Організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці України

Размещено на http://www.allbest.ru

НАУКОВО-ДОСЛIДНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНЯВСЬКА Олена Валеріївна

УДК 331.5.024.5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Бондар Інтерна Касянівна, НДЕІ Міністерства економіки України, завідувач відділу проблем праці та політики доходів населення

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Богиня Дем'ян Петрович, Інститут економіки та прогнозування НАН України (м. Київ), головний науковий співробітник відділу соціально-економічних проблем праці

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Лісогор Лариса Сергіївна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України (м.Київ), завідувач відділу досліджень людського розвитку

доктор економічних наук, професор Лич Володимир Миколайович, Київський національний університет будівництва та архітектури, завідувач кафедрою економічної теорії

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, Київ, бульвар Дружби народів 28, 1-й поверх.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Ю.Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України пов'язане із вирішенням таких важливих питань, як розбудова сучасної соціально-орієнтованої економіки, відродження вітчизняного виробництва, відновлення соціальної захищеності населення. У практичному вирішенні цих найгостріших проблем одне із центральних місць займає регулювання ринку праці, що забезпечує розподіл та перерозподіл суспільної праці по видах економічної діяльності та в територіальному просторі у відповідності із структурою суспільних потреб та форм власності.

Сучасний стан розвитку ринку праці є кризовим, таким, що ставить під загрозу національну безпеку України, продукує трудову бідність, зниження економічної активності працездатного населення та розширення економічно вимушеної праці, розшарування населення, розбалансованість ринку праці і ринку освітніх послуг, і, відповідно, зниження якості трудового потенціалу та мотивації до продуктивної діяльності. Все це в найближчому майбутньому не просто стане основним негативним чинником на шляху економічного зростання, а переросте у широкомасштабну загрозу національним інтересам України. ринок праця україна регулювання

Проблеми ринку праці постійно знаходяться в полі зору наукової спільноти як за кордоном, так і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у вирішення проблем, пов'язаних із дослідженням ринку праці, зробили такі вітчизняні вчені, як С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, Б. Данилишин, Т. Заяць, Ю. Краснов, Е. Лібанова, Л. Лісогор, В.Лич, Н. Лук'янченко, І. Петрова, Т. Петрова, В. Петюх, Л. Семів та ін. Питання формування та використання людських ресурсів досліджували О. Грішнова, М. Долішній, А. Колот, О. Новікова, В. Онікієнко та ін. Разом з тим за наявності великої кількості наукових досліджень невирішеним залишається питання щодо формування національної моделі державного регулювання ринку праці у співвідношенні із стратегічними національними інтересами, забезпеченням національної безпеки та суспільного добробуту в Україні.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планом науково-дослідних робіт НДЕІ, зокрема з темою "Методичні підходи та аналіз визначення потреб забезпечення економіки трудовими ресурсами і їх збалансованості з обсягами випуску фахівців та робітничих кадрів" (№ державної реєстрації 0108U003685, 2008 рік), в рамках якої автором обґрунтовано методологічні підходи регулювання ринку праці та розроблені методичні рекомендації щодо вдосконалення системи оцінки та прогнозування процесів зайнятості і економічної активності населення. Дисертаційна робота виконувалась в рамках наукового дослідження кафедри загальноекономічних дисциплін Полтавського університету споживчої кооперації України, зокрема з темою “Наукові основи розвитку і регулювання ринку праці України та її регіонів” (№ державної реєстрації - 0107U002540, 2005 рік), в рамках якої автором розроблені теоретико-методологічні основи та практичні рекомендації щодо регулювання ринку праці.

Мета і задачі дисертації. Метою дослідження є розробка науково-методологічних положень формування організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці України та обґрунтування методичних і практичних рекомендацій по його вдосконаленню в системі забезпечення зростання національного господарства та суспільного добробуту.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації вирішувались такі задачі:

ѕ узагальнити та систематизувати теоретико-методологічні положення щодо економічної природи та понятійного апарату в сфері ринку праці;

ѕ опанувати вітчизняний та зарубіжний досвід формування організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці, принципи та пріоритети політики на ринку праці;

ѕ визначити особливості сегментації ринку праці та розробити спеціальні інструменти для кожного сегменту;

ѕ обґрунтувати альтернативи реалізації трудового потенціалу на ринку праці та розробити індикатори трудової бідності;

ѕ розробити систему статичних матричних моделей та порівняльно-динамічну модель оцінювання ринку праці;

ѕ вдосконалити методику інтегральної оцінки та систему показників ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці;

ѕ проаналізувати динаміку та тенденції функціонування національного ринку праці, вплив інформатизації та комп'ютеризації на його розвиток;

ѕ визначити регіональні особливості ринку праці на основі кластерного аналізу;

ѕ розробити методичні положення щодо моделювання та прогнозування ринку праці;

ѕ обґрунтувати концептуальні положення стратегічної моделі регулювання ринку праці;

ѕ запропонувати комплекс практичних заходів щодо підвищення ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці України.

Об'єктом дослідження є процес працересурсного забезпечення соціально-економічного розвитку національної економіки, а його предметом - теоретико-методологічні, методичні положення та практичні питання організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці України та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є закони діалектичного пізнання дійсності, фундаментальні положення економічної теорії. В основу дослідження покладено системно-аналітичний підхід до вивчення економічних явищ та процесів, відповідно до якого виконано теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених формуванню дієвого механізму регулювання ринку праці. Для вирішення окремих задач використовувались наступні методи: метод комплексного системного аналізу економічних явищ - для повної та адекватної оцінки досліджуваних явищ; історичний метод - для аналізу історичних закономірностей розвитку ринку праці та генезису організаційно-економічного механізму його регулювання; прийоми порівняльного аналізу - для співставлення механізмів регулювання ринку праці розвинутих країн; економіко-математичні методи, методи статистичного аналізу - для дослідження структури соціально-економічних відносин на ринку праці, динаміки її елементів, визначення показників варіації; метод економічного групування - для оцінки диференціації за окремими напрямами розвитку ринку праці; методи кластерного аналізу - для комплексного дослідження сучасного стану розвитку ринку праці та обґрунтування стійких кластерів за близькими значеннями показників розвитку ринків праці; метод інтегральної оцінки - для комплексної оцінки ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці за розробленими та запропонованими автором частковими показниками; методи багатофакторного моделювання - для розробки системи моделей розвитку національного ринку праці; прогностичний метод - для підготовки висновків щодо можливості застосування зарубіжного досвіду та пропозицій вітчизняних фахівців щодо вдосконалення механізму регулювання ринку праці.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі здійсненого автором комплексу наукових досліджень отримані наступні результати, які можна кваліфікувати як нові положення:

одержано вперше:

-методологічні основи механізму регулювання ринку праці, побудованого на двоетапному впровадженні моделі капіталізації праці, запровадження вбудованих стабілізаторів щодо системи оплати праці (для забезпечення реалізації регулюючої, мотивуючої та відтворювальної функцій заробітної плати), що створює підвалини розширеного відтворення трудового потенціалу відповідно до сучасних вимог та стратегічних потреб розвитку національної економіки та її інтеграції у світовий економічний простір;

- порівняльно-динамічну модель оцінки ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці (ОЕМРРП) України, що ґрунтується на розрахунку загального показника ефективності регулювання ринку праці на основі розроблених критеріїв оцінки в запропонованих двофакторних матрицях динамічних змін попиту та пропозиції. Це дозволяє визначити результат здійснюваної політики на ринку праці та провести групування територій України за рівнем ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці;

- визначення економічної сутності категорії «трудова бідність» як макроекономічного явища, при якому національний трудовий потенціал, реалізуючись на ринку праці, приносить доходи, що не забезпечують потреби його відтворення. Таке визначення було покладено в основу розроблених автором індикаторів трудової бідності, що дозволили виявити галузевий масштаб цього явища (характерна для таких важливих видів економічної діяльності України, як сільське господарство, мисливство, лісове господарство, а також охорона здоров'я та надання соціальної допомоги);

удосконалено:

- теоретичні та методологічні підходи щодо вирішення питання сегментації ринку праці, виявлено первинні фактори її формування, розроблено авторську модель сегментації, що на відміну від загальноприйнятих, виокремлює реалізований та нереалізований трудовий потенціал, ринок найманої та вільної праці, вплив рівня доходів на якість трудового потенціалу, а також сегменти капіталізованої праці та реалізованої без капіталізації; розроблено інструменти регулювання ринку праці для кожного сегменту, а також систему показників, які дозволяють оцінити орієнтацію ринку праці на здешевлення робочої сили чи інвестування у людський розвиток;

- методику інтегральної оцінки ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці з використанням рейтингово-узагальнюючого синтетичного показника його ефективності на основі розробленої автором сукупності показників ефективності регулювання ринку праці на національному та регіональному рівнях, які побудовані на основі синтезу новітніх парадигм визначення соціально-економічних систем, що є базою комплексного дослідження ринку праці;

- методичні підходи до моделювання та прогнозування ринку праці на основі системи багатофакторних регресійних моделей, що дозволяють прогнозувати та моделювати стан ринку праці за співвідношенням показників балансуючої моделі (функціонуючий ринок праці, нереалізований попит та нереалізована пропозиція праці, загальний обсяг ринку за попитом та пропозицією праці), включають систему незалежних змінних, що є макроекономічними факторами формування попиту і пропозиції на ринку праці та характеристиками механізму державного регулювання і розвитку соціального партнерства;

- методичні питання визначення статичних та динамічних характеристик формування та реалізації трудового потенціалу на основі запропонованої автором методики двофакторного аналізу кількісної бази пропозиції праці (при одночасній оцінці напрямів впливу демографічних та міграційних тенденцій на ринок праці України), показників розвитку трудового потенціалу, концентрації та спеціалізації зайнятості, міграційної активності та локалізації, а також матричних моделей співвідношення різних кількісних характеристик трудового потенціалу та комплексної методики оцінки механічних рухів на національному, регіональних та локальних ринках праці, що дозволили класифікувати ринки праці за рівнем насиченості та напрямами зміни їх ємності, стадією розвитку ринку найманої праці та розробити комплекс пріоритетних напрямів регулювання;

дістало подальшого розвитку:

- періодизація ринку праці, що проведена за оцінкою напрямів динамічних змін попиту і пропозиції праці (на відміну від статичних показників, що використовуються) та дозволила виокремити специфічні фази розвитку ринку праці України за часи незалежності та визначити напрями подальшого розвитку ринку праці;

- поглиблено і доповнено зміст понять «національний ринок праці», «національний трудовий потенціал», «трудовий капітал», що враховують генезис соціально-трудових відносин та соціальні пріоритети їх розвитку, дозволяють систематизувати ресурсний, резервний та потенційний підходи до визначення трудового потенціалу, а також доходний і витратний методи ідентифікації трудового капіталу;

- визначено стійкі групи кластерів регіональних ринків праці (за результатами багатовимірних спостережень показників оцінки фактичного стану формування та реалізації трудового потенціалу, а також резервів підвищення ефективності його використання), що дозволяють комплексно дослідити стан диференціації та тенденції ринку праці України;

- розроблено комплекс практичних заходів щодо вдосконалення функціональних блоків управління ринком праці на національному та регіональному рівнях, а також в сфері віртуального ринку праці, що відповідають принципам стратегічного управління та активної політики, а також враховують особливості впливу інформатизації на первинний та вторинний сегменти ринку праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові розробки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму регулювання ринку праці, знайшли впровадження в практичній роботі, зокрема: Міністерства економіки України - при розробці проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2009 рік (лист № 3402-21/98 від 18.03.2009р.); Полтавського обласного центру зайнятості - при розробці «Програми зайнятості населення на 2007 рік» (лист № 1-19 від 26.01.2007р.); Головного управління економіки Полтавської обласної державної адміністрації - при розробці «Стратегії розвитку Полтавської області на період до 2015 року» (лист № 05-02 від 12.02.2007р.); Головного управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації - при дослідженні та прогнозуванні регіональних особливостей розвитку ринку праці, розробці концепції вдосконалення системи соціального захисту економічно-активного населення (лист № 11-02 від 23.02.2007р.); Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації - щодо розробки концептуальних напрямів співпраці Управління освіти і науки з регіональними підрозділами Державної служби зайнятості з метою підвищення ефективності використання трудового потенціалу в умовах розвитку інформаційного суспільства та віртуалізації ринку праці (лист № 01/22-4403 від 24.12.2007р.); Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області - при розробці «Стратегічного плану розвитку територіальної громади м. Кременчука на період 2004-2011 роки», «Програми соціально-економічного і культурного розвитку міста та утримання його соціальної сфери на 2007 рік», «Програми зайнятості населення на 2007 рік» (лист № 01-12/938 від 21.11.2006р.); НДЕІ Міністерства економіки України - при виконанні НДР «Методичні підходи та аналіз визначення потреб забезпечення економіки трудовими ресурсами і їх збалансованості з обсягами випуску фахівців та робітничих кадрів» (лист № 18/503 від 25.12.08р.); Полтавським університетом споживчої кооперації України - при викладанні дисциплін «Національна економіка» та «Ринок праці» (лист № 53-196/14 від 17.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. В дисертації викладено лише ідеї, розробки і теоретико-методологічні напрацювання, які належать особисто автору. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Автору належать результати дослідження, сформульовані в дисертації. Особистий внесок здобувача у спільно опублікованих роботах відзначено окремо у переліку наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Найважливіші результати дисертаційного дослідження були представлені на 15 міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (Київ, 2007), «Управління персоналом у ХХІ столітті: управління персоналом, мотивація, оплата праці» (Полтава, 2007), «Наукове обґрунтування процесів реформування економічних відносин в умовах глобалізації» (Сімферополь, 2007), «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації» (Харків, 2006), «ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (Полтава, 2006), «Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи» (Київ, 2006), «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (Київ, 2005), «ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія» (Київ, 2004), «Ідеї В.І.Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіону» (Кременчук, 2004), «Гендер і українське суспільство (ІУ коллонтаївські читання)» (Полтава, 2006), «Соціально-економічний розвиток України на початку ХХІ століття» (Полтава, 2006), «Модернізація змісту і технологія підготовки фахівців: проблеми і завдання вищих навчальних закладів щодо входження в європейський освітній простір» (Полтава, 2005), «Українська культура: історичний вимір та сучасна парадигма» (Полтава, 2005), «Гендер і суспільство: соціально-економічний аспект» (Полтава, 2005), «Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи» (Полтава, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 1 одноосібній монографії та 26 статтях у періодичних наукових фахових виданнях України загальним обсягом 34,5 друк. арк. (з них особисто автору належить 34,3 друк. арк.), а також у розділах 7 колективних монографій,
навчальному посібнику та 12 статтях. Загальний обсяг публікацій становить 95 друк.арк., з них 94,7 друк. арк. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків та списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 474 сторінки комп'ютерного тексту, який містить 66 таблиць, 64 рисунки, список використаних джерел із 314 найменувань, 27 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Ринок праці: економічна природа та система категорій” узагальнені теоретичні питання щодо сутності ринку праці, трудового потенціалу, зайнятості, методологічні положення щодо визначення мети, цілей важелів організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці та оцінки його ефективності.

В результаті виявлення сутності ринку праці, що проведено через аналіз існуючих підходів щодо визначення ринку праці, розкриття його ролі та функцій в суспільному відтворенні, структури, закономірностей функціонування, врахування трансформації уявлень про роль і місце людини в економічному житті суспільства і відповідного розвитку категоріального апарату, що визначається використанням в різні часи таких економічних категорій, як робоча сила, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський фактор та людський капітал, а також позицій неоінституціоналізму, згідно з якими становлення та розвиток постіндустріального суспільства характеризується виникненням нового типу виробництва, в якому людина стає “носієм всезагальних продуктивних сил”, постійному переході економіки товару через економіку грошей в економіку людських здібностей, перетворенням постіндустріальної господарчої діяльності в “економіку дорогої людини”, національний ринок праці визначено як систему соціально-економічних відносин трансформації національного трудового потенціалу в трудовий капітал. Розроблено доходний та витратний підходи до визначення трудового капіталу. З точки зору доходного підходу трудовий капітал - це трудовий потенціал, що: 1) реалізується на ринку праці; 2) доходи від його реалізації покривають витрати на відтворення трудового потенціалу в теперішньому та майбутньому поколінні та приносять додаткову вартість. З точки зору витратного підходу, що відповідає позицій теорії людського капіталу, трудовий капітал визначено як частину людського капіталу, що: 1) має ринкову цінність; 2) реалізується на ринку праці. Обґрунтовано альтернативні моделі реалізації національного трудового потенціалу (капіталізація праці, просте відтворення та трудова бідність), визначено індикатори їх ідентифікації.

Поєднуючи протилежні погляди щодо ємності ринку праці, похідним результатом якого є протиріччя в методологічній базі дослідження трудового потенціалу (виявлено п'ять існуючих підходів за кількісною характеристикою) обґрунтовано триєдиний підхід до визначення національного трудового потенціалу: в минулому вимірі - як сукупність накопичених знань, вмінь, навичок населення країни, що можуть бути використані в національному господарстві (якісний резерв економічно активного населення); в сучасному вимірі - резерв знань, вмінь, навичок населення країни, що не використовуються національним господарством (працездатна частина економічно неактивного населення); в майбутньому вимірі - приріст можливостей використання знань, вмінь, навичок населення країни як за рахунок якісних змін (інвестицій в людський капітал), так і кількісних (демографічної та міграційної політики, включення в господарський процес людей з обмеженими можливостями за допомогою сучасних технологій).

Закон пропозиції праці, що доводить пряму залежність сукупної пропозиції праці від її ринкової ціни, доповнено умовою «за наявністю нетрудових доходів при участі на інших факторних ринках або в умовах високого рівня соціального захисту населення». Ціна на ринку праці знижує пропозицію праці лише за умови економічно вільної праці. Якщо заробітна плата є єдиним джерелом існування, її зниження призводить до розширення пропозиції праці за рахунок додаткового трудового навантаження зайнятих та виходу на ринок праці традиційно економічно неактивного населення, до формування відрізку «економічно вимушеної праці». В сучасних умовах розвитку національної економіки це реалізується через скорочення економічної активності працездатного населення, яке реалізує свою робочу силу в якості фактора «підприємництво» та ринках капіталу, нерухомості і землі, та розширення економічної активності осіб старше працездатного віку. Відповідні протилежні напрями розвитку характерні для сегментів місто-село, що пояснюється різним ступенем доступності та розвиненості факторних ринків.

Дія інших ринкових регуляторів, пояснюваних законами похідного попиту, ефектами масштабу та заміщення, для забезпечення національних інтересів в умовах міжнародної інтеграції та глобалізації, потребує корегування з боку державної зовнішньоекономічної політики. Такий підхід є закономірним і з позицій кейнсіанської теорії щодо наявності прямого зв'язку обсягу сукупного попиту на працю і рівнем сукупного попиту в країні. Враховуючи структуру сукупного попиту (споживчий (C) та інвестиційний (І) попит, попит держави (ПД), попит закордону (ПЗ), що враховується в моделі обсягом чистого експорту), функція попиту на ринку праці (ПРП) може бути представлена таким чином:

ПРП = f (C + І + ПД + ПЗ). (1)

Дана функція дозволяє виділити чотири напрями стимулювання попиту на ринку праці: 1) підвищення платоспроможності попиту населення; 2) здійснення інвестиційної політики; 3) активізація державної діяльності на ринку товарів та інвестицій; 4) забезпечення позитивного чистого експорту та його максимізація, оптимізація структури експортно-імпортних відносин. Доведено, що впровадження стратегії імпортозаміщення дозволить розширити обсяг національного виробництва на 45,6%, що, відповідно до закону Оукена, викликає підвищення рівня зайнятості на 18%. Тобто, за таких умов актуалізуються питання дефіциту трудових ресурсів, трудозбереження, інтенсифікації виробництва. Досліджено вплив цінових та нецінових ринкових факторів формування пропозиції праці.

Дослідження такого соціально-економічного явища, як безробіття, в результаті якого було виявлено три методи визначення його природного рівня, дозволило поставити під сумнів стандартизацію його значення на рівні 6% та обґрунтувати доцільність використання в системі регулювання ринку праці кривої Беверіджа та підходу щодо визначення природного рівня безробіття відповідно до балансу кількості незайнятих робочих місць та безробітних. Такий підхід дозволяє визначити, що фактичний рівень безробіття перевищує його природній рівень для України (станом на 2007 рік) в чотири рази.

На основі дослідження архівних документів доведено об'єктивність сегментації ринку праці. Обґрунтовано, що загальновизнана теза про те, що умовою формування ринку праці є «відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя засобів існування», не може відноситись до всього ринку праці і стосується лише вторинного ринку праці, і, частково, самозайнятості, тоді як умовою формування первинного ринку праці були можливість додаткового заробітку та отримання задоволення від використання професійних знань. Крім того, об'єктивним процесом є формування ринку праці паралельно за двома напрямами: ринком найманої праці і ринком самостійної зайнятості. Авторський підхід до сегментації ринку праці включає вісім сегментів, які виокремлюють реалізований та нереалізований трудовий потенціал, ринок найманої та вільної праці, сегменти капіталізованої праці та реалізованої без капіталізації, враховують вплив рівня доходів на якість трудового потенціалу. Розроблено пріоритетні напрями та інструменти регулювання трудових відносин для кожного сегменту ринку праці.

У другому розділі «Сучасні тенденції розвитку ринку праці України» визначено загальні характеристики сучасного етапу розвитку ринку праці, проаналізовано динаміку та тенденції, регіональні особливості формування трудового потенціалу та його реалізації, здійснено оцінку міграційних процесів як фактору формування трудового потенціалу та зайнятості на ринку праці регіонів України.

Визначено наступні проблеми формування і ефективної реалізації національного трудового потенціалу: звуження демографічного потенціалу, продовження депопуляції та «демографічна старість» населення; деградація пропозиції праці внаслідок відсутності зваженої міграційної стратегії, дисбалансу ринку праці і ринку освітніх послуг; втрата заробітною платою своїх основних функцій - відтворення робочої сили, стимулювання праці, регулювання економіки та стимулювання інвестицій в людський капітал; зниження економічної активності населення працездатного віку і підвищення економічно вимушеної праці; надексплуатація робочої сили, високий рівень розшарування населення та трудова бідність; скорочення питомої ваги зайнятості в сфері виробництва валового внутрішнього продукту та відповідне її підвищення в сферах розподілу і споживання.

Рівень оплати праці в Україні занадто низький, навіть і з урахуванням фактичної продуктивності праці. Мінімальна заробітна плата (545 грн. станом на 01.10.2008 р.) не досягає навіть стандарту бідності та не дозволяє працюючим народжувати та виховувати бодай одну дитину (навіть в умовах бідності). Сучасну межу трудової бідності в роботі визначено за двома підходами: 1) 1338 грн. на місяць з розрахунку ПМ = 669 грн. для працездатних осіб в Україні станом на 01.10.2008 р. (мінімум, потрібний для працюючої людини та її простого відтворення у майбутньому поколінні); 2) 8,6 дол.США на добу (4,3*2), тобто 1806 грн. на місяць із розрахунку міжнародного критерію бідності - вартість добового споживання на рівні 4,3 дол.США на одну особу. Трудова бідність (середня заробітна плата нижча критерію бідності розрахованого на двох з урахуванням простого відтворення) характерна для таких видів економічної діяльності, як: сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги; рибальство, рибництво; діяльність готелів та ресторанів; охорона здоров'я та надання соціальної допомоги. До категорії бідних потрапили верстви населення, які за освітнім та фаховим рівнем у розвинених країнах складають основу середнього класу та рушійну силу інноваційного розвитку країни.

На основі класифікації етапів розвитку ринку праці за динамікою попиту та пропозиції проаналізовано розвиток національного ринку праці за часи незалежності (рис. 1). Для одночасного аналізу напрямів впливу демографічних та міграційних тенденцій на ринок праці України автором розроблена матриця оцінки формування трудового потенціалу національного ринку праці (рис. 2), в результаті використання якої в еволюції відносин формування сукупної пропозиції праці стає можливим виділення наступних етапів: 1) 1991-1992 рр. - збільшення сукупної пропозиції праці як за рахунок корінного населення, так і іноземців; 2) 1993-2004 рр. - скорочення сукупної пропозиції праці як за рахунок демографічних тенденцій, так і міграції населення; 3) 2005-2008 рр. - поступове «заміщення» корінного населення іноземним в результаті скорочення кількості корінного населення одночасно із збільшенням іноземного (з 2005 р. міграційне сальдо України змінило знак з негативного на позитивний). Негативним моментом (крім соціальних, ментальних, культурних, психологічних) є нерівноцінність «заміщення» високоосвіченого населення на мігрантів переважно з низьким рівнем освіти і без кваліфікації, що приїздять для роботи переважно у сфері торгівлі імпортованими товарами та не беруть участь у розвитку національної економіки. Обґрунтовано необхідність включення даної матриці до системи оцінки національної безпеки України.

Рис. 1. Етапи, сучасний стан та перспективи розвитку національного ринку праці України

Джерело: розроблено автором

Дослідження трудового потенціалу, зайнятості та міграційних потоків на ринку праці України дозволили дисертанту отримати наступні методологічні напрацювання:

1. Розроблені матриці оцінки статичних та динамічних характеристик формування трудового потенціалу за загальною кількістю населення, кількістю населення працездатного віку, кількістю ЕАН, динамічних характеристик формування трудового потенціалу за кількістю працездатного населення та ЕАН, що, на відміну від існуючих методів оцінки, створюють методологічну базу двофакторного аналізу складових ринку праці, дозволяють оцінити регіональні ринки праці за їх ємністю та рівнем насиченості.

2. Для оцінки впливу на ринок праці демографічних, міграційних, економічних факторів існуючі підходи доповнені показниками: індекс розвитку демографічного потенціалу; індекс локалізації зайнятості; показник локалізації іноземних мігрантів; показник міграційної активності населення регіону. Співвідношення результатів групування регіонів за визначеними показниками на основі розроблених автором шаблонів дозволяє визначити регіональні тенденції міграційних потоків та їх вплив на розвиток ринку праці. Для визначення регіональної концентрації зайнятості обґрунтовано доцільність використання дисперсії, що підраховується по кожному виду економічної діяльності (dj) і в цілому по Україні (d). Чим менше dj від d, тим більш рівномірно розміщений даний вид зайнятості. Для кожного виду зайнятості виділена група регіонів з максимальною концентрацією за умови хj> Хmin+2I.

3. Класифіковано регіони за напрямами міжрегіональних та зовнішніх міграційних потоків, що дозволяє виявити вплив причинно-наслідкових зв'язків міграційних потоків та соціально-економічного стану регіонів: 1) центри зростання пропозиції праці, що збільшують кількість свого населення як за рахунок зовнішніх міграцій, так і за рахунок внутрішніх; 2) регіони, привабливі для мешканців інших регіонів країни, що втрачають корінне населення за рахунок зовнішніх міграцій; 3) регіони заміщення корінного населення іноземним; 4) регіони скорочення пропозиції праці, що втрачають населення як за рахунок зовнішніх міграцій, так і за рахунок внутрішніх. Обґрунтовано об'єктивність визначення рейтингу соціально-економічного розвитку кожної групи регіонів відповідно порядку їх перерахування.

У третьому розділі «Cучасні організаційні структури та економічні важелі регулювання ринку праці» на основі функціонально-структурного та організаційно-структурного аналізу сучасного механізму регулювання ринку праці, вітчизняного та зарубіжного досвіду його формування, обґрунтовано напрями вдосконалення механізму на національному та регіональному рівнях, в сфері соціального діалогу.

Дослідження сучасного механізму регулювання ринку праці дозволило виявити домінування в програмних документах функції споживання домашнього господарства як макроекономічного суб'єкту ринку над функцією виробництва, що не відповідає принципам забезпечення економічного зростання. В Державній програмі економічного і соціального розвитку України зайнятість населення та ринок праці, питання оплати праці розглядаються як складова соціальної політики, натомість факторами економічного зростання визначені: податково-бюджетна, інвестиційна, грошово-кредитна та валютно-курсова політика, інституціональні та організаційні механізми економічного регулювання, політика розвитку фінансового ринку.

Сучасний механізм регулювання ринку праці не відповідає принципам стратегічного управління. Чинна організаційна структура управління ринком праці розрахована на поточне регулювання ситуації на ринку праці і не включає підрозділи, що відповідали б за прогнозування стану ринку праці та стратегічне планування, аналіз та контроль, поточне корегування планів, вивчення регіональних диспропорцій на ринку праці, формування політики трудової міграції. Суттєвим недоліком сучасної структури управління ринком праці є відсутність департаменту співпраці із ринком освітніх послуг, до компетенції якого слід було б включити планування напрямів професійної орієнтації, планування професійного навчання; планування потреби в працівниках з вищою освітою та в науковцях; питання перенавчання відповідно до прогнозних потреб ринку, визначених за допомогою прогнозних трудових балансів, які слід повернути. Вказані недоліки враховані у пропозиціях щодо актуалізації структури Міністерства праці та соціальної політики України (рис. 3).

Закладені на національному рівні основи короткострокової пасивної політики регулювання ринку праці закономірно реалізуються на рівні регіонів. Діяльність Головних управлінь праці та соціального захисту населення направлена, в основному, на вирішення питань соціального захисту (в діючій структурі три управління із п'яти займаються соціальними виплатами і соціальним обслуговуванням), а не на розвиток трудового потенціалу та ефективне його використання задля зростання національної економіки. Натомість відсутні управління аналізу, прогнозування, стратегічного планування, поточного регулювання ринку праці, співпраці з ринком освітніх послуг та профорієнтації. Запропонована альтернативна структура Головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, що знімає вказані недоліки, а також нова структура обласної державної адміністрації, що побудована на принципах системності із використанням факторного підходу (праця, земля, капітал, підприємництво). На рівні місцевого самоврядування запропоновано до складу діючих постійних комісій включити Постійну комісію обласної ради з питань відносин праці та заробітної плати.

Важливе значення для вдосконалення механізму регулювання ринку праці має повернення в практику планування балансового методу, методологія планування відносин праці і соціально-економічного розвитку потребує переорієнтації із індикативного на директивне планування, що дозволить відображати результати виконання планів в заробітній платі посадових осіб, що за них відповідають. Всі диспропорції, що сьогодні існують, зумовлюють необхідність активної ролі держави в регулюванні ринку праці, підвищення відповідальності органів регулювання ринку праці за ефективність своєї діяльності.

В четвертому розділі «Оцінка ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці України» наведена і апробована порівняльно-динамічна модель оцінки ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці України, проведено кластерний аналіз та інтегральну оцінку ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці, досліджена сегментація та оцінено рівень капіталізації праці.

Представлена порівняльно-динамічна модель оцінки ефективності організаційно-економічного механізму передбачає: визначення показників ефективності трансформаційних перетворень в сфері формування попиту на ринку праці України за допомогою розробленої “матриці оцінки формування попиту на ринку праці ” (дозволяє співставити умови формування попиту на початковому етапі дослідження з умовами формування попиту, досягнутими на вихідному етапі дослідження); проведення оцінки ефективності оптимізації пропозиції праці за допомогою “матриці оцінки оптимізації пропозиції на ринку праці”; визначення загального показника ефективності регулювання ринків праці України.

Задача проведення типології регіонів за рівнем розвитку ринку праці вирішено шляхом здійснення експериментів методами кластерного аналізу із використанням груп відносних показників: 1) формування трудового потенціалу; 2) рівня трансформації трудового потенціалу в трудовий капітал та його ефективності; 3) оцінки нереалізованого на ринку праці трудового потенціалу; 4) оцінки ринкових можливостей реалізації невикористаного трудового потенціалу. Для отримання стійких груп кластерів, експерименти були проведені за всіма методами кластерного аналізу: двовходове об'єднання, ієрархічний метод та метод к-середніх. Використання ієрархічного методу кластеризації (проведено 47 експериментів) дозволило визначити стійкі групи регіонів, для перевірки яких використовувався метод к-середніх з мінімізацією варіації всередині кластерів (10 експериментів). Визначено, що при поділі регіонів на 4-7 кластерів відбувається переміщення та перегрупування регіонів. Остаточний варіант кластеризації регіонів України за рівнем розвитку їх ринків праці отримуємо при поділі на 8 кластерів. Таке групування залишається сталим при подальшому аналізі, лише відбувається подрібнення кластерів при виділенні 9, 10 та 11 кластерів. Отримані середні значення стандартизованих показників кожного кластера можуть бути основою розробки регіональної політики зайнятості.

Для інтегральної оцінки ефективності ОЕМРРПУ розроблено систему показників, які в сукупності забезпечують системний підхід у відповідності до сучасних парадигм розвитку соціально-економічних систем (табл. 1). Для отримання достовірної інформації результати синтезовано за допомогою “рейтингово-узагальнюючого синтетичного показника”, із використовуваних методів дослідження: середньої арифметичної простої; з використанням методів таксономічного аналізу; з побудовою синтетичного показника відношень значень часткових показників до загальних по Україні (рис. 4). Визначено групи регіонів за рівнем ефективності ОЕМРРП з використанням рівно вагомого інтервалу І = : 1) мінімальний рівень: Житомирська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька області; 2) рівень нижче середнього: Херсонська, Кіровоградська, Закарпатська та Волинська області; 3) середній рівень: Вінницька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Сумська, Чернігівська області та АРК; 4) рівень вище середнього: Луганська, Київська, Харківська області та м.Севастополь; 5) високий рівень: м.Київ, Одеська, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області.

Таблиця 1

Система показників оцінювання ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці

Примітки: РФЗП - річний фонд заробітної плати; - середньомісячна заробітна плата; ВВП (ВРП) - валовий внутрішній продукт (валовий регіональний продукт); Н - кількість населення країни (регіону); - середньозважений розмір прожиткового мінімуму за оцінюваний рік; ЕАН - економічно активне населення; ПОП - загальний обсяг попиту на ринку праці; ПРП - загальний обсяг пропозиції на ринку праці; ДП - обсяг додаткового попиту на ринку праці (додаткова потреба в працівниках); ВБ - річний обсяг видатків державного (регіонального) бюджету.

Джерело: розроблено автором.

Автором розроблено сукупність показників оцінки рівня сегментації ринку праці на первинний і вторинний на базі виділених у вітчизняній статистиці категорій робочих місць. При такому підході на ринку праці роботодавці обирають серед двох альтернатив: наймати висококваліфіковану, конкурентоспроможну робочу силу та забезпечувати високий і стабільний рівень соціальних гарантій чи мінімізувати витрати на робочу силу і наймати робітників, які згодні працювати за таких умов. Відповідно до цих підходів прошарок так званих “усереднених працівників” має скорочуватись, що і доводить аналіз статистичних даних. Визначені рівні та індекси сегментації можуть бути використані в розрізі видів економічної діяльності. Крім того, регіональний і структурний підхід можуть бути поєднані в процесі аналізу.

Рис. 4. Рейтинг регіонів України за рівнем ефективності функціонування організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці

Джерело: розроблено автором

Важливою складовою ринку праці є ринок найманої праці (РНП). Запропонована автором матриця на основі синтезу результатів аналізу динамічних змін показників обороту по прийому кадрів та їх звільненню дозволяє оцінити стадію розвитку РНП та визначити стратегічні напрями і пріоритети.

В п'ятому розділі «Напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці України» визначено стратегічні напрями регулювання ринку праці України, обґрунтовано шляхи вдосконалення системи аналізу і прогнозування ринку праці, особливості його регулювання в умовах інформаційної економіки та на основі дослідження зарубіжного досвіду класифіковано заходи, що можуть використовуватись на національному ринку праці.

Автором обґрунтовано стратегічні напрями регулювання ринку праці і визначено конкретні заходи регулювання по кожному з них. Економічною основою реформування механізму регулювання ринку праці визначена система розподілу результатів національної праці та формування заробітної плати, адже зараз праця не забезпечує потреб населення, і в структурі загальних доходів населення на заробітну плату та соціальну допомогу приходяться майже однакові частки: 43,3% та 41, 2% відповідно.

На основі європейських стандартів розподілу результатів праці розроблено нормативне значення мінімальної заробітної плати по відношенню до ВВП:

ЗПmin = 0,4*= 0,4 * = 0,4 * = , (2)

де З - кількість офіційно зайнятих в країні, - середня заробітна плата, ФОП - фонд оплати праці; Ксв - коефіцієнт корегування на соціальні відрахування, які здійснюються роботодавцем.

Це дало змогу визнати, що:

1) Станом на 2007 рік мінімальна заробітна плата, враховуючи можливості національної економіки, мала б становити:

ЗПmin = = = 498 грн,

натомість вона складала 400 грн. - з 1.01.2007, 420 грн. - з 1.07.2007 та 450 грн. - з 1.12.2007 р., тобто ресурс праці недоотримав 20,7 % (((498-(400*6+420*5+450*1)/12)/(400*6+420*5+450*1))*100) зароблених грошей, що доводить панування моделі дешевої робочої сили та надексплуатацію робочої сили.

2) За європейськими стандартами та прийнятими в роботі принципами, мінімальна заробітна плата повинна перевищувати прожитковий мінімум (ПМ) у 2,5 разу. Але для досягнення такого розміру ЗПmin обсяг ВВП України має становити 1915 млрд.грн., тоді як в 2007 році він становив 713 млрд.грн.

Розроблена формула та висновки стали методологічною основою запропонованого в роботі двоетапного реформування системи розподілу результатів праці та формування заробітної плати (табл. 2).

Даний підхід забезпечує перехід від фіксованих, необґрунтованих ставок оплати праці до нормативних співвідношень розподілу результатів національної праці, що: 1) співвідносить потреби суспільства із можливостями економіки; 2) забезпечує справедливий, економічно обґрунтований розподіл результатів праці; 3) формує національну свідомість і зацікавленість кожного працівника в економічному зростанні країни та результатах власної праці; 4) забезпечує мотивуючу диференціацію заробітної плати на основі якості трудового потенціалу та результатів праці; 5) дозволяє подолати диспропорції в галузевих рівнях оплати праці, які викликані не стільки різницею в продуктивності праці і її матеріало- і фондомісткості, скільки встановленими стандартами розподілу результатів праці. Наприклад, в структурі ВДВ сільського господарства, мисливства, лісового господарства, рівень оплати праці, починаючи з 2001 року, становив 16-21%, тоді як в добувній промисловості - 60-76%.

Таблиця 2

Етапи реформування системи розподілу результатів праці

Примітки: - доплати та надбавки за якість трудового ресурсу, що визначаються тарифною сіткою, або ставкою заробітної плати відповідно до рівня освіти, кваліфікації працівника; - доплати за результат праці; ПМ - прожитковий мінімум; Д - загальна кількість неповнолітніх дітей на утриманні працюючих; d - кількість неповнолітніх дітей на утриманні працюючого (враховується по місцю роботи одного з батьків); 0,02ВВП - економічні можливості держави по виплаті мінімальної заробітної плати; 2,5ПМ*З - фактичні потреби суспільства по виплаті мінімальної заробітної плати.

Джерело: розроблено автором

Дослідження свідчать, що існуюча система оцінки та прогнозування розвитку ринку праці України потребує вдосконалення. Метод екстраполяції може бути коректним лише за умови плавного еволюційного процесу і є практично недостовірним у випадку якісних зрушень економічних процесів. Запропоновано застосовувати розроблені автором багатовимірні статистичні моделі, які побудовані на основі суб'єктного підходу та принципах збалансованості ринку праці і дозволяють прогнозувати та моделювати стан ринку праці за співвідношенням показників балансуючої моделі: функціонуючий ринок праці, нереалізований попит та нереалізована пропозиція праці, загальний обсяг ринку за попитом та пропозицією праці, і включають систему незалежних змінних, що є макроекономічними факторами формування попиту і пропозиції ринку праці та характеристиками механізму державного регулювання і розвитку соціального партнерства.