Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.33.01:69(043.3)

Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Паліга Надія Броніславівна

Запоріжжя 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донбаській національній академії будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України (м. Макіївка, Донецька обл.).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Сєвка Вікторія Геннадіївна,

Донбаська національна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України (м. Макіївка, Донецька обл.), доцент кафедри економіки підприємств.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Тян Рево Борисович,

Придніпровська національна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів (м. Дніпропетровськ);

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Іванов Сергій Євгенович,

Інститут економіки промисловості НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств (м. Донецьк).

Захист відбудеться «12» червня 2009 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.06 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул.. Жуковського 70-6, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету.

Автореферат розісланий «12» травня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Кульнєва

будівельний криза ризик

АНОТАЦІЯ

Паліга Н.Б. Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2009.

Дисертацію присвячено узагальненню теоретичних, методичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.

Досліджено підходи до визначення та класифікації криз і ризиків, встановлені їх спільні та специфічні характеристики. Доведено залежність кризових явищ від ризиків, ідентифіковано ризики будівництва як процесу. Визначено підходи до створення цілісної системи реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі. Здійснено оцінку тенденцій розвитку інвестиційно-будівельного комплексу України і Донецької області. Виявлено проблеми у будівельній галузі. На підставі оцінки обґрунтовано підходи до постановки завдань антикризової політики держави у будівництві. Виконано аналіз механізмів антикризового регулювання, що використовуються державою у будівельній галузі. Прийоми аналізу, що проводився, ґрунтуються на встановленні причин виникнення кризових явищ у будівельній галузі, повноти і ефективності застосування механізмів антикризового регулювання. Здійснено оцінку залежності індексу розвитку інвестиційно-будівельного комплексу від рівня ризику і симптомів кризових явищ. Обґрунтовано основні напрямки антикризової політики держави в будівельній галузі. Запропоновано підходи до розробки цільових програм у будівництві державного і регіонального значення. Розроблено стратегію антикризового регулювання будівельної галузі, обґрунтовані стратегічні цілі та першочергові заходи для виходу з кризи і перспективні для подальшої стабілізації. Розроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі організаційного, економічного, технологічного і фінансового характеру.

Ключові слова: будівельна галузь, ризик, криза, антикризове управління, антикризове регулювання, механізм, стратегія, стратегічні цілі, інструменти, інвестиційно-будівельний комплекс.

АННОТАЦИЯ

Палига Н.Б. Механизмы реализации антикризисной политики государства в строительной отрасли. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Классический приватный университет, Запорожье, 2009.

Диссертация посвящена обобщению теоретических, методологических основ и разработке практических рекомендаций в отношении формирования механизмов реализации антикризисной политики государства в строительной отрасли.

В первом разделе диссертационной работы уточнено сущность категорий «риск» и «кризис» для уровня отрасли. Риск определяется как совокупность факторов внешнего и внутреннего характера, которые формируются в соответствии с условиями развития отрасли на протяжении определенного периода, реализация негативного их действия провоцирует наступление кризисных явлений, а реализация позитивного действия может стать источником получения дополнительных прибылей. Кризис рассматривался как состояние, сформированное в результате реализации рисков в негативном проявлении, что привело к диспропорциям в развитии отрасли, но при эффективном управлении может также стать толчком для развития. В работе обоснована зависимость кризиса от рисков, определены их общие и специфические характеристики. Это позволило дополнить классификацию рисков и кризисов. Идентифицированы и систематизированы риски строительного процесса на стадиях подготовки, непосредственного строительства и реализации строительной продукции с целью дальнейшего выявления наиболее весомых из них и оценки их зависимости с кризисными явлениями. Доказано, что реализация антикризисной политики государства в строительной отрасли должна быть предупреждающей, учитывать интересы каждого субъекта-представителя отрасли, взаимоотношения между ними, должна быть направленной на развитие отрасли как целостной экономической системы.

Во втором разделе проведен анализ тенденций развития строительной отрасли Украины и Донецкой области, который базируется на последовательной оценке результативных показателей функционирования каждого субъекта инвестиционной и строительной среды, их взаимосвязей и взаимозависимостей в развитии. Оценка тенденций позволила обобщить проблемы в функционировании инвестиционно-строительного комплекса и обосновать задания антикризисной политики государства. Анализ механизмов организационного, экономического, финансового и технологического характера, которые используются государством на современном этапе, позволил обнаружить и сгруппировать причины возникновения кризисных явлений. К ним отнесены отсутствие рациональной земельной политики на местном и государственном уровне; проблема привлечения инвестиций в строительный сектор; проблема совершенствования механизмов финансирования строительства; необходимость институциональных преобразований в инвестиционно-строительном комплексе; проблема информационного обеспечения; проблема кадрового обеспечения. Исследование зависимости между рисками и кризисными явлениями позволило усовершенствовать методические подходы к оценке влияния рисков, кризисных явлений на индекс развития инвестиционно-строительного комплекса.

В третьем разделе на основе оценки тенденций развития строительной отрасли, кризисных явлений и рисков получили дальнейшее развитие направления реализации антикризисной политики государства в строительной отрасли. Доказана необходимость введения и обоснована сущность целевых программ государственного и регионального значения «кадры строительства», «инновации и ресурсосбережение в строительстве», «страхование в строительстве», «развитие жилищного строительства». Предложена стратегия антикризисного регулирования инвестиционно-строительного комплекса, целью которой установлено создание организационных, финансовых и информационных предпосылок формирования стабильной и высокоэффективной отрасли, владеющей динамическим потенциалом, способным обеспечивать рост уровня благосостояния населения и стандартов проживания, эффективное воспроизводство и модернизацию производственного потенциала. Обоснованы стратегические цели антикризисного регулирования строительной отрасли: развитие и упорядочивание градостроения; модернизация строительного производства; развитие жилищного строительства. Разработаны первоочередные мероприятия для выхода из кризиса и перспективные - для последующей стабилизации состояния строительной отрасли. Разработаны предложения по усовершенствованию механизмов организационного, экономического, технологического и финансового характера, которые могут использоваться государством для реализации антикризисной политики в строительной отрасли.

Ключевые слова: строительная отрасль, риск, кризис, антикризисное управление, антикризисное регулирование, механизм, стратегия, стратегические цели, инструменты, инвестиционно-строительный комплекс.

ANNOTATION

Paliga N.B. A Mechanism of Realization of the State Antirecession Policy in Civil Engineering

A candidate dissertation in economics by specialty 08.00.03 - Economics and Management of National Economy. - Classic Private University, Zaporizhzhya, 2009.

The dissertation is devoted to a generalization of theoretical, methodical bases and a development of practical recommendations on creating mechanisms of realization of the State antirecession policy in civil engineering.

There have been studied approaches of specifying and classifying crises and risks, their common and specific characteristics having been determined. A dependence of crisis phenomena on risks has been proved, risks of the construction as a process have been identified. There have been found out approaches to the creation of an integral system of realization of the State antirecession policy in civil engineering. Trends in the development of an investment-building complex of Ukraine and Donetsk Region have been estimated. On the base of this estimation there have been substantiated approaches to setting tasks of the State antirecession policy in civil engineering. The State mechanisms of the antirecession management used in civil engineering have been analyzed.

Ways of the analysis are based on determining reasons of why crisis phenomena in civil engineering occur, how effectively mechanisms of antirecession control are used. There has been estimated a dependence of the index of a building-investment complex development on a risk level and symptoms of crisis phenomena. There have been substantiated basic trends of the State antirecession policy in civil engineering. Approaches to the development of purpose-oriented programs in the state and regional construction have been put forward. There has been developed a strategy of an antirecession management in civil engineering, strategic goals and primary ways of getting over the crisis and promising ways for a further stabilization have been substantiated. There have been drawn up organizational, economic, technological and financial proposals to improve mechanism of realization of the State antirecession policy in civil engineering.

Keywords: civil engineering, risk, crisis, antirecession management, antirecession control, mechanism, strategy, strategic goals, means, investment-building complex.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Функціонування та розвиток національної економіки України в кризовій ситуації є можливим за умов реалізації узгодженої політики держави на всіх рівнях, в тому числі галузевому. Зниження обсягів виробництва і реалізації продукції та послуг на початку 2009 р. порівняно з 2008 р. у провідних галузях народного господарства становить: у будівництві 57,7%, металургії - 46%, машинобудуванні - 58,3%, що поглиблює негативний вплив кризових явищ і висвітлює цілу низку супутніх проблем. Вирішення проблем кризового періоду і стабілізація економіки галузей вимагають обґрунтування дієвого всебічного механізму антикризового регулювання. Політика держави у кожній окремій галузі має ґрунтуватися на знанні економічних процесів, достовірних багатоваріантних прогнозах та мати антикризову спрямованість.

Будівництво як особливий вид економічної діяльності вважають важливим індикатором стабільності в державі. Поряд з цим, будівельна галузь значно залежить від впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, а її розвиток - від вірності обраних управлінських рішень на рівні держави і регіону.

Дослідження науково-методологічних засад здійснення антикризової політики та управління проведено у роботах О.О. Беляєва, Л.Д. Буряк, Д.В. Валового, В.О. Василенка, Н.І. Глазунова, Л.О. Лігоненко, Г.Г. Нама, А.М. Поддєрьогіна, О.Д. Чернявського, Е.А. Уткіна; питанням антикризового регулювання окремих галузей національного господарства присвячені праці А.М. Асаула, В.М. Геєця, Л.С. Бляхмана, Ф.В. Зинов'єва, С.Є. Іванова, Е.М. Короткова, С.Н. Кукушкіна, І.О. Макаренко, С.Ю. Медведєва, Я.М. Міркіна, Р.Б. Тяна, В.Г. Сєвки та інших вчених. Теоретичні аспекти циклічності розвитку економіки національного господарства та криз розроблені Ж.Б. Сеєм, Д. Рікардо, К. Робертусом, І. Фішером, М. Туган-Барановським, Й. Шумпетером, Дж.М. Кейнсом. Однак механізми реалізації антикризової політики держави у будівельній галузі недостатньо обґрунтовані в наукових працях.

Стабільний розвиток будівельної галузі багато в чому залежить від використання державою адекватних механізмів реалізації антикризової політики. Кризова ситуація, що склалася в будівництві, виникла переважно через відсутність цілісної державної стратегії розвитку інвестиційно-будівельного комплексу. Вибір механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі повинен враховувати широкий і особливий спектр ризиків, що мають вплив на будівництво як процес, на галузь в цілому і міжгалузеві відносини. В такому разі симптоми кризових явищ будуть заздалегідь встановлені, а антикризова політика держави в будівельній галузі набуде запобіжного характеру.

В зв'язку з цим, визначення механізмів реалізації антикризової політики у будівельній галузі, що ґрунтуються на встановлені симптомів кризи і враховують ризикованість будівельного процесу, є актуальним напрямом наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до планів науково-дослідної роботи Донбаської національної академії будівництва і архітектури на 2003-2008 рр. Основні здобутки дисертації використані при написанні звітів з науково-дослідних тем: «Розвиток економіки будівництва і міського господарства Донецької області в контексті трансформаційних перетворень в Україні» (номер державної реєстрації 0107U000089 від 27.12.2006 р.), в межах якої здійснено оцінку тенденцій розвитку будівельного комплексу України і Донецької області з 2001 р., проведено SWOT-аналіз його потенціалу та визначено симптоми кризи у галузі; «Створення нових науково-технічних та економічних засад для підвищення ефективності функціонування житлово-комунального комплексу і капітального будівництва» (номер державної реєстрації 0106U002951 від 21.03.2006 р.) - розроблено механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі, визначено першочергові заходи для виходу з кризи і перспективні заходи для подальшої стабілізації; «Стратегія соціально-економічного розвитку м. Макіївка до 2015 року» (номер державної реєстрації 0105U001956 від 12.04.2005 р.) - обґрунтовано напрями і заходи реалізації стратегічних цілей для інвестиційно-будівельного комплексу міста; «Економічна діагностика підприємства» (номер державної реєстрації 0103U005527 від 10.05.2004 р.) - виконано загальну оцінку ризикованості будівельного процесу та його окремих стадій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.

Досягнення поставленої мети здійснювалося на основі таких завдань:

дослідити теоретичні підходи до визначення сутності кризи і ризику та виявити їх спільні і специфічні характеристики;

встановити залежність кризових явищ у будівництві від ризиків;

визначити і науково обґрунтувати підходи до антикризового управління та регулювання на рівні держави;

оцінити тенденції розвитку інвестиційно-будівельного комплексу;

здійснити аналіз існуючих механізмів реалізації антикризової політики держави у будівництві;

виявити симптоми кризових явищ у будівельній галузі;

обґрунтувати напрями реалізації антикризової політики у будівництві;

запропонувати стратегію антикризового регулювання будівельної галузі;

розробити пропозиції щодо удосконалення механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.

Об'єктом дослідження є процес реалізації антикризової політики держави в будівництві.

Предметом дослідження є інструментарій забезпечення реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, макро- та мікроекономіки, статистики, економіко-математичного моделювання, а також матеріали монографічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з проблематики оцінки ризиків, кризових явищ, побудови антикризової політики, роботи провідних фахівців з економіки інвестиційно-будівельного комплексу.

З метою досягнення поставлених наукових завдань використано такі методи: діалектичний метод пізнання економічних явищ та процесів для встановлення сутнісного значення понять «криза» та «ризик», системний підхід при обґрунтуванні напрямів антикризового регулювання в будівельній галузі, підготовці висновків і рекомендацій. До основних методів, які використовувались для досягнення поставленої мети, належать методи логіко-теоретичного узагальнення, класифікації і порівняльних характеристик - при встановленні факторів, що відображають залежність кризи від ризиків, удосконаленні класифікації криз, систематизації ризиків будівельного процесу, виборі напрямків реалізації антикризової політики держави у будівництві; методи оцінки динамічних рядів, ланцюгової підстановки - при оцінці тенденцій розвитку будівельної галузі України і Донецької області, аналізі реалізованих заходів антикризової політики держави у будівництві; експертна оцінка застосована для ранжирування ризиків будівельного процесу і побудови моделі ризикованості будівництва; багатофакторна регресія - використана для відображення симптомів кризи у будівництві, що посилені дією ризиків та SWOT-аналіз - для встановлення сильних та слабких сторін інвестиційно-будівельного комплексу при розробці стратегії антикризового регулювання.

Інформаційною базою дослідження послужили наукова монографічна література, статті науковців у періодичних виданнях, законодавчі і нормативні акти України, дані Державного Комітету статистики України та Головного управління статистики Донецької області, Державного комітету з питань розвитку будівництва і комунального господарства України, Обласного об'єднання капітального будівництва Донецької обласної ради, результати авторського дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних, методичних і прикладних положень щодо удосконалення механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі. При цьому отримано такі основні результати:

вперше:

запропоновано підходи до вибору стратегічних цілей антикризового регулювання будівельної галузі, що передбачають розвиток і впорядкування містобудування; модернізацію будівельного виробництва; розвиток житлового будівництва, реалізація яких ґрунтується на першочергових заходах для виходу з кризи і перспективних заходах для подальшої стабілізації з метою сприяння створенню організаційних, фінансових та інформаційних передумов формування стабільної та високоефективної галузі;

удосконалено:

підходи до постановки завдань антикризової політики держави на основі узагальнення проблем будівельної галузі за результатами оцінки інвестиційного і будівельного середовища з метою дотримання інтересів його учасників;

прийоми аналізу причин виникнення кризових явищ у будівельній галузі на основі розподілу механізмів реалізації антикризової політики на організаційні, економічні, фінансові та технологічні, що дозволило встановити повноту і ефективність їхнього застосування;

методичне забезпечення оцінки ризиків та кризових явищ у будівельній галузі на основі побудови залежності між рівнем ризику, симптомами кризових явищ, індексом розвитку інвестиційно-будівельного комплексу з метою обґрунтування дій держави в антикризовому регулюванні;

науково-методичні підходи до вибору механізмів антикризового регулювання будівельної галузі на основі встановлення їх придатності в разі розвитку галузі за певним сценарієм;

дістало подальшого розвитку:

визначення та класифікація криз і ризиків для рівня галузі за рахунок встановлення їх спільних та специфічних характеристик з метою ідентифікації кризових явищ у будівельній галузі та вибору запобіжних заходів;

теоретичні положення про залежність кризових явищ від ризиків за рахунок детального аналізу будівництва як процесу, що дало можливість оцінити і ранжирувати ризики, визначити найбільш значимі та ув'язати їх з кризовими явищами у будівельній галузі;

підходи до створення цілісної системи реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі за рахунок співставлення цільового призначення механізмів управління і регулювання, вибору принципів політики, які використані при розробці стратегії антикризового регулювання будівельної галузі;

визначення напрямків антикризової політики держави у будівельній галузі на основі оцінки тенденцій розвитку інвестиційно-будівельного комплексу, ризиків та кризових явищ для подальшої розробки цільових програм державного і регіонального значення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації використані при розробці проекту Концепції розвитку будівельного комплексу Донецької області до 2018 року (довідка Обласного об'єднання капітального будівництва Донецької обласної ради від 25.11.2008 р.); Стратегії соціально-економічного розвитку міста Макіївка до 2015 року (акт впровадження від 15.12.2005 р. та довідка № 105/07-05 Макіївської міської ради), використані в роботі Постійної комісії з питань архітектури, будівництва і реформування ЖКГ Донецької обласної ради при підготовці запитів на цільове фінансування будівельних об'єктів загальнодержавного значення за рахунок держбюджету (довідка № 11/09 від 9.01.2009 р.).

Отримані наукові результати впроваджені в практику роботи будівельних підприємств Донецької області, зокрема ВАТ «Донецькоблагробуд» (довідка № 1-04-07 від 27.04.2007 р.) використані показники ризикованості стадій будівництва при техніко-економічному обґрунтуванні проектів; ТОВ «Спайдер» (довідка від 20.09.2005 р.) та ТОВ «Спецбуд» (довідка № 19-06 від 12.12.2006 р.) використана методика ідентифікації і оцінки ризиків на кожній стадії будівельного процесу.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Донбаської національної академії будівництва і архітектури при викладанні навчальних дисциплін «Економіка будівництва» та «Антикризове управління» (довідка № 18-01/09 від 12.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові розробки, науково-методичні рекомендації, що наведені в дисертації, отримані автором особисто. Із наукових ідей, отриманих у співавторстві, на захист винесені лише ті, що належать особисто здобувачу. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизований у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації доповідалися автором на таких міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: «Управління економікою регіону та підприємства» (м. Донецьк, 2003 р.), «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект» (м. Донецьк, 2005 р.), круглому столі «Проблемні питання формування стратегії соціально-економічного розвитку промислового міста» (м. Макіївка, 2005 р.), V міжнародній науковій конференції молодих вчених «Будинки і конструкції з використанням нових матеріалів» (м. Макіївка, 2006 р.), науково-практичній конференції «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» (м. Алушта, 2006 р.), VIII Всеросійський виставці науково-технічної творчості молоді та науково-практичній конференції «Научно-техническое творчество молодежи - путь к обществу, основанному на знаниях» (м. Москва, 2008 р.), V міжнародній науково-практичній конференції «Місто, регіон, держава: проблеми розподілу повноважень» (м. Донецьк-Слов'янськ, 2008 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 12 наукових робіт, зокрема: 8 статей у фахових виданнях, 4 - за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 6,28 друк. арк. Особисто авторові належить 5,03 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків. Повний обсяг роботи становить 198 сторінок. Робота містить 35 таблиць на 50 сторінках, 35 рисунків на 32 сторінках, 6 додатків загальним обсягом 33 сторінки. Список використаних джерел включає 185 назв.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її мету та завдання, сформульовано об'єкт, предмет і методи дослідження, встановлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи формування антикризової політики держави» досліджено економічні категорії «ризик», «криза», встановлено їх спільні і специфічні характеристики; визначено фактори ризику та їх вплив на виникнення кризових явищ у будівельній галузі; на основі розмежування понять «антикризове управління», «антикризова політика» та «антикризове регулювання» обрано підходи та методи аналізу антикризової політики держави у будівельній галузі.

Формування антикризової політики держави має відбуватися на основі виважених рішень у сфері економіки галузей національного господарства, які будуть сприяти нарощуванню їх потенціалу, збалансованості міжгалузевих відносин, зниженню впливу зовнішніх і внутрішніх ризиків, реалізація яких може привести до створення кризових ситуацій. Доведено, що застосування антикризової політики держави у будівельній галузі має ґрунтуватися на запобіжних заходах, які в свою чергу формуються за рахунок всебічного урахування можливих ризиків на кожному етапі технологічного процесу будівництва. Все це зумовлює актуалізацію дослідження взаємозв'язку ризиків, криз та напрямків реалізації антикризової політики.

Класифікація криз і ризиків, що виникають на рівні галузі, дозволила надати їх визначення та дослідити спільні і специфічні характеристики. До спільних характеристик криз та ризиків віднесено масштаб прояву і наслідки; можливість вимірювання і прогнозування; сферу оточення і причини виникнення; тривалість дії; місце виникнення; ступінь реалізації; вплив на об'єкт управління; альтернативність; керованість; можливість класифікації. До специфічних характеристик, що визначають від'ємність категорій, пропонується віднести циклічність; можливість страхування; допустимість; ступінь свободи; адитивність.

Економічна категорія «ризик» для рівня галузі визначається як сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, що формуються відповідно до умов розвитку галузі протягом визначеного періоду, реалізація негативної дії яких провокує настання кризових явищ, а реалізація їх позитивної дії може стати джерелом отримання додаткових прибутків. «Криза» стосовно будівельної галузі визначена як стан, що сформувався внаслідок реалізації ризиків в негативному їх прояві, які спричинили диспропорції в розвитку галузі, але при ефективному управлінні можуть стати поштовхом для розвитку.

Проведене дослідження економічної думки щодо факторів, які спричиняють кризи на рівні галузі, дозволило розмежувати два підходи: по-перше, ув'язати фактори, що обумовлюють кризи, з циклічністю розвитку економіки галузей національного господарства, по-друге, відстежити формування факторів під впливом невизначеності майбутнього розвитку економіки і виробничих відносин, що підкреслює залежність їх виникнення від імовірних ризиків.

З метою розвитку теорії другого підходу здійснена ідентифікація ризиків будівельного процесу. До основних ризиків на стадії підготовки будівництва віднесені помилки при техніко-економічному обґрунтуванні будівництва; відсутність або нестача ресурсів; відсутність або неможливість підведення інженерних комунікацій; невідповідність та нестача будівельних матеріалів, виробів, конструкцій; інфляція; дефіцит енергоресурсів; недостовірність спеціальних досліджень на стадії підготовки проектної документації; обмеження та протидія місцевих органів влади. На стадії безпосереднього здійснення будівництва виділені помилки та дефекти при проведенні будівельних та монтажних робіт; форс-мажорні обставини та техногенні фактори; недостатня кваліфікація персоналу; нестача фінансових ресурсів; недотримання графіку будівництва; ціновий і кон'юнктурний фактор. На стадії реалізації будівельної продукції виділені такі ризики: порушення фінансової дисципліни; недоліки під час гарантійної експлуатації об'єкту; низька якість будівельної продукції; недоотримання очікуваного доходу; нестійкість попиту на будівельну продукцію. В роботі доведено, що знання найзначніших ризиків і їх своєчасне виявлення дозволить передбачати можливі кризові явища у будівництві, обирати запобіжні дії відносно них, що є основою антикризової політики держави в будівельній галузі. У дисертації визначено, що антикризове управління як процес починається з діагностування кризи і пов'язується з ефективністю системи управління ризиками.

При виборі механізмів, які забезпечать реалізацію антикризової політики держави у будівельній галузі, з метою запобігання диспропорціям у її розвитку, варто враховувати інтереси кожного суб'єкта-представника галузі, взаємовідносини між ними, дію галузі як цілісної економічної системи (рис. 1.).

Кризові явища, що виникають у галузі; зворотній їх напрям свідчить про ефективність антикризової політики держави, подальша дія про кризу в будівельній галузі.

Досліджені підходи до антикризового управління і регулювання на рівні держави дозволили розробити цілісну систему реалізації антикризової політики у будівництві. Головними її принципами визначені стабільність і розвиток; пропорційність і обґрунтованість; дотримання взаємних інтересів і результативність; дійовість механізмів і інструментів. Система реалізації антикризової політики в будівництві ґрунтується на послідовному виконанні стратегії антикризового регулювання, організаційних, економічних, технологічних і фінансових механізмах реалізації; інвестиційних, фінансово-цінових, нормативно-правових та інших регуляторах та інструментах.

У другому розділі «Оцінка реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі» проведено аналіз тенденцій розвитку будівельної галузі України і Донецької області; здійснено оцінку ефективності застосування державою механізмів антикризового регулювання; виявлено симптоми кризових явищ в будівельній галузі та обґрунтовано методичні підходи до встановлення залежності між ризиками і кризовими явищами.

Логіка аналізу ґрунтується на послідовному встановленні результативних показників функціонування кожного суб'єкта інвестиційно-будівельного комплексу, їх взаємовідносин і взаємозалежностей у розвитку. Для цього інвестиційно-будівельний комплекс визначається як сукупність суб'єктів будівельного і інвестиційного середовища, супутніх і суміжних галузей, що обслуговують технологічний процес будівництва від підготовки до реалізації. У складі будівельного середовища розглянуто результативні показники будівельно-монтажних і проектних організацій, виробників будівельних конструкцій і матеріалів, керуючих, консалтингових і інжинірингових компаній. Інвестиційне середовище розглядалося з позиції відповідності діяльності фінансово-кредитних установ, інвестиційних, пайових та інших фондів, державних, регіональних і місцевих органів влади існуючим потребам будівельного середовища.

Дослідження тенденцій у розвитку інвестиційно-будівельного комплексу дозволило встановити диспропорції між окремими показниками (табл. 1).

Оцінка тенденцій дозволила узагальнити проблеми у функціонуванні інвестиційно-будівельного комплексу і поставити завдання антикризової політики держави: регулювання політики оплати праці у будівництві за рахунок розширення переліку коефіцієнтів до трудовитрат у нормативних розцінках; розмежування заходів з регулювання рівня рентабельності для комерційного і соціального будівництва; удосконалення методики вимірювання продуктивності праці за видами будівельно-монтажних робіт; використання логістичних підходів при створенні інженерного устаткування будівель і споруд; перегляд механізмів фінансування незавершеного будівництва та розширення інвестиційних програм; недопущення обсягів нарощування незавершеного будівництва; розробка політики формування замовлень на будівництво; розвиток інфраструктури для становлення лізингових відносин, оренди будівельної техніки; удосконалення амортизаційної політики у будівництві; сприяння підприємницькій діяльності у сфері управління будівництвом і нерухомістю; ефективний розподіл виробництва будівельних матеріалів, підтримка вітчизняних виробників; посилення антимонопольної політики на ринку будівельних матеріалів; доведення процесів ліцензування, сертифікації якості продукції до міжнародних стандартів; перегляд тендерних процедур і порядку розміщення замовлень; перегляд політики експертизи будівельних проектів та об'єктів завершеного будівництва.

Таблиця 1 Результативні показники діяльності будівельних підприємств України

Показники	Аналізований період
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Частка збиткових підприємств, %	40	37	38	36	34	34	32	32
Рентабельність операційної діяльності будівельних підприємств, %	1,3	3,5	1,2	2,2	2,1	2,2	3,1	2,6
Середньомісячна заробітна плата, грн.	230,2	300,6	356,5	443,8	582,2	751,2	958,0	1236,3
Відхилення від середньомісячної заробітної плати по Україні, %	-21,2	-3,4	-5,2	-19,3	-18,2	-21,9	-20,3	-19,5
Відхилення від рентабельності операційної діяльності по Україні, %	-50,0	-7,9	-14,3	-35,3	-70,4	-62,7	-26,2	-50,0
Відхилення від продуктивності праці по Україні, %	-9,9	8,6	78,7	132,8	223,8	186,5	217,3	329,5

В роботі здійснено аналіз механізмів антикризового регулювання, що використовуються державою у будівельній галузі. Досліджено ефективність застосування механізмів організаційного характеру і відповідних нормативно-правових інструментів, економічних і фінансових механізмів та інвестиційних і фінансово-цінових інструментів, механізмів технологічного характеру. На цій основі виявлені та згруповані причини, що призвели до виникнення кризових явищ: відсутність раціональної земельної політики на місцевому та державному рівні; проблема залучення інвестицій в будівельний сектор; проблема вдосконалення механізмів фінансування будівництва; необхідність інституціональних перетворень в інвестиційно-будівельному комплексі; проблема інформаційного забезпечення; проблема кадрового забезпечення.

Інформація про проблеми у будівельній галузі, причини кризових явищ та ризики технологічного процесу будівництва дозволила обґрунтувати методичні підходи до встановлення залежності між ризиками і кризовими явищами. До симптомів кризових явищ у будівництві віднесені незбалансованість інвестиційної політики (невідповідність співвідношення темпів росту обсягів кредитів в будівельну галузь і темпів росту обсягів інвестицій у будівництво взагалі), соціальної політики (зменшення рівня зайнятості у будівельній галузі при стрімкому збільшенні середньої заробітної плати), цінової політики (перевищення темпів росту рентабельності будівельної продукції над темпами росту обсягів її реалізації), виробничої діяльності (зростання темпів введення збудованого житла при одночасному зниженні темпів реалізації будівельної продукції) та міжгалузевих відносин (випередження темпів реалізації будівельних матеріалів, виробів і конструкцій над темпами виконаних будівельних робіт). Ранжирування і вибір найбільш значимих ризиків здійснено із застосуванням методу експертної оцінки, на цій основі побудовано модель ризикованості будівництва.

На основі економічного змісту та емпіричних даних і залежностей побудована багатофакторна лінійна регресійна модель, що дозволяє прогнозувати значення індексу розвитку інвестиційно-будівельного комплексу (Ір) в залежності від зміни значень виявлених симптомів кризових явищ (Si*):

, (1)

де - детермінована складова моделі;

u - випадкова складова моделі;

аi, - параметри моделі, що визначаються за методом найменших квадратів;

Si* - змінні, що характеризують значення симптомів, Si, .

Побудована модель дозволила відстежити залежність між зміною симптомів кризових явищ під впливом найбільш значимих ризиків та індексом розвитку інвестиційно-будівельного комплексу. Результати застосовані при обґрунтуванні відбору першочергових заходів для виходу з кризи та перспективних заходів щодо подальшої стабілізації будівельної галузі.

У третьому розділі «Удосконалення механізмів реалізації антикризової політики держави» визначено напрямки реалізації антикризової політики держави у будівництві; запропоновано стратегію антикризового регулювання будівельної галузі та переглянуто методичні підходи до її розробки; встановлено стратегічні цілі антикризової політики держави у будівництві; розроблено пропозиції щодо удосконалення механізмів реалізації стратегії антикризового регулювання.

У роботі визначено, що основною метою державного управління інвестиційно-будівельним комплексом в умовах кризового стану економіки є розробка і проведення такої політики, яка забезпечить подолання кризи, стабілізацію і розвиток в інтересах задоволення потреб будівельників, інвесторів і населення.

Результати оцінки тенденцій розвитку інвестиційно-будівельного комплексу, ризиків та кризових явищ дозволили обґрунтувати основні напрямки антикризової політики держави: перегляд земельних відносин і їх нормативного оформлення; поліпшення кадрового забезпечення галузі; розвиток виробництва будівельної продукції та матеріалів; впровадження інновацій і ресурсозбереження; оптимізація фінансового, матеріального забезпечення будівництва; захист будівельних об'єктів і учасників будівництва; зниження негативного впливу будівельного комплексу на навколишнє середовище; розробка державних програм підтримки житлового будівництва.

Указані напрямки поглиблені за рахунок деталізації змісту запропонованих цільових програм державного і регіонального значення, зокрема: «кадри будівництва», «інновації і ресурсозбереження у будівництві», «страхування у будівництві», «розвиток житлового будівництва».

У дисертації запропоновано стратегію антикризового регулювання інвестиційно-будівельного комплексу як послідовність реалізації етапів від встановлення мети до організації моніторингу (рис. 2).

Метою стратегії антикризового регулювання будівельної галузі встановлено створення організаційних, фінансових та інформаційних передумов формування стабільної та високоефективної галузі, що володіє динамічним потенціалом, здатним забезпечувати зростання рівня добробуту населення і стандартів проживання, ефективне відтворення і модернізацію виробничого потенціалу.

Стратегічні цілі антикризового регулювання визначалися на основі проведення SWOT-аналізу і використання результатів оцінки залежності між ризиками, симптомами кризових явищ та індексом розвитку інвестиційно-будівельного комплексу. До них віднесено розвиток і впорядкування містобудування; модернізація будівельного виробництва; розвиток житлового будівництва.

Вибрані стратегічні цілі антикризового регулювання будівельної галузі підтверджуються обґрунтованими тактичними заходами щодо їх реалізації. Заходи пропонується поділити на першочергові для виходу з кризи (формування містобудівної політики; умов для залучення інвестицій; інвентаризація основних фондів, незавершеного будівництва; підтримка житлового і соціального будівництва; залучення до будівельного виробництва вторинних ресурсів; розробка програм і схем фінансування будівництва; створення переліку пріоритетних об'єктів регіонального і державного значення) та перспективні для подальшої стабілізації (завершеність забудови і гармонізація існуючого міського середовища; реконструкція і модернізація виробничої бази будівництва; освоєння новітніх технологій; регіональна спеціалізація будівництва; підвищення конкурентоспроможності потенціалу інвестиційно-будівельного комплексу; вихід на міжнародні ринки).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Послідовність розробки стратегії антикризового регулювання будівельної галузі і формування стратегічних цілей

Реалізація стратегії антикризового регулювання будівельної галузі передбачає вибір найбільш придатних механізмів регулювання з боку держави, регіональних органів влади, міст та управління з боку підприємств. Придатність механізмів для реалізації стратегічних цілей, виконання першочергових та перспективних заходів визначалася на основі критичної оцінки песимістичного, оптимістичного і реалістичного сценарію розвитку інвестиційно-будівельного комплексу. Це дало можливість розробити пропозиції щодо удосконалення механізмів організаційного, економічного, технологічного і фінансового характеру, які використовуються державою для реалізації антикризової політики у будівельній галузі.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення актуальної проблеми щодо ефективного використання механізмів реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі.

Основні висновки теоретичного, методичного і практичного характеру полягають у наступному:

1. Дослідження можливості запровадження антикризової політики держави в будівельній галузі побудовано на основі попереднього теоретичного узагальнення сутності ризиків і криз, їх спільних і специфічних характеристик. Залежність кризи від реалізованих ризиків у негативному прояві підкреслюється в авторському визначенні категорій: «ризик» розглядається як сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, що формуються відповідно до умов розвитку галузі протягом визначеного періоду, реалізація негативної дії яких провокує настання кризових явищ, а реалізація їх позитивної дії може стати джерелом отримання додаткових прибутків; «криза» стосовно будівельної галузі визначена як наслідки реалізації ризиків в негативному їх прояві, що спричинили диспропорції в розвитку галузі, але при ефективному управлінні можуть стати поштовхом для розвитку. Доведено, що інформація про вагомість ризиків дозволяє завчасно виявляти симптоми кризових явищ. Доповнено класифікацію криз та ризиків за ознаками: можливість прогнозування, виявлення, гострота прояву і термін дії. Це дало можливість розглядати антикризову політику у будівництві як запобіжну, застосувати комплексний підхід до обґрунтування напрямків її реалізації.

2. Усебічна оцінка ризикованості технологічного процесу будівництва, економічних зв'язків між суб'єктами на будівельному ринку дозволила виявити та систематизувати ризики будівельного процесу на стадіях підготовки, безпосереднього будівництва та реалізації будівельної продукції. Це надало можливість здійснити оцінку ризикованості стадій будівельного процесу, виявити симптоми кризи і на цій основі визначити напрямки антикризової політики держави у будівництві.

3. Розмежування підходів до вибору і впровадження антикризової політики, управління і регулювання дозволило узагальнити можливі механізми, які може застосовувати держава. Зіставлення етапів управління ризиками з етапами антикризового управління дозволило стверджувати, що діагностування кризи на рівні галузі має починатися з урахування найбільш вагомих ризиків на рівні суб'єктів господарювання. На основі порівняння змістового навантаження цих етапів встановлено зв'язок між визначенням ризику і діагностуванням кризи; оцінкою ризиків та розробкою стратегії подолання кризи; реалізацією стратегії та мінімізацією ризику; оцінкою і контролем результатів та моніторингом зовнішніх і внутрішніх факторів. Підкреслено циклічність даних процесів. Такий методичний підхід дав можливість створення цілісної системи реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі, яка враховує інтереси всіх суб'єктів інвестиційно-будівельного комплексу.

4. Дослідження тенденцій розвитку будівельної галузі України і Донецької області виявило ряд проблем, що вимагають застосування механізмів антикризового регулювання з боку держави. Оцінка за елементами будівельного та інвестиційного середовища дала підстави для постановки завдань антикризової політики держави в будівельній галузі.

5. Аналіз механізмів реалізації політики держави у будівництві, що застосовуються, виконаний на основі зіставлення здійснених заходів з виявленими диспропорціями у розвитку галузі. Дослідження механізмів організаційного, економічного, фінансового і технологічного характеру дозволило виявити та згрупувати причини, що призвели до виникнення кризових явищ: відсутність раціональної земельної політики на місцевому та державному рівні; проблема залучення інвестицій в будівельний сектор; проблема вдосконалення механізмів фінансування будівництва; необхідність інституціональних перетворень в інвестиційно-будівельному комплексі; проблема інформаційного забезпечення; проблема кадрового забезпечення.

6. Для отримання об'єктивних висновків про прояв і поглиблення симптомів кризових явищ у будівельній галузі запропоновано використовувати їх моніторинг на основі побудови залежності між рівнем ризику, симптомами кризових явищ. Результативним фактором може виступати індекс розвитку інвестиційно-будівельного комплексу як співвідношення темпів росту валової доданої вартості будівництва до темпів росту загальної валової доданої вартості. Доведено, що симптомами кризових явищ у будівельній галузі можуть бути незбалансованість інвестиційної, соціальної, цінової політики, виробничої діяльності та міжгалузевих відносин. Зроблений висновок про необхідність подальших досліджень з метою поширення переліку симптомів кризових явищ, що виникають при дії кожного ризику.

7. На основі оцінки залежності між ризиками, кризовими явищами та індексом розвитку інвестиційно-будівельного комплексу встановлено концептуальні напрями реалізації антикризової політики у будівництві: перегляд земельних відносин і їх нормативного оформлення; поліпшення кадрового забезпечення галузі; розвиток виробництва будівельної продукції та матеріалів; впровадження інновацій і ресурсозбереження; оптимізація фінансового, матеріального забезпечення будівництва; захист будівельних об'єктів і учасників будівництва; зниження негативного впливу будівельного комплексу на навколишнє середовище; розробка державних програм підтримки житлового будівництва. З метою виконання заходів за обраними напрямками обґрунтовано цільове призначення, зміст, мету та задачі цільових програм державного і регіонального значення «кадри будівництва», «інновації і ресурсозбереження у будівництві», «страхування у будівництві», «розвиток житлового будівництва».

8. Запропоновано стратегію антикризового регулювання будівельної галузі, цільове призначення якої полягає у створенні організаційних, фінансових та інформаційних передумов формування стабільної та високоефективної галузі. Реалізація стратегії ґрунтується на послідовному проходженні етапів: оцінці тенденцій розвитку інвестиційно-будівельного комплексу, його сильних і слабких сторін та на цій основі визначення ключових точок антикризового регулювання з боку державних і регіональних органів влади; виборі стратегічних цілей та підцілей; тактичних заходів; інструментів регулювання, механізмів та умов реалізації стратегії та заходів щодо безпосередньої реалізації стратегії, їх фінансове забезпечення; моніторингу реалізації стратегії антикризового регулювання. У якості стратегічних цілей вибрані розвиток і впорядкування містобудування; модернізація будівельного виробництва; розвиток житлового будівництва. Досягнення стратегічних цілей має бути підтвердженим тактичними заходами щодо їх реалізації, які поділені на першочергові для виходу з кризи та перспективні для подальшої стабілізації будівельної галузі.

9. Визначено механізми реалізації стратегії антикризового регулювання будівельної галузі організаційного, економічного, технологічного і фінансового характеру, спрямована дія яких має мінімізувати негативний вплив кризи на функціонування інвестиційно-будівельного комплексу і забезпечити в перспективі його сталий розвиток. Удосконалено систему інвестиційних, фінансово-цінових, нормативно-правових та інших регуляторів і інструментів, що оцінювалися з позиції придатності для реалізації стратегії антикризового регулювання, виконання першочергових і перспективних заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Паліга Н.Б. Методика оцінки, методи аналізу і керування підприємницькими ризиками / Н.Б. Паліга // Управління економікою регіону та підприємства: зб. наук. праць ДонДАУ. - Донецьк, 2003. вип.29, т.4. -С.237-249.

2. Паліга Н.Б. Методи оцінки ризиків та їх порівняльна характеристика / Н.Б. Паліга // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. научн. трудов ДонНУ. - Донецьк, 2005. ч. 3. - С. 1149 - 1153.

3. Паліга Н.Б. Оцінка підприємницьких ризиків на основі аналізу фінансового стану підприємства / Н.Б. Паліга // Вісник Хмельницького національного університету. - Хмельницький, 2006. т.1(83), № 4. - С. 208 - 213.

4. Паліга Н.Б. Підприємницькі ризики, що супроводжують розвиток будівельного ринку Донецького регіону / Н.Б. Паліга // Економіка будівництва і міського господарства. - Макіївка, 2007. т.3, №3. - С. 146 - 151.

5. Паліга Н.Б. Підходи до оцінки ризиків організаційно-технічного і кадрового забезпечення будівельної галузі / Н.Б. Паліга // Економіка будівництва і міського господарства. - Макіївка, 2008. т.4, № 4. - С. 197- 202.

6. Паліга Н.Б. Пріоритетні напрями антикризової політики в будівельній галузі / Н.Б. Паліга // Экономика и управление. - Симферополь, 2008. № 6. - С. 107 - 113.

7. Паліга Н.Б. Конкурентоспроможність потенціалу розвитку будівельного комплексу регіону / Н.Б. Паліга, В.Г. Сєвка // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы: сб. научн. трудов НАН Украины Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк, 2009. т. 1. - С. 210 - 217.

Особистий внесок: здійснено оцінку тенденцій розвитку будівельного комплексу Донецької області і України в цілому, узагальнені проблеми будівельної галузі.

...