Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

УДК 332.83:504

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Стратегія розвитку житлового будівництва

в умовах зміни характеристик навколишнього середовища

Міланін Олег В'ячеславович

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк).

Науковий керівник -

доктор економічних наук, професор Поважний Станіслав Федорович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), завідувач кафедри менеджменту у виробничій сфері.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Богачов Сергій Валентинович, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (м. Донецьк), начальник;

кандидат економічних наук, професор Осипенко Іван Миколайович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), професор кафедри менеджменту невиробничої сфери.

Захист дисертації відбудеться: "27" травня 2011 р. об 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий "23" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Шкрабак

Анотації

Міланін О.В. Стратегія розвитку житлового будівництва в умовах зміни характеристик навколишнього середовища. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Донецьк, 2011.

Дисертацію присвячено розробці науково-методичних підходів до формування й удосконалення стратегії розвитку житлового будівництва в умовах зміни характеристик навколишнього середовища. Проведено аналіз будівельної галузі економіки України, визначено стан, проблеми і перспективи розвитку галузі. Виділено стратегічну складову державного регулювання галузі житлового будівництва. Визначено стратегічні напрямки розвитку житлового будівництва в рамках системного підходу. Сформульовано основні принципи стратегії адаптації житла до умов навколишнього середовища: кліматична домінанта, деурбанізація, автономізація інфраструктури і енергоефективність, масовість. Проведено аналіз екологічного, соціального, економічного і технологічного детермінант зовнішнього впливу, що визначають стратегію розвитку житлового будівництва в Україні. Удосконалено підходи до формування технологічної, фінансовий і організаційної функціональних стратегій розвитку галузі житлового будівництва. Сформульовано стратегічні принципи територіальної забудови, що постулірують деурбанізацію як чинник економічного зростання п'ятого технологічного укладу. Розроблено рекомендації з комплексної забудови території на прикладі м. Донецька, що визначають доцільність розвитку окраїн.

Ключові слова: стратегія, житлове будівництво, навколишнє середовище, системний підхід, адаптація, деурбанізація, технологічний уклад. житловий будівництво економіка

Миланин О.В. Стратегия развития жилищного строительства в условиях изменения характеристик окружающей среды. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки? молодежи и спорта Украины, Донецк, 2011.

Диссертация посвящена разработке научно-методических подходов к формированию и усовершенствованию стратегии развития жилищного строительства в условиях изменения характеристик окружающей среды.

Данный результат раскрывается в следующих положениях.

Проведен анализ строительной отрасли экономики Украины, определены состояние, проблемы и перспективы развития отрасли. Проанализирована закономерность цикличности развития отрасли жилищного строительства. Доказано, что существуют два основных условия, при которых цикл Кузнеца является принципиально возможным: наличие фактора экономического роста на заданной территории и мобильность рабочей силы. Сформулированы принципы актуализации экономического роста на основе улучшения качества ресурса "труд". Это становится единственно возможным вариантом развития на этапе становления типа экономической системы, основанной на знаниях, на профессиональном, квалифицированном труде и возможно в условиях современного развития техники и технологий передачи информации. Обосновано положение о возможности становления пятого технологического уклада, основанного на экономике знаний, за счет развития отрасли жилищного строительства.

Выделена стратегическая составляющая государственного регулирования отрасли жилищного строительства. Доказано, что государственное регулирование отрасли жилищного строительства в Украине основано на принципах реактивного стратегического планирования и направлено на решение актуальных социальных и экономических задач. Определены стратегические направления развития жилищного строительства в рамках системного подхода. Предложен подход к определению стратегических направлений развития жилищного строительства в современных условиях, который состоит в следующем.

Рекомендуется внедрение стратегии адаптации жилья к окружающей среде, которая реализуется с помощью трех функциональных стратегий развития отрасли жилищного строительства: организационной, технологической и финансовой, которые, в свою очередь, определяются состоянием внешних детерминант - экологического, социального, экономического и технологического.

Проведен анализ экологического, социального, экономического и технологического детерминант внешнего воздействия, которые определяют стратегию развития жилищного строительства в Украине. Доказано, что влияние экологического детерминанта характеризуется изменением климата, увеличением амплитуды температур; социального - состоит в обеспечении приоритетов повышения качества жизни и увеличении рождаемости; экономического - в необходимости прогрессивного экономического развития, становление экономики знаний и формирования пятого технологического уклада; технологического - характеризуется появлением новых материалов и технологий строительства, которые обеспечивают энергоэффективность жилья, его автономизацию.

Сформулированы основные принципы стратегии адаптации жилья к условиям внешней среды: климатическая доминанта, деурбанизация, автономизация инфраструктуры и энергоэффеткивность, массовость.

Усовершенствованы подходы к формированию технологической, финансовой и организационной функциональных стратегий развития области жилищного строительства.

Технологическая стратегия предусматривает применение строительных технологий, которые увеличивают стойкость жилых домов к влияниям внешней среды - повышение энергоэффективности, учет аэродинамики домов, применение блочных конструкций в строительстве. В рамках технологической стратегии особое внимание уделено обеспечению оптимальной аэродинамики зданий. Финансовая стратегия, которая определяет возможности долгосрочного инвестирования жилищного строительства, а также мероприятия по государственному ценовому регулированию (максимальная цена 1 м 2, а также регулирование стоимости земельных участков в направлении ее предельной минимизации). Организационная стратегия, которая состоит в активизации функции научно-обоснованного планирования территориальной застройки городов и районов на основе прогноза развития производительных сил, а также - функции прогнозирования климатических изменений на заданной территории и формирование нормативов и технологий строительства, способных обеспечить устойчивость и ресурсную эффективность жилых домов на определенной территории. Таким образом, процесс стратегического планирования развития области жилищного строительства трансформируется от функционального, внутриотраслевого - до системного, общегосударственного, что требует формирование комплексной стратегии развития области жилищного строительства в условиях изменений характеристик внешней среды.

Сформулированы стратегические принципы территориальной застройки, постулирующие деурбанизацию как фактор экономического роста пятого технологического уклада, который характеризуется процессами деурбанизации общества, формированием информационных, сервисных городов, развитием пригородной экономики. Разработаны рекомендации по комплексной застройке территории на примере г. Донецка, которые определяют целесообразность развития окраин. Сформулированы положения относительно целесообразности радиального городского развития с сетевой коммунальной инфраструктурой.

Ключевые слова: стратегия, жилищное строительство, окружающая среда, системный подход, адаптация, деурбанизация, технологический уклад.

Milanin O.V. Strategy of housing construction development in the conditions of environment characteristics change. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of candidate in Economic Science on speciality 08.00.03. - economics and management of national economy. - Donetsk State University of Management of the Ministry of education and science, youth and sport of Ukraine, Donetsk, 2011.

The dissertation is devoted working out of scientifically-methodical approaches to formation and improvement of strategy of housing construction development in the conditions of environment characteristics changeю The analysis of building branch of economy of Ukraine is carried out, problems and prospects of development of branch are defined. The strategic component of state regulation of housing construction branch is allocated. Strategic directions of development of housing construction within the limits of the system approach are defined. Main principles of strategy of habitation adaptation to environment conditions are formulated: a climatic dominant, de-urbanization, autonomization of an infrastructure and power efficiency, mass character. The analysis of ecological, social, economic and technological determinants of external influence which define strategy of housing construction development in Ukraine is carried out. Approaches to formation of technological, financial and organizational functional strategies of development of housing construction branch are improved. The strategic principles of territorial building postulating de-urbanization as the factor of economic growth of the fifth technological way are formulated. Recommendations about complex building of territory on an example of Donetsk, developments of suburbs defining expediency are developed.

Keywords: strategy, housing construction, environment, system approach, adaptation, de-urbanization, technological way.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Будівельна галузь економіки країни відображує як рівень розвитку будівельних технологій, так і спосіб адаптації суспільства до негативних впливів зовнішнього середовища. Будівельні технології суттєво впливають на використання природних ресурсів - води, тепла, електроенергії, що особливо важливо в період їх обмеженості та зростання вартості. Ці чинники позиціонують будівельну галузь не лише як галузь економіки, а як спосіб взаємодії індивідів із навколишнім світом.

Головною тенденцією розвитку зовнішнього середовища, що потребує врахування в процесі формування стратегії житлового будівництва, є кліматичні зміни, або глобальне потепління. Результати наукових досліджень засвідчують, що домінуючою причиною глобального потепління, яке спостерігається, є антропогенне підсилення парникового ефекту. Наслідки зміни клімату, що вже відбуваються, мають переважно негативний характер і будуть посилюватись у майбутньому. Якщо викиди парникових газів не зменшаться, третина населення планети, або більш 3 мільярдів осіб, страждатимуть від нестачі питної води, зокрема, у "широкій" смузі від Іспанії і Марокко до західних кордонів Китаю. Наслідком збільшення антропогенних викидів парникових газів є, зокрема, "розбалансування" кліматичної системи, що призводить до підвищення частоти й інтенсивності кліматичних аномалій і екстремальних гідрометеорологічних явищ. Наростання кліматичних ризиків відбувається і в Україні, що обумовлює доцільність визначення стратегії розвитку галузі житлового будівництва, адекватної умовам, що змінюються.

Процес стратегічного цілевизначення є докладно розробленим в теорії менеджменту та ґрунтується на досвіді її практичного застосування. Основними класичними працями, що визначають процес розробки та впровадження стратегії розвитку як на рівні окремого підприємства, так і на рівні галузі економіки, є праці Р. Акофа, І. Ансофа, Б. Карлофа, Г. Мінцберга М. Портера, А. Стрікленда, А. Томпсона. Першим етапом розробки, або корекції стратегії у переважній більшості методичних підходів визначається аналіз та прогноз розвитку зовнішнього середовища, яке представляється як сукупність чинників впливу на об'єкт управління, або як сукупність детермінант. Виявлення характеристик впливу зовнішніх детермінант на галузь житлового будівництва України дозволить детально сформулювати основну та функціональні стратегії її розвитку.

Формування стратегії розвитку житлового будівництва неможливо без врахування результатів стратегічних досліджень національної економіки, представлених у роботах провідних українських вчених С. Богачова, В. Гейця, Г. Губерної, В. Мунтіяна, І. Осипенка, М. Пашути, О. Поважного, С. Поважного, Ф. Поклонського, В. Семиноженка, Л. Федулової, Г. Черніченка. Результати визначених досліджень складають теоретичну та методологічну основу для формування стратегії розвитку житлового будівництва в умовах зміни характеристик навколишнього середовища. Водночас, існуючий теоретичний та методологічний інструментарій менеджменту потребують адаптації до особливостей та характеристик галузевого розвитку.

Вищевикладене обумовило вибір теми, мети, завдань і структури даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в рамках теми "Теоретико-методологічні основи управління людськими і природними ресурсами та визначення тенденцій їх впливу на соціально-економічну систему регіону" (2006-2010 рр. номер державної реєстрації 0105U009098). У межах виконання темі автором обґрунтовані теоретичні і методичні положення комплексного підходу до вирішення завдання регулювання розвитку галузі житлового будівництва України в умовах зміни характеристик навколишнього середовища.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методичних підходів до формування й удосконалення стратегії розвитку житлового будівництва в умовах зміни характеристик навколишнього середовища.

У розділі 1 - "Стратегічне державне регулювання будівельної галузі економіки: теоретичні положення" - проведено аналіз будівельної галузі економіки України, охарактеризовано стан, проблеми і перспективи розвитку галузі; зазначено стратегічну складову державного регулювання галузі житлового будівництва; обґрунтовано науково-методичний підхід до визначення стратегічних напрямків розвитку житлового будівництва в рамках системного підходу.

У розділі визначено, що будівельна галузь України на сучасному етапі розвивається складно та потребує особливої уваги з боку держави. Зокрема, у 1990 р. в будівельній галузі України нараховувалося 424 будівельно-монтажних організацій і близько 300 підприємств будівельної промисловості, чисельність працюючих складала 2,1 млн. чоловік. В основному це були великі підприємства по 3 і більше тисячі чоловік, винятково державної форми власності. За перехідний період відбулися дроблення і децентралізація підприємств. Сьогодні будівельна галузь нараховує близько 6 тис. будівельно-монтажних підприємств і близько 1 тис. підприємств промисловості будматеріалів, з яких 90% недержавної форми власності. Зменшення контролю з боку держави за розвитком будівельної галузі мало негативні наслідки для якості житла, що будується, та його соціальної спрямованості. З іншого боку, проблема житлового будівництва не може залишатися без уваги через те, що вона є невід'ємною складовою не тільки економічної, а й соціальної політики держави. Зокрема, в Україні відзначається дефіцит житлових площ. Так, на одного українця в середньому приходиться 22,8 кв. м житла (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка житлового фонду України

Збільшення житлової площі на одну людину за розглянутий період відбулося як завдяки введенню в експлуатацію нового житла, так і внаслідок природного зменшення населення, що за період з 1990 р. по 2008 р. склало 5,5 млн. чоловік. При цьому фактична забезпеченість житлоплощею в містах України сьогодні у середньому складає близько 19 кв. м на людину. Для порівняння: у Європі ця норма - 30-35 кв.м., у США - більш 50 кв. м. У Німеччині, Фінляндії і країнах Скандинавії на одного жителя приходиться по 33-47 кв. м. І за кількісними, і за якісними показниками наявного в Україні житлового фонду країна не відповідає мінімальним стандартам соціальної норми житлоплощі ООН (22,8 кв.м проти 30 кв.м).

Визначено, що більшість фахівців з державного регулювання житлового будівництва в Україні фокусується на регуляторних заходах - і в меншому ступені приділяють увагу суті житлового будівництва, залишаючи вибір його пріоритетних напрямків за ринковим механізмом конкуренції. Проте, у різних умовах цей механізм працює по-різному. При високому рівні монополізації ринку, житло, що будується, відповідає не вимогам споживачів, а бажанням виробників, які полягають у максимізації прибутку при мінімізації витрат. Відсутність діючого державного контролю споруджуваного житла призводить до порушення технічних вимог, що також негативно впливає на стан галузі в цілому.

Проаналізовано еволюцію підходів до державного регулювання галузі житлового будівництва. Визначено, що уявлення про те, що таке "здорове житло", про баланс доступності і комфортності, змінювалося з часом. Житлові програми розвинених країн, спрямовані на підтримку житлового будівництва, в цілому пройшли чотири етапи (рис. 1).

Варто відзначити, що Україна знаходиться на першому етапі циклу, що потребує будівництва "здорового" житла за рахунок державних коштів та суспільних фондів. Проте, визначений цикл розвитку характерний для ситуацій, коли зовнішнє середовище не представляє загрози для людини і сучасний рівень технологій дозволяє будувати стійке житло в заданих кліматичних зонах. У випадку ж різких змін клімату, що відбуваються не протягом життя одного покоління, а в суттєво менший період часу, актуалізується проблема радикальної перебудови (чи модернізації) усіх житлових приміщень, що розташовані на заданій території в кожній із кліматичних зон. Це завдання потребує від держави розробки не галузевої програми державного регулювання житлового будівництва, а комплексної програми, що включає аналіз і прогноз динаміки клімату, формування концепції будівель для кожної кліматичної зони, розробку нових матеріалів, зміни норм і вимог до будівель і забудови території. І, на кінцевій стадії - формування фінансових механізмів реалізації заданої стратегії й адекватної організаційної структури.

Формування науково-методичного підходу до визначення стратегічних напрямків розвитку житлового будівництва потребує попереднього формулювання стратегії галузі.

Загальною метою житлового будівництва є збільшення адаптаційних можливостей індивіду, та суспільства в цілому, у взаємодії із навколишнім середовищем. В процесі подальшого розвитку, держава при розробці стратегії житлового будівництва ставила цілі та завдання, що відповідали пріоритетним напрямкам економічної та/або соціальної політики. На сучасному етапі, з урахуванням кліматичних змін, значення яких можна вважати суттєвим для процесів життєдіяльності людини, слід повернутися до первісного змісту та призначення цієї галузі економіки - забезпечення виживання членів суспільства у довгостроковій перспективі шляхом адаптації до впливів навколишнього середовища. Обґрунтовано, що цим потребам в найбільшому ступені відповідає стратегія адаптації житла до навколишнього середовища, яка передбачає як стійкість будівельних споруд до зовнішніх впливів, так і їх автономність і низьку ресурсовитратність. Стратегія адаптації житла до навколишнього середовища реалізується за допомогою розробки та впровадження відповідних функціональних стратегій.

Функціональна стратегія - тип стратегії у стратегічному наборі, що передбачає стратегічну орієнтацію визначеної функціональної підсистеми управління, яка забезпечує їй досягнення поставленої мети, а також (при наявності взаємозалежних обґрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій і місії. Термін "функціональна стратегія" відноситься до управлінського плану дій окремого підрозділу, або ключового функціонального напрямку. Таким чином, функціональна стратегія спрямована на діяльність тієї чи іншої функціональної служби у рамках загальної стратегії системи - підприємства, регіону, галузі економіки. Для галузі житлового будівництва запропоновано науково-методичний підхід, що враховує формування трьох функціональних стратегій: організаційної, фінансової і технологічної (рис. 2).

При цьому, основне значення в умовах навколишнього середовища, що змінюється, має технологічна функціональна стратегія, спрямована на розробку вимог норм і стандартів, які відповідають потенційним загрозам. Проблеми, що розв'язуються за рахунок системи страхування в умовах рідких природних катаклізмів, не можуть бути вирішені таким способом при збільшенні їх частоти і масштабу. Вже на сучасному етапі розвитку доцільно переходити до нових стандартів будівництва житла, що відповідає факту збільшення нестабільності клімату на заданих територіях.

В роботі визначені основні детермінанти зовнішнього середовища, які в більшому ступені обумовлюють характер та напрямки функціональних стратегій галузі житлового будівництва.

Екологічний детермінант характеризується поточним і прогнозним станами навколишнього середовища і наявністю ресурсів для будівництва, у більшому ступені він визначає технологічну функціональну стратегію розвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Детермінанти функціональних стратегій розвитку галузі житлового будівництва

Екологічний детермінант у довгостроковій перспективі визначається тенденцією до зміни клімату, що характеризується як "глобальне потепління". Зокрема, в Україні середня температура за останні десять років підвищилася на 0,3-0,6°С (за останні сто років - лише на 0,7°С). Зросла кількість стихійних метеорологічних явищ (зливи, урагани), кліматичних катаклізмів. Підвищення температури на 2°С вже може викликати необоротні зміни. В останні десятиріччя зросла кількість та інтенсивність стихійних явищ. У 1990-2009 рр. відмічалися рідкісні метеорологічні явища, які раніше спостерігалися один раз на 50 або 100 років. Повторюваність таких явищ збільшилася майже у 1,5-2 рази. Збільшилася кількість випадків граду та спостерігалось випадіння його у нехарактерні пори року. Також збільшилася кількість шквалів; зафіксовані виникнення смерчів на територіях, де їх раніше не фіксували, та у нехарактерні для них пори року. Простежується тенденція до постійного зростання частоти й інтенсивності аномальних коливань температури, снігопадів, злив, повеней, ураганних вітрів, несприятливого для господарської діяльності перерозподілу по сезонах річкового стоку тощо. Тому, з урахуванням існуючих прогнозів глобальних змін клімату, екологічний детермінант можна вважати базовим в процесі стратегічного цілепокладання галузі житлового будівництва.

Соціальний детермінант характеризує політику держави по відношенню до розвитку суспільства, спрямовану: на підтримку існуючої тенденції "старіння" населення і збільшення якості життя при природному ході демографічних процесів; або на стимулювання тенденції збільшення народжуваності шляхом будівництва доступного житла для молодих родин. У першому випадку увага приділяється якості і довговічності, у другому - доступності по ціні і комфорту. При цьому, в обох випадках має бути врахована дія екологічного детермінанта, і, незалежно від обраної стратегії соціального розвитку, повинні бути забезпечені стандарти адаптації житла до змін клімату. Соціальний детермінант значною мірою визначає фінансову функціональну стратегію розвитку галузі житлового будівництва.

Технологічний детермінант характеризується рівнем розвитку будівельних технологій, наявністю нових будівельних матеріалів, адекватним сучасним вимогам до якісного житла. Технологічний детермінант визначає можливість будівництва житла, що відповідає заданим вимогам, і його вартість. Тому цей детермінант характеризує технологічну і фінансову функціональні стратегії.

Економічний детермінант визначає вплив економічного розвитку на процес житлового будівництва в контексті розміщення продуктивних сил. Виходячи з прямої залежності житлової забудови територій від базових чинників виробництва, від рівня технологічного укладу, що домінує в рамках заданої національної економіки, у перехідні періоди економічного розвитку виникають нові передумови для стратегії житлової забудови, що визначає і сам тип будинків і комунальної інфраструктури.

Обґрунтовано, що повернення стратегії розвитку галузі житлового будівництва до її первісного змісту і значення - збільшення адаптаційних можливостей індивіда і забезпечення його виживання в навколишнім середовищі - є основним стратегічним напрямком у період глобальних кліматичних змін.

Існуючий житловий фонд у своїй більшості характеризується незручним плануванням, недостатнім рівнем благоустрою, низькою теплостійкістю, вологостійкістю, конструктивними недоліками будинків, що приводять до завищеного споживання енергоресурсів і води. Застосування запропоновано науково-методичного підходу до визначення стратегічних напрямків розвитку житлового будівництва спрямовано на подолання виявлених недоліків.

У розділі 2 - "Розробка стратегії адаптації житла до умов навколишнього середовища" - сформульовано основні принципи стратегії адаптації житла до умов зовнішнього середовища; проведено аналіз детермінант зовнішнього впливу, що визначають стратегію розвитку житлового будівництва в Україні; удосконалені підходи до формування технологічної, фінансової і організаційної функціональних стратегій розвитку галузі житлового будівництва.

Запропонована в дослідженні стратегія адаптації житла до умов навколишнього середовища заснована на біосоціальній природі людини й обумовлена змінами навколишнього середовища, або середовища проживання, які доцільно вважати значимими. Завдяки біосоціальній природі людини до умов проживання її адаптація має враховувати біологічні, психологічні і соціальні потреби. В даний час переважне значення для освоєння людиною нових середовищ проживання і створення кращих умов життя у вже освоєних середовищах мають соціально-гігієнічні заходи, результатом яких служить удосконалення комфорту в місцеперебуваннях людей. Адаптація реалізується стосовно чинників як природного, так і штучного середовища, тому вони носять не тільки екологічний, але й соціально-економічний характер.

Головна лінія розвитку екології людини в цей час націлена на вирішення проблем управління середовищем, вироблення шляхів раціонального природокористування, оптимізації умов життя людей у різних антропоекологічних системах. Цей аспект повною мірою відбивається при визначенні стратегії розвитку будівельної галузі економіки як частини штучно сформованого середовища, адаптованого до природного середовища, що являє собою адаптаційний механізм для індивіда і суспільства. В цілому, при визначенні стратегії розвитку галузі житлового будівництва враховано зміну детермінантів зовнішнього середовища за наступним алгоритмом (рис. 3). На основі прогнозної динаміки детермінант зовнішнього впливу визначається підхід до вибору методу стратегічного планування (реактивний, інактивний, преактивний чи інтерактивний). Чим вище очікувана динаміка і менше ступінь керованості заданого детермінанта зовнішнього середовища, тим більш виправданим є преактивне планування галузі, як мінімум, у відношенні цього детермінанта. Крім того, різка зміна одного з чинників впливу має системний ефект для зовнішнього середовища в цілому і відбивається в тому чи іншому ступені на впливі інших чинників. Кожен з цих чинників впливу на різних етапах розвитку в тому чи іншому ступені визначає динаміку розвитку житлового будівництва. В процесі аналізу виявлено, що як навколишнє середовище і природно-кліматичні умови - на історично першому етапі розвитку, так і динаміка соціальної системи (наприклад, різке збільшення народжуваності, або переломні етапи суспільного розвитку), а також чинники економічного розвитку (індустріалізація, урбанізація) по мірі власної динаміки і якісних переходів визначали стратегію розвитку будівництва. Розвиток техніки і технологій, як зовнішній стосовно будівництва детермінант, також безпосередньо впливає - як на виробництво будівельних матеріалів, так і на інженерне устаткування приміщень, а також може визначати принципи територіальної забудови.

Хоча техніка і технології розвиваються досить безупинно як на рівні удосконалень, так і шляхом появи нових будівельних матеріалів і підходів до будівництва, екологічний детермінант у меншому ступені враховувався останнім часом при формуванні стратегії розвитку житлового будівництва.

У розділі проаналізовано вплив зовнішніх детермінантів на вибір функціональних стратегій, розглянутих у рамках цього дослідження в технологічному, організаційному і фінансовому аспектах. При цьому, дія зовнішніх чинників є комплексною. Так, екологічний і економічний чинники зовнішнього середовища найчастіше діють комплексно. В процесі аналізу впливу детермінант зовнішнього середовища, характерних для України, було визначено наступні характеристики (табл.2). Визначні характеристики обумовили напрямок розробки функціональних стратегій розвитку галузі житлового будівництва. Зокрема, технологічна стратегія передбачає застосування будівельних технологій, що збільшують стійкість житлових будинків до впливів зовнішньої середовища - підвищення енергоефективності, врахування аеродинаміки будинків, застосування блокових конструкцій у будівництві.

Таблиця 2 Характеристики впливу детермінант зовнішнього середовища

З огляду на переваги розвитку двох основних концепцій будинку майбутнього - "розумного" будинку і "екодому" у рамках процесу стратегічного цілевизначення для галузі житлового будівництва запропоновано сформувати інтегральний підхід, що поєднує ці концепції, і направити розвиток інтелектуальних технологій у відповідність принципам, характерним для концепції "екодому" (рис. 4).

Технології і матеріали, що дозволяють будувати енергоефективні й економічні будинки нового покоління, вже довели свою дієвість на ринках ЄС. Тому економічна доцільність зведення таких будинків не викликає сумніву.

Фінансова функціональна стратегія передбачає формування різноманітних форм і методів фінансування розвитку галузі житлового будівництва. За останні роки інструменти і механізми залучення коштів у будівництво швидко еволюціонували. Існує практичний досвід у створенні і використанні стратегій залучення коштів у будівництво за допомогою договірних механізмів, облігацій, векселів, заставних, опціонів, інститутів спільного інвестування, фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, кредитно-депозитних механізмів, житлово-будівельних кооперативів. Однак, усі вони вимагають додаткового державного втручання як на рівні контролю використання механізмів фінансування будівництва, так і на рівні стимулювання будівництва житла, адаптованого до умов навколишнього середовища, шляхом створення спеціальних фінансових стимулів для підприємств і організацій, що реалізують цю стратегію.

Організаційна функціональна стратегія передбачає актуалізацію функцій планування, організації, мотивації і контролю, властивих системі менеджменту будь-якого рівня ієрархії з метою реалізації стратегії адаптації житла до умов навколишнього середовища. Організаційна стратегія полягає в активізації функції науково обґрунтованого планування територіальної забудови міст і районів на основі прогнозу розвитку продуктивних сил. Варто активізувати процес планування територіальної забудови на місцях, базуючись на прогнозі розвитку і розміщення продуктивних сил заданої території, а також на сучасному підході до розміщення продуктивних сил - кластерізації територіального розвитку.

У розділі 3 - "Територіальний аспект реалізації стратегії адаптації житла до умов навколишнього середовища" - сформульовано стратегічні принципи територіальної забудови, що постулірують деурбанізацію як чинник економічного зростання п'ятого технологічного укладу; розроблено рекомендації щодо комплексної забудови території на прикладі м. Донецька, які визначають доцільність розвитку окраїн.

Територіальний аспект реалізації стратегії адаптації житла до умов зовнішнього середовища з'являється в нових принципах містобудування, що особливо важливо в контексті прилеглих до міста територій. Великі міста характеризуються точечною, несистемною забудовою центральної частини, що створює непропорційно велике навантаження на міські комунікації. Вихід із проблеми, що створилася, складається в планомірному і контрольованому розвитку міст шляхом облаштованості периферії.

Інтенсивний розвиток промисловості в другій половині ХХ ст. обумовив зростання великих міст, створення міських агломерацій. Ці процеси спричинили не тільки забруднення повітряного і водяного басейнів, ґрунтового покриву, а і збіднення рослинного і тваринного світу урбоекосистеми, зменшення площі природно-просторових ресурсів, що обумовило погіршення стану міського середовища, і, як наслідок, підвищення рівня захворюваності і смертності населення в зв'язку із серцево-судинними, нервовими хворобами, хворобами органів дихання і онкозахворюваннями.

Дослідження стану міського середовища, що безпосередньо оточує людину і містить у собі не тільки зовнішню сферу - природне середовище, але і матеріальну структуру міста і характеризується багатогранністю антропогенних чинників, що виникло внаслідок господарської діяльності людини, є актуальною проблемою сьогодення, що має теоретичне і народногосподарське значення, оскільки у великих містах України (з кількістю жителів від 100 до 500 тис. чол.) проживає біля третини міського населення країни.

Доведено, що на сучасному етапі економіка потребує становлення 5 технологічного укладу. Він характеризується процесами деурбанізаії суспільства, формуванням інформаційних, сервісних міст, а так само розвитком приміської економіки. Деурбанизація суспільства - це процес, пов'язаний з відтоком населення з центра міста на окраїни, а так само в малі і середні міста. Позитивний ефект масштабу великих міст перейшов пікову точку і подальше зростання мегаміст і міських комплексів економічно представляється невиправданим. В економіці постіндустріальних міст головний критерій цінності перемінився від матеріальних благ убік єдиного абсолютно непоправного ресурсу суспільства - вільного часу окремих індивідів.

У розділі проведено аналіз розвитку м. Донецька. Визначено, що у березні 2010 р. міськрадою Донецька затверджено "Генплан-2031", розробка якого велася з 2004 р. З урахуванням положень "Генплану-2031", у розділі сформульовано рекомендації щодо доцільності радіального міського розвитку з мережною комунальною інфраструктурою. Обґрунтовано положення про те, що децентралізація інженерних систем не господарсько-економічна (чи управлінська), а технологічна (автономія і розподілені ресурсні мережі) дає можливість збільшення стійкості цих систем за рахунок підвищення їх гнучкості й адаптивності до зовнішніх впливів. Якщо децентралізація обумовлена технологічно (від районного аспекту - до повної автономії житлового об'єкта), істотно підвищується безпека життєдіяльності. Тому вирішення проблеми стійкості знаходиться в технічній і технологічній децентралізації інженерних мереж з розподіленими базами постачання необхідних ресурсів для їх функціонування.

Висновки

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці науково-методичних підходів до формування й удосконалення стратегії розвитку житлового будівництва в умовах зміни характеристик навколишнього середовища.

Цей результат розкривається в наступних положеннях:

1. Актуальність розробки науково-методичних підходів до формування й удосконалення стратегії розвитку житлового будівництва в Україні обумовлена змінами характеристик навколишнього середовища, які можна вважати суттєвими.

2. В результаті аналізу будівельної галузі економіки України визначено стан, проблеми і перспективи її розвитку. Проаналізовано закономірність циклічності розвитку галузі житлового будівництва. Доведено, що існують дві основні умови, при яких цикл Кузнеца є принципово можливим: наявність чинника економічного зростання на заданій території і мобільність робочої сили. Сформульовано принципи актуалізації економічного зростання на основі поліпшення якості ресурсу "труд". Це стає єдино можливим варіантом розвитку на етапі становлення типу економічної системи, заснованої на знаннях, на професійній, кваліфікованій праці і можливо в умовах сучасного розвитку техніки і технологій передачі інформації. Обґрунтовано положення про вагому роль розвитку галузі житлового будівництва у становленні п'ятого технологічного укладу, заснованого на економіці знань.

3. Виділено стратегічну складову державного регулювання галузі житлового будівництва за допомогою удосконаленого методичного підходу. Доведено, що державне регулювання галузі житлового будівництва в Україні засновано на принципах реактивного стратегічного планування та спрямовано на вирішення актуальних соціальних та економічних завдань. В якості завдань розвитку галузі визначено формування нормативно-методичної та проектної бази для будівництва доступного та соціального житла. Проте, стратегічний аспект планування розвитку галузі, спрямований на адаптацію суспільства до впливів зовнішнього середовища, розроблено недостатньо.

4. Визначено стратегічні напрямки розвитку житлового будівництва в рамках системного підходу. Обґрунтовано методичний підхід до визначення стратегічних напрямків розвитку житлового будівництва в сучасних умовах, сутність яких полягає в наступному:

рекомендується впровадження стратегії адаптації житла до навколишнього середовища, яка реалізується за допомогою трьох функціональних стратегій розвитку галузі житлового будівництва: організаційної, технологічної і фінансової, які, у свою чергу, визначаються станом зовнішніх детермінант - екологічного, соціального, економічного та технологічного;

екологічний детермінант обумовлює наступні зміни в стратегії розвитку будівельної галузі: автономізацію житла; відповідність житла технічним вимогам, що забезпечують його стійкість до впливів навколишнього середовища; формування сучасної інфраструктури по мережному принципу, з можливістю адаптації житла до природних катаклізмів;

соціальний детермінант характеризує політику держави по відношенню до розвитку суспільства, спрямовану: на підтримку існуючої тенденції "старіння" населення і збільшення якості життя при природному ході демографічних процесів; або на стимулювання тенденції збільшення народжуваності шляхом будівництва доступного житла для молодих родин;

технологічний детермінант характеризується рівнем розвитку будівельних технологій, наявністю нових будівельних матеріалів, адекватним сучасним вимогам до якісного житла. Технологічний детермінант визначає можливість будівництва житла, що відповідає заданим вимогам, і його вартість. Тому цей детермінант характеризує технологічну і фінансову функціональні стратегії;

економічний детермінант визначає вплив економічного розвитку на процес житлового будівництва в контексті розміщення продуктивних сил. Відома пряма залежність житлової забудови територій від базових чинників виробництва, від рівня технологічного укладу, який домінує в рамках національної економіки, що розглядається. Виходячи з цього, у перехідні періоди економічного розвитку виникають нові передумови для стратегії житлової забудови, які визначають тип будинків і комунальної інфраструктури.