництва.

У дисертації запропоновано до структури інноваційного потенціалу організаційних механізмів управління та організації і розвитку малого підприємництва включити кадровий, маркетинговий, інформаційний, мотиваційний потенціал. При цьому автором створено організаційно-економічний ринковий механізм управління, а також за класифікацією форм впливу проведено аналіз чинників розвитку управління та виробництва у малому підприємництві.

Крім того, у дисертації доведено, що ефективність реалізації функцій управління залежить від компетентності менеджерів, гнучкості, оперативності прийняття рішень тощо, у результаті чого досягається успішне виконання виробничих завдань, підвищується якість, конкурентоспроможність продукту та підприємства у цілому.

Для оцінювання організаційної структури управління було запропоновано використати шкалу рівнів експертних критеріїв. На основі цієї шкали автором у 2006-2009 рр. проведено експрес-діагностику розвитку організаційних структур управління малих підприємств легкої промисловості. У процесі діагностики інноваційного потенціалу організаційних структур було виявлено, що НВІМП «Діадема» досягло найбільших успіхів. Аналіз динаміки розвитку інноваційного потенціалу показав, що удосконалення структурної організації у процесі розвитку малого підприємства позитивно впливає на зростання інноваційного потенціалу структури управління, який, у свою чергу, викликає позитивні зрушення в інноваційних можливостях малого підприємництва.

Світовий досвід вказує на те, що проектне управління дозволило малому підприємству багатьох країн вирішити проблеми розвитку та відтворення, а також задачі перехідних періодів в умовах обмежених фінансових і матеріальних ресурсів, часу. Завданням управління проектами, як показано у дисертації є досягнення цілей за показниками обсягу, часу, витрат (бюджету) та якості. У роботі визначено фази і стадії життєвого циклу проектного управління.

Функціонування проектних груп для виконання робіт вимагає певного взаємозв'язку, тобто інтеграція виконавців і робіт має передбачати формування структури управління, координації, комунікаційних взаємовідносин. Одним із шляхів скорочення тривалості досліджень і розробок є метод наближення і взаємного проникнення етапів робіт. Це відповідно вимагає удосконалення організаційної структури управління проектом. У роботі досліджено моделі сполучення етапів робіт у проектному циклі, схеми управління процесами, які містять ітераційні зв'язки, розроблено класифікацію попередніх проектних досліджень для обґрунтування і формування систем управління проектами. Автором створена комплексна організаційна система управління попередніми проектними дослідженнями та реалізацією проекту.

Інноваційний потенціал проекту визначено як економічно розраховану доцільну частку інноваційного потенціалу малого підприємництва та залученого інноваційного потенціалу інших суб'єктів інноваційної діяльності, котрі необхідні для забезпечення інноваційного проекту ресурсами, активами, технологіями і фондами з метою успішної реалізації проекту, впровадження і супроводження інновації.

У роботі визначено, що структура управління проектом також має інноваційний потенціал. Для малого підприємництва автор пропонує модель оцінювання цього потенціалу, яка складається із трьох кластерів: організаційного, виробничого та інформаційного. Для цього розроблено шкалу рівнів експертних критеріїв оцінювання організаційного потенціалу управління проектом та проведено діагностику інноваційного потенціалу організаційних структур управління проектами НВІМП «Діадема» у 2010 р.

У роботі доведено, що інноваційний потенціал структури управління проектом зростає зі зменшенням складності організаційної структури. При цьому найбільший потенціал виявила гібридна структура паралельного управління зі сполученням та ітерацією етапів робіт.

3. Організаційно-економічне забезпечення розвитку управління та інноваційного потенціалу малого підприємництва

Удосконалено підходи і створено методики вимірювання величини виробничого потенціалу проекту.

У роботі показано, що знання виробничих потенціалів, використаних у конкретних проектах дозволяє визначати сумарний потенціал підприємства, необхідність кооперації за окремими етапами робіт і проектами, напрямки розвитку окремих складових потенціалу з метою забезпечення відповідності визначеним потребам інноваційної діяльності, контролю надлишку потенціалу за окремими складовими, які можуть бути використані для надання послуг. Доведено, що використання натуральних показників ускладнене при оцінці таких елементів виробничого потенціалу як трудові ресурси, технологія, інформація тощо. Тому запропоновано використання універсального методу оцінювання елементів виробничого потенціалу за вартістю. У цьому випадку сума вартостей елементів визначає величину виробничого потенціалу за окремим проектом. Виробничий потенціал проекту у роботі пропонується розрахувати за формулою (1):

, (1)

Wpf - вартість основних фондів, переданих до проекту;

Wp - вартість персоналу проекту;

Wе - вартість енергетичних ресурсів проекту;

WT - вартість технологій, використаних у проекті;

Wіp - вартість інформації, використаної у проекті.

Автором проведено оцінювання вартості елементів виробничого потенціалу реальних проектів та НВІМП «Діадема», які виконані протягом 2007-2010 років. У результаті такої діагностики було виявлено резерви елементів виробничого потенціалу. При цьому виробничий потенціал НВІМП «Діадема» виявився більшим, ніж виробничий потенціал, який у 2007-2010 рр. підприємство використало у проектах.

У роботі показано, що ризик є частиною ділової активності малого підприємництва або проекту. Автором надано характеристики основних ризиків за видами інноваційної діяльності та методів забезпечення безпеки інноваційної діяльності шляхом управління рівнем ризику, які поєднано у групи: ухилення від ризику, локалізації ризику, дисипації ризику, компенсації ризику. Показано, що форми реалізації управління проектами повинні враховувати процесний, системний і ситуаційний підходи до ризик-менеджменту інноваційних проектів.

Діагностику ризику інноваційних проектів пропонується здійснювати на основі розрахунку кількісного показника ризикової стійкості інноваційного проекту. Розрахунок цього показника передбачає аналіз чутливості проекту до змін економічних показників проекту та розрахунок запасу стійкості проекту за показниками з використанням умови звертання в нуль показника чистої поточної вартості проекту. Оцінювання проекту на стійкість до ризику передбачає визначення критерію ризику, зокрема коефіцієнта ризикової стійкості проекту (KRSp), котрий включає внутрішню норму прибутковості проекту, як показано у формулі (2).

, (2)

де КRSр - коефіцієнт ризикової стійкості проекту;

RPр - ризик проекту;

VNPp - внутрішня норма прибутковості проекту.

Економічне значення коефіцієнта ризикової стійкості проекту полягає у визначенні питомої ваги частки рентабельності, яка не має ризику, у загальній розрахунковій ефективності проекту. При цьому, якщо виконується нерівність КRSр < 0, то можливе настання несприятливих подій, а якщо виконується нерівність КRSр > 0, то запас стійкості достатній для компенсації зменшення прибутку при настанні несприятливих подій.

Обмін масивами інформації між етапами інноваційного циклу є одним із головних чинників забезпечення життєздатності і розвитку інноваційного процесу. Інноваційний потенціал та конкурентоспроможність малого бізнесу суттєво залежить від рівня розвитку інформаційної сфери та упровадження у практику інформаційних технологій. У роботі встановлено, що поповнення парку обчислювальної техніки в малому підприємництві України починаючи з кризового 2008 року суттєво уповільнилося. Визначено, що інформаційний потенціал зростає за умови освоєння нових способів використання інформаційного ресурсу малого підприємництва у практичній інноваційній діяльності.

Інформаційну систему управління малим підприємством (УМП) визначено як комплекс процесів, техніки та персоналу, який проводить пошук, збір, обробку, перетворення і поширення необхідної в управлінні і виробництві інформації. Виявлено, що на вітчизняному ринку присутні не більше десяти ефективних програмних пакетів, серед яких доцільно звернути увагу на наступні: Microsoft Project, Open Plan Professional, Spider Project, Sure Trek Project Manager, Primavera Project Planner (P3), Time Line, CA Super Project, Project Scheduler, Turbo Project, Artemis Views. Автором запропоновано впровадження нових інформаційних технологій в УМП орієнтувати на удосконалення інформаційних систем менеджменту (ІСМ), зокрема інформаційних систем інноваційного менеджменту (ІСІМ), систем підтримки прийняття рішень (СППР) і використання автоматизованих систем управління проектами (АСУП).

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі - розробка нових підходів до розвитку управління діяльністю малого підприємництва на засадах проектного підходу та зростання інноваційного потенціалу. Здійснене дисертаційне дослідження дало змогу дійти таких загальних висновків і обґрунтувати такі пропозиції:

1. Виявлено, що у легкій промисловості України склалися умови, за яких кількість малих підприємств не зростає на противагу до західних країн, де їх кількість є традиційно високою. Технологічна відсталість більшості малих підприємств сфери легкої промисловості, не дає можливості упроваджувати та виробляти конкурентоспроможну продукцію.

2. Встановлено, що перевагою інноваційної діяльності є використання інтелектуального капіталу, за якого забезпечується економічне зростання без пропорційного збільшення ресурсів, відбувається формування нетрадиційної структури інвестування, продукується механізм, здатний до самоорганізації, котрий дозволяє здійснювати інвестиції і стимулювати економічний розвиток малого бізнесу.

3. Інноваційний потенціал малого підприємництва визначено як комплекс синергетично пов'язаних ресурсів окремого підприємства або малого бізнесу в цілому, поєднаних зв'язками кооперації, який відповідає рівню розвитку інноваційної активності підприємства або групи підприємств та визначає їх спроможність (матеріальну, інтелектуальну, інформаційну, економічну тощо) до реалізації цілей у сфері інноваційної діяльності на основі постійного пошуку, використання і розвитку нових видів, форм та способів ефективної реалізації ринкових можливостей.

4. Доведено, що для оцінювання потенціалу організаційної структури управління у складі інноваційного потенціалу малого підприємництва доцільно використовувати шкалу рівнів експертних критеріїв. Діагностика рівнів розвитку організаційних структур за такою шкалою надає можливість оцінювання здатність до управління інноваційною діяльністю.

5. Обґрунтовано, що удосконалення структурної організації у процесі розвитку малого підприємництва веде до зростання його інноваційного потенціалу в цілому.

6. Встановлено, що скорочення тривалості досліджень та розробок досягається сполученням етапів, ефективність якого визначається термінами паралельного та послідовно-паралельного виконання робіт.

7. Створено комплексну організаційну систему управління передпроектними дослідженнями і наступною реалізацією проекту, яка на основі інформаційних досліджень здатна формувати проектне завдання.

8. Інноваційний потенціал проекту визначено як сукупність кластерів, організаційний потенціал яких розраховано експертною оцінкою складових інноваційного потенціалу конкретних блоків.

9. Доведено, що найбільший організаційний потенціал інноваційного потенціалу проекту має гібридна структура паралельного управління із сполученням та ітерацією етапів робіт, в якій передбачено сполучення етапів робіт та багаторівневі ітераційні зв'язки за етапами робіт.

10. Наведено, що співставлення показників виробничого потенціалу, оцінених у грошовій формі протягом певного часу у проекті, дозволяє виявити динаміку та структуру потенціалів окремих проектів, а також тенденції диференціації та ефективність використання виробничого потенціалу.

11. Резерви елементів виробничого потенціалу малого підприємництва визначено як перевищення сукупної вартості елементів виробничого потенціалу над сукупною вартістю елементів виробничого потенціалу проектів, в яких використані ці елементи протягом конкретного періоду.

12. Ризиком інноваційної діяльності у малому підприємництві є імовірність втрат, котрі можуть виникнути при вкладенні інвестицій у дослідження, розробку, виробництво нових товарів і послуг, нову техніку і технології, які можуть не знайти очікуваних потреб на ринку, а також при вкладеннях в управлінські інновації, що не матимуть очікуваного ефекту.

13. Запропоновано запас стійкості проекту за конкретним економічним показником визначати як різницю значень окремого економічного показника за проектом та значень цього ж показника, за якого показник чистої поточної вартості проекту звертається в нуль у співвідношенні до значення цього ж економічного показника за проектом.

14. Доведено, що інформаційний потенціал зростає тільки за умови освоєння нових способів використання інформаційного ресурсу у практичній інноваційній діяльності малого бізнесу.

Література

1. Пиріг Д.З. Досвід розвитку управління інноваційною діяльністю малих підприємств у зарубіжних країнах: / Д.З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. -- 2010. -- № 3. -- С. 163-170.

2. Пиріг Д.З. Застосування інформаційних технологій в управлінні розвитком інноваційного потенціалу: / Д.З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. -- 2010. -- № 5. -- С. 135--142.

3. Пиріг Д.З. Організаційні механізми розвитку управління в малих підприємствах України: / Д.З. Пиріг // Збірник наукових праць ДонДУУ. -- Серія : Економіка. -- Т. XI. -- Вип. 147. -- Донецьк : Дон ДУУ, 2010. -- С. 57--66.

4. Пиріг Д.З. Удосконалення методів поелементного оцінювання виробничого потенціалу малих підприємств: / Д.З. Пиріг // Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку України : Збірник наук. праць / [редкол. : О.О. Любич (наук. ред.) та ін.]. -- К. : ДНДІІМУ, 2009. -- С. 188-195.

5. Пиріг Д.З. Урахування ризиків в оцінці економічної ефективності інноваційних проектів малих підприємств: / Д.З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. -- 2010. -- № 7. -- С. 144-152.

Размещено на Allbest.ru