Механізм фінансового регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля і розваг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України Інститут регіональних досліджень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПОСЛУГ у СФЕРі ДОЗВІЛЛЯ І РОЗВАГ

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Михайлів Галина Василівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень Національної академії наук України м. Львів

Науковий керівник -доктор економічних наук, професор

Мікула Надія Анатоліївна ,

Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач

відділу проблем ринкової інфраструктури та

транскордонного співробітництва

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

Вахович Ірина Михайлівна,

Луцький національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України,

Директор навчально-науково-виробничого

інституту економіки та управління

Кандидат економічних наук, доцент

Левандівський Омелян Тарасович,

Приватний вищий навчальний заклад «Галицька академія» м. Івано-Франківськ, заступник завідувача кафедри фінансів та банківської справи

Захист відбудеться „ 07 ” липня 2009 року о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “ 05 ” червня 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент І. М. Сторонянська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

гральний фінансовий туристичний

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі сфера послуг є однією з найважливіших складових національної і світової економіки, яка інтенсивно розвивається та забезпечує значні надходження до бюджетів різних рівнів, стимулює розвиток супутніх галузей господарства країни.

Одним із найбприбутковіших секторів сфери послуг є сфера дозвілля та розваг, зокрема гральний бізнес. Світовий досвід показує, що за умов системного регулювання грального бізнесу він є значним джерелом наповнення бюджетів не лише підприємців, а й держави, її регіонів. На жаль, в Україні цей вид підприємницької діяльності, який нині інтенсивно розвивається, не приносить очікуваних доходів до бюджетів усіх рівнів.

Це пояснюється тим, що, на відміну від інших держав, в Україні процеси розвитку грального бізнесу відбуваються стихійно, що пов'язано насамперед з відсутністю єдиного бачення держави щодо його розвитку. Існуючий фінансовий механізм регулювання підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу діє неефективно і, за відсутності обліку, створює передумови його тінізації. Окрім того, нерегламентованість вимог щодо розміщення закладів грального бізнесу зумовлює виникнення негативних соціальних проблем, які посилюються через те, що в Росії введено чітке зонування гральних закладів, а вивільнене гральне обладнання ринуло в Україну. Вищесказане актуалізує розробку концептуальних засад ефективного функціонування фінансового механізму і важелів регулювання розвитку грального бізнесу.

Окремі соціально-економічні та фінансові аспекти сфери послуг дозвілля і розваг проаналізовані у працях таких вітчизняних та зарубіжних економістів, як: Д.Белл, Ф.Котлер, С.І. Байлик, Ю.К. Байназаров, І.Т. Балабанов, М.Б. Биржаков, В.Д. Безносюк, І.В. Бураковський, П.Ю. Буряк, І.А. Бланк, О.В. Бречко, О.Д. Василик, І.М. Вахович, Ю.Ф. Волков, Т.М. Гнатюк, М.І. Долішній, В.К. Євдокименко, І.В Зятковський, В.А. Квартальнов, О.П. Кириленко, В.Ф. Кифяк, О.М. Ковалюк, М.І. Крупка, С.В. Льовочкін, С.В. Мельниченко, Г.А. Папірян, А.М. Поддєрьогін, В.М. Опарін, Д. Рісман, А.В. Сидорова, Д.М. Стеченко, А. Турен, А. Тоффлер, В.К. Федорченко, Г. Хідл, І.М. Школа, А.А. Чухно, С.І. Юрій, Г.А. Яковлєв та інші.

Проте в Україні практично відсутні комплексні дослідження, присвячені фінансовим аспектам функціонування та розвитку суб'єктів грального бізнесу. Оскільки нині відбувається утвердження сфери послуг дозвілля і розваг як галузі національної економіки, виникає необхідність вивчення теоретико-методологічних засад і практики фінансового регулювання підприємницької діяльності у цій сфері.

Неповне висвітлення проблеми та недостатній рівень її дослідження визначили вибір теми дисертації, її актуальність, мету та завдання роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження базується на особистих розробках дисертанта і є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема наукової теми „Організаційно-економічні механізми забезпечення конкурентоспроможності прикордонних територій” (реєстраційний № 0106U013077), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, зокрема теми “Підвищення соціально-економічної результативності функціонування виробничо-господарських структур у регіоні” (державний реєстраційний № 0104U002443). В рамках зазначених тем автором розроблені рекомендації, пов'язані із удосконаленням фінансового функціонування сфери послуг в Івано-Франківській області.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо функціонування механізму фінансового регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля та розваг.

Досягнення визначеної мети обумовило необхідність постановки і вирішення таких завдань:

- з`ясувати сутність фінансового механізму у регулюванні послуг у сфері дозвілля і розваг;

- здійснити класифікацію суб`єктів сфери дозвілля та розваг і визначити місце грального бізнесу в їх структурі;

- дослідити функціонування фінансового механізму та його особливості у регулюванні розвитку послуг у сфері дозвілля та розваг, зокрема грального бізнесу;

- узагальнити сучасні світові тенденції щодо фінансового регулювання розвитку грального бізнесу;

- проаналізувати фінансово-правове регулювання та стан розвитку грального бізнесу в Україні;

- розробити рекомендації щодо удосконалення фінансово-правового регулювання розвитку грального бізнесу в Україні;

- запропонувати концептуальні підходи до впровадження ефективного механізму регулювання розвитку туристично-рекреаційних зон з елементами грального бізнесу;

- розробити фінансову модель, що дозволить спрогнозувати рівень прибутковості комплексу грального бізнесу за певний період часу з огляду на надходження до бюджетів усіх рівнів.

Об'єктом дослідження є розвиток сфери послуг дозвілля і розваг.

Предметом дослідження є механізм фінансового регулювання становлення та розвитку послуг у сфері дозвілля і розваг.

Методи дослідження. У роботі використовувались такі методи і прийоми: 1) діалектичного, логічного і системного підходів, аналогії, порівняння - для виявлення особливостей фінансового регулювання відносин у сфері послуг дозвілля і розваг; 2) аналізу, синтезу, групування, статистичних та економіко-математичних розрахунків, динамічних порівнянь, графічно-табличні методи - для класифікації суб`єктів грального бізнесу, проведення аналізу та відображення результатів фінансового регулювання розвитку сфери послуг дозвілля і розваг; 3) математичного моделювання, взаємозв'язку досліджуваних явищ та реалій існуючої практики - для удосконалення методів і напрямів механізму фінансового регулювання розвитку сфери послуг дозвілля і розваг, побудови математичної моделі розвитку та функціонування комплексу грального бізнесу.

Теоретичною та методологічною основою дисертації слугували базові положення теорії фінансів, економічної та інституціальної теорій і регіональної економіки; наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем формування та ефективного функціонування фінансового механізму регулювання розвитку економіки; законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяльність грального бізнесу; офіційні та експертні статистичні дані щодо функціонування закладів грального бізнесу, матеріали періодичних видань, мережі Інтернет та власні спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- обґрунтовано організаційну структуру фінансового механізму регулювання розвитку сфери послуг дозвілля і розваг в частині закріплення дозвільної функції ліцензування за відповідним підрозділом Міністерства фінансів України та фіскальної функції - за місцевими органами самоврядування;

- застосовано специфічні засоби фінансового регулювання грального бізнесу, виокремленого як особливої складової сфери послуг дозвілля та розваг на засадах класифікації за функціональними ознаками, критеріями прибутковості, впливів на суспільство, задоволення потреб, формами власності та результатами праці.

удосконалено:

- методологічні підходи до статистичного обліку закладів грального бізнесу, що зумовило необхідність виділення окремим рядком статті бюджетної класифікації «податок на прибуток від діяльності у сфері грального бізнесу», на відміну від діючої «податок на прибуток закладів грального бізнесу, шоу-бізнесу та відео-і аудіо салонів»;

- підхід щодо формування моделі регулювання розвитку грального бізнесу, яка, на відміну від існуючих у світовій практиці моделей: «повної заборони», «державна монополія на сферу грального бізнесу або жорсткий державний контроль» та «часткові територіальні обмеження», є комбінацією «жорсткого державного контролю» та «часткових територіальних обмежень» з метою централізації контролю за фінансовими потоками;

отримали подальший розвиток:

- положення щодо оптимізації розміщення закладів грального бізнесу для забезпечення джерел надходжень у місцеві бюджети депресивних територій із значним туристично-рекреаційним потенціалом (Карпатський регіон, район Шацьких озер, Кримський півострів, регіон каньйонів Південного Бугу), з метою обмеження стихійного і повсюдного розміщення закладів грального бізнесу на території України;

- тлумачення сутності та специфіки фінансового механізму регулювання розвитку сфери послуг дозвілля та розваг, у якому, на відміну від існуючого, акцентується увага на регуляторній складовій, що дає можливість конструктивного вибору, реалізації та прогнозування розвитку певної моделі сфери дозвілля та розваг;

- підходи до використання моделі теорії масового обслуговування у сфері дозвілля та розваг, зокрема, запропоновано групування клієнтів гральних закладів на три категорії за критеріями заможності, що дозволить точніше спрогнозувати час зайнятості та простою робочих каналів, кількість клієнтів у певні періоди роботи, та відповідно рівень прибутковості закладів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційній роботі наукові результати та розроблені на їх основі висновки та пропозиції можуть бути використані для формування фінансових відносин у сфері послуг дозвілля і розваг, для побудови механізму фінансового регулювання її розвитку, що дозволить наповнити бюджети різних рівнів.

Практичні результати дисертаційної роботи застосовуються у діяльності головного управління економіки (довідка № 01/18-242 від 27.03.2009 р.), головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій (довідка № 255/07-29/04 від 27.03.2009 р.) Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Туристичної асоціації Івано-Франківщини (довідка № 15/10-08 від 09.10.2008 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес на кафедрі фінансів інституту менеджменту та економіки „Галицька академія” м. Івано-Франківськ та застосовуються при викладанні курсів “Бюджетна система”, “Фінансовий менеджмент”, на кафедрі туризму при викладанні курсів “Економіка і ціноутворення в туризмі”, “Міжнародний туристичний бізнес” (довідка ІМЕ „ГА” № 05-01/58 від 10.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у роботі наукові результати, що виносяться на захист, висновки, рекомендації та пропозиції одержані дисертантом самостійно та є його науковим доробком. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на тематичних і наукових семінарах кафедри фінансів Інституту менеджменту та економіки „Галицька академія” м. Івано-Франківськ та наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Туристична освіта в Україні: проблеми і перспективи” (м. Київ, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем” (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), XVII Міжнародній науково-практичній конференції „Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці, 2008 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Социально-экономические реформы в контексте интеграционного выбора Украины” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Наукові публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 12 наукових працях загальним обсягом 5,2 друкованого аркуша, серед них - шість праць у фахових виданнях (4,7 д.а.), три публікації за матеріалами науково-практичних конференцій (0,5 д.а.) та три статті в інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел (170 позицій), 10 додатків та містить 17 таблиць і 10 рисунків. Основний текст дисертаційного дослідження викладено на 180 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади регулювання фінансових відносин в сфері послуг дозвілля і розваг” розкрито суть фінансового механізму як економічної категорії, питання термінології і понятійного апарату, структуру та головні складові фінансового механізму регулювання розвитку сфери послуг дозвілля і розваг, розглянуто економічний зміст понять „послуга” та „сфера послуг дозвілля і розваг”, узагальнено тенденції сучасного розвитку сфери послуг, систематизовано та обґрунтовано принципи їх формування, зроблено класифікацію суб'єктів господарювання сфери дозвілля і розваг, узагальнено світовий досвід фінансового регулювання розвитку грального бізнесу.

З метою визначання оптимальної структури механізму фінансового регулювання було розглянуто сутність і основні складові фінансового механізму (рис.1). Зазначено, що однією із основних є наявність регуляторної складової механізму, а саме: важелів, стимулів та санкцій, які набувають все більшого значення, оскільки їх основне завдання є створення відповідних фондів фінансових ресурсів, насамперед, місцевих бюджетів, що робить розвиток економіки регульованим, а не стихійним.

Обґрунтовано механізм фінансового регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля і розваг, під яким розуміється система фінансових форм (бюджетування, інвестування, кредитування), методів і важелів, визначених фінансовою політикою держави і які регламентуються нормативно-законодавчими актами та мають відповідне методично-інформаційне забезпечення з метою регулювання фінансових потоків суб'єктів господарювання цієї сфери.

Стосовно суб'єкта господарювання фінансове регулювання спрямоване на зміну кількісних (через фінансове забезпечення) і якісних (через фінансове регулювання) показників фінансових процесів (через механізм надання або вилучення фінансових ресурсів), в межах діючої нормативно-правової бази, та при застосуванні неупередженого контролю.

На підставі аналітичного огляду літературих джерел та досліджень щодо трактування поняття «сфера послуг дозвілля і розваг» було зроблено висновок, що дане поняття є складне, багато аспектне і неоднозначне і, на жаль, мало вивчене науковцями з економічної точки зору.

Визначено, що дана сфера є комплекс відносно самостійних галузей економіки, що:

- охоплюють широкий спектр відносин людського розвитку і котрі об'єднані спільністю суспільного попиту на виробництво соціально-культурних цінностей і благ та задоволення потреб і бажань;

- характеризуються спорідненістю видів діяльності, що реалізується у формі специфічного товару - послуг, які мають споживчу вартість та володіють здатністю до накопичення у вигляді знань, інтелектуальних, фізичних і духовних сил соціуму (людського капіталу),

- володіють власним ресурсним потенціалом, інфраструктурою та зв'язками.

Сфера послуг дозвілля і розваг як окрема галузь економіки країни та світу, в цілому, формувалася під впливом об'єктивних змін, а саме: індустріалізації та урбанізації суспільства, коли вільний час став самодостатньою цінністю і набув масового поширення.

Узагальнення наукових джерел дало можливість зробити висновок про те, що сфера дозвілля і розваг в Україні перебуває на стадії свого становлення і є, ще остаточно не сформованою. В історії її формування виділено дві моделі розвитку, а саме: модель політичного дозвілля, яка була створена за радянської доби та сучасна модель рекреації за американськими чи європейськими стандартами яка почала формуватися у 80-90-ті роки. Однак, остання модель не вирішила завдань модернізації сфери послуг дозвілля та розваг у сучасному українському суспільстві, а навпаки, загострили питання з появою нових її форм організації дозвілля та видів розваг. Внаслідок трансформаційних змін в економіці країни у 80-90-их роках ХХ ст., коли масово заклади відпочинку, дозвілля звільнялися від жорсткого державного контролю, почали швидко утворюватися, поряд із традиційними закладами культури і мистецтва (театрами, музеями, бібліотеками тощо), нові високодоходні галузі: кабельне і супутникове телебачення, виробництво аудіо- і відеопродукції, рекламний і модельний бізнес, антреприза, гральний бізнес, шоу-бізнес, туризм. Саме дані факти зумовили необхідність зробити класифікацію закладів сфери дозвілля і розваг, яка є надзвичайно важлива для розуміння процесу формування та ефективного застосування фінансового механізму регулювання їх розвитку. В основу класифікації були покладені такі ознаки: функціональна, за результатом праці, за видами задоволення потреб, за формою власності, за впливом на суспільство, за рівнем прибутковості (табл.1).

Запропоновано через свій дуалістичний характер (з однієї сторони - він є надзвичайно прибутковим, а з іншої - має негативний вплив на суспільство) виокремити гральний бізнес як вид діяльності із сфери послуг дозвілля і розваг. Поряд з тим в структурі грального бізнесу виділено дві групи: перша група - ігри, результат яких залежить повністю або частково від випадковості: казино (рулетка; ігри в карти; ігри в кості), гральні зали (ігри на ігрових автоматах), букмекерські контори (лотереї; тоталізатори; парі), іподроми (тоталізатори), Інтернет-казино. Друга група - ігри, результат яких залежить від спортивної майстерності та інтелектуальних здібностей: більярдні клуби (зали); боулінг, гольфові клуби.

Саме гральний бізнес становить особливий інтерес для дослідження, так як на даний час характеризується надзвичайно швидкими темпи розвитку, а також неоднозначно сприймається у суспільстві, через свій негативний вплив на широкі верстви населення. Водночас гральний бізнес є однією з найприбутковіших сфер діяльності. Одне казино в США щорічно сплачує до державної скарбниці в середньому близько 1 млн дол. податків, а місячний фонд заробітної плати одного працівника становить 25 тис. дол. США. В Україні, за висновками експертів, обсяг офіційного ринку азартних ігор складає 1--1,5 млрд. дол. на рік, а за не офіційною він є втричі більшим.

У процесі дослідження закономірностей розвитку грального бізнесу і фінансового механізму його регулювання, з'ясовано, що в Україні відсутня єдина науково-методологічна база та не має чітко визначеної державної політики, щодо сфери грального бізнесу. Несистемність контролюючих та регулюючих функцій фінансового механізму призвела до неефективності його функціонування та посилення тінізації даного виду бізнесу з втратую значних надходжень до бюджетів.

Узагальнення світового досвіду показало, що існують три моделі регулювання залежно від відношення суспільства до азартних ігор:

1. Цілковита заборона азартних ігор, що характерно для країн із високим рівнем впливу релігії на життя суспільства (приклади -- Іран, Ізраїль, Індонезія).

2. Часткова легалізація грального ринку, коли держава дозволяє лише деякі види азартних ігор, і при цьому територіально гральний бізнес може бути зосереджений у спеціальних гральних зонах (Росія, Казахстан, Португалія, США).

3. Повна легалізація грального бізнесу в рамках жорсткого державного контролю грального бізнесу чи повною державною монополією (приклад -- країни Європи).

Звернена увага на досвід тих країн, в яких вводилася повна заборона грального бізнесу, як, наприклад, у Ізраілі, що привела до поширення його нелегальної діяльності у прикордонних районах; або, як наприклад, у Бразилії де тривала організаційно-правова невизначеність, привела до його стихійного поширення та до неспроможності держави навести лад у цій сфері.

Зроблено висновок, що обмеження грального бізнесу чи його заборона не приводять до його зникнення, а тільки стимулюють розвиток тіньового сектора економіки країни; не варто недооцінювати гральний бізнес як джерело бюджетних надходжень - потрібно посилити контроль над гральним бізнесом, зробивши його прозорим та контролюваним з позиції дохідності та сплати податків.

У другому розділі - „Аналіз та особливості фінансового регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля і розваг в Україні” - розглянуто особливості організаційно-правового регулювання грального бізнесу в Україні, досліджено фінансове регулювання розвитку грального бізнесу, запропоновано концептуальні підходи до формування моделі фінансового регулювання грального бізнесу у контексті наповнення бюджетів усіх рівнів.

За результатами аналізу сучасного законодавства у сфері грального бізнесу в частині організації ігор на гральних автоматах, виявлено, що ця частина правової системи держави практично повністю складається з колізій, суперечностей та прогалин, які не тільки не врегульовують на належному рівні діяльність у цій сфері, а й, ускладнюють її.

Закон України № 226/96-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає використання суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунками в готівковій/безготівковій формі (з використанням платіжних карт, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів і наданні послуг у сфері торгівлі - повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій. Але при використанні монетоприймачів і купюроприймачів в ігрових автоматах, які автономно приймають ставки і видають решту без втручання в цей процес оператора і без використання жетонів, платіжних карт тощо, неможливим є облік обороту грошових коштів для органів державної влади, які мають компетенцію з нагляду за гральними закладами. Даний закон регламентує порядок ведення книг обліку розрахункових операцій, а наказ державної податкової адміністрації України № 614 не встановлює порядку реєстрації розрахункових операцій ігрових автоматів, які приймають до оплати за участь у грі - монети, що робить неможливим законне використання книг обліку розрахункових операцій.

Таким чином, суб'єкти грального бізнесу не підпадають під дію цього закону, у зв'язку з відсутністю у ньому норми щодо гральних автоматів та гральних закладів. Це дає можливість приховувати реальний прибуток від оподаткування, а держава несе втрати надходжень до бюджетів різних рівнів.

Державною податковою адміністрацією України, Міністерством фінансів України, а також Міністерством внутрішніх справ не запропоновано жодного нормативно-правового акту, який би врегулював питання використання реєстраторів розрахункових операцій у гральному бізнесі.

Виявлено, що протягом останніх років не прийнято відповідного спеціального закону щодо врегулювання правовідносин у цій сфері, не затверджена програма розвитку грального бізнесу, яка б зменшувала його стихійність та передбачала заходи зі збільшення надходжень до державного бюджету.

Ліцензування діяльності з проведення азартних ігор започатковане у 1993 році внаслідок змін до чинного законодавства протягом 2001 - 2006 років не здійснювалося і поновилося лише з травня 2006 року, тобто через 5,5 років. Це призвело з одного боку до відсутності контролю над розвитком гральним бізнесом, а з іншого - до втрат державного бюджету у сумі близько 140 мільйонів гривень.

Суттєвим недоліком є також те, що контрольні функції за діяльністю суб'єктів грального бізнесу покладено на велику кількість органів державного та місцевого управління, проте їх здійснення не координуються. Це в свою чергу, унеможливлює як об'єктивне планування доходів державного бюджету та бюджетів інших рівнів від діяльності суб'єктів грального бізнесу, так і контроль за їх надходженнями. Окрім того, запроваджене чинним законодавством подвійне ліцензування у сфері грального бізнесу, а саме у:

ь місцевих адміністраціях - щодо організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів; вартість ліцензії становить 250 гривень;

ь міністерстві фінансів України - щодо організації та проведення азартних ігор; вартість ліцензії складає 150 тис. євро,

ь дає можливість суб'єктам господарювання за наявності ліцензії, отриманої в органах місцевої влади, вартість якої є набагато нижчою, ухилятися від державного ліцензування Міністерством фінансів України. Як наслідок, у Міністерстві фінансів України ліцензію отримали лише 198 суб'єктів господарювання (із них 70 - це казино), при тому, що, за даними неофіційних джерел, їх кількість є у декілька разів більшою.

Легальна сфера грального бізнесу за видачу ліцензій дає надходжень до Зведеного бюджету України 2006 року майже 650 млн. грн., 2007 - 698, а 2008 року - 720 млн. грн.

Таблиця 2

Динаміка отриманих ліцензій на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор

№ п/п	Назва органу ліцензування	2003	2004	2005	2006	2007	2008	Усього
1	Міністерство фінансів України	0	0	0	129	27	42	198

Встановлено, що збільшення обсягів надходження відбувалося, в основному, за рахунок підвищення вартості ліцензій (на 50-70%). Десятка лідерів (за кількістю отриманих та переоформлених ліцензій і надходжень до відповідного бюджету) охоплює: 1 - Київ, 2 - Дніпропетровськ, 3 - Харків і Донецьк, Одеса. Зростання видачі ліцензій спостерігається у всіх регіонах (табл.3.).

Таблиця 3

Кількість виданих, переоформлених ліцензій органами місцевого самоврядування

№ п/п	Назва органу ліцензування	2003	2004	2005	2006	2007	Усього
1	Рада міністрів АР Крим	13	11	6	7	13	52
2	Вінницька ОДА	6	9	7	2	27	51
3	Волинська ОДА	6	11	0	0	25	42
4	Дніпропетровська ОДА	49	26	5	11	30	121
5	Донецька ОДА	23	16	18	11	32	100
6	Житомирська ОДА	7	5	4	2	26	44
7	Закарпатська ОДА	14	12	4	7	16	53
8	Запорізька ОДА	27	24	9	16	30	106
9	Івано-Франківська ОДА	6	8	6	5	31	56
10	Київська ОДА	7	5	6	5	26	49
11	Кіровоградська ОДА	10	4	3	3	18	38
12	Луганська ОДА	19	14	19	9	19	80
13	Львівська ОДА	20	11	9	16	22	78
14	Миколаївська ОДА	4	10	6	10	15	45
15	Одеська ОДА	23	13	7	5	12	60
16	Полтавська ОДА	10	4	7	3	28	52
17	Рівненська ОДА	5	5	3	14	20	47
18	Сумська ОДА	9	16	5	2	18	50
19	Тернопільська ОДА	12	4	1	2	25	44
20	Харківська ОДА	26	43	39	48	16	172
21	Херсонська ОДА	9	5	4	17	26	61
22	Хмельницька ОДА	16	14	14	7	27	78
23	Черкаська ОДА	8	6	5	2	18	39
24	Чернівецька ОДА	6	8	3	4	21	42
25	Чернігівська ОДА	9	4	5	2	13	33
26	Київська МДА	41	33	27	0	22	123
27	Севастопольська МДА	5	15	11	18	27	76
Разом	390	336	235	228	603	1792

За проведеним аналізом сплати податку на прибуток, було встановлено, що: казино, зали гральних автоматів, відеосалони і концертно-видовищні заходи (податківці враховують їхні платежі разом) за минулий рік заплатили податку на прибуток менше на 34 %, ніж п'ять років тому (табл.4)

Таблиця 4

Дані про надходження за окремими статтями податків до державного бюджету в 2003-2007 роках, тис. грн.

Назва бюджетної класифікації	2003	2004	2005	2006	2007
Податок на прибуток від казино, відеосалонів, гральних автоматів, концертно-видовищних заходів	3428,5	2983,76	1386,03	972,74	2623,46

Результати проведено аналізу свідчать, що не дивлячись на збільшення кількості виданих ліцензій, надходження від грального бізнесу значно зменшувались, що є підтвердженням про відсутність ефективного механізму фінансового регулювання розвитку грального бізнесу в Україні, який набув масового поширення через відсутність обмежувальних чинників.

Щодо надходжень у місцеві бюджети, які отримуються від видачі торгових патентів на надання послуг у сфері грального бізнесу виявлено що, їх вартість зросла, за останні 6 років, наприклад, вартість торгових патентів для гральних автоматів з 700 до 4200 грн./рік - у 6 разів. Кількість торгових патентів у сфері грального бізнесу має єдину тенденцію - щорічне зростання на 18-22% (рис.2.). Відповідно і коштів місцевою владою було отримано: у 2005 р. - майже 420 млн. грн., а у 2006 - 504 млн. грн. і у 2007 році - 588 млн. грн., а станом на 01.07.08 - 336,187 млн. грн.

Однак дослідження виявило, що надходження коштів до місцевих бюджетів від видачі торгових патентів на столи з кільцем рулетки, для більярду та інші гральні місця щороку зменшувалося майже на 20%.

Рис. 2. Кількість виданих торгових патентів на здійснення діяльності з проведення азартних ігор

Таким чином, нормативно-правове забезпечення державного регулювання організації грального бізнесу в Україні є неповним та суперечливим, а організаційна структура управління та контролю за проведенням азартних ігор - недосконалою та малоефективною. Тому гральний бізнес сьогодні не став суттєвим додатковим джерелом наповнення доходної частини бюджетів різних рівнів.

На основі узагальнення отриманих результатів дослідження запропоновано концептуальні підходи до формування моделі фінансового регулювання розвитку грального бізнесу, яка є комбінацією моделі жорсткого державного регулювання і територіальних обмежень. Обґрунтовано розміщення суб'єктів господарювання в регіонах, які мають депресивно-дотаційний характер, значний відсоток незайнятого працездатного населення, та потребують прискореного розвитку інфраструктури для підвищення ефективності використання наявного природно-ресурсоного потенціалу. Власне, такими критеріям відповідають території України, які вважаються перспективними з огляду на розвиток сфери туристичних послуг, зокрема гірські райони.

Для підвищення фінансової спроможності регіонів, особливо депресивних, з огляду на фінансову самодостатність, яка повинна проявлятися у здатності регіонів збезпечувати потреби свого розвитку у відповідності до своїх фінансових можливостей, потрібно конкретно на державному рівні визначити місця розміщення грального бізнесу. Соціально-економічний розвиток держави вимагає пошуку нових підходів до визначення місця і ролі місцевих бюджетів, формування їх дохідної бази, зокрема у депресивних гірських районах.

У третьому розділі - „Шляхи удосконалення механізму фінансового регулювання розвитку сфери послуг дозвіддя і розваг” - містить комплекс розроблених практичних рекомендацій та пропозицій та щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення та фінансового регулювання грального бізнесу в Україні, методів і напрямів фінансово регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля і розваг, зокрема, для Івано-Франківської області, враховуючи її наявний туристично-рекреаційний потенціал; запропонована математична модель сприяння розвитку сфери послуг у регіоні.

Дослідження показали, що основними завданнями, які необхідно вирішити за допомогою механізму фінансового регулювання в розвитку грального бізнесу України полягають у наступному:

- обмеження негативного впливу грального бізнесу на суспільство;

- максимілізація надходжень від грального бізнесу до бюджетів всіх рівнів.

З метою вирішення проблеми двозначності у процедурі ліцензування грального бізнесу, підвищення врегулювання порядку ведення обліку виграшів, обігу грошових коштів в ігрових салонах, патентування ігрових автоматів і процедуру перевірки цих патентів, а також порядок з оподаткуванням виграшів фізичних осіб, у роботі запропоновано розробити базовий закон «Про гральний бізнес» або «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор» і про внесення змін в відповідні законодавчі акти України.

Враховуючи складові грального бізнесу, розроблені пропозиції щодо створення нової моделі його фінансового регулювання, яка повинна мати централізований характер. З метою спрощення та забезпечення прозорості ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності в сфері грального бізнесу і забезпечення дієвого контролю за їх діяльністю доцільно створити у складі Міністерства фінансів України структурний підрозділ з питань регулювання розвитку грального бізнесу, що, забезпечить можливість зосередження всіх регуляторних функцій загальнодержавного рівня в межах одного органу.

Обґрунтовано, що механізм оподаткування грального бізнесу, повинен мати наступну структуру, а саме: дозвільну функцію - ліцензування, закріпити за Міністерством фінансів України, фіскальну функцію - патентування, за органами місцевого самоврядування. Об'єктом оподаткування повинен виступати прибуток грального закладу, отриманий ним після сплати виграшів і операційних витрат. Повинна бути обов'язкова фіскалізація гральних автоматів, яка нині є відсутня. Встановлення фіскальної пам'яті на гральних автоматах передбачає автоматичну реєстрацію в органах податкової служби, тим, самим зменшить кількість неврахованих автоматів та полегшить отримання статистичних звітів в даному секторі економіки.

Узагальнення світового досвіду дало можливість чітко визначитись із спрямуванням надходженнь від грального бізнесу до бюджетів всіх рівнів, а саме вони повинні бути лише спрямовані на розвиток соціально-культурної сфери.

Запропоновано також обмежити стихійне і повсюдне розміщення закладів грального бізнесу по території України та чітко визначити місцевості на, яких буде дозволено розвивати гральний бізнес (аналогічно Росія, Казахстан, Португалія, США). Створення закладів ігрового бізнесу вкрай позитивно впливає на розвиток ряду інших суміжних галузей: туристичного, транспортного, готельного, рекламного та шоу-бізнесу, закладів харчування, роздрібної торгівлі та тощо. Це сприяє створенню багатьох робочих місць і зростанню надходжень до державного та місцевого бюджетів. Визначено, що найбільш сприятливими для розвитку грального бізнесу в Україні є Карпатський регіон, район Шатських озер, Кримський півострів, регіон каньйонів Південного Бугу.

На цій основі в роботі запропоновано проект пропозицій, щодо вимог до розміщення суб'єктів господарювання, виходячи з позиції збереження цілісності, економічної безпеки держави і духовно-морального стану громадян (табл.. 5).

Таблиця 5

Проект пропозицій щодо вимог розміщення суб'єктів господарювання грального бізнесу

№ п/п	Особливість наданих послуг	Суб'єкти господарювання	Вимоги до розміщення
1	Ігри, результат яких залежить повністю або частково від випадковості	казино; ігрові зали	винесення в спеціально відведені місцевості:
		букмекерські контори; лотерейна діяльність	обмеження в межах місцевості в залежності від кількості жителів(наприклад: 1 заклад на 100 тис. жителів)
		Інтернет-казино	повна заборона на здійснення діяльності
		іподроми	не має вимог до обмежень щодо розміщення
2	Ігри, результат яких залежить від спортивної майстерності та інтелектуальних здібностей	більярдні (зали); клуби (зали) боулінгу; гольфові клуби	не має вимог до обмежень щодо розміщення

Для стимулювання підприємців грального бізнесу перенести свою діяльність у відведені для цього місцевості запропоновані такі шляхи:

I. Надання гарантій, дотацій і компенсацій.

II. Надання податкових канікул чи відтермінування фіскальних платежів.

З метою прогнозування прибутковості гральних закладів і оцінки надходжень до місцевих бюджетів запропоновано методичні підходи до використання математичної моделі на основі теорії масового обслуговування.

Комплекс грального бізнесу представлено як систему масового обслуговування двох видів:

1) система масового обслуговування з відмовою, коли замовлення зразу залишає систему у випадку, якщо всі канали зайняті;

2) система масового обслуговування з очікуванням, коли заявка за умови зайнятості всіх каналів очікує на обслуговування.

Кожна така система складається з наступних елементів:

-- потік замовлень, який в даному випадку є потоком клієнтів комплексу грального бізнесу, котрі можуть з'являтись в закладі через деякі випадкові проміжки часу;

-- кількість каналів обслуговування; під цим терміном розглядаємо кількість ігрових місць, які можуть забезпечити «атракціони» комплексу грального бізнесу, тобто, максимально можлива кількість місць, яка або дозволяє клієнту бути зайнятим грою, або ж спостерігати за нею;

-- середній час обслуговування, який характеризує середню тривалість перебування клієнта в розважальному закладі.

Алгебраїчні рішення диференційних рівнянь дозволяють спрогнозувати кількість клієнтів, які відвідають і отримають послуги в комплексі грального бізнесу. За умови прийняття абстрагованих значень л у відповідності до відсоткових значень клієнтів відповідно: А - заможні клієнти, В - клієнти середнього достатку, С - клієнти обмеженого достатку, а також їхніх прогнозованих витрат, можна вивести середнє значення л_сер. та спрогнозувати рівень прибутковості комплексу грального бізнесу за певний період часу Т. Модель апробована на умовному об'єкті в районі м. Яремча.

Таблиця 6. Узагальненні результати розрахунку апробованої моделі розвитку грального центру у м. Яремча

	Центр розваг	Заклади харчування	Заклади розміщення	Загалом
		Тип А	Тип В	Тип С	Тип А	Тип В	Тип С
К-сть відвідувачів у день, чол.	150	155	225	90	45	75	30	770
Валові надходження за рік,тис. грн.	5475	7884	9855	657	4106,25	1916,25	273,75	30167,25
Необхідна забезпеченість персоналом, чол.	1710	1026	2566	1026	513	855	342	8038

Таким чином розвиток грального бізнесу в Україні вимагає системного підходу щодо удосконалення фінансового механізму регулювання за наступними складовими: організаційно-правове забезпечення дій фінансового механізму; централізація регуляторних функцій, оптимізації податкового механізму, підвищення рівня фінансового контролю, обліку, та інформаційно-методичного забезпечення.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні підходів і розробки методичних рекомендацій з питань підвищення ефективності функціонування механізму фінансового регулювання розвитку сфери послуг дозвілля і розваг з огляду на наповненя бюджетів всіх рівнів. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Нині процеси розвитку грального бізнесу відбуваються стихійно, мають слабо врегулюваний характер, і впорівнянні з іншими країни, де гральних бізнес є одним з найбільш прибуткових секторів сфери послуг і є значним джерелом наповнення бюджетів, неприносить значних надходжень до державної казни. Існуючий фінансовий механізм регулювання підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу діє не ефективного, і, за відсутності обліку створює передумови його тінізації, окрім того, нерагламентованість вимог щодо розміщення закладів грального бізнесу, в свою чергу, зумовлює виникнення негативних соціальних проблем, тим самим показуючи його дуалістичний характер - найбільш дохідної сфери підприємницької діяльності і джерело соціальних проблем.

2. Дослідження процесів функціонування фінансового механізму у сфері послуг та врахування його особливостей дало можливість визначити зміст і значення фінансового механізму регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля і розваг, як системи фінансових форм (бюджетування, інвестування, кредитування, ), методів і важелів, визначених фінансовою політикою держави, які регламентуються нормативно-законодавчими актами та мають відповідне інформаційно-методичне забезпечення з метою регулювання фінансових потоків у цій сфері. Зазначено, що однією із основних для грального бізнесу є наявність регуляторної складової механізму, а саме: важелів, стимулів та санкцій.

3. Здійснена класифікація сфери послуг дозвілля та розваг за функціональними ознаками, критеріями прибутковості, впливів на суспільство, задоволення потреб, формами власності та результатами праці, дала можливість виокремити гральний бізнес як особливу складову, що потребує застосування специфічного фінансового регулювання. Одночас в структурі грального бізнесу виділено дві групи: перша група - ігри, результат яких залежить повністю або частково від випадковості: казино (рулетка; ігри в карти; ігри в кості), гральні зали (ігри на ігрових автоматах), букмекерські контори (лотереї; тоталізатори; парі), іподроми (тоталізатори), Інтернет-казино. Друга група - ігри, результат яких залежить від спортивної майстерності та інтелектуальних здібностей: більярдні клуби (зали); боулінг, гольфові клуб

4. Проведене дослідження виявило, що сфера дозвілля і розваг в Україні перебуває на стадії свого становлення і є, ще остаточно не сформованою. Виділено дві моделі розвитку, а саме: модель політичного дозвілля, яка була створена за радянської доби та сучасна модель рекреації за американськими чи європейськими стандартами яка почала формуватися у 80-90-ті роки. Однак, ця модель не вирішила завдань модернізації сфери послуг дозвілля та розваг у сучасному українському суспільстві, а навпаки, загострили питання з появою нових її форм організації дозвілля та видів розваг.

5. Узагальнення світового досвіду показало, що існують три моделі регулювання залежно від відношення суспільства до азартних ігор:

1. Цілковита заборона азартних ігор, що характерно для країн із високим рівнем впливу релігії на життя суспільства (приклади -- Іран, Ізраїль, Індонезія).

2. Часткова легалізація грального ринку, коли держава дозволяє лише деякі види азартних ігор, і при цьому територіально гральний бізнес може бути зосереджений у спеціальних гральних зонах (Росія, Казахстан, Португалія, США).

3. Повна легалізація грального бізнесу в рамках жорсткого державного контролю грального бізнесу чи повною державною монополією (приклад -- країни Європи).

6. Виявлено, що обмеження грального бізнесу чи його заборона не приводять до його зникнення, а тільки стимулюють розвиток тіньового сектора економіки країни; про те неварто недооцінювати гральний бізнес як джерело бюджетних надходжень - потрібно посилити контроль над гральним бізнесом, зробивши його прозорим та контролюваним з позиції дохідності та сплати податків.

7. Аналіз організаційно-правого забезпечення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, виявив, що дана сфера є слабо регулювана і має двозначний характер. виявлено, що призбільшення на дходжень від видачі ліцензій і зростанням кількості суб'єктів податкові надходження від діяльності грального бізнесу у 2008 році зменшилися у порівняні з 2003 роком у тричі, і враховуючи той факт, що протягом 2001-2005р. ліцензування не здійснювалося.

Запропоновано з метою вирішення проблеми двозначності у процедурі ліцензування грального бізнесу, підвищення врегулюваності діяльності закладів грального бізнесу розробити модульний закон «Про гральний бізнес» або «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор» і про внесення змін в відповідні законодавчі акти України. Надлишкове і неконтрольоване зростання сфери грального бізнесу як тіньового сегменту обумовило необхідність перегляду існуючої моделі сфери грального бізнесу, яка не забезпечує чіткого державного контролю.

8. При розробці нової регуляторної системи необхідно чітко розмежувати питання здійснення регуляторної політики і контролю над дотриманням регуляторних норм -- як внутрішнього (з боку регуляторного органу), так і зовнішнього (з боку незалежних контрольних органів, а також громадськості).

9. В сучасних умовах розвитку економіки є необхідним використання нової моделі державного регулювання сфери грального бізнесу, яка повинна мати централізований характер. Зосередження всіх регуляторних функції загальнодержавного рівня в межах одного органу створеного у складі Міністерства фінансів України,-- структурного підрозділу зі спеціальним статусом з питань регулювання сфери грального бізнесу, який повинен мати незалежний статус у складі Міністерства фінансів і підпорядковуватися напряму міністру фінансів.

Це допоможе не лише спростити і зробити більш прозорою процедуру ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності в сфері грального бізнесу, а й забезпечити дієвий контроль над компаніями грального бізнесу, який буде значно простіше здійснювати в межах однієї структури. Це дасть змогу розв'язати проблему наявності двох «центрів відповідальності і прийняття рішень», які нині мають місце в Україні, коли місцеві органи влади наділені нетиповими для свого статусу повноваженнями з ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності в сфері грального бізнесу.

10. Обгрунтовано механізм оподаткування грального бізнесу, повинен мати наступну структуру, а саме: дозвільну функцію - ліцензування, закріпити за Міністерством фінансів України, фіскальну функцію - патентування, за органами місцевого самоврядування. Об'єктом оподаткування повинен виступати прибуток грального закладу, отриманий ним після сплати виграшів і операційних витрат. Повинна бути проведена обов'язкова фіскалізація гральних автоматів, яка зменшить кількість автоматів і полегшить отримання статистичних звітів в даному секторі економіки.

11. Узагальнення світового досвіду дало можливість чітко визначитись із спрямуванням надходженнь від грального бізнесу до бюджетів всіх рівнів, а саме вони повинні бути лише спрямовані на розвиток соціально-культурної сфери.

12. Запропоновано також обмежити стихійне і повсюдне розміщення закладів грального бізнесу на території України та чітко визначити місцевості, де буде дозволено розвивати гральний бізнес (аналогічно Росії, Казахстану, Португалії, США). Визначено, що найбільш сприятливими для розвитку грального бізнесу в Україні є Карпатський регіон, район Шатських озер, Кримський півострів, регіон каньйонів Південного Бугу.

13. За результатами математичного моделювання виявлено прямий вплив розвитоку туристичної інфраструктури та розміщення й функціонування закладів грального бізнесу на спільну економічну ефективність їх діяльності (за рахунок синергетичного ефекту), що в свою чергу, призводить до збільшення обсягів надходжень до бюджетів всіх рівнів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Михайлів Г. В. Сучасні тенденції та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні / Г. В. Михайлів // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону : науковий збірник / за ред. І. Г. Ткачук. - Івано-Франківськ : Видавництво „Сімик”, 2006.- Вип. II. - С. 54- 62 (0,40 ум. др. арк.).

2. Михайлів Г. В. Основні принципи підготовки до міжнародної торговельної діяльності в контексті американських компаній / О. В. Ткач, Г. В. Михайлів // збірник наукових праць Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Економіка. - Івано-Франківськ : Видавництво “Плай” , 2006. - Вип. III. - С. 27-32 (0,36 ум. др. арк.). Особистий внесок здобувача: проаналізовано основні принципи підготовки до міжнародної торгівельної діяльності американських компаній в умовах відкритої ринкової економіки.

3. Михайлів Г. В. Фінансово-економічна політика України в сфері туризму / Г. В. Михайлів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Міжрегіональне співробітництво: стан та перспективи : збірник наукових праць. / НАН України Інститут регіональних досліджень / відп. ред. Бойко Є. І. - Львів, 2007. - Випуск 4 (66) - С. 226 - 236 (0,67 ум. др. арк.).

4. Михайлів Г. В. Шляхи становлення організаційно-економічних форм розвитку сфери послуг / Г. В. Михайлів // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / за ред. І. Г. Ткачук. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2008.- Вип.IV. - Т.2. - С. 295- 300 (0,35 ум. др. арк.).

5. Михайлів Г. В. Особливості системи оподаткування грального бізнесу в Україні / Г. В. Михайлів // Науковий вісник: Буковинської державної фінансової академії. - Чернівці, 2009. - Вип.III. - С. 76-82 (0,44 ум. др. арк.).

6. Михайлів Г. В. Фінансовий механізм наповнення місцевих бюджетів депресивних територій України (на прикладі Івано-Франківської області) / Г. В. Михайлів // Економічний простір. Науковий збірник / за ред. Ю. В. Орловської. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2009. - Вип.IV. - C. 180-186 (0,45 ум. др. арк.).

В інших виданнях:

1. Михайлів Г. В. Туризм в Україні: проблеми і перспективи конкурентноздатності / Г. В. Михайлів // Туристична освіта в Україні: проблеми і перспективи. Збірник наукових праць. Вип. 1. - Київ: ТОВ „Тонар”, 2005. - С. 113-118 (0,38 ум. др. арк.).

2. Михайлів Г. В. Передумови фінансово-економічних засад формування та розвитку кластерів / Г. В. Михайлів // Наукові вісті. - Івано-Франківськ: ІМЕ „Галицька академія”, 2005. - №1 (7). - С.147 - 153 (0,07 ум. др. арк

3. Михайлів Г. В. Перспективи інтеграції української економіки в європейську економічну та валютну зони // Наукові вісті. - Івано-Франківськ: ІМЕ „Галицька академія”, 2007. - №2 (12). - С.161 - 169 (0,37 ум. др. арк.).

4. Михайлів Г. В. Особливості фінансової системи інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах / Г. В. Михайлів // Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів: Матеріали XVII Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці, 2008. -С.443 - 446 (0,32 ум. др. арк.).

...