Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

УДК 631.155:338.512

РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ХОДАКІВСЬКА Лілія Олександрівна

Полтава 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НААН України КРОПИВКО Михайло Федорович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААН України, завідувач відділу проблем галузевого і територіального управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент, старший науковий співробітник ОХРІМЕНКО Ігор Віталійович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААН України, старший науковий співробітник відділу розвитку підприємництва та кооперації

кандидат економічних наук, доцент ГАЛИЧ Олександр Анатолійович, Полтавська державна аграрна академія, доцент кафедри організації виробництва і дорадництва

Захист відбудеться 4 травня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.887.01 у Полтавській державній аграрній академії за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3, ауд. 417.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Полтавської державної аграрної академії за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3.

Автореферат розісланий 2 квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Чумак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування аграрного сектора економіки України призвело до руйнації багатьох моделей господарювання та відмови від організаційно-методичного забезпечення, яке їх супроводжувало. При цьому нерідко відкидалося й те краще, що могло б з успіхом використовуватися і в умовах ринкової економіки. Повною мірою це стосується і внутрішньогосподарських економічних відносин, належна побудова яких нині спостерігається лише поодиноко. Водночас, дотримання принципів, на яких ґрунтуються повноцінні внутрішньогосподарські відносини, не лише залишається актуальним за сучасних умов, а й нерідко залишається єдиним способом забезпечення ефективного господарювання. У ситуації, коли на ринку наявна велика конкуренція (а ринок сільськогосподарської продукції є саме таким), і окремий суб'єкт господарювання практично не впливає на ціну, покращення економічних результатів діяльності стає можливим лише за рахунок внутрішніх резервів, передусім, організаційного характеру. Тому значимість внутрішньогосподарських економічних інструментів у ринкових умовах лише зростає, що, закономірно, вимагає підвищеної уваги до їх вивчення та застосування.

Важливість проблеми налагодження дієвого внутрішньогосподарського механізму підтверджується й зверненням до цієї проблематики багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів. Вагомий науковий внесок у розробку проблеми організації внутрішньогосподарських відносин в аграрних підприємствах зробили, зокрема, такі вітчизняні вчені-економісти аграрники: В.Я. Амбросов, М.П. Вітковський, О.А. Галич, Ю.С. Коваленко, М.Ф. Кропивко, І.В. Охріменко, І.Н. Романенко, О.А. Рябчик, П.Т. Саблук, О.О. Сторожук, В.А. Товстоп'ят та ін. Серед зарубіжних дослідників слід назвати К. Друрі, Д.Е. Кадлеца, Р.С. Каплана, Р.Д. Кея, Р. Купера, Б. Райна, Д. Фостера, Д.Г. Хербста, Ч.Т. Хорнгрена, К. Шіма Джея.

Водночас, незважаючи на вагомість даної проблематики й посилену увагу до неї багатьох провідних дослідників, окремі її аспекти все ще залишаються недостатньо вивченими, що не дає змоги використовувати сповна такий потужний економічний інструмент як внутрішньогосподарські відносини з максимальною ефективністю. Деякі підходи до їх побудови, що успішно практикувалися за попередньої господарської системи, нині потребують оновлення та інтеграції в ринкові механізми в нинішніх умовах господарювання, у тому числі й з врахуванням особливостей агропромислового виробництва України. Вищевикладене й обумовило актуальність вибору теми дисертаційного дослідження, як спробу узагальнення теоретичних напрацювань із проблематики внутрішньогосподарських відносин та організаційно-методичного забезпечення їх практичного застосування в підприємствах АПК України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з науковими дослідженнями Полтавської державної аграрної академії “Організаційно-економічний механізм формування конкурентоспроможності агропромислового комплексу” (номер державної реєстрації 0110U000835) та скоординовано з науково-технічною програмою досліджень Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” НААН України “Науково-методологічне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва” за завданням “Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально спрямованим агропромисловим виробництвом” (номер державної реєстрації 0110U002919), в якому дисертантом запропоновано підходи до посилення соціальної та економічної складових виробництва за рахунок впровадження внутрішньогосподарського розрахунку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне узагальнення та обґрунтування методологічних і практичних підходів до побудови високоефективних внутрішньогосподарських відносин й розробка пропозицій щодо їх використання сільськогосподарськими підприємствами в сучасних умовах.

Вказана вище мета зумовлює необхідність виконання наступних завдань:

- узагальнити економічний зміст й сутність внутрішньогосподарських відносин, закономірностей та специфіки їх формування в сільськогосподарських підприємствах;

- розробити підходи до оцінки необхідності підвищення рівня внутрішньогосподарських відносин в аграрному секторі економіки України;

- виявити фактори впливу на формування та ефективне функціонування внутрішньогосподарських відносин у сільськогосподарських підприємствах;

- систематизувати пропозиції щодо удосконалення внутрішньогосподарських відносин та їх формування в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм;

- обґрунтувати напрями розвитку внутрішньогосподарських відносин на основі виявлених тенденцій ведення економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах;

- розробити організаційно-методичні рекомендації використання окремих складових внутрішньогосподарських відносин (управління витратами, матеріальне стимулювання, контроль робіт і ресурсів тощо) відповідно до потреб нинішньої господарської практики.

Об'єктом дослідження є процеси організації та функціонування ефективних внутрішньогосподарських відносин у сільськогосподарських підприємствах. Господарським об'єктом даного процесу виступають великотоварні сільськогосподарські підприємства та кооперативи.

Предмет дослідження - теоретичні, методичні та прикладні аспекти формування і розвитку ефективних внутрішньогосподарських відносин аграрних підприємств в умовах ринку.

Методи дослідження. Основою теоретичних і методичних розробок виступали результати наукових пошуків вітчизняних і зарубіжних вчених та фундаментальні положення економічної теорії й загальнонаукової методології. При проведенні дослідження застосовувалися методи системного аналізу соціально-економічних процесів в умовах ринку; порівняння - для виявлення впливу окремих факторів на результати господарської діяльності підприємств; абстрактно-логічний - для оцінки ролі внутрішньогосподарських економічних відносин в ефективному господарюванні підприємств; статистичних групувань - у процесі досліджень зв'язку між ресурсним забезпеченням сільськогосподарських підприємств та їх економічними результатами діяльності; розрахунково-конструктивний - при обґрунтуванні потреби в розмірах матеріального стимулювання; графічний, експертних оцінок та інші.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти України, закони України, укази Президента, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, аналітичні матеріали Міністерства аграрної політики та продовольства України, офіційні дані Державного комітету статистики, оперативна інформація сільськогосподарських підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних основ, методичних підходів та практичних рекомендацій побудови ефективних внутрішньогосподарських відносин у сучасних умовах. Основними результатами дисертаційного дослідження, що характеризують його новизну, є:

вперше:

- обґрунтовано параметри матеріального стимулювання працівників у залежності від рівня врожайності (продуктивності), собівартості та прибутковості певного виду сільськогосподарської продукції, в основу яких покладено метод розрахунку маржинальних продуктивних витрат;

удосконалено:

- тлумачення економічної сутності внутрішньогосподарських відносин, яка полягає не лише в підвищенні рівня організації економічної роботи підрозділу та поліпшенні результатів його виробничої діяльності, а й в удосконаленні структури управління та поліпшенні фінансово-економічного стану підприємства в цілому;

- організаційно-методичні підходи до побудови внутрішньогосподарських відносин у частині включення до документів локального нормотворення параметрів поопераційної та функціональної структур витрат;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо використання чекової форми ведення внутрішньогосподарського розрахунку шляхом розробки типової форми внутрішньогосподарського чека;

- критерії визначення наявності належних внутрішньогосподарських відносин у підприємствах, з метою покращення економічної роботи та удосконалення її методичного забезпечення;

- пропозиції щодо оцінки особистого внеску кожного із членів госпрозрахункового підрозділу шляхом введення багатофакторної бальної системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних та практичних рекомендацій, викладених у дисертаційному дослідженні, побудові ефективних внутрішньогосподарських відносин для сільськогосподарських підприємств. Зокрема, автором удосконалено організаційне забезпечення внутрішньогосподарського розрахунку в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм, розроблені методичні підходи до прогнозування собівартості продукції, запропоновано заходи оперативного контролю за витратами виробничих підрозділів, обґрунтовано використання чекової форми взаєморозрахунків в сучасних умовах та ін. Пропозиції автора щодо цих питань обговорювалися, були схваленими і прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 04-01-07/5 від 03.11.2010 р.) та управлінням агропромислового розвитку Котелевської районної державної адміністрації (довідка № 01-03-23/296 від 28.10.2010 р.). На рівні господарств запропонований внутрішньогосподарський розрахунок пройшов практичну перевірку й був впровадженим в СВК “Батьківщина” (довідка № 896 від 26.10.2010 р.) та ТОВ “Агрофірма “Маяк” (довідка № 424 від 27.10.2010 р.) Котелевського району, а також ПП “Агроекологія” (довідка № 355 від 29.10.2010 р.) Шишацького району Полтавської області.

Основні теоретичні, методичні та практичні результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії у процесі викладання дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка праці і соціально-трудових відносин”, “Бухгалтерський облік” (довідка № 01-04-985 від 25.10.2010 р.). Зокрема, удосконалення понятійного апарату, яким оперують вказані дисципліни; використання в процесі навчання моделювання виробничих ситуацій та оцінка їх результатів; формування інформаційного масиву даних для складання бізнес-планів та ін.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій висвітлено авторський підхід до вирішення проблеми підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств на основі удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертаційної роботи, висновки і рекомендації доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід” (Полтава, 17-18 квітня 2007 р.), міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених “Вирішення економічних проблем у наукових здобутках молодих вчених” (Полтава, 15 квітня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток кооперативної ідеї: теоретичні та практичні аспекти” (Полтава, 2-3 березня 2010 р.), VІ міжнародній науково-практичній конференції “Шляхи реалізації завдань концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України” (Київ, 14 травня 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,82 умовних друкованих аркушів, у тому числі 4 статті - у фахових наукових виданнях обсягом 2,10 умовних друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладені на 227 сторінках комп'ютерного тексту, з яких основна частина займає 182 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Вона містить 37 таблиць, 7 рисунків та 13 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 207 найменувань, що викладені на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

внутрішньогосподарський сільськогосподарський аграний економіка

У першому розділі - “Теоретичні основи внутрішньогосподарських відносин у господарському механізмі сільськогосподарських підприємств” - викладено теоретичні аспекти формування ефективних внутрішньогосподарських відносин; розкрито зміст даної економічної категорії; особливості її застосування в сучасних умовах та підходи до організації дієвого господарського механізму на підприємстві.

Визначальним елементом економічної роботи на підприємстві є формування дієвого господарського механізму, що являє собою систему економічних відносин, сукупність форм і методів управління. Категорію господарського механізму також трактують як сукупність форм і методів ведення господарства, що включає систему планування, економічні важелі й стимули, структуру апарату управління, різні форми участі працівників в управлінні діяльністю підприємства. Сутність господарського механізму визначається способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відносин, формами власності та організаційно-правовими формами.

Інструментом реалізації господарського механізму на підприємстві виступає господарський розрахунок. Він визначається як метод організації господарської діяльності підприємства, при якому витрати й результати діяльності ретельно зіставляються у грошовій формі з метою досягнення самоокупності та оптимізації отриманого ефекту. Форми економічних взаємовідносин на підприємстві - зовнішні та внутрішні - дають змогу виділити два види господарського розрахунку - загальногосподарський та внутрішньогосподарський. Останній, переважно, здійснюється за двома основними моделями. Перша передбачає, що підрозділи мають часткову самостійність і відповідають за окупність поточних витрат та застосовують залишковий принцип при формуванні системи оплати праці. Суть другої полягає в тому, що колективи первинних підрозділів розпоряджаються частиною або всією виробленою продукцією та самостійно ведуть розширене відтворення за рахунок власного прибутку. При цій моделі сільськогосподарське підприємство являє собою фактично спілку первинних виробничих підрозділів, допоміжних і обслуговуючих служб.

Окрім двох основних, як в науковій літературі, так і в господарській практиці зустрічаються й інші моделі, які можуть мати самостійні форми економічних відносин, або ж являти їх поєднання. Серед них, наприклад, можна назвати комерційний розрахунок, що характеризується повною самостійністю колективів власників. Попри наукову та господарську рівнозначність усіх перелічених та інших моделей, в межах даної дисертаційної роботи розробку пропозицій з удосконалення внутрішньогосподарських відносин здійснювалось на основі першої моделі, що пояснюється її використанням у господарських об'єктах даного дослідження.

З позицій поліпшення результатів діяльності окремого підрозділу для адміністрації підприємства основною метою напряму економічної роботи є підвищення ефективності функціонування всього підприємства. При впровадженні внутрішньогосподарського розрахунку адміністрація виступатиме однією зі сторін внутрішньогосподарських відносин, а, отже, результативність даного заходу значною мірою залежатиме від того, наскільки збігатимуться інтереси керівництва підприємства та його окремих підрозділів.

Дослідження даної проблематики показало, що ефективна побудова внутрішньогосподарських економічних відносин передбачає наступний алгоритм дій:

- визначити склад внутрішньогосподарських підрозділів, які будуть переведені на господарський розрахунок;

- закріпити за госпрозрахунковими підрозділами землю, засоби виробництва, робочу силу на правах постійного використання протягом терміну дії відповідних нормативних документів (договорів оренди земель та майна, внутрішніх положень та договорів підприємства);

- визначити відповідальність підрозділів за неефективне використання вказаних вище факторів виробництва;

- провести економічний аналіз всієї виробничо-господарської діяльності підрозділів для визначення їх першочергових завдань;

- визначити характер взаємовідносин підрозділів і керівництва підприємства;

- розробити і довести до кожної госпрозрахункової одиниці планові завдання з виробництва продукції та ліміти матеріальних витрат і коштів;

- організувати облік і контроль за виконанням госпрозрахункових завдань;

- запровадити й довести до госпрозрахункових підрозділів систему матеріального заохочення за результатами виробництва;

- визначити порядок підведення підсумків (економічної ефективності) при впровадженні внутрішньогосподарського розрахунку;

- розробити і затвердити Положення про внутрішньогосподарські відносини.

Матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні ефективності виробництва ґрунтується на використанні оптимальної системи економічного стимулювання виробництва з метою підвищення матеріальної і моральної відповідальності за виконання поставлених завдань. Правильно розроблена система оплати праці за кількістю та якістю виробленої продукції, використання й збереження засобів виробництва створює умови для виконання і перевиконання завдань виробничої програми.

При налагодженні внутрішньогосподарських відносин підрозділам надається право самостійно вирішувати питання кількісного та якісного складу працівників, визначення внутрішньої структури виробництва, розподілу обов'язків, регулювання економічних відносин, організації взаємовідносин з іншими підрозділами та ін. При цьому необхідно дотримуватися наступних вимог: відносини в підрядних колективах будуються на добровільних засадах; створення реальних економічних умов для забезпечення певної господарської самостійності підрозділів; перехід на плановану роботу підрядного колективу знизу, тобто на принцип самопланування; бізнес-план підприємства складається із бізнес-планів підрядних підрозділів; збереження виробничо-технічних зв'язків між структурними підрозділами підприємства, розширення їх на договірній основі з іншими підприємствами.

Належне дотримання зазначених принципів дає підстави розглядати внутрішньогосподарські економічні відносини як дієвий напрям ведення сільськогосподарським підприємством високоефективної прибуткової діяльності.

У другому розділі - “Оцінка місця та ролі внутрішньогосподарських відносин в ефективному господарюванні сільськогосподарських підприємств” - проведено аналіз результатів господарської діяльності підприємств, що мають відносно високий рівень внутрішньогосподарських відносин; здійснено їх порівняння за обсягами виробництва, сировинними ресурсами та економічною ефективністю з основною масою сільськогосподарських підприємств; досліджено особливості контролю внутрішньогосподарських витрат у сучасних умовах на основі використання чекової форми взаєморозрахунків.

Об'єктивний аналіз та оцінка будь-якого явища чи процесу вимагають використання достатньо великої кількості відповідних даних. Дослідження місця та ролі внутрішньогосподарських відносин в ефективному господарюванні сільськогосподарських підприємств ускладнюється відсутністю масової статистичної інформації, яка б їх характеризувала. Оскільки налагодження дієвих внутрішньогосподарських відносин є не самоціллю, а засобом досягнення вищої ефективності виробництва, то в якості робочої гіпотези було прийнято припущення, що підприємства з кращими результатами матимуть вищий рівень внутрішньогосподарських відносин. Така гіпотеза дозволяє, по-перше, виокремити ці підприємства для їх подальшого дослідження і, по-друге, встановити ступінь зв'язку між рівнем внутрішньогосподарських відносин і результатами господарювання. Для перевірки зробленого припущення був проведений відповідний аналіз, який показав, що ресурсоємність, яка б мала визначати рівень господарювання, і в прибуткових, і в збиткових підприємствах в розрахунку на більшість показників виробничої програми відрізнялася несуттєво (табл. 1).

Таблиця 1

Рівень забезпеченості окремими ресурсами сільськогосподарських підприємств України, в середньому за 2007-2009 рр

Для підтвердження висновку про те, що прибутковість сільськогосподарських підприємств визначається не стільки ресурсним забезпеченням, яке безперечно має важливе значення, скільки рівнем господарювання, в основі якого лежатимуть ефективні внутрішньогосподарські відносини. В роботі розглянуті особливості формування витрат, собівартості та реалізаційних цін у збиткових і прибуткових підприємствах на прикладі чотирьох сільськогосподарських культур (табл. 2).

Свідченням незадовільного рівня господарювання у збиткових підприємствах є неадекватне витратам відхилення врожайності у бік зниження порівняно з прибутковими підприємствами. Дані табл. 2 демонструють відсутність розуміння господарюючим суб'єктом необхідності системного використання всіх факторів інтенсифікації для одержання належного результату - високої врожайності. Аналогічно можна оцінити й вищий у прибуткових підприємствах, порівняно зі збитковими, рівень фактичної реалізаційної ціни. Подібне явище є проявом низької маркетингової, в тому числі збутової діяльності.

Таким чином, найістотнішим фактором формування економічної ефективності аграрних підприємств виявився рівень ведення виробництва та господарювання. Для його підвищення в роботі узгоджувались механізми підприємницької та трудової мотивації на рівні підприємства і його підрозділів, щоб зацікавити підприємця у збільшенні прибутку, а працівника - у зниженні собівартості.

Таблиця 2

Показники формування собівартості та цін у збиткових і прибуткових підприємствах України, 2009 р

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Полтавська державна аграрна академія, Полтава, 2011.

Викладені наукові основи формування системи заходів організації внутрішньогосподарських відносин; виявлені тенденції та проблеми їх побудови за сучасних умов; визначені основні напрями їх розвитку в сільськогосподарських підприємствах.

Основна увага надається господарствам із розвиненими внутрішньогосподарськими відносинами, плануванню собівартості продукції та пошуку шляхів її зниження, вдосконаленню економічного механізму взаємовідносин всередині підприємства, підтримці ефективного функціонування підрозділів.

Висвітлено умови побудови внутрішньогосподарських відносин в окремих сільськогосподарських підприємствах та продемонстровано можливості підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності й розвитку таких підприємств.

Ключові слова: внутрішньогосподарські відносини, внутрішньогосподарський розрахунок, господарський механізм, економічна ефективність, матеріальна зацікавленість, стимулювання, мотивація.

АННОТАЦИЯ

Ходаковская Л.А. Развитие внутрихозяйственных отношений в сельскохозяйственных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Полтавская государственная аграрная академия, Полтава, 2011.

В диссертационной работе обосновано, что инструментом реализации хозяйственного механизма на предприятии выступает хозяйственный расчет. Он определяется как метод организации ведения хозяйственной деятельности предприятия, при котором расходы и результаты деятельности тщательно сопоставляются в денежной форме с целью достижения самоокупаемости и оптимизации полученного эффекта. Формы экономических взаимоотношений на предприятии - внешние и внутренние - позволяют говорить о двух видах хозяйственного расчета: общехозяйственном и внутрихозяйственном. Причем с точки зрения соблюдения такого положения построения хозяйственного механизма на предприятии как участие работников в управлении его деятельностью, более действенным будет внутрихозяйственный расчет, поскольку именно он позволяет влиять работникам предприятия на его результаты деятельности, как минимум, производственные.

Изучены и обобщены определения, характеризующие внутрихозяйственный расчет, как инструмент внутрихозяйственных отношений, указывающие, что это метод организации хозяйственной деятельности подразделений предприятий по выполнению плановых заданий, увеличению выхода продукции и снижения затрат на ее единицу на основе материальной заинтересованности в результатах работы. Таким образом, внутрихозяйственные экономические отношения строятся на уровне подразделений, которым в условиях рыночных отношений предоставляется больше самостоятельности, при этом совершенствуя взаимоотношения с предприятием в целом и другими внутрихозяйственными подразделениями. Самостоятельность подразделений обеспечивается, прежде всего, закреплением за ними необходимых средств производства и земли, а также правом самостоятельно распоряжаться частью амортизационных отчислений и прибыли, и правом при формировании производственной программы оперативно учитывать потребности рынка. Эти и некоторые другие особенности внутрихозяйственных отношений дают возможность рассматривать их как действенный способ ведения сельскохозяйственным предприятием высокоэффективной прибыльной деятельности.

Проведен анализ всех сельскохозяйственных предприятий Украины, который показал, что значительное количество моментов, имеющих отношение к результатам ведения хозяйственной деятельности, и в прибыльных, и в убыточных предприятиях были почти одинаковыми. Во многом это касалось даже ресурсного обеспечения, которое в расчете на большинство показателей производственной программы отличалось незначительно. Все это позволило придти к выводу, что для получения высокой результативности от ведения хозяйственной деятельности определяющим будет не столько наличие ресурсов, которое, безусловно, является весьма важным фактором, сколько эффективность их использования. Именно эта сторона ведения хозяйственной деятельности лежит в основе такого направления экономической работы на предприятии как построение внутрихозяйственных экономических отношений. Оно призвано отыскать все возможные резервы - организационные, технологические, социальные и другие для повышения эффективности хозяйствования.

Исследована необходимость совершенствования внутрихозяйственных экономических отношений в сельскохозяйственных предприятиях Украины, которая, как с точки зрения теории, так и практики, не вызывает никаких сомнений, выступая безальтернативным решением. Вместе с тем, снижение внимания к экономической работе на предприятиях не позволяет говорить о широком охвате подобной работой отечественных сельскохозяйственных производителей. Причин этому несколько, и одной из основных является низкий уровень мероприятий по организации построения действенных внутрихозяйственных экономических отношений в сельскохозяйственных предприятиях Украины. Такими мерами являются должное методические обеспечения внутрихозяйственных отношений, демонстрация их возможностей для потенциальных участников, научное сопровождение и др.

В условиях рынка, при невозможности отдельного его субъекта влиять на цены, безусловным приоритетом хозяйственной стратегии выступает минимизация себестоимости единицы продукции. Местом формирования производственных затрат и себестоимости являются подразделения предприятия. Поэтому в новых экономических условиях важным участком внутрихозяйственных экономических отношений выступает управление себестоимостью. Оно строится по классической схеме: планирование - учет - контроль - материальное стимулирование. Производственным структурным единицам администрация предприятия должна предоставить обоснованные плановые задания по себестоимости единицы продукции, организовать оперативный контроль за её формированием в течение календарного или хозяйственного года, а по его окончанию оценить полноту выполнения плана и соответственно стимулировать работников. Обязанности по планированию и оперативному контролю могут быть возложены и на подразделение. В рыночных условиях становится возможным и выделение в составе предприятия так называемых центров прибыли, которые отвечают за себестоимость продукции и прибыль от ее реализации. Тогда объем работы по первичному планированию затрат, себестоимости, выручки, прибыли и их оперативному контролю становятся большим. Формируется еще один массив важнейших расчетов стоимостных показателей для нужд внутреннего управления затратами и себестоимостью.

Ключевые слова: внутрихозяйственные отношения, внутрихозяйственный расчет, хозяйственный механизм, экономическая эффективность, материальная заинтересованность, стимулирование, мотивация.

ANNOTATION

Khodakivska L.O. Development of intraeconomic relations in agricultural enterprises. - Manuscript.

The dissertation for a candidate degree of economic science on speciality 08.00.04 - Economy and Management of Enterprises (according to the kinds of economic activity). Poltava State Agrarian Academy, Poltava, 2011.

The scientific base of forming of the system of measures of introduction of intraeconomic relations has been studied. Tendencies and problems of their formation in modern market conditions have been found out. Basic directions of their development in agricultural enterprises have been determined.

Great attention is paid to the economies with developed intraeconomic relations, production cost planning and searching for ways of its decline, improvement of economic mechanism of mutual relations within the enterprise, support of the effective functioning of subdivisions.

The terms of formation of intraeconomic relations in individual agricultural enterprises have been considered. Possibilities of efficiency increase of production, competitiveness and development of such enterprises have been studied.