Економічний механізм раціонального використання та охорони земельних ресурсів аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний аграрний університет

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

МАМАЛЮК Оксана Анатоліївна

Миколаїв - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний аграрний екологічний охорона

Актуальність теми. Ринкова економіка потребує науково-обґрунтованого підходу до формування економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів підприємств аграрного сектору. Це зумовлено розвитком приватної форми власності на землю, реструктуризацією економіки, посиленням експлуатації природно-виробничого потенціалу земельних ресурсів, світовими тенденціями екологізації у сфері сільськогосподарського виробництва. Потреба в новому концептуальному підході щодо удосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів підприємств аграрного сектору підтверджується негативними тенденціями в розвитку вітчизняного землекористування.

При сучасному курсі України на євроінтеграцію перед вітчизняними агровиробниками постала проблема відповідності виробленої в державі продукції екологічним стандартам європейських країн. Вирішити це питання, використовуючи існуючий інструментарій економічного регулювання сільськогосподарського землекористування, у процесі ринкового обороту неможливо.

Україна намагається стати надійним партнером щодо вирішення глобальних та регіональних проблем екології землеробства. Тому питання екологобезпечного сталого використання земельних ресурсів набуває першочергового значення. Слід зазначити, що над розв'язанням цього завдання плідно працювали такі науковці як Д.І. Бабміндра, В.А. Борисова, С.В. Ванькович, В.В. Горлачук, Б.М. Данилишин, Д.С. Добряк, М.І. Долішній, Т. Єлефтеріаді, О.А. Корчинська, І.Р. Карлюк, В.В. Попович, В.П. Прадун, В.М. Русан, П.Т. Саблук, А.Я. Сохнич, І.Н. Топіха, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, А.Г. Тихонов, О.В. Шебаніна та інші.

Разом з тим, результативний економічний механізм раціонального використання і охорони землі поки що недостатньо сформований. В теоретичному, методологічному і практичному аспектах не розроблена система раціонального поєднання адміністративного інструментарію з механізмами ринкового та економічного регулювання. Відсутність ефективного науково обґрунтованого механізму формування екологобезпечного раціонального землекористування та нагальна потреба в його розробці та впровадженні в умовах ринкового обороту земель сільськогосподарського призначення зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри економіки сільського господарства Миколаївського державного аграрного університету «Економічна ефективність виробництва в реформованих господарських формуваннях», яка є складовою Програми Інституту аграрної економіки УААН «Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва у господарських формуваннях ринкового типу» (номер держреєстрації 0102U00259).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад і обґрунтування практичних напрямів вдосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів.

Визначена мета зумовила необхідність вирішення низки завдань теоретичного і прикладного характеру, а саме:

уточнити окремі теоретичні положення і практичні засади формування економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування, принципи його дії та підходи до оцінки ефективності;

проаналізувати стан та здійснити оцінку економічного механізму раціонального використання і охорони земельних ресурсів аграрних підприємств Миколаївської області;

розробити пропозиції щодо впровадження економічних регуляторів стимулювання природоохоронної діяльності в землекористуванні аграрного сектору;

визначити напрями удосконалення фінансового регулювання використання та охорони земель сільськогосподарського призначення у процесі ринкового обороту;

удосконалити методичні підходи до визначення оптимального розміру орендної плати за 1 га землі сільськогосподарського призначення;

обґрунтувати систему ринкових механізмів екологічного регулювання сільськогосподарського землекористування.

Об'єктом дослідження є дія економічного механізму землекористування аграрних підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів підприємств аграрного сектору.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є системний і комплексний підхід до вивчення економічних процесів, діалектичний метод пізнання, законодавчі акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічного механізму та раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

Для проведення наукового пошуку використані наступні методи дослідження: монографічний (вивчення наукових праць з питань формування і розвитку економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування в Україні); абстрактно-логічний і гіпотези (формування принципів, теоретичних узагальнень і висновків); статистичний, метод економічного аналізу і синтезу, розрахунково-конструктивний (дослідження сучасного стану земельних ресурсів, ефективності їх використання та розвитку економічного механізму землекористування в підприємствах аграрного сектора Миколаївської області); індексний (здійснення оцінки екологічного стану території районів області); кореляційно-регресійний (визначення залежності виходу валової продукції сільського господарства, врожайності зернових від групи факторів); групувань (визначення впливу показників рівня інтенсивності землеробства на ефективність використання землі в фермерських господарствах області); балансовий (визначення зміни балансу гумусу в усіх господарствах області); формалізації та конкретизації (розроблення методичних підходів до визначення розмірів економічного стимулювання та штрафних санкцій за зміну якості земельних ресурсів).

Інформаційною базою дослідження слугували закони України, нормативно-правові акти і програмні документи державних органів, методичні та статистичні матеріали Державного комітету України з земельних ресурсів, Державного комітету статистики України, Головного управління Держкомзему у Миколаївській області, Миколаївського головного обласного управління статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі методологічні та практичні результати:

вперше:

- обґрунтовано систему ефективних екологічних стимулів щодо раціонального використання та охорони земель в оподаткуванні (за типами та видами податку, з зазначенням виду пільг, суб'єкту і об'єкту оподаткування та мети їх реалізації);

удосконалено:

- методику оцінки екологічного стану територій адміністративних районів на основі відповідної шкали, яка включає не лише бальне, а також й індексне співставлення основних індикаторів;

- механізми економічного стимулювання власників землі та землекористувачів (у тому числі орендарів) за збереження і підвищення родючості сільськогосподарських угідь, їх охорону та ефективне цільове використання, а також економічних санкцій за погіршення якісного стану земель;

- методику визначення орендної плати за 1 га землі з урахуванням головних факторів її формування: земельної ренти з 1 га при вирощуванні конкретної культури, терміну капіталізації, коефіцієнту якості земельної ділянки, коефіцієнту строку оренди земельної ділянки, коефіцієнту банківського позичкового відсотку;

дістало подальший розвиток:

- визначення економічного механізму раціонального використання сільськогосподарських угідь як системи земельних відносин, регулювання яких здійснюється через адміністративні, організаційні та економічні методи;

- перелік принципів регулювання раціонального використання сільгоспугідь, які визначено виходячи із змін та потреб сучасної економіки в цілому та галузі землекористування зокрема;

- система розподілу джерел фінансування заходів раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення в залежності від здійснюваних землеохоронних заходів за призначенням та за масштабами впливу;

- система економічних регуляторів та інструментів, направлених на заохочення виробників до раціонального землекористування.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані пропозиції можуть бути використані при розробці заходів щодо запровадження ринкових методів регулювання та вдосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів. Практичне значення мають методичні підходи щодо визначення оптимальної вартості оренди сільськогосподарських угідь, методика визначення розмірів економічного стимулювання та економічних санкцій землекористувачів.

Розроблені пропозиції щодо удосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів, які мають наукову новизну та практичну значимість, використовуються Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації (довідка №04/01-02/09-01-28/09 від 09.01.2009 р.), відділом Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області (довідка №17 від 28.01.2009 р.), асоціацією фермерів та приватних землевласників Новоодеського району (довідка №4 від 14.01.2009 р.), ВАТ „Новоодеський Райагрохім” Новоодеського району Миколаївської області (довідка №5 від 02.02.2009 р.).

Окремі теоретичні та прикладні розробки дисертації використовуються при викладанні дисципліни „Економіка підприємств” у Миколаївському державному аграрному університеті (довідка №722 від 22.04.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертаційній роботі наукові положення отримані дисертантом особисто. Результати з питань удосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів Миколаївської області є самостійними розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні розробки дисертанта пройшли апробацію у виступах на: міжнародних конференціях - “Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури”(м. Мелітополь, ТДАТА, 2007р.), “Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика” (м. Миколаїв, 2007р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях - “Проблеми ринку продукції АПК в умовах глобалізації” (м. Миколаїв, 2007р.), “Напрями реструктуризації АПК регіону в умовах ринку” (м. Вінниця, 2008р.); регіональних - „Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу” (м. Миколаїв, 2003-2009 рр.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 2,51 д.а., із них 7 статей - у фахових виданнях, з яких 5 одноосібних (загальним обсягом 1,99 д.а.). У статтях опублікованих у співавторстві, використанні лише ті положення, які належать особисто автору.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні основи економічного механізму раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення» досліджено сутність та особливості економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування; формування принципів та нормативно-правове регулювання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, а також методичні підходи до оцінки економічної ефективності землекористування та природоохоронних заходів у землеробстві.

Поряд із впровадженням різних форм власності на землю, розвитком різних форм господарювання, важливим завданням земельної реформи є удосконалення системи відтворення природно-ресурсного потенціалу, підвищення економічної ефективності й екологічної безпеки використання земельних ресурсів. Однією з причин такого становища є відсутність методології економічного регулювання та активного механізму раціонального природокористування. Для вирішення цього завдання на рівні держави має бути створений відповідний економічний механізм.

Існують різні підходи до визначення категорії економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування. В цілому вони зводяться до надання особливого значення одному з блоків: екологічному, адміністративному або економічному. Виділення окремо екологічного блоку недоцільне, оскільки його елементи є складовими поняття „раціональне землекористування”. Слід зазначити, що адміністративні та економічні регулятори не передбачають інструменти, основне завдання яких полягає у створенні умов, необхідних для ефективного землеробства, тому, слід також виділяти організаційні методи. Отже, економічний механізм раціонального сільськогосподарського землекористування включає адміністративний, економічний та організаційний методи. При цьому адміністративні регулятори умовно можна поділити на чотири блоки: екологічні обмеження, державний і відомчий контроль, планування заходів по охороні земель, юридична відповідальність.

Економічні регулятори мають включати примусові та заохочувальні заходи, а також систему фінансування. Більша частина економічних регуляторів, які ефективно використовують у світі, в Україні практично не задіяна, особливо щодо заохочення виробників до раціонального землекористування, наприклад: встановлення податкових пільг для господарств, що випускають екологічно чисту сільськогосподарську продукцію; дотування вирощування продукції без отруйних хімікатів; субсидування державою цін на продукцію, яка вироблена на екологічно чистих землях за екологічно безпечними технологіями; надання кредитних пільг або проведення компенсації витрат господарствам, які за власні кошти здійснюють захист земель від ерозії та інші землеохоронні заходи; встановлення підвищених закупівельних цін на екологічно чисту сільськогосподарську продукцію; маркетингове сприяння екологічно орієнтованим землекористувачам; преміювання та нагородження землекористувачів, які мають успіхи в екологічній діяльності та ін.

Організаційний блок передбачає використання таких інструментів: відкриття факультетів екології у вузах, створення курсів для підготовки кадрів з теорії інновацій та екології землеробства, надання юридичних, ділових та інформаційних послуг, допомога в укладенні угод під державні гарантії, інформаційна інфраструктура, ініціювання державних демонстраційних проектів, екологічний аудит, екологічний менеджмент, екологічний маркетинг, екологічне виховання, освіта, реклама тощо.

Враховуючи визначені складові та елементи, економічний механізм раціонального використання сільськогосподарських угідь слід розуміти як систему земельних відносин, регулювання яких здійснюється через адміністративні, організаційні та економічні інструменти з метою забезпечення раціонального сільськогосподарського землекористування.

Формування принципів регулювання раціонального використання сільгоспугідь відбувається під впливом змін та потреб сучасної економіки в цілому та галузі землекористування зокрема (на макро- та мікрорівнях), а їх реалізація - через відповідні інструменти, що в сукупності і визначає економічний механізм. Виходячи з цього, нами доповнені і систематизовані принципи, виконання яких забезпечує: регулювання процесу відтворення ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення (стимулювання відтворення потенціалу сільськогосподарських земель, компенсація завданої шкоди, контроль за використанням земельних ресурсів, превентивні заходи, вартісна оцінка наслідків), приведення вітчизняного законодавства в галузі землекористування до європейських стандартів (сталості розвитку землекористування, дотримання екологічних стандартів, державна підтримка екологічно чистих сільськогосподарських виробництв, пріоритетність ринкових методів регулювання), відхід від споживацького світогляду у ставленні до землі (гласність та демократизм, формування екологічного світогляду), визначення критерію ефективності раціонального використання земельних ресурсів (пріоритет екологічної складової над економічною).

Зв'язок земельного права з інтенсивністю використання угідь та охороною природи є нерозривним. Існуюча структура системи земельного права поєднує правове регулювання землекористування з функціональним регулюванням охорони земель сільськогосподарського призначення. Система земельного права України включає три складові: загальне законодавство, загальногалузеве законодавство, спеціальне законодавство. Однак, сформоване під тягарем економічної кризи земельне законодавство потребує глибокого науково-обґрунтованого переосмислення, побудованого на державній екологічній політиці України та на стратегічному курсі держави.

На нашу думку, визначення ефективності використання сільгоспугідь без паралельного аналізу динаміки стану та рівня їх використання у часі не дасть об'єктивної оцінки. Отже, для визначення рівня і ефективності використання сільськогосподарських угідь слід використовувати систему еколого-економічних показників: натуральні та вартісні показники оцінки стану, рівня та ефективності землекористування. Окремо слід виділити показник екологічного стану території. Існує бальна методика розрахунку індикатора на основі відповідної шкали оцінок:

І = (R + E + L + Lg + О)/n (1)

де І - середній показник екологічного стану території; R - розораність, балів; Е - еродованість, балів; L - лісистість, балів; Lg - частка кормових угідь, балів; О - співвідношення ріллі та природних угідь, балів; n - кількість показників.

Ми пропонуємо паралельно проводити ще й індексний метод розрахунку, оскільки перший підхід на мікрорівні не достатньо ефективний, в той час, як другий підхід дозволяє точно визначити рейтинг території не лишу у розрізі областей України, а й розрізі районів конкретної області.

Оскільки усі процеси, які відбуваються в сільськогосподарському землекористування, підпорядковані дії економічного механізму, очевидно необхідним є визначення системи показників, які б відображали цей процес. На нашу думку, до таких показників на сучасному етапі можна віднести: укладення договорів оренди за площею, за строками дії; плата за оренду земельних часток в грошовому еквіваленті по формах орендної плати; структура договорів оренди за розміром орендної плати за земельні ділянки; інвестиції в основний капітал на охорону та раціональне використання земельних ресурсів; поточні витрати підприємств, організацій та установ на охорону земельних ресурсів; витрати підприємств, організацій та установ на капітальний ремонт основних виробничих фондів землеохоронного призначення; обсяги капітальних вкладень в заходи на охорону та підвищення якості ґрунтів; показники ефективності природоохоронних заходів у землеробстві. Незважаючи на численні дослідження проблематики методології оцінки ефективності природоохоронних заходів, досі єдиної системи показників не існує. Ми пропонуємо визначати народногосподарський еколого-економічний ефект, методика визначення якого розроблена Ю.О. Махортовим та В.Л. Дмитренко. В загальному вигляді народногосподарський еколого-економічний ефект визначається за формулами:

Е_пех = (В_п - С_п) + Е_пе, (2)

Е_чех = (В_п - С_п - С_пп) + Е_че, (3)

де Е_пех та Е_чех - відповідно повний і чистий еколого-економічні ефекти, грн./га; В_п - вартість приросту врожаю в середніх цінах реалізації, грн./га; С_п та С_пп - приведені затрати відповідно на приріст врожаю та охорону ґрунту, грн./га; Е_пе та Е_че - повний та чистий екологічні ефекти, грн./га.

Використання запропонованої системи показників дозволить об'єктивно оцінити стан, рівень та ефективність використання сільськогосподарських угідь, а також - дію економічного механізму землекористування.

У другому розділі «Аналіз стану і оцінка економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів аграрних підприємств Миколаївської області» здійснено оцінку сучасного стану земельних ресурсів, проведено аналіз ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, досліджено дію економічного механізму землекористування підприємств аграрного сектору.

Необхідність у підвищенні ефективності економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів в Миколаївській області визначається низкою факторів.

По-перше, скорочення площі сільгоспугідь у розрахунку на одного мешканця області. У середині 70-х років цей показник становив понад 2,54 га, нині - лише 1,66 га, у тому числі ріллі - 1,40 га. На кінець 2007 року сільськогосподарська освоєність земель в області складає майже 84%, при рівні розораності - 86%, що на 15 відсотків перевищує екологічно обґрунтовані межі для степової зони. Серед районів найвищий рівень освоєності земель - в Березнегуватському та Єланецькому районах (92%), а найвищий рівень розораності - в Жовтневому та Арбузинському районах (93%).

По-друге, значну шкоду землі завдає водна та вітрова ерозія. По області при середньорічному модулі змиву 13,5 т/га об'єм змитого ґрунту дорівнює 13459,8 тис. т, або 524,9 тис. т гумусу, 269,2 т - рухомого азоту, 1009,5 т - рухомого фосфору, 2019,0 т - обмінного калію, що дорівнює 10498,0 тис. т органічних добрив.

По-третє, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, необґрунтоване застосування засобів хімізації, меліорації та механізації призводить до погіршення агрономічних якостей ґрунту через знищення гумусу в ньому. Так, лише зміна структури посівів сільгоспкультур та їх врожайності в 2007 р. порівняно з 1995 р. призвела до зменшення кількості гумусу в ґрунті на 419,8 тис. т (табл. 1).

Для того, щоб забезпечити бездефіцитний баланс гумусу, слід вносити біля 16,5 млн. т гною загальною вартістю близько 823,4 млн. грн. В той час проведення залуження сильнозмитих орних земель в Миколаївській області у 2007 році дозволило б додатково отримати близько 132,41 тис. ц корм. од., відвернути втрати ґрунту близько 707,7 тис. т, додатково отримати 5,5 млн. грн. чистого еколого-економічного доходу.

Таблиця 1. Зміна балансу гумусу в усіх господарствах Миколаївської області (фрагмент)

* розраховано автором за методикою В.В. Горлачука та О.Г. Татаріко

По-четверте, складним для вирішення залишається питання фінансування заходів на охорону та раціональне використання земельних ресурсів. У ході земельної реформи поглиблення процесів між використанням і охороною земель загострює економічні та екологічні суперечності пов'язані, у першу чергу, з фінансуванням ґрунтоохоронних заходів. Відповідно до чинного законодавства основним джерелом фінансування мають бути кошти, які надходять від плати за землю, проте ці кошти спрямовуються на погашення бюджетних боргів та на інші цілі, не пов'язані з вирішенням земельно-екологічних проблем. У недостатньому обсязі виділяються на ці заходи й бюджетні кошті.

Так, загальні витрати на захист і реабілітацію ґрунту у 2007 році порівняно з 2006 роком зросли майже в 3 рази. У 2007 році загальні витрати становили 20,4 млн. грн., в тому числі: 64,3% капітальні інвестиції та 35,7% поточні витрати. Основна частина витрат (88,9%) фінансується за рахунок власних коштів: по капітальним інвестиціям - 91,1%, по поточним витратам - 84,9 % (табл. 2).

В 2004 році капітальні інвестиції на охорону і раціональне використання земель склали 4038 тис. грн., в тому числі із державного бюджету 60,3% та 39,7% власних коштів. У 2006 році капітальні інвестиції на захист і реабілітацію ґрунту порівняно з 2004 роком зменшились на 32,7%, а у 2007 році порівняно з 2004 роком вони збільшились майже в 3,5 рази, проте із державного бюджету вони зменшились на 52,0%, а за рахунок власних коштів зросли в 7,5 разів.

Таблиця 2. Загальні витрати на охорону та раціональне використання земельних ресурсів у Миколаївській області*

* розраховано за даними Головного управління статистики у Миколаївській області

Позитивною є динаміка поточних витрат підприємств на охорону та раціональне використання (захист і реабілітація ґрунту) земельних ресурсів. Якщо в 1999 році сума витрат складала 20,8 тис. грн., то в 2002 році - 1986,3 тис. грн., тобто зросла в 95 разів, а в 2007 році склала 7280,9 тис. грн., що в 4 рази більше, ніж в 2002 році (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка поточних витрат підприємств, організацій та установ на охорону земельних ресурсів у Миколаївській області

Капітальний ремонт основних виробничих фондів землеохоронного призначення в Миколаївській області в 2001-2003 роках та у 2007 році взагалі не проводився, а в 2006 році склав 385,0 тис. грн. - найвищий показник за сім останніх років. Серед великих міст області найбільша частка витрат на капітальний ремонт основних виробничих фондів землеохоронного призначення приходиться на м. Миколаїв (58,1%) та м. Южноукраїнськ (37,8%), крім цього такі заходи проводились у Березнегуватському, Братському, Жовтневому та Новоодеському районах.

Очевидним є факт, що в більшості районів Миколаївської області взагалі не здійснюються заходи по охороні ґрунтів. А між тим, в Миколаївській області проблема раціонального використання земельних ресурсів є актуальною для всіх районів без винятку.

Основними причинами такого становища є дві: перша - економічна - недостатнє фінансування заходів, спрямованих на раціональне використання земельних ресурсів та їх охорону; друга - адміністративного характеру - недостатній контроль та відсутність жорстких санкцій за порушення земельного законодавства.

В результаті негативної дії перелічених факторів екологічний стан земельних ресурсів та території Миколаївської області оцінюється як близький до катастрофічного - 4,6 балів за п'ятибальною шкалою. Тобто переважна більшість агроландшафтів практично втратила здатність протистояти деградації ґрунтового покриву. Найгірша ситуація в Арбузинському, Братському та Доманівському районах - середній показник екологічного стану території в них складає 4,8 бали. У Вознесенському, Новоодеському та Первомайському районах екологічний стан території на рівні середнього по області - 4,6 балів. Найкращий стан серед районів області спостерігається в Врадіївському районі - 4,0 балів. В інших районах показник коливається від 4,2 до 4,4 балів.

Слід зазначити, що зміна показників екологічного стану території в Миколаївській області з часом лише погіршується: за період з 1995 по 2007 роки середній показник екологічного стану території зріс з 4,4 до 4,6 балів (табл. 3).

Таблиця 3. Оцінка екологічного стану території Миколаївської області

* розраховано автором

Структура сільгоспугідь по області за останні 8 років практично не змінилася, однак у розрізі категорій господарств найвищий показник рівня розораності сільгоспугідь спостерігається у фермерських господарствах (94,8%), а найменший - в колективних сільськогосподарських підприємствах (73,5%). Така ситуація склалась в результаті постійного зростання кількості землевласників та землекористувачів, що призвело до дрібноземелля (середній розмір агроформування області становить 7,9 га); по-друге, у прагненні мати вищі прибутки, за умов зростаючого дефіциту земельних ресурсів, господарі розширюють площу ріллі за рахунок схилових земель (майже 19 тис. га розміщено на схилах крутизною більше 5°, що взагалі недопустимо у практиці землеробства). Отримані дані ще більше вражають, якщо враховувати, що за результатами групування фермерських господарств Миколаївської області встановлено, що найвищий показник виходу валової продукції сільського господарства у порівнянних цінах 2005 р. в розрахунку на 1 га сільгоспугідь отримано в господарствах третьої групи (1558,11 грн. в середньому), де ступінь використання ріллі та рівень розораності сільгоспугідь найменші (80,7 га та 97,1% відповідно). Таким чином, при підвищенні забезпеченості досліджуваних господарств ріллею втричі та зменшенні рівня розораності і ступеня використання ріллі відповідно на 0,4 і 2,1 в.п. вихід валової продукції в розрахунку на 1 га зростає на 15%. Результати кореляційного аналізу свідчать, що в сільськогосподарських підприємствах вихід валової продукції сільського господарства у порівнянних цінах 2005 р. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь значно більше залежить від показників екологічного стану ґрунтів (ступеня пошкодження водною ерозією і якості орних земель), а ніж фондо- та енергозабезпеченості господарств. При підвищенні родючості ґрунтів на 1 бал вихід валової продукції зростає на 900 грн., а при збільшенні ступеня еродованості ґрунтів на 1% - зменшується на 39 грн. Підвищення ж енергозабезпеченності на 1 к.с. забезпечує зростання результативного показника лише на 376 грн., а зростання фондозабезпеченності на 1 тис. грн. призводить до його збільшення лише на 1 грн.

Найпоширенішою формою землекористування в Україні та й світі є оренда. Оренда землі є гнучким інструментом економічного механізму раціонального землекористування. У Миколаївській області площа переданих в оренду земельних часток становить 43,4% загальної площі сільгоспугідь. І лише 60% орендованих площ сільськогосподарських земель передані в оренду згідно державних актів. За умови дії іпотеки орендованих сільськогосподарських земель 40% від їх загальної кількості залишаються поза цим процесом. В основному сільгоспугіддя перебувають в середньостроковій оренді - кількість угод строком від 4 до 5 років складає 74,7%.

При цьому 45,6% договорів оренди сільгоспземель укладено із селянами-пенсіонерами, а 41,4% - із господарствами-правонаступниками недержавних сільськогосподарських підприємств. На практиці орендна плата сплачується переважно у натуральній формі - 86,8% в середньому по області. Така форма розрахунку вигідна в першу чергу орендарям, адже сільськогосподарська продукція, яка надається орендодавцю в рахунок орендної плати, не завжди обчислюється за собівартістю, що реально її занижує. Лише в Баштанському районі плата за оренду земельних часток в повному обсязі здійснено в грошовій формі. В динаміці розмір орендної плати по області зростає на 44,8%, проте у відношенні до грошової оцінки сільгоспугідь темп збільшення орендної плати більший на 37,1%. За проведеними нами розрахунками, сума коштів, які недоотримав бюджет Миколаївської області у 2007 році через недосконалий економічний механізм оренди сільськогосподарських угідь, становить близько 2,3 млн. грн.

У третьому розділі «Шляхи вдосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів» запропоновано впровадження економічних регуляторів стимулювання природоохоронної діяльності в землекористуванні аграрного сектору, визначено напрями удосконалення фінансового регулювання використання та охорони земель сільськогосподарського призначення у процесі ринкового обороту, удосконалено методику визначення ринкової орендної плати за 1 га землі з урахуванням головних факторів її формування, обґрунтовано систему ринкових механізмів екологічного регулювання сільськогосподарського землекористування.

3 розвитком багатоукладної економіки підвищилась актуальність організації раціонального використання земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів, забезпечення охорони земель. Критеріями економічного стимулювання власників землі та землекористувачів є відтворення і підвищення родючості ґрунтів відносно їх базового рівня при одержанні земель у власність або користування (у тому числі на умовах оренди), охорона сільськогосподарських угідь.

На основі проведеного дослідження розроблено механізм економічного стимулювання власників землі та землекористувачів (у тому числі орендарів) щодо економічного стимулювання за збереження і підвищення родючості сільськогосподарських угідь, їх охорони та ефективного цільового використання, а також економічних санкцій за погіршення якісного стану земель; визначено види економічних стимулів, критерії і показники стимулювання, механізм і порядок застосування стимулів, джерела їх фінансування, а також економічні санкції при руйнуванні та погіршенні якісного стану ґрунтів.

На основі проведених досліджень нами розраховано розмір економічного стимулювання за підвищення родючості ґрунтів та розмір економічних санкцій за зниження еколого-агрохімічної оцінки земельної ділянки в Миколаївській області (табл. 4).

Таблиця 4. Розмір економічного стимулювання за підвищення родючості ґрунтів та економічних санкцій за зниження еколого-агрохімічної оцінки земельної ділянки у Миколаївській області (фрагмент)*

* розраховано автором

На сучасному етапі розвитку земельної реформи в Україні та в умовах глобальної проблеми екологічності землеробства у світі актуальною є проблема зменшення антропогенного навантаження та забруднення земельних ресурсів в сільському господарстві країни. Вирішення цієї проблеми в значній мірі залежить від визначення і дослідження джерел фінансування аграрного землекористування. Проблема вибору найбільш оптимальних джерел фінансових ресурсів землекористування вирішується, виходячи з особливостей землеохоронних заходів. Зважаючи на це, джерела фінансування заходів раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення розподілено нами в залежності від здійснюваних землеохоронних заходів за призначенням та за масштабами впливу.

В Україні основними структурними елементами системи фінансового регулювання використання та охорони сільськогосподарських земель є система оподаткування та страхування якості земельних ресурсів землевласників та землекористувачів.

З урахуванням світової практики та особливостей землекористування в Україні, нами обґрунтовано систему ефективних екологічних стимулів щодо раціонального використання та охорони земель в оподаткування, які можуть бути використані в Україні: за типами та видами податку, з зазначенням виду пільг, суб'єкту та об'єкту оподаткування та мети їх реалізації. Функція стимулювання системи податків представлена через надання пільг тим суб'єктам господарювання, які здійснюють природоохоронні програми, використовують екологічно безпечну техніку та технологію, виробляють екологічну чисту сільськогосподарську продукцію тощо.

Одним з шляхів механізму відшкодування збитків заподіяних внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь може бути обов'язкове страхування якості земельних ресурсів. За існуючою методикою визначення розміру страхового фонду для збереження та відтворення родючості земель сільськогосподарського призначення нами проведено відповідні розрахунки по регіону - величина страхового фонду для збереження та відтворення родючості ґрунтів Миколаївської області у 2007 році становить 75,7 млн. грн., майже 90% цієї суми - необхідний страховий фонд по ріллі.

Проведені дослідження показали, що оренда земель сільськогосподарського призначення виступає економічно стимулюючим чинником їх раціонального використання та охорони. Для забезпечення реалізації останнього удосконалено методику визначення ринкової орендної плати за 1 га землі з урахуванням головних факторів її формування: земельної ренти з 1 га при вирощуванні конкретної культури (розрахована автором за фактичними даними), терміну капіталізації, коефіцієнту якості земельної ділянки (розрахований автором), коефіцієнту строку оренди земельної ділянки (визначений автором), коефіцієнту банківського позичкового відсотку.

На основі запропонованої методики визначено орендну плату за 1 га земель сільськогосподарського призначення в Миколаївській області за даними 2007 року, яка на 205,84 грн. вища від фактичного рівня. По районах різниця показнику коливається від 348,49 грн. в Жовтневому районі до 95,91 грн. у Березнегуватському районі (табл. 5). Відповідно за відсотком орендної плати по відношенню до грошової оцінки в названих районах також найбільші розбіжності - в Жовтевому районі 4,21% та 1,45% у Березнегуватському районі. Ми пропонуємо такі розрахунки проводити не лише в окремому господарстві, але й по кожному договору оренди, оскільки усі показники, які визначають розмір орендної плати за удосконаленою нами методикою, є різними для кожної ділянки землі.

Таблиця 5. Фактична та розрахункова орендна плата за 1 га земель сільськогосподарського призначення по адміністративних районах Миколаївської області за даними 2007 року

* запропоновано автором

Затвердження ринкових підходів до управління фінансовими ресурсами природокористування в нашій державі означає наукову розробку і практичне впровадження надійних економіко-правових механізмів оздоровлення природного середовища на всіх рівнях господарювання. Запровадження ринкових регуляторів природокористування повинно здійснюватись не шляхом адміністративного тиску, а саме на підставі створення таких умов виробничої діяльності, за яких господарюючим суб'єктам стало б економічно вигідним дотримання природоохоронних вимог, досягнення екологічних цілей.

Узагальнюючи проведені дослідження, нами запропонована система ринкових механізмів екологічного регулювання сільськогосподарського землекористування в Україні, зокрема: маркетабельні дозволи (екологічні квоти, ліміти на допустимі рівні забруднення), дотації, субсидії (пільгове кредитування та пільгові позики). Запропонована система ринкових регуляторів ґрунтується на комбінації інструментів, які одночасно як зобов'язують, так і заохочують землевласників та землекористувачів до реалізації землеохоронних і ресурсозберігаючих заходів. Така система не тільки економічно вигідна та екологічно доцільна, а й надає можливість використання недержавних фінансових джерел інвестицій у землекористуванні.

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження теоретичних, методичних та практичних аспектів формування механізму раціонального землекористування підприємств аграрного сектору дозволило розробити обґрунтовані рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму раціонального використання і охорони земель сільськогосподарського призначення і дійти наступних висновків:

1. Існують різні підходи до визначення категорії економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування. В цілому вони зводяться до надання особливого значення одному з блоків: екологічному, адміністративному чи економічному. Проте, не має сенсу відокремлювати екологічний блок, а, крім економічних та адміністративних методів, слід виділяти ще й організаційні, оскільки перші не передбачають інструменти, основне завдання яких полягає у створенні умов необхідних для ефективного землеробства. Адміністративні регулятори умовно можна поділити на чотири блоки: екологічні обмеження, державний і відомчий контроль, планування заходів по охороні земель, юридична відповідальність; а економічні регулятори - на примусові і заохочувальні заходи та систему фінансування. Більша частина економічних регуляторів, які ефективно використовують у світі, в Україні практично не задіяна, особливо щодо заохочення виробників до раціонального землекористування. Враховуючи визначені складові та елементи, економічний механізм раціонального використання сільськогосподарських угідь слід розуміти як систему земельних відносин, регулювання яких здійснюється через адміністративні, організаційні та економічні методи з метою забезпечення раціонального сільськогосподарського землекористування.

2. Необхідним є доповнення системи принципів, виконання яких забезпечує регулювання процесу відтворення ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення, приведення вітчизняного законодавства в галузі землекористування до європейських стандартів, відхід від споживацького світогляду у ставленні до землі, визначення критерію ефективності раціонального використання земельних ресурсів.

3. Існуюча структура системи земельного права, як показали дослідження, поєднує правове регулювання землекористування з функціональним регулюванням охорони земель сільськогосподарського призначення і включає три складові: загальне законодавство, загальногалузеве законодавство, спеціальне законодавство. Земельне законодавство потребує глибокого науково переосмислення, побудованого на державній екологічній політиці України та на стратегічному курсі держави.

4. Для визначення ефективності використання сільськогосподарських угідь слід використовувати систему еколого-економічних показників (включаючи показники стану та рівня землекористування), а також індикатори оцінки економічного механізму в сільськогосподарському землекористуванні.

5. Необхідність у підвищенні ефективності економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів в Миколаївській області визначається низкою факторів, а саме: скорочення площі сільгоспугідь у розрахунку на одного жителя області; водна та вітрова ерозія; інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, необґрунтоване застосування засобів хімізації, меліорації та механізації; недостатнє цільове фінансування заходів щодо охорони та раціонального використання ґрунтів. В результаті екологічний стан території за складом основних угідь Миколаївської області оцінюється як близький до катастрофічного - 4,6 балів за п'ятибальною шкалою.

6. За останні 8 років рівень використання сільгоспугідь по області практично не змінився, однак у розрізі категорій господарств найвищий показник рівня розораності сільгоспугідь спостерігається у фермерських господарствах (94,7%), а найменший - в колективних сільськогосподарських підприємствах (73,5%). Як показали дослідження, в отриманні валової продукції сільського господарства для фермерських господарств визначальними факторами є оптимальні розміри господарства та структура сільськогосподарських угідь; для сільськогосподарських підприємств - значно більший вплив на вихід валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га сільгоспугідь мають саме показники якісного (екологічного) стану ґрунтів, ніж фондо- та енергозабезпеченість господарств.

7. Найпоширенішою формою землекористування в Україні та й світі є оренда. В Миколаївській області площа переданих в оренду земельних часток становить 43,4% загальної площі сільськогосподарських угідь. В основному сільгоспугіддя перебувають в середньостроковій оренді господарств-правонаступників недержавних сільгосппідприємств (41,4% договорів). В динаміці розмір орендної плати по області зростає, проте у відношенні до грошової оцінки сільгоспугідь темп збільшення орендної плати більший на 37,1%, крім того і досі майже 87% її сплачується в натуральній формі, що значно занижує реальну вартість оренди. В результаті, через недосконалий економічний механізм оренди сільгоспугідь сума коштів, які недоотримав бюджет Миколаївської області у 2007 році, становить близько 2,3 млн. грн.

8. З метою удосконалення економічного механізму раціонального використання та охорони земельних ресурсів пропонуємо наступне:

- запровадження механізму економічного стимулювання власників землі та землекористувачів, щодо економічного стимулювання збереження і підвищення родючості сільськогосподарських угідь, їх охорони та ефективного цільового використання, а також економічних санкцій за погіршення якісного стану земель (відповідні розрахунки по Миколаївській області проведені);

- визначення джерел фінансування заходів раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення в залежності від здійснюваних землеохоронних заходів за призначенням та за масштабами впливу;

- запровадження ефективних екологічних стимулів щодо раціонального використання та охорони земель в системі оподаткування, які можуть бути використані в Україні (з зазначенням типу та виду податку, виду пільг, суб'єкту та об'єкту оподаткування та мети їх реалізації);

- реалізація механізму обов'язкового страхування якості земельних ресурсів, як одного із шляхів механізму відшкодування збитків, заподіяних внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь;

- забезпечення реалізації механізму оренди земель сільськогосподарського призначення, як економічно стимулюючого чинника їх раціонального використання та охоро...