Економічне програмування сільськогосподарського виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

УДК 338.43

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Економічне програмування сільськогосподарського виробництва

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

РОМАШКІН ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

Чернігів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернігівському державному інституті економіки і управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Савченко Володимир Федорович, Чернігівський державний інститут економіки і управління, професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік Української Академії аграрних наук Панасюк Броніслав Якович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри макроекономіки та державного управління;

кандидат економічних наук Єрмоленко Олексій Анатолійович, Харківський національний економічний університет, доцент кафедри управління персоналом.

Захист відбудеться „ 23 ” червня 2011 року о 14 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.137.01 Чернігівського державного інституту економіки і управління за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного інституту економіки і управління за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий „ 19 ” травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент В.Г. Маргасова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Економічна наука і господарська практика передових країн світу свідчать про те, що успішний економічний розвиток можливий лише на основі визначення пріоритетних базових галузей, здатних стати локомотивами соціально-економічного прориву та сформувати конкурентні переваги національної економіки. Реалізація цієї важливої ролі базових галузей відбувається за допомогою продуманої політики державного управління, орієнтованої на стратегічні пріоритети, позитивну динаміку розвитку, забезпечення конкурентоспроможності галузей та національної економіки в цілому. Разом з тим, трансформаційні процеси в економіці України, пов'язані з переходом до ринкових умов господарювання, позначилися відмовою від адміністративних методів без попереднього створення відповідних економічних і правових регуляторів. У результаті в одній з базових галузей української економіки - сільському господарстві спостерігаються: спад обсягів виробництва сільськогосподарської продукції; зниження ефективності виробництва і його збитковість; відсутність обігових коштів і неможливість отримання кредитних ресурсів; зниження продуктивності праці та рівня її оплати; затухання інвестиційної активності та руйнація основного капіталу.

Одним з напрямів, що забезпечить подолання кризових явищ у сільськогосподарському виробництві та виведення його в лідируючі галузі української економіки, є економічне програмування, в основу якого покладено програмно-цільовий метод. Ефективне використання економічного програмування сільськогосподарського виробництва надасть країні важелі послаблення негативних явищ, усунення внутрішніх диспропорцій сприятиме появі більш широких і різноманітних можливостей реалізації потенціалу галузі в якості вагомого фактору розвитку єдиного комплексу національної економіки.

Для формування адекватної викликам сьогодення системи економічного програмування сільськогосподарського виробництва важливого значення набуває дослідження концептуальних засад економічного програмування та налагодження методичних підходів до реалізації економічних програм та оцінки їх результатів. Загальні питання застосування програмного методу в управлінні розвитком економічних процесів відображені в роботах таких відомих економістів як Беседін В.Ф., Бутко М.П., Гонта О.І., Панасюк Б.Я., Пила В.І., Райзберг Б.А., Савченко В.Ф., Стеченко Д.М. та інших. Вивченням сутності програмно-цільового підходу та особливостей його практичного використання в процесі управління сільськогосподарським виробництвом займались такі вітчизняні вчені як Дем'яненко М.Я., Дробот В.І., Єрмоленко О.А., Кравченко І.Д., Зубець М.В., Коденська М.Ю., Кропивко М.Ф., Малес В.М., Могильний О.М., Мостовий Г.І., Нелеп В. М., Повна С.В., Саблук П.Т., Ситник В.П., Хорунжий М.Й., Черевко Г.В., Юрчишин В.В. та інші.

Незважаючи на значну кількість досліджень цього напрямку, ще потребують подальшого обґрунтування деякі теоретичні та практичні проблеми розробки і реалізації програм розвитку сільськогосподарського виробництва. Мало вивченими залишаються питання, пов'язані з комплексною оцінкою практики економічного програмування сільськогосподарського виробництва, ініціюванням, розробкою, реалізацією та оцінкою ефективності програм, обґрунтуванням перспективних напрямків розвитку. Це і визначило актуальність теми дослідження - на основі аналізу існуючих методів і прийомів управління сільськогосподарським виробництвом, вивчення особливостей і характеру функціонування та розвитку сільськогосподарського виробництва конкретної області поглибити науково-теоретичні основи і методичні положення для економічного програмування сільськогосподарського виробництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Чернігівського державного інституту економіки і управління за темою “Удосконалення управління соціально-економічним розвитком аграрного сектора регіону” (державний реєстраційний № 0105U008811), у рамках якої обґрунтовано можливості застосування економічного програмування при управлінні розвитком сільськогосподарського виробництва та за темою “Ефективність функціонування національного господарства в умовах глобалізації” (державний реєстраційний № 0111U002353), у межах якої відпрацьовані методичні підходи до оцінки ефективності економічного програмування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи економічного програмування сільськогосподарського виробництва на державному і регіональному рівнях. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність виконання таких завдань:

- уточнити й поглибити предметну сутність економічного програмування сільськогосподарського виробництва;

- визначити принципи і основоположні підходи до розробки програм розвитку сільськогосподарського виробництва;

- узагальнити світовий досвід регулювання сільськогосподарського виробництва на основі економічного програмування;

- оцінити практику економічного програмування сільськогосподарського виробництва на державному і регіональному рівнях;

- розробити методичні підходи оцінки ефективності економічного програмування сільськогосподарського виробництва;

- обґрунтувати основні напрями удосконалення економічного програмування сільськогосподарського виробництва.

Об'єктом дослідження є процес економічного програмування сільськогосподарського виробництва.

Предметом дослідження є теоретико-методичні, практичні аспекти розробки, реалізації та оцінки ефективності програм розвитку сільськогосподарського виробництва.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано сукупність методів наукового пізнання, що дозволило сформувати концептуальну цілісність здійсненого дослідження. Методологічний апарат дослідження складають загальнонаукові методи пізнання: абстрактно-логічний, системний та метод порівняльного аналізу (для визначення закономірностей і тенденцій розвитку сільського господарства); методи аналізу і синтезу (для встановлення проблем в реалізації програм, оцінки їх стану, якісних і кількісних параметрів, постановки програмної мети); програмно-цільовий метод (при розробці програмних документів); моделювання (для визначення необхідності програмування розвитку сільськогосподарського виробництва на територіях держави).

Інформаційним підґрунтям для положень та висновків дисертаційної роботи слугували: нормативно-правові акти, офіційні статистичні та звітні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, інформація Чернігівської обласної ради, фінансова, статистична звітність аграрного виробництва, наукові здобутки вчених і практиків, осмислення власних спостережень та аналітичні напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дослідження, що визначають наукову новизну та виносяться на захист, полягають у наступному:

удосконалено:

- запропоновано та обґрунтовано авторський підхід до комплексної інтегральної оцінки необхідності економічного програмування сільськогосподарського виробництва на основі нормалізації показників результативності, рентабельності виробництва та кількості зайнятих. Застосування інтегрального показника програмування розвитку сільськогосподарського виробництва дозволить здійснювати ранжування регіонів за рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва та виявляти такі, що потребують впровадження спеціальних комплексних програм на своїх територіях;

- методичний підхід щодо оцінки ефективності економічного програмування сільськогосподарського виробництва, який починається від формулювання загальної концепції програми (з розрахунком передбачуваних економічних результатів), продовжується на стадії реалізації (передбачає постійний моніторинг досягнення поставлених завдань з виявленням показників ефективності) і завершується обов'язковою кінцевою оцінкою результативності на стадії закінчення дії програми;

- теоретичні підходи до формування ефективного економічного програмування сільськогосподарського виробництва в якості дієвого інструменту державної політики забезпечення розвитку економіки країни, а саме: виявлені системні недоліки властиві раніше прийнятим програмам розвитку сільського господарства; одночасно доведено доцільність при розробці програм комплексного врахування всіх можливих переваг і недоліків, що необхідно для передбачення та попередження негативних наслідків та неефективності вжитих заходів; аргументована необхідність узгодження програм різного рівня на основі пріоритетності регіональних особливостей та завдань з урахуванням загально-національних інтересів і цілей розвитку сільськогосподарського виробництва; запропоновані напрями підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах СОТ шляхом перенесення окремих заходів із "жовтої" скриньки до "зеленої" при певному доопрацюванні умов і способів надання підтримки;

отримали подальший розвиток:

- узагальнення світового досвіду застосування регуляторної політики щодо сільського господарства на основі економічного програмування: виявлено, що в практиці регулювання сільськогосподарського виробництва спостерігаються суттєві відхилення в ефективності прийнятих державних програм; разом з тим, обґрунтовано, що використання широкого кола дієвих інструментів (оподаткування, сприятливого режиму торгівлі, підтримки паритетності цін і доходів та ін.) у системі економічного програмування дозволяє уникнути глибоких кризових коливань, усунути загрозу продовольчої безпеки, забезпечити розвиток сільсько-господарського виробництва в цілому;

- методичні підходи до розробки економічних програм, зокрема, визначено сутність та особливості галузевого, територіального та програмно-цільового підходів; доведена доцільність застосування в якості визначального, саме програмно-цільового підходу, в якому оптимально поєднуються галузевий і територіальний підходи, відбувається програмування розвитку сільського господарства за етапами розвитку і відповідними заходами, передбачається дієвий контроль виконання прийнятих рішень на кожному етапі і по завершенню, здійснюється постійний моніторинг ефективності; доповнення сукупності принципів, на яких ґрунтується програма розвитку сільськогосподарського виробництва, принципами прогресивності, регіональної орієнтації та відповідальності сприятиме досягненню програмних цілей і більш органічному поєднанню програм різних рівнів;

- теоретичні засади визначення поняття “економічне програмування сільськогосподарського виробництва” з виділенням двох підходів: загально-управлінського (вплив суб'єкта управління - центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на розвиток об'єкта - сільськогосподарського виробництва) та комплексно-функціонального (акцент на комплексний розвиток: досягнення беззбитковості сільського господарства; забезпечення розвитку сільського господарства в комплексі із суміжними та обслуговуючими галузями; вирішення економічних проблем разом із соціальними; визначення стратегічних пріоритетів та ін.); показано їх взаємозв'язок та пріоритетне значення комплексно-функціонального підходу, який спрямований на розробку відповідних дієвих інструментів реалізації економічних програм.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і практична значимість та цінність положень дисертаційного дослідження визначається можливістю розробки і реалізації програм розвитку сільськогосподарського виробництва на державному і регіональному рівнях, що сприятиме закріпленню позитивних тенденцій в галузі.

З огляду на це дисертація має вагоме значення для подальшого розвитку теорії та практики економічного програмування в ринкових умовах.

Основні результати дослідження були використані у роботі Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації при розробці концепції розвитку сільського господарства області (довідка № 08-09/2423 від 06.10.2010 р.), управління агропромислового розвитку Чернігівської районної державної адміністрації при розробці програм розвитку сільськогосподарського виробництва (довідка №1121/1 від 08.11.2010 р.), Чернігівської обласної ради при розробці програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2011 рік (довідка №02-03/1128 від 09.12.2010 р.). Також результати дисертаційного дослідження використовуються при викладенні дисциплін “Національна економіка”, “Інвестиційний менеджмент” і “Концепції управління виробництвом” в Чернігівському державному інституті економіки і управління (довідка № 101-06/589 від 03.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею і містить одержані автором нові рекомендації, які виносяться на захист. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення, що належать дисертанту. Особистий внесок автора у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи та практичні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях, серед них: “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2003 р.); “Економіка і маркетинг в XXI сторіччі” (м. Донецьк, 2004 р.); “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, 2004 р.); “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.); “Актуальні напрямки вдосконалення фінансово-економічної політики на сучасному етапі” (м. Чернігів, 2010 р.); “Управління економічними системами: концепції, стратегії та інновації розвитку” (м. Хмельницький, 2010 р.); “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (м. Луцьк, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць (14 - одноосібних, 2 - у співавторстві ), з них: 8 статей - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 5,6 друк. арк.; особисто автору належить - 5,2 друк. арк., з яких у фахових виданнях - 3,2 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 197 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 22 таблиці на 22 сторінках (з них 2 таблиці займають 2 сторінки), 23 рисунки на 22 сторінках (з них 5 займають 5 сторінок). Список використаних джерел включає 220 найменувань і займає 22 сторінки; 22 додатки розміщено на 47 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади економічного програмування сільськогосподарського виробництва” обґрунтовано необхідність виділення саме сільськогосподарського виробництва в якості об'єкту економічного програмування. Це, насамперед, врахування природно-кліматичних чинників, нерівномірності розподілу трудових, виробничих і земельних ресурсів, існування диференціальної ренти, сезонності та тривалості періоду виробництва. Істотне значення в процесі економічного програмування мають: економічне призначення окремих видів сільгосппродукції; природні умови і якість ґрунтів для сільськогосподарського виробництва; рівень розвитку промисловості; стан і розвиток транспорту і транспортних зв'язків; технічний прогрес, рівень механізації та використання трудових ресурсів у сільському господарстві; капіталовкладення держави і накопичення для розширеного відтворення в самому сільському господарстві; використання державою економічних важелів для розвитку сільського господарства (його диференційоване здійснення в різних регіонах).

У дослідженні автором розкрито економічну сутність таких понять, як “програма”, “економічне програмування”. Сформульовано власне визначення економічного програмування сільськогосподарського виробництва: вплив суб'єкта управління (центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) на розвиток об'єкта (сільськогосподарського виробництва) у бажаному для суспільства напрямі через обґрунтовані управлінські дії за допомогою ініціювання, розробки і реалізації програм. Під програмою розвитку сільськогосподарського виробництва визначено чітко узгоджений за ресурсами, строками та виконавцями комплекс соціально-економічних, виробничих, науково-дослідних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на вирішення найважливіших питань сільськогосподарського виробництва в системі функціонування національної економіки.

З огляду на предмет дисертаційної роботи визначено існуючі підходи до розробки програм та виявлено певні переваги і недоліки кожного. При застосуванні галузевого підходу переваги будуть у забезпеченні концентрації і спеціалізації, здійсненні єдиної технічної та технологічної політики і, таким чином, досягненні вищої ефективності, а недоліки - у намаганні нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції, неузгоджене з можливостями її продуктивного використання, загрозі виникнення міжгалузевих диспропорцій. Переваги територіального підходу - можливість узгодження планів та інтересів різних галузей, збалансованість ресурсів і потужностей, координація інвестиційної та соціальної діяльності, недоліки - посилена увага до місцевого інтересу, ігнорування міжрегіональних зв'язків, відсутність політики пріоритетів та адміністрування процесів управління.

Автором доведено, що найбільша ефективність програмування сільського господарства досягається при застосуванні програмно-цільового методу, який синтезує в собі переваги галузевого, територіального і програмного планування. Його вихідною базою, основою програмних показників стають реальні потреби, для задоволення яких передбачається системна розробка заходів по організації та стимулюванню виробництва відповідної сільськогосподарської продукції, забезпеченню галузі необхідними матеріальними, капітальними і фінансовими ресурсами, паралельному вирішенню соціальних, організаційних, екологічних та інших проблем. Таким чином, головним і визначальним принципом програмування сільськогосподарського виробництва є програмування від кінцевої мети до сучасного стану та етапів розвитку і конкретних заходів економічного та управлінського характеру.

У роботі автором доповнено перелік принципів, на яких ґрунтується розробка програм розвитку сільськогосподарського виробництва, принципами відповідальності, прогресивності та регіональної орієнтації. Принцип відповідальності сприятиме цільовому використанню бюджетних коштів і дотриманню дисципліни учасниками програми при здійсненні економічного програмування. В процесі реалізації програми принцип прогресивності визначатиме відповідність програмних завдань основним напрямкам розвитку національної і регіональної економіки. Дотримуючись принципу регіональної орієнтації, буде погоджено розробку програм розвитку сільськогосподарського виробництва різних рівнів: від регіональних до міжрегіональних та загальнодержавних.

Проведений дисертантом аналіз світового досвіду управління аграрним сектором дозволив виявити основні причини втручання урядів розвинених країн в діяльність сільськогосподарських структур: необхідність забезпечення продовольчої безпеки країни та регіонів; низька конкурентоспроможність і продуктивність у порівнянні з іншими галузями економіки; ціновий диспаритет на сільськогосподарську та промислову продукцію; вироблена сільськогосподарська продукція вимагає втручання держави через ціноутворення, забезпечення стабільних цін, визначеного рівня прибутку виробників; потреба вирівнювання рівня доходів сільських товаровиробників з іншими виробниками, а сільського населення - з міським; збереження дрібних сільських товаровиробників та сільськогосподарської діяльності як способу життя людей в сільській місцевості; захист навколишнього середовища, що забезпечує безпеку як споживача, так і виробників сільськогосподарської продукції.

Саме сукупність всіх цих обставин, на переконання автора, обумовлює розгортання функцій держави по регулюванню економічного розвитку сільського господарства, розробці і реалізації різноманітних цільових програм, спрямованих на активне стимулювання розвитку науково-технічного прогресу і структурну перебудову агробізнесу, забезпечення сприятливого режиму торгівлі, оподаткування, паритетності цін, підтримку оптимального рівня доходів фермерів та інших сільгоспвиробників. Завдяки введенню планового регулювання економіки пом'якшуються циклічні коливання і кризові явища, усуваються загрози продовольчій безпеці населення, здійснюється державна політика регулювання виробництва агропродовольчої продукції і сировини для переробної промисловості, підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

У другому розділі “Особливості економічного програмування сільськогосподарського виробництва на державному і регіональному рівнях” проведено дослідження функціонування сільськогосподарської галузі від початку трансформаційних процесів до сучасного стану. Криза, в якій опинилось сільськогосподарське виробництво на початку 90-х років, носила системний характер, а невизначеність аграрної політики держави протягом першого десятиліття незалежності зумовила різкий спад сільськогосподарського виробництва, що показано на рис. 1. За період 1990-1999 рр. обсяги виробництва валової продукції зменшились в 2,1 рази, в тому числі продукції рослинництва - в 1,9 рази, тваринництва - в 2,2 рази.

Рис.1. Валова продукція за видами і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в Україні за 1990-2009 рр.

Джерело: розроблено автором за даними Статистичного збірника “Сільське господарство України 2009” / За ред. Ю.М. Остапчука. - К.: Державний комітет статистики України, 2010. - С.47-48, 52.

Відсутність програм розвитку сільськогосподарського виробництва і системної державної підтримки галузі, під час трансформаційних процесів, призвели до того, що у 1998 р. збитковими виявились 92% сільськогосподарських підприємств при загальній збитковості - 29,1%, збитковості рослинництва - 3,3%, тваринництва - 49,9%. Рентабельним залишилось лише виробництво зернових і насіння соняшнику.

Проведений у роботі аналіз нормативно-правової бази розвитку сільськогосподарського виробництва дозволив автору зробити висновки щодо наявності певних умов для формування мотивації приватної ініціативи в сільському господарстві при більш виваженій державній підтримці на програмній основі. Починаючи з 2000 року в усіх категоріях господарств відбувається поступове нарощування обсягів валової продукції сільського господарства. За 2000-2009 рр. обсяги валової продукції зросли на 30,9% за рахунок зростання обсягів як рослинницької, так і тваринницької продукції на 41,1% і 18,1%, відповідно, і вдалось досягти позитивної рентабельності виробництва.

Вступ України до СОТ означає взяття на себе зобов'язань щодо обсягу підтримки сільського господарства через заходи “жовтої” скриньки не більше 3 млрд. 43 млн. грн., що потребує певних змін регуляторної політики щодо сільського господарства. Автором обґрунтовано переорієнтацію деяких заходів “жовтої” скриньки до “зеленої” для виконання прийнятих зобов'язань і вдосконалення напрямів підтримки сільськогосподарського виробництва (табл.1). У разі реалізації це дасть можливість збільшити фінансування інших заходів підтримки, які не можуть бути виведені із “жовтої” скриньки.

Таблиця 1. Переорієнтація переважної частки заходів “жовтої” скриньки при адаптації до вимог СОТ

Напрями і види підтримки	Тип підтримки	Адаптовані напрями та види підтримки	Тип підтримки
Дотації на елітне насінництво	“жовта” скринька	Оновлення насіннєвого фонду	“зелена” скринька
Дотації на племінне тваринництво	“жовта” скринька	Оновлення племінного фонду	“зелена” скринька
Фінансова підтримка доходів виробників продукції рослинництва і тваринництва	“жовта” скринька	Платежі комплексної підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників	“зелена” скринька
Часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки	“жовта” скринька	Технічне переозброєння виробництва	“зелена” скринька
Закладення і нагляд за молодими садами, ягідниками та хмільниками	“жовта” скринька	Підтримка доходу, не пов'язана з виробництвом	“зелена” скринька
Фінансова підтримка через механізм здешевлення кредитів	“жовта” скринька	Не змінюється	“жовта” скринька
Фінансова підтримка заставних та інтервенційних операцій	“жовта” скринька	Не змінюється	“жовта” скринька

Розроблено автором

В дисертаційній роботі значну увагу приділено аналізу особливостей управління сільськогосподарським виробництвом на регіональному рівні на прикладі Чернігівської області. Кризові явища в економіці та недоліки внутрішнього характеру, які проявилися протягом 90-х років, вимагали застосування програмно-цільового підходу щодо подолання негативних тенденцій. Як наслідок, були розроблені: Державна програма соціально-економічного розвитку поліських областей (1994 р.); Програма структурних перетворень економіки області, формування ринкової інфраструктури та ринкових відносин (1996 р.); Програма поглиблення ринкових перетворень і стабілізації роботи АПК Чернігівської області на 2000-2005 роки (2000 р.); Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (2004 р.); Середньострокова програма соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2007-2010 роки (план дій щодо реалізації I етапу Стратегії соціально-економічного розвитку області на період до 2015 року); щорічні програми соціально-економічного розвитку, в яких певний відбиток знайшли і питання сільськогосподарського виробництва.

Аналіз даних документів у частині програмного забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва дозволив зробити наступні висновки: зазначені програми мають недоліки загального характеру, що періодично повторюються, а саме: програми носять декларативний характер, не включають в себе систему конкретних соціально-економічних, організаційно-правових і науково-технічних заходів, обсяги та строки їх виконання; показники відірвані від дійсності, реалій внутрішньобласного та загальнодержавного характеру; не врахована потреба в коштах для розвитку пріоритетних напрямів і переваг; відсутні конкретизація джерел фінансування, забезпечення матеріальними ресурсами, відповідальні за виконання програми. Не існує послідовності, спадковості і взаємоузгодження документів (короткотермінові програми не є етапами виконання програм більш довгострокової дії).

На основі аналізу структурно-динамічних співвідношень за останні дев'ятнадцять років виявлені основні проблеми сільськогосподарського виробництва, серед яких найбільш гострими є: значні темпи спаду обсягів валової продукції в сільському господарстві, що пов'язано зі зниженням капітальних вкладень в аграрну сферу, диспаритетом цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, скороченням надходжень матеріальних ресурсів у господарства, значним ступенем зносу матеріально-технічної бази і, внаслідок цього, зниженням рівня механізації робіт, а також відсутністю мотиваційних (перш за все, матеріальних) стимулів для сільськогосподарських товаровиробників; демографічна ситуація на селі; Чорнобильська катастрофа. Крім того, обсяги виробництва залежать від попиту, обумовленого платоспроможністю населення, рівень якої залишається досить низьким. Регуляторний вплив органів влади в таких складних умовах також виявився недостатньо ефективним.

У третьому розділі “Вдосконалення економічного програмування сільськогосподарського виробництва” представлено систему економічного програмування сільськогосподарського виробництва, що являє собою комплекс програм, направлених на подолання негативних явищ у сільському господарстві та прискорений розвиток сільськогосподарського виробництва, які затверджені в установленому порядку і реально діють на відповідній території. сільськогосподарський програмування економічний

До її складу пропонується включати концепцію і програму розвитку сільськогосподарського виробництва, річну програму соціально-економічного розвитку і бюджет. При цьому необхідно кардинально змінити підходи до здійснення економічного програмування в державі. Автором доведено, що спочатку слід розробляти регіональні програми розвитку сільськогосподарського виробництва, а вже потім формувати міжрегіональні та загальнодержавні програми розвитку.

Розроблено інтегральний показник програмування розвитку сільськогосподарського виробництва окремих територій. Для його обрахування було відібрано, за останні п'ять років, такі показники: обсяг валової продукції; продуктивність праці на одного зайнятого; рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва; прибуток (збиток) від реалізації продукції; середньооблікова чисельність працівників, які зайняті в сільськогосподарському виробництві. На основі запропонованого методичного підходу дисертантом розраховані інтегральні показники програмування розвитку сільськогосподарського виробництва окремих територій та здійснено прогнозну оцінку необхідності програмування розвитку сільськогосподарського виробництва (табл.2).

Таблиця 2. Розраховані прогнозні та фактичні значення інтегральних показників програмування розвитку сільськогосподарського виробництва областей

Роки Території	2005	2006	2007	2008	2009	Прогнозне значення
АРК	0,31	0,43	0,43	0,45	0,34	0,20
Вінницька	0,33	0,47	0,41	0,56	0,47	0,45
Волинська	0,22	0,18	0,16	0,14	0,18	0,22
Дніпропетровська	0,84	0,82	0,70	0,81	0,71	0,73
Донецька	0,43	0,35	0,30	0,38	0,46	0,62
Житомирська	0,19	0,19	0,18	0,11	0,18	0,18
Закарпатська	0,05	0,10	0,02	-0,07	-0,02	-0,08
Запорізька	0,48	0,54	0,45	0,55	0,48	0,46
Івано-Франківська	0,12	0,10	0,21	0,23	0,28	0,35
Київська	0,58	0,63	0,70	0,69	0,77	0,79
Кіровоградська	0,49	0,57	0,43	0,61	0,48	0,47
Луганська	0,29	0,23	0,45	0,37	0,26	0,15
Львівська	0,22	0,35	0,33	0,37	0,38	0,35
Миколаївська	0,37	0,48	0,23	0,52	0,43	0,53
Одеська	0,41	0,52	0,23	0,55	0,36	0,39
Полтавська	0,46	0,45	0,72	0,65	0,57	0,45
Рівненська	0,29	0,20	0,25	0,25	0,19	0,20
Сумська	0,16	0,20	0,31	0,23	0,22	0,12
Тернопільська	0,26	0,35	0,36	0,43	0,42	0,41
Харківська	0,42	0,42	0,65	0,56	0,39	0,18
Херсонська	0,34	0,43	0,32	0,51	0,42	0,45
Хмельницька	0,23	0,29	0,35	0,43	0,31	0,24
Черкаська	0,57	0,71	0,68	0,82	0,83	0,86
Чернівецька	0,14	0,11	0,14	0,20	0,15	0,18
Чернігівська	0,29	0,29	0,41	0,34	0,33	0,26

Розраховано автором

Для введення єдиного для всіх показників масштабу нами здійснено нормалізацію ознак за формулою:

, (1)

де x_ij - значення j-го показника для i-го періоду;

- середнє арифметичне значення j-го показника;

- середньоквадратичне відхилення j-го показника.

Порівнюючи отримані фактичні стани системи зі станом, прийнятим за еталон, нами було розраховано інтегральний показник програмування розвитку сільськогосподарського виробництва для областей України:

, (2)

де - відстань між точками, що характеризують досліджувані елементи, і еталонною точкою P₀.

, (3)

де i=1, 2, … , m, k=1, 2, … n;

; ; , (4)

де S - середньоквадратичне відхилення відстаней;

C₀ - зона максимального відхилення відстаней між значеннями досліджуваних станів системи та еталонною точкою.

Для моделювання інтегрального показника програмування розвитку сільськогосподарського виробництва була використана параболічна функція:

, (5)

де - змінні;

t - умовний час.

;;

, (6)

де - сума значення інтегрального показника за 5 років;

n - кількість років.

Динаміка інтегральних показників програмування розвитку свідчить про наступне: чим ближче показник до 1, тим сприятливішою вважається територія для розвитку сільського господарства і, навпаки, чим більш віддалений - тим більше необхідність програмних розробок на відповідних територіях. Станом на кінець 2009 року позитивну тенденцію мали: Черкаська (значення інтегрального показника - 0,83) та Київська (0,77) області. Найбільш критична ситуація спостерігається в Закарпатській області (-0,02). Низькі показники в поліських областях: Волинській (0,18), Житомирській (0,18), Рівненській (0,19), Сумській (0,22), Чернігівській (0,33).

Запропоновано методичний підхід щодо оцінки ефективності економічного програмування сільськогосподарського виробництва (рис.2). Оцінку ефективності економічного програмування сільськогосподарського виробництва передбачається проводити на всіх стадіях опрацювання програм - від виявлення проблеми до кінцевої результативності. Попередню оцінку пропонуємо здійснювати під час ініціювання розробки програми розвитку сільськогосподарського виробництва за методом оцінки і рейтингування. Доцільність програмних заходів щодо розвитку сільськогосподарського виробництва, які передбачається включити до програмної розробки, пропонуємо визначати за критеріями чистої приведеної вартості, індексу доходності та внутрішньої норми доходності, при цьому проводити аналіз на альтернативність і взаємовиключність. Після завершення реалізації програми вважаємо за необхідне проводити підсумкову оцінку її результативності за коефіцієнтом результативності.

Рис.2. Методичний підхід щодо оцінки ефективності економічного програмування сільськогосподарського виробництва

Розроблено автором

Перспективні напрями удосконалення економічного програмування сільськогосподарського виробництва пов'язані: зі стимулюванням ведення органічного аграрного виробництва на наукових основах розвитку землеробства з дотриманням сучасних технологій і нормативів, насамперед, збільшенням внесення органічних та мінеральних добрив до оптимальних норм, дотриманням сівозмін і розробкою технологічних карт за кожною із культур; комплексним розвитком галузей рослинництва і тваринництва; підтримкою стабільно збиткових галузей тваринництва; розвитком елітного насінництва і племінного тваринництва; інвестуванням техніко-технологічного оновлення галузі; заміною фізично і морально зношеного парку сільгосптехніки.

Визначені пріоритети для фінансування нерозривно пов'язані з потенційними можливостями залучення грошових коштів у сільськогосподарську галузь. Орієнтація виключно на бюджетні кошти не може дати позитивних результатів у зв'язку з їх обмеженістю. Тому першочерговим завданням залишається пошук альтернативних джерел отримання грошових коштів для фінансування програмних заходів. Разом з традиційними засобами, такими як, власні кошти учасників програми, іноземні та вітчизняні кредитні та інвестиційні ресурси пропонується випускати на ринок нові фінансові інструменти “аграрні розписки”.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо застосування теорії програмно-цільового управління з метою забезпечення стабільної, ефективної роботи сільського господарства та врахування регіональних особливостей організації сільськогосподарського виробництва.

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Економічне програмування сільськогосподарського виробництва в контексті програмного державного управління представляє собою вплив суб'єкта управління (центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) на розвиток об'єкта (сільськогосподарського виробництва) у бажаному для суспільства напрямі через обґрунтовані управлінські дії за допомогою ініціювання, розробки і реалізації програм. Комплексно-функціональний підхід акцентує увагу на рівноправному, пропорційному і збалансованому розвитку сільськогосподарського виробництва із суміжними та обслуговуючими його галузями на засадах спеціалізації, кооперації та інтеграції.

2. Важливими принципами розробки програм розвитку сільсько-господарського виробництва мають виступати принципи відповідальності, прогресивності та регіональної орієнтації. Принцип відповідальності сприятиме цільовому використанню бюджетних коштів і дисциплінуватиме учасників програми під час здійснення економічного програмування. В процесі реалізації програми принцип прогресивності визначатиме відповідність програмних завдань основним напрямкам розвитку національної і регіональної економіки. Дотримуючись принципу регіональної орієнтації, буде погоджено розробку програм розвитку сільськогосподарського виробництва різних рівнів: від регіональних до міжрегіональних та загальнодержавних. При розробці програми розвитку сільськогосподарського виробництва можуть бути використані галузевий, територіальний і програмно-цільовий підходи. В якості визначального запропоновано програмно-цільовий підхід, який дозволяє розв'язувати програмні проблеми, що не знаходять рішення в процесі природного функціонування сільськогосподарської галузі, а, навпаки, мають тенденцію до загострення. При цьому використовується логічна схема програмування, виражена наступними етапами: «цілі програми - шляхи досягнення програмної мети - засоби, необхідні для практичної реалізації шляхів».

3. Практика програмування розвитку сільськогосподарського виробництва на державному і регіональному рівнях засвідчує наявність певних недоліків: програмні питання сільськогосподарського спрямування носять неконкретний, декларативний характер, відірвані від дійсного стану справ; у кожну програму включаються стратегічні, об'ємні заходи, які потребують тривалого часу, ресурсів та зусиль і в силу цього не можуть бути виконані і не виконуються у реальному житті; не передбачено системного реформування та вдосконалення сільськогосподарського сектору за його складовими протягом всього строку дії документа; управлінські дії щодо виконання програм фактично відсутні - вони не виконуються за більшістю показників як організаційного та управлінського характеру, так і за конкретними обсягами виробництва; фінансування програм розвитку сільськогосподарського виробництва здійснюється за залишковим принципом і не в повному обсязі; не існує послідовності і спадковості документів, короткотермінові програми не є етапами виконання програм більш довгострокової дії; в жодній із програм в повній мірі не використовуються особливості та пріоритети територій, їх кліматичні, геополітичні, територіальні, транспортні, сільськогосподарські переваги.

4. Необхідність економічного програмування сільськогосподарського виробництва пов'язана зі специфікою функціонування галузі: залежністю від природно-кліматичних умов, існуванням диференціальної ренти, тривалістю періоду і сезонності виробництва, постійною потребою галузі в кредитних ресурсах. Для компенсації втрат і не допущення зростання собівартості, роздрібних цін та інфляції, необхідно підтримувати сільськогосподарське виробництво податковими пільгами, бюджетним фінансуванням, дотаціями та іншими інструментами на програмній основі. Система економічного програмування сільськогосподарського виробництва, має включати програми, направлені на подолання негативних явищ у сільському господарстві та прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, які затверджені в установленому порядку і реально діють на відповідній території. До їх складу пропонується включати концепцію і середньострокову програму розвитку сільськогосподарського виробництва, річну програму соціально-економічного розвитку та бюджет. При цьому необхідно кардинально змінити підходи до здійснення економічного програмування в державі: спочатку слід розробляти регіональні програми розвитку сільськогосподарського виробництва, а вже потім формувати міжрегіональні та загальнодержавні програми розвитку.

5. Інтегральний критерій програмування розвитку сільськогосподарського виробництва, що розраховується в ретроспективному періоді та продовженню стійких тенденцій на перспективу, дозволить державним органам виконавчої влади та їх територіальним представництвам отримати інформацію про рівень розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні. Це дасть можливість запобігти кризовій ситуації у сільському господарстві відповідної території, де прогнозне значення інтегрального показника близьке до нуля, шляхом термінового подолання негативних тенденцій на програмній основі.

6. Критерії оцінки ефективності економічного програмування сільсько-господарського виробництва та методичний підхід щодо поетапної оцінки ефективності економічного програмування сільськогосподарського виробництва, який починається від формулювання загальної концепції програми і завершується обов'язковою кінцевою оцінкою результативності на стадії закінчення дії програми, дозволять відсіяти другорядні проблеми, які легко розв'язуються традиційними засобами без концентрації матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на програмній основі, а більшу увагу зосередити на програмних питаннях, які можуть призвести до гострих соціально-економічних потрясінь.

7. Невід'ємними елементами процесу розробки програми мають виступати: відбір учасників програми; економічне заохочування розвитку органічного аграрного виробництва; інвестування техніко-технологічного оновлення галузі; заміна фізично і морально зношеного парку сільгосптехніки; підтримка стабільно збиткових галузей тваринництва; розвиток елітного насінництва і племінного тваринництва; сприяння процесам кооперації та інтеграції на державному і регіональному рівнях. У зв'язку з обмеженістю бюджетних можливостей першочерговим завданням залишається пошук альтернативних джерел отримання грошових коштів для фінансування програмних заходів. Разом з традиційними засобами, такими як, власні кошти учасників програми, іноземні та вітчизняні кредитні та інвестиційні ресурси пропонується випускати на ринок нові фінансові інструменти “аграрні розписки”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

Ромашкін О.О. Програмні питання розвитку регіонального агропромислового комплексу / О.О. Ромашкін // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 6(25). - К., 2003. - С.106-110. (0,36 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Прогноз і програма розвитку агропромислового комплексу регіону / О.О. Ромашкін // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип.2(33). - К., 2004. - С.79-84. (0,52 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Основні напрями державного регулювання сільськогосподарського виробництва / О.О. Ромашкін // Міжнародний науково-виробничий журнал «Економіка АПК». - К., 2004. - С.148-154. (0,56 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Реформування аграрного сектора Чернігівської області: сучасний стан і перспективи / О.О. Ромашкін // Часопис Хмельницького університету управління та права. Університетські наукові записки. - 2005. - №1-2. - С.360-366. (0,5 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Аналіз альтернативних проектів та оптимальне розміщення інвестицій / В.Ф. Савченко, О.О. Ромашкін // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №4(94). - С.179-187. (0,5 друк. арк.). Особистий внесок автора: виявлені конфлікти, що можуть виникнути при порівнянні кількох альтернативних інвестиційних проектів за показниками чистої приведеної вартості, індексу прибутковості та внутрішньої норми доходності, а також запропоновані шляхи запобігання таких суперечностей; 0,3 друк. арк.

Ромашкін О.О. Формування системи державного планування в Україні / О.О. Ромашкін // Вісник Хмельницького національного університету. Том 3 «Економічні науки». - 2010. - №5, Т.3 (161). - С.61-64. (0,32 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Методичні аспекти оцінки ефективності регіональних програм розвитку сільськогосподарського виробництва / О.О. Ромашкін // Збірник наукових праць “Економічні науки” Луцького національного технічного університету (серія Регіональна економіка). Частина 4. - 2010. - №7(27). - С.325-332. (0,34 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Вдосконалення методичних підходів до ініціювання регіональних програм розвитку агропромислового виробництва / В.Ф. Савченко, О.О. Ромашкін // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. - 2010. - №4(08). - С.65-72. (0,5 друк. арк.). Особистий внесок автора: досліджено порядок оцінки програмних проблем, визначено інтегральний показник програмування; 0,3 друк. арк.

в інших виданнях:

Ромашкін О.О. Система економічного прогнозування і планування / О.О. Ромашкін // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2004. - №4. - С.99-102. (0,47 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Державне регулювання аграрного виробництва: питання і перспективи / О.О. Ромашкін // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 201: В 5 т. Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.946-955. (0,52 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Програмно-цільовий підхід в управлінні регіональним АПК // Праці четвертої міжнародній наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 2. / Ред. кол. Ступін О.Б., Александров І.О., та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С.253-256. (0,27 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Продовольча безпека - передумова економічної безпеки держави і регіону // Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в XXI сторіччі” / Ред. кол. Мінаєв О.А., Амоша О.І. та ін. - Донецьк: РВА Дон НТУ, 2004. - С.101. (0,12 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Сталий розвиток сільського господарства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, магістрів і студентів, присвяченої 140-річчю з дня народження М.І.Туган-Барановського та 75-річчю економічного факультету Харківського НАУ ім. В.В.Докучаєва “Сталий розвиток аграрного сектора економіки”. - Х., 2004. - С.192-193. (0,09 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Етапність реалізації програми продовольчої безпеки України // Матеріали Міжнародного форуму молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. У двох томах. Т.2. - Х.: ХНТУСГ. - 2005. - С.286-287. (0,04 друк. арк.)

Ромашкін О.О.Напрями державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах СОТ // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні напрями вдосконалення фінансово-економічної політики на сучасному етапі”. - Чернігів, 2010. - С.71-73. (0,13 друк. арк.)

Ромашкін О.О. Єврорегіон “Дніпро”: перспективи розвитку для агропромислового виробництва Чернігівської області // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (Луцьк, 14-15 жовтня 2010) / За ред. В.Й.Лажніка і С.В. Федонюка - Луцьк, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2010. - С.382-386. (0,32 друк. арк.)

АНОТАЦІЯ

Ромашкін О.О. Економічне програмування сільськогосподарського виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Чернігівський державний інститут економіки і управління, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. - Чернігів, 2011.

Дисертація присвячена питанням науково-методичного обґрунтування можливості подолання сільськогосподарської кризи і забезпечення подальшого ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва шляхом розробки і реалізації програмних документів. На основі розробленого інтегрального критерію програмування розвитку сільськогосподарського виробництва і проведення структурно-динамічних співвідношень виявлені головні проблеми сільськогосподарського сектору, вирішення яких вимагає прийняття комплексу кардинальних заходів, спрямованих на стабілізацію сільськогосподарського виробництва і створення передумов для подальшого зростання.

В роботі запропоновані теоретико-методичні засади і практичні підходи до розробки і реалізації програм розвитку сільськогосподарського виробництва на регіональному рівні. Розроблено систему економічного програмування сільськогосподарського виробництва, визначені стратегічні орієнтири для її розвитку. Узагальнено підходи до розробки програм розвитку сільськогосподарського виробництва і розроблено власний методичний інструментарій для оцінки ефективності програм сільськогосподарського виробництва на всіх стадіях опрацювання - від виявлення проблеми до кінцевої результативності.

...