Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

УДК [631.155.2:658.8]:633.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна

Олійник Валентина

Володимирівна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор Шиян Віктор Йосипович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Школьний Олександр Олексійович, Уманський національний університет садівництва, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

кандидат економічних наук Литвинова Олена Миколаївна, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, доцент кафедри виробничого менеджменту та агробізнесуЗахист відбудеться «21» квітня 2011 р. о 1300 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.832.02 в Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 44, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 44, читальний зал.

Автореферат розісланий « 16 » березня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Красноруцький

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкових умов господарювання, а також вступ до СОТ обумовлюють необхідність підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки в цілому, окремих сільгосптоваровиробників та видів продукції. Реформування аграрного сектора на засадах приватної власності створило підґрунтя для повномасштабного функціонування механізмів конкуренції виробників сільськогосподарської продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках сільськогосподарської продукції. Разом з тим, на фоні деякого зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в пореформенний період значна частка реформованих сільськогосподарських підприємств залишається неконкурентоспроможною і збитковою, знижується конкурентоспроможність окремих видів продукції.

Основу сільськогосподарського виробництва в Україні складає зернове господарство. Воно є постачальником сировини для виробництва основних цінних продуктів харчування людей. Зерно є головним і незамінним кормом для тварин, а також сировиною для промислової переробки. Розвинене зернове виробництво забезпечує значні надходження від експорту як для окремих сільськогосподарських товаровиробників, так і для держави в цілому. Підвищення конкурентоспроможності зерна та його виробників як на вітчизняному, так і на світовому ринках сільськогосподарської продукції має сприяти покращанню ситуації в аграрному секторі економіки.

Загальні питання конкурентоспроможності підприємств на ринках різних видів продукції є традиційними для економічної науки. Вони висвітлені у численнях вітчизняних і зарубіжних наукових працях В.М. Гейця, Ю.Б. Іванова, Б.Є. Кваснюка, І.І. Лукінова, Г.В. Осовської, В.А. Павлової, М. Портера, Дж. В. Робінсон, А. Сміта, Р.А. Фатхутдінова, Г.М. Філюка, Е.Х. Чемберліна, Й.А. Шумпетера, А.Ю. Юданова й інших учених.

Щодо конкурентоспроможності підприємств на ринках сільськогосподарської продукції, то цю проблему досліджували В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, С.М. Кваша, Т.Г. Маренич, В.Я. Месель-Веселяк, М.Й. Малік, О.А. Нужна, Б.Й. Пасхавер, В.В. Россоха П.Т. Саблук, О.О. Школьний та інші науковці.

Питання формування конкурентоспроможного виробництва зерна та підвищення його ефективності висвітлені у наукових працях В.І. Бойка, Ю.П. Воскобійника, М.В. Калінчика, Г.М. Кулешова, М.Г. Лобаса, О.В. Овсяннікова, О.В. Олійника, Б.К. Супіханова, А.О. Шепіцена, В.Й. Шияна, В.С. Шовкалюка, О.Г. Шпикуляка, О.М. Шпичака й інших учених. Не дивлячись на численні публікації значна кількість питань залишаються недостатньо досліджені і потребують подальшого вивчення. Зокрема, це стосується визначення самої сутності категорії «конкурентоспроможність продукції» та її співвідношення з «ефективністю виробництва», класифікації видів конкурентоспроможності на різних стадіях виробництва і реалізації продукції, методичних підходів до визначення рівня конкурентоспроможності, формування мотиваційного механізму підвищення конкурентоспроможності, визначення оптимальних рівнів концентрації та спеціалізації сільськогосподарського виробництва, а також механізму державної підтримки сільгосптоваровиробників як чинників підвищення їх конкурентоспроможності та ін. Цим і обумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до напряму науково-дослідних робіт кафедри економіки підприємства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за темою «Формування, оцінка та підвищення ефективності використання виробничого аграрного потенціалу в умовах сталого розвитку» (номер державної реєстрації 0107U005810). У межах цієї теми здобувачем визначено теоретичні та методичні засади формування і підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на зерновому ринку й обґрунтовано практичні рекомендації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна.

Відповідно до мети дослідження було визначено його основні завдання:

- узагальнити й уточнити визначення сутності категорії «конкурентоспроможність продукції»;

- обґрунтувати пропозиції щодо визначення рівня конкурентоспроможності продукції на стадіях виробництва та реалізації;

- дослідити взаємозв'язок категорій «конкурентоспроможність продукції» та «ефективність виробництва продукції»;

- визначити тенденції розвитку зернового виробництва у сільськогосподарських підприємствах України та Харківської області у короткостроковому та довгостроковому періодах і вплив цих тенденцій на конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств;

- здійснити апробацію різних методичних підходів і обґрунтувати новий підхід до оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна;

- обґрунтувати пропозиції по підвищенню ефективності механізму матеріального стимулювання найманих працівників до підвищення конкурентоспроможності підприємств на ринку зерна;

- здійснити аналіз механізму формування собівартості зерна як чинника його конкурентоспроможності;

- обґрунтувати основні напрями інтенсифікації зернового виробництва на інноваційній основі як чинника його конкурентоспроможності;

- визначити оптимальні рівні концентрації та спеціалізації, за яких досягається найвищий рівень конкурентоспроможності зерна й ефективності його виробництва;

- проаналізувати вплив державної підтримки на показники ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна.

Об'єктом дослідження є формування та підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на зерновому ринку.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів формування та підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань формування ефективності та конкурентоспроможності зернового виробництва. У процесі дослідження використані такі методи та прийоми: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення сутності категорії «конкурентоспроможність», «ефективність»), монографічний (поглиблене дослідження окремих об'єктів), статистичних групувань і кореляційно-регресійного аналізу (для дослідження взаємозв'язку конкурентоспроможності та ефективності з іншими економічними показниками); математичне вирівнювання динамічних рядів (встановлення тенденцій зміни економічних показників) та ін. Дослідження проводилося з широким використанням комп'ютерної техніки та сучасних пакетів прикладних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві результати дослідження, які відображають наукову новизну полягають у наступному:

уперше:

- обґрунтовано методичний підхід до кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна шляхом визначення індексу конкурентоспроможності, величина якого розраховується діленням ціни виробництва на ціну реалізації зерна. Вироблена продукція буде конкурентоспроможною, якщо значення запропонованого індексу менше за одиницю;

- встановлено необхідність визначення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна у довгостроковому періоді та розроблено методичний підхід до її визначення на основі вирівнювання динамічних рядів показників конкурентоспроможності й визначення темпів їх зміни. Більш високі темпи економічного зростання свідчать про вищий рівень конкурентоспроможності зерна в довгостроковому періоді.

удосконалено:

- визначення сутності конкурентоспроможності продукції. Зокрема доведено, що конкурентоспроможність зерна необхідно визначати стосовно конкретного ринку (внутрішнього або зовнішнього) та моменту виходу на нього з урахуванням сформованого рівня конкуренції;

- класифікацію рівнів конкурентоспроможності (економіки, галузі, підприємства, продукції) з пропозицією виділяти потенційну та фактичну конкурентоспроможність на стадіях виробництва і реалізації продукції.

набули подальшого розвитку:

- тлумачення співвідношення категорій «конкурентоспроможність» та «ефективність» стосовно виробництва зернової продукції; доведено, що підвищення технологічної, соціальної й екологічної ефективності виробництва не завжди супроводжується зростанням рівня конкурентоспроможності продукції;

- підходи до встановлення раціональних розмірів витрат в розрізі окремих статей, які забезпечують досягнення найвищого рівня конкурентоспроможності. Подальший розвиток полягає у дослідженні різних варіантів співвідношення цін на зерно і засоби виробництва, та в орієнтації на досягнення найвищого значення індексу конкурентоспроможності;

- методичні підходи до визначення оптимальних рівнів концентрації та спеціалізації, за яких досягається найвищий рівень конкурентоспроможності зерна. А саме, з використанням кореляційно-регресійного аналізу встановлені раціональні рівні концентрації та спеціалізації зернового виробництва для сільськогосподарських підприємств Харківської області;

- обґрунтування ефективності застосування окремих елементів інноваційно-інтенсивних технологій (упровадження новітніх сортів, використання елітного насіння, застосування енергоощадних технологій), які сприяють підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна;

- дослідження ефективності мотиваційного механізму до підвищення конкурентоспроможності зерна. Зокрема встановлено, що у 2009 р. найвищий рівень конкурентоспроможності зерна мали сільськогосподарські підприємства з найвищим рівнем середньомісячної оплати праці.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне застосування висновків і рекомендацій, обґрунтованих у дисертаційному дослідженні сприятиме підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на світовому та внутрішньому ринках зерна. Методика визначення рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств у довгостроковому періоді, науково-практичні розробки для планування сільськогосподарського виробництва схвалені та використовуються спеціалістами Головного управління економіки Харківської державної адміністрації (довідка № 01-3/1082 від 17.06.2010 р.). Управлінням агропромислового розвитку Чугуївської райдержадміністрації використовуються методичні рекомендації щодо визначення та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на ринку зерна при обґрунтуванні прогнозних параметрів розвитку сільськогосподарських підприємств Чугуївського району Харківської області на 2010-2012 рр. (довідка №503/01-06 від 16.06.2010 р.). У ТОВ АФ «Зоря» (довідка № 148 від 14.06.2010 р.), у ТОВ АФ «Чугуївська» (довідка №123 від 30.08.2010 р.), ТОВ АФ «Іванівський лан» (довідка № 154 від 1.08.2010 р.) були використані результати дисертаційного дослідження при визначенні рівня конкурентоспроможності підприємств на ринку зерна та пропозицій щодо його підвищення. Теоретичні та методичні розробки використовуються у навчальному процесі у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (довідка №1148 від 16.09.2010 р.) при викладанні таких дисциплін, як аграрна політика, економіка сільського господарства, економіка підприємства, економіка галузей сільського господарства.

Особистий внесок здобувача. Одержані у процесі дослідження наукові результати, які виносяться на захист, є особистим надбанням здобувача. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише положення, висвітлені й обґрунтовані особисто здобувачем. У науковій праці №15 автору належить методичний підхід до визначення оптимального рівня спеціалізації, за якого досягається найвищий рівень конкурентоспроможності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний ґрунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства», присвяченій 190-річчю Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва (3-5 жовтня 2006 р., м. Харків); міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки» (1-3 жовтня 2008 р. м. Харків); всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Актуальные проблемы конкурентоспособности предприятий» (22-23 апреля 2010 г., г. Севастополь); четвертому міжнародному форумі молодих учених «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (12 травня 2010 р., м. Харків); третьому міжнародному форумі молодих учених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи» (15-16 травня 2008 р., м. Харків); четвертій міжнародній науково-практичної конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (20-21 травня 2010 р., м. Умань); підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів, здобувачів, магістрів Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва у 2008-2010 рр.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 4,0 ум.-друк. арк., з них 19 одноосібних, у тому числі у фахових виданнях одинадцять наукових праць обсягом 3,3 ум-друк. арк. і одна у колективній монографії.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 167 найменувань, містить 7 рисунків, 52 таблиці, 41 додаток. Загальний обсяг роботи - 243 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі 182 сторінки основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його мету, завдання, наукову новизну, об'єкт і предмет дослідження, практичну значимість одержаних результатів, наведено інформацію щодо їх апробації та публікацій у наукових виданнях.

У першому розділі «Теоретичні та методичні основи формування конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств» розглянуто основні теоретичні положення щодо визначення категорій «конкурентоспроможність» та «ефективність». Уточнено визначення понять «конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств» і «конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції». Розглянуто існуючі методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і продукції.

Конкуренція та конкурентоспроможність є головними ознаками ринкової економіки. Ці категорії нерозривно пов'язані між собою, оскільки про конкурентоспроможність можна говорити лише за наявності конкуренції, рівень якої може істотно відрізнятися як на окремих ринках (готової продукції та засобів виробництва, внутрішній та зовнішній), так і у різні періоди часу на одному і тому ж ринку. Під конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств слід розуміти їх здатність до виробництва і реалізації продукції в умовах сформованого рівня конкуренції з такими фінансово-економічними результатами, які забезпечать просте або розширене відтворення виробництва.

Визначаючи конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, обов'язково необхідно вказувати, на яких ринках вона буде оцінюватися (на ринках сільськогосподарської продукції чи засобів виробництва). На відміну від конкурентоспроможності на ринках сільськогосподарської продукції, яка визначається можливостями зниження цін на продукцію у результаті конкурентної боротьби за умови збереження хоча б мінімального прибутку, конкурентоспроможність на ринках засобів виробництва та праці визначається можливостями підприємства підвищувати рівень цін їх закупівлі, також за умови уникнення збитків при використанні куплених засобів виробництва і найманої робочої сили.

Рівень конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і окремих видів продукції, у тому числі зерна, знаходиться в оберненій залежності від рівня конкуренції на відповідних сегментах ринку сільськогосподарської продукції. У свою чергу рівень конкуренції між продавцями залежить від їх кількості та співвідношення попиту і пропозиції на відповідний вид сільськогосподарської продукції. Враховуючи можливість довготривалого зберігання зерна можна стверджувати, що конкурентоспроможність певної його партії може змінюватися з плином часу унаслідок зміни рівня конкуренції на зерновому ринку. А тому, при характеристиці рівня конкурентоспроможності зерна необхідно вказувати на який момент чи за який період визначається конкурентоспроможність. Оптимізація строків виходу сільськогосподарських товаровиробників на ринок зерна є важливим резервом підвищення конкурентоспроможності зернового виробництва.

Класифікацію видів конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції за стадіями її виробництва та реалізації доцільно доповнити виділенням потенційної та фактичної конкурентоспроможності. Потенційна конкурентоспроможність на стадії виробництва продукції - це здатність підприємства забезпечити дотримання всіх вимог найбільш прогресивної технології виробництва. Фактична конкурентоспроможність на стадії виробництва продукції - це здатність підприємства конкурувати з іншими сільгосптоваровиробниками за показниками виробничих витрат на одиницю продукції та її якістю. Потенційна конкурентоспроможність на стадії реалізації продукції - здатність підприємства забезпечити умови для простого або розширеного виробництва даного виду продукції після її реалізації за умови прогнозованого рівня конкуренції на ринку та фактично досягнутого рівня конкурентоспроможності на стадії виробництва. Фактична конкурентоспроможність на стадії реалізації продукції - це здатність підприємства реалізувати вироблену продукцію при сформованому рівні конкуренції за такою ціною, яка забезпечить умови для простого або розширеного відтворення виробництва даного виду товару.

Більшість існуючих методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства та продукції не адаптовані до умов сільськогосподарського виробництва, формуються на основі відносних показників, мають статичний характер і не дають однозначної характеристики рівня конкурентоспроможності. В дисертаційній роботі обґрунтовано методичний підхід до оцінки рівня конкурентоспроможності зерна в короткостроковому періоді, який базується на визначенні індексу конкурентоспроможності:

Ік = ,

де Ік - індекс конкурентоспроможності; Цв - ціна виробництва, грн/ц; Цр - ціна реалізації, грн/ц. При цьому, якщо Ік <1, підприємство є конкурентоспроможним; якщо Ік >1, підприємство неконкурентоспроможне.

Переваги цього методичного підходу полягають у простоті застосування і комплексному врахуванні усіх чинників, які впливають на формування конкурентоспроможності продукції. Зокрема, фактична ціна продажу зерна віддзеркалює якість реалізованої продукції, ефективність маркетингової діяльності підприємства, рівень конкуренції на ринку, а ціна виробництва відображає можливості підприємства по застосуванню прогресивних технологій виробництва і рівень їх дотримання, особливі природно-кліматичні умови господарювання та ін.

Конкурентоспроможність продукції дуже тісно пов'язана з ефективністю її виробництва. Разом з тим вони мають і певні розбіжності. Якщо ефективність виробництва у найбільш широкому розумінні характеризує співвідношення витрат і результатів в межах окремого підприємства або підрозділу, то конкурентоспроможність передбачає обов'язкове порівняння окремих показників, які можуть бути і показниками ефективності, з відповідними показниками конкурентів. Дослідження взаємозв'язку конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції з різними видами ефективності її виробництва (технологічна, економічна, соціальна, екологічна) показало, що не завжди підвищення технологічної, соціальної та екологічної ефективності сприяє зростанню конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції.

У другому розділі «Сучасний стан й тенденції зміни конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна» розглянуто тенденції розвитку зернового виробництва та їх вплив на конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, визначено фактори, які впливають на формування конкурентоспроможності зерна у сільськогосподарських підприємствах, визначено конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств на ринку зерна.

Розвиток зернового виробництва у сільськогосподарських підприємствах Харківської області і України у цілому у 2000-2009 рр. характеризується тенденціями до розширення посівних площ зернових культур, підвищення їх урожайності та зростання валових зборів зерна. У цілому по сільськогосподарських підприємствах України середньорічний приріст валового збору зерна склав 1,3 млн. т, а Харківської області - 90 тис. т.

Зростання валового виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах Харківської області і України у цілому в пореформенний період супроводжувалось випереджаючим зростанням повної собівартості 1 ц зерна у порівнянні зі зростанням середньої ціни реалізації. Середньорічний приріст собівартості 1 ц зерна у цілому по Україні за 2000-2009 рр. склав 5,80 грн, а середньорічний приріст ціни реалізації 1 ц - 5,24 грн. Унаслідок цього сформувалися тенденції до зниження прибутку від реалізації 1 ц та рівня рентабельності зернового виробництва, а отже і рівня його конкурентоспроможності.

До основних факторів, які визначають рівень конкурентоспроможності зернового виробництва, належать: урожайність, собівартість одного центнера, якість, ціна реалізації, рівень конкуренції. Виробництво зерна у сільськогосподарських підприємствах Харківської області було конкурентоспроможним у 2008 р. за умови досягнення урожайності зернових і зернобобових понад 55,0 ц/га та повної собівартості одного центнера зерна до 60,00 грн/ц. У 2009 р. ці показники відповідно склали 40,0 ц/га та 70,00 грн/ц. собівартість конкурентоспроможність зерновий інноваційний

Негативний вплив тенденцій зміни собівартості одного центнера зерна на рівень його конкурентоспроможності у сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2000-2009 рр. обумовлений більш швидким зростанням цін на промислову продукцію яка споживається сільським господарством (середньорічний темп приросту до рівня 2000 р. 21,8 %) у порівнянні зі зростанням цін на зерно (12,0 %). Унаслідок такого порушення паритету цін найбільш конкурентоспроможним виробництво зерна у 2009 р. було у тих сільськогосподарських підприємствах, які не використовували мінеральних добрив. У цілому найбільш раціональна структура виробничих витрат, яка забезпечує формування найбільш високого рівня конкурентоспроможності зерна і, зокрема, озимої пшениці, забезпечується при використанні інтенсивної технології виробництва. При цьому питома вага витрат на мінеральні добрива повинна складати 31,7 %, амортизація основних засобів 11,0 %, вартість пально-мастильних матеріалів 10,5 %, насіння 9,6 %, оплата праці - 3,8 %.

Підвищення ефективності управління процесом формування конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна потребує виділення і аналізу потенційної та фактичної конкурентоспроможності на стадії виробництва і на стадії реалізації (табл. 1). З даних табл. 1 видно, найвищий рівень потенційної конкурентоспроможності на стадії виробництва спостерігався у ТОВ АФ «Надія» і ТОВ «Агросервіс» ЛТД, оскільки ці підприємства змогли забезпечити найвищий рівень витрат у розрахунку на 1 га посіву зернових. Фактичний рівень конкурентоспроможності зерна на стадії виробництва зміни вся, при цьому ТОВ «Агросервіс» ЛТД посіло перше місце серед усієї сукупності підприємств, у той час як найменш конкурентоспроможним виробництво зерна на цій стадії було у ТОВ АФ «Чугуївська».

Найвищий потенційний рівень конкурентоспроможності зерна на стадії реалізації відмічався у ТОВ АФ «Лебежанська» і ЗАТ «Україна», у той час як найменш конкурентоспроможним на цій стадії було зерно ВАТ «Чугуївагрохім». Фактичний рівень конкурентоспроможності на стадії реалізації зерна серед досліджуваних підприємств дещо змінився, лідерами на ринку зерна були ЗАТ «Україна» і ТОВ «Агросервіс» ЛТД. Найнижчий же рівень конкурентоспроможності зерна був у ТОВ АФ «Чугуївська».

Досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції не є кінцевою метою, а лише забезпечує передумови для розвитку підприємства і розширеного відтворення виробництва в ньому. Тому важливого значення набуває досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції на тільки в окремі проміжки часу, а й у довгостроковому періоді. Існуючі методи оцінки конкурентоспроможності не дозволяють здійснити визначення її рівня за тривалий період часу. В дисертаційній роботі обґрунтовано методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна у довгостроковому періоді. Запропоновано таку оцінку здійснювати на

Таблиця 1 Потенційна та фактична конкурентоспроможність на стадії виробництва та реалізації зерна у сільськогосподарських підприємствах Чугуївського району Харківської області у 2009 р.

*індекс конкурентоспроможності розрахований як відношення ціни виробництва до ціни реалізації зерна у середньому по Україні у 2009 р. (80,76 грн/ц)

** індекс конкурентоспроможності розрахований як відношення ціни виробництва до фактичної ціни реалізації зерна по господарствах основі дослідження тенденцій зміни обсягів чистого доходу (виручки від реалізації) зерна шляхом вирівнювання відповідних динамічних рядів. Більш високий середньорічний темп приросту чистого доходу від реалізації зернових буде свідчити про вищий рівень конкурентоспроможності. Апробація запропонованого методичного підходу на прикладі сільськогосподарських підприємств Чугуївського району Харківської області показала його відносну надійність і простоту використання. Найвищі середньорічні темпи приросту вартості реалізованого зерна у 2000-2009 рр., а відповідно і найвищу конкурентоспроможність зерна, у довгостроковому періоді, мали ТОВ «Агросервіс» ЛТД (67,3 %) та ВАТ «Чугуївагрохім» (54,6 %). Найнижчу конкурентоспроможність у довгостроковому періоді мали ТОВ АФ «Іванівський лан» (3,8 %) та ТОВ АФ «Лебежанська» (22,9 %).

У третьому розділі «Механізми підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна» висвітлено механізми мотивації до підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на зерновому ринку, обґрунтовано шляхи підвищення конкурентоспроможності зернового виробництва на основі інтенсифікації й інноваційної діяльності, оптимізації рівнів концентрації та спеціалізації, проаналізовано взаємозв'язок державної підтримки сільськогосподарських виробників та їх конкурентоспроможності.

Важливою умовою підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств та окремих видів продукції є наявність ефективних мотиваційних механізмів. Найбільшу зацікавленість у підвищенні конкурентоспроможності аграрних підприємств мають власники цих підприємств. При цьому головним мотивом до підвищення рівня конкурентоспроможності є прагнення власників до збільшення прибутку шляхом зниження собівартості продукції, у тому числі і за рахунок виплати низької заробітної плати. Але це суперечить зацікавленості власників у високоефективній праці найманих працівників, яка нерозривно пов'язана з рівнем матеріального стимулювання. Подолання цієї суперечності можливе шляхом удосконалення форм організації оплати праці і встановлення компромісного її рівня.

Проведені дослідження показали, що темпи зростання середньомісячної заробітної плати у рослинництві досліджуваних господарств, у середньому по Чугуївському району та Харківської області значно поступаються відповідним показникам у цілому по національній економіці і у промисловості.

У той же час, найбільш високий рівень конкурентоспроможності зерна у 2009 р. серед сільгосппідприємств Харківської області було досягнуто у господарствах з середньомісячною оплатою праці у рослинництві понад 2100 грн, що відповідає рівню оплати праці у промисловості. Встановлено, що рівень конкурентоспроможності сільгосппідприємств на ринку зерна тісно пов'язаний з розміром валового доходу (сума оплати праці і прибутку або збитку), який виробляється у розрахунку на одного середньорічного працівника рослинництва.

Виходячи з цього, для балансування інтересів власників і найманих працівників, а також з метою формування ефективного механізму їх мотивації до підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна доцільно поширювати організацію оплати праці від валового доходу.

Важливим чинником забезпечення високого рівня конкурентоспроможності зернового виробництва є підвищення його інтенсивності до оптимального рівня, який визначається співвідношенням цін на сільськогосподарську продукцію і на засоби виробництва промислового походження.

Унаслідок посилення диспаритету цін оптимальний рівень інтенсивності виробництва за показником виробничих витрат на 1 га посіву зернових у 2008-2009 рр. знизився з 2500-3000 грн до 1400-1800 грн. Подальша інтенсифікація зернового виробництва на інноваційній основі повинна здійснюватись шляхом розширення посівних площ сортів зернових культур місцевої селекції, застосування елітного насіння та насіння першої репродукції, запровадження інтенсивних технологій виробництва.

Дослідження показали, що найбільш конкурентоспроможними на ринку зерна озимої пшениці у 2008-2009 рр. були сільськогосподарські підприємства, в яких питома вага посівів районованими сортами селекції ІР ім. В.Я. Юр'єва складала понад 50 %.

У сучасних умовах особливо важливе значення для одержання високоякісної конкурентоспроможної зернової продукції має використання елітного насіння та насіння вищих репродукцій (табл. 2). ЗАТ «Україна» використовувало лише елітне насіння та насіння першої репродукції, що забезпечило найвищий рівень рентабельності серед досліджуваних господарств - 29,5 % та найвищий рівень конкурентоспроможності зерна. У ТОВ АФ "Чугуївьска" використовувалося насіння лише третьої репродукції, у наслідок чого сформувався найнижчий рівень збитковості і конкурентоспроможності зернової галузі.

Таблиця 2 Залежність ефективності та конкурентоспроможності зернових і зернобобових культур від якості висіяного насіння у сільськогосподарських підприємствах Чугуївського району під урожай 2009 р.

Розраховано за оперативними даними Чугуївської міжрайонної насіннєвої інспекції за 2009 р. і даними Головного управління статистики у Харківській області

*Господарства розміщено по мірі зниження рівня конкурентоспроможності

Підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна тісно пов'язане з досягненням оптимальних рівнів концентрації та спеціалізації виробництва. Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області за розмірами посівних площ основних видів зернових культур, за валовими зборами, кількістю реалізованого зерна, питомою вагою зернових культур у структурі посівних площ і структурі товарної продукції показало, що при зростанні факторної ознаки показники конкурентоспроможності й ефективності виробництва зерна спочатку покращуються, а після перевищення оптимальних рівнів концентрації та спеціалізації починають знижуватись.

Кількісну оцінку залежності показників конкурентоспроможності зерна від рівня концентрації та спеціалізації зернового виробництва було здійснено за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Наприклад, залежність виробничої собівартості 1 ц озимої пшениці від розміру посівної площі у сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2009 р. характеризує така функція:

У= 63,723 - 2,803 Х+2,737 Х2,

де У - виробнича собівартість 1 ц, грн; Х - посівна площа озимої пшениці у розрахунку на одне господарство, тис. га.

Коефіцієнт кореляції для даної функції склав 0,742, а детермінації 0,550, що свідчить про тісний зв'язок між результативною і факторною ознаками.

На підставі наведеного рівняння визначено, що найнижча виробнича собівартість озимої пшениці досягається при розмірі посівної площі 510 га і складає 63,01 грн/ц.

Аналогічно було досліджено залежність показників конкурентоспроможності зернового виробництва від інших показників концентрації та спеціалізації. Оптимальні рівні концентрації та спеціалізації при виробництві озимої пшениці наведено у табл. 3.

Таблиця 3 Оптимальні рівні концентрації та спеціалізації озимої пшениці за різними критеріями оптимальності у сільськогосподарських підприємствах Харківської області. 2009 р.

* Оптимальне значення не встановлено

Дослідження механізмів і рівня державної підтримки виробництва продукції рослинництва і, зокрема, зерна показало, що у 2008 р. галузь рослинництва була конкурентоспроможною у сільськогосподарських підприємствах з загальним обсягом державної підтримки понад 140 грн у розрахунку на 1 га ріллі. У 2009 р. конкурентоспроможність продукції рослинництва забезпечувалася при розмірі сукупної державної підтримки понад 300 грн на 1 га ріллі. Досягнутий рівень державної підтримки у 2008-2009 рр. забезпечив формування конкурентоспроможного виробництва продукції рослинництва відповідно в 49,6 та 51,5 % підприємств. Отже, формування конкурентоспроможного виробництва продукції рослинництва і, зокрема, конкурентоспроможного зерна потребує посилення державної підтримки галузі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено науково-практичне завдання, яке полягало в обґрунтуванні теоретичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна. Результати дослідження дають підстави сформулювати такі висновки.

1. Під конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств слід розуміти їх здатність до виробництва і реалізації продукції в умовах сформованого рівня конкуренції з такими фінансово-економічними результатами, які забезпечать просте або розширене відтворення виробництва. При визначенні економічного змісту та чинників формування конкурентоспроможності продукції, слід ураховувати не лише якісні характеристики цієї продукції, її відповідність попиту, витрати на виробництво, а й момент здійснення продажу та ринок, на якому цю операцію буде здійснено (внутрішній або зовнішній).

2. Класифікацію рівнів конкурентоспроможності продукції доцільно доповнити визначенням потенційної та фактичної конкурентоспроможності на стадії виробництва і реалізації продукції. Потенційна конкурентоспроможність на стадії виробництва продукції - це здатність підприємства забезпечити дотримання всіх вимог найбільш прогресивної технології виробництва. Фактична конкурентоспроможність на стадії виробництва продукції - це здатність підприємства конкурувати з іншими сільгосптоваровиробниками за показниками виробничих витрат на одиницю продукції та її якістю. Потенційна конкурентоспроможність на стадії реалізації продукції - здатність підприємства забезпечити умови для простого або розширеного виробництва даного виду продукції після її реалізації за умови прогнозованого рівня конкуренції на ринку. Фактична конкурентоспроможність на стадії реалізації продукції - це здатність підприємства реалізувати вироблену продукцію при сформованому рівні конкуренції за такою ціною, яка забезпечить умови для простого або розширеного відтворення виробництва даного виду товару.

3. Категорія «конкурентоспроможність» щодо окремих видів продукції та сільськогосподарських підприємств дуже тісно пов'язана з категорією «ефективність». Разом з тим вони мають і певні розбіжності. Якщо ефективність виробництва у найбільш широкому розумінні характеризує співвідношення витрат і результатів в межах окремого підприємства або підрозділу, то конкурентоспроможність передбачає обов'язкове порівняння окремих показників, які можуть бути і показниками ефективності, з відповідними показниками конкурентів. Дослідження взаємозв'язку конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції з різними видами ефективності її виробництва (технологічна, економічна, соціальна, екологічна) показало, що не завжди підвищення технологічної, соціальної та екологічної ефективності сприяє зростанню конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції.

4. Аналіз методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності окремих видів продукції показав їх недосконалість і суперечність. У зв'язку з цим для інтегральної оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна у короткостроковому періоді обґрунтовано і апробовано методичний підхід, який базується на визначенні індексу конкурентоспроможності шляхом ділення ціни виробництва зерна на ціну його продажу. Значення індексу менше одиниці буде свідчити про конкурентоспроможність продукції. Переваги цього методичного підходу полягають у простоті застосування, однозначності оцінки рівня конкурентоспроможності і комплексному врахуванні усіх чинників, які впливають на формування конкурентоспроможності продукції. Зокрема, фактична ціна продажу зерна віддзеркалює якість реалізованої продукції, ефективність маркетингової діяльності підприємства, рівень конкуренції на ринку, а ціна виробництва відображає можливості підприємства по застосуванню прогресивних технологій виробництва і рівень їх дотримання, особливі природно-кліматичні умови господарювання та ін.

5. Розвиток зернового виробництва у сільськогосподарських підприємствах Харківської області і України у цілому у 2000-2009 рр. характеризується тенденціями до розширення посівних площ зернових культур, підвищення їх урожайності та зростання валових зборів зерна. У цілому по сільськогосподарських підприємствах України середньорічний приріст валового збору зерна склав 1,3 млн. т, а Харківської області - 90 тис. т. Зростання валового виробництва зерна у супроводжувалось випереджаючим зростанням повної собівартості одного центнера зерна у порівнянні зі зростанням середньої ціни реалізації. Середньорічний приріст собівартості одного центнера зерна у цілому по Україні за 2000-2009 рр. склав 5,80 грн, а середньорічний приріст ціни реалізації одного центнера - 5,24 грн. Унаслідок цього сформувалися тенденції до зниження прибутку від реалізації одного центнера та рівня рентабельності зернового виробництва, а отже і рівня його конкурентоспроможності.

6. Основними факторами формування конкурентоспроможності зерна є собівартість 1 ц зернових культур, якісні характеристики та ціна реалізації. Виробництво зерна у сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2008 р. було конкурентоспроможним за повної собівартості 1 ц зерна не вище 60 грн, а у 2009 р. не вище 70 грн/ц. Найбільш раціональна структура виробничих витрат, яка сприяє формуванню найбільш високого рівня конкурентоспроможності зерна і, зокрема, озимої пшениці, забезпечується при використанні інтенсивної технології виробництва. При цьому питома вага витрат на мінеральні добрива повинна складати 31,7 %, амортизація основних засобів 11,0 %, вартість пально-мастильних матеріалів 10,5 %, насіння 9,6 %, оплата праці - 3,8 %.

7. Поряд з визначенням конкурентоспроможності підприємств на ринку зерна у короткостроковому періоді, важливого значення набуває оцінка рівня конкурентоспроможності у довгостроковому періоді. В дисертаційній роботі обґрунтовано методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна у довгостроковому періоді на основі дослідження тенденцій зміни обсягів чистого доходу (виручки від реалізації) зерна. Більш високий середньорічний темп приросту чистого доходу буде свідчити про вищий рівень конкурентоспроможності. Апробація запропонованого методичного підходу на прикладі сільськогосподарських підприємств Чугуївського району Харківської області показала його відносну надійність і простоту використання. Найвищі середньорічні темпи приросту вартості реалізованого зерна у 2000-2009 рр., а відповідно і найвищу конкурентоспроможність зерна, у довгостроковому періоді, мали ТОВ «Агросервіс» ЛТД (67,3 %) та ВАТ «Чугуївагрохім» (54,6 %). Найнижчу конкурентоспроможність у довгостроковому періоді мали ТОВ АФ «Іванівський лан» (3,8 %) та ТОВ АФ «Лебежанська» (22,9 %).

8. Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств та окремих видів продукції залежить від формування ефективного механізму. Мотивацію власників підприємств формує ринковий механізм, а мотивація найманих працівників визначається рівнем їх матеріального і морального заохочення. Встановлено, що рівень конкурентоспроможності сільгосппідприємств на ринку зерна тісно пов'язаний з розміром валового доходу (сума оплати праці і прибутку, або збитку), який виробляється у розрахунку на одного середньорічного працівника рослинництва. Для формування ефективного механізму мотивації найманих працівників до підвищення конкурентоспроможності зерна обґрунтовано доцільність організації оплати праці у сільськогосподарських підприємствах від валового доходу.

9. Основними напрямами інтенсифікації зернового виробництва на інноваційній основі, які сприяють підвищенню його конкурентоспроможності, є дотримання оптимальних рівнів виробничих витрат на 1 га посіву, розширення посівних площ зернових культур місцевої селекції, збільшення обсягів застосування елітного насіння та насіння першої репродукції, запровадження інтенсивних технологій виробництва. Дослідження показали, що найбільш конкурентоспроможним було виробництво зерна у сільськогосподарських підприємствах з виробничими витратами на 1 га посіву від 1400 до 1800 грн. На ринку зерна озимої пшениці найбільш конкурентоспроможними у 2009 р. були підприємства, в яких питома вага посівів районованими сортами селекції ІР ім. В.Я Юр'єва складала понад 50 % і всі площі були засіяні елітним насінням або насінням першої репродукції.

10. Досягнення високих показників конкурентоспроможності зерна вимагає оптимізації рівня концентрації та спеціалізації виробництва. У 2009 р. у Харківській області показники конкурентоспроможності виробництва озимої пшениці були найбільш високими у сільськогосподарських підприємствах з розмірами посівної площі на одне господарство 510,0-850,0 га, з валовим збором зерна 32,8-48,0 тис. ц, з питомою вагою озимої пшениці у структурі посівних площ зернових 24,8-64,1 %.

11. Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що важливим чинником формування високого рівня конкурентоспроможності сільського господарства і, зокрема, зернового виробництва є державна підтримка. Дослідження показали, що у 2008 р. галузь рослинництва була конкурентоспроможною у сільськогосподарських підприємствах з загальним обсягом державної підтримки понад 140 грн у розрахунку на 1 га ріллі. У 2009 р. конкурентоспроможність продукції рослинництва забезпечувалася при розмірі сукупної державної підтримки понад 300 грн на 1 га ріллі. Досягнутий рівень державної підтримки у 2008-2009 рр. забезпечив формування конкурентоспроможного виробництва продукції рослинництва відповідно в 49,6 та 51,5 % підприємств. Отже, формування конкурентоспроможного виробництва зерна потребує посилення державної підтримки галузі.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

У колективній монографії

1. Олійник В.В. Вплив концентрації зернового виробництва на конкурентоспроможність зерна / В.В. Олійник // Фінансово-економічні проблеми стабільного розвитку економіки України: [кол. монографія] / під ред. А.Ф. Головчука, О.О. Непочатенко. - У 2-х ч. - Ч. 2. - Умань, 2010. - С.62-67. (Уман. нац. ун-т садівн.)

У наукових фахових виданнях

2. Олійник В.В. Методичні підходи до визначення конкурентоспроможності аграрних підприємств на ринку зерна / В.В. Олійник // Вісник ХНАУ. - 2010. - №8. - С. 193-200. - (Сер. «Економіка АПК і природокористування»)

3. Олійник В.В. Визначення потенційної та фактичної конкурентоспроможності на стадії виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції / В.В. Олійник // Вісник ХНАУ. - 2010. - №11. - С. 275-282. - (Сер. «Економіка АПК і природокористування»)

4. Олійник В.В. Собівартість зерна як чинник формування його конкурентоспроможності / В.В. Олійник // Вісник ХНАУ. - 2010. - №6. - С.354-359. - (Сер. «Економіка АПК і природокористування»)

5. Олійник В.В. Визначення конкурентоспроможності аграрних підприємств / В.В. Олійник // Агроінком. - 2010. - №4-6. - С.29-31

6. Олійник В.В. Вплив спеціалізації на конкурентоспроможність зерна / В.В. Олійник // Збірник наук. праць Таврійськ. держ. агротехнолог. ун-ту. - 2010. - №2 (10). - С.291-295. - (Серія «Економічні науки»)

7. Олійник В.В. Взаємозв'язок категорій «конкурентоспроможність» та «ефективність» / В.В. Олійник // Наук. вісник Львівськ. нац. ун-ту вет. медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького. - 2010. - Т 12. - №1(43). -С.426-432. - (Сер. «Економічні науки»)

8. Олійник В.В. Проблеми визначення економічної сутності конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств /В.В. Олійник // Вісник ХНАУ. - 2009. - №9. - С.270-279. - (Сер. «Економіка АПК і природокористування»)