Ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.1:631.145

ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛАВРЕНЮК Наталія Миколаївна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Онисько Стефанія Михайлівна,

Львівський національний аграрний університет,

завідувач кафедри фінансів і кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Галанець Василь Григорович,

Львівський національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту організацій;

кандидат економічних наук

Якубів Валентина Михайлівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, старший викладач кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться 9 червня 2009 р. о 14годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському національному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого,1, ЛНАУ, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський р-н., м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий “___” травня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А. Біттер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У результаті реалізації аграрної реформи в нашій країні утворено нові форми недержавних сільськогосподарських підприємств - господарські товариства, приватні підприємства, фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи. Їх створення стало складовою частиною інституціональних змін в аграрній економіці, які повинні забезпечити формування в сільському господарстві цивілізованих ринкових відносин, підвищення ефективності функціонування галузі. Використовуючи найбільш родючі у світі земельні угіддя, кваліфіковану працю та найсучасніші технічні засоби й технології, вітчизняні сільськогосподарські підприємства потенційно могли б стати серйозними конкурентами для сільських товаровиробників найрозвинутіших європейських країн.

Останні роки характеризуються певним покращанням соціально-економічних умов розвитку сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм. Ціни на продовольчі товари та сільськогосподарську продукцію зростають вищими темпами, ніж темпи інфляції. Сприятливі цінові співвідношення склалися на світових ринках сільськогосподарської продукції. Однак доходи сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм залишаються недостатніми для забезпечення інноваційного шляху розвитку виробництва. Зменшуються кількість сільськогосподарських підприємств та їх розміри, погіршується їх забезпеченість основними видами ресурсів. Спрощується структура посівних площ, занепадає галузь тваринництва, відбувається процес екстенсифікації виробництва.

Основними виробниками сільськогосподарської продукції у країні, зокрема у Львівській області, є особисті селянські господарства. Однак перспективи розвитку галузі можуть пов'язуватися лише з розвитком сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм.

Дослідженню окресленої проблеми присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Теоретичні, методологічні та практичні аспекти зростання ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм досліджуються у працях вітчизняних вчених В. Андрійчука, І. Баланюка, П. Березівського, В. Галанця, П. Гарасима, Ю. Губені, С. Дем'яненка, Т. Дудара, В. Зіновчука, М. Лєндела, В. Липчука, В. Меселя-Веселяка, С. Онисько, О. Онищенка, Б. Пасхавера, П. Саблука, Г. Черевка, О. Шпичака, В. Юрчишина та ін.

Водночас дослідження проблеми підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм мають не мають комплексного характеру. У наукових роботах не знайшли достатнього відображення регіональні аспекти формування ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема в Карпатському регіоні, якому притаманні значні відмінності щодо соціально-економічного розвитку порівняно з іншими регіонами країни. Актуальність проведеного дослідження зумовлена необхідністю досягнення високого рівня ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах на основі забезпечення інноваційного шляху його розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету на 2001 - 2005 рр. “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006 - 2010 рр. „Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в дослідженні загальних соціально-економічних умов функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм, їх ефективності та основних чинників, які визначають її рівень.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм на основі вдосконалення соціально-економічного механізму їх функціонування. Відповідно до визначеної мети вирішувалися такі теоретико-методологічні та науково-практичні завдання:

узагальнити теоретико-методологічні основи дослідження ефективності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм;

виявити основні тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм та визначити чинники їх формування;

провести порівняльний аналіз показників економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм;

розробити основні напрями створення стабільних соціально-економічних умов розвитку сільськогосподарських підприємств;

обґрунтувати концептуальні підходи до вдосконалення організаційно-виробничої структури сільського господарства та визначити перспективні параметри розвитку сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм;

розробити основні напрями розвитку кооперації та агропромислової інтеграції в АПК.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні відносини, у процесі функціонування яких формується ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних проблем, пов'язаних з формуванням економічної ефективності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали основні положення теорії ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств, розробленої вітчизняними та зарубіжними вченими. У процесі реалізації завдань дослідження застосовувались: системний метод, за допомогою якого досліджено взаємозв'язок економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм з загальними тенденціями розвитку економіки, доходами населення, розвитком особистих селянських господарств; методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття змісту та сутності основ понятійного апарату теорії ефективності сільського господарства і АПК; статистико-економічного аналізу - для вивчення, групування, порівняння і кореляційно-регресійного аналізу емпіричних даних з метою дослідження тенденцій розвитку виробництва та ефективності сільськогосподарських підприємств, основних чинників, які зумовили їх виникнення; розрахунково-конструктивний - для обґрунтування прогнозних показників розвитку сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.

Інформаційною базою дослідження стали матеріали державних органів законодавчої та виконавчої влади, Головного управління статистики у Львівській області, Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, Держкомстату України, літературні джерела, особисті спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

обґрунтовано пропозиції з підвищення ролі сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм у виробництві сільськогосподарської продукції, збільшення їх кількості, розмірів та підвищення ефективності на основі вдосконалення державної аграрної політики, спрямованої на створення стабільних соціально-економічних умов функціонування сільського господарства, посилення інтеграційних процесів у галузі;

удосконалено:

науково-теоретичні засади дослідження економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм на основі комплексного аналізу та оцінки факторів, що її формують;

методичні підходи до аналізу взаємозв'язку між розвитком домашніх господарств, соціальної сфери села, галузі сільського господарства, ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм;

одержали подальший розвиток:

методологічні аспекти формування оптимальної структури сільського господарства, що базуються на поєднанні можливостей нових організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств з об'єктивними закономірностями розвитку ринкових основ функціонування аграрної економіки;

пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм на основі державного стимулювання розвитку аграрного бізнесу, вдосконалення економічних відносин та забезпечення їх стабільності, розвитку процесів кооперації та інтеграції.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці регіональних програм розвитку сільського господарства, прогнозуванні структури сільськогосподарського виробництва та його ефективності, визначенні перспектив розвитку особистих селянських господарств та сільськогосподарських підприємств, величини і структури посівних площ та поголів'я тварин.

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування в діяльності Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 01-18/241 від 7.08.2008 р.), Буської (довідка № 98 від 12.08.2008 р.) і Кам'янка-Бузької (довідка № 02-21/814 від 9.09.2008 р.) районних державних адміністрацій Львівської області. Їм передані для практичного використання пропозиції з удосконалення організаційно-виробничих форм сільськогосподарських підприємств, створення стабільних соціально-економічних умов їх розвитку, розвитку інтеграційних процесів і кооперації.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені в дисертаційній роботі, доповідались і обговорювались на: Міжнародній науковій конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (Тернопіль, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” (Львів, 2008 р.); на щорічних наукових конференціях викладачів і аспірантів Львівського національного аграрного університету протягом 2004-2008 рр.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових праць (з них 4 статті у наукових фахових виданнях, 1 - у колективній монографії, 3 - у матеріалах конференцій) загальним обсягом 7,55 друк. арк. (з них 1 - у співавторстві). Частка дисертанта в опублікованих працях становить 2,19 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 201 сторінці комп'ютерного тексту, з них 172 сторінки основного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Вона містить 35 таблиць, 10 рисунків, 6 додатків і список використаних джерел (173 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання. Відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі - ”Теоретико-методологічні засади ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм” - узагальнено особливості основних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, визначено теоретичні та методичні засади дослідження показників ефективності їх функціонування.

Спільною ознакою сільськогосподарських підприємств незалежно від їх організаційно-правової форми є спрямованість господарської діяльності на отримання прибутків. Цим вони відрізняються від основної на даний час форми ведення сільськогосподарського виробництва - особистих селянських господарств. Сільськогосподарські підприємства формують свою виробничу структуру відповідно до попиту на їхню продукцію, наявності спеціалістів з організації виробництва, обсягу матеріальних і фінансових ресурсів.

Соціальна, економічна, технологічна ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм складається у процесі взаємодії з сектором домашніх господарств, адже вони формують попит на продовольчі товари і сільськогосподарську продукцію і рівень цін на (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема взаємодії між товаровиробниками і споживачами продовольчих товарів і сільськогосподарської продукції у процесі формування ефективності сільськогосподарських підприємств.

Основні складові формування ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств, незалежно від їх організаційно-правової форми, наведено на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Основні складові ефективного функціонування

сільськогосподарських підприємств.

У Львівській області найбільш поширеною організаційно-правовою формою недержавних сільськогосподарських підприємств є фермерські господарства. Серед великих сільськогосподарських підприємств виділяються господарські товариства, приватні підприємства та виробничі сільськогосподарські кооперативи. У найближчій перспективі ефективність їх функціонування визначатиме кон'юнктуру ринків агропродовольчої продукції та виробничо-економічну структуру сільськогосподарського виробництва.

Необхідно розрізняти організаційно-правові та організаційно-виробничі форми сільськогосподарських підприємств. У сучасних умовах вони здебільшого збігаються. З розвитком інтеграційних процесів у сільському господарстві на базі існуючих організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств створюватимуться такі організаційно-виробничі форми, як агрофірма, агрокомбінат, асоціація тощо.

У процесі деколективізації в сільському господарстві та розвитку приватизаційних процесів найпростішим способом збереження усталених внутрігосподарських відносин всередині реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства було його перетворення в сільськогосподарський виробничий кооператив. До основних переваг сільськогосподарських виробничих кооперативів слід зарахувати демократичний характер управління за принципом “один член кооперативу -один голос”, відкритість та добровільність членства.

Найбільш органічною і традиційною для ринкової економіки формою організації аграрного бізнесу є приватні підприємства. Основною перевагою цієї організаційно-правової форми сільськогосподарського підприємства є високий рівень концентрації влади в одних руках, простота прийняття управлінських рішень, які не треба узгоджувати з іншими особами. Це дозволяє оперативно реагувати на зміни в зовнішньому соціально-економічному середовищі, а також швидко змінювати організаційну та виробничу структуру підприємства.

У господарських товариствах у сільському господарстві їх засновники несуть відповідальність за зобов'язаннями підприємств у межах своїх вкладів. Однією з істотних переваг товариств з обмеженою відповідальністю перед іншими організаційно-правовими формами сільськогосподарських підприємств є достатньо проста процедура включення до числа їх співзасновників потенційних чи реальних інвесторів. Якщо в інших підприємницьких структурах вагомим є вплив на прийняття управлінських рішень з боку пенсіонерів та найманих працівників, то в господарських товариствах цього не допускається.

У розвинутих країнах світу найпоширенішою організаційно-правовою формою сільськогосподарських підприємств є фермерські господарства. Вони мають багато переваг порівняно з підприємствами інших організаційно-правових форм. Насамперед це поєднання в особі фермера функцій керівника, виконавця і власника, що забезпечує надзвичайно високий рівень мотивації успішної господарської діяльності.

Створення нових організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств ринкового типу не слід зводити лише до підвищення рівня їх адаптаційних можливостей в умовах ринкової економіки. Паралельно повинні формуватися нові економічні умови їх функціонування. Сподіватися на те, що завдяки самій лише реструктуризації сільськогосподарських підприємств вдасться кардинально змінити на краще ситуацію в сільському господарстві не можна.

Проблема підвищення ефективності функціонування сільськогосподарської галузі не зводиться лише до зростання ефективності сільськогосподарських підприємств. Вона набагато масштабніша і вимагає комплексного вирішення. Удосконалення організаційно-господарського механізму функціонування галузі повинно спрямовуватися як на покращення економічних умов відтворення виробництва в сільськогосподарських підприємствах, так і на його трансформацію в напрямі зростання загального рівня його концентрації та індустріалізації.

У найближчій перспективі, очевидно, не виникатиме потреба удосконалення законодавчої бази функціонування організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств. Вона відповідає сучасним вимогам і достатньо гнучка, дозволяє суб'єктам господарювати і самовдосконалюватися в умовах мінливого соціально-економічного середовища перехідної економіки. Основні зусилля владних структур повинні спрямовуватися на вдосконалення цих умов з тим, щоб високі потенційні можливості новостворених підприємств були реалізовані сповна. Для цього необхідне вдосконалення державної аграрної політики, фінансово-кредитного та цінового механізмів, податкової системи, міжгалузевих відносин тощо.

У другому розділі - “Оцінка ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм” - проведено аналіз тенденцій розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм, визначено динаміку показників ефективності та чинники, які формують її рівень.

Зростання доходів та платоспроможності населення, покращення паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію та інші види ресурсів, які споживають сільськогосподарські підприємства, дещо поліпшили загальні економічні умови функціонування галузі. У процесі аграрної реформи досягнуто певного підвищення рівня адаптаційних можливостей сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм. Однак слід враховувати, що вони розвиваються в умовах жорсткої конкуренції з боку особистих селянських господарств, як основних виробників сільськогосподарської продукції в регіоні. Саме тенденції розвитку останніх мають значний вплив на рівень та динаміку цін на більшість видів продукції рослинництва і тваринництва.

Кількість сільськогосподарських підприємств у Львівській області після значного зростання в 1991-1995 рр. поступово зменшується. У 2007 р. вона становила 189. Темпи скорочення кількості підприємств значно вищі від темпів зростання їх розмірів. Протягом 2002-2007 рр. вона зменшилася з 486 до 189, а їхній середній розмір за площею сільськогосподарських угідь зріс з 810 до 830 га. Скорочення кількості підприємств пов'язане з припиненням їхньої діяльності внаслідок неможливості подальшого функціонування в тих соціально-економічних умовах, що склалися в сучасних умовах.

Продовжує скорочуватися кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарських підприємствах. Якщо у 2002 р. середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, становила 32399 осіб, то у 2007 р. цей показник становив 9475 осіб, тобто на 70,8% менше. Кількість працівників скорочується вищими темпами порівняно з темпами скорочення площі сільськогосподарських угідь, поголів'я тварин та обсягів виробництва продукції. Цей процес призводить до підвищення продуктивності праці та створює можливості для зростання рівня її оплати.

Надзвичайно нестабільними протягом 2002-2007 рр. були показники рентабельності основних видів продукції в сільськогосподарських підприємствах. Зокрема рівень рентабельності виробництва зерна у 2002 р. становив 16,4%, у 2003 р. - 65,8%, у 2004 р. - 34,1%, у 2006 р. - 4,7%, а у 2007 р. - 53,6%. Високим був рівень рентабельності картоплі та овочів. Більшість видів продукції тваринництва були збитковими. Лише виробництво молока всі роки, крім 2002 р., забезпечувало підприємствам прибутки.

У 2002 р. сільськогосподарські підприємства Львівської області отримали 34,3 грн збитків від реалізації продукції сільського господарства з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, у 2007 р. - 905,9 грн. (табл. 1). За останні три роки найкращі соціально-економічні умови для розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах були у 2006 р. У 2007 р. господарські товариства отримали прибутків на 1 га сільськогосподарських угідь 1538,0 грн., приватні підприємства - 229,0 грн.

Таблиця 1

Чистий прибуток (збиток) сільськогосподарських підприємств від реалізації продукції сільського господарства на 1 га сільськогосподарських угідь, грн

Форма підприємств	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005р.	2006р.	2007р.
Господарські товариства	-19,3	189,3	211,2	188,2	1402,6	1538,0
Приватні підприємства (включаючи фермерські)	-45,2	43,4	-4,8	8,0	415,2	229,0
з них фермерські господарства	25,0	162,9	57,6	226,0	941,4	412,4
Сільськогосподарські виробничі кооперативи	-30,0	148,4	67,4	140,6	283,4	-113,1
Інші підприємства (включаючи міжгоспи)	-217,4	-	63,1	2114,5	15602,0	110,9
Недержавні підприємства	-30,9	131,3	120,8	122,1	979,4	972,5
Державні підприємства	-123,0	-	-81,5	-97,4	57,2	-83,9
Сільськогосподарські підприємства	-34,3	121,0	110,0	108,9	927,3	905,9

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що господарські товариства як основна організаційно-правова форма недержавних підприємств за досліджуваний період досягли певного поступу як у виробничій сфері, так і в комерційній діяльності. Сільськогосподарські виробничі кооперативи та приватні підприємства, досягнувши практично найкращих виробничих результатів, що знайшло своє вираження у вищій урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, не зуміли їх підкріпити такими ж успіхами у своїй комерційній та маркетинговій діяльності. У результаті цього приватні підприємства від реалізації продукції сільського господарства отримали мінімальні прибутки, а кооперативи - збитки. Найгірша ситуація склалася в державних підприємствах, які не можуть належно адаптуватися до вимог ринкової економіки і залишаються хронічно збитковими підприємствами.

Характерною рисою сучасних економічних умов розвитку сільського господарства є викривленість реакції сільськогосподарських підприємств на ті економічні сигнали, які подає їм ринок. Зокрема, доволі дивним виглядає той факт, що у 2003 р. рівень рентабельності виробництва овочів досяг рекордного рівня 69,6%, - і у відповідь на це зростання в наступному році сільськогосподарські підприємства скоротили посівні площі під ними з 1,6 до 1,0 тис. га. Одночасно площі під цукровими буряками у 2004 р. порівняно з попереднім роком зросли на 2,1 тис. га, незважаючи на те, що їх виробництво було стабільно збитковим. Такі ж тенденції спостерігаються у тваринництві. Незважаючи на зниження рентабельності виробництва яєць і переходу виробництва м'яса птиці із зони прибутковості в зону збитковості у 2006 р., наступного року сільськогосподарські підприємства збільшили поголів'я з 2076,0 до 2369,9 тис. голів.

Пояснити такі економічні парадокси можна або недостатньою достовірністю статистичної інформації про прибутковість чи збитковість тих чи інших видів сільськогосподарської продукції, або неадекватністю реакції товаровиробників на ринкові сигнали через незбіжність економічних інтересів підприємств та інтересів їх керівників чи власників. У будь-якому разі несинхронність ринкових економічних сигналів та економічної поведінки сільських товаровиробників є однією з ознак вітчизняної аграрної економіки, що практично неможливе в інших її секторах.

Одним із чинників підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах є рівень його концентрації. Середній розмір сільськогосподарських підприємств у Львівській області у 2006 р. коливався від 167 га сільськогосподарських угідь у Старосамбірському районі до 903 га - у Сокальському. Групування адміністративних районів за цим показником дозволило встановити ступінь взаємозв'язку між рівнем концентрації сільськогосподарського виробництва та його прибутковістю. Результати групування показали тісний взаємозв'язок між групувальною та результативними ознаками. Із зростанням середнього розміру сільськогосподарського підприємства збільшуються значення отриманого чистого прибутку з розрахунку на одне підприємство і з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь (табл. 2).

Таблиця 2

Взаємозв'язок між середнім розміром сільськогосподарських підприємств Львівської області т а величиною отриманих прибутків, 2006 р.

Група районів за середнім розміром с.-г. підприємства, га	Кількість районів у групі, од.	Середній розмір підпри ємства, га	Чистий прибуток, тис. грн.
			всього	на 1 під-приємство	на 1га с.-г. угідь, грн
І - до 580	6	529	3493	24,4	74
ІІ - 581-700	6	680	13508	63,1	108
ІІІ - 701 і більше	6	890	242793	291,1	1359
Разом і в середньому	18	830	164036	164,0	1024

Підтримувати певний рівень прибутковості виробництва сільськогосподарським підприємствам вдається за рахунок відмови від розвитку збиткової галузі тваринництва та явно збиткових видів продукції рослинництва і концентрації ресурсів на виробництві зернових культур. Така тактика дозволяє їм виживати у складних соціально-економічних умовах, але у стратегічному сенсі її не можна вважати раціональною. Підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах стало результатом реалізації ними стратегії на зниження собівартості продукції, з одного боку, і зростання реалізаційних цін внаслідок сприятливої ринкової кон'юнктури, з іншого.

У сучасних умовах значні труднощі у веденні господарсько-фінансової діяльності відчувають підприємства всіх організаційно-правових форм. Рівень показників ефективності показує як несприятливий характер загальних економічних умов розвитку всієї економіки та її аграрного сектора, так і недостатнє використання організаційного потенціалу самих підприємств внаслідок невисокого рівня менеджменту. Він засвідчує також неможливість досягнення позитивних фінансових результатів за надзвичайно низького рівня інтенсифікації виробництва, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин. Технологічна ефективність сільськогосподарського виробництва в більшості сільськогосподарських підприємств залишається низькою, внаслідок чого важко очікувати зростання економічної ефективності.

Загальний технологічний рівень виробництва в сільськогосподарських підприємствах усіх організаційно-правових форм не дозволяє їм успішно конкурувати з іноземними товаровиробниками. Протекціоністські урядові заходи з підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника можуть законсервувати існуючі тенденції. Не надто багаті вітчизняні споживачі продовольства і сільськогосподарської продукції не зможуть тривалий час підтримувати існуючий стан виробництва в сільськогосподарських підприємствах. Вітчизняне продовольство у разі збереження існуючих тенденцій стане найдорожчим на європейському континенті і ставатиме ще дорожчим. Тому не обхідні рішучі заходи з боку держави, спрямовані на підвищення технологічної та економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах.

У третьому розділі - “Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм” - обґрунтовано напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств, визначено перспективні параметри розвитку галузі сільського господарства.

В умовах зростання вітчизняної економіки в досліджуваний період соціально-економічні умови розвитку її аграрного сектора були нестабільними. Основними чинниками такої нестабільності були недостатня обґрунтованість аграрної політики держави, відсутність державної стратегії розвитку сільського господарства і АПК, неефективність механізмів регулювання агропродовольчого ринку. Створення стабільних умов розвитку сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм забезпечить передбачуваність їхньої економічної поведінки, можливість вироблення стратегії їх розвитку та вдосконалення виробничої структури.

Особливе значення в удосконаленні організаційно-економічного механізму розвитку сільськогосподарських підприємств має покращання управління, вдосконалення міжгалузевих відносин, розвиток ринкової інфраструктури (рис. 3). Для цього слід забезпечити фінансування їх розвитку відповідно до положень Закону “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, виділяючи щорічно з державного бюджету на ці цілі не менш як 0,5% валового внутрішнього продукту. Необхідно внести зміни до бюджетного та податкового законодавства, які дозволили б проводити фінансування цих заходів з місцевих бюджетів. На державному рівні слід розробити стратегію розвитку сільського господарства і АПК. У ній повинні знайти відображення необхідні перспективні обсяги виробництва продукції для забезпечення внутрішніх потреб та експорту, механізми регулювання ринків продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції і підтримки доходів сільських товаровиробників. Окремим розділом мають виділятися організаційно-правові та організаційно-виробничі форми сільськогосподарських підприємств, розвиток яких забезпечує підвищення ефективності всієї галузі і тому держава стимулюватиме їх становлення. Аналогічні стратегії розвитку сільського господарства і АПК повинні розроблятися в усіх регіонах країни.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств

Розміщене на багатьох земельних наділах особисте селянське господарство стало великим гальмом на шляху розвитку галузі. У найближчій перспективі його слід скоротити до розмірів, притаманних радянській економіці, тобто до так званого господарства присадибного типу. Оптимальним їх розміром можна вважати 0,06га на одного сільського жителя. Загалом в області площу сільськогосподарських угідь, яка використовуватиметься особистими селянськими господарствами, слід скоротити до 87,1 тис. га, тобто у 8,7 раза. Інша частина угідь, крім призначених для виведення із сільськогосподарського обороту, буде передана в оренду сільськогосподарським підприємствам чи викуплена ними, якщо відбудуться відповідні зміни в законодавстві.

Під час прогнозування перспективної організаційно-виробничої структури сільськогосподарського виробництва в регіоні слід виходити з необхідності прискореного розвитку сільськогосподарських підприємств і зниження ролі особистих селянських господарств. Соціально-економічною передумовою для цього є покращання зайнятості сільського населення та зростання розміру заробітної плати до 1800-2000 грн. у місяць. При такому її рівні особисте господарство перестане бути основним джерелом доходів сільської родини і вона зможе поступово скорочувати його розміри. Для спрощення процесу переходу земельних угідь з особистого господарства в користування сільськогосподарських підприємств необхідно вдосконалити механізми оренди та купівлі-продажу землі. Підвищення ефективності політики зайнятості сільського населення дозволить у найближчій перспективі скоротити площі використовуваних в особистих селянських господарствах Львівської області сільськогосподарських угідь до 87,1 тис. га, тобто до 0,06 га на одну особу. Враховуючи виведення з обороту 20% еродованих земель, загальна площа сільськогосподарських угідь в усіх категоріях господарств становитиме 865,3 тис. га, зокрема в сільськогосподарських підприємствах - 778,2 тис. га. Питома вага сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм у структурі сільськогосподарських угідь зросте з 40,5% до 89,9%.

Однією з головних проблем, які необхідно буде вирішувати у процесі трансформації сільськогосподарського виробництва, є розвиток тваринництва. Львівська область належить до регіонів з традиційно високим рівнем розвитку скотарства. У перспективі такою ж вона повинна залишатися, оскільки для розвитку таких галузей, як свинарство і птахівництво, немає відповідних природно-економічних умов.

На нашу думку, цілком реальним є доведення щільності поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах до однієї голови на 1 га сільськогосподарських угідь. Для досягнення такого показника перспективне поголів'я великої рогатої худоби повинно становити 778,2 тис. голів, тобто його необхідно збільшити на 728,1 тис. голів (в 14,5 разів). Половину поголів'я повинні становити корови.

У найближчій перспективі в міру створення сприятливого соціально-економічного середовища прискореними темпами розвиватиметься така організаційно-виробнича форма сільськогосподарських підприємств, як фермерські господарства. Саме ці господарства використовуватимуть найбільші площі сільськогосподарських угідь. Для забезпечення пріоритетного розвитку фермерських господарств держава повинна значно збільшити обсяги фінансової допомоги в такій формі, яка не суперечитиме вимогам СОТ. Одночасно з розвитком фермерських господарств повинні відбуватися значні зміни в системі розселення сільського населення, засобів комунікації, дорожньому господарстві. Необхідно забезпечити значне здешевлення кредитів для них, оскільки, на відміну від підприємств інших організаційно-правових форм, їм необхідно заново формувати матеріально-технічну базу. Для розбудови фермерських господарств необхідно під гарантії уряду залучити кошти, зароблені трудовими мігрантами за кордоном.

Таблиця 3

Прогнозні показники розвитку сільського господарства у Львівській області

Район	Розрахункова площа с. г. угідь, тис. га	Питома вага с.-г. підпри-ємств у площі с.-г. угідь, %	Фактич-не поголів'я ВРХ в с.г. підпри-ємствах, тис. голів	Необхід-но збіль-шити поголів'я ВРХ, тис. голів
	Всього	у тому числі
		особисті підсобні господар-ства	сільсько-господар-ські під-приємства
Бродівський	43,8	3,8	40,0	91,3	4,5	35,5
Буський	38,6	3,0	35,6	92,2	1,1	34,5
Городоцький	39,7	4,4	35,3	88,9	0,7	35,6
Дрогобицький	37,3	4,5	32,8	87,9	2,2	30,6
Жидачівський	40,3	4,7	35,6	88,3	1,7	33,9
Жовківський	62,6	6,5	56,1	89,6	3,6	52,5
Золочівський	56,1	4,4	51,7	92,2	1,4	50,3
Кам'янка-Бузький	43,0	3,6	39,4	91,6	0,6	38,8
Миколаївський	29,4	3,9	25,5	86,7	1,1	24,4
Мостиський	41,9	3,6	38,3	91,4	0,5	37,8
Перемишлянський	40,9	2,7	38,2	93,4	0,3	37,9
Пустомитівський	43,6	6,6	37,0	84,9	1,2	35,8
Радехівський	52,6	3,1	49,5	94,1	2,2	47,3
Самбірський	52,9	4,4	48,5	91,7	1,6	46,9
Сколівський	21,0	2,9	18,1	86,2	-	18,1
Сокальський	75,1	5,8	69,3	92,3	8,3	61,0
Старосамбірський	36,5	4,8	31,7	86,8	0,1	31,6
Стрийський	34,5	3,8	30,7	89,0	0,4	30,3
Турківський	26,2	3,2	23,0	87,8	-	23,0
Яворівський	49,3	7,4	41,9	85,0	0,4	41,5
Всього в області	965,3	87,1	778,2	89,9	31,9	740,3

Серед найважливіших чинників підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм особливу роль повинен відіграти процес їх інтеграції та кооперації, який призводить до використання переваг крупного виробництва. Крім здешевлення продукції, утворення інтегрованих корпоративних структур дозволить значно покращити управління агропромисловим комплексом як на регіональному, так і на національному рівні. Вони забезпечать ефективніше використання коштів, які виділяються з державного бюджету для підтримки сільських товаровиробників реалізацію великих бізнес-проектів, в яких зацікавлені вітчизняні та зарубіжні інвестори.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволило виробити науково обґрунтовані положення щодо вдосконалення економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм, що забезпечить зростання їх ефективності. Результати роботи дають підстави для таких висновків:

Основними виробниками сільськогосподарської продукції у Львівській області є особисті селянські господарства. Сільськогосподарські підприємства - господарські товариства, приватні та державні підприємства, виробничі кооперативи - виробляють менше ніж 16 відсотків продукції рослинництва і тваринництва. Від особистих селянських господарств вони відрізняються розмірами та спрямованістю господарської діяльності на отримання прибутків. Свою виробничу структуру вони формують відповідно до попиту на продукцію, наявності спеціалістів з організації виробництва, обсягу необхідних матеріальних та фінансових ресурсів.

Розвиток інтеграційних процесів у сільському господарстві призведе до формування на базі існуючих організаційно-правових форм підприємств таких організаційно-виробничих утворень, як агрофірми, агрокомбінати, асоціації тощо. Їх учасниками стануть недержавні та державні сільськогосподарські підприємства, фермерські та особисті селянські господарства. Недостатньо великі за розмірами сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм утворюватимуть нові корпоративні структури з метою використання переваг спеціалізації та концентрації виробництва. Основні зусилля органів державної влади повинні спрямовуватися не на вдосконалення сучасних організаційно-правових форм підприємств, а на сприяння розвитку інтеграції та кооперації в сільському господарстві та АПК, вдосконалення державної аграрної та цінової політики, фінансово-кредитного механізму, податкової системи тощо, створення стабільних сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки.

Ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм є однією з основних компонент ефективності галузі сільського господарства, що визначається ступенем досягнення тих цілей, які суспільство ставить перед нею. Кінцеві цілі розвитку сільського господарства мають соціальний характер, але їх досягнення відбувається на основі реалізації економічних та технологічних передумов. Ефективність галузі й підприємств різних організаційно-правових форм характеризують за допомогою системи показників соціальної, економічної та технологічної ефективності.

Аграрна криза призвела до майже восьмиразового скорочення обсягів виробництва валової продукції у сільськогосподарських підприємствах Львівської області. Їх питома вага у виробництві продукції у 2007 р. скоротилася до 15,8%. Зростання платоспроможності населення протягом 2002-2007 рр., покращання паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію дещо поліпшили загальні економічні умови функціонування галузі. У процесі аграрної реформи досягнуто певного зростання рівня адаптаційних можливостей сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм. Однак вони розвиваються в умовах жорсткої конкуренції з боку особистих селянських господарств як основних виробників сільськогосподарської продукції в регіоні. Тенденції розвитку цих господарств мають значний вплив на рівень та динаміку цін на більшість видів продукції рослинництва і тваринництва.

Протягом 2002-2007 рр. відбувався процес скорочення кількості та зменшення середніх розмірів сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм. Погіршувалося їх забезпечення всіма видами виробничих ресурсів, знижувався рівень інтенсифікації виробництва більшості видів продукції. Внутрігалузеві та міжгалузеві економічні взаємозв'язки мали нестійкий характер, процеси кооперації та агропромислової інтеграції не мали суттєвого значення у підвищенні конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Підтримувати певний рівень прибутковості виробництва сільськогосподарські підприємства вимушені за рахунок відмови від розвитку збиткової галузі тваринництва та явно збиткових видів продукції рослинництва, концентрації ресурсів на виробництві стабільно високорентабельних зернових культур. Відбувається процес формування монокультури в сільськогосподарських підприємствах усіх організаційно-правових форм. Низькі темпи зростання собівартості одиниці більшості видів продукції порівняно з темпами зростання цін стали результатом не так запровадження жорсткого режиму економії затрат в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм, як зниження рівня інтенсифікації виробництва за рахунок спрощення виробничої структури. Зростання доходів сільськогосподарських підприємств відбулося насамперед за рахунок сприятливої цінової кон'юнктури на ринках продовольства та сільськогосподарської продукції.

Проведений аналіз не дозволяє дати однозначну відповідь щодо адаптаційних можливостей сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм та їх реалізації. Значні труднощі у веденні господарської діяльності відчувають усі сільськогосподарські підприємства. Рівень і динаміка показників економічної ефективності засвідчують несприятливий характер загальних економічних умов розвитку всієї економіки та її аграрного сектора, недостатнє використання організаційного потенціалу самих підприємств внаслідок низького рівня менеджменту. Загальний технологічний рівень виробництва в сільськогосподарських підприємствах усіх організаційно-правових форм не дозволяє їм успішно конкурувати з іноземними товаровиробниками. Урядові заходи з державної підтримки сільських товаровиробників не сприяють підвищенню рівня їх конкурентоспроможності, оскільки спрямовані на вирішення поточних проблем, а не на забезпечення інноваційного розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах.

Існуюча структура сільськогосподарського виробництва не створює потенційних можливостей для підвищення його ефективності. Належний розвиток сільськогосподарських підприємств можна забезпечити лише за умови усунення економічних та соціальних основ розширення особистих селянських господарств. Такою основою є насамперед низький рівень життя сільських жителів, недостатність їх грошових доходів. Скорочення розмірів особистих селянських господарств відбуватиметься лише тоді, коли заробітна плата в результаті працевлаштування переважатиме за своїм розміром втрачений дохід від ведення такого господарства як мінімум у 1,5-2 рази.

Для забезпечення екологічної рівноваги в регіоні та виведення із сільськогосподарського обороту найменш продуктивних земель у Львівській області в найближчій перспективі площу сільськогосподарських угідь слід скоротити на 20%, тобто до 865,3 тис. га. Питома вага сільськогосподарських підприємств у структурі сільськогосподарських угідь має зрости з 40,5% до 89,9%. Пріоритетною галуззю виробництва повинно стати тваринництво, насамперед скотарство. Без його розвитку неможливе стабільне підвищення ефективності виробництва. Розрахунки показали необхідність збільшення поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах в 15-16 разів у найближчій перспективі.

Утворення в агропромисловому комплексі різноманітних форм інтегрованих корпоративних структур дозволить значно поліпшити управління ним як на регіональному, так і на національному рівнях. Вони забезпечать ефективніше використання коштів, які виділяються з державного бюджету для підтримки сільських товаровиробників, реалізацію великих бізнес-проектів, в яких зацікавлені вітчизняні та зарубіжні інвестори. Значне скорочення об'єктів управління в агропромисловому комплексі призведе до зниження економічних ризиків, дозволить ефективніше впливати на динаміку цін на агропродовольчі товари, регулювати темпи інфляції у країні. Наявність мережі великих інтегрованих корпоративних структур забезпечить до покращання управління АПК, зниження інфляції, основним чинником якої за останні роки було зростання цін на продовольчі товари.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

Лавренюк Н. М. Ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм у Львівській області / Н. М. Лавренюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : економіка АПК. - 2004. -№11/1.- С. 215-218.

Лавренюк Н. М. Аналіз інтенсифікації виробництва у сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм / Н. М. Лавренюк // Агроінком. - 2005. - №12. - С. 65-68.

Лавренюк Н. М. Економічна ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм/ Н. М. Лавренюк // Економіка АПК. - 2005. - № 12. - С. 69-73.

Лавренюк Н. М. Порівняльна ефективність функціонування сільськогоподарських підприємств/ Н. М. Лавренюк // Вісник Львівського державного аграрного університету : економіка АПК. - 2005. - С. 255-260.

Монографія:

Онисько С. М. Ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм : монографія / С. М. Онисько, Н. М. Лавренюк. - Львів : Українські технології, 2005. - 148 с.

В інших наукових виданнях:

Лавренюк Н. М. Ефективність господарських товариств у сільському господарстві Львівської області / Н. М. Лавренюк //матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф.//Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України: - Дніпропетровськ, 2004. - С. 88-89.

Лавренюк Н. М. Фінансові результати від реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм / Н. М. Лавренюк //Фінансове-кредитне стимулювання економічного зростання : матеріали між нар. наук.- практ. конф., 3-5 червня 2005 р. - Луцьк, 2005. - С. 468-470.

Лавренюк Н. М. Перспективні параметри організаційно-виробничої структури сільськогосподарського виробництва / Н. М. Лавренюк // Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Львів : Львів. нац. агроуніверситет, 2008. - С. 289-294.

підприємство сільськогосподарський ефективність економічний

АНОТАЦІЯ

Лавренюк Н.М. Ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський національний аграрний університет, Львів, 2009.

У дисертації розглянуто теоретичні засади ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм. Запропоновано методичні підходи до аналізу показників ефективності. Здійснено оцінку тенденцій у розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах, визначено показники та чинники його ефективності в господарських товариствах, приватних підприємствах та виробничих сільськогосподарських кооперативах. З'ясовано особливості формування показників ефективності в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм. Обґрунтовано основні напрями вдосконалення економічних відносин у сільському господарстві, які повинні забезпечити створення стабільних соціально-економічних умов ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств. Розроблено перспективні параметри розвитку сільськогосподарських підприємств у регіоні.

Ключові слова: ефективність, сільськогосподарське підприємство, організаційно-правова форма, прибуток, рентабельність, інтенсифікація.

АННОТАЦИЯ

Лавренюк Н.Н. Эффективность сельскохозяйственных предприятий различных организационно-правовых форм. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Львовский национальный аграрный университет, Львов, 2009.

В диссертации рассмотрены теоретические основы эффективности функционирования сельскохозяйственных предприятий различных организационно-правовых форм. Определены существенные различия в экономических основах функционирования сельскохозяйственных предприятий и личных крестьянских хозяйств - основных производителей продукции сельского хозяйства в регионе. Отмечено, что категория эффективности применима только к характеристике активных участников агропродовольственного рынка, реализующие большую часть произведенной продукции. Поведен обзор отечественной и зарубежной литературы по исследуемой проблеме. Представлена классификация видов эффективности: социальной, экономической, технологической, а также проанализирована взаимосвязь между ними.

Разработаны методические подходы к анализу показателей эффективности. Определены различия в традиционной отечественной методике анализа экономической эффективности предприятий и применяемой зарубежными экономистами. Дана характеристика технической, аллокативной и общей экономической эффективности предприятий, методики их расчета.

Проведена оценка тенденций в развитии производства в сельскохозяйственных предприятиях. Определена динамика показателей производства продукции растениеводства и животноводства в сельскохозяйственных предприятиях и личных крестьянских хозяйствах. Указано на принципиальные различия в показателях динамики производства в предприятиях и хозяйствах населения. Проведена оценка степени влияния показателей уровня обеспеченности сельскохозяйственных предприятий отдельными видами ресурсов, степени концентрации производства на показатели эффективности производства.

...