Стратегічне планування розвитку субрегіональних структур на основі мобілізації конкурентних переваг регіону (на прикладі Одеського субрегіону)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

УДК 332.14.009.12 (477.74)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Стратегічне планування розвитку субрегіональних структур на основі мобілізації конкурентних переваг регіону (на прикладі Одеського субрегіону)

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Парасюк Ігор Львович

Одеса 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Підвищення конкурентоспроможності країни тісно пов'язане з конкурентоспроможністю регіонів, яка є функцією конкурентоспроможності її адміністративно-територіальних одиниць та підприємств, що розташовані на цій території. Ефективна економіка та регіональна політика, зокрема у сфері місцевого самоврядування, разом з професійним менеджментом та стратегічним плануванням, спрямованим на залучення інвестицій та розвиток інновацій в контексті відповідної законодавчо-нормативної бази, є «ключем» до підвищення конкурентоспроможності територій та зростання якості життя громад. Однак питання підвищення конкурентоспроможності територій та розробки стратегічних планів, у першу чергу, стосуються рівня країни, регіонів, галузей економіки і є недостатньо вивченими та дослідженими на більш локальному - субрегіональному - рівні.

Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю розробки теоретичних, методологічних та прикладних аспектів мобілізації конкурентних переваг регіону за допомогою узгодження спільних дій громад у виділеному субрегіоні та стратегічного планування розвитку субрегіональних структур в контексті проведення реформи адміністративно-територіального устрою та євроінтеграційних перспектив України.

Сутність субрегіональних структур, а також підвищення їх конкурентоспроможності, теоретичні та практичні аспекти стратегічного планування розвитку територій дослідили вчені таких вітчизняних наукових шкіл: Київська, Львівська, Харківська та Одеська, а також зарубіжних шкіл: Американська, Європейська, Російська. Разом з тим, багато питань ще не вивчені, мало уваги приділялось системі формування субрегіональних структур та способам консолідації зусиль в субрегіоні шляхом розробки спільних стратегій, направлених на мобілізацію громад з метою розвитку конкурентних переваг регіону.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Положення дисертаційної роботи були використані при виконанні науково-дослідних робіт в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України і включені в держбюджетну тему «Формування конкурентоспроможної економіки регіону Українського Причорномор'я із урахуванням екзогенних та ендогенних факторів інноваційного розвитку» (№ДР 0109U005904), де здобувачем досліджено соціально-економічний ефект від стратегічного планування в Одеському субрегіоні. Деякі положення дисертаційної роботи, а саме: методологія створення стратегічних планів громад за принципом «для громади: силами громади, влади та бізнесу», було використано в період 2005-2007 рр. при виконанні проекту міжнародної технічної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку «Економічний розвиток міст», де автор дисертації модерував процес стратегічного планування в містах: Миколаїв, Луцьк, Суми, Рівне, Тернопіль, Дрогобич, Калуш, Кам'янець-Подільський, Ковель, Конотоп, Ізмаїл, Первомайськ, Ромни, Тростянець, Чортків, Южне, а також проекту USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК), де у період 2009-2011 рр. автор виконував функції головного радника процесу створення стратегічних планів у містах Теплодар, Южне, Одеса, Феодосія та Одеському і Центрально-Волинському субрегіонах.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є розробка теоретико-методичних засад стратегічного планування економічного розвитку субрегіональних структур, вибір суб'єкта, на який найкраще спрямувати зусилля стратегічного планування, та налагодження зв'язків між територіальними громадами субрегіону в умовах глобалізації світової економіки та трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України та її регіонах.

Реалізація мети роботи зумовила постановку й розв'язання таких завдань:

- дослідити сутність субрегіональних структур, а також світовий та український досвід їх функціонування;

- дослідити економіко-правові аспекти понять «агломерація» та «міська агломерація» як найбільш урбанізовані форми субрегіону;

- визначити чинники економічного розвитку субрегіональних структур та їх вплив на регіональну конкурентоспроможність;

- розкрити теоретико-методологічні положення стратегічного планування місцевого розвитку на субрегіональному рівні;

- здійснити комплексний аналіз сучасного соціально-економічного стану Одеського субрегіону, а також рівень його територіальної концентрації;

- визначити стан та тенденції територіальної концентрації економіки Одеського субрегіону;

- визначити рівень конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та конкурентні переваги Одеського субрегіону;

- запропонувати методичний підхід до стратегічного планування економічного розвитку субрегіону;

- розробити комплексний стратегічний план економічного розвитку Одеського субрегіону;

- запропонувати організаційно-правовий механізм реалізації стратегічного плану субрегіону в межах чинного законодавства.

Об'єктом дослідження є процес стратегічного планування економічного розвитку, направлений на підвищення конкурентоспроможності субрегіональних структур.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади формування організаційно-економічного механізму розробки стратегічних планів розвитку субрегіонів.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження для досягнення головної мети та вирішення завдань була використана низка методів як загальнонаукових (логічне узагальнення, наукова абстракція, аналіз, синтез і т.д.), так і конкретно економічних: економіко-статистичні (порівняння та динаміка у процесі дослідження соціально-економічного розвитку Одеського субрегіону), аналітичний та логічний (аналіз теоретичних підходів при визначені понять субрегіональних структур, визначення сутності регіональної конкурентоспроможності, регіонального розвитку, а також підходів до стратегічного планування субрегіонів). Метод стратегічного аналізу - при проведенні аналітичних фаз у ході розробки соціально-економічних паспортів (профілів) м. Одеси, м. Теплодар, м. Южне, Одеського субрегіону та розробки їх стратегічних планів. Соціологічні методи застосовувались в процесі інтерв'ювання, анкетування та опитування - при вивченні громадської думки членів комітетів стратегічного планування (керівників виконавчих органів рад, депутатів місцевих рад, керівників підприємств, представників наукових та освітніх закладів і установ) та підприємців, які ведуть господарську діяльність на території субрегіону. SWOT - аналіз використовувався при визначені конкурентних переваг та конкурентоспроможності Одеського субрегіону. Метод графічного опису - для віртуальної ілюстрації та просторового зображення стану досліджуваних процесів і явищ економічного і соціального розвитку субрегіону. Метод «Паттерн» - при визначені конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості Одеського субрегіону.

Інформаційною базою дослідження слугували закони України, Укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення Одеської обласної ради та державної адміністрації, Одеської, Теплодарської, Южненської міських рад, Біляївської, Овідіопольської та Комінтернівської районних рад, розпорядження голів Біляївської, Овідіопольської та Комінтернівської районних державних адміністрацій, матеріали Державного комітету статистики України, вітчизняні й зарубіжні періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- розроблено методичний підхід до стратегічного планування субрегіонального розвитку, що базується на принципі горизонтального планування в умовах реалізації парадигми регіонального саморозвитку, за рахунок ендогенних джерел та факторів росту території;

- запропоновано концептуальні засади виокремлення субрегіону як суб'єкта розробки стратегії розвитку та визначено резерви продуктивного використання концентрованих ресурсів мобілізації конкурентних переваг субрегіону; введено поняття адміністративної агломерації;

удосконалено:

- дефініції до концепції адміністративно-територіальної реформи в Україні, які передбачають введення субрегіональних структур (на відміну від укрупнених громад), базуючись на існуючій в ЄС системі NUTS, згідно з якими субрегіональні утворення згодом можуть стати єдиними адміністративно-територіальними одиницями регіонального рівня;

- систему показників інтегральної оцінки конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості субрегіону, що враховують латентні конкурентні переваги регіону;

- методичний підхід до оцінки сумарного економічного ефекту від реалізації концепції стратегічного планування економічного розвитку субрегіону, який враховує коефіцієнт агломераційного ефекту та регіональний мультиплікатор;

дістало подальший розвиток:

- принципи міжмуніципального співробітництва в рамках субрегіонального партнерства, де планується поширити їх дію не лише між органами місцевої влади, але й бізнесу та громади. Їх залучення до створення спільної стратегії для субрегіону є першим етапом його формування.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає в тому, що розроблені методичні підходи до процесу стратегічного планування розвитку субрегіонів використані в управлінській діяльності регіональних і місцевих органів влади Одеської області та можуть бути використані іншими регіонами та містами. Окремі положення дисертації використано при підготовці Стратегій економічного розвитку: м. Одеси, м. Теплодара, м. Южне та Одеського субрегіону до 2020 року (довідки Теплодарської міської ради №03/16-1321 від 04.10.2010 р., Южненської міської ради №1-12-436 від 18.11.2010 р., Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради №396 від 25.02.2011 р., Одеської обласної державної адміністрації №04-15-2735 від 16.05.2011 р.). Основні результати дослідження, зокрема питання об'єкта та суб'єкта елементів регіонального управління, методологія створення стратегічних планів субрегіональних структур, використовуються у навчальному процесі в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу при викладанні дисциплін «Регіональна соціально-економічна політика» та «Управління розвитком регіону» для слухачів магістратури за спеціальністю «Державна служба» спеціалізації «Територіальне управління і місцеве самоврядування» (довідка про впровадження №51-10-15 04.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації, отримані автором особисто. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в наукових публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які належать здобувачеві особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження та основні положення дисертаційної роботи були апробовані на науково-практичних конференціях: «VII Український муніципальний форум. Місцевий економічний розвиток: основи та перспективи розвитку в Україні» (Іллічівськ, 2011 р.); «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (Сімферополь - Саки, 2011 р.); «Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України» (Одеса, 2010 р.); «Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби» (Одеса, 2010 р.); «Перспективи регіонального розвитку в умовах подолання економічної кризи» (Миколаїв, 2010 р.); «Залучення зовнішніх ресурсів для сталого розвитку Одеської області» (Одеса, 2010 р.); «Проблеми ефективного використання інвестиційного потенціалу землі в економічному розвитку міст України» (Київ, 2006 р.); Інвестиційний форум (Миколаїв, 2006 р.); Інвестиційний форум Київської області (Пуща Озерна, 2006 р.); Інвестиційний форум (Одеса, 2006 р.); «Місцеве самоврядування в Україні та місцевий економічний розвиток» (Люблін, Польща, 2005 р.).

Публікації. Результати наукового дослідження опубліковано у 20 наукових працях, у тому числі: 1 монографія (у співавторстві), 5 статей у наукових журналах, 1 - у збірнику наукових праць, 4 - у тезах доповідей і матеріалах конференцій, 9 - в інших виданнях. Загальний обсяг надрукованих робіт, що належать особисто автору, складає 21,15 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації - 210 сторінок, у т.ч. основного тексту - 169 сторінок. У дисертації міститься 18 рисунків, 19 таблиць, 5 додатків на 20 сторінках. Список використаних джерел включає 171 найменування на 17 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, викладено положення наукової новизни та теоретичне і практичне значення отриманих автором результатів, подано відомості щодо їх апробації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні положення стратегічного планування економічного розвитку субрегіональних структур" досліджено субрегіональні структури як предмет регіональних досліджень, а також світовий та український досвід їх функціонування; економіко-правові аспекти понять «агломерація» та «міська агломерація» як найбільш урбанізовані форми субрегіону; визначено чинники економічного розвитку субрегіональних структур та їх вплив на регіональну конкурентоспроможність; досліджено теоретико-методологічні положення стратегічного планування місцевого розвитку на субрегіональному рівні.

В роботі детально і комплексно досліджено поняття «агломерація», вперше введено поняття «адміністративна агломерація» та «cубрегіон» в контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні.

З точки зору автора, агломерація - це особлива форма територіальної концентрації різноманітних ресурсів, яка являє собою багатокомпонентну динамічну систему суміжних поселень, що формується навколо одного чи кількох центрів економічної активності, взаємопов'язаних: 1) тісними економічними зв'язками, базованими на принципах маятникової міграції; 2) транспортною та комунальною інфраструктурою; 3) тісними соціальними, екологічними і культурними взаємовідносинами.

Вперше автором запропоновано термін «адміністративна агломерація», яка відрізняється від агломерації необхідністю координації здійснення окремих владних повноважень місцевими органами влади та місцевого самоврядування в рамках адміністративних меж цих адміністративно-територіальних одиниць та адміністративно-територіального поділу.

Автором запропоновано 36 критеріїв для порівняння понять «місто», «мегаполіс», «агломерація» та «субрегіон», що згруповані за такими ознаками: 1) географічні; 2) адміністративно-правові; 3) демографічні; 4) конституційні та організаційно-правові; 5) економічні та економіко-правові; 6) статистичні; 7) земельно-правові та містобудівельні; 8) інфраструктурні; 9) екологічні; 10) евристичні.

В результаті критичного аналізу існуючих теоретичних підходів до розуміння поняття «агломерація» було визначено критерії, за якими можна об'єднувати населені пункти до агломерації: 1) масові трудові, учбові, побутові, культурні і рекреаційні поїздки (маятникові міграції); 2) нормативна часова доступність по транспортних коридорах (залізницях, автодорогах, річках і морем); 3) наявність транспортної, комунальної, промислової інфраструктури, що спільно використовується; 4) наявність регулярних приміських електропоїздів, автобусів, теплоходів; 5) спільність аеропорту, залізничного вузла-терміналу; 6) щільне розселення по транспортних коридорах. Не враховуються: 1) пряма власна відстань (без врахування інших чинників); 2) близькі підлеглі поселення без прямого зв'язку по транспортних коридорах за межами периферійної зони ядра.

Під субрегіоном автором запропоновано розуміти невід'ємну частину території регіону, що має певні відмінності від інших частин його території у географічному, економічному та/або соціальному сенсі та відповідає європейській класифікації NUTS. Агломерація, і навіть мегаполіс, можуть бути субрегіоном, але субрегіон - це далеко не завжди агломерація чи мегаполіс. Субрегіон - це не обов'язково територія з високим рівнем урбанізації. Як приклад, Одеський субрегіон є адміністративною агломерацією, але субрегіон Одеської області Придунав`я не є агломерацією.

Виходячи з трактувань понять місто, агломерація, адміністративна агломерація, субрегіон та регіон автор пропонує таке співвідношення цих понять в територіальному аспекті (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Ієрархія рівнів субрегіональних структур

В першому варіанті межі агломерації і субрегіону не співпадають, в другому - співпадають, в третьому - межі агломерації і субрегіону не співпадають, але субрегіон є адміністративною агломерацією.

В роботі виділені такі чинники економічного розвитку регіональних та субрегіональних структур, що підвищують конкурентоспроможність регіону: функціонування кластерів; людський капітал; наявність мережі підприємств; інновації та інноваційні системи; управління та інституційний потенціал; галузева структура і типи підприємств; розвинена інфраструктура («м'яка» та «тверда»); інвестиційна привабливість; глобалізація і прямі іноземні інвестиції; географічне положення та природні ресурси; стан навколишнього середовища; вільні земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які обладнані інфраструктурою.

Теоретичний аналіз форм планування місцевого розвитку на субрегіональному рівні дозволив стверджувати, що система планів економічного розвитку територій має особливості, які залежать від змісту і статусу державного планування, а також має базуватись на принципах саморозвитку субрегіону, тобто розвитку за рахунок внутрішніх джерел та факторів зростання. Зроблено висновок, що розробка стратегічних планів економічного розвитку є одним із сучасних інструментів муніципального управління територією, особливість якого полягає в залученні представників громади, бізнесу та влади до визначення стратегічного бачення її розвитку та системи цілей. На їх основі розробляється план дій, що враховує внутрішні та зовнішні умови життєдіяльності адміністративно-територіальних одиниць.

В другому розділі "Комплексний аналіз соціально-економічного розвитку та конкурентних переваг субрегіону (на прикладі Одеського субрегіону)" досліджено особливості соціально-економічного розвитку Одеського субрегіону, визначено стан та тенденції територіальної концентрації економіки Одеського субрегіону, здійснено оцінку конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та конкурентних переваг Одеського субрегіону.

В дисертаційному досліджені теоретичні аспекти функціонування та розвитку субрегіональних структур опрацьовані на прикладі Одеського субрегіону, до якого входять: місто Одеса, три міста обласного значення: Іллічівськ, Теплодар та Южне, а також три райони: Біляївський, Овідіопольський та Комінтернівський. Територія субрегіону складає 3,99 тис. км2 (12 % від площі області), а кількість населення станом на 01.01.2010 р. - 1,314 млн. чол. (55% від населення області).

У межах субрегіону кожна з названих адміністративно-територіальних одиниць окремо не відповідає вимогам NUTS-3 (крім Одеси (Одеського субрегіону), який при отримані спеціального статусу можна відносити до NUTS-2). Комплексний аналіз показав, що Одеську область за нормами NUTS як регіон можна розділити приблизно на 4-5 субрегіонів: Придунав'я, Нижній Дністер, Велика Одеса (умовна назва Одеської агломерації), Північ і Північний-Схід. Проте, жоден з цих субрегіонів, крім Одеського, не відповідає критеріям, які висуваються до агломерацій.

За результатами дослідження було складено характеристику територіальної концентрації економіки Одеської області та Одеського субрегіону за період 1995-2008 роки (табл. 1).

В Одеській області йде процес територіальної концентрації економіки. В основному це здійснюється шляхом зосередження економічних процесів в рамках Одеського субрегіону. Відповідно посилюється процес диференціації рівня економічного розвитку між окремими субрегіонами області. Питома вага Одеського субрегіону за показниками, які визначають стан економіки, а саме за обсягом інвестицій в основний та людський капітал за період 1995-2008 рр., збільшилась відповідно з 72,8 % і 62,3 % до 91,6 % і 76,1 % . Тобто, Одеський субрегіон відіграє визначальну роль у створенні валового регіонального продукту Одеської області.

Таблиця 1. Характеристика територіальної концентрації економіки Одеської області та Одеського субрегіону

	Питома вага субрегіону в області, %	Питома вага м. Одеси у субрегіоні, %
	1995 р.	2008 р.	1995 р.	2008 р.
Основні засоби	76,51	78,6	82,81	84,6
Інвестиції в основний капітал	72,8	91,6	45,0	65,8
Населення	54,52	55,9	41,12	41,6
Зайнятість населення	52,8	67,9	86,0	78,7
Людський капітал	62,3	76,1	52,3	57,5
Перевезення вантажів автотранспортом	40,1	65,5	64,1	71,5
Роздрібний товарообіг	68,1	89,9	82,6	85,9

В Одеському субрегіоні також йде процес територіальної концентрації економіки. Питома вага міста Одеси у період 1995-2008 рр. зросла до 57,5% по людському капіталу і до 65,8 % по інвестиціям в основний капітал, по перевезенням вантажів автомобільним транспортом та роздрібному товарообігу відповідно до 71,5 % і 85,9 %.

В роботі досліджено взаємозв'язок між конкурентоспроможністю та інвестиційною привабливістю субрегіону.

Для здійснення кількісної оцінки конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості були використані такі показники:

а) для визначення рівня конкурентоспроможності субрегіону: 1) обсяг валового регіонального продукту на душу населення; 2) обсяг доданої вартості; 3) темпи зростання валового регіонального продукту; 4) відсоток збиткових підприємств; 5) обсяг роздрібного товарообігу на душу населення; 6) середня заробітна плата працівників; 7) рівень безробіття.

б) для визначення інвестиційної привабливості субрегіону: 1) інвестиції в основний капітал на душу населення; 2) інвестиції в основний капітал на 1 гривню валового регіонального продукту; 3) темп зростання інвестицій в основний капітал; 4) рівень розвитку інфраструктури.

Значення інтегральних індексів конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості може бути розраховане як середнє арифметичне наведених показників, а саме:

,

де - інтегральний показник; - значення-го показника -го субрегіону; - поправочний коефіцієнт, що враховує рівень концентрації ресурсів субрегіону в економіці регіону.

Поряд з числовими оцінками були використані і якісні оцінки (ранг): висока, середня і низька конкурентоспроможність, які відповідно було позначено буквами А, В, С. Якісні оцінки інвестиційної привабливості (низька, середня, висока) відповідно позначено цифрами 1, 2, 3. На основі цього усі регіони України можна поділити на 9 класів. Одеська область, як територіальна основа Одеського субрегіону, відноситься до класу В2.

В дослідженні було проведено SWOT-аналіз Одеського субрегіону на основі експертних оцінок з діапазоном від 5 до -5 балів, результати якого представлено на рис. 2.

Рис. 2. Аналіз сильних і слабких сторін Одеського субрегіону

Одеський субрегіон має 42 важливі конкурентні переваги, що згруповані наступним чином: сприятливе географічне розташування (3,05), потужний морегосподарський комплекс (3,8), розвиненість транспортної інфраструктури та комунікацій (1,9), високий експортний потенціал (3,5), потужна інноваційно-наукова, освітня, технологічна інфраструктура та потенціал (1,4), висококваліфіковані кадри (0,97), розвиненість туристичної інфраструктури (1,75). Проте, існує 16 слабких сторін, які послаблюють конкурентні переваги, і згруповані наступним чином: нецілеспрямована державна інвестиційно-інноваційна політика на рівні регіону (-0,47), незначні мінерально-сировинні ресурси (-0,69), низький рівень співпраці між владою та бізнесом (-0,19), корупція та «тінізація» економіки (-0,5).

В третьому розділі "Розробка організаційно-економічного механізму стратегічного планування економічного розвитку субрегіону (на прикладі Одеського субрегіону)" сформовано методичний підхід до стратегічного планування економічного розвитку субрегіону; підготовлено комплексний стратегічний план економічного розвитку Одеського субрегіону; розроблено індикатори оцінки економічної ефективності стратегічного планування розвитку субрегіону; запропоновано організаційно-правовий механізм реалізації стратегічного плану субрегіону в межах чинного законодавства.

Стратегічний план економічного розвитку субрегіону - це документ, що визначає постановку цілей розвитку субрегіону, визначення шляхів досягнення поставлених цілей, аналіз потенційних можливостей, реалізація яких дозволить досягти більш високого рівня соціально-економічного розвитку, розробку методів організації руху за обраними напрямками, обґрунтування раціональних способів використання ресурсів, а також дозволяє адміністративно-територіальним одиницям (АТО) субрегіону і владі діяти спільно. Це - спільний документ для всіх суб'єктів процесу регіонального розвитку (влади, бізнесу, громади), що передбачає зважені й погоджені дії всіх суб'єктів для розв'язання наявних та мінімізації потенційних проблем. Він являє собою інструмент налагодження партнерських відносин, механізм визначення й здійснення ефективних стратегічних дій у всіх сферах функціонування субрегіону.

Складовою стратегічного плану розвитку субрегіону має стати прикладений до нього план дій адміністрації з реалізації намічених заходів. Етапи розробки стратегічного плану економічного розвитку субрегіону мають включати:

- аналіз і оцінку досягнутого рівня й особливостей соціально-економічного розвитку субрегіону, що припускає також проведення аналізу регіональної ресурсної бази цього розвитку;

- вироблення концепції розвитку економіки субрегіону, пророблення сценаріїв модернізації регіонального господарства з метою адаптації останнього до нової системи міжрегіональних зв'язків і взаємозалежностей. Вихідним пунктом розробки концепції має стати визначення цілей розвитку субрегіону, а також його галузевих пріоритетів («полюсів» розвитку субрегіону);

- вибір і обґрунтування напрямків перспективного розвитку субрегіону. Ці напрямки класифікуються залежно від певних (на основі попереднього аналізу) сценаріїв перспективного розвитку, заснованих на розрахунках різних варіантів спеціалізації регіонального господарського комплексу.

Створення стратегії для субрегіону не є простим сумуванням всіх стратегій АТО, що входять до субрегіону. Важливим є формування спільних проектів для цих громад, що можуть потенційно вплинути не тільки на їх економічний розвиток, а й на розвиток регіону і країни.

Автором розроблена методика стратегічного планування економічного розвитку для субрегіону, схематично її можна представити за допомогою блок-схеми (рис.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Блок-схема процесу стратегічного планування субрегіону

П`ять головних напрямів, два з яких стосуються всіх видів економічної діяльності - Залучення інвестицій, Розвиток людського та інноваційного потенціалу, а також три пріоритетні галузі економіки - Агропромисловий комплекс, Транспорт і логістика, Туризм і рекреація - були вибрані як вирішальні чинники для подальшого розвитку субрегіону та регіональної економіки. Для кожного з цих питань були складені окремі плани дій, впровадження яких має забезпечити покращення конкурентної позиції Одеського субрегіону. Кожен головний напрям складається зі стратегічних цілей (рис.4).

планування розвиток субрегіональний структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Стратегічне бачення, головні напрями та галузі розвитку Одеського субрегіону

В дисертаційному досліджені запропоновано інтегральний показник розрахунку економічної ефективності субрегіону, що враховує дію «агломераційного ефекту» - , тобто:

,

де - обсяг реалізованих товарів та послуг і-го виду, у вартісному виразі на основі ринкових цін; n - кількість товарів та послуг, що виробляються в субрегіоні в періоді, що розглядається; - обсяг реалізованих товарів та послуг і-го виду, у вартісному виразі на основі ринкових цін за рахунок дотацій з державного бюджету; n - кількість товарів та послуг, що виробляються в субрегіоні за рахунок державного бюджету; - власні (використані) чи заплановані до використання ресурси субрегіону (за суб'єктами субрегіону); - потенційно можливі до використання власні ресурси субрегіону; - коефіцієнт агломераційного ефекту.

При цьому

,

де t - коефіцієнт часового лагу, що враховує період часу від початку дії на субрегіональну систему до виникнення результату цієї дії;

- регіональний мультиплікатор, який розраховується за наступною формулою:

,

де - приріст ВРП в субрегіоні; - приріст інвестицій в субрегіоні.

Сумарний економічний ефект від впровадження стратегічного планування () в субрегіоні розраховується за допомогою формули:

,

де - вартісна оцінка результатів стратегічного планування в t-му році, ; Вt - витрати на впровадження стратегічного плану в t-му році; Вр - витрати на розробку стратегічного плану.

Строк окупності витрат на стратегічне планування розраховується за формулою:

.

Для реалізації стратегічного плану економічного розвитку Одеського субрегіону розроблено організаційно-правовий механізм забезпечення субрегіонального партнерства територіальних громад, місцевих органів виконавчої влади та бізнесу задля економічного зростання територій, який може бути застосований в межах чинного законодавства. Сутність цього механізму полягає у використанні принципів міжмуніципального партнерства (ММП), зокрема, субрегіонального партнерства. Партнерські стосунки суміжних громад можуть забезпечити вищий рівень економічного зростання субрегіону, ніж навіть зміна системи їх взаємного адміністративного підпорядкування.

Субрегіональне партнерство - це окрема форма взаємодії, що являє собою систему юридично закріплених взаємовигідних стосунків між місцевими органами виконавчої влади адміністративно-територіальних одиниць, які межують з центром субрегіону, та щонайменше двома (трьома - у випадку створення ними місцевої Асоціації територіальних громад) і більше територіальними громадами, які належать до єдиного субрегіону та які межують між собою. Ці стосунки реалізуються через відповідні органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади і мають за мету досягнення певних спільних цілей для підвищення якості життя громад, економічного зростання.

Ознаками субрегіонального партнерства є: 1) наявність правосуб'єктності та юрисдикції органів місцевого самоврядування та органів місцевої влади на відповідній території; 2) наявність спільних інтересів, бажання і можливості спільного використання ресурсів для підвищення ефективності; 3) тісна взаємовигідна співпраця місцевих рад, виконавчих органів місцевого самоврядування, органів місцевої виконавчої влади адміністративно-територіальних одиниць, які межують між собою задля економічного розвитку територій; 4) визначеність взаємостосунків в просторі і часі. Наявність формалізованого акту (договору, угоди, протоколу про наміри і т. ін.), що юридично встановлює систему взаємних стосунків між органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади; 5) спільна реалізація хоча б одного спільного короткострокового проекту в межах субрегіону на підставі багатостороннього договору.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягає в розробці теоретико-методичних засад стратегічного планування економічного розвитку субрегіону та обґрунтуванні напрямів їх реалізації в умовах трансформаційних процесів розвитку економіки України та її регіонів. За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. На основі проведеного аналізу літератури та законодавчої бази автором було вдосконалено визначення поняття «агломерація» та критерії, за якими можна об'єднувати населені пункти до агломерації. Агломерація - це особлива форма територіальної концентрації різноманітних ресурсів, яка являє собою багатокомпонентну динамічну систему суміжних поселень, що формується навколо одного чи кількох центрів економічної активності, взаємопов'язаних: 1) тісними економічними зв'язками, базованими на принципах маятникової міграції; 2) транспортною та комунальною інфраструктурою; 3) тісними соціальними, екологічними і культурними взаємовідносинами. Термін відноситься переважним чином до поселень міського типа (міська агломерація). Вперше автором запропоновано термін «адміністративна агломерація», яка відрізняється від агломерації необхідністю координації здійснення окремих владних повноважень місцевими органами влади та місцевого самоврядування в рамках адміністративних меж цих адміністративно-територіальних одиниць.

2. В дисертаційній роботі під субрегіоном запропоновано розуміти невід'ємну частину території регіону, що має певні відмінності від інших частин його території у географічному, економічному та/або соціальному сенсі та відповідає європейській класифікації NUTS-3 (або NUTS-2, якщо це агломерація, ядром якої є мегаполіс, місто з особливим статусом). Агломерація, і навіть мегаполіс, можуть бути субрегіоном, але субрегіон - це далеко не завжди агломерація чи мегаполіс. Субрегіон - це не обов'язково територія з високим рівнем урбанізації.

3. В роботі виділено такі чинники економічного розвитку регіональних та субрегіональних структур, що підвищують конкурентоспроможність регіону: кластери; людський капітал; наявність мережі підприємств; інновації та інноваційні системи; управління та інституційний потенціал; галузева структура і типи підприємств; розвинена інфраструктура («м'яка» та «тверда»); інвестиційна привабливість; глобалізація і прямі іноземні інвестиції; географічне положення та природні ресурси; стан навколишнього середовища; вільні земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які обладнані інфраструктурою.

4. В дисертації доведено, що розробка стратегічних планів економічного розвитку є одним із сучасних інструментів муніципального управління територією, особливість якого полягає в залученні представників громади, бізнесу та влади до визначення стратегічного бачення її розвитку та системи цілей. Стратегічне планування має базуватись на підході саморозвитку субрегіону, тобто розвитку за рахунок внутрішніх джерел та факторів зростання.

5. Визначено, що Одеський субрегіон є висококонцентрованим субрегіоном Одеської області, про це свідчить аналіз статистичних даних. В його межах мешкає близько 55 % населення Одеської області, зосереджено 76,5 % основних засобів, а за площею субрегіон займає лише 12 % від її площі. Питома вага Одеського субрегіону за показниками, які визначають стан економіки, а саме за обсягом інвестицій в основний та людського капітал за період 1995-2008 рр. збільшилась відповідно з 72,8 % і 62,3 % до 91,6 % і 76,1 %. Тобто Одеський субрегіон відіграє визначальну роль у створенні валового регіонального продукту Одеської області. В Одеському субрегіоні також йде процес територіальної концентрації економіки. Питома вага міста Одеси у період 1995-2008 рр. зросла до 57,5% по людському капіталу і до 65,8 % по інвестиціям в основний капітал, по перевезенням вантажів автомобільним транспортом та роздрібному товарообігу відповідно до 71,5 % і 85,9 %.

6. В дослідженні було проведено SWOT-аналіз Одеського субрегіону на основі експертних оцінок з діапазоном оцінки від 5 до -5 балів. Виявлено пріоритетну низку конкурентних переваг субрегіону: сприятливе географічне розташування (3,05), потужний морегосподарський комплекс (3,8), розвиненість транспортної інфраструктури та комунікацій (1,9), високий експортний потенціал (3,5), потужна інноваційно-наукова, освітня, технологічна інфраструктура та потенціал (1,4), висококваліфіковані кадри (0,97), розвиненість туристичної інфраструктури (1,75). Проте існує низка слабких сторін, які послаблюють конкурентні переваги, а саме: нецілеспрямована державна інвестиційно-інноваційна політика на рівні регіону (-0,47), незначні мінерально-сировинні ресурси (-0,69), низький рівень співпраці між владою та бізнесом (-0,19), корупція та «тінізація» економіки (-0,5).

7. Розраховано, що за показниками конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості Одеська область, як територіальна основа Одеського субрегіону, відноситься до класу В2. Регіони цієї групи мають середню конкурентоспроможність і середній рівень інвестиційної привабливості, що дозволяє стверджувати про певну збалансованість конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості цих територій. Але за допомогою стратегічного плану розвитку субрегіону можна підвищити ці показники. Так, наприклад, за рахунок впровадження стратегічного плану розвитку м. Южного обсяг іноземних інвестицій в економіку міста зріс на 119 млн. дол. США за період 2007 - 2010 років, що склало 33% приросту по відношенню до попереднього аналогічного періоду.

8. Вперше у вітчизняній практиці розроблено та застосовано на практиці підхід горизонтального планування на субрегіональному рівні. Запропонована методика стратегічного планування на субрегіональному рівні є відмінною від існуючої системи вертикального планування «державний рівень - регіональний - місцевий». Вона дозволяє створити систему, при якій субрегіональний план є планом досягнення спільних взаємовигідних цілей для всіх учасників субрегіону, а не простою сумою планів районів та міст. Такий підхід дозволяє гармонізувати взаємні стосунки між органами місцевої виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, загалом, вплинути на розвиток регіональної економіки. На нашу думку, такий підхід дозволить створити умови для мінімізації корупції. Методика стратегічного планування економічного розвитку для субрегіону має чітку схему застосування і складається з шести послідовних блоків: 1) базовий аналіз; 2) визначення головних напрямів та галузей; 3) SWOT-аналіз; 4) стратегічне бачення; 5) плани дій; 6) реалізація плану та моніторинг.

9. Автором запропоновано розрахунок сумарного економічного ефекту від реалізації концепції стратегічного планування економічного розвитку субрегіону, що враховує дію агломераційного ефекту.

10. Розроблений стратегічний план економічного розвитку Одеського субрегіону включає п`ять головних напрямів, які були вибрані як вирішальні чинники для подальшого розвитку субрегіону та регіональної економіки. Два з них стосуються всіх видів економічної діяльності (залучення інвестицій і розвиток людського та інноваційного потенціалу), три - тільки пріоритетних для території галузей економіки (агропромисловий комплекс, транспорт і логістика, туризм і рекреація). Для кожного з цих головних напрямів були складені окремі плани дій, впровадження яких має вести до покращення конкурентної позиції Одеського субрегіону.

11. Для реалізації стратегічного плану економічного розвитку Одеського субрегіону розроблено організаційно-правовий механізм забезпечення субрегіонального партнерства територіальних громад, місцевих органів виконавчої влади задля економічного зростання територій, який можливо реалізувати в межах чинного законодавства. Цей механізм полягає у використанні принципів міжмуніципального (у даному випадку субрегіонального) партнерства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Украина и ее регионы на пути к инновационному обществу: монография: [в 4 т.] / [под ред. В. И. Дубницкого, И. П. Булеева]. - Донецк: Институт экономики промышленности; Донецкий экономико-гуманитарный институт НАН Украины, - Т.2. - 2011. - 532 с. (особистий внесок здобувача: параграф 5.12 (у співавторстві), де автором розглянуто ефективність функціонування субрегіональних структур, а також розраховані показники концентрації ресурсів в Одеському субрегіоні - 0,4 др.а.).

2. Парасюк І. Л. Економіко-правові аспекти понять «агломерація» та «міська агломерація» в українському законодавстві / І. Л. Парасюк // Економіка та держава. - 2010. - № 9. - С. 12 - 16 (0,9 др.а.).

3. Парасюк І. Л. Аспекти взаємодії територіальних громад та органів місцевої виконавчої влади агломерації задля спільного економічного розвитку [Електронний ресурс] / І. Л. Парасюк // Ефективна економіка: електронне наукове фахове видання. - 2010. - № 10. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=358 (1,2 др.а).

4. Парасюк І. Л. Стан та тенденції територіальної концентрації економіки Одеської області на прикладі Одеського субрегіону / І. Л. Парасюк // Економіст. - 2011. - № 1. - С. 51-53 (0,4 др.а.).

5. Парасюк І. Л. Формування системи взаємодії учасників сталого місцевого розвитку / Г. В. Васильченко, І. Л. Парасюк // Экономика Крыма. - 2010. - № 3(32). - С. 16 - 19 (особистий внесок здобувача: запропоновано використати принципи міжмуніципального партнерства територіальних громад з метою забезпечення сталого розвитку територій - 0,2 др.а.).

6. Парасюк І. Л. Конкурентоспроможність регіону: сутність та методика оцінки / В. Ф. Горячук, І. Л. Парасюк // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2010. - № 263. - С. 1748 - 1755 (особистий внесок здобувача: запропоновано перелік критеріїв для визначення конкурентоспроможності регіону, у співавторстві запропоновано методику оцінки - 0,3 др.а.).

7. Парасюк І. Л. Стратегічне планування як ефективний інструмент управління регіональним розвитком / В. М. Осипов, І. Д. Пивоварчук, І. Л. Парасюк // Вісник Сумського державного університету. - 2011. - № 1. - С. 103 - 114. (особистий внесок здобувача: розглянуто принципи і методологічні підходи до стратегічного планування субрегіону на прикладі Одеської агломерації - 0,5 др.а.).

8. Парасюк І. Л. Економічний розвиток регіонів через розвиток агломерацій / І. Л. Парасюк // Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання: IV міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 березня 2011р. - Сімф. : Фєнікс, 2011. - С. 267 - 270 (0,4 др.а.).

9. Парасюк І. Л. Тенденції територіальної концентрації економіки Одеської області / І. Л. Парасюк // Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України: наук.-практ. конф., 21-22 жовтня 2010 р.: тези доп. - Одеса, 2010 - С. 100 - 102 (0,2 др.а.).

10. Парасюк І. Л. Оцінка взаємозв'язку конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості регіонів. / І. Л. Парасюк // Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби: матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 23 вересня 2010 р. - Одеса, 2010. - С. 146 - 147 (0,1 др. а.).

11. Парасюк И. Л. Одесский экономический субрегион - перспективное направление развития территории. / И. Д. Пивоварчук, И. Л. Парасюк // Перспективи регіонального розвитку в умовах подолання економічної кризи: матер. ІІІ всеукраїнських наук.-економ. читань, 24-31 травня 2010 р.: тези доп. - Миколаїв, 2010. - С. 99 - 100 (особистий внесок здобувача: запропоновано розглядати Одеський субрегіон як потенційний полюс зростання економіки всього регіону - 0,1 др.а.).

12. Парасюк І. Корупція. / І. Парасюк // Командор - Вісник державного службовця України. - К., Вид. УАДУ. - 1995. - № 3(3) - С. 27 (0,15 др. а.).

13. Парасюк І. Чи тільки процес реприватизації перешкоджає залученню інвестицій до українських міст? / І. Парасюк // Економічний радник українських міст. - 2005. - № 1. - С. 21 - 24. (0,3 др.а.).

14. Парасюк І. Львівська інтегрована система обробки інформації та муніципальна ГIС - проблеми становлення й впровадження / І. Парасюк, Е.Захарко / Вісник ГІС-Асоціації України. - 1999. - № 2. - С. 48-52. (особистий внесок здобувача: аналіз необхідності запровадження геоінформаційних систем в діяльності органів місцевого самоврядування України та досвід створення ГІС-систем у виконавчих органах Львівської міської ради - 0,4 др.а.).

15. Нормативно-правові акти Львівської міської ради, виконкому, міського голови: довідник // [ В.А. П'ятак, В.О. Васьків, І.Л. Парасюк. та ін.]. - Львів: Міжнародний центр перспективних досліджень, 1999. - 1189 с. (особистий внесок здобувача: розробка та аналіз актів місцевого самоврядування, що стосуються регулювання підприємницької діяльності на місцевому рівні - 7 др.а.).

16. Принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування: навчальний посібник / [ М. Пітцик, В. Черніков, І. Парасюк та ін.]. - К: Клевер, 2000. - 136 с. (особистий внесок здобувача: §6 Адміністративні кордони самоврядних територіальних одиниць, §7 Виконавчі органи місцевого самоврядування, §§9,11 (у співавторстві) -1,3 др.а.)

17. Парасюк І. Дорадчі комітети. Користь для влади і громади: навчальний посібник / М. Гументик, І. Парасюк, В. Романів. - Київ: RTI, 2003. - 24 с. (особистий внесок здобувача: описані теоретичні та практичні аспекти створення і функціонування дорадчих органів місцевого самоврядування, що підвищують конкурентоспроможність АТО - 0,8 др.а.).

18. Парасюк І. Громадські слухання. Користь спільного діалогу: навчальний посібник / М. Гументик, І. Парасюк, В. Романів - Київ: RTI, 2003. - 21 с. (особистий внесок здобувача: особливості організації та проведення громадських слухань органами місцевого самоврядування України - 0,4 др.а.)

19. Залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування: навчальний посібник. Ч. 3 / [І. Бураковський, В. Зайчикова, С. Максименко, І. Парасюк]; за ред. І. Бураковського . - К. : УНІСЕРВ, 2004 -- 80 с. - (Сер. "Упр. фінансами місцевого самоврядування"). (особистий внесок здобувача: теорія і деякі аспекти практики залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування. Част.1: §§ 2 - 9, §14 п.1 - 5, §§ 14.14 - 14.16 та Додаток №1 - 2,3 др.а.).

20. Місцеве самоврядування. / [А. Базилевич, Р. Брусак, І. Парасюк та ін.; за ред. А. Чемериса]. - Львів: Ліга-Прес, 2004. - Кн.2: Організація роботи міського голови. - 2004. - 1104 с. (особистий внесок здобувача: підрозділ 6.3, де автор викладає переваги інформатизації муніципальних структур, подає опис технологій, програмного забезпечення та матеріально-технічної бази органів місцевого самоврядування, підрозділ 6,6 (у співавторстві), де подається аналіз використання комп'ютерних технологій, і зокрема ГІС-систем, в роботі органів місцевого самоврядування на прикладі м. Львова, додатки до розділу 6 - 3,8 др.а.).

Анотація

Парасюк Ігор Львович. Стратегічне планування розвитку субрегіональних структур на основі мобілізації конкурентних переваг регіону (на прикладі Одеського субрегіону). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. - Одеса, 2011.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних, методичних та прикладних засад підвищення конкурентоспроможності субрегіональних структур на основі мобілізації конкурентних переваг регіону за допомогою стратегічного планування.

В роботі визначено чинники економічного розвитку субрегіональних структур та їх вплив на регіональну конкурентоспроможність. Розроблено пропозиції до Концепції адміністративно-територіального реформи в Україні щодо введення понять субрегіональних структур, базуючись на існуючій в ЄС системі NUTS. Досліджено теоретико-методологічні положення стратегічного планування місцевого розвитку на субрегіональному рівні. Розроблено методичний підхід до стратегічного планування субрегіонального розвитку, в основу якого покладено принципи горизонтального планування в умовах реалізації парадигми регіонального саморозвитку. На основі цього підходу розроблено комплексний план економічного розвитку Одеського субрегіону. Удосконалені принципи міжмуніципального співробітництва в рамках субрегіонального партнерства не лише між органами місцевої влади, але й бізнесу та громади.

Ключові слова: субрегіон, агломерація, стратегічний план економічного розвитку субрегіону, конкурентоспроможність субрегіону, конкурентні переваги субрегіону.

Аннотация

Парасюк Игорь Львович. Стратегическое планирование развития субрегиональных структур на основе мобилизации конкурентных преимуществ региона (на примере Одесского субрегиона). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - Развитие производительных сил и региональная экономика. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса, 2011.

Диссертационная работа посвящена разработке теоретических, методических и прикладных основ повышения конкурентоспособности субрегиональных структур на основе мобилизации конкурентных преимуществ региона с помощью стратегического планирования.

В работе исследованы и усовершенствованы понятия субрегиональных структур, а также рассмотрен мировой и украинский опыт их функционирования. Определены факторы экономического развития региональных и субрегиональных структур, которые повышают конкурентоспособность региона: кластеры; человеческий капитал; наличие сети предприятий; инновации и инновационные системы; управление и институциональный потенциал; отраслевая структура и типы предприятий; развитая инфраструктура («мягкая» и «твердая»); инвестиционная привлекательность; глобализация и прямые иностранные инвестиции; географическое положение и природные ресурсы; состояние окружающей среды; свободные земельные участки несельскохозяйственного назначения, которые оборудованы инфраструктурой.

Разработаны предложения к Концепции административно-территориальной реформы в Украине относительно введения понятий субрегиональных структур, базируясь на существующей в ЕС системе NUTS. Под субрегионом автором предложено понимать неотъемлемую часть территории региона, которая имеет определенные отличия от других частей его территории в географическом, экономическом и/или социальном смысле и отвечает европейской классификации NUTS. Агломерация, и даже мегаполис, могут быть субрегионом, но субрегион - это далеко не всегда агломерация или мегаполис. Субрегион - это не обязательно территория с высоким уровнем урбанизации. Например, Одесский субрегион является административной агломерацией, но субрегион Одесской области - Придунавье - не является агломерацией.

Исследованы теоретико-методологические положения стратегического планирования местного развития на субрегиональном уровне.

...