Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ БІОІННОВАЦІЙ

АБРАМЧУК МАРИНА ЮРІЇВНА

Суми - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

біотехнологія екологічний економічний безпека

Актуальність теми. Прогрес соціально-економічного розвитку, що супроводжується активним використанням інноваційних продуктів і технологій, розширює коло завдань, які повинна вирішувати економічна наука. Одним із таких завдань є оцінка нововведень з позиції їх відповідності умовам відтворення системи еколого-економічних відносин, адже наслідки, що проявляються у довгостроковій перспективі, можуть становити загрозу екологічній безпеці та стійкому розвитку економіки України.

Окремі теоретико-методологічні й методичні аспекти оцінки інновацій відповідно до принципів сталого розвитку, дослідження наслідків їх впливу на еколого-економічну систему, регулювання сфери виробництва і споживання нових продуктів і технологій висвітлені у працях багатьох видатних вітчизняних вчених, зокрема: О. Балацького, О. Веклич, Т. Галушкіної, В. Голян, Б. Данилишина, А. Жулавського, С. Ілляшенка, Л. Мельника, Є. Мішеніна, В. Сабадаша, П. Тархова, О. Теліженка, В. Трегобчука, С. Харічкова, М. Хвесика, Л. Шостак та ін. Серед зарубіжних учених ці проблеми досліджували: М. Гузєв, А. Ендрес, П. Олдак, Н. Пахомова, А. Пігу, К. Ріхтер, О. Рюміна, С. Сухорукова, Ю. Яковець та інші.

Проте на сьогодні малодослідженими залишаються питання, які стосуються розкриття сутності, ролі і місця в теорії еколого-економічного розвитку біоінновацій як результату науково-технічного прогресу. Зокрема, подальшого дослідження потребують питання комплексного аналізу взаємозв'язків процесів реалізації біоінновацій з розвитком еколого-економічної системи, результатів їх використання відповідно до вимог еколого-економічної безпеки. Потребують удосконалення науково-методичні підходи до еколого-економічної оцінки біоінновацій як необхідної передумови регулювання сфери їх використання у виробництві та споживанні.

Теоретичне і практичне значення питань еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій з метою забезпечення еколого-економічної безпеки розвитку суспільства обумовили вибір теми, мети й основних завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у контексті Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 роки (Постанова Президії НАН України від 25.02.2009 №55), а саме у відповідності до таких пріоритетних комплексних міждисциплінарних досліджень: проблеми раціонального природокористування, регіональний розвиток, прогнозування та моделювання розвитку економічних, технологічних, інноваційних і соціально-демографічних процесів. Наукові результати дисертаційного дослідження увійшли до науково-дослідних робіт: «Удосконалення фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком економіки України» (№ДР 0106U008508), де автором обґрунтовано підходи до еколого-економічної оцінки інновацій; «Фінансовий механізм кредитно-інвестиційного забезпечення сталого еколого-економічного розвитку» (№ ДР 0106U008510), де автором запропоновано науково-методичний підхід до удосконалення податкових інструментів екологічного регулювання; «Фінансовий механізм управління інноваційним відтворенням» (№ ДР 0106U001484), де автором проаналізовано еколого-економічні наслідки використання біоінновацій; «Узгодження еколого-економічних інтересів шляхом формування ефективного фінансового механізму управління природокористуванням» (№ ДР 0106U001483), де автором викладено підходи до фінансового забезпечення природоохоронних заходів за рахунок перерозподілу біоренти.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення науково-методичних підходів до еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій відповідно до принципів сталого розвитку та вимог еколого-економічної безпеки.

Відповідно до мети у роботі поставлені такі завдання:

- проаналізувати роль біоінновацій в еколого-економічному розвитку суспільства, дослідити їх особливості як категорії інноватики;

- проаналізувати результати використання біоінновацій відповідно до вимог еколого-економічної безпеки;

- розвинути теоретико-методичні положення концепції життєвого циклу біоінновацій з урахуванням тривалості отримання еколого-економічних результатів їх використання;

- удосконалити науково-методичні підходи до еколого-економічної оцінки біоінновацій;

- дослідити закономірності та особливості формування і розподілу доходів від використання біоінновацій;

- розробити науково-методичний підхід до еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій;

- запропонувати напрями удосконалення економічних інструментів екологічно орієнтованого регулювання процесів використання біоінновацій.

Об'єктом дослідження є процес еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій відповідно до вимог еколого-економічної безпеки та умов сталого розвитку.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі використання біоінновацій у виробництві та споживанні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, системний та історичний підходи, фундаментальні положення загальної економічної теорії, теорії економічного та інноваційного розвитку, теорії економічної ефективності та теорії економіки природокористування і охорони навколишнього середовища.

У роботі використані такі методи наукового дослідження: системно-структурний аналіз (при дослідженні сутності та функцій біоінновацій, їх класифікації); порівняльний аналіз та метод логічного узагальнення (при дослідженні особливостей розвитку життєвого циклу біоінновацій та еколого-економічних результатів їх використання); статистичний і факторний аналіз, метод прогнозування (при формуванні теоретико-методичної бази еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій).

Інформаційну базу дослідження склали Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств та відомств, інших органів державного управління. Використані офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного агентства з інвестицій та інновацій, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях, електронні ресурси, представлені в мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку існуючих та розробленні нових теоретико-методичних підходів до еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій у виробництві і споживанні у контексті забезпечення сталого розвитку економіки України. Найбільш значними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

– запропоновано науково-методичний підхід до формування системи еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій, основним елементом якої є еколого-економічна оцінка використання біоінновацій, що передбачає оцінку ризиків порушення умов відтворення еколого-економічної системи на стадії еконаслідків, оцінку еколого-економічного рівня біоінновацій на стадії «виробництво-використання» та оцінку еколого-економічної ефективності біоінновацій;

– структурно-логічну сутність поняття «життєвий цикл біоінновацій (ЖЦБ)», під яким на відміну від існуючих розуміється період часу від розробки біоінновацій до закінчення отримання еколого-економічних результатів їх використання у виробництві і споживанні, що включає, крім стадій розробки, виробництва, використання, також стадію еконаслідків;

– науково-методичний підхід до податкового регулювання процесів використання біоінновацій, який на відміну від існуючих передбачає коригування ставки податку на прибуток залежно від рівня екологічного навантаження, що створюється використанням біоінновації;

– методичний підхід до оцінки екологічних ризиків біоінновацій, який на відміну від існуючих базується на використанні коефіцієнта еколого-економічної безпеки, що характеризує ступінь порушення умов відтворення еколого-економічної системи внаслідок використання біоінновацій у виробництві і споживанні;

дістали подальшого розвитку:

– понятійна база інноватики у результаті обґрунтування категорії «біоінновація» як специфічного виду інновацій, що є результатом наукових досліджень та розробок у сфері використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві, спрямованим на створення нової продукції (технології, методу тощо) або зміну її форми, функцій, властивостей та якості, та орієнтованим на отримання економічного, екологічного, соціального та (або) іншого виду ефекту;

– класифікаційні ознаки біоінновацій, які поряд з існуючими містять такі ознаки: «вплив на навколишнє середовище», «тривалість дії на еколого-економічну систему», «характер суспільних цілей», «сфера використання», «метод біоінноваційних змін», «вплив на результати і фактори виробництва»;

– категорійна база теорії ренти, що поряд з існуючими передбачає виокремлення поняття «біорента», яка визначається як специфічний вид рентного доходу, що виникає внаслідок використання у господарській практиці біоінновацій (продуктів, технологій) з різними біологічними властивостями та характеристиками.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у дисертації науково-методичні підходи до еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій у господарській практиці та споживанні дозволяють приймати науково обґрунтовані управлінські рішення, що стосуються екологічно збалансованого сталого розвитку суспільства.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Сумського державного університету при викладанні дисциплін «Інвестування» та «Податкова система» (акт від 18.01.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій сформульовані та обґрунтовані авторські підходи до еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій у виробництві і споживанні, що сприятиме забезпеченню еколого-економічної безпеки. Наукові положення, висновки та рекомендації, які наведені в роботі, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані тільки ті положення, що є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації були оприлюднені та отримали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: Четвертій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (м. Київ, 2005 р.); Шостій міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 2005 р.); Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів» (м. Чернівці, 2006 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (м. Тернопіль, 2006 р.); Дванадцятій міжнародній конференції студентів та молодих вчених “Economics for Ecology” (м. Суми, 2006 р.); Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2007 р.); Всеукраїнській науково-технічній конференції молодих вчених та спеціалістів «Актуальні проблеми життєдіяльності суспільства» (м. Кременчук, 2008 р.); Міжнародній Інтернет - конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2008р.); науково-технічній конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту СумДУ «Економічні проблеми сталого розвитку» (м. Суми, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 19 наукових працях загальним обсягом 6,24 друк. арк., з яких особисто автору належать 5,53 друк. арк., у тому числі 10 статей у наукових фахових виданнях (з них 3 - у співавторстві), 9 публікацій у збірниках матеріалів конференцій (з них 3 - у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 268 сторінок, у тому числі обсяг основного тексту - 184 сторінки. Дисертація містить 17 таблиць на 19 сторінках, з них 5 на 7 повних сторінках, 9 рисунків на 9 сторінках, з них 7 на 7 повних, 9 додатків на 39 сторінках, список використаних джерел із 275 найменувань на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, основні завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, одержаних автором.

У першому розділі «Біоінновації в еколого-економічному розвитку суспільства» проаналізовано сучасний стан розроблення та використання біотехнологій у світовій практиці господарювання, розкриті сутність та зміст поняття «біоінновація», визначені основні еколого-економічні проблеми і ризики використання біоінновацій у виробництві та споживанні, доведена необхідність еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій.

Аналіз розвитку та використання біотехнологій у різних сферах господарської діяльності свідчить про те, що біотехнологія є одним із важливих результатів науково-технічного прогресу і фактором екологічно збалансованого розвитку суспільства. Це обумовлено в першу чергу вирішенням значної кількості еколого-економічних проблем, а саме: удосконаленням структури споживання природних ресурсів; методами утилізації відходів, використанням вторинної сировини; пошуком нових відтворюваних джерел енергії та матеріалів; екологізацією виробництва шляхом розроблення маловідходних технологій; екологізацією продукції; зменшенням витрат на знешкодження відходів тощо.

На основі ґрунтовного аналізу характеру і суті біотехнологій відповідно до положень теорії інноваційного розвитку обґрунтовано поняття «біоінновації» як специфічного виду інновацій, що є результатом наукових досліджень та розробок у сфері використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві, спрямованим на створення нової продукції (технології, методу тощо) або зміну її форми, функцій, властивостей та якості, та орієнтований на отримання економічного, екологічного, соціального та (або) іншого виду ефекту. Необхідність виокремлення такого виду інновацій обумовлена характером інноваційних змін та специфікою наслідків їх використання в еколого-економічній системі.

У роботі до переліку класифікаційних ознак біоінновацій запропоновано відносити як традиційні ознаки, притаманні інноваціям у цілому (глибина внесених змін, відношення до попередника, сфера реалізації, вид ефекту, ранг новизни), так і запропоновані автором, що ґрунтуються на врахуванні специфіки та особливостей біоінновацій та характеризують їх еколого-економічні параметри. Запропоновано біоінновації розділяти за ознакою впливу на навколишнє середовище (біоінновації, що впливають на людину, біологічні системи, природні ресурси, що формують різні види забруднення); за тривалістю дії на еколого-економічну систему (одночасного та пролонгованого впливу); за методом біоінноваційних змін (біоінновації, створені на основі генної інженерії, клітинної інженерії, білкової інженерії, біосенсорної технології, нанобіотехнології, технології біочипів); за ознакою впливу на результати та фактори виробництва (біоінновації, що впливають на продукт, засоби виробництва і предмети праці, технологію, виробничі відносини); за характером суспільних цілей (біоінновації, орієнтовані на отримання прибутку, відтворення природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, покращання якості життя, покращання умов та продуктивності праці); за сферою використання (сільськогосподарські, промислові, харчові, медичні, паливні, екологічні).

Проведений аналіз результатів наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері вивчення негативного впливу біоінновацій на довкілля дозволив виявити еколого-економічні проблеми реалізації біоінновацій і систематизувати специфічні екологічні ризики їх використання у виробництві та споживанні.

На основі аналізу еколого-економічних наслідків використання біоінновацій у контексті забезпечення еколого-економічної безпеки розвитку суспільства встановлено, що специфічні екологічні ризики біоінновацій відрізняються за характером і формою прояву, тривалістю та масштабністю. Прояв цих ризиків у довгостроковій перспективі може призвести до катастрофічних змін екосистеми і має тісний «генетичний» взаємозв'язок із процесами функціонування, відтворення та розвитку еколого-економічної системи.

З урахуванням такого взаємозв'язку в дисертації запропоновано розглядати екологічні ризики біоінновацій як ризики порушення умов відтворення еколого-економічної системи і розділяти їх залежно від форм прояву як ризики впливу: на людину, на біологічні системи, на природні ресурси та ризики біологічного забруднення.

У роботі доведено, що реалізація будь-яких практичних заходів щодо регулювання використання біоінновацій повинна базуватися на аналізі закономірностей їх використання, цілісному баченні усіх екологічних та економічних наслідків. Необхідність проведення такого аналізу потребує удосконалення теоретично-методичної бази для комплексного аналізу еколого-економічних результатів реалізації біоінновацій у господарюванні і споживанні та удосконалення економічного інструментарію регулювання їх використання.

У другому розділі «Удосконалення теоретичних та методичних основ еколого-економічного аналізу використання біоінновацій» проведено еколого-економічний аналіз реалізації біоінновацій; визначені сутність життєвого циклу біоінновацій та його структура; удосконалено науково-методичні підходи до еколого-економічної оцінки біоінновацій; обґрунтовано визначення категорії «біорента».

Обґрунтовано, що особливості, специфіка та довготерміновий характер прояву екологічних ризиків біоінновацій на етапах їх виробництва і споживання потребують розширення часових меж проведення еколого-економічного аналізу результатів реалізації біоінновацій, що, у свою чергу, передбачає дослідження їх життєвого циклу з позиції урахування еколого-економічних результатів використання біоінновацій та їх впливу на еколого-економічну систему різного рівня.

На основі комплексного аналізу еколого-економічних результатів реалізації біоінновацій щодо стадій їх життєвого циклу запропоновано поняття «життєвий цикл біоінновацій» (ЖЦБ), який розглядається як період часу від розроблення біоінновацій до закінчення отримання еколого-економічних результатів їх використання у виробництві і споживанні, що складається зі стадій розробки, виробництва, використання, еконаслідків та відображає процеси впливу біоінновацій на еколого-економічну систему. Обґрунтована необхідність виокремлення стадії «еконаслідків» як періоду часу від утилізації біоінновації до закінчення отримання еколого-економічних результатів її використання у виробництві і споживанні. Поряд із часовими характеристиками (стадіями) до складу параметрів ЖЦБ запропоновано включати етапи і результати, повна сукупність яких подана на рис. 1.

Виходячи з об'єктивної необхідності урахування еколого-економічних результатів використання біоінновацій на стадії еконаслідків ЖЦБ, у роботі проаналізовано науково-методичні підходи до еколого-економічної оцінки біоінновацій та запропоновано напрямки їх удосконалення. Поряд з оцінкою еколого-економічної ефективності використання біоінновацій запропоновано проводити оцінку еколого-економічного рівня біоінновацій стосовно двох проміжків часу стадій «виробництво - використання» ЖЦБ та стадії «еконаслідків». Результати такої оцінки характеризують зміну (покращання або погіршення) умов функціонування, відтворення та розвитку еколого-економічної системи, що обумовлено різним характером, формою, якістю та умовами отримання еколого-економічних результатів, а також ступенем вірогідності їх оцінки.

Для оцінки еколого-економічного рівня біоінновацій стосовно стадій «виробництво - використання» ЖЦБ запропоновано коефіцієнт еколого-економічного рівня біоінновацій, який є узагальнювальним параметром і визначається залежно від низки окремих показників (екодеструктивності виробництва, ресурсоємності, рівня екологічності, величини природоохоронних витрат тощо), передбачених моделлю відбору екологічних інновацій, що наразі застосовується під час попередньої їх експертизи, шляхом зіставлення з показниками продукту (технології), яка обирається як база порівняння.

Коефіцієнт еколого-економічного рівня біоінновацій запропоновано визначати за формулою

, (1)

де - коефіцієнт еколого-економічного рівня біоінновації; - -й показник біоінновації (продукції, технології), використання якої планується,- -й показник бази порівняння; - порядковий номер показника оцінки продукту (технології), змінюється від 1 до ; - коефіцієнт вагомості -го показника (визначається експертним шляхом), .

Економічна сутність коефіцієнта еколого-економічного рівня біоінновації полягає у визначенні ступеня зміни еколого-економічних характеристик нових продуктів (технологій) і умов їх використання у виробництві та споживанні.

Виходячи з необхідності урахування ризиків порушення умов відтворення еколого-економічної системи, оцінку еколого-економічного рівня біоінновацій стосовно стадії «еконаслідків» ЖЦБ запропоновано здійснювати на основі розрахунку показника, що характеризує ступінь погіршення на цій стадії характеристик і умов функціонування еколого-економічної системи в результаті використання біоінновацій (продуктів, технологій). В основу розрахунку покладена оцінка ризиків порушення умов відтворення еколого-економічної системи, оскільки їх прояв на стадії еконаслідків ЖЦБ є ключовою проблемою використання біоінновацій у виробництві і споживанні та становить загрозу еколого-економічній безпеці розвитку суспільства. Цей показник названо «коефіцієнт еколого-економічної безпеки». Він визначається співвідношенням параметрів, що характеризують порушення умов відтворення еколого-економічної системи внаслідок використання біоінновації, та параметрів, що характеризують її сучасний стан, та розраховується за формулою

, (2)

де - коефіцієнт еколого-економічної безпеки біоінновації; - фактична оцінка фактора ризику у балах за -м параметром; - функція, що нормує вагу фактора ризику, розраховується за формулою ; - порядковий номер фактора ризику, змінюється від 1 до 5; - число факторів; - максимальна оцінка, =5.

В роботі доведено, що прояв ризиків порушення умов відтворення еколого-економічної системи на стадії еконаслідків ЖЦБ обумовлює виникнення у довгостроковій перспективі витрат суспільства у вигляді асигнувань з державного бюджету на ліквідацію і компенсацію збитків, викликаних процесами використання біоінновацій у господарській практиці і споживанні. Розв'язання проблеми фінансового забезпечення витрат суспільства, викликаних проявом екологічних ризиків біоінновацій, обумовило необхідність дослідження специфіки доходів, що отримуються суб'єктами господарювання у процесі використання біоінновацій.

Основною умовою реалізації інновацій і здійснення інноваційної діяльності будь-яким економічним суб'єктом є наявність можливості виникнення та привласнення суб'єктами господарювання додаткового доходу (надприбутку) від використання нововведень у виробничому процесі, що притаманне й біоінноваціям. Проведений у роботі аналіз доходів, що отримуються в результаті реалізації біоінновацій, особливостей їх формування та закономірностей розподілу, дозволяє стверджувати, що ці доходи мають рентний характер. При цьому рентним ресурсом є біоінноваційний продукт (технологія), джерелом формування надприбутку - обмеженість і різна якісність біологічних властивостей біоінновації, сферами виникнення біорентного доходу є сфери, де реалізуються біоінновації.

Критичний аналіз теоретичних підходів до визначення сутності та особливостей земельної, екологічної ренти, технологічної квазіренти дає підстави розглядати дохід, що отримується в результаті використання біоінновацій, як специфічний вид рентного доходу, який запропоновано розглядати як біоренту, тобто надприбуток, що виникає за рахунок використання у господарській діяльності біоінновації (продуктів, технологій) з різними біологічними властивостями та характеристиками.

У роботі проведено теоретичний аналіз формування біоренти щодо стадій життєвого циклу біоінновацій з урахуванням екологічних умов її отримання.

Автором обґрунтовано, що чинний економічний механізм екологічного регулювання недостатньо виконує покладені на нього функції у сфері реалізації біоінновацій. Передусім це обумовлено відсутністю методики проведення еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій у виробництві і споживанні.

У третьому розділі «Регулювання процесів використання біоінновацій на основі системи еколого-економічного обґрунтування» розроблено науково-методичні підходи до формування системи еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій, запропоновано напрями вдосконалення економічних інструментів регулювання процесів реалізації біоінновацій та проведено практичну апробацію запропонованих підходів.

Виходячи з об'єктивної необхідності забезпечення сталого розвитку економіки, у роботі запропоновано систему еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій (рис.2).

Запропонована система є сукупністю взаємозалежних елементів, дія яких спрямована на підтримання еколого-економічної безпеки та узгодження екологічних і економічних інтересів у сфері використання біоінновацій та передбачає два етапи оцінки. На першому етапі запропоновано здійснювати екологічне обґрунтування використання біоінновацій за допомогою існуючих інструментів: екологічної експертизи, екологічного контролю, екологічного моніторингу та оцінки впливу на довкілля. Основною метою першого етапу обґрунтування є створення інформаційної бази для комплексної еколого-економічної оцінки використання біоінновацій.

На другому етапі еколого-економічного обґрунтування запропоновано проводити еколого-економічну оцінку використання біоінновацій, метою якої є встановлення відповідності біоінновації вимогам еколого-економічної безпеки, а також визначення еколого-економічної ефективності їх використання у виробництві і споживанні.

Основним критерієм відбору біоінновацій для подальшого їх використання запропоновано коефіцієнт еколого-економічної безпеки (), градація значень якого відповідно до чинних рівнів екологічної безпеки є підставою для вибору інструментів регулювання сфери використання біоінновацій (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика умов відтворення еколого-економічної системи в результаті використання біоінновацій відповідно до рівнів екологічної безпеки

З метою регулювання процесів використання біоінновацій, що належать до ІІ - ІІІ рівнів екологічної безпеки, запропоновано удосконалення чинного механізму оподаткування прибутку на основі диференціації ставки податку на прибуток з урахуванням екологічного фактора. Диференціація має на меті виконання таких функцій: стимулювальної (стимулювання суб'єктів господарювання до використання більш екологічно безпечних біоінновацій); фіскальної (збільшення надходжень до бюджету); регулювальної (регулювання масштабів використання біоінновацій та запобігання екологічних ризиків); функціі забезпечення (акумулювання фінансових ресурсів для компенсації збитків, що виникають на стадії еконаслідків ЖЦБ).

Рис. 2. Структурно-логічна схема формування системи еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій

Диференціацію оподаткування з урахуванням екологічного фактора запропоновано здійснювати шляхом коригування ставки податку на прибуток залежно від рівня екологічного навантаження, обумовленого використанням біоінновацій:

(3)

де - ставка податку з урахуванням екологічного навантаження від використання біоінновацій; - діюча ставка податку на прибуток; - коефіцієнт екологічного навантаження, .

Коефіцієнт екологічного навантаження () запропоновано визначати за формулою

(4)

де - коефіцієнт еколого-економічної безпеки, який характеризує еколого-економічний рівень біоінновації на стадії «еконаслідків» та відображає негативні наслідки використання біоінновацій у виробництві і споживанні;

- коефіцієнт еколого-економічного рівня біоінновації щодо стадій «виробництво - використання» ЖЦБ, що відображає позитивні наслідки використання біоінновацій у виробництві і споживанні.

Коефіцієнт екологічного навантаження відображає частку прибутку від використання біоінновацій і розглядається як інструмент перерозподілу біоренти залежно від екологічних умов її отримання. При застосуванні запропонованого підходу рівень податкового навантаження залежатиме від еколого-економічного рівня біоінновації щодо стадій її життєвого циклу. Тобто перевага буде надана біоінновації з вищим рівнем еколого-економічної безпеки, оскільки її використання забезпечить більшу суму чистого прибутку. У роботі здійснено практичну перевірку запропонованих методичних підходів до еколого-економічної оцінки і обґрунтування біоінновацій на прикладі вирощування картоплі у Глухівському районі Сумської області. Підсумкові результати розрахунків наведені у таблиці 2.

Для апробації результатів дослідження обрано сорт картоплі «Слов'янка» (сорт 1), який має багаторічний досвід вирощування і підлягає заміні на біоінноваційний сорт «Молодіжна» (сорт 2), створений за допомогою клітинної інженерії, або генетично модифікований сорт «Новий лист» (сорт 3). Результати проведених розрахунків свідчать, що за умови застосування запропонованого підходу до диференціації оподаткування сфери використання біоінновацій підприємству не доцільно буде використовувати біоінновації, які характеризуються низьким рівнем еколого-економічної безпеки, що обумовлено більшим податковим навантаженням на підприємство.

Таблица 2. Результати практичної перевірки запропонованих підходів до регулювання використання біоінновацій на прикладі вирощування картоплі

Однак, якщо підприємство з деяких причин обере для використання біоінноваційний продукт з меншим еколого-економічним рівнем, виникає можливість за рахунок сум збільшення податкових платежів створити фінансовий резерв для покриття збитків, обумовлених проявом екологічних ризиків біоінновацій на стадії еконаслідків ЖЦБ.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробленні науково-методичних підходів до еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій відповідно до вимог еколого-економічної безпеки.

Результати дослідження є підставою для таких висновків:

1. Проведений у роботі аналіз показав, що використання біотехнологій у різних сферах господарської діяльності дозволяє вирішувати низку еколого-економічних проблем: ресурсозабезпечення, екологізації виробництва і продукції, переробки та утилізації відходів тощо. Цей факт дає підстави розглядати біотехнології як фактор еколого-економічного розвитку суспільства та обумовлює необхідність системного дослідження результатів їх використання.

2. На основі дослідження характеру та сутності біотехнологій як результату науково-технічного прогресу обґрунтовано виділення категорії специфічних інновацій - «біоінновацій», що відображає взаємозв'язки процесів реалізації біоінновацій з еколого-економічною системою. Розроблено класифікацію біоінновацій, яка включає як традиційні класифікаційні ознаки, притаманні інноваціям у цілому, так і запропоновані автором, що ґрунтуються на врахуванні особливостей та тривалості впливу біоінновацій на еколого-економічну систему.

3. Автором було виявлено та систематизовано еколого-економічні проблеми використання біоінновацій у виробництві і споживанні, сутність яких полягає у прояві в довгостроковій перспективі специфічних екологічних ризиків використання біоінновацій, які запропоновано розглядати як ризики порушення умов відтворення еколого-економічної системи.

4. Структурно-часовий аналіз результатів реалізації біоінновацій дозволив дійти висновку, що отримання еколого-економічних результатів використання біоінновацій не закінчується стадією «використання». Виходячи з цього, запропоновано розглядати життєвий цикл біоінновацій як період часу від розроблення біоінновацій до закінчення отримання еколого-економічних результатів їх використання у виробництві і споживанні, і виділяти поряд зі стадіями розробки, виробництва, використання також стадію еконаслідків. Стадія еконаслідків розглядається як період часу від утилізації біоінновації (продукту, технології) до закінчення отримання еколого-економічних результатів її використання у виробництві і споживанні.

5. Розвинуто науково-методичні підходи до еколого-економічної оцінки біоінновацій, що передбачають оцінку їх еколого-економічного рівня щодо стадій життєвого циклу, які враховують зміни умов функціонування, відтворення та розвитку еколого-економічної системи, обумовлені проявом екологічних ризиків на стадії еконаслідків ЖЦБ.

6. У роботі доведено, що використання біоінновацій у виробництві створює передумови для формування особливого виду додаткового доходу - біоренти, яка визначається як надприбуток, що виникає за рахунок використання у господарській діяльності біоінновацій (продуктів, технологій) з різноякісними біологічними властивостями.

7. З метою підтримання еколого-економічної безпеки та узгодження екологічних і економічних інтересів у сфері реалізації біоінновацій розроблено науково-методичний підхід до формування системи еколого-економічного обґрунтування використання біоінновацій, що передбачає екологічне обґрунтування, оцінку еколого-економічної ефективності та еколого-економічного рівня біоінновацій.

8. Як економічний інструмент регулювання процесів використання біоінновацій запропоновано диференціацію ставки оподаткування прибутку залежно від рівня екологічного навантаження, що дасть змогу стимулювати суб'єктів господарювання до збалансованої еколого-економічної діяльності, регулювати масштаби використання біоінновацій та акумулювати фінансові ресурси для компенсації збитків, викликаних негативним проявом еконаслідків використання біоінновацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Абрамчук М.Ю. Программно-целевой метод управления как инструмент инновационной экологизации агропромышленного производства / М.Ю. Абрамчук // Механізм регулювання економіки. - 2005. - №4. - С.108-114.

2. Абрамчук М.Ю. Эколого-экономическое обоснование внедрения научных достижений в агропромышленное производство / М.Ю. Абрамчук // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2006. - №1. - С. 28-36.

3. Абрамчук М.Ю. Проблемы рационального природопользования: поиск альтернативных вариантов / М.Ю. Абрамчук // Проблеми раціонального використання соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу регіону, фінансова політика і інвестиції. Серія «Природокористування та ресурсозабезпечення». Випуск XII №4: збірник наукових праць. - Рівне: НУВГП, 2006. - №4. - С. 5-12.

4. Мамчук І.В. Урахування та аналіз природоохоронних витрат у системі екологічного менеджменту / І.В. Мамчук, М.Ю.Абрамчук // Механізм регулювання економіки. - 2008. - №3. - С. 223-240. Особистий внесок: обґрунтовано необхідність оцінки ступеня екологічної безпеки виробництва.

5. Абрамчук М.Ю. Научно-методические подходы к формированию понятия «биоинновация» в теории инновационного развития / М.Ю. Абрамчук // Механізм регулювання економіки. - 2009. - №1. - С.175-183.

6. Кобушко І.М. Оцінка еколого-економічної ефективності використання біоінноваційних продуктів / І.М. Кобушко, М. Ю. Абрамчук // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. - 2009. - № 8. - С. 75-79. Особистий внесок: запропоновано науково-методичний підхід до еколого-економічної оцінки використання біоінновацій у виробництві.

7. Абрамчук М.Ю. Обеспечение экологической безопасности в сфере использования биотехнологий растениеводства / М.Ю. Абрамчук // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Економіка та менеджмент». - 2009. - № 12 (38). - С.132-141.

8. Кобушко И. Н. Основы формирования системы эколого-экономического обоснования биоинноваций в растениеводстве / І.М. Кобушко, М.Ю. Абрамчук // Агросвіт: науково-практичний журнал. - 2009. - № 19. - С. 11-16. Особистий внесок: запропонована система еколого-економічного обґрунтування біоінновацій, викладені пропозиції щодо вибору економічних інструментів регулювання процесів використання біоінновацій.

9. Абрамчук М.Ю. Анализ жизненного цикла биоинноваций / М.Ю. Абрамчук // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наукових праць. Випуск 254: у 6 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Т. 5. - С. 1120 - 1128.

10. Абрамчук М.Ю. Рентный подход в управлении природопользованием в сфере использования биоинноваций [Электронный ресурс]/ М.Ю. Абрамчук // Ефективна економіка. - 2010. - №10. Режим доступа: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=338

Матеріали наукових конференцій

11. Абрамчук М.Ю. Стимулирование инновационной активности предприятий АПК / М.Ю. Абрамчук // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: зб. тез доповідей за матеріалами IV Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (24-26 березня 2005 р.) / Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» [та ін.]. - Київ: Книга Пам'яті України, 2005. - С.76-77.

12. Абрамчук М.Ю. Инновационная экологизация экономики как стратегия экономического развития Украины / М.Ю. Абрамчук // Теорія і практика сучасної економіки: зб. тез доповідей за матеріалами VI Міжнародної науково-практичної конференції (28-30 вересня 2005 року.) / Міністерство освіти і науки України; Черкаський державний технічний університет [та ін.]. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - С. 82-85.

13. Абрамчук М.Ю. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в АПК та шляхи їх подолання / М.Ю. Абрамчук // Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів: зб. тез доповідей за матеріалами ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів (23-24 березня 2006 р.): у 2ч. / Міністерство освіти і науки України; Чернівецький торговельно-економічний інститут [та ін.]. - Чернівці, 2006. - Ч.1. - С. 181-183.

14. Абрамчук М.Ю. Венчурное финансирование как механизм привлечения ресурсов для инновационной деятельности / М.Ю. Абрамчук // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (30 березня 2006р.) / Міністерство освіти і науки України; Інститут економіки і підприємництва; [та ін.]. - Тернопіль, 2006. - Ч. 2. - С. 3-4.

15. Abramchuk M. Directions and priorities of innovative-investing activity in the sphere of rational nature management / Marina Abramchuk, Nataliya Mogylna // Economics for Ecology: 12-th International Student Conference ISCS'2006 Sumy, Ukraine, May 3-7, 2006. - P. 20-21. Особистий внесок: визначено напрями державної інноваційної політики, спрямованої на екологізацію економіки та раціональне природокористування.

16. Абрамчук М.Ю. Основные направления и цели экологизации агропромышленного производства как фактор обеспечения устойчивого развития / М.Ю. Абрамчук // Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки: зб. тез доповідей за матеріалами ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (21-23 березня 2007 р.) / Міністерство освіти і науки України; Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ: СНУ імені Володимира Даля, 2007. - С. 463-465.

17. Абрамчук М.Ю. Проблемы нормативно-правового обеспечения экологической и биологической безопасности в сфере использования биотехнологий / М.Ю. Абрамчук, М.А. Соловйова // Актуальні проблеми життєдіяльності суспільства: зб. тез доповідей за матеріалами Всеукраїнської науково-технічної конференції молодих вчених та спеціалістів (17-18 квітня 2008 р.) / Міністерство освіти і науки України; Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського. - Кременчук, 2008. - С. 165-166. Особистий внесок: проаналізовано нормативно-правове забезпечення процесів використання біоінновацій у виробництві.

18. Абрамчук М.Ю. Экологические результаты использования биотехнологий в агропромышленном производстве / М.Ю. Абрамчук // Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: зб. тез доповідей за матеріалами Міжнародної Інтернет-конференції. - Тернопіль, 2008. - С. 8-11.

19. Абрамчук М.Ю. Стан, проблеми та перспективи розвитку екологічного оподаткування в Україні / М.Ю. Абрамчук, І.М. Сухоставець // Економічні проблеми сталого розвитку: матеріали наук.-техн. конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів економічного факультету СумДУ (19-23 квітня 2010 р.). - Суми: Вид-во СумДУ, 2010. - С. 127-128. Особистий внесок: визначено основні проблеми функціонування системи екологічного оподаткування в Україні, запропоновано заходи щодо її реформування.

Размещено на Allbest.ru