Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТИТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Білов Гордій Олександрович

УДК 334:631.145(477)

Херсон - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжнародному університеті бізнесу і права (м. Херсон).

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент

Білоусова Світлана Валентинівна,

Міжнародний університет бізнесу і права

(м. Херсон),

професор кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: Савіна Галина Григорівна,

доктор економічних наук, професор

Херсонський національний технічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри менеджменту і маркетингу;

Білоусов Олексій Михайлович,

кандидат економічних наук, доцент

Міжнародний університет бізнесу і права

(м. Херсон),

доцент кафедри міжнародних економічних відносин.

Захист дисертації відбудеться «2» липня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.01 у Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, 37-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії, 37-А.

Автореферат розісланий «1» червня 2009р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Юрченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах формування ринкових відносин, глобалізації економіки місце підприємства визначається його інтелектуальним потенціалом та рівнем його використання. Сьогодні одним із найбільш значущих процесів реформування аграрного сектору економіки в умовах інтеграції є інтелектуалізація виробництва. Стратегічний напрям розвитку та функціонування аграрного підприємства на всіх рівнях управління повинен бути спрямований на інтелектуалізацію виробництва, що відповідає інноваційній моделі розвитку інтелектуального капіталу.

Надзвичайно важливого значення набуває вміння правильно оцінити стан інтелектуального капіталу, вже накопиченого українськими аграрними підприємствами до теперішнього часу, і забезпечити його ефективне використання для збереження та підсилення своїх позиції на ринку. Інтеграційні процеси обумовлюють необхідність впровадження в практику вітчизняних аграрних підприємств як досвіду розвинених країн з більш ефективного використання в процесах виробництва інтелектуальних ресурсів, так і розробки власного методологічного та методико-практичного інструментарію формування інтелектуального капіталу.

Тому пріоритетом економічної стратегії аграрних підприємств нашої країни сьогодні має стати накопичення інтелектуального потенціалу, що відбувається, перш за все шляхом безперервного розвитку персоналу та інноваційної діяльності підприємств та організацій. Капіталовкладення у розвиток інтелектуальних ресурсів є одним із основних чинників збільшення продуктивності, подолання кризових явищ та досягнення високих темпів економічного зростання. Аграрні підприємства, що постійно займаються питаннями інвестування у розвиток інновацій, відзначаються високим рівнем прибутковості, фінансової стійкості та швидко здобувають вагомі конкурентні переваги.

Розробка та пошук стратегічних підходів до формування ефективної системи цілісного розвитку інтелектуального капіталу аграрного підприємства зумовлює необхідність здійснення комплексних досліджень особливостей цієї проблеми та визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Дослідженням, присвяченим розвитку інтелектуального чинника виробництва, в усі часи приділялося чимало уваги. Витоки теорії інтелектуального капіталу знаходимо у працях У.Петті, А.Сміта, Д.Мілля, К.Маркса, Ж.Сея, Н.Сеніора, Ф.Ліста, Г.фон.Тюнена, У.Багехота, Е.Енгеля, Л.Вальраса, І.Фішера та інших видатних економістів минулих століть.

Економічні аспекти інтелектуального капіталу розглянуто в працях сучасних економістів Д.Белла, Г.Беккера, П.Друкера, Л.Едвінссона, Д.Клейна, Ф.Ліхтенберга, Х.Мак-Дональда, М.Мелоуна, Л.Прусака, Т.Сакайя, Р.Стейєра, Т.Стюарта, Ф.Фукуяма, Т.Шульця та ін.

Зазначена проблема досліджується у працях вітчизняних авторів Г.Башнянина, В.Базилевича, О.Бутнік-Сиверського, П.Бережного, І.Болдирєва, А.Гальчинського, А.Гапоненко, С.Злупка, М.Крупки, С.Козинського, І.Комарова, В.Олейко, С.Панчишина, М.Паладія, В.Рача, К.Самаряна, В.Семиноженка, А.Чухна, С.Чугуєвця та ін.

Разом з тим слід зауважити, що багато теоретичних питань за даною проблемою ще не вирішені, знаходяться на етапі постановки і вимагають подальшого розв'язання та комплексного дослідження. Особливо потребують подальшої розробки підходи до розвитку інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу, теоретичні та прикладні аспекти визначення ефективності інвестицій в інтелектуальний капітал., обґрунтування практичних заходів, спрямованих на покращення організаційно-економічних засад управління інтелектуальним капіталом аграрних підприємств та ін.

Теоретична та практична значущість вирішення зазначених питань, недостатня їх наукова та прикладна розробка обумовили актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертації, її мету, завдання та напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у межах комплексної науково-дослідницької роботи Міжнародного Університету бізнесу і права «Інтелектуальний капітал в системі економічних відносин агропромислових підприємств» (номер державної реєстрації 0109U002762). Основні положення дисертації тісно пов'язані з науково-дослідницькою роботою кафедри економіки та підприємництва, та використовуються під час викладання нормативних курсів "Основ економічної теорії" та "Історії економічних учень".

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретично-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу в агропромисловому виробництві.

Для реалізації мети дослідження поставлено і вирішено наступні завдання:

- розкрити економічний зміст, мету та форми процесу розвитку інтелектуального капіталу;

- проаналізувати наукові підходи до теорії інтелектуального капіталу, на підставі яких теоретично обґрунтовано основні організаційно-економічні механізми процесу управління інтелектуальним капіталом на аграрних підприємствах;

- обґрунтувати необхідність, з'ясувати сутність та вдосконалити класифікацію інтелектуального капіталу аграрного підприємства;

- проаналізувати існуючі та розробити власні підходи і показники оцінювання ефективності запровадження та використання інтелектуального капіталу на підприємствах аграрного сектору економіки;

- дослідити сучасний стан та розкрити особливості формування інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу України;

- розрахувати та проаналізувати показники ефективності розвитку інтелектуального капіталу та їх вплив на прибутковість аграрних підприємств;

- розробити практичні пропозиції щодо примноження і ефективного використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу України;

- з'ясувати напрями підвищення ефективності інвестицій у розвиток інтелектуального капіталу аграрного підприємства.

Об'єктом дослідження є процес формування й розвитку інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади та відносини в процесі формування та управління інтелектуальним капіталом аграрного підприємства.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження складають фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки підприємства, економіки праці та управління персоналом, роботи зарубіжних і вітчизняних вчених у сфері дослідження інтелектуального капіталу підприємства.

Дисертація базується на використанні низки загальноекономічних та спеціальних методів дослідження, а саме: структурно-логічного аналізу - при побудові логіки та структури дослідження; статистичного аналізу - для визначення динаміки, структури та результативності розвитку інтелектуального капіталу на досліджуваних підприємствах; порівняння - для зіставлення особливостей світового і вітчизняного досвіду вимірювання інтелектуального капіталу; графічного зображення - для наочного представлення статистичних даних і схематичної побудови теоретичних і практичних положень дисертації; експертної оцінки - для визначення системи показників, що описують рівень розвитку інтелектуального капіталу підприємства; факторного аналізу - для виявлення показників, які формують сукупну величину інтелектуального капіталу аграрного підприємства.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали та документи Державного комітету статистики України, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали внутрішньої звітності агропромислових підприємств, нормативно-правові документи різних рівнів управління, публікації у наукових та періодичних виданнях з досліджуваної проблеми, інтернет-ресурси, а також результати досліджень, що особисто одержані автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних підходів та вдосконаленні методики оцінювання ефективності інвестицій у розвиток персоналу підприємства.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у подальшому розробленні теоретико-методичних основ і науково-практичних рекомендацій управління процесом формування та розвитку інтелектуального капіталу аграрного підприємства, застосування яких забезпечує підвищення прибутковості в умовах інтеграції та глобалізації. Основні результати дослідження, що характеризують наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у розробці наступних положень, що виносяться на захист:

вперше:

* запропоновано організаційно-економічну структуру ефективного управління інтелектуальним капіталом агропромислового підприємства, яка базується на формуванні окремих секторальних ланок, орієнтованих на проблеми управління кожним окремим типом інтелектуального капіталу.

одержали подальший розвиток:

визначення економічного поняття «інтелектуальний капітал» як цілісного активного процесу вдосконалення знань, умінь та навичок, а також реалізації потенційних можливостей працівників підприємства, що здійснюється через систему організаційно-економічних заходів, які передбачають навчання персоналу, його адаптацію, атестацію та планування трудової кар'єри;

обґрунтування необхідності інноваційно-інвестиційної політики держави як механізму створення умов для зміцнення і розвитку інтелектуального капіталу, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо розширення обсягів і вдосконалення структури інвестиційного ресурсу, становлення інноваційної інфраструктури.

удосконалено:

у контексті сучасних трансформацій у агропромисловому виробництві проведено класифікацію активів та визначено місце інтелектуального капіталу в складі ресурсів підприємства;

структуру інтелектуального капіталу аграрного підприємства, склад якої формують внутрішнє середовище підприємства: людський капітал, а саме освіта, знання, вміння, навички, здоров'я, мотивація, професіоналізм і досвід працівників; технологічна складова, тобто сукупність об'єктів інтелектуальної власності та інтелектуальних технологій; соціальна складова, що ототожнюється із соціальним капіталом; організаційна складова, яка відображає відносини підприємства із зовнішнім середовищем;

методичні підходи та рекомендації з формування розвитку інтелектуального капіталу як до стратегічного проекту, що базується на чіткій структурованості даного процесу, передбачає виділення низки послідовних етапів, дотримання яких дозволить налагодити управління інтелектуальною діяльністю агропромислового підприємства та суттєво підвищити її ефективність.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки дисертації доведено до рівня прикладних розробок, які дозволяють активізувати процеси розвитку інтелектуального капіталу на вітчизняних агропромислових підприємствах та підвищити ефективність його управління.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різних рівнів, а саме: Всеукраїнська конференція «Проблеми політико-правового забезпечення євро- та євроатлантичної інтеграції України» (Одеса, 2008р.); методологічний семінар Львівського національного університету імені Івана Франка «Фіскальні інструменти регулювання доходів населення в економіці України» (Львів, 2007р.); ІІ Міжнародна науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (м.Запоріжжя, жовтень, 2006); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м.Черкаси, жовтень, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 9,3 друк. арк., з них 3 одноосібні.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури з 192 найменування та 8 додатків. Основний обсяг дисертації становить 177 сторінок, матеріали ілюструють 20 таблиць та 16 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, задачі, предмет, об'єкт і методологію дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи дослідження інтелектуального капіталу» присвячено аналізу поняття та структури інтелектуального капіталу. Розглянуто методи оцінки інтелектуального капіталу та організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом підприємства.

Зміст інтелектуального капіталу розглядається на основі наукового принципу єдності економічної, філософської і юридичної точок зору.

На основі критичного аналізу існуючих точок зору до визначення категорії інтелектуального капіталу подане його авторське тлумачення, як з точки зору фактичної та перспективної можливості підприємства використання своїх нематеріальних активів.

Розглянувши теоретичні аспекти з економічної точки зору, слід зазначити, що інтелектуальний капітал створюється співробітниками організації на базі їх знань та досвіду і поповнює нематеріальні активи організації. З одного боку, інтелектуальний капітал стає товаром на ринку інтелектуальної продукції і може отримуватися у власність іншою організацією, при цьому отримується право на його використання. З іншого боку, інтелектуальний капітал - це також частина інтелектуального інструментарію, яка безпосередньо бере участь в створенні інновації і її реалізації, багато в чому визначаючи вартість продукції та її ціну.

Досліджено власний підхід щодо перетворення ідеї в інтелектуальний капітал, та встановлено, що теоретичне поняття має певні розбіжності із класичними визначеннями наведеними вище. Ідея, в своєму філософському розумінні назавжди може стати інтелектуальним капіталом. Та цілком відомо, що не кожна ідея є інтелектуальний капітал, але кожна ідея при правильному процесі її юридичного оформлення (визнання права власника) може стати інтелектуальною власністю. Але інтелектуальна власність - це не завжди інтелектуальний капітал. Навіть матеріалізовану (або апробовану) ідею не завжди точно вважати інтелектуальним капіталом, бо процес переходу ідеї в матеріальну (або дієву) площину, тобто інтелектуальний продукт, не завжди зумовлює собою формування доданої вартості. Автором, для суттєвого уточнення змісту інтелектуального капіталу, запропоновано розділити на поняття «інтелектуальний капітал» на «енторпічний інтелектуальний капітал» та «абсолютний інтелектуальний капітал». В дисертації запропонована схема процесу перетворення ідеї в «ентропічний» та «абсолютний» інтелектуальний капітал (рис. 1).



Рис. 1. Схема процесу перетворення ідеї в «ентропічний» та «абсолютний» інтелектуальний капітал

Встановлено, що енторпічний інтелектуальний капітал - це матеріалізований (або апробований) інтелектуальний продукт, котрий при своїй ринковій реалізації не досяг точки беззбитковості. Ентропічний інтелектуальний капітал утворюється одночасно із вкладанням першої грошової одиниці в матеріалізацію (або апробацію) ідеї. В свою чергу, абсолютний інтелектуальний капітал - це матеріалізований (або апробований) інтелектуальний продукт, котрий при своїй ринковій реалізації перевищив точку беззбитковості. Інтелектуальний капітал вважається абсолютним тоді, коли прибуток від реалізації (або апробації) продукції із залученням ІК перевищив точку беззбитковості на одну грошову одиницю.

Важливим питанням формування та використання інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі є методика оцінки вартості витрат на розробку селекційних досягнень. Одним із найточніших методів визначення вартості інтелектуального продукту є методика планових витрат. Але розглядаючи цей метод під іншою точкою зору, надається можливість визначити значення ентропічності та абсолютності інтелектуального капіталу.

У другому розділі «Сучасний стан та передумови розвитку інтелектуального капіталу на агропромислових підприємствах України» проведено дослідження особливостей розвитку інтелектуального капіталу аграрних підприємств. Проаналізовано сучасний рівень розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств в аграрній сфері та економіко-правові механізми регулювання розвитку інтелектуального капіталу в нашій державі.

Інтелектуальний капітал в АПК представляє собою унікальну технологію виробництва продукції або виняткове право на винаходи, моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, товарні знаки, знаки обслуговування, найменування місць походження товару, фірмові найменування, комерційні позначення та ін.. Останні п'ять об'єктів промислової інтелектуальної власності не є визначальним по відношенню до продуктів наукової праці, проте вони інформують про продукцію агропромислового виробництва та її якість.

В результаті дослідження встановлено, що сьогодні можна відокремити існуючі, та передбачити майбутні зрушення у сфері АПК, які відбуватимуться там внаслідок впровадження ринкових важелів регулювання. Це:

надання економічної самостійності науковим установам;

розвиток та формування інтелектуального капіталу завдяки науково-дослідної і дослідно-виробничої сфери в умовах конкуренції, і як наслідок - підвищення ступеня розвитку підприємницької діяльності в інноваційній сфері АПК;

використання договірних відносин між структурами, що здійснюють науково-технічні розробки, просування наукових результатів на ринку та їх впровадження у виробництво;

- підвищення зацікавленості підприємств щодо прискорення впровадження наукових досягнень у виробництво; це в свою чергу прискорить оборот коштів, які вкладаються у наукові дослідження та формування інтелектуального капіталу;

- введення ринкових обмежень щодо визначення кола наукових розробок; обиратимуться лише ті, що даватимуть належний економічний ефект, тобто реалізуватимуться з прибутком (матимуть «абсолютність» інтелектуального капіталу);

- прискорення процесу нагромадження капіталу, який залучається у науково-дослідну сферу, його концентрація, і створення на цій основі міцної фінансової бази для проведення наукових досліджень що зумовлює створення інтелектуального продукту а разом з тим, й інтелектуального капіталу;

- використання різних джерел інвестування науково-технічних розробок (державних та недержавних), різноманітних ринкових форм відшкодування витрат на їх здійснення (надання ліцензій на договірних засадах, роялті,рефінансування інноваційних комерційних банків тощо);

- включення механізму економічного стимулювання відповідних установ, організацій, підприємств з метою залучення їх до інноваційної діяльності.

Методичні підходи обґрунтування основних положень переходу агропромислового виробництва до інноваційної моделі розвитку та впровадження інтелектуального капіталу базуються на системному аналізі й комплексному визначенні впливу головних чинників на підвищення конкурентоспроможності науково-дослідних і дослідних підприємницьких організаційно-правових структур.

В умовах ринку попит і пропозиції інноваційної продукції є специфічними категоріями, дві протилежні ринкові сили, які виражають взаємодію виробництва та споживання й зумовлюють підвищення або зниження ціни.

Формування високоорганізованого ринку інтелектуального капіталу має включати в себе ефективну налагоджену ринкову інфраструктуру, яка б відповідала потребам споживача.

Сучасне інноваційне підприємство має формуватись інтенсивним типом розвитку. Процес формування інтенсивного типу розвитку є досить складним і багатогранним, оскільки залежить від багатьох факторів - зовнішніх, притаманних мікро- і макросередовищу функціонування аграрних підприємств, і внутрішніх, які діють і регулюються самим підприємством. У реальному житті спостерігається тісне переплетіння зовнішніх і внутрішніх факторів, а тому сформувати інтенсивний тип розвитку можуть лише ті підприємства АПК, які раціонально і швидко впроваджують у життя сучасні досягнення науково-технічного прогресу, що є результатом змін у макросередовищі і, зокрема, в такій його ланці, як науково-технічне середовище. Тому кардинальне прискорення НТП і впровадження його досягнень у практику розглядаються як один з найважливіших напрямів формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств.

Зауважимо, що напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенсифікації виробництва в сільському господарстві. Поняття інтенсивності й інтенсифікації мають різний економічний зміст. Інтенсивність характеризує якісний і кількісний стан виробництва і визначається за певною методикою. Інтенсифікація - це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та автоматизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впровадження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнення його раціональної концентрації (рис. 2.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Досліджуючи механізм отримання патенту на винахід, слід зазначити, що в цілому намітилася позитивна тенденція до інтелектуалізації українського суспільства, проте до рівня показників економічно розвинених країн поки що далеко. Це пов'язано з безліччю чинників: одними з ключових, на наш погляд, є складна юридична процедура отримання патенту. Зокрема, ця процедура складна для пересічного громадянина, котрий часто й виступає як генератор креативних ідей, особливо це стосується сільського населення, котре практично здійснює діяльність в АПК нашої держави.

Складність отримання патенту для пересічного громадянина, на думку автора, зумовлена трьома факторами:

- складна юридична процедура підготовки документів для подачі до Державного департаменту інтелектуальної власності (ДДІВ);

- висока ціна оплати юридичних послуг щодо отримання патенту (лише оформлення і подання заявки на винахід коштує 1475 грн);

- нерозвинена мережа представництв ДДІВ в районних центрах.

На думку автора, вирішення цієї проблеми, мають взяти на себе державні обласні та районні адміністрації. Держава має зробити крок назустріч потенційним носіям креативних ідей, особливо суб'єктам АПК. Це можна зробити завдяки:

- введенню в організаційно-кадрову структуру райдержадміністрації посаду фахівця з питань інтелектуальної власності серед населення, до обов'язків якого буде входити консалтингова допомога з приводу отримання патенту; з'ясування ідеї (рис. 3);

- цінова політика щодо оплати послуг за отримання патенту має бути диференційованою (по кожному з напрямів господарювання);

- з боку державних наукових установ доцільно проводити агітаційні заходи серед сільського населення (та населення в цілому) по збору інформації щодо оригінальних креативних ідей у фахівця районної державної адміністрації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Організаційно-кадрова схема підпорядкування відділу з питань інтелектуальної власності при районній державній адміністрації

Аналізуючи це питання з точки зору управління потенційними винаходами, можна стверджувати, що з часом людина стає професіоналом, а професіоналізм - породжує імпровізацію, тобто спробу зробити щось інакше, швидше, економлячи ресурси та зусилля. Імпровізація, в свою чергу, породжує експеримент, експеримент - спробу. Вдала спроба, породжує нову методику, невдала спроба примушує повернутися до первісної методики або ж знов до експерименту, та експериментувати до тих пір, поки не буде досягнуто певного задовільного результату. Це характерно насамперед для агропромислового комплексу, на рівні приватного фермерства або домашнього господарювання.

Ці заходи необхідні насамперед для того, щоб розкрити інтелектуальний потенціал нашої держави, зокрема на рівні сільського господарства. Найголовніша загроза при реалізації цих заходів полягає в тому, що людина, котра вивела для себе або якусь методику, або сконструювала прилад для роботи або інше, може навіть не здогадуватись, що відкрила щось цінне. Що завдяки реалізації патенту на це відкриття можливо отримання прибутку, й можливо значно більшого, ніж прибуток, що людина отримує завдяки користуванню саме своїм винаходом. Цю проблему має вирішувати галузь освіти, але це - перспектива, перспектива не одного року. Вирішення питання сьогодні, можливе завдяки пропаганді через ЗМІ.

Третій розділ «Напрями розвитку та вдосконалення інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу» присвячено дослідженню іноземного досвіду використання інтелектуального капіталу на підприємствах та розробці рекомендацій з організації управління інтелектуальним капіталом на аграрних підприємствах України.

Всі країни поділяються на групи залежно від рівня доходів на основі класифікації Світового банку: країни з високим, середнім та низьким рівнем доходу. Україна, як і її колишні партнери по СНД (Росія, Білорусь, Казахстан), відносяться згідно з розрахунками ІРЛП до країн із середнім рівнем людського потенціалу.

Зрозуміло, що ІРЛП не є всеохоплюючим мірилом розвитку людини, зокрема, до нього не входять такі важливі індикатори, як дотримання прав людини, демократичних свобод та соціальної рівності, однак він дає можливість побачити прогрес розвитку людини. Слід відмітити, що наведені в дисертаційній роботі показники й індекси дають характеристику інтелектуального потенціалу, а не інтелектуального капіталу. Це є важливим аспектом оцінювання, оскільки між потенціалом і капіталом є істотні відмінності, на що звертають увагу як вчені-теоретики, так і практики.

Досліджений матеріал свідчить, що внесок кожного дня у розвиток інтелектуального суспільства, формування економіки знань вказує на актуальність потреби у отриманні оцінок поточного стану та аналізу динаміки даних процесів. Результати досліджень свідчать, що основними вимогами до системи індикаторів та індексів, які характеризують ці процеси, є необхідність інтегрального врахування максимальної кількості факторів та умов, від яких залежить формування інформаційного суспільства, крім того, вони мають бути прозорими та доступними для проведення розрахунків і забезпечувати максимальну сумісність і співставність для застосування у різних країнах. Україна ще тільки робить перші кроки у цьому напрямку і від того, як активно та системно вона буде вирішувати поставлені завдання, залежатиме, серед багатьох інших чинників, і успішність визначення стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку, і темпи переходу до суспільства, що базується на знаннях.

Специфіка управління інтелектуальним капіталом аграрних підприємств ґрунтується на домінуючій ролі персоніфікованого та техніко-технологічного типів інтелектуального капіталу в загальній його структурі, хоча, безумовно, інші його типи також мають найважливіше значення у забезпеченні ефективного функціонування даних підприємств.

В дисертаційній роботі проведено аналіз трьох підприємств, представників АПК України, а саме: «Авангард-агро», «ГІА» та «Агоро-буковина». Як приклад, наведено результати аналізу та пропозиції по «Авангард-агро».

Дослідження організації управління інтелектуальними ресурсами на одному з провідних аграрних підприємств «Авангард-агро», довело що коефіцієнти зростання творчої активності персоналу, коефіцієнти зростання реальної результативності творчої активності персоналу, коефіцієнти професійної креативності персоналу знаходяться на недостатньому рівні. Це свідчить на користь того, що регресу у творчій активності персоналу немає. Проте значення коефіцієнтів показують, що динаміка позитивних змін украй слабка (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка коефіцієнтів творчої активності персоналу «Авангард-агро»

В цілому, дослідження ситуації з управління інтелектуальними капіталом в «Авангард-агро» дозволило прийти до наступних показників:

1) На підприємстві проводиться значна, за українськими мірками, робота по підвищенню кваліфікації персоналу, розвитку його професійних знань, стимулювання раціоналізації та винахідництва. Проте, безсистемний підхід до управління персоніфікованим інтелектуальним капіталом, відсутність чітких критеріїв оцінки його використання та відтворювання, і, що дуже важливо, цільових установок його функціонування, не дозволяє вийти на рівень ефективності управління персоніфікованим інтелектуальним капіталом основних конкурентів «Авангард-агро» (європейських, та російських підприємств), що особливо важливо в конкурентній боротьбі на міжнародному ринку. Так, є зростання показників порівняно із попереднім періодом, але загальний їх рівень порівняно з основними конкурентами залишається низьким.

2) Хоча багато техніко-технологічних розробок співробітників підприємства знаходять своє застосування на практиці (наприклад, 70-80 % рацпропозицій), проте питанням їх комерціалізації надається другорядний характер, практично відсутній механізм обґрунтування і виплати інтелектуальної ренти на користь розробника, в результаті загальна мотивація до творчої діяльності знижується. Крім того, триває системна робота з техніко-технологічним інтелектуальним капіталом з його переоцінки, внаслідок чого немає достовірної інформації по його загальної вартості.

3) Практично відсутня системна робота з таких видів інфраструктурного інтелектуального капіталу як корпоративна культура та організаційна структура. Якщо робота із вдосконалення організаційної структури управління ведеться епізодично, то формування корпоративної культури, як сьогодні науково доведено, одного з найважливіших чинників, що впливає на ефективність функціонування підприємства, має хаотичний характер, без чіткої мети, принципів, підходів і критеріїв оцінки.

4) Управління клієнтським капіталом здійснюється більш системно. Його функції розподілені переважно між збутовими та сервісними підрозділами. Проте ефективність даної роботи з позиції управління відносинами з клієнтами на системному, серйозному рівні не оцінюється. Особливо слабко проводиться робота із зміцнення відносин з роздрібними клієнтами. Зворотній зв'язок практично відсутній, боротьба за постійного клієнта носить декларативний характер. Економічна цінність клієнтської бази не оцінювалася.

5) Управління марочним капіталом на підприємстві, як цілеспрямований процес, знаходиться у слабкому стані, що неприпустимо в умовах жорсткої конкуренції з такими сильними брендами як інші. Хоча, слід зазначити, що деякі інструменти управління останнім часом були застосовані достатньо успішно. Проте системна робота із позиціонування торговельної марки «Авангард-Агро», формування і реалізації марочної стратегії, оцінки марочного капіталу практично не ведеться. Така найважливіша для «Авангард-агро» функція як управління торгівельною маркою «Авангард-агро» відсутня в завданнях якого-небудь відділу або посадових обов'язках будь-якого співробітника.

6) Повністю відсутній моніторинг ефективності управління інтелектуальним капіталом, що не дає можливості керівництву підприємства бачити реальну картину, проблеми і можливі шляхи вирішення.

З метою систематизації управління інтелектуальним капіталом з урахуванням специфіки роботи підприємства, в рамках його організаційної структури може бути запропоноване формування проблемно-цільового структурного підрозділу з управління інтелектуальним капіталом підприємства - дирекції з управління інтелектуальним капіталом. Для того, щоб розв'язати проблему, її необхідно спочатку виявити, оцінити масштаб, визначити напрями рішення. Тому проблемно-цільовий принцип формування такого підрозділу видається найбільш адекватним у ситуації, що склалася з управлінням інтелектуальним капіталом в «Авангард-агро».

В межах дирекції з управління інтелектуальним капіталом пропонується сформувати п'ять відділів, орієнтованих на проблеми управління кожним типом інтелектуального капіталу: відділ проблем управління персоніфікованим інтелектуальним капіталом, відділ проблем управління техніко-технологічним інтелектуальним капіталом, відділ проблем управління інфраструктурним інтелектуальним капіталом, відділ проблем управління клієнтським капіталом, відділ проблем управління марочним капіталом.

З урахуванням важливості окремих видів інтелектуального капіталу і специфіки проблем управління ними для «Авангард-агро» доцільно в рамках кожного відділу виділити сектори, що спеціалізуються на окремих ключових проблемах управління інтелектуальним капіталом (рис5).

Рис. 5 Запропонована організаційна структура Дирекції з управління інтелектуальним капіталом «Авангард-агро»

Як основні завдання відділу проблем управління персоніфікованим інтелектуальним капіталом можна виділити наступні, які полягають в ідентифікації та інвентаризації персоніфікованого інтелектуального капіталу і постановки проблеми та розробці методів підвищення творчої активності персоналу. Також до основних завдань слід віднести й розробку професійно-кваліфікаційних моделей, вимог до персоналу за посадами.

У дисертаційній роботі досліджено важливе питання формування та використання інтелектуального капіталу на підприємствах АПК. Запропоновано рекомендації щодо управління ефективності використання інтелектуального капіталу. На прикладі провідних підприємств АПК існує певна недостатність уваги керівництва щодо стимуляції робітників на породження та розвиток креативних ідей щодо розвитку підприємства шляхом формування та утворення інтелектуальних продуктів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у з'ясуванні основних складових та чинників формування інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі Україні для формування ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки. Результати дисертаційного дослідження свідчать про досягнення поставленої мети та дають змогу дати наступні висновки та пропозиції висновки та пропозиції:

1. Дослідження питання теоретико-методологічних підходів до визначення поняття "інтелектуальний капітал", дозволило виявити, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку сучасного інноваційного підприємства неможливе без використання інтелектуальних кадрових ресурсів. Теоретичні аспекти інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності мають певні розрізненості, бо ж інтелектуальний капітал доцільно розглядати як засіб виробництва, а інтелектуальну власність, як фактичний майновий аспект, котрий не зумовлює собою отримання прибутку без його ринкової реалізації.

2. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі зв'язки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Тільки за таких умов, підприємство має можливість правильно та раціонально сформувати організаційно організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом.

Проведене дослідження дозволило встановити, що серед різноманіття методик оцінки інтелектуального капіталу, для підприємств агропромислового комплексу найбільш точною є методика планових витрат, а саме значення договірної ціни предмета. Це методика дозволяє застосовується підхід, оснований на складній системі компромісів між сторонами, що домовляються, з наступним укладенням ліцензійних договорів, які надають офіційного статусу досягнутим домовленостям.

3. Доведена доцільність й теоретично обґрунтоване авторське визначення категорії «інтелектуальний капітал», під яким інтелектуальний капітал розглядається з точки зору як фактична та перспективна можливість використання підприємством своїх нематеріальних активів. Також сформовано та визначено, що інтелектуальний капітал в своєму практичному вживанні перебуває в двох статусах - «ентерпічний» та «абсолютний». Метою підприємства, котре залучає капітал у інноваційну ідею, є прискорення процесу переходу капіталу із «ентерпічного» до «абсолютного», так як лише за умовами абсолютності інтелектуального капіталу залучений капітал у розвиток та матеріалізацію інноваційної ідеї повністю повертається, тобто досягає точки беззбитковості. До речі, визначення «ентерпічності» та «абсолютності», можливо використати й до кругообігу основного капіталу.

4. Доведено певну розрізненість інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі від інтелектуального капіталу в інших галузях виробництва. Інтелектуальний капітал в АПК поєднує в собі менеджмент, виробництво продукції, науково-дослідницьку роботу, екологію та охорону навколишнього середовища, вміння розкриття творчого кадрового потенціалу серед усіх верств населення, механізації, автоматизації; ресурсо- та енергозберігаючі технології; біотехнології; спеціалізація та раціональна концентрація; прогресивні форми організації та оплати праці. Та й найголовніше те, жоден з вищенаведених визначень не можна виключити, бо це приведе до некоректного використання організаційно-економічного механізму використання інтелектуального капіталу на підприємстві АПК.

5. Виявлено проблему та запропоновано методику її подолання по виявленню та формуванню нових інноваційних ідей, зокрема в сільськогосподарській галузі, серед пересічних громадян. Це проблема існує через складність юридичного процесу отримання патенту на винахід, достатньо дорогою ціною витрат на отримання патенту та нерозвинену мережу установ (державних або приватних), котрі надають послуги по підготовці документації та порядку юридичного оформлення прав на винаходи. Це проблема вирішується шляхом утворення на базі державних установ (районних державних адміністрацій) відповідальної особи, яка б відповідала за моніторинг та накопичення даних щодо накопичення та формування креативних ідей серед пересічних громадян.

6. Доведена найоптимальніша методика оцінки інтелектуального капіталу, для підприємств агропромислового комплексу найбільш точною є методика планових витрат, а саме значення договірної ціни предмета. Це методика дозволяє застосовується підхід, оснований на складній системі компромісів між сторонами, що домовляються, з наступним укладенням ліцензійних договорів, які надають офіційного статусу досягнутим домовленостям. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі зв'язки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Тільки за таких умов, підприємство має можливість правильно та раціонально сформувати організаційно організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом.

7. Розроблено концепцію управління інтелектуальним капіталом на підприємстві. Через те, що загальна проблема майже всіх підприємств агропромислового комплексу України (та інших галузей також) полягає в тому, що вони складаючи стратегію розвитку на певний проміжок часу (від 1 до 5 років) незначну увагу приділяють розвитку та постійному обновленню інтелектуального капіталу. Це личить певні незадовільні наслідки на перспективу, а саме те, що підприємство постійно буде знаходитись у стані адоптації тих або інших змін як на мікро так й із на макросередовища. Але ж з іншого боку, не можна остаточно стверджувати, що стратегія в якій буде передбачене значне місце розвитку інтелектуального капіталу повністю збереже підприємство від певних соціальних та фінансових перешкод, але впевнено можна сказати, що чим вище на підприємстві рівень інтелекту, тим більш швидко та раціонально буде знайдено шлях для подолання цієї перешкоди.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Білов Г.О. Зміст інтелектуальної власності та її спрямованість на соціальний розвиток в аграрній сфері / Білов Г.О. // Бізнес-навігатор.- 2009. - № 16. С.16-24.

2. Білов Г.О. Теоретичний аспект та класифікації інтелектуального капіталу підприємства / Білов Г.О. // Наукові праці. - 2008. - 86. С.97-101.

3. Білов Г.О. Соціально-економічна сутність управління інтелектуальним капіталом за умовами залучення інвестицій спрямованих на матеріалізацію інтелектуального продукту / Білов Г.О. // Бізнес-навігатор.- 2007. - № 11. С.114-119.

4. Білов Г.О. Вдосконалення системи управління інтелектуальною власністю на підприємствах методом делегування вповноважень / Білов Г.О., Білоусова С.В.// Бізнес-навігатор.- 2007. - № 3. С.135-139. (Автору належить аналіз системи виробничих відносин на підприємстві, що дало підставу вважати за підґрунтя управління інтелектуальною власністю на підприємстві - управління інформаційними потоками).

5. Білов Г.О. Проблема виникнення нових шляхів імпорту контрафактної продукції інтелектуальної власності на територію України / Білов Г.О., Білоусова С.В.// Бізнес-навігатор.- 2008. - № 3. С.140-143. (Автору належить дослідження щодо визначення проблемних напрямів та засад, котрі є причиною імпорту контрафактної продукції на територію України з інших держав. Визначено напрями боротьби із незаконним обігом продуктів інтелектуальної власності із боку держави.).

АНОТАЦІЯ

інтелектуальний капітал аграрний продукція

Білов Г.О. Інтелектуальний капітал в системі економічних відносин агропромислових підприємств України.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2009.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовані теоретичні і практичні напрями формування і використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу України. Досліджено і визначено місце інтелектуального капіталу у виробництві аграрної продукції. Глибоко вивчено поняття і структуру інтелектуального капіталу, методика його оцінки і організаційно-економічний механізм функціонування інтелектуального капіталу як способу виробництва продукції. Інтелектуальний капітал розглядається в дисертаційному дослідженні з точки зору як фактична і перспективна можливість використання своїх нематеріальних активів підприємства у виробництві продукції шляхом матеріалізації інноваційних ідей.

У роботі розглянуті певні відмінності формування і використання інтелектуального капіталу аграрних підприємств завдяки використанню інтелектуального капітал в інших виробничих сферах.

Виявлено причини незадовільного результату що відносно моніторингу і розвитку інтелектуального капіталу з боку державних органів.

У роботі проведено аналіз використання інтелектуального капіталу на трьох підприємствах агропромислового комплексу України. Виходячи з виявлених проблем на цих підприємствах, кожному з них запропонована методика спрямована на усунення недоліків стосовно формуванню і використанню інтелектуального капіталу. Також автором розглянуто зарубіжний досвід формування і використання інтелектуального капіталу.

В цілому, інтелектуальний капітал в дисертаційній роботі розглядається як засіб виробництва майбутнього. Сучасне інноваційне підприємство агропромислового комплексу, і будь-якого іншого напряму виробництва, неможливе без правильного і раціонального використання інтелектуального капіталу як головного двигуна науково-технічного прогресу.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, агропромисловий комплекс, механізм формування, управління, інноваційне підприємство, інтелектуальна власність, використання, управління.

АННОТАЦИЯ

Белов Г.А. Интеллектуальный капитал в системе экономических взаимоотношений агропромышленных предприятий Украины.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2009.

В диссертационном исследовании обоснованы теоретические и практические направления формирования и использования интеллектуального капитала на предприятиях агропромышленного комплекса Украины. Исследовано и определено место интеллектуального капитала в производстве аграрной продукции. Углубленно изучено понятие и структуру интеллектуального капитала, методика его оценки и организационно-экономический механизм функционирования интеллектуального капитала как способа производства продукции. Интеллектуальный капитал рассматривается в диссертационном исследовании с точки зрения как фактическая и перспективная возможность использования своих нематериальных активов предприятия в производстве продукции путем материализации инновационных идей.

В работе рассмотрены определенные отличия формирования и использования интеллектуального капитала аграрных предприятий от использования интеллектуального капитал в других производственных сферах. Также в работе проведен анализ современного уровня использования интеллектуального капитала в аграрных предприятиях, рассмотрены актуальные проблемы и перспективы развития. Показано экономико-правовые механизмы и пути получения прав на интеллектуальную собственность согласно законодательству Украины. Определены причины неудовлетворительного результата что касательно мониторинга и развития интеллектуального капитала со стороны государственных органов. Основная проблема заключается в недостаточном уровне внимания органов местного самоуправления на индивидуальные научные разработки среди рядовых граждан. В особенности эта проблема касается сельского населения нашей страны. Потому как очень часто перспективные инновационные идеи рождаются именно среди них. В диссертационном исследовании предложены пути по разрешению сложившейся проблемы, а именно: на базе местных органов самоуправления создать ответственное лицо по вопросам получения патента и мониторинга интеллектуальной собственности. В полномочия вышеуказанного специалиста включить обязанности по информированию населения своего района касательно получения патента и охраны интеллектуальной собственности.

В работе проведен анализ использования интеллектуального капитала на трех предприятиях агропромышленного комплекса Украины. Исходя из выявленных проблем на этих предприятиях, каждому из них предложена методика направленная на устранение недоработок касательно формированию и использованию интеллектуального капитала. Также автором рассмотрено зарубежный опыт формирования и использования интеллектуального капитала.

В целом, интеллектуальный капитал в диссертационной работе рассматривается как средство производства будущего. Современное инновационное предприятие агропромышленного комплекса, и любого другого направления производства, невозможно без правильного и рационального использования интеллектуального капитала как главного двигателя научно-технического прогресса.

Ключевые слова: интеллектуальный капитал, агропромышленный комплекс, механизм формирования, управление, инновационное предприятие, интеллектуальная собственность, использование, управление.

SUMMARY

Belov G. A. The intellectual capital in the system of the economic relations of the agroindustrial enterprises of Ukraine. Manuscript.

Thesis for the candidate of science degree in Economics specialty 08.00.04 - economics and managing of enterprises (by the kinds of economic activity). The International University of business and law.

In a dissertation research are grounded the theoretical and practical directions of forming and use of intellectual capital at the enterprises of the agroindustrial complex of Ukraine. Is determined the place of intellectual capital in a sphere of agrarian production. Is deeply studied the concept and the structure of intellectual capital, the methods of its estimation and its organizational-economic mechanism of as the way of production. The intellectual capital is looked through in a dissertation study as a perspective possibility of using its nonmaterial assets of the enterprise in the production by the materialization of innovative ideas.

In the work are looked through the particular differences between the using of intellectual capital in the agrarian enterprises and in other industrial spheres.

Are determined the reasons of unsatisfactory results as for the monitoring and development of intellectual capital by the state organs.

In the work is made the analysis of the use of intellectual capital at the three enterprises of the agroindustrial complex of Ukraine. On the basis of the revealed problems in these enterprises, were proposed (to each of them) the procedure directed toward the elimination of omissions as for the formation and use of intellectual capital.

The author was looking through the foreign experience of forming and use of intellectual capital.

The modern innovative enterprise of agroindustrial complex and any other production is not possible without rational use of intellectual capital as the main engine of the scientific-technical progress.

Key-words: the intellectual capital, agroindustrial complex, the mechanism of forming, innovative enterprise, intellectual property, use, managing.

Білов Гордій Олександрович

Інтелектуальний капітал

в системі економічних відносин

агропромислових підприємств України

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

...