Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств

Сучасний стан економіки України, що найбільш явно виражений у поточних результатах виробничо-господарської діяльності промислових підприємств, незалежно від їх форми власності, свідчить про те, що економічна реформа, яка була спрямована на входження країни у світовий ринковий простір, не дала очікуваних результатів. Разом з тим саме подальший розвиток ринкових відносин у країні й наступні за цим перетворення в економічній системі постійно вимагають вирішення найважливіших проблем у сфері як стратегічного, так і оперативного управління діяльністю підприємств, що, у свою чергу, викликає найгострішу потребу в якісному менеджменті та висококваліфікованих фахівцях, які володіють необхідним професійним арсеналом управлінського та технологічного впливу.

Ринкові відносини вимагають посилення ролі, перш за все, економічних методів господарювання, перегляду усталених концепцій оперативного управління, застосування нових методів аналізу та формування системи оціночних показників діяльності підприємств. Складність проблеми науково обґрунтованого оперативного управління для будь-якого промислового підприємства полягає в необхідності поєднання величезної кількості вихідних і поточних даних у єдину інформаційну мережу, склад, умови та взаємозв'язок елементів якої без економіко-математичного апарату й знання правил моделювання вирішити практично неможливо. Єдиним методом практичної реалізації системного зв'язку всіх релевантних даних, показників є економіко-математичне моделювання, що дає змогу пов'язати виробничі можливості підприємства, наявні матеріальні, трудові та фінансові ресурси в єдиний економічний механізм функціонування промислового підприємства.

Існуюча практика управління підприємствами промисловості свідчить, що для успішної діяльності в сучасних умовах господарювання потрібно поєднання відповідної життєвому циклу сучасної організаційної структури та програмних (проектних) форм забезпечення виробничої діяльності, які побудовані на принципах матричного проектно-оперативного управління інноваційним розвитком.

Будь-який інноваційний процес, навіть маючи цілком обґрунтовані цілі, порушує нормальне функціонування організації, ускладнює взаємодію працівників і підрозділів, робить статус багатьох структур та осіб невизначеним і нестійким. Крім того, більшість приватних, дрібних змін в організаційній структурі підприємства дають дуже незначні ефекти, але порушують сформовані зв'язки та пропорції, що вимагає проведення цілого ланцюга подальших вторинних перетворень.

Усе вищевказане призводить до того, що втрати від нестабільності відносин і зв'язків, які виникають у результаті постійних перебудов (нововведень) організаційної структури підприємства, часто перевищують економічний ефект, що досягається за рахунок реорганізації. Тому доцільною є позиція, згідно з якою ефективнішими є не постійні, безперервні та поступові зміни й модифікації організаційної структури управління підприємством, а різкі та значні за своїм характером і масштабом інноваційні перетворення. Природно, що такий підхід повинен суттєво позначитися на прийнятті та реалізації організаційних управлінських рішень - вони повинні стати більш радикальними й комплексними.

Одним зі шляхів подолання існуючої кризи в економіці Україні є стимулювання інвестиційно-інноваційної активності, вдосконалення механізмів залучення інвестицій, повне та всебічне використання існуючого економічного потенціалу, у тому числі використання маркетингових підходів для пошуку й залучення інвестицій. З точки зору промислових підприємств, механізми інвестування покликані забезпечити залучення інвестиційних ресурсів для реалізації наявних і потенційних ринкових можливостей інноваційного розвитку з метою завоювання стійких позицій на ринку, отримання прибутку, сталого розвитку в межах обраної місії та стратегії розвитку. На жаль, вітчизняна фінансово-кредитна система не забезпечує повністю потреби промислових підприємств в інвестиційних ресурсах. Перш за все, відсутні організаційні механізми забезпечення інвестиціями інноваційної діяльності і її проектно-оперативного впровадження у виробничу діяльність.

Дискусії щодо проблем управління інвестиційним потенціалом інноваційного розвитку підприємств у мінливому ринковому середовищі мають важливе значення для економіки України. Значний внесок у дослідження теоретичних, методологічних аспектів та проблеми інвестування зробили класики економічної теорії: С. Брю, Дж. Долан, Р. Дорнбуш, Дж. Кейнс, К. Кемпбелл, К. Макконнелл, К. Маркс, А. Маршалл, Г. Менк'ю, Дж. Мілль, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, С. Фішер, М. Фрідмен, Ф. Хайєк, Р. Шмалензі, Й. Шумпетер та ін. Серед сучасних фахівців з теорії й практики інвестування слід відзначити таких зарубіжних учених: Г. Александера, Дж. Бейлі, Ю. Блеха, У. Гетца, Дж. Гітман, М. Джонка, Дж. Хорна, У. Шарпа. Істотно вплинули на розвиток теорії й практики управління фінансуванням інновацій та інноваційного розвитку праці західних науковців: Є. Боді, Р. Брейлі, Дж. Ваховіча, С. Майєра, М. Міллера, М. Модільяні, Дж. Стігліца, Р. Фостера, Дж. Ван Хорна, Й. Шумпетера та ін. Окремо слід відзначити “теорію дифузії інновацій” Т. Хегерстранда щодо процесу створення й поширення інновацій на ринку.

Серед вітчизняних дослідників цієї проблеми необхідно назвати І. Александрова, О. Амошу, Ю. Бажала, І. Бланка, А. Гальчинського, М. Долішнього, П. Завліна, М. Козоріза, О. Лапко, С. Онишко, В. Осецького, А. Пересаду, В. Савчука, В. Федулову, Н. Чухрай та ін.

Істотний внесок у розвиток економічної науки щодо питань управління інвестиційною діяльністю, проектування інвестиційного портфеля зробили представники зарубіжної економічної думки. Особливе значення для теми дослідження мають праці таких авторів: Г. Бірмана, Р. Брейлі, Ю. Брігхема, М. Бромвіча, С. Майєрса, X. Менвілла, Д. Морріса, Дж. Мурріна, Д. Норткотта, Дж. Фрідмена, Д. Хей, У. Шарпа, С. Шмідта. Вони розглядають питання інвестиційного проектування і його оцінювання, у першу чергу, відповідно до умов, що склалися в ринковій системі господарювання. Різним аспектам діяльності корпоративних структур у контексті економіки регіону присвячені праці таких відомих зарубіжних дослідників, як: У. Айзард, І. Ансофф та А. Бендевід-Вал; російських учених: А. Гранберг, Ю. Гладких, Т. Морозова, В. Шапіро Б. Чуб; українських науковців: Б. Андрушків, А. Воронкова, Л. Головкова, А. Задоя, Г. Козаченко, В. Осецький, Ю. Петруня, В. Порохня, М. Рогоза, С. Салига, Г. Семенов, Л. Сергєєва, А. Сірко, А. Ткач, В. Федулова, В. Якубенко та ін.

Одним з головних завдань створення національної інноваційної системи України є подальше формування та розвиток потенціалу інноваційної діяльності вітчизняних промислових підприємств за рахунок реалізації моделі інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. У зв'язку із цим набувають актуальності питання щодо визначення адекватних реаліям трансформаційного процесу стратегій, механізмів, моделей, методів проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств.

У більшості наукових праць, присвячених питанням інвестицій та інновацій, ще не досліджено методи проектно-оперативного управління інвестиційним потенціалом інноваційної діяльності промислових підприємств. Тому обґрунтування нової парадигми, що детермінувала би формування методологічних, концептуальних та методичних підходів, механізмів, моделей проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств у системі координат інноваційно-інвестиційного розвитку економіки країни, є актуальним завданням наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту організацій Класичного приватного університету за темами “Організаційно-економічні засади формування та розвитку потенціалу суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки” (номер державної реєстрації 0106U000460) та “Розвиток системи корпоративного управління акціонерними товариствами в умовах трансформаційної економіки” (номер державної реєстрації 0111U001101), а також за темою Дніпропетровського університету економіки та права “Проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкового середовища: розробка стратегії конкурентоспроможності Державного підприємства ВО “Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова” (номер державної реєстрації 0104U0008832). У межах зазначених тем здобувачу належить формування теоретичних, методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо використання методів проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств.

Дисертацію виконано також відповідно до науково-дослідної теми Інституту післядипломної освіти КПУ “Стратегія управління людським потенціалом на макро- та мікроекономічному рівнях” (номер державної реєстрації 0107U004192), де автором запропоновано методологію проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств промисловості за рахунок використання інтелектуального капіталу.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних підходів та обґрунтування практичних рекомендацій щодо використання методів проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– визначити понятійний апарат щодо проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств та сутність поняття “методи проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств”;

– розробити концепцію проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств;

– запропонувати методичний підхід та модель щодо вибору оптимальних варіантів інвестиційно-інноваційного розвитку промислових підприємств;

– розробити методичний підхід до формування системи показників оцінювання виробничо-господарської діяльності як складової проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств;

– удосконалити методи проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств;

– провести оцінювання впливу інновацій на процес формування та розвитку організаційних структур управління промисловим підприємством;

– визначити напрями та шляхи розвитку інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності в системі проектно-оперативного управління підприємством;

– удосконалити метод формування інвестиційного потенціалу розвитку інноваційної діяльності промислового підприємства;

– визначити механізми управління інвестиційними венчурними ризиками інноваційної діяльності підприємств;

– розвинути метод венчурного інвестування та аналізу венчурних проектів;

– удосконалити концептуальний підхід щодо оцінювання інвестиційного ризику венчурних проектів з розвитку інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств.

Об'єктом дослідження є процес проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, науково-методичні підходи та практичні рекомендації щодо методів проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є ключові положення сучасної економічної теорії та сучасні концепції загального менеджменту, стратегічного, оперативного й проектного управління, які висвітлені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, які торкаються проблем управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств.

Для досягнення поставленої мети використано методи дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку та розвитку, а саме: діалектичний метод, методи аналізу і синтезу - для визначення взаємозв'язків між основними чинниками, які впливають на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства; організаційно-управлінський аналіз - для аналізу систем проектно-оперативного управління підприємством; статистичні методи - для аналізу розвитку інноваційної діяльності та інвестиційного забезпечення інноваційних проектів промислових підприємств; методи оцінювання - для оцінювання інноваційного та інвестиційного потенціалів промислових підприємств; портфельного аналізу, сценарного підходу - для вибору багатоканального фінансування інновацій; методи моделювання - для вибору оптимальних управлінських рішень у процесі реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності; методи дослідження операцій - для оптимізації етапів реалізації венчурних інноваційних проектів.

Емпіричну й інформаційну основу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти з регулювання інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності в Україні, статистичні дані Держкомстату України, результати аналітичних досліджень машинобудівних та металургійних підприємств України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретико-методологічних підходів та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо використання методів проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

– розроблено цілісну концепцію проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності на основі цілеорієнтованого комплексного (сценарного та ситуаційного) підходу багатоканального фінансування інноваційної діяльності відповідно до наявного інвестиційного потенціалу й оцінювання інноваційного рівня та конкурентоспроможності промислового підприємства, який побудований на методах портфельного аналізу інвестицій і інновацій та проектно-оперативному управлінні стратегією інноваційного розвитку підприємства, враховує інвестиційний ризик впливу ринкової ситуації на сценарії впровадження інновацій і обмеження щодо використання інвестиційного потенціалу та структури розміщення інноваційних проектів;

– розроблено концептуальний підхід до синтезу методів проектного й оперативного управління й утворення нового підходу щодо формування портфеля інвестицій та інновацій відповідно до визначеного сценарію стратегій інвестиційно-інноваційного розвитку, який дає змогу диверсифікувати інноваційну стратегію промислового підприємства відповідно до оцінювання стратегічних альтернатив інновацій, інвестиційних можливостей підприємства на основі гнучкого оперативного впливу на модель проектного управління протягом життєвого циклу венчурних інноваційних проектів тощо;

– визначено понятійний апарат щодо сутності проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності, що є синтезом проектного та оперативного управління, включає узгодження існуючих технологій управління й дає змогу розглядати цей цілеспрямований процес як взаємодію функціонування методів відповідного складу набору проектних інноваційних завдань і венчурних інвестиційних ресурсів за визначений проміжок часу та оперативного впливу на процеси інвестиційно-інноваційного розвитку промислового підприємства, які змінюються протягом цього самого проміжку часу;

– визначено сутність поняття “методи проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств” як сукупність цілеспрямованих, систематизованих методів встановлення взаємозв'язків між основними чинниками діяльності підприємства, які впливають на його інноваційно-інвестиційний рівень і визначають його інноваційний потенціал на основі проектно-оперативного портфельного аналізу інвестицій багатоканального фінансування інновацій та стратегічного управління сценарним моделюванням конкурентоспроможності для вибору оптимальних управлінських рішень у процесі реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства;

удосконалено:

– метод формування інвестиційного потенціалу інноваційного розвитку промислового підприємства, де, на відміну від існуючих, портфельний аналіз інвестицій враховує оцінювання стратегічних альтернатив багатоканального фінансування інновацій, що дає змогу встановити перспективи розвитку інноваційної діяльності;

– методичний підхід щодо вибору оптимальних варіантів інвестиційно-інноваційного розвитку промислового підприємства, який базується на оцінюванні ринкової ситуації, конкурентоспроможності, формуванні проектного портфеля залежно від вибраного сегмента ринку, стратегічної зони господарювання, рівня підвищення інвестиційного й інноваційного потенціалів та включає модель портфельної стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку промислового підприємства;

– метод оцінювання інвестиційного ризику та механізми реалізації інвестиційного потенціалу розвитку інноваційної діяльності, які сформовані на основі його диверсифікації, що дає змогу підвищити максимальний ефект його використання;

набули подальшого розвитку:

– метод інвестування венчурних проектів у системі проектно-оперативного управління промислових підприємств, відмінністю якого від існуючих є отримання якісно-кількісної оцінки портфеля венчурних інвестицій, де головним обмеженням є вибір структури розміщення проектів, що враховує оперативність регулювання інноваційних завдань та дає змогу скоротити терміни виконання проектних робіт;

– поняття “інноваційний потенціал” як особлива форма розвитку інтелектуального капіталу, що дає змогу підвищити значущість нематеріальних активів у реалізації стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку промислового підприємства;

– систематизація класифікаційних ознак виробничо-господарської діяльності як забезпечувальної складової потенціалу інноваційного розвитку, які, на відміну від існуючих, відображають рівень інвестиційно-інноваційної привабливості венчурного проекту та дають змогу оцінити рівень інноваційного потенціалу промислового підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретико-методологічні положення доведені до рівня конкретних методик і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня застосування методів проектно-оперативного управління інвестиційним потенціалом розвитку інноваційної діяльності підприємств машинобудівного й металургійного комплексів як вагомого чинника реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України.

Наукові результати дисертації, що мають прикладний характер, використані Міністерством промислової політики України при підготовці Концепції розвитку промислового комплексу України до 2017 р. (довідка № 01/4-3-391 від 15.06.2011 р.), а також окремими акціонерними товариствами машинобудівної та металургійної галузей при розробці системи методів проектно-оперативного управління інноваційною діяльністю, зокрема: ДП ВО “Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”, науково-дослідним інститутом розвитку економіки та суспільства ДУЕП ім. А. Нобеля, ВАТ “ЗАлК” (довідка № 657/2 від 14.12.2009 р.) та КТ “ЗЗВА” (довідка № 221/1 від 16.05.2011 р.).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні дисциплін: “Менеджмент організацій”, “Інноваційний менеджмент”, “Управління проектами” (довідка № 234 від 30.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено наукове обґрунтування й розроблено теоретико-методологічні підходи щодо методів проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств. Наукові положення, результати дослідження, рекомендації, які викладені в дисертації та виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. Особистий внесок здобувача в наукових працях, опублікованих у співавторстві, подано в списку опублікованих праць. У роботі використано положення, які належать автору особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки - 2008” (м. Запоріжжя, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції “Новітня цивілізація: проблеми становлення і трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародному нобелівському економічному форумі “Світова економіка XX століття: цикли та кризи” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, молодих вчених та науковців (м. Кременчук, 2010 р.); II Міжнародному нобелівському економічному форумі “Світова економіка XXI століття: цикли та кризи” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, молодих вчених та науковців “Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки” (м. Кременчук, 2011 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених “Сучасні економічні системи: становлення та розвиток” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.).

Публікації. За результатами наукового дослідження автором опубліковано 38 наукових праць загальним обсягом 89,1 друк. арк. (особисто автору належить 72,65 друк. арк.), у т. ч. 5 монографій (2 - індивідуальні, 35,4 друк. арк.), 25 статей у наукових фахових виданнях обсягом 10,8 друк. арк. та 8 наукових публікацій в інших наукових виданнях і виданих за матеріалами конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 455 сторінок. Дисертація містить 30 таблиць, 69 рисунків. Список використаних джерел включає 265 найменувань.

У першому розділі - “Теоретичні аспекти проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств” - визначено й розкрито сутність проектно-оперативного управління інвестиційним потенціалом розвитку інноваційної діяльності, що базується на синтезі технологій проектного та оперативного управління й дає змогу розглядати цей цілеспрямований процес як взаємодію функціонування методів унікального набору проектних інноваційних завдань.

Винятково важливим є принципове вирішення питання про характер та комплексність процесу організаційних змін на підприємстві, які пов'язані з інвестиційно-інноваційною діяльністю. Існуючі результати досліджень систем оперативного управління інноваціями підприємств показують, що вона повинна бути адекватною структурі виробництва, максимально гнучкою й оперативно реагувати на зміни в навколишньому економічному та соціальному середовищі. Такий підхід вимагає постійних зусиль щодо реорганізації системи оперативного управління, пов'язаних як зі зміною зовнішніх вимог, так і з ліквідацією внутрішніх диспропорцій і неузгодженостей у системі управління.

На основі отриманих результатів досліджень можна констатувати, що основною тенденцією розвитку систем оперативного управління інвестиційно-інноваційною діяльністю та головною ланкою промислового виробництва в майбутньому десятилітті буде все більш тісне поєднання лінійно-функціональних і програмних (проектних) форм, що спирається на принципи матричного оперативного управління.

Зазвичай технологія управління інноваційними проектами, або ж технологія проектного управління стадіями проектних робіт, протягом життєвого циклу базується на добре відомих методах як оперативного управління, проектного управління, так і управління проектами. Управління проектами - це процес управління й координації людських і матеріальних ресурсів протягом життєвого циклу проекту. В управлінні проектами вирішується таке завдання, як вибір та ефективна організація виконання обраного проекту.

Основні завдання проектного управління потребують розгляду змін у виробничій, інвестиційній та інноваційній діяльності підприємства як процесу проектування, реалізація якого пов'язана з плануванням витрат і термінів виконання; контролем, аналізом і регулюванням стратегій виконання проекту. На відміну від проектного, оперативне управління пов'язане з однаковістю та повторюваністю процесів. Отже, оперативне управління оперує повторюваними процесами, а проектне - пошуком новизни в реалізації поставленої мети, досягти якої необхідно оперативно. Тому не слід розмежовувати ці взаємозалежні поняття, доцільно загострити увагу на синтезі проектного управління та оперативного управління на концептуальному рівні. Проблема у відсутності методичного підходу до управління інноваційною діяльністю, тобто управління новими видами продукції, які орієнтовані не на попит продукції, а на попит ідеї інновації, який, на думку німецького дослідника Г. Шродера класифікується інноваційними намірами відповідно до таких ознак: обсяг, особливість, комплексність, ступінь важкості, значення, ризики.

Головним напрямом проектного управління є управління портфелями проектів. Американський інститут проектного управління (PMI) розробив стандарт з управління портфелями проектів. Відповідно до нього методи й процеси управління портфелем включено в модель проектного управління ОРМЗ (Organizational Project Management Maturity Model), де поєднуються різноманітні цілі формування проектів: від розвитку асортименту; розвитку каналів збуту до розвитку виробництва; розвитку забезпечення підрозділів; підвищення якості управління до диверсифікації бізнесу.

Отже, попит на ідеї зароджується на рівні оперативного підходу від генерації ідей на нові технології та вибору й розробки портфеля інноваційних проектів до оптимізації часу виводу різних проектів на ринок у найбільш вигідне середовище та просування їх там з максимально можливою віддачею від інвестицій в інновації. І якщо на цьому технологічному маршруті розривається ланцюг прогнозованої інноваційної вартості, то ніякий метод не в змозі оперативно врегулювати виниклі ринкові збурення. Справа в тому, що поведінка капіталу як інвестиційного ресурсу потребує підвищення адаптивності та гнучкості прийняття рішень на етапі проектного управління, а оперативне виконання цих рішень добре відомими методами оперативного управління нівелює можливі витрати часу й засобів у межах обмежень часу та фінансових ресурсів, тобто обмежень сукупного економічного потенціалу.

У зв'язку із цим розглянуто, яке відображення має проектно-оперативне управлення підприємством у структурі розвитку сукупного економічного потенціалу промислового підприємства (рис. 1). По-перше, складність управління й масштаб керуючої системи призводять до того, що труднощі проектно-оперативного управління промисловими підприємствами будуть об'єктивно зростати в міру збільшення масштабів організації, його сукупного економічного потенціалу. По-друге, нововведення в асортиментний ряд продукції та технології її виготовлення, поглиблення спеціалізації та розширення кооперації, застосування матричних форм організації оперативного управління цим потенціалом буде також спричиняти зростання скадності проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності. Зазначені проблеми потребують новітніх теоретичних та методологічних підходів до ефективного використання сукупного економічного потенціалу протягом усього життєвого циклу підприємства.

криза економічний потенціал інвестиційний

Рис. 1. Проектно-оперативне управління підприємством у структурі його сукупного економічного потенціалу

У другому розділі - “Теоретико-методологічні та концептуальні підходи щодо розвитку інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств” - розкрито методологію дослідження інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності в системі проектно-оперативного управління підприємством, проведено аналіз теоретико-методологічних та концептуальних підходів щодо вирішення завдань проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності.

Методи інвестування, як і система державного регулювання, існують незалежно від конкретного підприємства, яке вплинути на них не може. Однак, які методи використовувати і в якому їх поєднанні при інвестуванні визначених варіантів інноваційного розвитку господарюючих суб'єктів, наприклад, при багатоканальному (змішаному) інвестуванні, - це завдання, яке можна й потрібно вирішувати кожному господарюючому суб'єкту. Аналіз існуючих підходів стосовно використання методів інвестування (рис. 2) показує, що їх застосування в інноваційній діяльності має характер підвищеного ризику.

Рис. 2. Методи інвестування інноваційної діяльності промислових підприємств

З метою пошуку підходів до їх вирішення проведено аналіз проблем, пов'язаних з обґрунтуванням і реалізацією варіантів інноваційного розвитку, в результаті яких відбувається розвиток існуючих або формування нових ринків збуту.

Процес інноваційного розвитку, відповідно до запропонованого підходу, розглянуто в сукупності: послідовність прийняття рішення про вибір варіантів розвитку ринкових можливостей підприємства - напрями і їх межі; варіанти розвитку ринкових можливостей - особливості взаємодії суб'єктів інноваційного процесу. Поглиблене концептуальне осмислення феномену управління інвестиційним потенціалом показує, що різні інвестиційні портфелі з різними за величиною інноваційними проектами мають різну віддачу від інвестицій, тобто різну ефективність.

Достатній рівень інвестиційного потенціалу є джерелом розвитку й зростання сукупного економічного потенціалу промислового підприємства та сприяє нарощуванню його капіталу. Рівень витрат визначає допустиму ефективність повернення від вкладення інвестицій: якби ми його не збільшували, то портфель проектів не давав бажаної віддачі від інновацій. Виникає питання: невже процесний підхід до проектування інновацій не в змозі вирішити питання подальшого зростання ефективності їх упровадження? У межах цілеорієнтованого підходу до узгодження методів проектного та оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислових підприємств нагальною проблемою є необхідність удосконалення концептуальних, методичних підходів, методів, моделей, механізмів прийняття ефективних управлінських рішень стосовно використання інвестиційного потенціалу та розвитку інноваційних процесів.

У результаті дослідження для досягнення синергетичного ефекту розроблено концептуальний підхід щодо синтезу методів проектного й оперативного управління, утворення нового підходу до формування портфеля інвестицій та інновацій відповідно до вибраного сценарію стратегій інноваційного розвитку, який дає змогу диверсифікувати інноваційну стратегію підприємства відповідно до оцінювання стратегічних альтернатив інновацій, інвестиційних можливостей підприємства на основі гнучкого оперативного впливу на модель проектного управління протягом життєвого циклу існування як венчурних інноваційних проектів, так і інших.

На рис. 3 наведена концепція та методи проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності промислового підприємства, яка синтезує принципи й методи проектного та оперативного управління діяльністю промислового підприємства.

Головне й найбільш важливе положення запропонованої концепції полягає в тому, що проектне управління повинно корелювати з операційною діяльністю підприємства в оперативному режимі, тому вкрай важливо, щоб у ході підготовки проекту були реалізовані такі функції: по-перше, включення проектного управління в організаційну структуру управління підприємства; по-друге, підтримка технологій проектного управління менеджментом організації; по-третє, адаптація підрозділів і служб промислового підприємства до роботи в умовах проектного управління; по-четверте, компетентність груп учасників проектного управління.

Рис. 3. Концепція та методи проектно-оперативного управління розвитком інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств

Успішна діяльність суб'єкта господарювання значною мірою залежить від вибору оптимальних варіантів інвестиційно-інноваційного розвитку. Слід зазначити, що поточне оживлення інноваційної й інвестиційної активності промислових підприємств, які становлять основу вітчизняної економіки, є головною умовою початку виходу із кризи, оскільки тільки ефективні інвестиції в оновлення виробничих потужностей сприяють підвищенню конкурентоспроможності продукції та кількісному і якісному зростанню виробництва. Загостренню кризових явищ сприяла недосконала приватизація підприємств, яка фактично мала формальний характер. Таким чином, низькі темпи приватизації, її формальний характер, відсутність ефективного механізму реалізації функцій управління, що відповідає сучасним вимогам, з боку держави практично знівелювали позитивний імпульс, який би сприяв зростанню інвестиційно-інноваційної активності промислових підприємств. Також причина закладена в особливостях податкової, амортизаційної, фінансово-кредитної й зовнішьноекомічної політики держави, що не тільки формує вкрай несприятливий інвестиційний клімат в Україні, але й ставить промислові підприємства на межу виживання. Актуальними завданнями підприємств є, безумовно, нарощування потужностей у перспективних галузях економіки з одночасним згортанням неефективних виробництв, які призводять до підвищення витрат на їх утримання (дотацій). Таким чином, проведений економічний аналіз не тільки показав наявність проблем фінансування нових підприємницьких ідей (рис. 4), але й виявив можливості для динамічного розвитку інвестування в Україні та об'єктивну невідворотність цього процесу.

Рис. 4. Проблеми фінансування інновацій промислових підприємств

Так, поетапне накопичення капіталу і його інвестування - це, безумовно, дієвий механізм, але в умовах сучасного бізнес-середовища це призводить до економічної, соціальної, а потім політичної й культурної відсталості суспільства. Нерозвиненість ділової інфраструктури в Україні з відсутністю відкритої, достовірної інформації та політичні амбіції, які найчастіше йдуть урозріз з економіко-соціальними вимогами суспільства та підприємств, призводять до погіршення економічного бачення розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств машинобудівної галузі. Заангожованість та пережитки багаторічної ізоляції країни від світового простору не дають свідомого визнання того, що Україні сьогодні вкрай необхідна нова фінансова індустрія.

Закони ринкової економіки сприяли розробці організаційно-управлінських рішень, які, з одного боку, повинні сприяти реалізації багоатообіцяючих, але ризикованих підприємницьких проектів (у тому числі пов'язаних з комерціалізацією важливих науково-технічних досягнень), а з іншого - давали можливість мінімізувати фінансовий ризик окремих інвесторів, зберігаючи при цьому їх заінтересованість у досягненні поставлених підприємницьких цілей. Зазначений підхід трансформувався загалом у венчурні механізми фінансування підприємницьких венчурних проектів. Слід зазначити, що одним з найбільш актуальних завдань у теперішній час є адаптація венчурного механізму фінансування підприємницької діяльності, у зв'язку з тим, що на сьогодні це найбільш дієвий механізм фінансування становлення й розвитку підприємницьких структур нового покоління.

Капітал з підвищеним ступенем ризику й інвестиції в науково-технічний розвиток, які в сукупності є венчурним капіталом, сьогодні посідають одне з провідних місць у формуванні стратегій фінансування діяльності підприємств. Основний напрям використання венчурного капіталу - це фінансування діяльності фірм, що швидко розвиваються, і саме це відіграє важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності промисловості в цілому.

У третьому розділі - “Аналіз формування та розвитку інвестиційного потенціалу інноваційної діяльності підприємств у нестабільному ринковому середовищі” - подано аналіз, оцінювання та визначено проблеми стосовно інвестиційного потенціалу підприємств машинобудівної, металургійної галузей.

Так, загальний аналіз показав, що на сьогодні іноземні інвестиції в основному зосереджуються у сфері основного виробництва. Відсутність розвинутої сфери послуг виробничого характеру негативно позначається на ефективності виробничої діяльності. Тому інвестиційна стратегія повинна бути орієнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, які доповнюють і обслуговують основне виробництво. Визначено, що останнім часом велика частина інвестиційних ресурсів концентрується в промисловості. Разом з тим спостерігається суттєве ослаблення інвестиційної діяльності в таких найважливіших галузях народного господарства, як сільське господарство й будівництво. Логічно, в умовах зростання економіки галузева структура інвестицій повинна змінюватися таким чином, щоб у ній підвищувалася частка тих галузей, де більш висока капіталовіддача (рис. 5).

Рис. 5. Інноваційні зміни на промислових підприємствах України

Головним наслідком економічної кризи для України стало скорочення інвестиційної активності суб'єктів господарювання. Обсяг інвестицій істотно знизився, а частина вкладень у ВВП постійно зменшувалася. Як позитивний момент можна розглядати постійне, починаючи з 1995 р., збільшення питомої ваги іноземних інвестицій в об'єкти виробничого призначення в загальному обсязі вкладень. Однак у цілому, як засвідчують статистичні дані, останнім часом в Україні має місце негативна тенденція щодо зміни показників інноваційної діяльності підприємств (табл. 1).

Таблиця 1. Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств