Економіко-просторові засади раціоналізації землекористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.06 - Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Економіко-просторові засади раціоналізації землекористування

Малащук Оксана Степанівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Ступень Михайло Григорович, Львівський національний аграрний університет, завідувач кафедри земельного кадастру

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», завідувач відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами

кандидат економічних наук Кузін Наталія Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри землевпорядкування і кадастру

Захист відбудеться "23" травня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.01 у Національному університеті біоресурсів і природо-користування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий "20" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська

1. Загальна характеристика роботи

земельний ресурс економічний регіональний

Актуальність теми. Рівень економічних відносин, який склався сьогодні в Україні, характеризується нарощуванням антропогенного впливу на навколишнє середовище і земельні ресурси, відбивається на ефективності багатьох галузей виробництва, особливо сільського господарства, яке безпосередньо залежить від використання землі як основного фактора виробництва.

Негативні процеси, що відбуваються при використанні землі, призводять до появи різноманітних видів екологічних ризиків. Проблема обліку, оцінки й управління ризиками землекористування набуває самостійного теоретичного й прикладного значення як важлива складова частина теорії й практики землекористування, оскільки більшість питань з використання земельних ресурсів вирішується в умовах ризику, що обумовлено низкою факторів - невизначеністю соціального, економічного і природного характеру, непередбачуваністю природних явищ, відсутністю повної інформації, елементами випадковості та багато іншим.

У науковій літературі широко висвітлене еколого-економічне питання забезпечення раціонального використання й охорони земель на сучасному етапі земельної реформи, зокрема вагомий внесок у розв'язання його зробили І.К. Бистряков, В.Г. В'юн, Ю.Г. Гуцуляк, Д.С. Добряк, О.П. Канаш, В.М. Кривов, Н.В. Кузін, Л.Я. Новаковський, О.С. Новаторов, А.М. Третяк та інші.

Одним із кращих методів дослідження ризиків землекористування і їх управління - це економіко-просторові засади, оскільки навколишній світ є складним, взаємопов'язаним і постійно змінним. Доводиться мати справу з системами, в яких природні й людські фактори тісно переплетені, з системами міського та регіонального планування, прийняття всіх землевпорядних управлінських рішень. Теоретична розробка економіко-просторових засад досліджується у працях О.М.Берлянта, І.К.Бистрякова, С.Н.Волкова, В.Т.Жукова, І.П. Ковальчука, Т.І. Козаченка, К.К. Маркова, А.Г. Мартина, А.Г. Тихонова та інших.

Наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених мають важливе значення для підходів раціонального використання земельних ресурсів. Однак питання виявлення й управління ризиками землекористування через економіко-просторові засади є порівняно новою і малодослідженою галуззю вітчизняної економічної науки. Теоретична та практична значимість, об'єктивна необхідність вирішення наведених проблемних питань обумовили актуальність теми дисертаційної роботи і дозволили окреслити основні напрями наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з тематикою науково-дослідної роботи Львівського державного аграрного університету, землевпорядного факультету «Розробка науково-обґрунтованих принципів організації та інформаційного забезпечення використання і охорони земель в західному регіоні України» (номер державної реєстрації 0106U002077), у межах якої автором розроблено економіко-просторову модель ризиків землекористування як механізму оптимізації екологічної ситуації території і прогнозування сценаріїв розвитку економічних й екологічних процесів.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження є теоретичне і методичне обґрунтування та розробка практичних пропозицій з удосконалення економіко-просторових підходів до раціонального використання земельних ресурсів з врахуванням регіональних особливостей, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування землекористувань в ринкових умовах.

Для досягнення даної мети передбачається вирішення таких завдань:

- здійснити теоретичне узагальнення існуючих підходів до критеріїв і показників оцінки стану землекористувань, що дозволить приймати ефективні управлінські рішення в галузі використання земельних ресурсів;

- оцінити методичні підходи до моделювання земельних ресурсів, що підвищує науковість теоретичних розробок і пропозицій щодо вдосконалення економіко-просторових засад раціоналізації землекористування;

- удосконалити класифікацію землекористувань за ступенем інвестиційної привабливості для проведення комплексного аналізу екологічно значних і цінних властивостей ландшафту, антропогенних навантажень на земельні ресурси;

- обґрунтувати методичні підходи, критерії та показники, які використовуються для оцінки ризиків землекористування з метою визначення екологічної ситуації земельних ресурсів;

- здійснити аналіз природно-кліматичних умов і антропогенних факторів, які впливають на формування екологічного стану території, що дасть змогу провести ідентифікацію загрози і ризиків землекористування;

- удосконалити методи економіко-просторових засад раціонального використання земельних ресурсів з метою виявлення і управління ризиками землекористування;

- розробити заходи з формування управлінських відносин у галузі попередження і зниження ризиків землекористування для практичної реалізації стратегії збалансованого соціально-економічного й екологічно безпечного розвитку території.

Об'єкт дослідження - процес розвитку економіко-просторового механізму раціонального землекористування.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів щодо формування економіко-просторової системи та обґрунтування організації раціонального землекористування.

Методи дослідження. Методологічна основа дисертаційного дослідження - це роботи вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі економіки природокористування та екології, які розкривають загальні закономірності соціально-економічної й екологічної політики в землевпорядкуванні, а також фундаментальні концепції і гіпотези взаємодії суспільства та природи в процесі функціонування землекористувань, основні положення економічної теорії, сучасні механізми ринкової економіки в сфері охорони і раціонального землекористування.

У процесі обробки досліджуваних матеріалів використовувались такі методи: порівняльно-описові (для ідентифікації екологічних ризиків землекористування), абстрактно-логічні (для узагальнення теоретичних засад економіко-просторового вивчення стану земельних ресурсів і їх раціонального використання), статистичних групувань (для оцінки ступеня небезпеки джерел і чинників загрози забруднення земельних ресурсів), розрахунково-конструктивний та порівняння (для аналізу ризиків землекористування та розробки заходів зі зниження ризиків землекористування), економічного аналізу (виявлення та встановлення причинно-наслідкових зв'язків між ризиками землекористування та ступенем інвестиційної привабливості територій), табличного та графічного (для наочного представлення результатів дослідження), картографічний в комплексі з геоінформаційним (для розробки економіко-просторової моделі раціонального землекористування).

Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів, офіційні матеріали Головного управління сільського господарства і продовольства Одеської облдержадміністрації, Одеського обласного управління статистики та Головного управління Держкомзему в Одеській області, науково-дослідних установ.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в таких положеннях:

вперше:

- запропоновано і теоретично обґрунтовані економіко-просторові підходи до раціоналізації землекористування як механізму оптимізації екологічної ситуації території й прогнозування розвитку економічних та екологічних процесів, в основу яких покладено оцінку рівня і допустимої межі ризику для різних груп екологічних ситуацій в часі. На основі них можна визначити напрями щодо виявлення й усунення несприятливих ситуацій для функціонування землекористування, що призведе до створення системи оптимального їх розвитку (С. 11, 13);

удосконалено:

- систему показників оцінювання стану земельних ресурсів і раціонального землекористування за економічним, екологічним, соціальним та технічним ефектами для усунення непорозумінь при ухваленні рішень, як на макро-, так і на мікрорівні під час оцінювання земельних ресурсів (С. 6);

- класифікацію землекористувань за ступенем інвестиційної привабливості з врахуванням рівня розвитку територій і їх потенціалу, на основі чого запропоновані заходи для попередження негативних природних і антропогенних чинників на землекористування (С.13-14);

- методичні підходи до формування управлінських відносин у галузі попередження і зниження ризиків землекористування, на основі яких структура органу управлінських рішень повинна здійснювати координування роботи всіх ланок системи впливу на ризики, апарату управління і спеціалістів та контролювати процеси розробки й реалізації рішень у ризикових ситуаціях (С. 14);

набули подальшого розвитку:

- науково-методичні засади економіко-просторового моделювання раціоналізації землекористування, що ґрунтуються на використанні сучасних геоінформаційних систем, за допомогою яких можна відстежувати зміни в галузі використання та охорони земельних ресурсів і вдосконалювати їх (С. 7);

- система критеріїв і показників для оцінки землекористування, яка містить диференційовану інформацію за ступенем гостроти екологічної ситуації, природно-ресурсним потенціалом території та негативними наслідками антропогенних перетворень компонентів природного середовища (С. 12);

- обґрунтування доцільності просторового аналізу природних, економічних, та екологічних особливостей території засобами геоінформаційних систем як важливого адміністративного механізму підвищення ефективності господарської діяльності і збереження позитивних тенденцій сталого розвитку землекористувань (С. 8-10).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при розробці концепції і моделі управління природно-техногенної безпеки на території Одеської області, розробці регіональних програм використання та охорони земельних ресурсів, у землевпорядних проектах на обласному і районному рівнях.

Економіко-просторова модель раціонального землекористування впроваджена

на регіональному рівні, зокрема у Комінтернівському районі Одеської області (довідка № 13-13-03 від 06.05.2010 р.).

Рекомендації щодо формування управлінських відносин у галузі попередження і зниження екологічних ризиків на території районів Одеської області використані Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка № 2720 від 16.06.2010 р.).

Пропозиції з реалізації економіко-просторової моделі раціонального землекористування, підготовлені для Одеської області, і система заходів з екологічної оптимізації земельних угідь, яка базується на засадах сталого землекористування, впроваджені і у Львівському національному аграрному університеті (довідка № 01-35-06/4 від 10.05.2010 р.).

Основні результати та наукові висновки дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Одеського державного аграрного університету при підготовці фахівців зі спеціальності «Землевпорядкування та кадастр», а також при викладанні економічних і землевпорядних дисциплін: «Математичні методи і моделювання в землеустрої», «Прогнозування використання та охорони земельних ресурсів», «Землевпорядне проектування» (довідка № 01-22/01-625 від 29.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання важливого науково-прикладного завдання щодо розробки економіко-прогнозованої моделі раціоналізації землекористування як механізму оптимізації екологічної ситуації території і прогнозування сценаріїв розвитку економічних та екологічних процесів. Всі наукові, методичні та практичні результати отримано особисто автором. Основний зміст роботи викладений у п'ятьох одноосібних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток земельних відносин в умовах ринкової економіки» (м. Дубляни, Львівський національний аграрний університет, 19-21 вересня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління використанням та охороною земельних ресурсів на засадах сталого землекористування та євроінтеграційних процесів України» (м. Київ, Національний аграрний університет, 30-31 жовтня 2008р.); Міжнародній науковій конференції «Міжнародна співпраця та інтеграція в процесі підготовки фахівців з землевпорядкування та кадастру» (м. Одеса, Одеський державний аграрний університет, 07-09 жовтня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у п'ятьох одноосібних наукових працях, опублікованих у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,5 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 207 найменувань. Основний зміст викладено на 167 сторінках друкованого тексту, робота містить 25 таблиць, 18 рисунків, 18 додатків.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт і предмет; сформульовано мету і задачі досліджень, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади економіко-просторового вивчення стану земельних ресурсів і їх раціонального використання» узагальнено теоретичні погляди до критеріїв і показників оцінки стану землекористувань, оцінено існуючі підходи до моделювання земельних ресурсів і їх раціонального використання, сформовані концептуальні положення економіко-просторових засад землекористування.

На основі узагальнення і систематизації позицій вітчизняних та зарубіжних вчених щодо критеріїв і показників оцінки стану землекористувань встановлено, що економічний підхід до оптимальності землекористування є переважаючим у сільському господарстві, а екологічний - на другому плані. Щоб змінити це становище, необхідно розробити нові підходи до визначення й оцінки інтенсифікації використання земель, її економічно і екологічно обумовлених меж. На основі проведених досліджень складено узагальнену систему критеріїв і показників оцінки стану землекористування за економічним, екологічним, соціальним та технічним ефектами ( рис.1).

За результатами проведеного аналізу існуючих підходів до моделювання стану земельних ресурсів і їх раціонального використання встановлено, що в землевпорядній практиці найчастіше застосовують економіко-математичне моделювання, оскільки за його допомогою можна здійснювати як просте перекодування вихідних даних, які забезпечують функціонування автоматизованої картографічної техніки, так і корінну її перебудову, яка веде до створення синтетичних картографічних матеріалів.

На основі досліджень методології і методики створення економіко-просторових моделей раціоналізації землекористування встановлено, що просторовий аспект трансформації землекористування поки що теоретично недостатньо розроблений. Відсутні наукові економіко-теоретичні роботи, присвячені просторовій трансформації землекористування і, зокрема, регіональних природно-господарських систем, що опосередковують процес взаємодії земельних ресурсів і продуктивних сил суспільства. Окремі аспекти цього питання розглянуті в низці досліджень, однак у жодній з них вони не були об'єктом або предметом досліджень.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Критерії та показники оцінки стану землекористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтовано, що створення економіко-просторових моделей повинно здійснюватись за допомогою ГІС-технологій, на основі яких просторово-часовий аналіз регіонального відтворювального процесу як механізму просторової трансформації стає доступним і практично здійсненим. На основі досліджень запропоновано систему методів створення геоінформаційних економіко-просторових моделей раціоналізації землекористування (рис. 2).

Рис. 2 Система методів геоінформаційного економіко-просторового моделювання

В результаті досліджень теоретичних засад економіко-просторового вивчення стану земельних ресурсів встановлено об'єктивну необхідність реалізації на практиці нових теоретико-методологічних підходів у створенні економіко-просторових моделей раціонального землекористування, які повинні базуватись на результатах аналізу існуючих підходів до моделювання стану земельних ресурсів, оцінки рівня використання сучасного стану земельного фонду даного регіону, як важливої передумови підвищення ефективності використання земель.

У другому розділі «Аналіз стану землекористування досліджуваного регіону» розкрито взаємозв'язок природно-кліматичних, економіко-географічних і соціальних умов формування екологічного стану Одеської області.

На основі проведеного аналізу регіональних особливостей землекористування Одеської області оцінено економіко-географічне її розташування, яке обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією зовнішньоекономічної діяльності в міжнародному співтоваристві, оскільки це при-морський і прикордонний регіон України, розташований на перетині найважливіших міжнародних водних шляхів.

Проведені дослідження структури земельного фонду за угіддями, категоріями земель та формами власності свідчать, що земельні ресурси Одещини - один з найбільш потужних потенціалів земельних ресурсів України, унікальних за своїми властивостями та є її найбільш вагомим економічним активом. Разом з тим на Одещині висока інтенсивність експлуатації земельних ресурсів: сільськогосподарська освоєність земель становить 77,9%, а розораність - 65,7%, що перевищує екологічно-обґрунтовані межі.

Для оцінки впливу складу угідь територій розраховано коефіцієнт екологічної стабільності землекористування та коефіцієнт антропогенного навантаження Одеської області (табл.1), який характеризує вплив діяльності людини на стан довкілля, в тому числі на земельні ресурси, за формулою (1):

Кек.ст. = , Кант.нав. = , (1)

де Кек.ст. - коефіцієнт екологічної стабільності землекористування; Рі - площа угідь; Кі - коефіцієнт екологічної стабільності угідь; Кант.нав.- коефіцієнт антропогенного навантаження; Бі - бал угідь.

Таблиця 1 Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності й антропогенного навантаження Одеської області за 2009 р.

Вид земель	Коефіцієнт екологічної стабільності, Кі	Площа угідь, Рі	Кі Рі	Бал угідь, Бі	Бі Рі
Забудовані території	0,00	12780	0	5	63900
Рілля	0,14	209820	29374,8	4	839280
Виноградники	0,29	5770	1673,3	4	23080
Сади	0,43	3220	1384,6	4	12880
Городи	0,50	10030	5015	4	40120
Сінокоси	0,62	5080	3149,6	3	15240
Пасовища	0,68	35640	24235,2	3	106920
Болота, площі під водою	0,79	28400	22436	2	56800
Ліси	1,00	22390	22390	2	44780
Всього		333130	109658,5		1203000

Внутрішньогалузеве використання земель у сільському господарстві має екстенсивний характер, оскільки коефіцієнт антропогенного навантаження по Одеській області становить 3,61. Порушена екологічна рівновага та допустиме співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів; лісистість території становить всього 6,7%, частка кормових угідь - 12,2%, що не відповідає екологічним вимогам. Коефіцієнт екологічної стабільності по Одещині становить 0,32, а це відносить регіон до екологічно нестабільних землекористувань.

Земельні ресурси області представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю, що у сполученні з теплим степовим кліматом формує високий агропромисловий потенціал регіону. Тому сільське господарство - один з найважливіших секторів його економіки, в якому задіяно 33,9% населення області, зосереджено майже 30% виробничих фондів, виробляється близько 30% валового суспільного продукту. Основними напрямками виробничої сільськогосподарської спеціалізації є рослинництво та тваринництво, економічні показники виробництва та реалізації продукції яких наведені в табл. 2.

Таблиця 2 Економічні показники виробництва та реалізації продукції рослинництва й тваринництва по Одеській області за 2009 р.

Вид продукції	Виробнича собівартість (витрати на 1 ц основної продукції), грн/ц	Середня ціна реалізації, грн/ц	Прибуток (збиток) від реалізації, тис. грн	Рівень рентабельності, %
продукція рослинництва
зернові,	51,60	76,39	59782,6	19,8
в тому числі: пшениця	51,6	69,37	59782,6	11,8
кукурудза	54,67	61,24	1125,7	2,7
ячмінь	50,68	82,72	102621,4	28,2
овес	54,71	69,52	64,0	9,0
соняшник	91,72	120,38	13057,9	11,7
ріпак	95,82	82,72	102621,4	28,2
цукровий буряк	18,88	14,60	-571,3	-22,4
овочі	56,3	97,55	931,5	2,2
картопля	87,70	156,98	3656,3	59,5
плоди	159,35	191,58	587,6	12,7
виноград	137,63	199,36	19730,7	20,3
продукція тваринництва
молоко	156,28	174,07	-122,1	-0,2
м'ясо ВРХ	1411,55	783,15	-22614,7	-34,7
м'ясо свиней	1149,04	1156,56	-1062,7	-1,1
м'ясо овець та кіз	1431,25	752,38	2519	-39,8
м'ясо птиці	1299,85	638,05	-2639,5	-43,0
курячі яйця	245,08 ( грн /1000 шт.)	357,94	9887,9	22,0
вовна	1333,00	319,01	-1243,9	-79,1

На основі дослідження екологічного стану Одеської області визначено, що негативний екологічний стан землекористувань формують як природні фактори (зсуви, абразія, карстові процеси, підтоплення земель, просідання), так і антропогенні. Зокрема, в період з 2006 по 2009 роки на території Одеської області кількість зсувів збільшилась на 658 одиниць (рис. 3), площі підтоплених земель зросли до1763,81 км2/рік (рис. 4).

Рис. 3 Динаміка розподілу кількості зсувів по Одеській області

Рис. 4 Динаміка розподілу площ підтоплених земель Одеської області

Внаслідок антропогенної діяльності збільшились площі деградованих земель: понад 60% сільськогосподарських угідь є дефляційно небезпечними і зазнають впливу вітрової ерозії; майже половина земель області еродовані, з них 35% - середньо і сильнозмиті; досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення; високі показники забруднення ґрунтів промисловими відходами, автотранспортом, хімічними та радіоактивними речовинами, які виходять на межу негативних екологічних наслідків.

За результатами проведеного аналізу сучасного стану земельних ресурсів Одеської області на основі експертного аналізу та власних досліджень визначено основні можливості та загрози функціонування землекористувань і відзначено, що лише маючи повну інформацію про природно-техногенну оцінку стану території можливо забезпечити успішне здійснення заходів щодо раціонального використання земель.

У третьому розділі «Удосконалення економіко-просторових засад раціоналізації землекористування» досліджено ризики землекористування та вдосконалені методи економіко-просторових засад раціонального використання земельних ресурсів з метою виявлення і управління ризиками землекористування.

Стратегія формування раціонального землекористування полягає у виявленні негативних факторів на певну природно-географічну і соціально-економічну територію. Однак інша ситуація виникає при становленні ринкової системи господарювання, бо, з одного боку, ліберизація розподільчих відношень, скорочення сфери діяльності державних органів й інші фактори різко підсилюють різноманітність прояву ризику, а з другого - фактично перенесли «тягар невизначеності», зумовлений ризиком, з держави на безпосередніх товаровиробників.

На основі дослідження ризиків землекористування була удосконалена їх класифікація за сферою застосування та розроблено систему критеріїв і показників для оцінки ризиків землекористування, яка містить диференційовану інформацію про ступінь гостроти екологічної ситуації та природно-ресурсний потенціал території, а також про негативні наслідки антропогенних перетворень компонентів природного середовища (табл. 4).

Визначено природні ризики землекористування в межах Одеської області за результатами національної доповіді про стан техногенної безпеки в Україні Міністерства з питань надзвичайних ситуацій в період з 2006 по 2009 роки, а саме: коефіцієнт ризику зсувів становить 0,167; ризику підтоплення - 0,498; ризику антропогенного навантаження - 3,61. За результатами досліджень Одеська область відноситься до критичного рівня екологічного стану землекористувань.

У межах даного дослідження питання раціоналізації землекористування вирішується розробкою заходів по удосконаленню економіко-просторових засад, які передбачають:

1) збір і узагальнення статистичної та картографічної інформації про природні особливості території землекористування, структуру земельного фонду за угіддями, землевласниками та формами власності, сучасний економічний та екологічний стан території, збір даних про зсуви, підтоплення, карстові прояви, просідання лесових порід;

2) оцінку ризику антропогенного перетворення земель, виявлення ступеня напруженості еколого-господарського стану території;

3) розробку економіко-просторової моделі стану землекористування.

Одним із кращих методів дослідження ризиків землекористування і їх управлінням є просторове моделювання. Основна мета економіко-просторової моделі оцінки стану землекористування при системному аналізі сучасних землекористувань - це мінімізація їх ризиків як основи раціонального використання земельних ресурсів. Цільова функція Z має вигляд формули (2):

Z(хі) = fk ( tj )y (t j ) , (2)

Таблиця 4 Критерії і показники природно-антропогенних ризиків землекористування

Критерії, одиниці виміру	Бал ризику
	низький	середній	високий	дуже високий (критичний)	катастрофічний
Природні ризики
Зсуви (кількість зсувів на 100 км2)	відсутні	1- 5	5 - 10	10- 20	> 20
Підтоплення (% підтоплених земель)	< 5	5 - 10	10 - 20	20 - 50	> 50
Карстові процеси ( кількість карстових форм рельєфу на 100 км2)	відсутні	1- 5	5 - 10	10 - 15	> 15
Просідання лесових порід (%)	< 5	5 - 10	10 - 20	20 - 50	> 50
Антропогенні ризики
Еродованість земель (% еродованих земель)	< 20	20 - 40	40 - 60	60 - 80	> 80
Ерозія і дефляції ґрунту (середньорічна величина змиву, т/га )	< 5	5 - 10	10 - 20	20 - 50	> 50
Хімічне забруднення ґрунтів важкими металами (величина сумарного показника Zс)	< 16,0	16,0 - 24,0	24,0 - 33,0	33,0 - 128,0	> 128,0
Рівень забруднення хімічними засобами техногенного походження	< 1,0	1,0 - 2,0	2,0 - 3,0	3,0 - 5,0	> 5,0
Радіоактивне забруднення ґрунтів , Кu/м2	Цезій-137 : < 1 Стронцій -90 : < 0,3 Плутоній (сума ізотопів) : відсутня	Цезій-137 : 1 - 5 Стронцій -90: 0,3 -0,6 Плутоній (сума ізотопів): до 0,03	Цезій-137 : 5 - 15 Стронцій -90: 0,6 -1,0 Плутоній (сума ізотопів): до 0,03 -0,05	Цезій-137 : 15 - 40 Стронцій -90: 1 -3 Плутоній (сума ізотопів): до 0,05 -0,1	Цезій-137 : >40 Стронцій -90: >3 Плутоній (сума ізотопів): >0,1
Забруднення поверхневих і підземних вод: - по індексу забруднення вод - по значенню показника хімічного забруднення	< 1,0 < 10	1,0 - 4,0 < 20	4,0 - 6,0 20 - 35	6,0 - 10,0 35 - 80	> 10,0 > 80
Порушення рослинного покриву (проектне покриття багаторічної рослинності, %)	< 5	5 - 20	20 - 40	40 - 50	> 50
Лісистість (% від оптимальної/зональної)	< 10	10 - 25	25 - 50	50 - 80	> 80

Размещено на http://www.allbest.ru/

де хі (варіанти вибору) - п'ять груп екологічної ситуації землекористування:

х1 - низька, х2 - середня, х3 - висока, х4 - критична, х5 - катастрофічна;

fk (k = 1…l) - фактори (ризики), які негативно впливають на раціоналізацію

землекористування: f1 - природні; f2 - антропогенні; f3 - економічні;

y( tj ) - часовий коефіцієнт, який впливає на роль часового фактора і визначається за формулою (3):

y ( tj ) = , (3)

де j - роки.

Вплив кожного з критеріїв f(tj ) на мету (раціоналізацію землекористування) визначається загальною формулою (4):

f( tj ) =1 - rj , (4)

де rj - сумарний ризик землекористування за рік від усіх факторів.

Припускаючи, що фактори fk є незалежними, отримаємо формулу (5):

rj = rjk , (5)

Результати даної моделі показали, що найбільш нераціонально використовується земля на екологічно-кризових територіях, тому проектні заходи слід впроваджувати у хронологічній послідовності, що відповідає інтенсивності ризику землекористування, проранжованого від максимального до мінімального.

Практичне впровадження пропозицій з удосконалення економіко-просторових підходів до раціонального використання земельних ресурсів було здійснено на прикладі Комінтернівського району Одеської області. Для цього у ході дослідження проведено детальний аналіз створеної серії карт на район робіт: сучасного землекористування, стрімкості схилів, еродованості ґрунтів та природних ризиків землекористування; вивчені і відповідно відмічені по кожній карті всі несприятливі прояви природного, економічного та техногенного характеру, а далі при накладанні цих карт одна на другу в середовищі геоінформаційного середовища (ГІС) була створена економіко-просторова модель раціоналізації землекористування.

Для регулювання ризиків землекористування та управління ними пропонується проранжувати землекористування за ступенем інвестиційної привабливості. При оцінці потенціалу земельних ресурсів виникає проблема найбільш привабливих і безризикових землекористувань, для цього виділяється місце кожного з них в системі координат «Рівень розвитку землекористувань (X) - Потенціал розвитку землекористування (Y)». Технологія такого ранжування базується на складанні типологічної матриці, яка враховує ступень ризиків землекористування, де виділяють території з високою, середньою та низькою інвестиційною привабливістю (рис. 5).

На основі класифікації землекористувань за ступенем інвестиційної привабливості запропоновані рекомендації по реалізації соціально-орієнтованих інвестиційних програм розвитку території, які направлені на підвищення рівня активності підприємництва, а також адміністративні методи впливу на ризики землекористувань для конкретного типу території (попередження, хилення, обмеження, страхування, інвестування).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 Типологічна матриця ранжування землекористувань за інвестиційною привабливістю

Розроблено заходи з управління ризиками землекористування. Для формування ефективної системи попередження і зниження екологічних ризиків землекористування пропонується організаційна схема попередження і зниження ризиків на місцевому рівні, яка передбачає: прогнозування ризикових ситуацій; організацію взаємозв'язку між управлінськими підрозділами землевпорядних структур; регулювання заходів щодо усунення відхилень, які виникли при взаємодії на ризики; координацію роботи всіх ланок системи впливу на ризики, апарату управління і спеціалістів; контроль за процесом розробки й реалізації рішень в ризикових ситуаціях (рис.6).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6 Організаційна схема попередження і зниження ризиків на місцевому рівні

Встановлено, що управління ризиком має виконуватись у двох напрямках: обчислення ймовірностей ризику в землекористуванні; вивчення економічного змісту втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю та методика їх уникнення. Обґрунтовано, що у загальній системі організація управління ризиками встановлює єдиний порядок ідентифікації, моніторингу ризиків, планування заходів для їх зменшення, контролю виконання цих заходів, аналізу ефективності реалізованих заходів для раціоналізації землекористування і здобуття корисних уроків для подальшої діяльності.

Висновки

Результати дослідження питання економіко-просторових засад раціоналізації землекористування дають підстави зробити низку висновків та рекомендацій, що мають науковий і практичний характер та можуть бути використані в практичній діяльності органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, а саме:

1. На основі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду до критеріїв та показників оцінки стану землекористувань встановлено, що сучасна практика оцінки земель має низку недоліків: відображає статичну якість земель на даний період; не враховує повною мірою зміну якості земель у результаті покращення (погіршення) ґрунтів; при середніх показниках, оптимальних для одного типу земель, не враховує все різноманіття способів їх використання.

2. За результатами досліджень існуючих підходів до створення і моделювання стану земельних ресурсів та їх раціонального використання встановлено, що в землевпорядній практиці економіко-просторі засади потребують вдосконалення критеріїв оцінки ефективності використання земель, застосування сучасних досягнень науки та інформаційних технологій, адаптації існуючих типових економіко-математичних моделей до ринкових умов і розробки нових оптимізаційних моделей щодо перспективних напрямків раціоналізації використання та охорони земель за допомогою ГІС-технологій.

3. На основі аналізу структури земельного фонду Одещини за угіддями, категоріями земель та формами власності встановлено, що даний регіон характеризується високою інтенсивністю експлуатації земельних ресурсів (сільськогосподарська освоєність земель становить 77,9 %, а розораність - 65,7%); порушенням екологічної рівноваги та допустимого співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів (лісистість території становить всього 6,7 %, частка кормових угідь - 12,2 %), що не відповідає екологічним вимогам.

4. Проаналізовано сучасний стан економіки Одеської області: основним напрямом виробничої сільськогосподарської спеціалізації є рослинництво (вирощування зернових та технічних культур, овочів, винограду) та тваринництво (розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці, виробництво молока, м'яса, вовни). Валовий дохід від реалізації продукції рослинництва становить 87,8% (зернові - 52,7 %, ріпак - 18,6%, соняшник - 5,6%, виноград - 5,4%), а від реалізації продукції тваринництва - лише 12,2%, що вказує на пріоритетність галузей рослинництва у розвитку сільського господарства Одещини.

5. Встановлено взаємозв'язок природно-кліматичних, економіко-географічних і соціальних умов формування екологічного стану Одеської області. Визначено, що внаслідок впливу природних і антропогенних факторів на землекористування інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення, площі деградованих земель становлять понад 60% сільськогосподарських угідь області; високі показники забруднення ґрунтів промисловими відходами, автотранспортом, хімічними та радіоактивними речовинами, які виходять на межу негативних екологічних наслідків. Тому першочерговим завданням є удосконалення механізмів охорони природи та землекористування шляхом удосконалення економіко-просторових засад раціонального використання земельних ресурсів.

6. Для комплексного аналізу і розробки єдиної методології обслуговування ризиків землекористування виявлені їх особливості, на основі чого розроблено систему критеріїв і показників природного та антропогенного характеру для оцінки ризиків землекористування, яка відображає стан земельних ресурсів за екологічною несприятливістю.

7. Удосконалено економіко-просторові підходи до раціоналізації землекористування, які розробляються на основі аналізу соціально-економічних показників, ресурсної оцінки території і сформульованих цілей використання окремих природних компонентів та базуються на моделюванні набору факторів просторового і економічного характеру, що проявляють змінний характер. За результатами практичного впровадження цих пропозицій була розроблена економіко-просторова модель раціоналізації землекористування на прикладі Комінтернівського району Одеської області, яка містить дані про розміщення угідь конкретних землекористувачів, природно-кліматичні умови місцевості, особливості рельєфу, агрономічні й економічні характеристики земельних ділянок, що дозволяє ідентифікувати рівень ризиків, передбачити майбутні збитки і співставляти їх з фактичними втратами.

9. Обґрунтовано доцільність ранжування землекористувань за інвестиційною привабливістю, на основі чого запропоновані методичні рекомендації по управлінню ризиками землекористувань в залежності від високого, середнього чи низького рівня розвитку землекористування, що призведе до їх раціонального використання.

10. Для забезпечення сталого розвитку землекористувань управлінська дія на ризики повинна здійснюється через добре налагоджену, адекватну систему урядових і підприємницьких структур. Для підвищення результативності управлінських рішень запропонована функціональна структура впливу на ризики землекористування, яка будується за ієрархічним принципом по двох підпорядкованих рівнях: виконавчому (виконавчий орган місцевого самоуправління) і координуючому (представницький орган місцевого самоуправління) при взаємодії зі землекористувачами. Наведено пропозиції щодо організаційної схеми попередження і зниження ризиків землекористування на місцевому рівні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Малащук О.С. Використання планово-картографічних матеріалів у веденні державного земельного кадастру / О.С. Малащук // Вісник Львівського державного аграрного університету: землевпорядкування і земельний кадастр. -2007. - № 10. - С. 263- 267.

2. Малащук О.С. Сучасні методи збору картографічної інформації для забезпечення автоматизованої системи державного земельного кадастру/ О.С. Малащук // Вісник Львівського державного аграрного університету: землевпорядкування і земельний кадастр. - 2008. - № 11. - С. 237-243.

3. Малащук О.С. Цифрові моделі місцевості - просторова основа кадастрових ГІС / О.С. Малащук // Науковий вісник Національного аграрного університету. -2008. - Вип. 128. - С. 138-142.

4. Малащук О.С. Обґрунтування технології створення цифрових топографічних карт та планів для потреб державного земельного кадастру/ О.С. Малащук // Аграрний вісник Причорномор'я. - 2009. - Вип. 51. - С. 86- 90.

5. Малащук О.С. Оцінка екологічного стану земельних ресурсів Одещини / О.С. Малащук // Землевпорядкування та кадастр. - 2010. - №1. - С. 69 -71.

Анотація

Малащук О.С. Економіко-просторові засади раціоналізації землекористування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена питанням удосконалення економіко-просторових засад щодо раціонального використання земельних ресурсів та узагальнення на їх основі методології управління ризиками землекористування з врахуванням регіональних особливостей. У роботі обґрунтовано методику визначення ризиків землекористування та методологічні аспекти оцінки ризику природно-антропогенного забруднення; проведено комплексну природно-економічну оцінку сучасного стану території з виділенням ареалів гостроти екологічних ситуацій. Розроблено просторову модель раціоналізації землекористування, яка дає можливість аргументовано оцінити екологічні ризики землекористувань, а також обґрунтувати необхідність впровадження управлінських рішень щодо удосконалення екологічної ситуації території. Розроблено методичні підходи до формування управлінських відносин у галузі використання та охорони земельних ресурсів шляхом попередження і зниження ризиків землекористування, на основі яких повинно здійснюватися координування роботи всіх ланок системи впливу на ризики та контроль вказаних процесів.

Ключові слова: економіко-просторові засади, раціональне використання земельних ресурсів, ризики землекористування, природно-антропогенна оцінка, модель раціоналізації землекористування, екологічна ситуація, управління ризиків землекористування.

Аннотация

Малащук О.С. Экономико-пространственные основы рационализации землепользования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2011.

Диссертационная работа посвящена вопросам усовершенствования методов экономико-пространственных основ рационального использования земельных ресурсов и обобщением на их основании методологических подходов к управлению рисками землепользования с учетом региональных особенностей.

Изучены подходы отечественных и зарубежных ученых к критериям и показателям оценки состояния землепользований, на основании чего установлено, что современная практика оценки земель имеет некоторые недостатки: отображает статистическое качество земель за определенный период при среднем уровне агротехники; не учитывает в полной мере смены качества земель в результате улучшения (ухудшения) состояния почв. Установлено, что экономический подход к оптимальности землепользования является основным в сельском хозяйстве, а экологический - ставится на второй план. Для этого необходимо разработать новые подходы к определению и оценки интенсификации использования земель, их экономически и экологически обоснованных границ.

На основе исследований методологии и методики создания экономико-пространственных моделей рационализации землепользования установлено, что пространственный аспект трансформации землепользования пока что теоретически недостаточно разработан, поскольку в землеустройстве чаще всего используют экономико-математическое моделирование. Обосновано, что создание экономико-пространственных моделей должно выполнятся с помощью ГИС-технологий, на основании которых пространственно-временный анализ регионального возобновительного процесса как механизма пространственной трансформации становится доступным и практически выполнимым.

Проанализирована структура земельного фонда Одесской области за угодьями, категориями земель и формами собственности, на основании этого установлено, что данный регион характеризируется высокой интенсивностью эксплуатации земельных ресурсов. Изучено экономическое и экологическое состояние Одесского региона.

В работе исследованы риски землепользований, на основание чего усовершенствована их классификация за видами использования (природные, антропогенные и социально-экономические), которая позволит разработать комплекс землеустроительных мероприятий, направленных на рациональное использование и охрану земельных ресурсов.

Проведена классификация экологической ситуации землепользований по возрастанию степени рисков, что послужило основой для ранжирования рисков по степени их возрастания: относительно удовлетворительные (низкие), средние, высокие напряженные), критические (очень высокие), катастрофические.

Разработана система критериев и показателей для оценки рисков землепользования, которая включает в себя дифференцированную информацию по степени остроты экологической ситуации и природно-ресурсном потенциале территории, а также по негативным последствиям антропогенных преобразований компонентов природной среды.

Усовершенствовано экономико-пространственные подходы к рационализации землепользования, которые разрабатываются на основе анализа социально-экономических показателей, ресурсной оценке территории и сформулированных целей использования отдельных природных компонентов и базируются на моделировании набора факторов пространственного и экономического характера. За результатами практического внедрения этих предложений была разработана экономико-пространственная модель землепользования Коминтерновского района Одесской области, которая включает данные о размещения угодий конкретных землепользователей, природно-климатические условия территории, особенности рельефа, агрономические и экономические характеристики земельных участков, что позволяет идентифицировать уровень рисков, спрогнозировать убытки и сопоставлять их с фактическими потерями.

Установлено, что в настоящее время отсутствует орган управленческих решений и влияния на ситуации, связанные с рисками землепользований. Поэтому нами разработаны методические рекомендации по управлению рисками землепользования, которые базируются на двухкритериальном подходе: экономическом - определение вероятности рисков в землепользовании и экологическом - качество или риск недостижения цели развития территории. При этом решают такие методологические вопросы, как прогнозирование ситуаций рисков; регулирование мероприятий по устранению отклонений, которые возникли при взаимодействии на риски; координация работы всех звеньев системы влияния на риски, аппарата управления и специалистов; контроль процесса разработки и реализации решений в ситуациях риска.

Составлено организационную схему для предупреждения и снижения рисков на местном уровне и функциональную структуру влияния на риски землепользований, поскольку пока что на местном уровне подсистемы органа управления рисками землепользований не существует.

Ключевые слова: экономико-пространственные основы, рациональное использование земельных ресурсов, риски землепользования, природно-антропогенная оценка, модель рационализации землепользования, экологическая ситуация, управление рисками землепользования.

Summary

O. S. Mаlaschuk. The Economy-Spatial Principles of Land-Use Rationalization- Manuscript.

The dissertation on obtaining the scientific degree of economy sciences candidate by speciality 08.00.06 - the Economics of nature management and environment protection. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

The dissertation is dedicated to the questions of improving the methods of economy-spatial principles in relation to the rational use of the landed resources and generalization on their basis of the methodology of the land-tenure management taking into account the regional features risks.

This work contains the grounds of the determination methods of the land-use risks and the methodological aspects of the estimation of the risk of natural anthropogenic pollution; the complex natural and economic estimation of the modern state of the territory with the selection of the areas of critical ecological situations district of the region.

The spatial model of a land-use rationalization is elaborated, which gives an opportunity to estimate the ecological risks of the land-use, and also to ground the necessity of introduction of the administrative decisions concerning the improvement of the ecological situation of the territory. In our work we developed the methodical approaches to the formation of the administrative relations in the industry of the landed resources use and protection by preventing and reducing the land-tenures risks, on the basis of which the coordination of work of all the links of the system of influence on the risks and control of the indicated processes must be carried out.

Keywords: economy-spatial principles, rational use of the landed resources, risks of the land-tenure, natural anthropogenic estimation, model of the land-tenure rationalization, ecological situation, management of the land-use risks.

Размещено на Allbest.ru

...