Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

УДК: 330.341.1:629](477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України

08.00.04 ? економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Моісеєнко Тетяна Євгенівна

Київ 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Створення належних стимулів для поширення інноваційної моделі економічної поведінки українського підприємництва стає пріоритетним завданням економічної політики суб'єктів господарювання. Інноваційна діяльність підприємств являє собою поєднання інтелектуальних, фінансових, матеріальних та інших ресурсів з метою одержання ефекту. Запорукою розв'язання проблем активізації інноваційної діяльності машинобудівних підприємств є наукове обґрунтування і розроблення питань здатності суб'єктів господарювання до інноваційної діяльності, наявності у них необхідних передумов, що відповідають цілям та завданням ресурсного забезпечення.

Науковий інтерес до проблемних питань управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності промислових підприємств визначає необхідність дослідження напрацьованих теоретичних розробок. Витоки наукового усвідомлення проблеми ресурсного забезпечення знаходимо в працях Дж. Б. Кларка, А. Маршалла, Й. Шумпетера. Вагомий внесок у дослідження проблеми зроблено такими вченими, як Дж. Барні, Б. Вернерфельт, Р. Грант, Б. Лоусбі, Е. Пенроуз, Ф. Кодама, Д. Річардсон, Р. Рамельт, Д. Тіс. В останні десятиріччя наукові та прикладні питання ресурсного забезпечення інноваційної діяльності перебували в центрі уваги багатьох науковців: Т. В. Алілової, І. В. Бакушевича, І. С. Булатова, В. Л. Водачека, О. А. Гавриша, В. Ф. Гринева, С. Д. Ільєнкової, Ю. В. Каракая, В. Я. Кардаша, М. В. Коржа, Л. І. Кошкіної, А. І. Мокія, Д. М. Стеченка, І. В. Федулової, А. Є. Хачатурова, Н. В. Шевчук, Г. О. Швиданенко, Г. К. Ялового та ін. Традиційно в наукових дослідженнях переважають проблемні аспекти інноваційного розвитку на рівні національної та регіональної економіки, а теоретичним, методичним і прикладним питанням ресурсного забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств не приділяється достатньої уваги. Зокрема, не розкрито достатньою мірою системного підходу до діагностування ресурсного забезпечення інноваційної діяльності, недостатньо досліджені процесні засади його розвитку та вдосконалення управління ним.

Теоретико-методичне та прикладне значення вирішення проблем ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств обумовлює актуальність обраної теми, визначає мету, завдання та логіко-структурну побудову дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і є частиною конкурсної державної бюджетної теми «Теоретико-методологічні основи управління підприємствами високотехнологічних сфер діяльності» (№ державної реєстрації 0108U001483), у рамках якої автором запропоновано рекомендації щодо управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності та проведено аналіз діяльності промислових підприємств України.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є узагальнення й розвиток теоретико-методичних основ та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України. Відповідно до мети поставлено і вирішено такі завдання:

– дослідити концептуальні положення ресурсного забезпечення та циклічного характеру інноваційної діяльності підприємств;

– визначити принципи та науково-методичні підходи до оцінювання ресурсного забезпечення інноваційної діяльності;

– з'ясувати особливості реалізації інноваційного процесу, враховуючи пріоритетну форму ресурсів;

– запропонувати комплекс заходів, що мають здійснюватися з ресурсами в процесі інноваційної діяльності;

– обґрунтувати доцільність застосування вартісноорієнтованого підходу до діагностування рівня ресурсного забезпечення;

– розробити інструментарій дослідження впливу рівня ресурсного забезпечення на величину створення вартості підприємства;

– здійснити прогнозне оцінювання ресурсного забезпечення у процесах інноваційної діяльності на досліджуваних машинобудівних підприємствах;

– провести комплексне оцінювання результатів ресурсного забезпечення машинобудівних підприємств на основі імплементації ресурсної моделі створення вартості.

Об'єкт дослідження: процес ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у динамічному конкурентному середовищі.

Предмет дослідження: сукупність теоретичних, методичних та прикладних основ щодо формування та розвитку ресурсного забезпечення процесів інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України.

Методи дослідження: діалектичний підхід до вивчення сучасних засад управління ресурсами інноваційної діяльності підприємств, а також низка інших загальнонаукових і спеціальних методів, які дали змогу здійснити комплексне емпіричне і теоретичне дослідження процесів та явищ, вирішити поставлені науково-прикладні завдання. Зокрема, у процесі дослідження ресурсного забезпечення інноваційної діяльності використано методи наукової абстракції, аналізу, порівняння та класифікації, синтезу, аналогій, індукції та дедукції; статистичні та експертні методи при визначенні особливостей інноваційного розвитку машинобудівних підприємств; методи побудови багатофакторних моделей, метод VRIO-аналізу та інструментарій діагностики фінансового стану для оцінювання ресурсних факторів інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Розроблення практичних рекомендацій та обґрунтування впровадження ресурсного забезпечення в процесах інноваційної діяльності машинобудівних підприємств здійснювались за допомогою нормативного методу, вибору показників, факторного аналізу відхилень, методу аналізу ієрархій.

Інформаційну базу дослідження становлять монографії, наукові статті зарубіжних і вітчизняних науковців, аналітичні журнали, нормативно-правові акти, що регулюють діяльність підприємства на державному та міжнародному рівнях, дані Держкомстату України, Мінпромполітики України, Світового банку, Європейської статистичної агенції, фінансова звітність підприємств та інформація з офіційних сайтів Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні й розвитку теоретико-методичних основ та розробленні науково-практичних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, а саме в наступному:

уперше:

– розроблено теоретико-методичний підхід до визначення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств на основі циклічності та пріоритетних форм ресурсів (матеріальної, нематеріальної, вартісної), відповідно до яких визначено сукупність критеріїв та показників оцінювання можливостей ресурсного забезпечення. Такий підхід віддзеркалює глобальну експансію нововведень і полягає у формуванні вектора розвитку, що забезпечує інтелектуальне лідерство, виконуючи мобілізаційно-консолідуючу, інструментально-прикладну та системоутво-рювальну функції;

удосконалено:

– науково-методичні основи діагностування результативності ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств на основі застосування стратегічного та фінансового цільових орієнтирів, що дає змогу, на відміну від існуючих підходів, здійснити декомпозицію економічних ресурсів для подальшої їх реконфігурації у площині системно-універсального функціонування;

– елементну структуру формування економічної доданої вартості підприємства у двох напрямах: капіталоутворення та процесах інноваційної діяльності, що дало можливість спрогнозувати удосконалення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності досліджуваних машинобудівних підприємств;

дістали подальшого розвитку:

– інструментарій побудови збалансованої системи показників, який, на відміну від класичного, використаний для прогнозування результатів інноваційної діяльності машинобудівних підприємств;

– науково-методичні підходи до формування карт ресурсного забезпечення на основі ланцюга створення вартості підприємства, що дало можливість ефективно здійснювати ресурсне забезпечення, у тому числі інноваційної діяльності;

– теоретико-методичні положення щодо моніторингу і прогнозування можливостей та формування ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства, що дало змогу виявити необхідність використання положень стратегічного управління та окреслити напрями зростання конкурентоспроможності.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дисертації полягає в удосконаленні та обґрунтуванні напрямів удосконалення управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних узагальнень та прикладного інструментарію, що дає змогу оптимізувати діяльність машинобудівних підприємств в умовах динамічності зовнішнього і внутрішнього середовища їх функціонування за допомогою упровадження ефективного ресурсного забезпечення в інноваційну діяльність. Завдяки універсальності запропонованої технології, прикладні розробки можуть використовуватися в управлінні підприємствами різних сфер діяльності.

Прикладне значення розробок підтверджується їх упровадженням у практику діяльності конкретних машинобудівних підприємств. Отримані автором результати використані у виробничо-комерційній діяльності підприємств ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (довідка № з - 01 - 28/215 від 20.05.2010 p.) та ВАТ «Київський завод реле та автоматики» (акт упровадження № 058 від 17.05.2010 p.). Значущість дослідження підтверджено Міністерством промислової політики України (акт упровадження № 01/6 - 4 - 453 від 21.09.2010 р.). Загальні науково-методичні положення та результати знайшли відображення у навчальних курсах «Організація, керування і проектування виробництва», «Управління якістю, стандартизація та сертифікація продукції» та «Система технологій промисловості», що викладаються у НТУУ «КПІ» (акт упровадження № 120 від 29.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею. Статті підготовлені автором особисто і відбивають основний зміст роботи. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише положення та ідеї, які належать автору. Матеріали інших авторів, що використовувались, містять необхідні посилання в тексті та застосовувалися з метою підкріплення актуальності обраної наукової тематики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції роботи обговорювались на науково-методологічних семінарах кафедри міжнародної економіки факультету менеджменту та маркетингу НТУУ «КПІ». Отримані результати доповідались автором на науково-практичних конференціях і семінарах всеукраїнського та міжнародного рівня, зокрема на: VIII Міжнародній науково-технічній конференції «Приладобудування: стан і перспективи» (Київ, 2008 р.); XVI Міжнародній науково-практичній конференції «Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність» (Таллінн, 2008 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції вчених і спеціалістів «Теорія і практика підприємницької діяльності» (Сімферополь, 2009 р.); Круглому столі студентів та молодих учених «Досвід японського менеджменту: маркетингова та інноваційна складові сталого розвитку» (Київ, 2010 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (Київ, 2010 р.); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність» (Київ, 2011 р.).

Публікації результатів дослідження. За результатами дисертації опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 4,3 д. а. (особисто автору належить 4,2 д. а.), із них 7 статей у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено українською мовою на 180 сторінках тексту, вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел літератури, що містить 231 найменування. Роботу ілюстровано 38 таблицями (з них 15 займають повністю сторінку) і 39 рисунками (з них 6 займають повністю сторінку).

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено відомості їх апробації.

У розділі 1. «Теоретико-методичні засади ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств» узагальнено й систематизовано концептуальні положення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства, дана сутнісна характеристика ресурсів і процесів забезпечення діяльності інноваційно-активних суб'єктів господарювання.

На основі проведеного дослідження встановлено, що ресурсне забезпечення інноваційної діяльності можна подати у вигляді послідовності процесів перетворення ресурсів на інновації та усвідомлення останніх як ресурсу. В зазначеній послідовності простежується чергування циклів, для яких той або інший процес є основним. Початковий цикл «РІР» (ресурс - інновація - ресурс) вимагає залучення ресурсів ззовні. Він ґрунтується на процесі перетворення залучених ресурсів у інновації. Інновація має двоїсту природу, поєднує в собі нове матеріальне (фізичний продукт) і нове ідеальне (знання). Якщо матеріальний продукт-інновація реалізовується на ринку, то знання як результат інноваційної діяльності, будучи усвідомленим, стає внутрішнім ресурсом подальшого інноваційного розвитку підприємства, що ілюструє наступний цикл «ІРІ» (інновація - ресурс - інновація). Логічним видається чергування циклів «РІР» та «ІРІ» в процесі продукування інновацій, а значить «ресурсний» та «ринковий» підходи доцільно застосовувати комплексно як теоретико-методичну основу при побудові ефективного ресурсного забезпечення.

Визначальну позицію в комплексній системі методичного забезпечення раціоналізації потреби ресурсного забезпечення відведено процесу оцінювання потреби в ресурсах і обопільно до нього спрямованому процесу задоволення цієї потреби. Трирівнева система забезпечення раціоналізації потреби в ресурсах інноваційної діяльності передбачає оцінку «зверху - донизу»: спочатку оцінюється наявність знань, необхідних для певної інноваційної діяльності, потім визначається, чи володіє підприємство потрібними матеріальними ресурсами або чи спроможне отримати до них доступ, і далі оцінюється потреба в капіталі як сума вартості нематеріальних і матеріалізованих ресурсів, які необхідно залучити ззовні. Процес задоволення потреби в ресурсах відбувається «знизу - доверху»: формується відповідний капітал, потім - забезпечення матеріалізованими ресурсами, у т.ч. персоналом, який, у свою чергу, задовольняє потреби суб'єкта інноваційної діяльності у ресурсі «знання». Логікою інноваційного процесу визначається перехід ресурсу з однієї пріоритетної форми в іншу. Так, на стадіях дослідження та розроблення пріоритетною є нематеріальна форма ресурсу. Від розроблення концепції продукції до організації та освоєння виробництва пріоритетною стає вартісна форма інноваційного ресурсу. У виробництві пріоритет належить матеріальній (матеріалізованій) формі ресурсу. Основою ефективного ресурсного забезпечення є триєдність форм ресурсів інноваційної діяльності: будь-який вид ресурсу існує одночасно в трьох формах. Доведено, що управління на основі пріоритетної форми ресурсу є ефективнішим, ніж традиційне, зорієнтоване на використанні конкретного виду ресурсу.

Запропоновано розглядати ресурсне забезпечення крізь призму комплексу заходів, що здійснюються над ресурсами в процесі інноваційної діяльності, а саме: пошук, преференція, композиція, ротація, модифікація та використання ресурсів. Комплекс заходів із ресурсного забезпечення інноваційної діяльності включає два функціональні блоки: перший блок - «виявлення ресурсів» (пошук, преференція, композиція та ротація ресурсів); другий блок - «перетворення ресурсів» (заходи щодо модифікації та використання ресурсів).

Комплекс заходів із ресурсного забезпечення інноваційної діяльності повинен узгоджуватись з інноваційними процесами, що потребують відповідних ресурсів; останні, у свою чергу, мають нематеріальну, вартісну та матеріалізовану форми. Зауважимо, що ресурсне забезпечення доречно розглядати як комплекс заходів у тривимірному просторі. Таким чином, запропонована нами тривимірна модель ресурсного забезпечення підтверджує його тривимірність: вимір «ресурси», вимір «заходи» та вимір «інноваційні процеси».

Розташування та переміщення об'єкта в даному просторі характеризується відповідною системою координат: R (ресурси), Z (заходи), P (процеси) (табл. 1).

Таблиця 1. Координати заходів, ресурсів та інноваційних процесів у трьох вимірах моделі ресурсного забезпечення

Вимір (Заходи / Ресурси / Процеси)	Координати (Заходи / Ресурси / Процеси)
Вимір «Заходи»	Z1 - пошук ресурсів; Z2 - преференція; Z3 - композиція; Z4 - ротація; Z5 - модифікація; Z6 - використання.
Вимір «Ресурси»	R1 - вартісна форма ресурсів; R2 - матеріалізована форма; R3 - нематеріальна форма.
Вимір «Інноваційні процеси»	P1 - фундаментальні пошукові і прикладні дослідження та розробки; P2 - маркетингові дослідження; P3 - розробка концепції інноваційної продукції; P4 - організація та освоєння виробництва; P5 - виробництво; Р6 - збут та споживання.

Умовою ефективності практичного застосування моделі є адекватний попередній аналіз рівня ресурсного забезпечення інноваційної діяльності через оцінювання інноваційних ресурсів у вартісній, матеріалізованій та нематеріальній формах. Відзначимо, що в інноваційній діяльності нематеріальна форма ресурсу часто є визначальним (обмежувальним) фактором розвитку підприємства. Оцінювання дає можливість здійснити обґрунтований вибір напряму ресурсного забезпечення на основі пріоритетної форми ресурсу для підприємства-інноватора та запропонувати заходи щодо оптимізації ресурсів. Обов'язковим є поточний моніторинг та підсумковий контроль ефективності заходів.

Аналіз основних наукових теорій виявив, що в них є спільне розуміння процесів інноваційної діяльності підприємства, хоча існують і розбіжності в окремих аспектах теоретичних положень. Це сприяло узагальненню напрямів теорії інноваційного підприємництва в межах провідних сучасних економічних шкіл та течій.

У розділі 2. «Діагностування результативності ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України» визначені особливості розвитку та результативність інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, оцінено рівень ресурсного забезпечення в контексті стратегічного та фінансового менеджменту.

Одним з елементів процесу відтворення є приріст науково-технічного потенціалу, а пріоритетним напрямом економічного розвитку - наукомісткі підприємства, насамперед машинобудівні. Таким підприємствам належить особлива роль у прискоренні НТП. Випускаючи засоби виробництва для різних промислових підприємств, машинобудування забезпечує їх технічними ресурсами, визначає ступінь інноваційності техніко-технологічної бази.

Аналіз розвитку машинобудівних підприємств України починаючи з 1990 р. дає підстави для висновку про зниження кількісних і якісних параметрів їх роботи. Це пов'язано з уповільненням інвестиційної активності промислових підприємств і зниженням темпів оновлення їх техніко-технологічного потенціалу. Оцінювання динаміки та структури реальних інвестицій вітчизняних промислових підприємств сприяло виокремленню етапів, які характеризуються такими тенденціями змін.

Перший етап (1990-1998 рр.). Скорочення платоспроможного попиту на інвестиційне обладнання -- причина кризи вітчизняного машинобудування у 90-ті роки. Виробництво машинобудівної продукції характеризувалося постійним спадом. Частка капітальних вкладень, спрямованих на закупівлю обладнання, скоротилися з 43 % (1990 р.) до 34 % (1998 р.). Частка фінансування наукомістких виробництв знижується за рахунок його зростання в обробній промисловості. Так, частка інвестицій у машинобудування у 1990 р. становила 29,3 % в їх загальнопромисловому обсязі, у 1998 р. вона знизилася до 5,8 %.

Другий етап (1999-2008 рр.). Пожвавлення інвестиційної активності промислових підприємств сприяло зростанню попиту на продукцію інвестиційного спрямування. Протягом досліджуваного періоду спостерігалося зростання обсягів машинобудівної продукції, зниження кількості збиткових підприємств, зростання індексів продуктивності праці. Однак, незважаючи на позитивну динаміку даних показників, констатуємо кризу машинобудівного виробництва, а також те, що підприємства не досягли рівня розвитку 1990 р.

Початком третього етапу можна вважати 2009 р. Світова фінансова криза, стрімке скорочення темпів розвитку промислових підприємств мультиплікативно вплинуло на результативність діяльності машинобудування. У 2009 р. обсяг продукції становив 55, 1 % до відповідного показника 2008 р.

Аналіз результатів інноваційної діяльності машинобудівних підприємств дозволяє визначити їх стан як кризовий і такий, що не відповідає рівню промислово розвинутих країн та вимогам інноваційного розвитку України. Вітчизняна економіка, зокрема машинобудівний комплекс, розвивається без належного використання результатів наукових досліджень, а новітні технології залишаються значною мірою незадіяними.

Установлені основні причини незадовільного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств, а саме: низький рівень капіталізації прибутку підприємств та слабкість економічних стимулів його спрямування на інноваційну діяльність; нецільове використання амортизаційних відрахувань; недостатній обсяг бюджетних видатків, відсутність фінансової підтримки через систему позабюджетних фондів; низький рівень мотивації банків та інших фінансово-кредитних установ у фінансуванні інноваційних проектів; високі процентні ставки; незацікавленість іноземних інвесторів; недостатній розвиток лізингових відносин; відсутність інноваційно-спрямованого ринку венчурного капіталу; слабкий розвиток системи інституційних інвесторів тощо.

Проведений аналіз особливостей інноваційної діяльності п'ятдесяти семи машинобудівних підприємств, дозволив виділити такі типи поведінки у сфері наукових розробок та проектування інновацій. До підприємств першої групи (60 %) відносять такі, що не здійснюють власних наукових розробок, а купують готові комплектуючі, ліцензії, технології або адаптують зарубіжні зразки, конструкторські та технологічні рішення. До другої групи (10 %) відносимо підприємства, зорієнтовані на власні розробки, або ті, що зберегли власні дослідні та конструкторські підрозділи. Вони використовують потенціал, акумульований у відділах головного конструктора, технолога, виробничих підрозділах. Рідко на стадії проектування інновацій, залучаються маркетингові служби. Підприємства третьої групи (30 %) підтримують зв'язки з науково-дослідними інститутами, хоча ступінь участі наукових організацій в інноваційному процесі на підприємствах і форми цих зв'язків різні. Частина підприємств продовжує використовувати існуючі контакти з академічними та галузевими науково-дослідними інститутами, решта - взаємодіє з новими вітчизняними фірмами у сфері НДДКР. Поширеним підходом для активних «інноваторів» є залучення фахівців науково-дослідних і проектних інститутів до підготовки технічної документації для інноваційних проектів.

Для ґрунтовного дослідження особливостей ресурсного забезпечення діяльності та інноваційних процесів обрані п'ять підприємств, які на момент оцінювання є конкурентоспроможними та на яких протягом 2005-2008 рр. упроваджувались усі види інновацій: ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»; ВАТ «Запоріжтрансформатор»; ВАТ «Крюківський машинобудівний завод»; ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе»; ВАТ «Дружківський машинобудівний завод».

Оцінювання рівня ресурсного забезпечення досліджуваних машинобудівних підприємств побудовано на фундаментальних результатах теорії корпоративних фінансів і методах стратегічного менеджменту. Для встановлення взаємозв'язку між результатами діяльності та рівнем ресурсного забезпечення застосовано таку послідовність аналізу:

- фінансовий аспект: ефективність формування та використання ресурсів (капіталу), які впливають на величину економічної доданої вартості (табл. 2);

EVA = Pr - C * WACC = C * (Pr/C - WACC) = C * (-WACC), (1)

де EVA - економічна додана вартість, тис. грн; Pr - величина чистого прибутку, тис. грн; C - величина функціонуючого капіталу, тис. грн; WACC - середньозважена вартість капіталу, %; - рівень економічної рентабельності за чистим прибутком, %.

- стратегічний аспект: оцінювання стратегічної цінності ресурсів (VRIO-аналіз) (табл. 3).

-

, (2)

де R іj - відстань (віддалення) аналізованого ресурсу від умовного ресурсу із високим стратегічним рівнем; Х ij - значення і-го виду ресурсу за j-м параметром; n - кількість видів ресурсів, що оцінюються.

Таблиця 2. Фактори впливу на створення економічної доданої вартості машинобудівних підприємств у 2006-2008 рр. (розраховано за даними підприємств)

Підприємство	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.
	Rекон.	WACC	Rекон.	WACC	Rекон.	WACC	Rекон.	WACC
ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»	8,56	21,6	9,32	23,6	15,63	25,1	20,32	26,1
ВАТ «Запоріжтрансформатор»	6,37	18,2	16,77	21,6	17,38	20,7	14,34	22
ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»	22,84	20,6	11,28	22,8	20,14	24,2	20,4	24,8
ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»	0,71	20,4	3,73	21,6	4,77	21,9	-4,45	22,7
ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»	0,24	17,3	1,31	18,3	3,37	20,5	0,07	21

Примітка. WACC - середньозважена вартість капіталу, %; Rекон. - рівень економічної рентабельності за чистим прибутком, %

За результатами проведеного аналізу (табл. 2, 3) можна стверджувати, що особливістю досліджуваних машинобудівних підприємств, ресурси яких характеризуються станом ресурсної асиметрії, є здійснення безперервних процесів інноваційної діяльності.

Таблиця 3. Результати оцінювання стратегічного рівня ресурсів машинобудівних підприємств (розраховано за даними підприємств)

Ресурси	ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»	ВАТ «Запоріжтрансформатор»	ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»	ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»	ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»
Технічні, технологічні	0,68	0,56	0,53	0,75	0,43
Фінансові	0,48	0,41	0,40	0,50	0,46
Організаційні	0,44	0,43	0,38	0,48	0,27
Ринкові	0,77	0,67	0,65	0,74	0,46
Людські	0,70	0,62	0,62	0,71	0,56
Інформаційно-інтелектуальні	0,69	0,71	0,69	0,73	0,50

ресурсний забезпечення інноваційний машинобудівний

За розрахунками, величина EVA на цих підприємствах протягом 2005-2008 рр. від'ємна. Основні причини: високий рівень витрат на ресурси та їх вартості порівняно з рівнем рентабельності, яку забезпечує функціонуючий капітал; високий рівень інвестиційних витрат у процеси інноваційної діяльності, які компенсуються створенням підприємствами динамічних здатностей, що є джерелом стійких конкурентних переваг, основою інтелектуального лідерства.

У розділі 3. «Удосконалення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України» визначено циклічність ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств у процесах інноваційної діяльності, розроблено методичне забезпечення оцінювання результатів ресурсного забезпечення та здійснено прогнозне оцінювання перспектив створення економічної доданої вартості машинобудівними підприємствами на основі факторів ресурсного забезпечення.

Основою ресурсного забезпечення є використання результатів попередньої інноваційної діяльності як ресурсу розвитку підприємства, в основі якого - циклічність зміни пріоритетної форми ресурсів.

У процесі інноваційного циклу відповідно до запланованих потреб підприємство залучає ресурси ззовні, що позначаємо як «нормальний потік ресурсів». Водночас неефективність попереднього етапу інноваційного циклу створює необхідність позапланового залучення конкретних ресурсів ззовні, що позначаємо як «додатковий потік ресурсів». Процеси переходу від одного етапу до іншого поділяємо на дві групи: ті, що відбуваються без зміни пріоритетної форми ресурсу, і ті, що потребують такої зміни.

Так, по закінченні маркетингових досліджень нематеріальна форма ресурсу втрачає пріоритет і змінюється вартісною, після етапу освоєння виробництва на зміну вартісній приходить матеріалізована форма. У зв'язку з цим доцільно здійснювати контроль стану ресурсного забезпечення інноваційної діяльності в точках зміни пріоритетної форми ресурсу.

Ресурсне забезпечення у точках зміни пріоритетної форми ресурсу реалізується через послідовність процедур оцінювання результативності попереднього етапу інноваційного циклу, ресурсної потреби наступних процесів, придатності результатів попереднього етапу для використання як ресурсу наступного етапу та/або потреби залучення ресурсів ззовні. Слід відзначити наближеність якісних ознак результату етапу інноваційного циклу в точках зміни пріоритетних форм до комерційно повноцінних результатів.

Оскільки результат оцінюємо за однією пріоритетною формою (попередньою), а ресурс - за іншою (наступною), то одночасно вирішується питання економічної доцільності використання власних «результатів», а не інноваційного аутсорсингу. Доцільність здійснення підприємством інноваційної діяльності в рамках повного інноваційного циклу засвідчується допустимими значеннями показника «ресурсопридатність результату» (РПР) в усіх точках зміни відповідної форми ресурсу. Пріоритетність фокусування -- обмеження інноваційної діяльності підприємства певними етапами циклу -- визначається як відхилення показника РПР від області допустимих значень.

Ефективне використання результатів попереднього етапу інноваційного циклу як ресурсу наступного приводить до утворення ресурсних асиметрій. Асиметріями є навики, процеси або активи, недоступні конкурентам підприємства.

Ураховуючи, що підприємств, які виготовляють лише інноваційну продукцію, фактично не існує (інноваційна продукція по закінченні інноваційного циклу набуває ознак традиційної), вважаємо теоретично необґрунтованим і практично недоцільним відокремлення ефективності інноваційної діяльності від загальної ефективності діяльності підприємства.

Виходячи з послідовності запропонованого ресурсного забезпечення, формування і використання комбінацій ресурсів досліджуваних машинобудівних підприємств у їх бізнес-процесах, відзначаємо: для ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», ВАТ «Крюківський машинобудівний завод» у короткостроковому періоді стан ресурсного забезпечення відповідає рівню ресурсної рівноваги, що є базою для створення їх статичних здатностей; для ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Запоріжтрансфор-матор», ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» стан ресурсів відповідає рівню ресурсної асиметрії, що є основою для створення динамічних здатностей.

Для забезпечення зростання величини економічної доданої вартості (EVA) досліджуваним машинобудівним підприємствам доцільно: підтримувати високий стратегічний рівень ресурсів, за результатами аналізу віднесених до відповідної категорії; підвищувати стратегічний рівень ресурсів, наближених до попередньої категорії; забезпечити ефективне використання ресурсів із низьким стратегічним рівнем для підтримки ресурсної рівноваги і пошуку нових ресурсних комбінацій.

Для досягнення кінцевої мети, а саме - зростання величини EVA у довгостроковій перспективі, сформовано послідовність ресурсної конфігурації на основі імплементації ланцюжка «стратегічні ресурси > компетенції > динамічні здатності > стійкі конкурентні переваги > економічна додана вартість підприємства». Застосування даної послідовності дозволило здійснити прогнозне оцінювання здатності створювати величину EVA для машинобудівних підприємств з урахуванням основних параметрів їх економічної стратегії, що укрупнено продемонстровано для ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» (табл. 4).

Таблиця 4. Здатність створювати економічну додану вартість за факторами ресурсного забезпечення ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе» у 2011-2012 роках

Фактор	Створення EVA	Аргументація результату
Рентабельність капіталу за чистим прибутком	^ «-»	У результаті зростання обсягів виробництва продукції, яка реалізовуватиметься за прогнозами в межах існуючого портфеля замовлень, величина чистого прибутку підприємства збільшуватиметься порівняно з 2009 р. майже на 120 % (з 403,254 млн грн у 2009 р., до 900 млн грн у 2012 р.). У 2009 р. порівняно з 2008 р. зростання власного капіталу на 48 %, довгострокового позикового капіталу на 48 %, зниження поточних зобов'язань на 21 % обумовили зростання активів на 73 %. Вищі темпи зростання чистого прибутку порівняно з активами призведуть до збільшення чистої економічної рентабельності і, відповідно, величини EVA. Протягом 2011-2012 рр. зростання чистого прибутку обумовить зростання EVA, але її абсолютна величина залишиться від'ємною
Рентабель-ність продажу за чистим прибутком, %	^ «-»	У 2009 р. порівняно з 2008 р. рентабельність продажу за чистим прибутком збільшилась у 2,85 раза (з 6,6 % до 12,2 %). За розрахунками, у 2009 р. рівень цінового ризику становив 4,56, виробничого - 2,7, фінансового - 1,8. На момент розрахунку темп приросту портфеля замовлень становив 24,69 %. Це дає змогу прогнозувати зростання рентабельності продажу в 1,76 рази (21,47 %). Така зміна позитивно вплине на величину EVA
Продуктивність активів	^ «-»	Основні потоки інвестиційних ресурсів спрямовуються в модернізацію інноваційної та виробничої бази підприємства. Інтенсифікація процесів оновлення виробничого капіталу сприятиме зростанню величини активів підприємства. Однак прогнозовані темпи зростання продажу перевищуватимуть темпи зростання активів, що дозволяє передбачити зростання рівня продуктивності активів підприємства. Цей фактор сприятиме зростанню величини створюваної EVA
Вартість та структура капіталу	^ «-»	Підприємство має тривалу кредитну історію, характеризується високим рівнем кредитоспроможності, обслуговує кредитну лінію. На початку 2010 р. отримало кредит у розмірі 6,5 млн дол США. Кредитування таких потужних промислових підприємств здійснюється за спеціальними умовами («лояльнішими», ніж для малого та середнього бізнесу). За прогнозами, підприємство збільшуватиме кредитний портфель, що приведе до отримання ефекту фінансового важеля та зростання величини створюваної EVA

Примітка. ^ - зростання величини економічної доданої вартості; v - зниження величини економічної доданої вартості; «+» - очікувана величина доданої вартості буде позитивною; «-» - очікувана величина доданої вартості буде від'ємною

Наведені результати дозволяють стверджувати, що не наявність ресурсів визначає результативність економічної діяльності підприємств, а те, як ці ресурси змінюються у бізнес-процесах. Для створення динамічних здатностей, які забезпечують стійкі конкурентні переваги в стратегічному контексті і, відповідно, у фінансовій площині -- зростання величини EVA, необхідно забезпечити здійснення інноваційних процесів. Підприємства, які забезпечують безперервні процеси інноваційної діяльності (ВАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Запоріжтрансформатор», ВАТ «Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе»), здатні підтримувати ресурси в асиметричному стані, створювати довгострокові конкурентні переваги та нарощувати вартість бізнесу. Позитивна величина EVA не є абсолютним узагальнювальним критерієм стратегічної ефективності бізнесу.

Так, ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», за прогнозами, у 2011-2012 рр. спроможне нарощувати вартість підприємства. Цей процес - результат інноваційних проектів, реалізованих протягом 2005-2008 рр. Відсутність інноваційних проектів, пов'язаних з продуктовими та технологічними інноваціями, призведе до послаблення конкурентних позицій підприємства і зниження фінансових результатів. В такій ситуації перебуває ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», продукція якого конкурентоспроможна лише на внутрішньому ринку та ринку Російської Федерації, який також поступово втрачається. Для даного підприємства нові технічні та технологічні рішення є основою створення стійких конкурентних переваг.

Таким чином, домінуюча роль у формуванні стратегічної ефективності діяльності машинобудівних підприємств притаманна інформаційно-інтелектуальним ресурсам. Наявність знань, досвіду, можливість і здатність до розроблення інновацій, одержання унікальних прав на володіння результатами досліджень стають пріоритетними передумовами інноваційного розвитку підприємства, що визначає рівень конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Висновки

Дослідження теоретичних, методичних та практичних аспектів проблематики ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств дало можливість зробити такі наукові висновки.

1. Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності пропонується розглядати як послідовність процесів перетворення ресурсів на інновації та усвідомлення останніх як ресурсу. У цій послідовності ми простежили чергування циклів, для яких той або інший процес є основним. Інновації притаманна двоїста природа, що поєднує нове матеріальне (фізичний продукт) і нове ідеальне (знання). Логічним видається послідовне чергування «РІР» та «ІРІ», тобто циклів у процесі продукування інновацій, а це означає, що «ресурсний» та «ринковий» підходи мають застосовуватися комплексно як теоретико-методична база при побудові ефективного ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства.

2. В основу ресурсного забезпечення інноваційної діяльності доцільно покласти принципи мінімізації, оптимізації та максимізації, причому кожен з них є дієвим щодо ресурсів у конкретній формі. Запропоновані принципи не суперечать методологічним традиціям теорії підприємництва, оскільки такий ресурс інноваційної діяльності, як «знання», водночас є результатом попередніх заходів щодо його створення та накопичення.

3. Установлено, що послідовність реалізації інноваційного процесу визначає перехід ресурсу від однієї пріоритетної форми до іншої. Доведено, що основою ефективної системи ресурсного забезпечення є триєдність форм ресурсів інноваційної діяльності: будь-який вид ресурсу існує одночасно у трьох формах. Управління на основі пріоритетної форми ресурсу потенційно ефективніше, ніж традиційне.

4. З метою відображення сенсу ресурсного забезпечення в роботі запропоновано розглядати його крізь призму комплексу заходів, що здійснюються з/над ресурсами у процесах інноваційної діяльності. Комплекс заходів включає два функціональні блоки: «виявлення ресурсів» та «перетворення ресурсів».

5. У дисертації обґрунтовано доцільність застосування вартісноорієнтованого підходу до діагностування рівня ресурсного забезпечення діяльності підприємств. Установлений взаємозв'язок ресурсної, інноваційної та вартісної теорій дозволив дійти висновку, що з точки зору забезпечення створення вартості особливе значення мають процеси управління стратегічними ресурсами. Виокремлено характерні ознаки стратегічних ресурсів, а саме: призначення для формування стійких конкурентних переваг і зростання ринкової вартості підприємства; використання для диверсифікованої діяльності; синергійна природа, що забезпечує передусім створення динамічних здатностей; складність відтворення, пов'язана з унікальністю ресурсів. Крім стратегічного аспекту перетворення ресурсів у вартість підприємства, важливою є фінансова складова цього процесу, яка розкриває сутність перетворення вартості ресурсів у економічну додану вартість. Обґрунтоване використання стратегічного та фінансового цільових орієнтирів перетворення ресурсів у ринкову вартість підприємства на основі авторської моделі дозволяє здійснити декомпозицію основних елементів економічних ресурсів для подальшої їх реконфігурації у площині фінансових і стратегічних параметрів вартості.

6. Розроблено методичний інструментарій дослідження впливу рівня ресурсного забезпечення на ринкову вартість підприємства, який використано в аналізі діяльності конкретних інноваційно-активних машинобудівних підприємств. Доведено, що такий інструментарій має ґрунтуватися на спрямовуванні стратегічного аналізу в майбутнє, виділенні ресурсів і можливостей, які матимуть вагоме значення і стануть основою стійкої конкурентної переваги. Зазначений підхід до побудови аналітичного інструментарію у кінцевому підсумку приводить до формування моделі руху капіталу, запропонованої автором і створення економічної доданої вартості.

7. Установлено, що послідовна зміна форм ресурсу утворює цикл ресурсного забезпечення, в якому первинний ресурс зі зміною пріоритетної форми перетворюється на результат, що стає ресурсом наступних етапів інноваційного процесу. Після завершення одного інноваційного циклу важливо вчасно виявити й оцінити можливості використання його результатів як ресурсу подальшої діяльності (це знизить витрати). Сформована циклічність ресурсного забезпечення в процесах інноваційної діяльності впроваджена на досліджуваних машинобудівних підприємствах. Прогнозна послідовність ресурсного забезпечення в подальших розрахунках набула значення вагомого аргументу в процесі оцінювання перспектив підвищення вартості бізнесу.

8. Обґрунтовано, що для досліджуваних машинобудівних підприємств модель ресурсної конфігурації забезпечення зростання економічної доданої вартості доцільно базувати на ланцюгу цінності, що має вигляд «стратегічні ресурси - компетенції - динамічні здатності - стійкі конкурентні переваги - економічна додана підприємством вартість». Імплементація запропонованої моделі у практиці господарювання машинобудівних підприємств продемонструвала, що підприємства, які здійснюють безперервні процеси інноваційної діяльності, забезпечують стан ресурсної асиметрії, підтримка якого вимагає адекватних інноваційних змін. Підприємства, стан ресурсів яких характеризується як рівноважний, у короткостроковій перспективі можуть втратити стійкі конкурентні переваги, що призведе до зниження потенціалу створення вартості бізнесу.

9. Розроблений прогноз здатності створювати економічну додану вартість досліджуваними підприємствами проілюстрував, що кожне з них створюватиме в перспективі вартість, однак внесок факторів ресурсного забезпечення у величину вартості різниться на конкретних підприємствах. Для окремих з них деякі фактори можуть не додавати вартості, тому прогноз є сигналом менеджерам для прийняття управлінських рішень. Результати безпосереднього процесу здійснення інноваційної діяльності набувають статусу стратегічного ресурсу, що в довгостроковій перспективі є джерелом створення стійких конкурентних переваг та інтелектуального лідерства для підприємства.

Одержані науково-практичні результати дисертації доцільно використати в розробленні інноваційної стратегії модернізації промислового комплексу України.

Список опублікованих праць

1. Моісеєнко Т. Є. Ринкова вартість та інноваційна діяльність підприємств: проблема взаємозв'язку [Електронний ресурс] / Т. Є. Моісеєнко, С. В. Войтко // Ефективна економіка. - 2010. - №5. - Режим доступу до журн.: http://www.economy.nayka.com.ua - 0,5/0,15 д. а. (автором запропоновані форми взаємозв'язку процесу створення вартості та інноваційної діяльності підприємств).

2. Моісеєнко Т. Є. Інноваційний розвиток підприємств: проблеми теорії / Т. Є. Моісеєнко // Економіка Криму: наук.-практ. журн. - 2009. - № 28. - С. 31-33. - 0,3 д. а.

3. Моісеєнко Т. Є. Ефективність інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України / Т. Є. Моісеєнко // Вісник Криворізького економічного інституту: зб. наук. праць. - 2009. - № 4 (20). - С. 106-110. - 0,5 д. а.

4. Моісеєнко Т. Є. Ресурсне забезпечення зростання ринкової вартості машинобудівних підприємств України [Електронний ресурс] / Т. Є. Моісеєнко// Вісник ДГМА. - 2009. - №2 (5Е). - Режим доступу до журн.: http://www.dgma.donetsk.ua/publish/ 2009/2009_2/nomer.htm - 0,5 д. а.

5. Моісеєнко Т. Є. Оцінювання результатів ресурсних трансформацій в інноваційній діяльності машинобудівних підприємств / Т. Є. Моісеєнко // Вісник Дніпропетровського ДУ: зб. наук. праць Економіка: проблеми теорії і практики: - 2010. - Т. 4 (262). - С. 847-854. - 0,5 д. а.

6. Моісеєнко Т. Є. Процесний підхід до ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств / Т. Є. Моісеєнко // Економіка Криму: наук.-практ. журн. - 2010. - №2 (31). - С. 202-207. - 0,6 д. а.

7. Моісеєнко Т. Є. Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності підприємств: теоретичні аспекти / Т. Є. Моісеєнко // Інвестиції: практика та досвід: наук.-практ. журн. - 2010. - № 18. - С. 16-19. - 0,5 д. а.

8. Моісеєнко Т. Є. Автоматизація управління інноваційними проектами в сфері високих технологій / Т. Є. Моісеєнко, С. В. Войтко // Науково-технічний розвиток: економіка, технологія, управління: VI міжнар. конф., 22-23 листоп. 2007 р. : тези доп. - К., 2007 - С. 61-62. - 0,1/0,05 д. а. (автором систематизовано підходи до автоматизації управління інноваційними проектами).

9. Моісеєнко Т. Є. Особливості управління високотехнологічними інноваційними проектами / Т. Є. Моісеєнко // Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність: XVI міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 квіт. 2008 р. : тези доп. - К., 2008. - С. 131. - 0,1 д. а.

10. Моісеєнко Т. Є. Особливості машинобудівного підприємства, як основи інноваційного зростання промислового виробництва / Т. Є. Моісеєнко // Теория и практика предпринимательской деятельности: ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 15-18 квіт. 2009 р. : тези доп. - Сімферополь, 2009. - С. 307-309. - 0,15 д. а.

11. Моісеєнко Т. Є. Методичні підходи до оптимізації ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств / Т. Є. Моісеєнко, С. В. Войтко // Досвід японського менеджменту: маркетингова та інноваційна складові сталого розвитку: міжнар. наук.-практ. конф., 20 квіт. 2010 р.; тези доп. - К., 2010. - С. 48-50. - 0,1/0,05 д. а. (автором запропоновано та підтверджено доцільність використання EVA, як критерію оптимізації ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств).

12. Моісеєнко Т. Є. Процесне управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності підприємств / Т. Є. Моісеєнко // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: ІХ міжнар. наук.-практ. конф., 21-24 квіт. 2010 р. : тези доп. - К., 2010. - С. 30-31. - 0,1 д. а.

Анотація

Моісеєнко Тетяна Євгенівна. Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», м. Київ, 2011.

У дисертаційній роботі сформульовано, досліджено і розв'язано наукове завдання розроблення рекомендацій щодо побудови та удосконалення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

У рамках теоретичного дослідження узагальнено й систематизовано концептуальні положення щодо ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства, дана сутнісна характеристика ресурсів і процесів забезпечення діяльності інноваційно-активних суб'єктів господарювання.

На базі проведеного дослідження визначено особливості ресурсного забезпечення, розроблено методичне забезпечення оцінювання результатів ресурсного забезпечення та дано прогнозну оцінку перспектив створення економічної доданої вартості машинобудівними підприємствами на основі ресурсних факторів.

Ключові слова: ресурсне забезпечення, машинобудівні підприємства, упровадження, оцінювання, конкурентоспроможність, карти ресурсного забезпечення, збалансована система показників, економічна додана вартість, ефективність.

Аннотация

Моисеенко Татьяна Евгениевна. Ресурсное обеспечение инновационной деятельности машиностроительных предприятий Украины. - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», г. Киев, 2011.

В диссертационной работе сформулирована, исследована и решена научная задача разработки рекомендаций относительно построения и усовершенствования ресурсного обеспечения инновационной деятельности машиностроительных предприятий.

В рамках теоретического исследования обобщенны и систематизированы концептуальные положения относительно ресурсного обеспечения инновационной деятельности предприятия, дана сущностная характеристика ресурсов и процессов обеспечения деятельности инновационно-активных субъектов хозяйственной деятельности.

На базе проведенного исследования определены особенности ресурсного обеспечения, разработано методическое обеспечение оценки результатов ресурсного обеспечения и осуществлена прогнозная оценка перспектив создания экономической добавленной стоимости машиностроительными предприятиями на основе ресурсных факторов.

Ключевые слова: ресурсное обеспечение, машиностроительные предприятия, внедрение, оценивание, конкурентоспособность, карты ресурсного обеспечения, сбалансированная система показателей, экономическая добавленная стоимость, эффективность.

Annotation

Moiseenko Tetiana. Resource maintenance of innovative activity of machine-building enterprises of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the completion of graduate degree of candidate of economy science by the specialty 08.00.04 - economy and enterprises management (by the types of economic activity). - National Technical University of Ukraine “Kiev Polytechnic Institute”, Kiev, 2011.

It was proved in the Paper that success of innovative activity depends on resource maintenance, which is adequate to its goals and tasks, thus reasoning of the need in particular types of resources and defining optimal proportions between them is a mandatory part of enterprise innovation activity management system.

...