Інфраструктура ринку праці та напрями її удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМЕНІ М.В. ПТУХИ

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інфраструктура ринку праці та напрями її удосконалення

Марченко Ірина Сергіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Національної академії наук України.

Науковий керівник:доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Лісогор Лариса Сергіївна,

Інститут демографії та соціальних досліджень

ім. М.В. Птухи НАН України,

завідувач відділу економіки праці.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук,

професор

Петрова Ірина Леонідівна,

Університет економіки та права «КРОК»,

завідувач кафедрою менеджменту та маркетингу;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Покрищук Валерій Олександрович,

Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Мінпраці України і НАН України,

завідувач відділу прогнозування ринку праці і політики зайнятості населення

Захист відбудеться «30» червня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 247. 01 Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий «28» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук С. В. Полякова

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринок праці є невід'ємною частиною економічної системи, оскільки саме на ринку праці відбувається формування, розподіл та відтворення робочої сили. Наразі, коли одним із вирішальних факторів розвитку будь-якої економіки стає людський капітал, питання ефективного функціонування ринку праці набувають усе більшої актуальності.

Зміни в орієнтирах суспільного поступу, що обумовлюють необхідність впровадження інновацій у всіх сферах людської діяльності, призводять до трансформаційних зрушень у перебігу економічних процесів та підходах до їх розуміння. Ринок праці не є винятком: протягом останніх десятиліть підходи до природи праці, зайнятості, мотивації та інших аспектів його функціонування неодноразово кардинально змінювались. Одними із найбільш дискусійних питань і досі залишаються питання, що стосуються інфраструктурної підтримки ринку праці. Нормальне функціонування та розвиток ринку праці неможливі без ефективної інфраструктурної підтримки, адже саме через інфраструктуру має забезпечуватися ефективна взаємодія між попитом та пропозицією робочої сили. Перехід від індустріальної до інформаційної стадії розвитку економіки призводить до змін характеру зайнятості, створюючи додаткову мінливість у функціонуванні ринку праці. За таких обставин роль інфраструктурної підтримки на ринку праці актуалізується ще більше.

В Україні формування повноцінного ринку праці, а отже і його інфраструктури, почалося лише на початку 90-их років минулого століття і триває до цього часу. Відсутність системності у формуванні та розвитку інфраструктури українського ринку праці ускладнює функціонування та створює перешкоди для її ефективного розвитку, що обумовлює актуальність дослідження питань інфраструктурної підтримки ринку праці.

Значний внесок у розробку наукових підходів щодо функціонування ринку праці зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, М.І. Долішний, Т.А. Заяць, Є.П. Качан, А.Г. Коровкін, Е.М. Лібанова, Л.С. Лісогор, В.В. Онікієнко, І.Л. Петрова, В.М. Петюх, В.О. Покрищук, Л.Н. Рудньова, Дж. Шмід (G.Schmid), К. Шеман (К. Schцmann).

На дослідженні теоретичних засад функціонування інфраструктурної підтримки ринку праці зосереджені роботи Д. Аутора (David H. Autor), К. Беннера (Chris Benner), П.Ю. Бєлєнького, І.І. Лагунової, П.П. Мазурка, П.Г. Постнікова, Т.М. Ружелович, Д.І. Хлебович.

Практичним аспектам функціонування підсистем інфраструктури ринку праці приділено значну увагу у наукових працях А.Е. Гердюша, Дж. Конінга (J. De Koning), Е.С. Кривова, О.О. Кучинської, Дж. Мазза (J.Mazza ), Т. Пхана (Т.Phan), Р. Казиса (R. Kazis), А. Накамури (A. Nakamura).

Незважаючи на те, що результати зазначених вище досліджень висвітлюють важливі аспекти функціонування ринку праці та його інфраструктури, можна констатувати, що підходи до ідентифікації інфраструктурної складової ринку праці та оцінки її ефективності як у теоретичному, так і у методичному аспектах розроблені недостатньо і потребують подальшого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках науково-дослідних робіт Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за темами: "Соціально-демографічні структури українського суспільства" (Постанова Бюро Відділення економіки НАН України від 11 травня 2006 р. №5, державний реєстраційний номер 0106U006890, 2007-2009 рр.); "Формування механізму реструктуризації зайнятості як передумова реалізації інноваційної моделі розвитку" (Розпорядження Президії НАН України від 19.03.2008р., № 85, державний реєстраційний номер 0108U003051, 2008 р.), у межах якої дисертантом досліджувалися основні проблеми функціонування державної складової інфраструктурної підтримки ринку праці.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних і прикладних засад дослідження інфраструктури ринку праці (ІРП) та наукове обґрунтування перспектив покращення її функціонування. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких завдань дослідження:

поглибити теоретичні положення дослідження інфраструктури ринку праці та визначити стратегічні цілі її функціонування;

удосконалити класифікацію послуг та розробити методологічні підходи щодо аналізу інфраструктури ринку праці;

дослідити специфіку взаємодії елементів інфраструктури ринку праці;

здійснити аналіз особливостей формування та функціонування системи інфраструктури ринку праці та її підсистем;

обґрунтувати можливості застосування інноваційних форм інфраструктурної підтримки ринку праці;

проаналізувати вплив світової фінансової кризи на інфраструктуру ринку праці; інфраструктура ринок праця

розробити основні напрями удосконалення функціонування інфраструктури ринку праці.

Об'єктом дослідження є функціонування інфраструктури ринку праці.

Предметом дослідження є особливості трансформаційних зрушень у функціонуванні та регулюванні інфраструктури ринку праці.

Методи дослідження. У ході виконання дисертаційного дослідження було використано такі наукові методи пізнання: абстрактно-логічний, синтез та аналіз (при формулюванні ключових понять дисертаційної роботи); системний аналіз (для формування чотирьохрівневої системи аналізу інфраструктури ринку праці); статистичний аналіз (для опрацювання масиву емпіричних даних щодо функціонування інфраструктури ринку праці України); економетричний аналіз (для побудови моделі конфігурації ІРП України); кластерний аналіз (для виділення груп регіонів України із різними профілями навантаження незайнятих на одне вільне робоче місце за професійними групами); матричний аналіз (для позиціювання регіонів України за показником дисбалансу ринку праці та його динамікою); графічний метод (для подання результатів виявленої регіональної диференціації інфраструктури ринку праці України).

За основу емпіричної бази дослідження взято дані Державного комітету статистики України, Державної служби зайнятості України, статистичну інформацію з основних соціально-економічних показників функціонування ринку праці зарубіжних країн, результати вибіркових обстежень функціонування організацій інфраструктурної підтримки ринку праці. Нормативно-правовою основою дослідження були законодавчі та нормативні документи міжнародних організацій, документи чинного законодавства України та інших держав.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретико-методологічних положень та розробці науково-прикладних рекомендацій щодо покращення функціонування інфраструктури ринку праці, що мають забезпечити збалансований розвиток ринку праці з урахуванням сучасних суспільно-економічних викликів та сприятимуть ефективному формуванню та використанню людського капіталу.

Основні результати дисертаційної роботи, що характеризують наукову новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

формалізовано модель конфігурації інфраструктури регіональних ринків праці України, що дає змогу визначити ступінь впливу різних чинників на охоплення ринку праці послугами державних посередників;

удосконалено:

трактування поняття "інфраструктура ринку праці", яке, на відміну від попередніх, визначає її як процес надання послуг суб'єктам ринку праці, пов'язаних з отриманням інформації щодо ринкової кон'юнктури на всіх стадіях обігу робочої сили (формування, купівлі-продажу та використання) та коригуванням обсягів попиту та пропозиції з метою удосконалення функціонування ринку праці;

визначення стратегічних цілей функціонування інфраструктури ринку праці, спрямованих на оптимізацію інформаційних потоків на ринку праці з метою посилення його прогностичної функції, забезпечення збалансованості попиту та пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі та відповідного коригування політики на ринку праці з урахуванням необхідності реалізації концепції безперервного навчання;

класифікацію елементів інфраструктури ринку праці, що, на відміну від функціонального підходу, дає змогу виокремити за формами власності державних, заснованих на членській участі та приватних посередників, за сферами впливу на суб'єктів ринку праці - чистих посередників, постачальників робочої сили та посередників, що змінюють попит або пропозицію на ринку праці;

підходи щодо аналізу ІРП, що дало можливість сформувати чотирьохрівневу систему аналізу та здійснити типологізацію регіонів за профілями навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце за групами професій, що забезпечуватиме ефективний вплив регулюючих (саморегулюючих) організацій на функціонування інфраструктури ринку праці на різних рівнях;

методичні підходи до оцінки структурного дисбалансу на ринку праці, що дає змогу визначити розриви у структурних співвідношеннях за окремими сегментами ринку праці та конкретизувати напрями забезпечення збалансованості обсягів попиту та пропозиції робочої сили;

набули подальшого розвитку:

система взаємодії та принципи регулювання діяльності елементів інфраструктури ринку праці, які націлено на забезпечення саморегулювання та співпраці різних елементів ІРП, що дозволить покращити функціонування як окремих підсистем ІРП, так і ринку праці в цілому;

підходи до визначення пріоритетів діяльності інфраструктурних посередників, які, на відміну від поширених, передбачають перехід від суто посередницьких функцій до концентрації на наданні повного обсягу послуг на всіх фазах обігу робочої сили, актуалізацію освітніх послуг, поширення стратегічної співпраці з клієнтами, запровадження принципів "клієнт-орієнтованого" управління;

напрями поліпшення інформаційного забезпечення інфраструктурної підтримки ринку праці шляхом розширення "інформаційного поля" (використання нових джерел та методів збору інформації) та напрями ефективного функціонування державної та приватної підсистем ІРП через запровадження інноваційних методів організації їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в ході дослідження підходи, методи та результати є методичними засадами процесу формування та розвитку інфраструктурної підтримки ринку праці. Викладені у дисертації теоретико-методологічні положення і висновки можуть бути використані для наукового обґрунтування та підготовки відповідних законодавчих актів, документів програмного характеру, спрямованих на забезпечення формування та розвитку інфраструктури ринку праці України.

Практичне значення отриманих результатів дослідження підтверджується відповідними довідками. Результати виконаних наукових досліджень, які стосуються розвитку українського ринку праці в умовах економічної кризи використані Державним центром зайнятості України для розробки рекомендацій щодо удосконалення державної політики зайнятості в Україні (Лист № ДЦ-07-8268/0/6-08 від 24.12.2008 р.). Пропозиції щодо застосування зарубіжного досвіду ліцензування приватних посередників на ринку праці використані у роботі Департаменту розвитку соціальної та гуманітарної сфери Міністерства економіки України під час опрацювання проектів нормативно-правових актів щодо державного регулювання працевлаштування громадян (Лист № 3401-24/584 від 24.09.2010 р.). Пропозиції надані автором щодо можливостей використання світового досвіду регулювання приватних посередників на ринку праці України запроваджені у роботу Департаменту розвитку соціальної та гуманітарної сфери Міністерства економіки України (довідка № 3401-19/718 від 22.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійно виконаних наукових досліджень, в якій викладено наукові ідеї автора, запропоновано новий підхід до вирішення наукового завдання покращення функціонування інфраструктури ринку праці. Внесок здобувача в наукових роботах, опублікованих у співавторстві, конкретизовано в списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми управління людськими ресурсами та маркетингу в контексті стратегії розвитку України" (Донецьк - Святогорськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці" (Полтава, 2007 р.), Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції "Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи", (Львів, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" (Дніпропетровськ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження та розвитку трудового потенціалу регіонів" (Тернопіль, 2009 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів" (Хмельницький - Сатанів, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів "Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств України" (Кіровоград, 2009 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції "Управління персоналом у XXI столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці" (Полтава, 2010 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 10 наукових праць, з них 2 частини в колективних монографіях (у співавторстві), 3 статті у фахових виданнях, 1 стаття у співавторстві в інших виданнях, 4 публікації за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,59 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту - 182 сторінки. Дисертація містить 7 таблиць, 35 рисунків, 5 додатків на 22 сторінках, список використаних джерел із 173 найменувань на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні засади функціонування інфраструктури ринку праці" розглянуто еволюцію наукових поглядів та проблеми сучасних методологічних засад функціонування інфраструктури ринку праці, визначено основні функції та елементи інфраструктури ринку праці, проведена класифікація інфраструктурних елементів на ринку праці.

Проведене узагальнення історичного розвиту ринку праці свідчить про доцільність та важливість існування його невід'ємної складової - ІРП. Головною передумовою для появи та розвитку інфраструктурних посередників на ринку праці визначено збільшення його мінливості, що породжує додаткові виклики для суб'єктів ринку праці. Саме ІРП відкриває можливості для останніх щодо передачі ризиків, скорочення трансакційних витрат та залучення до високоякісних соціальних мереж.

З іншої сторони, проведений аналіз існуючих теоретичних поглядів на сутність ІРП надав можливість представити власне визначення ІРП, в основі якого лежить розширене розуміння природи ринку праці та інформатизований підхід. Під "інфраструктурою ринку праці" пропонується розуміти процес надання послуг суб'єктам ринку праці, пов'язаних з отриманням інформації щодо ринкової кон'юнктури на всіх стадіях обігу робочої сили (формування, купівлі-продажу та використання) та коригуванням обсягів попиту та пропозиції з метою удосконалення функціонування ринку праці. ІРП визначається як невід'ємна частина ринку праці.

На конфігурацію та розвиток ІРП впливають фактори зовнішнього та внутрішнього середовища. Серед факторів зовнішнього середовища (тобто таких, які опосередковано впливають на ІРП через зміну кон'юнктури ринку праці) можна виділити три основні групи: економічні, соціально-демографічні та інноваційні. Внутрішні ж фактори пов'язані зі зміною чи розвитком одного з елементів інфраструктури ринку праці або введенням нових інститутів.

Постійне ускладнення механізмів та інструментів ринку праці, розширення його функцій, що відбувається внаслідок інноваційних змін в економіці та суспільстві, супроводжується еволюцією його інфраструктури. Нині ІРП виконує не просто роль посередника в процесі купівлі-продажу робочої сили, а й впливає на попит і пропозицію на ринку праці з метою забезпечення його ефективного функціонування. Для більш чіткого розуміння напрямів розвитку ІРП доцільно сформулювати стратегічні цілі її функціонування. Вони полягають у забезпеченні оптимізації інформаційних потоків на ринку праці з метою посилення його прогностичної функції (через агентства працевлаштування, державні служби зайнятості, консалтингові фірми), забезпеченні збалансованості попиту та пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі (через систему профорієнтації, систему середньої та вищої професійної освіти, тренінгові фірми тощо) та відповідному коригуванні політики на ринку праці з урахуванням необхідності впровадження концепції безперервного навчання.

Таким чином, інфраструктура ринку праці представлена як підсистема цього ринку, що забезпечує виконання функцій формування, розподілу, обміну та споживання робочої сили (рис.1). Вона є складним соціально-ринковим механізмом, ефективність функціонування якого визначає ефективність всього ринку праці.

Ускладнення ролі ІРП призводить до змін у діяльності організацій, які складають інфраструктуру ринку праці: поряд із класичними послугами (підтримка під час пошуку роботи, працевлаштування пошукувачів та підбір персоналу) виникають нові похідні послуги (профілювання робочих місць та оцінка навичок, послуги з навчання, маркетингові дослідження ринку праці, соціальні та бізнес-послуги). У багатьох випадках, останні можуть виконувати домінуючу роль в ефективному обслуговуванні зустрічі відповідного пошукувача та вакансії.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 1. Інфраструктурні послуги на ринку праці

Також на противагу простому, разовому наданню послуг поширюється стратегічна співпраця із клієнтами (надання послуг для пошукувачів на всіх етапах кар'єри та для роботодавців на всіх етапах життєвого циклу організації); створюються більш персоніфіковані набори послуг для різних типів клієнтів (як пошукувачів роботи, так і роботодавців). Все це не тільки сприяє покращенню діяльності самих посередників, а й приносить загальну суспільну користь.

Ці зміни відповідним чином вплинули на елементи інфраструктури ринку праці: поряд із традиційними посередниками із працевлаштування, виникають нові типи організацій _ як то агентства із аутплейсменту, агентства із лізингу тощо; відбувається значна диверсифікація діяльності інфраструктурних посередників. Таким чином, відбувається розподіл інфраструктурних елементів на два види: монофункціональні (тобто ті, які спеціалізуються на наданні тільки одного типу послуг) та поліфункціональні (ті, які надають широкий спектр послуг на ринку праці). Існування подібного розподілу значно обмежує застосування функціонального підходу до класифікації елементів ІРП. З іншого боку, широкі дослідницькі та управлінські можливості відкриває запропонована в роботі класифікація елементів ІРП за двома ознаками - формами власності та сферами впливу на суб'єктів ринку праці. За першою ознакою можна виділити три типи інфраструктурних елементів на ринку праці: приватні, засновані на членській участі та державні. За другою виділяють чистих посередників, постачальників робочої сили та організації, що змінюють попит або пропозицію на ринку праці. Зважаючи на різні цілі діяльності, організації, що відносяться до інфраструктурних елементів ринку праці, розподілені за цими ознаками нерівномірно.

Також потрібно відмітити, що інфраструктурні елементи ринку праці формують два взаємопов'язані між собою рівні: на першому знаходяться організації, що безпосередньо змінюють попит та пропозицію на ринку праці та впливають на процеси зустрічі роботодавців та пошукувачів; на другому - організації, що націлені на регулювання процесів на ринку праці (МОП, національні міністерства праці, міжнародні та національні асоціації посередників, конфедерації роботодавців та профспілок).

У другому розділі "Оцінка інфраструктурної підтримки ринку праці" розглядаються методологічні та методичні підходи щодо аналізу функціонування ІРП, висвітлюються основні тенденції розвитку механізмів взаємодії підсистем ІРП, розкриваються регіональні особливості функціонування ІРП України, аналізується специфіка державної та приватної підсистем ІРП України.

З огляду на системний характер ІРП, з метою її повної та якісної оцінки здобувачем запропонована система чотирьохрівневого аналізу, яка враховує різні рівні функціонування ІРП та дає змогу оцінити вплив її діяльності на ринок праці. На найвищому рівні знаходиться аналіз впливу ІРП на ефективність всього ринку праці; наступним йде аналіз структури та взаємозв'язків усередині системи ІРП; далі _ аналіз функціонування підсистем ІРП (за формами власності та бізнес-процесами) та аналіз діяльності окремо взятого елемента ІРП (рівень організації). Такий підхід дозволяє повною мірою дослідити структуру та взаємозв'язки всередині самої ІРП, визначити ефективність не тільки окремих її підсистем чи бізнес-процесів, а й окремих організацій, що формують її мікрорівень. Необхідною передумовою всеохоплюючого аналізу є інформаційна відкритість діяльності всіх елементів ІРП.

У ході дослідження виявлено, що найбільшою мірою розроблені та використовуються методики оцінки, які стосуються рівнів підсистем та окремих організацій. Серед них левова частка припадає на дослідження діяльності державних посередників.

Переорієнтація філософії управління у бік "клієнт-орієнтованого" підходу змінює акценти у оцінці ефективності діяльності будь-якої організації. Тому одним із прогресивних напрямків у аналізі функціонування ІРП визначено аналіз рівня задоволення клієнтів, що відкриває великі можливості у порівнянні ефективності функціонування організаційно різних ланок ІРП.

Характер взаємодії, що склався між різними підсистемами ІРП, багато в чому впливає на якість її функціонування. Виділяють шість моделей взаємодії: монополія державної служби зайнятості при забороні приватних посередників; орієнтація державних і приватних посередників на різні сегменти ринку, відсутність взаємодії; співробітництво між державними і недержавними посередниками; створення автономного посередника на основі трипаратизму на заміну традиційній державній службі зайнятості; конкуренція між державними та недержавними посередниками; національна система посередництва на ринку праці за рахунок виключно недержавних фондів. Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що співпраця між державними та недержавними інфраструктурними посередниками приносить позитивний результат обом сторонам. Виявлено, що наразі в Україні, не зважаючи на певну зацікавленість недержавних посередників, подібна практика не розвинута.

Важливим чинником ефективності ІРП є законодавча основа її функціонування, що має регулювати створення, діяльність та взаємодію різних типів інфраструктурних посередників ринку праці. Особливої уваги потребує регулювання діяльності приватних посередників, що найефективніше реалізується через надання ліцензій державними органами та через створення саморегулюючих механізмів. Для України характерна відсутність у законодавстві основ регулювання діяльності приватних посередників на ринку праці, що спричиняє негативний вплив на якість їх функціонування. Незрілість ринку послуг недержавних посередників, у свою чергу, призводить до його неспроможності виробити власні дієві механізми саморегулювання.

Зростання мобільності робочої сили в Україні протягом 2000-2008 рр. вказувало на поступову лібералізацію процесів на ринку праці, в тому числі й на розвиток його інфраструктури. Кризові явища не тільки призвели до зменшення загального коефіцієнту обороту працівників, але й до зростання розриву між оборотом по прийняттю та вибуттю працівників у 2008-2009 рр. Виникнення відчутних розривів між рівнями обороту по прийняттю та вибуттю вимагає впровадження заходів, які б дозволили інфраструктурній підтримці ринку праці функціонувати більш ефективно.

Всебічний комплексний аналіз особливостей конфігурації ІРП (дослідження її складових елементів та виявлення серед них найбільш впливових) показав, що у 2006-2008 рр. найбільшою мірою інфраструктурні послуги на ринку праці України надавалися державним посередником _ Державною службою зайнятості, що охоплювала 32,0-42,0% українського ринку послуг із працевлаштування. У 2009 р. частка ДСЗ на ринку праці скоротилася до 29,0-39,0%. За відсутністю статистичної інформації досить проблематично оцінити, яким чином той сегмент, що залишився, розподілений між неформальними соціальними мережами та приватними посередниками.

Однак, конфігурація ІРП в Україні має значні регіональні відмінності, на що, за проведеним автором економетричним моделюванням (приймається припущення про відсутність міжрегіональної міграції населення та елімінується існування зовнішньої трудової міграції), значною мірою впливають характеристики населення, ринку праці та економічного розвитку регіону (1):

(1),

де _ рівень охоплення ринку праці послугами державного посередника у сфері працевлаштування, %;

- частка найманих працівників серед зайнятих, %;

_ питома вага працюючих в умовах неповного робочого дня (тижня) у загальній чисельності зайнятих, %;

- частка населення у віці 15-70 років із вищою освітою,%;

_ рівень економічної активності населення, %;

_ рівень економічної активності жінок, %;

_ прямі іноземні інвестиції на одну особу, дол.;

чисельність інвалідів на 1000 населення, чол.;

_ індекс Покровського (чисельність народжених до чисельності померлих), %.

Найбільший вплив на конфігурацію ІРП здійснюють показники економічної активності, режиму зайнятості та кваліфікації робочої сили регіону: що більш захищена зайнятість на ринку праці та більш активна, кваліфікована й мобільна робоча сила - то менша роль державного посередника на ринку послуг з працевлаштування.

Ефективність функціонування ІРП доцільно визначати через аналіз дисбалансу на ринку праці, тобто аналіз того, наскільки територіальна, галузева, професійно-кваліфікаційна, вікова, освітня чи інші структури попиту не співпадають із відповідними структурами поточної пропозиції. Для обрахування дисбалансу на ринку праці запропоновано використовувати показник структурного дисбалансу на ринку праці, основою розрахунку якого виступає формула квадратичного коефіцієнту варіації (2).

(2),

де - показник структурного дисбалансу на ринку праці, %;

- пропозиція на ринку праці певного сектору структури (чисельність безробітних певної професійної групи);

- попит на ринку праці відповідного сектора;

- загальна пропозиція на ринку праці (загальна чисельність безробітних);

- загальний попит на ринку праці.

За розрахунками автора, дисбаланс на зареєстрованому ринку праці у 2008 р. становив 35,94%, тобто в середньому навантаження незайнятого населення на одне робоче місце в різних групах професій відрізняється більше, ніж на третину від середнього по Україні. Значний розрив між освітньо-кваліфікаційним характеристиками попиту та пропозиції говорить про наявність проблем у функціонуванні ІРП України.

Для визначення того, які саме часткові невідповідності попиту і пропозиції на регіональних ринках праці створюють структурний дисбаланс, було проведено кластеризацію регіонів України за навантаженням незайнятих на одне вільне робоче місце за групами професій та виділено чотири відносно стійкі регіональні кластери (склад кластерів станом на 2008 р.):

- регіони із переважанням попиту за всіма професійним групам (кластер 3). До цієї групи увійшли м. Київ та м. Севастополь із співвідношенням пропозиції до попиту по професійним групам 1-5 та 9 на рівні 1:2 та із ще меншим співвідношенням по робітничим професіям 6-8 груп;

- регіони зі змішаним профілем співвідношення пропозиції та попиту (кластер 1). До цієї групи регіонів увійшли: АР Крим, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області. Для цих, в основному традиційно промислових, регіонів характерним є переважання попиту на кваліфікованих робітників із інструментом над існуючою пропозицією; відповідність попиту та пропозиції на професіоналів та на працівників із технічного обслуговування;

- регіони із помірним переважанням пропозиції над попитом по всіх професійних групах (кластер 4). До цієї групи регіонів увійшли: Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська та Чернівецька області. Профіль практично повторює попередній за винятком показника по 9 професійній групі (найпростіші професії). За цієї групою пропозиція значно переважає попит, що говорить про велику частку низькокваліфікованих пошукувачів роботи в цих регіонах;

- регіони із значним переважанням пропозиції над попитом (кластер 2). До цієї групи увійшли: Вінницька, Луганська, Львівська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Черкаська області.

Хоча протягом 2006-2008 рр. і спостерігалася незначна міграція регіонів із одних кластерів до інших, однак, профілі самих кластерів залишалися відносно стійкими. Три із чотирьох кластерів мали приблизно однаковий малюнок профілів, для якого характерним було найвище навантаження в групах професій "Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери", "Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства", "Найпростіші професії". Низькі показники навантаження були характерними для груп професій "Професіонали", "Працівники сфери торгівлі та послуг" та "Кваліфіковані робітники з інструментом". У 2009 р. відбулося значне зростання рівнів навантаження у трьох кластерах, малюнки їх профілів залишилися без змін за виключенням групи професій "Технічні службовці" (відбулося зростання рівня навантаження через зменшення попиту на офісних працівників) (рис. 2).

Якщо розглядати ефективність діяльності Державної служби зайнятості України, то, незважаючи на постійно зростаючі показники працевлаштування за сприяння ДСЗ у докризовий період (2000-2007 рр.), існують резерви її покращення. Насамперед, це оптимізація витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у бік збільшення частки витрат на активні заходи політики на ринку праці та зменшення частки витрат на утримання адміністративного апарату.

Рис. 2. Профілі кластерів регіонів у 2009 р.

Аналіз показників працевлаштування ДСЗ свідчить про те, що її діяльність найбільш ефективна при працевлаштуванні недостатньо кваліфікованих пошукувачів, а рівні працевлаштування осіб із найпростішими професіями або без професій та осіб передпенсіного віку є найнижчими серед відповідних класифікацій.

Результати оцінки ефективності діяльності Державної служби зайнятості за допомогою рівнів охоплення та структурних показників послуг на ринку праці та заходів активної політики свідчить про те, що основна увага щодо підвищення конкурентоспроможності пошукувачів (тобто охоплення їх різними програмами навчання) сконцентрована на тих, хто раніше займав місця службовців. Натомість рівні охоплення тих, які не мали професії, або до того займали місця, що не потребують особливої підготовки (тобто, некваліфікованих та найменш конкурентоспроможних контингентів пошукувачів), скорочувались з 2002 р. по 2005 р., і, незважаючи на подальше незначне зростання рівнів їх охоплення, навіть у 2008 р. був відчутно нижчий за рівні охоплення двох інших груп - лише 7,9%. Звісно, серед осіб, які перед тим як стати безробітними не здобули професії, або займали місця, які не потребують спеціальної підготовки, є значна частка тих, хто не хоче або не здатен навчатися.

Також відмічається тенденція щодо збільшення частки послуг із підвищення кваліфікації та відповідного зменшення частки послуг із первинного навчання та перепідготовки. З огляду на те, що приблизно 1/4 чисельності осіб, що перебувають на обліку в ДСЗ, не мають професії, або працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, більша увага має приділятися перепідготовці та отриманню професії, аніж підвищенню кваліфікації. Це дасть змогу підвищити конкурентоспроможність некваліфікованих та, відповідно, найбільш уразливих, контингентів пошукувачів.

Зростання чисельності безробітних через кризові явища в економіці спричинило перерозподіл витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у бік збільшення витрат на пасивні заходи політики на ринку праці. Криза на ринку праці також виявила, що діяльність ДСЗ у цей період була найбільш ефективною для осіб із низьким та середнім рівнем кваліфікації.

Лібералізація сфери найму робочої сили та відсутність спеціального законодавчого регулювання у сфері посередництва на ринку праці створили передумови для неконтрольованого розвитку приватного сегменту ІРП. Оцінити кількість приватних посередників на ринку праці в Україні досить проблематично, оскільки державою подібних реєстрів не ведеться, а об'єднання та асоціації приватних посередників поки ще не набули достатнього розвитку.

Одними із головних тенденцій приватного сегменту посередників на ринку праці в Україні є: жорстка конкурентна боротьба поміж учасниками, відсутність мотивації до співпраці та об'єднання зусиль задля покращення роботи галузі в цілому. Особливо це стосується великих агентств, які здебільшого діють ізольовано від інших учасників ринку. Ще проблематичніше оцінити якість роботи приватного сегменту посередників на ринку праці України. Створення рейтингів на основі експертних оцінок діяльності агентств стикається з протистоянням з боку інших учасників ринку. Невелика кількість проведених досліджень в цілому свідчить про низький рівень задоволеності послугами посередників на ринку праці.

Нерозвиненість сегменту недержавних посередників, їх незначна зацікавленість як у співпраці з іншими представниками галузі, так і з державними органами, спричиняє мізерне інформаційне забезпечення стейкхолдерів щодо результатів їх діяльності та загалом щодо стану галузі. Однак незаперечним фактом залишається те, що вони присутні на ринку праці, обсяги їх діяльності є значними, і потребують впровадження дієвих механізмів регулювання діяльності цього сегменту.

У третьому розділі "Напрями розвитку інфраструктурної підтримки ринку праці в умовах змін" на основі аналізу основних викликів світової фінансово-економічної кризи для ринку праці та заходів політики щодо їх подолання, із врахуванням провідних тенденцій розвитку інститутів інфраструктури ринку праці в умовах трансформаційних змін, запропоновані напрями підвищення ефективності функціонування інфраструктури ринку праці в Україні.

Зміни, спричинені світовою фінансово-економічною кризою на ринку праці, змусили уряди багатьох країн скоригувати вектор їх соціальної політики. Так, було запроваджено додаткове фінансування вже існуючих програм та/або спеціально розроблено нові програми, які були спрямовані на працівників або роботодавців. Основними шляхами ефективного подолання соціальної рецесії стали забезпечення додаткового захисту для найбільш уразливих груп населення та впровадження збалансованої системи різноманітних заходів активної політики на ринку праці з обов'язковою концентрацією на збільшенні гнучкості робочої сили.

Аналіз заходів, які були запроваджені для подолання кризових явищ на українському ринку праці, свідчить про те, що, хоча вони і відносяться до активних заходів, але за методами впровадження не сприяють досягненню довготривалих цілей ефективної антикризової політики.

Криза вплинула не тільки на діяльність ДСЗ як основного провайдера державної політики на ринку праці, але й на функціонування недержавних посередників на ринку праці, змушуючи їх до диверсифікації власної діяльності та активізації маркетингових заходів.

Однією із ключових умов подолання впливу кризових явищ на ринок праці в Україні є врахування основних тенденцій світового суспільного розвитку. Залучення всіх членів суспільства до ринку праці, праця протягом всього життєвого циклу, поєднання гнучкості із гарантіями зайнятості, концепція навчання протягом всього життя є тими сучасними пріоритетами, які мають визначати основний вектор розвитку ринку праці та його інфраструктурної підтримки. Розвиток інформаційних технологій та комунікацій, у свою чергу, також багато в чому визначає процеси, що відбуваються в системі ІРП. Так, розвиток соціальних мереж у віртуальному середовищі призвів до поширення практики створення позитивного іміджу роботодавця через блогосферу та пошуку кандидатів на вільні робочі місця всередині професіональних соціальних мереж. Розширення комунікацій через Інтернет-середовище спричиняють широке використання корпоративних сайтів, особливо для просування бренду компанії як хорошого роботодавця, посилення спеціалізації job- та HR-сайтів та перенесення посередниками бізнес-процесів до віртуального середовища. Розвиток мультимедійних технологій та полегшення їх доступності призвели до використання онлайн-методів для проведення інтерв'ю, та оцінки майбутнього персоналу, сприяли широкому використанню відеозасобів як для презентації вакансій, так і для презентації пошукувачів. Подальший розвиток спеціалізованого програмного забезпечення призвів до автоматизації більшості бізнес-процесів посередників на ринку праці.

З огляду на виявлені раніше проблеми функціонування та на загальні тенденції світового суспільного розвитку, основними напрямами розвитку ІРП в Україні є: удосконалення законодавчого регулювання ІРП, інформаційного забезпечення, функціонування окремих ланок ІРП та забезпечення співробітництва між різними підсистемами ІРП. Чітке визначення послуг, які можуть надаватися на ринку праці, умов їх надання, запровадження обов'язкового ліцензування суб'єктів господарювання, які надають послуги з працевлаштування, є необхідною основою для подальшого розвитку ІРП в Україні.

Заходи із диверсифікації джерел даних щодо ІРП, удосконалення методики проведення обстеження економічної активності населення та поширення практики оцінки задоволення клієнтів мають сприяти формуванню максимально повної системи інформації щодо функціонування ІРП в Україні. Для окремих ланок ІРП в Україні основними пріоритетами розвитку мають стати: для державної - переорієнтація структури витрат у бік збільшення частки витрат на активні заходи політики, націленість на підвищення якості робочої сили та задоволення клієнтів (як пошукувачів, так і роботодавців) наданими послугами; для приватних - розвиток самоорганізаційних механізмів (створення асоціацій посередників, розробка кодексів поведінки та стандартів якості надання послуг). Налагодження дієвих механізмів співробітництва ДСЗ та недержавних посередників (обмін інформацією, спільні проекти тощо) на ринку праці України забезпечить функціонування ІРП як єдиної системи, одночасно сприяючи зростанню ефективності кожної окремої ланки.

Через постійне зростання темпів та масштабів змін попиту на робочу силу, ключова роль у ефективному функціонування ІРП має бути переорієнтована з питань пошуку інформації щодо пошукувачів та вакансій на питання щодо формування чи зміни пропозиції робочої сили у відповідності до поточних та перспективних вимог попиту. Саме концентрація основної уваги на навчанні робочої сили не тільки сприятиме мінімізації негативних наслідків економічної кризи на ринку праці, але й стане запорукою його ефективного функціонування у довгостроковій перспективі.

ВИСНОВКИ

У ході дисертаційного дослідження запропоновано вирішення науково-практичної проблеми, що полягає у забезпеченні поліпшення інфраструктурної підтримки ринку праці. Проведене дослідження дає змогу сформувати низку висновків і пропозицій теоретичного, прикладного та методичного змісту, основні з яких зводяться до такого:

1. Необхідність переосмислення змісту поняття "інфраструктура ринку праці" визначена як відсутністю усталених підходів щодо його визначення, так і зміною ролі цієї складової ринку праці у сучасних умовах. Під ІРП запропоновано розуміти процес надання послуг суб'єктам ринку праці, пов'язаних з отриманням інформації щодо ринкової кон'юнктури на всіх стадіях обігу робочої сили (формування, купівлі-продажу та використання) та коригуванням обсягів попиту та пропозиції з метою удосконалення функціонування ринку праці.

2. Визначено, що стратегічними цілями функціонування ІРП є: забезпечення оптимізації інформаційних потоків на ринку праці з метою посилення його прогностичної функції, забезпечення збалансованості попиту та пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі та відповідне коригування політики на ринку праці з урахуванням необхідності реалізації концепції безперервного навчання. Встановлено, що функціональна класифікація елементів ІРП на сучасному етапі є проблематичною та малоінформативною. На противагу їй, запропоновано при дослідженнях функціонування ІРП використовувати класифікацію її елементів за двома ознаками - формами власності елементів та сферами впливу на суб'єктів ринку праці.

3. Встановлено, що через ускладнення ринку праці, змінюється напрям цільового вектору діяльності інфраструктурних посередників - від простого разового надання послуг до стратегічної співпраці із клієнтами; розширюється спектр послуг, що надаються посередниками; все більше зростає роль "похідних" послуг; створюються більш персоніфіковані набори послуг для різних типів клієнтів (як пошукувачів роботи, так і роботодавців).

4. Визначено, що система аналізу ІРП має складатися з чотирьох взаємопов'язаних рівнів: аналіз впливу ІРП на ефективність всього ринку праці, аналіз структури та взаємозв'язків всередині самої ІРП, аналіз функціонування підсистем ІРП, аналіз діяльності окремо взятого елементу. Застосування подібної системи аналізу дозволяє повною мірою врахувати складність та ієрархічність ІРП, дає змогу оцінити загальний вплив діяльності ІРП на ринок праці.

5. У ході дослідження встановлено, що важливим чинником покращення функціонування ІРП є законодавчі норми, які мають регулювати створення, функціонування та взаємодію різних типів інфраструктурних посередників ринку праці. Особливої уваги потребує регулювання діяльності приватних посередників, яке найефективніше реалізується через введення процедури ліцензування. Визначено, що співпраця між державними та приватними посередниками на ринку праці є одним із шляхів збільшення ефективності ІРП в цілому.

6. У ході економетричного моделювання конфігурації ІРП України виявлено, що більшою мірою на неї впливають показники економічної активності населення, режиму зайнятості та кваліфікації робочої сили регіону: що більш захищена зайнятість на ринку праці та більш кваліфікована й мобільна робоча сила, то менша роль державного посередника на ринку послуг із працевлаштування.

7. Для отримання оцінок функціонування ІРП запропоновано використовувати показник дисбалансу ринку праці, який дозволяє виявити величину розриву між освітньо-кваліфікаційними характеристиками попиту та пропозиції. Розрахунки цього показника на зареєстрованому ринку праці в Україні, дають підстави стверджувати про наявність значного розриву між освітньо-кваліфікаційними характеристиками попиту та пропозиції на ринку праці, а проведений кластерний аналіз регіонів за навантаженням незайнятих на одне вільне робоче місце за професійними групами дозволив виділити чотири відносно стійкі регіональні кластери із характерними профілями.

8. Результати аналізу діяльності ДСЗ України вказують на те, що не зважаючи на зростаючі показники працевлаштування, існують резерви покращення її діяльності, а саме: оптимізація витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, переорієнтація уваги на забезпечення підвищення конкурентоспроможності найуразливіших груп пошукувачів. У процесі аналізу діяльності приватних посередників на ринку праці України виявлено, що, не дивлячись на сприятливі умови регулювання, дана підсистема залишається на початкових стадіях свого розвитку, що, у свою чергу, унеможливлює формування ефективних взаємозв'язків між приватною та державною підсистемами.

9. Виявлено, що у відповідь на кризові явища у багатьох країнах світу було запроваджено відповідні зміни у політиці, що, в першу чергу, покликало за собою зміни у діяльності державних посередників; з іншого боку, дослідження діяльності недержавних посередників вказують на те, що криза змусила їх до диверсифікації власної діяльності та активізації маркетингових заходів.

10. У ході дослідження виявлено, що ключовими факторами, які впливають на розвиток ІРП, є тенденції світового суспільного поступу та становлення інформаційного суспільства. Встановлено, що залучення всіх членів суспільства до ринку праці, праця протягом всього життєвого циклу, поєднання гнучкості із гарантіями зайнятості, концепція навчання протягом життя є тими сучасними пріоритетами, які мають визначати основний вектор розвитку ринку праці та його інфраструктурної підтримки.

11. З метою удосконалення інфраструктури українського ринку праці, запропоновано запровадити зміни за наступними напрямами: законодавче регулювання, інформаційне забезпечення, функціонування окремих ланок ІРП та співробітництво між організаційно та функціонально різними підсистемами ІРП. Комплексне впровадження змін за запропонованими напрямами дозволить вирішити виявлені в процесі дисертаційного дослідження проблем функціонування інфраструктури українського ринку праці у відповідності із сучасними тенденціями соціально-економічного поступу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір (колективна монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. - К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008. - 316 с. (в співавторстві п. 1.4. Взаємозв'язок інноваційного розвитку суспільства та реалізації концепції людського розвитку, 0,85 друк. арк.).

Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / [Кіндзерський Ю.В., Якубовський М.М., Галиця І.О, та ін.]; за ред. канд. екон. наук Ю.В.Кіндзерського; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К.: 2009. - 928 с.: табл., рис. (в співавторстві п. 10.3. Напрями поліпшення якості трудового потенціалу, 0,6 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях

Родічева І.С. (Марченко І.С.) Особливості використання активних програм зайнятості у сфері створення нових робочих місць / І.С Родічева // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Актуальные проблемы управления человеческими ресурсами и маркетинга в контексте стратегии развития Украины: Сб. науч. тр. В 3 т./ НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2007. - С. 382-390 (0,42 друк. арк.).

Родічева І.С. (Марченко І.С.) Інфраструктура ринку праці як економічна категорія / І.С Родічева // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія "Економічні науки". - №2(27). - 2008. - С.121-123 (0,23 друк. арк.).

Родічева І.С. (Марченко І.С.) Сучасні підходи щодо оцінки діяльності державної служби зайнятості як складової частини інфраструктури ринку праці / І.С Родічева // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - №5, Т. 2 (136). - 2009. - С. 39-42 (0,43 друк. арк.).

Інші публікації за темою дисертації

Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця [та ін.]. - К.: НВЦ НБУВ, 2009. - 687 с. - ISBN 978-966-02-5465-7 (в співавторстві п. 2.3. Розвиток ринку праці: проблеми та ризики 0,2 друк. арк.).

Родічева І.С. (Марченко І.С.) Регулювання діяльності посередників на ринку праці: міжнародний досвід та ситуація в Україні / І.С Родічева // Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи: Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської наукової конференції, Львів, 15-16 травня 2009р. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2009. - С. 408-409 (0,26 друк. арк.).

Родічева І.С. (Марченко І.С.) Інтеграція людей з особливими потребами на ринок праці (на прикладі країн-членів ЄС) / І.С Родічева // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2009. - Т.3. - С. 132-134 (0,03 друк. арк.).

Родічева І.С. (Марченко І.С.) Тенденції розвитку послуг інфраструктурних посередників на ринку праці / І.С Родічева // Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження та розвитку трудового потенціалу регіонів: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Тернопіль, 2009. - С. 186-189. (0,43 друк. арк.).

...