Оганізаційно–економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Оганізаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем

Кужель Марина Анатоліївна

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на кафедрі фінансів та банківської справи (м. Донецьк).

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент, Терещенко Елеонора Юріївна Донецький національний університет, доцент кафедри фінансів і банківської справи (м. Донецьк)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Булєєв Іван Петрович, Інститут економіки промисловості НАН України, заступник директора з наукової роботи (м. Донецьк)

кандидат економічних наук, доцент Ляшенко Олександра Миколаївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, доцент кафедри менеджменту (м. Луганськ)

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Белопольська

Анотація

господарський економічний управління

Кужель М.А. Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Донецький національний університет, Донецьк, 2011.

На теоретичному, методологічному та практичному рівнях у дисертаційній роботі розроблено організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Визначено умови перспективного розвитку виробничо-господарських систем на основі його важливої структурної характеристики - пропорційності, яка забезпечує збалансованість техніко-технологічного, організаційного-комунікаційного та фінансово-економічного напрямів їх розвитку, розроблена концепція організаційно-економічного механізму даного процесу, яка включає принципи, мету, задачі, елементи механізму, а також його інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень та їх моніторингу щодо стану та тенденцій напрямів перспективного розвитку виробничо-господарських систем, які направлені на формування стратегічного вектору їх стійкого функціонування.

Розроблено модель кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем, що дозволяє оцінити сукупність конкретних організаційно-економічних умов цього процесу, визначено критерії формування його планових рішень, що є основою вирішення задачі узгодженого управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, та запропоновано методичний підхід до вибору показників управління цим процесом, що в результаті дозволяє розробити управлінські рішення, спрямовані на досягнення бажаного стану виробничо-господарських систем у майбутньому.

Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем має досить універсальне застосування для різних об'єктів управління. Використання його методичного забезпечення дозволяє підвищувати ефективність функціонування виробничих систем в умовах ринкових відносин. Основні результати дослідження було використано в управлінні перспективним розвитком ВАТ «Машинобудівний завод «Буран».

Ключові слова: управління, організація, механізм, перспективний розвиток, виробничо-господарська система, ресурси, показники, критерії.

Аннотация

Кужель М.А. Организационно-экономический механизм управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2011.

На теоретическом, методологическом и практическом уровнях в диссертационной работе разработан организационно-экономический механизм управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем.

Научно обосновано, что для устойчивого функционирования производственно-хозяйственных систем необходимо не только сконцентрировать свое внимание на внутреннем их состоянии, но и вырабатывать основы своего поведения в перспективе.

Определено, что управление перспективным развитием производственно-хозяйственных систем представляет собой целенаправленный процесс управленческих действий, для достижения устойчивого функционирования производственно-хозяйственных систем в будущем. Данный процесс нельзя квалифицировать как статичный, он идет в режиме динамического равновесия при постоянных качественных изменениях трех основных направлений (технико-технологического, организационно-коммуникационного, финансово-экономического), которые взаимосвязаны между собой и находятся под воздействием внутренних и внешних факторов.

Решение поставленной задачи возможно на основе использования закона пропорциональности, который указывает на соблюдение определенных соотношений между факторами влияния (технико-технологического, организационно-коммуникационного и финансово-экономического направлений) на управление перспективным развитием производственно-хозяйственных систем, что позволяет говорить о соразмерности, правильности пропорций и соответствии между ними, направленных на достижение их устойчивого функционирования в будущем. Поскольку организационно-экономический механизм представляет собой совокупность форм и методов проявления экономических законов, механизм действия закона пропорциональности непосредственно опосредуется с ним. Все это привело к разработке концепции организационно-экономического механизма управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем. Содержанием методического обеспечения предложенного механизма являются: количественный анализ перспективного развития производственно - хозяйственных систем, позволяющий выявить диспропорции данного процесса, критерии формирования его плановых решений, которые основаны на структурных эталонах пропорциональности перспективного развития и методический подход к выбору показателей управления данным процессом, что в итоге дает возможность разрабатывать управленческие решения. Предложена структурно-функциональная модель мониторинга управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем и обоснованы научно-практические рекомендации по регламентному обеспечению данного процесса, в виде разработки варианта Положения про службу мониторинга управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем.

Дана оценка управления перспективным развитием ОАО «Машиностроительный завод «Буран» до и после внедрения организационно-экономического механизма управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем.

Ключевые слова: управление, организация, механизм, перспективное развитие, производственно-хозяйственная система, ресурсы, показатели, критерии.

Annotation

Kuzhel M.A. Organizational and economic mechanism of the perspective development of industrial and economic systems. - Manuscript.

Thesis for a degree in economics in specialty 08.00.03 - Economy and management of national economy. - Donetsk National University, Donetsk, 2011.

At the theoretical, methodological and practical levels in the research the organizational-economic mechanism of perspective development of industrial and economical systems. The conditions for prospective industrial development and economic systems based on the important structural characteristics - proportionality, which provides a balance of technical, technological, organizational and communication and financial - economic trends of their development have proposed. The concept of organizational and economic mechanism of this process, which includes the principles, purpose, objectives, elements of the mechanism, and its information support for management decisions and monitoring the status and trends of the main directions of future development of production have developed.

The model of quantitative analysis for the development of industrial systems that can evaluate a set of specific organizational and economic conditions of the process is worked out. The criteria of its plan decisions, that is the basis for solving the problem of coordinated perspective development of industrial and economical systems, and methodical approach to the selection of indicators of this process, which ultimately enables the development of management decisions aimed at achieving the desired state of production and economic systems in the future.

Organizational and economic mechanism of the perspective development of industrial and economic systems has a universal application for the management of various objects. Using his methodological support enables you to improve the effectiveness of manufacturing systems under market conditions. The main results of the research were used in the management of perspective development of OJSC "Machine-Building Plant" Buran".

Keywords: management, organization, mechanism, perspective development, industrial and economic system, resources, indicators, criteria.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В ринкових умовах господарювання економічна система країни потребує розробки та прийняття науково-обґрунтованих рішень, які були б направлені на забезпечення досягнення стабільних темпів економічного зростання. Протягом останнього десятиріччя завдяки сприятливій зовнішньоекономічній кон'юнктурі темпи економічного зростання в Україні були понад 7% (у середньорічному обчислюванні). Однак у першій половині 2009 р. почався різкий спад промислового виробництва, будівництва, прискорилась інфляція, різко знизився курс національної валюти. Аналогічні процеси продовжувались і надалі, що зумовило скорочення промислового виробництва на 21,9%, а ВВП - на 15%.

Процес функціонування виробничо-господарських систем дедалі ускладнюється під впливом динамічних змін різних чинників навколишнього середовища. За таких умов важливим стає питання управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, суть якого зводиться до забезпечення їх стійкого функціонування. Досягнення стійкого функціонування виробничо-господарських систем обумовлює об'єктивну потребу у розробці організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, який направлено на формування стратегічного вектору стійкого їх функціонування.

Вагомий науковий внесок у висвітлення теоретичних та прикладних аспектів розробки управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: О. Амоша, І. Бланк, Я. Берсуцький, І. Булєєв, В. Гєєць, П. Єгоров, М. Лепа, Ю. Лисенко, Л. Мельник, В. Пономаренко, М. Чумаченко, А. Чухно, Б. Мільнер, Ф. Русинов, Р. Фатхутдінов, І. Ансофф, Дж. Гібсон, Дж. Келлі, В. Кнорринг, М. Мескон, Д. П'ю, А. Томпсон, М. Еддоус та ін.

Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць у цій галузі, багато питань залишаються дискусійними й недостатньо розробленими, що не дозволяє ефективно здійснювати управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Зокрема, відсутнє змістовне представлення процесу формування організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, яке виявилось забутою ділянкою системного аналізу процесів господарювання, не визначено особливості та вимоги до управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем в ринкових відносинах, не вирішено питання формування організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, недостатньо розроблено методичні підходи до кількісного аналізу цього процесу та визначення критеріїв формування планових рішень, а також вибору показників управління перспективним розвитком.

Актуальність проблеми, недостатня наукова розробка і практична її значущість обумовили вибір теми дисертації, її мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького національного університету за темами: «Удосконалення фінансово-кредитних механізмів регулювання економіки України» (номер державної реєстрації 0104U004651), «Удосконалення фінансово-кредитних механізмів управління економічним розвитком України» (номер державної реєстрації 0109U007300), у яких автор брав участь як співвиконавець. Особистий внесок автора полягає у розробці концепції організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем разом з його методичним забезпеченням.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концепції організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем та його методичного забезпечення, що спрямоване на стійке їх функціонування в майбутньому.

Для досягнення мети в роботі було поставлено та вирішено такі завдання:

визначено особливості управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем;

виявлено, що пропорційність є чинником стійкого перспективного розвитку виробничо-господарських систем;

розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем;

одержало подальший розвиток моделювання кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем;

визначено критерії формування планових рішень перспективного розвитку виробничо-господарських систем;

запропоновано методичний підхід до вибору показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем;

запропоновано напрями удосконалення стратегії управління перспективним розвитком промисловості України;

реалізовано механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем у Донецькій області;

удосконалено організацію моніторингу управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Об'єкт дослідження - процеси управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Предмет дослідження - формування та удосконалення організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання економічних явищ, фундаментальні теоретичні положення економічної науки в галузі управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, створені видатними вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами, законодавчі нормативні акти України, урядові рішення і постанови, галузеві методичні рекомендації. Розробку концепції організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем здійснено на основі системного підходу. Під час проведення наукових досліджень, залежно від поставлених конкретних цілей і задач, використано фінансово-економічний аналіз, який дозволяє об'єктивно відобразити динаміку процесів розвитку виробничо-господарських систем в умовах ринкових відносин; за допомогою методів логічного узагальнення було створено послідовність проведення наукового дослідження; використання методів економіко-математичного моделювання та експертних оцінок забезпечило наукове обґрунтування окремих позицій з кількісного аналізу відносно міри переходу до рівноваги виробничо-господарських систем та рівня пропорційності їх перспективного розвитку, визначення критеріїв формування планових рішень, вибору показників та організації моніторингу управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем; вжиття методи структурного та графічного аналізу, групування дозволили визначити і науково-обґрунтувати організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації обґрунтовано об'єктивну необхідність і практичну значимість розробки важливого та актуального наукового завдання формування організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем та його структурних компонентів, що дозволяють реагувати на зміни умов їх діяльності, мають на меті адаптацію до вимог ринку та спрямовані на стійке функціонування виробничо-господарських систем у майбутньому. При цьому було отримано такі основні наукові результати:

вперше:

розроблено на основі системного підходу концепцію організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, що дозволяє сформувати стратегічний вектор їх стійкого функціонування у майбутньому, який спрямований на зниження трудомісткості управлінських робіт, підвищення обсягів продукції, що випускається, зниження витрат ресурсів в основному виробництві;

удосконалено:

критерії формування планових рішень перспективного розвитку виробничо-господарських систем на основі формалізованого представлення удосконалення даного процесу, елементами якого виступають структурні еталони його пропорційності, що є основою вирішення задачі узгодженого управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем;

організацію моніторингу управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем шляхом надання науково-практичних рекомендацій з регламентного забезпечення процесу моніторингу, що спрямовано на оцінку структурної динаміки техніко-технологічних, організаційно-комунікаційних та фінансово-економічних ресурсів виробничо-господарських систем для вирішення поставлених задач в управлінні їх перспективним розвитком;

одержали подальший розвиток:

умови перспективного розвитку виробничо-господарських систем на основі його важливої структурної характеристики - пропорційності, що забезпечує збалансованість техніко-технологічного, організаційного-комунікаційного та фінансово-економічного напрямів їх розвитку;

моделювання кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем на основі оцінки його якості, під якою слід розуміти міру переходу до рівноваги виробничо-господарської системи, рівень пропорційності перспективного розвитку виробничо-господарської системи та виявлення його диспропорцій, що дозволяє кількісно оцінити сукупність конкретних організаційно-економічних умов управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем;

методичний підхід до вибору показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем за трьома його напрямами: техніко-технологічним, організаційно-комунікаційним та фінансово-економічним, що дозволяє отримати інформацію щодо стану процесу управління для об'єктивної та всебічної оцінки його ефективності, що в результаті дозволяє розробити управлінські рішення, спрямовані на досягнення бажаного стану виробничо-господарських систем у майбутньому.

Практичне значущість одержаних результатів полягає в тому, що організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, який включає модель кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем, критерії формування його планових рішень та методичний підхід до вибору показників управління перспективним розвитком, має достатньо універсальне застосування для різних об'єктів управління.

Застосування організаційно-економічного механізму дозволяє сформувати стратегічний вектор стійкого функціонування та розвитку виробничо-господарських систем в умовах ринкових відносин. Основні результати дослідження було використано під час формування організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком ВАТ «Машинобудівний завод «Буран». Економічний ефект від впровадження результатів дисертаційного дослідження, підтверджений актом, склав 112,2 тис. грн. (акт № 148 від 12.05.2010 р.).

Наукові результати дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького національного університету під час підготовки студентів економічних спеціальностей з фундаментальних дисциплін: «Національне господарство», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Регіональна економіка», що підтверджується довідкою № 650/01-27/6.100 від 14.05.2010 р.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, висновки та рекомендації, що викладено в дисертаційній роботі, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише матеріали, що належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на: VIII Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми» (м. Донецьк, 2006 р.), VII Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стійке економічне зростання» (м. Донецьк, 2006 р.), VIII Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стійке економічне зростання» (м. Донецьк, 2007 р.), IX Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми» (м. Донецьк, 2007 р.), X Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Фінансовий і банківський менеджмент: досвіт і проблеми» (м. Донецьк, 2008 р.), XIII Всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» (м. Алушта, 2008 р.), I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансового моніторингу» (м. Харків, 2008 р.), XI Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми» (м. Донецьк, 2009 р.), VIІ Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених «Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу» (м. Донецьк, 2010 р.), наукових семінарах кафедр: «Фінанси і банківська справа», «Економічна кібернетика» Донецького національного університету.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 17 робіт, загальним обсягом 8,3 д.а., з яких особисто автору належить 6,7 д.а., з них 8 робіт опубліковано в наукових спеціалізованих виданнях і 9 тез на наукових конференціях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків і викладена на 249 сторінках, у тому числі на 213 сторінках основного тексту, що містять 12 таблиць і 20 рисунків (з них 3 рисунки займають окремі сторінки). Список використаних джерел містить 222 найменування на 22 сторінках, 5 додатків на 14 сторінках.

2. Основні положення дисертаційної роботи

У першому розділі «Теоретичні основи організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем» визначено особливості управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем та встановлено, що пропорційність є чинником їх стійкого перспективного розвитку, розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Складність управління економічними процесами в Україні зумовлена їх нестабільністю і глибиною соціально-економічних наслідків для виробничо-господарських систем, які найчастіше змушені функціонувати в кризових умовах. Кількість збиткових промислових підприємств за 2004-2010 рр. залишається ще досить великою (рис. 1).

Одною з основних причин збиткової діяльності промислових підприємств є значний знос матеріальної бази, а також дуже повільне впровадження інноваційних та науково-технічних продуктів, що негативно впливає на їх технічний стан, положення на ринку, конкурентоспроможність. У зв'язку з цим виникає об'єктивна потреба в розробці організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, дію якого спрямовано на формування стратегічного вектору їх стійкого функціонування.

Рис. 1. Питома вага збиткових підприємств в Україні, %

Основними напрямами перспективного розвитку виробничо-господарських систем є: техніко-технологічний, організаційно-комунікаційний та фінансово-економічний. Техніко-технологічний напрям характеризує безпосередньо виробничі процеси і те, що з ними пов'язано: техніку - як засоби, за допомогою яких виробляється продукція; технологію - як сукупність способів одержування, обробки чи перероблення сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи виробів, які використовуються в виробничому процесі, а також інноваційність самого виробництва. Організаційно-комунікаційний напрям характеризує ефективність системи управління процесом формування організаційної структури та комунікаційних мереж. Фінансово-економічний напрям характеризує фінансово-економічні відносини в процесі мобілізації, розподілу та використання грошових коштів, а також відтворювання основних фондів.

Для стійкого функціонування виробничо-господарських систем необхідно не тільки сконцентрувати свою увагу на вказаних напрямах, але й сформувати основи збалансованої і динамічної поведінки у перспективі. В цьому особливу роль відіграє здатність управляти цим процесом. Отже управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем представляє собою цілеспрямований процес управлінських дій для досягнення їх стійкого функціонування у майбутньому, який здійснюється під впливом постійних змін чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Слід відзначити, що процес управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем представляє сукупність з трьох напрямів:

, (1)

де - управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем;

- управління техніко-технологічним напрямом;

- управління організаційно-комунікаційним напрямом;

- управління фінансово-економічним напрямом.

Таким чином, управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем здійснюється у режимі динамічної рівноваги при постійних якісних змінах трьох напрямів, які взаємодіють між собою та знаходяться під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників.

Досягнення в процесі управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем режиму динамічної рівноваги можливе на основі використання закону пропорційності, що відображає необхідність визначення співвідношення між частками цілого, їх розмірністю, відповідністю або залежністю. Отже, дотримання співвідношень між чинниками впливу техніко-технологічного, організаційно-комунікаційного, фінансово-економічного напрямів на управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем дозволяє говорити про розмірність, вірність пропорцій та відповідність між ними, які направлені на досягнення стійкого функціонування виробничо-господарських систем у майбутньому (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Чинники техніко-технологічного, організаційно-комунікаційного, фінансово-економічного впливу на управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем

Оскільки організаційно-економічний механізм є сукупністю конкретних форм та методів прояву економічних законів, механізм дії закону пропорційності безпосередньо пов'язаний із ним, що обумовило розробку концепції організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем (рис. 3).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Концепція організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем

У другому розділі «Формування організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем» розроблено модель кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем, визначено критерії формування управлінських рішень та запропоновано методичний підхід до вибору показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Предметом кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем є виявлення його диспропорцій. Це означає, що організаційно-економічний механізм повинен своєчасно реагувати на диспропорції в управлінні перспективним розвитком виробничо-господарських систем через управлінські рішення, які мають бути розробленими таким чином, щоб забезпечити зростання рівня пропорційності перспективного розвитку виробничо-господарських систем при мінімальних його структурних змінах. У зв'язку з цим пропонується оцінювати якість структурних змін, використовуючи показник приросту рівня диспропорційності .

Отже:

, (2)

де - рівень диспропорційності перспективного розвитку виробничо-господарських систем; - фактичний режим управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем; - еталонний режим управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Структурне перетворення супроводжується змінами рівня диспропорційності перспективного розвитку виробничо-господарських систем, який одержує приріст:

(3)

При цьому слід відзначити, що оцінка якості управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем характеризується позитивною величиною при зростанні пропорційності, а при падінні - від'ємною величиною. Якщо структурних змін не відбувається, то якість управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем залишається незмінним.

Розрахунок оцінки якості управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем полягає в наступному:

, (4)

або (5)

Якщо , то управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем у режимі структурних змін призводить до диспропорційності даного процесу.

Якщо , то управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем у режимі відсутності структурних змін розцінюється не гірше, ніж те, яке призводить до падіння пропорційності, та не краще того, що призводить до її зростання.

Якщо , то управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем у режимі структурних змін призводить до еталонного процесу.

Звідси,

(6)

У роботі пропонується удосконалення планування перспективного розвитку виробничо-господарських систем шляхом розробки критеріїв формування його планових рішень на основі структурних еталонів пропорційності даного процесу. Запропоновані критерії є основою вирішення задачі узгодженого управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Розрахунок рівня пропорційності перспективного розвитку виробничо-господарських систем () має вигляд:

(7)

де - кількість показників; - множинник, який введено з метою нормування ; - дисперсія та ; - функція, яка оцінює вплив запланованих співвідношень у динаміці показників на очікуваний рівень пропорційності, що змінюється у межах від 0 до 1; - абсолютна величина парних розривів у динаміці показників перспективного розвитку виробничо-господарських систем.

Якщо розрив у динаміці показників перспективного розвитку виробничо-господарських систем:

- , то план перспективного розвитку виробничо-господарських систем буде стійко погоджуватися з еталоном;

- , то план перспективного розвитку виробничо-господарських систем значно порушує еталон;

- , то план перспективного розвитку виробничо-господарських систем є структурно нестійким.

Проблема вибору показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, що дозволяє збільшити об'єктивність та повноту оцінки ефективності даного процесу, є однією з найскладніших у теорії управління. Це пов'язано не тільки із специфікою управлінської діяльності, що суттєво ускладнює вибір показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, але й з необхідністю дотримання відповідності у використанні показників управління на кожному новому етапі управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем. Під час вибору показників управління використано підхід, відповідно до якого поряд з кількісними змінами відбуваються часткові якісні перетворення, що призводять до виникнення необхідності проведення досліджень - з уточнення показників або з розкриття нового змісту деяких їх складових, а також перегляду окремих локальних показників. До набору показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем варто віднести наступні (табл. 1.).

Таблиця 1. Показники управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем

Показники	Складові показників
Рівень технології виробництва	Коефіцієнти технологічної керованості та інтенсивності, адаптивності технологій, безперервного технологічного процесу, технологічного впливу
Технічний рівень виробництва	Коефіцієнти структури основних виробничих фондів, механізації та автоматизації, фондоозброєності труда, морального зносу обладнання
Рівень організації виробництва	Коефіцієнти ритмічності виробничого процесу, використання трудових ресурсів та матеріально-технічного постачання, технологічної спеціалізації, кооперування та концентрації виробництва, поточності організації труда
Інноваційний рівень виробництва	Коефіцієнти наукоємності та оновлення продукції, економічної ефективності, інноваційної діяльності
Рівень адміністративної структури	Коефіцієнти якості адміністративної структури, укомплектованості та стабільності кадрів, трудової дисципліни, результативності роботи адміністративної структури, якості прийнятих рішень, оперативності виконання рішень
Рівень функціональної структури	Коефіцієнти функціональної різноманітності та спеціалізації, централізації функціональної структури, гнучкості апарату управління, якості виконання функцій
Рівень комунікаційної структури	Коефіцієнти складності та напруженості комунікаційної структури, впровадження нових комунікацій
Рівень інформаційних технологій	Коефіцієнти впровадження інформаційних технологій, швидкості обробки інформації, удосконалення бази даних
Рівень фінансових ресурсів	Коефіцієнти виручки від реалізації продукції, рентабельності операційних активів та продукції і продаж, норми прибутку капіталу, інтенсивності інвестицій, капітальних вкладень
Рівень фінансової стійкості	Коефіцієнти забезпеченості запасів власними оборотними та власними коштами, співвідношення власних та позикових коштів, автономності, маневреності
Рівень виробничої потужності	Загальний коефіцієнт, інтенсивний та екстенсивний коефіцієнти
Рівень потреби в оборотних засобах	Коефіцієнти оборотності оборотних коштів та виробничих запасів, віддачі оборотних коштів

Саме така систематизована сукупність показників, а не окремо узяті параметри або характеристики важливі для управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Аналіз результативності управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем полягає в порівнянні можливо припустимих комбінацій значень показників управління з метою вибору їх такого набору, відповідно до якого рівень пропорційності цього процесу досягне стану найбільш близького до еталонного.

У третьому розділі «Реалізація концепції організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем» запропоновано напрями удосконалення стратегії управління перспективним розвитком промисловості України, апробовано організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем у Донецькій області та удосконалено організацію моніторингу управління цим процесом.

Удосконалення стратегії управління перспективним розвитком промисловості на шляху до конкурентоздатної, високотехнологічної та соціально-орієнтованої економіки України є дуже актуальним завданням. Для того, щоб Україна увійшла до кола економічно розвинутих країн, слід відстежувати хід глобальних процесів, враховувати їх основні тенденції, позитивні наслідки та протиріччя. Прийняття Урядом України заходів щодо активної протидії кризовим явищам, фінансової стабілізації та здійснення послідовних і зважених кроків у напрямку ринкової адаптації промислових підприємств істотно вплинули на стабілізацію промислового виробництва та започаткували перехід до економічного зростання та відновлення промислового потенціалу як основного носія технічного прогресу та джерела росту національної конкурентоздатності. Однак подолати негативні тенденції та загрози розвитку промисловості, які накопичились за роки кризи, поки що не вдалося.

У зв'язку з цим запропоновано якісні характеристики майбутньої моделі промислового комплексу та його пріоритетних напрямів. Основними якісними характеристиками майбутньої моделі промислового комплексу є: динамізм, інноваційність, конкурентоспроможність виробництва; високий рівень транснаціональної інтеграції науки, технології та виробництва; промислова фінансова та торгова інтеграція капіталів; широке використання інформаційних технологій; могутній розвиток галузевої науки; збереження державного впливу на розвиток об'єктів національної безпеки; високий рівень екологічної безпеки; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів. Пріоритетними напрямами розвитку промислового комплексу є: оптимізація структури промислового виробництва з посиленням ролі внутрішнього ринку та прискореним розвитком наукоємних та високотехнологічних видів промислової діяльності; інноваційно-технологічна модернізація виробництва зі збільшенням кількості промислових виробництв з новітньою технологічною переробкою та випуском продукції кінцевого споживання; реалізація моделі розвитку виробництва з розширенням використання нетрадиційних джерел енергії, диверсифікації енергопостачання та формування ефективної структури енергогенеруючої потужності.

Важливу роль у галузевій структурі промислового виробництва Донецької області відіграє така галузь, як машинобудування. Вона повністю задовольняє потреби держави у гірничопрохідницькому обладнанні, на 90% - у прокатному обладнанні, на 75% - у вантажних магістральних вагонах, понад 60% - у доменному та сталеплавильному обладнанні.

Типовим представником цієї галузі є ВАТ «Машинобудівний завод «Буран», на прикладі якого була проведено апробацію організаційно-економічного механізму управління його перспективним розвитком.

Результати розрахунку показників, які характеризують управління техніко-технологічним, організаційно-комунікаційним та фінансово-економічним напрямами перспективного розвитку ВАТ «Машинобудівний завод «Буран» до моменту впровадження та після впровадження вказаного механізму за період 2006-2009 рр. відображено у табл. 2.

Таблиця 2. Показники управління перспективним розвитком ВАТ Машинобудівний завод «Буран» за період 2006-2009 рр.

Показники	До впровадження організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком	Після впровадження організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком
	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Техніко-технологічний напрям перспективного розвитку
Рівень технології виробництва	0,17	0,20	0,24	0,27
Технічний рівень виробництва	0,21	0,25	0,29	0,34
Рівень організації виробництва	0,26	0,31	0,36	0,39
Інноваційний рівень виробництва	0,19	0,22	0,28	0,32
Організаційно-комунікаційний напрям перспективного розвитку
Рівень адміністративної структури	0,24	0,36	0,39	0,42
Рівень функціональної структури	0,31	0,34	0,41	0,45
Рівень комунікаційної структури	0,12	0,19	0,21	0,23
Рівень інформаційних технологій	0,43	0,47	0,50	0,51
Фінансово-економічний напрям перспективного розвитку
Рівень фінансових ресурсів	0,27	0,31	0,38	0,41
Рівень фінансової стійкості	0,36	0,38	0,40	0,42
Рівень виробничої потужності	0,37	0,41	0,45	0,47
Рівень потреби в оборотних коштах	0,29	0,33	0,37	0,44

Наведені показники управління перспективним розвитком заводу за напрямами мають чітку виявлену позитивну тенденцію до зростання. Це зумовлено в першу чергу ефективністю використання техніко-технологічних, організаційно-комунікаційних та фінансово-економічних ресурсів. Про ступінь впливу впровадження розробленого організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем на результати виробничо-господарської діяльності ВАТ «Машинобудівний завод «Буран» свідчить зростання прибутку з 226,6 тис. грн. у 2007 р. до 1541,6 тис. грн. у 2009 р. Все це дозволило сформувати гнучку організаційно-економічну політику ВАТ «Машинобудівний завод «Буран» в умовах ринкових відносин, знизити трудомісткість управлінських робіт на 10%, підвищити обсяги продукції, що випускається, на 0,7- 1 % , знизити витрати ресурсів в основному виробництві на 0,5-0,8 %. Економічний ефект від впровадження склав 112,2 тис. грн.

Ефективне управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, що здійснюється в умовах постійної зміни потоку інформації як зовнішнього, так і внутрішнього характеру, неможливе без удосконалення організації їх технічних, технологічних та фінансово-економічних служб, а також делегування обов'язків та відповідальності для організації взаємодії різних органів управління та розподілу задач, які вирішуються управлінцями. Тому введення в організаційні структури вітчизняних виробничо-господарських систем служби моніторингу управління їх перспективним розвитком є новим явищем, від вірності рішення якого залежить ефективність та якість роботи самої служби. Служба моніторингу, яку органічно вбудовано в загальну організаційну структуру, буде сприяти оптимізації цілей та розробці альтернативних рішень відносно керівництва на інші її служби з метою успішного виконання кінцевих задач виробничо-господарських систем.

Основні висновки дисертаційної роботи

У дисертації одержано теоретичне узагальнення й отримано нове рішення наукового завдання розробки концепції організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, які функціонують в умовах ринкової економіки. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Визначено напрями перспективного розвитку виробничо-господарських систем (техніко-технологічний, організаційно-комунікаційний та фінансово-економічний) на основі оцінки їх збалансованості та прогнозування змін ресурсів у майбутніх періодах.

2. Уточнено поняття управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем - це цілеспрямований процес управлінських дій для досягнення стійкого функціонування виробничо-господарських систем у майбутньому, який здійснюється під впливом постійних змін чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. При цьому, сам процес представляє собою сукупність трьох його напрямів.

3. Визначено, що особливістю процесу управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем є безперервне управління чинниками техніко-технологічного, організаційно-комунікаційного та фінансово-економічного напрямів, на основі збалансованого їх впливу на цей процес. Вирішення поставленої задачі можливо завдяки використанню закону пропорційності, який відображає необхідність підтримання визначеного співвідношення між частинами цілого, їх розмірності, відповідності або залежності.

4. Доказано, що пропорційність є чинником стійкого перспективного розвитку виробничо-господарських систем, оскільки основні напрями структурної перебудови національного господарства, врахування зміни потреб суспільства, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, є об'єктами забезпечення динамічної пропорційності, яка досягається у процесі перспективного планування техніко-технологічного, організаційно-комунікаційного та фінансово-економічного розвитку виробничо-господарських систем.

5. Розроблено концепцію організаційно-економічного механізму управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем, яка включає принципи, ціль, задачі, елементи механізму, а також його інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень та їх моніторингу щодо стану та тенденцій основних напрямків перспективного розвитку виробничо-господарських систем, які направлені на формування стратегічного вектору їх стійкого функціонування.

6. Запропоновано модель кількісного аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем на основі оцінки якості цього процесу, під яким розуміємо міру переходу до рівноваги виробничо-господарських систем, рівень пропорційності перспективного розвитку виробничо-господарських систем та виявлення його диспропорцій, що дозволяє кількісно оцінити сукупність конкретних організаційно-економічних умов управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем. Цей підхід до аналізу перспективного розвитку виробничо-господарських систем вказує на те, що він не може бути статичним, оскільки відповідні оцінки можуть бути отримані тільки завдяки розгляду кількісних пропорцій у динаміці.

7. Розроблено критерії формування планових рішень перспективного розвитку виробничо-господарських систем на основі формалізованого представлення удосконалення цього процесу, елементами якого виступають структурні еталони його пропорційності, що є основою вирішення задачі узгодженого управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем. З цих позицій буде усунений істотний негатив у плануванні перспективного розвитку виробничо-господарських систем «від базису», оскільки він характеризує невизначеність у кінцевій результативності (ефективності) управління та відповідності оцінки рівня пропорційності.

8. Запропоновано методичній підхід до вибору показників управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем за трьома його напрямами: техніко-технологічним, організаційно-комунікаційним та фінансово-економічним, що дозволяє отримати збалансовану інформацію щодо стану цього процесу для об'єктивної та всебічної оцінки його ефективності, що в результаті дозволяє розробити управлінські рішення, направлені на досягнення бажаного стану виробничо-господарських систем у майбутньому.

9. Визначено пріоритетні напрями промислового розвитку України, які дозволяють стверджувати про сучасний стан внутрішніх умов та прогресивні тенденції, що намітилися у розвитку промисловості. Це є підставою для позитивної оцінки потенційних можливостей промислового комплексу із подолання загроз та створення матеріальної основи для виробничих змін, які протягом найближчого десятиріччя зможуть забезпечити країні істотне прискорення та якісний рівень економічного зростання. Промисловість має усі підстави стати основним носієм технічного прогресу та джерелом росту національної конкурентоздатності.

10. Аналіз впливу чинників розвитку промислового виробництва у Донецькій області визначив складність організації виробничого процесу в умовах ринкових відносин. Все це пояснюється наявністю цілого комплексу внутрішніх та зовнішніх проблем техніко-технологічного, організаційно-комунікаційного та фінансово-економічного напрямів, зокрема, таких як: відсутність достатнього фінансування для впровадження інновацій; висока вартість оборотних активів; нестача грошових коштів для здійснення операційної діяльності; відсутність економічно обґрунтованих калькуляцій витрат; наявність безнадійних зобов'язань; розбалансування фінансових потоків; наявність фінансових складових, що призводять до банкрутства. Змінити таку ситуацію можливо тільки завдяки ефективному управлінню перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

11. На конкретному об'єкті дослідження було апробовано організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем. Завдяки впровадженню наукових результатів у діяльність ВАТ «Машинобудівний завод «Буран» річний економічний ефект склав 112,2 тис. грн.

12. Запропоновано структурно-функціональну модель моніторингу управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем та обґрунтовано науково-практичні рекомендації із регламентного забезпечення цього процесу у вигляді розробки Положення про службу моніторингу управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем.

Список опублікованих автором наукових праць за темою дисертації

1. Заргана М.А. Основные направления перспективного развития предприятий угольной промышленности Украины / М.А. Заргана // Финансы, учет, банки: Сб. научн. тр. / Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан. - 2006. - Вып. 12. - С. 230-237.

2. Заргана М.А. Особенности управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем в Украине / М.А. Заргана // Финансы, учет, банки: Сб. научн. тр. / Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан. - 2007. - Вып. 13. - С. 139-146.

3. Андреева В.Г. К вопросу о проблемах перспективного развития производственно-хозяйственных систем в Украине / В.Г. Андреева, М.А. Заргана // Економічний простір: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА.- 2008. - № 19. - С. 50-56.(Особистий внесок здобувача: визначено проблеми перспективного розвитку виробничо-господарських систем).

4. Заргана М.А. Концептуальные аспекты управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем / М.А. Заргана // Економіка і організація управління: Зб. наук. пр. /Під заг. ред. П.В. Єгорова. - Донецьк: ДонНУ, Каштан. - 2009. - Вип. 3. - С. 167-176.

5.Терещенко Э.Ю. Модель оценки уровня перспективного развития производственно-хозяйственных систем / Э.Ю. Терещенко, М.А. Заргана // Финансы, учет, банки: Сб. научн. тр. / Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан. - 2008. - Вып. 14. - С. 20-29.(Особистий внесок здобувача: розроблено модель оцінки рівня рішень перспективного розвитку виробничо-господарських систем).

6. Егоров П.В. Критерии формирования плановых решений перспективного развития производственно-хозяйственных систем / П.В. Егоров, М.А. Заргана // Международный научный журнал «Экономическая кибернетика» - Донецк: Юго-Восток. - 2008. - № 5-6 (53-54). - С. 30-35. (Особистий внесок здобувача: визначено критерії формування планових рішень перспективного розвитку виробничо-господарських систем).

7. Терещенко Э.Ю. Выбор показателей управления перспективным развитием производственно-хозяйственных систем / Э.Ю. Терещенко, М.А. Заргана // Економіка і організація управління: Зб. наук. пр. /Під заг. ред. П.В. Єгорова. - Донецьк: ДонНУ, Каштан. - 2009. - Вип. 5. - С. 13-33. (Особистий внесок здобувача: визначено показники управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем).

8. Терещенко Е.Ю. Напрямки перспективного розвитку промисловості України / Е.Ю. Терещенко, М.А. Заргана //Моделювання регіональної економіки: Зб. наук. пр. - Івано-Франківськ: Плай. - 2010. - № 2(16). - С.339-347. (Особистий внесок здобувача: запропоновано напрями удосконалення стратегії управління перспективним розвитком промисловості України).

9. Заргана М.А. Проблемы управления перспективным развитием производственно-хозяйственной и кадровой деятельности предприятий угольной промышленности Украины / М.А. Заргана // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Праці VIII Міжнар. наук. конф. студ. і молодих вчених - Донецьк, 2006. - С. 84-87.

...