Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННИЙ ФІЛІАЛ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ «КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

УДК: 332.33:631.1

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському економічно-правовому університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту, проректор з міжнародних зв'язків.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Варченко Ольга Миронівна, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри маркетингу та фінансово-комерційного управління, директор інституту економіки та бізнесу;

кандидат економічних наук, доцент Гончаренко Ірина Василівна, Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри світового сільського господарства і ЗЕД.

Захист відбудеться “24” грудня 2009 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.805.01 у Південному філіалі Національного університету біоресурсів і природокористування України “Кримський агротехнологічний університет” за адресою: 95000, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1, ауд. 501.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України “Кримський агротехнологічний університет” за адресою: 95000, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1.

Автореферат розісланий “24” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доцент С.Я. Дементьєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим напрямом наукових досліджень та практики сільськогосподарського виробництва є подальше вдосконалення управління використання земельних ресурсів як основи його відтворювального процесу. Воно пов'язане насамперед із необхідністю забезпечення раціональної структури землекористування, відновлення родючості ґрунтів, здійснення екологобезпечного землеробства. Вирішення вказаних проблем залежить від характеру земельних відносин, рівня сформованості ринку землі, форм землекористування, організаційно-економічних інструментів управління земельними ресурсами, методів економічної оцінки і земельних ресурсів та ефективності їх використання, державного регулювання землекористування, досягнутого рівня раціонального використання земель.

Відзначимо, що на різних етапах розвитку аграрного виробництва та землекористування означені питання висвітлювалися у працях відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників: Ю.Д. Білика, І.П. Герасимова, В.В. Горлачука, А.С. Даниленка, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, Р.А. Івануха, М.Г. Ігнатенка, В.М. Кривова, Л.Я. Новаковського, Ф.І. Реймерса, М.А. Солнцева, А.Я. Сохнича, А.М. Третяка, В.М. Трегобчука, М.М Федорова та ін.

Водночас в аграрній сфері економіки відбуваються постійні зміни. Вони стосуються насамперед відносин власності, багатоукладності характеризується незавершеністю земельної реформи. Особливе занепокоєння викликає зниження родючості землі, деградація ґрунтів або нераціональне землекористування у різних організаційно-господарських формуваннях. Це вимагає поглиблених досліджень та обґрунтування економічних засобів раціонального використання, охорони і відновлення земель, організаційно-економічного механізму управління землекористуванням з урахуванням екологічних імперативів, інноваційно-інвестиційного забезпечення процесів використання земельних ресурсів. Окреслене коло проблем з огляду на безумовну важливість їх вирішення зумовило вибір теми, мету, завдання, теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково - дослідних робіт Херсонського економічно - правового інституту та зкоординовано з науково - дослідною темою економічного факультету Херсонського державного аграрного університету «Організаційно - економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення та фінансово - кредитних відносин, страхування» (номер державної реєстрації 0102U003197). В її межах автором обґрунтовані організаційно-економічні засади вдосконалення управління використання земельних ресурсів з урахуванням розмірів, особливостей організації, спеціалізації, структури організаційно-господарських формувань, орендних відносин у сільському господарстві, матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, їх фінансової стійкості, рівня впровадження інновацій, інвестиційних процесів сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та розробка організаційно-економічних засад вдосконалення управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Досягнення мети ґрунтувалося на постановці та вирішенні наступних завдань:

- узагальнити сутність, закономірності та принципи управління використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- визначити організаційно-економічні чинники та особливості земельних відносин;

- обґрунтувати методичні засади економічної оцінки земель та ефективності землекористування;

- здійснити аналіз чинників, стану, структури, ефективності землекористування сільськогосподарських підприємств Херсонської області;

- виявити проблеми та тенденції землекористування в аграрному виробництві регіону;

- обґрунтувати організаційно-економічні засоби та важелі вдосконалення управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- розробити механізм та визначити перспективи інноваційно-інвестиційного забезпечення раціонального землекористування сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтувати напрями державного регулювання використання, охорони та відновлення земель сільськогосподарських підприємств на перспективу.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні процеси використання та управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств. землекористування сільськогосподарський управління ресурс

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Наукові засади дисертації формують діалектичний метод пізнання та фундаментальні положення економічної теорії, економіки сільськогосподарських підприємств, економіки природокористування, а також праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем управління використання земельних ресурсів в аграрній сфері. Для досягнення поставленої у роботі мети було використано такі методи та прийоми: наукового пізнання, абстрактно-логічний та монографічний (теоретичні узагальнення щодо сутності, принципів землекористування та формування висновків), системно-структурного аналізу (для виявлення особливостей, структури ефективності використання земельних ресурсів аграрних підприємств), економіко-статистичні та економіко-математичні методи, табличний і графічний прийоми (для виявлення і кількісної оцінки основних тенденцій і проблем використання земельних ресурсів та обґрунтування напрямів їх вирішення, соціологічного дослідження (при анкетуванні працівників аграрних підприємств області), кореляційно-регресійний аналіз (при виявленні залежності між рентабельністю рослинницької продукції та продуктивністю використання земель в аграрних підприємствах), метод моделювання (при розробці моделі ґрунтозахисної системи землеробства та прогнозуванні урожайності сільськогосподарських культур).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Головного управління статистики в Херсонській області, Головного управління агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, довідково-аналітичні матеріали і наукова література за темою дослідження, матеріали річної звітності підприємств, результати власних спостережень і досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- обґрунтовані особливості класичних сівозмін для велико- та малотоварних (фермерських) господарств як беззатратних біологічних регуляторів землекористування з урахуванням рівня спеціалізації, концентрації виробництва, кон'юнктури ринку, енергоємності культур, структури сівозмін, обов'язкової наявності чорного пару;

удосконалено:

- процедуру оцінки та визначення сильних і слабих сторін земельних ресурсів регіону для здійснення ефективного управління ними з позицій комплексного розвитку сільських територій, альтернативних видів діяльності на селі;

- основоположні принципи управління земельних ресурсів через збільшення впливу органів місцевого самоврядування на землекористування, рівноправність його умов для різних організаційно-правових формувань; внутрішньогосподарський моніторинг земель; посилення морально-етичних норм та освітньо-виховних заходів у процесі земельних відносин та землекористування;

- методичні засади оцінки ефективності крапельного зрошення у порівнянні із традиційним зрошенням через врахування витрат на нову технологію та у порівнянні з отриманим доходом;

набули подальшого розвитку:

- державне регулювання використання земельних ресурсів в аграрній сфері Херсонської області шляхом розробки та виконання цільових регіональних програм в АПК, застосування механізму доплат та страхових відшкодувань підприємствам, що функціонують у зоні ризикованого землеробства; бюджетної підтримки природоохоронної сфери та розвитку альтернативних видів діяльності;

- організаційно-економічні засади забезпечення раціонального землекористування через впровадження екологічного аудиту, екологічної паспортизації земель на підприємствах, врахування фінансово-економічної стійкості та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств; посилення контролю зі сторони органів місцевої влади за змістом землекористування та його ефективністю;

- пропозиції щодо раціоналізації структури землекористування через врахування рівня розораності території, спеціалізації та диверсифікації виробництва, забезпеченості сільськогосподарською технікою та засобами хімічної меліорації, розвитку зрошення, у т.ч. краплинного.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-обґрунтованих напрямів вдосконалення управління земельними ресурсами у сільськогосподарських підприємствах Херсонської області. Обґрунтований комплекс заходів щодо посилення державного регулювання землекористуванням впроваджено у практичну діяльність виконавчого комітету Новокаховської міської ради (довідка № 2-5/435 від 05.05.2009 р.).

Здійснена економічна оцінка земель та обґрунтування сівозмін застосовується у практичній діяльності державного підприємства «Дослідне господарство «Новокаховське» Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру» (довідка № 69/06 від 20.06.2009 р.). Пропозиції щодо вдосконалення організації території, раціонального землекористування на основі краплинного зрошення подані для практичного використання в Об'єднання фермерських господарств «Тетяна» Високопільського району Херсонської області (довідка № 9 від 27.05.2009 р.). Результати досліджень впроваджуються в навчальний процес Херсонського економічно - правового інституту при викладанні дисциплін “Аналіз господарської діяльності”, “Планування діяльності підприємств”, “Економіка підприємства”, „Економіка природокористування” та “Основи методики економічних досліджень”, у науково-дослідній роботі студентів, магістрів, аспірантів, викладачів, виконанні курсових і дипломних робіт (довідка №66-09 від 14.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Всі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, належать особисто автору.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи» (м. Херсон, 2007 р.); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Херсонського економічно-правового інституту (м. Херсон, 2006 - 2009 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств» (м. Херсон, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 8 наукових працях, з них 5 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 1,7 ум. друк. арк., з яких всі належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладений на 182 сторінках комп'ютерного тексту, містить 29 таблиць, 13 рисунків та 5 додатків. Список використаних джерел налічує 166 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані актуальність, доцільність, мета, основні завдання, предмет, об'єкт, методи, розкрито наукову новизну та практичне значення, вказані дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретико - методичні засади управління землекористуванням аграрних підприємств» висвітлені соціально-економічний зміст, закономірності та принципи управління земельними ресурсами, обґрунтовані організаційно-економічні чинники управління та державного регулювання земельних відносин в аграрній сфері, узагальнені методичні засади економічної оцінки земельних ресурсів.

Управління земельними ресурсами та їх використанням зумовлене значною роллю землі у життєдіяльності суспільства і в аграрній сфері зокрема. Його зміст полягає у забезпеченні раціонального використання, ефективної охорони і відтворення земель на основі проведення організаційно-економічних та нормативно-правових і адміністративних заходів. Окрім цього, управління земельними ресурсами повинне враховувати загальну концепцію управління сільськими територіями та аграрною сферою. Це означає врахування децентралізації та деконцентрації, що характеризують сучасне управління, змін соціальної сфери села, диверсифікації зайнятості сільського населення, організації різних форм господарювання на селі. За таких умов управлінський процес землекористування все більше набуває суспільно-економічного характеру.

Організаційну основу управління земельними ресурсами складає сукупність закономірностей, принципів, методів і важелів використання земельних ресурсів. Земельна реформа забезпечила позитивні результати у використанні земельних ресурсів. Мільйони громадян України отримали земельні сертифікати та стали землевласниками. Разом з тим непідготовленість значної кількості людей до самостійного ефективного господарювання призвела до різкого зниження природної родючості земель, деградації агро ландшафтів, погіршення організації території через відчуження сільськогосподарських угідь на несільськогосподарські цілі. Тому важливе значення має обґрунтування та дотримання принципів раціонального землекористування та управління ним. Серед них виділяються, насамперед: економічного регулювання землекористування; платності використання земель; рівноправності всіх форм власності і господарювання; гарантії права власності на землю; регіонального підходу; пріоритету екології; врахування людського фактору; державного протекціонізму і регулювання господарської діяльності; системності; комплексної і планомірності; етичності.

Основою перетворення земельних територій є їх організація на основі бонітування, кадастрової діяльності ландшафтного підходу; контурно-меліоративного забезпечення землекористування грошової оцінки земель. Вона ускладнюється в регіонах з мілкоконтурними, одноманітними та особливо уразливими до господарських навантажень агро ландшафтами, що значно перетворені людиною. Мова йде насамперед про управління землекористуванням сільськогосподарських підприємств, розміщених у зоні Степу, зокрема й у Херсонській області. Переважна частина чорноземів південних та каштанових ґрунтів, розміщених тут, схильні до вітрової та водної ерозії, мають складні фізичні та механічні властивості, порушені в результаті багаторічної оранки, зрошення, мають недостатній природній рослинний покрив. Таким чином, лише комплексне врахування усіх вказаних аспектів буде сприяти ефективності управлінських рішень.

Важливим чинником розвитку управління землекористуванням є земельні відносини - матеріально-виробничі відносини, пов'язані з володінням і користуванням землею як засобом виробництва і предметом праці. Поява значної кількості різних за власністю, організацією виробництва, розмірами аграрних формувань, розвиток орендних відносин значно ускладнили земельні відносини та управління ними. В цих умовах важливого значення набуває грошова оцінка земель, кадастрова діяльність як основа управління і регулювання земельних відносин і ресурсокористування в умовах приватної власності.

Відзначимо, що ефективність землекористування сільськогосподарського виробництва за останні 20 років значно зменшилася. Це пов'язано не тільки безпосередньо з виробничою діяльністю, але й з неправильним усвідомлення значення реформи; зневірою селян у те, що вона проведена у їх інтересах. Нестабільність економічної ситуації, короткострокові строки оренди землі, фактори невизначеності у сільськогосподарському виробництві природного характеру і через це його ризикованість, відсутність належної освіти та знань у багатьох новосформованих землевласників та землекористувачів породжують безвідповідальне ставлення до землі, невміння господарювати, зменшення природної родючості ґрунтів і, як наслідок, доходів працівників, стають джерелом соціальної напруженості, соціального розшарування сільських жителів. Сільські території є недостатньоорганізованими. Вони погано забезпечені виробничою та соціальною інфраструктурою. Це призводить, в кінцевому рахунку, до зменшення людності сільських населених пунктів, зниження рівня природного та механічного приросту населення. Тому ми вважаємо, що принципи етичності землекористування, освітньо-виховні, інформаційного забезпечення та дорадництва повинні зайняти чільне місце поряд з економіко-виробничими та екологічними.

Важливе значення у забезпеченні управління землекористуванням сільськогосподарських підприємств має методика економічної оцінки земельних ресурсів та економічної ефективності землекористування. В залежності від мети оцінки, середовища її здійснення використовуються різні науково-методичні підходи та показники. Останні доцільно згрупувати наступним чином: фінансово-економічні, виробничо-економічні, екологічні. Ми вважаємо, що з огляду на ускладнення організаторської структури землекористування їх доцільно доповнити соціологічними (соціологічні вибірки, опитування, анкетування) з метою виявлення та аналізу відношення людей до земельної власності, пріоритетності форм господарювання, використання землі, питань купівлі-продажу, організації сільських територій у цілому. Серед якісних та кількісних методів оцінки землекористування важливе значення має бонітування ґрунтів, грошова оцінка земель, земельний кадастр, індексний метод визначення екологічного та господарського навантаження на землю. Це дозволить забезпечити ефективне управління не тільки земельних ресурсів, але й сільських територій та сільськогосподарської діяльності в цілому.

У другому розділі «Структура, ефективність, тенденції та проблеми землекористування у сільськогосподарських підприємствах» здійснений аналіз стану, структури, чинників, тенденцій та проблем землекористування аграрних підприємств Херсонської області. Визначена його ефективність, матеріально-технічне та меліоративне забезпечення.

Земельні ресурси Херсонської області мають спільні та відмінні риси із земельними ресурсами інших регіонів країни. До позитивних їх характеристик відноситься велика площа земельного клину - 2846,1 тис. га або 4,6 % земельної площі країни. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято 1969,7 тис. га або 69,2 % у земельному фонді області. При цьому рівень розораності є найвищим у країні і коливається від 78,9 % у Голопристанському до 97,9 % у Горностаївському районах при середньому рівні 90,2 %. Це свідчить про інтенсивне землекористування з однієї сторони та екологічну невідповідність використання орних земель - з іншої. Перевищення рівня екологічно допустимої розораності досягає 32,7 %. Разом з тим рівнинність агроландшафтів (90,1 % сільськогосподарських угідь мають крутість схилів до 1є) дозволяє формувати великі землеволодіння (5,0-10,0 тис. га), значні за розмірами агроформування та використовувати для обробітку землі машинно-тракторні комплекси та іншу техніку більш ефективно.

У структурі землекористування 35,4 % приходиться на сільськогосподарські підприємства, 30,1 % на землі громадян, 22,0 % - населених пунктів. Нарешті, на Херсонщині найвища в Україні землезабезпеченість сільського населення - 1,69 га/чол., що приблизно у 2,0 разів більше за середньоукраїнське значення. Слабкі сторони та імперативи землекористування у Херсонській області формує нераціональна структура сільськогосподарських угідь при уразливості структури агроландшафтів. Так, лісовкриті площі займають лише 5,3 %, багаторічні насадження - 1,4 %, сіножаті - 0,5 %, опустелені землі - 3,9 %. Це свідчить про нагальну потребу у посиленні лісомеліорацій території. Ґрунтотворні породи є важкосуглинковими (45,7 %) та легкосуглинковими (23,2 %), що сприяють при інтенсивному поливі засоленню ґрунтів.

У регіоні дефляційно небезпечними є 1706,3 тис. га або 86,7 % угідь. З них еродованих внаслідок вітрової ерозії - 18,6 %, водної - 13,4 %. До цього призвели велика розораність території, перенасичення сівозмін ґрунтовиснажливими культурами, застосування важкої техніки, поливу, руйнування дренажної мережі, зменшення темпів відтворення полезахисних насаджень. Із загальної площі сільськогосподарських угідь засоленими є 13,0 %, солонцюватими - 39,8 %, перезволоженими - 6,9 %. Як наслідок, бал родючості ґрунтів невеликий - від 13 по сіножатях до 40 по ріллі. Це при тому, що більшу частину території займають ґрунти, що традиційно вважаються родючими - чорноземи південні (45,0 %), темно-каштанові та каштанові (43,0 %). При цьому вміст гумусу в основних ґрунтах коливається від 0,8 до 3,7 %. Отже, виявлені закономірності повинні враховуватися в організації та управлінні землекористуванням у сільськогосподарських підприємствах. Особливий акцент в умовах ситуації, що склалася, необхідно зробити на врахуванні екологічних наслідків господарювання, які вже погіршили якість земельних ресурсів, а також на їх відновлення та охорону.

На економічну ефективність сільськогосподарського виробництва, раціональне природокористування значним чином впливають форми його організації, належне техніко-технологічне, інвестиційне забезпечення, впровадження інновацій. Якщо раніше у структурі землекористування виділялися колгоспи (50,5 % земель) та держгоспи (49,5 %), то зараз у регіоні залишилося державних господарств невиправдано мало - 32. Вони мають у середньому найбільшу площу землекористування, представлені дослідницькими господарствами, сортовипробувальними станціями, агрофірмами, які показують високі економічні результати господарювання.

Широкомасштабні зміни, що відбулися у структурі землекористування, призвели до ускладнення земельних відносин і використання земель. Були порушені практично всі внутрішньогосподарські й міжгосподарські зв'язки, організаційно-виробничі структури сільськогосподарських підприємств. Крім того, в межах сільськогосподарських підприємств у густонаселених районах з'явилися великі площі земель, які потребують особливого режиму й умов використання: водоохоронні зони і прибережні смуги, захисні й охоронні зони вздовж автомагістралей і залізниць, трубопроводів, ліній електропередач, зв'язку, санітарно-захисні зони, забруднені й еродовані землі, цінні і особливо цінні угіддя, землі природоохоронного, рекреаційного, історико-культурного призначення та ін. Ці фактори, безумовно, негативно впливають на стан довкілля та є причиною зниження родючості ґрунтів, а тому зумовлюють необхідність розробки системи заходів з раціоналізації використання і охорони земельних ресурсів.

Здійснення персоніфікації власності на землю шляхом паювання земельних угідь разом з паюванням майна значно підвищило зацікавленість населення у праці та результатах виробництва. Завдяки цьому зміцнилася соціальна захищеність сільського населення і почала формуватись відповідна психологія у молоді щодо розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві. Розподіл земель між селянами шляхом паювання, повне задоволення потреб міського населення шляхом надання земель для садівництва, городництва, гаражного будівництва дали змогу уникнути соціальної напруженості в суспільстві.

Відзначимо, що у цілому по всіх категоріях господарств Херсонської області виробництво валової продукції в 2007 р. порівняно з 1990 р. знизилося на 56,05 % (табл. 1). При цьому в сільськогосподарських підприємствах зменшення становило 84,25 %. Стосовно господарств населення, необхідно відмітити тенденцію збільшення даного показника від 805,9 млн. грн. у 1990 р. до 1162,1 млн. грн. в 2007 р. на 44,19 %. Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі валової продукції за цей же період скоротилася від 78,05 % до 27,97 %, а господарств населення підвищилася від 21,95 %до 72,03 %. При цьому рівень рентабельності виробництва сільськогосподарських підприємств у 2007 р. зменшився до (-3,0 %). Зараз у сільськогосподарських підприємств не завжди вистачає власних коштів не тільки для здійснення заходів щодо поліпшення земель, але й для ведення сільськогосподарського виробництва на основі простого відтворення.

Реформування земельних відносин призвело до порушення організації території сільськогосподарських підприємств, передусім сівозмін, що посилило розвиток деградаційних процесів і, в першу чергу, - водної ерозії, забруднення та засмічення земель. Охорона земельного фонду в процесі реформи перетворилася на загальнодержавну проблему, яка значною мірою є проблемою екологічної безпеки регіону та держави.

Нарешті, на Херсонщині значної ваги набули фермерські господарства. Цим забезпечується найбільш ефективне використання земельних ресурсів, тому що економічна самостійність та відповідальність фермера за збереження та збільшення своїх земельних ресурсів в умовах ринкової економіки породжує високі внутрішні мотиви до праці. У зв'язку з надзвичайно важливим економічним та соціальним значенням фермерських господарств в області, виникає необхідність підвищення ефективності їх роботи. Реальними напрямами вирішення даного питання є оренда землі та організація роботи машинно-тракторного парку на принципах кооперування.

Як свідчать результати проведеного нами опитування, переважна більшість власників (73,0 %) земельних ділянок висловили бажання здати їх в оренду. На 01.01.2008 р. в Херсонській області було укладено понад 125,0 тис. договорів оренди. При цьому 35,5 % з них укладено з пенсіонерами. Загальна площа землі, переданої в оренду, становить 690,5 тис. га або 30,9 % сільськогосподарських угідь. Проте головним недоліком орендних договорів у плані раціонального використання земельних ресурсів є їх невеликі строки. 58,7 % з них укладається на 4-5

Таблиця 1

Показники та динаміка ефективності використання сільськогосподарських угідь у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення в Херсонській області*

* Складена за даними Херсонського обласного управління статистики, 2007 р. - Стат. щорічник «Херсонщина в цифрах. 2007.» - Херсон, 2008. - 318 с.

** тис. крб.

років, 29,1 % - на 1-3 роки, і лише 10,1 % - на 10 і більше років. При таких коротких строках орендарі не зацікавлені у дбайливому використанні землі. Вони не сприяють стабільній організації аграрного виробництва, є перешкодою для впровадження інновацій, належного інвестування з метою поліпшення природної та економічної родючості землі на перспективу. Хоча згідно Закону України «Про оренду», витрати на поліпшення стану земельних ділянок мають відшкодовуватися орендарю, на практиці таких випадків дуже мало.

На жаль, останнім часом у зв'язку з розвитком ринкових відносин на селі стало типовим явищем нехтування сівозмінами і вирощування сільськогосподарських культур із грубим порушенням законів їхнього чергування або навіть у беззмінних посівах. Це, здебільшого, пов'язано з кон'юнктурою ринку, яка вимагає виробництва в першу чергу «прибуткових культур»за будь-яких умов. Такий процес, якщо його не обмежити рамками закону, може набути стихійного характеру і призвести до повного хаосу в землеробстві.

Відзначимо, що у структурі основних засобів сільського господарства Херсонської області на машини та обладнання приходиться 14,6 % вартості. Зменшення платоспроможності, рентабельності виробництва, прибутків сільськогосподарських підприємств призвело до зменшення закупівлі тракторів у 9,5 разів порівняно з 1990 р., комбайнів - у 8,0 разів. У сільськогосподарських підприємствах їх кількість порівняно з 1990 р. зменшилася у 3-7 разів і становить ¹/₃ кількості 90-х років. Як наслідок, у 1,8 -3,0 разів зросло навантаження зібраної площі на один комбайн та землі - на один трактор. Це, а також низький рівень технологічно готовності сільськогосподарської техніки, призводить до погіршення обробітку ґрунту, втрат урожаю. Велике значення для підвищення ефективності господарювання та використання земельних ресурсів мають хімічні меліорації, обсяги яких також значно зменшилися, а внесення органічних добрив практично припинилося взагалі.

У третьому розділі «Вдосконалення управління земельними ресурсами аграрних підприємств» визначені та обґрунтовані заходи державного впливу на ефективність землекористування, організаційно-економічні важелі щодо покращення родючості та якості земель, джерела інноваційно-інвестиційного забезпечення ефективного управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Питання раціонального використання й охорони земель стало одним з ключових пріоритетів аграрної політики Української держави. У процесі дослідження було виявлено, що новостворені сільськогосподарські формування використовують свої землі без належної організації території, науково обґрунтованих сівозмін (зокрема, енергоємка культура соняшник замість 10-12 польної сівозміни вирощується на тих же ділянках землі кожні 2-3 роки). Це призводить до виснаження ґрунтів і втрати їх якості. Тому Держкомземом України спільно з головним науково-дослідним проектом інститутом землеустрою розроблено Загальнодержавну програму використання та охорони земель. Нею визначені науково обґрунтовані заходи щодо охорони земель та їх обсяги, засоби посилення державного управління земельними ресурсами, джерела їх фінансування та механізм реалізації.

Відзначимо, що для сільськогосподарських підприємств Херсонщини у 2008 р. за рахунок загального фонду державного бюджету виділені дотації на 1 га посівів озимих обсягом 27225,4 тис. грн., ярових - 5664,7 тис. грн. Часткова компенсація енергозатрат на полив склала 25182,0 тис. грн., вартості мінеральних добрив - 5614,8 тис. грн. Дієвим засобом державного регулювання аграрного виробництва та землекористування в регіоні є розробка та реалізація цільових комплексних програм. Серед 25 таких програм найбільш масштабними є «Зерно», «Рис», «Виноград», програма розвитку зрошуваного землеробства (табл. 2).

Реалізація заходів розвитку зрошення дозволить відновити екологічно безпечне використання зрошуваних земель на площі 346,4 тис. га, забезпечить щорічне виробництво валової продукції обсягам 2,8 млрд. грн., прибуток обсягом 1,8 млрд. грн., покращення умов проживання населення в 94 населених пунктах та ведення господарства діяльності на площі 70 тис. га.

Таблиця 2

Прогноз економічних показників сільськогосподарського виробництва на зрошуваних землях Херсонської області, млн. грн

У фахових наукових виданнях:

1. Карпенко А.М. Економічна ефективність землекористування сільськогосподарських підприємств Херсонської області та основні напрями її підвищення / А.М. Карпенко // Таврійський науковий вісник: зб. наук. праць. Вип. 47. Херсон: Айлант, 2007. С. 276 - 281.

2. Карпенко А.М. Шляхи удосконалення використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві / А.М. Карпенко // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: зб. наук. праць. Вип. 63. Біла Церква, 2009. С. 143 - 146.

3. Карпенко А.М. Вплив формування та ведення земельного кадастру на ефективність землекористування сільськогосподарських підприємств / А.М. Карпенко // Наукові праці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України “Кримський агротехнологічний університет”. Сімферополь, 2009. Вип. 119. С. 94 - 98.

4. Карпенко А.М. Проблеми грошової оцінки земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / А.М. Карпенко // Наукові праці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України “Кримський агротехнологічний університет”. Сімферополь, 2009. Вип. 120. С. 196 - 201.

5. Карпенко А.М. Стан, динаміка та тенденції використання земельних ресурсів аграрних підприємств / А.М. Карпенко // Таврійський наук. вісник: зб. наук. праць. Вип. 65. Херсон: Айлант, 2009. С. 230 - 234.

В інших виданнях:

6. Карпенко А.М. Інноваційно-інвестиційне забезпечення раціонального використання земельних ресурсів / А.М. Карпенко // Зб. тез на матер. Всеукр. наук.-практ. конф. [Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи], (Херсон, 19-20 квітня, 2007 р.) / Мін-во аграрної політики України, Херсон: ХДАУ, 2007. С. 48 - 50.

7. Карпенко А.М. Стратегічне управління стабільністю землекористування сільськогосподарських підприємств / А.М. Карпенко // матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні], (Київ, 23-24 жовтня 2008 р.). К.: РВПС України НАН України, Ч. ІІ, 2008 р. С. 188 - 192.

8. Карпенко А.М. Пріоритетні напрями управління земельними ресурсами аграрних підприємств / А.М. Карпенко // Зб. тез за матер. всеукр. наук.-практ. конф. [Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств], (Херсон, 16-17 квітня, 2009 р.) / Мін-во аграрної політики України, Херсон: ХДАУ, 2009 р. С. 83 - 86.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», Сімферополь, 2009.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовані наукові засади управління земельними ресурсами аграрних підприємств, зокрема, його зміст, закономірності та принципи. Визначені організаційно-економічні чинники управління, поглиблена методика економічної оцінки земельних ресурсів. Здійснений аналіз структури, ефективності, матеріально-технічного та меліоративного забезпечення тенденцій та проблем землекористування в аграрних підприємствах Херсонської області. На основі цього обґрунтовані напрями та засоби вдосконалення управління використанням земельних ресурсів, у т.ч. на основі державного регулювання, організаційно-економічних заходів поліпшення якості та охорони земель, інноваційно-інвестиційного забезпечення раціонального землекористування. Особлива увага приділена врахуванню екологічним чинникам землекористування, а також необхідності освітньо-виховної роботи серед землекористувачів-землевласників.

Ключові слова: управління, земельні ресурси, земельні відносини, сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, господарства населення, оренда, ґрунти, родючість, ефективність, раціональне землекористування, екологія, інновації.

АННОТАЦИЯ

Карпенко А.Н. Организационно - экономические аспекты управления земельными ресурсами сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04.- экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК), Южный филиал Национального университета биоресурсов и природопользования Украины «Крымский агротехнологический университет», Симферополь, 2009.