Актуальність теми. Трансформаційні процеси в економіці й інтеграція України у світову господарську систему призвели до якісної залежності економіки нашої країни від зовнішнього ринку. Світова фінансова криза, внутрішні й зовнішні загрози національній економіці підривають сталий розвиток держави. Сучасний стан економіки України характеризується високою залежністю від іноземних енергоносіїв, сировинною спрямованістю експорту, стагнацією вітчизняних підприємств, що викликана здебільшого відсутністю платоспроможного попиту та інноваційної спрямованості розвитку економіки, деформацією структури економіки по регіонах (80% ВВП виробляють п'ять регіонів), зниженням інтересу з боку іноземних інвесторів, високим рівнем тінізації економіки, відносно низьким рівнем життя населення, збільшенням соціальної напруженості.

Саме в таких умовах забезпечення економічної безпеки держави є першорядним завданням. Безпека й сталий розвиток є двома суміжними та взаємозалежними поняттями, які необхідно враховувати при виборі моделі розвитку економічної системи. Без забезпечення економічної безпеки держава не здатна вирішити більшість проблем, які виникають у внутрішній і зовнішній сферах. Важливим є визначення сутності "економічна безпека" як самостійної й цілісної категорії, розробка класифікації внутрішніх і зовнішніх загроз економіці України. Необхідно розробити рекомендації щодо підвищення рівня розвитку економіки та формування системи економічної безпеки України.

Проблему економічної безпеки останніми роками активно досліджують вітчизняні й зарубіжні науковці. Економічна безпека України стала об'єктом уваги таких українських учених, як: Л.А. Антоненко, І.Ф. Бінько, О.С. Власюк, Б.В. Губський, В.В. Кузьменко, І.Г. Мішина, В.І. Мунтіян, Г.А. Пастернак-Таранущенко, Ю.Є. Петруня, С.І. Пирожков, Р.В. Покотиленко, А.В. Чесноков, В.Т. Шлемко та ін. Серед зарубіжних учених особливу увагу економічній безпеці держави приділяли Б. Бузан, С.Ю. Глазьєв, М.Г. Жук, Р.М. Зік, С. Кобер, В.К. Сенчагов, В.А. Шульга. Усі вони досліджували підходи до визначення критеріїв і основні порогові значення економічної безпеки, шляхи та механізми її забезпечення тощо. Утім, кризовий стан економіки України свідчить, що проблема формування системи економічної безпеки не вирішена.

У структурі національної безпеки саме економічна складова посідає особливе місце, оскільки інші види безпеки не можуть бути належним чином реалізовані без неї. Потреба в аналізі економічного стану викликає необхідність розробки економічних індикаторів, які при їх ретельному вивченні дадуть можливість не тільки боротися з наслідками, спричиненими виникненням певних ризиків, а й запобігати їх появі. Необхідно дослідити зарубіжний досвід визначення показників безпеки, особливо країн СНД, оскільки економіки цих країн є схожими. Також важливою є розробка методики визначення порогових значень показників економічної безпеки, оскільки досі не існує єдиної цілісної методики її визначення, а деякі наукові розробки не використовуються на практиці, оскільки вимагають певних доопрацювань. Недостатній рівень дослідження цих питань, їх теоретична, методична та практична значущість зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність і цільову спрямованість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Кримського економічного інституту ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за темою "Глобалізація сталого розвитку в сучасних інтеграційних моделях" (номер держреєстрації 0110U002996), в якій автору належить аналіз основних факторів внутрішнього та зовнішнього впливу на економічну безпеку країни; Класичного приватного університету за темою "Формування ефективних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки" (номер держреєстрації 0108U000415), в якій автору належить розробка методики розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки держави, визначення підходів до підвищення економічного рівня розвитку й механізмів формування системи економічної безпеки України та її регіонів.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретико-методичному обґрунтуванні підходів до формування системи економічної безпеки України.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

– розкрити генезис економічної безпеки країни й сучасні підходи до її формування;

– обґрунтувати вибір критеріїв економічної безпеки, запропонувати визначення інтегрованого критерію та порогових значень основних складових економічної безпеки з урахуванням особливостей національної економіки;

– визначити основні системоутворюючі чинники економічної безпеки, що впливають на економіку України;

– оцінити сучасний стан безпеки держави та її регіонів;

– запропонувати підходи до адаптації іноземного досвіду до формування системи економічної безпеки України;

– розробити прогноз економічної безпеки України;

– запропонувати шляхи й механізми формування системи економічної безпеки України та її регіонів.

Об'єкт дослідження - процес формування економічної безпеки України в сучасних умовах.

Предмет дослідження - теоретико-методичне обґрунтування практичних рекомендацій щодо формування системи економічної безпеки країни.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є загальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з питань оцінювання та забезпечення рівня економічної безпеки держави.

У роботі використано такі методи: метод термінологічного аналізу - для визначення сутності та змісту поняття "економічна безпека" (підрозділ 1.2); рейтинговий метод - для визначення місця нашої держави серед інших країн світу та для ранжування регіонів України за рівнем їх розвитку (підрозділи 2.1, 2.3); експертний метод - для визначення порогових значень основних показників економічної безпеки (підрозділ 2.2); індексний - для визначення значень основних індикаторів економічної безпеки країни та її регіонів (підрозділи 2.2, 2.3); метод багатокритеріальної оцінки - для розрахунку інтегрованого показника, тобто порогового значення відносного критерію економічної безпеки (підрозділ 2.2); метод оцінювання рівня тіньової економіки - для оцінювання її рівня як для регіонів, так і країни в цілому; метод оцінювання депресивності регіонів - для визначення найбільш економічно відсталих (підрозділ 2.3); метод парного порівняння на основі багатомірного шкалування - для розрахунку основних факторів та ступеня їх впливу на економічну безпеку держави (підрозділ 2.2); розрахунково-аналітичний метод - для розрахунку прогнозних значень рівня економічної безпеки України (підрозділ 3.2).

Інформаційною базою дослідження є статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міждержавного статистичного комітету Співдружності Незалежних Держав, Державного комітету статистики Російської Федерації, офіційний сайт Національного банку України, Міністерства економіки України, статистичної служби Європейського Союзу, міжнародні рейтингові та статистичні видання: Global Corruption Barometer, UNCTAD Handbook of Statistics, The Global Competitiveness Report (WEF), Human Development Report, Paying taxes 2010, Index of Economic Freedom, а також аналітичні розробки автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в теоретико-методичному обґрунтуванні підходів до формування системи економічної безпеки України.

У дисертаційній роботі на захист винесено такі положення:

уперше:

– запропоновано підходи до оцінювання економічної безпеки країни шляхом розрахунку її інтегрального критерію, який дозволяє враховувати співвідношення впливу позитивних та негативних факторів економічного середовища;

удосконалено:

– сутність економічної безпеки як самостійної категорії, її класифікацію, що, на відміну від існуючих, не включає продовольчу, демографічну, соціальну та екологічну складові, які є самостійними компонентами національної безпеки країн і їх регіонів;

– систему основних критеріїв та показників економічної безпеки за її основними видами: рівень економічного потенціалу, фінансова, інвестиційна, технологічно-інноваційна, зовнішньоекономічна складові, що, на відміну від існуючих підходів, дадуть змогу оцінювати не тільки загрози економічній безпеці країни (регіонів), а й планувати заходи щодо запобігання їм з урахуванням ресурсного потенціалу;

– напрями та механізми управління економічною безпекою країни (регіонів), що, на відміну від існуючих підходів, засновані на адаптації зарубіжного досвіду законодавчо-нормативного, адміністративного реформування, створення конкурентних переваг національної економіки на основі забезпечення виробництва наукоємної продукції й ефективного використання ресурсного потенціалу;

набуло подальшого розвитку:

– обґрунтування концепції формування системи економічної безпеки країни (регіонів), в основу якої покладено прогнозування, стратегічне планування, формування стратегії розвитку економіки за рахунок скорочення тіньової складової, реалізації інноваційної моделі розвитку, запобігання корупції та формування генерації менеджерів нового типу.

економічна безпека україна регіон

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що отримані положення, висновки, а також розроблені рекомендації дають можливість підвищити рівень економічної безпеки України та її регіонів.

Підходи до адаптації зарубіжного досвіду, реалізації механізмів формування економічної безпеки України (регіонів), методики її оцінювання прийняті для реалізації Міністерством економіки АР Крим (довідка від 16.01.2011 р. № 070/160); а порівняльно-аналітичні матеріали стану економічної безпеки України та країн СНД, методичні підходи до оцінювання економічної безпеки, напрями підвищення її рівня використовуються в навчальному процесі Кримського економічного інституту ДВНЗ "Київський національний університет ім.В. Гетьмана" (довідка від 09.03.2011 р. № 149/01-08).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного дослідження, в ній викладено авторський підхід до вирішення основних завдань щодо формування системи економічної безпеки України та розроблено рекомендації для її забезпечення в рамках стратегії державного управління. У співавторстві виконано три роботи, в яких особистий внесок автора полягає в такому: [8] - запропоновано концептуальні підходи до забезпечення економічної безпеки держави; [9] - узагальнено критерії оцінювання економічної безпеки держави; [10] - запропоновано індикатори економічної безпеки, на основі яких проведено порівняльне оцінювання стану економічної безпеки України та Російської Федерації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й результати дослідження були представлені на міжнародних і українських науково-практичних конференціях: "Економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання" (Запоріжжя, 2008 р.); "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании" (Одеса, 2008 р.); "Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євроінтеграційних процесів" (Сімферополь, 2009 р.); "Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євроінтеграційних процесів" (Сімферополь, 2010 р.); "Інноваційні ідеї в соціально-економічному розвитку України XXI століття" (Запоріжжя, 2010 р.); "Особливості державного управління соціально-економічним розвитком України" (Запоріжжя, 2010 р.); "Проблеми управління економічним потенціалом регіонів" (Запоріжжя, 2010 р.); "Economic growth in conditions of internationalization" (Кишинів, 2010 р.); "Теорія і практика економіки і підприємництва" (Алушта, 2010 р.); "Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины" (Алушта, 2010 р.); "Управление развитием предпринимательства в современных условиях" (Севастополь, 2010 р.).

Публікації. Положення дисертації викладено у 20 наукових працях, з яких: один розділ у монографії, 9 статей у наукових фахових виданнях, 10 тез доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій - 5,63 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертаційної роботи - 160 сторінок. Робота містить 32 таблиці, 16 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел включає 158 найменувань.

Основний зміст роботи

У першому розділі - "Теоретико-методичні засади економічної безпеки держави" - розкрито генезис і сучасні погляди на економічну безпеку, сформовано сутність та основні види економічної безпеки як складової національної безпеки, визначено основні критерії, показники й методичні підходи до оцінювання економічної безпеки країни та її регіонів.

Сформовано достатньо багато підходів до визначення сутності категорії "економічна безпека", але досі немає єдиного підходу до розуміння цього поняття. До початку XX ст. безпеку визначали як матеріально-економічну та політичну категорію. Більшість наукових ідей того часу активно підтримують сучасні науковці: активне торговельне сальдо платіжного балансу, політика протекціонізму, переважання частки експорту над імпортом, увага до безпеки людини як основної складової економічної безпеки.

Наступним етапом було трактування економічної безпеки з позиції підприємства, де безпека визначалась як захист комерційної таємниці. У 1904 р. було запроваджено термін "національна безпека", де безпека визначалась на державному рівні.

Економічну безпеку слід розглядати на трьох рівнях: макро- (безпека держави), мезо- (безпека регіонів) та мікро- (безпека галузі, підприємства). Вона повинна забезпечуватись на всіх рівнях національної економіки за допомогою системи горизонтальних та вертикальних відносин між її складовими. Основною метою такого співробітництва повинно стати задоволення потреб усіх економічних суб'єктів і суспільства в цілому, навіть за наявності внутрішніх та зовнішніх загроз і їх впливу на них.

Економічна безпека держави - це не тільки її стан, який визначається оптимальними показниками функціонування, а й здатність нарощувати існуючий потенціал в умовах глобалізаційних процесів, а також здатність протидіяти внутрішнім і зовнішнім негативним факторам, що дає змогу задовольнити потреби суспільства. Регіональна економічна безпека - це сукупність умов та факторів, які характеризують поточний стан економіки регіону, його стабільність і сталий розвиток. Водночас це ступінь, з одного боку, інтеграції регіональної економіки з економікою країни, а з іншого - регіональної незалежності. Досі немає загальної думки щодо класифікації видів економічної безпеки (табл. 1).

Таблиця 1

Підходи до класифікації видів економічної безпеки

Думки вчених щодо визначення економічної безпеки держави поділилися в декількох напрямах. Перші в центр уваги ставлять сталий розвиток економіки та здатність держави протистояти загрозам, другі значну увагу приділяють оборонній спроможності держави та захисту національних інтересів, треті - здатності до саморозвитку, а інші розглядають економічну безпеку з позиції забезпеченості країни ресурсами і процесу відтворення.

Проте такий розподіл видається недоцільним, оскільки простежується явне поєднання понять економічної та національної безпеки, що свідчить про відсутність чіткого розмежування цих категорій. Аналіз існуючих підходів дав змогу виділити види економічної безпеки як основної складової національної безпеки (рис. 1).

Рис. 1. Економічна безпека як складова національної безпеки та її види

Усі елементи економічної безпеки мають першочергове значення, саме тому неможливо визначити головні та другорядні складові. Економічна безпека спрямована на захист економічних інтересів держави, усього суспільства й кожного громадянина окремо, а також на підвищення конкурентоспроможності країни та досягнення оптимального рівня сталого розвитку.

Зарубіжні дослідники ототожнюють економічну безпеку з національною і за її основу беруть внутрішній валовий продукт як найкращий показник для виміру національної сили, тоді як інші вчені вважають енергоспоживання кращим індикатором її визначення. Взагалі склалось три підходи до виміру національної сили країни: ресурсний, суб'єктний, подій та результатів.

Визначено необхідність розрахунку інтегрованого критерію економічної безпеки, який дає змогу більш реально оцінити вплив негативних показників на економічну безпеку та встановити її порогове значення. На відміну від існуючих, він базується на взаємозалежності позитивних та негативних факторів впливу на економічну безпеку. Інтегрований критерій ґрунтується на 15 факторах з визначеними пороговими значеннями, що запропоновані Міністерством економіки України.

До позитивних факторів, збільшення яких приводить до зміцнення рівня економічної безпеки, віднесено такі: обсяг ВВП на одну особу до середнього значення в країнах ЄС; частка підприємств, що впроваджують інновації; відношення експорту до ВВП; обсяг інвестицій в основний капітал; частка у промисловому виробництві обробної промисловості та машинобудування. До негативних - рівень тінізації економіки, частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі; обсяг депозитів в іноземній валюті; відношення державного, зовнішнього боргу до ВВП, ступінь зносу основних засобів тощо. Для уникнення "перекривання" значень критеріїв визначено співвідношення добутку факторів безпеки (фактори позитивного впливу поставлено в чисельник, негативного - у знаменник).

У другому розділі - "Стан економічної безпеки України" - визначено вплив основних внутрішніх та зовнішніх факторів на економічну безпеку держави, оцінено стан основних показників економічної безпеки України, проведено їх порівняльне оцінювання з найближчими країнами-сусідами, розраховано інтегральний критерій економічної безпеки, дано оцінку державним витратам на складові економічної безпеки України, відображено регіональні аспекти забезпечення економічної безпеки.

За індексом глобальної конкурентоспроможності Україна у 2010 р. посіла 89-те місце серед 139 країн світу з індексом 3,90. Основними причинами, які заважають вести бізнес, експерти визначили податкове законодавство (19,6% респондентів), політичну нестабільність, яка впливає на цей процес (15,6%), та корупцію (13,9%). До основних конкурентних переваг віднесено високий рівень освіченості населення, ефективний ринок праці та перспективний обсяг внутрішнього ринку. Оподаткування залишається однією з основних проблем, яка знижує рейтинг нашої країни. За даними Світового банку, середньостатистичне українське підприємство сплачує 147 податків та платежів протягом року, що є найгіршим показником у світі (183-тє місце). Причиною є те, що уряд віддає перевагу фіскальній функції податків, а не стимулюючій.

Одним з найвпливовіших факторів на економічну безпеку виявився рівень корупції (рівень впливу за методом парного порівняння - 22,92%). У 2009 р. Україна входила до третьої групи найбільш корумпованих країн світу (між 13 та 22%), а у 2010 р. її рейтинг впав до другої групи (між 23 та 49%). В Україні особливо гостро постає питання відпливу коштів нелегальними способами за кордон (за неофіційними оцінками, більше ніж 20 млрд дол.), відсутність сприятливого податкового клімату, правова незахищеність суб'єктів господарювання. Основними сферами діяльності тіньового обігу є: торгівля (80%, особливо невраховані обсяги підакцизних товарів), будівництво (66%), нерухомість (60%), гральний бізнес (53%). Середній рівень тінізації держави - 54,9% ВВП.

Друге місце за впливовістю факторів внутрішнього середовища на економічну безпеку займає фактор упровадження інновацій (влив 13,95%). Економіка країни повинна характеризуватися високим рівнем інноваційності, технологізації виробництва, активним упровадженням прогресивних ноу-хау. Рівень захищеності та безпеки виявляється в здатності країни задовольняти свої потреби власними ресурсами та технологіями. Що стосується третьої позиції, то тут експерти відзначили вплив інфляції на економічну безпеку (на 13,38%), яка впливає на фінансову та інвестиційну безпеку, оскільки знижує реальну купівельну спроможність грошей. Це, у свою чергу, відлякує інвесторів, оскільки знижує майбутню вартість їх капіталовкладень.

Серед зовнішніх факторів на першому місці - показник транснаціоналізації економіки. Основний ризик полягає в тому, що іноземні корпорації із часом можуть диктувати свої умови на ринку та навіть втручатися в політичну діяльність країни, адже іноді фінансові ресурси ТНК є більшими від обсягу ресурсів менш розвинутої країні її базування. Для нашої держави основними загрозами з боку ТНК та ТНБ є їх надмірна присутність у нафтогазовій галузі, ринку зв'язку і телекомунікації; поглинання банків і зростання частки іноземного капіталу в банківському секторі. Іноземні інвестиції з боку ТНК у високотехнологічний сектор економіки є мізерними, що також негативно впливає на економіку, оскільки основна мета інвесторів - швидке отримання прибутку.

Проведено порівняльне оцінювання показників економічної безпеки України з іншими країнами (табл. 2). У цілому наша держава перебуває у стані небезпеки, оскільки майже всі показники наближаються до критичного рівня, а за рівнем інноваційності не досягають бажаного. Серед розглянутих країн найбільш високі позиції має Російська Федерація та Республіка Білорусь. За показником інвестиційної безпеки Україна знаходиться в межах граничного значення - 25%. Решта країн перевищує цей рівень. У світовій практиці прийнято, що для забезпечення високого рівня розвитку економіки країни рівень інвестування в НДДКР з боку держави має бути більше ніж 2%, однак жодна розглянута країна не задовольняє цю умову. Найменший показник у Республіки Білорусь (0,33%), на другому місці - Україна (0,41%). Російська Федерація також не досягла бажаного результату.

Таблиця 2

Порівняльна оцінка економічної безпеки країн у 2008 р.

Запропоновано розрахунок інтегрального критерію економічної безпеки та його граничного значення:

, (1)

де Ies - інтегральний критерій економічної безпеки; I_np - фактори позитивного впливу на економічну безпеку; I_{nn -} фактори негативного впливу; n - кількість факторів. Порогове значення інтегрального показника - 0,96 (рис.2).

Рис.2. Динаміка інтегрального індексу економічної безпеки України за 2005-2009 рр.

Починаючи з 2005 р., рівень економічної безпеки постійно знижувався, за винятком 2007 р., коли інтегральний індекс повернувся до рівня 2005 р. (1,02). У 2009 р. основний індикатор зменшився майже у 2 рази, причиною чого стала світова фінансова криза, що розпочалась у 2008 р., та нездатність економіки нашої держави протистояти її деструктивному впливу.

В Україні (табл.3) виділяється недостатньо коштів на забезпечення економічної безпеки держави - всього 29,1% від загальних видатків бюджету, а у Російській Федерації - 60,1%.

Таблиця 3

Розподіл видатків бюджетів України та РФ

На забезпечення фінансової безпеки в Україні витрачається 20,3 млрд грн, у тому числі: на поступову компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень - 6 млрд грн; на керівництво та управління у сфері контролю за дотриманням та виконанням податкового законодавства - 4,3 млрд грн; на обслуговування зовнішнього боргу - 3,4 млрд грн; на збільшення статутного капіталу ВАТ "Державний ощадний банк" - 2 млрд грн; на державну митну службу України - 1,7 млрд грн; на обслуговування внутрішнього боргу - 1,4 млрд грн; на збільшення статутного капіталу "Державний експортно-імпортний банк" - 1 млрд грн.

На інноваційну сферу держава витрачає 15,5 млрд грн, на енергетичну безпеку - 12,3 млрд грн, на продовольчу - 11,0 млрд грн.

У третьому розділі - "Стратегія формування системи економічної безпеки України" - розкрито адаптацію зарубіжного досвіду до формування національної безпеки України; запропоновано підходи до підвищення рівня економічної безпеки як складової національної; визначено шляхи й ефективні механізми формування системи економічної безпеки держави та її регіонів.

Для економіки України дуже важливо розробити власну стратегію підвищення економічної безпеки, а не копіювати інші успішні приклади. Важливо враховувати досвід країн зі схожою структурою економіки, які вже пройшли шлях реформування (Республіка Польща, Чехія, Російська Федерація). Також для України є цікавим досвід Бразилії та Південної Кореї, оскільки, маючи навіть гірші стартові умови, ці країни всього за два десятиріччя досягли набагато вищого рівня розвитку.

Загальним результатом дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення важливого наукового завдання, яке пов'язане з формуванням системи економічної безпеки України. Головні наукові й практичні результати полягають у такому:

1. Еволюція поглядів на економічну безпеку пройшла три етапи: як захист інтересів особистості, як економічна безпека з позиції підприємства та збереження комерційної таємниці, як збереження стану безпеки держави. На сьогодні не сформовано єдиного погляду щодо визначення її сутності. Економічну безпеку необхідно розглядати з таких позицій: макро- (державна безпека), мезо- (регіональна) і мікрорівня (безпека галузі, підприємства), враховуючи процеси глобалізації та транснаціоналізації. Запропоновано класифікацію видів економічної безпеки, що формують національну безпеку держави: рівень економічного потенціалу, фінансова, інвестиційна, технологічно-інноваційна та зовнішньоекономічна безпека.

2. Визначено, що в основі інтегрального індексу, який характеризує систему економічної безпеки країни, лежать такі критерії: відношення обсягу ВВП на одну особу до середнього значення в країнах ЄС, рівень тінізації економіки, стан виробничої, інноваційної, фінансово-кредитної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності. Для запобігання "перекриттю" негативними факторами позитивних запропоновано підходи, які базуються на їх співвідношенні. Використовуючи порогові значення, що запропоновані Міністерством економіки України, автором розраховано інтегральний критерій економічної безпеки країни, який враховує сукупність 15 показників.

3. Встановлено, що найбільш впливовими внутрішніми факторами, які знижують економічну безпеку України, є наявність корупції та тінізації економіки, зростання рівня криміналізації суспільства, висока інфляція, недостатність упровадження інновацій. До зовнішніх факторів належать: високий рівень транснаціоналізації та підвищення рівня контролю за вітчизняною економікою з боку ТНК і ТНБ, втручання в економіку та політичну діяльність України міжнародних організацій і нестабільність світової фінансової системи.

4. Виявлено, що сучасний стан економіки нашої держави досягає критичної межі, про що свідчать низькі місця України в міжнародних рейтингах і знижений показник інтегрального індексу - 0,55 (при пороговому значенні 0,96). Майже всі регіони України перебувають у стані небезпеки або загрози економічній безпеці. Однією з головних причин є значні диспропорції в регіональному розвитку та відсутність зваженої державної політики. Так, за індексом конкурентоспроможності м. Київ (4,17) знаходиться на рівні розвитку Угорщини (4,22) і Туреччини (4,15), а до регіонів з більш стабільним становищем та економічним потенціалом належать промислові області Східної України. Також проблемним є великий обсяг тіньової економіки, якому сприяє тіньова зайнятість і, як наслідок, зростання кількості тіньових доходів населення (особливо в АР Крим, де співвідношення доходів та витрат - 0,76, м. Києві - 0,52, Миколаївській - 0,85 та Кіровоградській областях - 0,9, які є і найбільш корумпованими).

5. Запропоновано три сценарії підвищення рівня економічної безпеки країни: еволюційний (поступовий розвиток економіки), радикальний (кардинальні економічні реформи) та адаптаційний (часткове використання зарубіжного досвіду). Підхід до адаптації іноземного досвіду формування економічної безпеки, що враховує практику Чехії, Польщі, Російської Федерації, створює сприятливі умови для свободи ведення бізнесу; підвищення трудової мотивації; залучення інвестицій; активізації громадянського суспільства; стимулювання розвитку регіонів для підвищення інноваційної активності та впровадження високотехнологічного виробництва, що зумовить підвищення ІРЛП і соціальних стандартів.

6. Розраховано прогнозні значення економічної безпеки України на 2015 р. (на основі експоненціальної та логарифмічної функцій), які мають досить песимістичний характер, а саме зниження інтегрального показника до 0,25, що зумовлено негативним впливом світової фінансової кризи та нездатністю нашої країни адекватно протистояти їй. Встановлено, що потрібна ефективна стратегія формування системи економічної безпеки України й механізмів її реалізації.

7. Запропоновано систему економічної безпеки держави, що, на відміну від існуючих, передбачає поєднання законодавчих, адміністративних, соціальних та економічних заходів. Доведено, що основними пріоритетами в законодавчій сфері повинні стати: створення Стратегії формування системи економічної безпеки; Законів України "Про подолання корупції", "Про легалізацію тіньової економіки", "Про економічну безпеку", удосконалення Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" у частині підвищення економічної безпеки; в адміністративній - зниження рівня корупції; декларування реальних доходів чиновників та стимулювання менеджерів на впровадження ефективних інновацій; децентралізація влади; усунення дублювання функцій органів влади; в соціальній сфері - постійний моніторинг соціального становища, формування громадянського суспільства, створення менеджерів нового типу, які володіють новими технологіями реалізації економічного потенціалу регіонів та країни; в економічній сфері - легалізація тіньової складової економіки; розробка заходів протидії нецільовому використанню бюджетних коштів; створення умов для повернення вітчизняного капіталу з офшорних зон; скорочення тіньової зайнятості; залучення міжнародних організацій та створення суспільних проектів на основі програм розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації