Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний аграрний університет

УДК 631.11:339.137.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Проблеми формування конкурентних переваг підприємств агропромислового комплексу в ринкових умовах

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Мельник Сергій Іванович

Луганськ 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Робота вітчизняних аграрних підприємств в умовах економічної кризи та світової глобалізації, у період зростання конкуренції характеризується комплексністю взаємозв'язків і має складний характер. Стан ринків і конкурентне оточення підприємств динамічно змінюються, що вимагає від них постійного пошуку додаткових конкурентних переваг. Сучасні умови функціонування агропромислових підприємств пов'язані з постійними змінами в зовнішньому політичному й економічному середовищі, яке є мінливим та динамічним, обумовлює наявність численних загроз функціонуванню підприємств, що особливо небезпечно в умовах приєднання України до СОТ, збільшення конкурентів на вітчизняному і міжнародному ринках.

Проблеми розвитку агропромислових підприємств слід розглядати у структурі глобальних і галузевих. До глобальних проблем можна віднести підвищення рівня національної і міжнародної конкуренції при обмеженому і стандартизованому асортименті продукції, забезпечення конкурентоспроможності експортних операцій, залежність від дії інших підприємств. У структурі галузевих проблем доцільно визначити однорідність та типовість устаткування, стандартизованість та регламентованість процесів, наявність великої кількості виробників, обмеженість ринку; а також проблеми підприємств внутрішнього характеру, такі як залучення інвестицій, забезпечення інвестиційної привабливості, одержання та підвищення ефективності використання позикових коштів, мотивація персоналу та його плинність і міграція, підвищення кваліфікації працівників та ін.

Робота підприємств АПК у сучасних умовах вимагає забезпечення й підтримки унікальних, неповторних властивостей і рис, які вигідно їх виокремлюють серед аналогічних підприємств. Забезпеченість унікальності підприємства може бути зумовлена особливістю та властивістю продукції, унікальністю сервісу, нематеріальними конкурентними перевагами підприємств.

Проблеми розвитку конкурентних переваг агропромислових підприємств, їх складових розглянуто в роботах таких вітчизняних учених, як В.І. Богачов, С.В. Горін, П.К. Канінський, М.М. Ільчук, Л.О. Мармуль, П.І. Островський, І.Я. Рожков, В.П. Рябоконь, П.Т. Саблук, В.Г. Ткаченко, М.М. Туріянська, Ф.І. Шарков, О.М. Шпичак та ін. Значну увагу формуванню конкурентоспроможності підприємств приділяють зарубіжні науковці М. Портер, А. Мескон, Ф. Котлер, Р. Олсоп та ін. У наукових роботах вітчизняних і зарубіжних учених визначається, що конкурентоспроможність підприємств є комплексним поняттям, складається із сукупності елементів, залежить від багатьох чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Мінливість і динамічні зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ агропромислових підприємств, неоднозначність та масштабність впливу чинників на діяльність підприємств АПК, багатоаспектність складових їх конкуренто-спроможності, недосконалість сучасних механізмів визначення резервів можливостей підприємств та діагностики їх конкурентних переваг нарівні з відсутністю адекватних організаційних механізмів формування конкурентних переваг в сучасних економічних умовах, необхідність розробки методичного забезпечення цього процесу, формування інструментарію підтримки конкурентоспроможності підприємств зумовили актуальність та практичну значущість обраного напряму дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно із тематикою науково-дослідних робіт Луганського національного аграрного університету у рамках досліджень тем "Трансформування організаційно-економічних умов до соціально-орієнтованих умов господарювання в АПК" (номер держреєстрації 0108U010055), "Розробка методологічних основ і критеріїв забезпечення інноваційного й інвестиційного розвитку агропромислових підприємств України" (номер держреєстрації 0110U001556), "Формування організаційно-економічного механізму управління діяльністю підприємств в умовах глобалізації економіки" (номер держреєстрації 0108U010052). Автором проаналізовано особливості оцінки конкурентних переваг підприємства, підходи до діагностики конкурентоспроможності, які дали можливість сформулювати організаційно-економічний механізм розвитку конкурентоспроможності агропромислових підприємств.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування організаційно-економічного механізму формування конкурентних переваг агропромислових підприємств, управління ними в умовах ринкової економіки України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких наукових і практичних завдань:

– узагальнити теоретико-методологічні основи формування конкурентних переваг підприємства, доповнити й уточнити понятійно-категоріальний апарат за темою;

– довести концепцію досягнення стійких конкурентних переваг агропромислових підприємств, яка базується на поєднанні ринкових та ресурсних підходів;

– розробити концептуальні положення механізму соціалізації конкурентних переваг підприємств агропромислового комплексу;

– визначити структуру внутрішньогосподарського механізму формування вертикальних зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами;

– дослідити принципові основи розвитку нематеріальних конкурентних переваг підприємств;

– обґрунтувати процедуру організації моніторингу розвитку конкурентних переваг агропромислових підприємств;

– удосконалити спосіб діагностики конкурентних переваг підприємства;

– обґрунтувати архітектуру, методологію і технологію інжинірингу та інтеграції підприємства;

– розробити структуру організаційно-економічного механізму формування конкурентних переваг підприємств;

– удосконалити алгоритм розрахунку інтегрального показника внеску персоналу в розвиток конкурентоспроможності підприємства;

– розглянути сутність і структуру мотиваційного механізму формування і використання персоналу;

– розвинути систему класифікації конкурентних переваг агропромислового підприємства.

Об'єкт дослідження - процес формування конкурентних переваг підприємств у ринкових умовах функціонування.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні, методичні і прикладні основи формування конкурентних переваг агропромислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і спорідненої з ними наук.

При проведенні дослідження були використані такі методи: наукової індукції та дедукції - при обґрунтуванні сутнісних характеристик і з'ясуванні економічної природи поняття "конкурентоспроможність" у сучасних умовах; історичний та логічний - для дослідження еволюції розвитку поняття конкурентоспроможності, конкурентних переваг та їх складових; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення і формування висновків; порівняння і синтезу - для виявлення розвитку конкурентоспроможності підприємств; кореляційно-регресійного аналізу - для оцінки можливостей підвищення рівня якості продукції; інтегральної оцінки - для комплексної діагностики конкурентних переваг підприємств за розробленою автором процедурою і показниками та інші.

Теоретичною базою проведення дослідження є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань формування конкурентоспроможності агропромислових підприємств у ринкових умовах. Джерелами інформації є нормативні матеріали законодавчої та виконавчої влади; дані Державного комітету статистики України; роботи провідних українських та зарубіжних учених; інформація про діяльність промислових підприємств України та інших країн; періодичні наукові видання.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат роботи полягає в розробці теоретико-методологічної бази забезпечення розвитку конкурентних переваг агропромислових підприємств у ринкових умовах. Наукова новизна основних результатів дисертаційної роботи, що виносяться на захист, полягає у такому:

вперше:

– сформульовано і доведено концепцію досягнення сталих конкурентних переваг агропромислових підприємств, яка заснована на визначенні специфіки ринку з урахуванням ресурсного підходу, технологічних особливостей виробництва продукції, орієнтованих на вимоги споживачів;

– розроблено та обґрунтовано концептуальні положення механізму соціалізації конкурентних переваг, який передбачає створення моделі соціальної політики підприємств в умовах циклічності економіки, основаної на соціальному партнерстві засновників підприємств і найманого персоналу;

– визначено структуру та сутність дії організаційно-економічного механізму формування конкурентних переваг підприємств, робота якого підтримується сукупністю сформованих принципів, властивостей, інструментів;

удосконалено:

– спосіб діагностики конкурентних переваг підприємства, заснований на їх дослідженні за такими напрямами: виробництво і продукція, знання і технології, персонал, соціальна діяльність, природоохоронна діяльність;

– процедуру організації моніторингу конкурентних переваг агропромислових підприємств з урахуванням особливостей їх діяльності, конкурентних переваг, з визначенням впливу сукупності техніко-технологічних, соціально-психологічних, маркетингових, екологічних та інших чинників;

– принципові основи розвитку нематеріальних конкурентних переваг підприємств із обґрунтуванням відповідного організаційно-адміністративного забезпечення, яке засноване на певних цілях, принципах, властивостях, іструментах, дія яких спрямована на розвиток їх конкурентоспроможності;

– алгоритм розрахунку інтегрального показника внеску персоналу в розвиток конкурентоспроможності підприємства, який визначає трудовий внесок кожного працівника у виконанні завдань підприємства, що підвищує індивідуальну і колективну ефективність персоналу;

– архітектуру, методологію і технологію інжинірингу та інтеграції підприємства, які в комбінації з принципами моделювання надають найбільш ефективну інформаційну підтримку процесам управління підприємством, забезпечують прийняття комплексних стратегічних інтегрованих рішень, спрямованих на підвищення його конкурентоспроможності;

набули подальшого розвитку:

– поняття "конкурентоспроможність підприємства", яке визначається як наявність у підприємства матеріальних і нематеріальних можливостей і ресурсів, умов, які забезпечують йому сталий розвиток у довгостроковій перспективі;

– підхід до побудови структури внутрішньогосподарського механізму формування вертикальних зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами, контролю й оцінки діяльності підрозділів з метою оптимізації діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємств;

– сутність і структура мотиваційного механізму формування і використання персоналу, заснованого на поєднанні внутрішніх і зовнішніх чинників забезпечення підвищення рівня продуктивності праці;

– система класифікації конкурентних переваг агропромислового підприємства, заснована на визначенні джерел їх виникнення та сукупності чинників впливу: економічних, нормативно-правових, географічних, демографічних та ін.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертаційній роботі підходи, способи та одержані результати являють собою концептуальну основу розвитку конкурентних переваг підприємств. Теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в практику управління підприємствами.

Результати дисертаційної роботи використовуються у практичній діяльності підприємств, що підтверджується відповідними документами, які є в додатках до дисертаційної роботи: ВАТ "Луганський м'ясокомбінат" (довідка № 11/48 від 03.08.2010 р.), ВАТ "Перевальський м'ясокомбінат" (довідка № 17/08 від 25.08.2010 р.), ТОВ "Лендком" (довідка № 112/10 від 09.09.2010 р.), ТОВ "АМАКО Україна" (довідка № 122-09 від 30.09.2010 р.), ВАТ "Миронівський хлібопродукт" (довідка № 118/1, від 04.10.2010 р.), ЗАТ "Краснодонський м'ясокомбінат" (довідка № 6/20 від 26.10.2010 р.),ФГ "Вікторія Ч" (довідка № 04-07/07, від 12.11.2010 р.); ПП "АФ"Астарта" (довідка № 25 від 18.11.2010 р.).

Рекомендації автора з формування конкурентних переваг підприємств АПК схвалені і прийняті до практичного застосування Головним управлінням агропромислового розвитку Луганської облдержадміністрації (довідка № 10/30-6640/1 від 20.09.2010 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Луганського національного аграрного університету під час викладання дисциплін "Макроекономіка", "Економічна політика держави", "Економічна теорія", "Ціноутворення" (довідка № 16/121-1 від 20.10.2010 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційні дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій наведено авторській підхід до вирішення проблеми розвитку конкурентоспроможності підприємства. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійного дослідження в галузі розвитку конкурентоспроможності підприємства. Внесок здобувача в колективно опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень доповідались і обговорювалися на щорічних звітних науково-практичних конференціях за підсумками роботи професорсько-викладацького складу Луганського національного аграрного університету (1999-2010 рр.), Симпозіумі "Наука Луганщини у контексті розвитку регіону" (м. Луганськ, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу" (м. Київ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (м. Київ, 2001 р.), Всеукраїнській конференції з дорадництва (м. Київ, 2007 р.), Международной научно-практической конференции "Актуальные проблемы экономической теории и практики" (м. Краснодар, 2008 р.), Международной научно-пракической конференции "Стратегия обеспечения экономической безопасности России" (м. Сочі, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції "Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу" (м. Луганськ, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції "Гармонізація правових засад підприємництва" (м. Луганськ, 2010 р.), Научной конференци "Трансформация собственности - ключовое направление экономической политики" (м. Санкт-Петербург, 2010р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 36 наукових працях, серед яких - 3 монографії, 26 публікацій у фахових виданнях, у тому числі 5 статей - у наукових журналах, 21 стаття - у збірниках наукових праць; 7 публікацій - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 51,2 д.а., з яких особистий внесок автора - 40,24 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 370 сторінках друкованого тексту, містить 40 таблиць та 38 рисунків на 37 сторінках, а також список використаних джерел із 309 найменувань на 26 сторінках і 4 додатки на 33 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглянуто такі основні положення.

У першому розділі "Теоретичні основи формування конкурентних переваг агропромислових підприємств" узагальнено теоретико-методологічні основи формування конкурентних переваг підприємств. Визначені передумови конкурентного розвитку агропромислових підприємств у ринкових умовах. Сформовано концепцію розвитку конкурентних переваг агропромислових підприємств.

У роботі встановлено, що впродовж останніх десятиріч з'являються нові системи управління підприємствами. Внаслідок зміни підходів до управління підприємствами, системи роботи зі споживачами і зміною умов роботи підприємств під впливом чинників зовнішнього середовища вироблені не тільки нові підходи до управління підприємствами, але і способи підвищення їх конкурентоспроможності. У зв'язку із цим виникла велика кількість понять щодо визначення сутності та структури конкурентоспроможності підприємства і споріднених дефініцій. Це зумовило необхідність визначення особливостей сутності понять "конкурентні переваги" та "конкурентоспроможність підприємства". У процесі проведеного аналізу було сформоване авторське поняття конкурентоспроможності підприємства, яке розглядається як наявність у підприємства матеріальних та нематеріальних можливостей і ресурсів, умов, які забезпечують йому сталий розвиток у довгостроковій перспективі.

Зазначено, що особливо актуальними є питання визначення конкурентоспроможності і конкурентних переваг агропромислових підприємств в умовах приєднання України до СОТ. Конкурентний тиск на українські підприємства постійно зростає, що зумовлює актуальність розробок програм, способів та інструментів з підвищення їх стійкості й конкурентоспроможності. Проблеми підвищення конкурентоспроможності українських підприємств займають одне з найважливіших місць серед проблем розвитку національної безпеки. Український ринок усе більше заповнюється товарами зарубіжних виробників. Показники зарубіжної продукції є більш привабливими для споживача за економічними та нематеріальними ознаками, що забезпечується сукупністю їх конкурентних переваг. До таких переваг можна віднести ціну продукції, її якість, відомість, надійність підприємства тощо. Тому актуалізуються питання пошуку дієвих конкурентних переваг вітчизняних аграрних підприємств, визначення їх джерел, потенціалу і можливостей розвитку.

У роботі виявлені сучасні підходи до класифікації конкурентних переваг підприємства, на основі аналізу яких уточнена система класифікації конкурентних переваг агропромислових підприємств. Унаслідок цього конкурентні переваги згруповані за ознаками їх відношення до системи, сфери виникнення, змісту чинників переваги, методу отримання, місця дієвості, форми впровадження, виду отримуваного кінцевого результату.

Доведено, що конкурентні стосунки є|з'являються| іманентно властивими у сфері АПК|, що зумовлює важливість розробки стратегій конкурентної боротьби з урахуванням чинників впливу для підприємств, які оперують на насиченому аграрному ринку. Агропромислове виробництво має низку різнорівневих особливостей, які варто враховувати при обґрунтуванні концепції формування конкурентних переваг підприємств. У роботі визначені основні передумови формування конкурентних стосунків у системі продовольчого ринку. Сукупність конкурентних переваг в комплексній взаємодії складає конкурентоспроможність підприємства, яка є проявом їх наявних і потенційних можливостей. Принциповим завданням при формуванні конкурентоспроможності підприємства є вивчення чинників, що найбільшою мірою впливають на його діяльність і продукцію. У сукупності чинники, які впливають на конкурентоспроможність, обумовлюють зміни на підприємстві.

Знання чинників та їх впливу, які забезпечують конкурентні переваги в ринкових умовах, є важливим для управління конкурентоспроможністю підприємств. Прояв конкурентних переваг визначається зовнішніми і внутрішніми чинниками, які впливають на функціонування підприємства. Його позиція на ринку залежить від зовнішніх чинників і, головним чином, уміння їх врахувати і використовувати для досягнення стратегічних цілей. З урахуванням визначених у роботі чинників впливу та їх класифікації запропоновано структуру основних конкурентних переваг підприємств АПК у ринкових умовах.

Конкурентоспроможності підприємств не властиві ідентифікованість і відособленість. Оскільки кожне підприємство є унікальним, має індивідуальні властивості, то кожному з них притаманні специфічні способи й інструменти формування власної конкурентоспроможності. Проте, незважаючи на індивідуальність підходів і способів формування конкурентоспроможності підприємствами, стратегії розвитку конкурентоспроможності ґрунтуються на певних організаційних та концептуальних засадах. Найдоцільнішим та ефективним для вирішення проблеми формування і розвитку конкурентоспроможності підприємства є застосування сучасних концепцій менеджменту, які використають взаємодію процесного, системного й ситуаційного підходів. Концепцією формування конкурентоспроможності агропромислового підприємства є сукупність поглядів та способів з визначення її структури, принципів і завдань існування, інструментарію та стратегій розвитку. Через відсутність єдиної концепції формування і розвитку конкурентоспроможності підприємств обґрунтовано доцільність авторської концепції з урахуванням досвіду вітчизняних і зарубіжних учених, практики діяльності підприємств.

Авторська концепція формування конкурентоспроможності агропромислових підприємств ґрунтується на унікальності продукції та їх діяльності з урахуванням визначеної класифікації чинників впливу та складових конкурентних переваг.

Результатом виявлення елементів концепції розробки і використання інструментів впливу на елементи внутрішнього і зовнішнього середовища є досягнення цілей діяльності підприємства, збільшення його вартості, підвищення стабільності й конкурентоспроможності.

Формування конкурентоспроможності підприємств можна представити як процес, що характеризується відповідною методологією та інструментарієм. У роботі формування конкурентоспроможності підприємств розглянуто як комплексну систему. Такій системі притаманна наявність мети, елементів, взаємозв'язку між ними і зовнішнім середовищем. Система конкурентних переваг є основою розробки організаційного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства.

Механізм управління конкурентоспроможністю підприємства АПК має забезпечити ефективну комплексну його підтримку і розвиток конкурентоспроможності, бути адекватним сучасним вимогам, ураховувати динаміку кон'юнктури ринку, ґрунтуватися на принципах адаптивності та створювати можливості для гнучкого і швидкого ухвалення управлінських рішень. Концепція формування конкурентоспроможності передбачає: використання загальних методологічних підходів і принципів до процесу формування й управління конкурентоспроможністю підприємства; обґрунтовування використання інструментарію формування конкурентоспроможності підприємств; конкурентоспроможність підприємства як взаємодію сукупності її елементів, кожен з яких характеризує його можливості, має внутрішню структуру й особливості; використання загальних і спеціальних функцій менеджменту, серед яких виділяється функція діагностики конкурентоспроможності підприємства; оцінку елементів, що становлять конкурентоспроможність.

Впровадження концепції досягається на основі створення організаційного механізму управління конкурентоспроможністю, дія якого спрямована на стратегічний розвиток агропромислового підприємства і досягнення його цілей. Комплексна система формування конкурентоспроможності підприємства є складною, динамічною, відкритою системою, оскільки, по-перше, процес формування конкурентоспроможності складається з досить великої кількості етапів; по-друге, здійснення всіх етапів формування конкурентоспроможності відбувається внаслідок їх тісного взаємозв'язку, який відображає реалізацію принципу зворотного зв'язку; по-третє, цей процес характеризується наявністю численних зв'язків з елементами зовнішнього середовища.

У другому розділі "Розвиток нематеріальних конкурентних переваг агропромислових підприємств" встановлено структуру нематеріальних конкурентних переваг підприємств. Визначено резерви розвитку нематеріальних конкурентних переваг, розглянуто основні інструменти їх розвитку.

Обґрунтовано, що в діяльності підприємств усе більшого значення починають набувати ті види ресурсів, які не мають матеріальної форми, проте, впливають на формування результатів діяльності підприємства, перспективи його розвитку. Значення фізичних товарів і устаткування поступово зменшується, тоді як значення послуг, нематеріальних ресурсів і активів неухильно зростає. До того ж процес економічних реформ, що проводиться в Україні, результати трансформації національної економіки під впливом світових інтеграційних процесів, робота підприємств у ринкових умовах і приєднання України до СОТ вимагають переосмислення ролі нематеріальних активів і ресурсів аграрних підприємств у досягненні комерційного успіху і підвищення їх конкурентоспроможності. Доведено, що робота підприємств у ринкових умовах вимагає переоцінки значущості нематеріальних конкурентних переваг і громадської думки для підвищення його конкурентоспроможності.

Самозростання в сукупному обсязі нематеріального ресурсу забезпечує можливість одержання конкурентної переваги, що актуалізує питання управління нематеріальними ресурсами. У роботі доведено, що сукупність нематеріальних конкурентних переваг підприємств складають його нематеріальні активи і ресурси. Розглянуті концептуальні підходи до визначення сутності нематеріальних конкурентних переваг підприємства. Встановлено відсутність єдиного підходу до визначення нематеріальних конкурентних переваг. На підставі проведеного дослідження, уточнено сутність нематеріальних ресурсів і нематеріальних активів підприємств, доповнено понятійний апарат за даною тематикою. Проведені дослідження дозволили визначити структуру і взаємозв'язок нематеріальних конкурентних переваг підприємства.

Виявлення резервів розвитку нематеріальних конкурентних переваг підприємств можливе на основі ґрунтовно визначених фактів, чинників, об'єктивної інформації, які ґрунтуються на результатах діагностики. У контексті роботи предметом діагностики є нематеріальні конкурентні переваги. Діагностика конкурентоспроможності підприємств ґрунтується на сукупності якісних і кількісних показників для характеристики процесу управління, встановлення проблемних сфер і визначення управлінських рішень.

Діагностика підприємства дозволяє визначити резерви розвитку нематеріальних конкурентних переваг агропромислових підприємств, ґрунтується на сучасних підходах до оцінки нематеріальних активів. У роботі сформульовані основні цілі і завдання діагностики стану нематеріальних активів і конкурентних переваг підприємств. Проведене дослідження методів, способів і підходів до оцінки нематеріальних конкурентних переваг підприємства дозволяє одержати такі висновки: по-перше, методики оцінки нематеріальних конкурентних переваг підприємства розрізнені і характеризують різні аспекти; по-друге, наведені методики переважно орієнтовані на визначення вартості нематеріальних конкурентних переваг підприємства, ототожнюючи нематеріальні переваги з поняттям гудвіл; по-третє, сучасні підходи до оцінки не враховують вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовищ; по-четверте, способи визначення резерву розвитку нематеріальних конкурентних переваг підприємства вузько спрямовані, не повною мірою враховані складові нематеріальних конкурентних переваг; по-п'яте, оцінки, наведені у фаховій літературі, загальнотеоретичні, не враховують галузевої специфіки та специфіки діяльності національних підприємств. Отже, відсутність одностайної загальноприйнятої методики діагностики як конкурентоспроможності підприємства, так і його нематеріальних конкурентних переваг обумовлює різні підходи до оцінки нематеріальних конкурентних переваг підприємств і вимагає розробки універсального способу проведення такої оцінки.

Розглянуті основні способи, підходи і методи діагностики нематеріальних конкурентних переваг підприємств дозволили визначити відсутність одностайної та чіткої оцінки стану нематеріальних активів і конкурентних переваг підприємств та обумовити необхідність обґрунтування діагностики. На підставі комплексного підходу, за принципами комплексності і достатності в роботі запропонований спосіб діагностики стану нематеріальних активів і конкурентних переваг підприємств, заснований на системі згрупованих показників. Виявлено, що оцінку стану нематеріальних активів і конкурентних переваг доцільно проводити за визначеними у дослідженні сферами. Для повноти проведення оцінки стану нематеріальних активів і конкурентних переваг підприємства враховано критерій комплексності, тому увагу сфокусовано на декількох сферах: виробництво і продукція, знання і технології, персонал, соціальна діяльність, природоохоронна діяльність. Встановлено цілі і завдання діагностики нематеріальних конкурентних переваг підприємств.

Підсумкові результати обчислюються узагальнюючим коефіцієнтом конкурентоспроможності (Кк), який розраховується як відношення площі одержаного сектора фактичного стану за результатами фактичних даних до загальної площі циклограми діагностики.

Коефіцієнт конкурентоспроможності показує ступінь впливу системи управління підприємством на формування конкурентоспроможності. Визначення коефіцієнта "конкурентоспроможності" за групами вказує, на скільки кожна група впливає на цей процес. Визначення узагальнюючого коефіцієнта дозволяє встановити, який вплив має підприємство на формування конкурентоспроможності, чи контролює воно цей процес. Визначення коефіцієнта також вказує на можливість управління нематеріальними активами і конкурентними перевагами підприємств кожною з внутрішніх систем управління підприємством.

Наочний результат діагностики стану нематеріальних активів і конку-рентних переваг підприємств можна проілюструвати циклограмою (рис. 1).

Рис. 1. Результати діагностики стану нематеріальних конкурентних переваг ФГ "Вікторія Ч"

конкурентний перевага підприємство агропромисловий

Практичне застосування цього способу дозволить керівництву оцінити стан управління нематеріальними активами підприємства. Використання запропонованого способу оцінки стану нематеріальних активів і конкурентних переваг дозволить підприємству всебічно розглянути управлінські аспекти своєї діяльності, підвищити рівень організації виробничих процесів, організації конкурентоспроможності, виявити слабкі сторони підприємства, забезпечити його нові конкурентні переваги.

У роботі доведено, що нарівні з якісною діагностикою конкурентоспроможності підприємств, за встановленими сферами, доцільно здійснювати її кількісну оцінку, яка відображає економічну сутність їх конкурентоспроможності. Розглянуті особливості економічної оцінки дозволили удосконалити комплексний підхід до вартісної оцінки конкурентоспроможності підприємств. Удосконалений підхід до вартісної оцінки ґрунтується на поєднанні рис порівняльного та дохідного методів і враховує економічні та ринкові аспекти діяльності підприємства, тобто оцінює його ринкові позиції, їх стійкість та економічну ефективність господарської діяльності підприємства.

Фінансова оцінка конкурентних переваг підприємства може бути визначена у формі підсумкового показника - гудвілу підприємств. Оцінку вартості гудвілу ВАТ "Миронiвський хлібопродукт" наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Оцінка вартості гудвілу ВАТ "Миронiвський хлібопродукт"(фрагмент)

Роки	ВП	КПК	РЧА	ВР			G1	G2	G3	G
2004	329345	174128,1	0,47	0,24	-0,16	0,09	1407405	921430	454958
2005	491668	263512,1	0,39	0,29	0,03	0,14	1654205	1142736	525967
2006	583235	329678	0,28	0,34	-0,03	0,12	2490052	1648683	57574
2007	603664	642964	0,12	0,25	0,01	0,13	926609	1281995	-1235526
2008	1407545	1169799	0,0001	0,33	-0,03	0,13	173031	3868566	-3993230
			Середнє значення	1330260	1772682	-838051	754964

На користь проведення економічної оцінки конкурентоспроможності свідчить те, що фінансові показники чітко виражають її рівень. Результати фінансової оцінки показують не тільки рівень конкурентоспроможності підприємства, а й напрями і способи її розвитку. Проте без відповідного інструментарію розвинути конкурентні нематеріальні переваги досить складно. Тому актуалізується питання з дослідження і формування інструментів розвитку нематеріальних переваг агропромислових підприємств.

Наявність впливу зовнішнього і зміни внутрішнього середовища на су-купність складових нематеріальних переваг підприємства та його конкурентоспроможність обумовлює організацію свідомого та системного управління ними з метою одержання не тільки чіткої структури, а й цілісної структури конкурентних переваг підприємства. Для цього необхідно використати сукупність інструментів впливу і взаємодії підприємства з фокус-групами і контактними аудиторіями в цілому. Розроблено інструментарій розвитку нематеріальних переваг підприємств. Визначено сукупність інструментів розвитку нематеріальних переваг підприємств. Наведені особливості використання деяких інструментів впливу на розвиток нематеріальних переваг підприємств. Розглянуто моделі побудови ПР-підрозділів на різних етапах розвитку підприємства. Розроблено етапи реалізації ПР-стратегії підприємства в рамках розвитку нематеріальних переваг.

У третьому розділі "Соціалізація конкурентних переваг агропромислових підприємств" визначено місце соціальної складової в розвитку конкурентних переваг підприємств. Проаналізовано структуру соціальних витрат підприємств і продуктивності праці персоналу. Досліджено передумови розвитку соціальної політики підприємств.

Проведене дослідження соціалізації конкурентних переваг аграрних підприємств показало, що найбільший вплив на їх конкурентоспроможність має персонал та "людський фактор". Тому в останні роки витрати на персонал стали розглядатися як інвестиції в активи підприємства. Доведено, що найбільш оптимальною в умовах ринку є система управління, де основна увага приділяється персоналу та врахуванню людського фактора. З метою комплексного врахування форм прояву людського фактора в роботі визначена система чинників впливу на формування соціальної політики аграрного підприємства.

Задля визначення напрямів розвитку соціальної політики підприємств з урахуванням інтересів персоналу і людського чинника в роботі проведений аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємствами АПК, мотивації до праці. Аналіз здійснений за комплексом економічних показників підприємства, які характеризують його результати діяльності та його конкурентні переваги на ринку. За даними соціологічного дослідження зроблено висновок про недостатнє застосування чинників мотивації праці, що призвело до розвитку тенденції старіння працівників аграрного сектору Луганської області до рівня 67,2 %. Досліджено механізм регулювання відносин між потенційними працівниками та керівництвом, який охоплює систему вибору цілей регулювання, систему важелів і стимулів до застосування праці, систему правового забезпечення трудових відносин та їх регулювання.

Встановлено, що протягом останніх років у джерелах доходів персоналу підприємств АПК є значні зміни. За статистичними даними 2009 р., спостерігається стійка тенденція скорочення заробітної плати як основного джерела доходу персоналу підприємств. Значна частина соціально-мотиваційних заходів виявилася недієздатною. Тому обґрунтовано, що при формуванні соціальних конкурентних переваг підприємству доцільно мати дієздатний мотиваційний механізм, який враховує нові соціально-економічні умови роботи персоналу та інтереси підприємства. Доведено, що мотиваційний механізм персоналу в структурі конкурентоспроможності має враховувати не тільки фінансові аспекти, а й психологію професійної діяльності в аграрній сфері, тенденції на ринку праці та вплив зовнішніх чинників. Визначений вплив зовнішніх чинників на діяльність підприємства, під дією яких відбувається узгодження відносин між потенційними працівниками та керівництвом, що охоплює систему вибору цілей, систему важелів і стимулів до застосування праці, систему правового забезпечення трудових відносин та їх регулювання.

Розглянуто механізм соціального партнерства, заснований на договірних відносинах персоналу й адміністрації підприємства. На основі дослідження елементів механізму соціального партнерства визначено, що складовою частиною забезпечення дієздатності соціального партнерства є соціальний пакет. Ґрунтуючись на проведеному опитуванні, результати якого наведені на рис. 2, запропоновано структуру соціального пакета.

Рис. 2. Структура та значущість складових соціального пакета для працівників підприємств АПК

Політика забезпечення соціальними пакетами працівників підприємств повинна гарантувати соціалізацію і мотивацію персоналу. Тому на підприємстві доцільне впровадження двох груп соціальних пакетів: базового - для всіх працівників, і бонусного - для висококваліфікованих працівників. Таке розділення підкреслює статус співробітників, є ефективним для мотивації висококваліфікованих працівників, та є стимулом для переходу персоналу в цю категорію. Впровадження соціального пакету сприятиме стійкому і тривалому зв'язку персоналу з підприємством, зростанню продуктивності праці.

У четвертому розділі "Моніторинг конкурентних переваг агропромислових підприємств" визначено теоретичні засади дослідження конкурентоспроможності підприємства. Удосконалено процедуру моніторингу розвитку конкурентних переваг підприємств. Здійснено прогноз розвитку конкурентних переваг підприємства.

Управління системою конкурентних переваг підприємства потребує постійного відстеження стану та динаміки конкурентних переваг за допомогою моніторингу. Запропоновані в роботі методичні підходи до організації моніторингу конкурентних переваг дозволили визначити його як комплекс взаємопов'язаних дій, спрямованих на постійний контроль за зміною конкурентних переваг підприємства за основними видами та розробку способів їх адаптації до умов, що змінюються.

У роботі розроблено рекомендації з організації забезпечення процесу моніторингу з урахуванням особливостей окремих видів конкурентних переваг підприємства. Моніторинг визначений невід'ємним елементом управління і діагностики стану підсистем управління й елементів підприємства, він має здійснюватися на всіх етапах життєвого циклу як виробів, так і самого підприємства. Він спрямований на постійний контроль над усіма сферами і функціями управління підприємства.

У процесі моніторингу передбачено визначення впливу чинників мікросередовища на конкурентні переваги за їх видами методом аналізу ієрархій. Застосування запропонованого методичного підходу до організації процесу моніторингу дозволяє на основі аналізу змін чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ визначити доцільність коригування структури системи конкурентних переваг підприємства.

Підтримка конкурентних переваг підприємства передбачає використання комплексу заходів щодо посилення і розвитку конкурентних переваг на відповідних етапах їх життєвого циклу. Для обґрунтування доцільності підтримки та розвитку конкурентних переваг запропоновано використовувати якісний аналіз за допомогою матриці.

Матричне позиціонування конкурентних переваг дає можливість підприємству визначати положення кожної конкурентної переваги та обирати відповідну стратегію їх підтримки та розвитку.

З метою посилення конкурентних переваг підприємства або компенсації зменшення стійкості та ефективності існуючих конкурентних переваг за результатами моніторингу приймається рішення щодо формування нових конкурентних переваг. Запропоновано методичний підхід до проектування та впровадження нових конкурентних переваг, який передбачає виявлення можливих конкурентних переваг і встановлення їх цінності для підприємства за критеріями ефективності та стійкості. Розрахунки пропонується проводити за окремими елементами, що формують конкурентоспроможність агропромислових підприємств і порівнювати їх з такими ж елементами підприємств-конкурентів. Розрахунки показників елементів проводяться шляхом зіставлення фактичних з базовими. Базовими є середні значення оцінок елементів за вибіркою підприємств-конкурентів. Вагові характеристики елементів є нормативними і встановлені експертним шляхом.

Підхід до розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможного потенціалу агропромислових підприємств дозволяє не тільки в цілому оцінити становище аналізованого господарюючого суб'єкта по відношенню до конкурентів, але і проводити діагностичний аналіз за окремими елементами потенціалу.

Встановлені проблеми та результати досліджень за удосконаленим способом проведення моніторингу конкурентних переваг агропромислових підприємств обумовлюють необхідність у визначені організаційних умов розвитку їх конкурентоспроможності. Обґрунтовано доцільність формування організаційно-економічного механізму розвитку підприємств, управління інтегрованістю колективів агропромислових підприємств, моделювання архітектури управління підприємствами в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів.

У п'ятому розділі "Організаційні умови формування конкурентних переваг агропромислових підприємств" розглянуто принципові основи організаційно-економічного механізму формування конкурентних переваг підприємств. Розглянуто заходи з управління інтеграційністю колективу та моделювання архітектури управління підприємствами

У процесі дослідження визначено, що організаційно-економічний механізм формування конкурентних переваг аграрних підприємств є підсистемою загального господарського механізму. Організаційно-економічний механізм формування конкурентних переваг аграрного підприємства є системою організаційних, технологічних, економічних важелів та методів управління, які в процесі взаємодії і взаємозв'язку забезпечують стійкість підприємства і його розвиток у довгостроковій перспективі. Основою сталого розвитку підприємства є сукупність високих споживчих властивостей продукції та продуктів її переробки і попиту на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво і достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне функціонування підприємства в ринкових умовах.

Структура механізму визначається через організаційно-технічну систему, формування вертикальних зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами, систему планування діяльності підрозділів, систему контролю й оцінки діяльності підрозділів, установлення матеріальної відповідальності підрозділів, мотиваційний механізм функціонування. Одним з елементів мотиваційного механізму є управління інтеграційністю колективів.

Результати проведеного дослідження наочно демонструють переважну роль персоналу в діяльності аграрних підприємств, особливо в кризових умовах. Насамперед рівень інтеграційних процесів визначає успішність управлінських рішень. Інтераційність базується на ініціації активності трудової поведінки за такими напрямами: консолідація персоналу за допомогою договірного регулювання соціально-трудових відносин; використання інформаційних каналів і механізмів; організація неформального корпоративного спілкування.

Розроблений у роботі інтегральний показник внеску персоналу є оцінною величиною, вираженою в балах, яка визначає трудовий внесок кожного працівника у виконання завдань підприємства відповідно до встановлених вимог і розраховується за формулою 2.

, (1)

де

ІПвчп - інтегральний показник внеску персоналу;

Вi - коефіцієнт значущості i-го показника, прийнятого для оцінки, У Вi = 1;

Оj - оцінка j-го критерію i-го показника, бал.

Інтегральний показник внеску персоналу в результативність діяльності підприємства дозволяє врахувати основні технологічні, технічні, організаційні й економічні показники діяльності працівника. При розрахунку інтегрального показника враховується положення підприємства на ринку. Відбувається це за допомогою коефіцієнтів значущості (Вi). Так, якщо ринок вимагає посилити увагу до ціни, тобто превалюють цінові чинники конкуренції, то збільшується значущість показників, які впливають на собівартість продукції. У цьому разі колектив підприємства акцентується на показниках управління витратами. Якщо потрібно покращити якість продукції, що випускається, то збільшується значущість показників якості. У результаті, набір показників виявляється суто індивідуальним, властивим конкретній категорії функціонально однорідних працівників підприємства в означений період часу.

На підставі інтегрального показника внеску персоналу розраховується фонд матеріального стимулювання для кожного підрозділу підприємства і працівника. Для цього пропонується увести коефіцієнт внеску персоналу, (Квп) розподілений за ступенями відповідальності залежно від професії і посади, і що передбачає п'ять підвищувальних коефіцієнтів, за кожним ступенем відповідальності (табл. 2).

Таблиця 2. Коефіцієнти внеску персоналу в результативність діяльності підприємства

Категорії працівників	Ступінь відповідальності професії (посади) (х)	Коефіцієнти внеску персоналу (Квп) (y)
		1-й	2-й	3-й	4-й	5-й
Робочі	1	1	1,06	1,12	1,19	1,26
	2	1,15	1,22	1,29	1,37	1,45
	3	1,32	1,40	1,49	1,58	1,67
	4	1,52	1,61	1,71	1,81	1,92
	5	1,75	1,85	1,97	2,08	2,21
Службовці	6	2,01	2,13	2,26	2,40	2,54
	7	2,31	2,45	2,60	2,75	2,92
	8	2,66	2,82	2,99	3,17	3,36
	9	3,06	3,24	3,44	3,64	3,86
	10	3,52	3,73	3,95	4,19	4,44
Керівники	11	4,05	4,29	4,55	4,82	5,11
	12	4,65	4,93	5,23	5,54	5,87
	13	5,35	5,67	6,01	6,37	6,75
	14	6,15	6,52	6,91	7,33	7,77
	15	7,08	7,50	7,95	8,43	8,93

Також пропонується до використання перелік розподілу професій робітників і посад службовців за ступенем відповідальності; та розмір одиничного коефіцієнта внеску персоналу (Соквп) в грошовому вимірі.

Дана величина може розраховуватися, виходячи з мінімальної заробітної плати працівника на момент впровадження системи внутрішньої конкуренції або встановлюватися експертним шляхом. Можливе визначення розрахунковим шляхом як відокремлено від розподілу середньомісячної заробітної плати працівника профілюючого напряму підприємства на величину розрахованого для нього коефіцієнта внеску.

У роботі запропоновано при визначенні вартості одиничного коефіцієнту внеску персоналу враховувати фінансовий стан підприємства і показник прожиткового мінімуму працездатного населення на території діяльності підприємства. На підставі запропонованої інформаційної бази можна визначити фонд матеріального стимулювання структурного підрозділу підприємства (формула 3):

(2)

де

ФМССП - фонд матеріального стимулювання структурного підрозділу, грн.;

сп Квп - сума коефіцієнтів внеску всіх працівників структурного підрозділу, грн.;

о Квп - сума коефіцієнтів внеску персоналу всіх працівників підприємства;

ФМСО - розмір фонду матеріального стимулювання, грн.

(3)

де

о Квп - сума коефіцієнтів внеску персоналу всіх працівників підприємства;

Чxy - чисельність працівників х-го ступеня відповідальності у-му коефіцієнта внеску персоналу;

Квпx - значення відповідного коефіцієнта внеску працівників х-го ступеня відповідальності.

Наведений підхід до визначення внеску персоналу в кінцеві результати діяльності аграрного підприємства і на його основі побудована система внутрішньофірмових конкурентних відносин, впровадження якої дозволяє економічно справедливо оплачувати працю кожного працівника стимулюючи, тим самим, зростання продуктивності праці і сприяючи підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Розробка принципів інтеграційності в умовах завдань антикризового управління визначає перелік методів, які спрямовані на підвищення рівня взаємної відповідальності та співпраці. Розроблені принципи дають змогу підвищити стійкість підприємства в умовах кризових явищ та сприяють конкурентоспроможності в ринкових умовах.

Ефективна система управління персоналом повинна містити різноманітні механізми стимулювання та мотивації. Для об'єктивної оцінки в роботі запропоновано та розроблено спосіб визначення інтегрального показника внеску персоналу, вираженого в балах, який визначає трудовий внесок кожного працівника у виконання завдань підприємства, його ділові і моральні якості відповідно до встановлених вимог.

Система управління підприємства здійснює різноманітні відповідні заходи в рамках концепції функціонування та обраної місії організаційних структур, виробничих процесів, за умов обмеженості ресурсів та високої конкуренції виробників товарів послуг. Розробка та впровадження архітектури управління підприємства, що підкріплена стандартними методологіями, забезпечить за таких умов загальні прийнятні методи для організації та координації проектів в області інжинірингу.

Архітектура управління підприємства, заснована на моделі, забезпечує концепції для представлення різних видів моделі підприємства, що дозволяє описати її як інтегровану модель, але при цьому представляти користувачеві в різних підмножинах. Уявлення містять підмножину чинників, представлених в інтегрованій моделі для того, щоб сконцентрувати увагу на ключових питаннях, які цікавлять суб'єкт управління в процесі моделювання архітектури управління підприємства.

Модель архітектури управління підприємства дозволяє реєструвати її фактичний стан, а також проводити перспективний і ретроспективний аналіз цього стану. Розроблена модель дозволяє вирішити і визначити питання зі стану управління, системи управління підприємством, складу та адекватності наявних ресурсів сучасним вимогам, дозволяє визначити стан, дієвість та ефективність організаційної структури системи управління підприємством.

Запропонована в роботі стандартна архітектура підприємства в комбінації з означеними принципами моделювання надає найбільш ефективну організаційно-інформаційну підтримку процесам управління підприємством, що забезпечує прийняття комплексних інтегрованих управлінських рішень, які об'єднують системи проектування, фінансового планування, інформаційно-аналітичні сфери, спрямовані на формування та розвиток конкурентоспроможності підприємства.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та запропоновано практичну реалізацію організаційно-економічного механізму формування конкурентних переваг агропромислових підприємств в умовах ринкової економіки України. Основний науковий результат роботи полягає в розробці теоретико-методологічної бази розвитку конкурентних переваг агропромислових підприємств у ринкових умовах. Основні висновки та результати, отримані в ході дослідження, зводяться до такого.

1. Узагальнено теоретико-методологічні засади формування конкурентоспроможності підприємств та тлумачення дефініції "конкурентоспроможність підприємства", внаслідок чого виокремлено поняття "конкурентоспроможність підприємства", "конкурентні переваги" та визначено, що конкурентоспроможність підприємства є більш широким поняттям і включає багато сфер діяльності підприємства. На підставі проведеного дослідження запропоновано розглядати конкурентоспроможність підприємства як наявність у підприємства матеріальних і нематеріальних можливостей та ресурсів, умов, які забезпечують підприємству переваги і стійкий розвиток у довгостроковій перспективі. У роботі узагальнено теоретико-методологічні засади формування конкурентоспроможності підприємства, доповнено й уточнено понятійно-категоріальний апарат за темою.

...