Підвищення сталості землеробства в підприємствах Півдня України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.В. ДОКУЧАЄВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

ПІДВИЩЕННЯ СТАЛОСТІ ЗЕМЛЕРОБСТВА В ПІДПРИЄМСТВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Виконала Бабочкіна Юлія Дмитрівна

Харків - 2009

АНОТАЦІЯ

Бабочкіна Ю.Д. Підвищення сталості землеробства в підприємствах Півдня України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню закономірностей формування сталості землеробства та розробці методичних підходів і практичних рекомендацій з її підвищення в підприємствах Півдня України. Розкрито зміст і сутність поняття «стале сільське господарство». Досліджено основні методичні підходи до оцінки сталості та стабільності сільськогосподарського виробництва.

Проаналізовано сучасний стан землеробства на Півдні України, проведено аналіз динаміки та стабільності врожаїв за тривалий період. Розглянуто проблеми зрошуваного землеробства, розкрито економічний аспект сталості функціонування сільськогосподарських підприємств регіону. Запропоновано систему індикаторів сталого розвитку землеробства, за якими проведено диференціацію адміністративних районів Запорізької області. Визначено раціональні співвідношення галузей підприємства та посівних площ зернових культур, що сприятиме зниженню коливань обсягів виробництва. Розрахунками підтверджено зміни клімату у регіоні, доведено їх безпосередній вплив на коливання та рівень урожайності.

Ключові слова: сталий розвиток, індикатори, стабільність виробництва, економічна ефективність, інтенсифікація.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена об`єктивною необхідністю переходу України до послідовної реалізації концепції сталого розвитку в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Упровадження принципів сталого розвитку набуває особливої актуальності у сільському господарстві, функціонування якого визначає характер розвитку всього агропромислового комплексу.

З огляду на кризовий стан галузі виключного значення набувають дослідження основних факторів впливу на її розвиток, визначення та розробка шляхів підвищення сталості сільського господарства з метою стабільного збільшення обсягів виробництва до рівня, який забезпечував би продовольчу безпеку держави та максимальний експорт продукції.

Фундаторами обґрунтування економічних основ сталості сільськогосподарського виробництва традиційно вважаються Ф.О. Баталін, В.М. Обухов, О.Ф. Фортунатов, М.С. Четверіков, які почали досліджувати цю проблему ще наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Сталість галузі вони розглядали насамперед з точки зору зниження коливань урожаїв. У сучасних умовах проблеми сталого розвитку сільського господарства в Україні досліджують науковці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інституту економіки та прогнозування НАН України, Української академії аграрних наук та інших наукових установ, а останнім часом і аграрних університетів. Наукові праці В.Я. Амбросова, А.П. Вервейка, Б.М. Данилишина, С.І. Дорогунцова, В.П. Прадуна, В.Ф. Сайка, Д.В. Шияна, О.В. Шубравської й інших вітчизняних учених висвітлюють різні аспекти сталого розвитку сільського господарства. Серед зарубіжних учених зазначену проблему досліджують В.І. Векленко, Ю.Д. Ванін, І.Б. Загайтов, А.І. Манелля, О. Хрістен, А. Хайсенхубер, Ф. Фрайхер, М. Голд, Й. Масон та ін.

Однак наукові підходи до визначення сталості сільського господарства різняться. До того ж сталість землеробства як економічну категорію не виділено у самостійний науковий напрям, немає єдиної системи обґрунтування принципів створення сталих систем землеробства, єдиної класифікації факторів і шляхів підвищення сталості. Отже, сталість сільського господарства у цілому та землеробства зокрема як економічні категорії потребують подальшого поглибленого дослідження, у тому числі під кутом зору переорієнтації аграрного виробництва з урахуванням кліматичних змін і необхідності нарощування обсягів виробництва. Це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання, а також структуру побудови дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження з 2003 р. була складовою комплексного плану наукових досліджень Таврійської державної агротехнічної академії „Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (номер державної реєстрації 0102U000690) та є складовою плану науково-дослідної роботи кафедри економіки підприємств Таврійського державного агротехнологічного університету на 2007-2010 р. «Науково-методологічне забезпечення соціально-економічного та інноваційного розвитку АПК Півдня України» (номер державної реєстрації 0107U008971). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у дослідженні проблем сталості землеробства в підприємствах Півдня України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення й аналіз закономірностей формування сталості землеробства в сільськогосподарських підприємствах, розробка наукових і практичних рекомендацій щодо її підвищення з урахуванням специфіки даного регіону.

Для досягнення мети дослідження було сформульовано та виконано такі теоретико-методологічні і науково-практичні завдання:

- визначити поняття «стале сільське господарство», спираючись на загальні принципи сталого розвитку;

- всебічно оцінити динаміку показників виробництва провідних сільськогосподарських культур в підприємствах досліджуваного регіону та виявити циклічність у зміні їх урожайності;

- розглянути економічний аспект сталості землеробства в умовах нестабільного аграрного ринку України;

- обґрунтувати систему індикаторів сталого розвитку землеробства, адаптовану до специфічних умов функціонування підприємств Півдня України, зокрема провести диференціацію адміністративних районів Запорізької області за рівнем сталості землеробства;

- визначити раціональне співвідношення галузей підприємства з метою зниження коливань валової продукції;

- дослідити вплив рівня інтенсивності виробництва на коливання урожайності сільськогосподарських культур;

- визначити та кількісно оцінити вплив природно-кліматичних факторів на сталість виробництва й урожайність сільськогосподарських культур.

Об'єктом дослідження є закономірності формування сталості землеробства в підприємствах Півдня України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування сталості землеробства і напрямки підвищення її рівня.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення аграрної економічної науки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених стосовно теорії сталого розвитку сільського господарства.

Для досягнення поставленої мети було застосовано такі методи дослідження: абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення поняття «стале сільське господарство», формулювання висновків і рекомендацій; монографічний - як основи вивчення закономірностей функціонування окремих явищ, розробки методів і прийомів, а також логічної послідовності їх застосування; різні економіко-статистичні методи, як засоби вивчення основних тенденцій динаміки й її закономірностей, зокрема метод статистичних групувань (групування підприємств, які використовують зрошувані землі), розрахунково-конструктивний та порівняльного аналізу (порівняння показників виробництва на зрошуваних і богарних землях; розрахунок індикаторів сталого розвитку землеробства, розрахунок і порівняння показників виробництва за різних рівнів інтенсивності), кореляційний аналіз (визначення тісноти зв`язку між рядами відхилень від трендів урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин; визначення впливу рівня інтенсивності на стабільність виробництва), множинної регресії (визначення впливу добрив та окремих агрометеорологічних показників на урожайність сільськогосподарських культур), ланцюгових підстановок - для визначення впливу окремих факторів на виручку від реалізації продукції, екстраполяції тренда (вирівнювання динамічних рядів з використанням лінійної, поліноміальної, експоненціальної, синусоїдальної функцій), метод ковзних очікувань (прогнозування ціни реалізації озимої пшениці); економіко-математичні методи - для визначення кількісної оцінки ступеня ризику; метод евклідової відстані (рейтингова оцінка адміністративних районів області); картографічний метод (аналіз впливу ґрунтово-кліматичних умов на сталість землеробства); метод біокліматичної взаємокомпенсації (розрахунок оптимальної структури посівів). Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, дані Головних управлінь статистики в Запорізькій, Херсонській і Миколаївській областях, Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, Запорізького центру „Облдержродючість”, Запорізького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства, Гідрометеорологічного державного архіву України, особисті дослідження автора, наукова інформація, розміщена у світовій комп`ютерній мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів визначається такими положеннями:

вперше:

- обґрунтовано систему індикаторів сталого розвитку землеробства, адаптовану до специфічних умов функціонування підприємств Півдня України, яка розглядає економічні, екологічні та соціальні аспекти їх діяльності. Встановлено диференціацію адміністративних районів Запорізької області за рівнем сталості, що дозволило виявити вплив ґрунтово-кліматичних умов на розвиток галузі;

удосконалено:

- визначення поняття «стале сільське господарство», яке поряд зі стабільністю виробництва передбачає його ведення за загальними принципами сталого розвитку;

- методичний підхід до всебічної оцінки динаміки показників виробництва сільськогосподарських культур, який передбачає розглядати у сукупності з коливаннями показників їх середній розмір, тенденції зміни та прояви циклічності;

- методичний підхід до визначення раціонального співвідношення рослинництва і тваринництва в підприємстві, з використанням ефекту взаємокомпенсації коливань однієї галузі іншою;

набули подальшого розвитку:

- питання економічного аспекту сталості землеробства з огляду на нестабільність аграрного ринку України;

- положення щодо позитивного впливу підвищення інтенсивності сільськогосподарського виробництва на стабільність урожаїв;

- вивчення впливу природно-кліматичних факторів на сталість виробництва й урожайність сільськогосподарських культур з урахуванням змін клімату у даному регіоні.

Практичне значення одержаних результатів. Підприємства можуть практично використовувати опрацьовані методичні положення та рекомендації з підвищення сталості землеробства. Зокрема оцінку стабільності та циклічності виробництва сільськогосподарських культур, визначення основних тенденцій у коливаннях рівня урожайності на регіональному рівні - для прогнозування та вирішення таких практичних питань, як здійснення резервних запасів, планування експорту або імпорту сільськогосподарської продукції.

Розроблені автором моделі кількісної оцінки впливу агрокліматичних факторів на рівень урожайності сільськогосподарських культур з використанням довгострокових агрометеорологічних прогнозів дозволяють заздалегідь прогнозувати обсяги майбутнього врожаю.

Окремі наукові розробки та практичні рекомендації автора використані Головним управлінням агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (довідка №01-00/1258 від 03.07.2008) та управлінням агропромислового розвитку Василівської райдержадміністрації Запорізької області (довідка №155 від 21.04.2008).

Запропоновані автором рекомендації щодо раціонального співвідношення галузей підприємств та площ посіву зернових культур прийнято керівництвом ПП «ЛЕВ» Василівського району та ФГ «Наталі» Мелітопольського району Запорізької області для впровадження у виробництво (довідки №33 від 29.01.2008 та №64 від 26.02.2008).

Теоретико-методологічні розробки й аналітичні матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні дисциплін «Регіональна економіка», «Економіка аграрних підприємств», «Статистика сільського господарства» (довідка № 48/1-119 від 24.01.2008).

Результати дослідження з вивчення економічної ефективності різних рівнів інтенсивності при вирощуванні озимої пшениці, проведеного автором під час наукового стажування протягом року у Мюнхенському технічному університеті (Німеч-чина), увійшли до загального наукового фонду досліджень кафедри економіки землеробства ТУМ за темою «Критерії сталого сільського господарства» (довідка від 28.02.2008).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною самостійною науковою працею автора. Усі його основні положення, висновки та пропозиції виконано самостійно. У співавторстві опубліковано чотири наукові праці, у дисертації використано лише ті їх положення, які є результатом особистих досліджень: [10] - досліджено стан ринку зернових і соняшнику, проведено статистичні розрахунки та виявлено вплив фактору очікувань на зміну ціни даних культур; [12] - оброблено матеріали польового досліду, проведено розрахунок показників економічної ефективності вирощування озимої пшениці за різних рівнів інтенсивності, проаналізовано розрахунки; [16] - зібрано й оброблено статистичні матеріали дослідження, проаналізовано результати; [17] - досліджено сучасний стан ринку зернових у Німеччині, розглянуто доцільність застосування теорії очікувань для прогнозування цінової ситуації на ринку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та результати дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського державного агротехнологічного університету у 2004-2009 рр., на міжнародній науково-практичній конференції Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва «Сталий розвиток аграрного сектору економіки» (Харків, 2004) та міжнародній науково-практичній конференції Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва «Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектору» (Харків, 2004), на міжнародній науково-теоретичній конференції «Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці» (Житомир, 2005); у травні 2005 р. на міжнародному форумі молодих учених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн», присвяченому 75-річчю Харківського НТУСГ ім. Петра Василенка доповідь було відзначено Почесною грамотою. Результати досліджень було заслухано та схвалено на Другій міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК» (Мелітополь, 2005) та на міжнародній науковій конференції «Проблеми і перспективи розвитку сільськогосподарських консультаційних служб» (Судак, АР Крим, 2006). На міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів, магістрів і студентів «Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва», присвяченій 190-річчю Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, доповідь було відзначено дипломом ІІ ступеня (Харків, 2006). За результатами наукових розробок здобувач брала участь у конкурсі й одержала грант на проведення досліджень упродовж двох семестрів (2006-2007 рр.) на кафедрі економіки землеробства Мюнхенського технічного університету (Німеччина), результати досліджень було заслухано на засіданні професорсько-викладацького складу кафедри. Здобувачем було зроблено доповідь на семінарі «Клімат та навколишнє середовище - нагальні проблеми економіки та науки», проведеному Німецькою службою академічних обмінів у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка (Київ, 2008).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Сталий розвиток землеробства в умовах ринкових трансформацій» розглядається сутність поняття «сталий розвиток» та аналізуються точки зору щодо сталості сільського господарства, висвітлюються особливості формування сталого землеробства в підприємствах Півдня України за сучасних умов господарювання, досліджуються основні напрями та методичні підходи до дослідження стабільності виробництва та сталого розвитку галузі.

З 90-х років минулого століття ідея сталого розвитку постала як нова парадигма подальшого розвитку світового суспільства в усіх сферах життєдіяльності. Проголосувавши у 1992 р. за «Порядок денний на ХХІ століття» на конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, Україна зобов`язалася розвиватися сталим шляхом.

Впровадження у сільське господарство принципів сталого розвитку було визначено на саміті глав держав та урядів у Йоганнесбургу у 2002 р. як один із базових пріоритетів подальших дій. З огляду на стрімке збільшення чисельності населення планети проблема забезпеченості продовольством стає все гострішою. Більшість країн ще тільки починають впроваджувати у сільське господарство принципи сталого розвитку. Нагальною потребою є визначення та систематизація принципів, чинників, індикаторів сталого сільського господарства саме для України, з огляду на її екологічні, економічні та соціальні особливості.

Проведене нами дослідження дозволило виділити три найбільш вагомих етапи розвитку теорії сталого сільського господарства (табл. 1).

Таблиця 1. Етапи розвитку теорії сталого сільського господарства

Період	Характеристика
Кінець ХІХ - початок ХХ ст.	Рівномірне надходження сільськогосподарської продукції по роках, зниження коливань виробництва, здатність протистояти посухам
XX ст.	Підвищення стабільності виробництва, повне забезпечення потреб населення, згідно зі змінами попиту на продукцію
Кінець ХХ - початок XXI ст.	Стабільне нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, яке є прибутковим для виробника, забезпечує населення доступними за ціною високоякісними продуктами харчування, сприяє розвитку сільських територій, зберігає навколишнє середовище

Стабілізація виробництва та зниження його коливань червоною лінією простежуються в усіх трьох визначеннях сталого сільського господарства. Однак вважаємо, що стабільність виробництва, кількісна оцінка якого здійснюється визначенням міри коливань показників динамічного ряду, є важливою, але лише однією із складових більш широкого поняття сталого розвитку.

Спираючись на загальні принципи сталого розвитку та враховуючи особливості нашої країни, вважаємо, що стале сільське господарство України має передбачати стабільне нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції для забезпечення продовольчої безпеки країни та розширення експортного потенціалу галузі, має забезпечувати населення доступними за ціною продуктами харчування високої якості, бути доходним, сприяти розвитку сільських територій та зберігати навколишнє середовище як для теперішніх так і для майбутніх поколінь.

Нестабільність виробництва у сучасному сільському господарстві України тягне за собою низку економічних проблем: відсутність гарантій щодо ефективності виробництва на рівні підприємств, щодо рівноваги попиту та пропозиції на регіональному ринку сільськогосподарської продукції, щодо продовольчої безпеки на рівні держави.

Вважаємо, що тільки розв`язання нагальних економічних проблем агровиробників дозволить вирішувати екологічні та соціальні проблеми на селі. Адже тільки маючи впевненість і гарантовані умови власного існування, гідний дохід від господарської діяльності, підприємець здатний розмірковувати над проблемами інших людей і благополуччям майбутніх поколінь.

З огляду на специфічні умови функціонування сільськогосподарських підприємств Півдня України пропонуємо класифікувати фактори сталості землеробства на керовані та не керовані з боку підприємств. До керованих відносимо організаційно-технологічні, соціально-економічні та матеріально-технічні фактори, до некерованих - природно-кліматичні фактори. Істотний вплив мають також політичний і демографічний фактори.

Серед чисельних методичних підходів до кількісної оцінки міри коливань показників виробництва продукції сільського господарства нами було обрано як прийнятний для здійснення дослідження показник, запропонований В.М. Обуховим, з формулою середньоквадратичного відхилення. Для оцінки сталості розвитку галузі доцільно використовувати індикатори сталого розвитку, які комплексно віддзеркалюють економічний, екологічний і соціальний аспекти.

У другому розділі «Загальна характеристика сталості землеробства в підприємствах Півдня України» досліджується сучасний стан землеробства у даному регіоні, аналізуються динаміка та стабільність одержання врожаїв за період 1958-2007 рр., розглядаються проблеми зрошуваного землеробства, розкривається економічний аспект сталості функціонування сільськогосподарських підприємств.

У структурі земельного фонду Півдня України переважають родючі ґрунти, які мають сприятливі генетичні властивості та при раціональному використанні можуть забезпечити високий рівень розвитку агропромислового виробництва. Однак тривалий час розвиток землеробства у досліджуваному регіоні здійснювався екстенсивним шляхом. Розораність сільськогосподарських угідь, яка є основним чинником антропогенного навантаження, перевищила 80%, обсяги внесення добрив скоротилися, гіпсування ґрунту практично припинено. Це призвело до значного зниження родючості ґрунтів, погіршення їх фізичних і хімічних властивостей, до великих втрат гумусу. Згідно з останніми обстеженнями, більше половини площ орних земель регіону містить тільки 2,1-3,0% гумусу. Типовим стало нехтування сівозмінами та вирощування сільськогосподарських культур із грубим порушенням законів чередування. Значно збільшилися площі під найбільш ліквідною культурою - соняшником, вирощування якого посилює дію ерозійних процесів, деградацію земель.

Через кліматичне розташування сільське господарство Півдня України є дуже залежним від погодних умов. З останніх 15-ти років вісім були найбільш посушливими. В областях регіону налічується 671,8 тис. га зрошуваних земель (у Запорізькій - 240,4, у Миколаївській - 191,4, у Херсонській - 240,0). У 80-ті роки минулого століття меліоровані землі Запорізької області постачали 25% всієї продукції, Миколаївської - до 30%, Херсонської - більше 40%. Ці землі були втричі продуктивнішими від богарних. Зараз зрошується близько 20% площ наявних зрошуваних земель, значно знизилась їх продуктивність, загострилися екологічні проблеми.

Порівняння стабільності рівня врожайності сільськогосподарських культур на богарі та зрошенні показало, що за окремі періоди кратність перевищення коефіцієнтів варіації врожайності на богарі сягала двох-трьох разів. Найбільші відхилення спостерігалися по групі зернових культур (у середньому в 1,73 раза), по зернобобових (1,67), по кукурудзі на зерно (1,66). Найменш різняться коливання соняшнику.

Групування підприємств Запорізької області, які застосовували зрошення у 2007 господарському році, за формами господарювання показало, що майже половину площ зрошуваних земель використовують господарські товариства, кожне з яких зрошує у середньому 755,3 га. Ступінь господарського використання зрошуваних земель у цих підприємствах складає 65%. Майже чверть площ використовують приватні підприємства із середнім розміром зрошуваної площі 331,9 га та ступенем господарського використання 52%. Найбільша частка фактично зрошених земель у загальній їх площі припадає на фермерські господарства та державні підприємства - відповідно 85,3 і 84%, але вони використовують лише 11,4 і 7% зрошуваних земель.

Таблиця 2. Рівень, коливання та динаміка урожайності сільськогосподарських культур в підприємствах Запорізької області

Роки	Зернові всього	Озима пшениця	Соняшник
	Середній розмір, ц/га	Коефіцієнт варіації, %	Абсолютний приріст за трендом, ц	Середній розмір, ц/га	Коефіцієнт варіації, %	Абсолютний приріст за трендом, ц	Середній розмір, ц/га	Коефіцієнт варіації, %	Абсолютний приріст за трендом, ц
1958-1962	18,4	11,0	-0,48	19,7	12,7	-0,67	13,9	17,9	-0,72
1963-1967	17,6	20,7	1,33	18,1	22,7	1,63	15,8	12,4	0,92
1958-1967	18,0	16,5	-0,02	18,9	18,0	-0,12	14,9	16,4	0,32
1968-1972	19,5	20,8	-0,84	23,5	18,4	0,03	15,1	17,9	-1,11
1973-1977	27,6	17,6	-1,23	30,9	18,3	-1,24	16,2	10,9	-0,66
1968-1977	23,5	25,6	0,98	27,2	23,0	0,98	15,7	15	-0,05
1978-1982	24,4	17,2	-0,65	29,1	11,4	-0,46	15,5	7,8	0,37
1983-1987	24,8	16,4	2,1	29,1	20,1	2,88	16,0	19,5	2,14
1978-1987	24,6	16,8	0,23	29,1	16,3	0,29	15,7	15,1	0,37
1988-1992	31,2	11,6	-0,68	37,5	13,1	-1,37	15,7	17,3	-1,61
1993-1997	22,8	16,7	-1,52	28,5	16,2	-0,88	12,4	15,1	0,14
1988-1997	27,0	20,8	-1,54	32,8	20,0	-1,65	14,0	20,4	-0,68
1998-2002	21,9	19,3	1,25	27,3	20,2	0,88	11,1	10,2	0,19
2003-2007	19,5	26,6	0,84	24,4	33,3	2,19	11,4	18,5	0,29
1998-2007	20,7	23,6	-0,10	25,8	27,4	-0,06	11,3	15,1	0,10
1958-2007	22,8	25,4	0,08	26,7	27,6	0,18	14,3	20,2	-0,08

При визначенні сталості виробництва традиційним є використання показників коливань динамічного ряду. Однак поняття сталого розвитку передбачає поряд із стабільністю, поступовий розвиток досліджуваного явища. Тому, нами було розглянуто не тільки коливання, а й тенденції зміни та розмір урожайності сільськогосподарських культур у підприємствах Запорізької області за окремі періоди (табл. 2).

Протягом усього досліджуваного періоду урожайність зернових культур зазнавала значних коливань, її середні рівні, визначені по п'ятиріччям, помітно зменшилися за останні періоди. Варіація врожайності соняшнику була відносно стабільною, однак рівні урожайності також зменшуються останні роки.

Аналіз динаміки показників виробництва сільськогосподарських культур показав, що за період 1958-1990 рр. збільшилися обсяги виробництва досліджуваних культур завдяки підвищенню урожайності. За період 1991-2007 рр. урожайність всіх культур знизилася, валові збори зменшилися. Необґрунтоване розширення площ під соняшником дозволяє поки що зберігати тенденцію до збільшення обсягів його виробництва, однак це відбувається екстенсивним шляхом.

Динамічний ряд урожайності озимої пшениці було обстежено на наявність циклічності з використанням різних методичних підходів. По озимій пшениці було виявлено цикли тривалістю 17 років, по соняшнику - 19 років.

Однією з найважливіших проблем сучасного функціонування агропродовольчого ринку України є необхідність його стабілізації. В умовах інфляції та нерівномірного зростання цін на різні види промислової продукції актуальним є аналіз стабільності доходів агровиробників. За показник доходності нами було прийнято рівень рентабельності виробництва (рисунок).

Рис. 1. Вплив обсягу пропозиції на ціну зернових культур і доходність зернового виробництва в підприємствах Запорізької області

У неврожайні 2000, 2003, 2007 роки, коли пропозиція зерна на ринку була недостатньою, середня ціна його реалізації підвищилася порівняно з попередніми роками майже удвічі. Відповідно різке збільшення виробництва зерна у 2001, 2004, 2005, 2008 рр. спричинило зниження цін реалізації. Рентабельність виробництва зернових майже завжди була найбільшою у роки з нижчою врожайністю та недостатньою пропозицією.

Обсяги реалізації соняшнику менш схильні до коливань і мають тенденцію до збільшення. І це зрозуміло, бо ринок виступає стимулюючим засобом збільшення виробництва тих видів продукції, які дають найбільшу віддачу. Ціна реалізації соняшнику стійко зростає, незалежно від коливань пропозиції, попит на соняшник є високим і стабільним. Рентабельність виробництва залишається на високому рівні, хоча в останні роки і має тенденцію до зниження.

Для аналізу аграрного ринку вважаємо за доцільне використовувати метод ковзних очікувань, який дозволяє з відносною вірогідністю (r = 0,691) прогнозувати ціни реалізації продукції. При прогнозуванні цін на елітну пшеницю в умовах стабільного аграрного ринку Німеччини тіснота зв'язку між фактичними та прогнозними даними досягла r = 0,952.

У третьому розділі «Моделювання та шляхи підвищення сталості землеробства» на основі загальноприйнятих критеріїв сталого розвитку запропоновано систему індикаторів сталого розвитку землеробства, адаптовану для підприємств Півдня України та розраховано її на прикладі підприємств Запорізької області за період 1990-2007 рр. Економічні індикатори даної системи відображують рівень і коливання врожайності, рентабельність виробництва, забезпеченість підприємства ресурсами, показники використання зрошуваних земель; екологічні індикатори - стан ґрунтів, частку розораних та еродованих угідь; соціальні - рівень заробітної плати, кваліфікації та плинності кадрів підприємства. Зміна індикаторів у часі показала, що по всіх трьох аспектах простежується їх зниження порівняно з базисним 1990 р. Інтегральний індекс сталості знизився у 1995р.- на 30,7%, у 2000р.- вже на 47,8%, у 2007р.- на 52,8%.

На основі зазначених індикаторів було проведено комплексне порівняння адміністративних районів Запорізької області. Для розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки було використано метод евклідової відстані (урахування наближення об'єкта по порівнюваних показниках до об'єкта-еталона). Результати розрахунків показали значні відмінності: рейтингові оцінки районів різнилися від 2,69 бала (1 місце) у Веселівському районі до 14,33 бала (останнє місце) у Приморському районі. За допомогою методу картограм було встановлено відповідні географічні закономірності формування сталості землеробства. Зокрема простежувалася чітка тенденція до зниження рівня сталості при переході від західної частини області до східної. Для з`ясування причин такого розподілу дана картограма була зіставлена з картограмою ґрунтового покриву області. Було виявлено, що райони з найбільш сталим землеробством (Веселівський, Михайлівський, Кам`янко-Дніпровський, Василівський) розташовані у зоні залягання чорноземів звичайних з потужністю ґрунтового профілю до 70-85 см. Райони з менш сталим землеробством (Оріхівський, Пологівський, Бердянський та Приморський) - у зоні залягання чорноземів звичайних неглибоких і чорноземів південних з потужністю ґрунтового профілю 60-75 см. На значних площах дані чорноземи зазнають змиву верхнього, гумусного горизонту. Отже, географічне розташування районів відповідно до зони залягання ґрунтів значно впливає на рівень сталості землеробства.

У подальшому дослідженні було розглянуто питання про раціональне співвідношення галузей підприємств. Виробництво продукції тваринництва у підприємствах Півдня України скоротилося за період 1991-2007 рр. більш ніж у три рази та має чітку тенденцію до зниження. Рослинництво характеризується більш значними коливаннями, ніж тваринництво та сільське господарство у цілому. Показники коливань у виробництві валової продукції сільського господарства є узагальнюючими для показників окремо по рослинництву і тваринництву, тобто відбувається взаємокомпенсація коливань однієї галузі іншою, що може бути використано для скорочення коливань у виробництві валової продукції сільського господарства у цілому та зниження ризиків недоотримання загального обсягу валової продукції.

Розраховані нами парні коефіцієнти кореляції між рядами відхилень від трендів урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин в підприємствах Півдня України за 1991-2007 рр. дозволяють виявити узгодженість їх коливань у даних природно-кліматичних умовах і вказують на реальну можливість підвищення сталості виробництва за допомогою ефекту взаємокомпенсації.

Так, у роки, не сприятливі для зернових за погодними умовами, існує вірогідність недоотримання соняшнику, молока, м'яса ВРХ і свиней, оскільки відхилення від тренда їх продуктивності дуже близькі. Для запобігання ризику недобору валової продукції доцільно разом із зерновими культурами вирощувати овочі та картоплю, розвивати птахівництво (табл. 3).

Таблиця 3. Ризики недобору валової продукції за різних варіантів сполучення галузей в підприємствах Півдня України

Основна продукція	Ризик	Додаткова продукція
Зернові	Низький	Овочі, картопля, яйця
	Середній	Соняшник, молоко, м`ясо ВРХ, свинина
Соняшник	Низький	Овочі, картопля, свинина, яйця, молоко, м`ясо ВРХ
	Середній	Зернові
Овочі	Низький	Зернові, соняшник, м`ясо ВРХ, молоко
	Середній	Картопля, свинина, яйця
Картопля	Низький	Зернові, соняшник
	Середній	Овочі
	Високий	Молоко, м`ясо ВРХ, свинина, яйця
Молоко	Низький	Соняшник, овочі
	Середній	Зернові, картопля
	Високий	М`ясо ВРХ, свинина, яйця
М`ясо ВРХ	Низький	Соняшник, овочі
	Середній	Зернові, яйця
	Високий	Картопля, молоко, свинина
Свинина	Низький	Соняшник
	Середній	Зернові, овочі
	Високий	Картопля, молоко, м'ясо ВРХ, яйця
Яйця	Низький	Зернові, соняшник
	Середній	Овочі, м`ясо ВРХ
	Високий	Картопля, молоко, свинина

Відхилення у виробництві соняшнику мало корелюють з відповідними показниками по інших видах продукції, тобто можна рекомендувати вирощувати соняшник з виробництвом усіх розглянутих видів продукції.

У роки із зниженою продуктивністю корів великою є вірогідність низької продуктивності ВРХ на вирощуванні та відгодівлі, свиней і птиці, врожайності картоплі.

Розвиток тваринництва не тільки виконує важливу екологічну та соціальну функції, а й дозволяє значно скоротити економічні ризики виробництва. Його відновлення сприятиме подальшому сталому розвитку всього сільського господарства регіону.

Одним із заходів зниження ймовірності особливо значних недоборів урожаю, не потребуючим інвестицій, є біокліматична взаємокомпенсація рослин. За методикою, запропонованою ННЦ «Інститут землеробства УААН», було розраховано раціональне співвідношення площ посіву зернових культур, що дозволяє знизити ймовірність значних (30%-х) відхилень валових зборів від середнього рівня до одного разу за сім-вісім років. Вихідними даними для такої оцінки є поряд з порівнянням середнього рівня врожаю за ряд років із різними погодними умовами, дані найбільш значних відхилень урожайності у не сприятливі за погодними умовами роки від середніх показників, тобто дані їх кліматичної ймовірності. Розрахунки показують, що співвідношення посівів озимої пшениці та ярого ячменю мають бути у пропорції 54,5% : 45,5%, фактично ж у середньому за 2003-2007 рр. це співвідношення складало 48% : 52%.

Щодо співвідношення площ кукурудзи на зерно й озимої пшениці або ярого ячменю, то частку кукурудзи слід значно збільшити. Кукурудза має великий потенціал у забезпеченні більшої сталості одержання валових зборів зерна та в останні роки користується попитом на внутрішньому та на зовнішньому ринках.

Таблиця 4. Економічне обґрунтування зміни співвідношення площ посіву зернових культур (за цінами 2007 року)

Культури-компоненти	Коефіцієнти заміни	Дохід з 1 га посіву культури, грн
Основна	Замінник	за урожайністю	за ціною	основної	замінника
Озима пшениця	Ярий ячмінь	1,45 : 1	1,05 : 1	2064	1356
Озима пшениця	Кукурудза на зерно	1,42 : 1	1 : 1,06	2064	1538
Озима пшениця	Зернобобові	1,77 : 1	1 : 1,31	2064	1524
Ярий ячмінь	Кукурудза на зерно	1 : 1,02	1 : 1,1	1356	1538
Ярий ячмінь	Зернобобові	1,22 : 1	1 : 1,37	1356	1524
Кукурудза на зерно	Зернобобові	1,25 : 1	1 : 1,24	1538	1524

Аналіз економічної доцільності впровадження у підприємство запропонованого нами раціонального співвідношення зернових культур-компонентів було проведено з використанням коефіцієнта заміни двох конкуруючих культур (табл. 4).

Економічний сенс розрахунку полягає у тому, що дві конкуруючі культури є однаково вигідними, якщо коефіцієнт заміни однієї культури іншою дорівнює зворотному співвідношенню цін для цих двох культур. Коефіцієнт заміни визначається як співвідношення середніх фактичних рівнів урожайності конкуруючих культур.

Середня врожайність озимої пшениці й ярого ячменю становила відповідно 28,2 і 19,4 ц/га, а ціна реалізації у 2007 р. - 73,2 і 69,9 грн/ц. Співвідношення врожайності цих культур (коефіцієнт заміни) становить 1,45 : 1 на користь пшениці, співвідношення цін 1,05 : 1 теж на користь цієї культури. Отже, підприємству вигідніше вирощувати пшеницю, ніж ячмінь. Доцільність збільшення площі під озимою пшеницею за рахунок ярого ячменю (визначено за методикою біокліматичної взаємокомпенсації) не суперечить економічним інтересам підприємства.

Розширення ж площ під зернобобовими культурами за рахунок озимої пшениці буде економічно невигідним для підприємства. У цьому випадку виникає суперечність між економічною й екологічною складовими сталого розвитку. Для підприємств, які працюють у дуже важких економічних умовах, за даних обставин конче потрібною є державна підтримка, зокрема навіть можливе запровадження дотування виробництва продукції з низьким рівнем рентабельності, виробництво якої сприятиме відновленню родючості ґрунтів.

Одним із принципових питань сталого розвитку землеробства є визначення впливу рівня інтенсивності виробництва на стабільність одержання врожаїв. Проведений нами аналіз динаміки урожайності сільськогосподарських культур, вирощуваних у різних природно-кліматичних умовах протягом тривалого періоду (по Запорізькій області - за 50 років, по Баварії - за 115 років), показав, що на фоні підвищення урожайності відбувалося поступове зниження її коливань і навпаки. Кореляційний аналіз між середніми рівнями врожайності та її коливаннями також підтвердив зниження коливань у міру підвищення урожайності сільськогосподарських культур.

Ефективність застосування деяких заходів інтенсифікації в умовах зростання цін на матеріальні ресурси та нестабільності цін на сільськогосподарську продукцію є в останні роки дуже гострим питанням не тільки для українських аграріїв, а й для агровиробників з високорозвинутих країн. Проведений нами аналіз економічної ефективності застосування різних заходів інтенсифікації при вирощуванні озимої пшениці в умовах дослідної станції Мюнхенського технічного університету (Німеччина) показав, що іноді високий рівень інтенсивності при обробітку ґрунту, внесенні добрив і фунгіцидів є економічно невигідним. Прирости натуральної врожайності при застосуванні високого рівня інтенсивності зовсім не свідчать про економічні переваги даного варіанту. Критична оцінка економічної ситуації при цьому є необхідною.

Наступний етап дослідження підтвердив, що на Півдні України спостерігаються помітні зміни клімату внаслідок глобального потепління. Ці зміни виявляються насамперед у зміні режиму зволоження та температур. Так, простежується помітне збільшення середньорічної кількості опадів зі зміною їх розподілу за періодами року, температура повітря помітно підвищилася та має стійку тенденцію до зростання, особливо взимку, тривалість вегетаційного періоду сільськогосподарських культур поступово зростає. Поряд зі збільшенням кількості опадів у вегетаційний період відбувається погіршення режиму вологозабезпеченості сільськогосподарських культур, унаслідок більш значного підвищення температур, про що свідчить гідротермічний коефіцієнт. Тобто відновлення зрошуваної меліорації у регіоні стає все більш необхідним.

У подальшому визначався вплив сукупності агрометеорологічних факторів на врожайність сільськогосподарських культур. Розрахунок матриці парних коефіцієнтів кореляції дозволив «відсіяти» фактори з несуттєвим зв'язком і відібрати найбільш впливові показники.

Урожайність озимої пшениці у найбільшій мірі залежить від шести факторів. Рівняння множинної регресії цієї залежності має вигляд:

y = 21,1 - 0,529х₁ - 0,011х₂ + 0,059х₃ + 0,15х₄ + 0,343х₅ + 10,73х₆

(х₁ - абсолютний максимум температур у травні, єС; х₂ - сума ефективних середньодобових температур повітря наростаючим підсумком понад 10єС на кінець другої декади червня, єС; х₃ - кількість опадів у першій декаді травня, мм; х₄ - кількість опадів у першій декаді вересня минулого року, мм; х₅ - відносна вологість повітря у другій декаді червня, %; х₆ - ГТК з початку вегетації до третьої декади червня).

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,8447 свідчить про тісний зв'язок між показниками; 71,3% змін в урожайності обумовлені тими факторами, які включені в рівняння. Перевірка множинного коефіцієнта кореляції за допомогою критерію Ст`юдента та критерію Фішера вказує на його значимість.

За результатами відповідних розрахунків по інших культурах можна зазначити, що у зоні Південного степу України вплив погодних умов на врожайність сільськогосподарських культур має вирішальне значення. Найбільш тісний зв'язок між агрометеорологічними факторами й урожайністю виявлено по озимої пшениці та ярому ячменю (R дорівнює відповідно 0,8447 і 0,8771). Найменший середній рівень зв'язку виявлено по урожайності кукурудзи на зерно (R = 0,631).



ВИСНОВКИ

1. Стале сільське господарство передбачає стабільне нарощування обсягів виробництва для досягнення продовольчої безпеки країни та розширення експортного потенціалу галузі, забезпечення населення доступними за ціною продуктами харчування високої якості, прибутковість, сприяння розвитку сільських територій і збереження навколишнього середовища як для теперішніх так і для майбутніх поколінь.

2. У теоретико-методологічному плані важливе місце у дослідженні проблеми сталого розвитку має з`ясування співвідношення понять «сталий розвиток» та «стабільний розвиток». Вважаємо, що стабільний розвиток, кількісна оцінка якого здійснюється визначенням міри коливань показників динамічного ряду, є важливою, але лише однією із складових більш широкого поняття «сталий розвиток».

3. Протягом останніх 50-ти років (1958-2007рр.) найбільш стабільним з точки зору коливань показників виробництва сільськогосподарських культур був період 60-80-их років минулого століття, коли врожайність та обсяги виробництва усіх культур поступово зростали. Період 1991-2007 рр. характеризується зниженням рівня врожайності, посиленням її варіації та хаотичними змінами посівних площ, що відображається у коливаннях валових зборів.

Коливання врожайності мають циклічний характер, що підтверджено дослідженнями з використанням декількох статистико-математичних методів. Встановлено, що врожайність озимої пшениці у Запорізькій області коливається з періодичністю близько 17 років, соняшнику - 19 років.

4. Нестабільність виробництва сільськогосподарської продукції створює перешкоди на шляху формування стабільного агропродовольчого ринку України. Так, у роки з недостатньою пропозицією зерна (1996, 2000, 2003, 2007) ціна його реалізації підвищилася майже удвічі порівняно з попередніми роками. Відповідно великий урожай (2001, 2004, 2005, 2008 рр.) спричинив падіння цін та, як наслідок, низьку рентабельність виробництва. Для аналізу аграрного ринку доцільним вважаємо використання методу ковзних очікувань, який дозволяє прогнозувати ціни реалізації з високою вірогідністю.

5. Для характеристики стану та розвитку землеробства варто використовувати систему індикаторів сталого розвитку галузі, яка охоплює економічний, екологічний і соціальний аспекти. Інтегральний індекс сталості, розрахований по підприємствах Півдня України, показав зниження рівня сталості порівняно з базисним 1990 р.: у 1995 р. - на 30,7%, у 2000 р. - на 47,8%, у 2007 р. - на 52,8%.

Диференціація адміністративних районів Запорізької області виявила значну залежність рівня сталості землеробства від зональних особливостей.

6. Розвиток тваринництва виконує не тільки важливі екологічну та соціальну функції, а й слугує своєрідним стабілізаційним чинником завдяки взаємокомпенсації коливань галузей рослинництва та тваринництва. У роки, не сприятливі за погодними умовами для вирощування зернових, існує вірогідність недобору врожаю соняшнику, недоотримання молока, м`яса ВРХ і свиней, оскільки відхилення від тренда їх продуктивності дуже близькі. Для запобігання ризику недобору валової продукції, доцільно разом з зерновими культурами вирощувати овочі та картоплю, розвивати птахівництво.

7. Раціональне співвідношення площ посіву зернових культур, сформоване за принципами біологічної взаємокомпенсації, дозволить зменшити ймовірність значних (30%) недоборів урожаю до одного разу за сім-вісім років. Доцільним є співвідношення площ озимої пшениці й ярого ячменю у пропорції 54,5 : 45,5%, до того ж економічно вигідне для підприємства. Розширення площ під кукурудзою на зерно за рахунок озимої пшениці й ярого ячменю збільшить стабільність виробництва та покращить економічний стан підприємства.

8. Дослідженнями в умовах Запорізької області та Німеччини доведено, що підвищення рівня інтенсивності виробництва супроводжується поступовим зниженням коливань урожайності сільськогосподарських культур.

Аналіз економічної ефективності вирощування озимої пшениці за різними рівнями інтенсивності показав, що надмірна інтенсивність виробництва, поряд з екологічним навантаженням на агроекосистеми, є економічно невигідною.

9. Аналіз агрометеорологічних показників Півдня України за період 1958-2007 рр. виявив помітні зміни клімату, які підвищують коливання урожайності. Багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз впливу агрометеорологічних показників на врожайність показав, що між ними існує зв'язок високої та середньої тісноти по окремих культурах.

економічний ціна дохідність валовий



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бабочкіна Ю.Д. Дослідження сталості виробництва зернових культур в Запорізькій області / Ю.Д. Бабочкіна // Вісн. ХНАУ. - 2004. - №3. - Х., 2004. - С. 17-21. (Серія «Економіка АПК і природокористування»).

2. Бабочкіна Ю.Д. Економіко-статистична характеристика сталості урожайності та валових зборів просапних культур в умовах Запорізької області / Ю.Д. Бабочкіна // Вісник ХНАУ. - 2004. - №8. - Х., 2004. - С. 218-222. (Серія «Економіка АПК і природокористування»).

3. Бабочкіна Ю.Д. Відновлення родючості ґрунтів - як фактор підвищення сталості землеробства / Ю.Д. Бабочкіна // Вісник ХНАУ. - 2004. - №10. Х., 2004. - С. 125-129. (Серія «Економіка АПК і природокористування»).

4. Бабочкіна Ю.Д. Вплив рівня інтенсивності на коливання урожайності сільськогосподарських культур / Ю.Д. Бабочкіна // Економіка АПК. - 2005. - №1. - С. 37-39.

5. Бабочкіна Ю.Д. Землеробство Півдня України в умовах глобального потепління клімату / Ю.Д. Бабочкіна // Держава та регіони. - 2005. - №3. - С. 11-17. (Серія «Економіка та підприємництво»).

6. Бабочкіна Ю.Д. Залежність урожайності сільськогосподарських культур від агрометеорологічних факторів у південному Степу України / Ю.Д. Бабочкіна // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С. 55-58.

7. Бабочкіна Ю.Д. Стале землеробство та перспективи впровадження його принципів в Україні / Ю.Д. Бабочкіна // Держава та регіони. - 2006. - №1. - С. 15-19. (Серія «Економіка та підприємництво»).

8. Бабочкіна Ю.Д. Використання зрошуваних земель в ринкових умовах / Ю. Д. Бабочкіна // Культура народів Причорномор'я. - 2006. - № 74. - Т.2. - С. 221-225.

9. Бабочкіна Ю.Д. Економічна сталість землеробства в зоні південного Степу України / Ю.Д. Бабочкіна // Вісник ХНАУ. - 2006. - №2. - Х., 2006. - С. 22-27. (Серія «Економіка АПК і природокористування»).

10. Шиян Д.В. Вплив фактора очікувань на зміну цін зернових та соняшнику в Запорізькій області / Д.В. Шиян, Ю.Д. Бабочкіна // Зб. наук. праць Луган. нац. аграр. ун-ту. - 2006. - № 62(85). - Л., 2006. - С. 220-224. (Серія «Економічні науки»).

11. Бабочкіна Ю.Д. Індикатори вимірювання сталого розвитку землеробства / Ю.Д. Бабочкіна // Вісн. Львівськ. держ. аграр. ун-ту. - 2006. - №13. - Л., 2006. - С. 432-437. (Серія «Економіка АПК»).

12. Бабочкіна Ю.Д. Ефективність інтенсифікації при вирощуванні озимої пшениці (Німеччина) / Ю.Д. Бабочкіна, M. Gandorfer // Вісник ХНАУ. - 2008. - №7. - Х., 2008. - С. 200-206. (Серія «Економіка АПК і природокористування»).

13. Бабочкіна Ю.Д. Оптимізація галузевої структури як шлях до підвищення сталості землеробства // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: Матеріали міжнар. форуму молодих учених, 19-20 травня 2005 р. - Харків, 2005. - Т. 2. - С. 269-270.

14. Бабочкіна Ю.Д. Вплив глобального потепління клімату на землеробство Півдня України // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК: ІІ міжнар. наук.-практ. конф. - В 2-х ч., Мелітополь, 13-15 червня 2005 р. - Запоріжжя, 2005. - С. 19-20.

15. Бабочкіна Ю.Д. Розподіл адміністративних районів Запорізької області за рівнем сталості землеробства // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці: Доповіді учасників Міжнар. наук.-теорет. конф. - В 3-х ч., Житомир, 3-5 березня 2005 р. - Житомир, 2005. - Ч. 3. - С. 38-41.

16. Бабочкіна Ю.Д., Шиян Д.В. Визначення проявів циклічності урожайності озимої пшениці різними методами // Проблеми і перспективи розвитку сільськогосподарських консультаційних служб: Матер. міжнар. наук. конф. - Вип. 1., Судак, 10-12 травня 2006 р. - Мелітополь, 2006. - С. 46-49.

17. Shiyan D. Expectations theory and wheat price dynamics / D. Shiyan, Y. Babochkina // Agric. Econ. - Czech, 53 (2007): 483-489.

Размещено на Allbest.ru

...