Державна політика та фінансовий механізм ціноутворення на сільськогосподарську продукцію

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ

АРТУС Мирослав Миколайович

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний політика ціноутворення сільськогосподарська

Актуальність теми. Формування сучасної економічної системи України відбувалося на основі поєднання засад командно-адміністративного управління і ринкових відносин. Функціонування різних систем господарювання негативно вплинуло на ефективність суспільного виробництва і, зокрема, на розвиток аграрного сектору економіки.

Утвердження нової економічної системи в Україні супроводжується загостренням соціально-економічних суперечностей, скороченням споживання продуктів споживання основної маси населення, зменшенням обсягів та зниженням ефективності сільськогосподарського виробництва. Значною мірою це зумовлено відсутністю належної теоретичної і методологічної обґрунтованості ринкових перетворень в аграрному секторі економіки. Водночас забезпечення сталого суспільного розвитку потребує належного регулюючого впливу державної політики і фінансового механізму на функціонування національної економіки через удосконалення системи цін.

Важливу роль у здійсненні процесів відтворення та узгодження економічних інтересів товаровиробників і споживачів сільськогосподарської продукції відіграє державна політика і фінансовий механізм ціноутворення на продукцію аграрного сектору економіки. Вплив державної політики та фінансового механізму на формування економічно обґрунтованого рівня цін на товарну продукцію передбачає моделювання цін на сільськогосподарську продукцію, що не знаходить достатнього висвітлення в сучасній економічній літературі. Тому наше дослідження державної політики та фінансового механізму формування цін на сільськогосподарську продукцію має важливе теоретичне і практичне значення.

Розвиток ринкової економіки значною мірою визначається досягненнями економічної науки, в тому числі досліджень, що стосуються державного регулювання ціноутворення. Сучасна теорія і практика ціноутворення є результатом тривалої роботи видатних учених В. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, Ф. Енгельса, Н. Сеніора, Дж. Мілля, Дж. Мак-Куллоха, Ж. Сея, Ф. Бастіа, К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, У.Джевонса, А.Маршалла, Є. Слуцького, М. Туган-Барановського та ін. Проблема ринкового ціноутворення займає важливе місце у дослідженнях та працях вітчизняних учених, зокрема, І. Кириленка, І. Лукінова, Б.Пасхавера, В. Пінішка, П. Саблука, Ю. Тормоси, А.Чухна, О. Шпикуляка, О. Шпичака, В. Юрчишина, які розвинули особливості державної політики і державного регулювання ціноутворення за ринкових умов діяльності економічних суб'єктів. Водночас проблема державної політики та фінансового механізму формування рівня цін на продукцію сільського виробництва не були предметом комплексного дослідження. Недостатньо розробленою залишається парадигма формування цін на сільськогосподарську продукцію, теорія функціонування фінансового механізму на ранніх стадіях розвитку ринкових відносин, його взаємозв'язок з механізмом ціноутворення та їх спільний спрямований вплив на процес суспільного виробництва з метою формування оптимальних фінансових результатів. Мало вивчено вплив регулюючих державних заходів на процес ринкового ціноутворення залежно від типів ринків, стадій становлення і розвитку ринкових відносин у постадміністративній економіці, функціонування механізму регулювання системи цін, її організації і класифікації цін тощо.

Сучасний розвиток економічної науки потребує уточнення категоріального апарату, зокрема, сутності фінансового механізму, взаємозв'язку його елементів, що впливають на процес суспільного виробництва, механізму регулювання цін у контексті забезпечення узгодження економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин, обґрунтування організаційно-економічного і фінансового механізмів формування державної політики, яка розглядалася б не лише як інструмента державного регулювання, а як форма забезпечення узгодження соціально-економічних інтересів різних верств населення та сфер економічної діяльності. Недостатньо теоретично обґрунтованою є сукупність проблем впливу державної політики та фінансового механізму на ціноутворення, для застосування в аграрному секторі економіки.

Зв'язок роботи з науковими програми, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії Укоопспілки "Стратегія розвитку кооперативного сектора економіки України" на 2005-2010 рр. (номер державної реєстрації 0105U006650), "Формування і розвиток державної політики ціноутворення в умовах ринкових відносин" (протокол № 2 від 30.09.2009 р.). Особистий внесок автора полягає в розробці концепції функціонування системи цін в економіці України. розроблено пропозиції щодо удосконалення ціноутворення на економічні блага. Дослідження є складовою наукової роботи кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету за комплексною темою „Фінансова політика і стратегія соціально-економічного розвитку України”, розділ „Ціноутворення у системі функціонування фінансового механізму ” (державний реєстраційний номер 0105U000861), у якій з макро- та мікроекономічних позицій автором обґрунтована сутність політики ціноутворення як засобу забезпечення узгодження економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин, розкрито засади функціонування механізму регулювання цін в умовах ринкових відносин, запропоновано новий підхід до побудови схеми функціонування організаційно-фінансового механізму на основі трирівневої структури, яка включає фінансові методи, фінансові важелі і фінансові інструменти.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та проблематика державної політики і фінансового механізму ціноутворення на економічні блага з метою створення цілісного підходу щодо оптимізації регулювання рівня цін в аграрному секторі економіки в контексті забезпечення найбільш повного узгодження інтересів товаровиробників, споживачів та держави. Окреслена мета зумовлює необхідність вирішення таких головних завдань:

* розкрити економічний зміст державної політики та фінансового механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, спрямованих на узгодження економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин та забезпечення продовольчої безпеки країни;

* визначити теоретичну основу та вихідну базу формування цін на продукцію сільськогосподарського виробництва;

* обґрунтувати концептуальні підходи щодо регулювання рівня цін на сільськогосподарську продукцію та їх впливу на формування фінансових ресурсів підприємств аграрного сектора економіки;

* визначити особливості функціонування категорії „фінанси” в умовах ринкової економіки України;

* побудувати моделі формування рівня цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію інших галузей економіки, що використовуються на підприємствах аграрного сектора економіки;

* окреслити засади управління економічними ризиками, зумовлених несвоєчасними та помилковими оцінками ринкової ситуації на сільськогосподарську продукцію;

* сформулювати парадигму ціноутворення за сучасних умов функціонування ринкової економіки України;

* обґрунтувати економічну сутність поєднання механізму державного регулювання та фінансового механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію за умов ринкових відносин;

* визначити напрями удосконалення державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, індикативного планування та адміністрування ПДВ.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм формування державної політики та фінансового механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів розробки державної політики України та фінансового механізму формування цін на сільськогосподарську продукцію.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є економічна теорія, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі та нормативно-правові акти України. Для досягнення передбачуваних наукових результатів у роботі використані такі методи дослідження: загальнонаукові методи та підходи (діалектичний метод пізнання, метод аналізу і синтезу теоретичних положень і наукової літератури, системно-логічний, структурний та комплексний підходи, методи індукції та дедукції) - при розкритті теоретичних проблем функціонування і розвитку державної політики та фінансового механізму ціноутворення на товарну продукцію; специфічні методи економічного аналізу (групування, порівнювання та узагальнення економічних явищ, методи аналогії, коефіцієнтів, індексів та балансовий) - в процесі дослідження тенденцій розвитку і динаміки системи цін; методи математичної статистики - при моделюванні цін на сільськогосподарську продукцію та товари і послуги інших галузей економіки, які використовують сільськогосподарські підприємства; прикладні економетричні та графічні методи (кореляції, маржинальний аналіз, лінійне програмування) - для виявлення факторного впливу різних чинників на динаміку рівня цін та для складання прогнозування динаміки цін.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, матеріали Міністерства аграрної політики України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, поточні та звітні дані окремих підприємств. У процесі дослідження широко використовувалися матеріали статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, довідкової літератури, монографічних видань і статей з проблем розвитку сільськогосподарського виробництва в економіці України, ціноутворення і фінансів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні взаємодії державної політики та фінансового механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію за умов ринкових відносин, розробки методологічних принципів формування системи цін, стратегії і тактики ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та послуги, що надають цій сфері інші галузі економіки. Наукова новизна та наукові результати дослідження отримані особисто автором і полягають у тому, що

вперше:

– доведено, що вихідною базою формування вартості товару є його собівартість - грошовий вираз виробничо-збутових витрат. Водночас споживча вартість є носієм корисності товару і формує його мінову вартість, що сприяє реалізації товару і отриманню передбаченого прибутку підприємствами - товаровиробниками, який є джерелом утворення фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення розширеного відтворення;

– розроблено методологічний підхід функціонування цілісної системи цін та її класифікацію в економіці України за фасетно-ієрархічним методом, що підвищує рівень обґрунтованості державного регулювання цін в аграрному секторі економіки України;

– обґрунтовано концепцію використання макроекономічних фінансових чинників (частка ВВП у вартості товарів та його структура) для формування державної цінової політики в аграрному секторі економіки, спрямованої на забезпечення узгодженості економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин: споживачів сільськогосподарської продукції, підприємств аграрного сектору економіки та держави через вдосконалення складових механізму ціноутворення;

– розроблено модель функціонування організаційно-економічного механізму регулювання цін на сільськогосподарську продукцію за умов ринкових відносин як сукупність правових норм, принципів і методів регулювання економічних відносин в аграрному секторі економіки;

– визначено чинники, що обмежують належний розвиток агро-продовольчої сфери за сучасних умов господарювання (диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію інших галузей економіки, обмежений обсяг фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств для ефективної діяльності, недостатньо економічно обґрунтована митна політика та митний протекціонізм тощо) з обґрунтуванням адаптаційних інструментів щодо їх локалізації, зокрема, розвитку конкуренції, управління економічними ризиками, зумовленими несвоєчасністю прийняття цінових рішень, залежно від зміни кон'юнктури ринку;

удосконалено:

– обґрунтовано необхідність формування цін на сільськогосподарську продукцію через поєднання критеріїв класичної економічної теорії про визначальну роль вартості, витрат виробництва, попиту й пропозиції у формуванні рівня цін та критеріїв маржинального аналізу, корисності продукції через інтенсивність задоволення попиту, що відображають не лише умови виробництва, а й споживання;

– теоретичні положення щодо особливості функціонування категорії "фінанси" за умов ринкових відносин економіки України, виходячи з їх ролі в розвитку системи цін і ціноутворення. Обґрунтовано визначення фінансів як економічних відносин, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості ВВП, втілені в потоках грошових коштів та спрямовані на соціально-економічний розвиток суспільства. Аргументовано виконання фінансами розподільної і контрольної функції на макроекономічному рівні та забезпечувальної, розподільної і контрольної - на мікроекономічному;

– методологічний підхід до структурування фінансового механізму, який включає три рівні: фінансові методи, фінансові важелі і фінансові інструменти, взаємопов'язані за допомогою горизонтальної і вертикальної координації та спрямовані на поліпшення процесу виробництва економічних благ. Усі складові фінансового механізму функціонують у чинному законодавчому і нормативно-правовому полі;

– методичні підходи до визначення втрат сільськогосподарських підприємств, зумовлених несвоєчасністю прийняття цінових рішень залежно від змін кон'юнктури ринку та їхнього впливу на формування фінансових ресурсів суб'єктів господарювання;

– здійснення контролю за цінами у системі внутрішнього аудиту сільськогосподарських підприємств з позиції виявлення своєчасності зміни рівня цін залежно від коливання ринкової ситуації. Окреслено основні погляди та методологічні підходи з проведення контролю за рівнем цін на продукцію аграрного сектору економіки, продукцію і послуги, які закуповують сільськогосподарські підприємства в інших галузях економіки;

– основні підходи формування парадигми ціноутворення на сільськогосподарську продукцію за сучасних умов ринкових відносин України як функціональної системи концептуальних підходів у формі ідей, уявлень та вимог щодо удосконалення формування цін на економічні блага (державне регулювання складових ВВП в ціні на сільськогосподарську продукцію, поєднання ринкового саморегулювання і державного регулювання процесу формування рівня цін, двокритеріальний підхід формування цін на товарну продукцію, за якого ціна повинна задовольняти умови виробництва і умови споживання, обмеження диспаритету цін на товарну продукцію різних галузей економіки, відображення через ціни економічних інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин тощо).

- методологічні аспекти стосовно формування рівня цін на продукцію промислових підприємств, які постачають її сільськогосподарським підприємствам з врахуванням цін на базовий товар даної групи, якісної переваги нового виробу та кількості параметрів якісної переваги, а також тарифів на послуги підприємств природних монополій, що використовуються підприємствами аграрного сектору економіки на основі динамічних цін, що включають постійну і змінну частини та обґрунтовану норму прибутку;

отримали подальший розвиток:

– організаційно-економічний механізм формування відпускних цін на товарну продукцію сільськогосподарських підприємств із застосуванням експертних оцінок для виявлення впливу на рівень цін коливання ринкової ситуації, що дозволяє розробити дійові заходи та методи його удосконалення за сучасних умова функціонування ринкової економіки України.

- засади диференційованого підходу державного регулюючого впливу на ціну в розрізі окремих ринків сільськогосподарської продукції (прямого та опосередкованого державного регулюючого впливу на ринку сільськогосподарської продукції);

– обґрунтування впливу фінансових і ціноутворюючих факторів у процесі регулювання цін на економічні блага;

- удосконалення державної аграрної політики через індикативне планування та адміністрування ПДВ в оподаткуванні сільськогосподарської продукції і формування політики ціноутворення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані органами управління у процесі формування державної політики з регулювання фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, через економічне обґрунтування цін на товарну продукцію. Важливими є пропозиції щодо ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, безпосередньо не охоплену державним регулюючим впливом, що реалізується споживачам та оцінки можливих втрат сільськогосподарських підприємств від помилкових і несвоєчасних цінових рішень у зв'язку із змінами ринкової ситуації.Вони можуть бути використані підприємствами для вдосконалення фінансово-господарської діяльності.

Обґрунтовані у дослідженні висновки і пропозиції знайшли практичне втілення у роботі Мінагрополітики України (Департамент розвитку аграрного ринку - довідка № 09-1/304 від 31.08.2010 р.), Головного управління економіки Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 01/1-878 від 10.10.2008 р.), Головного управління економіки та інвестицій Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 1-52-3771 від 23.09.2010 р.), публічного акціонерного товариства "ВТО "Надзбруччя" (довідка № 01/7- 29/1 від 30.06.2010 р.). Розроблені автором пропозиції із становлення аграрної політики та функціонування фінансового механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію доведені до практичних рекомендацій. Вони можуть бути використані в процесі діяльності органів державного управління та суб'єктами підприємницької діяльності.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснене автором у навчальному процесі при викладанні курсів „Фінанси" і „Бюджетна система" у Тернопільському національному економічному університеті (довідка № 126-02/1490 від 01.07.2010 р.) та Львівській комерційній академії (довідка № 820/01-1.08 від 03.08.2010 р., курсів „Ціни і ціноутворення" та „Маркетингова цінова політика” у Тернопільському комерційному інституті (довідка № 1940 від 26.12.2008 р.); дисциплін „Фінанси”, „Гроші та кредит” та „Бюджетна система” в Бережанському аграрно-економічному інституті та Тернопільській філії Європейського університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного наукового пошуку здобувача в обґрунтуванні теоретичних засад формування державної політики та фінансового механізму ціноутворення на продукцію аграрного сектора економіки. Основні теоретичні положення, узагальнення, методичні підходи і методики, пропозиції і практичні рекомендації розроблені особисто автором. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ідеї, положення та висновки, що є результатом особистого наукового пошуку автора.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень, що включені до дисертації, висновки і пропозиції доповідалися і обговорювалися на 10 міжнародних наукових і науково-практичних конференціях (у списку опублікованих праць позиції 38-40,42,48,49,52,53,55,56) та на 13 всеукраїнських, міжвузівських та вузівських наукових і науково-практичних конференціях (позиції 35-37,41,43-47, 50,51,54, 57).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 75 наукових праць, загальним обсягом, що належать авторові 97,36 друк. арк., з них дві одноосібні монографії обсягом 36,8 друк. арк., розділи у двох колективних монографіях 1,49 друк. арк, два одноосібних і один колективний навчальних посібники з грифом Міністерства освіти України, в яких частка автора становить 32,86 друк. арк., 30 статей у наукових фахових виданнях, обсягом 12,8 друк. арк., 14 публікацій в інших виданнях, обсягом 6,77 друк.арк., 23 опублікованих доповідей на науково - практичних конференція, обсягом 6,64 друк.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основної частини дисертаційної роботи становить 420 сторінок комп'ютерного тексту, містить 13 таблиць на 13 сторінках, 10 схем і рисунків на 10 сторінках та 21 додаток на 27 сторінках. Список літературних джерел налічує 417 позиції на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи ціноутворення в умовах ринкових відносин” розкрито економічну сутність ціни, проаналізовано функції ціни та принципи ціноутворення за умов ринкових відносин, досліджено теоретичні підходи визначення основи цін, розглянуто характер формування цін на економічні блага в різних типах економічних систем з позиції забезпечення формування фінансових ресурсів економічних суб'єктів, залежно від рівня цін на їх товарну продукцію, показано тенденції динаміки цін та їх закономірності.

Дослідження економічного змісту ринкової ціни, її функцій та принципів ринкового ціноутворення виявило недостатню повноту трактування ціни як грошового виразу вартості одиниці товару, оскільки ціна є не лише інструментом вимірювання вартості економічних благ, а й засобом регулюючого впливу на процес суспільного виробництва та забезпечення узгодження економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин. Ціна - це грошовий показник корисності одиниці певного блага, виміряного через ринкові відносини, що забезпечує узгодження економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин. Корисність з позиції споживачів відображає рівень задоволення їхніх потреб, з позиції виробників - отримання прибутку, суспільства - величини податкових надходжень та внесків до державних цільових фондів у цінах на товари.

У результаті дослідження з'ясовано, що сутність категорії ціни необхідно розглядати з позиції причин її появи та форми розвитку і з огляду чинника впливу на соціально-економічний розвиток суспільства, який реалізується через її функції. Дії функцій ціни як загальних якісних ознак і властивостей відбувається у єдності і тісному взаємозв'язку. Водночас, залежно від сфери застосування і регулюючого впливу на соціально-економічний розвиток переважають певні функції. Зокрема, в процесі формування цін на товари переважають дії вимірювальної, стимулюючої, регулюючої та розподільної функції. У фінансово-господарській діяльності підприємств поєднується переважаюча дія вимірювальної, стимулюючої та інформаційної функцій, а у функціонуванні фінансового механізму переважають вимірювальна, розподільна й інформаційна функції. Тому різноманітні завдання соціально-економічного розвитку та сфери застосування потребують зваженого підходу до ціноутворення, враховуючи характер дії її функцій.

На підставі аналізу теоретичних поглядів економістів доведено, що ціна повинна відображати умови виробництва й умови споживання. Формування цін відбувається в результаті взаємодії попиту та пропозиції. Інтенсивність попиту на економічні блага свідчить про його корисність для споживача, а обсяг прибутку в ціні товару відображає корисність з позиції виробника. Тому формування цін має відбуватися за двокритеріальним підходом. У дисертації доведено, що ціна відображає одночасне визнання корисності товару та суспільні витрати живої й уречевленої праці на його виготовлення і реалізацію. Величина виробничо-збутових витрат оцінюється товаровиробником, а корисність, що формується споживною вартістю, оцінюється безпосередньо споживачами, за індивідуальними критеріями. Опосередкованим вимірником корисності економічних благ є попит, який умовами ринкового механізму пов'язаний з пропозицією і формуванням рівня цін.

Ґрунтуючись на аналізі матеріалів статистичних збірників, монографічних та інших досліджень учених за тривалий період, виявлено, що ціни в різних країнах на економічні блага мають загальну тенденцію до зростання. Зокрема, динаміка цін на споживчі товари в Україні за 2002-2009 рр. характеризується такими даними (табл. 1). На динаміку цін безпосередньо впливають фактори, які спричиняють як підвищення цін, так і їх зниження. Водночас динаміка цін у суспільстві з позиції ендогенного характеру визначається станом продуктивних сил, рівень розвитку яких вимагає певних інвестицій. Динаміка цін переважно відображає співвідношення між інвестиціями у розвиток продуктивних сил та їх віддачею.

Таблиця 1. Динаміка індексів цін на споживчі товари України за 2002-2009 рр. (у % до 2001 р.)

За умов децентралізації ціноутворення визначення цін на товарну продукцію доцільно здійснювати за універсальним, загальновизнаним алгоритмом. Рівень цін повинен відображати співвідношення попиту і пропозиції, яке однаковою мірою задовольняє і споживача (покупця), і виробника (продавця). У ході дослідження з'ясовано, що цінові вирішення повинні відповідати двом критеріям: з позиції виробництва - забезпечення відшкодування виробничо-збутових витрат і отримання прибутку, а з позиції споживача - задоволення потреб, що відповідають визначеній ціні. Це у свою чергу вимагає обґрунтованих економічних витрат на виробництво продукції і конкурентних переваг її на ринку за рахунок якісних показників товару.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблематика взаємозв'язку цінового та фінансового механізму зумовлена систематичним дослідженням та вивченням особливостей їх взаємовпливу за умов функціонування ринкової економіки.

У другому розділі - „Державна політика функціонування і розвитку системи цін в сучасних умовах господарювання” розглянуто вплив державної політики на формування цін за умов ринкових відносин, функціонування системи цін та формування цінової політики суб'єктів господарювання, з'ясовано домінанти ціноутворення за умов ринкових відносин та методи ринкового ціноутворення.

Державна цінова політика розглядається як комплекс цілей і заходів діяльності органів державної влади, державного управління і місцевого самоврядування щодо економічного управління через систему цін, спрямованих на вирішення стратегічних і тактичних завдань соціально-економічного розвитку суспільства. Це вияв особливої форми представництва різних соціальних верств населення та сфер діяльності, який за допомогою системи цін забезпечує регулювання різнобічних економічних відносин. Водночас ринкові відносини відображають інтереси економічних суб'єктів і їх прагнення до привласнення певної частини ВВП. Ринкова ціна та механізм функціонування системи цін виступають економічним критерієм, який забезпечує реалізацію різнобічних інтересів окремих людей, груп людей в особі колективів підприємств та інтересів усього суспільства. Ціни на економічні блага є формою вияву економічних відносин суб'єктів ринкових відносин і засобом розв'язання їх суперечливих прагнень, що виступають на боці попиту і пропозиції.

Рівень цін є результатом одночасної взаємодії і взаємного впливу елементів ринкового механізму. Сформовані за ринковим механізмом ціни не забезпечують усієї повноти соціальних, економічних та інших суспільних потреб і різноманітних інтересів учасників суспільного виробництва. Тому ринкове саморегулювання цін повинно доповнюватися цілеспрямованим державним регулюючим впливом, засобами державної політики та фінансового механізму. З їх допомогою забезпечується формування потоків та кінцевих пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту, фондів споживання і нагромадження. Державна політика та фінансовий і ціновий механізми взаємопов'язані і взаємозалежні через потреби регулювання структури виробництва і споживання та процеси розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Основна мета державного регулювання полягає у використанні впливу фінансового механізму на формування рівня цін, досягненні оптимального співвідношення між попитом і пропозицією на товарному ринку, нівелюванні циклічних коливань у процесі суспільного виробництва, здійсненні антикризового й антиінфляційного регулюючого впливу держави на розвиток економіки та створення сприятливих умов для здорової конкуренції і розвитку підприємництва. Таке регулювання цін в аграрному секторі економіки відбувається диференційовано, залежно від продукції, яка підлягає безпосередньому державному регулюючому впливу і продукції, на яку опосередковано здійснюється державне регулювання. Рівень цін на товарному ринку формується в єдності і тісному взаємозв'язку. Зміни рівня цін на будь-який один вид продукції може викликати певні зміни в цінах на інші види сільськогосподарської продукції. Тому за умов функціонування конкурентної ринкової економіки достатньо здійснювати регулюючий вплив на окремі види продукції, що є визначальними, а процес ринкового саморегулювання доповнить і збалансує ціни на інші види продукції суспільства в цілому.

У дисертації з'ясовано механізм функціонування ринкового ціноутворення, що реалізується через цінову політику економічних суб'єктів і який відображає комплекс економічних та організаційних заходів із встановлення цін, спрямованих на досягнення оптимальних результатів їхньої виробничо-збутової та господарсько-фінансової діяльності. Раціональна діяльність покликана сприяти встановленню цін на економічні блага залежно від умов ринків збуту, величини витрат, дії конкурентів, зміни загальної кон'юнктури ринку та інших факторів. Цінова політика економічних суб'єктів випливає із загальних цілей їх фінансово-господарської діяльності короткочасного й тривалого характеру. Зокрема, політика економічного виживання й політика оптимізації прибутку мають короткочасний характер, а політика утримання позицій на ринку та завоювання лідерства - тривалий характер. Визначення цілей функціонування економічних суб'єктів зумовлює застосування певного рівня цін на економічні блага. Основні чинники, що впливають на формування цінової політики сільськогосподарських підприємств, наведено на рис. 1.

Джерело: авторська розробка

Рис. 1. Основні чинники, що впливають на формування цінової політики сільськогосподарського підприємства

У дисертації показано, що система цін - це сукупність цін, які функціонально взаємодіють між собою та зовнішнім середовищем, упорядкована за визначеними класифікаційними ознаками і спрямована на узгодження економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин. Система цін є результатом економічних, соціальних, організаційних, правових та інших відносин, що відображають її цілісність, інтегрованість усіх цін та їх ієрархічність. Належне функціонування системи цін зумовлюється принципами економічно обґрунтованого співвідношення цін на економічні блага та забезпечення узгодження інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин.

Система цін, що використовується для регулювання ринкових відносин, повинна бути відповідним чином класифікована. Сучасні класифікації цін в економіці України побудовані за фасетним методом (паралельний розподіл множини цін за незалежними класифікаційними ознаками), який не дає повної інформації щодо міжгрупової взаємодії окремих цін та не відображає їх взаємозв'язку із зовнішнім середовищем. Недоліки фасетного методу класифікації цін усуває ієрархічний, який відображає послідовний розподіл системи цін на підпорядковані класифікаційні групи, підгрупи тощо. Але його основним недоліком є громіздкість за значної глибини класифікації та інформаційна недостатність - за малої. Кожен із методів класифікації цін не дає цілісної характеристики функціонування їх системи. Тому в дисертаційній роботі запропоновано класифікацію системи цін за фасетно-ієрархічним методом. Вона об'єднує призначення системи цін, яке задається зовнішнім середовищем, та відображення передбачуваного результату, зумовленого внутрішньою структурою системи цін.

Визначальними елементами ринкового механізму є попит і пропозиція, які формують остаточний рівень цін на економічні блага. Між ними існує складний взаємозв'язок. З одного боку, зміна цін відбувається під впливом співвідношення попиту і пропозиції, а з іншого - ця зміна впливає на співвідношення попиту і пропозиції. Важливими інструментами виявлення закономірностей, яким підпорядковується формування попиту і його структури, є еластичність попиту і пропозиції та перехресна еластичність.

За умов розвинутих ринкових відносин рівень цін формується під впливом конкурентного середовища. Тому результати фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів значною мірою залежать від конкурентоздатності товарів та адекватного їй встановленого рівня цін. Для визначення конкурентоздатності цін зіставляються якісні і функціональні характеристики товарів конкурентів і їх ціни з ідентичними показниками таких же товарів і цін певного сільськогосподарського підприємства. У досліідженні запропонована методика проведення порівняльного аналізу сильних і слабких сторін діяльності економічних суб'єктів за обраними показниками, які характеризують його різнобічну діяльність.

Важливою складовою ціноутворення в аграрному секторі економіки є формування ціни на землю сільськогосподарського призначення. Земля - важливий ресурс відтворення і її вартість повинна враховуватися при визначенні цін на сільськогосподарську продукцію. Тому за умов ринкових відносин земля повинна мати ціну. Для її визначення можуть застосовуватися різні методи оцінки: метод найкращого і найефективнішого використання, метод порівнювання продаж, метод розчленування на ділянки тощо. Але за сучасних умов розвитку ринкової економіки України найбільшої уваги заслуговує метод ринкової оцінки землі на основі капіталізації земельної ренти з урахуванням рівня інфляції.

Важливою складовою організаційно-економічного механізму регулювання рівня цін на товари є вибір методу ціноутворення. За сучасними поглядами економістів, кожен із методів грунтується на витратах, попиті і конкуренції. Доведено, що формування цін необхідно здійснювати із застосуванням методів, що характеризують інтегральну оцінку усіх факторів, до яких належать маржинальний аналіз, параметричні методи, методи із застосуванням оцінок кон'юнктури ринку тощо.

У дисертації зазначено, що дійовим засобом непрямого регулювання цін на продукцію аграрного сектору економіки є індикативне планування. У цьому разі товаровиробникам доводяться загальні (індикаторні) показники, на які орієнтується держава у своїй економічній політиці (обсяги експорту-імпорту, розміри формування майбутніх товарних запасів, орієнтовні ціни тощо). Виробники, як правило, враховують індикаторні показники, плануючи обсяги і структуру виробництва та реалізацію продукції за орієнтовними цінами.

У третьому розділі - „Особливості ціноутворення на товарну продукцію аграрного сектору економіки” досліджено особливості формування цін на сільськогосподарську продукцію та їх державне регулювання за умов ринкових відносин, категорії вартості, споживної вартості і корисності як основи для формування цін на сільськогосподарську продукцію, з'ясовано роль споживної вартості і корисності в ціноутворенні на продукцію сільськогосподарського виробництва та формування цін, за якими реалізують свою продукцію товаровиробники.

У ході дослідження встановлено, що провідна роль у вирішенні завдань формування і реалізації державної аграрної політики належить забезпеченню цінової стабільності на товарну продукцію відносно умов ринкового середовища. Нині в Україні вона забезпечується заходами держави за товарною і фінансовою інтервенціями у межах організованого аграрного ринку України та фінансовою підтримкою сільськогосподарських товаровиробників. Водночас недостатньо великий обсяг товарної продукції, що підпадає під державний регулюючий вплив, обмежує належний стабілізуючий вплив на рівень цін та фінансово-господарську діяльність сільськогосподарських підприємств. Оскільки більшість видів товарної продукції оцінюється за вільними відпускними цінами, то їх економічне обґрунтування для сільськогосподарських підприємств є досить актуальним.

Формування відпускних цін на сільськогосподарську продукцію товаровиробниками, не охоплену державним регулюючим впливом, здійснюється переважно за витратним методом. Головним його недоліком є орієнтація не на майбутні ринкові умови та майбутні потреби споживача, а на минулі. Формування відпускних цін у такий спосіб здійснюється на базі індивідуальної собівартості і прибутку, виходячи з планової норми рентабельності. За своїм рівнем та економічним змістом ці ціни відображають ціни пропозиції. Вони можуть не відповідати середнім ринковим цінам на ідентичні товари. Тому реальні ринкові умови потребують доведення визначених цін пропозиції до цін попиту.

У практичній діяльності при доведенні цін пропозиції до цін попиту сільськогосподарські підприємства переважно орієнтуються на цінового лідера, який дотримується власної цінової політики, що в окремих випадках не відповідає намірам виробників сільськогосподарської продукції. Орієнтуючись на цінового лідера, сільськогосподарські підприємства можуть бути дезорієнтованими щодо реальної ринкової ситуації. Тому формування відпускних цін на сільськогосподарську продукцію необхідно здійснювати на основі визначених цін пропозиції з врахуванням впливу ринкових факторів.

У дисертації досліджено особливості формування цін, за якими сільськогосподарські підприємства реалізують свою продукцію покупцям з врахуванням „франко”: франко-поле, франко-овочесховище, франко-ферма, франко-тік, франко-роздрібна торговельна мережа різних суб'єктів господарювання тощо. За результатами аналізу відпускних цін на сільськогосподарську продукцію різного ступеня обробки виявлено, що вони різняться економічною вигідністю. За найвищими відпускними цінами товаровиробникам вигідно продавати свою продукцію спеціалізованим переробним підприємствам. Значні обсяги продажу продукції зменшують рівень операційних, транспортних та інших витрат, дають можливість вибору вигідного постачання продукції тощо. Менш вигідним є продаж свіжої (не переробленої) сільськогосподарської продукції. Останнє зумовлено рівнем роздрібних цін на не перероблену і перероблену сільськогосподарську продукцію різного ступеня переробки, від якої залежить рівень цін на товарну продукцію. Проте в урожайні й не урожайні роки, у роки, насичені економічними і політичними подіями, проблем у ціноутворенні не оминути. Це підтверджується ажіотажним попитом на продовольчому ринку восени 2009 р., розбалансованістю продовольчого ринку напередодні президентських виборів 2010 р., особливо на цукор, м'ясо та деякі інші продукти та на початку 2011 р. на борошно та окремі види круп через недостатньо ефективні заходи уряду. Така розбалансованість перенесена на наступні 2012-2013 рр., що може спричинити майбутнє зростання роздрібних цін на продовольчі товари.

Важливу роль у діяльності сільськогосподарських підприємств відіграють заготівельні організації, які в процесі розбудови національної економіки виявилися розформованими. Крім ДАК „Хліб України”, сформованої на базі колишнього Міністерства заготівель СРСР, частково збереглася мережа заготівельних організацій споживчої кооперації. Але за відсутності належного конкурентного середовища на селі вони визначають недостатньо економічно обґрунтований рівень цін на сільськогосподарську продукцію, за якими закуповують її у безпосередніх товаровиробників. За умов планово-директивної економіки співвідношення закупівельних цін до роздрібних становило як 1 до 2, а за 2008 - 2010 рр. співвідношення відпускних цін до роздрібних досягло 2,5 - 3,5 раза. В роботі дано методичні рекомендації та розглянуто варіанти розрахунків з визначення цін на сільськогосподарську продукцію, не охоплену безпосереднім державним регулюючим впливом, за яким товаровиробники продають свою продукцію покупцям. Ціни на сільськогосподарську продукцію найповніше відповідають потребам економіки суспільства, якщо вони задовольняють інтереси виробників і споживачів цієї продукції. Тому їх рівень має формуватися з урахуванням таких засад:

- відображення суспільно необхідних витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції, впливом природно кліматичних умов та сезонного характеру виробництва;

- врахування якості сільськогосподарської продукції та стимулювання якісних показників діяльності підприємств;

- рівень відпускних цін на сільськогосподарську продукцію має бути таким, щоб роздрібні ціни, що формуються у торговельній мережі споживачам, відповідали співвідношенню попиту і пропозиції;

– дотримання еквівалентності обміну сільськогосподарських продуктів на промислові вироби, що використовуються для виробничої діяльності в аграрному секторі економіки.

Статистичні матеріали показують, що з 2001 по 2009 рр. ціни на споживчі товари зросли на 262,4%, на продукцію промисловості на 320,2%, а продукцію, що реалізується сільськогосподарськими підприємствами на 209,7%. Отже, ріст цін на промислову продукцію випереджає ріст цін на сільськогосподарську продукцію та на споживчі товари в цілому (рис. 2.). Це свідчить, що сільське господарство залишається субсидіатором економіки держави, нераціонально витрачає свій оборотний капітал, що гальмує не лише розширене, а й просте відтворення без належного регулюючого впливу держави.

Рис. 2. Динаміка індексів цін на споживчі товари в економіці України

У дисертації зазначено, що формування цін (тарифів) на продукцію підприємств природних монополій, які надаються сільськогосподарським підприємствам, відбувається за витратним підходом. Тому вони відображають переважно минулу господарсько-фінансову діяльність. З практичних міркувань формування тарифів необхідно здійснювати на основі методу маржинального аналізу. Результати дослідження показали, що ціноутворення на продукцію підприємств природних монополій повинно здійснюватися на таких засадах:

– спрямування цінової політики на забезпечення відшкодування за рахунок встановлених цін (тарифів) економічно обґрунтованих виробничо-збутових витрат і формування прибутку за централізовано встановленими єдиними нормативами рентабельності до власного капіталу підприємства;

– запровадження комплексних нормативно-правових актів для забезпечення ефективної системи державного регулювання діяльності підприємств природних монополій на основі єдиних принципів формування цін (тарифів) на економічні блага;

– усунення практики перехресного тарифоутворення, яка допускає субсидування однієї категорії споживачів продукції за рахунок інших;

– забезпечення прозорості, відносної стабільності та прогнозованості цін (тарифів) на продукцію підприємств природних монополій.

Удосконалення ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та продукцію підприємств інших галузей економіки, що використовується в аграрному секторі економіки, повинно сприяти раціональному використанню обмежених ресурсів суспільства, захисту інтересів товаровиробників і споживачів продукції, недопущенню перерозподілу частки ВВП на користь монополій через зловживання ринкової влади.

У четвертому розділі - „Фінансовий механізм у системі ринкового ціноутворення” досліджено трансформацію фінансів за ринкових умов функціонування економічних суб'єктів, ґенезу поглядів економістів щодо сутності фінансів та їх функцій, роль фінансової політики і фінансового механізму в системі організації фінансово-господарської діяльності, взаємозв'язок і взаємодію фінансових і цінових факторів, фінансовий і ціновий механізми.

На основі критичного аналізу поглядів науковців щодо сутності фінансів конкретизовано їх трактування як економічних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу і перерозподілу вартості ВВП, матеріалізовані у потоках грошових коштів та спрямованих на соціально-економічний розвиток суспільства. Фінансові відносини поєднують ознаки розподільно-регулюючого і контрольного характеру на макроекономічному рівні та забезпечувального, розподільно-регулюючого і контрольного - на мікроекономічному рівні. Тому на макроекономічному рівні фінанси виконують розподільну і контрольну функції, а на мікроекономічному - забезпечення фінансовими ресурсами фінансово-господарської діяльності, розподільну і контрольну функції.

Формування і реалізація фінансових відносин забезпечується через фінансову політику. Вона відображає діяльність органів державної влади, державного управління і місцевого самоврядування щодо визначення і реалізації довго- та короткотермінових засад економічного впливу на досягнення оптимального обсягу фінансових ресурсів, їх найефективнішого розподілу і використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Як об'єктивний соціально-економічний процес формування і використання фінансових ресурсів, фінанси відображають відносини базису, а фінансова політика, що реалізується через фінанси, - відносини надбудови. Фінансова політика, яка проводиться державою через фінансове право і фінансовий механізм, належить до відносин надбудови.

Результативність державної фінансової політики аграрного сектору економіки виявляється у динаміці основних макроекономічних показників розвитку економіки України, наведених у табл. 2.

Таблиця 2. Динаміка основних макроекономічних показників розвитку економіки України за 2000-2009 рр.

Джерело: розрахунки автора

Дані табл. 2 свідчать про зростання обсягу випуску продукції і ВВП в Україні та сільському господарстві, мисливстві і лісовому господарстві. Водночас частка обсягу випуску продукції сільського господарства, мисливства і лісового господарства у загальнодержавному обсягу випуску продукції з 2001 по 2008 р. знизилася на 6 відсоткових пунктів, а зниження частки ВВП - на 8,1 відсоткового пункту. Зниження частки ВВП сільського господарства, мисливства і лісового господарства у випуску продукції здійснюється швидшими темпами порівняно з часткою обсягу виробництва продукції в загальнодержавній величині. Водночас частка ВВП сільського господарства, мисливства і лісового господарства у випуску продукції перевищувала загальнонаціональну частку на 5,1 відсоткового пункту у 2001 р. і лише у 2009 р. відбулося зниження на 0,9 відсоткового пункту. Останнє зумовлено недостатньою увагою держави до аграрного сектору економіки 2009 р., що виявилося у зменшенні державної підтримки. Ефективність фінансової підтримки аграрного сектору економіки проявляється не лише у збільшенні обсягу виробництва продукції, а й у зростанні ВВП.

Реалізація фінансової політики забезпечується через фінансовий механізм. Критичний аналіз поглядів економістів щодо його сутності виявив, що фінансовий механізм - це система доцільно спрямованих заходів економічного впливу на процес виробництва у формі фінансових методів, фінансових важелів і фінансових інструментів, що діють у межах нормативно-правових актів і з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства (рис. 3). Функціонування фінансових важелів визначають фінансові методи, а фінансові інструменти діють у межах конкретного фінансового важеля.

Рис. 3. Організаційно-фінансовий механізм та взаємодія його складових

Належне функціонування фінансового механізму визначається системою цін, яка бере безпосередню участь у взаємодії його складових, спрямованих на виробництво оптимального обсягу економічних благ, отримання максимальних фінансових ресурсів та їх найефективнішого використання. Тому фінансовий механізм концентрує дві основні вимоги до рівня цін і механізму їх регулювання: ціни на економічні блага повинні бути такими, що сприяють реалізації визначеного обсягу продукції у конкретні терміни, та забезпечують отримання прибутку, передбаченого ціновою політикою підприємства. Реалізація зазначених вимог щодо функціонування механізму ціноутворення, точності і вчасності встановлення цін на економічні блага сприяє підвищенню ефективності виконання фінансами своїх функцій.

У п'ятому розділі - „Удосконалення державної аграрної політики ціноутворення засобами фінансового механізму” розкрито напрями удосконалення ціноутворення, засади управління ризиками у процесі формування цін на сільськогосподарську продукцію, удосконалення фінансового механізму та його вплив на систему цін в аграрному секторі економіки України та напрями оптимізації формування цін на сільськогосподарську продукцію, для забезпечення фінансової стійкості виробників продукції.

У дисертації показано, що за умов ринкових відносин підвищується роль цін в економічному обґрунтуванні прийняття господарських рішень. Вони є інформаційним носієм про допустимі витрати, оцінки потреб у певних видах продукції необхідної якості, економічних ресурсах тощо, і як один з найважливіших складових фінансового механізму. Тому заходи у сфері формування цін на товари мають здійснюватися з урахуванням потреб економічного регулювання, що виявляються через функціонування фінансового механізму, спрямованого на забезпечення належної дії його елементів за встановленими цінами.