Розвиток інноваційного підприємництва в умовах ринкової економіки

У розділі 5 «Фінансово-економічне забезпечення регулювання інноваційного підприємництва» розкрито сутність, джерела, структуру фінансового забезпечення інноваційного підприємництва, визначено напрями вдосконалення економічного механізму регулювання та оцінювання економічної ефективності розвитку інноваційного підприємництва.

У результаті дослідження виявлено, що на теперішній час єдиного загальновизнаного методичного підходу до формування фінансово-економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва в Україні не існує, що у свою чергу негативно впливає на стан практичного вирішення цього питання і підвищення ефективності та результативності інноваційної діяльності в країні.

Серед причин, що зумовлюють мізерні обсяги фінансування інноваційної діяльності, необхідно відзначити недостатній розвиток і відсутність комплексного використання всіх можливих джерел інвестування, зокрема амортизаційних відрахувань. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, амортизаційна політика в Україні потребує коригування. Доведено, що необхідно обмежити державне регулювання у сфері амортизаційної політики, надавши підприємствам - інноваторам право самостійно обирати метод обрахування амортизації для кожної групи устаткування та визначати терміни його служби, встановивши межі нормативів амортизаційних відрахувань для певних груп устаткування.

Для диверсифікації джерел фінансування інновацій за рахунок більш масштабного використання іноземних інвестицій у високотехнологічні сектори, запропоновано розширити форми їх залучення, використовуючи для цих цілей концесійні договори, законодавчо встановити умови укладання угод про розподіл продукції при використанні інвестицій з різних джерел. Для цього, на думку дисертанта, необхідно також вжити заходи щодо стабілізації українського ринку цінних паперів, розвитку системи інформаційного, маркетингового та консалтингового забезпечення інноваційно-інвестиційних програм і проектів.

Дослідження фінансово-економічного механізму інноваційного підприємництва в Україні дозволило сформувати основні напрями його вдосконалення: по-перше, створення сприятливих законодавчих умов для фінансово-кредитних організацій, що фінансують інноваційну діяльність; по-друге, забезпечення сприятливих організаційно-правових умов для розвитку венчурного інвестування та компаній зі страхування кредитних ризиків в інноваційному підприємництві; по-третє, визначення частини державної інвестиційної програми, що має інноваційне спрямування, та встановлення контролю за її реалізацією.

У роботі обґрунтовано, що в економічному механізмі регулювання інноваційного підприємництва в умовах становлення і розвитку ринкової економіки важливими проблемами постають організація, планування, стимулювання інноваційного процесу, ціноутворення на інноваційну продукцію тощо. Для їх вирішення можуть використовуватися різноманітні методи і важелі, але вони мають бути індивідуальними для кожного із послідовних етапів продукування новацій, їх матеріалізації та просування на внутрішній та світовий ринок товарів, робіт і послуг. Необхідно також вирішити організаційні питання з формування відносин власності в науковій сфері, організації діяльності державних і недержавних науково-дослідних організацій, умов їх партнерства з державою, комерціалізації результатів наукових досліджень, розвитку малого підприємництва в інноваційній сфері тощо.

Недосконалість норм оподаткування інноваційної діяльності, яка призводила до зловживань, спровокувала прийняття рішення про скасування законодавчих положень про пільговий режим. Пропонується запровадити диференційований підхід до встановлення преференцій за етапами інноваційного процесу. На стадіях проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових розробок, проектування, виготовлених промислових дослідних зразків нової техніки та технології доцільно, крім прямого державного фінансування, запровадити податкові пільги для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності. На наступних етапах інноваційного процесу, що пов'язані із комерціалізацією новацій, доцільне надання податкового кредиту.

Визначено, що досягнення стратегічних цілей щодо упровадження інноваційної моделі економічного розвитку української економіки передбачає реалізацію цілого комплексу системних, обґрунтованих заходів теоретичного, методичного та практичного спрямування з питань формування й функціонування національної інноваційної системи. З точки зору економічної теорії та практики у цій проблемі визначальним є оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності.

У роботі обґрунтовано числові значення показників економічної ефективності та економічного ефекту інноваційного підприємництва, які доцільно розраховувати для загальнодержавного, макроекономічного, рівня, в тому числі: частку витрат на наукову і науково-технічну діяльність у відсотках до ВВП, інноваційну активність суб'єктів підприємництва як відношення кількості суб'єктів, що займаються інноваційною діяльністю, до загальної їх кількості, частку інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) у загальному обсязі виробництва і частку інноваційного виробництва у загальному виробництві валового внутрішнього продукту. Запропонований інструментарій оцінювання ефективності та результативності інноваційного підприємництва на макрорівні дасть змогу аналізувати системні структурні зміни в економіці країни, порівнювати стан вітчизняного інноваційного підприємництва з міжнародними тенденціями та показниками, а також оцінювати зміни у конкурентоспроможності національної економіки.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо розвитку та регулювання інноваційного підприємництва в Україні. Системне дослідження теоретичних засад ролі інноваційного підприємництва в економічному зростанні країн, факторів його ефективного функціонування та всебічний аналіз і оцінювання рівня інноваційної активності вітчизняних суб'єктів господарювання дали можливість сформулювати наступні теоретичні та практичні результати:

1. Концептуальні засади розвитку інноваційного підприємництва свідчать, що в сучасних умовах глобалізації світового господарства змінюється сама парадигма підприємництва, відбувається перехід до його інновативної форми як домінуючого феномена поведінки підприємств. Саме економічне зростання, яке здійснюється на підставі глибоких якісних змін у системі суспільного виробництва, зумовлених інноваційним підприємництвом і підтриманих потужною інвестиційною базою, правомірно називати розвитком. З урахуванням необхідності подальшого удосконалення понятійно-категоріального апарату теорій інноваційного підприємництва запропоновано авторське визначення сутності ряду категорій: «інновація» як прирощення знань у результаті розумової діяльності талантів, які в процесі комерціалізації стають конкурентним товаром; «інноваційне підприємництво» як створення і розвиток нового бізнесу чи розширення уже існуючого через застосування системних інновацій та «інноваційний процес» - послідовний ланцюг подій, в якому новація з ідеї перетворюється у розробки і з'являється у вигляді конкретної продукції, технології чи послуги.

2. Узагальнення наукових підходів дозволило систематизувати класифікацію інновацій за такими критеріями: етапами НТП, ступенем новизни, темпами впровадження, масштабами використання, міжнародними критеріями, джерелами фінансування та сферою застосування. З врахуванням сучасного рівня розвитку науки і техніки та потреб формування ефективного механізму державної підтримки інноваційного підприємництва вдосконалено класифікацію інновацій через введення нових критеріальних ознак: ступінь комерціалізації (впроваджені інновації та на початковому етапі реалізації); вартість розробки (з високим, середнім та помірним рівнем); тривалість використання (довгострокові, середньострокові, короткострокові, разові) та ступінь відкритості науково-технологічного співробітництва учасників інноваційного процесу (відкриті та закриті інновації), що дозволить підвищити інноваційну спроможність високотехнологічних підприємств. Як системне економічне явище інноваційне підприємництво має використовувати різні механізми управління інноваційним процесом у залежності від групи, до якої належать інновації, водночас враховуючи, що кожне нововведення може характеризуватися декількома класифікаційними ознаками.

3. Ефективність взаємодії суб'єктів та об'єктів інноваційного підприємництва забезпечується механізмом державної підтримки з використанням таких визначальних принципів, як комплексність, цілеспрямованість, послідовність, системність, безперервність, керованість, максимальне врахування інтересів суб'єктів інноваційного процесу. Узагальнення досвіду країн-ключових інноваторів дозволило виявити, що їхнє економічне зростання здійснюється саме через активізацію інноваційної діяльності підприємств усіх форм власності як основного критерію розвитку суспільства. Напрями підвищення ефективності взаємодії учасників інноваційного процесу крізь призму інноваційної політики держави забезпечуються комплексом організаційних, технічних, соціальних, правових та інших заходів, щодо визначення оптимальних шляхів розвитку суспільства, обґрунтування пріоритетних галузей і виробництв для фінансової підтримки, економічного регулювання інноваційних процесів, ресурсного їх забезпечення, прискореної комерціалізації та дифузії інновацій.

4. Передумовою соціально-економічного зростання країни є розвиток інноваційного підприємництва, про що свідчить взаємозв'язок Глобального інноваційного індексу та індексу Ведення бізнесу, який відображає пряму залежність інноваційного розвитку держав від вихідних (базових) умов ведення підприємництва. Багаторазове скорочення наукових розробок протягом останнього десятиліття в Україні призвело до глибокої кризи в інноваційній діяльності. Це підтверджується такими параметрами: послабленням кадрового потенціалу науково-технологічного сектору, його старінням, непривабливістю цього виду діяльності; недостатньо розвиненим приватним сектором науки, що гальмує утворення конкурентних засад у науковій сфері; скороченням кількості наукових робіт, які мають інноваційні характеристики; критичною зношеністю парку обладнання у науковій сфері; скороченням кількості підприємств, що впроваджували новації; зменшенням частки інноваційної продукції у загальних обсягах виробництва, низькотехнологічною структурою вітчизняного експорту. Проведення детального аналізу факторів впливу на результативність інноваційного процесу в Україні дозволило встановити тенденцію до зменшення інтенсивності реалізації регіонального науково-технічного потенціалу, зокрема, значне скорочення кількості організацій, що виконують наукові роботи, та посилення регіональної диспропорційності їх розміщення.

5. Результати аналізу стану вітчизняного інноваційного підприємництва на основі валових показників його діяльності засвідчили, що вони не у повній мірі формують уявлення про реальний стан розвитку інноваційного підприємництва, його потенційні можливості та практичну результативність. Найбільш комплексною в оцінюванні ефективності національних інноваційних систем нами вважається методика, розроблена експертами Паризької школи INSED та Національної асоціації виробників, що дозволяє визначити країни - інноваційні лідери та аутсайдери за допомогою Глобального інноваційного індексу (Global Innovation Index). Україна в інноваційному рейтингу займає 61 місце, що зумовлено передусім слабкими зв'язками між суб'єктами національної інноваційної системи, а також відсутністю попиту на вітчизняні науково-технічні розробки. За вхідним критерієм Україна посіла 73 рейтингову позицію, а за результативністю - 53 місце. За показником інноваційного потенціалу Україна, за оцінкою експертів Паризької школи INSED, посіла дуже високе - 11-те місце, отримавши 4,98 бали та обігнавши такі держави як Нова Зеландія, Ізраїль, Канада, Росія та інші.

6. Низька результативність інноваційної діяльності в Україні, сучасний стан науки та комерціалізації наукових досліджень є наслідком відсутності в державі чіткої, послідовної інноваційної політики, що створює передумови для подальшого поглиблення економічної кризи та збільшення відставання в економічному розвитку від розвинутих країн світу. Вдосконалені організаційно-правовий та фінансово-економічний механізми посилення ролі малого підприємництва в інноваційних процесах уможливлюють обґрунтування перспектив його розвитку та інтеграції в глобальний науково-технологічний простір. На сучасному етапі національна економіка може забезпечити додаткові конкурентні переваги завдяки інтенсифікації розвитку малого інноваційного підприємництва.

7. На основі діагностики вітчизняного науково-технічного потенціалу обґрунтована концепція національної інноваційної системи, яка відповідає вимогам сучасного розвитку суспільного виробництва в Україні. Організаційні, правові, фінансові та економічні засади формування національної інноваційної системи і забезпечення її динамічного розвитку передбачають виокремлення державних пріоритетів в інноваційній сфері на підтримку проривних новацій та лідируючих секторів економіки, скасування низькоефективної відомчої системи формування науково-технічних програм і запровадження комплексної підтримки інноваційних підприємств на регіональному, галузевому та макроекономічному рівнях. Cтратегічні напрямки розвитку інноваційного підприємництва в Україні визначені на основі багатовимірного кластерного аналізу, з одночасним врахуванням таких критеріальних факторів, як людський капітал, інституції, інформаційно-комунікаційні технології, інфраструктура, досконалість ринку, ефективність бізнесу. Сильні позиції України зберігаються лише за показником охоплення населення вищою освітою, а слабкі, які становлять загрозу для національної інноваційної безпеки - регуляторне середовище, умови для ведення бізнесу, захист інтелектуальної власності та інтересів інвесторів. Отримано чотири кластери країн за критеріями інноваційної продуктивності, такими як наукова результативність, креативність, добробут в державі та визначено місце України серед країн другого кластеру. Незважаючи на високий вітчизняний інноваційний потенціал, ступінь його реалізації є низьким, про що свідчать незначні обсяги українського високотехнологічного експорту, рівень бідності населення та недостатня підприємницька активність.

8. Аналіз інституціональних механізмів розвитку вітчизняного інноваційного підприємництва дозволив визначити, що диверсифікація регуляторів має знаходитися у прямій залежності від змінюваних умов господарювання, стану відносин власності у ринковій економіці, політичної та соціально-економічної ситуації в країні, а використання державою прямих методів впливу та непрямих економічних регуляторів в якості методів регулювання інноваційного підприємництва потребує органічного їх поєднання з ринковими стимулами і механізмами. З метою активізації інноваційного підприємництва в Україні визначено найважливіші завдання його державного регулювання: розвиток ресурсного потенціалу; формування й забезпечення реалізації цільових інноваційних програм та інноваційно-інвестиційних проектів; створення сприятливих умов для активізації інноваційної діяльності всіх суб'єктів інноваційного підприємництва, впровадження сучасної інфраструктури інноваційної діяльності; формування системи захисту прав інтелектуальної власності; створення внутрішнього платоспроможного попиту на інноваційну продукцію; оптимізація фінансових потоків у науковій сфері, у тому числі у секторі фундаментальних досліджень; здійснення моніторингу інноваційної діяльності суб'єктів господарювання; розвиток сучасної інноваційної культури суспільства.

9. Організаційно-функціональна система інноваційного підприємництва, яка спроможна забезпечити його ефективний розвиток у ринкових умовах в Україні, передбачає створення координаційного центру як окремого органу центральної виконавчої влади з питань інноваційного підприємництва і кластерної політики та його регіональних філій для подолання диспропорційності у розвитку вітчизняних регіонів і підвищення їх конкурентоспроможності.

10. Запропонований механізм стимулювання інноваційного підприємництва базується на нових принципах організації наукової діяльності: по-перше, функціональному об'єднанні наукових організацій і вищих навчальних закладів; по-друге, правовому захисті інтелектуальної власності; по-третє, консолідації наукового потенціалу, матеріально-технічної та інформаційної бази у дослідницьких структурах; по-четверте, трансформації наукових шкіл на чолі з провідними вченими в основну організаційну форму розвитку науки.

11. Оцінка стану реалізації законодавчих актів в інноваційній сфері засвідчила ігнорування їх ключових положень стосовно пріоритетів розвитку науки і техніки та значення інноваційного фактора в соціально-економічному розвитку економіки. Незважаючи на встановлений законодавством механізм стимулювання інноваційної діяльності, практично відсутні передбачені Законом України "Про інноваційну діяльність" повне та часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України і коштів місцевих бюджетів; не впроваджена повна чи часткова компенсація (за рахунок коштів Державного бюджету України і коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів; не надаються державні гарантії комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів; не забезпечене майнове страхування реалізації інноваційних проектів відповідно до Закону України "Про страхування".

12. Визначені детермінанти та сучасні вимоги щодо формування правового механізму регулювання наукової та інноваційної діяльності включають законодавче врегулювання передачі наукових розробок, нових технологій, винаходів від академічної, вузівської та галузевої науки до підприємницького сектору, а також страхування інноваційних ризиків, комерціалізацію науково-технічних розробок, пільгове оподаткування інвестицій в інноваційну сферу. Порівняння механізму дії податкового кредиту в зарубіжних країнах із механізмом пільгового оподаткування прибутку від інноваційної діяльності в Україні свідчить, що у промислово розвинених країнах світу підприємства отримують податковий кредит, здійснюючи інвестування інноваційної діяльності, тоді як в Україні підприємство спочатку має отримати право на пільгу з оподаткування прибутку інноваційного проекту, а вже потім забезпечувати його фінансування.

13. Вдосконалення нормативно-правового регулювання інноваційного підприємництва в Україні передбачає підвищення його прозорості, цільової спрямованості через законодавче закріплення інвестиційних податкових пільг для вітчизняних інноваційних підприємств, зокрема звільнення від сплати податку на прибуток новостворених інноваційних підприємств, які засновані вищими навчальними закладами та науковими установами для організації промислового випуску нової наукомісткої продукції, спрямування на фінансування наукових досліджень й дослідно-конструкторських робіт частки власних коштів у рахунок податку на прибуток у частині, що спрямовується до державного бюджету України і до рахунку сплати ПДВ. Для підготовки проектів законодавчих актів у сфері інноваційної діяльності запропоновано створити Центр законопроектних робіт, підпорядкувавши його Кабінету Міністрів України Розроблено основні завдання Центру, а саме: реалізація Концепції розвитку національної інноваційної системи інноваційного підприємництва та розробка на її основі програми розвитку законодавства у сфері наукової та інноваційної діяльності; розробка проектів актів законодавства з найважливіших питань розвитку наукової та інноваційної діяльності, їх обґрунтування; аналіз ефективності застосування чинного законодавства та підготовка пропозицій щодо його вдосконалення; усунення неузгодженостей між актами законодавства; проведення експертизи нормативних актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

14. Оцінка стану фінансового забезпечення інноваційного підприємництва дозволила встановити мізерні обсяги фінансування інноваційної діяльності, недостатній розвиток і відсутність комплексного використання всіх можливих і доступних джерел інвестування, зокрема амортизаційних відрахувань. На основі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду доведена об'єктивна необхідність корегування амортизаційної політики, що передбачає: по-перше, диференціацію нормативів амортизаційних відрахувань для обладнання, що використовується інноваційно активними підприємствами, в залежності від строків служби та рівня техніко-економічного старіння; по-друге, необхідність обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики, надавши підприємствам-інноваторам право самостійно обирати метод обрахування амортизації устаткування та визначати терміни його служби. Запропоновано диверсифікувати джерела фінансування інновацій у високотехнологічних секторах за рахунок іноземних інвестицій через концесійні договори. Для цього необхідно також вжити заходи щодо стабілізації українського ринку цінних паперів, розвитку системи інформаційного, маркетингового та консалтингового забезпечення інноваційно-інвестиційних програм та проектів.

15. З метою підвищення ефективності фінансово-економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва розроблено пропозиції щодо його вдосконалення: створення сприятливих законодавчих умов для фінансово-кредитних організацій, що фінансують інноваційну діяльність; забезпечення необхідних організаційно-правових умов для розвитку венчурного інвестування та страхових компаній зі страхування кредитних ризиків в інноваційному підприємництві; формування в державній інвестиційній програмі окремих проектів інноваційного спрямування та встановлення контролю за їх реалізацією.

16. Переваги стимулювання розвитку інноваційної складової національної економіки за рахунок пільгового оподаткування у порівнянні з наданням державою бюджетних субсидій на розвиток наукової та інноваційної сфери зумовлені з тим, що: надання податкових пільг не пов'язане з необхідністю затвердження бюджетних асигнувань та узгодження інтересів різних міністерств і відомств при прийнятті закону про бюджет; пільгове оподаткування не приймає участі у створенні державою ринку знань і нововведень, які не завжди відрізняються економічною доцільністю; пільгове оподаткування забезпечує автономність приватного сектора та його економічну відповідальність за напрями досліджень і впровадження їх результатів; податкові пільги розповсюджуються на всіх суб'єктів інноваційної діяльності у порівнянні з наданням субсидій окремим, вибраним компаніям, що виключає суб'єктивізм при прийнятті рішень щодо виділення асигнувань. Запропоновано запровадити диференційований підхід до встановлення преференцій на кожному етапі інноваційного процесу: на стадіях проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових розробок, проектування, виготовлених промислових дослідних зразків нової техніки та технології доцільно, крім прямого державного фінансування, ввести податкові пільги для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності; на наступних етапах інноваційного процесу, які пов'язані комерціалізацією новацій, - запровадити надання податкового кредиту, який обов'язково через певний час повинен повертатися до фондів суспільних фінансів.

17. Рекомендації щодо вдосконалення методичних засад оцінювання результативності наукової й інноваційної діяльності та визначення економічної ефективності інноваційного підприємництва передбачають: аналіз інноваційної політики, системних структурних змін в економіці країни та моделі її розвитку; оцінювання державного регулювання сфері підприємництва та ступеня реалізації національного наукового потенціалу; здійснення моніторингу поточної ситуації в інноваційній сфері та технологічного прогнозування; проведення бенчмаркінгу підприємницької активності з державами - ключовими інноваторами та визначення її впливу на міжнародну конкурентоспроможність національної економіки. Це дозволяє формувати необхідний запас технологічної міцності країн, елімінувати негативні наслідки глобальних фінансово-економічних криз, забезпечувати динамічність інноваційних циклів і здійснювати адекватну дійсним потребам економіки державну підтримку розвитку інноваційного підприємництва.

Основні публікації автора за темою дисертації

Монографії:

1. Управління підприємствами: сучасні тенденції розвитку: монографія / Н. П. Гончарова, Г.О. Швиданенко, І.А. Павленко; ред. О.С. Федонін. - К. : КНЕУ, 2006. - 284 с. - (11,8 д.а., особисто автору 2,7 д.а. - Розділ 1. Інноваційна модель розвитку підприємств. Розділ 5. Розвиток нових організаційних форм підприємства).

2. Павленко І.А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України: монографія / І.А. Павленко; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2007. - 243 с. - (11д.а.).

Публікації в наукових фахових виданнях:

3. Павленко І.А. Теоретичні аспекти класифікації інновацій / І.А.Павленко // Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Київського національного економічного університету / ред. А. П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2004. - Вип. 15. - С. 55-61. - (0,5 д.а.)

4. Павленко І.А. Принципи та функції інноваційного підприємництва у трансформаційній економіці / І.А. Павленко // Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Київського національного економічного університету / ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2005. - Вип. 16. - С. 22-28. - (0,5 д.а.)

5. Павленко І.А. Проблеми формування організаційно-функціональної структури інноваційного підприємства / І.А. Павленко // Економіка та підприємництво: збірник наукових праць молодих учених та аспірантів Київського національного економічного університету / ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2005. -Вип. 15. - С. 77-90. - (0,6 д.а.)

6. Павленко І.А. Форми і методи державного регулювання інноваційного підприємництва /І.А. Павленко // Економіка розвитку: науковий журнал Харківського національного економічного університету / ред. В. С. Пономаренко. - X.: ХНЕУ, 2005. - № 4 (36). -С.10-14. - (0,4 д.а.)

7. Павленко І.А. Проблеми правового механізму регулювання інноваційного підприємництва // Науковий вісник: збірник наукових праць Одеського державного економічного університету. - О.: ОДЕУ, 2006. - № 14 (34). - С. 82-93. - (0,5 д.а.)

8. Павленко І.А. Роль малого інноваційного підприємництва в розвитку економіки країни /1.А. Павленко // Формування ринкової економіки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету / ред. О.О. Беляєв. - К.: КНЕУ, 2006. -Вип. 16. - С. 63-77. - (0,6 д.а.)

9. Павленко І.А. Сутність і складові національної інноваційної системи / І.А. Павленко // Вчені записки: науковий збірник Київського національного економічного університету / відп. ред. А. Ф. Павленко. - К.: КНЕУ, 2006. - Вип. 8. - С. 9-15. - (0,4 д.а.)

10. Павленко І.А. Методичні підходи до оцінювання економічної ефективності інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. - Серія: економічна. - Л.: ЛНУ, 2007. - Вип. 27. - С. 281-288. - (0,4 д.а.)

11. Павленко І.А. Напрями вдосконалення економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва /І.А. Павленко // Вчені записки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. 9. - 2007. - С. 143-148. - (0,4 д.а.)

12. Павленко І. Напрями розвитку та фінансового забезпечення малого інноваційного підприємництва / І. Павленко // Світ фінансів: наукове видання Тернопільського національного економічного університету. - Т.:ТНЕУ, 2007. - Вип. 1 (10), березень. - С. 92-101. - (0,4 д.а.)

13. Павленко І.А. Проблеми економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Економіка розвитку: науковий журнал Харківського національного економічного університету. - Х.: ХНЕУ, 2008. - № 2. - С. 59-63. - (0,35 д.а.)

14. Павленко І.А. Фінансове забезпечення інноваційної сфери / І.А. Павленко // Вчені записки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана. - К.: КНЕУ, 2008. - Вип. 10. - 2008. - С. 93-100. - (0,4 д.а.)

15. Павленко І.А. Організаційні форми співробітництва між наукою та бізнесом / І.А. Павленко // Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана / ред. А. П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2009. - Вип. 24-25. - С. 3-10. - (0,5 д.а.)

16. Павленко І.А. Інновації як інструмент подолання економічної кризи / І.А. Павленко // Моделювання регіональної економіки: збірник наукових праць Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. - Ів.-Фр.: ПНУ, 2009. - №1 (13). - С.245 - 252. - (0,5 д.а.)

17. Павленко І.А. Сучасні підходи до класифікації інновацій / І.А. Павленко// Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля: науковий журнал. - Луганськ: СНУ, 2009. - №10 (140). - Частина 2. - С. 235 - 243. - (0,4 д.а.)

18. Павленко І.А. Оцінювання економічної ефективності інноваційного підприємництва / І.А. Павленко //Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: збірник наукових праць. - Х.: НТУ«ХПІ», 2009. - Збірник 35-1. (Тематичний випуск «Технічний прогрес і ефективність виробництва») - С. 72 - 81. - (0,4 д.а.)

19. Павленко І.А. Організаційно-функціональна структура інноваційного підприємництва в Україні / І.А. Павленко // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України. - Вип. 2 (105) / Наук. ред. І.Г.Манцуров. - К., 2010. - 200с. - С. 55 - 61. - (0,5 д.а.)

20. Павленко І.А. Організаційно-правові аспекти формування законодавства у сфері інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Збірник наукових праць «Торгівля, комерція, підприємництво», Випуск 11. - Львів: Львівська комерційна академія, 2010. - С. 267 - 273. - (0,5 д.а.)

21. Павленко І.А. Напрями вдосконалення економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // «Вчені записки»: Збірник наукових праць Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана. - К.: КНЕУ, 2010. - С. 69 - 78. - (0,5 д.а.)

22. Павленко І.А. Новітні методики оцінювання ефективності національних інноваційних систем / І.А. Павленко // Формування ринкової економіки. Збірник наукових праць Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана. Спеціальний випуск «Економіка підприємства: теорія та практика» - К.: КНЕУ, 2010. - Том 1.- С. 120 - 131. - (0,6 д.а.)

23. Павленко І.А. Кластерне моделювання інноваційної конкурентоспроможності України / І.А. Павленко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернігів: ЧДТУ, 2010. - №43. - С.24 - 31. - (0,5 д.а.)

24. Павленко І.А. Вдосконалення фінансового механізму інноваційного підприємництва в Україні / І.А. Павленко // Моделювання регіональної економіки: збірник наукових праць Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. - Ів.-Фр.: ПНУ, 2010. - №2 (16). - С.137 - 148. - (0,6 д.а.)

25. Павленко І.А. Методологічні засади оцінки інноваційного потенціалу України / І.А. Павленко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернігів: ЧДТУ, 2010. - №44. - С.32 - 40. - (0,5 д.а.)

Публікації в інших наукових виданнях:

26. Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика: підручник / В. Я. Кардаш, І.А. Павленко, О. К. Шафалюк. - К. : КНЕУ, 2002. - 268 с. - (11,1 д.а., особисто автору 4,8 д.а. - Розділ 5. Оцінювання комерційних перспектив інноваційного продукту. Розділ 6. Планування та організація створення нового товару. Розділ 7. Сучасні методи та засоби генерування ідей.).

27. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисципліни / І.А. Павленко, Н. П. Гончарова, Г. О. Швиданенко. - К. : КНЕУ, 2002. - 150 с. - (6,2 д.а., особисто автору 2,3 д.а. - Розділ 4. Інноваційна політика фірми. Розділ 5. Система управління інноваційними процесами. Розділ 6. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій. Розділ 7. Фінансування інноваційних процесів.).

28. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: навч. посібник / І.А. Павленко. - К. : КНЕУ, 2004. - 204 с. - (8,5 д.а.).

29. Економіка підприємства: підручник / [Г. О. Швиданенко, В. Г. Васильков, Н. П. Гончарова, І.А. Павленко, та ін.]; за заг. та наук. ред. Г. О. Швиданенко; М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2009. - 598 с. - (25 д.а., особисто автору 1,0 д.а -Розділ 12. Інноваційна діяльність.).

30. Товарна інноваційна політика: підручник / В.Я.Кардаш, І.А.Павленко, О.К.Шафалюк, Н.В.Василькова. - К.: КНЕУ, 2010. - 390с. - (16,3 д.а., особисто автору 5,1 д.а -Розділ 3. Інновації в товарній політиці підприємства. Розділ 4. Управління інноваціями. Розділ 7. Оцінювання комерційних перспектив інноваційного продукту. Розділ 14. Державно - правове регулювання і підтримка інноваційної діяльності.).

31. Павленко І.А. Проблеми маркетингового забезпечення інноваційної діяльності підприємства / І.А. Павленко, О. К. Шафалюк // Маркетинг: теорія і практика: матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 трав. 2001 р. / ред. А. Ф. Павленко; Київський нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 128-129. - (До 35-річчя кафедри маркетингу КНЕУ). - (0,15 д.а.)

32. Павленко І.А. Концептуальні положення інноваційного розвитку вітчизняної економіки / І.А. Павленко // Інноваційно - інвестиційна модель розвитку національної економіки: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Донецьк / Нац. Академія наук України, Донец. Нац.. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, ін.-т економіки промисловості; ред. кол.:Шубін О.О. [та ін.]. - Донецьк: ДонНУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2010. - 365 с. - С. 356 - 360. - (0,3 д.а.)

33. Павленко І.А. Результативність інноваційної діяльності промислових підприємств України / І.А. Павленко // Національна економіка у сучасній глобальній економічній системі: механізми функціонування, динаміка, економічна безпека: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Полтава, 23 - 24 квітня 2010 р. / ред.. М.Є.Рогоза та ін.; - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. - 265 с. - С. 189 - 194. - (0,3 д.а.)

34. Павленко І.А. Інноваційний потенціал та інноваційна активність: методологічні питання / І.А. Павленко // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Економіка підприємства: теорія і практика”, 21 жовтня 2010 року - К.: КНЕУ, 2010 - 377 с. - С. 229-232.

Анотація

Павленко І.А. Розвиток інноваційного підприємництва в умовах ринкової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством - Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського, Донецьк, 2011.

Дисертацію присвячено вирішенню теоретико-методологічних і прикладних аспектів розвитку інноваційного підприємництва в ринкових умовах господарювання.

Досліджено сутність економічних категорій «інновації», «інноваційне підприємництво», «національна інноваційна система». Удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорій інноваційного підприємництва та класифікацію інновацій з врахуванням сучасного рівня розвитку науки і техніки та потреб формування ефективного механізму державної підтримки інноваційного підприємництва. Доведено визначальну роль інноваційного підприємництва як джерела міжнародної конкурентоспроможності, трансформації та поступального розвитку економік країн. Обґрунтовано необхідність адаптації досвіду країн-ключових інноваторів до вітчизняних умов господарювання, розкрито передумови та принципи розвитку інноваційного підприємництва в Україні. Здійснено кластеризацію країн за критеріальними показниками їх інноваційного розвитку, визначено сильні сторони України в інноваційній сфері. Ідентифіковано джерела й механізми формування та розвитку національної інноваційної системи.

Запропоновано цілісну концепцію та розроблено організаційні, правові, фінансові й економічні засади розвитку національної інноваційної системи. Розроблено комплекс заходів щодо вдосконалення організаційно-функціональної системи інноваційного підприємництва в Україні, в основу якого покладено створення координаційного центру як окремого органу центральної виконавчої влади з питань інноваційного підприємництва й кластерної політики та його регіональних філій, що дозволить подолати диспропорційність у розвитку вітчизняних регіонів і підвищити їх конкурентоспроможність. Запропоновано механізм стимулювання інноваційного підприємництва на основі впровадження нових принципів організації наукової діяльності, а саме: системності, комплексності та міждисциплінарності.

Ключові слова: інновація, інноваційне підприємництво, національна інноваційна система, організаційно-функціональна система інноваційного підприємництва, механізм стимулювання інноваційного підприємництва, кластеризація країн.

Аннотация

Павленко И.А. Развитие инновационного предпринимательства в условиях рыночной экономики. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством - Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган - Барановского, Донецк, 2011.

Диссертация посвящена решению теоретических, методологических и прикладных аспектов развития инновационного предпринимательства в рыночных условиях. Исследована сущность экономических категорий «инновации», «инновационное предпринимательство», «национальная инновационная система». Усовершенствован понятийно-категориальный аппарат теорий инновационного предпринимательства и классификация инноваций с учетом современного уровня развития науки и техники, а также потребностей формирования эффективного механизма государственной поддержки инновационного предпринимательства. Доказана определяющая роль инновационного предпринимательства как источника международной конкурентоспособности, трансформации и поступательного развития экономик стран. Обоснована необходимость адаптации опыта стран - ключевых инноваторов к отечественным условиям ведения хозяйства, раскрыты предпосылки и принципы развития инновационного предпринимательства в Украине. Идентифицированы источники и механизмы формирования и развития национальной инновационной системы.

Применение кластерного анализа на основе компонентных индексов Глобального инновационного индекса дало возможность получить собственную ранжировку национальных экономик по достигнутому ими уровню инновационного развития, способности генерировать и использовать новейшие технологии, а также интеллектуальные ресурсы. Получены три кластера стран по критериям инновационного потенциала и четыре кластера по критериям инновационной производительности, таким как научная результативность, креативность, благосостояние. К странам с наивысшей степенью инновацийности - первому кластеру - относятся Исландия, Норвегия, Швейцария, Нидерланды, Швеция, Финляндия, Дания, Новая Зеландия, США, Великобритания, Сингапур, Гонконг, Южная Корея, Израиль, Франция, Германия, Австрия, Япония, Бельгия, Ирландия, Австралия. Украина входит в число стран 3-го кластера (Тунис, Иордания, Уругвай, Тринидад и Тобаго, Польша, Латвия, Коста-Рика, Панама, Турция, Ямайка, Таиланд, Румыния, Болгария, Мексика, Казахстан, Азербайджан, Россия). Определены сильные стороны Украины в инновационной сфере, прежде всего это высокий интеллектуальный потенциал, и угрозы, связанные с неэффективностью государственных институций, слабостью регуляторной среды, неудовлетворительными условиями ведения бизнеса.

Всесторонний анализ социально-экономической ситуации в Украине показал, что ещё не сформирован фундамент для системного преодоления экономического кризиса и для противостояния национальной экономики глобальным вызовам. Не использованы потенциальные возможности для реформирования экономики на основе использования отечественного инновационного потенциала. Исключение науки, инновационной деятельности и в целом инновационного предпринимательства из государственных приоритетов в Украине привело к утрате их влияния на экономическое развитие страны и превратило науку из наиболее эффективной производительной силы в расходную, а инновационную сферу - во второстепенную. Происходит ослабление кадрового потенциала науки, снижается инновационная активность предприятий, уменьшается часть инновационной продукции в общих объемах производства. Недостаточный уровень развития инновационного предпринимательства является также следствием отсутствия в государстве последовательной инновационной политики и стратегии инновационного развития экономики, результатом чего может стать последующее углубление экономического кризиса и увеличение отставания Украины в экономическом росте от развитых стан мира.

Установлена взаимосвязь Глобального инновационного индекса и индекса Ведения бизнеса, которая подтверждает тесную зависимость инновационного развития государств от базовых условий ведения предпринимательства: чем выше рейтинговые позиции стран по Индексу ведения бизнеса, тем выше рейтинги Глобального инновационного индекса (Исландия, Швеция, Нидерланды, Сингапур). И наоборот - аутсайдеры в рейтинге государств по условиям ведения бизнеса (Мавритания, Камерун, Бенин, Чад и другой) отстают в своем инновационном развитии.

Предложена целостная концепция, а также разработаны организационные, правовые, финансовые и экономические принципы развития национальной инновационной системы. Разработан комплекс мероприятий по совершенствованию организационно - функциональной системы инновационного предпринимательства в Украине, в основу которого положено создание координационного центра как отдельного органа центральной исполнительной власти по вопросам инновационного предпринимательства и кластерной политики, а также его региональных филиалов, что позволит преодолеть диспропорцию в развитии отечественных регионов и повысить их конкурентоспособность.

С целью совершенствования правотворческого процесса и устранения несогласованностей и дублирования функций в части законодательного обеспечения инновационной деятельности предложено образовать Центр законопроектных работ, подчинив его Кабинету Министров Украины, и обеспечив его правотворческую деятельность на плановой основе. Для полномасштабного контроля соблюдения законодательства в сфере инновационного предпринимательства и повышения его эффективности необходимо внедрить на основе информационных технологий автоматизированную систему контроля выполнения нормативно правовых актов, а также привлечь к этой работе общественные организации.

На основе анализа отечественного и зарубежного опыта обоснованы конкретные направления усовершенствования амортизационной политики. Предложено диверсифицировать источники финансирования инноваций в высокотехнологических секторах за счет иностранных инвестиций посредством концессионных договоров. Для этого необходимо также принять меры относительно стабилизации украинского рынка ценных бумаг, развития системы информационного, маркетингового и консалтингового обеспечения инновационно-инвестиционных программ и проектов.

С целью повышения эффективности финансово-экономического механизма регулирования инновационного предпринимательства разработаны предложения по его усовершенствованию: создание благоприятных законодательных условий для финансово-кредитных организаций, которые финансируют инновационную деятельность; обеспечение необходимых организационно-правовых условий для развития венчурного инвестирования и выделения в государственной инвестиционной программе отдельных проектов инновационного направления и установления контроля их реализации.

Ключевые слова: инновация, инновационное предпринимательство, национальная инновационная система, организационно - функциональная система инновационного предпринимательства, механизм стимулирования инновационного предпринимательства, кластеризация стран.

Abstract

Pavlenko I.A. Development of innovative entrepreneurship in market economy. - Manuscript.

The Dissertation for the Doctoral degree in Economics. Speciality 08.00.03 - Economics and national economy management. - Donetsk National University of Economics and Trade named after Mikhail Tugan-Baranovsky, Donetsk, 2011.

The Dissertation deals with the solution of theoretical and practical problems of developing innovative entrepreneurship in market conditions.

The essence of such economic categories as “innovations”, “innovative entrepreneurship”, “national innovative system” has been investigated and specified. The defining role of the innovative entrepreneurship as a source of international competitiveness and economic development has been demonstrated. The prerequisites and principles of the innovative entrepreneurship development in Ukraine have been revealed. The role of the innovative entrepreneurship has been defined and the state of its financing has been assessed. The clustering of the countries in terms of their innovative development has been performed, with the strengths of Ukraine in the innovation field determined. The implementation of Ukraine's legislative acts in the sphere of innovations in Ukraine has been estimated. The sources and mechanisms of formation and development of the national innovation system have been identified.

The organizational, legal, financial and economic bases of national innovation system have been worked out. The complex of measures to improve the organizational and functional system of innovative enterprises in Ukraine has been developed. It is suggested that a Coordination centre for innovative business should be established to overcome disproportional development in regions as well as to increase their competitiveness. The methodology to assess economic efficiency of innovative entrepreneurship has been improved. The mechanism of boosting innovative entrepreneurship based on the scientific principles of consistency, complexity and interdisciplinary relations has been proposed. The classification of innovations has been improved with regard to the level of science and technology development and the needs to create effective mechanism for state support innovative entrepreneurship.

Key words: innovation, innovative entrepreneurship, national innovative system, organizational and financial system of innovative entrepreneurship, legislative support of innovative entrepreneurship, a cluster of countries.

Размещено на Allbest.ru