Розвиток механізму реалізації державної інвестиційної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток механізму реалізації державної інвестиційної політики України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки та необхідність вирішення державою довгострокових завдань соціально-економічного розвитку країни створюють об'єктивні причини для ствердження того, що пріоритетними з них для держави стають розвиток і стимулювання інвестиційної активності в країні, що дозволить збільшити обсяги надходження ресурсів спрямованих на розвиток економічної і соціальної сфери країни. У сучасних кризових для економіки України умовах активізація інвестиційної діяльності можлива лише за умов розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики, посилення ролі держави в інвестиційних процесах при становленні ринкового механізму економіки.

В українській економічній літературі проблемам розвитку державного регулювання інвестиційної діяльності та державної інвестиційної політики присвячені праці Б. Адамова, О. Гаврилюка, М. Гамана, Г. Губерної, Б. Губського, В. Дорофієнка, С. Довбні, Т. Затонацької, В. Івченко, М. Крейдич, І. Літьохиної, М. Назарчука, О. Поважного, С. Поважного, А. Поручника, Н. Титаренко, Л. Червової та ін.

Разом з тим, розбіжності у визначенні економічної ролі держави в інвестиційній сфері та протилежність моделей державної інвестиційної політики, що були використані у провідних країнах світу, викликані динамізмом економічних процесів, зміною політичних та економічних пріоритетів держав, зумовлюють потребу розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики, адаптованого до конкретних соціально-економічних умов.

Необхідність вирішення завдань та проблем, пов'язаних з розвитком механізму реалізації державної інвестиційної політики з метою адаптації його до змін внутрішнього та зовнішнього економічного середовища, сталого економічного зростання України, обумовила вибір теми, мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за темою «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (2007-2010 рр. номер державної реєстрації 0104U008798). В рамках цієї теми автором досліджено чинники зародження та розвитку державної інвестиційної політики, розглянуто еволюцію становлення механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україні та обґрунтовано напрямки його подальшого розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики шляхом узагальнення теоретичних положень, урахуванні вітчизняного і зарубіжного досвіду та особливостей економіки України з метою залучення додаткових обсягів інвестицій і досягнення економічного зростання України.

Для досягнення поставленої мети дослідження у роботі сформульовано і вирішено низку завдань:

визначити передумови розвитку державної інвестиційної політики шляхом систематизації світового та національного досвіду державного регулювання інвестиційними процесами;

дослідити сутність поняття «державна інвестиційна політика» з урахуванням об'єктивних економічних чинників;

проаналізувати економічні, організаційні та правові складові інвестиційного середовища в Україні та чинники його формування;

виявити та обґрунтувати взаємозалежність обсягів надходження інвестицій в регіони України від рівня інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику;

обґрунтувати механізм формування моделі реалізації державної інвестиційної політики, спрямованої на економічне зростання України;

удосконалити механізм формування системи державно-приватного партнерства як ефективного методу реалізації державної інвестиційної політики;

розробити науково-методичний підхід до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики.

Об'єкт дослідження - процес формування і реалізації державної інвестиційної політики.

Предмет дослідження - теоретичні та науково-методичні положення з формування і розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної науки у сфері інвестиційної політики держави, економічні закони, закономірності формування та розвитку держави в умовах ринкової економіки, які викладено в працях вітчизняних і зарубіжних вчених.

Методологічним апаратом дослідження є комплексний і системний підходи, за допомогою яких розглядаються напрями розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики України у діалектичній єдності із загальною державною економічною політикою. У роботі були використані такі методи, як системний (при аналізі та синтезі функціонування механізму реалізації державної інвестиційної політики України), логіко-індуктивний, обсерваційний (при аналізі і формуванні теоретичних та науково-методичних засад взаємодії механізму реалізації державної інвестиційної політики країни з іншими механізмами управління економікою національного господарства), прогностичний (при обґрунтуванні напрямків формування і розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики країни), праксиметричний (при аналізі вітчизняного та зарубіжного досвіду). Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти, статистичні матеріали Державного комітету статистики України та Національного банку України, статистичні матеріали та дослідження Світового банку, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці науково-методичних підходів до створення адаптованого до ринкових умов інвестиційного середовища в країні для ефективного залучення й використання фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів та інструментів державної інвестиційної політики в пріоритетних сферах національного господарства, а також розробці науково-практичних рекомендацій щодо розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики.

Наукова новизна роботи розкривається в наступних положеннях:

вперше:

розроблено науково-методичний підхід до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики України, який представляє систему механізмів, моделей та методів, яка побудована на синтезі державних та ринкових інструментів та дозволяє збільшити обсяги інвестиційних ресурсів і досягти економічного зростання країни;

удосконалено:

науково-організаційний підхід до розвитку механізму формування інвестиційного клімату на засадах урахування видів ризиків та невизначеності, чинників впливу на обсяги інвестицій в Україну, ступеня привабливості країни до збільшення обсягів іноземних інвестицій, вигідних пільгових умов та аргументування напрямків сприяння інвестиційній діяльності, застосування якого дозволить збільшити обсяги вітчизняних та іноземних інвестицій;

методичні засади розвитку моделі реалізації державної інвестиційної політики, спрямованої на економічне зростання України, яка дозволяє стимулювати надходження інвестицій різних джерел фінансування, досягти мети існування досконалого інвестиційного середовища, в якому гармонізовано інтереси всіх учасників інвестиційного процесу, забезпечити конкурентоспроможність національної продукції на світових ринках, досягти економічної безпеки та економічної стійкості держави;

механізм управління потоками інвестиційних ресурсів у регіони України, на основі використання методу економіко-математичного моделювання взаємозалежності обсягів надходження інвестицій у регіони України від рівня інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику в регіоні, умовного розподілу регіонів на групи та розроблення пропозицій удосконалення інвестиційного середовища окремо для кожної з груп, що забезпечить подолання диспропорційності в розвитку регіонів України;

дістали подальшого розвитку:

визначення терміну «державна інвестиційна політика», сутність якого сформульовано як складову економічної політики держави, що передбачає дію економічних інструментів, які забезпечують вплив на інвестиційний процес у межах чинних нормативно-правових актів країни з метою досягнення соціального та економічного ефектів, при врахуванні ресурсних та інституційних обмежень;

визначення передумов зародження та розвитку державної інвестиційної політики, засноване на результатах узагальнення базисних концепцій економічної політики та світовій практиці їхнього застосування, вітчизняного досвіду регулювання інвестиційними процесами для виявлення раціональних складових процесу формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики України;

методичні підходи до розробки системи удосконалення механізму державно-приватного партнерства як ефективного засобу реалізації державної інвестиційної політики, що базується на поєднанні державних і ринкових методів регулювання інвестиційним процесом.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації науково-методичні підходи до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики України та механізму формування інвестиційного клімату в країні сприятимуть підвищенню інвестиційної активності держави, технологічному оновленню існуючих виробництв, зростанню конкурентоспроможності національного господарства.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що наукові висновки й узагальнення дисертаційного дослідження доведено до рівня конкретних пропозицій, які можуть бути рекомендовані органам державної влади при вдосконалені механізму реалізації державної інвестиційної політики для економічного зростання України.

Результати досліджень, пов'язані з удосконаленням механізму управління потоками інвестиційних ресурсів в регіони України та моделі реалізації державної інвестиційної політики економічного зростання були використані в діяльності Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних відносин Донецької обласної державної адміністрації (довідка №6 від 17.11.2010 р.). Науково-практичні рекомендації, пов'язані з розвитком системи формування механізму реалізації державно-приватного партнерства, як ефективного механізму реалізації державної інвестиційної політики, були використані в діяльності Артемівської міської ради Донецької області (довідка №01/02-167 від 17.03.2010 р.). Обґрунтовані в дисертаційній роботі теоретичні положення та рекомендації використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при викладанні дисциплін «Ринкова трансформація економіки регіону» та «Фінанси» на навчально-кваліфікаційному рівні «бакалавр» (довідка №01-12/1229 від 12.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням, яке виконано самостійно та в якому представлено авторський підхід до обґрунтування науково-методичних підходів до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україні. Внесок автора в колективно виконані та опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення й одержані результати дослідження доповідалися і були схвалені на двох конференціях професорсько-викладацького складу ДонДУУ за підсумками науково-дослідної роботи (м. Донецьк, 2009, 2010), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і студентів «Формування ефективних фінансових механізмів державного управління економікою України: теорія і практика» (м. Донецьк, 2009, 2010), ІІ міжнародному симпозіумі «Розвиток фінансових відносин в умовах трансформаційних процесів» (м. Харків, 2009), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія» (м. Дніпропетровськ, 2010), Всеукраїнському науково-методичному семінарі (м. Ялта, 2010), регіональній науково-практичній конференції молодих вчених «Процветание региона - дело молодых» (м. Донецьк, 2010 р.), першій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Економіка та менеджмент 2010» (м. Львів, 2010).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових робіт, з них 7 - у провідних фахових виданнях (4 - наукових журналах, 3 - в збірниках наукових праць), 8 - у матеріалах конференцій та інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 4,1 ум. арк., з них 3,25 ум. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 205 сторінок та містить 29 таблиць (на 16 сторінках), 35 рисунків (на 20 сторінках), 5 додатків (на 9 сторінках), список використаних джерел включає 206 найменувань (на 21 сторінці).

Основний зміст дисертації

економічний інвестиційний політика

У розділ 1 - Теоретичні засади розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики - на основі аналізу теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних авторів визначено теоретичні основи державної інвестиційної політики в Україні та в світі, виявлено її складові, форми та методи, проаналізовано роль та місце держави в регулюванні інвестиційних процесів в Україні та в світі.

Узагальнення положень економічних моделей державної інвестиційної політики, розроблених класиками економічної думки, огляд сучасних літературних джерел, пов'язаних з розвитком державної інвестиційної політики, аналіз чинного законодавства та основних його положень стосовно інвестиційних процесів в Україні дають змогу констатувати недосконалість та необхідність розвитку механізму реалізації активної державної інвестиційної політики. Це обумовлено тим, що на сучасному етапі економічного розвитку України повинно відігравати вирішальну роль у формуванні інвестиційного потенціалу саме державне регулювання, яке враховувало би вплив та умови адаптації дії таких чинників, як: нестійке політичне та економічне становище у державі; поглиблення кризового становища в економіці; зношеність основних фондів підприємств, які функціонують на території України та мають стратегічне значення для розвитку економіки; низьку конкурентоспроможність національної продукції; високий рівень безробіття та наявність екологічних проблем.

Для вирішення зазначених питань державна інвестиційна політика повинна чітко регулювати інвестиційні процеси у державі при збереженні ринкових свобод, формуванні досконалого конкурентного середовища та підтримці стратегічно важливих галузей виробництва, які не є привабливими для приватного інвестора.

На підставі проведеного аналізу теоретичних праць вітчизняних та зарубіжних авторів удосконалено термін «державна інвестиційна політика», під якою запропоновано розуміти складову економічної політики держави, що передбачає дію економічних інструментів, які забезпечують вплив на інвестиційний процес у межах чинних нормативно-правових актів країни з метою досягнення соціального та економічного ефектів, при урахуванні ресурсних та інституційних обмежень.

Таке розуміння державної інвестиційної політики визначає способи здійснення управлінського впливу - економічні механізми та інструменти; умови реалізації державної інвестиційної політики - нормативно-правова база; мета реалізації державної інвестиційної політики - досягнення соціального та економічного ефектів; обмеження - ресурсні та інституційні.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації на сучасному етапі розвитку світової економіки сприяють посиленню взаємозалежності національних економік та зближують механізми й інструментарії в різних моделях, які використовуються для вирішення таких національних економічних завдань, як досягнення постійного та рівномірного економічного зростання, збільшення зайнятості, стабілізація грошового обігу та валютного курсу, підвищення добробуту та якості життя населення.

Сучасні механізми економічного регулювання виступають як синтез державних і ринкових методів, співвідношення яких визначає етап розвитку конкретної ситуації. В умовах соціально-економічної нестабільності підвищується роль державних методів економічного регулювання (Греція, Угорщина, Росія, Україна), при стійкому економічному розвитку зростає значення ринкових методів (Швейцарія, США, Сінгапур, Швеція), в той час як держава зберігає за собою певні функції у сфері економічного і соціального регулювання.

Аналіз державної інвестиційної політики в Україні дає підстави стверджувати, що вона є недостатньо обґрунтованою, при її реалізації не враховуються важливі особливості минулого та сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки й конкретні умови мінливого ринкового середовища. Процес реалізації державної інвестиційної політики відбувається у режимі слабкого управління та регулювання. Як наслідок, виникає негативна реакція агентів ринку: зниження ділової активності, зростання неплатоспроможності підприємств, посилення інших кризових явищ. У зв'язку з цим актуальним є посилення впливу держави на інвестиційні процеси, при цьому необхідно враховувати особливості стану економічної системи в Україні у порівнянні з іншими країнами світу.

Державна інвестиційна політика має бути орієнтована на визначення доцільних для кожного конкретного історичного періоду обсягів інвестицій та їхньої структури, на формування сприятливого інвестиційного клімату, на стимулювання активності усіх суб'єктів інвестиційної діяльності та підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів в державі, на забезпечення стійкого суспільного відтворення на базі врахування економічних інтересів різних господарюючих суб'єктів, на гармонійний розвиток економічної та соціальної сфери суспільства.

Обґрунтовано, що ефективна державна інвестиційна політика, яка відповідає економічному стану України, повинна бути активною завдяки застосуванню державою всього комплексу методів впливу, а також прямого державного інвестування; сформованою на основі комбінованого підходу та виступати як самостійний елемент економічної політики держави.

За підсумками проведеного дослідження теоретичних основ удосконалення механізму реалізації державної інвестиційної політики визначено, що в Україні повинні бути розроблені власні механізми не лише економічної, але й інвестиційної політики, які поєднували би окремо взяті механізми світового досвіду та вітчизняну специфіку за допомогою розвиненого механізму реалізації комплексної державної інвестиційної політики країни.

Розділ 2 - Аналіз стану та перспектив розвитку державної інвестиційної політики в Україні - присвячено вивченню стану та перспектив розвитку державної інвестиційної політики в Україні.

За результатами критичного аналізу українського інвестиційного середовища, виявлені його сильні та слабкі сторони, що впливають на процес залучення капіталу, можливості та загрози для країни і визначені цілі державної інвестиційної політики.

Аналіз світових рейтингів національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості показав, що Україна займає дуже низькі позиції в порівнянні з іншими країнами світу та не має необхідного рівня національної конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості (табл.).

Рейтинги конкурентоспроможності країн світу у 2008-2010 рр.

У дисертаційному досліджені виявлено та проаналізовано динаміку показників економічного розвитку України, які впливають на її місце у світових рейтингах, у тому числі: індекс цін виробників промислової продукції, динаміка ВВП, динаміка інвестицій в основний капітал, приріст прямих іноземних інвестицій в Україну, приріст прямих іноземних інвестицій з України. Виявлено чинники негативного впливу на залучення інвестиційних ресурсів в економіку держави: умови оподаткування інвестицій в Україні та аспекти ведення бізнесу в Україні. Виявлені проблеми дозволили сформулювати основні напрямки сприяння інвестиційній діяльності: структурна перебудова промислового комплексу; сприяння досягненню сучасного технічного та технологічного рівня розвитку на основі нових технологій; розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких і екологічно чистих технологій; збільшення обсягів експортного потенціалу України; подолання залежності економіки країни від імпорту; створення виробництв з використання місцевих природних ресурсів; сприяння розвитку приватного сектора.

При аналізі джерел фінансування інвестицій на макроекономічному рівні до внутрішніх джерел фінансування інвестицій віднесено національні фінансові ресурси, зокрема: заощадження населення, накопичення підприємств та організацій, комерційних банків, інвестиційних фондів та компаній, недержавних пенсійних фондів, страхових фірм, бюджетні кошти та ін. До зовнішніх джерел фінансування цього рівня віднесено іноземні інвестиції, кредити та позики. Було проаналізовано загальну структуру інвестиційного капіталу за джерелами фінансування у динаміці за 2006-2010 рр. та виявлено, що головним джерелом інвестиційних ресурсів є власні кошти підприємств (74% від загального обсягу інвестицій на початок 2010 р.). Інвестування з використанням коштів державного й місцевих бюджетів (7%) та коштів зарубіжних інвесторів (4%) залишилось стабільним, на виявляючи суттєвих тенденцій до зростання чи спаду, і становило порівняно незначну частку в загальній структурі інвестицій. Протягом зазначеного періоду спостерігалася тенденція до активізації використання банківських кредитів та різних позик, що підтверджується поступовим збільшенням їхньої частки (13%). Низька частка іноземних інвестицій у структурі інвестиційних джерел фінансування обумовлена вище зазначеними негативними чинниками, загальні обсяги обміну інвестиційними ресурсами між Україною та країнами світу наростаючим підсумком наведено у табл. 2.

Обсяги обміну інвестиційними ресурсами між Україною та країнами світу наростаючим підсумком за 2005-2009 рр.

Між усіма джерелами формування як вітчизняних, так іноземних інвестицій простежується взаємозалежність та взаємообумовленість можливостей їхнього використання в умовах сучасних інтеграційних процесів. Перехід до ринкової моделі інвестування пов'язаний з розподілом функцій держави та приватного сектора економіки в інвестиційному процесі, з диверсифікацією інвестиційного капіталу, з переважанням приватного інвестиційного капіталу над державним, зі зростанням різноманіття суб'єктів та об'єктів інвестування, з розвитком інвестиційного ринку та його інститутів.

При аналізі економічного розвитку регіонів України спостерігається значна диспропорційність такого розвитку. За даними Державного комітету статистики України розбіжність між окремими регіонами щодо залучення інвестиційних ресурсів становить більш, ніж 9 разів, що можна пояснити розбіжностями їх економічного, природо-ресурсного та науково-технічного потенціалу (табл. 3). Головною метою держави при цьому має бути нівелювання диспропорцій в їхньому розвитку шляхом направлення інвестиційних потоків в ті чи інші регіони. Обґрунтовано, що при обмежених інвестиційних ресурсах для досягнення державою поставленої мети необхідним є впровадження чіткого механізму відбору пріоритетних проектів фінансування, які будуть складати найбільші бюджетні, соціальні та економічні ефекти. При розробці даного механізму мають бути враховані цілі регіональної інвестиційної політики, до яких можна віднести: створення додаткових робочих місць; покращення рівня життя населення регіону; збільшення рівня середньої заробітної плати по регіону; розвиток соціальної інфраструктури; розширення податкової бази та створення нових об'єктів оподаткування; збільшення конкурентоспроможності виробництв регіону та, як наслідок цього, економічний розвиток регіону й збільшення його інвестиційного потенціалу.

Динаміка надходження капітальних інвестицій в Україну (регіональний розріз) у 2005-2009 рр., млн. грн.

У дисертаційному дослідженні розроблено модель відбору пріоритетних інвестиційних проектів для внесення в базу даних стратегічних інвестиційних проектів та їхнє врахування в програмах соціально - економічного розвитку регіонів. Зазначена модель є комплексом послідовних узгоджених дій державних органів, що приймають участь в інвестиційному процесі.

В моделі враховані чинники, при яких проекти мають бути виключені із загального списку проектів, зазначені обмеження фінансових ресурсів приватного сектору економіки, без яких реалізація деяких інвестиційних проектів буде неможливою, визначені такі форми участі держави в інвестиційному процесі, як: податкові пільги, державні майнові гарантії, пряма участь держави у фінансуванні інвестиційних проектів та державно-приватне партнерство.

При використанні запропонованої моделі для відбору найбільш значущих стратегічних інвестиційних проектів для регіонів будуть враховані загальні цілі регіональної політики соціально-економічного розвитку, тобто розвиток інвестиційного середовища та пріоритети розвитку соціально-економічного стану будуть пов'язані між собою виконанням однакових цілей, будуть спрямовані на досягнення загальної мети, а не суперечити одне одному.

Розділ 3 - Удосконалення механізму реалізації державної інвестиційної політики України - розроблено науково-методичний підхід до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики, який спрямовано на досягнення економічного розвитку України. Обґрунтовано, що положення організаційно-економічних механізмів, які входять до складу механізму реалізації державної інвестиційної політики України, повинні бути доповнені відповідним науково-методичним підходом. У даному випадку формалізований науково-методичний підхід до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики України є необхідним перш за все для збільшення обсягів інвестиційних ресурсів та досягнення економічного зростання України.

Виявлено, що участь країн у світовому перерозподілі капіталів викликає конкуренцію у боротьбі за інвестиційні ресурси не лише серед них, а й серед кожного регіону в їхньому складі, тому посилюється значущість державного впливу на формування сприятливого інвестиційного середовища в кожному регіоні та на рівномірний (або більш доцільний) розподіл інвестиційних потоків між регіонами для подолання диспропорційності в їхньому економічному та соціальному розвитку, що обумовлює необхідність удосконалення механізму управління потоками інвестиційних ресурсів у регіони України шляхом використання методу економіко-математичного моделювання взаємозалежності обсягів надходження інвестицій у регіони України від рівня інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику в регіонах.

Проведений розподіл регіонів на групи надає можливість при врахуванні специфіки стану інвестиційного потенціалу та інвестиційних ризиків визначити пріоритети розвитку державної інвестиційної політики для кожної групи окремо, тому що цілком зрозуміло, що напрямки державної інвестиційної політики в окремих регіонах не можуть бути однакові. Державні органи регулювання інвестиційної діяльності в основному орієнтовані на централізоване управління інвестиційними процесами, і, як правило, слабко враховують специфічні умови окремих регіонів, тому особливого значення в управлінні інвестиційним процесом набуває підвищення ролі регіональних органів влади.

Удосконалений механізм державного управління потоками інвестиційних ресурсів у регіони України дозволяє забезпечити мобілізацію регіональних факторів та активізувати інвестиційну діяльність на рівні регіону, спрямувати інвестиційні потоки в необхідні для державного економічного та соціального розвитку напрями задля подолання диспропорційності регіонального розвитку.

Обґрунтовано, що для розвитку інвестиційної сфери потрібно широко використовувати практику державно-приватного партнерства, націленого на сприяння збільшенню обсягів залучених недержавних інвестицій і покращення показників ефективності реалізації інвестиційних програм і проектів. Особливе значення державно-приватне партнерство відіграє для розвитку економічної інтеграції та сприяє збільшенню конкурентоспроможності національної економіки. Логіко-структурна схема механізму реалізації державно-приватного партнерства надана на рис. 2.

Удосконалення механізму реалізації державно-приватного партнерства проходила шляхом формування системи етапів здійснення такого механізму, виявлення проблем на кожному етапі та пошук пропозицій щодо їхнього вирішення.

У досліджені було доведено необхідність розробки механізму реалізації державно-приватного партнерства, побудованого на рівноправній взаємодії держави та бізнесу через координуючу ланку, таку, як наука, що дозволить визначитися і державі, і бізнесу відносно необхідності розвитку тих чи інших галузей і напрямків, розробляти та впроваджувати новітні технології, тому що саме через інновації можливо залучити приток інвестиційного капіталу від приватного сектора та досягти економічного розвитку держави. Тому механізм державно-приватного партнерства має будуватися тільки на скоординованій взаємодії держави, науки та бізнесу, що не спостерігається в Україні. На теперішній час зазначені суб'єкти економіки функціонують окремо один від одного, кожен у своєму напрямку, в той час, коли їхні цілі повинні бути спрямовані в єдиному руслі, а саме на забезпечення економічного розвитку країни та добробут населення, що потім дозволить досягти окремих особистих цілей кожного із суб'єктів.

У роботі побудовано інвестиційну модель економічного зростання, яка основується на принципах системності, узгодженості, послідовності; єдності; забезпечення ринкової конкурентоспроможності, публічності та прозорості; збалансованості бюджетних зобов'язань та їхнього ресурсного забезпечення і на принципі гнучкості. Визначення загальних напрямів державної інвестиційної політики дозволяє перейти до її систематизації та структуризації, які виступають як головний елемент результативності інвестиційної політики та дозволяють установити загальні напрями, просування за якими призведе до економічного зростання. Зазначена модель відрізняється від існуючих раніше моделей тим, що в ній визначено цілі реалізації державної інвестиційної політики (покращення інвестиційного клімату держави, подолання диспропорційності у регіональному розвитку, досягнення сталого економічного зростання України); матеріально-ресурсні, інституційні, науково-технічні важелі; форми інвестицій та методи державного впливу) і розроблено систему забезпечень реалізації запропонованої моделі та сформульовано вірогідні очікувані результати.

В процесі проведення наукового дослідження було розроблено метод виявлення взаємозалежності між обсягами надходження інвестиційних ресурсів у регіони України та рівнем інвестиційного потенціалу й інвестиційних ризиків регіону, який складається з наступних етапів:

визначення показників, що впливають на рівень інвестиційної привабливості регіону, а саме рівень інвестиційного потенціалу регіону (зведений індикатор інвестиційних можливостей регіонального розвитку, представлений ресурсними, інфраструктурними та інституційними компонентами) та рівень інвестиційних ризиків (зведений індикатор загроз, здатних впливати на інвестиційні процеси, оцінені з урахуванням відповідного набору показників);

проведення відбору необхідної статистичної інформації, яка характеризує зазначені показники у матеріальному вираженні та присвоєння кожному з показників оцінки для того, щоб сформувати таблиці баз даних з однаковими одиницями виміру;

встановлення економіко-математичної взаємозалежності між обсягами надходження інвестиційних ресурсів в регіони України та рівнем інвестиційного потенціалу й інвестиційних ризиків регіону.

Використання запропонованого методу дозволило побудувати відповідну економіко-математичну модель, яка має наступний вигляд:

де - обсяг інвестицій; - середня оцінка інвестиційного потенціалу; - середня оцінка інвестиційного ризику.

Застосування побудованої лінійно-регресійної моделі показало, що рівень інвестиційного потенціалу регіонів впливає на обсяги інвестицій суттєвіше, ніж рівень інвестиційних ризиків у регіонах (збільшення рівня інвестиційного потенціалу на одиницю призводить до збільшення обсягів інвестицій в економіку регіону на 4,64 млрд. грн., при середньому рівні інвестиційного ризику, якщо рівень інвестиційного ризику збільшиться на одиницю, то обсяги інвестицій в економіку регіону зменшаться на 1,014 млрд. грн.). Отриману залежність враховано при розробці пропозицій щодо вдосконалення механізму управління потоками інвестиційних ресурсів у регіонах України, моделі реалізації державної інвестиційної політики економічного зростання та моделі відбору пріоритетних інвестиційних проектів, що сприяють соціально-економічному розвитку регіонів.

У роботі розроблено науково-методичний підхід, який являє собою певну систему, побудовану на синтезі державних та ринкових інструментів. Ця система складається з основних елементів: механізму формування інвестиційного клімату, механізму управління потоками інвестиційних ресурсів у регіонах України, механізму реалізації державно-приватного партнерства, моделі реалізації державної інвестиційної політики економічного зростання, моделі відбору пріоритетних інвестиційних проектів, що сприяють соціально-економічному розвитку регіонів, методу виявлення взаємозалежності між обсягами надходження інвестиційних ресурсів у регіони України та рівнем інвестиційного потенціалу й інвестиційних ризиків регіону, моделі взаємозалежності між обсягами надходження інвестиційних ресурсів у регіони України та рівнем інвестиційного потенціалу й інвестиційних ризиків регіону. Всі елементи, що входять до складу системи є взаємопов'язаними та мають суттєвий вплив один на одного.

Запропонований науково-методичний підхід до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики, в основу якого покладено використання державних та ринкових методів регулювання інвестиційного процесу є відповідним перебігу інвестиційних процесів, що відбуваються на світовому, загальнодержавному і регіональному рівнях.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуального наукового завдання розвитку та вдосконалення механізму реалізації державної інвестиційної політики України, що спрямований на залучення додаткових обсягів інвестицій і досягнення економічного зростання України, на основі узагальнення теоретичних положень, розробки методичних підходів, урахуванні вітчизняного і зарубіжного досвіду та особливостей економіки України. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано наступні висновки:

1. На основі аналізу методологічних і методичних досліджень визначено передумови розвитку державної інвестиційної політики шляхом узагальнення базисних концепцій економічної політики (кейнсіанство та неокласична теорія), світової практики їхнього застосування і вітчизняного досвіду для виявлення раціональних складових процесу формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики України.

2. Сформульовано визначення державної інвестиційної політики на основі врахування таких необхідних чинників: умов реалізації державної політики (нормативно-правова база), способів здійснення управлінського впливу (економічні інструменти), мети реалізації державної інвестиційної політики (досягнення соціального та економічного ефектів), обмежень (ресурсні та інституційні). Державна інвестиційна політика - це складова економічної політики держави, що передбачає дію економічних інструментів, які забезпечують вплив на інвестиційний процес, в рамках чинних нормативно-правових актів країни з метою досягнення соціального та економічного ефектів при врахуванні ресурсних та інституційних обмежень.

3. У результаті проведеного аналізу економічних, організаційних та правових складових інвестиційного середовища в Україні та чинників його формування було вдосконалено науково-організаційний підхід до розвитку механізму формування інвестиційного клімату на засадах урахування видів ризиків та невизначеності, чинників впливу на обсяги інвестицій в Україну, ступеня привабливості країни до зростання обсягів іноземних інвестицій, вигідних пільгових умов та аргументування напрямків сприяння інвестиційній діяльності.

4. Розроблено та економіко-математично обґрунтовано метод виявлення взаємозалежності обсягів надходження інвестицій у регіони України від рівня інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику в регіоні. На основі цього побудовано лінійно-регресійну модель та розроблено механізм управління потоками інвестиційних ресурсів у регіони України з метою подолання диспропорційності їхнього розвитку.

5. Обґрунтовано методичні засади розвитку моделі реалізації державної інвестиційної політики, спрямованої на економічне зростання України, яка дозволяє вирішити такі важливі завдання: створення механізму стимулювання надходження інвестицій з різних джерел фінансування; досягнення мети існування досконалого інвестиційного середовища, в якому гармонізовані інтереси всіх учасників інвестиційного процесу, завдяки реалізації сприятливого механізму регулювання економічних процесів; забезпечення конкурентоспроможності національної продукції на світових ринках; досягнення економічної безпеки та економічної стійкості держави.

6. Удосконалено механізм формування системи державно-приватного партнерства як ефективний метод реалізації державної інвестиційної політики, що базується на поєднанні державних і ринкових методів регулювання інвестиційним процесом, шляхом формування системи етапів здійснення механізму державно-приватного партнерства, виявлення проблем на кожному етапі та знаходження пропозицій їхнього вирішення.

7. Розроблено науково-методичний підхід до розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики, який являє собою систему, побудовану на синтезі державних та ринкових інструментів, до складу якої входять методи, моделі та механізми.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пшенична В.П. Інвестиційні процеси та механізм покращення інвестиційного клімату України / В.П. Пшенична // Зб. н. пр. ДонДУУ (Серія: Економіка) «Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою» - 2008. - Вип. 103. - С. 120-127.

2. Поважний О.С. Розвиток механізму реалізації державної інвестиційної політики України / О.С. Поважний, В.П. Пшенична // Менеджер. Вісник ДонДУУ - 2009. - №4 (50). - С. 83-86.

Особистий внесок: розроблено принципи та головні завдання держави щодо формування ефективного механізму структурно-інвестиційної політики.

3. Поважний О.С. Фінансові джерела формування інвестиційних ресурсів в Україні та шляхи активізації їх використання / О.С. Поважний, В.П. Пшенична // Зб. н. пр. ДонДУУ (Серія: Економіка) «Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою» - 2010. - Вип. 154. - С. 8-18.

Особистий внесок: проаналізовано структуру джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні.

4. Пшенична В.П. Ефективність формування інвестиційного клімату в Україні / В.П. Пшенична // Інвестиції: практика та досвід - 2010. - №7. - С. 14-17.

5. Пшенична В.П. Особливості формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україні / В.П. Пшенична // Економіка та держава - 2010. - №6. - С. 59-61.

6. Пшенична В.П. Формування моделі реалізації державної інвестиційної політики економічного зростання України / В.П. Пшенична // Ефективна економіка - 2010. - №9. - [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.

7. Пшенична В.П. Державно-приватне партнерство як ефективний механізм реалізації державної інвестиційної політики /В.П. Пшенична // Зб. н. пр. ДонДУУ (Серія: Економіка) «Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою» - 2010. - Вип.166 - Донецьк. - С. 174-184.

8. Поважний О.С. Сучасні проблеми фондового ринку України та шляхи їх вирішення / О.С. Поважний, В.П. Пшенична // Зб. н. пр. ДонДУУ (Серія: Державне управління) «Фінансовий механізм державного управління економікою України» - 2007. - Вип. 77. - С. 93-100.

Особистий внесок: виявлено загальні проблеми функціонування та розвитку українського фондового ринку.

9. Пшенична В.П. Національні чинники економічної кризи в Україні та шляхи їх подолання / В.П. Пшенична, Ю.А. Ковальова // Зб. н. пр. ДонДУУ (Серія: Державне управління) «Фінансовий механізм державного управління економікою України» - 2010. - Вип. 153. - С. 54-64.

Особистий внесок: проаналізовано динаміку показників економічного розвитку України та надано пропозиції щодо виходу економіки України з кризи.

Размещено на Allbest.ru