Мобільність в системі людського капіталу: методика оцінювання та напрями активізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Мобільність в системі людського капіталу: методика оцінювання та напрями активізації

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка та політика

білик Ольга Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Грішнова Олена Антонівна,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

професор кафедри управління персоналом та економіки праці

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Шаульська Лариса Володимирівна

Донецький національний університет,

професор кафедри управління персоналом та економіки праці

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Ткаченко Лідія Григорівна

Інститут демографії та соціальних досліджень

Національної академії наук України,

провідний науковий співробітник відділу досліджень людського розвитку

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В Україні, як і в багатьох інших країнах, важливого значення набувають питання покращення характеристик наявного людського капіталу та ефективнішого його використання. За сучасних умов саме якість національного людського капіталу та повнота його використання визначають рівень економічного і соціального розвитку країни та її перспективи на майбутнє. Необхідність заохочення населення до покращення своїх продуктивних здібностей визначає гостру потребу у розвитку теорії людського капіталу в напрямку дослідження питань формування, розвитку і використання людського капіталу. Отже, для розвитку теорії людського капіталу важливим є вивчення проблем і передумов формування індивідуальної мобільності як складового елемента і необхідної умови розвитку людського капіталу, розроблення методів оцінювання рівня реалізованої мобільності населення та визначення основних напрямів її активізації відповідно до стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни.

Теоретико-методологічним підґрунтям роботи стали, передусім, праці Т.Шульца, Г.Беккера, Ф.Махлупа, Дж.Кендрика, Д.Бегга, Л.Туроу та інших. Теоретичні доробки досліджень людського капіталу мають російські вчені, серед яких варто виділити роботи Р.І.Капелюшнікова, С.А.Дятлова, А.І.Добриніна, А.В.Корицького. Серед українських вчених слід відмітити роботи В.П.Антонюк, О.М.Бородіної, О.А.Грішнової, І.Ф.Гнибіденка, Т.А.Заяць, А.М.Колота, І.С.Кравченко, Е.М.Лібанової, Л.С.Лісогор, О.Ф.Новікової, У.Я.Садової, В.А.Савченка, М.В.Семикіної, Л.Г.Ткаченко, Л.В.Шаульської та інших.

Мобільність досліджується представниками ряду суспільних наук, перш за все економістами та соціологами, що зумовлено її великою соціально-економічною значущістю. У дослідженнях мобільності можна виділити роботи І.Л.Петрової, Н.В.Коваліско, С.Ю.Рощіна. Різні аспекти української трудової міграції (територіальної мобільності) висвітлені у працях таких вітчизняних вчених, як О.А.Малиновська, І.М.Прибиткова, О.В.Позняк, С.І.Пирожков, Т.П.Петрова, М.Д.Романюк, О.У.Хомра та інших.

В сучасній економічній літературі створено вагоме науково-теоретичне та методичне підґрунтя дослідження формування, розвитку та використання людського капіталу. Однак залишаються недостатньо дослідженими питання визначення мобільності як активу людського капіталу та її впливу на розвиток людського капіталу. Відсутність досліджень у царині оцінювання мобільності та пошук дієвих механізмів і заходів її активізації як напряму розвитку, ефективнішого використання й збереження національного людського капіталу зумовили вибір теми дисертації, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою «Розвиток відносин у сфері праці та соціально-трудової інфраструктури» (номер державної реєстрації 0106U001807), передбаченою планом кафедри управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». В межах цієї теми особисто автором обґрунтовано пропозиції щодо покращення формування, використання та збереження національного людського капіталу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретико-методичних засад дослідження мобільності як активу людського капіталу та наукове обґрунтування пріоритетних напрямів її активізації.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі науково-практичні завдання:

· визначено місце і роль активу мобільність у системі активів людського капіталу;

· розкрито зміст, специфіку формування й використання мобільності як якісної характеристики людського капіталу особистості;

· виявлено чинники активізації мобільності населення та її вплив на збереження, розвиток і використання людського капіталу;

· розроблено методичні основи оцінювання реалізованої освітньої, професійно-кваліфікаційної, інтелектуальної та територіальної мобільності населення;

· здійснено оцінку рівня реалізованої мобільності населення України з метою визначення основних напрямів активізації мобільності населення;

· досліджено вплив територіальної мобільності на найважливіші для національної економіки демосоціальні характеристики людського капіталу;

· окреслено пріоритети державної соціальної політики щодо збереження й покращення національного людського капіталу;

· розроблено практичні рекомендації щодо активізації мобільності населення для покращення формування, розвитку, використання та збереження національного людського капіталу.

Об'єктом дослідження є процеси формування, розвитку та використання людського капіталу.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади оцінювання й активізації мобільності населення як активу людського капіталу.

Методи дослідження. Загальною теоретичною і методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення сучасної економічної теорії, закономірності суспільного розвитку, наукові досягнення вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері дослідження формування, розвитку і використання людського капіталу та у сфері дослідження мобільності, зокрема трудової міграції населення. Для досягнення мети роботи використано низку загальнонаукових і специфічних методів дослідження, взаємопов'язаних та послідовно застосованих у загальній логіці аналізу: класифікаційно-аналітичний метод використано для дослідження основних активів людського капіталу; метод системно-структурного аналізу - для виявлення взаємозв'язків між потребами та формуванням міграційних настанов носіїв людського капіталу на індивідуальному рівні; методи статистичного аналізу - для оцінки стану та динаміки змін характеристик людського капіталу України; економіко-математичні методи - для визначення рівня реалізованої мобільності населення та величини прямих економічних втрат проінвестованих в освіту мігрантів коштів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативні акти України, наукові праці провідних вчених-економістів, матеріали Державного комітету статистики України, статистичні матеріали ООН, довідково-інформаційні видання, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у розробці теоретико-методичних засад дослідження мобільності як активу людського капіталу та обґрунтуванні методичних і практичних рекомендацій щодо оцінювання та активізації мобільності населення з метою розвитку і збереження національного людського капіталу. Наукові результати, що визначають новизну цієї роботи, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено методичні засади розрахунку інтегрального індексу реалізованої мобільності населення, який ґрунтується на визначенні рівня реалізації ключових напрямів людської мобільності, а саме: освітньої, професійно-кваліфікаційної, інтелектуальної, територіальної. На основі цього здійснено інтегральну оцінку мобільності як активу людського капіталу, що дало можливість визначити пріоритетні напрями та завдання державної соціальної політики щодо активізації мобільності з метою покращення формування, використання та збереження національного людського капіталу;

удосконалено:

- теоретичні положення щодо трактування сутності мобільності у контексті теорії людського капіталу, під якою розуміється спроможність людини до якісного вдосконалення та якісних змін у житті, що розкриває ключову роль індивідуальної мобільності у формуванні, розвитку й ефективності використання всіх інших активів людського капіталу;

- класифікацію видів мобільності, що на відміну від існуючих включає не лише професійну й територіальну мобільності, а й такі якісні характеристики людини, як освітня, інформаційна, інтелектуальна, кваліфікаційна, професійна, трудова, комунікативна, адаптаційна, пристосовницька, ситуаційна та соціальна мобільності. На основі цього розкрито вплив мобільності не лише на ефективність використання, а й на ефективність формування й розвитку індивідуального людського капіталу;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування чинників, що впливають на активізацію індивідуальної мобільності, зокрема, визначено та охарактеризовано зовнішні чинники (які включають економічну ситуацію в країні, якість життя, умови праці, стан ринку праці, розвиток науки, техніки і технологій, глобалізаційні процеси) і внутрішні чинники (які включають індивідуальну спроможність до мобільності, прагнення якісних змін у житті, незадоволені потреби), що дає змогу визначити напрями регулювання мобільності населення;

- сутнісна характеристика поняття «трудова міграція» в контексті теорії людського капіталу, що характеризується не лише реалізацією територіальної мобільності працівника, а й спроможністю і готовністю людини до подолання просторової віддаленості працівника і робочого місця, до зміни місця роботи та проживання, до зміни свого звичного соціального оточення;

- методичні засади оцінювання ефективності витрат на територіальну мобільність (трудову міграцію) як короткострокових інвестицій в людський капітал, що значно розширюють можливості об'єктивного врахування прямих і непрямих матеріальних та моральних витрат і зисків;

- обґрунтування пріоритетів державної соціальної політики щодо основних напрямів активізації мобільності населення, які полягають у забезпеченні сприятливих соціально-економічних і правових умов формування та реалізації людського капіталу, стимулюванні населення до навчання та професійного розвитку, розширенні можливостей реалізації прагнень населення до якісного вдосконалення, врахуванні національних і регіональних пріоритетів формування, збереження й розвитку людського капіталу в Україні;

- прикладні засади управління розвитком людського капіталу за рахунок активізації мобільності населення (розроблено структуру і зміст моделі програми активізації мобільності населення, визначено її об'єкт, предмет, мету, пріоритети, стратегічні цілі, основні напрями і завдання та розроблено практичні рекомендації її організаційно-економічного і ресурсного забезпечення).

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні, методичні та науково-прикладні результати дослідження використані у діяльності Федерації професійних спілок України при підготовці пропозицій до законопроекту «Про соціальний діалог в Україні» (довідка №52/01-24/1595 від 18.09.2008р.); Департаментом по роботі з регіонами Українського союзу промисловців і підприємців при розробці цільових програм розвитку регіонів України (довідка №06-4-863 від 17.09.2008р.); у роботі НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України та НАН України (довідка №01/4-08 від 09.01.2009р.), а також у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні курсів «Людський розвиток», «Економіка праці і соціально-трудові відносини», «Управління трудовим потенціалом» (довідка від 5.01.2009р.). мобільність населення людський капітал

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові й прикладні результати, які викладені у дисертації і виносяться на захист, одержані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які належать авторові.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації доповідались і дістали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях: «Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики» (м.Київ, 2006р.); «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації» (м.Харків, 2006р.); «Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть» (м.Київ, 2007р.); «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м.Полтава, 2007р.); «Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку» (м.Київ, 2008р.); «Людський розвиток в України: регіональні аспекти, сучасні проблеми, пріоритетні напрями» (м.Івано-Франківськ, 2008р.).

Публікації. Автором опубліковано безпосередньо за темою дисертації 10 статей, у тому числі 8 - у фахових наукових виданнях, 2 - у збірниках матеріалів наукових конференцій загальним обсягом 4,30 друк. арк., з них особисто автору належить 4,05 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 188 сторінок друкованого тексту. Робота містить 19 таблиць на 11 сторінках, 15 рисунків на 11 сторінках, 3 додатки на 9 сторінках. Список використаних джерел включає 167 найменувань на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об'єкт, предмет і завдання дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретико-методичні основи дослідження мобільності як активу людського капіталу» досліджено структуру людського капіталу; з'ясовано сутність активу мобільність та його значення в системі людського капіталу; визначено вплив активізації мобільності на збереження, розвиток і використання людського капіталу; розроблено методики оцінювання реалізованої мобільності населення та визначення величини прямих економічних втрат від еміграції населення за рівнем освіти мігрантів.

Становлення теорії людського капіталу супроводжувалося розмаїттям авторських підходів до визначення поняття «людський капітал» та його структури. Проаналізувавши різні авторські підходи, сформульовано власну позицію з приводу структури людського капіталу. З'ясовано, що активи людського капіталу являють собою єдиний масив якісно визначених, взаємопов'язаних і взаємообумовлених елементів, до яких належать: здоров'я (фізичне і психічне); загальні та професійні знання; професійні вміння та навички; професійний та життєвий досвід; здібності (природні та розвинуті); інформованість; цінні характеристики людини (зокрема, мобільність).

Більшість вітчизняних і західних економістів основну увагу приділяють дослідженню активів людського капіталу, які характеризують нагромадження продуктивних здібностей людини (знання, вміння, здоров'я), а активи, які зумовлюють ефективність розвитку та реалізації індивідуального людського капіталу, ще мало досліджені. До таких недосліджених актив людського капіталу належить актив мобільність, який і обрано об'єктом дисертаційного дослідження. Автором мобільність визначається як найбільш загальна характеристика готовності індивіда до якісних змін у житті. Саме вміння застосовувати наявні знання, здібності і досвід для збільшення своїх доходів перетворює людські знання в капітал та зумовлює ступінь ефективності реалізації індивідуального людського капіталу і впливає на збільшення доходів працівника. З позиції теорії людського капіталу це вміння і характеризує такий актив людського капіталу, як мобільність.

Мобільність як актив людського капіталу на особистісному рівні характеризується здатністю індивіда якісно вдосконалюватись і швидко адаптуватись до нових умов життєдіяльності, спроможністю до цілеспрямованої зміни свого соціального статусу, професійної належності, сфери зайнятості, виду трудової діяльності, робочого місця, території проживання на інші.

З позиції теорії людського капіталу мобільність працівників виявляється у таких основних формах: по-перше, як індивідуальна здатність людини до цілеспрямованих якісних змін у своєму житті, по-друге, як рух (міжпрофесійний, міжкваліфікаційний, з одного підприємства до іншого, міжгалузевий, у межах території країни проживання та за її межі).

Виходячи з цього, виділено та охарактеризовано наступні види мобільності, що у загальному розумінні є цінними характеристиками людини, які зумовлюють розвиток і ефективність реалізації індивідуального людського капіталу:

- освітня (спроможність до засвоєння нових, відновлення і вдосконалення наявних знань);

- інформаційна (здатність усвідомлено простежувати інформаційні потоки);

- інтелектуальна (спроможність аналізувати, оцінювати та продуктивно використовувати зростаючі потоки інформації, застосовувати свої знання та досвід для розв'язання виробничих і соціальних завдань, продукувати нові ідеї);

- професійна (здатність до освоєння нових професій та засвоєння внутрішньофірмової специфіки діяльності);

- кваліфікаційна (спроможність до якісного професійного удосконалення);

- трудова (спроможність змінювати одне робоче місце на інше);

- комунікативна (здатність налагоджувати контакт з різними людьми у різноманітних життєвих ситуаціях);

- адаптаційна (спроможність до швидкого й органічного прийняття нових умов життєдіяльності);

- пристосовницька (спроможність плідно працювати та жити в умовах, що не сприймаються самою людиною як цілком комфортні);

- ситуаційна (здатність адекватно, об'єктивно реагувати на зміни оточуючого середовища, швидко приймати рішення, що відповідають вимогам нової дійсності);

- соціальна (здатність до прийняття іншого соціального статусу: сімейного стану, ролі в колективі чи суспільстві та ін.);

- територіальна (географічна) мобільність (спроможність до зміни умов свого звичного оточення, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість).

З'ясовано, що мобільність є важливим активом у системі людського капіталу, оскільки впливає і на формування, і на нагромадження, і на використання інших активів людського капіталу. Загалом, в сучасних динамічних умовах, саме рівень мобільності є запорукою успіху людини. У межах проведеного дослідження виділено та охарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на активізацію мобільності особистості

Витрати, пов'язані з мобільністю, зокрема, трудовою міграцією носіїв людського капіталу, розглядаються як важливий напрям інвестицій в людський капітал. Таким чином, процес трудової міграції відображає мобільність працівників з якісно нової точки зору - як виду інвестицій у людський капітал, а витрати на трудову міграцію розглядаються як короткострокові інвестиції, які забезпечать віддачу протягом тривалого часу. Відповідно до теорії людського капіталу сформульовано авторський підхід до визначення поняття «трудова міграція» - це переміщення економічно активного населення в міграційному просторі (регіональному, національному, міжнародному) з метою пошуку ефективнішого застосування свого людського капіталу у трудовій діяльності. Трудова міграція є реалізацією територіальної мобільності працівника, проявом спроможності та готовності людини, по-перше, до подолання просторової роз'єднаності працівника і робочого місця; по-друге, до зміни місця роботи та проживання; по-третє, до зміни свого звичного соціального оточення.

Автором розроблено загальну модель оцінювання ефективності витрат на територіальну мобільність (трудову міграцію) як інвестицій в людський капітал на індивідуальному рівні, яка ґрунтується на оцінюванні затрат, пов'язаних з територіальним переміщенням, та очікуваних зисків (вигід) від переїзду. Систематизовано та охарактеризовано можливі прямі і непрямі матеріальні та моральні витрати та зиски людини від здійснення трудової міграції.

Доведено, що мобільність виступає необхідною передумовою формування готовності індивіда до трудової міграції, і запропоновано алгоритм впливу задоволення потреб людини, її мобільності на формування трудової міграції в контексті теорії людського капіталу. Виділено фактори, які впливають на активізацію і зниження територіальної мобільності, окреслено коло потреб, які прагне задовольнити мігрант.

Для характеристики реалізованої мобільності населення України в контексті теорії людського капіталу, розроблено та обґрунтовано доцільність застосування низки показників: освітньої, професійно-кваліфікаційної, інтелектуальної та територіальної мобільності. Виділення вищезгаданих показників обумовлено кількома причинами: по-перше, вони мають характер здійснених намірів, тому відображають реалізовану мобільність населення України; по-друге, вищенаведені показники можна оцінити за допомогою статистичних даних, що робить їх достовірними та обґрунтованими; по-третє, виділені показники характеризують мобільність як багатогранне якісне поняття, притаманне динамічному ринковому середовищу.

У зв'язку з необхідністю визначення рівня реалізації мобільності населення, який дозволить адекватно оцінити стан мобільності населення, запропоновано методику розрахунку інтегрального індексу реалізованої мобільності (ІРМ), яка ґрунтується на наборі показників, кожен з яких покликаний кількісно виразити відповідність поточної ситуації визначеним цільовим орієнтирам, що виражаються оптимальними значеннями показників мобільності населення за ключовими напрямами людської мобільності (реалізована освітня, професійна, кваліфікаційна, інтелектуальна, територіальна мобільність населення). Схему розрахунку інтегрального ІРМ наведено.

У розділі 2 «Оцінка реалізованої мобільності населення та її впливу на людський капітал України» здійснено аналіз реалізованої освітньої, професійно-кваліфікаційної, інтелектуальної і територіальної мобільності населення; апробовано запропоновану методику визначення рівня реалізованої мобільності населення і досліджено динаміку інтегрального та часткових індексів реалізованої мобільності населення; обґрунтовано пріоритетні напрями активізації мобільності населення; розраховано прямі економічні втрати від еміграції населення за рівнем освіти мігрантів; проаналізовано вплив мобільності на збереження національного людського капіталу; визначено фактори формування міграційної установки носіїв людського капіталу та фактори, що визначають міграційну привабливість країн (територій) для трудових мігрантів.

У період, що досліджувався (1997-2007 рр.), в Україні спостерігається: активізація освітньої та професійно-кваліфікаційної мобільності населення, що виявляється в підвищенні освітнього й кваліфікаційного рівня населення; активізація територіальної мобільності, що виявляється в зростанні масштабів трудової внутрішньої та зовнішньої міграції. Поряд з цим, у ході дослідження виявлено нестійкі тенденції інтелектуальної мобільності населення України, що вплинуло на зменшення обсягів винахідницької і науково-дослідної діяльності в країні. З'ясовано, що зважаючи на пожвавлення мобільності, зокрема, освітньої та професійно-кваліфікаційної, в Україні зафіксовано позитивні зрушення у якісній структурі людського капіталу.

Проведені розрахунки дозволяють констатувати покращення загального рівня мобільності населення України, про що свідчить зростання величини інтегрального індексу реалізованої мобільності (ІРМ) - з 0,413 у 1997 р. до 0,543 у 2007 р.

Відповідно до запропонованої методики визначено рівень реалізації освітньої, професійно-кваліфікаційної, інтелектуальної і територіальної мобільності населення України. За результатами розрахунків рівень реалізованої освітньої мобільності населення України позиціонується як високий, рівень професійно-кваліфікаційної мобільності - як нижчий від середнього, рівень реалізованої інтелектуальної мобільності - як середній, рівень реалізованої територіальної мобільності - як середній. На основі цього можна визначити пріоритетні напрями впливу на активізацію мобільності населення.

Провівши порівняння регіональних показників індексу людського розвитку та міграційної ситуації в регіонах України, з'ясовано, що основні потоки мігрантів спрямовані в регіони, які характеризуються порівняно високими рівнями умов проживання населення та розвитку ринку праці (Харківська обл., Одеська обл., Дніпропетровська обл., м. Київ і м. Севастополь). Це свідчить про перевагу прагнення покращити своє матеріальне становище та умови життєдіяльності (у разі переїзду на постійне місце проживання) поміж інших факторів, на які зважає людина при міграції. У найбільших регіонах-донорах робочої сили, таких як Кіровоградська обл., Луганська обл., Херсонська обл., Житомирська обл., Хмельницька обл., Вінницька обл., Сумська обл., Чернігівська обл. та інші, спостерігається низьке значення сукупності багатьох показників, які характеризують соціально-економічний розвиток регіону, що і стимулює міграційний відтік населення з цих регіонів.

Дослідження динаміки міграційних процесів у світі свідчить, що основними країнами-донорами робочої сили є країни з невисоким рівнем доходу і високим рівнем освіченості населення. Виходячи з цього, зроблено висновок, що Україна перебуває у групі найвищого ризику втрати людського капіталу, оскільки рівень освіти населення в Україні відповідає рівню розвинутих країн, а рівень життя, зокрема, обсяг ВВП в розрахунку на одну особу, істотно нижчий порівняно із середнім у світі показником.

У розділі 3 «Основні напрями активізації мобільності з метою збереження і розвитку національного людського капіталу» визначено та обґрунтовано пріоритети державної соціальної політики щодо збереження і розвитку національного людського капіталу; запропоновано основні напрями активізації мобільності населення, які можуть бути використані при формуванні стратегії розвитку трудового потенціалу; запропоновано організаційно-економічне та ресурсне забезпечення активізації мобільності населення в Україні.

Теоретичні дослідження та практика сьогодення доводять, що сучасна соціальна політика повинна орієнтуватись не стільки на підтримку економічно слабких верств населення, скільки на створення передумов для підвищення мотиваційного потенціалу мобільності і трудової продуктивної активності національних людських ресурсів. Реалізація державної соціальної політики щодо збереження і розвитку національного людського капіталу має бути націлена на використання не лише соціального підходу, який передбачає державне гарантування кожному членові суспільства доходів не нижчих від прожиткового мінімуму, а насамперед використання ринкового підходу, який передбачає створення умов для кожного члена суспільства розвивати свої продуктивні здібності й ефективно їх реалізовувати.

За результатами дослідження визначено пріоритетні напрями державної соціальної політики щодо розвитку національного людського капіталу, які полягають у наступному: створення умов активізації освітнього, професійно-кваліфікаційного, інтелектуального розвитку населення; забезпечення реалізації прагнення населення до покращення якості своїх продуктивних здібностей; підвищення освітнього рівня; стимулювання інноваційної діяльності. Основними пріоритетами сучасної державної соціальної політики щодо збереження національного людського капіталу мають стати: вплив на демографічну ситуацію в напрямку зростання народжуваності та зниження смертності населення, підвищення тривалості життя; заохочення населення до здорового способу життя; досягнення відчутного поліпшення матеріального добробуту та умов життя людей; запобігання негативним соціальним явищам, недопущення зниження добробуту населення; забезпечення умов для повноцінної реалізації населення у трудовій діяльності; запобігання втрати національного людського капіталу через відтік робочої сили, особливо висококваліфікованих кадрів і науковців, за кордон; сприяння поверненню мігрантів.

Необхідність врахування основних напрямів активізації мобільності у загальній стратегії розвитку трудового потенціалу України зумовлена тим, що стратегічними цілями має бути не тільки досягнення певних якісних параметрів національного трудового потенціалу, а передусім, створення умов формування прагнення до якісного вдосконалення на індивідуальному рівні. Саме розроблення та реалізація заходів, що стимулюють активізацію індивідуальної мобільності, має стати новим цільовим орієнтиром для України.

У межах дослідження розроблено структуру і зміст моделі програми активізації мобільності населення, основною метою якої є створення умов для активізації розвитку індивідуального людського капіталу та зростання рівня конкурентоспроможності та інноваційної активності національного людського капіталу (рис.4).

З огляду на необхідність підвищення темпів переростання людського потенціалу України в її капітал у дисертації виокремлено основні напрями впливу на активізацію цього процесу, зокрема, створення належних економічних передумов для повноцінного задоволення прагнення людини отримати знання, здобути практичний досвід і самореалізуватися у трудовій діяльності; усунення економічних перешкод у доступі населення до отримання освітніх послуг і підвищення професійно-кваліфікаційного рівня; формування спрямованості на обов'язкове здобуття молоддю повної середньої освіти та отримання професії, спеціальності; поширення серед населення ідеї цінності знань; підвищення доступності та поліпшення якості послуг, що забезпечують освітню підготовку і професійно-кваліфікаційний розвиток персоналу тощо.

Проведене дослідження привело до висновку, що для ефективної реалізації заходів з активізації мобільності населення постає необхідність створення спеціального відділу при Міністерстві праці та соціальної політики України, яким би проводився аналіз даних моніторингу стану національного людського капіталу і рівня мобільності населення та у співпраці з інститутами Національної академії наук України розроблявся план дій щодо досягнення цілей програми активізації мобільності населення, проводилась оцінка впливу здійснених заходів на якісні показники національного людського капіталу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних засад дослідження мобільності як активу людського капіталу, розробці прикладних основ оцінювання реалізованої мобільності населення і на цій основі обґрунтуванні пріоритетних напрямів її активізації.

Результати дисертаційної роботи дозволили зробити такі висновки:

1. Розв'язання проблем розвитку та збереження національного людського капіталу пов'язане з активізацією мобільності населення, оскільки специфіка мобільності як активу людського капіталу полягає в тому, що індивідуальна мобільність впливає і на формування, і на нагромадження, і на використання інших активів людського капіталу, а також сприяє забезпеченню конкурентоспроможності працівника. Тому необхідна розробка методичних засад оцінювання мобільності та прикладних основ активізації мобільності.

2. Виявивши складніший, багатоаспектний характер активу мобільність, який виявляється у готовності індивіда до якісних змін у житті, відстоюється точка зору, що мобільність як актив людського капіталу на особистісному рівні характеризується здатністю індивіда якісно вдосконалюватись і швидко адаптуватись до нових умов життєдіяльності, спроможністю до цілеспрямованої зміни свого соціального статусу, професійної належності, сфери зайнятості, виду трудової діяльності, робочого місця, території проживання на інші.

3. Дослідження територіальної мобільності як спроможності індивіда до подолання просторової віддаленості з робочим місцем, до зміни місця проживання, до зміни звичного оточення привело до висновку, що процес трудової міграції відображає мобільність працівників з якісно нової точки зору - як форму інвестицій у людський капітал, оскільки трудова міграція передбачає витрати, які забезпечать віддачу протягом тривалого часу.

4. У роботі систематизовано, узагальнено та суттєво доповнено авторськими розробками методичні підходи до дослідження мобільності, зокрема: виділено стадії реалізації індивідуальної мобільності; окреслено коло зовнішніх та індивідуальних чинників, які впливають на активізацію індивідуальної мобільності; виділено складові, які визначають рівень мобільності особистості; виділено фактори, які впливають на готовність працівника до територіальної мобільності (трудової міграції); окреслено основні причини, які зумовлюють активізацію трудової міграції населення та виділено найбільш вагомі обмежувачі трудової міграції; визначено коло потреб, які прагне задовольнити трудовий мігрант. Доведено, що активізація чи зниження рівня мобільності впливає на розвиток і використання індивідуального людського капіталу та на збереження, розвиток і використання національного людського капіталу.

5. Встановлено, що науково-методичне забезпечення вимірювання та оцінки реалізованої мобільності потребує подальшого розвитку. Для цього запропоновано:

- методику кількісної оцінки реалізації мобільності населення України, яка ґрунтується на розрахунку показників, які характеризують продовження навчання населення (освітня мобільність), проходження підвищення кваліфікації та навчання нових професій (професійно-кваліфікаційна мобільність), винахідницьку та науково-дослідну активність населення (інтелектуальна мобільність) і масштаби трудової міграції (територіальна мобільність);

- методику визначення інтегрального індексу реалізованої мобільності населення (ІРМ) та його складових: індексу реалізованої освітньої, індексу реалізованої професійно-кваліфікаційної, індексу реалізованої інтелектуальної, індексу реалізованої територіальної мобільності населення;

- методику оцінювання ефективності витрат на трудову міграцію (територіальну мобільність) як інвестицій в людський капітал на індивідуальному рівні, яка спирається на аналіз матеріальних і моральних втрат та зисків людини, пов'язаних з трудовою міграцією.

Принциповим моментом запропонованих методик є їх орієнтація на інформаційну базу Держкомстату України, що робить результати дослідження достовірними та інформативними.

6. Проведені розрахунки показників реалізованої мобільності населення України, інтегрального індексу реалізованої мобільності (ІРМ) та його складових дали можливість виявити резерви покращення якісних характеристик людського капіталу. Таким чином визначено, що пріоритетними напрямками впливу на покращення національного людського капіталу є стимулювання активізації професійно-кваліфікаційної та інтелектуальної мобільності населення в Україні, рівень реалізації яких є найбільш віддаленим від визначених цільових орієнтирів.

7. На основі проведеного порівняння регіональних показників індексу людського розвитку та міграційної ситуації в регіонах України з'ясовано, що, по-перше, прагнення збільшити дохід від трудової діяльності та покращити умови життєдіяльності займає лідируючі позиції поміж інших факторів, на які зважає людина при реалізації територіальної мобільності, по-друге, найбільший відтік населення (найвище від'ємне сальдо) спостерігається в регіонах, які мають не один, а сукупність низьких показників, що характеризують соціально-економічний розвиток регіону, по-третє, достатньо високий рівень освіти населення регіону сприяє зростанню показника вибуття в регіоні.

8. Сучасна соціальна політика щодо збереження і розвитку національного людського капіталу має бути спрямованою на створення таких умов, щоб кожен члена суспільства міг розвивати свої продуктивні здібності й ефективно їх реалізовувати. Оскільки формування у кожного громадянина прагнення до якісного вдосконалення пов'язане з активізацією мобільності населення, важливим результатом дослідження стали науково-практичні пропозиції щодо пріоритетних напрямів активізації мобільності, розроблені структура і зміст моделі програми активізації мобільності населення. Вони можуть бути використані при формуванні стратегії розвитку трудового потенціалу в Україні.

Таким чином, представлені теоретико-методичні розробки поширюють можливість подальших досліджень людського капіталу, його структури, формування, розвитку і збереження; обґрунтовують положення щодо місця і ролі мобільності в системі активів людського капіталу, дають можливість виявляти основні напрями її активізації; визначають переваги нового підходу до формування соціальної політики у напряму розвитку та збереження національного людського капіталу за рахунок активізації мобільності населення.

Основні публікації автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Білик О.М. Інвестиції в людський капітал: значення та специфіка / О.М. Білик // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр. В 2 т. - Т. 1 / НАН Украины. Институт экономики промышленности. - Донецк, 2004. - С.380-386 (0,30 друк. арк.).

2. Білик О.М. Людський капітал та інноваційна специфіка сучасного економічного зростання / О.М. Білик // Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2004. - № 3 (61). Т. 2. - С.61-64 (0,50 друк. арк.).

3. Білик О.М. Значення та чинники інвестування в людський капітал на особистісному рівні / О.М. Білик // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - Рівне, 2004. - Випуск 4 (28). Частина ІІІ. - С.240-246 (0,40 друк. арк.).

4. Білик О.М. Трудова мобільність в системі активів людського капіталу / О.М. Білик // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць.- К.: КНЕУ, 2005. - Т. 1. - С.44-51 (0,50 друк. арк.).

5. Білик О.М. Формування мобільності та міграційної рухливості носіїв людського капіталу / О.М. Білик // Вісник Хмельницького національного університету. - Хмельницький, 2005. - № 3 (66). Т. 1. - С.246-250 (0,50 друк. арк.).

6. Білик О.М. Витрати на міграцію як інвестиції в людський капітал на особистісному рівні / О.М. Білик // Вісник СНУ ім. В.Даля. - Луганськ, 2006. - №11 (105). - С.23-27 (0,40 друк. арк.).

7. Білик О.М. Оцінка потенційної та реалізованої трудової мобільності у контексті теорії людського капіталу / О.М. Білик // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2007. - Т.1. Ч.1. - С.47-55 (0,50 друк. арк.).

8. Білик О.М. Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О.М. Білик // Україна: аспекти праці. - 2009. - №1. - С.43-46 (0,40 друк. арк.).

В інших наукових виданнях:

9. Грішнова О.А., Білик О.М. Міждержавна міграція як чинник глобального перерозподілу людського капіталу / О.А. Грішнова, О.М. Білик // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип.: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики». - Т.2: Демографічні аспекти регулювання та відтворення трудового потенціалу - К.: КНЕУ, 2006. - С.3-14 (0,50 друк. арк., особистий внесок здобувача: аналіз динаміки міграційних процесів у світі та впливу міждержавної міграції на найважливіші для національної економіки демосоціальні характеристики людського капіталу - 0,25 друк. арк.).

10. Білик О.М. Методичні підходи до оцінювання рівня трудової мобільності як складової людського капіталу / О.М. Білик // Управління розвитком: Зб. наук. праць: Міжнар. наук.-практ. конф. «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації». - № 4. - Харків: ХНЕУ, 2006. - С.31-33 (0,30 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Білик О. М. Мобільність в системі людського капіталу: методика оцінювання та напрями активізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2009.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних і прикладних засад дослідження мобільності з точки зору теорії людського капіталу та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо активізації мобільності населення з метою розвитку і збереження національного людського капіталу.

Сформовано авторський підхід до розуміння сутності понять «мобільність» і «міграція» у контексті теорії людського капіталу. Визначено зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на активізацію індивідуальної мобільності. Запропоновано систему абсолютних та відносних показників, які характеризують реалізовану мобільність як актив людського капіталу. Розроблено та апробовано методику визначення інтегрального індексу реалізованої мобільності населення, яка ґрунтується на визначенні рівня реалізації ключових напрямів людської мобільності, а саме, освітньої, професійно-кваліфікаційної, інтелектуальної та територіальної мобільності населення. Удосконалено методику оцінювання ефективності витрат на трудову міграцію як інвестицій в людський капітал, в якій значно розширено коло можливих прямих і непрямих матеріальних та моральних витрат і зисків.

Визначено пріоритети державної соціальної політики щодо розвитку і збереження національного людського капіталу через обґрунтування основних напрямів активізації мобільності населення. Розроблено організаційно-економічне та ресурсне забезпечення активізації мобільності населення України.

Ключові слова: людський капітал, актив людського капіталу, мобільність, інвестиції в людський капітал, трудова міграція, активізація мобільності.

Билык О. Н. Мобильность в системе человеческого капитала: методика оценивания и направления активизации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2009.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методических и практических основ исследования мобильности с точки зрения теории человеческого капитала и обоснованию практических рекомендаций по активизации мобильности населения с целью развития и сохранения национального человеческого капитала.

Получили развитие теоретические основы определения структуры человеческого капитала и формирования его активов. Определено влияние актива мобильность на накопление и использование человеческого капитала на индивидуальном уровне. Сформулирован авторский подход к определению содержания понятий «мобильность» и «миграция» в контексте теории человеческого капитала. Выделены и охарактеризованы следующие виды мобильности: образовательная, информационная, интеллектуальная, квалификационная, профессиональная, трудовая, коммуникативная, адаптационная, ситуационная, социальная. Установлены факторы, определяющие уровень мобильности человека, влияющие на формирование и реализацию мобильности индивида. Охарактеризованы внутренние и внешние факторы, влияющие на активизацию индивидуальной мобильности человека, направленной как на развитие, так и на использование человеческого капитала. Оценено влияние образовательной, профессионально-квалификационной, интеллектуальной, территориальной мобильности на сохранение, развитие и использование индивидуального и национального человеческого капитала. Разработана система абсолютных и относительных показателей, характеризующих реализованную мобильность. Предложена методика определения интегрального индекса реализованной мобильности, которая основывается на определении уровня реализации основных направлений человеческой мобильности, в том числе, образовательной, профессионально-квалификационной, интеллектуальной и территориальной мобильности населения.

На основании предложенной методики проведен расчет интегрального индекса реализованной мобильности населения Украины и его составляющих, что позволило адекватно отобразить состояние и динамику реализации мобильности населения и определить приоритеты активизации мобильности населения.

Установлено, что мобильность влияет не только на накопление продуктивных способностей человека, а еще и выступает необходимой предпосылкой формирования готовности индивида к миграционному перемещению. Исследованы причины, стимулирующие и сдерживающие территориальную мобильности (трудовую миграцию). Установлено влияние внешней трудовой миграции на наиболее важные для национальной экономики дэмосоциальные характеристики человеческого капитала. Углублены методы определения размера прямых экономических убытков от эмиграции населения по уровню образования мигрантов, при расчете которых необходимо учитывать государственные расходы на всех этапах обучения и скорректировать расчеты относительно доли негосударственного финансирования обучения населения на разных уровнях образования. Усовершенствована методика оценки эффективности расходов на трудовую миграцию как инвестиций в человеческий капитал, в которой значительно расширен перечень возможных прямых и непрямых материальных и моральных расходов и выгод.

Определены приоритеты государственной социальной политики по развитию и сохранению национального человеческого капитала путем обоснования главных направлений активизации мобильности населения. Разработана модель программы активизации мобильности населения, в которой определены объект, предмет, цель, обусловлены приоритеты, стратегические цели, основные направления и задачи активизации мобильности населения, а также модель организационного обеспечения активизации мобильности населения Украины, в которой предусмотрены следующие этапы: проведение мониторинга состояния национального человеческого капитала и уровня мобильности населения; анализ полученной информации; разработка плана действий и его реализация; обеспечение законодательной и нормативно-правовой поддержки; контроль реализации мероприятий; оценка реального влияния внедренных мероприятий. Предлагается ресурсное обеспечение активизации мобильности населения, которое включает: правовое, финансовое, информационное, организационно-кадровое и научно-аналитическое обеспечение.

Ключевые слова: человеческий капитал, актив человеческого капитала, мобильность, инвестиции в человеческий капитал, трудовая миграция, активизация мобильности.

Bilyk O. Mobility in system of human capital: estimation methods and ways of intensification. - Manuscript.

The thesis for a candidate degree in Economics, specialty 08.00.07 - Demography, labor economics, social economy and policy. - SHEE “Kyiv National University of Economics by Vadim Getman”, Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the development of the theoretical, methodological and applied research principles of mobility in the system of human capital theory, to the argumentation of practical recommendations in relation to activation of population's mobility with the purpose of development and preservation of national human capital.

The author proposes her own understanding of essence of concepts «mobility» and «migration» in the context of human capital theory. She identifies external and internal factors influencing individual mobility intensification. The system of quantitative and relative indexes characterizing the realized mobility as the asset of human capital is offered. In the thesis the author develops and approves the method of determination of population realized mobility integral index, which is based on determination of level of realization of human mobility key trends such as educational, professional qualification, intellectual and territorial mobility of the population. The method of the efficient evaluation of charges on labor migration as human capital investments is improved. The author has increased the circle of possible direct and indirect financial and moral charges and benefits.

The author clearly determinates the main priorities of public social policy in relation to the national human capital development and preservation through the argumentation of basic directions of activation of the population mobility. Organizational, economic and resourcing providing for the population mobility activation in Ukraine is developed.

Key words: human capital, asset of the human capital, mobility, human capital investment, labor migration, mobility activation.

Размещено на Allbest.ru

...