Розвиток інтеґрації та взаємовідносин її учасників в АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

РОЗВИТОК ІНТЕҐРАЦІЇ ТА ВЗАЄМОВІДНОСИН ЇЇ УЧАСНИКІВ В АПК

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПІЛЯВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ

УДК 338.436

Полтава - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НААН України

МАКАРЕНКО Петро Миколайович Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

МАРМУЛЬ Лариса Олександрівна

Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук

ПИЛИПЕНКО Катерина Анатоліївна

Полтавська державна аграрна академія, доцент кафедри організації обліку та аудиту

Захист відбудеться «7» червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.887.01 у Полтавській державній аграрній академії за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3, корпус № 4, ауд. 417.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Полтавської державної аграрного академії за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3, корпус № 2, другий поверх.

Автореферат розісланий «5» травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Чумак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сфері агропромислового виробництва за останні роки його ринкових перетворень прискорюється розвиток напряму, пов'язаного зі створенням інтеґрованих формувань. Останні здійснюють технологічну погодженість виробництва кінцевої продукції, консолідацію коштів щодо реалізації перспективних інвестиційних проектів, впровадження у виробництво енергозберігаючих та економічно-ефективних технологій, спеціальних програм розвитку.

Такі інтеґровані структури із замкнутим технологічним циклом виробництва (сільські товаровиробники - переробні підприємства - гуртові бази і (чи) різні торгівельні організації) стають міцними ланками нової економічної системи й стабілізують кон'юнктуру ринку сільськогосподарської продукції. Вони сприяють консолідації аграрного, промислового, фінансового і торгового капіталу, а також більш ефективному використанню потенційних можливостей окремих підприємств, зниженню витрат виробництва, переробки, збереження й реалізації продукції, зменшенню фінансових ризиків, впровадженню паритетних умов функціонування підприємств-учасників щодо використання збалансованого механізму розподілу доходів, скороченню податкового навантаження за рахунок зменшення посередницьких ланок у процесі реалізації продукції. Цим самим мають забезпечувати головний принцип їх створення й діяльності - формування рівних економічних умов господарювання і рівної вигоди співробітництва всіх учасників інтеґрації.

Все це направлено на підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва, конкурентоспроможності й ринкової стійкості виробленої продукції, протистоянню імпорту на внутрішній агропродовольчий ринок України в умовах СОТ.

Теоретичні і практичні аспекти інтеґраційних процесів в агропромисловому виробництві знаходяться під неухильною увагою багатьох закордонних і вітчизняних вчених. Науковими публікаціями свій доробок до вирішення питань означеної проблеми внесли: В. Г.Андрійчук, Ю. А. Борков, С. Ю. Вайнштейн, О. Вільямсон, С. Дж. Вінтер, М. Ю. Коденська, Д. Ф. Крисанов, І.І. Лукінов, В. З. Мазлоєв, О. В. Мазуренко, П. М. Макаренко, М. Й. Малік, Л. О. Мармуль, Ю. О. Нестерчук, В. Н. Парсяк, О. А. Родіонова, П. Т. Саблук, В. П. Ситник, І. Г. Ушачов, Л. І. Федулова, Г. В. Черевко, М. Д. Янків, В. М. Яценко й інші.

Одержані розробки, висновки і пропозиції слугують базою для подальших досліджень теоретичних положень, методологічних підходів і прикладних рекомендацій стосовно нинішнього етапу ринкового розвитку інтеґрації. Проте окремі питання даної проблеми залишаються дискусійними і не знаходять допоки однозначного вирішення. Так, у практичній роботі з організації нових та функціонуванні раніше створених інтеґраційних формувань в АПК при встановленні економічних взаємовідносин їх структурних підрозділів допускаються прорахунки й не завжди достатньо обґрунтовані рішення. Передусім це стосується сільськогосподарських підприємств, які є найбільш уразливими, коли у створених інтеґрованих формуваннях не забезпечуються рівні економічні умови між господарюючими суб'єктами, а, отже, й відповідний ефект від інтеґрації.

Крім того керівники багатьох інтеґрованих формувань, захоплені гігантоманією і латифундизмом, й забули про оптимальні розміри концентрації виробництва.

Недостатнє вивчення теоретичних підвалин організації інтеґрованих агроформувань та їх економічних взаємовідносин, аналіз і оцінка об'єктивних умов функціонування, розробка практичних пропозицій стосовно їх удосконалення у відповідності із реальною дійсністю на сьогодні зумовили актуальність і значимість теми та визначили доцільність вибору напряму дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в очній аспірантурі Дніпропетровського державного аграрного університету за темою «Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємства в умовах ринкових перетворень» (номер державної реєстрації 0102U005022) і завершувалася на кафедрі економіки підприємства Полтавської державної аграрної академії в рамках науково-дослідної роботи «Організаційно-економічний механізм формування конкурентоспроможності агропромислового комплексу» (номер державної реєстрації 0110U000835). У межах наукових тем автором обґрунтовувався розвиток форм агропромислової інтеґрації та економічні взаємозв'язків їх учасників.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає в теоретичному, методологічному і методичному обґрунтуванні та практичній реалізації механізму функціонування агропромислової інтеґрації холдингового типу й систематичних, послідовних дій та інструментів регулювання економічних взаємовідносин її учасників на галузевому і господарському рівнях.

Для досягнення сформульованої мети дослідження поставлені і вирішувалися наступні завдання:

- узагальнення засад агропромислової інтеґрації в напрямках понятійно-сутнісного визначення системоутворюючих елементів, необхідності й умов розвитку та встановлення видів і організаційно-правових структур у ринковій економіці;

- оцінка сучасного стану розвитку та ефективності сільського господарства, переробних підприємств харчової продукції й діяльності агрохолдингових структур як суб'єктів інтеґрації;

- обґрунтування складових механізму функціонування агропромислової інтеґрації в сучасних умовах ринкового розвитку національної економіки;

- формування і регулювання економічних відносин суб'єктів інтеґрованих формувань сфери виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції;

- визначення напрямів ефективного функціонування та корпоративного управління агрохолдингами.

Об'єкт дослідження - процеси функціонування агропромислової інтеґрації на галузевому й господарському рівнях.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні і методичні засади й практична реалізація холдингових форм агропромислової інтеґрації та економічних взаємовідносин її учасників у ринковій економіці.

Методи дослідження. Наукове пізнання положень інтеґрації ґрунтується на законах ринкової економіки, національному законодавстві та нормативних документах щодо розвитку аграрної політики на сучасному етапі, а також наукових публікаціях визнаних вчених-економістів і економістів-аграрників. Теоретична і методологічна основа виконаного дослідження ґрунтується на загальнонаукових і емпіричних методах, зокрема: визначення понятійно-сутнісних проблем методологічного характеру розкривають зміст і специфіку інтеґраційних процесів, а встановлення організаційно-економічних аспектів визначає інструментарій дії інтеґрації на ефективність виробництва. Формування понятійного апарату ґрунтується на принципах програмного підходу, що дало змогу встановити визначення інтеґрації з використанням засобів спрощення або методу декомпозиції. У процесі вивчення теорії інтеґрації, формулюванні власних думок, висновків, використовувалися методи абстрактної логіки, індукції й дедукції, абстрагування і конкретизації, формалізації та інші.

Із спеціальних методів при оцінці сучасного стану розвитку і взаємодії структурних ланок інтеґрації в АПК та при обґрунтуванні складових механізму й удосконаленні взаємовідносин учасників аґропромислової інтеґрації використовувалися методи системного аналізу і синтезу, методичні прийоми статистики (групування, порівняння, середніх і відносних величин), розрахунково-конструктивний, економіко-математичного моделювання, інші методи економічних досліджень.

Інформаційною базою досліджень слугували статистично-аналітична інформація Держкомстату України, оперативна інформація Аграрного фонду та Міністерства аграрної політики та продовольства України, наукові публікації, наукова інформація зі всесвітньої комп'ютерної мережі Іnternet, особисті спостереження автора.

Наукова новизна отриманих результатів представлена сукупністю теоретичних і практичних положень механізму функціонування суб'єктів агропромислової інтеґрації та взаємостосунків її учасників. Найбільш важливими результатами, що характеризують новизну досліджень є наступні:

вперше:

- запропоновано при розробці й реалізації в якості методів розкриття сутності інтеґрації використовувати системоутворюючі («інтеґрація як стан» і «інтеґрація як процес») та системодоповнюючі («об'єкт інтеґрації» і «об'єкти поєднання - інтеґратори») елементи.

- запропоновано класифікацію інтеґраторів і механізмів їх ініціації за ознаками, відповідно, організаційно-економічні, ресурсні, інноваційні та життєзабезпечення, розвитку і параметрів процесу.

удосконалено:

- критерій розподілу одержаної виручки, який на відміну від існуючих передбачає визначення часток від реалізації конкретного виду продукції для кожного учасника інтеґрованого виробництва, що одночасно відшкодовує витрати матеріально-грошових коштів на кожній технологічній операції та враховує окрім норми прибутку в цілому по інтеґрованому формуванню тривалість обороту засобів виробництва на всіх стадіях технологічного процесу.

набули подальшого розвитку

- складові організаційно-економічного механізму функціонування вертикальної інтеґрованої структури холдингового типу через обґрунтування: алгоритму її створення, регулювання відносин власності, формування програми і умов фінансування господарської діяльності, а також організації управління та розподілу одержаного доходу;

- моделі організаційної структури об'єднання сільськогосподарських товаровиробників, переробного підприємства та фірмової торгівлі на рівні адміністративного району, коли на переробне підприємство покладається статус заготівельника згідно складених договорів, а аграрні домогосподарства створюють сумісні заготівельні пункти, що займаються збиранням продукції на закріпленій території спільно із заготівельником;

- варіанти взаємовідносин учасників інтеґрації в АПК адміністративного району в напрямі мотивації збільшення ними обсягів поставок сировини на переробку; розподілу прибутку між сільгосптоваровиробниками не тільки на обсяги поставок сировини, але й з урахуванням розміру засобів (включаючи землю) вкладених до статутного фонду інтеґрованого формування;

- способи управління та контролю дочірніх товариств у межах організаційної структури - агрохолдингу, - в напрямі класифікації за критеріями повноважень керівників центрів відповідальності (інвестицій, максимізації доходу від продаж, нормованих витрат і прибутку) та визначення їх сильних і слабких сторін стосовно ефективної організації та координації всіх учасників компанії, які взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем;

- методичні положення щодо формування економіко-математичної моделі оптимізації розвитку агрохолдингу (на прикладі ЗАТ «Дніпровський») в напрямі визначення розмірів діяльності учасників інтеґрації, розподілу інвестицій під їх технологічну модернізацію; особливостей встановлення цільової функції як різниці між доходами і виробничими витратами підрозділів та компанії.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у можливостях на рівні суб'єктів інтеґрації в АПК внести пропозиції щодо алгоритму створення інтеґрованого формування, планування його виробничої діяльності, інвестування господарюючих суб'єктів, формування економічних і організаційних відносин, методичних рішень щодо ціноутворення для сільгоспвиробників, переробників і торгівельних організацій, практичних підходів в організації розподілу прибутку, розподілу повноважень щодо власності агрохолдингу та управління в інтеґрованих формуваннях холдингового типу. Зокрема, рекомендації за результатами досліджень стосовно формування організаційних структур об'єднань сільськогосподарських товаровиробників, переробного підприємства та фірмової торгівлі на рівні адміністративного району, алгоритму створення інтеґрованих формувань і фінансування (інвестування) господарюючих суб'єктів на основі продуктового розподілу та основні положення організаційно-економічних відносин у сфері переробки й реалізації продукції прийнято до використання Головними управліннями агропромислового розвитку Полтавської (довідка від 27.04.2011 р. № 01-15/38) та Дніпропетровської (довідка від 27.04.2011 р. № 15-1006) обласних державних адміністрацій. Пропозиції щодо змісту та показників планування виробництва, переробки і торгівлі, використовуючи більш змістовну форму і систему планового бюджетування господарюючих суб'єктів холдингового типу, порядок фінансування учасників технологічного процесу виробництва, методичні рішення щодо формування цін, визначення внеску в кінцевий результат учасниками інтеґрації, методичні положення та економіко-математичну модель щодо визначення плану виробничої діяльності й розподілу інвестицій під технологічну модернізацію підрозділів агрохолдингу прийнято до впровадження на сільськогосподарському підприємстві «Борис-Агро» АР Крим (довідка від 22 лютого 2011 р. № 37/02-11).

Наукові розробки щодо взаємозв'язку проблем інтеґрації та умов їх вирішення, двоелементної системи сутнісного поняття і визначення інтеґрації та інтеґраційного процесу, структури елементної бази поняття «інтеґрація як процес», класифікація інтеґраторів та механізмів їх ініціації, варіанти інтеґрації підприємств різних сфер АПК, обґрунтування складових механізму функціонування агропромислової інтеґрації, розвиток економічних відносин та окремі аспекти управління агрохолдингів використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії Міністерства аграрної політики та продовольства України у процесі викладення дисциплін «Менеджмент організації», «Аграрний менеджмент» (довідка № 1 від 15.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням із питань розвитку інтеґраційних процесів в АПК та формування більш ефективних взаємовідносин інтеґрованих суб'єктів господарювання. Положення, висновки і рекомендації, що містяться в дисертації одержані автором особисто. В співавторській роботі (згідно з нумерацією праць за авторефератом) [3] здобувачем викладені основні результати досліджень та розрахований внесок партнерів агропромислової інтеґрації у кінцевий результат; у роботі [5] проведено аналіз останніх наукових досліджень, класифікацію центрів відповідальності та визначено розподіл повноважень між агрохолдингом і місцевими органами державної влади.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення за основними результатами дослідження обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу навчально-наукового інституту економіки та бізнесу Полтавської державної аграрної академії (м. Полтава, 2010-2011 рр.). Автор брав участь у 7 міжнародних Інтернет-конференціях: Ключові аспекти наукової діяльності - 2011 (м. Пшемишль, Польща); Актуальні наукові розробки - 2011 (м. Софія, Болгарія); Сучасні наукові досягнення - 2011 (м. Прага, Чехія); Найновіші наукові досягнення - 2011 (м. Софія, Болгарія); Дні науки в Чехії - 2011 (м. Прага, Чехія); Науковий простір Європи (м. Пшемишль, Польща); Ключові проблеми сучасної науки (м. Софія, Болгарія).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у
12 наукових працях загальним обсягом 2,6 ум. друк. арк. Із них 5 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 2 додатків на 3 сторінках, списку використаних джерел (213 найменувань) на 16 сторінках. У дисертаційній роботі розміщено 21 таблицю і 18 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок комп'ютерного тексту, з яких основна частина - 231 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретичні засади інтеґрованого розвитку агропромислового виробництва» узагальнена понятійно-сутнісна характеристика інтеґрації та подано системне уявлення про її побудову; встановлено необхідність і умови розвитку інтеґраційних процесів агропромислового виробництва; опрацьовано види агропромислової інтеґрації та її організаційно-правові форми.

Вивчаючи інтеграцію в економічному, організаційному та управлінському аспектах, логічно трактувати її як систему поєднання різних сторін єдиного соціально-економічного організму, що забезпечує створення певних вартостей і відтворює нові виробничі відносини. Інтеґраційні процеси виступають як необхідна умова прогресу всіх сфер економіки, оскільки в основі їх реалізації лежить взаємопов'язаність і взаємообумовленість організаційних, технологічних, політичних, соціальних, екологічних та інших проблем господарювання.

На даному етапі розрив між теорією і практикою викликав підміну змістовної природи інтеґрації формою (під остаточною її результативністю нерідко розуміється лише створення нових організаційних формувань) і привів до суперечностей в діалектиці розвитку. Тому інтеграційні зв'язки охоплюють більшою мірою виробничий рівень і в зародковому стані знаходяться механізми інтеґрації між наукою і виробництвом, галуззю і територією, живою і минулою працею.

У роботі подається системне уявлення про інтеграцію як соціально-економічне явище (рис. 1). Оскільки вона інтерпретується з позицій статичності і безперервності, тому терміни логічно поділити на складові: «інтеґрація як стан» і «інтеґрація як процес». Проте двоелементна система сутнісних понять не може бути стійкою, поскільки в ній чимала кількість умов і методів вирішення на макро- і мікро рівнях. Пропонується включати до системи доповнюючі елементи. Такими елементами є: для складової «інтеґрація як стан» - об'єкти поєднання, а - «інтеґрація як процес» - об'єкти ініціації (інтеґратори). Системодоповнюючі елементи, виконуючи функції зворотного зв'язку, додають системі стійкості. Виходячи з таких міркувань, витікає низка аксіоматичних умов інтеґрації: об'єктивність поєднання частин, що інтеґруються; взаємна зацікавленість у результатах діяльності; відносини на рівні еквівалентного обміну; адекватність розвитку продуктивних сил і характеру виробничих відносин.

Неповнота визначень «агропромислова інтеґрація» пов'язана з тим, що кожен із наведених раніше авторів намагається в одне визначення «втиснути» всю багатогранність цієї фундаментальної проблеми сучасної економіки. На наш погляд, у понятійний апарат останньої логічно включити системоутворюючі елементи: доцільність створення, умови і передумови, соціально-економічні прояви.

У дослідженні підкреслено, що особливе в агропромисловій інтеґрації визначається конкретним інституціональним середовищем, галуззю агропромислової сфери, де вона відбувається, рівнем і місцем розташування інтеґратора. Останній, маючи необхідні матеріальні, фінансові й управлінські ресурси, приймає рішення щодо початку та розвитку інтеґраційних процесів.

У роботі встановлено, що значного поширення з-поміж форм агропромислової інтеґрації в Україні набувають структури холдингового типу. Для таких об'єднань характерна наявність інвестора, який має необхідні фінансові ресурси. Він здійснює фінансування сільськогосподарського виробництва і при цьому визначає політику функціонування агрохолдингу. Правові форми такого агрохолдингу досить різноманітні: відкрите акціонерне товариство (ВАТ), закрите акціонерне товариство (ЗАТ), товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), асоціації, корпорації та інше.

У залежності від ступеню централізації і децентралізації функціонування та складності управлінської системи в роботі визначаються грані економічних взаємостосунків у формі різних моделей в інтеґрованих формуваннях. Відмічено, що сутнісний характер моделі взаємовідносин учасників агропромислових формувань визначається взаємопов'язаністю і взаємообумовленістю складових даної системи. Ці зв'язки мають бути не тільки стійкими у виробничому і технологічному аспектах, але й забезпечувати всім соціальним групам взаємний інтерес і керованість системи, яка має розвиватися на принципах самоврядування. Модель взаємовідносин надає логічне відображення організаційно-економічного механізму ефективно функціонуючих складових інтеґрованого виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У другому розділі - «Оцінка сучасного стану розвитку і взаємодії структурних ланок інтеґрації в АПК» - проаналізовано рівень виробництва та економічного розвитку сільського господарства, переробних підприємств, визначено соціально-економічні стимули та результати діяльності агрохолдингових структур як суб'єктів інтеґрації.

Використовуючи у 2009 р. 36,6 млн. сільськогосподарських угідь підприємства і громадяни за останні 5 років (2005-2009 рр.) забезпечили середні темпи приросту виробництва зернових і зернобобових на 4,88, соняшнику - 8,02, сої - 14,3 та ріпаку - 161,4 % при середньому складі виробництва цукрових буряків на 10,2 % щорічно та стабільні варіації валових зборів картоплі, плодів і ягід. Виробництво м'яса (у забійній вазі) підвищувалося на 4,7, яєць - 5,1, вовни - 6,5 %. Виробництво молока зменшувалося щорічно на 4,25 %. Незважаючи на порівняно стабільні прирости виробництва більшості видів продукції рослинництва і тваринництва частка реалізації її переробним підприємствам у відсотках до загального обсягу реалізації залишається низькою по зернових і зернобобових (3,9 %), олійних культур (4,5 %), картоплі (6,9 %), овочів (36,9 %), плодів і ягід (32,2 %), худоби і птиці (25,6 %), вовни (54,8 %). В динаміці за 2005-2009 рр. вона зросла по овочах, плодах і ягодах, молоку і молочних продуктах, вовні й - досить несуттєво - по цукрових буряках.

Недостатня взаємопов'язаність виробництва, переробки і реалізації продукції обумовлена «інвестиційним паралічем» у сільському господарстві, відсутністю його інвестиційної стимулюючої спрямованості. Незважаючи на те, що ціни реалізації продукції переробних підприємств дещо вищі за середні ціни 2009 р., саме за таких умов не забезпечується еквівалентний міжгалузевий обмін, обмежує можливості для сільгосптоваровиробників ведення по окремих видах продукції як розширеного, так і простого відтворення. Наразі про їх кардинальну техніко-технологічну переозброєність не йдеться взагалі.

Рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва за 2005-2009 рр. зріс до 16,9 %, а тваринництво від збиткового (-11,0 %) стало прибутковим (+5,5 %). Однак прибутковість не стала вирішальним фактором формування високої конкурентоспроможності харчової продукції на внутрішньому ринку в умовах СОТ. Це обумовлено й тим, що в переробній галузі стан економіки на 2009 р. ускладнився через збільшення кон'юнктурної невизначеності на ринках. Виявлена динаміка рентабельності виробництва харчових продуктів у 2009 р. порівняно з 2005 р. показала її варіабельність, коли за періодами різкого збільшення наступав спад даного показника.

В останні роки в Україні спостерігається тенденція поєднання виробництва, переробки і реалізації харчової продукції через створення холдингових компаній. У цілому на початок 2011 року в державі налічується понад 50 агрохолдингів, які орендують більше ніж по 30,0 тис. га ріллі. У сукупності вони контролюють близько 6 млн. га, або майже 18,5 % площі ріллі в Україні, в тому числі понад 30 % ріллі сільськогосподарських підприємств. Найбільші з них: ТОВ «Українські аграрні інвестиції (330 тис. га), ВАТ ММК ім. Ілліча (225 тис. га), NCHCapital (200 тис. га), ДФ Нафком-Агро (200 тис. га), ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (180 тис га), Астарта - Київ (180 тис. га). У середньому один агрохолдинг, із 16 найбільших, контролює 164 тис. га ріллі.

Загальна капіталізація основних агрохолдингів на час залучення інвестицій становила 5,87 млрд. дол. США. За останні три роки вони освоїли інвестиції на суму 1188,1 млн. дол. США.

Роль агрохолдингів у розвитку агробізнесу значна і в перспективі буде підвищуватися. Продовжуватиметься процес концентрації сільськогосподарської землі агрохолдингами. Цей чинник необхідно враховувати при розбудові аграрної політики держави та програм підтримки сільських територій.

У третьому розділі - «Розвиток механізму функціонування агропромислової інтеґрації та удосконалення взаємовідносин її учасників» - розроблено вербальну модель механізму функціонування агрохолдингів, розподільчий механізм економічних відносин і визначення внеску в кінцевий результат учасників інтеґрації. Запропоновано конкретну організаційну структуру і ланцюжок взаємовідносин учасників агрохолдингу ЗАТ «Дніпровський» та економіко-математичну модель його виробничої діяльності й розподілу інвестицій під технологічну модернізацію структурних підрозділів. Рекомендовано поділ функцій оперативного управління між інтегрованими формуваннями і райдержадміністраціями.

Створення інтеґрованих агроформувань визначає в якості пріоритетного напряму розробку і впровадження відповідного механізму їх функціонування. Запропонована в роботі описова модель організаційно-економічного механізму має включати: алгоритм створення інтеґрованої структури, де визначається її правова форма, статутний капітал, форма використання землі сільськогосподарського призначення (оренда чи передача в статутний капітал); відносини власності на вироблену продукцію, матеріально-технічні ресурси та землю; формування програми господарської діяльності з визначенням принципів їх формування та суб'єктів планування; умови фінансування поточної діяльності й інвестування в розвиток виробництва; визначення типу управління; умов оплати праці та матеріального стимулювання; розподіл одержаного доходу за кінцевим продуктом; формування соціальних аспектів розвитку сільських територій.

Взаємостосунки товаровиробників (акціонерних товариств, кооперативів, фермерських господарств і ін.) можуть складатися по-різному. Продукція (сировина), що продається товаровиробниками на переробку, може оцінюватися за цінами, які склалися на ринку під час її реалізації, та на цьому етапі їх взаємовідношення закінчуються. Застосовується й інший варіант, коли ціни на продукцію можуть бути розрахунковими, проте після переробки продукції та її реалізації переробне підприємство робить перерахунок на основі кінцевих результатів спільної діяльності. У цьому випадку за певною методикою розраховується частка кожного учасника інтеґрації (табл. 1).

Таблиця 1

Визначення частки внеску учасників агропромислової інтеґрації
в кінцевий результат ( на прикладі молокозаводу компанії «Рейнфорд»)

Показник	Вид молочної продукції	Всього
	масло селянське 72,5 %	Сметана 20 %	сир кисло-молочний 2 %
Виробництво незбираного молока сільгоспвиробниками, т	4494	9291	2813	16598
Вартість незбираного молока за договірною ціною, тис. грн.	11729,3	24249,5	7341,9	43320,7
Податок на додану вартість (20 %), тис. грн.	-	-	-	8664,2
Нормативний прибуток сільгоспвиробника від кінцевого результату (12 %), тис. грн.	-	-	-	5198,5
Всього вартість молока сільгоспвиробників, тис. грн.	-	-	-	57183,4
Вартість продукції у відпускних цінах, тис. грн.	17157	39987,6	32718,7	89843,3
Вартість продукції у роздрібних цінах, тис. грн.	18872,7	43961,1	37612,5	100446,3
Частка в кінцевій виручці, %:
сільгоспвиробників	-	-	-	56,9
переробників	-	-	-	32,5
торгівлі	-	-	-	10,6

У розрахунках використано нормативно-ціновий метод, який відрізняється від нормативно-витратного додаванням до процедури визначення показника нормативного прибутку. Внесок учасників у цьому випадку визначається таким чином: для сільськогосподарської групи учасників - за нормативною вартістю, для інших - за доданою нормативною вартістю.

Основу розподільчого механізму складає ціновий механізм. Проблема регулювання і встановлення взаємовигідних цін по всьому ланцюжку учасників виробництва кінцевої продукції залишається гострою. Щоб була забезпечена еквівалентність обмінних відносин, необхідно встановити паритетні ціни на продукцію учасників формування, які включають виробничі витрати кожного із них і нормативний прибуток. Тоді ціна кінцевої продукції включала б сумарні витрати і прибуток учасників її виробництва та реалізації, а також ПДВ. Проте реально роздрібна ціна на той або інший продукт (товар) формується під впливом таких ринкових чинників, як купівельна спроможність населення, співвідношення попиту і пропозиції, конкуренція, якість продукції й інше. При визначенні цін по стадіях проходження продукції від виробника до роздрібної торгівлі може застосовуватися реверсивна модель за схемою: «роздрібна ціна на кінцеву продукцію -оптова (відпускна) ціна на продукцію вторинної або первинної переробки - розрахунково-витратна (договірна) ціна на сільськогосподарську продукцію.

Розподіл одержаної виручки між підприємствами можливий за наступним варіантом розрахунку:

Пв = В·(1 · Нпр Коб) / Рп х 100, (1)

де : Пв - відсоток від виручки всього інтеґрованого формування, %; В - нормативні витрати матеріально-грошових коштів на кожній із технологічних стадій виробництва, грн.; Рп - виручка від реалізації кінцевої продукції, грн.; Нпр - норма прибутку на всіх стадіях технологічного процесу по інтегрованому формуванню; Коб - коефіцієнт оборотності на всіх стадіях технологічного процесу по інтегрованому формуванню, кількість оборотів.

У процесі формування механізму функціонування й управління агропромисловою інтеґрацією необхідно чітко встановлювати ланцюг проходження продукції по певних бізнес-одиницях та бізнес-процесах. Це дає можливість описувати економіко-математичну модель визначення плану виробничої діяльності та розподілу інвестицій під технологічну модернізацію. Реалізація поданої економіко-математичної моделі виконується в середовищі Microsoft Excel із застосуванням інструментарію «Пошук рішення».

Із створенням міжобласних агрохолдингів виникають певні проблеми в сфері організації управління галуззю на районному рівні. В роботі рекомендується розподілити повноваження в управлінській діяльності холдингів і місцевих органів влади. Останні мають здійснювати маркетинг, організацію реалізації продукції, підготовку й перепідготовку кадрів, підбір і розстановку керівників, управління соціальною інфраструктурою села, створення нових робочих місць, вирішення проблеми безробіття, поліпшення умов життя престарілих мешканців села, організацію контролю за виробничо-фінансовою діяльністю підприємств, дотримання статутних положень, організацію контролю за використанням сільськогосподарських земель, станом екології та якістю продукції, що виробляється.

ВИСНОВКИ

1. Змістовно природа інтеґрації як соціально-економічного явища обумовлена поєднанням окремих частин в єдине ціле шляхом послідовних дій, спрямованих на досягнення кінцевого результату, й характеризується статичністю та динамізмом. У даному контексті це означає наявність системи з двома взаємопов'язаними складовими - «інтеґрація як стан» та «інтеґрація як процес». Стійкість і повноту даної системи забезпечують системодоповнюючі елементи: об'єкти поєднання та об'єкти ініціації (інтегратори).

2. Об'єкти поєднання характеризують галузевий аспект інтеґрації й поділяються на вихідні (предметні, просторові, видові) та результуючі (проблемні, відтворювальні, сукупні). Інтегратори ініціюють і як стан поєднання, так і власне процес інтеґрації. Вони класифікуються на організаційно-економічні, ресурсні й інноваційні та забезпечуються механізмом ініціації життєзабезпечення, розвитку і параметрів процесу.

3. Особливість формування агропромислової інтеґрації визначається, передусім, конкретним інституціональним середовищем, тією чи іншою галуззю агропромислової сфери, в яких вона відбувається, рівнем та місцем розташування структури (інтеґратора), що має необхідні матеріальні, фінансові та управлінські ресурси й приймає рішення стосовно початку і розвитку інтеґраційних процесів.

4. Визначення рамок економічних взаємостосунків в інтеґрованих формуваннях є об'єктивною необхідністю. Основні недоліки в системі взаємовідносин між суб'єктами та управляючою компанією (інтеґратором) не тільки ослаблюють економічну основу інтеґрованого формування, але й призводять до її розпаду. Найчастіше це відбувається тоді, коли економічні взаємовідносини не забезпечують суб'єктам справедливого становища в отриманні доходів з урахуванням їх внеску в сумісну діяльність.

5. Сільськогосподарські підприємства, використовуючи 52,7 % земель сільськогосподарського призначення, реалізують 15,2 % виробленої продукції переробним підприємствам. Якщо останнім сільгосптоваровиробники реалізують майже всі цукрові буряки (91,4 %), молоко (92,6 %) і більше половини вовни (54,8 %), то реалізація худоби й птиці становить 25,6 %, картоплі - 6,9 %, зернових 3,9 % та олійних культур 4,5 %. Склалася тенденція зниження рівня переробки від сільгоспвиробників як продукції рослинництва, так і тваринництва в порівнянні з 1990 роком. Заходи, спрямовані на більш ефективне використання продукції після її доробки і переробки в сільському господарстві, на сьогодні не мають інвестиційної стимулюючої направленості, і збереження «інвестиційного паралічу» в сільському господарстві сприятиме подальшому згортанню переробки.

6. Оскільки на переробних підприємствах матеріальні витрати становлять переважну частину всіх витрат, а якість продукції в умовах конкуренції знаходиться на однаковому рівні, переваги будуть мати ті переробними які активніше проводять політику ресурсозбереження. Переробники для завоювання місця на ринку мають постачати продукцію з мінімальною матеріаломісткістю й високою ефективністю використання первинних ресурсів.

7. Реальна агропромислова інтеґрація, що досягається в агрохолдингах, істотно на якісному рівні відрізняється від аналогічного типу інтеґрації, притаманної тим аграрним підприємствам, які побудували малопотужні переробні цехи без глибокої переробки сільськогосподарської сировини. В агрохолдингах здійснюється великомасштабне сільськогосподарське і промислово-переробне виробництво й отримується економічна вигода від ефекту масштабу. Сільськогосподарська сировина з філій направляється на власні переробні підприємства, від яких, але вже у формі кінцевого продукту споживання, - в торговельну мережу. За такої внутрішньої збутової політики і маркетингу зникає чимало посередників, отже, збільшуються доходи агрохолдингів. Тому закономірно, що більшість агрохолдингів забезпечують вищу орендну і заробітну плати працівникам і ведуть виробництво, порівняно з іншими формами господарювання на селі, значно ефективніше.

8. Роль агрохолдингів у розвитку агробізнесу є значною і в перспективі буде підвищуватися. Продовжуватиметься процес концентрації сільськогосподарської землі агрохолдингами через її оренду, викуп із 2012 р. та банкрутство неефективних аграрних підприємств. Цей чинник потрібно враховувати при розбудові аграрної політики держави та програм підтримки розвитку сільськогосподарських територій. Державі потрібно сприймати агрохолдинги як об'єктивну реальність і заходами державної підтримки спрямовувати їх діяльність у русло державної аграрної стратегії, зокрема й стосовно розвитку сільських територій.

9. Механізм функціонування інтеґрованого формування має включати алгоритм створення, відносини власності, формування програми господарської діяльності на засадах системи планування, фінансування (інвестування) господарюючих суб'єктів із матеріально-технічного забезпечення і виробничої програми, систему управління, розподіл одержаного доходу, оплату праці, матеріального стимулювання та соціальні аспекти розвитку сільських територій. При цьому по кожному з видів продукції рослинництва і тваринництва планом визначається консолідована економічна ефективність, яка розрахована на кінцеву ціну реалізованої продукції. Фінансування (інвестування) господарюючих суб'єктів необхідно проводити через продуктові комплекси (цукор, олія, молочна та м'ясна продукція й інше) з наступним перерозподілом грошових коштів між суб'єктами технологічного процесу. Забезпечувати мотивацію вхідних до агрохолдингу структурних одиниць потрібно через механізм взаємостосунків, що націлюють кожного на отримання ефективності за кінцевими результатами.

10. В основу розподільчих відносин інтеґрованих формувань має бути покладено ціновий механізм. Враховуючи, що ціни на ту чи іншу продукцію, що склалися на ринку, є визначальним і лімітуючим чинником формування їх за стадіями проходження продукції від виробника до споживача, то може застосовуватися реверсивна модель. Згідно з останньою, ціна на продукцію на етапах її проходження визначається у зворотному порядку, тобто за схемі: «роздрібна ціна на кінцеву продукцію - відпускна ціна на продукцію вторинної або первинної переробки - розрахунково-витратна ціна (договірна) на сільськогосподарську продукцію». Остання має враховувати податок на додану вартість та визначену сторонами норму прибутку.

11. Розподіл підсумкового фінансового результату (виручки від реалізації продукції або одержаного прибутку) здійснюється пропорційно внеску учасників у спільне виробництво. Величина внеску для кожного учасника визначається за нормативно-ціновим методом з урахуванням нормативних обсягів поставленої сільгоспсировини, розмірів вартості засобів виробництва, в тому числі й землі, що вкладені до Статутного капіталу, та тривалості обороту засобів виробництва по всіх стадіях технологічного процесу.

12. За критеріями рівня повноважень керівників підрозділів компаній холдингового типу всі форми відповідальності можна класифікувати: управляюча компанія чи дочірня компанія по інвестуванню; центр доходів; центр нормативних витрат; цент прибутку. Це дає можливість оцінити результати роботи кожного з підрозділів, децентралізувати бізнес, поліпшити систему мотивації працівників, використовувати внутрішнє (трансфертне) ціноутворення.

13. Економіко-математичне моделювання ланцюгів руху продукції агрохолдингу ЗАТ «Дніпровський» має враховувати виробництво продукції рослинництва на орендованих землях, обсяги інвестицій під техніку та обладнання, виробництво яєць, м'яса бройлерів, випічку хліба, виробництво комбікормів. Цільова функція набуває максимуму виробництва при мінімумі інвестицій під його технологічну модернізацію й встановлюватися як різниця між доходами і виробничими витратами підрозділів та компанії.

14. Із створенням міжрайонних холдингів державні й місцеві органи влади втрачають державний контроль за діючими функціями управління суб'єктів такої форми господарювання. Запропоновані функції районного органу управління передбачають нагляд за маркетинговою діяльністю, підготовкою та перепідготовкою кадрів, управління соціальною інфраструктурою сільських територій, організацією контролю за дотриманням статутних положень, використанням сільськогосподарських земель, станом екології, якістю виробленої продукції.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях

1. Пілявський В. І. Розвиток та діяльність агрохолдингів в Україні / В. І. Пілявський // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Вип. 1. - Т. 1. Економічні науки. - Полтава: ПДАА, 2010. - С. 206-215.

2. Пілявський В. І. Теоретична концепція визначення сутності інтеґрації та її системоутворюючих елементів / В. І. Пілявський // Агросвіт. - 2011. - № 3. - С. 36-40.

3. Пілявський В. І. Економічні відносини в інтеґрованих формуваннях у сфері переробки та реалізації молочної продукції / В. І. Пілявський, П. М. Макаренко // Агросвіт. - 2011. - № 6. - С. 13-17.

4. Пілявський В. І. Агропромислова інтеґрація: види та організаційно-правові форми / В. І. Пілявський // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Вип. 2. - Т. 1. Економічні науки. - Полтава: ПДАА, 2011. - С. 151-158.

5. Пілявський В. І. Організація функціонування та корпоративного управління агрохолдингів / В. І. Пілявський, П. М. Макаренко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Економіка та менеджмент». - 2011. - Вип. 2 (45). - С. 21-24.

В інших виданнях

6. Пілявський В. І. Перспективи соціального розвитку агропромислових формувань холдингового типу / В. І. Пілявський // Материали за VII международна научна практична конференция, «Настоящи изследования и развитие - 2011». - София: БялГрад-БГ ООД. - 2011. - Т. 6 [Икономики]. - С. 76-79.

7. Пілявський В. І. Особливості формування аґропромислового комплексу та його складових / В. І. Пілявський // Materialy VII mezinarodni-prakticka conference “Mogerni vymoze nosti vedy - 2011”. - Praha: Publishing House “Education and science” s.r.o. - 2011. - Dil 6 [Ekonomike vedy] - P. 20-22.

8. Пілявський В. І. Визначення інтеґрації як процесу / В. І. Пілявський // Материали за VII международна научна практична конференция, «Найновите научни постижения - 2011». - София: Бял Град-БГ ООД. - 2011. - Т. 8 [Икономики]. - С. 22-24.

9. Пілявський В. І. Необхідність і умови розвитку інтеґраційних процесів агропромислового виробництва / В. І. Пілявський // Materialy VII mezinarodni vedecko-prakticka conference «Dny vedy - 2011». - Praha: Publishing House “Education and science” s.r.o. - 2011. - Dil 10 [Ekonomike vedy] - С. 7-9.

10. Пілявський В. І. Агропромислова інтеґрація: зміст, мета, цілі та задачі / В. І. Пілявський // Materialy VII Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Naukowa przestrzen Europy - 2011». - Przemysl: Nauka i studia. - 2011. - Volume 10 [Ekonomiczne nauki]. - P. 17-18.

11. Пілявський В. І. Розвиток інтеґраційних процесів в аґропромисловому комплексі / В. І. Пілявський // Materialy VII Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji “Ключевые аспекты научной деятельности - 2011”. - Przemysl: Nauka i studia. - 2011. - Volume 9. [Ekonomiczne nauki]. - P. 6-9.

12. Пілявський В. І. Система планування в інтеґрованих формуваннях договірного типу / В. І. Пілявський // Материали за VII международна научна практична конференция, «Ключови въпроси в съвременната наука. - 2011». - София: БялГрад-БГ ООД. - 2011. - Т. 16 [Икономики]. - С. 19-21.

сільський господарство інтеґрований державний

АНОТАЦІЯ

Пілявський В.І. Розвиток інтеґрації та взаємовідносин її учасників в АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Полтавська державна аграрна академія, Полтава, 2011.

В дисертації досліджуються теорія й практика організації функціонування нових інтеґрованих формувань та економічні взаємовідносини її учасників у сфері виробництва, переробки і реалізації продукції сільського господарства. Встановлено змістовну природу інтеґрації як соціально-економічного явища, що обумовлене поєднанням двох складових - «інтеґрація як стан» - та -«інтеґрація як процес», стійкість і повноту яких доповнюють об'єкти поєднання та об'єкти ініціації (інтегратори).

Доведено, що найбільший вплив на ефективність інтеґрованого формування має якість складу засновників, їх мотивація у створенні й діяльності, заходи із розвитку раціональних форм взаємовідносин між господарюючими суб'єктами, органами державного управління.

Виявлено тенденцію зниження рівня переробки продукції рослинництва і тваринництва в порівнянні з 1990 роком. Під тиском імпортної продукції зменшилося виробництво готових продуктів та консерви із свинини на 42,6 %, м'ясних напівфабрикатів - на 48,4 %. За останні роки в Україні реальна агропромислова інтеґрація здійснюється через агрохолдинги, роль яких є значною й в перспективі буде підвищуватися.

Обґрунтовано складові механізму створення й функціонування інтеґрованого формування холдингового типу. В основу розподільчих відносин інтеґрованих формувань покладено ціновий механізм із використанням реверсивної моделі встановлення цін на стадіях проходження продукції від виробника до споживача. Розподіл підсумкового фінансового результату здійснюється пропорційно внеску учасників у сумісне виробництво й визначатися для кожного з них за нормативно-ціновим методом.

Запропоновано в зв'язку зі створенням міжрайонних агрохолдингів розмежувати повноваження суб'єктів господарювання й органів місцевої влади.

Ключові слова: інтеґрація, аґропромислова інтеґрація, агрохолдинги, об'єкти поєднання, взаємовідносини, розподільчий механізм, ціновий механізм, рівень повноважень, нормативно-ціновий механізм.

Аннотация

Пилявский В.И. Развитие интеграции и взаимоотношений ее участников в АПК. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. - Полтавская государственная аграрная академия, Полтава, 2011.

В диссертации исследуются теория и практика организации функционирования новых интегрированных формирований и экономические взаимоотношения их участников в сфере производства, переработки и реализации продукции сельского хозяйства. Установлено содержательную природу интеграции как социально-экономического явления в контексте системы из двумя взаимосвязанными составляющими “интеграция как состояние” и “интеграция как процесс”. Устойчивость и полноту данной системы обеспечивают системодополняющие элементы “объекты связанности и объекты инициации (интеграторы)”, объекты связанности характеризуются многомерной структурой (предметные, пространственные и видовые). В качестве объектов инициации выступают условия и факторы, позитивно воздействующие на эффективность интеграции, которые могут быть представлены организационно-экономическими, ресурсными, инвестиционными интеграторами.

Адаптируя подход декомпозитивности общего определения интеграции в понятийный аппарат агропромышленной интеграции, включено ряд характеристик системообразующих факторов, в частности: целесообразность создания, условия и предпосылки, социально-экономические проявления.

Особенности формирования агропромышленной интеграции определяются, прежде всего, конкретной институциональной средой, той или иной отраслью агропромышленной сферы, в которой она действует, уровнем и местом размещения структуры (интегратора), которая имеет необходимые материальные, финансовые и управленческие ресурсы и принимает решения в отношении начала и развития интеграционных процессов.

Установлено, что наибольшее влияние на эффективность интегрированного формирования имеет качество состава его учредителей, их мотивация в создании и деятельности, мероприятия по развитию рациональных форм взаимоотношений между хозяйствующими субъектами, органами государственного управления. Одной из главных недоработок в системе взаимоотношений между объектами и управленческой компанией (интегратором) является установление принципа справедливости в получении доходов с учетом их вклада в совместную деятельность.

Определено, что сельскохозяйственные предприятия на переработку за последние годы реализуют все меньше произведенной продукции скота и птицы, картофеля, зерновых, масличных. Импорт продукции вытесняет из внутреннего рынка национальных производителей консерв из свинины (снижения производства на 42,6 %) мясных полуфабрикатов (на 48,4 %), некоторых молочных продуктов и сахара.

За последние годы реальная агропромышленная интеграция осуществляется благодаря агрохолдингам, роль которых является значительной и в перспективе будет повышаться. Государство должно воспринимать агрохолдинги как объективную реальность и экономическими регуляторами направлять их деятельность в русло аграрной стратегии, в том числе и в отношении развития сельских территорий.

В диссертации разработано модель организационно-экономического механизма функционирования вертикально интегрированной структуры холдингового типа, включающую: алгоритм ее создания, отношения собственности, систему управления, формирования программы деятельности и финансирования, оплату труда и стимулирование, механизм распределения полученного дохода, социальные аспекты развития сельских территорий.

В основе распределительных отношений интегрированных формирований должен быть заложен ценовой механизм. Учитывая, что рыночные цены являются определяющим имитирующим фактором для продукции по стадиям ее прохождения от производителя к потребителю, - то они определяются в обратном порядке (за реверсивной моделью) по схеме: «розничная цена на конечную продукцию - отпускная цена на продукцию вторичной или первичной переработки - расчетно-затратная (закупочная) цена на сельскохозяйственную продукцию».

Предложено суммарный финансовый результат распределять пропорционально вкладу участников совместного производства. Величину вклада определять при помощи нормативно-ценового метода с учетом нормативных объемов поставок сельхозсырья, стоимости средств производства, в том числе и земли, которые внесены в Уставный фонд капитала и показателя длительности оборота средств производства на всех стадиях технологического процесса.

Разработано экономико-математическое моделирование звеньев движения продукции агрохолдинга при минимуме инвестиций под технологическую их модернизацию. Создание межрайонных агролхолдингов обусловило необходимость разделения полномочий между данными субъектами хозяйствования и органами местной власти в отношении контроля использования земли, состояния экологии качества произведенной продукции, соблюдения уставных положений.

Ключевые слова: интеграция, агропромышленная интеграция, агрохолдинги, объекты связанности, взаимоотношения, распределительный механизм, ценовой механизм, уровень полномочий, нормативно-ценовой механизм.

SUMMURY

Pilavski V.I The development of the integration and the relations of its participant in agriculture. - Manuscript.

The thesis for the obtaining of the scientific degree of the candidate in economics science in specialty 08.00.04 - economics and management of Enterprises. - Poltava State Agrarian Academy, Poltava, 2011.

...