Оцінка і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.В. ДОКУЧАЄВА

УДК 631.15:338.432

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОЦІНКА І ПРОГНОЗУВАННЯ СТАЛОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Зубова Ольга Валентинівна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва, м. Харків.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Шиян Дмитро Вікторович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, доцент кафедри статистики та економічного аналізу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гуторов Олександр Іванович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва,

професор кафедри економіки підприємства кандидат економічних наук, доцент Нєсвєтов Олександр Олександрович, Сумський національний аграрний університет, доцент кафедри фінансів

Захист відбудеться 14 вересня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в "Комуніст-1", навчальне містечко ХНАУ, корпус 1, ауд. 1-307.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в "Комуніст-1", навчальне містечко ХНАУ, корпус 1.

Автореферат розісланий 12 серпня 2011 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради М.О. Бесєдін

Анотації

Зубова О.В. Оцінка і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2011.

У дисертації досліджено теоретичні основи та практичні аспекти оцінки, прогнозування і підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. Узагальнено існуючі погляди і розкрито власне бачення поняття "сталість розвитку сільськогосподарського підприємства", в якому враховані найбільш важливі характеристики цієї категорії. Досліджено стан та динаміку показників сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області, вплив змін у структурі товарної продукції та вплив підвищення рівня спеціалізації і концентрації виробництва на їх сталість розвитку. Удосконалено методичні підходи до оцінки рівня сталості сільськогосподарських підприємств, застосування яких дає можливість отримати статичне уявлення та дослідити динаміку показників, установити міру впливу факторів та здійснити прогнозування на основі запропонованого показника - коефіцієнта сталості. Розроблено рекомендації щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку інноваційних процесів у сільськогосподарських підприємствах, запропоновано механізм надання бюджетних дотацій.

Ключові слова: сталість розвитку, коефіцієнт сталості, фактори сталості розвитку, прогнозування, інноваційний розвиток, бюджетна дотація.

Зубова О.В. Оценка и прогнозирование устойчивости развития сельскохозяйственных предприятий региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева. - Харьков, 2011.

В диссертации исследованы теоретические основы и практические аспекты оценки, прогнозирования и повышения уровня устойчивости развития сельскохозяйственных предприятий.

В результате исследований теоретических основ концепции устойчивости развития установлено, что в мировой общественно-политической практике существует ряд противоречий относительно определения сущности понятия "устойчивость развития". Учитывая точки зрения различных авторов, а также собственное видение решения данной проблемы сделан вывод, что сущность понятия "устойчивость развития" заключается в достижении одно временного, сбалансированного, взаимосогласованного развития экономической, социальной и экологической составляющих, на основе закономерности, необратимости, способного противостоять отрицательным влияниям и обеспечивать качественное улучшение условий жизнедеятельности общества. Основными принципами устойчивости развития являются: 1) постоянное совершенствование экономической, экологической и социальной составляющих на основе необратимости, одновременности, однонаправленности, закономерности качественных изменений с целью их способности противостоять отрицательным влияниям; 2) преобладание качественного улучшения условий жизнедеятельности общества над физическим приростом материальных благ и увеличением ресурсопотоков.

Особое значение проблема переориентации сообщества на путь устойчивости развития обретает в сельскохозяйственной отрасли, являющейся одной из жизнеобеспечивающих отраслей, имеющей непосредственное влияние на состояние экономики государства в целом. Обобщая теоретические подходы относительно сущности понятия "устойчивость развития сельского хозяйства", а также учитывая, что основным производственным звеном отрасли является предприятие, предложено следующее определение: устойчивость развития сельскохозяйственного предприятия - это необратимое, закономерное, одновременное, однонаправленное развитие трех составляющих, образующих триединство целостной системы субъекта хозяйствования, направленной на достижение необходимых результатов с целью удовлетворения потребностей общества путем управляемого влияния на амплитуду колебаний параметров развития каждой из составляющих.

В работе отражены результаты исследований текущего состояния и динамики показателей устойчивости развития сельскохозяйственных предприятий Харьковской области. На основе применения методов аналитического выравнивания способом наименьших квадратов и методики определения коэффициентов вариации установлено, что уровень и динамика показателей основных составляющих сельскохозяйственных предприятий Харьковской области не соответствуют требованиям устойчивости развития. Наблюдается снижение объемов производства большинства видов сельскохозяйственной продукции, а также сильные и очень сильные колебания в уровнях производственных показателей. Установлено, что одним из направлений формирования устойчивости сельскохозяйственных предприятий и отрасли в целом является оптимальная структура товарной продукции. сільськогосподарський товарний продукція

В результате исследований влияния повышения уровня специализации и концентрации производства на устойчивость развития сельскохозяйственных предприятий, выполненных на основании анализа показателей производственно-финансовой деятельности предприятий степной зоны Харьковской области за 2009 г. установлено, что в исследуемых предприятиях с увеличением их размеров по площади сельскохозяйственных угодий и объему производства продукции наблюдается повышение уровня устойчивости. В то же время, с углублением уровня специализации предприятий, наблюдается уменьшение их размеров по площади сельскохозяйственных угодий и объему производства продукции, а также снижение уровня их устойчивости. В результате проведенного корреляционного анализа в вышеуказанных предприятиях связи между показателями уровня специализации и концентрации производства и показателями устойчивости развития не установлено.

Усовершенствовано методические подходы к оценке уровня устойчивости сельскохозяйственных предприятий, применение которых дает возможность получить статичное представление о состоянии развития предприятий в определенном периоде, а также исследовать динамику показателей, установить меру влияния факторов, выполнить прогнозирование на основе введенного показателя - коэффициента устойчивости.

Усовершенствовано понятие бюджетных дотаций, сущность которого заключается в том, что дотация, как вид государственной поддержки устанавливается на те виды продукции, которые невыгодны для товаропроизводителя, но необходимы для решения продовольственной и ряда других проблем, поэтому дотация поступает за определенным видом продукции, а не за предприятием.

Разработаны рекомендации относительно улучшения инвестиционного климата для развития инновационных процессов в сфере сельскохозяйственного производства, предложен механизм предоставления бюджетных дотаций через систему государственного заказа.

Ключевые слова: устойчивость развития, коэффициент устойчивости, факторы устойчивости развития, прогнозирование, инновационное развитие, бюджетная дотация.

Zubova O.V. Assessment and projection of sustainable development of the region's agricultural enterprises. - Manuscript.

Thesis of Candidate of economic sciences on speciality 08.00.04 - economics and management of enterprises (according to the types of economic activity). - Kharkiv V.V. Dokuchayev national agrarian university. - Kharkiv, 2011.

Theoretical bases and practical aspects of assessment, projection and increase of sustainable development of agricultural enterprises have been investigated in the thesis. Existing views have been generalized and a personal vision of the notion "sustainable development of agricultural enterprises", taking into consideration the most important characteristics of this category, has been proved. The conditions and indexes' dynamics of sustainable development of agricultural enterprises in Kharkiv region have been studied, as well as influence of changes in the structure of goods and improvement of specialization level and production concentration on their sustainable development. Methodological approaches to assessment of the level of agricultural enterprises' sustainable development have been worked out, their application makes it possible to get a static idea and to study indexes' dynamics, to establish the factors' influence and to project the sustainability index on the basis of this factor. Recommendations as to the improvement of investment climate for the development of innovation processes in agricultural enterprises have been developed and the mechanism of budgetary subsidies has been offered.

Key words: sustainable development, index of sustainability, factors of sustainable development, projection, innovation development, budgetary subsidy.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток світової економіки супроводжується зростанням потреб у використанні дедалі більшої кількості природних ресурсів, посилює антропогенне і техногенне навантаження на довкілля, що є причиною погіршення умов життєдіяльності суспільства і являє собою загрозу збереженню природної основи існування людства. Серед заходів, спрямованих на відсторонення цієї загрози слід визнати сталість розвитку сільського господарства, що є однією з основних життєзабезпечуючих галузей суспільного виробництва. Основною відмінною рисою сільського господарства є те, що тут економічні процеси ґрунтуються на використанні біокліматичного потенціалу, а головним засобом виробництва є земля, внаслідок чого результати діяльності цієї галузі завжди залежали від природно-кліматичних умов, стану навколишнього середовища, стану та родючості ґрунтів. Тому невипадково вперше в економіці термін "сталість" ще наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. було застосовано саме до сільськогосподарського виробництва, і з того часу вчені і практики намагаються вирішити цю проблему. Значні зміни у розвитку наукової думки стосовно цього питання відбулися після визначення концепції сталості розвитку головною ідеологією нинішнього та майбутніх поколінь на Всесвітній Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку, що відбулася у м. Ріо-де-Жанейро у 1992 р.

У розвиток наукової думки відносно теорії сталості розвитку внесли свій вклад зарубіжні вчені: Г. Дейлі, Ф. Лон, Ш. Манаті, Д. Медоуз, І.Г. Ушачов, Д. Форестер, Л. Хенс та інші. Серед українських вчених у цьому напрямку науки працюють і внесли вагомий вклад у справу забезпечення сталості розвитку як у цілому, так і безпосередньо галузі сільського господарства В.Я. Амбросов, Л.М. Анічин, М.О. Бєсєдін, В.А. Борисова, О.О. Веклич, В.М. Геєць, Ю.Е. Губені, О.І. Гуторов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.Г. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, Л.І. Михайлова, Л.В. Молдаван, О.О. Нєсвєтов, О.В. Олійник, Т.І. Олійник, Б.Й. Пасхавер, О.Л. Попова, А.Н. Ральчук, В.М. Трегобчук, П.Т. Саблук, В.Ф. Сайко, О.В. Ульянченко, М.А. Хвесик, В.Й. Шиян, Д.В. Шиян, Л.Б. Шостак, О.М. Шпичак, О.В. Шубравська, В.В. Юрчишин та інші. Однак, визнаючи безсумнівні досягнення у цьому напрямку науки, ще залишається багато питань, що вимагають подальшого, більш поглибленого дослідження. Особливої уваги потребують питання оцінки та прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. Усе зазначене обумовило вибір теми, формування мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою тематики науково-дослідних робіт Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, зокрема наукової тематики кафедри статистики і економічного аналізу "Удосконалення методології аналізу виробничих ресурсів і розробка заходів підвищення ефективності їх використання в аграрних формуваннях" (номер державної реєстрації 0107U006374, 2007-2010). У рамках наукової теми автором виконані дослідження, пов'язані із розробкою теоретико-методичних засад та відповідних практичних пропозицій щодо удосконалення оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування та розробка теоретичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону. Для реалізації поставленої мети були визначені такі завдання:

· розкрити сутність та принципи визначення сталості розвитку як провідної ідеології життєдіяльності суспільства;

· дослідити теоретичні та методичні аспекти сталості розвитку сільського господарства, розкрити сутність поняття "сталість розвитку сільськогосподарських підприємств";

· визначити методичні особливості вимірювання та оцінки сталості розвитку сільськогосподарських підприємств;

· здійснити оцінку сучасного стану та виявити тенденції змін показників сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області в розрізі трьох складових - економічної, соціальної, екологічної;

· виявити вплив змін у структурі товарної продукції на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області;

· дослідити динаміку показників економічної, соціальної та екологічної складових сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області відносно відповідності їх вимогам сталості розвитку;

· удосконалити методичні підходи до оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, розробити способи дослідження показників сталості розвитку у динаміці та визначення впливу факторів на рівень розвитку економічної, соціальної та екологічної складових;

· провести комплексну оцінку впливу спеціалізації та концентрації виробництва на рівень сталості розвитку сільськогосподарських підприємств;

· обґрунтувати пропозиції щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку сільського господарства на інноваційній основі, розробити рекомендації щодо удосконалення механізму державної підтримки сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є оцінка, прогнозування і шляхи підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти оцінки і прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та комплексний системний підхід до пізнання соціально-економічних явищ, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів у сфері сталості розвитку сільськогосподарської галузі, Закони України, нормативні акти. Для розв'язання завдань дисертаційного дослідження використовувалися такі методи: монографічний (під час дослідження сталості розвитку сільськогосподарських підприємств); абстрактно-логічний (під час теоретичних узагальнень та формування висновків); графічний (для графічного зображення тенденцій зміни показників); порівняльного аналізу (під час порівняння фактичних даних виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств звітного періоду із даними попередніх періодів); математичного вирівнювання (для встановлення тенденцій змін показників); групувань (під час встановлення залежності сталості розвитку сільськогосподарських підприємств від рівня спеціалізації і концентрації виробництва); кореляційного та регресійного аналізу (під час визначення міри впливу рівня спеціалізації та концентрації на сталість розвитку підприємств), метод експертних оцінок (при обґрунтуванні механізму бюджетних дотацій), а також інші методи.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти, науково-інформаційні джерела, статистичні дані Державного комітету статистики України та головного управління статистики у Харківській області, матеріали Головного управління агропромислового розвитку у Харківській області, статистичні звіти сільськогосподарських підприємств Харківської області, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних та методичних підходів щодо оцінки, прогнозування і визначення напрямків підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах. Основу наукової новизни результатів дослідження становлять такі положення:

вперше:

- розроблено методичні підходи щодо оцінки і прогнозування рівня сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, застосування яких дає можливість отримати статичне уявлення про стан підприємств у певному періоді часу та дослідити їх динаміку, визначити міру впливу факторів і здійснити прогнозування сталості розвитку підприємств на основі розробленого показника - коефіцієнта сталості;

удосконалено:

- трактування поняття "сталість розвитку сільськогосподарського підприємства", в якому враховані найбільш важливі характеристики, зокрема незворотність, закономірність, одночасність, односпрямованість розвитку трьох складових (економічної, соціальної, екологічної), що створюють триєдність цілісної системи суб'єкта господарювання, спрямованої на досягнення необхідних результатів для задоволення потреб суспільства;

- методичний підхід до проведення рейтингової оцінки сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, який порівняно з існуючими враховує рівень узагальнюючого коефіцієнта сталості;

- визначення поняття "бюджетних дотацій", яке на відміну від попередніх передбачає, що дотація, як вид державної підтримки встановлюється на ті види продукції, виробництво яких невигідне для товаровиробників, але необхідне для суспільства, тому дотація надходить за певним видом продукції, а не за підприємством;

дістало подальший розвиток:

- тлумачення сутності поняття "сталість розвитку", в основу якого покладено перевагу якісного поліпшення умов життєдіяльності суспільства над фізичним зростанням матеріальних благ та ресурсопотоків, шляхом взаємоузгодженого розвитку трьох складових;

- оцінка впливу змін у структурі товарної продукції на рівень сталості розвитку сільськогосподарських підприємств, у результаті яких встановлено, що обрані підходи відносно обсягів виробництва окремих видів продукції у досліджуваних підприємствах забезпечують на даний час покращення показників прибутковості, але не вирішують питання продовольчої безпеки та викликають труднощі у дотриманні екологічних норм ведення діяльності;

- визначення особливостей впливу рівня спеціалізації і концентрації виробництва на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств, у результаті чого встановлено, що підвищення рівня спеціалізації (визначеного за структурою товарної продукції) не підкріплене впровадженням прогресивних технологій та високим рівнем технічної оснащеності виробництва, не має впливу на рівень сталості розвитку підприємств;

- пропозиції щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку інноваційних процесів у сфері сільськогосподарського виробництва шляхом залучення коштів підприємств інших галузей економіки на основі надання їм податкових пільг;

- обґрунтування механізму надання бюджетних дотацій через систему державного замовлення шляхом доведення рентабельності відповідних видів товарної продукції до запропонованого рівня.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні практичні положення, висновки і пропозиції, що викладені в дисертаційній роботі спрямовані на формування і підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. Вони прийняті для впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 08-28-138 від 07.06.2010р.), управлінням агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (довідка № 38-102 від 15.04.2010р.). Розробки оцінок і прогнозування та практичні рекомендації щодо підвищення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств знайшли своє практичне застосування і впровадження в ПАОП "Промінь" (довідка № 36/17 від 15.04.2010р.), ПАОП "Зоря" (довідка № 74 від 14.04.2010р.) Красноградського району Харківської області. Результати наукових досліджень використовуються у навчальному процесі Харківського інституту бізнесу і менеджменту при викладанні дисциплін "Теорія економічного аналізу" і "Техніко-економічний аналіз" (довідка № 0101/009-01 від 05.01.2011р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, основні положення якої знайшли місце у публікаціях, а з наукових праць, які опубліковані в співавторстві (номер 12 за списком опублікованих праць за темою дисертації), використані лише ті ідеї, що є результатом особистих досліджень. У даній публікації автору належить підготовка аналітичного матеріалу та формування висновків.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, практичні результати досліджень доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних і наукових конференціях: "Інтенсифікація" і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва (м. Харків, 2006р.); "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (м. Харків, 2007р.); "Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения" (г. Белгород, Россия, 2008г.); "Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки" (м. Харків, 2008р.); "Напрямки забезпечення сталого розвитку аграрного сектора" (м. Біла Церква, 2009р.); "Маркетинг, менеджмент, бізнес: сучасний стан та перспективи взаємодії" (м. Харків, 2009р.).

Публікації. За темою дисертаційних досліджень опубліковано 12 наукових праць, загальним обсягом 3.3 ум.-друк. арк., з них 11 одноосібних; вісім праць, загальним обсягом 2,2 ум.-друк. арк. опубліковано у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, у т.ч. основного тексту - 177 сторінок. Робота містить 30 таблиць, вісім рисунків і один додаток. Список використаних джерел включає 203 найменування.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теоретико-методичні засади сталості розвитку"- досліджено передумови і основні етапи формування теорії сталості розвитку у світовому масштабі, розкрита сутність поняття "сталість розвитку", досліджено основні історичні віхи формування концепції сталості розвитку сільського господарства та її роль у життєдіяльності суспільства, уточнено трактування поняття "сталість розвитку сільськогосподарських підприємств", досліджено основні методичні особливості оцінки сталості розвитку сільського господарства.

Дослідження теоретичних основ формування концепції сталості розвитку показали, що у сучасній світовій суспільно-політичній практиці існує ряд суперечностей щодо остаточного визначення сутності поняття "сталість розвитку". Узагальнюючи погляди різних авторів установлено, що основними принципами сталості розвитку є: 1) постійне вдосконалення економічної, соціальної і екологічної складових на основі незворотності, одночасності, односпрямованості, закономірності якісних змін з метою їх здатності протистояти різного роду негативним впливам; 2) перевага якісного поліпшення умов життєдіяльності суспільства над фізичним зростанням матеріальних благ та ресурсопотоків.

Отже, сутність поняття "сталість розвитку" полягає у досягненні одночасного, збалансованого, взаємоузгодженого розвитку економічної, соціальної і екологічної складових, що має набути закономірного, постійного, незворотного характеру, здатного протистояти негативним впливам та забезпечувати якісне поліпшення умов життєдіяльності суспільства.

Особливого значення проблема переходу суспільства до моделі сталості розвитку набуває по відношенню до сільського господарства, яке є однією з життєзабезпечуючих галузей та має безпосередній вплив на стан економіки держави в цілому. Узагальнюючи теоретичні підходи щодо сутності поняття "сталість розвитку сільського господарства" та враховуючи, що основною виробничою ланкою галузі є підприємство, запропоновано таке визначення: сталість розвитку сільськогосподарського підприємства - це незворотний, закономірний, одночасний, однонаправлений розвиток трьох складових (економічної, соціальної, екологічної), що створюють триєдність цілісної системи суб'єкта господарювання, спрямованої на досягнення необхідних результатів для задоволення потреб суспільства шляхом керованого впливу на амплітуду коливань параметрів розвитку кожної з трьох складових.

Управління сталістю розвитку сільськогосподарських підприємств базується на побудові відповідних показників і способів їх аналізу. Під егідою ООН, ОЕСЗ, Світового банку для визначення сталості розвитку сільського господарства були розроблені методики, які включають понад 12 зведених, 45 ключових і 98 аналітичних показників і велику кількість компонентів.

Більш прийнятними, зручними та інформативними з погляду практичного застосування є методики на основі розрахунку коефіцієнтів варіації, запропоновані радянськими ученими ще у 80-х рр. ХХ ст. На сучасному етапі розвитку науки більш вдалі напрацювання в цьому напрямку мають вітчизняні вчені.

У другому розділі - "Розвиток сільськогосподарських підприємств регіону в контексті сталості" - досліджено стан та динаміку показників економічної, екологічної та соціальної складових сільськогосподарських підприємств Харківської області з погляду сталості їх розвитку; вплив змін у структурі товарної продукції на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств; стан та динаміку показників сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області.

У результаті проведених досліджень установлено, що стан та динаміка економічних, соціальних та екологічних показників виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області не відповідають вимогам сталості розвитку. Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства у 2009 р. у порівнянні із 1990 р. зменшився на 35,9% (табл.1). У тому числі, зменшилася частка валової продукції, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами із 77,2% у 1990 р. до 46,8% у 2009 р. У порівнянні із 1990 р. обсяг виробництва сільськогосподарськими підприємствами валової продукції зменшився на 3660,5 млн. грн., або на 61,1%. Із усіх видів продукції рослинництва збільшення обсягів виробництва спостерігається тільки по зерну і соняшнику. Разом із цим виробництво цих видів продукції назвати сталим неможливо через наявність сильних коливань. До того ж соняшник - культура дуже вибаглива до поживного режиму ґрунтів, тому надмірне збільшення виробництва за рахунок збільшення площ посівів може стати негативним фактором відносно екологічної складової підприємств. По інших видах продукції рослинництва та продукції тваринництва спостерігається значне зменшення обсягів виробництва та високий рівень коефіцієнта варіації.

Таблиця 1 Динаміка виробництва основних видів продукції сільськогосподарськими підприємствами Харківської області

Джерело: дані форми 50-сг (річна) сільськогосподарських підприємств

Відсутність ознак сталості розвитку спостерігається і у соціальній сфері. Щорічно зменшується кількість наявного населення у сільській місцевості. Унаслідок зменшення рівня зайнятості громадяни репродуктивного віку залишають село. Природне скорочення сільського населення в Харківській області в останні роки становило 5,7-8,5 тис. осіб, що значно перевищує рівень цього показника у 1990 р.

У результаті дослідження встановлено, що рівень та динаміка показників екологічної складової також не відповідають вимогам сталості розвитку. Так, у 2009 р. на 1 га удобреної площі в середньому було внесено 0,5 т/га органічних добрив - це лише 3,4% від рекомендованої норми у лісостеповій зоні та 5,9% від рекомендованої норми у степовій зоні. У порівнянні з 1990 р. кількість внесених органічних добрив зменшилася на 93%. Внесення мінеральних добрив у 2009 р. становило 20,5% від рекомендованої норми у лісостеповій зоні і 38,9% у степовій зоні. А у порівнянні із 1990 р. - це 31,8%.

Кращі результати по окремих показниках виробничої діяльності отримано у сільськогосподарських підприємствах Красноградського району Харківської області, але в цілому їх діяльність також не відповідає вимогам сталості розвитку. За рахунок підвищення рівня продуктивності корів та рівномірного нарощування обсягів виробництва молока у період 2002-2009 рр. вдалося забезпечити середній щорічний приріст виробництва цієї продукції - 1,6 тис. ц. та помірний рівень коливань показників - коефіцієнт варіації обсягів виробництва молока за відповідний період становив 0,19. Середній щорічний приріст та помірний рівень коливань спостерігається по середньодобових приростах ВРХ. Відносно виробництва інших видів продукції тваринництва та продукції рослинництва спостерігається ситуація, аналогічна тій, що склалася по області.

У результаті проведених досліджень встановлено, що на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств впливають зміни у структурі товарної продукції. Так, за період 2005-2009 рр. у структурі товарної продукції сільськогосподарських підприємств Харківської області спостерігається значне збільшення частки продукції рослинництва. У 2005 р. цей показник складав 50,4%, а в 2009 р. його рівень зріс до 74,1% за рахунок зменшення частки продукції тваринництва. Унаслідок того, що за останні роки в результаті збільшення обсягів реалізації зерна і насіння соняшнику забезпечувалося швидке отримання прибутків сільськогосподарськими підприємствами, обсяги виробництва цих видів продукції також зростали. Якщо в 2005 р. частка зернових у структурі товарної продукції становила 27,7%, то в 2009 р. цей показник зріс до 41,1%. Частка соняшнику у 2005 р. становила 9,0%, а в 2009 р. показник зріс до 26,9%.

В той же час унаслідок своєї збитковості спостерігається постійне зменшення частки цукрових буряків (фабричних) та більшості видів продукції тваринництва. Отже, зернові і соняшник стали основними видами товарної продукції більшості сільськогосподарських підприємств Харківщини. Але це викликає складнощі у дотриманні науково обґрунтованих сівозмін, дотриманні екологічних норм ведення виробничої діяльності. До того ж, підприємства стають більш вразливими з погляду їх конкурентоспроможності у періоди надмірного виробництва та перевищення пропозиції над попитом відповідних видів продукції. Крім того, втрачається рівень продовольчої безпеки держави, зростає імпортозалежність вітчизняного продовольчого ринку та переробної промисловості, зникають цілі галузі сільськогосподарського виробництва, відновлення яких згодом стане необхідним, але вимагатиме значних фінансових витрат.

У третьому розділі - "Шляхи підвищення та прогнозування сталості розвитку сільськогосподарських підприємств регіону" - розроблено методичні підходи до оцінки рівня сталості сільськогосподарських підприємств та його прогнозування на основі запропонованого показника - коефіцієнта сталості; удосконалено підхід до проведення рейтингової оцінки підприємств за рівнем сталості їх розвитку; досліджено вплив спеціалізації і концентрації виробництва на сталість розвитку підприємств у сучасних умовах; розроблено рекомендації щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку інноваційних процесів у галузі; удосконалено сутність поняття бюджетних дотацій, розроблено механізм надання бюджетних дотацій через систему державного замовлення.

З метою оцінки, контролю та прогнозування сталості розвитку підприємств обрано комплексний підхід у проведенні аналізу поточного стану та динаміки показників сталості розвитку галузі, які одночасно є факторами, що мають безпосередній вплив на рівень узагальнюючого показника. Тому з метою характеристики властивостей, що притаманні кожній із складових, фактори об'єднано у три групи. У зв'язку з тим, що абсолютні показники факторів мають різні одиниці виміру і відповідно не співставні, їх виражено у відносних величинах - коефіцієнтах сталості по кожному окремому фактору.

Ураховуючи те, що галузь має високу залежність від природно-кліматичних і біологічних факторів, було б більш достовірним співвідносити фактичні значення показників факторів до їх нормативів. Але створення нормативної бази - складний і тривалий процес, тому як базу порівняння використано середньостатистичні значення показників сільськогосподарських підприємств за вісім років (2002-2009 рр.). За таких умов ураховано результати діяльності та фактори, які впливали на розвиток підприємств як у сприятливі, так і у несприятливі роки, що дозволить вирівняти розбіжності в природних умовах ведення господарської діяльності. Обмеженість часового періоду 2002-м роком обумовлена тим, що в Україні до грудня 1999 р. існували інші за формою власності та господарювання підприємства. Унаслідок реформування аграрного сектора з 2002 р. встановилися сільськогосподарські формування нового типу, тому дані підприємств, що існували до 2002 р. є неспівставними із даними нових формувань. У цілому, враховуючи погляди вітчизняних вчених-аграріїв щодо тривалості циклів у сільському господарстві України, оптимальним періодом для розрахунку середньостатистичних значень показників є період від 5,5 до 13 років.

В укрупненій методиці коефіцієнти сталості факторів визначаються як співвідношення середньостатистичного показника і-го фактора по підприємству за певний період часу (ряд років) до середньостатистичного показника того ж фактора по району чи області (за відповідний період часу) у випадку, коли збільшення показника цього фактора має позитивний вплив на рівень розвитку підприємства (урожайність культур, продуктивність тварин та ін.). У випадку, коли збільшення значення відповідного фактора має негативний вплив на розвиток підприємства (трудомісткість, знос основних засобів та ін.), коефіцієнт сталості визначається як співвідношення середньостатистичного показника фактора по району до середньостатистичного показника цього фактора по підприємству:

; , (1)

де - коефіцієнт сталості і-го фактора по підприємству; - середньостатистичний показник і-го фактора по підприємству; - середньостатистичний показник і-го фактора по району.

Якщо значення коефіцієнта сталості фактора дорівнює або більше одиниці - даний фактор відповідає ознакам сталості розвитку, якщо менше одиниці - фактор має негативний вплив на розвиток підприємства.

Узагальнюючий коефіцієнт сталості в цілому по підприємству визначається шляхом ділення суми коефіцієнтів сталості всіх факторів по даному підприємству на загальну кількість таких факторів:

, (2)

де - узагальнюючий коефіцієнт сталості по підприємству; - коефіцієнт сталості і-го фактора по підприємству; N - кількість факторів.

Визначення ступеня впливу показника відповідного фактора на розмір узагальнюючого коефіцієнта розраховується так:

, (3)

де - ступінь впливу показника і-го фактора на узагальнюючий коефіцієнт сталості; - коефіцієнт сталості і-го фактора по підприємству.

Якщо значення коефіцієнта сталості і-го фактора більше або дорівнює одиниці, вплив цього фактора має позитивну дію на сталість розвитку підприємства, якщо менше одиниці - показник впливу цього фактора буде мати від'ємне значення. Загальна сума показників міри впливу факторів на узагальнюючий коефіцієнт буде дорівнювати 100%.

Для визначення коефіцієнтів сталості по окремих факторах у цілому по району необхідно суму значень коефіцієнтів сталості по і-му фактору по всіх підприємствах району поділити на кількість підприємств. Узагальнюючий коефіцієнт сталості по району визначається шляхом ділення суми значень коефіцієнтів сталості по факторах у цілому по району на кількість таких факторів. Ступінь впливу кожного окремого фактора на рівень узагальнюючого коефіцієнта по району визначається способом, аналогічним визначенню цього показника по підприємству.

У результаті застосування цієї методики на прикладі підприємств Красноградського району Харківської області за період 2002-2009 рр. установлено, що у відповідному періоді із 14-ти підприємств району за рівнем узагальнюючих коефіцієнтів сталості стан лише семи підприємств відповідає ознакам сталості розвитку (табл. 2). У цілому по району на рівень розвитку підприємств найбільш вагомий позитивний вплив мали такі фактори як урожайність зернових культур, середньодобовий приріст свиней, рівень рентабельності рослинництва, внесення азотних добрив. Найбільшу міру негативного впливу мали рівень збитковості тваринництва, процент зносу основних засобів, фондовіддача, обсяг внесення фосфорних і калійних добрив. У цілому рівень розвитку підприємств Красноградського району не відповідає ознакам сталості розвитку. Узагальнюючий коефіцієнт сталості за відповідний період менше одиниці, його розмір становить 0,97.

Застосування укрупненої методики дає статичне уявлення про стан підприємств. Щоб дослідити показники факторів і узагальнюючих коефіцієнтів у динаміці, побудувати прогнози, доцільно застосовувати розгорнуту методику. Визначення коефіцієнтів сталості розвитку за факторами, узагальнюючими коефіцієнтами сталості та міри впливу окремих факторів виконуються так само як і під час застосування укрупненої методики, але за кожен рік досліджуваного періоду окремо.

Таблиця 2 Рейтинг сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області за рівнем коефіцієнта сталості

Джерело: власні розрахунки автора

Отримавши значення показників за кожен рік, виникає можливість вивчення цих показників у динаміці. Так, застосування розгорнутої методики до показників ПАОП "Промінь" показало, що за період 2002-2009 рр. найвищий рівень сталості розвитку підприємство мало у 2002 р. - =1,42. Найгірший результат підприємство мало у 2004 р. - = 0,65.

Найзручнішим та інформативним способом аналізу динаміки показників сталості розвитку підприємств є аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів за рівнянням прямої лінії. Застосування цього способу показало, що у п'яти підприємствах із дев'яти, що вели безперервну діяльність у 2002-2009 рр. спостерігається тенденція щорічного середнього зменшення узагальнюючих коефіцієнтів сталості.

У результаті досліджень установлено, що з метою прогнозування показників сталості розвитку підприємств в якості апроксимуючої функції доцільно застосовувати рівняння прямої лінії. Саме при застосуванні цієї форми тренду, у порівнянні із застосуванням інших форм трендів, під час проведення досліджень було отримано адекватні прогнози.

У результаті досліджень впливу підвищення спеціалізації і концентрації виробництва на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств, що проведені на основі аналізу виробничо-фінансових показників підприємств степової зони Харківської області за 2009 р. встановлено, що у досліджуваних підприємствах зі збільшенням їх розмірів за площею сільськогосподарських угідь та обсягом товарної продукції спостерігається підвищення узагальнюючого коефіцієнта сталості. А із поглибленням рівня спеціалізації підприємств (визначеного за структурою товарної продукції), навпаки спостерігається зменшення розмірів підприємств за площею сільськогосподарських угідь та обсягом виробництва продукції, а також спостерігається зменшення рівня узагальнюючих коефіцієнтів сталості (табл. 3).

Таблиця 3 Вплив рівня спеціалізації на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств степової зони Харківської області, 2009р.

Джерело: дані форми 50-сг (річна) сільськогосподарських підприємств

До групи із глибоким рівнем спеціалізації увійшли середні та дрібні підприємства, основним видом товарної продукції в яких є зерно. Але в цих господарствах високий рівень коефіцієнта спеціалізації обумовлений обмеженістю наявних площ та неспроможністю внаслідок цього виробляти більш широкий асортимент продукції. Разом із цим такі підприємства мають низький рівень узагальнюючого коефіцієнта сталості. У той же час, крупні підприємства, що мають достатню кількість площ - поєднують землеробство і тваринництво і є багатогалузевими та мають кращі результати відносно сталості розвитку.

Так, найвищі рівні урожайності зернових культур спостерігаються у крупних багатогалузевих підприємствах - 47,6 ц/га, а найнижчі рівні урожайності зернових - 35,0 ц/га спостерігаються у дрібних (за обсягом товарної продукції і наявною площею сільськогосподарських угідь) підприємствах із глибоким рівнем спеціалізації. У результаті проведеного кореляційного аналізу зв'язку між показниками, які характеризують рівень спеціалізації і концентрації виробництва у досліджуваних підприємствах та показниками сталості розвитку у цих підприємствах не встановлено, а результати розрахунків свідчать, що 99,97% змін коефіцієнта сталості розвитку у досліджуваних підприємствах пояснюється дією інших факторів.

Аналіз показників інвестиційно-інноваційного розвитку сільського господарства Харківської області показав, що внаслідок низького рівня прибутковості та відсутності належного інвестування, сільськогосподарські підприємства не мають можливості розвиватися на інноваційній основі. Тому в роботі розроблено рекомендації щодо покращення інвестиційного клімату для розвитку інноваційних процесів у галузі на основі надання пільг в оподаткуванні підприємствам інших галузей економіки, що виступають інвесторами сільськогосподарських підприємств, а саме: дозволити на законодавчому рівні юридичним особам - платникам податку на прибуток, що належать до інших галузей економіки, придбавати за свої кошти на замовлення сільськогосподарських підприємств технічні засоби виробництва, новітні технології, результати розробок, отримані внаслідок розвитку селекції та племінної справи і таке інше та передавати їх у користування замовникові на умовах довгострокової фінансової оренди на строк п'ять - сім років під 3 - 5% річних. А кошти, що спрямовуються на такі придбання дозволити підприємствам-інвесторам виключати із загального оподаткованого доходу під час розрахунку податку на прибуток.

Але для підйому сільськогосподарської галузі необхідна значна кількість коштів. Відповідно, без державних дотацій досягти позитивної динаміки показників галузі неможливо. Збитковість окремих видів продукції - цукрові буряки (фабричні), більшість видів продукції тваринництва, та ін., виникає внаслідок значного перевищення собівартості виробництва такої продукції над реалізаційними цінами. У той же час аналіз даних про обсяги надходження державної підтримки виробництва сільськогосподарської продукції показав, що за 2007-2009 рр. вкладення у сільське господарство мають від'ємну динаміку, а кошти, які спрямовуються як державна підтримка галузі розподіляються не ефективно.

Розподіл дотацій здійснюється не з метою підтримки виробництва необхідних видів продукції, а часто в окремі підприємства, де і без цього виробництво продукції є рентабельним. Тому завдання механізму бюджетних дотацій полягає не в тому, щоб спрямовувати бюджетні кошти на підтримку окремих товаровиробників, що інколи породжує утриманські настрої з їх боку, а в тому, щоб бюджетні кошти у необхідній кількості спрямовувалися у сферу виробництва невигідної для товаровиробника, але необхідної для вирішення продовольчої та інших проблем продукції. У зв'язку із цим у роботі уточнено сутність поняття "бюджетна дотація" згідно з яким - дотація, як вид державної підтримки, встановлюється на ті види продукції, які невигідні для товаровиробників, але необхідні для суспільства, тому дотація надходить за певним видом продукції, а не за підприємством.

Для забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, у роботі запропоновано механізм надання дотацій товаровиробникам, на основі доведення державного замовлення на виробництво необхідної кількості відповідних видів продукції сільського господарства. Щоб зацікавити товаровиробників виробляти необхідну кількість тієї продукції, яка необхідна для продовольчого ринку та підприємств інших галузей економіки, встановити в законодавчому порядку, що за рахунок бюджетних дотацій товаровиробникам під час реалізації такої продукції забезпечується рентабельність: молока - на рівні не нижче 5%, інших видів продукції тваринництва - не нижче 3%, усіх видів продукції рослинництва - не нижче 12%. Одночасно із доведенням замовлення на виробництво продукції, управління агропромислового розвитку разом із товаровиробниками та переробними й іншими підприємствами, що займаються збереженням, переробкою і торгівлею сільськогосподарської продукції, забезпечують підписання договорів на реалізацію такої продукції товаровиробниками переробним і торговим підприємствам. Якщо в результаті реалізації такої продукції згідно з укладеними договорами не забезпечується встановлений рівень рентабельності, різниця між фактичним рівнем рентабельності (збитковості) та встановленим у законодавчому порядку, виплачується товаровиробникам за рахунок коштів бюджетних дотацій.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукового завдання, пов'язаного з оцінкою, прогнозуванням і підвищенням сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. За результатами дослідження сформульовано такі наукові та практичні висновки:

1. Концепція сталості розвитку з'явилася внаслідок поєднання трьох головних для суспільства проблем - економічної, соціальної, екологічної. Узагальнюючи теоретичні підходи, встановлено, що застосування терміна "сталість розвитку" повністю відповідає змісту, який закладено в основу класичного визначення цього поняття, сутність якого полягає у досягненні одночасного, збалансованого, взаємоузгодженого розвитку економічної, соціальної, екологічної складових, що має набути закономірного, постійного, незворотного характеру, здатного протистояти негативним впливам та забезпечувати якісне поліпшення умов життєдіяльності суспільства.

Основними принципами сталості розвитку є: 1) постійне вдосконалення, економічної, екологічної і соціальної складових на основі незворотності, одночасності, спрямованості, закономірності якісних змін з метою їх здатності протистояти негативним впливам; 2) перевага якісного поліпшення умов життєдіяльності суспільства над фізичним зростанням матеріальних благ та ресурсопотоків.

2. Перехід до моделі сталості розвитку вимагає перегляду концепцій розвитку всіх галузей економіки, а особливо сільського господарства, яке є головною життєзабезпечуючою галуззю. Дослідивши теоретичні підходи щодо визначення сутності поняття "сталість розвитку сільського господарства" та враховуючи, що основною виробничою ланкою галузі є підприємство, запропоновано таке визначення: сталість розвитку сільськогосподарського підприємства - це незворотний, закономірний, одночасний, однонаправлений розвиток трьох складових (економічної, соціальної, екологічної), що створюють триєдність цілісної системи суб'єкта господарювання, спрямованої на досягнення необхідних результатів для задоволення потреб суспільства шляхом керованого впливу на амплітуду коливань параметрів розвитку кожної із складових.