Економічний розвиток кольорової металургії України (1970-ті рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічний розвиток кольорової металургії України (1970-ті рр.)

Феофанов Лев Костянтинович

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Уперенко Микола Опанасович,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова,

професор кафедри економіки та управління.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Семенов Григорій Антонович,

Класичний приватний університет (м. Запоріжжя),

професор кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент

Куреда Ніна Миколаївна,

Запорізький національний університет,

доцент кафедри теорії та практики менеджменту.

Захист відбудеться «24» листопада 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.06 при Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий «21» жовтня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Кульнєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічна криза 1973-1974 рр. спричинила значні структурні зрушення в економіці багатьох країн світу, що призвело до змін функціонування національних економік у цілому, а також поведінки економічних суб'єктів і методів державного регулювання.

Крім того, 1970-ті рр. відповідають четвертому технологічному укладу техніко-економічної парадигми. Ядро четвертого технологічного укладу становили такі галузі, як автобудування, нафтохімія, виробництво синтетичних матеріалів, кольорова металургія. Досвід функціонування й розвитку кольорової металургії протягом періоду її швидкого зростання може лягти в основу стратегії розвитку галузі на сучасному етапі, допомогти досягти успіху в глобальній конкуренції.

Вагомий внесок у теорію економічного розвитку зробили Д. Белл, С. Глазьєв, К. Кларк, Н. Кондратьєв, К. Маркс, Р. Нельсон, Д. Норт, А. Покритан, М. Портер, У. Ростоу, С. Уїнтер, Й. Шумпетер. Серед економістів, які присвятили свої праці дослідженню історії економіки Української РСР, слід назвати В. Гальчинського, В. Геєця, Т. Дерев'янкіна, М. Лазаровича, Б. Лановика, Ю. Ольсевича, М. Уперенка, А. Чухна. Розвиток кольорової металургії УРСР і України знайшов відображення в працях таких українських вчених, як: А. Кущик, Н. Куреда, Г. Семенов, О. Щукін.

Віддаючи належне доробку вищеперелічених науковців, слід візначити, що є широке коло недостатньо досліджених питань. Так, потребують висвітлення підстави, умови й мотиви змін, що відбувалися в кольоровій металургії в 1960-1970-х рр., їх зміст і наслідки. У зв'язку з цим наукове дослідження, присвячене історико-економічному аналізу змін у формах і методах управління підприємствами галузі, у структурі матеріально-технічної бази, у складі трудових ресурсів, а також динаміці якісних показників економічного розвитку, що відбувалися у кольоровій металургії УРСР

в 1970-ті рр., і визначення окремих положень, які можуть бути застосовані при реформуванні галузі в теперішній час, є важливим.

Актуальність завдань економічного аналізу розвитку кольорової металургії України в 1970-х рр. зумовили вибір теми дисертації, мету і завдання дослідження.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах держбюджетної теми Запорізької державної інженерної академії «Формування концепції сталого економічного розвитку як основи досягнення нової якості та стандартів життя в контексті євроінтеграції» (номер державної реєстрації 0106U002916, 2006-2008 рр.). У рамках цієї роботи автором розглянуто теоретичні, методичні засади та історичні аспекти економічного розвитку.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методичне обґрунтування закономірностей розвитку кольорової металургії в 1970-ті рр.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

- розкрити теоретичні підходи до дослідження процесів розвитку кольорової металургії України;

- визначити основні тенденції розвитку кольорової металургії України в 1970_х рр.;

- проаналізувати умови розвитку кольорової металургії в 1970-ті рр.;

- визначити форми організації виробництва та методи управління підприємствами кольорової металургії України в 1970-х рр.;

- дослідити зміни у структурі матеріально-технічної бази та динаміку валового випуску продукції на підприємствах кольорової металургії України в 1970-ті рр.;

- проаналізувати динаміку трудових ресурсів кольорової металургії України в 1970-ті рр.; кольоровий металургія собівартість прибуток

- проаналізувати якісні характеристики процесу розвитку кольорової металургії України в 1970-ті рр.: собівартість, ціни продукції, прибуток, якість продукції, технічний рівень та показники ефективності виробництва підприємств кольорової металургії.

Об'єктом дослідження є процеси економічного розвитку промисловості України в 1970-ті рр.

Предметом дослідження є економічний розвиток кольорової металургії України в 1970-ті рр.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи стали праці класиків економічної теорії, системний і діалектичний метод пізнання, що включає наукові принципи історизму й об'єктивності. У дисертації використовувалися міждисциплінарний підхід, порівняльно-історичний аналіз, а також такі методи наукового пізнання: історичний і логічний методи - для дослідження концептуальних положень теорії економічного розвитку (підрозділ 1.1); статистико-економічний метод і методи аналізу та синтезу - для дослідження стану кольорової металургії України в 1970-ті рр. (розділи 1, 2, 3); методи наукової абстракції, індукції та дедукції - для теоретичного узагальнення та формулювання висновків (підрозділи 1.3, 2.3, 3.3).

У дисертаційній роботі використано матеріали економічної й спеціальної галузевої літератури, дані офіційної статистики, матеріали періодичних видань, інтернет-ресурси, архівні дані звітності підприємств кольорової металургії, листування між партійними та господарчими органами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методичному дослідженні економічної історії промисловості України в

1970-х рр. на прикладі кольорової металургії. Найбільш важливими результатами дослідження, що характеризують його новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є такі:

вперше:

- здійснено ретроспективний аналіз процесу економічного розвитку кольорової металургії, що враховує сучасний рівень економічних знань і дає змогу розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення принципів і методів керівництва галуззю в умовах незалежної України;

вдосконалено:

- наукове уявлення про процес розвитку галузі, що, на відміну від існуючого, враховує взаємозалежність кількісних і якісних змін об'єкта й поглиблює наукову базу перетворень галузі;

- методичний підхід до історико-економічного аналізу процесу розвитку галузі, що, на відміну від існуючого, передбачає застосування інтегрованого міждисциплінарного підходу до дослідження галузі і дає змогу більш повно визначити фактори її розвитку;

- методичний підхід до організації роботи соціальних служб з членами робітничих колективів на сучасних підприємствах кольорової металургії, що, на відміну від існуючого, передбачає розширення соціальних гарантій працівникам і дає змогу закріпити за підприємством найбільш кваліфікованих спеціалістів;

дістало подальшого розвитку:

- уявлення про особливості структури кольорової металургії УРСР, що, на відміну від існуючого, враховує досвід розвитку підприємств в умовах директивної економіки та дає змогу визначити регіони створення технологічних кластерів з участю підприємств кольорової металургії;

- специфіка ролі вертикально-інтегрованих компаній, що, на відміну від існуючої, враховує особливості металургійного виробництва та дає наукове обґрунтування напряму структурної перебудові галузі;

- джерельна база історико-економічних досліджень, а саме: введено в науковий обіг архівні матеріали, що не використовувались дослідниками раніше.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці основних напрямів удосконалення роботи соціальних служб підприємств у робітничих колективах та теоретико-методичного підходу, що може використовуватися для вдосконалення процесу дослідження галузі. Положення та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані підприємствами кольорової металургії в сучасній практиці, наприклад, досвід довгострокового планування, у тому числі планування інноваційної діяльності; організація підготовки кваліфікованих робітників на підприємстві та ін.

Результати досліджень використані в розробці плану розвитку ДП Запорізький титано-магнієвий комбінат (довідка № 2 від 18.01.2011 р.).

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Запорізької державної інженерної академії при викладанні дисциплін «Історія економіки та економічної думки», «Сучасні тенденції розвитку світової економіки» і «Економічна теорія» студентам, які навчаються за спеціальністю «Металургія чорних металів» та «Металургія кольорових металів» (довідка № 5/1464 від 01.07.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного дослідження автора. Опубліковані наукові роботи, висновки й пропозиції сформульовані особисто автором і відображають його внесок у розвиток історії економіки.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення і їх практичне застосування обговорювалися на: XІ науково-технічній конференції студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА (м. Запоріжжя, 2006 р.); XІІ науково-технічній конференції студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА (м. Запоріжжя, 2007 р.); III міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми наукових досліджень - 2007», (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); XІІІ науково-технічній конференції студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА (м. Запоріжжя, 2008 р.); XІV науково-технічній конференції студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА (м. Запоріжжя, 2009 р.); XV науково-технічній конференції студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА (м. Запоріжжя, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено в 14 наукових публікаціях, обсягом 4,09 д. арк., з них 7 - у наукових фахових виданнях, обсягом 3,37 д. арк., з яких автору належить 2,77 д. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить - 186 сторінок, з яких 64 таблиці займають 30 сторінок, список використаних джерел (163 найменувань) - 11 сторінок, 8 додатків - 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретичні основи дослідження процесів розвитку кольорової металургії України» - проаналізовано теоретичні підходи до дослідження процесів розвитку кольорової металургії України; основні тенденції розвитку кольорової металургії України до 1970-х рр.; умови розвитку кольорової металургії України у 1970-ті рр.

Розвиток являє собою процес переходу з одного стану в інший, що виражається в нагромадженні якісних змін об'єкта, його структури й зв'язків, які приводять у підсумку до змін функціонування. Розвиток може здійснюватися у двох формах - як еволюція або революція. Однак процеси кількісних і якісних змін взаємозалежні, і провести між ними межу, на нашу думку, складно. Під еволюцією ми будемо розуміти процес поступових, повільних змін, як кількісних, так і якісних. Під революцією - стрибкоподібну, швидку якісну зміну.

Не існує єдиного погляду на механізм соціально-економічного розвитку. В різні періоди часу поширення набував той чи інший підхід. Так, в

1970-1980-ті рр. був виявлений великий інтерес до теорії великих циклів. Зрушення в тенденціях розвитку світової економіки, у тому числі уповільнення економічного зростання, зробили привабливою цю теорію, що дала змогу розглядати процеси, які відбувалися в цей період, у контексті економічного розвитку. У своїх дослідженнях ми спираємося на періодизацію соціально-економічного розвитку за технологічними укладами й використовуємо системний підхід.

З погляду системного підходу імпульсом розвитку є суперечності системи. Темпи, напрям і тип розвитку національної економіки та її компонентів залежать від їх минулого, у тому числі структури та механізму їх функціонування, досягнутого рівня розвитку, характеру середовища й типу зв'язків з ним, потенціалу національної економіки. Роль рушійних сил розвитку відіграють флуктуації системи. Розвиток галузі як підсистеми національної економіки відбувається у двох формах, яким відповідають два етапи розвитку: еволюційний і революційний.

Таким чином, дослідження розвитку галузі необхідно починати з аналізу економічного середовища, у тому числі змін у функціонуванні національної економіки в минулому. На цьому етапі визначаються зміни в попиті та пропозиції продукції галузі, поставках ресурсів, у технології, правові й інші інституціональні зміни, що спостерігалися в минулому. Досліджується вплив цих змін на структуру та зв'язки галузі, її функціонування, виявляються тенденції розвитку галузі.

На наступному етапі вивчаються кількісні зміни в галузі, що відбуваються у відповідь на зміни в державному управлінні та структурі економіки. На цьому етапі визначається вплив якісних змін у соціально-економічному середовищі на кількісні показники функціонування галузі. Розвиток галузі оцінюється за динамікою рівня доходів, кваліфікації персоналу, екологічного стану тощо. Критерієм прогресивного розвитку є збільшення капіталу, обсягів виробництва, доходів тощо. Також необхідно визначити зворотний вплив кількісних змін на якісні показники, наприклад, на зміни у структурі галузі. На заключному етапі досліджуються якісні показники функціонування галузі: собівартість продукції, ціни, якість товарів, технічний рівень, показники ефективності.

Економіка СРСР у II половині XX ст. являла собою великий народногосподарський комплекс, що розвивався відносно незалежно. Після революції 1917 р. країна стояла на шляху автаркії й запозичила із загальносвітових тенденцій і світового науково-технічного прогресу лише те, що вважалося важливим з погляду військового протистояння із Заходом.

У 1950-х рр. у радянській економіці склалася ситуація надмірної заорганізованості, що не сприяло ефективній роботі народного господарства. У 1957 р. був здійснений перехід від галузевої системи управління до територіальної (система раднаргоспів). Мета реформи управління полягала в тому, щоб при збереженні й подальшому розвитку галузевого принципу керування значно посилити територіальний принцип управління й тим самим забезпечити їхнє оптимальне сполучення. Незважаючи на певні успіхи, реформа досить швидко вичерпала себе.

У 1965 р. під керівництвом Голови Ради Міністрів СРСР Олексія Косигіна почалися економічні реформи, суть яких полягала у введенні прогресивних елементів ринкових відносин (госпрозрахунку) в планову економіку СРСР. Було відновлено галузеве управління економікою (скасовані раднаргоспи, а їхні функції передані знову створеним міністерствам); підприємствам дозволили створювати так звані «фонди матеріального стимулювання» для розвитку виробництва й матеріального заохочення співробітників. Крім того, підприємства переводилися на госпрозрахунок (тобто самофінансування), спрощувалася звітність; були підвищені закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію й розпочато ряд інших заходів, які виявили себе в роки восьмої п'ятирічки (1966-1970 рр.).

Найважливішою проблемою розвитку народногосподарського комплексу СРСР в 1960-ті рр. стало падіння ефективності соціалістичного виробництва. Економіка продовжувала розвиватися в основному екстенсивно, незважаючи на вичерпання вільних ресурсів, насамперед, трудових.

У 1958-1969 рр. можна визначити такі основні тенденції розвитку кольорової металургії УРСР:

- розвідування нових родовищ та їх промислове використання шляхом будівництва нових підприємств;

- створення та розвиток нових підгалузей (напівпровідникова, титанова, твердосплавна та ін.);

- розвиток техніки та технології, збільшення одиничної потужності устаткування;

- зменшення фондовіддачі як наслідок збільшення запасів капіталу.

Цифри офіційної радянської статистики дотепер є предметом наукових суперечок. Сучасні перерахування ВВП та обсягу промислового виробництва СРСР у цінах і за ПКС національних валют 2000 р. (табл. 1) свідчать, що темпи зростання ВВП з 1970 до 1980 рр. знизилися, якщо приріст ВВП у 1960-ті рр. становив 42,7 %, то в 1970-ті рр. - тільки 25%, що менше в 1,71 раза.

Таблиця 1

ВВП і обсяг промислового виробництва СРСР у цінах і по ПКС національних валют 2000 р.

Показник	Роки
	1960	1970	1980
ВВП, млрд дол. США	1780	2540	3175
Продуктивність праці, тис. дол. США	18,7	24,2	28,9
Внесок промисловості у ВВП (додана вартість), млрд дол. США, у тому числі	480	725	935
металорудної промисловості, млрд дол. США	17,0	20,0	25,0
металургії, млрд дол. США	48,0	80,0	123,0

Середньорічні темпи зростання ВВП в 1970-ті рр. становили близько 2,3%. Частка металургії в загальному обсязі промислового виробництва в цей період збільшилася з 11% в 1970 р. до 13% в 1980 р.

За даними офіційної радянської статистики, середньорічний темп приросту валового суспільного продукту становив у 1970-ті рр. 5,24%. Випуск промислової продукції збільшився в період з 1970 р. до 1980 р. в 1,78 раза, водночас обсяг продукції металургійного комплексу (чорна й кольорова металургія) зріс в 1,44 раза. Оскільки темпи зростання металургії були нижче, ніж середні темпи зростання промисловості в цілому, частка металургії в загальному обсязі промислового виробництва, за даними офіційної статистики, скорочувалася. Розбіжності в даних радянської статистики й сучасних розрахунків пов'язані з тим, що відносні ціни на метали на внутрішньому ринку були значно нижчі, ніж світові ціни, що пояснюється, насамперед, більш низькими цінами на енергоресурси. Темпи зростання обсягу продукції кольорової металургії СРСР також скорочувалися й становили в 1959-1965 рр. - 1,8 раза; в 1966-1970 рр. - 1,52 раза; в 1971-1975 рр. - 1,32 раза.

Найважливішою тенденцією розвитку економіки СРСР у 1970-ті рр. стало розширення зовнішньої торгівлі з розвиненими капіталістичними країнами. Частка товарного експорту у ВВП СРСР збільшилася з 3,3% в 1970 р. до 5% в 1980 р. Вирішення нагальних проблем за рахунок розширення зовнішньої торгівлі законсервувало відсталість радянської економіки й збільшило її відставання від розвинених країн. Світова енергетична криза, яка змусила іноземні фірми шукати нові шляхи розвитку та заощаджувати енергоносії, не справляла значного впливу на радянські підприємства. Наявність дешевої енергії сприяла появі технологічного розриву між вітчизняною та іноземною металургією - на відміну від закордонних, радянські підприємства розвивали енергоємні технології.

Українська РСР була складовою народногосподарського комплексу СРСР. Суперечності, властиві економічній системі СРСР, були характерні й для економіки союзної республіки. В 1970-ті рр. на Українську РСР припадало 19,2% населення СРСР і близько 20% сукупного суспільного продукту країни. За даними статистики, за чотири роки десятої п'ятирічки за остаточними поточними планами в республіці передбачалося збільшити обсяг промислового виробництва на 15,6%, а фактичне зростання становило 18,7%. Вироблено продукції на 3669,2 млн крб.

Проте значно посилились негативні тенденції. У десятій п'ятирічці рік у рік зростала питома вага підприємств, що не виконували план реалізації продукції. В 1976 р. таких підприємств було 3,2% від загальної кількості, в 1977 р. - 3,6%, в 1978 р. - 4,6%, в 1979 р. - 8,4%. У промисловості допускалися значні втрати від браку, що становили лише в 1979 р. 58,5 млн крб, виплачувалися великі суми штрафів за недопоставку продукції за договорами, які в 1978 р. перевищили 200 млн крб, та інші непродуктивні витрати.Частка капіталовкладень, що припадала на Україну, також знижувалася.

У другому розділі дисертації - «Розвиток матеріально-технічної бази кольорової металургії України в 1970-ті рр.» - розглянуто особливості організації виробництва й управління підприємствами; зміни у структурі матеріально-технічної бази; трудові ресурси кольорової металургії України в 1970-ті рр.

Масштаби й напрями територіального використання основних кольорових металів у республіках СРСР встановлювалися виходячи з розвитку кольорової металургії як єдиного народногосподарського комплексу, орієнтуючись на тісну виробничу кооперацію союзних республік і регіональну спеціалізацію відповідно до їх сировинних, енергетичних, людських і інших ресурсів.

Кольорова металургія в Україні була представлена найбільш перспективними, наукоємними підгалузями: рідкіснометалевою, напівпровідниковою, твердосплавною. Власною сировиною були забезпечені виробництва титану, цирконію, кремнію, ртуті й частково феронікелю. Виробництво міді включало тільки обробні підприємства й підприємства вторинної металургії. Особливістю кольорової металургії України було те, що жодне виробництво не мало замкнутого циклу, тому що являло собою складову союзних об'єднань.

Керівництво підприємствами кольорової металургії, розташованими на території України, здійснювало Міністерство кольорової металургії СРСР. На міністерстві лежала пряма відповідальність за стан справ у галузі. Як вища ланка господарського керівництва Міністерство забезпечувало реалізацію економічної політики уряду, виконання державних планів, відповідало за задоволення потреб країни в продукції галузі.

Науково-технічний прогрес, підвищення темпів розвитку виробництва збільшували обсяг технічної й економічної інформації та вимагали використання більш оперативних методів вирішення виробничо-технічних питань.

По галузі в цілому було автоматизовано збір і обробку інформації про виконання підприємствами планів виробництва й реалізації продукції, транспортних перевезень, матеріально-технічного постачання, нової техніки й енергоресурсів, виконувалася машинна обробка статистичної й бухгалтерської звітності. У десятій п'ятирічці розроблялася й впроваджувалася галузева автоматизована система управління - ГАСУкольормет.

З метою підвищення дієвості господарського механізму вдосконалювалася організаційна структура. Найбільш важливими напрямами вдосконалювання організаційної структури й системи управління були концентрація виробництва, у тому числі комбінування, спеціалізація й кооперування.

Відповідно до постанов уряду в 1971-1980 рр. значні зусилля в галузі були спрямовані на зміну організаційної структури за рахунок збільшення концентрації й спеціалізації виробництва. Кількість самостійних підприємств у галузі (в цілому по СРСР) у 1975 р. порівняно з 1969 р. скоротилося на 24%, у тому числі підприємств із кількістю до 600 осіб - на 35%.

Збільшення масштабів підприємств дає змогу виробляти продукцію з меншими витратами на одиницю продукції в результаті спеціалізації праці та управління, більш ефективного використання капіталу й випуску побічної продукції, що особливо важливо для кольорової металургії, оскільки в цій галузі переробляється комплексна сировина. Спеціалізація підприємств здійснювалася за основним компонентом, що переважає в цьому виді сировини. Причому підприємства спеціалізувалися на переробці певного виду сировини, що давало змогу спростити технологічні схеми й поліпшити економічні показники роботи окремих підприємств. Економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва, особливо помітна при малих обсягах випуску продукції. Для підприємств обробної промисловості розмір підприємства, що забезпечує мінімальні середні витрати, як правило, великий. Дрібні фірми, що не можуть забезпечити мінімального ефективного розміру виробництва, виявляються нежиттєздатними. До того ж негативний ефект масштабу, пов'язаний із труднощами передачі інформації у великих компаніях від нижнього рівня управління до верхнього, відносно віддалений.

У кольоровій металургії технологічні особливості виробництва металу великою мірою визначають саму ідею вертикальної інтеграції окремих підприємств у єдине ціле. Так, рудники поєднувалися зі збагачувальними фабриками, як на Микитівському ртутному комбінаті й Побузькому нікелевому заводі. На Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті гірничі й збагачувальні виробництва комбінувалися з металургійним переділом.

У результаті комбінування на основі послідовної обробки сировини досягалося прискорення виробничого процесу й скорочення обсягу перевезень, зменшувалися запаси сировини й напівфабрикатів, зростала продуктивність праці, знижувалася собівартість.

Слід відзначити той факт, що в м. Запоріжжя концентрувалися потужності з виробництва кремнію: на алюмінієвому заводі - виробництво технічного кремнію й сплавів кремнію й алюмінію, на титано-магнієвому - виробництво напівпровідникового кремнію й кремнієвих структур. У місті також розташовувався завод напівпровідникових приладів, що перебував у підпорядкуванні Міністерства електронної промисловості, який виробляв інтегральні мікросхеми й працював у кооперації з титано-магнієвим комбінатом. Таке розміщення підприємств, їхні тісні зв'язки сприяли формуванню технологічного кластера. Крім того, Міністерство кольорової металургії домагалося дозволу на будівництво в м. Енергодар Запорізької області заводу з виробництва кристалічного кремнію. Однак Рада Міністрів УРСР не дала такого дозволу, мотивуючи відмову значним забрудненням повітряного басейну й дефіцитом трудових ресурсів у цьому районі.

Збільшення обсягів виробництва й підвищення його ефективності були досягнуті в результаті розширення й реконструкції діючих виробництв. У дев'ятій п'ятирічці були значно збільшені виробничі потужності підприємств галузі. Закінчено будівництво й уведено в дію Побузький нікелевий завод, упроваджено потужності з виробництва вторинного свинцю й вторинного алюмінію, глинозему, розширено потужності з випуску концентратів рідкісних металів і напівпровідникових матеріалів, прокату кольорових металів, алюмінієвих сплавів для Волзького автомобільного заводу, електродної продукції. За роки дев'ятої п'ятирічки основні виробничі фонди збільшилися більш ніж у 1,5 раза, при цьому середня фондовіддача підвищилася на 2%. Крім того, були освоєні значні капіталовкладення на будівництво житлово-комунальних, соціальних, культурних, будівельних об'єктів.

У кольоровій металургії найбільш трудо- і капіталомістким процесом є етап пошуку й видобутку руд. Значна частка капітальних вкладень постійно спрямовувалася в сировинні підгалузі для того, щоб компенсувати зниження потужностей з видобутку руд через вичерпання запасів експлуатованих родовищ. На гірничих підприємствах капітальні вкладення для підтримки їх потужностей здійснювалися безупинно протягом усього строку їх діяльності. Причому обсяг витрат на ці цілі постійно збільшувався. Так, обсяг геологорозвідувальних робіт підприємств і організацій, розташованих на території України, становив у 1976 р. 2,874 млн крб. Кошти виділялися з держбюджету й призначалися Закарпатському розвідувально-експлуатаційному ртутному й Іршанському гірничо-збагачувальному комбінатам, розташованим у Південно-Західному районі, і підприємствам Донецько-Придніпровського району: Побузькому нікелевому заводу, Микитівському ртутному комбінату й Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінату.

Аналіз титульних списків будівництв на 1976-1980 рр. по підприємствах МКМ СРСР, розташованим на території УРСР, показує, що з усього обсягу капіталовкладень у розмірі 812,7 млн крб на розширення діючих підприємств спрямовувалось 19,37%; на реконструкцію й технічне переозброєння - 15,56%; на нове будівництво - 64,67%. У цілому по кольоровій металургії СРСР у 1976-1980 рр. на розширення підприємств спрямовувалось 39,8%; на технічне переозброєння й реконструкцію - 26,8%, на будівництво нових підприємств - 25,5%; на підтримку потужностей діючих підприємств - 8,2% капіталовкладень.

У 1970-х рр. урядом країни зроблено ряд кроків, спрямованих на розширення використання вторинних ресурсів. В Україні в 1970-ті рр. було введено нові потужності з виробництва вторинного алюмінію на Донецькому заводі кольорових сплавів - друга й третя черги цеху вторинного алюмінію на 45 тис. т алюмінію на рік. А також у Причорноморському управлінні «Вторкольормет» (м. Одеса) здійснювалась реконструкція цехів з переробки брухту й відходів кольорових металів, у результаті якої потужності з випуску вторинного алюмінію збільшувалися з 25 тис. т до 30 тис. т. Однак заготівля брухту кольорових металів була пов'язана зі значними труднощами. Плани зі збирання брухту не виконувалися. Таким чином, у 1970-ті рр. на підприємствах кольорової металургії України йшло освоєння ресурсоощадних технологій, у результаті чого змінювалась структура основних фондів і підвищувалася ефективність виробництва.

Встановлено, що в 1970-ті рр. галузь була забезпечена кваліфікованими кадрами. Рівень освіти робітників галузі постійно підвищувався. Іноземні фахівці відзначали високу кваліфікацію вітчизняних спеціалістів. Зменшення темпів приросту трудових ресурсів вимагало максимального скорочення потреби підприємств у робочій силі. Додаткова потреба об'єднань і підприємств як у робітниках, так і в інженерно-технічних працівниках і службовцях, в першу чергу, повинна була задовольнятися за рахунок внутрішніх ресурсів, тобто вивільнення й перерозподілу кадрів усередині підприємства на основі механізації й автоматизації виробництва, удосконалювання організації виробництва й праці.

Середньооблікова чисельність промислового персоналу підприємств кольорової металургії України (табл. 2) становила в 1975 р. 40174 осіб, серед них - 33340 робітників (83%).

Таблиця 2

Чисельність промислово-виробничого персоналу по окремих підприємствах, 1975 р.

Підприємства кольорової металургії	Середньооблікова чисельність ПВП, осіб	Питома вага, %
Запорізький титано-магнієвий комбінат	8455	21,05
Дніпровський алюмінієвий завод	4387	10,92
Верхньодніпровський ГМК	4000	9,96
Артемівський завод з обробки кольорових металів	3410	8,49
Вторинна металургія разом	3273	8,15
у тому числі: Донецький завод кольорових сплавів	1118	2,78
Дніпровський електродний завод	2313	5,76
Микитівський ртутний комбінат	2300	5,73
Укрцинк	2225	5,54
Побузький нікелевий комбінат	1636	4,07
Донецький хіміко-металургійний завод	1557	3,88
Іршинський ГЗК	1450	3,61
Промисловість твердих сплавів, тугоплавких і жароміцних матеріалів	985	2,45
Разом	35991	89,59
Всього по кольоровій металургії УРСР	40174	100

Джерелами покриття додаткової потреби підприємств у кадрах були: централізований розподіл осіб, які закінчили вищі й середні спеціальні навчальні заклади, професійно-технічні училища; оргнабір робочої сили з іншої місцевості; переміщення працівників з інших підприємств і організацій у системі міністерства, прийом на роботу самим підприємством, у тому числі осіб, що закінчили загальноосвітні школи або раніше займалися домашнім господарством, або працювали на інших підприємствах.

У кольоровій металургії була створена широка мережа середніх спеціальних навчальних закладів, а великі промислові підприємства мали свої ПТУ й навчальні комбінати. Потреба в робочих масових професіях середньої кваліфікації значною мірою задовольнялася шляхом навчання безпосередньо на підприємстві без відриву від виробництва.

Встановлено, що в кольоровій металургії СРСР розмір місячної заробітної плати робітників та службовців становив у 1970 р. 200 крб (2400 крб на рік), в 1975 р. - близько 240 крб (2880 крб на рік). За роки дев'ятої п'ятирічки середня заробітна плата (включаючи виплати з фонду матеріального заохочення) зросла на 20%, десятої - на 13%. Зарплата на підприємствах України була нижча, ніж у середньому по галузі, тому що значна кількість підприємств кольорової металургії розташовувалася у віддалених північних і східних районах СРСР, що характеризуються суворими кліматичними умовами. Розбіжності в умовах життя по районах країни знаходили відображення в установлених районних коефіцієнтах до заробітної плати, що могли коливатися від 1,1 до 2,0.

У третьому розділі дисертації - «Якісні характеристики процесу розвитку кольорової металургії України в 1970-ті рр.» - проаналізовано собівартість, ціни продукції та прибуток; якість продукції; технічний рівень та показники ефективності виробництва в кольоровій металургії України в 1970_ті рр.

Структура собівартості значно різниться по окремих підгалузях кольорової металургії. Так, свинцево-цинкова підгалузь характеризується високим рівнем витрат на сировину, алюмінієва - на сировину й енергію, титано-магнієва - на допоміжні матеріали, енергію, заробітну плату. Виробництво цинку, титану й магнію також характеризується більшою кількістю оборотних матеріалів і дорогою супутньою продукцією, що впливає на рівень собівартості продукції. Загальною тенденцією в 1970-ті рр. було зниження частки заробітної плати в структурі витрат, що було пов'язано в першу чергу з автоматизацією виробничих процесів і скороченням частки ручної праці. Так, у цілому по кольоровій металургії частка витрат на заробітну плату з нарахуваннями становила в 1965 р. - 23,0%, в 1970 р. - 15,0%, в 1985 р. - 10,6%.

Встановлено, що в нових підгалузях кольорової металургії - титано-магнієвій, рідкіснометалевій, твердосплавній - собівартість продукції знижувалася швидкими темпами. Зниження собівартості товарної продукції дало змогу знизити оптові ціни на багато видів продукції кольорової металургії. За період з липня 1967 р. до 1978 р. ціни на титан у губці були знижені на 15%, на кристали германія - на 22,5%, на монокристали кремнію - на 25%, на двоокис і сульфат цирконію - на 40%, ціни були знижені також на деякі види твердосплавних виробів. Однак зниження цін не завжди супроводжувалося відповідним зниженням собівартості, що призводило до зменшення прибутку окремих підприємств.

На підприємствах галузі велика увага приділялася якості продукції. На ряді підприємств були впроваджені комплексні системи управління якістю праці та продукції. В 1970-ті рр. основними напрямами підвищення якості продукції на підприємствах кольорової металургії були: зменшення збіднювання на гірничих підприємствах, підвищення вмісту металів у концентратах, чистоти вилучення супутніх металів - свинцю й цинку, титану й цирконію при переробці комплексних руд, зниження вмісту шкідливих домішок у концентратах, підвищення чистоти отриманого металу, однорідності за своїми фізико-хімічним властивостями лиття та прокату.

Техніка й технологія виробництва більшості кольорових металів у 1970-х рр. у СРСР перебувала на рівні передових закордонних підприємств. Однак наприкінці 1960-х рр. почалося технічне відставання деяких підгалузей кольорової металургії від іноземних конкурентів. Технічний рівень виробництва великою мірою визначався досконалістю конструкції використовуваного устаткування. Неспроможність машинобудівних підприємств країни виробляти необхідне устаткування в достатній кількості, а також часто відсутність розробок, що відповідають запитам сучасного виробництва, були причинами відставання технічного рівня підприємств кольорової металургії.

Встановлено, що обчислення продуктивності праці у вартісному виразі протягом 1970-х рр. проводилося за товарною або валовою продукцією в оптових цінах підприємства станом на 01.07.1967 р. Для підприємств, галузей і промисловості в цілому застосовували показник вироблення товарної (валової) продукції в карбованцях на одного працівника промислово-виробничого персоналу. У цьому випадку рівень продуктивності праці залежить від ступеня спеціалізації й кооперування виробництва, частки покупної сировини, її якості, змін в організаційній структурі управління й ряду інших факторів, що призводить до непорівнянності продуктивності праці між підприємствами навіть однієї галузі й у динаміці.

Крім показників продуктивності праці, особлива увага в галузі зверталась на показники ефективності використання устаткування та взаємозв'язок показників фондоозброєності праці та її продуктивності. В 1970-ті рр. фондовіддача зростала, як правило, в підгалузях, де були нові основні фонди. Однак темпи зростання фондовіддачі падали, що свідчить про низькі темпи оновлення основних засобів. У підгалузях зі старими основними фондами (алюмінієва та свинцево-цинкова промисловість) зростала фондоозброєність.

Найбільші темпи зростання фондоозброєності були у виробництві вторинних металів - 114,3%, водночас темпи зростання фондовіддачі становили 89,4%, а темп зростання продуктивності праці - 100,8%. Таким чином, зростання фондоозброєності в цієї підгалузі не приводило до відповідного підвищення продуктивності праці. Найбільші показники фондовіддачі були на АЗОКМ. Високий обсяг виробництва в поєднанні з вузькою номенклатурою дали змогу подолати тенденцію зниження фондовіддачі та забезпечили на АЗОКМ зростання показника фондовіддачі в 1980 р. порівняно з 1975 р. на 1,3%, а відносно 1970 р. - на 36%.

Враховуючи недоліки окремих показників ефективності виробництва, запропоновано для оцінювання ефективності виробництва у кольорової металургії використовувати систему показників, до яких належать такі: продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність, розрахована відносно фондів, рентабельність поточних витрат, витрати на одиницю продукції.

Хоча техніка й технологія виробництва більшості кольорових металів у 1970_х рр. в Україні перебувала на рівні передових закордонних підприємств, у деяких підгалузях (виробництво напівпровідників) вона була відсталою. Крім того, намітилося скорочення темпів оновлення устаткування, що негативно позначалося на якості та собівартості продукції, а також показниках ефективності виробництва.

Незацікавленість працівників і підприємств у цілому в підвищенні ефективності виробництва існувала в радянській економіці внаслідок специфічних відносин власності й системи розподілу. Ефективність виробництва в 1975-1980 рр. почала знижуватися. Головною причиною падіння ефективності була відсутність стимулів до праці, інвестицій і неприйняття керівниками підприємств на себе ризиків.

ВИСНОВКИ

У дисертації на базі проведених наукових досліджень вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретичному осмисленні закономірностей розвитку підприємств кольорової металургії України в 1970-ті рр., що має важливе значення для економічної історії України.

1. Встановлено, що підстави, умови й мотиви змін, що відбувалися в кольоровій металургії в 1970-ті рр., їх значення і наслідки недостатньо досліджені наукою. Розвиток кольорової металургії в Україні ніколи не був предметом пильного вивчення з боку економістів, на відміну від інших галузей промисловості.

2. З'ясовано, що розвиток являє собою процес переходу з одного стану в інший, що виражається в нагромадженні якісних змін об'єкта, його структури й зв'язків, що приводять, у підсумку, до змін функціонування. Показником рівня розвитку може слугувати лише якісний показник. Економічне зростання відображає кількісні зміни об'єкта, зростання є частиною розвитку, але розвиток не обмежується зростанням. Розвиток може йти як по лінії прогресу, так і регресу, і виражатися в еволюційній або революційній формі. Запропоновано розглядати якісні та кількісні зміни характеристик об'єкта розвитку як взаємозалежні, під еволюцією розуміти процес поступових, повільних змін, як кількісних, так і якісних.

3. Запропоновано методичній підхід до історико-економічного аналізу процесу розвитку галузі, який передбачає застосування інтегрованого міждисциплінарного підходу до її дослідження, врахування взаємозалежності кількісних і якісних змін і дає змогу більш повно визначити фактори розвитку галузі. Для оцінювання розвитку галузі можна використовувати показники динаміки рівня доходів, кваліфікації персоналу, екологічного стану, витрат виробництва, якості продукції, продуктивності ресурсів та ін. Всі фактори, що впливають на зміни цих показників у бік їх покращення, можуть бути зараховані до факторів, які забезпечують прогрес галузі.

4. Визначено основні тенденції розвитку кольорової металургії до 1970-х рр. та проаналізовано умови розвитку галузі в досліджуваний період. Встановлено, що найважливішою тенденцією розвитку народногосподарського комплексу СРСР у 1970-ті рр. стало зниження ефективності соціалістичного виробництва, що зумовлювалося падінням фондовіддачі та темпів зростання продуктивності праці.

5. Проаналізовано структурні зміни у кольоровій металургії України. Встановлено, що розвиток кольорової металургії УРСР в 1971-1980 рр. мав еволюційний характер. Цей висновок підтверджується відсутністю різких змін кількісних і якісних показників. Зміни в матеріально-технічній базі здійснювалися переважно за рахунок введення в експлуатацію нових виробничих потужностей. Низька частка витрат на технічне переозброєння свідчить про переважання екстенсивного шляху розвитку кольорової металургії. Виявлено, що розвиток галузі здійснювався за рахунок власних нагромаджень. Основними факторами збільшення обсягів виробництва були фактори попиту та фактори пропозиції. До факторів попиту належать: економічне зростання, технологічний прогрес, зміцнення обороноздатності країни. До факторів пропозиції відносяться: нагромадження капіталу, більш повне використання виробничих потужностей, підвищення ефективності виробництва.

6. Визначено, що однією з позитивних рис розвитку галузі в 1971-1980 рр. були значні зусилля, спрямовані на зміну організаційної структури за рахунок збільшення концентрації й спеціалізації виробництва. У результаті створення комбінатів зменшувалася кількість об'єктів управління, скорочувалися чисельність управлінського персоналу й витрати на його утримання, створювалися інтегровані компанії. Встановлено, що в період 1970_х рр. у м. Запоріжжя були створені умови для розвитку технологічного кластера на базі великих підприємств з виробництва напівпровідникових матеріалів. Цей досвід реформування структури управління кольоровою металургією може бути використаний і в наш час.

7. Проаналізовано динаміку трудових ресурсів і рівня оплати праці в кольоровій металургії України в 1970_ті рр. Встановлено, що рівень оплати праці на підприємствах кольорової металургії, розташованих на території УРСР, був нижчим, ніж у цілому по галузі. Наприкінці десятої п'ятирічки темпи зростання заробітної плати випередили темпи зростання продуктивності праці, внаслідок чого була порушена система мотивації та втрачались стимули до сумлінної праці. Запропоновано методичний підхід до вдосконалення організації роботи соціальних служб на сучасних підприємствах кольорової металургії.

8. Охарактеризовано технічний рівень виробництва в кольоровій металургії України. Встановлено, що техніка й технологія виробництва більшості кольорових металів у 1970-х рр. у СРСР перебувала на рівні передових закордонних підприємств. Однак наприкінці 1960-х рр. почалося технічне відставання деяких підгалузей кольорової металургії від іноземних конкурентів. Технічний рівень виробництва великою мірою визначався досконалістю конструкції використовуваного устаткування. Неспроможність машинобудівних підприємств країни виробляти необхідне устаткування в достатній кількості, а також часто відсутність розробок, що відповідали запитам сучасного виробництва, було причиною відставання технічного рівня підприємств кольорової металургії.

9. Дисертація є науковим матеріалом, що заповнює прогалину в історії економічного розвитку промисловості УРСР. Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці методичних рекомендацій із дослідження розвитку галузі, а саме: плану дослідження та методичних підходів. Положення та висновки дисертаційної роботи можуть застосовуватися підприємствами кольорової металургії в сучасній практиці, а також урядом при розробці промислової політики та політики соціально-економічного розвитку регіонів. Апробація нової історико-економічної інформації підтвердила доцільність її використання в навчальному процесі.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Феофанов Л.К. Содержание категории «развитие» / Л.К. Феофанов // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - Вип. 226 : в 3 т. - Т. 2. - С. 469-475.

2. Феофанов Л.К. Структурные сдвиги в период энергетических шоков / Л.К. Феофанов // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - Вип. 230 : в 3 т. - Т. 3. - С. 699-704.

3. Феофанов Л.К. Влияние изменений в системе управления на развитие промышленности Украинской ССР (на примере реформы 1957-1964 гг.) / Л.К. Феофанов // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - Вип. 233 : в 5 т. - Т. 1. - С. 275-285.

4. Феофанов Л.К. Трудові ресурси кольорової металургії України в

1970-ті рр. / Л.К. Феофанов // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - Вип. 242 : в 4 т. - Т. 2. - С. 335-342.

5. Феофанов Л.К. Интеграционные процессы в цветной металлургии СССР в 1970-е гг. / Л.К. Феофанов // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Вип. 252 : в 4 т. - Т. 5. - С. 1195-1200.

6. Феофанов Л.К. Механізм економічного розвитку / І.В. Феофанова, Л.К. Феофанов // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - Вип. 264 : в 9 т. - Т. 7. - С. 1900-1909.

Особистий внесок: дослідження механізму економічного розвитку в працях інституціоналістів, визначення рушійних сил та факторів розвитку.

7. Феофанов Л.К. Становлення титаномагнієвої промисловості в Україні / І.В. Феофанова, Л.К. Феофанов // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2011. - № 1. - С. 33-38.

Особистий внесок: аналіз попередніх досліджень та публікацій, на які спираються автори, визначення умов створення виробництва магнію та титану, основних етапів становлення та розвитку підприємств титано-магнієвої промисловості в повоєнний період, обговорення результатів, висновки з дослідження.

8. Феофанов Л.К. Институциональные особенности инновационной деятельности в металлургии / И.В. Феофанова, Л.К. Феофанов // Металургія. Наукові праці Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя : Вид-во ЗДІА, 2005. - Вип. 12. - С. 141-144.

Особистий внесок: дослідження механізму інноваційної діяльності та її організація на металургійних підприємствах в умовах планової економіки, визначення ролі технологічних кластерів в економічному розвитку.

АНОТАЦІЯ

Феофанов Л.К. Економічний розвиток кольорової металургії України (1970-ті рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

У дисертаційній роботі вирішено актуальне завдання, що полягає в теоретичному осмисленні закономірностей розвитку підприємств кольорової металургії України в 1970-ті рр. Встановлено, що розвиток являє собою процес переходу з одного стану в інший, що виражається в нагромадженні якісних змін об'єкта, його структури й зв'язків, які приводять, у підсумку, до змін функціонування. Запропоновано методичний підхід до історико-економічного аналізу процесу розвитку галузі, який передбачає застосування інтегрованого міждисциплінарного підходу до її дослідження, врахування взаємозалежності кількісних і якісних змін і дає змогу більш повно визначити фактори розвитку галузі.

Визначено основні тенденції розвитку економіки України до 1970-х рр. та умови розвитку кольорової металургії України у 1970-ті рр. Досліджено особливості організації виробництва й управління підприємствами, зміни у структурі матеріально-технічної бази, динаміку валового випуску продукції, трудові ресурси кольорової металургії України у 1970-ті рр. Доведено, що кольорова металургія в Україні була представлена найбільш перспективними, наукоємними підгалузями: рідкіснометалевою, напівпровідниковою, твердосплавною. Встановлено, що в галузі основним напрямом удосконалювання організаційної структури стало створення вертикально-інтегрованих компаній. Запропоновано методичний підхід до вдосконалення організації роботи соціальних служб на сучасних підприємствах кольорової металургії.

Проаналізовано собівартість, ціни продукції та прибуток, якість продукції, показники ефективності та технічний рівень виробництва в кольоровій металургії України в 1970-ті рр. З'ясовано, що техніка й технологія виробництва більшості кольорових металів у 1970-х рр. у СРСР перебувала на рівні передових закордонних підприємств. Однак наприкінці 1960-х рр. почалося технічне відставання деяких підгалузей кольорової металургії від іноземних конкурентів.

Ключові слова: галузь, кольорова металургія, економічний розвиток, структурні зміни, інтеграційні процесі, трудові ресурси, якісні показники, технологія.

АННОТАЦИЯ

Феофанов Л.К. Экономическое развитие цветной металлургия Украины (1970-е гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

В диссертационной работе решена актуальная задача, которая заключается в теоретическом осмыслении закономерностей развития предприятий цветной металлургии Украины в 1970-е гг. Установлено, что развитие представляет собой процесс перехода из одного состояния в другое, выражающийся в накоплении качественных изменений объекта, его структуры и связей и в результате приводящий к изменению функционирования. Предложен методический подход к историко-экономическому исследованию отрасли, который предусматривает использование интегрированного междисциплинарного подхода и позволяет более полно определить факторы развития отрасли.

...