Кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дисертації. В умовах активізування підприємництва, зважаючи на загострення конкуренції і недостатнє фінансування інноваційного розвитку суб'єктів господарювання в Україні, одним із найважливіших шляхів прискорення креативних пошуків та впровадження нововведень є формування кооперативних утворень. На засадах акумулювання венчурних ресурсів кооперативні утворення здатні примножити наявний інноваційний потенціал і досягнути позитивних змін у інноваційному розвитку. У США, Франції, Японії, Італії та інших економічно розвинутих країнах кооперування у сфері інноваційної діяльності набуло різноманітних форм. Воно забезпечує конкурентоспроможність інноваційно активних підприємств на світових ринках. В Україні існує проблема досягнення позитивного впливу кооперування на рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні напрацювання в теорії та практиці кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, є частина питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій. До них слід віднести: особливості оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в процесі кооперування; способи ідентифікування наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку; встановлення етапів технології формування і реалізації стратегій кооперування, а також вироблення управлінських рішень у процесі інноваційного розвитку тощо. Досі відсутні теоретичні положення і методико-прикладні рекомендації щодо удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку. Значною мірою суперечності виникають при формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії кооперування підприємств у процесі інноваційного розвитку. Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних положень щодо удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій з удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

Завданнями роботи є:

- уточнити сутність поняття «інноваційний розвиток», «система інноваційного розвитку машинобудівного підприємства», а також класифікації видів і форм кооперування;

- запропонувати методи оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку;

- розробити метод ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку;

- удосконалити метод оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

- ідентифікувати етапи технології формування і реалізації стратегій кооперування машинобудівних підприємств, а також вироблення управлінських рішень у процесі інноваційного розвитку;

- розробити метод оцінювання наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

1. Теорія і практика кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку

Розкрито сутність і види кооперування, відображено його місце у процесі інноваційного розвитку підприємств, ідентифіковано принципи побудови кооперативних відносин між суб'єктами кооперування.

У світовій практиці склалось кілька підходів до інноваційного розвитку організацій: перший - створення в межах підприємств науково-дослідних підрозділів, в число яких входять наукові лабораторії, експериментальні або випробувальні виробничі цехи тощо; другий - створення інноваційних структур (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори тощо), які є територіально локалізованими утвореннями, що мають сприятливі економічні та адміністративні умови для розвитку венчурної діяльності; третій - створення кооперативних формувань, які поєднують свій науковий, виробничий і фінансовий потенціали для розробки і впровадження інновацій; четвертий - комбінований. На сьогодні більшість систем ІР підприємств є комбінованими. Найбільш перспективним і перевіреним на практиці є розвиток інноваційної діяльності, який передбачає кооперування фінансових і наукових організацій у формі технопарків і технополісів на етапі проведення фундаментальних і прикладних досліджень, а також фінансових, виробничих і наукових установ у формі створення виробничих кластерів, синдикативних венчурних організацій на етапі комерціалізації інновацій.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що незалежно від форм і видів кооперування воно передбачає об'єднання управлінських, виробничих, інноваційних та інших можливостей суб'єктів кооперування задля отримання одного або декількох ефектів економічного, соціального, технологічного або іншого характеру. Форми і види кооперування значною мірою визначають його наслідки для суб'єктів кооперування. До форм кооперування належать: кооперування на засадах поєднання наукових, виробничих, комерційних та інших інтересів фізичних і юридичних осіб (корпорація); кооперування на засадах створення об'єднань підприємств (концерн; асоціація; конгломерат; холдинг тощо); кооперування на засадах розмежування прав власності і прав користування активами (лізинг; франчайзинг; венчур). Щодо способів кооперування, то асоціації, картелі, кластери, пули, синдикати, стратегічні альянси, франчайзингові системи, конгломерати, чисті холдинги формуються шляхом підписання договорів. На підставі формування статуту виникають корпорації, концерни, консорціуми і кооперативи. Своєю чергою, внаслідок стихійного кооперування виникають змішані холдинги. Ці форми і види кооперування, як правило, призводять до поглинання або злиття одних суб'єктів кооперування іншими. Фахівці стверджують, що в Україні близько 3000 машинобудівних підприємств є суб'єктами кооперування і входять у виробничі, науково-виробничі і фінансово-виробничі об'єднання. Серед них необхідно виділити УкрДНТЦ «Енергосталь», який виник внаслідок злиття інститутів НДПІ «Енергосталь» та УкрНДПКТІ «Металургмаш», ВАТ «Азовмаш», яке включає ВАТ «Азовобщемаш», ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» і ВАТ «ГСКТІ», а також такі кооперативні формування, як АТ «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон»», Дніпропетровське виробниче об'єднання «Дніпромашина», ВАТ «Виробниче об'єднання «Новокраматорський машинобудівний завод»», Красилівське виробниче об'єднання «Пищемаш», Холдингова компанія ВАТ «АвтоКрАЗ», Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», ВАТ «Морський індустріальний комплекс», ВАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал»» тощо. У табл. 1 наведено показники окремих досліджуваних кооперативних формувань, які мають місце у вітчизняному машинобудуванні.

Таблиця 1. Показники досліджуваних кооперативних формувань станом на 1.01.2010 р., тис. грн.

Кооперативні формування	Чистий валовий дохід	Чистий прибуток	Активи
ВАТ «Сумське машинобудівне об'єднання імені М.В.Фрунзе»	3308,280	403,254	3710,597
ДХК ВАТ «Луганськвуглеремонт»	15,379	4,799	24,572
ВАТ «ОВО «Холодмаш»»	3,135	0,938	22,991
ВАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал»»	72,372	1,646	95,364
ЗАТ «НВО «Термоприлад»»	14,479	0,962	6,832
Холдингова компанія ВАТ «АвтоКрАЗ»	297,205	30,942	5637,837
ДАХК ВАТ «Артем»	662,786	25,01	886,351
ВАТ «Морський індустріальний комплекс»	32,459	1,264	28,862

Обробка експертних даних керівників різних рівнів управління на предмет впливу кооперування досліджуваних підприємств на показники, які характеризують їхній ІР, показало, що протягом останніх п'яти років у ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад»» частка інноваційного устаткування у загальній сукупності використовуваного устаткування становила близько 22%, ВАТ «Сумське машинобудівне об'єднання імені М.В.Фрунзе» і Холдинговій компанії ВАТ «АвтоКрАЗ» - 36%, Державній акціонерній холдинговій компанії ВАТ «Артем» - 39%, Державній холдинговій компанії ВАТ «Луганськвуглеремонт», ВАТ «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш»», ВАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал»» і ВАТ «Морський індустріальний комплекс» - 44%. Рівень інтелектуаломісткості продукції підприємств коливався в досліджуваній сукупності підприємств від 37 до 68%. Частка інноваційної продукції у загальному обсязі продукції, яка вироблялась, становила у ВАТ «Сумське машинобудівне об'єднання імені М.В.Фрунзе» - 24%, Державній холдинговій компанії ВАТ «Луганськвуглеремонт» - 42%, ВАТ «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш»» - 16%, ВАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал»» - 57%, ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад»» - 62%, Холдинговій компанії ВАТ «АвтоКрАЗ» - 18%, Державній акціонерній холдинговій компанії ВАТ «Артем» - 36%, ВАТ «Морський індустріальний комплекс» - 27%. Високі значення вищенаведених показників є підставою для того, щоб визнати позитивний вплив процесів кооперування машинобудівних підприємств на рівень їхнього ІР.

Для досліджуваних кооперативних формувань характерним є те, що в їхніх системах управління створено локальні системи ІР. Система ІР - це одна з підсистем управління, завданням якої є формування інноваційного потенціалу і його практичне застосування на засадах активізування креативних пошуків працівників, впровадження сучасних технологій, розроблення нетрадиційних шляхів розв'язання виробничо-господарських проблем, покращання властивостей існуючої і створення нової продукції. Місце кооперування в процесі використання систем ІР визначається можливостями, які воно може забезпечити, і завданнями, які кооперування в стані виконати. З позиції процесійного підходу на етапі проведення фундаментальних і прикладних досліджень кооперативні формування, учасниками яких є фінансові організації і наукові установи, мають широкі можливості з фінансування розроблення різнопланових альтернативних ідей та доведення їх до рівня дослідного взірця продукту або технології. На етапі комерціалізації інновацій, зокрема під час організування виробництва продукту або технології, а також їхнього удосконалення та модифікації, науково-виробниче і фінансове кооперування дозволяють максимально скоротити темпи окупності інвестованих в інновації коштів, а також максимально продовжити життєвий цикл інновацій за рахунок постійної роботи над їхнім покращанням, розширенням мереж розповсюдження інновації, активного рекламування функціональних, якісних і вартісних переваг інновації. Умовою отримання взаємних вигод суб'єктів кооперування від інноваційної діяльності є адекватність відносин власності в процесі ІР.

Враховуючи те, що кожен із суб'єктів кооперування має індивідуальні пріоритети і керується власними цілями і можливостями з їхньої реалізації при формуванні управлінських рішень, то під час побудови кооперативних відносин у процесі ІР важливим завданням є дотримуватись певних принципів, які дозволять уникати конфліктів у середині кооперативних формувань і обирати найбільш раціональні способи реалізації встановлених цілей. До них належать принципи: узгодженості цілей і способів їхньої реалізації; оптимізації ресурсного забезпечення ІР; забезпечення приросту інноваційного потенціалу; підвищення рівня трансферних можливостей суб'єктів кооперування; покращання інвестиційної привабливості суб'єктів кооперування; фінансової стійкості; зростання рівня якості машинобудівної продукції; патентної чистоти інновацій. Принципи побудови кооперативних відносин у процесі ІР взаємопов'язані між собою. Врахування цих зв'язків суб'єктами управління кооперативних формувань сприяє: системності у плануванні ІР; уникненню дублювання і суперечливості ухвалених управлінських рішень; підвищенню рівня трансферного потенціалу ІР суб'єктів кооперування; набуттю професіоналізму і диференційованості підходів у формуванні ресурсів, необхідних для ІР учасників кооперативних формувань, а також методів управління їхніми активами; зведенню до мінімуму ризику втрат через низьку якість технологічних процесів і готової продукції суб'єктів кооперування; уникненню конфліктів усередині кооперативного формування на предмет вкладу учасників у створення його балансової і ринкової вартостей, а також на предмет розподілу прав щодо участі в прибутках кооперативного формування тощо.

2. Оцінювання кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку

Присвячено оцінюванню ефективності кооперування, виявленню резервів її підвищення, а також факторам, які впливають на ефективність кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР.

Під час формування і функціонування кооперативних утворень в системах ІР підприємств актуальним завданням суб'єктів кооперування є перманентне оцінювання їхньої ефективності. В залежності від інформаційних потреб суб'єктів кооперування оцінювання його ефективності може здійснюватись на засадах кількісного, поведінкового або маркетингового підходів. Інформація, отримана внаслідок застосування кількісного підходу, є підставою для ухвалення управлінських рішень щодо управління витратами суб'єктів кооперування, активами, фондами фінансових ресурсів, сформованими інвестиційними портфелями, дебіторською і кредиторською заборгованостями, програмами реалізації інновацій, конкурентною позицією, вартістю прав власності на інноваційні продукти і технології, на які отримано охоронні документи тощо.

Якщо такі варіанти виникають, то суб'єкти кооперування повинні проаналізувати додаткові параметри, які характеризують досліджуваний об'єкт, зокрема доцільно врахувати те, на скільки саме змінились значення обчислених показників, що стало причиною таких змін, на якому етапі перебувають реалізовувані інноваційні проекти, в якій фазі життєвого циклу знаходяться використовувані технології і пропонована інноваційна продукція тощо.

Інформація, отримана в результаті застосування цього підходу, дає підґрунтя для формування і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з організаційними змінами, що націлені на удосконалення використовуваної системи мотивування суб'єктів кооперування, усунення конфліктів у формальних і неформальних групах, покращення умов для саморозвитку і самовираження працівників, посилення трудової дисципліни тощо.

Маркетинговий підхід в оцінюванні ефективності кооперування підприємств у процесі ІР базується на дослідженні таких параметрів, як попит на інноваційну продукції, місткість ринку, тривалість життєвого циклу інноваційної продукції тощо. Застосування цього підходу передбачає: 1. Оцінювання можливостей розроблення і впровадження інновації силами підприємства, а також шляхом формування кооперативних утворень на предмет: кількості джерел і методів отримання інформації про попит на інноваційну продукцію і місткість ринку; обґрунтованості прогнозування обсягу збуту інноваційної продукції за роками; витрат на розробку і впровадження інновацій та їхньої окупності за роками; збільшення тривалості життєвого циклу інноваційної продукції; рівня рентабельності вкладення коштів у ІР підприємств. 2. Порівняння двох альтернатив і формування висновку про ефективність кооперування в системі ІР підприємств.

Якщо в результаті порівняння можливостей розробки і впровадження інновації силами підприємства із можливостями, які виникають внаслідок формування кооперативних утворень, виявлено, що кооперування дозволяє більшою мірою задовольнити попит потенційних споживачів, розширити їхню чисельність, максимізувати тривалість життєвого циклу інноваційної продукції, територіально і функціонально диверсифікувати збут, то формується висновок про його ефективність. Якщо ж кооперування таких можливостей не забезпечує, то є підстави стверджувати про його неефективність. На основі інформації, отриманої внаслідок застосування маркетингового підходу, можна ухвалювати управлінські рішення стосовно обрання маркетингових стратегій, стратегій рекламування інноваційної продукції, доцільності розширення кооперативного формування, встановлення критеріїв підбору потенційних учасників кооперативного формування тощо.

Незалежно від того, який спосіб обрано для оцінювання ефективності кооперування підприємств у процесі ІР логічним його продовженням є аналізування чинників, які забезпечили визначений рівень ефективності. Ключовим аспектом побудови факторних моделей ідентифікування цих чинників та аналізування характеру їхнього впливу на досліджуваний об'єкт є застосування принципів каузальності і полікритеріальності.

Аналізування факторів, які впливають на ефективність кооперування підприємств у процесі ІР, необхідне для виявлення і використання резервів підвищення досягнутого рівня ефективності. Резерв - це невикористані можливості, засоби для здійснення чого-небудь. Пошук резервів підвищення ефективності кооперування підприємств у процесі ІР доцільно здійснювати у розрізі способів, за якими аналітики можуть оцінювати ефективність кооперування. З позиції кількісного підходу ключовими параметрами, які характеризують ефективність кооперування в процесі ІР підприємства, є прибуток і витрати суб'єктів кооперування. Враховуючи каузальні зв'язки між цими показниками, а також їх місце в структурі ціни готової продукції і в структурі валового доходу, слід визнати, що витрати є факторною ознакою, а прибуток - результативною, тобто необхідно здійснювати пошук резервів збільшення прибутку і зменшення витрат. Основними об'єктами, в яких необхідно шукати резерви збільшення прибутку, є: витрати на виробництво і збут продукції, якість продукції та її ціна. Нижче наведено методичний інструментарій обчислення резервів збільшення прибутку від виробництва і реалізації і - го продукту суб'єктами кооперування:

1. Розрахунок середньоринкової ціни і - го продукту:

(1)

де - максимальна ринкова ціна на і - й продукт, тис. _рн..; - мінімальна ринкова ціна на і - й продукт, тис. _рн..

2. Розрахунок можливого приросту ціни на і - й продукт:

(2)

де - фактична ціна і - го продукту, яку встановило підприємство, тис. грн.

Приріст ціни на і - й продукт можливий якщо

3. Ідентифікування резерву зростання прибутку суб'єктів кооперування за рахунок збільшення ціни на і - й продукт:

(3)

де - фактична собівартість і - го продукту, тис. грн.

4. Розрахунок очікуваної собівартості і - го продукту після повної ліквідації або часткового зниження непродуктивних витрат:

(4)

де - обсяг непродуктивних витрат, пов'язаних з виробництвом і - го продукту, тис. грн.

5. Ідентифікування резерву зростання прибутку за рахунок повної ліквідації або часткового зниження непродуктивних витрат, пов'язаних з виробництвом і - го продукту:

(5)

6. Розрахунок собівартості і - го продукту із врахуванням витрат на підвищення його якості:

 (6)

де - витрати на покращання якості і - го продукту, тис. грн.

7. Ідентифікування резерву зростання прибутку підприємства за рахунок покращання якості і - го продукту:

(7)

8. Розрахунок сумарного резерву зростання прибутку підприємства від реалізації одиниці і - го продукту:

(8)

9. Обчислення сукупних резервів збільшення прибутку від реалізації і - го продукту суб'єктами кооперування:

(9)

де - очікуваний обсяг реалізації і - го продукту, шт.; t - ознака, за якою оцінюються резерви збільшення прибутку.

Щодо пошуку резервів підвищення ефективності кооперування в системах ІР машинобудівних підприємств з позиції поведінкового підходу, то його доцільно здійснювати на предмет ідентифікування рівня диференціювання (методів впливу керівників на підлеглих; застосовуваних форм влади і стилів керівництва), а також рівня дисциплінованості суб'єктів управління в реалізації ухвалених рішень щодо управління трудовою поведінкою суб'єктів, які є виконавцями робіт, передбачених інноваційними проектами. До етапів ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування з позиції поведінкового підходу належать:

1. Розрахунок рівня диференціації методів впливу на підлеглих, які застосовують суб'єкти кооперування:

(10)

де - кількість методів впливу на підлеглих, які фактично застосовують суб'єкти кооперування; - кількість методів впливу на підлеглих, які могли б застосовувати суб'єкти кооперування.

2. Розрахунок рівня диференціації форм влади, які застосовують суб'єкти кооперування:

(11)

де - кількість форм влади, які фактично застосовують суб'єкти кооперування; - кількість форм влади, які могли б застосовувати суб'єкти кооперування.

3. Розрахунок рівня диференціації стилів керівництва, які застосовують суб'єкти кооперування:

(12)

де - кількість стилів керівництва, які фактично застосовують суб'єкти кооперування; - кількість стилів керівництва, які могли б застосовувати суб'єкти кооперування.

4. Розрахунок рівня дисциплінованості суб'єктів управління при реалізації ухвалених рішень щодо управління трудовою поведінкою суб'єктів, які є виконавцями робіт, передбачених інноваційними проектами

(13)

де - кількість робіт, передбачених інноваційним проектом, які повністю або частково не виконі у визначені терміни; - кількість робіт, передбачених інноваційним проектом.

5. Обчислення резервів підвищення ефективності кооперування на основі виявлення можливостей покращання взаємовідносин і поведінки у трудовому колективі

(14)

де k1, k2, k3, k4 - коефіцієнти вагомості відповідних співвідношень. Сума цих коефіцієнтів вагомості дорівнює одиниці.

У відповідності до наведеного вище способу, резерви підвищення ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР є, якщо виконуються такі умови:

(15)

Якщо маркетинговий підхід в оцінюванні ефективності кооперування є пріоритетним у порівнянні з іншими підходами, то пошук резервів підвищення ефективності кооперування доцільно здійснювати у розрізі таких об'єктів, як джерела і методи отримання інформації про попит на інноваційну продукцію і місткість ринку, витрати на розробку і впровадження інновацій, тривалість життєвого циклу інноваційної продукції, рівень рентабельності вкладення коштів у ІР підприємств.

В умовах раціоналізації управління інноваційною діяльністю доцільно комбінувати різні способи оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР, що дозволить суб'єктам кооперування максимально виявляти можливості отримання позитивних ефектів від науково-виробничої співпраці.

На усіх етапах процесу управління кооперуванням машинобудівних підприємств у процесі ІР виникає необхідність збору і обробки інформації про сучасний стан і перспективи зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ учасників кооперування. Ці умови є сукупністю факторів, які перебувають у взаємозв'язках один з одним і у постійній зміні. Враховуючи це, побудова класифікації факторів, які впливають на досліджуваний об'єкт, має відбуватись так, щоб вона могла використовуватись суб'єктами управління як інструментарій технології підготовки управлінських рішень. У запропонованій класифікації фактори розподілено на кілька груп: за змістом (рівень правового забезпечення створення і розвитку кооперативних утворень; рівень розвитку ринкової інфраструктури; рівень прибутковості активів суб'єктів кооперування; диференційованості видів діяльності суб'єктів кооперування; рівень розвитку систем менеджменту суб'єктів кооперування; рівень інтегрованості використовуваних інформаційних систем управління в регіональні, національні і міжнародні інформаційні системи; рівень розвитку стратегічного планування ІР суб'єктів кооперування; рівень фінансової стійкості суб'єктів кооперування; рівень інноваційної активності підприємств; рівень інтелектуального потенціалу суб'єктів кооперування тощо), за джерелом виникнення (фактори внутрішнього середовища; фактори зовнішнього середовища), за характером (фактори позитивної дії; фактори негативної дії), за керованістю (керовані фактори; некеровані фактори), за відношенням до досліджуваного об'єкта (фактори прямої дії; фактори опосередкованої дії), за рівнем значущості (фактори з високим рівнем значущості; фактори з середнім рівнем значущості; фактори з низьким рівнем значущості). У запропонованій класифікації факторів, що впливають на ефективність кооперування в системі ІР підприємств, виділено тільки ті класифікаційні ознаки і види факторів, які є суттєвими для формування висновку щодо стану і перспектив удосконалення кооперування як способу забезпечення ІР підприємств.

Дослідження цих факторів показало, що вони, за винятком рівня правового забезпечення створення і розвитку кооперативних утворень, а також рівня розвитку ринкової інфраструктури, фактори, які впливають на ефективність кооперування підприємств у процесі ІР, є внутрішніми. Враховуючи це, більшість факторів керовані. Тобто під впливом раціонально побудованих управлінських рішень вони можуть перетворюватись з негативних на позитивні. За даними респондентів серед загальної сукупності факторів лише рівень інтелектуального потенціалу суб'єктів кооперування оцінений як фактор позитивної дії на ефективність кооперування підприємств у процесі ІР. Усі інші фактори на сьогодні негативно впливають на досліджуваний об'єкт. Проведені дослідження показали, що більшість факторів (рівень прибутковості активів суб'єктів кооперування; диференційованості видів діяльності суб'єктів кооперування; рівень розвитку систем менеджменту суб'єктів кооперування; рівень фінансової стійкості суб'єктів кооперування; рівень інноваційної активності підприємств; рівень інтелектуального потенціалу суб'єктів кооперування) мають високий рівень значущості. З числа інших факторів не виявлено жодного, рівень значущості якого був би близький до нуля. Щодо зв'язків між факторами, то більшість чинників пов'язані між собою. Це вказує на те, що при формуванні управлінських рішень необхідно аналізувати, як вплив на конкретний фактор відіб'ється на інших факторах, а також на рівні ефективності кооперування підприємств у процесі ІР.

3. Удосконалення управління кооперуванням машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку

Запропоновано метод оцінювання рівня ІР підприємства, уточнено етапи стратегічного планування ІР підприємства в умовах формування кооперативних відносин, а також технологію вироблення управлінських рішень щодо забезпечення позитивного впливу кооперування на рівень ІР підприємства.

Управління кооперуванням підприємств у процесі ІР є конкретною функцією менеджменту, яка реалізовується через загальні функції управління, зокрема планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання. Враховуючи це реалізацію цієї конкретної функції можливо здійснювати виключно у розрізі загальних функцій, і пов'язаних з ними відповідних методів управління. За результатами проведених досліджень запропоновано комплекс рекомендацій з удосконалення управління кооперуванням підприємств у процесі ІР в розрізі таких загальних функцій як планування і контролювання. Окремо увагу приділено і технології вироблення, і реалізації управлінських рішень щодо забезпечення позитивного впливу кооперування на рівень ІР.

Враховуючи те, що об'єкт досліджуваної конкретної функції спрямований на підвищення рівня ІР підприємства, а також те, що зміна рівня ІР підприємства є критерієм раціональності реалізації управління кооперуванням, то важливим завданням керівників кооперативних формувань є адекватно оцінювати рівень їхнього ІР. На підставі критичного аналізу існуючих підходів до виконання цього завдання запропоновано метод оцінювання рівня ІР суб'єктів кооперування, які усувають недоліки інших методичних рекомендацій і базуються на обчисленні коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт вартості використовуваного інноваційного устаткування:

(16)

де Vi - вартість використовуваного інноваційного устаткування, тис. грн.; Vz - загальна вартість використовуваного устаткування, тис. грн.

2. Коефіцієнт вартості продукції, на яку підприємство отримало охоронні документи:

(17)

де Pi - вартість продукції, на яку підприємство отримало охоронні документи, тис. грн.; Pn - загальна вартість інноваційної продукції підприємства, тис. грн.

3. Коефіцієнт спротиву працівників змінам в організації:

(18)

де Kn - кількість працівників, зацікавлених у реалізації інновацій в організації, осіб; Kz - загальна кількість працівників в організації, осіб.

4. Коефіцієнт реалізації інноваційних ідей:

(19)

де Ir - кількість реалізованих інноваційних ідей, шт.; Iv - загальний обсяг запропонованих інноваційних ідей працівниками підприємства, шт.

5. Коефіцієнт інноваційності продукції підприємства:

(20)

де Pn - вартість інноваційної продукції підприємства, тис. грн.; Pz - загальна вартість продукції, яку виробляє підприємство, тис. грн.

6. Коефіцієнт інноваційності сировини і матеріалів:

(21)

де Si - вартість інноваційних сировини і матеріалів, які використовує підприємство, тис. грн.; Sz - загальна вартість сировини і матеріалів, які використовує підприємство, тис. грн.

7. Коефіцієнт затратомісткості ІР:

(22)

де Wi - обсяг витрат на ІР підприємства, тис. грн.;

Wz - загальний обсяг витрат підприємства, тис. грн.

8. Коефіцієнт інтелектуаломісткості продукції підприємства:

(23)

де Wv - обсяг витрат на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (тис. грн.), його можна обчислити за формулою:

(24)

де Wn - витрати на науково-дослідні роботи; Wp - витрати на проектні роботи; Wk - витрати на конструкторські роботи; Wt - витрати на технологічні роботи; Wd - витрати на створення дослідних зразків або партій виробів; Wy - витрати на удосконалення і модифікацію інноваційної продукції.

Враховуючи це, обсяг витрат на ІР підприємства становить:

(25)

де Wr - витрати на комерціалізацію інноваційної продукції, тис. грн.

Увівши відповідні коефіцієнти вагомості на основі вищенаведених індикаторів, запропоновано обчислювати узагальнюючий коефіцієнт ІР машинобудівного підприємства:

(26)

де k1, k2, k3, k4, k5, k6, k7 - вагомість коефіцієнтів, які характеризують ІР підприємства. Їхня сума дорівнює одиниці.

Чим ближче значення узагальнюючого коефіцієнта до одиниці, тим вищий рівень ІР підприємства. Якщо обчислене значення узагальнюючого коефіцієнта значно менше за одиницю, то це вказує на суттєві резерви його покращання у майбутньому. До них належать: заміна фізично і морально зношеного виробничого обладнання новим; переоцінювання балансової вартості активів суб'єктів кооперування із врахуванням їхньої диференціації на фізично зношені і морально зношені; розширення номенклатури та асортименту продукції підприємства за рахунок впровадження креативних ідей функціонального, вартісного і якісного характеру; відмова підприємства від виробництва продуктів, аналоги яких мають місце на ринку; залучення працівників до креативних пошуків і формування управлінських рішень; активізування креативної діяльності у напрямку дослідження можливостей раціонального впровадження нових ідей, які, з певних причин, були раніше відхилені; впровадження системи обробки креативних ідей різнопрофільними фахівцями, які мають неоднаковий рівень підготовки і різне бачення щодо функціональності та якості продуктів і технологій тощо.

Система ІР є однією з локальних систем управління підприємством. Формування і використання цієї системи в межах окремої організації і в умовах створення кооперативних формувань мають певні відмінності. Їх ознаки виявляються на усіх рівнях стратегічного планування. Із врахуванням вищезазначеного у виконаному дослідженні розглянуто особливості формування і реалізації стратегії ІР в умовах формування кооперативних відносин. Сутність стратегії ІР суб'єктів кооперування полягає у застосуванні інновацій у якості способу реалізації змін задля досягнення конкретних значень показників економічного розвитку. На відміну від інших функціональних стратегій, стратегія ІР не є сталим, відомим наперед варіантом реалізації конкретних цілей, який обирається шляхом порівняння з іншими перевіреними раніше альтернативами. Ця стратегія не обирається, а створюється вперше, тому що в іншому випадку вона не буде інноваційною. Тільки в тому випадку, коли суб'єкти кооперування формують кілька стратегій ІР, можливий вибір однієї стратегії з ряду альтернативних.

До етапів формування і реалізації стратегії ІР суб'єктів кооперування належать: збір і обробка інформації про сучасний стан і перспективи ІР суб'єктів кооперування; формування системи цілей ІР суб'єктів кооперування; розробка альтернативних варіантів ІР суб'єктів кооперування; аналізування внутрішнього та зовнішнього середовищ суб'єктів кооперування і вибір стратегії; проектне забезпечення реалізації стратегії ІР суб'єктів кооперування; фінансове і матеріально-технічне забезпечення реалізації стратегії ІР суб'єктів кооперування; контролювання і регулювання реалізації стратегії ІР суб'єктів кооперування.

Уточнення місця стратегії ІР в процесі стратегічного планування суб'єктів кооперативних відносин, сутності етапів стратегічного планування сприятиме удосконаленню методичного інструментарію управління кооперуванням машинобудівних підприємств у процесі ІР.

Систему управління кооперативними утвореннями доцільно розглядати з позиції управлінських рішень і особливостей їхнього формування. Її складовими елементами є: фактори, які спонукають до прийняття управлінського рішення; суб'єкти прийняття і реалізації рішення; критерії оцінювання управлінського рішення; способи, правила і технології формування управлінського рішення; управлінське рішення; методи контролювання і регулювання реалізації управлінського рішення; об'єкт управлінського рішення. У цій системі управління формування і реалізація управлінських рішень здійснюється у відповідності до такої технології: 1. Ідентифікування управлінської проблеми або формалізація ідеї щодо отримання конкретних економічних, технологічних, соціальних або інших ефектів. 2. Збір і обробка інформації із внутрішнього і зовнішнього середовищ суб'єктів кооперування щодо перспектив розв'язання виявленої проблеми або реалізації висунутої управлінської ініціативи. 3. Розробка альтернативних варіантів управлінських рішень. 4. Вибір конкретного рішення з ряду альтернативних. 5. Реалізація організаційних змін, націлених на реалізацію рішення. 6. Контролювання і регулювання процесу реалізації рішення. Представлена технологія є сукупністю логічно пов'язаних між собою етапів ідентифікування необхідності прийняття управлінських рішень, їх розроблення і реалізації на засадах застосування певних принципів і методів.

Як відомо, управлінське рішення - це завершальний етап процесу розв'язання управлінської проблеми або реалізації конкретної управлінської ініціативи, який передбачає цілеспрямоване використання керівниками форм влади, стилів керівництва, методів впливу на підлеглих задля досягнення очікуваних результатів у необхідні терміни. Проведені дослідження показали, що особливою ознакою прийняття управлінських рішень суб'єктами кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР є їхня синергетичність. Вона забезпечується врахуванням розробниками управлінських рішень: інтересів усіх суб'єктів кооперування в міру вагомості їхньої участі в кооперативному формуванні; спільних і відмінних факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ суб'єктів кооперування.

Важливим завданням керівників, які ухвалюють управлінські рішення під час формування кооперативних утворень, є оцінювання управлінських рішень. Враховуючи різну інформаційно-цільову спрямованість методів оцінювання управлінських рішень, є підстави стверджувати, що управлінські рішення щодо формування кооперативних утворень у процесі ІР необхідно оцінювати на засадах інтеграційного підходу. Запропонований метод оцінювання управлінських рішень передбачає:

1) обчислення рівня економічної ефективності управлінського рішення:

(27)

де Pp - приріст прибутку, отриманого суб'єктами кооперування після реалізації рішення, тис. грн.; Pv - приріст витрат суб'єктів кооперування, пов'язаних з формуванням і реалізацією управлінського рішення, тис. грн.;

2) обчислення рівня якості управлінського рішення:

(28)

де х1 - бальна оцінка виконання цілей управлінських рішень; х2 - бальна оцінка узгодженості управлінського рішення з іншими управлінськими рішеннями; х3 - бальна оцінка зміни конфліктності в середовищі суб'єктів кооперування внаслідок реалізації рішення; х4 - бальна оцінка зміни іміджу суб'єктів кооперування внаслідок реалізації рішення; у1 - коефіцієнт вагомості показника виконання цілей управлінських рішень, частки одиниці; у2 - коефіцієнт показника узгодженості управлінського рішення з іншими управлінськими рішеннями, частки одиниці; у3 - коефіцієнт вагомості показника конфліктності в середовищі суб'єктів кооперування внаслідок реалізації рішення, частки одиниці; у4 - коефіцієнт вагомості показника зміни іміджу суб'єктів кооперування внаслідок реалізації рішення, частки одиниці (сума цих коефіцієнтів вагомості дорівнює одиниці); k - максимальна кількість балів, якою може бути оцінена якість рішень без врахування вагомості окремих складових якості;

3) обчислення узагальнюючого коефіцієнта наслідків реалізації управлінського рішення:

(29)

де Z1 - вагомість коефіцієнта Ее, частки одиниці; Z2 - вагомість коефіцієнта Jr, частки одиниці. При цьому Z1+Z2=1.

За результатами обчислення узагальнюючого коефіцієнта ефективності управлінських рішень, розроблених і реалізованих суб'єктами кооперування процесі ІР, доцільно проводити факторний аналіз досягнутого рівня ефективності управлінського рішення, що забезпечить встановлення причинно-наслідкових зв'язків між факторними і результативними ознаками, які характеризують рівень економічної ефективності і рівень якості управлінських рішень.

Серед способів забезпечення зростання якості управлінських рішень і підвищення рівня їхньої економічної ефективності доцільно виділити: застосування інформаційних систем, що базуються на автоматизованих модулях акумулювання, обробки, зберігання і використання управлінської інформації; впровадження в процес вироблення управлінських рішень систем підтримки прийняття колективних рішень; використання моделей мотивування суб'єктів кооперативних формувань, які диференційовані за групами працівників, що мають різного характеру потреби, а також за групами працівників, що мають різний рівень професійної підготовки і практичний досвід; комбінування альтернативних методів контролювання етапів формування і виконання рішень у просторі і часі; інтегрування використовуваної інформаційної системи управління в інші локальні і глобальні інформаційні системи шляхом узгодження їхніх форматів даних і налагодження відповідних комунікацій; посилення відповідальності суб'єктів за формування і реалізацію управлінських рішень; формування цільових фондів для прискорення створення належних організаційних, матеріально-технічних, інформаційних, фінансових умов, необхідних для виконання ухвалених управлінських рішень тощо.

Висновки

кооперування інноваційний управлінський собівартість

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - розроблення теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР.

1. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці споживчого і виробничого кооперування, а також спеціалізації виробництва, аналізу досвіду економічно розвинутих країн щодо кооперування у сфері інноваційної діяльності, обґрунтуванню необхідності активізування створення кооперативних утворень у національній інноваційній системі, є частина питань, які досліджені фрагментарно і продовжують залишатись дискусійними. До них слід віднести: особливості оцінювання рівня ІР машинобудівних підприємств; способи ідентифікування наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування в системах ІР підприємств; встановлення етапів технології формування і реалізації стратегій кооперування тощо. Значною мірою суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії кооперування в системах ІР машинобудівних підприємств тощо.

2. Базуючись на кількісному та якісному, функціональному, системному та процесійному наукових підходах, у дисертації сформульовано низку висновків, а також розроблено рекомендації, які мають теоретичну і практичну цінність. Теоретичне значення мають такі положення дисертації, як уточнення сутності поняття «система інноваційного розвитку машинобудівного підприємства», класифікація видів і форм кооперування, ідентифікування етапів технології формування і реалізації стратегій кооперування, а також вироблення управлінських рішень у системах ІР машинобудівних підприємств тощо. Своєю чергою, запропоновані методи: оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР; ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування; встановлення рівня ІР машинобудівних підприємств; виявлення наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР мають практичне значення. Вказані положення доцільно використовувати керівникам машинобудівних підприємств при формуванні та реалізації управлінських рішень щодо формування кооперативних утворень у процесі ІР.

3. Система ІР підприємства є однією з підсистем управління, функцією якої є формування інноваційного потенціалу та його практичне застосування на засадах активізування креативних пошуків працівників, впровадження сучасних технологій, застосування нетрадиційних шляхів розв'язання виробничо-господарських проблем, покращання властивостей існуючої і створення нової продукції. Найбільш раціональним шляхом досягнення очікуваних ефектів від формування систем ІР є наукове, виробниче і фінансове кооперування підприємств. Форми і види кооперування значною мірою визначають його наслідки, проте вони не пов'язані з критеріями ефективності кооперування.

4. Ефективність кооперування може оцінюватись на засадах застосування кількісного, поведінкового і маркетингового підходів. Інформація, отримана суб'єктами кооперування внаслідок застосування кількісного підходу, є підставою для ухвалення управлінських рішень у сфері управління витратами машинобудівних підприємств, сформованими інвестиційними портфелями, дебіторською і кредиторською заборгованостями тощо. Поведінковий підхід дозволяє керівникам машинобудівних підприємств, які виступають суб'єктами кооперування, отримати дані, які є підґрунтям для формування і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з організаційними змінами, що націлені на удосконалення використовуваної системи мотивування суб'єктів кооперування, усунення конфліктів у формальних і неформальних групах, покращання умов для саморозвитку і самовираження працівників, посилення трудової дисципліни тощо. Щодо маркетингового підходу, то він дозволяє отримати інформацію, на основі якої можна ухвалювати управлінські рішення стосовно обрання маркетингових стратегій, стратегій рекламування інноваційної продукції, доцільності розширення кооперативного формування, встановлення критеріїв підбору потенційних учасників кооперативного формування тощо.

5. Розроблений комплекс методів, зокрема щодо ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування, оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР, встановлення рівня ІР, ідентифікування наслідків реалізації управлінських рішень доцільно використовувати суб'єктам ІР під час розширення існуючих і започаткування нових кооперативних формувань. Це забезпечить обґрунтованість рішень, а також адекватність встановлення причинно-наслідкових зв'язків між факторними і результативними ознаками, які характеризують їхню результативність.

6. Технологія формування і реалізації стратегії кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР є сукупністю послідовно реалізовуваних операцій щодо забезпечення у довгостроковій перспективі позитивної зміни значень показників, які характеризують ІР. Запропоновані уточнення цієї технології дозволять суб'єктам кооперування оптимізувати використання інноваційного потенціалу, активізувати формування креативних управлінських рішень, збільшити чисельність прибуткових комерціалізованих інновацій.

7. На основі результатів дисертаційного дослідження можна рекомендувати:

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України використовувати методи і моделі оцінювання рівня ефективності кооперування, рівня ІР суб'єктів кооперування; ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування; встановлення результативності реалізації управлінських рішень суб'єктами кооперування тощо.

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України використовувати уточнений понятійний апарат, класифікації і принципи, які стосуються кооперування машинобудівних підприємств у процесі ІР.

Література

1. Офік М.П. Оцінювання ефективності кооперування в системі інноваційного розвитку підприємств / М.П. Офік // Інвестиції: практика та досвід. - №22. - 2010. - С. 10-15.

2. Офік М.П. Методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку підприємств / М.П. Офік // Економіка та держава. - 2010. - №12. - С. 21-23.

3. Офік М.П. Резерви підвищення ефективності кооперування в системі інноваційного розвитку підприємств / М.П. Офік // Ефективна економіка. - №9.

4. Офік М.П. Стратегічне планування інноваційного розвитку підприємств в умовах формування кооперативних відносин / М.П. Офік // Економічний простір: збірник наукових праць. - 2010. - №41. - 280-290.

5. Офік М.П. Управлінські рішення щодо забезпечення позитивного впливу кооперування на рівень інноваційного розвитку підприємств / М.П. Офік // Науковий вісник НЛТУ України. -Львів: РВВНЛТУ України. - 2010. - №20.13. - С.209-215.

6. Офік М.П. Місце кооперування в системі креативно-інноваційного розвитку підприємства / О.Є.Кузьмін, М.П.Офік, А.М.Чушак-Голобородько, О.Л. Коломієць // Науковий вісник НЛТУ України. -Львів: РВВНЛТУ України. - 2010. - №20.11. - С.91-97. (Внесок автора: уточнено зв'язки між складовими елементами системи креативно-інноваційного розвитку підприємства).

Размещено на Allbest.ru

...