Формування інститутів державного впливу на інвестиційні процеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Спеціальність: Економіка та управління національним господарством

ПЛОТНІКОВ ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ

Донецьк, 2011 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інвестиції є одним із найважливіших чинників стабільного функціонування національної економіки. Стимулювання інвестиційних процесів та удосконалення управління інвестиційною діяльністю в умовах формування ринкових відносин господарювання мають першочергове значення для забезпечення економічного зростання. Інвестиційні процеси в Україні відбуваються за допомогою взаємопов'язаних державних і недержавних, фінансових та нефінансових інституцій. Активізація інвестиційних процесів в національній економіці безпосередньо пов'язана із станом інституційного середовища, яке є сукупністю економічних, політичних, соціальних та юридичних правил, що створюють базис для виробництва, обміну і розподілу в масштабах національної економіки. Головна роль у формуванні таких правил, що складають її основу, належить державі. В сучасних економічних умовах спостерігається дефіцит інвестицій, що перешкоджає стійкому зростанню національної економіки, призводить до диференціації в рівні соціально-економічного розвитку окремих регіонів, децентралізації інвестиційного процесу, диспропорціям в галузевій структурі інвестицій, що характеризується малою питомою вагою інвестиційних вкладень в наукомісткі та інноваційні технології. Низька ефективність взаємодії між державними та регіональними органами влади і господарюючими суб'єктами в процесі формування інвестиційного клімату негативно впливає на інвестиційну активність. В зв'язку з цим істотно зростає значення формування національної інвестиційної стратегії як одного з базових елементів інституціоналізації державного регулювання інвестиційних процесів в Україні. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми «Розвиток державного механізму управління фінансовим ринком» (номер державної реєстрації 0104U008798, 2007-2010 р.). У межах виконання теми автором визначені особливості держави як учасника інвестиційних процесів, сучасні форми і методи державного впливу на інвестиційні процеси, обґрунтовані концептуальні положення формування національної інвестиційної стратегії як ключового елементу інституту державного впливу на інвестиційні процеси.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень, розробка науково-методичних підходів та концептуальних засад формування національної інвестиційної стратегії як ключового елементу інституту державного впливу на інвестиційні процеси на засаді удосконалення їх організаційно-економічного забезпечення з урахуванням особливостей та умов розвитку ринкових відносин в національній економіці.

Для досягнення мети було поставлено і вирішено такі завдання:

- визначити особливості та пріоритети держави як учасника інвестиційних процесів;

- виділити форми державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці;

- дослідити процес становлення і розвитку системи інститутів як інструменту впливу держави на інвестиційні процеси;

- обґрунтувати методичні засади реалізації функцій держави з регулювання інвестиційних процесів в національній економіці;

- встановити взаємозв'язок процесів активізації інвестиційної діяльності в національній економіці зі станом її інституційно-інвестиційного середовища;

- обґрунтувати концептуальні засади формування національної інвестиційної стратегії як ключового елементу інституціоналізації державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці;

- розробити економічне та правове забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії.

Об'єктом дослідження є інвестиційні процеси в національній економіці. Предметом дослідження є принципи, методи та організаційно - управлінські засади формування інститутів державного впливу на інвестиційні процеси.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретичною основою досліджень слугували праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі економіки, державного регулювання і стратегічного планування економічних процесів.

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад і розробці методичних підходів до формування національної інвестиційної стратегії як ключового елементу становлення інституту державного впливу на інвестиційні процеси, розробка і реалізація якої дозволить активізувати інвестиційну діяльність усіх її суб'єктів шляхом зниження існуючої невизначеності розвитку інвестиційних процесів.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації методичні підходи, методи і рекомендації являють собою методичну базу формування інституту державного впливу на інвестиційні процеси на основі розробки національної інвестиційної стратегії.

Основні результати роботи доведено до науково обґрунтованих аналітичних висновків і оцінок, а також практичних рекомендацій, які знайшли своє застосування в діяльності органів державного управління різних рівнів, зокрема Донецької обласної державної адміністрації (довідка №17/21-1365 від 23.03.2010р.), Регіонального комітету з економічних реформ Донецької обласної державної адміністрації (довідка №09/17я-0460 від 25.02.2010 р.). Результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України при викладанні курсу «Інвестиційний менеджмент» (довідка 01-12/1196 від 04.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки викладені у дисертаційній роботі є результатом самостійно проведених досліджень автора. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації.

Отримані результати дисертаційної роботи, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися і були схвалені на наукових конференціях: міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи становлення фінансової системи» (м. Севастополь, 8-11 жовтня 2008 р.), міжнародна науково-практична конференція «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.), міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м.Дніпропетровськ, 29-30 жовтня 2008 р.), міжнародна науково - практична конференція «Стратегії розвитку України в глобальному середовище» (м.Симферополь, 7-9 листопада 2008 р.), міжнародна науково-практична конференція «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 9-11 грудня 2008 р.), міжнародна науково-практична конференція «Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес» (м. Дніпропетровськ, 5-6 березня 2009 р.), міжнародна науково-практична конференція «Індустрія гостинності у країнах Європи» (м. Симферополь, 4-6 грудня 2009 р.), регіональна науково-практична конференція «Процветание региона - дело молодых» (м. Донецьк, 3-5 ноября 2010 р).

Публікації.

Основні результати досліджень опубліковано в 15 наукових працях, серед яких - 1 стаття в науковому журналі, 6 статей у збірниках наукових праць і 8 публікацій - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,19 д. а., з яких особисто автору належать 3,04 д. а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, 5 додатків (27 сторінок), списку використаних джерел (191 найменування на 17 сторінках). Дисертаційну роботу викладено на 183 сторінках, включаючи 4 таблиці і 14 рисунків, які подано на 12 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні положення становлення інвестиційних процесів у національній економіці» розкрито сутність та зміст інвестиційних процесів у національній економіці, визначено особливості та приорітети держави як суб'єкта інвестиційних процесів, виділено і проаналізовано форми державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці.

Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і національної економіки в цілому. Темпи економічного розвитку в значній мірі визначаються інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні. Сучасний рівень інвестиційної діяльності в Україні не відповідає потребам забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки. За даними Держкомстату, до 2008 року обсяг інвестицій в основний капітал щороку збільшувався. У 2008 році намітилася тенденція до зменшення обсягу зазначених інвестицій, зокрема, за підсумками року їх обсяг становив 97,4% обсягу за попередній період. У кризовому 2009 році обсяг інвестицій в основний капітал становив лише 58,5% обсягу за попередній рік. Динаміка обсягу залучення прямих іноземних інвестицій також не є сталою. Починаючи з 2007 року в Україні спостерігається зниження темпів зростання прямих іноземних інвестицій, що призвело до погіршення міжнародної інвестиційної позиції України. Так, за даними Національного банку, вартість зовнішніх фінансових пасивів України на початок 2008 року перевищувала вартість активів на 26,7 млрд. доларів США, а станом на початок 2010 року зазначений показник становив 39,8 млрд. доларів США. За підрахунками Європейського банку реконструкції та розвитку, кумулятивний показник обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні на початок 2010 року становив 1000 доларів США на душу населення, тоді як у Чехії - 7418 доларів США, Болгарії - 6226, Казахстані - 3706, Польщі - 3155, Румунії - 2350 доларів США. Проведеним дослідженням встановлено, що існує різниця між змістом інвестиційного процесу з погляду мікроекономічного і макроекономічного підходів. В рамках мікроекономічного підходу під інвестиційним процесом розуміється процес капіталовкладень, направлений на забезпечення підприємства засобам виробництва (реальні інвестиції) або на придбання цінних паперів (портфельні інвестиції), що охоплює декілька періодів часу. На цьому рівні до інвестиційної належить будь-яка діяльність, що приносить ту або іншу форму доходу або забезпечує інший корисний ефект. Макроекономічний підхід до визначення категорії «інвестиції» припускає використання цього терміну в достатньо вузькому сенсі. Так, витрати на придбання цінних паперів, фінансових активів, в цілому, не відносяться до інвестицій, оскільки мова йде не про створення нових, а про перерозподіл вже існуючих активів між власниками. Тому, відмінністю макроекономічного підходу до визначення змісту інвестиційних процесів є розгляд інвестицій як використання капіталу лише для створення матеріальних благ при значній участі держави в цьому процесі.

Доведено, що особливим учасником інвестиційних процесів виступає держава, яка виконує дві найважливіші функції в національній економіці. Перша - це функція арбітра, задаючого «правила гри» і контролюючого їх виконання. Друга роль та функція держави в інвестиційних процесах - це її участь як інвестора. Визначено потенційні можливості держави на цьому полі, щодо інших інвесторів (підприємств, населення, банків та інших фінансових інституцій, іноземних інвесторів), які, в свою чергу, також можуть мати потужні можливості для участі в інвестиційних процесах, проте для реалізації цього потенціалу їм потрібно більш складні інститути, ніж для державних інвестицій. Встановлено такі пріоритети держави як суб'єкта інвестиційних процесів: традиційний кредит довіри населення державі в порівнянні з приватними інвесторами, у тому числі і іноземними, володіння державою свідомо більшою часткою інформації про пріоритети макроекономічного розвитку національної економіки в порівнянні з рядовими інвесторами, що пов'язане з можливостями держави визначати стратегію розвитку країни на довгострокову перспективу, можливості держави залучати для інвестицій державні кошти, що дозволяє їй брати участь в крупних інвестиційних проектах, здатність держави до прямого і непрямого впливу на інвестиційну діяльність всіх суб'єктів інвестиційних процесів. Держава прямо і опосередковано впливає на інвестиційну активність інших учасників інвестиційних процесів, формуючи інституційно-інвестиційне середовище, а саме: здійснюючи державну соціальну політику, направлену на підвищення рівня життя населення, створюючи умови для повноцінної участі у процесах інвестування, здійснюючи загальну макроекономічну стабілізацію, що підвищує ділову активність діючих підприємств і фінансових інституцій, зокрема, банків, змінюючи інституційно-інвестиційне середовище з метою підвищення притоку іноземних інвестицій в національну економіку.

Основними формами державного впливу на інвестиційні процеси є правова, адміністративна та економічна. Визначено, що кожній з них відповідає певний склад інструментів, за допомогою яких ці форми реалізуються. Основну роль відіграє правова (законодавча) форма, тому що в ній здійснюються усі регулюючі дії уряду в межах адміністративної та економічної форм. Економічна форма включає монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну (податково-бюджетну) політику. Вони обидві найвагоміше впливають на ділову активність. В роботі дістали подальшого розвитку теоретичні засади форм державного впливу на інвестиційні процеси, які полягають у розробці державних підходів і рішень до визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, податкового, бюджетного та грошово-кредитного регулювання інвестиційної діяльності, проведення гнучкої амортизаційної політики, регулювання участі інвесторів у приватизації та фондовому ринку, експертизи інвестиційних проектів, забезпечення захисту інвестицій та регулювання прямих іноземних інвестицій в економіку України, використання яких забезпечує активізацію інвестиційної діяльності в країні.

Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що розробляють та реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Встановлено, що слабка розвиненість державних інститутів, які розробляють і реалізують державну інвестиційну політику, недостатнє врахування взаємовпливу її різних заходів суттєво обмежує її ефективність.

У другому розділі «Система інститутів як інструмент впливу держави на інвестиційні процеси» досліджено процес становлення і розвитку системи інститутів як інструменту впливу держави на інвестиційні процеси, обґрунтовано доцільність використання інституційного підходу для визначення подвійної природи функцій держави в національній економіці, встановлено взаємозв'язок процесів активізації інвестиційної діяльності в національній економіці зі станом її інституційно-інвестиційного середовища. В роботі досліджено процеси формування і розвитку інституційного напряму в економічній науці, що знайшли безпосереднє відображення у визначенні поняття "інститут" у представників різних шкіл в рамках інституційної теорії. Встановлено, що в приведених трактуваннях простежується ключова причина виникнення і розвитку інститутів, яка пов'язана з потребою економічних агентів в подоланні існуючої в економіці невизначеності. Таке можливо за допомогою формування правил, які структурують взаємовідносини між учасниками ринку, тим самим знижуючи рівень невизначеності і роблячи менш ризикованою взаємодію між ними. Згідно інституційної концепції, під правилами розуміються загальновизнані і забезпечені відповідним механізмом захисту розпорядження, які вимагають, забороняють або вирішують певні дії для більш ніж однієї людини. Знижуючи невизначеність, правила забезпечують відносне підвищення інформованості агентів ринку про зміни в зовнішньому середовищі, пов'язані з поведінкою конкурентів. В результаті багатократності повторення ситуації загальновизнані умовності і правила стають самодостатніми і такими, що самопідтримуються. Таким чином, виникають інститути, за допомогою яких вирішуються проблеми координації діяльності суб'єктів економічної системи. Ефективність функціонування економічної системи в Україні залежить від технологічного і економічного розвитку інститутів, які враховують традиції, що історично склалися, і правила економічної діяльності. У зв'язку з цим в роботі виділено та проаналізовано основні функції інститутів, які реалізуються для ефективного функціонування економічної системи. До числа основних функцій інститутів, віднесено: координаційну, за допомогою якої здійснюється регулювання економічної діяльності ринкових агентів, розподільну функцію, реалізація якої дозволяє закріпити та зберегти отриманий економічний результат від взаємодії економічних суб'єктів, функцію зниження трансакційних витрат, яка є важливою для ефективного розвитку національної економіки, тому що величина загальних і питомих трансакційних витрат є критерієм доцільності введення нових інститутів. Якщо введення інституту знижує абсолютну величину трансакційних витрат в національній економіці, то цей інститут вважається ефективним. Введення інституту відносно ефективне, якщо збільшення трансакційних витрат буде перекрито зростанням прибутку або зниженням сумарних виробничих і трансакційних витрат.

Динамічний розвиток національної економіки української держави супроводжується зміною системи формальних і неформальних інститутів, їх селекцією і закріпленням найбільш перспективних з погляду пріоритетів розвитку країни, створенням ефективних правил гри для всіх агентів ринку, формуванням механізмів економічного заохочення дотримання формальних інститутів. Встановлено, що ключова роль в цьому процесі належить державі, а сучасний стан національної економіки України свідчить про необхідність посилення її ролі в економіці, як генератора системних макроекономічних змін інституційного середовища.

У третьому розділі «Напрямки формування інститутів державного впливу на інвестиційні процеси» викладено інституційні основи та обґрунтовано концептуальні засади формування національної інвестиційної стратегії як ключового елементу становлення інституту державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці, розроблено економічне та правове забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії. Доведено, що інвестиційний процес є складовою процесу відтворення національного капіталу, а його ефективне здійснення - одним з визначальних напрямів стратегії економічного зростання. Сталість позитивних тенденцій в економіці залежить від того, наскільки економічне пожвавлення забезпечує первинне генерування інвестиційних ресурсів внаслідок ефективного функціонування інституційно-інвестиційного середовища. Тому деформація інституційних основ інвестиційних процесів містить у собі суттєву загрозу суспільному відтворенню та економічній безпеці країни у стратегічному контексті. Встановлено, що вирішальну роль у подоланні трансформаційної кризи та забезпеченні стабільного економічного зростання відіграє науково обґрунтована національна інвестиційна стратегія держави як ключовий елемент формування інституту державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці. Виходячи з національних приорітетів розвитку держави, вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, раціональні й ефективні заходи щодо виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих соціально-економічних та інноваційно-інвестиційних програм і проектів.

Враховуючи, що держава є суспільним інститутом, запропоновано розглядати ефективність національної інвестиційної стратегії за допомогою інструментарію трансакційних витрат. Згідно інституційного підходу ефективність держави як інституту вимірюється її здатністю до зниження трансакційних витрат в економіці. Результатом дій держави є пропозиція певних суспільних благ, до яких належать фізичний захист, правозахист, захист від надзвичайних ситуацій, відповідний культурний, моральний та освітній рівень населення, демографічний потенціал та рівень громадського здоров'я, рівень розвитку науки, інформаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури, єдиної валютно-грошової системи, тощо. Відповідно потенційні трансакційні витрати економічного суб'єкта зменшуються на величину суспільних та квазісуспільних благ, які споживаються у суспільстві. Ефективною визнана лише така національна інвестиційна стратегія держави, яка реально сприяє розвитку ефективних приватних інвестиційних стратегій.

В роботі сформулювано концептуальні засади формування ефективної національної інвестиційної стратегії держави: обґрунтованість - підтримка кожного з положень науковими розрахунками, прозорість - чіткий виклад стратегії, доведення її мети, напрямів та завдань до вертикалі виконавчої влади, громадян, суб'єктів господарювання, іноземних інвесторів і кредиторів та суворе слідування ним, легітимність - сприйняття стратегії переважною більшістю суспільства, політичних та економічних сил, адекватність - врахування комплексу характеристик поточного стану економічної системи, досягнутих результатів та використання її особливостей як рушіїв економічного оновлення, контрольованість - наявність визначених критеріїв успішності заходів програми, відстеження своєчасності, повноти їх досягнення, орієнтирів оперативного коригування, логічність - встановлення обмеженої кількості ключових завдань, визначення шляхів їх послідовної реалізації, структурна довершеність, врахування зовнішніх впливів. При формуванні національної інвестиційної стратегії держави слід враховувати геоекономічну парадигму, яка повинна бути первинною за визначення внутрішньо-економічної стратегії та моделі поведінки як державних інститутів, так і суб'єктів господарювання.

Рис. - Завдання національної інвестиційної стратегії України:

Внутрішня стратегія має здійснюватися в комплексі геополітичного самовизначення в системі відносин з основними регіональними економічними та політичними об'єднаннями. Національна інвестиційна стратегія як ключовий елемент становлення інституту державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці визначає генеральний напрям інвестиційної діяльності держави, дотримання якого в довгостроковій перспективі забезпечить досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту. Метою формування національної інвестиційної стратегії є створення умов для активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на модернізацію реального сектору економіки, поліпшення бізнес-клімату та забезпечення сталого економічного розвитку держави. Її реалізація забезпечується виконанням наступних завдань (рис.). Національна інвестиційна стратегія встановлює пріоритети напрямів і форм інвестиційної діяльності держави, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений економічний розвиток держави.

Формування національної інвестиційної стратегії є важливою складовою загальної системи стратегічного вибору держави, в основу якої покладено національні приорітети розвитку економіки України, які представлено в Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Гнучкість реагування і різноманітність методів і способів дії національної інвестиційної стратегії досягається як при дотриманні об'єктивних економічних законів, аналізі і виборі найбільш ефективних варіантів дій державних і регіональних органів законодавчої та виконавчої влади при ухваленні перспективних рішень, спрямованих на активізацію інвестиційних процесів в національній економіці, так і при створенні і розвитку економічних та правових форм забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії в умовах проведення економічних реформ в державі. Для цього в роботі розроблено економічне та правове забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії, яке містить фінансово-кредитну, інституційну, законодавчу, кадрову та інформаційну складові. Фінансово-кредитне забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії передбачає активні заходи щодо сприяння формуванню джерел інвестицій за рахунок основних суб'єктів інвестиційних процесів: держави, населення, діючих підприємств, банків та інших фінансових інституцій та іноземних інвесторів. Розвиток інвестиційної активності пов'язаний з розвитком системи інвестиційних інституцій - регіональних, приватних, міжрегіональних і міжнародних. Інституційне забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії передбачає створення спеціалізованих державних підприємств при регіональних органах влади, а також залучення регіональних консалтингових організацій - агентів держави по роботі з внутрішніми і зовнішніми інвесторами. Головним моментом у формуванні в державі та регіонах сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення повної і стійкої законодавчої бази відповідно до міжнародного досвіду та особливостей національної економіки. Зміна моделі інвестиційної діяльності супроводжується зростанням необхідності підвищення професійної компетентності учасників інвестиційного бізнесу і державних службовців, що здійснюють його регулювання. Для цього в роботі запропоновано відповідні заходи, які містить кадрове забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії. Успіх інвестиційного бізнесу значною мірою залежить від повноти, надійності і своєчасності інформації про проекти та суб'єктів інвестиційної діяльності. Тому потрібно запровадити розроблений комплекс узгоджених заходів реалізації національної інвестиційної стратегії у сфері інформаційного забезпечення. Застосування економічного та правового забезпечення національної інвестиційної стратегії як ключового елементу становлення інституту державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці створить передумови для прискорення реалізації інвестиційних можливостей в державі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та вирішення актуального наукового завдання із формування інститутів державного впливу на інвестиційні процеси. Основні висновки та результати, які одержано в ході проведених досліджень, зводяться до такого:

1. Особливим учасником інвестиційних процесів виступає держава, яка, з одного боку, встановлює норми регулювання та контролює їх дотримання і виконання, а з другого - бере в них участь як інвестор, який має потенційні можливості. Це пояснюється, тим, що інші інвестори, такі як підприємства, населення, банки і інші фінансові інституції, іноземні інвестори також можуть мати можливості для участі в інвестиційних процесах, проте для реалізації цього потенціалу їм потрібно більш складні інститути, ніж для державних. Встановлено, що пріоритетами держави як суб'єкта інвестиційних процесів є: традиційний кредит довіри населення державі в порівнянні з приватними інвесторами, у тому числі і іноземними, володіння державою свідомо більшою інформацією про пріоритети макроекономічного розвитку національної економіки в порівнянні з рядовими інвесторами, що пов'язане з можливостями держави визначати стратегію розвитку країни на довгострокову перспективу, можливості держави привертати для інвестицій державні кошти, що дозволяє їй брати участь в крупних інвестиційних проектах, здатність держави до прямого і непрямого впливу на інвестиційну діяльність всіх суб'єктів інвестиційних процесів; інвестиційний економіка ринок

2. Держава має у своєму розпорядженні такі основні форми впливу на інвестиційні процеси: правову, адміністративну та економічну. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Встановлено, що слабка розвиненість державних інститутів, які розробляють і реалізують державну інвестиційну політику, недостатнє врахування взаємовпливу її різних заходів суттєво обмежує її ефективність;

3. Визначення інститутів як формальних і неформальних правил, що виконують функцію обмежень поведінки економічних агентів і упорядковують взаємодію між ними, а також відповідні механізми контролю за дотриманням даних правил дозволило виділити такі інституційні елементи, як конституційні, економічні та контрактні норми. Ефективність функціонування економічної системи в Україні залежить від технологічного і економічного розвитку інститутів, які враховують традиції, що історично склалися, і правила економічної діяльності. У зв'язку з цим в роботі виділено та проаналізовано основні функції інститутів, які реалізуються для ефективного функціонування економічної системи;

4. Інституційний підхід дозволяє розглядати державу, як особливу організацію, якій громадяни делегують частину своїх прав, на основі яких вона здійснює свою діяльність. Визначено, що специфічною особливістю держави як організації є як можливість формування правил гри, що формують інституційне середовище, так і необхідність їм підкорятися, що характеризує подвійну природу функцій держави. Сучасна українська держава частково справляється з виконанням інституційних функцій в економіці. Тому для сприяння позитивному розвитку національного господарства сформульовано такі інституційні пріоритети держави, як: посилення контролю за специфікацією прав власності на ресурси для підвищення ефективності захисту прав власності контрактів, які укладаються агентами ринку, подолання нестабільності системи формальних інститутів, яка обумовлена трансформацією політичної і економічної системи в країні шляхом координації їх стратегічного розвитку, підвищення непрямого впливу держави на систему неформальних інститутів за допомогою національної ідеї, яка знаходиться в складній залежності з неформальними інститутами, що впливають як на економічну поведінку ринкових агентів, так і на макроекономічні рішення;

5. Доведено, що активізація інвестиційних процесів в національній економіці безпосередньо пов'язана із станом інституційно-інвестиційного середовища. Виділено напрями удосконалення інституційно-інвестиційного середовища в Україні, що дозволяють активізувати інвестиційні процеси в національній економіці, а саме: подолання асиметричності інформації на ринку, зниження порушень прав та інтересів інвесторів у формі порушення контрактів, зниження трансакційних витрат при участі в інвестиційних процесах, удосконалення механізмів захисту прав власності, скорочення зайвих адміністративних бар'єрів в економіці;

6. Виділення в роботі концептуальних засад формування національної інвестиційної стратегії держави, що дозволяють забезпечити ефективність, дає змогу обґрунтувати її розробку з урахуванням внутрішніх факторів і проблем та зовнішніх впливів. Національна інвестиційна стратегія як ключовий елемент становлення інституту державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці визначає генеральний напрям інвестиційної діяльності держави, дотримання якого в довгостроковій перспективі забезпечить досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту;

7. Розроблено економічне та правове забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії як ключового елементу становлення інституту державного впливу на інвестиційні процеси в національній економіці, яке містить фінансово-кредитну, інституційну, законодавчу, кадрову та інформаційну складові, комплексне застосування яких дозволить активізувати інвестиційні процеси в Україні;

8. Проведені в роботі дослідження сутності інвестиційних процесів та їх основних суб'єктів дають підстави стверджувати, що держава, як особливий учасник інвестиційних процесів одночасно встановлює і контролює норми впливу на інвестиційні процеси та приймає в них участь, як інвестор. Це дозволило запропонувати такий елемент формування інституту державного впливу на інвестиційні процеси, як національна інвестиційна стратегія, розробка і реалізація якої дозволить покращити інвестиційну діяльність усіх її суб'єктів за рахунок підвищення інформованості агентів ринку про зміни в зовнішньому середовищі та зниження пов'язаних з цим трансакційних витрат.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Плотніков Є.В. Держава як особливий учасник інвестиційних процесів / Є.В. Плотніков // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка». Т.VIII, вип. 93. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. - С. 274-283.

2. Плотніков Є.В. Інституційна природа сутності і функцій держави в національній економіці / Є.В. Плотніков // Економічний простір. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - №18. - С. 34-41.

3. Плотніков Є.В. Інституційно-інвестиційне середовище: проблеми та заходи удосконалення / Є.В. Плотніков // Маркетинг підприємств та територій: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка». Т.IX, вип. 112. - Донецьк, 2008. - С. 174-183.

4. Плотніков Є.В. Сучасні форми державного впливу на інвестиційні процеси / Є.В. Плотніков // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка». Т. X, вип. 122. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - С. 329-339.

5. Плотніков Є.В. Стратегії інвестування та чинники, що їх визначають / Є.В. Плотніков // Маркетинг і економічний розвиток підприємства: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка». Т.X, вип. 144. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - С. 268-274.

6. Плотніков Є.В. Національна інвестиційна стратегія як інститут державного впливу на інвестиційні процеси / Є.В. Плотніков // Економіка та управління національним господарством: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка», 2009. - С. 313-320.

7. Плотніков Є.В. Економічне та правове забезпечення реалізації національної інвестиційної стратегії / Є.В. Плотніков // Управління економічним розвитком промислових підприємств: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Економіка». Т.XI, вип. 149. - Донецьк: ДонДУУ, 2010. - С. 231-236.

8. Плотніков Є.В. Роль держави в активізації інвестиційних процесів в банківській системі / Є.В. Плотніков // Проблеми та перспективи становлення фінансової системи: І міжнар. наук-практ. конф., 8-11 жовтня 2008 р.: тез. докл. - Севастополь, 2008. - С. 83-85.

9. Плотніков Є.В. Государственное регулирование инвестиций и инвестиционная политика: содержание и отличия / Є.В. Плотніков // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: тез. докл. - Київ, 2008. - С. 103-105.

10. Плотніков Є.В. Основні функції держави в національній економіці: інституційний підхід / Є.В. Плотніков // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави: ІІІ міжнар. наук-практ. конф., 29-30 жовтня 2008 р.: тез. докл. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - С. 16-18.

11. Плотніков Є.В. Организационный механизм государственной поддержки инвестиционных процессов / Є.В. Плотніков // Стратегії розвитку України в глобальному середовище: ІІ міжнар. наук-практ. конф., 7-9 листопада 2008 р.: тез. докл. - Симферополь: ЦРОНИ, 2008. - С. 156-158.

12. Плотніков Є.В. Державна підтримка інвестиційних проектів через банківську систему / Є.В. Плотніков, І.В. Петрова // Управління розвитком соціально-економічних систем: І міжнар. наук-практ. конф., 9-11 грудня 2008 р.: тез. докл. - Донецьк, 2008. - С. 289-292.

13. Плотніков Є.В. Сучасні приорітети державної інвестицийної політики / Є.В. Плотніков // Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес: ІІ міжнар. наук-практ. конф., 5-6 березня 2009 р.: тез. докл. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - С. 22-24.

14. Плотніков Є.В. Основні принципи інвестиційної стратегії держави / Є.В. Плотніков // Індустрія гостинності у країнах Європи: матеріали ІІІ міжнар. наук-практ. конф., 4-6 грудня 2009 р. - Симферополь: ВіТроПринт, 2009. - С. 103-105.

15. Плотніков Є.В. Принципи формування ефективної національної інвестиційної стратегії держави / Є.В. Плотніков // Процветание региона - дело молодых: материалы регион. науч-практ. конф., 3-5 ноября 2010 р. - Донецк:ТЕХНОПАРК, 2010. - С. 44-47.

Размещено на Allbest.ru