Залучення і використання іноземних інвестицій підприємствами харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Перехід харчової промисловості України на ринкові засади господарювання супроводжувався руйнацією усталених виробничих зв'язків та економічних відносин з підприємствами сільського господарства, продовольчого машинобудування й торгівлі, значним спадом виробництва, роздержавленням і приватизацією. З виходом вітчизняної економіки із стану рецесії стало зрозуміле непривабливе становище харчової промисловості України: зношеність основних засобів перевищувала 55%, а в окремих галузях - 60-70%, індекс виробництва продукції, порівняно з 1990 р., знизився до 38% (1998 р.), а по молочній і м'ясній промисловості - не перевищував 20%, більшість підприємств функціонувала на застарілих технологіях і випускала традиційний асортимент продовольчих товарів.

Вихід національної економіки із глибокої кризи розпочався із тих галузей і підприємств, продукція яких користувалася постійним попитом і була конкурентоспроможною на внутрішньому та зовнішніх ринках: кондитерська, пивоварна, макаронна, безалкогольних напоїв, лікеро-горілчана, тютюнова та ін. Входження ж іноземних інвесторів у ці галузі сприяло прискоренню відтворювальних процесів, упровадженню інновацій, підвищенню конкурентоспроможності продукції та попиту на неї. Однак, крім позитивних здобутків, це спричинило також виникнення низки проблем у країні-реципієнті, поставило його перед необхідністю цілеспрямованого формування сприятливого інвестиційного клімату в регіонах.

Дослідженню інвестиційної діяльності іноземних інвесторів присвячено багато наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед українських дослідників можна назвати Гаврилюка О.В., Войнаренка М.П., Гейця В.М., Губенка В.І., Захаріна С.В., Кандибу А.М., Малого І.Й., Мацибору Т.В., Омельченка А.В., Саблука П.Т., Сухорукова А.І., Федоренко В.Г., Філіпенка А.С. та ін.; серед іноземних - Леонтьєва В., Ліндера С., Мозіаса П., Оліня Б., Портера М., Робока С., Руша Ф., Уелса Л., Хекшера Е. та ін.

Водночас, низка теоретичних, а особливо практичних аспектів цієї проблеми, зокрема: формування привабливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів, оцінювання тенденцій руху іноземного капіталу у регіональному і галузевому вимірах, його роль у модернізації виробництва та підвищенні конкурентоспроможності продукції, оцінювання ефективності використання потенціалу підприємств з іноземним капіталом вимагають більш глибокого дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад і узагальнення практичного досвіду залучення іноземних інвестицій в харчову промисловість України, оцінка їх ролі в інноваційно-технологічній модернізації потужностей харчових галузей, підвищенні конкурентоспроможності продукції на продовольчих ринках, результативності й ефективності функціонування підприємств з іноземним капіталом.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

- проаналізувати теоретичні засади і узагальнити практику залучення іноземних інвестицій та їх роль в забезпеченні розвитку країни-реципієнта, акцентувавши особливу увагу на сфері виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів;

- оцінити роль іноземного капіталу в підвищенні конкурентоспроможності підприємств та попиту на харчову продукцію;

- розкрити та проаналізувати основні складові привабливості вітчизняної харчової промисловості для іноземних інвесторів та оцінити її ємність;

- виокремити основні форми залучення іноземних інвестицій в харчову промисловість та виявити пріоритетні напрями і об'єкти їх здійснення;

- розкрити суперечливі аспекти інноваційної складової іноземного інвестування та обґрунтувати основні напрями підвищення його результативності й ефективності в сфері виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів;

- виявити і проаналізувати основні проблеми і перешкоди на шляху залучення іноземного капіталу в харчову промисловість, обґрунтувати інструменти їх подолання та методи активізації іноземного інвестування харчових галузей АПК;

- оцінити привабливість галузей національної економіки, зокрема, харчової промисловості та інвестиційного клімату в регіонах України, обґрунтувати пропозиції щодо їх підвищення з метою активізації іноземного інвестування.

1. Теоретичні засади залучення і використання іноземних інвестицій

Розкрито сутність іноземних інвестицій, їх роль в модернізації вітчизняних підприємств та як чинника підвищення конкурентоспроможності вироблюваної продукції. Викладено погляди зарубіжних вчених, зокрема М. Портера щодо конкурентних переваг країни загалом та особливості їх прояву стосовно харчової промисловості України.

Встановлено, що з виходом української економіки із стану рецесії посилилася потреба суб'єктів підприємництва в інвестиційних ресурсах. Ці потреби загострилися внаслідок значної зношеності основних засобів та необхідності їх розширеного відтворення, «вимивання» обігових коштів підприємств у результаті інфляційних процесів і гострої потреби в їх поповненні, загострення конкуренції на вітчизняному і світовому продовольчих ринках та, як наслідок, спонукання до пошуку нових джерел і механізмів інвестування з метою впровадження технологічних інновацій, сучасних систем управління якістю, безпечністю та екологічного управління.

Оскільки вітчизняні підприємства знаходяться на різних стадіях життєвого циклу, то стратегічні завдання та шляхи по їх реалізації істотно відрізняються між собою, як відрізняються і обрані ними інвестиційні стратегії, зокрема:

- підтримуюча - з метою формування необхідних умов для повноцінного використання залишкового потенціалу виробничих потужностей;

- на випередження - з метою закріплення власних позицій на вітчизняному ринку певного виду продовольчих товарів;

- на лідерство - з метою виходу на зарубіжні продовольчі ринки з продукцією, що характеризується високою якістю та безпечністю.

В дисертаційній роботі наведені приклади конкретних підприємств, які успішно реалізували зазначені стратегії в 1990-2000-ні роки, зокрема: спільне українсько-німецьке підприємство «Алкор», «Бунге-Україна» (колишній Дніпропетровський ОЕЗ), «Імідж Холдинг» та ін. Досвід переконливо свідчить, що найбільш успішними були інвестиційні проекти, де вдало поєднувалася активність керівників підприємств із зустрічною пошуковою активністю потенційного іноземного інвестора і вони об'єднувалися для його реалізації.

В роботі проаналізовані конкурентні переваги харчової промисловості України, які характеризуються наступним чином:

1) факторні умови України мають як низку переваг, так і певні негативні сторони, зокрема:

- позитивні: наявність кваліфікованої дешевої сили; багатогалузева харчова промисловість; сприятливі природно-кліматичні умови; наявність низки підприємств, конкурентоспроможних на зовнішніх ринках; низькі ціни на продовольчу сировину; невибагливість споживачів; зростання попиту на якісну та безпечну продукцію тощо;

- негативні: нестабільність політичної ситуації та незавершеність формування законодавчої бази; висока зношеність основних засобів; низький рівень розвитку підприємництва; незавершеність формування національної системи технічного регулювання в сфері якості та безпечності харчової продукції тощо;

2) попит на вітчизняну харчову продукцію на внутрішньому продовольчому ринку в багатьох випадках характеризується непослідовністю, що пояснюється значною часткою продовольчої продукції низької якості, а нерідко, й небезпечної для вживання. В подальшому із зростанням грошових доходів населення буде підвищуватися попит споживачів на продовольчі товари тих підприємств, які гарантують їх якість та безпечність;

3) наявність суміжних та підтримуючих галузей, зокрема: сільське господарство, рибальство, продовольче машинобудування, основне завдання яких полягає в безперебійному забезпеченні підприємств харчової промисловості необхідною продовольчою сировиною та технологічним обладнанням. Однак рівень цього обладнання в більшості випадків невисокий, а тому для модернізації виробництва залучають іноземне технологічне устаткування. До підтримуючих доречно віднести нафтохімічну промисловість, виробництво електричної і теплової енергії, води для технологічних потреб, тощо;

4) стратегія і структура підприємства та його конкуренти. Як правило, визначається кожним суб'єктом господарювання самостійно, залежно від поставленої мети, можливостей залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, конкуренції на ринку тощо. Оскільки понад 97% підприємств харчової промисловості перебувають у колективній (акціонерній) і приватній власності, власності міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб, то вони самі вирішують яку стратегію обирати і як її реалізувати.

2. Сучасний стан залучення та використання іноземних інвестицій підприємствами харчової промисловості

Розкрито привабливість та інвестиційну ємкість галузі по виробництву харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, охарактеризовано джерела та форми залучення іноземних інвестицій, а також їх інноваційну сутність стосовно підприємств по перероблюванню продовольчої сировини.

В харчовій промисловості України в умовах переходу до ринкової економіки, а особливо на етапі виходу із економічної кризи спостерігалося розшарування підприємств, видів і підвидів економічної діяльності за показниками зношеності основних засобів, їх вибуття та введення в дію і це супроводжувалося розширенням потреби в інвестиціях. За оцінками фахівців, потреба харчової промисловості в іноземних інвестиціях оцінюється сумою 12-15 млрд. дол. США. Галузь є однією з найбільш привабливих для іноземних інвесторів, що пояснюється можливістю швидкої окупності вкладеного капіталу. Водночас, практика закордонного інвестування свідчить про те, що іноземні інвестори надають перевагу високорентабельним галузям, а низькорентабельні та збиткові вони обходять.

Розкрито динаміку і структуру прямих іноземних інвестицій в харчову промисловість України. За обсягами залученого іноземного капіталу харчова промисловість тривалий час займала лідируюче положення серед інших видів економічної діяльності. Однак на початок 2009 р. на перше місце вийшла «фінансова діяльність» (20,0 % від загального обсягу), потім «операції з нерухомістю» (10,0%), «оптова торгівля» (8,8 %), «будівництво» (5,7 %) і «виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів» (4,6 %). Загальний обсяг інвестицій в харчову промисловість на кінець 2008 р. становив 1655,5 млн. дол. США. Для оцінювання ступеня привабливості підприємств харчових галузей були розраховані наступні показники:

- середній обсяг прямих іноземних інвестицій на одне підприємство з іноземним капіталом кожного виду економічної діяльності в 2008 р., тис. дол. США;

- припадає прямих іноземних інвестицій на один млн. грн. основних засобів по кожному виду економічної діяльності в 2008 р., тис. дол. США.

Використовуючи обидва показники, шляхом ранжування їх значень встановлено, що лідерами є (перші три місця): тютюнова промисловість, виробництво напоїв, перероблення та консервування овочів та фруктів; аутсайдерами (восьме-десяте місця): промислове виробництво рибної продукції, м'ясна промисловість, оброблення зерна та виробництво крохмалю. Основним чинником привабливості галузей-лідерів є високий рівень рентабельності переробного виробництва та його прибутковість.

Проведений аналіз показав, що інвестиції із-за кордону у формі майна (технологічного устаткування) нерідко не дають підстав вважати їх процесовими інноваціями. Фактично імпортуються технології «вчорашнього дня» і це вимагає попереднього глибокого аналізу інвестпроектів з іноземною інвестицією з метою унеможливлення таких випадків.

Проведений аналіз вітчизняного досвіду залучення іноземного капіталу дозволив диференціювати та угрупувати інвесторів за такими ознаками:

- з великим інвестиційним потенціалом (тобто, самостійно реалізують інвестиційні проекти) - американська «Каргілл», нідерландська «Кока-Кола», американська «Філіп Морріс Україна», французька «Малтюроп», німецька «Реємтсма Україна», датська «Імідж Холдинг» та ін.;

- з середнім інвестиційним потенціалом (тобто, внаслідок обмежених можливостей вони не можуть самостійно реалізувати інвестиційні проекти) - ЗАТ «Чумак», ЗАТ «Укршампіньйон», ЗАТ «Білосвіт Умань» та ін.;

- з малим інвестиційним потенціалом (тобто, спрямований лише забезпечити створення малих спільних підприємств з іноземним капіталом) - українсько-німецьке СП «Алкор» та ін.;

- реалізація інвестиційних проектів у спеціальних економічних зонах (вільних економічних зонах, територіях пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, технологічних парках) - найбільше проектів реалізується у Донецькій області, де виділено дві СЕЗ та 33 ТПР, а із загальної кількості близько 200 проектів на підприємствах агропродовольчого комплексу реалізувалося 42 із загальним обсягом іноземних інвестицій понад 200 млн. дол. США. Загалом по Україні створено 11 ВЕЗ, 72 ТПР у дев'яти областях та 15 технологічних парків, з них три зв'язані з АПК. Мінімальні масштаби інвестиційних проектів встановлюються відповідними законами, зокрема для харчової промисловості - не менш ніж 200 тис. дол. США.

3. Напрями та інструменти активізації залучення і використання іноземних інвестицій в харчовій промисловості

Проаналізовано структуру інвестиційного клімату в Україні та зміни, що в ньому відбуваються, розкрито заходи, шляхом реалізації яких підвищується її інвестиційна привабливість, висвітлено сильні і слабкі сторони вітчизняних підприємств, внутрішні можливості і зовнішні загрози, якими супроводжується прихід іноземного інвестора, та методичні аспекти підвищення ефективності використання потенціалу підприємств з іноземною інвестицією.

Основні складові інвестиційного клімату в Україні такі: стабільність, загальна характеристика країни, ринкова інфраструктура, фіскальна система, земельні відносини, підприємницький клімат, умови інвестування і оцінюється за 43 показниками. Нестабільність і недосконалість законодавчої і податкової бази, нерозвиненість фондового ринку і ринкових відносин гальмують вплив на процеси залучення іноземних інвестицій в Україну. Для іноземних інвесторів привабливість інвестиційного клімату опосередковується через механізм державних гарантій захисту іноземних інвестицій. В Україні основна відповідальність за активізацію залучення іноземних інвестицій покладається на державне агентство України з інвестицій та інновацій і Український центр сприяння іноземному інвестуванню, а з січня 2009 р. - на утворене Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку (Укрзовнішінвест).

Поліпшення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів в останні роки пов'язане із прийняттям нових законодавчих і нормативних актів загального характеру та прийняттям низки національних і державних програм; а також законів України, що безпосередньо стосуються якості і безпечності харчових продуктів; незакінченістю формування та недосконалістю національної системи технічного регулювання в сфері якості й безпечності харчової продукції; низьким рівнем впровадження на підприємствах харчової систем управління якістю, безпечністю та екологічного управління; вкрай незадовільним інформуванням зарубіжних «сліпих інвесторів» про можливості і переваги здійснення інвестицій в українську економіку та потенційні об'єкти для інвестування тощо.

Взаємний пошук інвестора і реципієнта складається з низки послідовних етапів. Як свідчить досвід, з появою зарубіжного інвестора виникає низка нових можливостей і зовнішніх загроз, надзвичайно чітко розкриваються сильні і слабкі сторони вітчизняного підприємства.

В нових умовах все більшої актуальності набуває проблема виявлення та ідентифікації зовнішніх загроз і небезпек, спровокованих появою іноземного інвестора, а також, відповідно, розроблення адекватних механізмів і пропозицій, спрямованих на обмеження, унеможливлення або відтермінування строків їх настання.

Оскільки, вітчизняне підприємство несе в собі відбиток проблем, які притаманні національній економіці загалом та харчовій промисловості, зокрема, то це проявляється в таких слабких сторонах:

- відсутність державного регулювання розвитку харчової промисловості;

- застарілість технологій і обладнання;

- низька рентабельність виробництва;

- низька інноваційна активність підприємств;

- недостатній досвід роботи на зарубіжних ринках та з іноземними інвесторами;

- низький рівень впровадження сучасних систем управління якістю, безпечністю та екологічного управління;

- відсутність інструментів унеможливлення надходження на переробку неякісної та небезпечної продовольчої сировини;

- висока питома енергомісткість харчової продукції;

- складний мікроклімат на підприємстві, пов'язаний із структурою колективу (привілейовані та прості власники, наймані працівники);

- відсутність виробництва продукції тваринництва на промисловій основі.

Водночас, прихід іноземного інвестора на вітчизняне підприємство провокує підсилення існуючих зовнішніх загроз та проявлення прихованих, зокрема:

- прихід на підприємство недобросовісного іноземного інвестора;

- купівля підприємства іноземним інвестором з метою його знищення як реального конкурента;

- впровадження зарубіжних технологій і обладнання „вчорашнього дня” (тобто, застарілих, знятих з виробництва в країні-донорі);

- переорієнтація вітчизняного виробництва на перероблення імпортної продовольчої сировини;

- втрата самостійності при визначенні перспектив розвитку вітчизняного підприємства іноземним інвестором;

- перенесення на українську територію екологонебезпечних виробництв;

- випуск підприємством з іноземним капіталом харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів під популярними вітчизняними торговими марками (брендами);

- функціонування підприємства з іноземним капіталом як колективного при тому, що вітчизняні міноритарні акціонери володіють всього лише 2-3 % акцій.

Позитивні і негативні сторони функціонування вітчизняного підприємства, що активізуються з приходом іноземного інвестора, можуть послужити підґрунтям для розроблення адекватних пропозицій.

Критичний аналіз слабких сторін дозволив акцентувати увагу на обґрунтуванні пропозицій, спрямованих на їх підсилення або ж нівелювання появи негативних результатів чи ефектів. З метою унеможливлення зовнішніх загроз вітчизняним підприємством пропонується використовувати різні інструменти та реалізувати заходи, зокрема: моніторинг ефективності здійснення іноземних інвестицій; попереднє вивчення досвіду функціонування іноземного інвестора та встановлення правової чистоти у виконанні ним взятих зобов'язань; прозорість відносин між партнерами при реалізації спільних інвестиційних проектів та в процесі експлуатації підприємства тощо.

В процесі проведення досліджень було детально проаналізовано особливості створення і функціонування підприємств з іноземною інвестицією, що розташовані у м. Запоріжжі.

В роботі розкрито як переваги реалізації інвестиційних проектів за участю іноземного інвестора, так і недоліки, що виникають унаслідок недотримання вимог українського законодавства в інвестиційній сфері або ж їх свідомого порушення з метою отримання надприбутків, заволодіння контрольним пакетом акцій окремих підприємств чи монопольним положенням в окремих видах економічної діяльності. Унаслідок цього держава втрачає вплив на розвиток деяких секторів економіки (наприклад, тютюнова) і це негативно впливає на розвиток суміжних галузей (наприклад, занепад і руйнація вітчизняного тютюнництва). Крім цього, має місце кардинальна зміна планів іноземного інвестора після заволодіння контрольним пакетом акцій, переорієнтацією підприємств на перероблення імпортної сировини, порушення домовленостей щодо реінвестування прибутків у модернізацію та розширення виробництва, приховування реальних обсягів прибутків та ухиляння від сплати податків з використанням фіктивних операцій та підставних (дочірніх) фірм, безплатне використання національних брендів продукції масового споживання для просування і закріплення на місцевих ринках тощо.

Висновки

іноземний капітал конкурентоспроможність реципієнт

В дисертаційному дослідженні викладено теоретико-методологічні засади та практичні аспекти залучення іноземних інвестицій в сферу виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, узагальнено передумови та чинники, під впливом яких формується інвестиційна привабливість галузей і регіонів, оцінено роль іноземного капіталу в посиленні конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості, обґрунтовано напрями підвищення результативності та ефективності його використання, а також важелі та інструменти розв'язання проблем і подолання перешкод, які виникають на їх шляху.

1. Аналіз практики іноземного інвестування на Україні дозволив одержати результати, які показали, що для створення сприятливих умов власникам іноземного капіталу приймаюча сторона у законодавчому порядку може утворювати спеціальні економічні зони (СЕЗ) за трьома основними напрямами: вільні економічні зони (ВЕЗ), території пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР зі СРІД) та технологічні парки (ТП). Преференційний режим СЕЗ встановлюється для кожної зони окремо з метою забезпечити окупність іноземних інвестицій в найбільш ризиковий період. Привабливою для інвестора формою виступає створення «індустріальних зон» з підведенням необхідних інженерних комунікацій, виділенням земельних ділянок під конкретні види економічної діяльності.

2. Під час проведення наукового дослідження було доведено, що іноземний капітал відіграє важливу роль в підвищенні конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості та вироблюваної ними продукції, однак за важливої умови: його прихід пов'язаний із впровадженням сучасної техніки і технологій у вітчизняне виробництво, організацією випуску харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, які за своїми характеристиками якості та безпечності відповідають вимогам європейських та світових стандартів і стимулюють підвищення попиту на них тощо. В цьому відношенні можна виділити такі іноземні компанії як «Крафт Фудз Україна», «Бунге Україна», «Нестле», «Балтік Беверджис Холдінг», «Орлеандер Лімітед» та ін. Воднораз, є непоодинокі випадки завезення в Україну технологічного обладнання, яке відпрацювало амортизаційний строк, морально застарілого тощо. Для унеможливлення повторення таких випадків необхідно проводити попередню експертизу інвестиційних проектів та порівняльну характеристику устаткування, що передбачено проектом, з кращими зразками відомих фірм.

3. Автором було визначено основні складові привабливості інвестиційного клімату для потенційних інвесторів та виявлена їх ієрархія (від найвищого до нижчого): земельні ресурси, кліматичні умови, вартість робочої сили, кваліфікація робочої сили, розвиненість внутрішнього ринку та ін. Стосовно харчової промисловості, то її інвестиційна привабливість пояснюється низкою видів (підвидів) економічної діяльності, а також окремих підприємств, які вже достатньо тривалий час позиціонують себе і свою продукцію на зарубіжних продовольчих ринках. Поєднання сучасної техніки, технологій та продуктових інновацій, що прийшли в Україну із-за кордону, з відносно дешевою робочою силою та продовольчою сировиною й іншими природними ресурсами, необхідними для випуску харчової продукції, недостатньо наповненим внутрішнім продовольчим ринком та існуючими зовнішньоекономічними зв'язками забезпечили особливу привабливість та концентрацію закордонного капіталу в таких галузях як тютюнова промисловість, підвиди економічної діяльності, пов'язані з випуском напоїв, а також олійно-жирова промисловість. В названих галузях відзначається достатньо високий рівень рентабельності, а також значні обсяги чистого прибутку. Додамо, що потреби в іноземних інвестиціях в харчову промисловість оцінюється цифрою в 12-15 млрд. дол. США. Нині залучено близько десятої частини.

4. Встановлено основні форми, прикметні риси, інструменти та масштаби здійснення інвестиційної діяльності іноземними інвесторами в харчовій промисловості України, зокрема:

а) спорудження нових підприємств із виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів «під ключ» із залученням сучасних зарубіжних технологій, технічного устаткування, а в разі потреби - імпорту необхідних інгредієнтів, навчання менеджерів, управлінців, робітничих кадрів вищої кваліфікації на материнських фірмах за кордоном;

б) придбання контрольного пакету акцій колективних (акціонерних) товариств, де частка акцій міноритарних акціонерів не буде перевищувати кількох відсотків, проведення глибокої техніко-технологічної модернізації підприємств та впровадження на їх базі продуктових інновацій, нарощування обсягів випуску продукції з виходом на зарубіжні продовольчі ринки або ж розширенням існуючої «ніші» на них. Такий варіант найбільш прийнятний для іноземних інвесторів з середнім інвестиційним потенціалом, не спроможних, на відміну від першої форми, самостійно реалізовувати інвестиційний проект. Як правило, впровадження сучасних процесових інновацій супроводжується випуском продукції з інноваційними характеристиками та яка відповідає вимогам європейських і світових стандартів. Така продукція є конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і зовнішньому продовольчих ринках. В останні роки набирає поширення реалізація спільних міжгалузевих інвестиційних проектів, які охоплюють весь продовольчий ланцюг - від вирощування продовольчої сировини, її зберігання, переробки та реалізації готової продукції;

в) створення спільних малих, а, в окремих випадках, і середніх підприємств, переважно за активної участі вітчизняних підприємців, які вже виявили практичні здібності та оцінили економічні вигоди самостійного господарювання. Нерідко, це спроба зарубіжного інвестора ввійти в українську економіку «малими силами» та оцінити ситуацію з тим, щоб, при сприятливих умовах, реалізувати свій потужній інвестиційний потенціал;

г) реалізація інвестиційних проектів зарубіжними власниками капіталів в спеціальних економічних зонах. При цьому кошторисна вартість інвестпроекту повинна бути еквівалентною не менше ніж встановленої законодавством суми та який буде реалізовуватися в пріоритетних видах економічної діяльності.

5. Виділено інноваційну складову в іноземних інвестиціях, які залучаються в харчову промисловість України. Загалом, промисловість по виробництву харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, а також продовольче машинобудування відносяться до четвертого технологічного укладу, що відповідає середньотехнологічним галузям, за кордоном - до п'ятого високотехнологічного укладу. По окремих вітчизняних галузях використовуються технології 70-80 років минулого століття і це свідчить про консервування їх технологічної відсталості. Однак, зважаючи на те, що зарубіжні інвестори фінансують інноваційну діяльність підприємств харчової промисловості в дуже обмежених обсягах, а до того ж трансфер технологій на основі ліцензійних угод не належить до останніх досягнень, є підстави для висновку щодо необхідності реалізації низки заходів, спрямованих на унеможливлення консервації технологічної відсталості переробних виробництв. Для цього необхідно робити попередню експертизу запропонованих до реалізації інвестиційних проектів, оцінювання рівня технологічності матеріально-технічної бази, сучасності та відповідності світовим та європейським стандартам продукції, яку передбачається випускати, тощо. Це дозволить підвищити результативність та ефективність впровадження технологічних інновацій із-за кордону у вітчизняне виробництво.

6. Виявлено низку проблем і перешкод на шляху залучення іноземних інвестицій в харчову промисловість, як і економіку загалом, зокрема: малосприятливий інвестиційний клімат, нерозвиненість земельних відносин (відсутність офіційного ринку землі), неможливість застави земельних ділянок для отримання кредиту або ж посилення відповідальності реципієнта за цільове використання іноземного капіталу, високий податковий тиск та значні ускладнення при наданні податкових пільг, поверненні ПДВ, виконанні митних і податкових процедур, низький рівень розвиненості фондового, страхового та кредитного ринків, високий рівень бюрократизму та корупції в державних органах, відстала система державної сертифікації продукції, а також її ліцензування. Надзвичайно помітний гальмуючий вплив на залучення іноземних інвестицій справляє відсталість нормативної бази національної системи технічного регулювання, зокрема стандартів якості та безпечності продовольчої сировини. Невідповідність зазначених українських стандартів аналогічним європейським становить доволі складну проблему, вирішення якої можливе за умови не тільки їх гармонізації, але й впровадження сучасних технологій вирощування продовольчої сировини, забезпечення виробників якісним насінням, агрохімікатами, сільськогосподарською технікою тощо.

Важливим інструментом подолання існуючих проблем і перешкод стає подальше удосконалення національного законодавства у вищезгаданих сферах, розроблення та гармонізація з європейськими вітчизняних стандартів якості та безпечності, стимулювання впровадження сучасних систем управління якістю на підприємствах харчової промисловості, що відповідають вимогам світових нормативних документів, подальша лібералізація податкового, інвестиційного і митного законодавства, запровадження прийнятих за кордоном форм контролювання дотримання вимог законодавства тощо.

7. Оцінено інвестиційну привабливість регіонів України за показником «обсяг іноземних інвестицій в розрахунку на одного жителя регіону». Перші серед них: м. Київ (4912,8 дол. США на одного жителя), Дніпропетровська (788,5), Київська (753,5), Харківська (576,7), Запорізька (457,6) області. Аутсайдери серед них: Тернопільська (53,7), Кіровоградська (61,4), Чернівецька (66,7), Чернігівська (84,3) та Вінницька (97,2) області.

Серед галузей національної економіки найбільш привабливі за показником «залучено іноземних інвестицій на початок 2009 р.» - фінансова діяльність (7154,8 млн. дол. США і 20,0% від загального обсягу), операції з нерухомістю, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (3570,7 млн. дол. США і 10,0%), оптова торгівля і посередництво в торгівлі (2597,2 млн. дол. США і 8,8%), будівництво (2052,9 млн. дол. США і 5,7%), харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (1655,5 млн. дол. США і 4,6%). Активізації процесів іноземного інвестування буде сприяти: створенню привабливого інвестиційного клімату в Україні та її іміджу за кордоном шляхом інформування про правові засади здійснення бізнесової діяльності, позитивний досвід реалізації інвестиційних проектів, потенційні природні та сировинні ресурси конкретних регіонів і районів, формування бази даних щодо інвестиційних пропозицій областей, міст і суб'єктів господарювання, випуск інвестиційних буклетів на мовах приймаючих сторін, створення відповідних веб-сторінок, активізація та розширення масштабів діяльності державних структур (Держінновацій України, Центр сприяння іноземному інвестуванню, Укрзовнішінвест) тощо.

Література

1. Магдич С.Б. Інвестиційна привабливість харчових галузей та динаміка іноземних інвестицій / С.Б. Магдич // Економіст. - 2009. - № 9. - С. 26-29.

2. Магдич С.Б. Аналіз системи чинників інвестиційної привабливості проектів в харчову промисловість України / С.Б. Магдич // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2007. - №1. - С. 203-207.

3. Магдич С.Б. Результативність й ефективність створення та функціонування підприємств харчової промисловості за участю іноземного капіталу / С.Б. Магдич // Економіка промисловості України: Зб. наук. праць / наук. ред. Л.В. Дейнеко. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 48-57.

4. Магдич С.Б. Дослідження процесу іноземного інвестування за потенціалом та масштабами залучення на підприємствах харчової промисловості України / С.Б. Магдич // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. праць наук. ред. Б.М. Данилишин. - Ч.2. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 12-20.

5. Магдич С.Б. Аналіз зношувальних і відтворювальних процесів в структурі основних фондів на підприємствах харчової промисловості України / С.Б. Магдич // Економіка і регіон. - Полтава: ПолНТУ, 2006. - № 4(11). - С. 132-136.

6. Магдич С.Б. Роль і місце міжнародних розрахунків у системі зовнішньоекономічних звязків / С.Б. Магдич // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя: ЗІДМУ, - 2004. - №3. - С.125-129.

Размещено на Allbest.ru