Державний механізм стимулювання економічної активності населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.00.03 -

економіка і управління національним господарством

ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

ПРАВІЛЬЄВ Олександр Васильович

КИЇВ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування економіки України, її інтеграція у світову економічну систему, становлення сучасних форм власності і господарювання об'єктивно вимагають створення необхідних умов для ефективного використання робочої сили та досягнення продуктивної зайнятості населення як вирішальної передумови соціально-економічної стабілізації і розвитку національної економіки.

На теперішній час в основному сформований механізм державного регулювання зайнятості, який направлений на вирішення проблем зайнятості та скорочення безробіття. Однак питанню стимулювання економічної активності було приділено недостатньо уваги. В зв'язку з цим назріла необхідність розробки більш досконалої моделі державного механізму стимулювання економічної активності населення, орієнтованого на забезпечення збалансованості на ринку праці, зростання конкурентоспроможності національної економіки та підвищення її продуктивності, що зумовлює актуальність дослідження.

Проблемам мотивації економічної активності населення, регулювання ринку праці, відтворення трудового потенціалу приділено багато уваги в роботах зарубіжних вчених, зокрема: В. Адамчука, М. Армстронга, Р. Еренбурга, Дж. Кейнса, В. Марцинкевича, А. Рофе, А. Смита, Р. Смита, а також працях вітчизняних вчених: О. Амоші, А. Базилюк, Д. Богині, І. Бондар, М. Долішнього, Т. Заяць, А. Колот, Ю. Краснова, О. Кузнєцової, В. Лича, П. Саблука, та ін. Але, незважаючи на безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень, питанням зростання оплати праці як провідного чинника стимулювання економічної активності в ув'язці з продуктивністю праці приділено недостатньо уваги, хоча на сьогодні в умовах посилення інфляційних процесів проблема методичного забезпечення приведення рівня оплати праці у відповідність до її кількості та якості набуває першочергового значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема з темами: "Розроблення економічних важелів щодо становлення і збільшення прошарку середнього класу" (номер державної реєстрації 0105U008972, 2005 р.); "Методичні підходи та аналіз визначення потреб забезпечення економіки трудовими ресурсами і їх збалансованості з обсягами випуску фахівців та робочих кадрів" (номер державної реєстрації 0108U003685, 2008 р.). Особисто автором проведено дослідження економічних важелів щодо становлення і збільшення прошарку середнього класу та аналіз потреб трудових ресурсів згідно регіональної диференціації ринку праці.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методичних та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного механізму стимулювання економічної активності населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Згідно з метою в роботі вирішувалися такі завдання:

- уточнити сутність поняття «державний механізм стимулювання економічної активності населення»;

- визначити роль держави в стимулювання економічної активності населення;

- обґрунтувати методи дослідження державного механізму стимулювання економічної активності населення;

- здійснити системну оцінку сучасного стану економічної активності в Україні;

- провести аналіз іноземного досвіду у сфері мотивації праці;

- визначити структурні елементи державного механізму стимулювання економічної активності та провести аналіз їх взаємодії;

- розробити методологічні основи ефективного функціонування механізму стимулювання економічної активності населення України;

- обґрунтувати заходи економічної політики, спрямовані на стимулювання економічної активності шляхом сприяння розвитку малого підприємництва;

- виявити головні напрями регулювання регіональних ринків праці в ув'язці із загальнодержавною політикою у цій сфері.

Об'єктом дослідження є процес стимулювання економічної активності населення України.

Предметом дослідження визначено теоретико-методологічні, методичні та практичні положення механізму стимулювання економічної активності населення та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. Під час реалізації задач дисертаційного дослідження використовувалися наступні методи: системного аналізу (дозволив визначити структуру економічного механізму державного регулювання зайнятості населення), статистичного аналізу (застосований при аналізі сучасного стану економічної активності населення, визначенні чинників її розвитку та проблем, що перешкоджають її зростанню), метод структурних порівнянь (визначення структури зайнятого населення у розрізі вікових груп, видів економічної діяльності, регіонів), індексний, економіко-математичні методи, експертний (дали можливість здійснити дослідження індексів зростання заробітної плати в ув'язці з продуктивністю праці).

Наукова новизна одержаних результатів В процесі проведеного дисертаційного дослідження отримано наступні результати, які складають його наукову новизну:

одержано вперше:

- розроблені науково-методологічні основи державного механізму стимулювання економічної активності населення, які включають три основні напрями мотивації: стимулювання вже працюючих осіб (за рахунок економічного та матеріального стимулювання), створення умов для забезпечення економічної активності та перерозподіл трудових ресурсів з урахуванням їх попиту та пропозиції, що дозволяє спрямувати дію інструментів державного регулювання на підвищення рівня економічної активності населення;

- концептуальний підхід щодо формування системи елементів державного стимулювання економічної активності (на основі впровадження взаємоузгодженнях заходів в соціальній, грошово-кредитній та податково-бюджетній політиці держави), який надає змогу визначити основні форми і методи державного регулювання та систему державних органів, котрі здійснюють їх реалізацію, що в результаті створить умови для активізації формування високопродуктивних робочих місць, сприятиме скороченню «тінізації» трудових доходів;

удосконалено:

визначення сутності поняття «механізм стимулювання економічної активності населення», що являє собою взаємоузгоджену систему форм, методів та інструментів державного регулювання, які спрямовані на забезпечення розширеного відтворення трудового потенціалу;

науково-методичні засади економічного стимулювання зайнятості населення шляхом регулювання рівня доходів відповідно до вимог нормалізації пропорцій відтворення робочої сили, а також їх поступового підвищення в ув'язці з продуктивністю праці, що надає змогу забезпечити зростання реального рівня доходів населення;

дістало подальший розвиток:

засади стимулювання попиту на робочу силу за рахунок розширення підприємницької діяльності шляхом спрощення регуляторних процедур та умов ведення підприємницької діяльності, лімітування перевірок, створення відповідної правової бази, упорядкування контрольних функцій державних органів, активізації розвитку інноваційної діяльності за рахунок цільових субсидій, кредитів, податкових пільг, що надає ринковій економіці необхідної гнучкості та створює конкурентне середовище;

напрями стимулювання регіональних ринків праці шляхом впровадження ефективної соціально-економічної політики, яка органічно поєднує загальнодержавні і місцеві інтереси, зокрема збалансування трудових ресурсів регіонів для збереження і ефективного використання трудового потенціалу, створення сприятливого інвестиційного клімату, що дозволить істотно підвищити життєвий рівень населення;

методичні питання щодо обґрунтування державної соціальної політики на коротко- та середньостроковий період стосовно підвищення рівня економічної активності населення, а саме: заходи щодо посилення державного регулювання ринку праці, визначення засад розвитку трудового потенціалу, потреб економіки в спеціалістах та кваліфікованих працівниках, реформування мережі професійно-технічних навчальних закладів відповідно до перспективних потреб економіки з урахуванням демографічної ситуації та потреб ринку праці тощо;

розроблення комплексу заходів щодо активізації створення у реальному сектору економіки робочих місць з гідною оплатою праці за рахунок посилення інвестиційної спрямованості бюджету, захисту майнових прав інвесторів (зокрема, введення імунітету на певний строк від правових норм, що погіршують умови внутрішніх інвестицій у частині взаємовідносин інвесторів з державою), впровадження системи гарантування і страхування приватних інвестицій, що забезпечить стимулювання економічної активності населення.

Практичне значення наукових результатів. Результати наукового дослідження автора найбільш повно реалізовані Міністерством економіки України - при розробці проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2009 рік (довідка про впровадження № 3402-21/82 від 12.03.2009 р.; НДЕІ Міністерства економіки України - при дослідженні та розробці важелів щодо становлення і збільшення прошарку середнього класу (довідка про впровадження № 8/44 від 29.01.2009 р.); Кременчуцьким державним політехнічним університетом ім. Михайла Остроградського на кафедрі економіки при викладанні дисциплін "Державне регулювання економіки", "Економіка праці та соціально-трудові відносини", "Макроекономіка" (довідка про впровадження № 71-10/114 від 28.01.2009 р.).

Наукове значення полягає у зосередженні уваги саме на стимулюванні економічної активності населення як більш вагомому об'єкту економічного розвитку країни. Механізм стимулювання економічної активності населення дозволяє визначити основні напрями та інструменти державної політики щодо мотивації праці, підвищенні продуктивності використання трудових ресурсів. Конкретні рекомендації в рамках запропонованого механізму стимулювання пропонується використовувати для підвищення управлінських рішень у процесі реформування соціально-економічної сфери.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим науковим дослідженням щодо формування державного механізму стимулювання економічної активності населення, самостійно виконаним автором, яке має наукове і практичне значення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були викладені та отримали позитивну оцінку на 6 конференціях, зокрема: міжнародних науково-практичних конференціях «Економіка України: макропроблеми розвитку» (Умань, 2008), «Стратегічні напрями розвитку України. Україна: цілі розвитку тисячоліття до 2015 року» (Умань, 2003); міжнародному економічному форумі «Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації» (Київ, 2004); науково-практичних конференціях «Від лідера-особистості до держави-лідера» (Київ, 2003), 64-й та 65-й науково-практичних конференціях (Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2003,2004).

Публікації за результатами дослідження. Основні положення роботи були викладені в 7 наукових працях (зокрема, одній колективній монографії, 5 одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях, тезах доповідей на міжнародному економічному форумі) загальним обсягом 4,79 друк. аркушів, що належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (173 найменувань). Основний зміст дисертації викладено на 189 сторінках, робота містить 12 таблиць, 19 рисунків.

ОСНОВІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

державний регулювання активність мотивація

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи державного механізму стимулювання економічної активності населення” розглянуті теоретичні питання сутності економічної активності населення, наведена її характеристика за демографічними та соціально-економічними ознаками; сформульовано і обґрунтовано ідею про необхідність зміни акцентів у державній політиці регулювання зайнятості в напрямах застосування мотивуючих функцій. На основі узагальнення іноземного та вітчизняного досвіду визначені методи дослідження державного механізму стимулювання економічної активності населення та його структура.

З метою визначення чисельності економічно-активного населення (ЧЕАН) в роботі використана методологія ООН, згідно якої до економічно-активного населення відносяться люди, які потенційно спроможні приймати участь у виробництві, послугах.

Доведено, що сучасний механізм стимулювання економічної активності населення для економіки ринкового типу має функціонувати з урахуванням потреб та інтересів громадян, сформованих під впливом зовнішніх стимулів та розглядатися у ланцюзі: потреба - інтерес - мотив - дія - результат (задоволення потреби). В зв'язку з цим в роботі зроблено акцент на уточненні поняття «механізм стимулювання економічної активності», котрий являє собою взаємоузгоджену систему форм, методів та інструментів державного регулювання, які спрямовані на забезпечення розширеного відтворення трудового потенціалу.

Встановлено, що процеси втручання держави в розвиток економіки здійснюються шляхом розроблення інструментів впливу. Саме теорія державного регулювання розвитку економічних процесів посідає домінуюче місце в реалізації економічної політики в усіх країнах з розвинутими ринковими інституціями. Вибір методів, форм та важелів, за допомогою яких держава може впливати на розвиток економічної активності, має ґрунтуватися на принципах ефективності, відповідальності та послідовності.

З метою висвітлення різних аспектів впливу державних важелів на рівень економічної активності населення в дисертаційній роботі запропонована класифікація методів її дослідження та обґрунтована доцільність історико-аналітичного методу, порівняльного, статистичного, експертного та методу системного аналізу.

Аналіз показав, що на теперішній час більшість вітчизняних теоретичних розробок і практичних пропозицій щодо підвищення економічної активності формується у сфері обґрунтування необхідності державної підтримки підприємництва, державного регулювання і дерегулювання підприємницької діяльності. При цьому активна роль у вирішенні проблем ефективного розвитку підприємництва належить державі, тобто державним інституціям, урядовим установам і чиновникам різних рангів. Підприємцям у такій ситуації відводяться функції виконавців, підпорядкованих владним структурам.

В зв'язку з цим, зроблено висновок, що має бути сформована нова ідеологія управління процесами розвитку підприємництва в країні, притаманна ринковій системі господарювання, в якій функції і завдання держави повинні зміститись із переважно адміністративно-командних позицій на обслуговуючі, основний зміст яких полягає у створенні умов, необхідних для ефективного розвитку підприємницького сектора економіки в інтересах держави і суспільства в цілому.

На основі оцінки існуючих інструментів стимулювання економічної активності населення та узагальнення зарубіжного досвіду державного регулювання у цій сфері, розроблена структура державного механізму стимулювання економічної активності (рис. 1.), що являє собою сукупність форм і методів регулювання та систему державних органів, які здійснюють реалізацію цих методів, що в подальшому буде покладено в концептуальні основи функціонування механізму стимулювання економічної активності населення.

Другий розділ роботи “Аналіз стану та проблеми функціонування державного механізму стимулювання економічної активності населення України” присвячений розгляду сучасного стану економічної активності населення України, аналізу основних макроекономічних факторів, що впливають на її розвиток, вивченню взаємодії структурних елементів державного мотиваційного механізму економічної активності населення, виявленню в зв'язку з цим проблем у економічній політиці держави та запропоновані шляхи їх вирішення.

Проведений аналіз стану економічної активності населення за 2000-2008рр. (табл. 1) дозволив зробити висновок, що, по-перше, протягом зазначеного періоду рівень економічної активності знаходився в межах 62% - 63%, що є нижчим, ніж у Європі; по-друге, при загальному зростанні кількості зайнятого населення та скороченні рівня безробіття, частка зайнятих у промисловості і сільському господарстві постійно зменшується; по-третє, половина загальної кількості працюючих на вітчизняних підприємствах - люди у віці понад 50 років. Встановлено, що така ситуація є наслідком впливу як об'єктивних (демографічних), так і суб'єктивних (державної політики) факторів, що мали місце протягом розглянутого періоду.

Вивчення причин зменшення рівня економічної активності населення показало, що основними чинниками, які спричинили скорочення, виступають: а) демографічна ситуація в країні, що характеризується постійним скорочення наявного населення через природне скорочення (на 209 тис. осіб у 2007 році), міграційний приріст (9,5 тис. осіб), подальше збільшення осіб похилого віку; б) попри підвищення реальних доходів населення, передусім заробітної плати, зокрема збільшення її частки у доходах та ВВП, загальний рівень доходів залишається вкрай низьким, а також існування їх невиправданої регіональної диференціації та галузевої диспропорції (у 2007 році у фінансовій діяльності середньомісячна заробітна плата становила 2770 грн., а у сільському господарстві - 733 грн.) призводять до кризи мотивації трудової діяльності та зниження економічної активності населення.

Рис. 1. Структура механізму стимулювання економічної активності населення

Це дозволило зробити висновок, що мінімальна заробітна плата, як і раніше, не виступає в ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку показника заробітної плати у бюджетній сфері відповідно до можливостей видаткової частини бюджету.

Таблиця 1. Динаміка основних показників ринку праці України за період 2000-2008 рр.

* - дані за січень - вересень.

Джерело: Державний комітет статистики України, розрахунки автора

Аналіз регіонального розподілу економічної активності населення у 2007 році показав, що найгірші показники за параметром природного скорочення населення зафіксовані в Чернігівській (-12,7%), Сумській (-10,1%), Полтавській (-9,7%) областях, найбільша частка осіб пенсійного віку зареєстрована в Чернігівській - (32,9%), Черкаській - (31,8%) та Луганській (31,4%) областях, а найнижчий рівень зайнятості відмічений у Тернопільській (52,8%) та Івано-Франківській (52,9%) областях. При цьому провідне місце серед регіонів за обсягом доходів населення залишається за Донецькою, Дніпропетровською областями та м. Києвом - на них припадає близько третини номінального обсягу доходів населення. Це дозволяє зробити висновок про необхідність розробки заходів щодо регулювання економічної активності на регіональному рівні.

В рамках роботи визначені основні кроки щодо врегулювання та створення достатніх умов для життєзабезпечення населення, посилення його економічної активності та доступу до основних соціальних благ: 1) реформування системи оплати праці для забезпечення переходу на модель економіки з високою вартістю робочої сили, удосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп населення, виправлення допущених викривлень в оплаті праці за видами економічної діяльності. Здійснення цих перетворень сприятиме стимулюванню відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати та посиленню її зв'язку з кінцевим результатом праці; 2) створення та реалізація державних цільових програм, спрямованих на виправлення критичної демографічної ситуації, що склалася в країні - розширення видів та збільшення кредитувань на демографічні цілі (надання пільгових кредитів молодим сім'ям з дітьми, кредитування пільгового молодіжного житлового будівництва, прискорення реалізації пенсійної реформи та підвищення її ефективності, посилення державних гарантій щодо забезпечення медичних заходів у сфері охорони материнства і дитинства тощо). Вирішення демографічних проблем в Україні вимагає як подолання депопуляції, так і забезпечення відтворення трудового потенціалу країни та покращення якості життя населення; 3) проведення лібералізації законодавства, шляхом внесення змін та спрощення існуючою системи оподаткування, розроблення та прийняття законів "Про приватну власність" ("Про захист приватної власності"), "Про франчайзинг", "Про венчурне фінансування" тощо.

Згідно визначених цілей державної політики у бюджетній, грошово-кредитній, структурній та соціальній сферах, а також запропонованих заходів щодо покращення макроекономічної ситуації, збалансування ринку праці, державний механізм стимулювання економічної активності населення має включати в себе вплив впроваджених заходів державної політики через удосконалення нормативно-правової бази в сфері трудових відносин і покращення економічного середовища, а також визначені напрями регулювання та відповідно до них інструменти стимулювання економічної активності населення з необхідним методичним забезпеченням її регулювання (рис. 2).

В зв'язку з тим, що проведення соціально-орієнтованої державної політики, направленої на стимулювання економічної активності населення неодмінно викликає ряд проблем у грошово-кредитній політиці (зростання інфляції внаслідок розширення кредитування, збільшення грошової маси та грошової бази), в бюджетній політиці (збільшення соціальних виплат з бюджету, збільшення нерівномірності оподаткування через надання податкових пільг, надання підтримки неефективним секторам та галузям економіки тощо), в рамках запропонованого державного механізму окреслені головні напрями вирішення вказаних проблемних питань та заходи, спрямовані на ефективне застосування інструментів державної політики.

Рис. 2. Схема механізму стимулювання економічної активності населення

Перехід до реальної соціальної політики вимагає пом'якшення грошових обмежень, розвитку внутрішнього ринку, підтримки національного бізнесу та капіталу з метою збільшення зайнятості та підвищення доходів населення. Ці зрушення неодмінно пов'язані зі зміною експортної моделі зростання, диверсифікацією та вдосконаленням структури експорту, збільшенням імпорту інвестиційної продукції. Збереження сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури створює умови для фінансування соціальних витрат протягом перехідного періоду за рахунок продовження експорту продукції базових галузей, проте з обов'язковим перерозподілом отриманих коштів винятково на розбудову внутрішнього ринку та національних виробництв.

У третьому розділі роботи “Основні напрями удосконалення державного механізму стимулювання економічної активності населення за сучасних умов” зосереджено увагу на рівні використання трудового потенціалу, запропоновані напрями стимулювання попиту на робочу силу за рахунок розширення підприємницької діяльності, а також шляхи регулювання економічної активності населення на регіональному рівні.

Вивчення шляхів підвищення економічної активності населення через стимулювання споживчого попиту та підвищення реальних доходів населення показало, що вони є мало перспективними з огляду на обмеження в грошово-кредитній та фіскальній політиці держави, підвищення реальних доходів населення за рахунок мінімізації темпів споживчих цін також матиме небажані наслідки для економіки. Таким чином, встановлено, що основним напрямом вирішення цієї проблеми є підвищення продуктивності ресурсів (перш за все людського капіталу), причому слід дотримуватися принципу випереджаючого зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням заробітної плати, що має стати справжньою основою для зростання реальних доходів населення.

Аналіз динаміки продуктивності праці і реальних доходів населення дозволив визначити основні напрями підвищення економічної активності: необхідність проведення державної політики, яка передбачатиме приведення рівня оплати праці у відповідність до її кількості і якості; збалансування попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці шляхом стимулювання необхідної кількості фахівців у певних галузях відповідно до прогнозів пропозиції робочих місць у цих галузях, стимулювання міжрегіональної трудової міграції населення, визначення пріоритетних галузей і створення для їх розвитку пільгових умов; створення умов для рівноправного розвитку різних конкурентоспроможних форм власності, в тому числі приватної, оскільки саме ці організації мають більше можливостей для диференціації та підвищення заробітної плати.

Визначена ефективна модель управління зайнятістю, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. В результаті встановлено, що саме за цими параметрами має здійснюватися, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбуватися втручання держави через координуючу, стимулюючу чи обмежувальну роль в процес управління економічною активністю населення.

Іноземний досвід застосування підходів і методів регулювання оплати праці в ув'язці з її продуктивністю дозволив зробити висновок про необхідність існування в цій сфері двох важливих аспектів: поєднання динаміки виплат з динамікою цін, що надасть змоги досягнути збалансованості грошової і товарної мас за існуючого у визначений період часу обсягу виробництва товарів (послуг); узгодження темпів росту заробітної плати з обсягами виробництва продукції (робіт, послуг).

В зв'язку з тим, що малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і робить вагомий внесок у розв'язання проблем зайнятості, в роботі визначені головні передумови розвитку малого підприємництва, серед яких варто виділити напрям фінансово-кредитної підтримки через розробку державної програми, що передбачатиме створення механізмів кредитування та страхування організацій малого бізнесу, насамперед тих, які забезпечують реалізацію державних, регіональних програм та проектів.

До інших, але не менш важливих напрямів сприяння розвитку малого підприємництва ми віднесли: побудову регуляторної політики з урахуванням потреб максимального спрощення умов ведення бізнесу за умови збереження контрольованості та регульованості його розвитку; створення відповідної правової бази, яка стимулювала б підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію через правовий захист приватної власності; максимальне спрощення регуляторних процедур, зокрема спрощення порядку реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва, ліцензування видів діяльності, лімітування перевірок, упорядкування контрольних функцій державних органів.

Головними завданнями організаційного забезпечення розвитку малого підприємництва має бути досягнення належного рівня координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної із забезпеченням розвитку малого підприємництва, їх взаємодії із спілками та об'єднаннями підприємців, а також удосконалення систем реєстрації суб'єктів підприємництва та ліцензування видів підприємницької діяльності, звітності та обліку, вдосконалення інституційного середовища шляхом розвитку асоціацій підприємств, торговельних палат, товариств тощо, сприяння об'єднанню малих та середніх підприємств у ділові мережі.

Виходячи з ситуації, що склалася на регіональних ринках праці, пропонується створення змішаної регулюючої системи, яка поєднувала б елементи суто ринкового регулювання з державними. Ефективна регіональна соціально-економічна політика має являти собою сукупність таких економічних, правових та адміністративно-організаційних засобів і методів, що органічно поєднують загальнодержавні і місцеві інтереси, будучи спрямованими в кінцевому підсумку на ефективний, рівноцінний та рівномірний розвиток регіонів і країни в цілому. Це дозволить істотно підвищити життєвий рівень населення всіх регіонів на основі якісного поліпшення використання їх ресурсного потенціалу, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил, докорінного поліпшення екологічної обстановки.

Зроблено висновок про необхідність розвитку та поглиблення територіального поділу праці, комплексного використання ресурсного потенціалу територій, вдосконалення сучасної інфраструктури та місцевих ринків капіталу, робочої сили, цінних паперів, нових технологій тощо. Сутність наукової ефективної регіональної політики полягає у тому, щоб органічно пов'язати між собою загальнонаціональну модель міжрегіонального розвитку та територіальні моделі відтворювальних процесів, притаманних тій чи іншій території. Використання інструментів регіональної політики вимагає чіткого розуміння характеру та причин проблем, які стоять перед регіоном, оптимального поєднання зусиль центральної та місцевої влади, й залежить від конкретних обставин і, перш за все, особливостей поточного етапу економічного розвитку суспільства.

При розробці напрямів і реалізації конкретних заходів регіональної політики зайнятості на ринку праці має враховуватися суттєва диференціація умов відтворення робочої сили. На регіональних ринках праці з динамічною рівновагою між попитом на робочу силу та її пропозицією слід підтримувати потребу в робочій силі з боку господарюючих суб'єктів за умов диверсифікації та перепрофілювання виробництва, освоєння конкурентоспроможної продукції. Активний вплив на ринкову ситуацію слід здійснювати в регіонах з моногалузевим характером виробництва і недостатніми власними ресурсами, а також там, де потреба населення в робочих місцях значно перевищує їх наявність.

Стратегічним завданням регіональної політики визначено формування передумов високорезультативної адаптації робочої сили відповідно до вимог і потреб ринкової економіки. До тактичних цілей процесу управління трудовими ресурсами регіону належать: удосконалення зайнятості працездатного населення; допомога населенню, яке прагне працювати за наймом; сприяння зайнятості у сфері офіційної економіки; вирішення проблем регіонального безробіття; своєчасна перепідготовка кадрів, що підлягають вивільненню з підприємств виробничої сфери регіону; соціальна підтримка найбільш вразливих категорій працездатного населення.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливого питання економічного і соціального розвитку України, а саме - державного стимулювання економічної активності населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки. В результаті проведеної роботи сформульовані наступні висновки і пропозиції:

1. Сучасна економічна теорія не лише визнає важливість такого поняття, як стимулювання економічної активності населення, а й робить акцент на необхідності вдосконалення та впровадження відповідних заходів в цій сфері з боку держави і суспільства в цілому. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства має брати активну участь у формуванні і впровадженні в життя політики стимулювання економічної активності населення, особливо підприємництва як специфічної форми прояву економічної активності, використовуючи для цього форми, методи та інструменти державного впливу.

2. Узагальнення теоретичних положень процесу регулювання економічної активності дало змогу окреслити структуру державного механізму стимулювання з урахуванням форм, методів та інструментів державної економічної політики з метою розробки науково-методологічних основ формування та функціонування державного механізму стимулювання економічної активності населення, що базуються на врахуванні синергійного ефекту від впроваджених заходів економічної політики у грошово-кредитній, податково-бюджетній та соціальній сферах, а також створенні нормативно-правової бази, яка б вирішила ряд проблемних питань у сфері зайнятості, та застосування відповідного інструментарію, направленого на стимулювання вже працюючого населення, створення умов для забезпечення населення новими робочими місцями, а також перерозподіл трудових ресурсів з урахуванням попиту та пропозиції.

3. На підставі аналізу сучасного стану економічної активності населення зроблено висновок, що, по-перше, при стабільно зростаючій кількості зайнятих та зменшенні безробіття, нагальним залишається питання кваліфікованого працевлаштування, оскільки зростання зайнятості населення відбувається за рахунок некваліфікованої робочої сили; по-друге, постійно з України виїжджають висококваліфіковані робочі кадри, натомість працевлаштовується робоча сила низької кваліфікації; по-третє, існують значні перекоси в оплаті праці на рівні видів економічної діяльності (промисловості і фінансовому секторі) та регіональному рівні; по-четверте, залишається відкритим питання про значну «тінізацію» трудових доходів громадян. Факторами, що спричиняють проблеми у цій сфері визначено сповільнення зростання та навіть спад у деяких галузях економіки, моральний та фізичний знос основних виробничих фондів, що робить підприємство не конкурентноздатним, низький рівень економічного розвитку окремих регіонів, а також неготовність підприємств функціонувати в умовах ринку.

4. Аналіз іноземних підходів і методів регулювання оплати праці в ув'язці з продуктивністю праці дозволив зробити висновок про необхідність врахування в цій сфері двох важливих аспектів: поєднання динаміки виплат з динамікою цін, що надасть змоги досягнути збалансованості грошової і товарної мас за існуючого у визначений період часу обсягу виробництва товарів (послуг); узгодження темпів росту заробітної плати з обсягами виробництва продукції (робіт, послуг). Втілення зазначених напрямків на практиці насамперед можливо за рахунок мобілізації резервів продуктивності праці, зокрема впровадження нової техніки та технологій, інноваційної діяльності, підвищення інтенсивності праці, поліпшення умов праці, структури кадрів, використання робочого часу тощо.

5. Головними заходами державної соціальної політики щодо підвищення рівня економічної активності населення на найближчий період часу визначено: посилення державного регулювання ринку праці; періодичне визначення потреб економіки в спеціалістах та кваліфікованих працівниках відповідно до програм розвитку галузей економіки; визначення засад розвитку трудового потенціалу країни шляхом розроблення та забезпечення реалізації загальнодержавної цільової соціальної програми „Збереження та розвиток трудового потенціалу”; удосконалення нормативно-правової бази щодо формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами; трансформування мережі професійно-технічних навчальних закладів відповідно до перспективних потреб економіки з урахуванням демографічної ситуації та потреб ринку праці; посилення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, які мають ліцензії Міністерства праці та соціальної політики України у сфері надання посередницьких послуг з працевлаштування громадян за кордоном з метою детінізації зовнішньої трудової міграції громадян.

6. Має бути сформована нова ідеологія управління процесами розвитку підприємництва в країні, притаманна ринковій системі господарювання, в якій функції і завдання держави повинні зміститись із переважно адміністративно-командних позицій на обслуговуючі, основний зміст яких полягає у створенні умов, необхідних для ефективного розвитку підприємницького сектора економіки в інтересах держави і суспільства в цілому. Необхідно розробити та ухвалити Концепцію державної політики розвитку підприємництва в Україні, забезпечити права власників та правовий захист різних форм власності, створити рівні умови конкуренції, провести дебюрократизацію економіки та дерегулювання підприємницької діяльності.

7. Розвиток малого підприємництва значно сприяє підвищенню рівня економічної активності населення та вирішенню проблем зайнятості. Основними пріоритетними напрямами розвитку малого підприємництва визначено: побудову регуляторної політики з урахуванням потреб максимального спрощення умов ведення бізнесу за умови збереження контрольованості та регульованості його розвитку; створення відповідної правової, яка стимулювала б підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію через правовий захист власності; максимальне спрощення регуляторних процедур, зокрема спрощення порядку реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва, ліцензування видів діяльності, лімітування перевірок, упорядкування контрольних функцій державних органів

8. Сучасний стан економічної активності на державному рівні потребує стимулювання регіональних ринків праці шляхом впровадження ефективної соціально-економічної політики, яка органічно поєднує загальнодержавні і місцеві інтереси, зокрема шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату в регіонах, що дозволить істотно підвищити життєвий рівень населення на основі якісного поліпшення використання їх ресурсного потенціалу, розвитку продуктивних сил.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографіях та наукових фахових виданнях:

1. Правільєв О.В. Структура державного механізму мотивації економічної активності населення / О.В. Правільєв // Економіка України: макропроблеми розвитку [колективна монографія / від. ред. В.Ф. Беседін, А.С. Музиченко]. - К.: НДЕІ, 2008. - С. 186-197.

2. Правільєв О.В. Взаємодія структурних елементів державного мотиваційного механізму економічної активності населення/ О.В. Правільєв // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2008. - № 9 (88) - С. 143-151.

3. Правільєв О.В. Державний механізм активізації трудової діяльності населення України: стан та необхідність реформування / О.В. Правільєв // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2003. - № 9 (28). - С. 90-93.

4. Правільєв О.В. Проблеми зайнятості населення та основні напрямки їх вирішення / О.В. Правільєв // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2004. - № 7 (38) - С. 56-60.

5. Правільєв О.В. Специфіка трудових відносин на українському ринку праці та формування ефективної політики зайнятості / О.В. Правільєв // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2004. - № 11 (42) - С. 91-95.

6. Правільєв О.В. Стан економічної активності населення України за сучасних умов / О.В. Правільєв // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2008 - № 7-8 (86-87)- С. 109-116.

в інших виданнях:

7. Правільєв О.В. Ринок праці та шляхи державного регулювання рівня зайнятості населення України // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації: збірник доповідей та тез міжнар. екон. форуму, Ч. 1. - К.: Видавничий дім «Корпорація», 2004. - С. 245-247.

Размещено на Allbest.ru