Методологічні основи сталого розвитку підприємств легкої промисловості

21

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет технологій та дизайну

УДК 67/68 : 330.342.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Методологічні основи сталого розвитку підприємств легкої промисловості

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Тарасенко Ірина Олексіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий консультант: доктор технічних наук за спеціальністю 08.00.28 - організація виробництва, професор Рожок Володимир Давидович, Київський економічний інститут менеджменту МОНМС України, ректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Точилін Віктор Олександрович, ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, завідувач відділу секторальних прогнозів та кон'юнктури ринків

доктор економічних наук, професор Лабурцева Олена Іванівна, Київський національний університет технологій та дизайну МОНМС України, завідувач кафедри маркетингу

доктор економічних наук, професор Прокопенко Ольга Володимирівна, Сумський державний університет МОНМС України, завідувач кафедри економічної теорії

Захист відбудеться „5” квітня 2011 р. об 11-00 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.102.05 Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 01011, м. Київ - 11, вул. Немировича-Данченка, 2, 1 корпус, 3-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 01011, м. Київ - 11, вул. Немировича-Данченка, 2.

Автореферат розісланий „4” березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С. Бондаренко

Вступ

Актуальність теми. Концепція сталого розвитку, що виникла як відповідь на загрози глобалізації, була проголошена стратегічним напрямом забезпечення матеріального, соціального і духовного прогресу суспільства. Вагомий внесок промислового комплексу в економіку, що полягає в сприянні поступовому наближенню якості життя в Україні до рівня технологічно-розвинених країн, визначає його провідну роль та місце в забезпеченні стратегічних інтересів держави. В „Концепції проекту Загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року” зазначається, що при формуванні національної промислової політики важливим є врахування глобальних процесів як запоруки входження України в коло економічно розвинутих країн. Важливе місце в економіці України належить легкій промисловості, яка має особливе соціальне значення та швидкий оборот капіталу. Зростання обсягів виробництва в цьому секторі є вагомим чинником розвитку країни, оскільки в легкій промисловості споживається значна частина вітчизняної продукції хімічної промисловості та аграрного сектора економіки.

Категорії економічного зростання та економічного розвитку, дослідження їх особливостей та еволюції одержали широке висвітлення в працях провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, таких як Л. Абалкін, Дж. Кейнс, М. Кондратьєв, І. Крючкова, С. Кузнець, Г. Менш, К. Мюрдаль, Дж. Нейман, Д. Ромер, Р. Солоу, В. Трегобчук, Е. Хансен, Р. Харрод, М. Фрідмен, К. Фрімен, Й. Шумпетер та ін. Вивченню проблем глобалізації та сталого розвитку людства присвятили свої праці такі вітчизняні та зарубіжні науковці як: А. Азроянц, О. Білорус, Н. Власенко, О. Власик, А. Гальчинський, Д. Даниел, Д. Лук'яненко, С. Льовочкін, Ю. Мацейко, М. Моісеєв, С. Соколенко, В. Трегобчук, А. Федотов, а також Д. Белл, В. Бернс, Е. Вайцзеккер, Р. Барнет, T. Левітт, Е. Ловинс, Х. Ловинс, Д.Х. Медоуз, Д.Л. Медоуз, К. Оме, Дж. Перратон, М. Портер, Й. Рендерс, Р. Робертсон, М. Шимаї та ін. Проте залишаються невирішеними питання адаптації методології сталого розвитку до особливостей функціонування промислових підприємств та специфіки діяльності підприємств легкої промисловості.

Забезпечення умов для переходу промисловості України на модель сталого розвитку дозволить підвищити її конкурентоспроможність, зміцнити позиції на глобальних ринках, що створить базис для підвищення економічної міцності держави, вирішення екологічних та соціальних проблем. Вагомим чинником переходу на модель сталого розвитку є те, що в Україні, як і у світі в цілому, промисловий розвиток супроводжується збільшенням масштабів впливу промислової діяльності на навколишнє середовище, що обумовлено, зокрема, утворенням шкідливих викидів і відходів та має глобальні, регіональні й локальні наслідки. Не виключенням в цьому аспекті є шкіряно-хутрова та текстильна промисловість, виробничий процес в яких характеризується високим рівнем ресурсоємності, водоємності та енергоємності, що пов'язано з використанням хімічних технологій переробки сировини. В той же час, необхідно визнати, що в легкій промисловості існують значні можливості виробництва екологічно чистої продукції, які визначаються наявністю сировинної бази та новітніх технологій, а також зростаючим попитом населення на екологічно чисті товари власного виробництва з натуральної сировини. Розв'язання зазначеної проблеми є актуальним та важливим, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його структуру та коло питань, які розглядаються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з планами науково-дослідних робіт, які виконувалися в Київському національному університеті технологій та дизайну, зокрема за темами: „Разработка технологии золения из сырья крупного рогатого скота, обеспечивающей уменьшение загрязнения сточных вод” (РК 0106 U 005992, ОК 0306 U 003819, 2005-2006 рр.), у рамках якої автором розроблено методологічні положення та методику економіко-екологічної оцінки сучасних технологій виробництва на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості; „Теоретичне обґрунтування і розроблення цілеспрямованого синтезу нових гідрофобізаторів бетону на основі колагенмісткої вторинної сировини” (номер держаної реєстрації 01054002388, 2007 р.), у рамках якої автором розроблено методику еколого-економічної оцінки технологій виробництва бетону з використанням відходів шкіряного виробництва; „Удосконалення систем управління розвитком підприємств легкої промисловості в умовах трансформаційних процесів в економіці” (номер державної реєстрації 0107U002975, 2008 р.), у рамках якої автором визначено особливості та тенденції розвитку вітчизняної легкої промисловості, розроблено концептуальні положення сталого розвитку підприємств легкої промисловості України; „Методичне забезпечення управління розвитком легкої промисловості в умовах інтеграції України в СОТ” (номер держаної реєстрації 0109U002465, 2009-2010 рр.), у рамках якої автором розроблено методичний інструментарій оцінки економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку, моніторингу соціальної відповідальності підприємства в системі управління сталим розвитком та пропозиції щодо оптимізації стратегічного розвитку підприємств шкіряної промисловості в умовах невизначеності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних та методологічних основ, обґрунтування системи основних напрямів та формування концепції сталого розвитку підприємств легкої промисловості України. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких логічно пов'язаних теоретичних, методологічних та практичних завдань:

- розкрити економічну сутність категорії „сталий розвиток”, визначити її місце і роль в системі економічних категорій та в економічній системі в цілому;

- узагальнити та обґрунтувати теоретико-методологічні основи сталого розвитку підприємств легкої промисловості України;

- дослідити передумови та систематизувати чинники, які впливають на стан і визначають тенденції розвитку легкої промисловості;

- розробити концептуальні положення сталого розвитку підприємств легкої промисловості;

- сформулювати методологічні положення та розробити методику оцінювання економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку;

- розкрити сутність і визначити передумови екологізації виробництва на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості України;

- розробити методологічні положення та методику еколого-економічної оцінки технологій виробництва на шкіряних та хутрових підприємствах;

- обґрунтувати методичні положення з удосконалення системи екологічного менеджменту та формування стратегії еколого-орієнтованого розвитку підприємств легкої промисловості;

- розробити інструментарій оптимізації стратегічного розвитку підприємств шкіряної промисловості України;

- обґрунтувати збалансовану систему показників, адаптувавши її для підприємств легкої промисловості на етапі переходу до сталого розвитку;

- розробити методологічні положення моніторингу соціальної відповідальності підприємства в системі управління сталим розвитком;

- удосконалити нормативне забезпечення процесу розроблення та реалізації державних цільових програм розвитку промисловості;

- розробити концепцію цільової програми сталого розвитку легкої промисловості України;

- удосконалити методологічні положення процесу прогнозування, враховуючи специфіку області прогнозу, та розробити прогнозні сценарії сталого розвитку підприємств шкіряної та хутрової промисловості;

- розробити механізм забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості України.

Об'єктом дослідження визначено процес управління якісними змінами в економічній, екологічній та соціальній сферах підприємства, результатом яких є його сталий розвиток.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи, методичні положення, практичні інструменти та механізм забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості України.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є об'єктивні економічні закони та закони суспільного розвитку, праці класиків економічної теорії, сучасних вітчизняних та зарубіжних учених з проблем сталого розвитку.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти у сфері регулювання діяльності промислових підприємств, останні монографічні дослідження, публікації вітчизняних і зарубіжних науковців, матеріали періодичних видань, мережі Інтернет, звітні дані Державного комітету статистики України, Міністерства промислової політики України та підприємств легкої промисловості.

При вирішенні конкретних наукових завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження процесів та явищ у їх взаємозв'язку і розвитку, а саме: діалектичний, аналізу та синтезу, індукції і дедукції, структурно-логічного і семантичного аналізу при вивченні й узагальненні теоретико-методологічних основ сталого розвитку з метою уточнення і впорядкування відповідної термінології; методи статистико-економічного аналізу при дослідженні стану, тенденцій та системних чинників розвитку легкої промисловості; системний та комплексний підходи, теорія бажаності при розробці методологічних положень оцінювання економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку, економіко-екологічної оцінки сучасних технологій виробництва продукції в шкіряній та хутровій промисловості, методики моніторингу соціальної відповідальності бізнесу; методи опитувань та експертних оцінок при формуванні збалансованої системи показників (BSC) та системи показників оцінювання економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку; методи економіко-математичного моделювання при вирішенні задачі оптимізації стратегічного розвитку підприємств шкіряної промисловості; програмно-цільовий метод, системний підхід, ситуаційний та системний аналіз, методи програмування та планування при розробці моделей формування та реалізації цільової програми сталого розвитку легкої промисловості; прогнозних сценаріїв, економіко-математичного моделювання та прогнозування, логічного узагальнення результатів при складанні прогнозних сценаріїв сталого розвитку підприємств легкої промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні і науковому вирішенні проблеми сталого розвитку підприємств легкої промисловості з урахуванням стану та особливостей функціонування промислового комплексу України. Найбільш суттєвими науковими результатами дослідження є:

вперше:

- розроблено концептуальні положення сталого розвитку підприємств легкої промисловості, які включають в себе цілі, завдання, стратегію та інструментарій, необхідний для їх реалізації. Доведено, що реалізація концепції сталого розвитку повинна відбуватися на глобальному, макро-, мезо- та мікрорівнях. Це дозволило комплексно підійти до розв'язання екологічних, економічних та соціальних проблем та запропонувати методологічні основи сталого розвитку промислових підприємств, які забезпечують врахування системи взаємозв'язків і супідрядності рівнів реалізації концепції сталого розвитку, формулювання системи цілей та критеріїв встановлення факту їх досягнення з позицій сталого розвитку підприємства;

- розроблено методичні положення щодо оцінки економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку (ЕППСР) із врахуванням індексу стану зовнішнього середовища. Доведено, що в контексті сталого розвитку доцільно розглядати підприємство як первинну ланку його забезпечення та елемент єдиної „соціо-еколого-економічної системи”, всі складові якої розвиваються збалансовано та знаходяться у взаємозв'язку з елементами зовнішнього середовища. Використання пропонованої системи показників та методичного підходу щодо оцінювання ЕППСР буде сприяти підвищенню обґрунтованості економічних рішень в системі управління сталим розвитком підприємства;

- розвинена теорія та розроблено методологічні положення екологічного управління, які полягають у визначенні елементів забезпечення переходу підприємств легкої промисловості України до сталого еколого-орієнтованого розвитку через систему принципів екологічної політики, цілей, завдань, заходів, методичних та практичних інструментів. З метою сприяння якісним змінам в екологічній сфері на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості обґрунтовано першочергові заходи з екологізації процесу виробництва; побудовано структурно-логічну схему екологічного менеджменту з виокремленням нових функціональних елементів; впровадження пропонованої системи екологічного управління орієнтує підприємство на виконання норм екологічного законодавства та забезпечення сталого розвитку;

- розроблено методологічні основи формування та вибору стратегічних альтернатив в умовах невизначеності та ризику з використанням методик: еколого-економічної оцінки відмочувально-зольних технологій у виробництві шкіри та технологій відмочування і фарбування у виробництві хутра; оптимізації процесу виробництва шкіри з використанням економіко-математичного моделювання за умови урахування додаткових доходів від продажу прав на скиди (або додаткових витрат на їх придбання) за ринковою ціною; застосування зазначених методик сприятиме забезпеченню сталого розвитку підприємств шкіряно-хутрової промисловості та підтриманню балансу викидів (скидів) в межах певної території, що позитивно впливатиме на екологічну ситуацію та зробить її більш регульованою;

удосконалено:

- процедуру формування стратегії еколого-орієнтованого розвитку підприємства з використанням матриці вибору екологічних стратегій; пропонований підхід, на відміну від існуючих, передбачає врахування рівня економічного потенціалу підприємства, визначеного з використанням теорії бажаності, що підвищує рівень обґрунтованості економічних рішень та стратегічних заходів в екологічній сфері, враховуючи цілі підприємства та наявний потенціал;

- методичний підхід щодо економіко-екологічної оцінки технологій виробництва у шкіряній та хутровій промисловості, яким, на відміну від існуючих, передбачено врахування, крім показників ресурсоємності та впливу досліджуваних технологій на природне середовище, також можливостей забезпечення бажаного рівня якості продукції; це дозволило удосконалити технології та обрати пріоритетну, яка забезпечує досягнення цілей сталого розвитку підприємств шкіряно-хутрової промисловості;

- збалансовану систему показників адаптовано для підприємств легкої промисловості на етапі переходу до сталого розвитку з виділенням таких нових аспектів, як „Екологічна безпека” та „Соціальний розвиток”; на відміну від існуючих, збалансовану систему показників представлено за рівнями реалізації концепції сталого розвитку, що сприятиме поширенню і активізації діяльності підприємств щодо забезпечення результативності в економічній, екологічній та соціальній сферах, враховуючи інтереси усіх зацікавлених сторін;

- модель побудови прогнозного сценарію, адаптовану для вирішення завдання прогнозування результатів сталого розвитку підприємств шкіряної та хутрової промисловості, згідно якої, на відміну від існуючих, на етапі передпрогнозного моделювання передбачається оцінювання стану зовнішнього і внутрішнього ринку із врахуванням тенденцій зміни зовнішнього середовища, дослідження очікувань зацікавлених сторін, що дозволить прогнозувати результати діяльності підприємства щодо досягнення результативності в економічній, екологічній та соціальній сферах;

дістали подальшого розвитку:

- тлумачення поняття економічного потенціалу підприємства із врахуванням економічного, екологічного і соціального аспектів забезпечення сталого розвитку, метою якого є підвищення добробуту власників, працівників та суспільства; на цій основі розроблено модель формування та реалізації ЕППСР з позицій системно-структурного підходу і відповідний інструментарій управління;

- методичні положення щодо формування системи моніторингу, яку адаптовано до предметної області соціальної відповідальності бізнесу шляхом розробки загальної структури та врахування сукупності відповідних принципів; це забезпечує порівнюваність, системність та комплексність аналізу результативності підприємства у сфері соціальної відповідальності бізнесу, сприяє покращенню ділової репутації та підвищенню його конкурентоспроможності;

- нормативне забезпечення процесу розроблення та реалізації державних цільових програм шляхом доповнення існуючих законодавчо визначених принципів новими, серед яких принципи: балансу економічних, екологічних та соціальних цілей; соціальної відповідальності за результати та наслідки господарювання перед суспільством і майбутніми поколіннями; комплексності; регіональності та ієрархічної супідрядності. Застосування зазначених принципів в програмному процесі дозволило сформулювати рекомендації щодо удосконалення процесу розробки державних цільових програм та розробити концепцію цільової програми сталого розвитку легкої промисловості України (ЦПСР), яка, на відміну від діючої, орієнтована на забезпечення розвитку легкої промисловості із врахуванням державних пріоритетів в економічній, екологічній та соціальній сферах; це сприятиме якісним змінам в легкій промисловості України із врахуванням економічних, екологічних та соціальних аспектів сталого розвитку;

- інструментарій оптимізації стратегічного розвитку підприємств, який адаптовано до умов шкіряної промисловості, враховуючи можливість реалізації підприємством надлишків сировини та матеріалів, а також права на викиди (скиди) у навколишнє середовище забруднюючих речовин за встановленою ринковою ціною; це дозволило здійснити обґрунтований вибір одного з можливих варіантів стратегічного розвитку підприємства задля максимізації чистої теперішньої вартості програми розвитку в цілому, враховуючи всі додаткові витрати.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові положення дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, конкретних методик і практичних рекомендацій, які спрямовані на вирішення актуальних проблем сталого розвитку підприємств легкої промисловості України.

Наукові результати дисертаційної роботи використано при розробці Держаної програми розвитку промисловості на період 2003-2011 рр. та Концепції Державної програми розвитку легкої промисловості на період 2003-2011 рр. (довідки про впровадження Міністерства промислової політики України № 01/2-3-195 від 24.02.2010 р. та № 01/6-2-1377 від 17.12.2010 р.) та знайшли практичне застосування на ряді підприємств легкої промисловості України, що підтверджено довідками: „Асоціація звірівників України” (довідка про впровадження від 05.04.2010 р.); ВАТ „Володарка” (акт про апробацію від 01.10.2006 р.); ЗАТ „Чинбар” (довідки про впровадження від 30.06.2006 р. та 16.10.2009 р.; довідка про апробацію від 20.06.2010 р.); ЗАТ „Чинбар” спільно з „К.Т.О.” Spol. s.r.o” (Чехія), акт впровадження від 30.06.2006 р.; ПП „Ярослав” (довідка про впровадження № 286 від 28.12.2009 р.); ЗАТ „Роменська гардинно-тюлева фабрика” (довідка про впровадження № 181 від 18.09.2009 р.); ВАТ „ХУТРО” (довідка про апробацію від 25.05.2010 р.) і патентом на корисну модель № 40979 „Спосіб фарбування хутра”.

Результати досліджень теоретичного і прикладного характеру використовуються у навчальному процесі інженерно-економічного факультету КНУТД для підготовки магістрів зі спеціальностей „Менеджмент організацій”, „Економіка підприємства” при викладанні дисциплін „Управлінське консультування”, „Менеджмент персоналу” (довідка про впровадження від 01.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним, завершеним науковим дослідженням здобувача. Наукові ідеї, теоретичні розробки та практичні рекомендації, що містяться в роботі та виносяться на захист, одержані автором особисто. Внесок автора в колективні наукові праці конкретизовано у списку публікацій.

Оцінювання еколого-орієнтованих технологій відмочувально-зольних процесів виробництва шкіри та фарбування хутра здійснювалося при науковому консультуванні д.т.н., професора А.Г. Данилковича.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дисертаційного дослідження доповідалися і одержали схвалення на 18 міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях і семінарах, серед яких: міжнародна науково-практична конференція „Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика” (КНТЕУ, м. Київ, 27-28 жовтня 2005 р.); ІІІ международная научно-практическая конференция „Современные информационные технологии в экономике и управлении предприятиями, программами и проектами” (г. Харьков, „ХАИ”, 2005 р.); науково-практична конференція „Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення” (КНУТД, м. Київ, 21-23 вересня 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція „Концептуальні засади формування менеджменту в Україні” (МАУП, м. Київ, 2005 р.); V Міжнародна науково-практична конференція „Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины ” (Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, м. Алушта, 2006 р.); Міжнародний науково-практичний семінар „Україна-Чехія-ЄС: сучасний стан та перспективи” (Херсонський НТУ, м. Херсон - Прага, 10-13 жовтня, 4-10 лютого 2007 р.); Международный научно-практический семинар „Украина-Латвия-Белоруссия-ЕС: современное состояние и перспективы” (Херсонський НТУ, м. Херсон - Рига - Гомель, 16-21 квітня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Україна-Чехія-ЄС: сучасний стан та перспективи” (Херсонський НТУ, м. Херсон - Прага, 2008 р.); Науково-практична конференція „Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів” (ДонДУУ, м. Донецьк, 9-10 квітня 2009 р.); Міжнародна науково-технічна конференція „Інноваційні технології - майбутнє України” (КНУТД, м. Київ, 03-09 жовтня 2005 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Національний університет „Львівська політехніка”, м. Львів, 20-21 травня 2010 р.); І Міжнародна науково-практична конференція „Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (ХНУ, м. Хмельницький, 16-19 листопада 2005 р.); науково-практична конференція „Світова фінансово-економічна криза та шляхи її подолання в Україні” (ВДАУ, м. Вінниця, 17-18 грудня 2009 р.); VІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми планування виробництва в ринкових умовах” (ХНУ, м. Алушта, 1-3 жовтня 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (ТУП, м. Алушта, 1-3 жовтня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Стратегія інноваційного розвитку підприємств в Україні” (КНУТД, м. Київ, 19.09.2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки” (КНУТД, м. Київ, 18-19 жовтня 2007 р.); І Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти” (ХНУ, м. Хмельницький, 3-5 червня 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 49 наукових працях, з них 8 монографій (серед яких - одна одноосібна), 25 статей у фахових виданнях (з них 11 одноосібних), 12 матеріалів наукових конференцій, 4 публікації в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій 54,9 д. а., з яких особисто автору належить 47,8 д. а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (налічує 454 найменування) та 12 додатків. Основний зміст викладено на 391 сторінці. Робота містить 126 таблиць, 48 рисунків.

Основний зміст дисертації

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи сталого розвитку підприємств легкої промисловості України” - досліджено еволюцію наукових поглядів на економічний розвиток та зростання, визначено характерні риси сучасного етапу розвитку світової спільноти та зроблено висновок, що в умовах глобальних змін загострилися і поглибилися політичні, економічні, екологічні та соціальні проблеми, з'явилися загрози існуванню світової цивілізації. З огляду на це стало очевидним, що у людства немає іншої альтернативи, крім як слідування основним постулатам концепції сталого розвитку. В роботі узагальнено наукові підходи вітчизняних та зарубіжних вчених і політичних діячів до трактування поняття глобалізації, її особливостей та наслідків.

Аналіз результатів економічних реформ в Україні в умовах глобалізаційних процесів свідчить про те, що застосування західних моделей розвитку без критичного переосмислення та адаптації, ігнорування національних особливостей може призвести до того, що Україна все більшою мірою буде залучатися у світогосподарський процес не як його суб'єкт, що має власні національні інтереси, а як периферійний об'єкт експансії техногенної цивілізації економічно розвинених країн.

Автором виявлено основні проблеми та визначено ендогенні фактори, які стримують розвиток економіки України з угрупуванням їх в чотири групи - техніко-економічні, екологічні, соціальні та правові. Серед техніко-економічних факторів, які перешкоджають становленню моделі сталого розвитку, суттєвими визначено: падіння обсягів виробництва, недостатність інвестиційних ресурсів, низький рівень інноваційної активності підприємств та, як наслідок, зниження їх конкурентоспроможності. Встановлено, що Україна має також засоби для забезпечення розвитку в умовах глобалізації, серед яких: вигідне геополітичне розташування країни; достатні природні ресурси; прийнятна транспортно-комунікаційна інфраструктура; наявність висококваліфікованих робітників, інженерно-технічних і наукових працівників.

В роботі наголошується, що парадигма сталого розвитку має в собі три основні складові: економічну, екологічну та соціальну. Категорію сталого розвитку визначено як керований процес гармонічних, закономірних, цілеспрямованих змін, основними результатами якого є не лише економічне зростання та суспільний добробут, а й ощадне використання всіх видів ресурсів та збереження навколишнього природного середовища. Для переходу України на модель сталого розвитку сформульовано завдання, які потребують вирішення на макро-, мезо- та мікро- рівнях.

Аналіз стану легкої промисловості України за період з 2000 по 2009 рр. виявив суттєве падіння обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження експортного потенціалу галузі, що стало наслідком дії таких факторів: проблеми сировинного забезпечення, що викликано відсутністю власної сировинної бази на тлі втрати ринків сировини в межах колишнього СРСР, сировинна орієнтація експорту та кризовий стан підприємств агропромислового комплексу; недосконалість інвестиційно-кредитної системи та зменшення фінансових ресурсів; проблеми збуту, пов'язані зі скороченням виробництва у суміжних галузях, зниження платоспроможного попиту населення на вітчизняну продукцію легкої промисловості та зростання імпорту продукції, особливо за групами товарів, які пройшли всі стадії обробки; недосконалість механізмів захисту вітчизняних товаровиробників; низький технічний рівень основних засобів, зокрема науково-дослідного, інноваційного та природоохоронного призначення; соціальні проблеми та втрата кадрового потенціалу галузі.

Основними завданнями розвитку легкої промисловості України на сучасному етапі визначено: підвищення якості та конкурентоспроможності товарів, зміцнення їхніх позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках в результаті удосконалення технологій виробництва та освоєння нових видів продукції; перехід до інноваційної моделі розвитку підприємств галузі; пріоритетний розвиток виробництв з високим експортним потенціалом; адаптація нормативно-правової бази та стандартів до вимог ЄС та СОТ; відродження сировинної бази за рахунок поглибленої переробки льону, конопель та шкірсировини і поступове скорочення й відмова від давальницьких схем сировинного забезпечення виробництва; проведення реконструкції та технічного переоснащення підприємств зі створенням умов для вертикальної інтеграції виробництва, в тому числі - із залученням іноземних інвестицій і трансферу технологій; оптимізація організаційної структури великих та середніх підприємств з метою посилення конкурентоспроможності та гнучкості виробництва; створення системи захисту внутрішнього ринку і стимулювання вітчизняного виробництва.

Розв'язання зазначених завдань набуває особливої актуальності у зв'язку з ускладненням управління господарюючими суб'єктами в умовах ринкової економіки внаслідок розширення кола питань, які підприємствам належить вирішувати самостійно, підвищенням їх відповідальності за результати діяльності. Це обумовило необхідність розроблення концепції сталого розвитку підприємства та відповідної стратегії.

Враховуючи вищезазначене, концепцію сталого розвитку підприємств легкої промисловості запропоновано визначати як основоположну модель процесу збалансованого розвитку економічної, екологічної і соціальної сфер, що включає в себе цілі, завдання, стратегію та інструментарій, необхідний для їх реалізації (рис. 1). Для забезпечення комплексного підходу до розв'язання екологічних, економічних та соціальних проблем в роботі визначено ієрархічну супідрядність і взаємозв'язок рівнів реалізації концепції сталого розвитку на глобальному, національному, регіональному, галузевому та рівні суб'єктів господарювання.

Опрацювання наукових джерел, програмних документів зі сталого розвитку і міжнародних стандартів із соціальної відповідальності SA 8000 та АА 1000 дозволило сформулювати науково-організаційні принципи сталого розвитку підприємств легкої промисловості та принципи соціально-відповідальної діяльності.

Дослідження показали, що для імплементації пропонованої концепції в діяльність підприємств легкої промисловості потребується формування системи управління, основними елементами якої є: діагностика економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку та стану зовнішнього середовища підприємства; стратегічний аналіз та стратегічне планування; моніторинг рівня результативності; система мотивації; стратегічний контроль; система сертифікації на відповідність міжнародним стандартам в галузях управління: якістю (ISO серії 9000, 9001); соціальною відповідальністю (SА 8000, АА 1000, ISO 26000)); безпекою праці (ОНSАS 1800); інформаційною безпекою (ВS 77990) та навколишнім середовищем (ISO 14000, 14001, 14020, 14021, 14024, ISO/TR 14025).

Впровадження пропонованої концепції сталого розвитку підприємств легкої промисловості сприятиме активізації їх діяльності щодо забезпечення збалансованого розвитку економічної, екологічної та соціальної сфер, підвищенню конкурентоспроможності на національному та міжнародному ринках завдяки формуванню позитивного іміджу, досягненню високого рівня ефективності та результативності у зазначених сферах.

У другому розділі - „Управління економічним потенціалом підприємств легкої промисловості України в контексті сталого розвитку” - розроблено методологічні положення сталого розвитку підприємств легкої промисловості, основними з яких є: система взаємозв'язків та супідрядність рівнів реалізації концепції сталого розвитку; система цілей та критеріїв; визначення категорії економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку; система показників результативності та ефективності сталого розвитку підприємства; модель формування та реалізації економічного потенціалу підприємства; методичний підхід щодо обґрунтування стратегії сталого розвитку підприємства; принципи оцінки та аналізу ЕППСР як складного багатопараметричного об'єкта дослідження; модель процесу динамічного аналізу ЕППСР та методика його оцінки із врахуванням впливу зовнішнього середовища.

Економічний потенціал підприємства в контексті сталого розвитку визначено як поточні та майбутні можливості підприємства, результативність реалізації яких в соціально-економічній та екологічній сферах визначається адаптивними здатностями системи управління забезпечувати підвищення добробуту власників, працівників та суспільства. У дисертаційному дослідженні сформульовано принципи сталого розвитку з виокремленням тих, які відображають специфіку об'єкта дослідження, зокрема: узгодження цілей розвитку підприємства з цілями бізнес-спільноти та іншими зацікавленими сторонами; взаємодії та реагування на запити зацікавлених сторін; послідовності у втіленні проголошеної стратегії сталого розвитку та досягненні поставлених цілей незалежно від фінансових наслідків їх реалізації; прозорості, суттєвості та повноти надання інформації про діяльність всім зацікавленим сторонам.

Генеральною ціллю підприємства в контексті сталого розвитку визначено підвищення рівня добробуту суспільства, власників та персоналу. Для оцінки ступеню досягнення підприємством системи цілей з позицій сталого розвитку підприємства запропоновано визначати такі групи показників: І група - показники внутрішньої результативності та ефективності (соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) на рівні підприємства) з виокремленням фінансово-економічних (Е^фе), екологічних (Е^ек) та соціальних (Е^се); ІІ група - показники зовнішньої результативності (СВБ на рівні суспільства) з виокремленням економічних (ЕКР), екологічних (ЕЛР) та соціальних (СР). Загальну результативність та ефективність діяльності суб'єкта господарювання з позицій сталого розвитку () в j-му періоді запропоновано визначати залежністю:

(1)

Свідченням зростання рівня ефективності та результативності завдяки реалізації комплексу заходів економічного, екологічного та соціального спрямування буде досягнення такого рівня показника , за якого виконуватиметься умова:

(2)

Зростання показника може відбуватися: за рахунок збільшення рівня показників першої групи (якщо початковий потенціал недостатній для забезпечення зовнішньої результативності); за рахунок збільшення обох груп показників (якщо потенціал підприємства в j-му періоді достатній для реалізації як внутрішніх, так і зовнішніх програм розвитку).

Стратегію сталого розвитку підприємства (рис.2) визначено як програму дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей (економічної, екологічної та соціальної результативності та ефективності) з прийнятним рівнем ризику. сталий розвиток промисловість екологізація

Розроблено принципи та методичний підхід щодо оцінки ЕППСР, основними етапами якої є: формування системи одиничних показників оцінювання рівня ЕППСР; обґрунтування базових та перспективних значень одиничних показників; визначення досягнутого рівня за кожним одиничним показником з використанням теорії бажаності; розрахунок комплексних показників ресурсної (РП) та управлінської складових (УП); визначення інтегрального показника ЕППСР: характеристика зовнішнього середовища за допомогою індексу стану зовнішнього середовища - ; врахування впливу на показник ЕППСР факторів зовнішнього середовища: оцінка стійкості в динаміці та відносно рівня бажаності: одиничного показника ресурсної (управлінської) складової

групового показника j-тої ресурсної (управлінської) складової

комплексного показника ресурсної (управлінської) складової

інтегрального показника ; візуалізація даних. Використані позначення: б та х - відповідно вагомість ресурсної та управлінської складових; х_іt - значення і-го одиничного параметра в момент часу t; х_і(t-1) - значення і-го одиничного показника в момент часу t-1; - коефіцієнт приросту і-го одиничного показника.

Стан зовнішнього середовища в загальному випадку запропоновано виразити залежністю:

де - підмножина факторів зовнішнього середовища, які в t-й момент часу сприятливо впливають на потенціал підприємства та визначають можливості; - підмножина факторів зовнішнього середовища, які в t-й момент часу несприятливо впливають на потенціал підприємства тавизначають загрози;- підмножина факторів, стан яких є нечітким (або який не можна ідентифікувати). Це дозволило визначити індекси стану зовнішнього середовища підприємств шкіряно-хутрової промисловості в періоді з 2005 по 2009 рр.

Результати оцінки рівня економічного потенціалу чотирьох підприємств шкіряної промисловості в динаміці з 2005 по 2009 рр. показали (рис.3): у 2005-2006 рр. стан зовнішнього середовища характеризувався переважанням позитивних факторів (>1), що надавало підприємствам додаткові можливості; у 2007-2009 рр. - переважанням загроз (<1), що знижувало ступінь реалізації ЕППСР. За умов збалансованого (нейтрального) стану - індекс =1.



Рис.3. Динаміка інтегральних показників економічного потенціалу підприємств шкіряної промисловості

У третьому розділі - „Екологізація виробництва як основа сталого розвитку підприємств легкої промисловості” - доведено актуальність екологізації виробництва, виявлено основні перешкоди для її здійснення та визначено сукупність елементів забезпечення переходу економіки України до сталого еколого- орієнтованого розвитку, яка включає цілі та передумови еколого-орієнтованого розвитку, принципи національної екологічної політики, нормативно-законодавчу базу та систему необхідних заходів.

В роботі доведено, що зміна пріоритетів розвитку в напрямі екологізації сприятиме досягненню підприємством додаткових цілей: оптимізації операційних процесів; підвищенню іміджу і ділової репутації, полегшенню проходження міжнародної сертифікації на відповідність стандартам якості та екологічного менеджменту; підвищенню лояльності персоналу, клієнтів, місцевих громад і інвесторів; поліпшенню фінансових та економічних показників діяльності. Визначено, що найбільш екологічно небезпечним є виробничий процес на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості, для яких розроблено першочергові заходи з екологізації виробництва, основними з яких є: модернізація і заміна виробничих та природоохоронних основних засобів; впровадження зворотної системи водокористування; технологічне забезпечення виробничого процесу та впровадження технологій виробництва із зниженим вмістом хімічних реагентів в стічних водах; переробка парної сировини для розв'язання проблеми її консервування і відмочування, що дозволить зменшити вміст солей у стічній воді. В шкіряній промисловості визначено необхідним створення централізованого підприємства з прийому, переробки та збуту відпрацьованих хромових стоків, а також хромвміщуючих відходів інших підприємств для організації виробництва хромового дубителя. З метою комплексного вирішення проблеми екологізації виробництва на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості автором визначено головні функціональні та методологічні особливості екологічного менеджменту (рис. 4).

Для обґрунтування економічних рішень у сфері екологічного менеджменту на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості визначено принципи екологічного управління та розроблено методичний підхід щодо економіко-екологічної оцінки технологій виробництва. Систематизувано показники екологічного рівня відмочувально-зольних технологій у виробництві шкіри та технологій відмочування і фарбування у виробництві хутра, з виокремленням показників, які характеризують рівень небезпечності підприємства (виробництва) в залежності від маси, виду та складу забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферу; вплив технологій на навколишнє середовище (за рівнем скидів у водні об'єкти); екологічну чистоту продукції.

Пропонований методичний підхід щодо економіко-екологічної оцінки технологій виробництва у шкіряній та хутровій промисловості передбачає: визначення відносного рівня ресурсоємності досліджуваних технологій та рівня якості продукції; оцінку впливу технологічного процесу на природне середовище; аналіз та впорядкування альтернативних технологій при прийнятті рішень щодо їх виробничого застосування. В результаті апробації пропонованого методичного підходу на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості обрано екологічно безпечні технології, які рекомендуються на заміну діючим.

З метою обґрунтування оптимальної екологічно-чистої відмочувально-зольної технології виробництва шкіри розроблено економіко-математичну модель задачі, цільовою функцією якої визначено максимізацію маржинального прибутку з урахуванням додаткових доходів від продажу прав на викиди (скиди) або додаткових витрат у разі необхідності придбання таких прав за ринковою ціною:

(3)

де j - індекс варіанту технології, Х_j - варіант діючої або перспективної технології виробництва; і - індекс різновиду забруднюючої речовини, w_i - можливе перевищення граничного обсягу викидів (скидів) за і-тою забруднюючою речовиною; у_і - можливе недосягнення граничного обсягу викидів (скидів) за і-тою забруднюючою речовиною; Р_і - ціна права на викиди (скиди) у навколишнє природне середовище одиниці забруднюючої речовини; Q - плановий випуск шкіри, м²; р_j - маржинальний прибуток в розрахунку на 1 м² готової шкіри за варіантом застосування j-тої технології.

Економіко-математична модель задачі містить обмеження: 1) сумарні скиди і-тої забруднюючої речовини у навколишнє природне середовище (водні об'єкти) від стаціонарних джерел повинні дорівнювати встановленому державою граничному обсягу з урахуванням можливого недосягнення або перевищення встановленого ліміту; 2) з усіх виробничих технологій можна обрати лише одну або не обрати жодної. Висновки щодо вибору технології двостадійного зоління ДСЗ-4, як пріоритетної в економічному та екологічному аспектах, зроблені з використанням методичного підходу щодо економіко-екологічної оцінки та економіко-математичної моделі, співпадають.

Важливим завданням, яке вирішується в системі екологічного менеджменту підприємства, є формування екологічної стратегії. Сформульовано основні принципи еколого-орієнтованого розвитку підприємства, яких необхідно дотримуватися при обґрунтуванні екологічної стратегії в контексті сталого розвитку, та визначено заходи, спрямовані як на безпосереднє скорочення витрат окремих видів матеріальних, природних та інших ресурсів, так і на зменшення платежів за забруднення. Результатом проведених досліджень стала матриця вибору забезпечувальних екологічних стратегій із множини можливих операційних екологічних стратегій залежно від досягнутого рівня ЕППСР за теорією бажаності (табл. 1).

Таблиця 1. Матриця вибору забезпечувальних екологічних стратегій

Вид забезпечувальної стратегії	Рівень економічного потенціалу підприємства в контексті сталого розвитку за теорією бажаності (екологічний аспект)
	високий	середній	достатній	низький
	0,80-1,00 (+)	0,63-0,80	0,37-0,63	0,00-0,37
Ресурсні стратегії
	ресурсозбереження (СРЗ)

21

Размещено на http://www.allbest.ru/

	подолання ресурсних обмежень (СПРО)

21

Размещено на http://www.allbest.ru/

достатності (СД)
Ресурсно-екологічні стратегії
екологічної ефективності (СЕЕФ)
чистого виробництва (СЧВ)
Групові ресурсно-екологічні стратегії
замкнутого циклу СЗЦ)
кооперування (СК)

В табл. 2 представлено результати аналізу відповідності набору діючих екологічних стратегій - набору рекомендованих стратегій (за даними ЗАТ „ВОЗКО”).

Враховуючи те, що формування стратегічного набору залежить від цільових орієнтирів, особливостей виробничого процесу, наявного потенціалу і ситуації, в якій знаходиться підприємство, можна вважати, що на досліджуваному підприємстві набір діючих екологічних стратегій в цілому відповідає набору рекомендованих. Проте, у 2006 році, враховуючи сприятливий стан зовнішнього середовища та наявний потенціал, підприємству доцільно було реалізовувати стратегію чистого виробництва та стратегію достатності, як більш ефективні порівняно з діючими, з позицій досягнення стратегічних цілей в екологічній сфері у наступних періодах.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз набору діючих та рекомендованих екологічних стратегій на шкіряному підприємстві

Стратегії	Рівень бажаності інтегральних показників ЕППСР
	2005	2006	2007	2008	2009
	0,58	0,63	0,65	0,69	0,72
Рекомендовані	СПРО	СД	СД	СД	СД
	СЕЕФ	СЧВ	СЧВ	СЧВ	СЧВ
Перспективні	СК (у вирішенні питань знешкодження відходів, зокрема, створення централізованого підприємства по переробці хромвміщуючих концентрованих відходів для виробництва хромового дубителя)
Діючі	СПРО	СПРО	СД	СД	СД
	СЕЕФ	СЕЕФ	СЧВ	СЧВ	СЧВ

В четвертому розділі роботи - „Інструментарій управління сталим розвитком підприємства” - визначено роль та місце соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) в системі управління сталим розвитком підприємства, розроблено збалансовану систему показників в розрізі шести аспектів („Економіка і фінанси”, „Клієнти”, „Екологічна безпека”, „Бізнес-процеси”, „Персонал”, „Соціальний розвиток”), методологічні положення та методику моніторингу соціальної відповідальності підприємства.

Відсутність в Україні загальноприйнятої концепції розвитку бізнесу на засадах СВБ, професійного стандарту верифікації соціальної звітності, а також неготовність підприємств до оприлюднення результатів своєї діяльності є факторами, які знижують можливості контролю за діяльністю підприємств у зазначеній сфері. Вирішити вказані проблеми можливо шляхом запровадження системи моніторингу соціальної відповідальності підприємства. Під моніторингом діяльності підприємства у сфері СВБ запропоновано розуміти процес поточного спостереження, контролю, оцінювання, аналізу та прогнозування економічної, екологічної та соціальної результативності та ефективності в аспекті задоволення потреб різних груп користувачів.

Спираючись на загальну методологію статистичного моніторингу та враховуючи особливості предметної області СВБ визначено загальну структуру системи моніторингу з виокремленням ресурсного забезпечення, баз знань та баз даних підприємства, відповідного інструментарію та процедур. Цільовими показниками діяльності підприємства у сфері СВБ визначено: інтегральний показник рівня СВБ (І_свб) та комплексні показники результативності в економічній (ЕКР), екологічній (ЕЛР) та соціальній сферах (СР), для деталізації яких розроблено збалансовану систему показників (BSC).

Пропонована модель формування та використання BSC в системі управління сталим розвитком (рис. 5) призначена для задоволення інформаційних потреб різних груп користувачів, що забезпечується виокремленням підсистем: для власників, менеджерів та зацікавлених сторін - підсистеми ключових показників результативності (КПР); для потреб служб та менеджерів підприємства - підсистем ключових показників ефективності (КПЕ) та виробничих показників (ВП).

Особливістю пропонованої моделі є представлення підсистеми ключових показників результативності двома блоками: 1) показники, що утворюють інструментальну панель для власників і керівників з метою використання при обґрунтуванні й ухваленні економічних рішень; 2) показники, які характеризують результативність підприємства в економічній, екологічній та соціальній сферах і використовуються для складання звіту зі сталого розвитку підприємства (відповідно до стандартів АА 1000 та GRІ).

Методика моніторингу СВБ за пропонованою системою ключових показників результативності (КПР^СР) апробована на підприємствах шкіряної та хутрової промисловості. В табл.3 представлено результати оцінки СВБ підприємств шкіряної промисловості, серед яких зокрема: ВАТ „Плай” Івано-Франківське шкіряне підприємство”, ЗАТ „ВОЗКО”, ВАТ „Шкіряне підприємство „Світанок”, ЗАТ „Чинбар ”.

Таблиця 3. Оцінювання рівня соціальної відповідальності бізнесу на підприємствах шкіряної промисловості

Складова

Результати оцінки складових результативності за теорією бажаності

2007 рік

2008 рік

2009 рік

підприємства

підприємства

підприємства

№1

№2

№3

№4

№1

№2

№3

№4

№1

№2

№3

№4

ЕКР

0,636

0,788

0,848

0,485

0,445

0,552

0,594 ...

Подобные документы

• Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

  Місце легкої промисловості в структурі промисловості й народного господарства України. Техніко-економічні особливості галузі (матеріаловміскість, технічна складність, екологічна безпечність). Проблеми в підгалузях легкої промисловості, шляхи їх подолання.
  
  курсовая работа [41,1 K], добавлен 30.08.2014
  

• Сталий розвиток ВАТ "Павлоградвугілля"

  Сучасний стан проблеми сталого розвитку гірничодобувних підприємств. Особливості даної промисловості України. Природоохоронна діяльність та діагностика рівня забезпечення сталого розвитку ВАТ "Павлоградвугілля". Напрямки удосконалення його механізму.
  
  дипломная работа [246,7 K], добавлен 14.05.2011
  

• Розвиток і розміщення харчової промисловості

  Місце і значення харчової промисловості в господарському комплексі України. Передумови і фактори розвитку та розміщення харчової промисловості в Україні. Сучасний стан і структурні особливості харчової промисловості в Україні. Перспективи розвитку і розмі
  
  курсовая работа [128,0 K], добавлен 15.02.2004
  

• Сталий розвиток економіки

  Сталий розвиток: сутність та еволюція поглядів науковців. Особливості реалізації сталого економічного розвитку в умовах глобалізації. Вивчення триєдиної концепції стійкого розвитку. Глобальний та сталий розвиток, їх вплив на соціально-економічну систему.
  
  курсовая работа [472,6 K], добавлен 28.03.2015
  

• Концепція сталого розвитку та її реалізація в умовах України

  Еволюція і суть концепції сталого розвитку: цілі, завдання, критерії, механізми та інструменти фінансування. Економічний розвиток України: структура, тенденції, екологічний, соціальний і гуманітарний стан. Напрями стимулювання сталого розвитку України.
  
  реферат [433,8 K], добавлен 19.04.2012
  

• Регіональні особливості розвитку і розміщення м’ясомолочної промисловості

  Місце м’ясомолочної промисловості в економіці України. Передумови регіональних відмінностей у розвитку і розміщенні м’ясомолочної промисловості. Перспективи та умови розвитку і розміщення м’ясомолочної промисловості в умовах ринкової економіки.
  
  курсовая работа [76,8 K], добавлен 16.08.2008
  

• Розміщення пивоварної промисловості України

  Сутність, структура і значення пивоварної промисловості. Основні передумови розвитку і фактор розміщення пивоварної промисловості території, що досліджуються. Сучасні особливості пивоварної промисловості. Територіальна організація пивоварної промисловості
  
  курсовая работа [138,6 K], добавлен 30.03.2007
  

• Методологічні принципи сучасного етапу розвитку економічної психології

  Роль і місце економічної психології в системі психологічних дисциплін. Економічна психологія на теренах України. Методологічні принципи на сучасному етапі розвитку. Соціально-психологічний аналіз економічних явищ. Закономірності розвитку суспільства.
  
  реферат [27,5 K], добавлен 19.04.2015
  

• Статистика продукції легкої промисловості в Україні

  Загальні відомості про легку промисловість. Ступені готовності, вартісні і натуральні показники продукції легкої промисловості. Кореляційне дослідження, типологічний розрахунок. Зведення та групування статистичних даних. Ряди розподілу та динаміки.
  
  курсовая работа [343,0 K], добавлен 16.08.2010
  

• Вугільна промисловість України

  Сутність вугільної промисловості та її місце в господарському комплексі. Територіальна організація вугільної промисловості в Україні. Сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку шахтного фонду. Ринок постачання обладнання та матеріалів.
  
  курсовая работа [518,1 K], добавлен 16.05.2013
  

• Розвиток малого бізнесу в туристичній галузі

  Сутність та особливості підприємницької діяльності як основи туристичного бізнесу, сучасний стан туризму в Україні. Роль та місце малого бізнесу у розвитку туризму, перешкоди розвитку та фактори, що впливають на розвиток малого туристичного бізнесу.
  
  дипломная работа [530,6 K], добавлен 13.09.2010
  

• Сучасні проблеми та основні шляхи піднесення сільського господарства в Україні

  Сільське господарство - галузь матеріального виробництва, сировинна база легкої і харчової промисловості; поняття, сутність, структура. Особливості і тенденції функціонування галузі в Україні; дослідження сучасних проблем і основних шляхів її піднесення.
  
  реферат [496,0 K], добавлен 06.06.2011
  

• Проблеми і перспективи підвищення рівня економічного розвитку України і ступеня її участі в міжнародних економічних процесах

  Місце України у світовій економічній системі. Участь України в міжнародному русі факторів виробництва та її роль в міжнародній торгівлі. Напрями підвищення рівня економічного розвитку України і удосконалення системи міжнародних економічних відносин.
  
  контрольная работа [290,2 K], добавлен 28.03.2012
  

• Економічна ефективність господарських заходів в енергетиці

  Місце і роль енергетики в системі галузей народного господарства. Економічна сутність основних фондів і їх роль у виробництві. Сутність, значення і методи розрахунку рентабельності. Собівартість виробництва і транспортування енергетичної продукції.
  
  курс лекций [843,9 K], добавлен 18.04.2013
  

• Індекс людського розвитку в системі міжнародних інтеграційних процесів

  Сутність людського розвитку як соціально-економічна категорія. Методологія розрахунку індексу людського розвитку. Оптимальні та репрезентативні індикатори кількісного представлення базових вимірів. Покращення рівня людського розвитку завдяки інтеграції.
  
  контрольная работа [24,7 K], добавлен 20.09.2014
  

• Авіакосмічна промисловість світу: регіональні особливості розвитку

  Сутність і значення авіакосмічної промисловості в розвитку господарства сучасного світу, його структура та головні елементи. Вплив науково-технічного та інноваційного фактору на розвиток авіакосмічної промисловості, аналіз її регіональних особливостей.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 02.01.2014
  

• Основні характеристики та показники сталого розвитку

  Оцінка сталого розвитку в просторі економічного, екологічного та соціального вимірів. Ступінь гармонізації сталого розвитку. Оптимальне використання обмежених ресурсів. Характеристика та індикатори екологічного виміру. Стабільність соціальних систем.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 30.05.2012
  

• Види підприємств. Функції виробництва

  Економічні райони України. Функція виробництва в українській економічній системі. Першочергові заходи уряду для проведення інноваційної політики. Підприємство та його основні цілі. Стан розвитку домогосподарств в Україні 2008-2009 р. Маркетингові функції.
  
  контрольная работа [33,4 K], добавлен 16.10.2011
  

• Регіональні особливості розвитку та розміщення агропромислового комплексу України

  Сутність агропромислового комплексу, чинники його розвитку та розміщення в економіці України. Особливості розвитку та розміщення сільського господарства. Аналіз сучасного стану розвитку рослинництва та тваринництва та їх роль у харчовій промисловості.
  
  курсовая работа [629,6 K], добавлен 14.02.2014
  

• Інноваційний розвиток в промисловості України

  Оцінка інноваційного розвитку в промисловості України. Аналіз сучасного стану інноваційного розвитку за різними галузями промисловості та регіонами. Основні проблеми і їх актуальність на сьогоднішній день, перспективні напрямки інноваційного розвитку.
  
  научная работа [49,8 K], добавлен 16.12.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам