Матеріальне стимулювання праці в економічному механізмі розвитку сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Одним з головних завдань економіки АПК є формування конкурентоспроможного виробництва, спрямованого на вирішення політичних, соціальних, економічних завдань та гарантування продовольчої безпеки країни. Від рівня розвитку і стабільності функціонування аграрної сфери залежить загальний стан економіки держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків продовольства, матеріальний рівень життя населення.

Матеріальне стимулювання здійснюється, перш за все, за допомогою оплати праці, яка є основою мотиваційного механізму підприємства. Оплата праці як соціально-економічна категорія виступає основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту суспільства. Досвід розвинутих країн, особливо тих, що здійснили свого часу економічний прорив, є свідченням вирішального значення саме якості робочої сили і мотивації ефективної праці. Ця нова концепція замінила старі пріоритети, засновані лише на накопиченні матеріального багатства. Кожна людина повинна мати змогу отримувати за свою роботу зарплату, яка б забезпечувала їй гідний рівень життя. На сьогоднішній день у країнах ЄС частка заробітної плати в собівартості виробленої продукції становить від 40 до 60 %, в Україні - 9,7 %.

Проблемам мотивації трудової діяльності, стимулюванню працівників до ефективної праці, створенню дієвого мотиваційного механізму присвячено багато робіт відомих науковців, а саме: С.І. Бандури, Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, В.К. Горкавого, О.А. Грішнової, В.С. Дієсперова, А.Г. Здравомислова, О.І. Здоровцова, Н.І. Коваленка, А.М. Колота, Г.Т. Кулікова, Е.М. Лібанової, І.І. Лотоцького, Л.І. Михайлової, В.Б. Моіна, Г.В. Назарової, Т.І. Олійник, В.В. Онікієнка, Г.О. Райковської, П.В. Савченко, М.В. Семикіної, В.П. Сладкевича, К.І. Якуби та інших провідних учених України. Їх дослідження засвідчили необхідність реформування оплати праці й доходів в Україні, пошуку ефективних методів матеріального стимулювання праці, адекватних етапу ринкових перетворень. Вирішенням проблем відтворення в сільському господарстві та вдосконалення економічного механізму функціонування аграрного сектора економіки займаються М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, О.В. Олійник, П.Т. Саблук, О.В. Ульянченко, В.Й. Шиян, О.Г. Шпикуляк, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин та ін. Недостатньо опрацьованими залишаються питання щодо розробки матеріального стимулювання праці в економічному механізмі розвитку сільськогосподарських підприємств: побудова нової концепції матеріального стимулювання праці та напрями вдосконалення системи управління оплатою праці. Висока актуальність і недостатня наукова розробка проблем мотивації визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення та обґрунтування теоретичних, методичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення матеріального стимулювання праці в економічному механізмі розвитку сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено і вирішено такі завдання:

- узагальнити теоретичні положення щодо сутності понять «мотивація» та «матеріальне стимулювання праці» в системі економічного механізму сільськогосподарських підприємств;

- узагальнити методичні підходи до оцінки матеріального стимулювання праці;

- виявлити особливості становлення, функціонування і розвитку оплати праці як складової економічного механізму;

- проаналізувати основні тенденції сучасного розвитку та рівня оплати праці в сільськогосподарських підприємствах України та світу;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення мотиваційного механізму в сільськогосподарських підприємствах;

- обґрунтувати структуру мотиваційного механізму та рекомендації щодо створення ефективної системи оплати праці;

- дослідити динаміку впливу рівня оплати праці на ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств,

- визначити фактори та здійснити оцінку їх впливу на рівень оплати праці в сільськогосподарських підприємствах Харківської області;

- обґрунтувати пропозиції щодо підвищення матеріального стимулювання праці шляхом розробки економіко-математичної моделі оптимізації факторів.

1. Теоретико-методичні основи формування матеріального стимулювання праці

Досліджено зміст і еволюцію форм та систем матеріального стимулювання праці; сутність та взаємозв'язок господарського та економічного механізмів розвитку сільськогосподарських підприємств; економічна природа та функції заробітної плати в умовах ринкового механізму господарювання.

Система матеріального стимулювання учасників виробництва зазнає безпосереднього впливу економічних відносин, що проявляється у формі одержання прибутку та його розподілу за результатами праці. Йдеться про використання пільгових кредитних ресурсів, надання субсидій, державне регулювання соціально-економічних відносин, спрямоване на оптимальне поєднання особистих інтересів членів трудових колективів і виробничо-господарських структур.

Економічний механізм - це сукупність методів і форм управління виробництвом на основі використання економічних законів і категорій. У складі економічного механізму особливе місце посідає мотиваційний механізм, який є способом функціонування сукупності економічних важелів і стимулів, спрямованих на зростання продуктивності праці, індивідуальної зацікавленості працівника та цілого колективу в результатах виробництва.

В сучасних умовах господарювання у період глобальної світової кризи пріоритетним мотивом високопродуктивної праці була й залишається заробітна плата. Заробітна плата є, з одного боку, основним джерелом грошових доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їх сімей, а з другого - певною часткою витрат роботодавця на виробництво і найефективнішим засобом спонукання працівників до високопродуктивної і якісної праці.

У нових умовах господарювання заробітна плата повинна виконувати відтворювальну, стимулюючу та регулюючу функції. Перша з них полягає в тому, що заробітна плата повинна забезпечувати кожному працівникові рівень споживання, достатній для відтворення робочої сили. Мета стимулюючої функції - зацікавити працівника в ефективній роботі, регулююча функція здійснюється щодо різних сторін економічної діяльності, а саме: структури виробництва, використання трудових ресурсів, розвитку галузей, регіонів. На цей час оплата праці у більшості випадків не виконує жодної із своїх функцій. Така ситуація вимагає негайних і рішучих дій. На нашу думку, без суттєвого підвищення мотивації праці неможливо забезпечити переведення економіки на переважно інтенсивний шлях розвитку та здійснення радикальної економічної реформи, досягнути істотних результатів у збільшенні обсягів виробництва продукції, зниженні собівартості, зростанні прибутків.

2. Сучасний стан організації матеріального стимулювання праці в сільськогосподарських підприємствах

Розкрито тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств, проаналізовано продуктивність і рівень оплати праці; стан і тенденції змін оплати праці в сільськогосподарських підприємствах України та Харківської області; вплив організаційно-економічних факторів на рівень оплати праці.

Система матеріального стимулювання являє собою досить складну сукупність економічних форм і методів, що спонукають учасників виробництва працювати з максимальною віддачею. Ця система спирається на використання матеріальної зацікавленості людини в підвищенні рівня грошової оплати праці, одержанні додаткової винагороди в тій чи іншій формі. Стрижнем системи, як відомо, є оплата праці. Аналіз свідчить, що рівень заробітної плати найманих працівників у сільському господарстві довгий час залишається найнижчим серед інших галузей народногосподарського комплексу країни. Оплата праці як основне джерело особистих доходів більшості громадян повинна відповідати вартості робочої сили, тобто бути достатньою для задоволення різнобічних потреб працівників на рівні, який може забезпечити на цей час економіка країни. За даними Держкомстату України, у 2009 р. оплата праці в сільському господарстві залишалася на найнижчому рівні і становила 1220 грн за місяць, тоді як у промисловості - 2117 грн, а найвища - у фінансовій сфері - 4038 грн. Таким чином, в економіці країни значною залишається диференціація рівня оплати праці як за видами економічної діяльності.

Забезпечити підвищення середньомісячної заробітної плати в сільському господарстві до середнього рівня, що склався в галузях економіки України, з дотриманням норм чинного законодавства з праці можливо за рахунок збільшення фонду оплати праці підприємств у загальній сумі витрат на виробництво продукції. Статистичні дані свідчать, що і в рослинництві, і у тваринництві за останні роки відбулося значне зменшення питомої ваги витрат на оплату праці. Зокрема, у структурі витрат у рослинництві за 1990 - 2009 рр. витрати на оплату праці зменшилися з 35,2 % у 1990 р. до 9,3 % у 2009 р. та у тваринництві витрати на оплату праці зменшилися з 32,3 % у 1990 р. до 10,7 % у 2009 р. Рік у рік необґрунтовано високою залишається міжрегіональна диференціація заробітної плати. Для з'ясування динаміки річної оплати праці працівників в сільськогосподарських підприємствах були використані статистичні дані приватних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарських виробничих кооперативів та державних підприємств Харківської області (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка річної оплати праці працівників в сільськогосподарських підприємствах різних форм господарювання Харківської області

Товариства з обмеженою відповідальністю забезпечили найбільш високі темпи зростання в аналізуємому періоді. За аналізований період вони забезпечили зростання оплати праці більше ніж у шість разів. У той час як державні підприємства за цей час підвищили оплату праці лише в 5,43 раза. На підставі проведених досліджень виявлено суттєві відмінності темпів зростання оплати праці. Відбулися негативні зміни у структурі заробітної плати. При зменшенні частки основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами), яка становить у галузях в середньому від 25 до 90 %, останнім часом значно збільшилися розміри додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Внаслідок цього стимулююча роль основної заробітної плати невиправдано знизилася. Недоліки в організації та нормуванні праці призвели до неефективного використання трудового потенціалу. Дослідження залежності оплати праці від факторів, які попередньо визначені як такі, що впливають на її розмір, здійснене за групами сільськогосподарських підприємств (табл. 2).

Таблиця 2. Факторна залежність рівня оплати праці в сільськогосподарських підприємствах Харківської області (2009 р.)

Групування свідчить про шестиразове перевищення оплати праці в V групі порівняно з І групою. Групування показує певну залежність між рівнем оплати праці і факторами, що її забезпечують. Неупереджений аналіз свідчить про вирішальну роль окремих факторів щодо формування рівня оплати праці за умов, що склалися. В цілому по сільськогосподарським підприємствам рівень рентабельності становить в 2009 р. 3,4 %, по товариствам з обмеженою відповідальністю - 3,2 %, по приватним підприємствам - 9,7 %, фермерським господарствам - 15,0 %, а по сільськогосподарським виробничим кооперативам - 11,3 %. У багатьох дослідженнях показано, що оплата праці є одним з найбільш важливих факторів підвищення продуктивності праці й трудової мотивації в сільськогосподарських підприємствах.

Оплата праці - складне економічне явище, в процесі вивчення якого перш за все необхідно вирішити питання про вимірник її рівня та коло факторів, від яких залежить цей рівень. Стимулююча роль заробітної плати вища, якщо тарифна частина відіграє головну роль в оплаті праці. У нових умовах господарювання роль тарифу знижується, усе більше спостерігається використання погодинної оплати праці.

У теперішніх ринкових відносинах перед нами безпосередньо постала проблема ринкової оплати праці і старої системи оплати, що збереглася. Забезпечити підвищення середньомісячної заробітної плати в сільському господарстві до рівня, що склався в галузях економіки України, з дотриманням норм чинного законодавства з праці можливо за рахунок збільшення: фонду оплати праці підприємств завдяки зменшенню інших та операційних витрат; загальної суми витрат або підвищення собівартості продукції. Варто зазначити, що показник частки заробітної плати в структурі собівартості у 2009 р. становив лише 9,7 %. Це свідчить про те, що основне джерело підвищення ролі матеріального стимулювання праці - це підвищення рівня оплати праці на основі прибутковості сільськогосподарських підприємств.

3. Основні напрями вдосконалення матеріального стимулювання праці

Визначені основні завдання та умови подальшого стимулювання праці з урахуванням світових тенденцій формування оплати праці; запропоновані напрями вдосконалення системи управління оплатою праці та нова концепція матеріального стимулювання праці в економічному механізмі розвитку сільськогосподарських підприємств.

Розбудовуючи систему оплати праці на підприємстві, слід дотримуватися ринкових вимог: заробітна плата має стимулювати трудову діяльність працівника на межі його можливостей і розвивати його творчі здібності (принцип максимальної зарплати); величина заробітної плати має відповідати кон'юнктурі ринку (принцип ринкової заробітної плати); дохід працівника має забезпечити йому належний рівень життя (принцип соціального захисту). Для того, щоб праця та її результати у виробничій сфері стали головним фактором, який впливатиме на величину заробітної плати, необхідно здійснити низку заходів щодо організації оплати праці. Зокрема, широко використовувати трудові угоди, контрактну систему оплати праці, за умов якої працівнику гарантується певна сума заробітної плати за виконання ним обов'язків, зазначених у контракті, розширити практику персоніфікації ставок і окладів найбільш кваліфікованим працівникам, орієнтованим на підвищення ефективності праці. Для робітників персональні ставки й оклади мають пов'язуватися з підвищенням продуктивності праці та якості продукції, а для спеціалістів і керівників - з ефективністю виробництва керованого ними виробничого підрозділу. Також важливим є забезпечення самостійності трудових колективів у формуванні індивідуальної заробітної плати працівників.

В умовах ринкових відносин особливої актуальності набувають проблеми оплати праці найвідповідальнішої групи управлінського персоналу - керівників підприємств, їхніх структурних виробничих підрозділів. Оплата праці керівників підприємств має чітко виражені особливості й визначається, як правило, умовами контракту.

Удосконалення оплати праці на підприємстві має вищу ефективність за дотримання таких принципів: відповідність заробітної плати ціні робочої сили; залежність заробітної плати від кількості і якості праці та від кінцевих результатів роботи підприємства; забезпечення переваг в оплаті праці тим працівникам, які роблять найбільший трудовий внесок у виробничі результати підприємств; удосконалення тарифної системи та нормування праці; відповідальність керівників підприємств за порушення законодавства про оплату праці; поєднання індивідуальних інтересів з колективними (за розвитку колективних форм організації праці).

Основними принципами стимулювання праці були зазначені: скорочення періоду стимулювання, дроблення періоду виконання контролю, стимулювання на основі показників ритмічності виконання завдання, оцінка ступеня виконання завдання порівнянням з графіком його виконання, забезпечення стабільних умов стимулювання, диференціація способів оплати праці організаторів і виконавців, підрядний метод організації праці, рівновигідність умов стимулювання, пряме дотування, групові форми оплати праці, бальна оцінка праці, імпульсне стимулювання, стимулювання лідера, створення сприятливих умов різних рівняв тощо. Модель матеріального стимулювання праці являє собою набір принципів та факторів, тісно взаємозв'язаних між собою, що створюють передумови для спонукання робітників підприємства до високопродуктивної трудової діяльності. Кожна із зазначених складових виконує певну функціональну роль, а в сукупності і єдності дій вони забезпечують ефективне функціонування підприємства. Розробка та впровадження мотиваційної моделі вимагає оптимізації організаційної структури управління підприємством. Автором запропоновані методичні підходи до визначення технології мотивації, здійснення вибору відповідних методів та інструментів впливу на персонал, їх розумне комплексне поєднання, встановлення основних складових компенсаційного пакета працівників, співвідношення матеріальної та нематеріальної його складових для отримання максимального результату від функціонування цієї моделі; оцінена наявність в достатній кількості фінансових ресурсів. Мотиваційна модель повинна розроблятися з урахуванням особливостей персоналу, який працює в організації, а саме: потреб, інтересів, установок та ціннісних орієнтацій працівників. Також слід ураховувати існуючу структуру управління персоналом підприємства, фактори, що впливають на організацію всередині та ззовні, а також фінансове становище та сформовані на підприємстві традиції трудового колективу. Побудова багатофакторної економетричної моделі, яка характеризує залежність річного фонду оплати праці (уt) від продуктивності праці (х1), фондозабезпеченості (х2), вартості валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь (х3), суми прибутку, отриманої на 1 га сільськогосподарських угідь (х4) (на підставі даних трьох сільськогосподарських підприємств Харківської області за 2004 - 2009 рр. - ТОВ «Родіна» Богодухівського району, ПАОП «Промінь» і ТОВ АФ «Пісчанська» Красноградського району) здійснювалася за допомогою інтегрованої системи аналізу й управління даними «STATISTICA». Лінійна багатофакторна економетрична модель має такий вигляд:

Оскільки фактичне значення -критерію Фішера більше за табличне, лінійну модель річного фонду оплати праці одного працівника можна визнати статистично значимою на рівні імовірності 0,95 (або 95 %). Множинний (сукупний) коефіцієнт детермінації становить . Це означає, що варіація результативного показника, тобто річного фонду оплати праці, на 71,0 % зумовлена впливом факторів, включених в економетричну модель. На частку не врахованих у дослідженні факторів припадає 29,0 %. Значення адаптованого скоригованого коефіцієнта детермінації свідчить, що розмір річного фонду оплати праці одного працюючого в досліджуваних підприємствах Харківської області на 62,1 % залежить від включених у модель факторів. Отже, основними факторами, що впливають на фонд оплати праці в досліджуваній сукупності підприємств за 2004 - 2009 рр., є виробництво валової продукції на середньорічного працівника (продуктивність праці) та фондозабезпеченість господарства.

Висновки

сільськогосподарський економічний матеріальний

У дисертаційній роботі вирішено науково-практичне завдання, яке полягає в розробці науково-методичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ролі та рівня матеріального стимулювання праці в економічному механізмі розвитку сільськогосподарських підприємств. За результатами досліджень можна зробити такі висновки.

1. В сільському господарстві під мотивацією праці пропонується трактувати як усвідомлене, цілеспрямоване, спонукання працівника, шляхом впливу на його потреби, активність, потенціал,- до високопродуктивної праці. Мотивація працівників не виникає сама по собі, вона будується зусиллями працівника і роботодавця за допомогою мотиваційного механізму. Під мотиваційним механізмом розуміють сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які зацікавлюють людину у здійсненні певної економічної діяльності з метою задоволення потреб і реалізації інтересів. Для підвищення й утримання мотивації праці робітників на необхідному рівні слід сформувати цілісну систему стимулів. Матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих залежно від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом. Ця система спирається на використання матеріальної заінтересованості людини в підвищенні рівня грошової оплати праці, одержанні додаткової винагороди в тій чи іншій формі.

2. Узагальнення методичних підходів щодо оцінки матеріального стимулювання праці дозволило виявити, що єдиної загальновизнаної концепції щодо розвитку мотиваційного механізму активізації трудової діяльності, адекватної сучасним ринковим перетворенням в Україні поки що не сформовано. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що ефективність виробництва суттєво визначається мотиваційними системами, розробленими в кожній країні відповідно до конкретних соціально-економічних особливостей розвитку та психологічної поведінки людей. У зв'язку із чим вважаємо, що матеріальне стимулювання праці має бути оцінене комплексно на основі аналізу факторної залежності підприємницької діяльності від рівня оплати праці, що характеризується такими показниками, як: продуктивність праці та ефективність використання основних ресурсів підприємства. Підвищення матеріального стимулювання праці можливе за рахунок реалізації всіх методів мотивації праці.

3. Економічний механізм господарювання АПК як система взаємопов'язаних планово-економічних форм і методів управління, організації та стимулювання виробництва передусім направлений на стале нарощування виробництва кінцевої продукції комплексу, забезпечення необхідної для цього пропорційності в розвитку сільського господарства та галузей, що входять до його складу; створення заінтересованості сільськогосподарських підприємств у нарощуванні ресурсного потенціалу й забезпеченні послідовної інтенсифікації його використання. Оплата праці посідає особливе місце в механізмі господарювання та є однією з найвагоміших соціально-економічних категорій, що визначає рівень і якість суспільного розвитку. Підвищення продуктивності праці є однією з передумов росту ефективності виробництва. За таких умов підприємства мають змогу вести розширене відтворення, виробляти достатню кількість продукції з найменшими витратами і водночас підвищувати розміри матеріального стимулювання. Без суттєвого підвищення продуктивності праці неможливо забезпечити переведення економіки на переважно інтенсивний шлях розвитку та здійснення радикальної економічної реформи, досягнути істотних результатів у збільшенні обсягів виробництва продукції, зниженні собівартості, зростанні прибутків і підвищенні заробітної плати.

4. Починаючи з 2000 р., негативна тенденція до спаду обсягів виробництва була зупинена, і з цього часу триває зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. У 2008 р. в сільському господарстві регіону досягнуто зростання обсягів виробництва валової продукції (у порівнянних цінах 2005 р.) по всіх категоріях господарств. Регіональна специфіка ведення сільського господарства позначилася й на співвідношенні, за тодішньою термінологією, між громадським і особистим підсобним секторами сільського господарства. При середній по Україні частці господарств населення у валовій продукції сільського господарства 54,0 % вона, з одного боку, у восьми областях не перевищувала 49, а з другого - у десяти становила 59 % і більше. Останні негативні світові тенденції, викликані фінансовою кризою, спровокували в регіоні СНД високі ціни на продовольчі товари та паливо, що спричиняє посилення інфляції. У 2009 р. з урахуванням ослаблення зовнішнього попиту і стану фінансового ринку спостерігається зниження реального ВВП, що продовжуватиметься й надалі. В усьому світі не знайдено універсальнішого засобу залучення людей до праці, ніж заробітна плата. По Україні частка господарств населення у валовій продукції сільського господарства склала 55,2 % у 2009 р. вона, з одного боку, у п'яти областях не перевищувала 50, а з другого - у дев'яти становила 60 % і більше.

5. Доведено, що основним функціональним призначенням оплати праці є стимулювання продуктивності праці, відтворення робочої сили та вирішення соціальних проблем суспільства. Шляхом групування та проведеного кореляційного аналізу встановлено, що концентрація і спеціалізація господарств виступають в ролі одного з вагомих факторів формування матеріального стимулювання праці в сільськогосподарських підприємствах. Так, у 2009 р. ситуація по І групі змінилася, рівень заробітної плати становив 3177,6 грн. В досліджуваних господарствах лише 4 % , тобто 21 господарство спеціалізується на тваринництві, інші - на рослинництві.

6. Стимулююча роль заробітної плати вища, якщо тарифна частина відіграє головну роль в оплаті праці. У сфері агровиробництва необхідно вдосконалити тарифну систему оплати праці, акцентуючи особливу увагу на диференціації міжкваліфікаційних, міжпрофесійних характеристик, посилюючи регулюючу і стимулюючу функції заробітної плати, розширити застосування гнучких тарифних систем оплати праці. Крім того, треба повернутися до широкого застосування прогресивних норм праці з урахуванням інноваційного розвитку економіки і розглядати норму перш за все, як міру оплати, приділяти особливу увагу такому забутому показникові, як продуктивність, пов'язуючи з ним оплату праці, тобто відпрацювати механізм залежності оплати праці від результатів праці і внеску в результати діяльності виробництва. За нових економічних умов кожне підприємство самостійно розробляє тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої та регіональної угод, що передбачено чинним законодавством. Установлено, що частка тарифного фонду оплати праці в досліджуваних господарствах різна. Так, в ПАОП «Промінь» вона становила 77,6 %, що є найбільше серед досліджуваних господарств, а найменшою ця частка була у ВАТ ПЗ «Червоний велетень» - 53,9 %. Низький рівень у цьому господарстві пояснюється відсутністю в системі оплати праці акордних розцінок за продукцію.

7. Серед досліджуваних 528 сільськогосподарських підприємств Харківській області, лише в 53 застосовують акордно преміальну систему оплати праці, в основному це дослідні господарства. Акордна доплата за продукцію в таких підприємствах коливається від 25 до 30 %. Переважна кількість працівників у цих господарствах отримують заробітну плату в межах 12-15 тис.грн на рік, але це лише 36 % від загальної кількості господарств. Порівняння результатів діяльності окремих сільськогосподарських підприємств дозволило обґрунтувати доцільність упровадження прогресивних систем оплати праці. Встановлено, що питома вага фонду оплати праці у виручці від реалізації продукції в цих господарствах коливається. Найменше її значення встановлене у ТОВ АФ «Пісчанська» - 11,4 %, а найбільше - у ТОВ СП «Родіна» - 15,7 %. На основі технологічних карт складений календарний графік проведення польових робіт, а також розрахована потреба в тракторах, комбайнах та сільськогосподарських машинах, необхідних для виконання всього обсягу робіт. При цьому врахована можливість організації двозмінної роботи в напружені періоди, а також збільшення тривалості робочого дня під час виконання найважливіших сільськогосподарських робіт. Здійснено розрахунок акордних розцінок за продукцію тваринництва у ВАТ ПЗ «Червоний велетень».

8. На основі технологічних карт і нормативів розраховано шкали розцінок, що прогресивно зростають, за 1 ц основної і побічної продукції по кожній культурі з урахуванням попередників у сівозміні. Для посилення матеріальної зацікавленості у підвищенні урожайності сільськогосподарських культур оплата праці за кінцеві результати роботи здійснюється за прогресивно-зростальними розцінками (за кожний відсоток приросту урожайності первинна акордна розцінка підвищується на 0,8 %). Ефективними прийомами стимулювання праці мають стати: скорочення періоду стимулювання, дроблення періодів контролю виконання роботи, стимулювання на основі показників ритмічності виконання завдання, оцінка ступеня виконання завдання порівнянням з графіком його виконання, забезпечення стабільних умов стимулювання, диференціація способів оплати праці організаторів і виконавців. Реалізація сукупності методів мотивації праці, а саме дії мотиваційного кошика через упровадження акордно-преміальної системи оплати праці, здійснюється за кінцевими результатами роботи виробничого колективу і повинна бути комплексною.

9. Основними причинами низького рівня заробітної плати: є скрутне фінансове становище і збитковість більшості підприємств виробничої сфери, брак обігових коштів, спад обсягів виробництва, недосконалість бюджетної, податкової, грошово-кредитної системи, політики ціноутворення, що призвело до відповідного підвищення споживчих цін, зниження життєвого рівня населення. Статистичні дані свідчать, що як у рослинництві, так і у тваринництві за останні роки відбулося значне зменшення питомої ваги витрат на оплату праці з одночасним збільшенням матеріальних витрат. У 2009 р. в загальній структурі витрат вони становили відповідно 65,5 і 76,6 %. Змінити структуру витрат на виробництво продукції сільського господарства в бік підвищення в ній питомої ваги заробітної плати можливо лише за рахунок, перш за все, підвищення рівня оплати праці. Поряд із цим у перспективі зменшити обсяг витрат можливо шляхом переходу на прогресивні ресурсозберігальні технології як у рослинництві, так і у тваринництві.

10. Модель матеріального стимулювання праці повинна мати інноваційний характер, забезпечувати індивідуальний підхід до управління персоналом та умови для створення конкурентоспроможної системи винагород. Формуючи систему матеріального стимулювання праці на мікроекономічному рівні, потрібно враховувати окремі елементи макрорівня, оскільки стан мотивації кожного працівника - це результативна взаємодія внутрішніх і зовнішніх мотиваторів. Побудова нової концепції матеріального стимулювання праці ґрунтується на розробці та реалізації програми ефективних прийомів стимулювання праці з урахуванням їх впливу на кінцеві результати роботи, а також бізнес-планові моделі первинних підрозділів у рослинництві і тваринництві. У досліджуваних підприємствах Харківської області за 2004 - 2009 рр. маємо найбільш сильний парний кореляційний зв'язок середньорічної оплати праці з рівнем виробництва валової продукції в порівнянних цінах на одного працівника (ryx1 = 0,826) та з фондозабезпеченістю господарства (ryx4 = 0,583) без урахування їх взаємодії з іншими факторними ознаками.

Література

1. Рябуха М.С. Оплата праці в сільськогосподарських підприємствах: перспективи і реалії / М.С. Рябуха, А.В. Токар // Вісник ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2003. - № 4. - С. 321 - 326.

2. Рябуха М.С. Мотивація і продуктивність праці в аграрних формуваннях Харківщини / М.С. Рябуха // Вісник ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2004. - № 4. - С. 157 - 162.

3. Рябуха М.С. Методи мотивації працівників та їх колективів до ефективної діяльності / М.С. Рябуха, А.В. Токар // Вісник ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2004. - №8. - С. 144 - 149.

4. Рябуха М.С. Рівень оплати праці та її адекватність / М.С. Рябуха // Вісник ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування».- 2006. - № 1. - С. 323 - 328.

5. Рябуха М.С. Зміст та еволюційний шлях формування поняття «мотивація праці» / М.С. Рябуха / Вісник ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2008. - № 3. - С. 328 - 333.

6. Рябуха М.С. Напрямки вдосконалення організаційно-економічного механізму управління оплатою праці / М.С. Рябуха // Вісник ХНАУ. Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2008. -№ 9. - С. 342 - 347.

7. Рябуха М.С. Оплата праці: стан, проблеми та перспективи розвитку / М.С. Рябуха // Вісник ХНТУСГ. Сер. «Економічні науки». Вип. 70. - Харків: ХНТУСГ, 2008. - С. 258 - 267.

8. Рябуха М.С. Управління мотиваційним механізмом в системі стимулювання праці / М.С. Рябуха // Вісник БДАУ: зб. наук. праць. - Біла Церква. - 2009. - Вип. 63. - C. 97 - 100.

Размещено на Allbest.ru