ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

БЕДНАРСЬКА ОЛЬГА РОМАНІВНА

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник -кандидат економічних наук, доцент Подольчак Назар Юрійович, Національний університет “Львівська політехніка”, доцент кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Старостіна Алла Олексіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, Гук Ольга Володимирівна, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», старший викладач кафедри менеджменту

Захист відбудеться “02” листопада 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. Ст. Бандери, 12, IV н.к., ауд. 209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий “01” жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03, кандидат економічних наук Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням нових видів економічних ризиків, зміною рівня та інтенсивності їхнього впливу на діяльність підприємства. Ідентифікація та визначення рівня ризику, врахування його у власній діяльності дає змогу підприємствам здобути конкурентні переваги у боротьбі за споживача, постачальника, інвестора тощо. Однак підприємство за сьогоднішніх динамічних змін в світовій економіці повинно не тільки навчитись правильно ідентифікувати ризики, застосовуючи тим самим пасивну стратегію ризик-менеджменту, а й активно впливати на процеси творення ризиків, підвищувати їхній рівень та планувати їх у власній діяльності. Особливо актуальним є питання планування та врахування економічних ризиків для вітчизняного машинобудівного комплексу, більшість підприємств якого зазнають значних збитків внаслідок нестабільності середовища діяльності, світової економічної кризи, застарілої техніки та технологій виробництва, значних капіталомісткості, енергомісткості та фондомісткості, що є основними джерелами виникнення економічних ризиків.

Управління ризиками як важливий елемент системи менеджменту підприємства знаходиться на початковій стадії розвитку як у теоретичній, так і практичній сферах діяльності. У вітчизняних машинобудівних підприємствах відсутній достатній досвід застосування ефективних інструментів ризик-менеджменту, що створює перешкоди для отримання додаткових вигод, спричиняє збитки та втрати у діяльності, породжує ризик невикористаних можливостей. Активізування процесів планування та прогнозування у практиці вітчизняних машинобудівних підприємств та одночасне зростання вагомості впливу ризиків створило передумови для використання інструментів планування у системі ризик-менеджменту.

Проблематику формування та розвитку системи управління ризиками підприємств розкривають у своїх працях такі вітчизняні та іноземні науковці, як: А. Альгін, І. Балабанов, Д. Бачкаї, І. Бланк, П. Верченко, В. Вітлінський, П. Грабовий, В. Гранатуров, О. Гук, С. Ілляшенко, А. Камінський, Т. Клебанова, В. Копитко, O. Кузьмін, М. Лапуста, Н. Машина, Д. Месен, О. Моргенштерн, О. Мороз, Дж. Нейман, С. Петрова, С. Полтавцев, Н. Подольчак, М. Римар, А. Старостіна, О. Таран, О. Устенко, Е. Уткін, Н. Хохлов, В. Черкасов, Г. Чернова, Н. Чухрай, Л. Шаршукова, О. Шевчук, О. Штефанич, О. Ястремський та інші. Перелічені автори значну увагу приділяють питанням визначення сутності ризиків, ідентифікації чинників та джерел їх виникнення, класифікації ризиків, науковій обґрунтованості та характеристиці методів та підходів якісного та кількісного аналізу, застосуванню методів зниження рівня ризиків тощо.

Водночас проблеми планування ризиків у діяльності машинобудівних підприємств все ще не знаходять належної уваги з боку дослідників. Зокрема, подальших досліджень потребують питання визначення місця та значення функції планування економічних ризиків, врахування взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків у процесі планування, удосконалення кількісного оцінювання ризиків в процесі аналізування середовища та оточення діяльності підприємства, стратегічне та оперативне планування ризиків, оптимізування ризиків та прийняття управлінських рішень з врахуванням запланованих ризиків.

Потреба наукового розроблення окреслених проблем з урахуванням особливостей вітчизняної економіки зумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження пов'язана з держбюджетною темою Національного університету “Львівська політехніка” “Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади” (номер державної реєстрації 0107U000837), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 27.10.2006 р., № 732. Дисертаційне дослідження також виконано в рамках наукового напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва «Формування систем індикаторів з оцінювання економічної діяльності та конкурентоспроможності в машинобудуванні та приладобудуванні» (номер державної реєстрації 0107U009523).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо удосконалення процесу формування та розвитку системи планування економічних ризиків машинобудівних підприємств.

Для досягнення мети у роботі було поставлено такі завдання:

- розробити модель планування економічних ризиків із виокремленням стратегічного та оперативного рівнів;

- удосконалити методичні рекомендації підбору методів оптимізування ризиків підприємства;

- розвинути метод кількісного оцінювання ризиків машинобудівних підприємств;

- удосконалити методичні рекомендації прийняття ризикованих управлінських рішень;

- доповнити та удосконалити класифікацію ризиків, які виникають у процесі планування діяльності машинобудівного підприємства, а також запропонувати сфери застосування розроблених класифікацій ризиків;

- доповнити методичний підхід щодо ідентифікування та оцінювання взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків.

Об'єктом дослідження є процеси планування економічних ризиків машинобудівних підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та методичні положення з формування та використання системи планування економічних ризиків машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення (групування та виокремлення негативних та позитивних впливів ризику на планування діяльності підприємства - п. 1.1, формування класифікації ризиків, які виникають у процесі планування діяльності підприємства - п. 1.1, виділення місця та значення функції планування ризиків - п. 1.2); економіко-статистичний (особливості планування ризиків зовнішньоекономічної діяльності підприємства - п. 1.3, ідентифікування та оцінювання взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків - п. 2.2, удосконалення кількісного оцінювання економічних ризиків - п. 2.3, метод формування груп експертів для прийняття стратегічних, ризикових управлінських рішень - п. 3.3); аналітичний і структурно-логічний (розроблення концепції планування економічних ризиків із виокремленням стратегічного та оперативного рівнів - п. 3.1; розроблення рекомендацій щодо застосування методів оптимізування економічного ризику, враховуючи особливості машинобудування - п. 3.2, формування методичного підходу прийняття ризикових управлінських рішень - п. 3.3); графічний (для наочного представлення результатів дослідження).

Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та іноземних авторів, матеріали періодичних видань, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, національні та іноземні законодавчі і нормативно-правові акти, Інтернет-джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень та прикладних рекомендацій для удосконалення процесу планування економічних ризиків машинобудівних підприємств. Результати виконаного дослідження, що визначають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

виокремленні стратегічний та оперативний рівнів при побудові моделі планування економічних ризиків та розроблено їх формалізовану процедуру, а також наведені рекомендації щодо вибору відповідної організаційної структури ризик-менеджменту підприємства;

удосконалено:

методичні рекомендації з підбору методів оптимізування ризиків підприємства, які характеризуються урахуванням середовища виникнення ризиків та їхнього рівня, специфіки машинобудування та узгодженості обраних методів між собою;

метод кількісного оцінювання ризиків машинобудівних підприємств на основі знаходження інтегрального індикатора рівня ризику, який, на відміну від існуючих положень, поєднує результати кількісних показників та суб'єктивного аналізування рівня ризику залученими експертами;

методичні рекомендації з прийняття ризикових управлінських рішень в умовах різноманіття ризиків на кожному етапі вироблення рішення, формування групи експертів для прийняття стратегічних раціональних рішень та системи інформаційно-аналітичного забезпечення цього процесу;

набули подальшого розвитку:

класифікація ризиків, які виникають у процесі планування діяльності машинобудівного підприємства, а також способи застосування розроблених класифікацій ризиків. Запропоновано виокремлювати такі класифікаційні ознаки ризиків: за рівнем планування; за етапами планування; за організаційним рівнем; за ієрархією; за середовищем виникнення;

методичний підхід щодо виявлення та оцінювання взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків з метою врахування цих ефектів у плануванні діяльності машинобудівного підприємства. Для оцінювання ефекту впливу зовнішніх ризиків на структуру внутрішніх, на відміну від чинних підходів, запропоновано використовувати дисперсійний аналіз, а для оцінювання рівня взаємовпливу внутрішніх ризиків доцільно знаходити щільність кореляційного зв'язку між ними.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в розробленні та удосконаленні: методики кількісного аналізування економічних ризиків; положень про формування експертних груп для прийняття стратегічних, ризикованих управлінських рішень; методики формування формалізованих процедур стратегічного та оперативного планування ризиків; методики управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Отримані результати дослідження є основою для створення ефективної системи ризик-менеджменту із виділенням функції планування економічними ризиками, оптимізування діяльності всіх підрозділів підприємства. Завдяки універсальності запропонованих методик та положень, прикладні розробки можуть використовуватися в управлінні підприємствами багатьох сфер діяльності.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема у викладанні дисциплін “Управління ризиками в інноваційній діяльності”, “Стратегічний менеджмент”, “Планування, мотивування та контролювання зовнішньоекономічної діяльності” (довідка № 67-72-355 від 24.06.2009 р.).

Розроблені методичні та науково-прикладні рекомендації використовуються у навчальному процесі Інституту підприємництва та перспективних технологій при викладанні таких дисциплін: «Ризик-менеджмент в міжнародній туристичній діяльності», «Ціноутворення в туристичній діяльності» (для студентів спеціальності «Міжнародна економіка» (довідка № 12-161 від 24.06.2009 р.), а також у діяльності таких підприємств: ВАТ «Алмазінструмент» (довідка №22 від 14 травня 2009 р.), ВАТ «Львівський інструментальний завод» (довідка № 4-05 від 7 травня 2009 р.).

Особистий внесок автора. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані й опрацьовані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом особистої роботи здобувача і становлять його індивідуальний внесок. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи доповідались на таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних конференціях: XІІІ Міжнародній конференції “Економіка для екології” (м. Суми, 3-7 травня 2007р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (м. Київ, 16-20 травня 2007р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 20-23 березня 2008р.), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та докторантів «Менеджмент підприємницької діяльності» (м. Сімферополь, 16-18 квітня 2008р.), міжнародній науково-технічній конференції молодих вчених і студентів «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк, 5-6 червня 2008р.), VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 6-8 листопада 2008р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 26-27 лютого 2009р.), ІV Міжвузівській науково-технічної конференції науково-педагогічних працівників «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні» (м. Львів, 30 березня-10 квітня 2009р.), а також на наукових семінарах кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” та кафедри міжнародної економіки Інституту підприємництва та перспективних технологій.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 15 наукових праць, з них 7 - у фахових виданнях ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 4,14 друкованих аркушів, з яких особисто автору належать 3,88 друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Основний її зміст викладено на 169 сторінках. Робота містить 37 таблиці та 31 рисунків на 39 сторінках, список використаних джерел із 184 найменувань, 1 додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

економічний ризик машинобудівний стратегічний

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформовано мету та завдання, предмет та об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні та прикладні засади планування економічних ризиків” отримала подальшого розвитку класифікація ризиків, виокремлено негативний вплив економічного ризику на підприємство та позитивні аспекти від запровадження системи планування економічного ризику, науково обґрунтоване місце планування економічних ризиків у системі менеджменту підприємства.

Світова економічна криза змусила підприємства активніше та ефективніше розробляти і застосовувати у власній діяльності елементи ризик-менеджменту. Машинобудування є одним з найуразливіших комплексів у період економічних криз через високу капіталомісткість, енергомісткість та матеріаломісткість, існування великого числа внутрішніх та зовнішніх економічних ризиків тощо. Враховуючи те, що вітчизняне машинобудування має нижчий рівень конкурентоспроможності у порівнянні з підприємства промислово розвинених країн, виникає гостра необхідність розвитку ризик-менеджменту на українських машинобудівних підприємствах. Як відомо, управління економічним ризиком (ризик-менеджмент) - це конкретна функція менеджменту, яка реалізуються через основні функції (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання) на засадах керівництва.

Одним з істотних показників, який характеризує недосконалість системи ризик-менеджменту вітчизняних підприємств, є частка збиткових підприємств та обсяг збитків загалом. Серед інших комплексів та галузей промисловості України, у машинобудуванні спостерігаються стрімкі тенденції до зростання кількості збиткових підприємств та обсягів збитків (табл. 1).

Кількість збиткових підприємств та сума збитків стрімко зросли у машинобудуванні протягом 2008 року. Зокрема, лише у легкій промисловості (127,41 %) темпи зростання збиткових підприємств є вищими, ніж у машинобудуванні (111,36 %), а у хімічній та нафтохімічній галузях спостерігались позитивні тенденції скорочення кількості збиткових суб'єктів господарювання протягом останнього року.

На основі вивчення результатів наукових досліджень запропоновано тлумачити економічний ризик як економічне явище, що характеризує рівень відхилення планових показників від фактичних результатів діяльності підприємства, які можуть бути прогнозованими з певною ймовірністю, враховуючи наявний обсяг інформації та багатоваріантність прийняття управлінських рішень. Відхилення можуть бути як позитивними для виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств, так і негативними.

Таблиця 1 Динаміка збиткових підприємств та організацій (за видами промислової діяльності) у 2005-2008 рр.

Примітка: складено дисертантом на підставі даних Державного комітету статистики України

Завдяки узагальненню здобутків науковців щодо видів економічного ризику, отримала подальшого розвитку класифікація економічних ризиків, які виникають у процесі планування діяльності машинобудівного підприємства, а також запропоновано способи застосування розроблених класифікацій ризиків у практичній діяльності (табл. 2).

На планування діяльності підприємства економічний ризик, як правило, впливає негативно. До негативного впливу ризику на процес планування діяльності підприємства слід віднести: необхідність залучення додаткових ресурсів (фінансових, трудових, інформаційних, матеріальних, енергетичних тощо); наявність демотиватора у діяльності працівників, не схильних до ризику, які залучені у процес планування діяльності машинобудівних підприємств; відсутність можливості сформувати ефективні плани оптимізування виробничо-господарського процесу у довгостроковій перспективі; необхідність формування альтернатив, що потребує додаткових витрат; ймовірність виникнення конфліктів у процесі розробки та реалізації планів діяльності підприємства; значна трудомісткість формування планових норм та стандартів; загроза психологічної нестабільності та несумісності членів колективу, залучених до процесу планування; наявність відхилень фактичних результатів від планових цілей та завдань.

Таблиця 2 Класифікація ризиків, які виникають у процесі планування діяльності машинобудівного підприємства

Однак запровадження системи планування економічного ризику дає змогу отримати низку позитивних аспектів у діяльності підприємства, які доцільно поділяти за напрямами: економічний, організаційний, соціальний, психологічний. Економічне значення планування ризику проявляється у максимізації планових показників діяльності підприємства при оптимальному рівні ризику, оскільки методи мінімізації ризиків будуть плановими, а отже, їхнє застосування - раціональним та результативним. Організаційне значення полягає в оптимізації структури управління підприємством відповідно до запланованих видів та обсягів ризиків. Коли відомі ризики діяльності підприємства, то підвищується ймовірність створення адекватної структури управління, яка б мінімізувала негативні впливи ризиків. Соціальне та психологічне позитивні значення планування ризику полягають у можливості підвищити мотивованість працівників, оскільки рівень ризиків є прогнозованим та запланованим, знизити кількість кризових ситуацій та несподіванок під час діяльності підприємства, що призведе до зменшення стресів, конфліктів та інших соціально негативних явищ, причиною виникнення яких є ризик та невизначеність.

Узагальнивши існуючий досвід ризик-менеджменту, науково обґрунтовано місце планування економічного ризику в системі менеджменту машинобудівного підприємства (рис. 1).

Результати аналізу наукової літератури показали, що найчастіше під управлінням ризиком розуміють його якісний та кількісний аналізи, а також вибір відповідних методів мінімізації ризиків. Однак, згідно з функціональним підходом у менеджменті, ці етапи є нічим іншим як етапами планування економічного ризику. Планування економічного ризику - вид управлінської діяльності, який визначає цілі щодо можливих видів та рівнів економічних ризиків у діяльності підприємства, розробляє заходи досягнення встановлених цілей шляхом вибору ефективних методів оптимізування ризиків.

У другому розділі “Аналізування та кількісне оцінювання ризиків у плануванні діяльності машинобудівних підприємств” проведено аналізування підходів до управління та планування економічних ризиків; отримав подальшого розвитку методичний підхід щодо виявлення та оцінювання взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків; удосконалено метод кількісного оцінювання економічних ризиків.

За результатами опитування керівників машинобудівних підприємств виявлено, що у системі менеджменту цих підприємств домінують інтуїтивні методи ризик-менеджменту. Такі підходи, як правило, виявляються неефективними через складність структури ризиків, які впливають на підприємство та динамічність ринкового середовища. Водночас зростає кількість та рівень економічних ризиків, що вимагає від менеджерів машинобудівних підприємств ретельнішого розробляння елементів системи ризик-менеджменту з метою мінімізування можливих втрат та максимізування позитивних ефектів.

Аналіз результатів опитування керівників машинобудівних підприємств дав змогу виявити, що найінтенсивніше вітчизняними підприємствами застосовуються такі методи оптимізування економічних ризиків: резервування (76 %), бізнес-планування (79 %), підбір персоналу (88 %), захист комерційної таємниці (53 %).

Для виявлення та оцінювання взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків з метою врахування таких ефектів у плануванні діяльності машинобудівного підприємства розроблено методичний підхід, який складається з таких етапів:

1) індентифікування зовнішніх та внутрішніх економічних ризиків за допомогою розробленої карти ризиків;

2) виявлення впливу зовнішніх ризиків на появу внутрішніх ризиків діяльність підприємства за допомогою дисперсійного аналізування;

3) оцінювання взаємовпливу внутрішніх економічних ризиків шляхом знаходженням щільності кореляційного зв'язку між ризиками;

4) врахування взаємопов'язаності та взаємовпливу ризиків у плануванні діяльності підприємства.