Організаційно-економічні засади ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-економічні засади ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів

Водогосподарські комплекси є важливою складовою регіональної економіки, оскільки забезпечують промисловий сектор водними ресурсами, відіграють вагому роль у функціонуванні житлово-комунального та сільського господарства, постачають питну воду для населення. Виходячи з існуючої практики функціонування регіональних водогосподарських комплексів (РВГК) можна стверджувати, що в умовах суспільних трансформацій практично унеможливлюється переведення цих комплексів на ресурсоощадливу модель розвитку. В першу чергу, система управління водними ресурсами та водогосподарськими спорудами на регіональному рівні не наділена достатнім набором економічних та організаційних інструментів, які б забезпечували становлення регіонального ринку водогосподарських послуг, інтеграцію водного, сільського та лісового господарства в напрямку розвитку продуктивних сил та регіональної економіки. Не простежується синхронізація зусиль відомчих органів управління, басейнових управлінь та регіональних владних інституцій, місцевого самоврядування у зв'язку з тим, що водне законодавство не містить відповідних норм та правил такої взаємодії. Більше того, регіональна система управління водними ресурсами значною мірою обмежена в своїх правах через законодавчу неврегульованість використання сільськогосподарських земель та земель водного фонду.

За таких обставин важливого значення набуває потреба обґрунтування механізмів ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів до умов функціонування відкритої національної економічної системи та її регіонального економічного простору.

В контексті даної проблематики першочергового значення набуває розробка теоретико-методологічних засад фіскального регулювання водокористування в регіональному розрізі та визначення рівня диференціації використання свіжої води, пошуку інструментів активізації водоохоронного підприємництва, стимулювання інноваційного оновлення основного капіталу водогосподарських підприємств. Розробці наукової бази ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів присвячені праці Ю.Бахмачука, А.Бодюка, Б.Буркинського, М.Бутка, З.Герасимчук, І.Головинського, В.Голяна, Л.Горбач, Л.Грановської, В.Гуменюка, Б.Данилишина, С.Дорогунцова, Н.Закорчевної, Е.Зіня, І.Кирпач, Н.Ковшун, Л.Кожушка, Р.Костюкевича, Д.Крисанова, С.Левицької, Я.Мольчака, Т.Пепи, Н.Радкевич, К.Рижової, В.Сабадаша, В.Сташука, В.Степанова, В.Трегобчука, В.Файфури, С.Харічкова, М.Хвесика, Л.Чернюк, О.Яроцької, А.Яцика. Проте не розв'язаним залишається спектр заходів щодо обґрунтування механізмів та інституціональних форм такої трансформації, не акцентується увага на особливостях проведення таких змін у складі регіональних господарських комплексів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація безпосередньо пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема з темами: «Водно-ресурсний потенціал у стратегії розвитку України на період до 2015 року» (номер державної реєстрації 0100U000089), «Інституціональне забезпечення раціонального природокористування в Україні (номер державної реєстрації 0108U009954), в межах яких дисертантом обґрунтовано перспективні напрями ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів та запропоновано модель водогосподарської кластеризації на промислових, прикордонних та меліорованих територіях.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка організаційно-економічних засад ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів в сучасних умовах.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:

- дослідити сучасний стан водних ресурсів регіонів України та особливості їх функціонування в регіональному економічному просторі;

- запропонувати методичні підходи до оцінки рівня ефективності водогосподарської діяльності в регіональному розрізі;

- охарактеризувати особливості формування структури регіональних водогосподарських комплексів в транзитивних умовах;

- розкрити зміст принципів, методів та передумов ринкової трансформації водогосподарських систем в контексті сталого розвитку регіонів;

- виявити характерні риси та механізми кластеризації регіональних водогосподарських комплексів;

- визначити перспективні напрями ринкової трансформації водогосподарських комплексів в умовах відкритості регіональної економіки;

- розробити модель кластеризації водогосподарських комплексів меліорованих територій з метою їх активного задіяння у складі продуктивних сил;

- обґрунтувати інструментарій створення водогосподарських кластерів в окремих регіонах з урахуванням сучасного стану просторового розвитку.

Об'єктом дослідження є процес ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів в умовах функціонування відкритих економічних систем.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні підходи та прикладні аспекти ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів як складових елементів прискорення економічного розвитку, раціонального природокористування та охорони довкілля, відтворення людського потенціалу.

Методи дослідження. Дослідження виконувалось на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: системного методу - для структуризації регіональних водогосподарських комплексів як складної еколого-економічної системи; синергійного методу - для встановлення взаємозв'язків між учасниками водогосподарських кластерів; тектологічного методу - для обґрунтування управлінської вертикалі процесу водогосподарської кластеризації; економіко-статистичного методу - для виявлення основних тенденцій забору, використання водних ресурсів та відведення стічних вод в розрізі економічних районів України; історичного методу - для виявлення найбільш характерних рис водогосподарського комплексоутворення при різних суспільно-економічних формаціях; абстрактно-логічного методу - для виділення магістральних напрямів ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів; методу сходження від абстрактного до конкретного - для вибору водогосподарської кластеризації з-поміж запропонованих напрямів ринкової трансформації як найбільш перспективної форми водогосподарського комплексоутворення в умовах ринкових відносин.

Інформаційною базою дослідження виступили законодавчі та нормативні акти України щодо водокористування та розвитку водного господарства, матеріали державної статистичної звітності, матеріали Волинської обласної державної адміністрації, праці вітчизняних та зарубіжних науковців, періодична література, інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна отриманих у дисертаційному дослідженні результатів визначається сукупністю теоретичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів в умовах післякризового оздоровлення регіональної економіки. Основні результати дисертаційного дослідження, які відзначаються новизною, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено організаційно-економічні засади ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів, що передбачають їх реформування через диференціацію регуляторних важелів та створення нової організаційної структури на основі кластеризації при дотриманні басейнового принципу управління водними ресурсами та досягненні ефективності водогосподарської діяльності регіонів України;

удосконалено:

- ідентифікацію факторів формування структури регіонального водогосподарського комплексу, яка, на відміну від існуючої, базується на врахуванні природно-ресурсних, виробничо-технічних умов водокористування та інституціонального забезпечення системи управління водними ресурсами;

- методологічну базу ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів, яка, на відміну від традиційної, ґрунтується на системно-структурному та інституціональному підходах, що дозволяє розглядати регіональний водогосподарський комплекс як складне поліфункціональне утворення з особливостями його функціонування в ринкових умовах;

- порядок формування регіонального водогосподарського кластера, який, на відміну від існуючого, базується на синхронізації основних етапів і процедур побудови організаційної структури та відбору ефективних учасників, критеріїв контролю та розподілу відповідальності в процесі господарської діяльності;

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування напрямів ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів, що передбачають регіоналізацію системи управління водними ресурсами і водогосподарськими спорудами, диверсифікацію інструментів економічного регулювання водокористуванням, створення сучасних інтегрованих об'єднань та інституціоналізацію нових форм використання транскордонних водотоків;

- інструментарій формування бюджету регіонального водогосподарського кластера на основі перегляду його доходних статей та адаптації до існуючого податкового, бюджетного і водного законодавства через акумуляцію частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, орендної плати за користування природними водними об'єктами, плати за спеціальне використання водних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення, плати за забруднення природних водних об'єктів;

- методичні підходи до створення водогосподарського кластера на меліорованих територіях, що передбачають здійснення інноваційних заходів у зонах осушення та зрошення на основі врахування сучасного стану гідротехнічних споруд і перспектив виробництва сільськогосподарської продукції на цих територіях;

- критерії оцінки ефективності водогосподарської діяльності на основі розрахунку індивідуальних та інтегральних територіальних індексів за критеріями інфраструктурної забезпеченості водоспоживання, еколого-енергетичної ефективності водопостачання та соціально-економічної ефективності господарської освоєності водно-ресурсного потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у дисертаційній роботі наукові результати спрямовані на вибір найбільш ефективних форм ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів. Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в діяльності Волинської обласної державної адміністрації (довідка №5469/57/2-10 від 01.10.2010 р.) при підготовці Програми соціально-економічного розвитку Волинської області на 2011 рік, де використані результати оцінки основних тенденцій розвитку водогосподарського комплексу Волинської області та перспективні напрями ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів і механізми створення водогосподарських кластерів; Луцької міської ради (довідка №518/22/29 від 19.11.07 р.) при розробці проекту системи моніторингу водних ресурсів місцевого значення, вдосконалення водокористування в системі житлово-комунального господарства.

Окремі теоретичні положення, що стосуються організаційного та фінансового забезпечення водогосподарської кластеризації, сутнісної характеристики формування регіональних водогосподарських комплексів в умовах ринкових відносин, а також результати аналізу використання водних ресурсів у розрізі економічних районів України використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Регіональна економіка», «Національна економіка» та «Основи наукових досліджень» у Волинському інституті ім. В. Липинського МАУП (довідка №2-12/366 від 28.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має теоретичне та практичне значення. В ній особисто дисертантом розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з розробки перспективних напрямів ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів. Наукові результати розв'язують важливу наукову проблему вдосконалення системи управління водними ресурсами на регіональному рівні, розробки механізмів формування водогосподарських кластерів у різних регіонах України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку економіки України» (м. Луцьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Еколого-економічні проблеми Карпатського єврорегіону» (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), XV Міжнародній науковій конференції молодих науковців «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2007 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Екологія. Людина. Суспільство» (м. Київ, 2007 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики XXI століття» (м. Луцьк, 2008 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки, соціології та права в сучасних умовах» (м. Пятигорськ, 2010 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2010 р.), IV Міжнародному форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць, 8 статей - у наукових фахових виданнях, 1 стаття - у інших виданнях та 7 матеріалів конференцій. Загальний обсяг друкованих робіт становить 8, 28 друк. арк., з яких особисто автору належить 6,65 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 235 стор., у тому числі 8 таблиць та 48 рисунків, список використаних джерел із 265 найменувань на 30 стор., 6 додатків на 7 сторінках.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів» присвячений сутнісній характеристиці регіональних водогосподарських комплексів, визначенню принципів, методів та передумов їх трансформації, розкриттю змісту кластеризаційних засад і адаптації водогосподарських систем до функціонування в класичних ринкових умовах.

На основі систематизації існуючих підходів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо сутності водогосподарського комплексу встановлено, що більшість з них розглядають його як систему національного господарства, що залишає осторонь водовідтворюючу та водорегулюючу функції. На думку автора, водогосподарський комплекс (ВГК) - це сукупність ресурсів та водогосподарських споруд, спеціалізованих підприємств, природних водних об'єктів, які на інституційній основі просторової галузевої належності та технологічної єдності забезпечують включення цього потенціалу у господарський оборот, а також його відновлення, відтворення та охорону. Виходячи з таксономічного рівня соціально-економічних систем варто розрізняти національний та регіональні ВГК (ВГК економічних районів, областей, басейнів найбільших річок, великих міських агломерацій).

Дослідження показали, що складність проектування та структурування РВГК значною мірою зумовлена тим, що він є надто багатофункціональним утворенням, зокрема, включає природну складову (водні ресурси, навколишнє середовище, місцеві природні умови), технічну складову (водогосподарські споруди, водосховища, захисні споруди), управлінську складову (органи управління, система моніторингу, обслуговуючі підприємства), які в цілому становлять потужний сегмент регіонального економічного простору. На формування структури РВГК вирішальний вплив здійснюють наступні фактори: рівень забезпеченості річковим стоком та підземними водами, потужності водопровідно-каналізаційного господарства, наявність міжгосподарських та внутрігосподарських гідротехнічних споруд меліоративних систем, рівень паводконебезпечності території, спеціалізація регіонального господарського комплексу, наявність оборотних систем водопостачання у сфері матеріального виробництва, інтегрована система управління водними ресурсами.

Дисертантом встановлено, що у більшості регіонів спостерігається збільшення обсягу викидів стічних та неочищених вод у водні об'єкти у зв'язку з погіршенням ефективності роботи очисних споруд та поступовим моральним і фізичним старінням матеріально-технічної бази господарського комплексу. Поодинокими заходами точкового впливу усунути такі негативні явища надто проблематично. Потрібна цілісна система заходів, що розширить спектр правових, фінансових, економічних, інвестиційно-інноваційних та інших важелів розв'язання регіональних водно-екологічних проблем та дасть можливість диференціювати інструменти регіональної водної політики.

Враховуючи те, що РВГК є складною еколого-соціо-економічною системою, в основу методологічної бази їх ринкової трансформації мають бути покладені ряд принципів. Це зокрема, принципи системності, раціональності, інтегративності, диференціації, релятивізму, збалансованості, рівноправності форм господарювання та басейновий принцип.

Ці принципи мають виступати методологічною базою для вибору підходів до ринкової трансформації РВГК. Такими підходами є системно-структурний та інституціональний. Перший підхід дасть можливість при обґрунтуванні трансформаційних механізмів враховувати об'єктивні фактори водогосподарського комплексоутворення (рівні водозабезпеченості, транзитивності річкового стоку, розвитку водогосподарської інфраструктури та втручання в природні екосистеми), а інституціональний підхід базується на механізмах системних та структурних змін з огляду на існуючу нормативно-правову базу водокористування та рівень розвитку інститутів громадянського суспільства.

Дослідження показали, що вибір адекватних реальному стану водокористування та водогосподарської інфраструктури інструментів ринкової трансформації РВГК залежить від оцінки рівня ефективності водогосподарської діяльності в окремих регіонах України. Рівень ефективності запропоновано визначати на основі інтегральної оцінки за трьома критеріями - інфраструктурна забезпеченість водоспоживання, еколого-енергетична ефективність водопостачання, соціально-економічна ефективність господарської освоєності водно-ресурсного потенціалу (табл. 1).

економічний ринковий регіональний

Таблиця 1. Система показників оцінки ефективності водогосподарської діяльності регіонів України

Ці критерії відображають різні сторони водогосподарської діяльності і дадуть можливість оцінити рівень ефективності розвитку водогосподарських комплексів окремих регіонів. По кожному критерію слід розрізняти показники-стимулятори (які мають зростати) та показники дестимулятори (які мають знижуватись).

Для показників-стимуляторів індивідуальний територіальний індекс ефективності розраховуватиметься за формулою:

Для показників-дестимуляторів - за формулою:

(2)

де - індивідуальний територіальний індекс ефективності і-го регіону за j-м показником з к-го критерію в періоді t;

- значення j-го показника оцінювання з к-го критерію в періоді t;

- середнє значення j-го показника оцінювання серед к-го критерію в періоді t;

і = 1...т - номер регіону, що досліджується (т=25);

к = 1...К - номер групи показників оцінки;

j = 1...n - номер індивідуального показника оцінки в групі (у кожній групі може бути різним);

t =1…T - номер періоду оцінки показника.

Для стандартизації використано середні значення вибраних показників водогосподарської діяльності у розрізі регіонів. На основі індивідуальних територіальних індексів розраховуються інтегральні територіальні індекси. Виходячи із значень інтегральних територіальних індексів розраховується інтегральний груповий індекс ефективності водогосподарської діяльності регіонів України. Розрахунок інтегральних територіальних індексів ефективності проводимо за формулою:

, (3)

де - інтегральний територіальний індекс ефективності і-го регіону за к-м критерієм у періоді t.

З метою уніфікації форм та методів ринкової трансформації пропонується виокремлювати основні групи комплексів на основі характерних для них ознак: РВГК промислових, прикордонних та меліорованих територій.

У дисертаційній роботі доведено, що магістральним напрямом ринкової трансформації РВГК має стати інституціоналізація та запровадження нових організаційних форм підприємництва, які збережуть контроль держави над природними водними об'єктами та сприятимуть залученню інвестицій у розвиток цієї сфери. На думку автора, існуючий басейновий принцип управління цього завдання не вирішить, а новою організаційною формою має стати кластер.

Формування водогосподарських кластерів зумовлене необхідністю пошуку джерел і засобів інвестиційно-інноваційного оновлення матеріально-технічної бази та інфраструктури водного господарства. Значний позитив цього виду об'єднань полягає в тому, що забезпечується узгодження основних завдань, пов'язаних з розширенням сфери водогосподарського бізнесу та активізацією роботи щодо диверсифікації джерел фінансового забезпечення реалізації водогосподарських та водоохоронних проектів.

У другому розділі «Оцінка основних тенденцій розвитку регіональних водогосподарських комплексів України» проведено загальну характеристику РВГК, проаналізовано динаміку використання водних ресурсів та ефективність функціонування РВГК, досліджено основні тенденції розвитку ВГК Волинської області.

Дослідження показали, що експлуатація державного водогосподарського комплексу відбувається за адміністративно-територіальним розподілом у зв'язку з усталеною практикою фінансування та успадкованою структурою управління. Існуюча схема розміщення підприємств не завжди забезпечує ефективну та безаварійну експлуатацію всього водогосподарського комплексу, особливо у паводконебезпечних регіонах. Надзвичайно складна ситуація склалася у використанні загальнодержавних та міжгосподарських державних меліоративних систем. Це проявляється в наявності значних площ сільськогосподарських угідь, які перебувають у вологій зоні; незадовільному стані дощувальної техніки; старінні систем вертикального і горизонтального дренажу; недостатньому фінансуванні комплексної програми використання меліорованих земель.

Спостерігається значний варіаційних розмах в рівнях витрат електроенергії на водопостачання і енергозатратності одного куб. м води в розрізі адміністративно-територіальних утворень. Це пов'язано з відмінностями в рівнях зносу водорегулюючого, водоочисного та водогосподарського обладнання, а також із значними непродуктивними втратами води внаслідок аварій на водопровідних мережах. Найвищий рівень енергозатратності спостерігається в Івано-Франківській, Черкаській, Харківській, Луганській, Волинській, Закарпатській та Тернопільській областях. Причиною високого рівня даного показника в цих регіонах є те, що одні з них переважну більшість водних ресурсів забирають з підземних джерел, інші - відзначаються недостатнім рівнем централізованого водопостачання, а також перебувають у паводконебезпечній зоні.

Найбільші обсяги забору води мають місце у Причорноморському, Придніпровському, Донецькому та Центральному економічних районах (рис. 1). Це пов'язано з тим, що підприємства важкої індустрії, а також найбільш водомісткі галузі національного господарства розміщені якраз в цих економічних районах. Негативним моментом можна вважати низьку частку використаної води в структурі забраної у Причорноморському економічному районі (40,9%). Низький рівень продуктивного використання свіжої води зумовлений незадовільним станом зрошувальних мереж, що призводить до значних втрат води, яка поступає на сільськогосподарські угіддя. Найвищі частки використаної води в структурі забраної спостерігаються у Центральному та Придніпровському економічних районах, оскільки ці території відзначаються найвищим рівнем урбанізованості та більш значним, порівняно з іншими районами, централізованим водопостачанням.

Ще яскравіше диференціація в обсягах забору води у 2009 р. проявляється в розрізі адміністративних областей. Найвищі обсяги забору води мають місце в Одеській (2134 млн. м3), АР Крим (1680 млн. м3), Запорізькій (1035 млн. м3), Дніпропетровській (1590 млн. м3), Київській (1720 млн. м3), Херсонській (1137 млн. м3) та Донецькій (1958 млн. м3) областях. Найменші обсяги забору води мають місце у Закарпатській (45 млн. м3), Тернопільській (69 млн. м3), Волинській (99 млн. м3), Чернівецькій (74 млн. м3) та Івано-Франківській (104 млн. м3) областях. Розподіл обсягів забору в переважній більшості областей не кореспондується як з експлуатаційними запасами підземних вод, так і з забезпеченістю сумарним річковим стоком. Зокрема в Одеській області, яка має найбільший забір води, забезпеченість сумарним річковим стоком значно менша, ніж в Кіровоградській області, яка у 18 разів забирає менше прісних вод у господарський оборот. Така ж складна ситуація має місце у Донецькій області та АР Крим, де при незначній забезпеченості сумарним річковим стоком має місце високий забір води порівняно з іншими регіонами.

Аналізуючи динаміку забору води за період 1980-2009 років, слід зазначити, що надто низькою є частка забору нетрадиційних ресурсів води для потреб господарського комплексу. На думку автора, варто було б у цьому напрямку провести відповідну роботу щодо залучення морської води та підземних вод для виробничих потреб у значно більших обсягах.

Особливо це стосується вододефіцитних регіонів України. Активізувати процес залучення цієї води можна шляхом розробки відповідних стимулюючих підойм, які полягають у компенсації державою частини відсотків водокористувачам, під котрі вони отримали кредитні ресурси у комерційних банків для модернізації систем водопостачання і водоспоживання, які працюють на основі використання морської води.

За інтегральною оцінкою ефективності водогосподарської діяльності найвищий рівень мають Вінницька, Донецька, Кіровоградська, Львівська та Харківська області. Порівняно низький рівень ефективності спостерігається у Херсонській області, де мають місце значні втрати свіжої води на зрошувальних системах (табл. 2). Для поглибленого аналізу регіональних проблем водокористування та розвитку регіональних водогосподарських комплексів було проведено аналіз основних тенденцій розвитку водогосподарського комплексу Волинської області. Дана область є типовою як для розробки інструментів економічного регулювання використання транскордонних водотоків (межує з Республіками Польща і Білорусь), так і для розробки регуляторних підойм із залучення осушених земель у продуктивний господарський оборот, оскільки значна частина території області була піддана масштабним меліораціям. Дослідження засвідчили, що велика кількість населених пунктів перебуває поза централізованим водопостачанням, переважна більшість мереж водопостачання промислових підприємств є фізично зношеною та морально застарілою.

Таблиця 2. Інтегральна оцінка за рівнем ефективності водогосподарської діяльності регіонів України у 2009 році*

У третьому розділі «Обґрунтування механізмів ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів» розроблено перспективні напрями ринкової трансформації РВГК, запропоновано модель та визначено інституціональні передумови створення водогосподарських кластерів в окремих регіонах.

З огляду на існуючі проблеми та враховуючи існуюче правове поле господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу, у дисертації запропоновано пріоритетні напрями ринкової трансформації РВГК: регіоналізація системи управління водними ресурсами та водогосподарськими спорудами; диверсифікація інструментів економічного регулювання раціонального водокористування; інституціоналізація статутних та нестатутних водогосподарських об'єднань; розширення переліку форм міжнародного співробітництва у сфері використання транскордонних водотоків; удосконалення системи орендного водокористування; комерціалізація та капіталізація системи водогосподарських послуг; створення підприємницьких структур на базі управлінь магістральних каналів.

В ході дослідження доведено, що магістральним напрямом ринкової трансформації РВГК є інституціоналізація статутних та нестатутних водогосподарських об'єднань, яка включає: створення водогосподарських кластерів з участю регіональних органів управління водними ресурсами, водогосподарських підприємств, органів місцевого самоврядування та фінансово-кредитних установ; створення асоціацій водокористувачів в зонах осушення та зрошення з метою реалізації підприємницьких проектів у напрямку повернення меліорованих земель у продуктивний господарський оборот; формування корпоративної структури на основі управлінь магістральних каналів; створення консорціумів для модернізації водопровідно-каналізаційного господарства мегаполісів.

На думку автора найбільш прийнятною формою підвищення рівня надання водогосподарських послуг в умовах відкритості економічної системи є кластер. Доведено, що в основу кластеризації мають бути покладені основні етапи та процедури формування регіональних водогосподарських систем, здатні унеможливити інституціональні протиріччя у взаємодії органів місцевої влади та водогосподарських підприємств.

Дисертантом розроблена модель водогосподарської кластеризації, основна ідея якої полягає у консолідації зусиль спеціально уповноважених органів, а також центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямована на модернізацію регіональних водогосподарських комплексів. Визначено основні етапи та процедури формування регіональних водогосподарських кластерів (рис. 2).

В ході дослідження встановлено, що важливою складовою формування регіональних водогосподарських кластерів є відбір учасників кластера, в першу чергу - приватних партнерів. Цей відбір має базуватися на виборі критеріїв, розгляді можливих альтернатив та оцінці виробничого потенціалу потенційного учасника кластера.

В ході прийняття рішення про входження у кластер приватного партнера слід розв'язати проблеми щодо легімітизації об'єднання майнових об'єктів державної форми власності з приватним капіталом, запровадження конкурсних засад для участі суб'єктів підприємницької діяльності у цих формуваннях. Укладання договору з приватним партнером повинен здійснювати орган, який відповідно до ст. 13 Закону України «Про державно-приватне партнерство» приймає рішення про створення водогосподарського кластера.

Ефективне функціонування регіонального водогосподарського кластера можливе на основі виявлення реальних джерел формування його бюджету. Враховуючи те, що водогосподарський кластер створюється на базі природних водних об'єктів, штучних водних об'єктів, водогосподарських споруд, у деяких випадках й на основі транскордонних водотоків, доходні статті бюджету мають бути диверсифікованими та адаптованими до існуючого податкового, бюджетного і водного законодавства (рис. 3).

Регіональний водогосподарський кластер, який у різних регіонах матиме різну структуру у зв'язку з наявністю різноманітних систем водопостачання і водоспоживання, має базуватися на уніфікованих цілях та завданнях, спільних мотивах, а також виробничо-технологічних і організаційно-управлінських заходах.

Дисертантом розроблена узагальнена схема створення водогосподарських кластерів на меліорованих територіях. Для зони осушення принциповим моментом формування кластерного утворення є входження в його структуру власників міжгосподарських гідротехнічних споруд, що дозволить модернізувати ці споруди, і це забезпечить виконання ними традиційних функцій.

Висновки

У дисертації розроблено організаційно-економічні засади ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів, що передбачають реформування водогосподарських комплексів через диференціацію регуляторних важелів та організаційної структури на основі водогосподарської кластеризації. Це дало змогу отримати такі науково-практичні результати:

1. Оцінка різноманітних підходів до проблем водогосподарського комплексоутворення дала підстави стверджувати, що регіональний водогосподарський комплекс (РВГК) являє собою структурний елемент регіонального економічного простору, що охоплює водні ресурси, водогосподарські споруди, водокористувачів і характеризується певною функціональною, галузевою та просторовою структурою. Він відзначається системою складних виробничо-технічних і соціально-економічних відносин у зв'язку з багатофункціональним використанням водних ресурсів у системі суспільного відтворення.

2. На основі аналізу функціонування водогосподарського комплексу удосконалено ідентифікацію факторів формування його структури, яка на відміну від існуючої, базується на врахуванні природно-ресурсних, виробничо-технічних, соціальних, економічних умов використання та інституціонального забезпечення системи управління водними ресурсами.

3. Встановлено, що методологічна база ринкової трансформації потребує розглядати регіональний водогосподарський комплекс як складне поліфункціональне утворення через призму вдосконалення системно-структурного та інституціонального забезпечення його окремих складових, а також вибір механізмів ринкової трансформації адекватних існуючим умовам.

4. Вибір адекватних реальному стану водокористування та водогосподарської інфраструктури інструментів ринкової трансформації РВГК має базуватися на основі оцінки рівня ефективності водогосподарської діяльності в окремих регіонах України. Авторське визначення цього рівня базується на основі інтегральної оцінки за трьома критеріями - інфраструктурна забезпеченість водоспоживання, еколого-енергетична ефективність водопостачання, соціально-економічна ефективність господарської освоєності водно-ресурсного потенціалу.

5. З огляду на різний рівень водозабезпеченості та ефективності водокористування в економічних районах України обґрунтовано напрями ринкової трансформації регіональних водогосподарських комплексів, що передбачають регіоналізацію системи управління водними ресурсами і водогосподарськими спорудами, диверсифікацію інструментів економічного регулювання водокористування, створення нових видів водогосподарських об'єднань та нових форм використання транскордонних водотоків.

6. В сучасних умовах, коли елементи ринкового саморегулювання ще не стали домінуючими в системі економічних відносин, пріоритет мають отримати процеси стимулювання впровадження форм орендного водокористування. Адже ще не створено сприятливих передумов для формування повноцінного приватного сектора у РВГК як через фінансову неспроможність водогосподарських підприємств самостійно модернізувати систему водопостачання, так і нездатність споживачів водогосподарських послуг відшкодовувати їх реальну вартість.

7. Дослідження довели, що інституціоналізація сучасних водогосподарських об'єднань має передбачати: активізацію роботи щодо створення в окремих РВГК водогосподарських кластерів на основі участі регіональних органів управління водними ресурсами, водогосподарських підприємств, органів місцевої влади та фінансово-кредитних установ.

8. Кластеризація дасть можливість створити потужне бізнес-середовище на базі окремих видів водопостачання та водоспоживання, ідентифікації додаткових об'єктів водно-ресурсного оподаткування і пошуку механізмів інвестиційного забезпечення модернізації інфраструктури питного та промислового водозабезпечення.

9. Для нарощування інвестиційного потенціалу відтворення водних ресурсів та модернізації водогосподарської інфраструктури розроблено інструментарій формування бюджету регіонального водогосподарського кластера на основі диверсифікації його доходних статей та адаптації до існуючого податкового, бюджетного і водного законодавства, що передбачають акумуляцію частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, орендної плати за користування природними водними об'єктами, плати за спеціальне використання водних об'єктів загальнодержавного значення, плати за забруднення природних водних об'єктів.

9. З метою адаптації задекларованих принципів водогосподарської кластеризації до господарської практики запропоновано методичні підходи до формування водогосподарського кластера на меліорованих територіях, що передбачають здійснення трансформаційних заходів у зонах осушення та зрошення на основі врахування сучасного стану гідротехнічних споруд і перспектив виробництва сільськогосподарської продукції на цих територіях. Основним мотивом таких змін має бути максимально можливе повернення у продуктивний господарський оборот на даний момент незатребуваних сільськогосподарських угідь.

Література

1. Самойленко Б.В. Домінанти розвитку рекреаційного водокористування на локальних територіях / В.А. Голян, Б.В. Самойленко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №9 (52). - С. 89-96. (0,75 д.а.) [особистий внесок - проаналізовано основні тенденції використання водних ресурсів в окремих регіонах України та сегментах національного господарства - 0,55 д.а.]

2. Самойленко Б.В. Сутнісна характеристика інституціональних перетворень: пострадянський формат / В.А. Голян, Б.В. Самойленко // Економічні науки. зб. наук. праць ЛДТУ / відп. ред. Герасимчук З.В. - Луцьк, 2006. - Вип. 3 (11). - С. 51-65. - (Серія «Економічна теорія та економічна історія»). (0,6 д.а.) [особистий внесок - розкрито зміст інституціональних перетворень на пострадянському просторі - 0,35 д.а.]

3. Самойленко Б.В. Фінансово-економічне регулювання водокористування у промисловому секторі України / В.А. Голян, Б.В. Самойленко, В.С. Остапчук // Економічні науки. зб. наук. праць ЛДТУ / відп. ред. Герасимчук З.В. - Луцьк, 2007. - Вип. 4 (16). - С. 65-74. - (Серія «Облік і фінанси»). (0,65 д.а.) [особистий внесок - розкрито регіональні проблеми водокористування у промисловому секторі - 0,32 д.а.]

4. Самойленко Б.В. Водна політика у Причорноморському економічному районі: сучасний стан та перспективи / Б.В. Самойленко // Економічні науки. зб. наук. праць ЛДТУ / відп. ред. Герасимчук З.В. - Луцьк, 2008. - Вип. 5 (17). - С. 249-260. - (Серія «Регіональна економіка»). (0,67 д.а.)

5. Самойленко Б.В. Кластери як ефективна форма інвестиційно-інноваційного розвитку регіональних водогосподарських комплексів / Б.В. Самойленко // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №19. - С. 8-12. (0,62 д.а.)

6. Самойленко Б.В. Міжнародне співробітництво у сфері водокористування як фактор активізації інтеграційних процесів у прикордонних регіонах / Б.В. Самойленко // Економічні науки: зб. наук. праць ЛНТУ / відп. ред. Герасимчук З.В. - Луцьк, 2009. - Вип. 6 (23). - Ч. 2. - С. 201-210. - (Серія «Економічна теорія та економічна історія»). (0,6 д.а.)

7. Самойленко Б.В. Перспективні напрями трансформації регіональних водогосподарських комплексів / Б.В. Самойленко // Агросвіт. - 2009. - №22. - С. 8-15. (0,7 д.а.)

8. Самойленко Б.В. Ринкова трансформація регіональних водогосподарських комплексів: теоретико-методологічні засади та інституціональні передумови / В.А.Голян, Б.В.Самойленко, В.П.Битов // Економіст. - 2010. - №12. - С. 27-36. (1,4 д.а.)[особистий внесок - розкрито зміст регіонального комплексоутворення у водогосподарському комплексі та проаналізовано регіональний розріз забезпеченості водопроводами міст - 0,7 д.а.]

9. Самойленко Б.В. Механізми вдосконалення регулювання водокористування в Україні / Б.В. Самойленко // Наукові вісті Інституту менеджменту та економіки «Галицька академія». - 2007. - С.188-194. (0,51 д.а.)

Размещено на Allbest.ru