Особливості формування фінансового капіталу

Размещено на httр://www.аllbеst.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 330.142.23

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Особливості формування фінансового капіталу

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Пашко Михайло Миколайович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент Кондрашова-Діденко Валентина Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Циганов Сергій Андрійович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних фінансів

кандидат економічних наук, доцент Уманців Юрій Миколайович, Київський національний торговельно-економічний університет, доцент кафедри економічної теорії та конкурентної політики

Захист відбудеться 15 квітня 2011 року о 16⁰⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий « 14 » березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук А.Д. Залєвська-Шишак

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна глобальна економічна криза охопила банківську і фінансову сфери, призупинила діяльність кредитних ринків, зменшила інтенсивність міжнародної торгівлі, ввела світову економіку в рецесію. В результаті цього сукупні втрати вартості активів на початок 2009 р. оцінювалися в 50 трлн. дол. США, що еквівалентно за обсягом світовому ВВП.

Це зумовило необхідність всебічного аналізу змісту та чинників сучасної глобальної фінансово-економічної кризи. Серед багатоманітних чинників, які спричинили таку ситуацію в світовій економіці, найголовнішими вважають легку доступність кредитних грошей та недалекоглядну позичкову політику, яка сприяла створенню надмірної заборгованості домогосподарств через дешеві іпотечні кредити. У загостренні фінансової кризи особливу роль відіграли й неекономічні - соціокультурні - чинники, одним з яких є недовіра до владних структур і фінансових інститутів. Адже саме недовіра спонукала фізичних і юридичних осіб забирати свої депозити, що призвело до скорочення кредитів і прискорило розкручення спіралі економічної кризи.

Усе це засвідчує, що фінанси, фінансовий ринок і фінансовий капітал відіграють важливу роль у розвитку сучасної світової та вітчизняної економіки поряд з такими її чинниками, як природні, інтелектуальні та соціокультурні ресурси. Фінансовий капітал стимулює розвиток спекулятивних операцій, «квазіекономіки», тим самим підпорядковуючи господарську діяльність руху ціннісних показників, які мають переважно віртуальний характер. Ці процеси обумовлюють наукові проблеми, новизна і специфіка яких потребують виявлення сутності та структури фінансового капіталу, оскільки у науковій економічній літературі ще й дотепер немає єдиного підходу щодо формування і використання фінансового капіталу, та уточнення категорійно-поняттєвого апарату для характеристики реалій і динаміки сучасної фінансової системи загалом.

Наявний стан української економіки характеризується незавершеністю процесу формування фінансового капіталу, що потребує розробки певних концептуальних засад його розвитку. Врахування результатів таких досліджень у господарській діяльності сприятиме уникненню хаотичного руху потоків фінансових ресурсів і спрямуванню їх на інноваційно-інвестиційний розвиток країни. Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження та його структуру.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичні аспекти, пов'язані з формуванням капіталу, досліджували у своїх працях А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. Міль, А. Маршалл, Е. Бем-Баверк, І. Фішер, Р. Гільфердінг, В. Ленін, Дж. Кейнс, Дж. Хікс, Й. Шумпетер та інші. Ці праці складають теоретико-методологічні засади даного дослідження. Проте, підхід більшості їх авторів до формування капіталу був однобоким: прихильники теорії реального відсотка (К. Маркс, Дж. Міль, Е. Бем-Баверк) надавали домінуючої значущості відносинам реального капіталу, а представники грошової теорії відсотка (І. Фішер, Дж. Кейнс, Дж. Хікс) брали за основу відносини, що виникають на фінансовому ринку. Разом з тим, найбільший внесок у створення теорії фінансового капіталу здійснили Р. Гільфердінг та В. Ленін. Значних успіхів у дослідженні фінансового капіталу досягли й радянські вчені - В. Бовикін, В. Мотильов, В. Перло, Г. Солюс, Ю. Юданов та інші.

Зарубіжні вчені досліджують переважно форми існування фінансового капіталу - грошову (С. Брю, К. Макконел), фондову (У. Шарп, Г. Александер, Дж. Бейлі, Л. Гітман, М. Джонк, Р. Колб, С. Коттл, Р. Мюррей, Ф. Блок, Черг Ф. Лі), сукупність грошей і цінних паперів (Д. Бегг, Р. Дорнбуш, С. Фішер).

Вагомий внесок у розв'язання різноаспектної, складної та багаторівневої проблеми формування фінансового капіталу здійснили наші сучасники: українські вчені - Л. Алексеєнко, В. Базилевич, О. Барановський, Ю. Воробйов, В. Геєць, В. Грушко, П. Єщенко, Б. Кваснюк, М. Крупка, В. Кондрашова-Діденко, І. Лютий, В. Мандибура, С. Міщенко, П. Нікіфоров, Ю. Уманців, С. Циганов, А. Чухно, І. Школьник, С. Юрій та інші; а також російські дослідники - І. Беляєва, М. Ескіндаров, Т. Копилова, Л. Красавіна, В. Мусатов, Е. Уткін та інші.

Разом з тим, зважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених фінансовому капіталу чи окремим його аспектам, теоретична розробленість проблеми формування фінансового капіталу на сучасному етапі в нашій країні ще не відповідає вимогам як нинішньої теорії, так і практики соціально-економічних перетворень. Зокрема, недостатньо досліджена не лише проблема формування фінансового капіталу, але й методологічні положення, які напрацьовані західною економічною думкою і могли б використовуватись для розуміння тих процесів, які відбуваються сьогодні в фінансовому секторі України. Відсутність чіткого визначення поняття «фінансовий капітал», недостатня розробленість низки теоретичних і практичних аспектів специфічної ролі фінансового капіталу та особливостей його формування в сучасній українській економіці, а також виявлення ефективних форм і методів регулювання даного процесу визначили вибір теми дисертації, її цілі та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження пов'язана з комплексною темою наукових досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» № 06 БФ 040-01 (реєстраційний номер 0106U006542). Особистий внесок автора полягає в розробленні теоретико-методологічних основ та практичних аспектів розвитку фінансового ринку за умов інвертування економіки.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні сутності фінансового капіталу, його структури, особливостей формування та розробленні практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності його використання в інноваційно-інвестиційному розвитку національної економіки. Відповідно до поставленої мети були визначені і розв'язані такі головні завдання, як:

– проаналізувати погляди вітчизняних та іноземних учених на витоки і сутність фінансового капіталу;

– охарактеризувати структуру фінансового капіталу;

– виявити економіко-соціокультурні передумови формування фінансового капіталу;

– визначити та охарактеризувати особливості та закономірності взаємодії фінансового і реального капіталу у світовій та національній економіках;

– обґрунтувати значущість фінансового капіталу в інноваційно-інвестиційному розвитку національної економіки;

– розкрити спекулятивний характер фінансового капіталу і його негативний вплив на функціонування фондового ринку;

– визначити роль держави у формуванні фінансового капіталу;

– розробити рекомендації щодо вдосконалення формування і використання фінансового капіталу в Україні.

Об'єктом дослідження є система економічних відносин з приводу формування фінансового капіталу.

Предметом дослідження є особливості формування фінансового капіталу і його використання в інноваційно-інвестиційному розвитку світової та національної економік.

Методи дослідження. Для реалізації мети та завдань дисертації застосовано загальнонаукові і спеціальні методи: використано еволюційний підхід, методи наукової абстракції, компарації, системного аналізу і логічних узагальнень для розкриття сутності фінансового капіталу, передумов його формування і взаємодії з реальним капіталом (розділ 1); методи структурного та порівняльного аналізу, історичний та статистичний методи - для характеристики особливостей формування фінансового капіталу в Україні і визначення його ролі в інвестуванні інноваційного розвитку економіки країни (розділ 2); аналітико-синтетичний, порівняльний і статистичний методи - у вивченні сучасних тенденцій формування фінансового капіталу під впливом глобальних криз (п. 3.1) та головних шляхів державного регулювання формування фінансового капіталу в умовах посилення диспропорцій (п. 3.2).

Інформаційну базу дослідження становлять результати досліджень, викладені в працях вітчизняних та зарубіжних учених щодо проблем формування фінансового капіталу. Статистичною основою є дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та відповідних міжнародних і закордонних організацій, а також законодавчо-нормативні акти України та іноземних держав з питань фінансового ринку, опубліковані в періодичній пресі, спеціальних виданнях та розміщені в мережі Іntеrnеt.

Наукова новизна основних положень і одержаних автором результатів дослідження, що виносяться на захист, є такою:

вперше:

- визначено сутність категорії «фінансовий капітал» як системи економіко-соціокультурних відносин між суб'єктами економічної діяльності з приводу нагромадження і залучення ринкової вартості всіх ресурсів у вигляді грошових цінностей та ефективного їх використання в розвитку національної економіки з метою отримання матеріального, інтелектуального та соціального зиску;

- обґрунтовано, що передумовами формування фінансового капіталу є не тільки економічні, але й соціокультурні. Доведено, що економіко-соціокультурна модель механізму взаємодії цих передумов характеризує фінансовий капітал як цілісне багаторівневе утворення.

удосконалено:

- визначення економічних категорій «фінанси» і «фінансова система» через їх взаємозв'язок. Доведено, що поняття «фінанси» є сукупністю економічних відносин з приводу утворення, розподілу і використання грошових коштів державою й економічними суб'єктами; інструментом економічної політики, використання якого в межах існуючої фінансової системи інтегрує інституційні структури ринку та фінансові установи (організації), що унормовують поведінку економічних суб'єктів на фінансовому ринку щодо розподілу і перерозподілу національного багатства в певному економічному середовищі;

- структуру фінансового капіталу відповідно до різних рівнів господарювання, національної приналежності власників, форм власності та ресурсного наповнення, що зумовило виявлення таких особливостей фінансового капіталу, як: абсолютна мобільність, концентрація й монополізація, ієрархічність, висока ефективність та економічна активність.

набули подальший розвиток:

- дослідження існуючих причин та наслідків згортання реального сектору економіки на фоні розширення сфери послуг, у тому числі в шоу-бізнесі, ігорному бізнесі, кіноіндустрії, масовій культурі загалом. Обґрунтовано, що за умов глобалізації національних виробництв фіктивний капітал у вигляді «віртуальних грошей», деривативів та інших цінних паперів багаторазово перевищує величину оборотів реального капіталу і перетворюється на базову цінність та головний засіб функціонування сучасного ринку;

- методологія та методика використання економіко-математичної моделі оцінювання інституційної ефективності вітчизняного ринку цінних паперів. Доведено, що завдяки такій моделі можна визначати дієвість прийнятих державним регулятором заходів щодо формування та розвитку ринку цінних паперів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних положень і практичних рекомендацій, що можуть використовуватися в урядових програмах з підвищення ефективності формування фінансового капіталу в Україні, а також пов'язаних з ними заходах інвестиційної, промислової, бюджетної, науково-технічної, фінансової та зовнішньоекономічної політики.

Науково-практичні висновки та рекомендації щодо особливостей формування, державного регулювання і використання фінансового капіталу в Україні були апробовані Департаментом фінансово-економічного забезпечення промисловості Міністерства промислової політики України в процесі підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів, зокрема під час проведення Аналізу фінансово-економічних показників роботи галузей промисловості та проблем, що стримують розвиток промислового комплексу, а також при підготовці відповідних нормативно-правових актів (довідка № 01/4-2-1-1016 від 16.09.2009 р.).

Основні науково-практичні висновки та рекомендації стосовно механізму взаємодії фінансового і реального капіталу в сучасних умовах були апробовані і використані комунальними підприємствами та структурними підрозділами Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при розробці та впровадженні проекту «Єдиний центр інтелектуального управління дорожнім рухом на автошляхах м. Києва» в рамках Програми розвитку транспортного комплексу м. Києва на період до 2010 р., націленої на реалізацію рішення Київської міської ради від 31.01.2008 р. № 71/4543 «Про затвердження Міської цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (довідка № 063-7795 від 02.10.2009 р.).

Науково-практичні висновки та рекомендації щодо розвитку міжнародних тенденцій державного регулювання фінансового ринку були враховані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності. Запропоновані шляхи використання облігацій як одного з інструментів залучення інвестиційного капіталу для інноваційної діяльності підприємств у сучасних умовах знайшли практичне впровадження в роботі секретаріату Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності при розробці аналітичних і методичних матеріалів, а також у процесі опрацювання законопроектів відповідної тематики (довідка № 04-37/10-825 від 10.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним та самостійним науковим дослідженням, у якому здійснено узагальнення та запропоновано авторський підхід до розуміння сутності фінансового капіталу, особливостей його формування та використання для розвитку економіки. Наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки доповідались на 7 міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: на VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 28-29 березня 2008 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Страховий ринок України в умовах глобалізації: досвід та пріоритети розвитку» (м. Київ, 4-5 грудня 2008 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна: Економіка» (м. Київ, 23-26 березня 2009 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 27 березня 2009 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України в умовах світової економічної кризи» (м. Київ, 22-23 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації» (м. Київ, 5-6 листопада 2009 р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 26 березня 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 13 наукових працях загальним обсягом 6,1 д.а., з них: 11 статей - у наукових фахових виданнях (особисто автору належить 5,9 д.а.); 2 - за матеріалами конференцій (особисто автору належить 0,2 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 175 сторінках комп'ютерного тексту, що містять 2 таблиці та 18 рисунків. Робота містить 6 додатків. Список використаних джерел включає 215 найменувань.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету й головні завдання, об'єкт, предмет і теоретико-методологічні засади дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретико-методологічні основи дослідження фінансового капіталу» на основі аналізу наукових джерел дається авторське визначення фінансового капіталу, а також проводиться дослідження економіко-соціокультурних передумов його формування та взаємодії з реальним капіталом.

Досліджено два основоположні підходи до сутності фінансового капіталу, які сформувались наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.ст. Це теорія Р. Гільфердінга, згідно якої банківський капітал перетворювався на промисловий капітал і тим самим визначав появу фінансового капіталу, та теорія В. Леніна, де стверджувалось, що фінансовий капітал виникає в процесі об'єднання банківського і промислового капіталів і є якісно новою, відмінною формою існування капіталу. Основні розбіжності між поглядами Р. Гільфердінга та В. Леніна полягають, на нашу думку, в застосуванні різних підходів до дослідження формування фінансового капіталу тієї епохи. Перший аналізував економіку країни, яка базувалась на сильній банківській структурі, а тому вважав, що фінансовий капітал формується на основі банківського. Другий вивчав економіку, де переважали корпоративні витоки, а тому стверджував, що фінансовий капітал утворюється в результаті об'єднання промислового і банківського капіталів.

Проведене дослідження сутності фінансового капіталу через виявлення та обґрунтування впливу на його формування економіко-соціокультурних передумов дозволило дати авторське визначення фінансового капіталу як фінансового ресурсу, що за певних умов використання створює матеріальний і/або нематеріальний зиск. При цьому зміст фінансового капіталу конкретизується через сукупність економіко-соціокультурних відносин, в які вступають суб'єкти економічної діяльності з приводу нагромадження і залучення ринкової вартості всіх ресурсів у вигляді грошових цінностей та ефективного використання в розвитку національної економіки з метою отримання матеріального, інтелектуального чи соціального зиску.

Доведено, що співставлення грошової оцінки різних складових фінансового капіталу не означає, що для нього нехарактерна певна структура, функції і властивості. Структура фінансового капіталу визначається в залежності від ознак, покладених в основу класифікації. Такими ознаками є національна приналежність власників, форми власності, рівні та форми функціонування фінансового капіталу, правові норми його використання. Функціями фінансового капіталу є відтворювальна, розподільча, контролююча. До властивостей фінансового капіталу належать: абсолютна мобільність, концентрація й монополізація, ієрархічність, ефективність та економічна активність.

Обґрунтовано, що передумовами формування фінансового капіталу є економічні, соціальні та культурні. Економіко-соціокультурна модель механізму взаємодії цих передумов характеризує фінансовий капітал як цілісне багаторівневе утворення, що поєднує в собі технологічні, соціальні і культурні елементи за допомогою вироблених та прийнятих економічними суб'єктами цінностей, традицій і переконань, які мають загально-цивілізаційний характер, незалежні від часу і національно-культурних особливостей різних країн та народів. Економічна реальність у такій моделі має три взаємозалежних рівні (технологічний, соціальний і культурний), які сприяють формуванню та ефективному використанню фінансового капіталу: технологічний забезпечує створення матеріальної форми фінансового капіталу; соціальний - спосіб взаємовідносин економічних суб'єктів; культурний мобілізує, розвиває духовні властивості економічних суб'єктів, що стимулюють їхню діяльність та формують економічну свідомість.

Аргументовано, що фінансовий капітал нерозривно пов'язаний з фінансовим ринком. Сучасний фінансовий ринок - це найбільш точний і швидкодіючий механізм переливання капіталів порівняно з іншими формами інвестиційних ринків. Мобільність фінансового капіталу може сприяти «відриву», відокремленню фінансового сектору від реального, через що дисфункціональність економічного розвитку країни набуває максимального значення, відображаючи набування фінансовим сектором самодостатності та спекулятивності. фінансовий капітал фондовий національний

Дисертантом досліджено взаємозв'язок фінансового і реального секторів економіки. З'ясовано, що стосовно взаємозв'язку фінансового ринку і економічного зростання варто говорити про так званий зв'язок за Гренжером (Grаngеr-саusаlіtу) - економетричну концепцію, згідно якої причинно-наслідковий зв'язок між величинами Х і У вважається встановленим, якщо одна з них (наприклад, Х) суттєво допомагає пояснити динаміку іншої (У), однак остання (У) не вносить значний вклад у прогноз Х.

У другому розділі дисертаційної роботи «Головні напрямки формування фінансового капіталу в Україні» здійснено порівняння механізму формування фінансового капіталу в Україні та економічно розвинених країнах світу. На основі дослідження національної економіки виявлено та охарактеризовано етапи формування вітчизняного фінансового капіталу. Визначено місце і роль останнього в інноваційно-інвестиційному розвитку економіки країни.

Дисертантом встановлено, що на відміну від розвинених країн, де фінансовий капітал є результатом тривалого еволюційного розвитку капіталу в цілому, наслідком послідовних змін у економіці і соціальних відносинах, український фінансовий капітал сформувався за досить короткий період часу (під час приватизації), набув рис олігархічності (зрощенності з владою). Такий капітал монополізував експортно орієнтовану частину економіки країни і виріс на ренті й тіньових доходах практично в умовах відсутності конкуренції, що суттєво позначилось на характері його розвитку.

Обґрунтовано, що соціальною основою виникнення українського фінансового капіталу є не приватна власність, а акціонерна, яка виникає в процесі роздержавлення, і частково приватна власність, яка нараховує менше двох десятків років свого існування. Крім того, особливість вітчизняного фінансового капіталу полягає в тому, що він слугує не стільки мобілізації розрізнених капіталів, скільки формуванню та збільшенню порівняно невеликих капіталів, що об'єдналися.

Визначено головні спільні і відмінні риси українського та іноземного фінансового капіталу. До спільних рис належать створення умов вигідного розміщення капіталу, прагнення до участі в державному управлінні, застосування «системи участі», а до відмінних - форми існування, зв'язок з розвитком фондових бірж та прискоренням науково-технічного прогресу.

У дисертаційній роботі досліджено чотири формоутворювальні чинники фінансового капіталу, який виник у структурі української економіки: 1) високий рівень інвестиційних ризиків, що обмежив приплив іноземного капіталу в країну; 2) відсутність розвинутого ринкового середовища і наявність старої владної еліти в країні; 3) здійснення «первісного нагромадження капіталу» в умовах глибокої економічної кризи; 4) здійснення «первісного нагромадження капіталу» в умовах слабкого державного контролю за підприємницькою діяльністю.

Доведено, що в умовах глобалізування національних виробництв головним чинником підвищення конкурентоспроможності підприємств, а відтак і національної економіки, є використання інновацій. Успіх інноваційної діяльності залежить переважно від ресурсного забезпечення, зокрема від інвестиційного.

Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств (рис. 1) дозволив стверджувати, що найефективнішим фінансовим джерелом економічного зростання в Україні може стати акумулювання тимчасово вільних грошових коштів на ринку цінних паперів, на якому найвагоміше місце слід відвести облігаційним позикам.

Рис. 1. Джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств

Джерело: Складено автором самостійно

Автором аргументовано, що важливими умовами успішного залучення інвестицій у реальний сектор економіки є підвищення ефективності національного ринку цінних паперів і, в першу чергу, його інституційної ефективності, яка залежить від рівня розвитку та можливостей його інститутів.

Здійснено апробацію економіко-математичної моделі оцінки інституційної ефективності вітчизняного ринку цінних паперів як комплексного відображення кінцевих результатів використання фінансових ресурсів інвесторів для задоволення потреб усіх учасників зазначеного ринку. Обґрунтовано, що для підвищення ефективності національного ринку цінних паперів слід враховувати світовий досвід інтеграції професійних учасників даного ринку як на національному, так і на міжнародному рівнях.

За результатами дослідження встановлено, що в умовах фінансової глобалізації процес формування фінансового капіталу в Україні проходить у формі об'єднання в фінансово-промислові групи (ФПГ).

Аргументовано, що під впливом фінансової глобалізації українські ФПГ поступово набувають рис транснаціональних компаній, хоча процеси їх реальної транснаціоналізації знаходяться на початковій стадії розвитку.

Доведено, що лідерами глобалізації в Україні є банки, а українська економіка для транснаціонального фінансового капіталу постає привабливою в довгостроковій перспективі. Це дає підстави прогнозувати подальше зростання іноземної присутності в фінансовому секторі України.

Проведений аналіз стану фінансового сектору України дозволив визначити основні тенденції, які проявляються в консолідації капіталів і універсалізації та комплексності фінансових послуг. Обґрунтовано, що до об'єднань вдаватимуться іноземні групи, прагнучи збільшити частку на ринку, та дрібні банки і страхові компанії, які не мають чіткої стратегії нішової спеціалізації. Об'єднанню сприятиме також підвищення вимог до розміру статутного капіталу і посилення конкуренції.

У третьому розділі дисертаційної роботи «Сучасні тенденції в розвитку фінансового капіталу» досліджено основні тенденції сучасного фінансового капіталу. Доведено, що інтеграція банківського і промислового капіталу як постійно діюча закономірність, що відображає об'єктивні тенденції виробництва й капіталу, визначається постійним зростанням останнього, охопленням нових сфер діяльності і концентрації.

Встановлено, що в процесі свого розвитку фінансовий капітал зазнає структурних перетворень, які спричиняються змінами в умовах господарювання на рівні світової економіки та загостренням конкуренції в усіх сферах господарської діяльності. Це, в свою чергу, обумовило інтерес до пошуку нових джерел забезпечення конкурентоспроможності корпорацій на світовому ринку, визначивши сучасні тенденції як фінансового капіталу, так і фінансових ринків (рис. 2).

Рис. 2. Сучасні тенденції світового фінансового ринку

Джерело: Складено автором самостійно

Найважливішими з представлених на рис. 2 сучасних тенденцій світового фінансового ринку є інтеграція його інфраструктур та розвиток фінансових операцій, здатних знизити ризики. Традиційні фінансові інструменти були доповнені новими видами цінних паперів і зобов'язань - деривативами, які відкрили можливості для широкомасштабних спекуляцій, прискорюючи відокремлювання фінансового сектора від реального. Тому застосування деривативів найчастіше називають основним чинником дестабілізації фінансового ринку.

Посилення процесів фінансової глобалізації, яка охопила сферу фінансових відносин і впливає на формування міжнародних фінансових ринків, стратегії глобальних фінансових корпорацій, обумовило взаємозалежність та вплив світових фінансових центрів на фінансові системи різних країн.

На основі аналізу сучасних трансформаційних процесів на фінансовому ринку встановлено, що дані перетворення є причиною, з одного боку, численних економічних переваг (стимулювання вільного руху капіталів, збільшення обсягу інвестицій тощо), а з іншого - нових загроз для економічної безпеки, нестабільності фінансових ринків та масштабного поширення кризових явищ у світовій економіці. В цілому зазначені процеси поглиблюють нестабільність національних економічних систем та їхню залежність від загальносвітового ринку фінансового капіталу.

Доведено, що в сучасних умовах посилення диспропорцій фінансовий ринок не відповідає потребам розвитку економіки без періодичного укріплення інституційної бази. При цьому особливо гостро дана проблема постає в країнах, що розвиваються, оскільки їм властиві недостатній розвиток фінансового ринку і відсутність ефективної правової та інформаційної інфраструктури.

Аналіз організаційно-економічного механізму регулювання фінансового ринку уможливив виявлення двох головних його моделей - секторально-інституціональної (регулювання здійснюється різними органами управління диференційовано за групами фінансових інститутів) і функціонально-цільової (функції встановлення норм, напрямків розвитку ринку, контролю, нагляду й захисту прав інвесторів здійснюються різними органами управління). Остання вважається найефективнішою моделлю в умовах посилення диспропорцій.

Обґрунтовано, що державне регулювання фінансового ринку - це постійний пошук компромісу між слабкою інституціональною базою і надмірним регулюванням фінансової діяльності. Для створення ефективного фінансового ринку, який би мав належний рівень глибини та інклюзивності, необхідно ретельно скоординувати між собою заходи, які враховуватимуть макроекономічну і політичну ситуацію, різноманітні релігійно-етнічні особливості та високий рівень суспільного консенсусу стосовно даних заходів.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до розв'язання науково-практичної задачі щодо особливостей формування фінансового капіталу. Результати авторських досліджень сутності, структури та особливостей формування фінансового капіталу, а також практичні рекомендації щодо ефективності його використання в інноваційно-інвестиційному розвитку національної економіки дозволили сформулювати такі загальні висновки:

1. Доведено, що передумовами формування фінансового капіталу є не лише економічні, але й культурні та соціальні. Це дозволило визначити останній як фінансовий ресурс, що за певних умов використання створює матеріальний і/або нематеріальний зиск, і як сукупність економіко-соціокультурних відносин між суб'єктами економічної діяльності з приводу нагромадження і залучення ринкової вартості всіх ресурсів у вигляді грошових цінностей та ефективного використання в розвитку національної економіки з метою отримання зиску - матеріального, нематеріального (інтелектуального, соціального).

2. Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку світової фінансової системи однією з головних проблем економіки будь-якої країни є використання ефективних методів залучення фінансових ресурсів. Даний процес залежить від особливостей змісту і структури фінансового капіталу, а також від економіко-соціокультурних передумов його виникнення, які суттєво впливають на формування останнього в залежності від специфіки розвитку економіки конкретної країни в певний історичний період. У той же час об'єктивними економічними передумовами формування фінансового капіталу постають: необхідність забезпечення безперервності і ефективності процесу відтворення; узгодження економічних інтересів промисловців і банкірів у збільшенні авансованого ними капіталу; об'єктивний процес концентрації капіталу і виробництва, утворення акціонерних товариств і монополій у виробничій, банківській, торгівельній та інших сферах.

3. Існуючі тенденції фінансового капіталу проявляються в посиленні зрощення різних форм капіталу, що обумовлено необхідністю підвищення конкурентоспроможності господарських структур в умовах посилення конкуренції на світових ринках, а також ускладненням організаційних форм його функціонування, спричинених інноваційним і глобалізаційним характером економічного розвитку та застосуванням системи планування. Аргументовано, що нові умови господарювання зумовили зміни в структурі фінансового капіталу: нині джерелом грошової складової фінансового капіталу постає не лише банківський капітал, а й капітал пенсійних, інвестиційних, венчурних, лізингових та інших фондів.

4. Дисертантом доведено, що фінансовий капітал в процесі свого формування і розвитку схильний до невпинної територіальної експансії. Виникнувши і розвинувшись у країнах з ринковою економікою, фінансовий капітал шукає свого застосування за межами цих країн, що проявляється в формуванні глобальних фінансових ринків, глобальних фінансових стратегіях корпорацій, а також у глобальних фінансових кризах. Тому фінансовий капітал сам впливає на процес глобалізації і підпорядковує його тим початковим економічним умовам, завдяки яким він колись сформувався.

5. Аргументовано, що сучасні процеси глобалізації, концентрації та інтеграції видозмінюють структуру фінансового капіталу і надають йому явно виражених рис фіктивного капіталу. Сьогодні вплив фінансової глобалізації на формування і розвиток фінансового капіталу є безумовним. Зокрема, якщо конкуренція була однією з головних причин виникнення фінансового капіталу, то на сучасному етапі вона залишається основною силою, яка зумовлює його розвиток. Підвищення ролі інформації в сучасному світі, науково-технічний прогрес, соціальні проблеми суспільства - все це впливає на фінансовий капітал, видозмінює його.

6. Доведено, що основою формування вітчизняного фінансового капіталу стала сильна промислова структура, всі процеси в якій регулювались державою, а становлення ринкових відносин відбувалось директивно, на основі законодавчих норм, актів і законів. З початком приватизації, виникнення комерційних банків і формуванням фондового ринку державне регулювання все більше витіснялось ринковими механізмами, що стало поштовхом до виникнення і формування фінансового капіталу. Разом з тим, процеси приватизації і лібералізації цін зумовили зміни у фінансовій сфері України, що спричинило виникнення кризових явищ, які розпочались на фондовому ринку, а згодом охопили і всю економіку.

7. Аргументовано, що український ринок цінних паперів сьогодні є відособленою частиною економіки, інтереси і діяльність якої не пов'язані з функціонуванням галузей, зайнятих виробництвом товарів і послуг. Вітчизняний ринок цінних паперів не забезпечує ефективного розподілу і перерозподілу інвестиційних ресурсів, що нівелює можливість використання ринку цінних паперів як ефективного джерела фінансування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. У той же час, найефективнішим фінансовим інструментом на даному етапі розвитку українського ринку цінних паперів є корпоративні облігації.

8. Обґрунтовано, що процеси, які відбуваються у фінансовому і реальному секторах вітчизняної економіки та нерозривно пов'язані з функціонуванням фінансового капіталу, не створюють ефективних умов для залучення довгострокових фінансових вкладень у реальний сектор економіки. Це зумовлено надмірною спрямованістю економічних суб'єктів на використання спекулятивних фінансових інструментів, а також інституціональною невідповідністю реального сектору ринку цінних паперів України, у результаті чого ринок цінних паперів як механізм залучення капіталу не повністю виконує покладених на нього функцій.

9. Аргументовано, що вітчизняний фінансовий капітал відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності розвитку економіки України. Проникнення фінансово-промислових груп у стратегічні та інфраструктурні галузі стає необхідною умовою підтримки економічного зростання в країні. Доведено, що наявність фінансового капіталу в національній економіці забезпечує посилення інвестиційних процесів, які активно «цивілізуються» і, тим самим, сприяють впровадженню західних стандартів ведення бізнесу в українське підприємницьке середовище.

10. У результаті аналізу сучасних тенденцій світової фінансової системи запропоновано практичні рекомендації щодо розробки стратегій державного втручання в діяльність фінансового механізму з метою ефективного формування фінансового капіталу. Дане втручання має спрямовуватись на розбудову фінансового ринку з ефективним фондовим ринком, оскільки лише за таких умов уможливлюватиметься залучення та утримання в господарській системі інвестиційного капіталу як джерела фінансування інноваційних проектів, що складають основу нових техніко-економічних укладів і визначають довгострокову конкурентоспроможність національної економіки на світових ринках.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пашко М. М. Роль фінансового капіталу у формуванні конкурентоспроможності національної економіки / М. М. Пашко // Науковий вісник Чернівецького національного університету : зб. наук. праць. Серія «Економіка». - 2008. - Вип. 368-369. - С. 180-183 (0,5 д.а.).

2. Пашко М. М. Фінансування інноваційної діяльності в Україні / М. М. Пашко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 9 (88). - С. 74-79 (0,7 д.а.).

3. Пашко М. М. Роль комерційного банку у структурі фінансово-промислової групи / М. М. Пашко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 11 (90). - С. 101-105 (0,6 д.а.).

4. Пашко М. М. Особливості венчурного інвестування / М. М. Пашко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 12 (91). - С. 75-79 (0,6 д.а.).

5. Пашко М. М. Формування і розвиток фінансового капіталу / М. М. Пашко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2009. -
Вип. 2 (93). - С. 78-81 (0,5 д.а.).

6. Пашко М. М. Посилення позицій фінансового капіталу в економічній системі ринку / М. М. Пашко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 3 (94). - С. 23-27 (0,6 д.а.).

7. Пашко М. М. Конкурентні переваги й формування капіталів корпорації / М. М. Пашко // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 19. - С. 198-202 (0,5 д.а.).

8. Пашко М. М. Тенденції розвитку світового ринку фінансових послуг / М. М. Пашко // Агросвіт. - 2010. - № 2. - С. 49-52 (0,5 д.а.).

9. Пашко М. М. Фінансовий капітал: сутність та фактори сучасного розвитку / М. М. Пашко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 2. - С. 53-55 (0,5 д.а.).

10. Кондрашова-Діденко В. І. Особливості формування фінансово-промислового капіталу в Україні / В. І. Кондрашова-Діденко, М. М. Пашко // Економіка та держава. - 2010. - № 2. - С. 21-23. (Автору належить думка про те, що підвищенню ефективності інвестицій, які б дали віддачу в максимально короткий термін і подолали спад у національній економіці, допоможе стимулювання створення фінансово-промислових груп; 0,3 д.а.).

11. Пашко М. М. Особливості формування фінансового ринку як форми руху фінансового капіталу [Електронний ресурс] / М. М. Пашко // Ефективна економіка. - 2010. - № 9. - Режим доступу: httр://есоnоmу.nауkа.соm.uа/іndех.рhр?ореrаtіоn= 1&ііd=329 (0,6 д.а.).

За матеріалами конференцій:

12. Пашко М. М. Фінансовий капітал як системоутворюючий фактор конкурентоспроможності національної економіки / М. Пашко // Шевченківська весна: Економіка : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів та молодих вчених / за заг. ред. В. Д. Базилевича.- К. : Сталь, 2009. - Вип. VІІ. - С. 198-202 (0,1 д.а.).

13. Пашко М. М. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку України / М. Пашко // Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених, аспірантів та студ. - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009. - С. 61-63 (0,1 д.а.).

Анотація

Пашко М. М. Особливості формування фінансового капіталу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Використання аналітико-синтетичного методу дослідження сутності понять «фінанси» і «капітал» та аналіз передумов формування фінансового капіталу дозволили дати визначення останнього як фінансового ресурсу, що за певних умов використання створює матеріальний і/або нематеріальний зиск, і як сукупності економіко-соціокультурних відносин між суб'єктами економічної діяльності з приводу нагромадження і залучення ринкової вартості всіх ресурсів у вигляді грошових цінностей та ефективного використання в розвитку національної економіки з метою отримання зиску - матеріального, нематеріального (інтелектуального, соціального).

Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку українського ринку цінних паперів найефективнішим фінансовим інструментом по залученню фінансових коштів є корпоративні облігації.

Доведено, що особливістю сучасного етапу розвитку фінансового капіталу є домінування його фіктивної складової, яка акумулюється на фондовому ринку у вигляді цінних паперів, «віртуальних» грошей, які через фіктивні оцінки багатства у вигляді капіталізації сформували трансмісійний механізм перерозподілу багатства на користь їхніх власників.

Ключові слова: фінанси, капітал, фінансовий капітал, фінансовий ринок, фондовий ринок.

Аннотация

Пашко М. Н. Особенности формирования финансового капитала. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации анализируются и обобщаются научные подходы к определению понятия «финансовый капитал», а также проводится исследование предпосылок его формирования и взаимодействия с реальным капиталом. Раскрыто и проанализировано структуру, функции и характеристики финансового капитала.

Исследовано два основополагающих подхода к сущности финансового капитала, которые сформировались в конце ХІХ - в начале ХХ вв. Это теория Р. Гильфердинга, согласно которой банковский капитал преобразовывался в промышленный капитал и тем самым определял возникновение финансового капитала, и теория В. Ленина, где утверждалось, что финансовый капитал возникает в процессе объединения банковского и промышленного капиталов и представляет собой качественно новую форму существования капитала.

Основное различие между взглядами Р. Гильфердинга и В. Ленина состоит в исследовании разных способов формирования финансового капитала той эпохи. Первый исследовал экономику страны базировавшуюся на сильной банковской структуре, поэтому считал, что финансовый капитал формируется на основе банковского капитала. Второй анализировал экономику, где доминировали корпоративные начала, поэтому утверждал, что финансовый капитал возникает в результате объединения промышленного и банковского капиталов.

Применение аналитико-синтетического подхода к исследованию понятий «финансы» и «капитал», а также анализ существующих взглядов на предпосылки формирования финансового капитала позволили дать авторское определение последнего как финансового ресурса, который при определенных условиях использования создает материальную и/или нематериальную выгоду, и как совокупности экономико-социокультурных отношений по поводу накопления и привлечения рыночной стоимости всех ресурсов в виде денежных ценностей и эффективного использования в развитии национальной экономики с целью получения выгоды - материальной, нематериальной (интеллектуальной, социальной).

Анализ отечественного и зарубежного опыта формирования финансового капитала свидетельствует о длительной истории и различных экономико-социокультурных предпосылках данного процесса. Установлено, что в отличие от развитых стран, где финансовый капитал является результатом продолжительного эволюционного развития капитала в целом, последовательных изменений в экономике и социальных отношениях, украинский финансовый капитал возник в течение короткого промежутка времени в процессе приватизации и в условиях практически полного отсутствия конкуренции, что повлияло на характер его развития.