Продуктивність праці у виробництві зернових культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УДК 331.101.6:63:663.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Продуктивність праці у виробництві зернових культур

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Лега Ольга Василівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” Національної академії аграрних наук України.

Науковий керівник - доктор економічних наук Дієсперов Володимир Сергійович, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки”, головний науковий співробітник відділу соціально-економічного розвитку сільських територій.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Канінський Петро Казимирович, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки”, головний науковий співробітник відділу розвитку підприємництва і кооперації;

кандидат економічних наук Душко Микола Васильович, ННЦ „Інститут землеробства НААН”, завідувач відділу.

Захист відбудеться „5” липня 2011 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3 поверх, конференц-зал, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2 поверх, к. 212.

Автореферат розісланий „ 2 ” червня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук О.Г. Шпикуляк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В останні роки на зернове виробництво припадало більше третини затрат праці в сільськогосподарських підприємствах. Висока трудомісткість сільськогосподарської продукції поки що компенсується найнижчою серед інших галузей оплатою праці. Відповідно знижується зацікавленість селян у результатах праці, посилюється трудова апатія, погіршується виконавча дисципліна, відбувається декваліфікація працівників, що зрештою зумовлює низьку ефективність.

Проблема підвищення продуктивності сільськогосподарської праці як в теоретично-методологічному, так і в практичному плані була предметом досліджень ряду науковців. Серед іноземних дослідників значний внесок в дослідження ефективності праці зробили Емерсон Г., Зубов В. П., Мескон М. Х., Портер М., Сінк Д. С. Суттєві дослідження проблеми продуктивності сільськогосподарської праці здійснили вітчизняні науковці: Богиня Д.П., Бондар І.К., Бугуцький О.А., Вітвіцький В.В., Горкавий В.К., Дієсперов В.С., Здоровцов О. І., Лукінов І.І., Романенко І. Н., Струмілін С.Г., Шиян В.Й., Якуба К. І. та інші вчені. Безпосередньо проблеми підвищення ефективності зернового підкомлексу, в тому числі підвищення продуктивності праці були в центрі уваги таких дослідників, як Бойко В.І., Гайдуцький П.І., Кучер М.І., Лобас М.Г., Олійник О. В., Саблук П.Т., Шпичак В.С. та ін.

Віддаючи належне проведеним дослідженням з продуктивності праці, слід визнати, що ряд теоретичних та практичних питань залишаються невирішеними. Зокрема, сучасні науковці розглядають продуктивність праці тільки в цілому по сільському господарству. Недостатньо висвітлені питання трудомісткості виробництва зернових культур та факторів впливу на неї. Потребують подальшого вивчення кооперування та поділ праці у зерновому виробництві, організація виробничих процесів, розподіл обов'язків між підрозділами господарств. При підвищенні останнім часом уваги до розвитку особистих селянських господарств поки що не досліджувалися проблеми трудомісткості виробництва у них зернових культур.

Дослідження продуктивності праці виконані на матеріалах господарств Шишацького району, Полтавської області та всієї України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відділенні соціально-економічних проблем розвитку сільських територій Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” у відповідності з темою „Розробити методи економічного управління використанням трудових ресурсів у багатоукладному сільському господарстві України” (номер державної реєстрації 0110U002883). У межах наукової теми автором виконані дослідження з виявлення резервів підвищення продуктивності праці у зерновому виробництві.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних положень та виявлення резервів підвищення продуктивності праці при виробництві зернових культур у господарствах України.

Для досягнення поставленої мети сформульовано наступні завдання:

- обґрунтувати методику обчислення та аналізу продуктивності праці в зерновому виробництві;

- оцінити рівень продуктивності праці при виробництві різних зернових культур у сільгосппідприємствах України;

- узагальнити та систематизувати підходи до класифікації факторів і резервів продуктивності праці в галузі;

- визначити оптимальні технології виробництва зернових культур з токи зору продуктивності праці;

- розрахувати вплив факторів, що формують трудомісткість виробництва зернових культур;

- обгрунтувати територіальні, зональні відмінності продуктивності праці;

- виявити способи вдосконалення організації виробництва зернових культур через кооперування та раціональний поділ праці;

- вивчити дохідність праці на виробництві сільськогосподарської продукції як джерела підвищення рівня оплати праці;

- обґрунтувати трудомісткість виробництва зернових культур при різних варіантах його організації в особистих селянських господарствах.

Об'єкт дослідження - формування рівня продуктивності праці на виробництві зернових культур та фактори, що на нього впливають.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні основи продуктивності праці, організація та трудомісткість виробництва зернових культур.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано загальнонаукові і прикладні методи: монографічний ( при вивченні досвіду вирощування зернових культур у передових господарствах Шишацького району, зокрема, ведення екологобезпечного виробництва у приватному підприємстві „Агроекологія”); аналітичний (вивчення технологій вирощування зернових культур); розрахунково-конструктивний (при прогнозуванні показників урожайності, затрат праці на 1 га, 1 ц); аналіз даних статистичних спостережень (для оцінки ситуації в окремих підприємствах, в регіоні, на загальнодержавному рівні); групування виробників за показниками ефективності виробництва зернових (урожайністю, посівною площею, оплатою праці, відношенням оплати послуг сторонніх організацій до оплати праці); дисперсійний аналіз (при визначенні впливу основних факторів - урожайності, трудомісткості, собівартості, рентабельності виробництва); кореляційний аналіз (для вивчення зв'язків між урожайністю та трудомісткістю, трудомісткістю та собівартістю, продуктивністю та оплатою праці, окремих нормоутворюючих чинників з нормами виробітку); виробничо-аналітичний метод (при розчленуванні загальної суми трудових і матеріальних затрат по групах виробничих операцій); ряди динаміки (для аналізу зміни трудомісткості); графічний (при виявленні впливу використання різних технічних засобів та інших диференціюючих факторів); анкетування (при вивченні виробництва зернових культур у господарствах населення); спостереження за виробничим процесом на полях сільгосппідприємств.

Інформаційну базу дослідження склали праці вітчизняних та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти України; типові норми виробітку на вирощуванні зернових культур, технологічні карти вирощування зернових культур, статистичні дані звітності суб'єктів господарювання Шишацького району, Полтавської області та України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні методичних засад вивчення продуктивності праці у зерновому виробництві та визначенні шляхів її підвищення в агроформуваннях України. У ході дисертаційного дослідження одержано такі основні результати, що характеризують його наукову новизну та особистий внесок автора:

вперше:

- здійснено оцінку трудомісткості різних технологій виробництва зернових культур, яка визначає можливість кількаразового підвищення продуктивності при переході від нинішніх масово поширених до найбільш сучасних технологій;

- визначено вплив комплексу факторів, що формують рівень продуктивності праці, найбільш значними з яких є урожайність, технічне оснащення і розміри виробництва;

- обґрунтовано затрати праці на вирощування зернових культур у господарствах населення за різних технологій та залежно від рівня використання залученої техніки;

удосконалено:

- класифікацію факторів та резервів підвищення продуктивності праці стосовно виробництва зернових культур;

- оцінку територіальних відмінностей рівня продуктивності праці, з урахуванням якої повинно формуватися розміщення зернових культур по регіонах країни;

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідного нормативного та інформаційного забезпечення аналізу продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах;

- застосування технологічних карт при аналізі й проектуванні продуктивності праці у зерновому виробництві;

- розробка методів стимулювання ефективного виконання робіт збирального комплексу, якими заохочуються своєчасне виконання завдань, скорочення строків збирання і зменшення втрат урожаю.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації методичні підходи та одержані результати мають практичне значення для підвищення продуктивності праці на виробництві зернових культур і сприяють реалізації програм розвитку села у частині підвищення прибутковості зернового виробництва (довідка Головного управління агропромислового розвитку Полтавської державної адміністрації № 28 від 07.12.2010 р.). Основні узагальнення та рекомендації, розроблені у дисертаційній роботі, впроваджені у практичну діяльність окремих сільськогосподарських підприємств Полтавської області: ПП „Агроекологія” Шишацького району (довідка № 83 від 15.12.2010 р.), ФГ „Нива Полтавщини” Шишацького району (довідка № 15 від 17.12.2010 р.). Окремі результати використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисциплін „Організація виробництва”, „Основи сільськогосподарської кооперації” (довідка № 121 від 03.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні положення та практичні рекомендації щодо підвищення продуктивності праці у виробництві зернових культур, викладені у дисертаційній роботі, розроблені автором особисто та відображені в опублікованих наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у статтях, опублікованих у фахових виданнях, доповідалися та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції „Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, 1 - 2 березня 2007 р.); Науково-практичній конференції „Організаційно-економічні проблеми функціонування регіонального АПК” (м. Кам'янець-Подільський, Подільський державний аграрно-технічний унверситет, 17 - 18 травня 2007 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури” (смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, Таврійська державна агротехнічна академія, 12 - 14 червня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційний розвиток економіки та фінансів України в умовах глобалізації” (м. Хмельницький, Хмельницький економічний університет, 22 - 24 травня 2008 р.); V Міжнародній науково-теоретичній конференції „Актуальні проблеми економіки та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, Донецький національний технічний університет, 5 - 6 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка аграрних підприємств: проблеми теорії та практики” (м. Полтава, Полтавська державна аграрна академія, 24 - 25 вересня 2009 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань, Уманський державний аграрний університет, 5 - 6 червня 2009 р.), щорічних наукових конференціях Полтавської державної аграрної академії (2004, 2005, 2006, 2007 рр.), щорічних наукових звітах аспірантів ННЦ „Інститут аграрної економіки” (2004, 2005, 2006 рр.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 19 одноосібних праць обсягом 2,98 др. ум. арк., в тому числі у фахових виданнях - 10 наукових статей та 9 тез доповідей.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг налічує 231 сторінку. Основний зміст викладено на 203 сторінках друкованого тексту. Робота містить 99 таблиць на 89 сторінках, 25 рисунків на 23 сторінках. Список використаних джерел налічує 250 найменувань на 21 сторінці.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - „Теорія і методика дослідження продуктивності праці” критично проаналізовано основні теоретичні підходи представників різних економічних шкіл до визначення категорії „продуктивність праці”, яка відрізняється від близьких за змістом термінів - ефективність, результативність, інтенсивність праці. Найбільшим завданням даного дослідження відповідає трактування продуктивності праці як співвідношення обсягу продукції, робіт, послуг із затратами праці на їх виробництво чи виконання. Рівень продуктивності праці має обчислюватися затратами живої, конкретної праці. У зерновому виробництві аналіз затрат робочого часу виконується в розрізі технологічних операцій.

Визначено систему показників продуктивності праці у зерновому виробництві: вихід зерна в натуральному виразі з розрахунку на людино-годину; затрати праці в людино-годинах на виробництво 1 ц зерна; виробництво валової продукції зернових культур у грошовій оцінці в розрахунку на людино-годину, відпрацьовану у зерновому виробництві; виробництво зерна в натуральному чи вартісному виразі на середньорічного працівника.

Важливо контролювати затрати праці протягом року на окремих стадіях виробництва. Результативність праці при цьому характеризується обсягом виконаної роботи. Визначаються затрати праці на виконання окре-мих видів робіт (оранка, культивація, сівба, збирання врожаю тощо), а також на гектар посіву окремих сільгоспкультур, виконання норм виробітку.

Єдиним документом статистичної звітності, в якому містилася інформація про затрати праці на сільськогосподарське виробництво в розрізі культур, була форма № 50 с.г. - Основні економічні показники діяльності сільгосппідприємств. Однак починаючи з 2007 року статистична звітність сільгосппідприємств не включає показники затрат праці, і з цим не можна погодитись, враховуючи велике відставання порівняно з досягненнями інших країн, а також занедбаність економічної роботи в сільгосппідприємствах. Необхідно відновити дані про затрати праці у розрізі культур та продукції тваринництва з точністю до людино-години, а також повернути в економічні аналізи показник валової продукції сільгосппідприємств.

Крім того, при аналізі продуктивності праці необхідно враховувати, що затрати праці сільськогосподарських підприємств тепер не включають усі затрати. Якщо раніше господарства весь цикл робіт з вирощування культур здійснювали, як правило, власними засобами, то тепер для виконання різних операцій, насамперед збиральних, часто залучається техніка з інших організацій. Сільгосппідприємства оплачують послуги, але затрати праці, здійснені в інших організаціях, не враховуються.

У класифікації факторів продуктивності праці ще не склалися єдині методологічні підходи. Стосовно зернового виробництва доцільно виділяти дві укрупнені групи: 1) природно-кліматичні, які пов'язані з територіальним розміщенням виробництва та на які суттєво впливати неможливо; 2) економічні, які безпосередньо визначаються виробничою діяльністю сільськогосподарських підприємств - впровадженням науково обгрунтованих технологій, прогресивних форм організації виробничих процесів та оплати праці, структурними змінами тощо.

Основні залежні від виробників фактори підвищення продуктивності праці можна об'єднати наступним чином: а) удосконалення та поліпшення використання засобів механізації; б) підвищення урожайності зернових культур; в) організаційно-господарські заходи; г) контроль та облік робіт на вирощуванні зернових культур.

Динаміка продуктивності праці визначалася насамперед рівнем розвитку економіки країни. Зернова спеціалізація була традиційною для України ще з дореволюційних часів, коли посіви зернових значно переважали всі інші культури. Прослідковано динаміку зростання продуктивності праці протягом століть. У селянських господарствах на початку 20 століття затрачали на виробництво 1 ц зерна орієнтовно 4,85 люд.-дня, в 1925 - 1926 рр. - 3,0 люд.-дні, при нових технологіях стало можливим довести її у 1990 році до 0,8 люд.-год, у 2006 році - 1,37 люд.-год. Динаміка трудомісткості виробництва зернових культур показує різке зменшення затрат після 1960 року (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка трудомісткості зернових культур у сільськогосподарських підприємствах України, люд.-год/ц

Рік	Прямі затрати на 1 ц, год	Темп приросту (зменшення), %
		базисний	ланцюговий
1960	6,3	-	-
1965	3,53	-44,0	-44,0
1970	1,84	-70,8	-47,9
1975	1,69	-73,2	-8,2
1980	1,36	-78,4	-19,5
1985	1,16	-81,6	-14,7
1990	0,8	-87,3	-31,0
1995	1,23	-80,5	53,8
2000	1,96	-68,9	59,3
2005	1,45	-77,0	0
2006	1,37	-78,3	-5,5

Значний прогрес у галузі простежувався до 1990 року, а протягом наступного десятиріччя продуктивність праці суттєво знизилася.

У другому розділі - „Організація та трудомісткість виробничого процесу” проаналізовано технології виробництва зернових культур: традиційну - на матеріалах сільськогосподарських підприємств Шишацького району, ресурсозберігаючу - система „No-Till” та органічну в ПП „Агроеко-логія”. Основні особливості останньої: 1) захист грунту від зайвого розрихлювання, для чого підготовка його під усі культури проводиться на глибину посівного ложа (до 5 см), 2) застосування широкозахватних важких дискових борін і культиваторів, кільчасто-шпорових котків, зернових сівалок або сівалок прямого висіву; 3) норми внесення органічних добрив з розрахунку на напівперепрілий гній становлять не менше 11 - 12 т/га сівозмінної площі. Досвід ПП „Агроекологія” переконує, що із застосуванням органічного землеробства можливо не лише утримати врожайність на попередньому рівні, а навіть її підвищити. Практика госпо-дарства показала, що при ґрунтозахисній технології органічного землероб-ства потрібно, порівняно з традиційними, втричі менше часу на обробіток ґрунту, в 2 - 3 рази менше пального та в 10 разів - мінеральних добрив (вносяться тільки азотні з розрахунку 10 кг на 1 т органічних решток).

У дослідженні використано дані технологічних карт із сільськогосподарських підприємств Полтавської області та виданих збірників, які вважаються нормативною базою для складання конкретних карт у підприємствах. Загалом проаналізовано 46 технологічних карт, в тому числі 20 на вирощування озимої пшениці, по 5 - озимого жита, ярого ячменю, кукурудзи на зерно, гречки, 6 - ярої пшениці. Виділено чотири рівні ресурсного забезпечення виробництва зернових культур: високий, достатній, задовільний, низький. Для переважної більшості сільськогосподарських підприємств характерні низький та задовільний рівні забезпечення, що пов'язано із слабким фінансовим становищем підприємств та обмеженістю інвестицій. Задовільний рівень ресурсного забезпечення характеризується застосуванням технічних засобів - Т-150К, КШН-5,6, Агро3, МТЗ-80, УК 2, ПТС-4-887Б, ЗККШ-6А, МВД-900, ОП-200-2-01, ДОН-1500, ГАЗ 3307, низький - Т-150К, С-11У, КПСП-4, МТЗ-80, СЗ-3,6, ОП-200-2-01, МТЗ-80, ЖРС-4,7, СК 5 „Нива”. Групування карт за рівнем ресурсного забезпечення засвідчило високий його вплив на ефективність виробництва (табл. 2).

Таблиця 2 Затрати праці на вирощуванні озимої пшениці залежно від рівня ресурсного забезпечення, год на 1 га (2008 р.)

Група операцій	Рівень забезпечення
	високий	достатній	задовільний	низький
	Карти
	2,6,10,20	3,7,11	1,4,8,12	5,9,13,14,15,16,17,18,19
	Середня урожайність, ц/га
	73,5	69,0	42,75	34,22
	Затрати праці на 1 га, год.
Обробіток грунту	0,34	1,07	2,64	1,24
Внесення добрив	0,09	0,24	0,75	1,79
Сівба	0,24	0,85	0,98	2,11
Догляд за посівами	1,60	2,22	1,38	1,33
Збирання	2,62	2,45	6,00	8,08
Разом на 1 га, год.	4,88	6,83	11,74	14,55
на 1 ц, год.	0,07	0,10	0,26	0,44

Визначено перелік карт, які найбільше підходять для нинішніх типових умов господарювання в підприємствах Полтавської області. Встановлено, що технологічні карти з літературних джерел корисні як орієнтири для планування виробництва, але в конкретних сільськогосподарських підприємствах їх не можна брати за основу. Характерними їхніми недоліками є незіставність складу операцій; неврахування необхідних, або ж, навпаки, включення необов'язкових, рідко виконуваних операцій. Затрати часу у більшості опублікованих технологічних карт занижені та не узгоджуються з реальною ситуацією на виробництві.

Аналіз карт, розроблених у конкретних сільгосппідприємствах, показав, що, по-перше, вони у більшості господарств взагалі не складаються; по-друге, карти недостатньо враховують особливості вирощування сільськогосподарських культур на різних полях; по-третє, при зміні технологій та технічних засобів, природних умов норми не переглядаються.

Крім того, безпосередні виконавці робіт не ознайомлені з плановими затратами, не знають нормативів і не зацікавлені у пошуці резервів продуктивності праці. Недосягнення передбаченої картами продуктивності пояснюється помилками в організації праці та простоями техніки.

Аналіз технологічних карт дав можливість виділити основні фактори трудомісткості та погрупувати їх за такими характеристиками: а) попередника; б) технічних засобів (ширина захвату, місткість бункера комбайна, вантажопідйомність); в) поля (площа, конфігурація, опір грунту); г) норм висіву насіння, внесення добрив і засобів захисту; д) урожайності (густота хлібостою, забур'яненість); е) способів збирання (з розкиданням подрібненої соломи по полю, з транспортуванням її до місця скиртування) (табл. 3).

Таблиця 3 Фактори трудомісткості на вирощуванні зернових культур

Нормоутворюючі фактори	Обробіток грунту	Внесення мінеральних добрив	Сівба	Догляд за посівами	Збирання
Вантажопідйомність транспортних засобів	-	+	+	+	+
Відстань перевезень	-	+	+	+	+
Відстань перенесень	-	+	+	+	+
Густота хлібостою	-	-	-	-	+
Довжина гонів	+	+	+	+	+
Забур'яненість	-	-	-	+	-
Кількість машин в агрегаті	+	+	+	+	-
Конфігурація поля	+	+	+	+	+
Місткість бункера	-	-	-	-	+
Норма висіву насіння	-	-	+	-	-
Норма внесення добрив	-	+	-	+	-
Опір грунту	+	+	+	+	+
Попередник	+	+	-	-	-
Робоча швидкість агрегата	+	+	+	+	+
Соломистість	-	-	-	-	+
Спосіб збирання соломи	-	-	-	-	+
Спосіб руху агрегатів	+	+	+	+	+
Урожайність	-	-	-	-	+
Ширина захвату жатки	-	-	-	-	+

Особливо важлива роль розміру поля і відповідно довжини гонів, із збільшенням яких зростає робоча швидкість технічних засобів, зменшується час на розвороти. Крім того, від довжини гонів на збиранні зернових культур залежить спосіб руху агрегату, в зв'язку з цим і його виробіток. Важливо, отже не допустити подрібнення польових масивів.

Питома вага затрат праці на збиранні зернових культур при різних рівнях ресурсного забезпечення найвища, тому фактори, пов'язані з цим процесом, є основними. По-перше, це урожайність зернових - із її збільшенням продуктивність праці зростає, а нижчі норми виробітку перекриваються більшим урожаєм. По-друге, це густота хлібостою, яка визначається добутком кількості колосків на один метр на їх висоту, - із збільшенням густоти швидкість робочого агрегату зменшується, але достатня густота є ознакою високої урожайності. По-третє, спосіб збирання соломи - затрати праці вищі, якщо вона збирається в бункер, транспортується та скиртується, порівняно із технологією, коли солома розкидається по полю. Важлива при цьому соломистість урожаю - якщо вона висока, соломою причеп заповнюється швидше. Часто затрати на операції з соломою у збиральному комплексі виявляються найвагомішими.

При вивченні організації збиральних робіт використано методику теорії масового обслуговування, яка дозволяє визначити оптимальний склад комплексів, що сприяє мінімізації збитків від вимушених простоїв комбайнів і автомобілів. З цією метою проводилися спеціальні спостереження на збиранні озимої пшениці з використанням комбайнів СК-5 Нива, ДОН - 1500Б, Домінатор Клас Мега 208, 204 при різних способах збирання соломи: з розкиданням по полю чи з перевезенням до місця скиртування.

У третьому розділі - „Економіка й організація виробництва” продуктивність праці розглядається у зв'язку з іншими показниками ефективності виробництва. Частка витрат на оплату праці у собівартості зерна за останні роки значно скоротилася. У 1990 році у виробництві озимої пшениці вона становила 15,9 %, кукурудзи - 15,3 %. Залежно від ступеня залучення послуг сторонніх організацій загальні затрати праці істотно різняться. Використовуючи власну техніку, яка в більшості випадків є застарілою, підприємства не дотримуються строків сівби, збирання і т.д., що негативно впливає на результати. продуктивність зерновий дохідність

Регіональні відмінності в продуктивності праці та інших показниках ефективності показано в табл. 4.

Таблиця 4 Ефективність виробництва пшениці в сільгосппідприємствах України (2006 р.)

Зона, підзона	Урожайність, ц/га	Затрати на 1 га, люд.-год	Затрати на 1 ц, люд.-год	Виробнича собівартість 1 ц, грн.	Ціна реалізації 1 ц, грн.	Дохід на1 год, грн.	Рівень рентабельності, %
Східний Лісостеп	24,0	30,1	1,25	43,3	51,9	41,0	10,0
Центральний Лісостеп	31,0	38,7	1,25	44,1	55,8	41,4	15,3
Північний Степ	27,1	34,0	1,26	41,6	51,3	37,6	9,4
Південний Степ	27,7	36,7	1,32	41,1	52,3	35,6	10,7
Західний Лісостеп	22,5	42,4	1,89	49,2	55,8	25,8	4,0
Полісся	21,7	42,6	1,96	49,2	55,4	23,2	1,5
Карпати	22,8	62,7	2,74	62,5	61,5	17,6	-4,4
Україна	26,1	36,7	1,38	43,5	53,2	35,2	9,9

Трудомісткість виробництва кукурудзи на зерно дещо нижча порівняно з пшеницею, що пояснюється меншими затратами на збирання урожаю. Затрати праці на центнер нижчі порівняно з загальноукраїнськими показниками у Центральному Лісостепу на 15,1 %, Поліссі на 15,2 % та Східному Лісостепу на 11,6 %. Чітко прослідковується залежність між показниками продуктивності праці та рівня рентабельності при майже однакових цінах реалізації. Найкращі результати відповідають підзоні Східного Лісостепу, яка представлена Полтавською, Харківською та Сумською областями.Малоефективне вирощування кукурудзи на зерно у зоні Карпат, де кліматичні умови, розміри полів та рельєф місцевості не дозволяють мати низьку трудомісткість. Вирощування кукурудзи на зерно в Україні в 2006 році в цілому було рентабельним, але прибутковість зменшувалася паралельно із збільшенням трудомісткості продукції.

Вирішальними факторами ефективності є урожайність та розміри виробництва. Так, у сільськогосподарських підприємствах Полтавської області за 2004 - 2006 рр. з середньою посівною площею 198 га та урожайністю 12,1 ц/га затрати праці на 1 ц склали 2,0 люд.-год., тоді як у підприємствах з площею 379 га та урожайністю 54,6 ц/га - 0,4 люд.-год.

Організацію виробництва детально вивчено у ПП „Агроекологія” та СТОВ „Воскобійники” Полтавської області. Дані господарства великі за площами (відповідно 16400 га та 8413 га ріллі), причому обидва включають підрозділи, які знаходяться на значній відстані (20 - 25 км) один від одного. У кожному три відділки, які суттєво відрізняються за площею посівів, наявністю та станом техніки. В результаті нерівномірності забезпечення підрозділів земельними, технічними та трудовими ресурсами показники ефективності, зокрема, продуктивності праці суттєво відрізнялися. Відділок № 1, який найбільш енергетично оснащений та забезпечений земельними ресурсами, має найкращі показники ефективності. Завдяки наявності власних необхідних технічних засобів виробничі операції здійснюються вчасно, при цьому додаткових затрат на транспортування тощо практично немає.

При виконанні робіт найбільш складного збирального комплексу в підприємстві заохочується своєчасне виконання сезонного завдання, скорочення строків збирання та зменшення втрат урожаю. Однак у сільгосппідприємствах немає зв'язку заробітку працівників з кінцевими результатами виробництва - урожайністю та собівартістю продукції.

Джерелом коштів на оплату праці повинен бути валовий дохід. Дохідність праці визначається різницею між ціною реалізації та витратами на одиницю продукції без оплати праці, яка ділиться на її трудомісткість.

Зернове виробництво є одним із найбільш дохідним. У 1990 році частка оплати праці у їхньому доході становила близько половини. За рахунок цього підтримувалася оплата праці в інших галузях. Після 1990 року реалізаційні ціни зросли значно менше порівняно із збільшенням витрат, через що дохідність праці істотно знизилася, зокрема вдвічі по кукурудзі на зерно і дещо меншими темпами по пшениці та ячменю.

В останні роки значно зросла частка виробництва зерна у особистих господарствах населення (в Полтавській області з 3,5 % у 1985 році до 16,4 % у 2009 році) у зв'язку із скороченням виробництва у сільськогосподарських підприємствах і необхідністю компенсувати втрати у доходах селян. Виконано дослідження ефективності вирощування озимої пшениці в сімейному господарстві в с. Харенки Шишацького району із присадибною ділянкою 0,8 га. Розподіл площі в господарстві був такий: 0,4 га - під посів озимої пшениці; 0,15 га - для кукурудзи на зерно; 0,25 га - для картоплі.

У всіх випадках виробництво зерна здійснювалося з більшою чи меншою участю сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств. Розглянуто три варіанти організації вирощування, які відрізняються процесом збирання.

1. Пряме комбайнування. Переважно використовується комбайн СК-5 „Нива”, зерно нагромаджується в бункері, солома розкидається по полю. Комбайн під'їжджає до двору та висипає зерно на розстелену поліетиленову плівку. Переносять зерно відрами у комору на відстань 5-10 м.

2. Роздільне двофазове збирання. Пшеницю скошують у валки агрегатом МТЗ-80 та ЖТС-6А. Досить суттєві затрати праці при складанні валків у копицю для просихання. Через 4-5 днів (але іноді затягується надовго) відбувається обмолот комбайном СК-5 „Нива”.

3. Роздільний двофазовий спосіб, який відрізняється від попереднього тим, що скошують пшеницю вручну із вкладанням покосів у рівні рядочки. Через певний час зібрану масу складають у копицю та обмолочують комбайном СК-5 „Нива”.

В основному у особистих селянських господарствах збирання урожаю відбувається за третім варіантом. Значні затрати праці припадають на збирання соломи, яке здійснюється роздільним способом. Чим більша частка робіт виконується залученими засобами, тим вигідніше виробництво для господарів, при тому що продуктивність праці низька (табл. 5).

Таблиця 5 Ефективність виробництва зерна озимої пшениці в особистому господарстві (Лега Галина Семенівна), площа 0,4 га, урожайність 40 ц/га

Показник	Варіанти збирання
	Пряме комбайнування	Роздільне комбайнування	Роздільне збирання (перша операція вручну)
Затрати праці, люд.-год:	83,9	117,5	182,73
на 1 га	209,75	293,75	456,83
на 1 ц	5,25	7,35	11,42
Всього витрат, грн.	1160,5	1270,5	1160,5
у тому числі
Насіння	90	90	90
Органічні добрива	360	360	360
Малоцінні та швидкозношувані предмети	30	30	30
Послуги сторонніх організацій:
у т.ч. оранка залученим трактором	250	250	250
культивація залученим трактором	150	150	150
посів	50	50	50
скошування та обмолот	125	225	125
Накладні витрати	105,5	115,5	105,5
Виручка від реалізації продукції, грн.	2512,96	2512,96	2512,96
Дохід від реалізації продукції, грн.	1352,46	1242,46	1352,46
Дохід на 1 люд.-год.	16,12	10,57	7,40

Для підвищення ефективності виробництва зерна в господарствах населення доцільно кооперувати їхню діяльність із сільгосппідприємствами.

Здійснено прогнозування трудомісткості виробництва зернових у підприємствах методом екстраполяції від 2000 року з використанням лінійного та логарифмічного рівнянь. Трудомісткість зернових культур на 2015 рік прогнозується 0,87 люд.-год. на 1 ц (у 1990 р. - 0,8, у 2000 році - 3,96, у 2006 році - 1,72 люд.-год.). Станом на 2015 рік прогнозується вирощування зернових культур у сільгосппідприємствах України на площі 9,69 млн. га (що становитиме близько 50% у структурі посівів сільськогосподарських культур), урожайність 33,96 ц/га, при цьому загальні затрати праці становитимуть 34399,5 тис. люд.-год, тоді як у 2010 році з розрахунку на ту ж площу затрати склали 36899,94 тис. люд.-год. Передбачено, що частка оплати послуг сторонніх організацій зростатиме в середньому на 1,3 %.

Висновки

Теоретичне осмислення та узагальнення аналітичних досліджень продуктивності праці дозволило вирішити основні завдання дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети, що полягає в обґрунтуванні теоретичних і методологічних положень та виявлення резервів підвищення продуктивності праці на виробництві зернових культур у сільськогосподарських підприємствах України:

1. Дослідження продуктивності праці у виробництві зернових культур доцільно проводити за непрямим показником - трудомісткістю, оскільки її можна розкладати на показники затрат праці на 1 ц та на 1 га, вона легко аналізується. Трудомісткість виробництва зернових культур розглянута в розрізі 4 груп операцій: передпосівний обробіток, сівба, догляд за посівами та збирання. Кожна група включає низку технологічних операцій, особливо значна їх кількість у процесі збирання.

2. Аналіз продуктивності праці потребує достатньої інформаційної бази. У зв'язку з цим необґрунтованим вважаємо вилучення у 2007 році із звітності підприємств показників валової продукції та затрат праці на виробництво різних видів продукції.

3. В нових умовах господарювання все ширше практикується залучення послуг сторонніх організацій для виконання сільськогосподарських робіт. У результаті звужується інформація, необхідна для визначення продуктивності праці, оскільки: по-перше - участь залученої робочої сили не враховується в середньорічній чисельності працівників; по-друге - їхні затрати праці не показані в облікових документах. Оскільки статистична інформація не дозволяє аналізувати затрати праці в повному обсязі, актуальним є дослідження по технологічних картах, де відображаються всі операції по вирощуванню зернових культур.

4. Основні фактори продуктивності праці у зерновому виробництві доцільно класифікувати таким чином: а) удосконалення технології та механізації виробництва; б) підвищення урожайності; в) раціональна організація виробництва. Вагомим чинником є також природно-кліматичний фактор, який пов'язаний з територіальним розміщенням виробництва і можливості впливу на який обмежені. Загалом краща результативність досягається у Східному Лісостепу (Полтавська, Сумська та Харківська області), що пояснюється і вищою врожайністю і найнижчими затратами праці на одиницю площі. Значну роль тут відіграє об'єктивний чинник - природно-кліматичні умови, зокрема якість грунтів.

5. Аналіз динаміки трудомісткості виробництва зернових культур показав різку тенденцію до зниження її від 1960 до 1990 року з 6,3 люд.-год. до 0,8 люд.-год. Це пояснюється застосуванням більш досконалої та ресурсозберігаючої техніки, раціональної організації праці, впровадженням нових технологій. Період - з 1990 року до 2000 року - характеризується зростанням трудомісткості виробництва зернових культур. Після 2000 року спостерігається поступове зниження трудомісткості.

6. Відмінності в результатах діяльності різних сільськогосподарських підприємств величезні. По затратах праці вони досягають десятків разів. У Полтавській області групування за показниками трудомісткості вирощування озимої пшениці показало, що 34,2 % валового збору вироблялося господарствами з найменшими затратами праці.

7. Збільшення посівних площ та урожайності у підприємстві сприяє зниженню затрат праці, собівартості продукції та підвищенню рентабельності виробництва.

8. Зв'язок трудомісткості та собівартості виявляється паралельною зміною обох показників в одному напрямку. Раціональні додаткові вкладення (наприклад, на кращі сорти насіння, добрива) сприяють зростанню урожайності, що забезпечує зменшення затрат праці на одиницю продукції та її здешевлення. Нерідко підвищення витрат на оплату праці внаслідок переходу на ручне виконання окремих робіт (навантажувально-розвантажувальні, сортове прополювання тощо) перевищує економію на механізованих операціях.

9. Виконано аналіз технологічних карт із окремих сільгосппідприємств та виданих збірників. Виявлено, що у переважній більшості підприємств використовують не ті засоби виробництва, які передбачені в картах із збірників. У картах часто опущені необхідні операції. Найчастіше це роботи по внесенню органічних добрив; підготовці мінеральних добрив, хімікатів і насіння; навантаження, доставка насіння, води, засобів захисту рослин; очищення, сортування та сушіння зерна; обкошування крайових смуг, прокошування загінок при збиранні; обстеження посівів для виявлення зараження і пошкодження рослин. Водночас в окремих картах передбачені необов'язкові, рідко виконувані роботи, як-от мульчування грунту, вирівнювання поверхні поля, провішування лінії першого проходу сівалок тощо. Деякі карти розраховані на малодосяжну врожайність - 60 - 82 ц/га. У результаті трудомісткість виробництва зерна у більшості карт занижена і не зіставна з реальними затратами господарств. Пропоновані технологічні карти з літературних джерел корисні для орієнтування виробничників, однак вони не можуть бути основою для планування, організації виробництва, аналізу ефективності вирощування різних культур.

10. Виділено чотири рівні ресурсного забезпечення виробництва зернових культур: високий, достатній, задовільний, низький. Для переважної кількості сільськогосподарських підприємств характерні низький та задовільний рівні забезпечення, що пов'язано із слабким фінансовим становищем підприємств та недостатнім зовнішнім інвестуванням. Затрати праці на 1 га між високим та низьким рівнями відрізняються приблизно в 3 рази.

11. При виконанні найбільш трудомісткого збирального комплексу неминучі простої комбайнів за відсутності біля них автомашин та транспорту, якщо він очікує завантаження. Для зменшення затрат часу комбайнерів і шоферів доцільно виконувати розрахунки складу збиральних комплексів залежно від урожайності та часу на транспортування зерна з використанням методу масового обслуговування.

12. Виконано дослідження ефективності вирощування озимої пшениці в сімейному господарстві. Розглянуто три варіанти організації вирощування. При більшому залученні механізованої техніки сімейне господарство має вищий дохід. Вирощування зернових на присадибних ділянках виявляється вигідним для селян, однак продуктивність праці тут значно нижча, як у сільськогосподарських підприємствах.

13. Передбачається, що у 2015 році при вирощуванні зернових на площі 9,69 млн. га та урожайності 39,04 ц/га, загальні затрати складуть 34400 тис. люд.-год., а в розрахунку на 1 га 34,61 люд-год., на 1 ц - 0,87 люд.-год.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Лега О. В. Взаємозв'язок між оплатою і продуктивністю праці на виробництві пшениці / О. В. Лега // Економіка : проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / за ред. А.А. Покотілова. В 5 т., Т.ІІ. - Д. : ДНУ, 2008. - Вип. 238 - С. 314 - 320.

2. Лега О. В. Динаміка виробництва зерна у Полтавській області / О. В. Лега // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства : Економічні науки. - Х. : ХНТУСГ, 2008. - Вип. 70. С. 142 - 146.

3. Лега О. В. Економічна ефективність вирощування озимої пшениці / О. В. Лега // Вісник наукових праць Харківського національного аграрного університету / за ред. В.П. Мартьянова, - Х. : ХНАУ, 2007. - С. 230 - 235.

4. Лега О. В. Ефективність ґрунтозахисних технологій виробництва пшениці у Полтавській області / О. В. Лега // Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету „Наука і економіка” / за ред. З. Ф. Бринзі, - Хмельницький : 2008. - Вип. 1 (9). - С. 220 - 224.

5. Лега О. В. Продуктивність праці виробництва зернових: регіональний аспект / О. В. Лега // Збірник наукових статей ХНЕУ / за ред. В.С. Пономаренко, Х : ХНЕУ. - 2009. - № 12. - С. 89-90.

6. Лега О. В. Продуктивність праці і собівартість виробництва кукурудзи на зерно / О. В. Лега // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства : Економічні науки. - Х. : ХНТУСГ. - 2008. - Вип. 72. - С. 246 - 251.

7. Лега О. В. Продуктивність праці як фактор ефективності виробництва зернових культур Полтавщини / О. В. Лега // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету, Кам'янець - Подільський, 2007. - С. 105 - 107.

8. Лега О. В. Розвиток господарств населення в регіоні / О. В. Лега // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету / за ред. В. Г. Ткаченко. - Луганськ: Вид-во ЛНАУ., 2006. - № 62. - С. 76-80.

9. Лега О. В. Сутність продуктивності праці / О. В. Лега // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства : Економічні науки. - Х. : ХНТУСГ, 2007. - Вип. 55. - С. 109 - 114.

10. Лега О. В. Фактори продуктивності праці / О. В. Лега // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. - Х.: ХНТУСГ, 2009. - Вип.83. - С. 153 - 158.

Матеріали наукових конференцій:

11. Лега О. В. Продуктивність праці як фактор формування загального рівня ефективності виробництва / О. В. Лега // Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах : Всеукраїнської наук.-прак. конф. - тези доповідей, К. : НУХТ, 2006 - С. 131.

12. Лега О. В. Продуктивність праці у формуванні ефективності виробництва зернових культур Полтавщини / О. В. Лега : Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід / Полтава. - РВВ ПДАА, 2007. - С. 36 - 37.

13. Лега О. В. Аналіз продуктивності праці у системі управління виробничою діяльністю підприємства / О. В. Лега // Збірник тез доповідей учасників V наукової конференції, присвяченої пам'яті д.е.н., професора, заслуженого діяча науки і техніки України О. С. Бородкіна. - Київ. - С. 210.

14. Лега О. В. Трудомісткість виробництва зернових культур / О. В. Лега // Невідкладні заходи із завершення реформування АПК і зростання його ефективності шляхом трансферту інновацій: Всеукраїнської наук.-практ. конф. - збірник тез доповідей, Тернопіль : ТІ АПВ УААН, 2008. - С. 124 - 127.

15. Лега О. В. Взаємозв'язок між продуктивністю праці та її оплатою на виробництві зернових культур України / О. В. Лега // Матеріали міжнародної наук.-теорет. конф. молодих учених і студентів Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери. В 3-х томах. - Т.2. - Донецьк : ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”, 2008. - С. 150 - 152.

16. Лега О. В. Екологобезпечне виробництво зернових культур / О. В. Лега // Актуальні проблеми життєдіяльності суспільства: Всеукраїнської наук.-техн. конф. молодих вчених і спеціалістів - тези наукових доповідей, Кременчук, 2008. - С. 159 - 161.

17. Лега О. В. Грунтозахисні технології виробництва зернових Полтавської області / О. В. Лега // Екологічне підприємництво в АПВ: міжнародної наук. - практ. конф. - тези доповідей, ТДАУ. - 2008. - С. 66-68.

18. Лега О. В. Продуктивність праці виробництва зернових культур / О. В. Лега // Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу / Збірник наукових праць, Том 2. - Полтава: ПДАА, 2008. - Вип. 6. - С. 45 - 48.

19. Лега О. В. Поділ і кооперація в зерновому виробництві / О. В. Лега // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин. - Умань : УДАУ, 2009. - С. 236 - 237.

Анотація

Лега О.В. Продуктивність праці у виробництві зернових культур. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки”, Київ, 2011.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних і методичних положень та виявленню резервів підвищення продуктивності праці при виробництві зернових культур у господарствах України. У дисертації обґрунтовано методику обчислення та аналізу продуктивності праці в зерновому виробництві, проаналізовано рівень продуктивності праці при виробництві різних зернових культур у сільгосппідприємствах. Узагальнено та систематизовано підходи до класифікації факторів і резервів продуктивності праці в галузі. Визначено оптимальні технології виробництва зернових культур з точки зору продуктивності праці та розраховано вплив факторів, що формують трудомісткість виробництва. Обґрунтовано трудомісткість виробництва зернових культур при різних варіантах його організації в особистих селянських господарствах.

Ключові слова: праця, продуктивність праці, трудомісткість, ефективність, резерв, фактор, зернові культури, сільськогосподарські підприємства.

Аннотация

Лега О.В. Производительность труда в производстве зерновых культур. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам економической деятельности). - Национальный научный центр „Институт аграрной экономики”, Киев, 2011.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических и методических положений и выявлению резервов повышения производительности труда при производстве зерновых культур в хозяйствах Украины.

Анализ производительности труда в производстве зерновых культур выполнялся по непрямому показателю - трудоемкости, позволяющему раскладывать ее на затраты труда по отдельным операциям и детально анализировать. Трудоемкость рассмотрена в разрезе 4 групп операций: предпосевная обработка почвы, посев, уход за посевами и уборка урожая.

Анализ производительности труда требует достаточной информационной базы. В связи с этим считаем необоснованным исключение в 2007 году из отчетности предприятий показателей валовой продукции и затрат труда на производство разных видов продукции.

Основные факторы производительности труда в зерновом производстве рассмотрены в составе таких груп: а) совершенствование технологии и механизации производства; б) повышение урожайности; в) рациональная организация производства. Весомым является также природно-климатический фактор, который связан с территориальным размещением производства.

Производительность труда постепенно возрастала до 1990 года, когда благодаря применению более совершенной и ресурсосберегающей техники, рациональной организации труда, внедрению новых технологий затраты труда снизилась до 0,8 чел.-час. на 1 ц зерна. В 2006 году они составляли 1,37 чел.-час.

Значительно возросло привлечение техники со стороны, затраты при этом не учитываются. Определена степень самостоятельности предприятий и целесообразность использования привлеченных средств в условиях ограниченности собственных возможностей.

В исследовании использованы данные технологических карт отдельных сельскохозяйственных предприятий Полтавской области и опубликованных в соответственных сборниках. В целом проанализировано 46 технологических карт, в том числе 20 на выращивание озимой пшеницы, по 5 - озимой ржи, ярового ячменя, кукурузы на зерно, гречихи, 6 - яровой пшеницы.

Выделено четыре уровня ресурсного обеспечения производства зерновых культур: высокий, достаточный, удовлетворительный, низкий. Для подавляющего большинства сельскохозяйственных предприятий характерны низкий и удовлетворительный уровни, что связано со слабым финансовым положением предприятий и ограниченностью инвестиций. Анализ показал, что при применении совершенной механизированной технологии затраты труда на 1 единицу площади зерновых сокращаются примерно втрое.

При организации наиболее трудоемкого уборочного комплекса неминуемы простои комбайнов при отсутствии около них автомаши...