Удосконалення управління інноваційним потенціалом промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"Приазовський державний технічний університет"

УДК 330.341.1

Удосконалення управління інноваційним потенціалом промислових підприємств

Спеціальність: 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Іванова Катерина Вікторівна

Маріуполь 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Технологічному інституті Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Сєвєродонецьк)

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Овєчкіна Олена Андріївна Технологічний інститут Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля доцент кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Логутова Тамара Григорівна ДВНЗ "Приазовський державний технічний університет" завідуючий кафедрою управління інноваційної діяльністю і інтелектуальною власністю;

кандидат економічних наук, доцент Коверга Сергій В'ячеславович ДВНЗ "Автомобільно-дорожній інститут" Донецького національного технічного університету доцент кафедри менеджменту організацій.

Захист дисертації відбудеться 15 червня 2011 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 12.052.02 у ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» за адресою: 87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

З дисертацією можна ознайомиться в бібліотеці ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» за адресою: 87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

Автореферат розіслано «13» травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Анісімова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки її трансформації безпосередньо пов'язані з вирішенням комплексу проблем зміни механізмів управлінням інноваційним розвитком підприємств. Найважливішими проблемами досліджень стають: з'ясування особливостей процесу забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств, формування й використання їх інноваційних потенціалів, врахування дії зовнішніх і внутрішніх факторів на ефективність господарювання підприємств (організацій) в інноваційній сфері діяльності. Дані питання набули висвітлення в наукових працях багатьох сучасних вчених і практиків: М. Білопольського, Т. Бень, Т. Близнюк, А. Воронкової, В. Диби, О. Єфремова, С. Ілляшенка, О. Кендюхова, Г. Козаченко, К. Кравцової, Н. Краснокутської, С. Коверги, В. Каюди, О. Кузьменко, Т. Логутової, В. Максимова, А. Никифорова, В. Онищенка, В. Пазинич, В. Порохні, О. Рудики, О Савчука, Г. Семенова, Л. Федулової, А. Чухно та інш. Проблеми визначення складових інноваційного потенціалу підприємств, виділення показників його оцінки, створення механізму подальшого розвитку інноваційних можливостей підприємств розглядались такими вітчизняними і зарубіжними вченими як Д. Верба, Є. Галушко, В. Захарченко, В. Калишенко, С. Кравченко, Л. Мартюшева, І. Новікова, О. Овєчкіна, О. Терещенко, І. Фесенко.

Дослідниками виділені ресурси, найбільш задіяні в ході інноваційної діяльності підприємств; описані необхідні ресурсні комбінації в процесі формування їх інноваційних потенціалів; охарактеризовані можливості досягнення нових більш складних цілей інноваційної діяльності підприємств завдяки використанню комбінацій ресурсів. Проте в цілому проблема комплексної оцінки інноваційного потенціалу не набула повного розкриття через неповне з'ясування характеру зв'язків ресурсів та змін їх сформованої структури; неузгодженість питання вибору конкретних методик розрахунків інноваційного потенціалу та резервів його зростання за певних зовнішніх умов господарської діяльності підприємства. Залишаючись відкритою, дана проблема, в теоретичному аспекті, перешкоджає визначенню інноваційного потенціалу як системного утворення зі синергетичними ефектами взаємодії його елементів, в практичному аспекті, гальмує розробку й впровадження відповідних заходів щодо вдосконалення управління інноваційним потенціалом як динамічною системою. Необхідність вирішення даної проблеми підсилюється також наявністю ознак кризових явищ вітчизняної економіки, коли вкрай актуалізується потреба у з'ясуванні адаптаційних можливостей інноваційних потенціалів підприємств під впливом різноспрямованих факторів середовища. Наявність означеної проблеми та необхідність її розв'язання в методичному й науково-практичному плані зумовили актуальність дисертаційної роботи і стали підставою для вибору теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Сєвєродонецьк): "Організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності господарської діяльності підприємств" (номер державної реєстрації 0103U007720) та "Економічне управління розвитком потенціалу підприємств регіону" (номер державної реєстрації 0108U001003), де дисертантом були представлені вдосконалені методики визначення стану інноваційного потенціалу підприємств, динаміки ресурсних складових та оцінки синергетичних ефектів системної взаємодії. Результати дисертаційного дослідження були складовою частиною наукових розробок Макіївського економіко-гуманітарного інституту "Інноваційний розвиток суб'єктів господарювання: проблеми та шляхи їх вирішення" (номер державної реєстрації 0109U0052270), де автором була розроблена концепція забезпечення поетапної зміни характеру зв'язків ресурсних елементів інноваційного потенціалу з формуванням високо інтегрованих потенціалів-чинників; а також Донецької філії Європейського університету "Розробка системи управління сталим інноваційним розвитком підприємств" (номер державної реєстрації 0109U003707), де автор сформувала концепцію управління багаторівневою інтеграцією ресурсних елементів інноваційного потенціалу промислових підприємств, які функціонують у ринковому середовищі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методичне обґрунтування шляхів вирішення науково-практичного завдання вдосконалення процесу управління інноваційним потенціалом промислових підприємств в умовах мінливого внутрішнього і зовнішнього середовища. Для досягнення означеної мети в роботі поставлено й вирішено такі теоретичні й практичні завдання:

- дослідження сутності, структури та етапів функціонування інноваційного потенціалу підприємств;

- класифікація зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на інноваційний потенціал вітчизняних підприємств з розробкою критеріїв структуризації та показників оцінки;

- аналіз та вдосконалення існуючої системи методів оцінки інноваційного потенціалу її з адаптацією до специфіки інноваційної діяльності промислових підприємств;

- виявлення проблем вдосконалення функціональних елементів процесу управління інноваційним потенціалом;

- обґрунтування поетапного вибору за сформульованими критеріями промислових підприємств, здатних стати "точками" інноваційного зростання ключової галузі регіону;

- розробка методики діагностування стану, динаміки та взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- розробка стадійної технології виявлення резервів інноваційного потенціалу для організації оптимального ресурсозабезпечення, вдосконалення процесів планування резервів зростання інноваційного потенціалу, контролю та корегування з метою досягнення його зовнішньої та/або внутрішньої гармонійності.

Об'єктом дослідження виступає процес функціонування інноваційного потенціалу промислових підприємств. Предмет дослідження - теоретико-методичні й практичні аспекти управління інноваційним потенціалом промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну базу дисертаційної роботи склали фундаментальні положення сучасної теорії інноваційного розвитку підприємств як мікроекономічних суб'єктів національного господарства; теорії ринкових трансформацій та їх впливу на інноваційні процеси, що відбуваються на вітчизняних підприємствах; наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління інноваційною діяльністю та розвитком промислових підприємств. Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України, офіційні статистичні збірники і звітні дані промислових підприємств металургійної галузі.

Основними загальнонауковими і спеціальними методами досліджень, використаними у роботі, є такі: метод теоретичного узагальнення - для визначення теоретичних основ та існуючих підходів оцінювання рівня інноваційного потенціалу промислових підприємств; метод аналізу і синтезу - для уточнення сутності категорій й понять, розглянутих в дисертаційній роботі (наприклад, сутності й особливостей формування ресурсної структури інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств) та надання цілісної характеристики предмета досліджень; метод системного аналізу, який дозволив встановити рівні інтеграції ресурсних елементів інноваційного потенціалу та виявити послідовність етапів його функціонування; кореляційно-регресійний аналіз - для вивчення тенденцій функціонування інноваційного потенціалу (при з'ясуванні функціональних залежностей між розрахованими показниками); графічний метод - для наочної демонстрації динаміки розрахованих показників, коефіцієнтів та схематичного представлення висновків та узагальнень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретико-методичних положень вдосконалення процесу управління інноваційним потенціалом промислових підприємств з виявленням резервів його збільшення під дією зовнішніх і внутрішніх факторів середовища.

Основні результати дисертаційної роботи, які мають наукову новизну, полягають у такому:

вперше: інноваційний потенціал ресурсозабезпечення підприємство

виділено типи взаємозв'язків ресурсних складових інноваційного потенціалу підприємств ("донор-реципієнт" та гармонійна взаємодія), що дозволяє: в теоретичному аспекті - поглибити визначення сутності категорії "інноваційний потенціал" як ієрархічної системи зв'язків ресурсних елементів/складових; в практичному аспекті - вдосконалити існуючі й розробити нові методики оптимізації його ресурсної структури;

вдосконалено:

систему показників оцінки зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на процес функціонування інноваційного потенціалу промислового підприємства додаванням спеціальних індикаторів (трансформаційного коефіцієнту очікування результативності інноваційних заходів; співвідношення між деформами та трансформами; індексу інтеграції інноваційної діяльності; індексу загальної інноваційності діяльності, тощо). Розрахунки додаткових індикаторів поглиблять оцінку сприятливості внутрішнього і зовнішнього середовища функціонуванню інноваційного потенціалу підприємств;

систему методів оцінки інноваційного потенціалу підприємства за допомогою: селекції загальновживаних показників; додавання специфічних коефіцієнтів (зведеного індексу локалізації, спеціалізації та інноваційності виробництва; комплексного коефіцієнту інноваційної активності; показника суперефективності інноваційної діяльності); впорядкування відібраних методів за розробленими критеріями. Вдосконалення означеної системи методів надає змогу отримати більш точні оцінки інноваційного потенціалу, обумовлені його внутрішніми змінами на різних етапах функціонування;

комплекс методів оцінки можливостей нарощування інноваційних потенціалів підприємств шляхом його структуризації за пропонованими критеріями та виділення кумулятивних або біфуркаційних резервів, що дозволяє вдосконалити процес визначення досяжних резервів інноваційного потенціалу на поточному етапі функціонування, враховуючи зміни його взаємодії із зовнішніми інноваційними потенціалами;

дістали подальшого розвитку:

збалансована система показників, яка перетворена у матрицю індикаторів складових другого рівня інтеграції інноваційного потенціалу металургійних підприємств, що дозволяє встановити залежність стану інноваційного потенціалу від характеру взаємодії інноваційних ресурсів та поглибити його оцінку;

концепція синергії шляхом розробки моделей визначення від'ємного, додатного і повного синергетичних ефектів системної взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу підприємств з побудовою "пелюсткових діаграм", що дозволяють оцінити внутрішню гармонійність інноваційного потенціалу та розробити рекомендації щодо встановлення певного типу його внутрішніх зв'язків;

методика "гребінцевого аналізу" організаційного середовища підприємств з розробкою стадійної технології виявлення резервів їх інноваційних потенціалів, яка дозволяє виявити можливості й доцільність залучення внутрішніх і зовнішніх ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в роботі теоретичні розробки й обґрунтування нових положень про структуру інноваційного потенціалу, особливості функціонування та фактори впливу на його стан і динаміку доведено до рівня конкретних практичних пропозицій; розроблені алгоритми розрахунків та моделі поглибленої оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств з визначенням резервів зростання складуть методичну базу вдосконалення процесу управління формуванням, адаптацією і розвитком інноваційного потенціалу в ході взаємодії підприємств з мікро-, мезо- та макрооточенням в сфері інноваційної діяльності.

Запропоновані у дисертації розробки, що мають прикладний характер, набули практичного використання при прийнятті управлінських рішень у ПАТ ММК ім. Ілліча (довідка №13м/1295 від 08.11.2010), ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (довідка №01/06/01 від 11.01.2010), ТОВ НДПІ "Водоочисні технології" (довідка №65 від 22.02.2010). Окремі положення дисертації використано також у навчальному процесі на кафедрі економіки підприємства Технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Сєвєродонецьк) в ході підготовки методичних вказівок та при проведенні практичних занять з дисциплін "Стратегія підприємства" та "Стратегічне управління підприємством" (довідка № 01-17/14.05-910 від 20.10.10 р.), а також у дипломному проектуванні та для економічного обґрунтування пропозицій по науково-дослідним роботам на кафедрі комп'ютерно-інтегрованих систем управління Технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Сєвєродонецьк) (акт № 1 від 02.10.10 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в формуванні методичних рекомендацій щодо оцінки впливу факторів зовнішнього середовища на інноваційний потенціал; пропозиції взаємодоповнюючого комплексу методів оцінки інноваційного потенціалу, сили та динаміки зміни його ресурсних складових з визначенням синергетичного ефекту взаємодії останніх; з'ясуванні стратегічних напрямів гармонізації інноваційного потенціалу промислових підприємств з зовнішніми інноваційними потенціалами з метою залучення резервів його зростання.

Дисертація є самостійною науковою роботою. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора. Особистий внесок автора в ці спільні публікації відображено в списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи доповідались і дістали схвалення на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Концептуальні засади формування менеджменту в Україні" (м. Київ, 2007 р.), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження - теорія та експеримент '2008” (м. Полтава, 2008 р.), Першій міжнародній науково-практичній конференції "Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку" (м. Макіївка, 2009 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції "Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку" (м. Макіївка, 2010 р.), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу" (м. Суми, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 18 наукових працях, серед яких 2 монографії (у співавторстві), 11 статей у наукових журналах, 5 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 29,72 д.а., з яких авторові належать 10,5 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг дисертації складає 217 сторінок. Дисертація містить 21 таблицю, 10 рисунків, 23 додатка на 49 сторінках, список використаних джерел із 208 найменувань на 24 сторінках.

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, їхнє теоретичне значення й практичну цінність.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи управління функціонуванням інноваційного потенціалу підприємств” визначена сутність, структура та етапи функціонування інноваційного потенціалу; проведена класифікація факторів впливу на його стан і динаміку з визначенням відповідних оціночних методів; класифіковано існуючі методи розрахунку інноваційного потенціалу підприємства, доповнений їх перелік з подальшим відбором найдоцільніших для застосування (на основі сформульованих автором критеріїв). В процесі вивчення функціональних елементів процесу управління інноваційним потенціалом виділено ті проблеми, розв'язання яких є найактуальнішим на різних етапах його функціонування.

Викладення теоретико-методичного матеріалу базується на категоріальному визначенні інноваційного потенціалу як системи зв'язаних собою сутнісних характеристик. Дане трактування інноваційного потенціалу спирається на узагальненнях існуючих в літературі підходів до з'ясування його сутності та форм проявлення: ресурсний підхід, за яким інноваційний потенціал розуміється як сукупність (комбінація) ресурсів (або наявність альтернативних можливостей інноваційного розвитку підприємства); структурний підхід, згідно якого виділяються основні складові інноваційного потенціалу; процесний підхід, за яким створення інноваційного потенціалу пов'язується з процесом досягнення цілей інноваційної діяльності суб'єктів. Застосування даних підходів надає змогу представити інноваційний потенціал як сукупність певних взаємопов'язаних елементів, але без з'ясування особливостей процесу їх структуризації.

Інтегральний підхід дозволяє представити інноваційний потенціал як систему ресурсних елементів з трирівневою ієрархічною структурою їх зв'язків (рис. 1): на першому рівні інтегруються ресурсні елементи інноваційного потенціалу в певні комплекси ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові, інвестиційні тощо); на другому рівні будуються структурні складові інноваційного потенціалу: інвестиційно-фінансова, інтелектуальна, матеріальні активи; на третьому рівні створюється науково-технічний потенціал - головний ресурсний потенціал, який складає основу для позитивних змін інноваційного потенціалу.

Поглиблене дослідження ресурсної структури інноваційного потенціалу неможливо без врахування: по-перше, динамізму процесів його функціонування; по-друге, впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Процес функціонування інноваційного потенціалу є безперервною зміною етапів: а) формування, пов'язаного з кількісним накопиченням інноваційних ресурсів; б) адаптації як утворення якісно нових можливостей інноваційного потенціалу підприємств пристосовуватися до дії зовнішніх і внутрішніх факторів; в) розвитку як подальшого вдосконалення композиції інноваційних ресурсів підприємства з досягненням системного оновлення ресурсної структури інноваційного потенціалу. Тривалість етапів функціонування інноваційного потенціалу підприємств безпосередньо залежить від характеру та сили впливу інституціонально-економічних форм, притаманних зовнішньому і внутрішньому середовищу інноваційної діяльності підприємств. Проведений в роботі аналіз цих інституціонально-економічних форм дозволив вдосконалити їх класифікацію шляхом виділення, крім раціональних "трансформ" (позитивних факторів впливу) та ірраціональних "деформ" (негативних факторів), також проміжних форм (нейтральних факторів, вплив яких може бути як негативним, так і позитивним в залежності від ситуації, що склалася.

Рис. 1 Схема взаємозв'язків рівнів інтеграції ресурсних елементів та складових інноваційного потенціалу підприємств

Запропонований автором комплекс показників (індикаторів) уможливив отримання узагальнюючої оцінки впливу вищевказаних факторів на стан інноваційного потенціалу за макро-, мезо- та мікрорівнями середовища вітчизняних підприємств. Складність та неоднозначність дії факторів середовища загострює проблему вибору адекватних методів оцінки інноваційного потенціалу серед тих, що використовуються на практиці і в теорії.

Проведений селективний аналіз сучасних розрахункових методів за підходами до визначення інноваційного потенціалу, етапами його функціонування та методами оцінки дозволив запропонувати вдосконалені формули розрахунків, адаптовані до специфіки інноваційної діяльності промислового підприємства з подальшим їх відбором за сформульованими вимогами (забезпечення комплексного охоплення ресурсних елементів інноваційного потенціалу підприємств; уникнення зайвого суб'єктивізму експертних оцінок; врахування дії суттєвих внутрішніх і зовнішніх факторів впливу; відображення комплексного результату взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу та факторів впливу на нього з урахуванням часу). Результуюча матриця методів оцінки інноваційного потенціалу представлена на рис. 2.

Рис. 2 Матриця відібраних методів оцінки інноваційного потенціалу підприємства

З метою поглиблення оцінки інноваційного потенціалу підприємств в роботі були виділені проблеми, що стосуються вдосконалення управління його функціонуванням на різних етапах: побудова оптимальної моделі ресурсозабезпечення в процесі організації інноваційного потенціалу (на етапах формування та адаптації); визначення його бажаного кінцевого стану при здійсненні функції планування (на етапі формування); порівняння поточного стану інноваційного потенціалу з наміченою метою і напрямами трансформацій шляхом реалізації функції контролю, а також мінімізації розбіжностей між запланованим та наявним станом інноваційного потенціалу в ході здійснення функції корегування (на етапі адаптації); забезпечення внутрішньої схильності інноваційного потенціалу до послідовної зміни етапів та розробки цілеспрямованих заходів щодо підсилення взаємодії з іншими учасниками інноваційних процесів під час виконання функції мотивування/стимулювання (на етапі розвитку).

У другому розділі „Сучасний стан інноваційного потенціалу металургійних підприємств та проблеми управління їх інноваційною діяльністю” був проведений вибір промислових підприємств, збільшення інноваційного потенціалу яких здатне надати імпульс інноваційному розвитку регіональної та національної економічних систем. Діагностовано основні проблеми ресурсозабезпечення інноваційних потенціалів обраних галузевих підприємств регіону на основі комплексної оцінки зовнішніх та внутрішніх факторів впливу та економіко-математичного аналізу стану і динаміки інноваційних потенціалів та їх ресурсних складових.

Вибір підприємств, вдосконалення управління інноваційним потенціалом яких найбільшою мірою сприятиме позитивним зрушенням різнорівневих економічних систем, було здійснено за таким алгоритмом: спочатку виділялись ключові галузі вітчизняної промисловості (спрямовані на невпинне оновлення технологій, машин, обладнання, установок та інших інноваційних основних фондів; спроможні до активізації розвитку пов'язаного з ними закупівельно-розподільчого ланцюжка). Надалі виявлялись спеціалізовані на ключовій галузі промисловості регіони. В межах обраного регіону здійснено вибір регіональних підприємств - так званих "точок" інноваційного зростання. Загальні результати проведеного групування дозволили дійти висновку, що "точками" інноваційного росту вітчизняної промисловості може бути визнаний ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (нині ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") та ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нині ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"), які за текстом роботи іменуються МК "Азовсталь" та ММК ім.Ілліча відповідно.

Проведена оцінка дії зовнішнього середовища на стан інноваційного потенціалу підприємств дозволила констатувати, що макро- та мезоінноваційні потенціали знаходяться на етапі адаптації з окремими проявами рис етапу формування; макро- і мезосередовище також відрізняються різним ступенем сприятливості інноваційній діяльності підприємств (інституціональне середовище інноваційної діяльності підприємств на Донеччині у 1,5-2 рази менш спотворене, ніж макросередовище). З урахуванням сказаного, автором зроблено висновок про доцільність орієнтації ресурсного забезпечення інноваційного потенціалу досліджуваних галузевих підприємств на активізацію зв'язків переважно з мезосуб'єктами (місцевими органами влади та інноваційно-інформаційною інфраструктурою).

Діагностування стану внутрішніх факторів впливу на ресурсозабезпечення інноваційного потенціалу підприємств показало, що ММК ім. Ілліча тяжіє до застосування інноваційних стратегій, базованих на використанні внутрішніх ресурсів; взаємодія з іншими об'єднаннями та організаціями не має чітко виражених інноваційних цілей. Натомість, для МК "Азовсталь" взаємодія з об'єднаннями підприємств дозволяє покращити ресурсне забезпечення інноваційного потенціалу та стимулювати перехід останнього до наступного етапу функціонування. Для обох підприємств був ідентифікований етап адаптації інноваційного потенціалу, пов'язаний з домінуванням якісних перетворень останнього та нарощуванням можливостей повнішого використання ресурсів.

Визначення характеру взаємодії інноваційних ресурсів на базі розробленої матриці індикаторів складових другого рівня інтеграції інноваційного потенціалу даних металургійних підприємств показало, що: 1) внутрішня неузгодженість ресурсних елементів потенціалу матеріальних активів ММК ім. Ілліча спричинила перевитрати сировини і матеріалів та зниження обсягів виробництва; 2) пришвидшене, порівняно з МК "Азовсталь", накопичення трудових ресурсів та більш досконалий інформаційний ресурсний елемент дозволили ММК ім. Ілліча знизити розбалансування взаємодії елементів його інтелектуального потенціалу.

Взаємодія ресурсних складових інноваційного потенціалу підприємств супроводжувалась виникненням синергетичних ефектів, розрахунки яких були здійснені за розробленими автором моделями:

(1)

(2)

(3)

де S_П^-, S_П⁺ - відповідно, від'ємний та додатний зворотній вплив синергетичного ефекту на складову інноваційного потенціалу;

П_{ср_і} - середня арифметична інтегральних показників складових інноваційного потенціалу в і-му періоді;

ДП_і^-, ДП_і⁺ - від'ємне та додатне відхилення значення інтегрального показнику в і-тому періоді від середньої арифметичної;

S_П - загальний синергетичний ефект взаємодій складових інноваційного потенціалу підприємства.

Узагальнююче оцінювання динаміки взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств виявило протилежний характер їх взаємного впливу, як представлене в табл. 1.

Таблиця 1

Узагальнююча оцінка синергетичного ефекту взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, 2005-2008 р., %

За розрахованими даними табл. 1, протягом 2005-2008 рр. відбувалось відволікання ресурсів від інвестиційно-фінансового потенціалу ММК ім. Ілліча з накопиченням його інтелектуального потенціалу та потенціалу матеріальних активів. Навпаки, на МК "Азовсталь" було з'ясовано підвищення інвестиційно-фінансового потенціалу і потенціалу матеріальних активів на тлі падіння рівня інтелектуального потенціалів. Проведені розрахунки проілюстровані за допомогою пелюсткових діаграм (рис. 3).

Рис. 3 Пелюсткові діаграми взаємодії складових інноваційного потенціалу ММК ім. Ілліча (ліворуч) та МК "Азовсталь" (праворуч) у 2005-2008 рр

Аналіз отриманих значень синергетичного ефекту та представлених на рис. 3 пелюсткових діаграм дозволив дійти теоретичного висновку про існування різних типів взаємозв'язків ресурсних складових інноваційного потенціалу: а) тип "донор-реципієнт", якій характеризуються динамічним перетіканням інноваційних ресурсів між складовими; б) гармонійний тип, коли в процесі взаємодії ресурсних складових відбуваються їх односпрямовані зміни. Так, на обох досліджуваних промислових підприємствам спостерігалась взаємодія ресурсів за першим типом: на ММК ім. Ілліча у ролі донору інноваційних ресурсів виступав інвестиційно-фінансовий потенціал; у ролі реципієнта - потенціал матеріальних активів. Для МК "Азовсталь" порівняно низький рівень науково-технічного потенціалу (в межах інноваційного) пояснюється передчасним нарощуванням інтелектуальної складової, що обумовило утворення донорського типу зв'язків з іншими складовими.

Взаємодія ресурсних складових за типом "донор-реципієнт" найбільш доречна під час зміни етапів функціонування інноваційного потенціалу, що зумовлено в свою чергу змінами головних ресурсних складових - донорів для нарощування результуючого рівня інноваційного потенціалу підприємства. Комплексний економіко-математичний аналіз стану інноваційних потенціалів обраних металургійних підприємств, здійснений за відібраними методами оцінки (рис. 2), продемонстрував значні відмінності динаміки окремих характеристик останнього протягом досліджуваних років (табл. 2).

Таблиця 2

Рівні інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств за відібраними методами оцінки

Аналізуючи показники, надані в табл. 2, слід зазначити, що: за вдосконаленим автором показником "локалізації-спеціалізації-інноваційності" інноваційний потенціал обох підприємств значно зменшився; спостерігалось також більш ніж двократне збільшення комплексного коефіцієнту інноваційної активності ММК ім. Ілліча, при цьому активність інноваційного потенціалу МК "Азовсталь" знизилась на 6 пунктів. За іншими показниками спостерігалися розбіжні тенденції змін інноваційного потенціалу, так коефіцієнт інтенсифікації виробництва ММК ім. Ілліча зріс у 2,7 рази, у МК "Азовсталь" - знизився на 57%; суперефективність інноваційної діяльності (розробка автора) ММК ім. Ілліча значно зменшилась, а МК "Азовсталь" - зросла.

Співставлення результатів проведених у даному розділі розрахунків дало підставу сформулювати висновки про те, що на ММК ім. Ілліча почався перехід інноваційного потенціалу від етапу формування до етапу адаптації, що супроводжувалося відповідним зміщенням з екстенсивних на інтенсивні факторів зростання. Одночасно посилились внутрішньоскладові та міжскладові зв'язки інноваційного потенціалу, що обумовило середній рівень його зовнішньої інтегрованості та зростання інноваційної активності. Внутрішні проблеми, пов'язані з комплектуванням ресурсних складових, спричинили негативний зворотній вплив останніх на елементи інноваційного потенціалу даного підприємства (значення показнику суперефективності інноваційної діяльності знизилася). На МК "Азовсталь" інноваційний потенціал перейшов на етап адаптації, що дозволило підприємству збільшити суперефективність інноваційної діяльності; однак, протягом досліджуваного періоду на МК "Азовсталь", відбулося порушення внутрішньої гармонійності ресурсних складових інноваційного потенціалу, яке спричинило низьку зовнішню інтегрованість останнього та повернення від інтенсивних до екстенсивних факторів зростання, що знизило інноваційну активність підприємства.

У третьому розділі „Вдосконалення функціональних елементів управління інноваційним потенціалом підприємств металургії” розроблені рекомендації з організації оптимального ресурсозабезпечення інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств. Викладена авторська "стадійна технологія виявлення резервів", за якою визначається величина найактуальніших резервів зростання інноваційного потенціалу, оцінюється доцільність його гармонізації (узгодження) з мезо- та макроінноваційним потенціалами та пропонуються моделі вдосконалення процесів планування, контролю і корегування.

Найбільш значущою проблемою організації інноваційного потенціалу досліджуваних металургійних підприємств є його належне ресурсне забезпечення, що відповідає критерію оптимальності (є ефективним, результативним та адаптивним). Оптимальне ресурсозабезпечення інноваційного потенціалу потребує активізації контактів з місцевими та центральними органами влади:

- на етапі формування - шляхом: а) реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, застосування прогресивних технологій тощо; б) участі у загальнонаціональних та регіональних проектах;

- на етапі адаптації - шляхом: а) участі у впровадженні заходів з раціонального використання природних ресурсів, залучення вторинної сировини, охорони навколишнього середовища тощо; б) проведення науково-технічних розробок на державне замовлення, в тому числі з залученням міжнародної технічної допомоги;

- на етапі розвитку підприємства не матимуть формальних обмежень щодо організації взаємодій з місцевими або центральними органами влади стосовно оптимального ресурсозабезпечення інноваційного потенціалу, проте позбавлятимуться можливості ініціювати утворення гармонізуючих зв'язків.

В процесі управління інноваційним потенціалом проблеми організації останнього тісно пов'язані з проблемами планування та подальшого контролю і корегування. З метою розробки дієвих інструментів планування та контролю інноваційного потенціалу автором проведена структуризація сукупності методів оцінки резервів інноваційного потенціалу за пропонованими критеріями з виділенням незадіяних кумулятивних та біфуркаційних можливостей за етапами функціонування останнього. Поєднання методів оцінки інноваційного потенціалу та визначення можливостей його нарощування виступило підготовчим етапом при розробці "стадійної технології виявлення резервів"

Дана технологія базується на побудові специфічних "профілів" ("гребінців потенціалів") зовнішнього і внутрішнього інноваційного середовища досліджуваних підприємств, а також виявленні незадіяних інноваційних резервів на основі індикаторів формування, адаптації і розвитку відповідних інноваційних потенціалів. Зіставлення "гребінців" дозволяє виділити доцільні напрями зовнішньої гармонізації інноваційних потенціалів підприємств, які сприятимуть використанню досяжних резервів.

Використання означеної технології дозволило розробити для ММК ім. Ілліча рекомендації щодо гармонізації його інноваційного потенціалу з мезо- та макроінноваційними потенціалами (шляхом залучення підприємства до процесів адаптації останніх); для МК "Азовсталь" доцільно використання зовнішніх інвестиційно-фінансових ресурсів, накопичених в ході формування макроінноваційного потенціалу. Очікуваний приріст інноваційних можливостей ММК ім. Ілліча за умов дотримання наданих рекомендацій дозволить збільшити на 0,06 пунктів - 0,08 пунктів (за різними прогнозами), що дозволить досягти економії виробничих витрат у сумі близько 41-53 млн. грн. Для МК "Азовсталь" впровадження запропонованих рекомендацій дозволить збільшити інноваційний потенціал на 0,02 пункти (очікувана економія витрат сягне 8 млн. грн.).

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методичне обґрунтування шляхів вирішення науково-практичного завдання вдосконалення процесу управління інноваційним потенціалом металургійних підприємств на базі комплексного економіко-математичного аналізу стану та типів взаємодії його ресурсних елементів/складових з урахуванням впливу різноспрямованих факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Основні висновки і результати, одержані у процесі дослідження, полягають у такому.

1. Уточнення сутнісних характеристик інноваційного потенціалу, зокрема, виділення основних підходів до його визначення (ресурсний, процесний, структурний та інтегральний підходи) дозволило з'ясувати трирівневу внутрішню структуру інноваційного потенціалу, побудова якої відбувається в ході поступової зміни етапів функціонування: а) формування, пов'язаного з кількісним накопиченням інноваційних ресурсів; б) адаптації як утворення якісно нових інноваційних можливостей підприємства під впливом факторів середовища; в) розвитку - системного оновлення ресурсної структури інноваційного потенціалу.

2. На основі класифікації комплексу факторів середовища за рівнями організації економічної системи (зовнішніх макро-, мезофакторів і внутрішніх мікрофакторів) та характером їх впливу („деформи”, „трансформи” та нейтральні форми) розроблено показники узагальнюючої оцінки сприятливості зовнішнього та внутрішнього середовища на стан інноваційного потенціалу підприємств (трансформаційний коефіцієнт очікування результативності інноваційних заходів, співвідношення між трансформами та деформами, індекс інтеграції інноваційної діяльності, тощо).

3. На базі існуючих показників оцінки інноваційного потенціалу розроблена вдосконалена система відібраних методів, адаптованих до особливостей інноваційної діяльності промислових підприємств з урахуванням поточного етапу функціонування їх інноваційного потенціалу і підходів до визначення останнього.

4. Виявлено проблеми вдосконалення функціональних елементів процесу управління інноваційним потенціалом підприємств за етапами його функціонування: недостатня обґрунтованість планування цільового стану інноваційного потенціалу на етапі формування; складнощі організації інноваційного потенціалу в ході пошуку оптимальної моделі ресурсного забезпечення на етапах формування та адаптації; утрудненість контролю і корегування досягнення бажаного стану інноваційного потенціалу з урахуванням впливу різноспрямованих факторів зовнішнього середовища на етапі адаптації. Розв'язання означених проблем прискорить пошук і задіювання можливостей нарощування інноваційного потенціалу підприємств.

5. Викладена авторська інтерпретація поетапного пошуку "точок" інноваційного зростання - промислових підприємств, здатних стати рушіями розвитку різнорівневих економічних систем. Виявлення таких регіональних галузевих підприємств стає відправним пунктом побудови комплексу методик оцінки можливостей нарощування їх інноваційних потенціалів шляхом активізації економічних зв'язків в межах існуючих (кумулятивні резерви) та перспективних (біфуркаційні резерви) напрямів використання інноваційних ресурсів.

6. Розроблена методика діагностування стану та динаміки ресурсних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства на базі матриці їх індикаторів. Виділені типи взаємного впливу ресурсних складових (гармонійний тип або "донор-реципієнт") та обґрунтовані авторські моделі визначення від'ємного, додатного і повного синергетичного ефекту з графічною інтерпретацією у вигляді пелюсткових діаграм, які дозволяють візуалізувати ступінь гармонійності взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств.

7. Запропонована "стадійна технологія виявлення резервів", яка передбачає оцінку наявного стану і додаткових можливостей нарощування інноваційного потенціалу промислових підприємств на основі порівняння з мезо- та макроінноваційними потенціалами (з побудовою відповідних "гребінців" потенціалів). Впровадження означеної технології вдосконалює методичну базу розробки заходів щодо організації ресурсного забезпечення інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств, планування його резервів, контролю та корегування на базі гармонізації взаємодії з зовнішніми потенціалами.

Використання на вітчизняних металургійних підприємствах заходів та рекомендацій, обґрунтованих у дисертаційній роботі, сприятиме нарощуванню інноваційного потенціалу, розширенню зв'язків з приводу залучення додаткових інноваційних ресурсів в межах макро-, мезо- та метамікроекономічних систем.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНО В РОБОТАХ

Монографії

1. Іванова К.В. Управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів в перехідній економіці України: Монографія / Л. М. Матросова, О. А. Овєчкіна, К. В. Іванова, Д. В. Солоха. Донецьк: Донбас, 2009. 496 с. (Особистий внесок: виявлена взаємна передача інноваційних ресурсів складовими інноваційного потенціалу; сформовані методи оцінки інноваційного потенціалу економічних суб'єктів та його ресурсних складових; побудовані показники оцінки синергетичної взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу).

2. Іванова К. В. Актуальні проблеми сучасності: Монографія / В. А. Антонова, П. Т. Байдін, К. В. Іванова та ін. Донецк. СПД Куприянов В.С., 2010. 500 с. (Особистий внесок: розроблений та апробований алгоритм обчислювання "точок" інноваційного зростання національної економічної системи).

Статті у фахових виданнях

3. Іванова К.В. Формування статичної й динамічної структури складових інноваційного потенціалу регіональних економічних систем / О. А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць, в 3 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. Вип. 225., Т. ІІІ. С. 671-682. (Особистий внесок: визначено значущість певних ресурсних елементів/складових інноваційного потенціалу регіональних підприємств на різних етапах його функціонування).

4. Іванова К.В. Порівняльний аналіз моделей державного управління інноваційним розвитком економічних систем / К. В. Іванова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць, в 5 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. Вип. 232., Т. ІІ. С. 347-363.

5. Іванова К.В. Проблеми і перспективи інноваційного розвитку регіональних підсистем національної економіки України / О.А. Овєчкіна, К. В. Іванова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2007. № 11., Ч. 2. С. 321-328. (Особистий внесок: виділені інституціональні фактори, що впливають на формування передумов активізації інноваційних процесів на рівні регіональних підсистем національної економіки).

6. Іванова К.В. Використання процесного підходу до оцінки інноваційного потенціалу підприємств в регіональному вимірюванні / О. А. Овєчкіна, К. В. Іванова // Вісник Хмельницького національного університету. 2007. № 3., Т. 2. С. 145-148. (Особистий внесок: обґрунтовані інструменти удосконалення процесного підходу та актуальність його використання в сучасних дослідженнях інноваційного потенціалу промислових підприємств).

7. Іванова К.В. Огляд методів оцінки рівня інноваційного потенціалу економічних суб'єктів / О.А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Економічний вісник Донбасу. 2007. № 4 (10). С. 130-140. (Особистий внесок: сформульовані критерії класифікації методів визначення інноваційного потенціалу за підходами та сформована матриця методів його розрахунків).

8. Іванова К.В. Універсальна багатофакторна методика оцінки синергічного ефекту взаємодії складових науково-технічного потенціалу економічних систем / О.А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 4., Т. 2. С. 106-110. (Особистий внесок: обґрунтована методика оцінки синергетичного ефекту взаємодії ресурсних складових інноваційного потенціалу економічних систем).

9. Іванова К.В. Гребінцевий аналіз гармонійності ресурсних складових інноваційного потенціалу підприємств / К.В. Іванова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць, в 10 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. Вип. 256., Т. ІІІ. С. 633-645.

10. Іванова К.В. Методика усунення дисгармонійності ресурсних складових інноваційного потенціалу підприємства / К.В. Іванова // Економіка та право. 2009. № 3 (25). С. 160-166.

11. Іванова К.В. Технологія оцінки гармонійності складових інноваційного потенціалу підприємств / К.В. Іванова, Я.А. Громова // Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 6., Т. 3. С. 233-237. (Особистий внесок: визначено рівні інтеграції елементів/складових інноваційного потенціалу підприємств за етапами функціонування останнього, запропонована збалансована система показників-індикаторів складових інноваційного потенціалу досліджуваних металургійних підприємств).

12. Іванова К.В. Багатокомпонентна методика оцінки зовнішніх і внутрішніх передумов ефективної реалізації інноваційних стратегій вітчизняних підприємств / О.А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Економіка та право. 2010. № 1 (26). С. 91-96. (Особистий внесок: проаналізовані джерела виникнення додаткових витрат підприємств в межах стратегічних альянсів, створених з метою фінансування інноваційного процесу).

Публікації в інших виданнях

13. Іванова К.В. Порівняльна оцінка сінергетичної взаємодії складових науково-технічного потенціалу економічних систем за етапами його функціонування / О.А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Механізм регулювання економіки. 2009. - № 4., Т. 2.- С. 201-209. (Особистий внесок: виявлені джерела появи ефектів від спільного функціонування економічних систем та/або їх складових з побудовою схем взаємозв'язків у різних сферах функціонування).

Опубліковано за матеріалами конференцій

14. Іванова К.В. Порівняльний аналіз стратегій державного регулювання інноваційного розвитку бізнесу: закордонний досвід для України / К. В. Іванова // Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції "Концептуальні засади формування менеджменту в Україні" (16-17 листопада 2007 року). Київ: МАУП, 2007. С. 477-481.

15. Іванова К.В. Аналіз динаміки трудової складової інтелектуального потенціалу національної економічної системи / К. В. Іванова // Матеріали Четвертої міжнародної науково-практичної конференції “Наукові дослідження - теорія та експеримент '2008” (19-21 травня 2008 року). Полтава: Вид-во “ІнтерГрафіка”, 2008. Т.11. С. 21-25.

16. Іванова К.В. Методика розрахунку чистого зовнішнього та внутрішнього синергічного ефекту / О.А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції "Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку" (22-24 квітня 2009 року). Макіївка.: Макіївський економ.-гуманітарний інст-т, 2009. Т. 3. С. 136-139. (Особистий внесок: проаналізовані існуючі методи визначення синергетичного ефекту зовнішньої та внутрішньої взаємодії економічних систем).

17. Іванова К.В. Використання матричного підходу до оцінки інноваційних стратегій підприємства як складноструктурованої системи / О. А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Матеріали 2 Міжнародної науково-практичної конференції "Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку" (21-23 квітня 2010 року). Макіївка: Макіївський економ.-гуманітарний інст-т, 2010. Т. 2. С. 126-129. (Особистий внесок: характеристика підприємств як мікроекономічних суб'єктів з виділенням міні- та метапідрівнів організації їх інноваційній діяльності).