Людський капітал сільської місцевості: проблеми формування і функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК: 331.101.262: [711.3]

08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Риковська Оксана Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України"

Науковий керівник: доктор економічних наук, член-кореспондент НАН України Бородіна Олена Миколаївна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідуюча відділом економіки і політики аграрних перетворень.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Грішнова Олена Антонівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Близнюк Вікторія Валеріївна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідуюча відділом соціально-економічних проблем праці.

Захист відбудеться "15" грудня 2009 р. о 16.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.247.01 Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий "13" листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук С.В. Полякова

Анотації

Риковська О.В. Людський капітал сільської місцевості: проблеми формування і функціонування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії і соціальних досліджень НАНУ, Київ, 2009.

Досліджено особливості формування, розвитку та функціонування людського капіталу сільської місцевості в умовах трансформації вітчизняної економіки. Розроблено новий методологічний підхід до визначення інтегральної бальної оцінки людського капіталу сільської місцевості, у якому враховано його основні активи, що дає можливість визначити їх комплексний вплив на добробут сільського населення. Запропоновано програмний підхід до активізації формування та функціонування людського капіталу сільської місцевості на основі візуалізації цілей громад, що забезпечує синергетичне поєднання знань, навичок і досвіду сукупного людського капіталу для місцевого розвитку. Удосконалено науково-прикладні засади нарощення людського капіталу великотоварних аграрних підприємств шляхом створення амортизаційного фонду з обов'язковим законодавчим закріпленням відрахувань для оновлення та якісного удосконалення функціонуючого людського капіталу. Обґрунтовано основні стратегічні напрями активізації людського капіталу в сільській місцевості з огляду на зростання його ролі як основного ендогенного ресурсу сталого сільського розвитку.

Ключові слова: людський капітал сільської місцевості, демографічний потенціал, інтелектуальний потенціал, активізація людського капіталу.

Рыковская О.В. Человеческий капитал в сельской местности: проблемы формирования и функционирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и прикладных основ формирования, развития и функционирования человеческого капитала в сельской местности и обоснованию практических рекомендаций по активизации его использования для улучшения качества жизни. На основе теоретических обобщений установлено, что одной из главных задач социально-экономической политики Украины на современном этапе является сохранение и накопление человеческого капитала. При этом до сих пор не разработана концепция приоритетности формирования и функционирования человеческого капитала для устойчивого сельского развития. капітал сільський економіка

Получили развитие теоретические основы определения структуры человеческого капитала и охарактеризованы факторы, влияющие на формирование его активов. Проведенный анализ демографического и интеллектуального потенциалов сельского населения как составляющих человеческого капитала свидетельствует о снижении уровня данных показателей. Характерными чертами изменений демографического потенциала являются сокращение численности населения, его неуклонное старение, отрицательная динамика рождаемости, смертности, миграций, ухудшения состояния здоровья. На фоне ослабления демографического потенциала происходит снижение интеллектуального потенциала, качественных характеристик сельского населения. Главным образом это происходит из-за уменьшения численности лиц с высшим образованием, длительной безработицы, потери практических навыков и морального устаревания знаний. Такие тенденции отрицательно влияют на конкурентоспособность сельского населения на рынке труда. Преобладание аграрной занятости в сельской местности, неразвитость инновационных технологий, новейших видов деятельности становятся ограничительными факторами заинтересованности сельской молодежи в получении высшего образования.

Предложенный методологический подход, основанный на интегральной оценке человеческого капитала, базируется на определении уровня развития главных формирующих его активов: возраста, образования, здоровья и опыта работы. Использование данного подхода позволило изучить тенденции развития человеческого капитала, определить влияние индивидуального человеческого капитала на доход членов сельских домохозяйств и проанализировать различия в развитии и накоплении активов человеческого капитала, функционирующего в разных сферах экономической деятельности, что способствовало определению приоритетных направлений регулирования данных процессов.

Охарактеризованы теоретико-прикладные аспекты институциональных трансформаций, которые за счет объединения усилий государства, общества и личности, будут способствовать созданию благоприятных условий для формирования и функционирования человеческого капитала в сельской местности. Основными направлениями трансформаций являются: усовершенствование законодательного и нормативно-правового обеспечения, внедрение государственно-частного партнерства и введение экономических институтов в социальной сфере, расширение сети непрерывного образования и предоставления консультационных услуг.

Предложено диверсифицировать финансовые ресурсы, направленные на развитие человеческого капитала, за счет повышения социальной ответственности бизнеса, в частности, формирования на крупных сельскохозяйственных предприятиях амортизационного фонда, средства которого могли бы использоваться исключительно на качественное улучшение человеческого капитала.

Определены перспективные направления качественного совершенствования человеческого капитала в сельской местности, основными среди которых являются: формирование прогрессивного образа мышления, адекватного современному развитию общества; разъяснение жизненных целей и методов достижения поставленных задач; вырабатывание активной жизненной позиции сельского населения, направленной на воспитание культуры здоровья и здорового образа жизни.

Установлено, что эффективное функционирование человеческого капитала невозможно без диверсификации сельской экономики с целью создания альтернативных источников доходов и вовлечения данного ресурса в процессы устойчивого развития сельских территорий. Применение "восходящего подхода", повышение инициативы местных общин, выявление лидеров среди местного населения приведут к рациональному использованию ограниченных эндогенных ресурсов и помогут сохранить и накопить человеческий капитал в сельской местности.

Ключевые слова: человеческий капитал сельской местности, демографический потенциал, интеллектуальный потенциал, активизация человеческого капитала.

Rykovska O.V. Human capital of rural area: problems of forming and functioning. - Manuscript.

Thesis for the Scientific Degree of Candidate of Economic Sciences on specialty 08.00.07 - demography, labour economics, social economy and policy. - Institute for Demography and Social Researches of NASU, Kiev, 2009.

Features of forming, development and functioning of rural area human capital have been investigated in the conditions of rural economy transformation. A new methodical approach is developed to determination of integral mark estimation of rural area human capital, which takes into account his basic assets, that enables to define influencing both separate assets, and their complex co-operation on of rural population welfare. Program approaches have been offered to functioning activation of rural area human capital on the basis of visualization of communities' aims. There have been improved scientifically-applied principles of human capital increase of large-scale marketable agrarian enterprises. It has been made by creation of depreciation fund with the obligatory legislative fixing of deductions in his forming for the update and high-quality improvement of functioning human capital. There have been founded main strategical directions of human capital activation in rural area from the point of view increasing of it role as the main endogenous resources of stable rural development.

Key words: human capital of rural area, demographical potential, intellectual potential, activation of human capital.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Трансформація соціально-економічних відносин у сільській місцевості України супроводжується глибокими змінами в усіх сферах суспільного життя, переоцінкою базових цінностей, новим усвідомленням ролі людини в суспільстві. Освітній рівень, кваліфікація людей, інші якісні активи, що становлять внутрішню структуру людського капіталу, тривалий час формувалися і використовувалися неефективно. Відсутність єдиного підходу в державній політиці щодо розвитку і використання людського капіталу сільської місцевості призвела до його поступової деградації. Це негативно вплинуло на стан сільської економіки, спричинило втрату особливостей сільського укладу життя та, в кінцевому рахунку, викликало розбалансованість життєдіяльності сільських територій.

В сучасних умовах людський капітал у сукупності з наявними матеріально-технічними, сировинними і природними ресурсами стає рушійною силою конкурентоспроможності, економічної ефективності та сталого розвитку сільської місцевості. При цьому перспективи його відтворення і збереження, формування на якісно новому рівні та ефективного функціонування багато в чому залежать від взаємодії інтересів людини, держави, сільської громади та інших суспільних організацій.

Теоретичне підґрунтя пріоритетності розвитку людського капіталу закладено у фундаментальних працях провідних учених - класиків світової економічної думки: У. Петті, А .Сміта, А. Маршалла, К. Маркса, Т. Шульца, Г. Беккера, Дж. Мінцера, Л. Туроу, М. Фішера. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства проблема визначення ролі людського капіталу активно дискутується серед російських учених: А. Добриніна, С. Дятлова, Л. Нестерова, Є. Циренової, Р. Капелюшникова. Науково-прикладні дослідження з питань формування і використання людського капіталу, його багатофункціонального значення знайшли своє відображення у працях вітчизняних вчених: В. Антонюк, В. Близнюк, Д. Богині, О. Бородіної, О. Грішнової, М. Долішнього, Е. Лібанової, О. Макарової, Л. Михайлової та ін.

Водночас із розвитком суспільних відносин актуалізуються різні аспекти формування та використання людського капіталу сільської місцевості, який через просторову віддаленість від освітніх центрів, закладів культури і охорони здоров'я та певної соціальної ізоляції набуває специфічних особливостей, що визначають його як об'єкт окремого дослідження.

Потребують подальшого вивчення проблеми відтворення людського капіталу з урахуванням процесів депопуляції, відповідності якісних активів глобалізаційним викликам, створення умов капіталізації цього ресурсу в умовах зростання безробіття та скорочення сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, багатофункціональність категорії, зростання ролі людського капіталу як основного ендогенного ресурсу розвитку сільських територій зумовлює необхідність використання нових підходів до дослідження його сутності, аналізу стану, тенденцій розвитку та функціонування.

Актуальність, специфічність, практичне значення та недостатня наукова розробка окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її науково-методологічну спрямованість, постановку мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах виконання науково-дослідних робіт відділу економіки і політики аграрних перетворень Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" "Агропромисловий комплекс України в контексті здійснення сучасної аграрної політики" (№ДР 0104U000957), "Сільський розвиток на сталій основі: теорія та методологія, індикатори оцінки, практика реалізації" (№ДР 0106U004943).

Автором проведено комплексний аналіз сучасного стану людського капіталу сільської місцевості України, а також обґрунтовано пропозиції щодо розробки механізму його ефективного використання.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних і науково-прикладних засад формування та функціонування людського капіталу сільської місцевості й розробка пропозицій щодо удосконалення його використання та посилення ролі в забезпеченні сільського розвитку.

Відповідно до визначеної мети було поставлено такі дослідницькі завдання:

· узагальнити теоретико-методологічні підходи до визначення сутності людського капіталу;

· виявити специфічні особливості формування та нагромадження людського капіталу на селі;

· дати кількісну та якісну оцінку людському капіталу сільської місцевості;

· установити залежність доходів селян від людського капіталу;

· проаналізувати відмінності в нагромадженні окремих активів і їх сукупності через інтегральну оцінку людського капіталу, який функціонує в різних сферах економічної діяльності на селі;

· визначити основні напрями державної політики формування та функціонування людського капіталу сільської місцевості;

· узагальнити пріоритетні напрями якісного оновлення людського капіталу сільської місцевості;

· виявити резерви створення додаткових фінансових джерел для формування людського капіталу;

· обґрунтувати можливості активізації функціонування людського капіталу на основі застосування програмно-цільового підходу;

· узагальнити досвід зарубіжних країн у частині взаємовпливу функціонування людського капіталу і економічного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес сучасного розвитку людського капіталу сільської місцевості.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних засад формування та функціонування людського капіталу як основного ресурсу сталого розвитку сільської місцевості.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. У дисертації в межах системного підходу використано наукові методи економічних досліджень: історико-економічний (при аналізі еволюції категорії "людський капітал"), логічного аналізу (при визначенні економічної сутності категорії "людський капітал"), аналогій (при групуванні активів людського капіталу), індуктивний і дедуктивний (при аналізі активів людського капіталу), статистичних групувань (при розрахунку інтегральної оцінки людського капіталу), кореляційно-регресійного аналізу (при оцінці тісноти зв'язку між факторними і результативними оцінками активів людського капіталу і доходу, отриманого власником цього капіталу), синергетичний підхід (для обґрунтування появи нових якісних характеристик людського капіталу), а також графічний і табличний методи аналізу.

Інформативну базу дисертаційного дослідження складають статистичні матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики, законодавчі та нормативні акти з питань людського розвитку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну, належать такі:

вперше:

- запропоновано новий методологічний підхід до визначення інтегральної бальної оцінки людського капіталу на основі чотирьох базових активів: віку, освіти, здоров'я і досвіду роботи, використання якого надає можливість: визначати основні тенденції розвитку людського капіталу; досліджувати вплив індивідуального людського капіталу на дохід членів сільських домогосподарств; встановлювати відмінності у розвитку і нагромадженні активів людського капіталу, який функціонує в різних сферах економічної діяльності;

- обґрунтовано науково-теоретичні положення щодо доцільності застосування програмно-цільового підходу для активізації функціонування людського капіталу сільської місцевості на основі візуалізації цілей громад, що забезпечує синергетичне поєднання знань, навичок і досвіду сукупного людського капіталу для місцевого розвитку;

удосконалено:

- науково-прикладні засади диверсифікації фінансових можливостей формування якісного людського капіталу сільської місцевості на основі посилення соціальної відповідальності бізнесу, зокрема через створення на великих сільськогосподарських підприємствах амортизаційного фонду людського капіталу, який виконуючи акумуляційну функцію, сприятиме оновленню функціонуючого людського капіталу;

- теоретичне обґрунтування трансформацій формального інституційного середовища формування та функціонування людського капіталу на основі удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази; запровадження державно-приватного партнерства і введення економічних інститутів в соціальній сфері; розширення мережі безперервної освіти та надання консультаційних послуг в системі дорадництва, що забезпечить комплексне вирішення проблем розвитку високоякісного людського капіталу;

набули подальшого розвитку:

- методичні засади визначення чинників, що впливають на формування конкурентоспроможного людського капіталу, з одного боку через його природну складову (демографічний потенціал), з другого боку через освітню складову (інтелектуальний потенціал). Запропонований підхід дає змогу визначити пріоритетні напрями регулювання відповідних процесів;

- напрями якісного оновлення людського капіталу сільської місцевості шляхом формування особистісних характеристик: прогресивного способу мислення, адекватного сучасному розвитку суспільства; усвідомлення життєвих цілей і методів досягнення поставлених завдань; формування активної життєвої позиції сільського населення, спрямованої на виховання суспільної налаштованості на здоровий спосіб життя, особистісної мотивації до збереження та поліпшення здоров'я;

- обґрунтування залежності між реалізацією потенційних можливостей економічного розвитку та якісними характеристиками людського капіталу сільського населення на основі узагальнення досвіду країн Центральної та Східної Європи.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні, методичні та науково-прикладні результати дослідження використані при підготовці доповідних записок, що надсилалися ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" до органів виконавчої влади України, у тому числі: пропозиції щодо формування системи підвищення кваліфікації та професійної підготовки сільського населення використані при розробці програм сільського розвитку Департаментом відносин власності та соціального розвитку села Міністерства аграрної політики України (лист від 17.09.2007 р. № 17-3-23/41); результати досліджень щодо впливу духовності українського селянства на формування людського капіталу враховані під час опрацювання основних засад аграрної політики України Управлінням координації здійснення аграрної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України (лист від 09.08.2007 р. № 135-13/760); пропозиції щодо доцільності використання світового досвіду в частині застосування інтегрованого підходу розвитку сільських територій використані при формуванні державної регіональної політики у частині розвитку сільських територій Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (лист від 06.07.2007 р. № 17/13-19).

Результати дослідження щодо пріоритетності розвитку людського капіталу як основного ендогенного ресурсу сучасного розвитку і розширення можливостей його застосування в сільській місцевості використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Розміщення продуктивних сил" і "Економіка підприємства" у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна" (довідка № 7 від 19.03.09 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні розробки дисертаційної роботи обговорювались і доповідались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці" (м. Житомир, 2005 р.); "Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (м. Київ, 2006 р.); Міжнародному Форумі молодих вчених "Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, 2007 р.); "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: Національна ідентичність та тенденції глобалізації" (м. Тернопіль, 2008 р.); "Аграрний форум - 2008" (м. Суми, 2008 р.); Міжнародному Нобелівському економічному форумі "Світова економіка ХХІ століття: цикли та кризи" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 12 праць загальним обсягом 4,72 д.а., з них одноосібних - 11, в тому числі 6 статей у фахових виданнях (3,17 д.а.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок і включає 15 рисунків, 12 таблиць, 10 додатків на 10 сторінках. Список використаних джерел налічує 161 найменування на 15 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження розвитку людського капіталу" розкрито теоретичну сутність та еволюційний розвиток людського капіталу як основного ресурсу сучасної економіки. На основі аналізу літературних джерел узагальнено погляди науковців на категорію "людський капітал" і запропоновано авторське доповнення визначених активів новими, адекватними сучасним умовам розвитку, якісними характеристиками. При цьому особливого значення було надано дослідженню особливостей формування, розвитку і використання людського капіталу сільської місцевості.

Виявлено, що людський капітал, за визначенням класиків економічної теорії та сучасних дослідників, - складна й багатофакторна категорія, що характеризує сукупність вроджених і сформованих в результаті інвестицій продуктивних здібностей людини, які використовуються в економічній діяльності, тим самим забезпечуючи дохід власникові капіталу й суспільству в цілому. Концепція людського капіталу формувалась на основі економічного підходу до аналізу людини та її діяльності. Основними активами визначали освіту, здоров'я, практичні навички й оцінювали їх тільки в контексті впливу на продуктивність праці. Сучасні умови та зміна основної парадигми цивілізаційного процесу доводять, що людський капітал як творча сила людини доповнюється новими складовими. Зростає важливість лідерства, духовності, креативності, культури праці, доступу до інформації. Екологічна складова людського капіталу, як відображення гармонійного поєднання людини та природи, стає важливим чинником сталого сільського розвитку.

Формування людського капіталу й поліпшення якості визначених активів потребує від людини та суспільства в цілому значних витрат. Незалежно від джерел формування, які можуть бути державними, корпоративними, сімейними, індивідуальними тощо, використання людського капіталу та його капіталізацію контролює сама людина. Разом із цим зміни якісних і кількісних характеристик людського капіталу впливають не лише на доходи власника або членів його родини, а й зумовлюють трансформації на мезо- і макро-рівнях.

Узагальнення досвіду трансформаційних процесів в країнах Центральної та Східної Європи підтверджує позитивний вплив нагромадження людського капіталу на посилення конкурентоспроможності економіки та зростання ВВП, що є однією з умов поліпшення якості життя людей. Виявлено, що удосконалення людського капіталу, зокрема в сільській місцевості, спричиняє структурні зміни та диверсифікацію джерел отримання доходів. Власники високоякісного людського капіталу прагнуть розпочинати приватний бізнес поза межами низькодохідного сільськогосподарського виробництва.

У сільській місцевості процеси розвитку й нагромадження людського капіталу ускладнюються низкою причин, зокрема недостатнім усвідомленням пріоритетності його розвитку. Тривалий час вважали, що основним ресурсом сільського господарства є земля. Але, досліджуючи різні місцевості й ефективність господарювання на них, основоположник теорії людського капіталу Т. Шульц довів, що економічне значення землі переоцінюють, набагато впливовішим є людський капітал, навики та знання людей. Саме ці характеристики стають наріжним каменем економічних досягнень різних країн. Учений обґрунтував ключовий висновок, який не втратив актуальності й для сучасної України: поліпшення якісних характеристик населення та здобуття корисних знань можуть забезпечити вагомі економічні результати у разі, якщо ці надбання не будуть знівельовані невдалою урядовою політикою.

Переважна більшість науковців, які тією чи іншою мірою досліджують людський капітал сільської місцевості України, поділяють думку, що за часів аграрних трансформацій відбулася деградація людського капіталу, яку супроводжує посилення процесів соціальної маргіналізації. В даному контексті маргіналізація - це не тільки процес виключення, а й певного пристосування, яке супроводжується безпорадністю, апатією, дезорієнтацією та відсутністю мотивації до активних і креативних дій. У вітчизняних умовах процеси посилюються через просторову розосередженість сільської поселенської мережі, що ускладнює доступ сільського населення до сфери формування людського капіталу - закладів освіти, культури і охорони здоров'я. Разом з цим тривале безробіття, неефективна зайнятість і відсутність професійних контактів призводять до втрати надбаних активів людського капіталу.

З огляду на новітні концептуальні підходи до розвитку багатофункціональності села, необхідності диверсифікації сільської економіки, людський капітал слід досліджувати не тільки як виробничий фактор сільського господарства, а й як специфічний ресурс ендогенного розвитку сільської місцевості.

Другий розділ "Аналіз та оцінка стану людського капіталу сільської місцевості" присвячено дослідженню тенденцій у формуванні демографічного потенціалу людського капіталу, оцінюванню стану інтелектуального потенціалу та визначенню інтегральної бальної оцінки активів людського капіталу сільської місцевості з метою розробки науково-прикладних засад його функціонування як ендогенного ресурсу розвитку.

Дослідження людського капіталу на основі системного підходу потребує як структуризації його на окремі складові, так і поєднання їх в єдину сутнісну сукупність. Ураховуючи, що аналіз окремих активів лише частково відображає його зміст та обмежує можливості оцінювання впливу людського капіталу на добробут селян на мікрорівні й формування успішних моделей соціально-економічного розвитку на макрорівні, запропоновано новий методологічний підхід, що дозволяє об'єднати найвагоміші активи в єдиний комплексний показник. У рамках цього підходу окремі активи приведено до єдиного виміру, визначено їх вагу та розраховано інтегральну бальну оцінку людського капіталу за формулою:

,

Висновки

У дисертаційній роботі обґрунтовано науково-методологічні та прикладні засади формування, розвитку й використання людського капіталу сільської місцевості. Теоретичні узагальнення та авторські оцінки наявного людського капіталу висвітлили проблему невідповідності сформованих активів можливостям їх ефективного застосування. Підвищення ролі та значення людського капіталу дозволить переорієнтувати цілі й напрями державної аграрної політики із пріоритетності забезпечення темпів економічного зростання та збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва на досягнення сталого людського розвитку.

Результати дослідження дають можливість зробити такі висновки.

1. Узагальнення основних засад теорії людського капіталу дає підстави стверджувати, що людський капітал - це основний ресурс сучасної економіки; його формування й нагромадження вимагає від людини та суспільства в цілому значних витрат, які в майбутньому забезпечать отримання більшого доходу; функціонування людського капіталу контролює людина, і його зумовлюють індивідуальні інтереси і пріоритети, матеріальна та моральна зацікавленість людини, її відповідальність, світогляд і загальний рівень культури, зокрема економічної. Відповідно до сучасних умов і пріоритетів господарювання визначені класиками активи людського капіталу доповнює екологічна складова, активи духовності, креативності й лідерства. Формування адекватного викликам глобалізації конкретно-історичного типу сільської людини має бути спрямоване на вдосконалення тих характеристик, які в разі використання сприяють підвищенню багатофункціональності навичок та знань і забезпеченню конкурентоспроможності на ринку праці, що спричиняє підвищення матеріального й морального задоволення індивіда та позитивно впливає на сталий розвиток сільських територій.

2. Формування та функціонування людського капіталу в сільській місцевості мають певні особливості, що визначає його як об'єкт окремого дослідження. Просторова віддаленість від освітніх, культурних центрів і закладів охорони здоров'я, складність доступу до інформації, зокрема до інтернет-ресурсів, недостатня забезпеченість комп'ютерними технологіями призводять до невідповідності якісних характеристик людського капіталу сільського населення сучасним вимогам глобалізованої системи господарювання. Розосередженість сільської поселенської мережі загострює питання нагромадження та збереження людського капіталу й вимагає розробки неординарних напрямів розв'язання існуючих проблем сільського розвитку.

3. Аналіз демографічного потенціалу людського капіталу свідчить про поглиблення процесів депопуляції в сільській місцевості, які відбуваються за рахунок зниження народжуваності, підвищення рівня смертності, негативних змін вікової структури, погіршення стану здоров'я. Нагромадження людського капіталу в суспільно-історичному аспекті може відбуватися й за наявності помірної депопуляції, але за умови, коли зменшення чисельності населення певною мірою компенсується підвищенням його якісного складу: поліпшенням статево-вікової структури, освітнього рівня, професійних навиків, лідерських і підприємницьких характеристик. Позитивні зміни в найближчій перспективі можливі тільки за рахунок компенсації зменшення чисельності населення підвищенням його якісних характеристик.

4. Аналіз рівня освіти як інтелектуальної основи людського капіталу свідчить, що протягом тривалого часу зберігається тенденція до його зростання. Практично за всіма рівнями освіти селяни не поступаються міським жителям. Виняток становить лише частка осіб із вищою освітою: 23,9 % високоосвічених міських жителів проти 7,8 % селян. Однією із причин цього є галузева монофункціональність сучасної сільської економіки. Переважання аграрної зайнятості, нерозвиненість інноваційних технологій, новітніх видів діяльності не сприяє зацікавленості сільської молоді в здобутті вищої освіти. Разом із цим, підвищення освітнього рівня сільського населення спричиняє переорієнтацію діяльності із сільськогосподарського виробництва на альтернативні види зайнятості, які зазвичай приносять вищий дохід. З огляду на загальносвітові тенденції скорочення чисельності зайнятих у сільськогосподарському виробництві необхідно диверсифікувати сільську економіку з метою формування сприятливих умов життєдіяльності, що забезпечить зростання добробуту, підвищення рівня та якості життя селян.

5. Розрахована інтегральна бальна оцінка людського капіталу свідчить, що більш, ніж третина селян в економічно активному віці має нижчий за середній і низький рівень людського капіталу. Лише 1,1 % визначеної категорії має високий і 5,2 % відносно високий рівень. До того ж більш, ніж у чверті селян рівень людського капіталу визначено як маргінальний. Розрахунки свідчать, що із 2000 р. середня інтегральна оцінка людського капіталу сільської місцевості знизилась на 3 % та 2007 р. становила 4,45 бала. Відбувається поступова деградація людського капіталу: соціальний прошарок, який раніше був основою продуктивних сил, у нових умовах стає економічно пасивним населенням.

6. Аналіз залежності доходів від низки факторів свідчить, що на доходи селян найменше впливає індивідуальний людський капітал. Найбільший вплив має сфера зайнятості. Таким чином, підтверджено висновок, що в перехідних економіках, в умовах структурної недосконалості, нерозвиненості ринкових механізмів і факторів, які на них впливають, економічну цінність людського капіталу занижено. Виявлено, що в аграрному секторі економіки збільшення людського капіталу на 1 % спричиняє зростання доходу на 0,11 %, що є найнижчим показником серед усіх видів економічної діяльності. У той же час середні показники рівня людського капіталу, задіяного на сільськогосподарських підприємствах, вищі, ніж в інших сферах економіки. Така невідповідність не сприяє особистій зацікавленості селян у нарощенні людського капіталу, у збільшенні інвестицій у нього.

7. Додатковим джерелом фінансових інвестицій в удосконалення функціонуючого людського капіталу аграрних підприємств має стати формування амортизаційного фонду. Його поповнення відбуватиметься за рахунок обов'язкових відрахувань від вартості реалізованої продукції (наданих послуг), закріплених в законодавчому порядку. Необхідність створення фонду для акумуляції фінансових ресурсів виникла у зв'язку з послабленням у сучасних умовах соціальної відповідальності підприємств та обмеження її лише виплатою заробітної плати. Разом із цим швидка зміна технологій на сучасних аграрних підприємствах вимагає безперервного оновлення знань та практичних навичок на основі застосування набутого досвіду. Відповідальність за якісне оновлення людського капіталу, що функціонує в приватних великотоварних господарських формуваннях, має бути розподілена між працівниками та власниками цих формувань.