Інноваційна діяльність підприємств АПК України: організаційно-методичне забезпечення її активізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Формування ринкових відносин в агропромисловому виробництві України передбачає широке впровадження досягнень науково-технічного прогресу, визначальна роль у якому належить розвитку науки, прискоренню інноваційної активності.

Від рівня інноваційної активності підприємств АПК залежить їхня конкурентоспроможність не тільки на національному, а й на світовому ринку аграрної продукції. Ці обставини зумовлені проблемами, які склалися як у виробничому секторі економіки України, так і у сфері науково-технічних розробок і стосуються, зокрема, недосконалості нормативного та методичного забезпечення управління інноваційною діяльністю підприємств АПК.

Унаслідок проявів негативних тенденцій господарювання попередніх років і світової кризи в Україні інноваційний розвиток підприємств АПК відбувається за несприятливих умов. Кризовий стан, в якому перебуває більшість галузей економіки країни, у тому числі й галузь сільського господарства, зумовлює необхідність переходу до використання інноваційних технологій.

За результатами аналізу існуючих наукових підходів сформовано висновок, за яким забезпечення активізації інноваційної діяльності підприємств АПК України потребує подальших наукових досліджень.

Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, в Україні категорія «інноваційна активність» залишається недостатньо дослідженою, а її аналіз зводиться переважно до оцінки діяльності окремих економічних суб'єктів з розробки та залучення нових технологій або вдосконалених інноваційних продуктів.

Вищенаведені проблеми потребують подальшого наукового вирішення з точки зору системного обґрунтування теоретичних, методичних і прикладних аспектів активізації інноваційної діяльності підприємств АПК України.

Метою дослідження є розробка та удосконалення методичного забезпечення стратегії активізації інноваційної діяльності підприємств АПК України.

Для досягнення мети дослідження визначено низку завдань:

- узагальнити теоретичні засади інноваційної діяльності підприємств з урахуванням сучасних умов господарювання в Україні;

- обґрунтувати концептуальні засади необхідності інноваційного розвитку підприємств АПК;

- обгрунтувати методичні підходи до оцінки готовності аграрних підприємств до застосування інновацій;

- визначити сутність стратегічного потенціалу, як чинника активізації інноваційної діяльності підприємств АПК;

- удосконалити методичні підходи до визначення рівня інноваційної активності підприємства на підставі результатів діагностики його потенціалу та оцінки ефективності системи стратегічного управління;

- удосконалити існуючі та запропонувати нові методичні підходи до формування стратегії активізації інноваційної діяльності;

- удосконалити методичні підходи до визначення ефективності інноваційних проектів.

1. Теоретичні передумови активізації інноваційної діяльності підприємств АПК

Розглянуто теоретичні аспекти інновацій, інноваційної діяльності, інноваційного потенціалу, інноваційної активності. Системний підхід, який покладено в основу дослідження, дозволяє розглянути інновації саме як ланку цього ланцюга. У роботі наведено дослідження науковців різних країн і періодів щодо визначення сутності інновації.

Дотримуємося думки, що інновації можуть стосуватися не лише пошуку нових технологій виробництва продукції, а й нових форм праці, підходів до організації виробництва тощо при одночасному скороченні витрат на одиницю продукції. За результатами дослідження наукових надбань Й. Шумпетера надається перевага саме визначенню інновацій як позитивних змін в організаційній структурі суб'єкта господарювання та впровадження технологій, які для інших підприємств не є новими. До інновацій у цьому науковому дослідженні відносимо також і зміну обладнання на більш технологічне та таке, що дозволяє покращити якість продукції та збільшити її кількість.

За логікою системного підходу в роботі розглядається потенціал, який забезпечує активізацію інноваційної діяльності суб'єкта господарювання та розробку стратегії, яка відповідає існуючому потенціалу, тобто дозволяє максимально реалізувати зовнішні та внутрішні складові потенціалу.

При здійсненні інноваційної діяльності внутрішнє та зовнішнє середовище підприємств АПК України формує потенціал підприємства для впровадження інноваційних проектів та активізації інноваційної діяльності в цілому. У працях дослідників побудовано моделі підприємницької діяльності підприємства на таких функціональних ознаках, як фінансування, виробництво, персонал, логістика тощо. Інші вчені для формування внутрішнього середовища підприємства пропонують задіювати стратегії, конкурентні переваги, стратегічну проблематику і т. ін.

За результатами дослідження визначено інноваційний потенціал як сукупність всіх ресурсів (зовнішніх та внутрішніх) та можливостей їх використання для реалізації інновацій, що в подальшому сприятиме покращанню розробки та впровадження стратегії інноваційної активності. Визначення напрямів інноваційної стратегії для підприємств, які відносяться до різних груп, запропоновано здійснювати за авторською методикою.

У роботі досліджено потенціал інноваційної активності та впровадження інноваційних проектів, який потребує залучення як наявних у підприємства, так і можливих до залучення з метою реалізації стратегічних рішень ресурсів. Встановлено, що розробка стратегії активізації інноваційної діяльності підприємств АПК потребує визначення стану та вдосконалення стратегічного потенціалу підприємств з метою здійснення інноваційного процесу.

Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір стратегії розвитку. Саме тому результати аналізу та оцінка інноваційного потенціалу підприємства є базою для визначення можливостей ведення його інноваційної діяльності.

У роботі запропоновано методичні підходи для визначення ступеня готовності підприємств до активізації інноваційної діяльності за трьома напрямами, структуровано складові етапів розробки та впровадження стратегії інноваційної діяльності.

Запропоновані організаційно-методичні підходи до розробки стратегії впровадження за напрямами активізації інноваційної діяльності підприємств АПК дають можливість визначити стан та потребу у вдосконаленні стратегічного потенціалу з метою активізації їх інноваційної діяльності. За результатами дослідження встановлено, що вирішення проблеми активізації інноваційної діяльності напряму пов'язано та залежить від ефективності використання інноваційного потенціалу.

Ми погоджуємося з науковцями, які зазначають, що для дослідження рівня інноваційної активності недостатньо визначити наявний та потрібний потенціал. Необхідно враховувати ефективність впровадження інвестиції. За результатами багатьох досліджень, сформована методика визначення ефективності впровадження інвестицій (започаткував І.Ансофф), згідно з якою конкурентна позиція підприємства на ринку визначається чинниками: рентабельністю стратегічних капітальних вкладень та ступенем відповідності розробленої інноваційної стратегії потенціалу. Висвітлено фактори, які впливають на ефективність наявного на підприємстві потенціалу (недосконалість управлінського персоналу та ін.). У проведеному дослідженні запропоновано методичні підходи до отримання аналітичних оцінок ступеня готовності підприємств України до активізації інноваційної діяльності за трьома напрямами. Результати дослідження підтверджують висновки науковців (Тарасенко І.О. та ін.) щодо доцільності оцінки рівня інноваційної активності за шкалою:

0 ? ІАП < 0,4 - низька інноваційна активність;

0,4 < ІАП ? 0,7 - середня інноваційна активність;

0,7 < ІАП ? 1 - висока інноваційна активність.

У роботі наведено результати застосування кластера, як організаційної форми впровадження інноваційних проектів на підприємствах АПК. Вибір кластера як організаційної структури для впровадження інноваційних проектів дозволяє поєднати можливості науково-дослідних та навчальних інституцій, підприємств інфраструктури регіону, різноманітних фінансових структур: банків, кредитних спілок, лізингових компаній, недержавних пенсійних фондів та ін.

2. Аналіз інноваційної діяльності підприємств АПК

Висвітлено результати дослідження щодо оцінки внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємств АПК для визначення інноваційного потенціалу з метою розробки стратегії активізації їх інноваційної діяльності. Встановлено, що сільське господарство потребує вирішення проблем, пов'язаних із розробкою та впровадженням інноваційних проектів, котрі б забезпечували збереження та подальший розвиток підприємств АПК.

За результатами аналізу стану зовнішнього середовища діяльності підприємств АПК (рівень правового й економічного регулювання функціонування економіки країни; державної підтримки малого і середнього бізнесу; відкритості суспільства та ринків; податкових і відсоткових ставок у країні; доступності до ресурсів; сприятливості природно-кліматичних умов; рівень конкуренції у всіх сферах економіки, які мають вплив на стан розвитку підприємств АПК та формування потенціалу, що є визначальними для активізації інноваційної активності підприємств АПК), встановлено такі чинники впливу:

1. Основним складовим елементом конкурентного середовища та підвищення конкурентоспроможності виробництва для цілей стимулювання інноваційної активності є формування відповідної законодавчої бази, необхідної для регулювання відносин між підприємством, суб'єктами ринку фінансових послуг та державними органами.

2. Україна є традиційно сільськогосподарською країною. Серед олійних культур у країні найбільші посівні площі знаходяться під соняшником, ріпаком, соєю. Останніми роками спостерігається тенденція переорієнтації багатьох підприємств АПК з виробництва традиційних видів сільськогосподарської продукції на технічні види. Ця тенденція пов'язана з такими чинниками: а) розвиток світового ринку біопалива; б) економічні передумови існування суб'єктів господарювання на ринку АПК.

До економічних умов, за яких працюють суб'єкти господарювання АПК, віднесено такі:

а) найбільш глобальні: стан основних засобів (зношеність технічного парку в деяких господарствах сягає 80-90 відсотків) і відсутність доступу до дешевих кредитних ресурсів, особливо тих, що надаються на довгостроковій основі. Головною передумовою ефективності агропромислового виробництва є забезпечення у необхідній кількості сільгоспвиробника машинами та механізмами, високоякісним насіннєвим матеріалом, високопродуктивним основним стадом тварин та птиці, а також необхідними оборотними коштами. Відсутність доступу більшості підприємств АПК до інформаційної бази стосовно нових технологій та нових видів техніки також є своєрідною перешкодою у здійсненні технічного переозброєння. За останні роки ресурсний потенціал підприємств АПК значно зменшився, що є наслідком низької платоспроможності;

б) сезонність виробництва та високий рівень залежності від умов погоди збільшує ризики порушення циклу обігу оборотних коштів.

Дослідження впливу чинників (зовнішніх і внутрішніх) на формування інноваційного потенціалу та апробацію результатів дослідження щодо впровадження методичних та організаційних підходів активізації інноваційної діяльності проведено на підприємствах АПК Вінницької області, яка традиційно вважається сільськогосподарським регіоном України.

За результатами дослідження зазначених підприємств встановлено, що в сільському господарстві продовжуються відбуватися стагнаційні процеси через значний фізичний і моральний знос обладнання, високу собівартість продукції та її низьку якість. За таких умов відновити втрачений ринковий потенціал надзвичайно проблематично. Забезпечити збереження АПК та вийти на рівень конкурентоспроможності можливо лише при зорієнтованості на застосування інноваційних підходів до розвитку.

У роботі здійснено поділ підходів до визначення інноваційного потенціалу на ті, котрі підприємства АПК можуть використовувати самостійно та застосування яких потребує залучення експертів. З'ясовано, що при визначенні більшості показників стану інноваційного потенціалу зазначених підприємств, необхідно залучення експертів, що обумовлено наявністю об'єктивних - відсутність на місцях потужної інформаційної бази та суб'єктивних - відсутність належної підготовки управлінського персоналу для самостійного визначення таких показників, причин.

За результатами опрацювання даних діяльності підприємств АПК Вінницької області, проведено розподіл їх на три групи за рівнем готовності до активізації інноваційної діяльності. Опрацювання даних статистичної й управлінської звітності, висновків експертів дало можливість визначити ступінь готовності цих підприємств до активізації інноваційної діяльності.

До складу чинників, за якими здійснено розподіл досліджуваних підприємств на групи, віднесено: обсяги виробництва, інтенсивність упровадження нової техніки, наявність виробничого потенціалу для впровадження проектів активізації інноваційної діяльності, чинники успішного впровадження проектів, можливі недоліки у плануванні, місце розташування підприємства, ступінь залежності від підприємств інших регіонів, організаційна структура, співвідношення ціни та собівартості, оборот від реалізації, ефективність логістичної та маркетингової політики, платоспроможність, ліквідність активів, структура капіталу, структура дебіторської заборгованості, забезпеченість товарних кредитів, можливій ризик розробки та впровадження великих інноваційних проектів, використання екологічно безпечної техніки та ін.

За обсягами виробництва підприємства поділяються: на великі - більше 7 млн грн, середні - від 3 млн грн до 7 млн грн, малі - менше 3 млн грн. За інтенсивністю впровадження нової техніки підприємства поділяються на: І група (великі) - більше 200 тис. грн, ІІ група (середні) - від 30 тис. грн до 200 тис. грн, ІІІ група (малі) - менше 30 тис. грн. За коефіцієнтом платоспроможності підприємства поділяються на: І група (великі) - більше 0,9, ІІ група (середні) - від 0,5 до 0,9, ІІІ група (малі) - менше 0,5. За показником структури капіталу підприємства поділяються на: І група (великі) - більше 1, ІІ група (середні) - 1, ІІІ група (малі) - менше 1. Інші зазначені показники встановлювалися експертами.

Визначення обсягу коштів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємств, запропоновано здійснювати з урахуванням попередньо визначених показників критичного та оптимального розмірів капіталовкладень, прийнятого бажаного значення показників інноваційного потенціалу та успішності стратегії на рівні 1,0 (100% забезпечення відповідності ІПП та стратегії їхньому оптимальному рівню). Ці показники розраховувалися для підприємств (брались показники 10 підприємств з кожної групи) за допомогою експертів.

За результатами аналізу одержаних результатів розрахунку встановлено, що для підтримання існуючого стану підприємства першої групи розмір його щорічних інноваційних витрат повинен становити - у обсягах не менше 3000,0 тис. грн, другої групи - не менше ніж 1200,0 тис. грн, третьої - 550,0 тис. грн.

У роботі проаналізовано та удосконалено методичні підходи щодо запобігання можливої помилки під час експертного висновку.

За результатами аналізу динаміки впровадження нових проектів й оновлення технічного парку на підприємствах АПК Вінницької області за останні роки також встановлено, що усі підприємства АПК протягом досліджуваного періоду в основному використовували капіталоутворювальні інвестиції. Разом із тим майже відсутня інвестиційна активність стосовно інших суб'єктів господарювання, що свідчить про обмеженість ресурсів та недосконалість менеджменту.

Зважаючи на результати аналізу інноваційного потенціалу підприємств АПК Вінницької області запропоновано стратегічні напрями подальшого його розвитку.

У роботі представлено три інноваційних стратегічних напрями розвитку, які визначено за запропонованою методикою розподілу підприємств за групами. Для кожного напряму здійснюється визначення джерел інвестування, вибір яких ґрунтується на аналізі зовнішніх та внутрішніх чинників формування інноваційного потенціалу з урахуванням можливих ризиків.

До них віднесено:

1. Розробка та впровадження нових інноваційних проектів. Джерелами інвестицій у визначеній групі, насамперед, є такі: власні фінансові кошти інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування; суми, виплачувані страховими органами у вигляді відшкодування збитку від аварій, стихійних лих тощо), а також прибуток від фінансової, інвестиційної діяльності та залучених коштів (виторг від продажу акцій, благодійні та інші внески; кошти, виплачувані вищими інстанціями, промисловими групами на безповоротній основі). Крім того, це позичені кошти, зокрема кредити іноземних інвесторів, кредити банків та інших інституційних інвесторів (інвестиційних фондів і компаній, страхових товариств, пенсійних фондів, а також векселі та інші кошти).

Для підприємств першої групи, що впроваджують проекти, які потребують значних фінансових вкладень, доцільним є застосування таких інвестиційних ресурсів, як кошти компаній з управління активами (КУА), які розвивають діяльність на фінансовому ринку України.

Згадані інвестиції запропоновано використовувати для розробки та впровадження на підприємствах першої групи наступальної інноваційної стратегії, яка, в цьому випадку, полягає в реструктуризації діяльності підприємств, зміні основних видів діяльності та основних видів продукції, завоюванні лідируючого положення на ринку. Проте вона потребує високої кваліфікації працівників, проведення великих за обсягами організаційних та виробничих змін тощо.

Встановлена необхідність поєднання всіх можливих інвестиційних ресурсів за допомогою кластера. Ця форма акумуляції інвестиційних джерел для розробки та впровадження інноваційних проектів рекомендована до застосування при здійсненні як першого, так і другого інвестиційних напрямів для підприємств АПК.

2. Реконструкція та переобладнання об'єктів. Для впровадження інноваційних стратегій на підприємствах АПК, які віднесено до другої групи, рекомендовано використовувати як джерела інвестування позикові кошти, зокрема кредити, що надаються державою на зворотній основі, кредити банківських установ та інших інституційних інвесторів.

3. Підприємства, для яких розробляється стратегія поступового розвитку інновацій, потребує заходів з удосконалення виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня. Рекомендовано використовувати як джерела інвестиційних ресурсів - інвестиційні асигнування з державного і місцевих бюджетів, фонду підтримки підприємництва, що надаються на безповоротній основі. Підприємствам цієї групи потрібна державна допомога, оскільки у них немає можливості самостійно залучати інвестиційні ресурси.

3. Організаційно-методичне забезпечення активізації інноваційної діяльності підприємств АПК

Здійснено аналіз існуючих і запропоновано нові організаційні та методичні підходи до активізації інноваційної діяльності на підприємствах АПК. Висвітлено методичні й організаційні підходи до створення кластера на підприємствах, які обирають «наступальну» і «традиційну» стратегії інноваційного розвитку, у складі кластера запропоновано введення системи «проект-контролінгу» з визначенням додаткових шляхів інвестування інноваційної діяльності підприємств АПК.

За результатами дослідження поняття "ефективність інноваційних проектів" встановлено, що це категорія, яка відображає відповідність проекту меті та інтересам його учасників. У проведеному дослідженні за допомогою експертів було визначено ефективність проекту як у цілому, так і при виявленні потенційної привабливості останнього для кожного його учасника. Це дало можливість обґрунтувати вибір джерел (у співвідношенні часток) для фінансування інноваційного проекту.

Використання методичних підходів до створення кластера для потреб реалізації інноваційного проекту з виробництва біопалива дозволяє акумулювати кошти з різних джерел фінансування: як традиційних, так і додаткових.

Реалізація проекту зі створення заводу з виробництва біопалива з використанням кластера вирішує ряд економічних (збереження підприємства та його розвиток) і соціальних (забезпечення зайнятості населення) проблем окремих підприємств АПК України. За результатами дослідження встановлено, що значна частка в інвестуванні першої і другої груп підприємств припадає на кошти банків. При цьому окупність такого заводу складає 3 роки (потужність - 9 тис. тонн біопалива за місяць).

Застосування запропонованого методичного підходу до визначення показника "період окупності" найбільш повно характеризує ефективність інновацій, де одержання результату інноваційного проекту порівнюється з інноваційними витратами, що забезпечили цей результат.

Розраховані в роботі показники визначення необхідного розміру вкладень в інновації на підприємствах АПК характеризують можливості інвестування і рівень використання коштів по першій групі підприємств, відповідно до вищенаведеної запропонованої методики.

До заходів державної підтримки стратегії стимулювання інноваційної активності доцільно було б віднести:

- для підприємств АПК першої та другої груп часткове погашення відсотків за користування кредитами;

- для підприємств третьої групи пільги з оподаткування та державне фінансування проектів, які включені до складу державних програм розвитку економіки АПК.

Запропоновано стратегію активізації інноваційної діяльності, яку спрямовано на стимулювання діяльності підприємств, яким доцільно об'єднатися в кластери для впровадження інноваційного проекту з переробки ріпаку на біопаливо. Як додаткове джерело фінансування кластера внесена пропозиція створення недержавного пенсійного фонду (НПФ) саме в подібній структурі. Акумуляція на пенсійних рахунках коштів співробітників (структур, які забезпечують діяльність кластера) є способом їх стимуляції, тоді як внески у фонд виступають джерелом додаткових інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на активізацію інноваційної діяльності. За неможливістю створення кластера запропоновано залучити кошти інших недержавних пенсійних фондів (у пропорційному відношенні, котре регламентовано в установчих документах такого фонду).

За результатами дослідження іноземного досвіду внесено пропозицію щодо страхування інновацій підприємств АПК та створення такого фонду саме для потреб кластера з метою залучення додаткових ресурсів для інвестицій.

На основі методики розподілу підприємств на три групи у роботі запропоновано страховим компаніям при розрахунку страхового тарифу враховувати належність підприємств до однієї з наведених груп, з використанням коефіцієнта належності до групи.

Таким чином, одержані в роботі показники щодо рівня інноваційного потенціалу, обсягів капіталовкладень в інноваційні проекти та джерел їх фінансування характеризують ефективність інвестування і рівень використання коштів по групах підприємств, згідно із запропонованою методикою. Організаційна складова - кластер - дозволяє реалізувати інноваційні проекти на підприємствах АПК через акумуляцію різних інвестиційних джерел.

Висновки

інноваційний стратегічний агропромисловий

Дисертація містить теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми організаційно-методичного забезпечення активізації інноваційної діяльності підприємств АПК України. За результатами дослідження, відповідно до поставленої мети, сформовано висновки концептуально-теоретичного, методичного та науково-практичного характеру, а саме:

1. Теорія інновації розглянута з позицій визначення сутності основних ключових понять, якими є: інновація, інноваційний потенціал, інноваційна активність. За результатами аналізу теоретичного надбання попередників у питанні визначення сутності інновацій виокремлено дві ключові позиції, які в подальшому дозволили сформувати логіку розроблення методичних підходів та практичних випробувань дослідження можливості активізації інноваційної діяльності на підприємствах АПК (інновації, за думкою авторів - це: а) позитивні організаційні зміни, які відбуваються на підприємстві; б) впровадження технології, нового виду продукції тощо, які для інших підприємств не є інноваційними).

2. З'ясовано, що більшість досліджень по інноватиці зорієнтовано на визначення потенціалу інноваційної діяльності. Відповідно до запропонованого організаційно-методичного визначення стратегічного потенціалу підприємства розподіляють на три групи. Джерела фінансування кожної з груп визначаються стратегією, яка будується на підставі отриманих даних за авторською методикою.

3. Активізація інноваційної діяльності підприємств АПК базується на наявному та формуванні необхідного потенціалу суб'єктів господарювання. Розробка стратегії інноваційної активності та її реалізація дозволить підприємствам отримати конкурентні переваги з метою збереження підприємства та його подальшого розвитку.

4. Організаційно-методичне забезпечення активізації інноваційної діяльності підприємств АПК апробовано на підприємствах Вінницької області. За результатами аналізу стану діяльності підприємств АПК України підтверджено дані щодо стагнації підприємств АПК України, значний знос обладнання, низький рівень інвестування тощо.

5. Розподіл по групах, за авторською методикою, відображає інноваційний потенціал підприємств. Для тих підприємств, які належать до першої групи, рекомендовано активізувати інноваційну діяльність, інноваційний потенціал другої групи передбачає можливість виникнення ризиків при впровадженні інноваційних проектів, підприємствам третьої групи доцільно впроваджувати інноваційну діяльність у межах оновлення обладнання.

З метою акумуляції ресурсів запропоновано використання кластера для першої і другої груп підприємств АПК. Для посилення інвестиційного потенціалу доцільне використання додаткових ресурсів інвестування.

6. Встановлено фактори, які знижують ефективність інноваційного потенціалу, запропоновано методичні підходи щодо запобігання цьому. Визначено, спираючись на висновки деяких науковців, за необхідне врахування ефективності впровадження інвестиції як фактора існування інноваційного потенціалу.

7. Стратегія активізації повинна відповідати інноваційному потенціалу, тобто необхідно при її розробці враховувати рентабельність стратегічних капітальних вкладень, ступінь відповідності розробленої інноваційної стратегії такому потенціалу.

Література

1. Степова С.В. Створення інформаційної управлінської системи - необхідна умова ефективної діяльності на підприємствах АПК / С.В. Степова // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - У 4 т.; Т. ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 208. - С. 515-522.

2. Степова С.В. Інноваційний менеджмент сільськогосподарських підприємств / С.В. Степова // Еволюція наукових знань і сучасні проблеми економічної теорії: Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2005. - № 663. - С.318-322.

3. Степова С.В. Екологічний аудит - запорука екологобезпечної діяльності підприємств АПК / С.В. Степова // Науковий вісник державної академії статистики, обліку та аудиту: збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. № 2. - С. 43-46.

4. Степова С.В. Важливість розвитку еколого-інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств для поліпшення еколого-економічного клімату регіону / С.В. Степова // Регіональна бізнес-економіка та управління : Науковий, виробничо-практичний журнал. - Вінниця, 2006. - №10. - С.54-62.

5. Степова С.В. Інновації у діяльності суб'єктів господарювання як основа відтворення природних ресурсів / С.В. Степова // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №5 (95). - С. 160-165.

6. Степова С.В. Деякі інструменти організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності та зниження ризиків сільськогосподарських підприємств / С.В. Степова // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - У 6 т. ; Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - Вип. 260. - С. 949-959.

Размещено на Allbest.ru